автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Государственно-созидательная деятельность В. К. Винииченко (март 1917 - сентябрь 1920 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Государственно-созидательная деятельность В. К. Винииченко (март 1917 - сентябрь 1920 гг.)"

ИІІЗСЬШ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА. ШЕВЧЕНКА

ЛОЗИНСЬКА Леся Олександрівна

ДЕРЖАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ В.К.ВИННИЧЕНКА /березень-І9І7 - вереоень 1920 рр./

Спеціальність 07.00.01. - Історія Україна

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата Історичних наук

ГЕ ОД

На правах рукопаоу

Кчїв - 1996

Дисертаціє» е рукопис. •

Дисертація виконана в Київському університеті імені Тараса Шевченка

Науковий корівник Офіційні опоненти

Провідна організація

- доцент, кандидат і сторічних наук, Гусса В.І.

- профосор, доктор і сторічних • наук Мусіекко В.В.

- старший науковий співробітник, кандидат історичних ішук Гоцуляк І ,Л.

- Український державний педагогічнн університет іи.М.П.Драгоманова

Захист відбудеться “<£5" Ч/і О •і 1996 ропу о

на засіданні спеціалізованої вченої ради К.0І.01.38. по захис дисертацій в Київському університеті імені Тараса Шевченка з* адресою: 252001, и.Київ, вул. Володимирська, 60, аудиторія №.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка /^ул.Володимир ська, 58/і '

Автореферат розісланий 1996 року

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат історичних наук, доцент

О.П.Гончар

Розробка і визначення шляхів розбудови Української дертави значною мірою спираються на історичний досвід її народу, на теорію і практику визвольного руху, на ідейно-георетичні гістанозн і практичну діяльність визначних вітчизняних громадсько-політичних діячів. До них, безумовно, слід віднести Володимира Кирило-вича Еинниченка -> одного з піонерів українського націоналіного відродження на початку XX століття, заснсакика Центральної Ради і Української Народної Республіки, першого голови її уряду, який зробив вагомий внесок у теоретичну розробку і: практичне здійснення ідеї незалежної соборшї України.

Успіхи Я негативні результати боротьби українського народу під час визвольних змагань І9І7-І920 років багато в чому пояснюються сильними та слабкими сторонами особистості В.К.Винки-ченка, його теоретичною зрілістю та суспільно-політичними по-глддами. Правдиве відтворення історичної картини подій в Україні першої чверті XX століття неможливе без звернення до цієї неординарної постаті, її грохадсько-політи'іної діяльності на теренах вітчизняної історії.

За умов становлення с;ліасної Загатопартіяної системи в Україні пеьна частина її політичних сил декларує прагнення наслідувати І примножувати традиції вітчизняної соціал-демократії початку нинішнього століття. Тому вивчення і розуміння особи В.К.Ііинниченка, як одного з фундаторів і керівників національної соціал-демократії, яка брала активну участь у державотворчому процесі, набував не тільки наукового, але й практичного значення. •

Однак, не все з творчої спадщини й практичної діяльності

В.К.Зинниченка пройшло перевірку часом, а тому і не прийнятне сьогодні. Але вадливо залучити до національної духовної скарбниці перлини тих його ідей, які допоможуть Україні проаналізувати і засвоїти досвід державотворення в буремні І9І7-І920 роки, з найменшими втратами прийти до справжньої незалежності.

Суперечливі постаті ніколи не належали і сьогодні їх не можна віднести до кон"юктурних, "вигідних" політичних фігур. Сешэ таким був 3.Винниченко, ім"я якого,- як авторитетного полі точного діяча, визначного борця за свободу та загальнолюдські цінності, видатного письменника за умов тоталітарного режиму вилучалося з вітчизняної історії, на довгі роки було приречене на згадку у сполученні із стандартними ідеологічними ярликами: "український буржуазний націоналіст", "член антинародної Центральної Ради", "голова контрреволюційної’ Директорії" та інші.

1 прояви такого "чорно-білого" бачення історії і сьогодні доводиться долати дуже важко. • .

Тому протиставлення різним міфам, спрощенням і перекручен нлм історичного змісту і значення державотворчої діяльності В.К.Винниченка дійсно наукових знань, грунтовних і неупередже-них висновків про нього виступав не тільки актуальним завданням, але й справою честі віїчизнхапз: дослідник*в-Стан наукової розробки проблеми

При підготовці дисертації враховано стан дослідження дано проблеми. Історічні видання, публіцистика, мемуарні і літерату рсзнавчі праці свідчать про значний інтерес до вивчення державотворчої діяльності Б.К.Винниченка. Але реалізація багатьох задумів науковців через труднощі об "вшивного характеру залишилася незавершено», набувала суперечливого, навіть тенденцій-

з

юго розв"язання.

Першою спробою короткого узагальнення гроиадсьхо-пол* тич-юТ діяльності З.К.Еишшченка стала брошура Ю.Тищенка, партіЛ-[ого однодукця Володимира Кириловича, під назвою "Хто такий І2пиич8нко", яка носить публіцистичний характер. Автор робить ясновок, що "на протязі всього періоду життя далоюсии були дли Ішнкченка особисті інтереси: в свободі українського працюючого кду пін бачив свою свободу, я його щасті ба-шв своє щастя".* і 20-ті роки дана проблема не стала об"сктом спеціального нау-ового дослідження. Про В.К.Ьшниченка велася мова тільки у прг-ях, присвячених політичному гиттп в Україні дореволюційного походу. Про нього, як актиЕного діяча Революційної Української артії, йллося в монографіях В.Доропетса, О.Гермайзе.^ Крім то-

о, історики того часу, висвітлюючи діяльність РУП, згадували н воїх працях ім"я В.К.Бннниченка, в тому чи іншому контексті, иходячи із власної оцініс? ісласового та національного характо-у партії.^

.Тищенко Ю. Хто такий Емняич8нко.-К.,І9І7.-С.І6.

.Дорсїсенко 3. Революційна Українська Партія /РУП/.-Львів-Київ, І9і2І; Гер/айзе 0. Нариси з історії ^рролюційного руху на Україні .-К., 1929; Його з. Матеріали до історії українського руху за світової війни //Український археографічний збірник. -К.,1926.-Т.І.-С.271-354.

.Див: Равич-ЧеркясскиЯ М. История Коьшунистнческсй партии /больиевиков/ Украинн.-К.,1923; Бензя II. До історії революційного руху на Україні //Еиття і революція.-І926.-МІ.-С.82-89; Щупал С. "РУП" в період 1905 року на Київщині .//Життя і революція. -1926.-№11.-С.76-81.

- Зазначимо, що хоча В.вінничанко а вересня 1920 року жив аа кордоном, його публіцистичні твори видавалися в Україні ще близько 15 років. Майже до 1933 року літературні твори входили до програм шкільної освіти, були об"ектом літературознавчого дослідження, реальніш фактом життя української літератури. Однак,

» цей період поряд із охвальними оцінками* прозових і драматичних праць В.К.Вкнни<гонка в умовах ідеологічного тиску поступово починали з'являться негативні відгуки Його державотворчої роботи доби Центральної Ради і Директорії, висуватися звинувачення у

О

пропаганді "дрібнобуржуазної ідеології . Що вретаті привело до однозначної оцінки ідейно-теоретичної спадщини і практичного досвіду В.К.ЕИнтленка як "антинародних".

Тривалий час дослідження окремих аспектів державотворчої діяльності В.К.йіню»ченка були зосереджені за межами УРСР, але без відповідних архівних джерел розглядалися фрагментарно, переважно у загальному історичному контексті періоду революційних змагань 1917-1920 років на Україні. Про це свідчать праці, безпосередніх учасників тих подій, яхі у своїх висновках і оцінках діяльності В.К.Е.ґп;пп«нка були категоричними, однозначними, що зайвий раз свідчить про суперечливість і своєрідність постаті останнього.

1.Див.: Донцов Д. Криза української літератури //ЛН8, Львів.-ІУ. 1923.-Кн.4.-С.351-270; Мамонтов Я. Сучасна українська драмопись.-Харків.-192.3; Кисіль 0. Українськи.** театр.1925. /Цікаво, що в другому виданні цієї книги /1968 р./ окремий розділ про творчість В.Винниченка відсутній/.

2.Див.: Парадиський 0. Володимир ынниченко. Лступна стаття до кн.: Винниченко В. вбрані тіюри.-Харків,1929; Донцов Д. Каса і провід //ЛНВ, Львів.-Ш, І930.-Кн.3.-С.2*3-2Т9.

Цэ стосується праць Д.Дорояенка, К.Левицького, А.Андрієвського, І.Мазепи.1

Висвітленню революційних подій в Україні 1917-1920 років

* О .

присвятив цикл своїх праць П.Мірчук," в яких, дається оцінка діяльності Ейннкченкаг "поєний брак політичного досвіду", "засліплення соціалістичною фразеологією" та "абсолютне нешіння 6aw.ni дійсність".*" Але в той яю час автор дуко часто звертався до по. літнчно-публіцистичноХ спадщини В.К.ЕМнниченкь. Зокрема, дослід' яення "Трагічна перемога" насичене цитатами з книги Володимира . Кнриловггча "Відродження нації".

Позитивно характеризує В.К.йшниченка в переговорах доле-гаді І Центральної Ради а представниками Тимчасового уряду весною-восени 1917 року 0.Юрченко.^ С.Гольдельман, розглядаючи роа-виток національних віднооин з Україні в І9І7-І920 роках, ь своїх працях особливу увагу приділяє розкриттю поглядів В.К.Вінничанка

1.Лоровенко Д. Історія України /1917-19^3/.-Ужгород,1930; Левиць кий К. Великий зрив /до історії української дерлавності від березня до листопади КІ8/.-Львів,І93І; Андріевський А. Нація в поході.-Берлін,1941} Мазепа і. Підстави налого від-родяення.-Б.М.,І94б; його я. Україна в огні й бурі революції /І9І7-І9^І/.-Б.М.,І960.-Ч.І.; І95І.-Ч.П.

2.Мірчук П. Трагічна перемога.-Торонто,1954; його я. Українська. визвольна справа і українська омі граці я.-Торонто, 105-1; його я. Українсько-московська війна /І9І7-І9І9/.-Торонто,1057; Яого я. На історичному закруті.-Торонто,1958.

3.Мірчук П. Україноько-московська війна.-С.8-9.

4.Юрченко 0. Українсько-російські стосунки після 1917 р. в повному аспекті.-.Мююсен,І97І.

ка проблеми державного будівництва, визначенню його позитивної ролі у відновленні закону про національно-персональну автономію в добу Директорії.* ,

Певний інтерес викликає праця Е-1. Руд нкць кого "Від Мирного до Хвильового", де окремий розділ присвячено творчості В.К.ВіШ-ниченка. Зазначаючи, цо Еолодимир Кирилович иалеяав до тих пись-мекітків, які шіли "переносити у твори безпосередньо питання, які хвилювали в якусь хвилину його самого та українське громадянство", автор, разом з тим полемізуючи з приводу відомої Вші-ниченкової тези про "чесність з собою", підкреслював: "Великі прикмети та великі хиби перемішані в творах Бикняченка так само, як у його громадській діяльності, що не раз дивувала своїми несподіваними "змінами", де тактика впливала на ідеологію®.^

На особливу увагу заслуговує творчий доробок літературознавця Г.Костюка, для праць якого притаманний вивааошій, науковий ПІДХІД ДО вивчення творчого І ЖИТТЄВОГО ЕЛЯХУ В.К.БИНКИЧ0Н-ка, його державотворчої діяльності.- Доцільно згадати, цо завдяки Г.Костюку в 1951 році була створана Вгатиченківсьіса комісія Української Вільної Академії Наук, а з 1958 року весь архів

1.Гольдельнад С. Жидівська національна автономія на Україні /1917-1920/.-Мюнхен,1963; Лого ж. Листи жидівського соціал-демократа про Україку.-Відень,І964.

2.}удницький М. Від Мирного до Хвильового.-Львів,1936.-С.307-327.

3.Костюк Г. Володимир Винниченко та його останній роман.-Нью-Йорк, 197 І; Кого х. Вступне слово до "Щоденника". В.&шничен-

ка //Винниченко Ь. -Щоденник.-Т.І.-І9ІІ-І920.-Еіцмонтон-Нью-йора, 1980; Його х. Зустрічі і прощання. Спогади.-Кн.І.-Едмонтон,

1987. . - . - —

В.К.Еанниченка перейшов у розпорядження УВАН і ніші знаходиться з архіЕосховіщі Східноєвропейської історії та культури Колумбійського університзту. 1 це донині зберігав свою шттеву си -у і гначення питання, я;;з поставив літературознавець у своєму "Вїд-гср::тс"у листі до всіх українських емігрантів, розсіяних по світі, до неіх українців доброї волі, до всіх, хто дорожить надбач-ням напої культури": "Я знио, - писав Г.Костпк, - що за сзос довго і надзвичайно активно - творчо і політично - зиття В.Внн-ииченко иаз ду=з багато як особистих, так і .ідейних ворогів. Ало наїло в аспекті бачення вічних культурних проблем ші но мегеро стати в;пг,е особистих чи партійних амбіцій?"*

Можливості, що відкрилися понад десять років точу у справі переосмислення ноаого >сшулого, кардинально зміни~и справу наукової розробки коріН’.СОС проблем вітчизняної історії. Відновлено видання худозніх, політичних і публіцистичних праць В.К.Втши-чешеа, цо спр»яло зроотаїпсо інтересу широкого загалу читачіл на тільки до творчості визначного письменника, ало і до його діяльності- як державного діяча.

Перші конкретні відповіді на такі запити містилися в наукових і публіцистичних розвідках сучасних українських иітерату-

о

рознавців. Відзначимо серед них М.Жулинського, перу якого на-

1.Сучасна Україна.-Мюнхен.—1951.-8 липня.

2.КулинськнЙ Ы. Володимир Винниченко /І8С0-І95І/ //Літературна Україна.-1989.-ЗО листопада; його з. Художник, распятый на кресте политики //Дружба народов.-1989.-М2.-С. І47-І6І; його

а. Усі оорок років життя //Київ.-1990.-ГЭ.-С.88-50; Його а. його пером водила сама історія //Вітчизна.-І99І.-К2.-С.бО-63 та інші.

лежить ціла низка публікацій, присвячених відновленню правда про тернистий.життсвий шлях і творчий доробок В.К.Шннмченка, його місце і.роль в історії української держави і культура.

Проблемі взаємозв'язку художньої творчості та ідейних пор©-кональ і пощуків З.К.£инниченка, їх еволюції присвячені аміс-

товні статті П.Федченка, а також публіцистичні матеріали І.Дзо-

*2 1 • вопіна, С.Драцюка. ,,

Наприкінці 60-х - початку 90-х років науковцями-історіїхами було опуО'лікоЕано ряд об"ективних статой, в яких на основі вивчення архівних джерел висвітлювалися окремі сторінки політичної біографії В.К.йінниченка дореволюційного часу й періоду революції І9І7-І920 років в УкраїніЦікаві відомості про останні # # . 4 роки життя та діяльності В.К.Бштичонка містяться у публікації

В,Біленка.^ ;

І.Оедченко П.Оцінюємо ь класових позицій. Про політично обличчя і художню творчість З.Вшшичетіа //Київ.-І987.-РІ2.-С.49-59; його ж. Останній роман В.Винниченка //Вітчизна.-І989.»

ГСЗ.-С. 41-42. . '

2.Дзеверін І. Суперечливість таланту //Пралор.-І989.-РІ.-С.ІО-II; Драцвк С. Ор$ей краси і силгі //Галичина.-199І.-7 березня.

3.Див.: Лозицький В. Чи був Володимир Винниченво членом КП/б/У? //Літературна Україна.-1989.-24 серпня; Смоленчук М. Помилки у жандармському циркулярі //Київ.-І990.-Р6-7.-С.ІОв-І09; Са-марцев І. До біографії В.Еинниченка //Архіви України.-1991,- : Г-4.-С. 72-74; його ж. "Сам ледве не божеволів..//Колода газета.-І99І.-РІ.

4.Віденко В. Борги досі не сплачені //Сільські вісті.-1992,-

17 червня. ’

Поступове накопичення знань з історії визвольного руху п Україні на початку XX століття, грунтовне ознайомлення з ідой-іпает поглядами : державотворчою діяльністю Іолодимира Кирило-Е!ча сприяли створенню передумов для подальшої наукової розрсб-ПН цієї проблеми. 3"являвться статті І.Хніля, В.Лозіщького, М.Саппи,* в яких висвітлювалися деякі аспекти еволюції суспільно-політичних поглядів В.К.Винниченка, робилися спроби створеная його стислої політичної біографії. Проте суттєвою вадою, за влучною характеристикою З.Солдатенка, було те, що "їх вихідні позиції та логіка аналізу, зроблені висновки не тільки но збіга-

р

лися, але найчастіпе мали протилежний характер".

Об"ектом зростаючої уваги науковців у останні роки все більше стає вивчення процесу становлення, розвитку, спрямованості суспільно-політичних поглядів З.К.Вшшичонка, їх ролі і значення у вирішенні складних завдань дертавотвортх процесів в Україні. Доцільно назнати змістовну роботу В.Солдатенка, в

І.Уміль І. Політична діяльність Винничекка //Український історичний журнал /далі - УІ):/.-1909.-Г7.-С.82-91; Яого я. Свой среди чужих, чужой среди своих /политический портрет В.КЛІШ-ниченка/ //Радуга.-1991.-1,^.-0.80-90; Лозицький Іі. Не сприйняти нових роалій: сторінки політичної біографії В.Пинни-ченка'//Під прапором ленінізму.-"’12.-С.73-7?,; Ного ж. Післямова до репринтного видання тіо(.у !!.ііинниченка "відродження нації".-В кн. іішниченко Б. відродження нації.-К.,1990.-4.Ш,-

С.536-542; Саппа М. Зикниченко і РнкоеськиЙ //Вітчизна.-1990.-Ш.-С.131-143.

.і. Солдатенко Б. Еволюція суспільно-політичних поглядів В.К.Винниченка в добу української революції //УІН.-І994.-Г6.-С.І5.

якій розглядаються корінні питання їх еволюції в добу української революції І9І7-І920 років. Автор.зосередив свою увагу на Енішкченкгвській національній ідеї, яка з весни 1917 року була сакумульована в концепції української револзоції. Але не ікжна не погодитись з висновком, що із "завершенням революції вичерпав себе, свої нзординарит потенції і один з її найяскравіших, невичерпних романтиків".^ Результатом копіткого вивчення праць

В.К. Винниченка, його листування і щоденникових записів, а такса опрацювання широкого кола архівних матеріалів стали статті

О

• Н.Кічігїної і Н.Киронець," в яких розглядається дана проблема. Останнім часом вийшли з друку декілька праць узагальнююче-

О

го характеру, де поряд з висвітленням складних, гостродискусій-* них проблем становлення української державності чільне місце ' відводиться внеску видатних осіб визвольного руху /сер^д них і

1.Солдатенко В. Назв, праця.-І994.-ІР6.-С.І5-26; -І995.-!?І.-

С.13-22.

2.Кічігіна Н. Політична концепція В.К.Еинниченка //Політологічні читання.-1594.-К.-С. 68-74; Миронець К., Кічігіна Н. веде-ралістична лондонці я В.К.Еинниченка //Вісник Київського університету. Історія.-Etm.33.-K., 1995.-С.І05-ІІ2.

3.Див.: Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. Нариси політичної історії.-К.,І993.{ Сергієнко П. Соборна Україна: від ідеї до киття.-К. ,1953.; Шморгун 0. Україна: шлях відродження /економіка, політика, культура/.-К.,1994.; Малик Я.,

Вол Е., Чуприна В. Історія української державності.-Львів, 1995.; Історія України в особах: ХІХ-ХХ ст.-К.,І995.; Українська політолоіія: витоки та еволюція. Навчальний посібник.-К, ,1995. ■

н

В.К.В:пппіченпо/ в цой процоо, Але ця постать викреслксться до~ еігть схематично, однобоко, а джерельну базу для вивчення його ідойио-політичшк по гладі в складають, в основному, відомі твз-р*і "Відродескня нації" та "Заповіт борцям за визволення".

Тахег чтпгсц, аналіз історіографії даної проблемі свідчить, про оросіавчиЛ інтерес до вивчення плюсів формування ідейних наглядів г доркавотворчої діяльності В.К.Вишшченка. Дослідник-! кхо из обмежуються ТІЛЬКИ ЕИЇИЗДОЦ результаті в своїх наукових лопухів, аго й рогзароать та поглиблвлть коло знань з тих чи іншії: аспозтів його творчості. Причому, намагаться, долаючи застиглі схе?ді і отаїаш, говорити про його переконання і гзіттввиА плях об'єктивно, нзупоредзено, но уникати дисвусійності окремих питань. •

Рааои з тил, в деяких наукових працях, а особливо у тублі-цистячігнх статтях та виступах, шва ядо про З.К.&шниченна лкзз а: про ”фуакціонері", у якого шягтевкй илях, конкретна діяльність з зміна посад і «ісцл перебування, а складна боротьба і протидія конкретним історичним особам часом підмінюється, а то Я створюється досить проблематика співвідноаеннл позитивних і негативних рис особистості Володимира Кирилокича, що на дає змоги читачам скласти його об’єктивну харсистеристику.

Крій того, його напружена робота в Центральній Раді, її уряді, Директорії, нелегкі стосунки з українськими державними та громадськими діячами, з тону числі в еміграції, залишаються поаа увагоп дослідників. В результаті, всз зазначене вицо переконливо доводить необхідність подальшого наукового аналізу еволюції його ідейних поглядів не тільки за часів революційних перетворень, алз Й в період еміграції, дослідження і висвітлення основних етапів

громадсько-політичної діяльності В.К.йшниченка у їх взаємо-оз"язку і нерозривній ЄДНОСТІ ЕПрОДОЕа всього його життя.

9 урахуванням наукової актуальності проблеми, стану її розробки, практичної значимості визначені теїа і конкретні завдання дисертаційного дослідження.

Об"ектои досліднення в аналіз участі В.К.Вшшиченка у революційному русі в Україні на початку XX століття, державотворчії! діяльності після лютого 1917 року, в умовах утЕзрдаєння більао-вицької диктатури в післяжовтневий період, громадянської війни, перебування в еміграції.

Хронологічні -рамки дослідження обумовлені прагненням розглянути процес формування суспільно-політичних погляді в В.Еисві-ченка на початку XX ст., його дериавотворчу діяльність доби української революції /березень 1917-вересень 1920 рр./? а тшгоа турботу про подальшу долю України в роки еміграції.

Мета дослідження полягає в тону, щоб на основі грунтовного вивчення політично-публіцистичної і епістолярної спадщини Володимира Кириловича Виїшичеака із залученням значного кола аркіс-них джерел, матеріалів преси, мецуарної літератури, з врахуванням новітніх досягнень історичної науки здійснити системно і послідовне висвітлення корінних напрямків державотворчої діяльності цього визначного діяча українського національного відродження. При цьому автор намагалася показати процес її розвитку і сутність через призму української національної ідеї, втілення в життя віковічних мрій та сподівань українського народу про волю та суверенну державу.

Не претендуючи на вичерпне висвітлення проблеми, автор зосередила свою увагу на вирішенні таких завдань:

- проаналізувати ідойні погляди В.К.Винниченка, визначити їх зміст, основні етапи розвитку в історичному контексті Ного громадсько-політичної діяльності;

- ;і"ясувати роль і місце В.К.Винниченка в становленні і піднесенні визвольного руху, в політтному яитті Україш п дореволюційний період;

-висвітлити основні напрямки діяльності В.К.Винниченка» спрякозаної на розробку ідейно-теоретичних засад уїсраїнської державності та їх втілення в реальну практику дергсавотворення в 1917-1919 роках;

- виявити і проаналізувати причини і сутність розбіжностей

Володимира Кириловича з політичним курсом більшовиків у 13191920 роках; ■

- показати процес дальшого розвитку світогляду В.К.Винни-ченка, його бачення перспектив відновлення унраїнсьної державності, з"ясувати основні напрямки його громадсько-політичної діяльності в період еміграції.

Світогляднои основи^ дослідження стали новітні наукові досягнення в галузі соціального пізнання, цо торкаються принципових підходів до аналізу суспільних явищ і процесів, політики, як сфери реалізації інтересів потреб різних соціальних груп Е контексті загальнолюдських приоритетіь, ролі особи в її формуванні і реалізації. Важливе аначення мають принципи історизму, об'єктивності, єдності історичного і логічного, дотримання яких спонукало автора дослідження до висвітлення теми в проблемно-хронологічному плані.

Джерельну базу дослідження складають політично-публіцистичні й літературні твори В.К.Винниченка, його епістолярна спадщина,

. ІЧ

щоденникові нотатки, в яких висловлені думки і міркування, що дозволяють простежити еволюцію його суспільно-політичних поглядів, містяться конкретні факти, оцінки подій, роз'яснення власної позиції, аргументи в ідейному протиборстві. Це дає змогу досліднику, використовуючи їх широку палітру, відтворити історичну картину громадсько-політичної діяльності Володимира Кириловича, як визначного представника українського визвольного руху.

До другої частини джерел належать документи й матеріали, яві зберігаються в архівних установах. Автором детально опрацьовано 25фаідів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Центрального державного історичного архіву України, Рукописного відділу Центральної чауковоХ бібліотеки ім. В.І.Вернадського НАН України.

Архівні документи і матеріали умовно можна поділити на З групи. До перлої з них слід віднести листування В.К.Винниченка з редакціями та книговвдавництвами, з другими та однодумцями, членами родини, чорьзтхи його виступів у Центральній Раді, які зберігаються у фонді Центрального державного архіву вицах органів влади та управління України /фонд В.К.Еишшчонка/.*

Другу групу архівних джерел складають документи і матеріали, які свідчать про активну громадсько-політичну діяльність В.К.Вин-ни«енка, відтворюють складну політичну ситуацію, за умов якої йому доводилось діяти, йдеться про документи української соціал-де-мократичної партії, матеріали про II діяльність, протоколи засідань Центральної Ре^и, Генерального Секретаріату, різноманітні

І.Центральний державний архів випри, органів влади та управління України /далі- ІЩАВО України/, ф,1823.

листи, відозви, чорнетки Універсалів, заяв, у розробці яких Йрав безпосередня участь Володимир Кирилович Винниченко.*

Матеріали жандармсько-поліцейських установ Російської імперії складають третю групу архівних джерел. Вивчення звітів жандармського управління лро діяльність української соціал-демократії, в тоцу числі й роботу В.К.Винниченка як члена ЦК УСДРП, агентурних відомостей про його переміщення в межах України та за кордоном, участь в діяльності організації "Українська грс-міда" в Парижі, протоколіп допитів і його особистих листів, матеріалів про ув"язнення в •Лук"янівській в"язниці дозволили автору розширити коло знань про Володимира Кириловича, як одного з провідних

р

діячів визвольного руху в дореволюційний період.

До третьої частини дкерел відносяться спогади учасників українського визвольного руху, діячів культури тощо. Зрозуміло, С,0 в працях, написаних безпосередніми активними учасниками або свідками революційних подій, висвітлення оюземих сторінок біографії З.К.Еинниченка, зображення його позицій в тих чи інших політичних і життєвих ситуаціях мають суб"єктивїий, часом протилежний характер. Ко всі, хто залишив свої спомини, були виваженими, конкретними і коректними в оцінці місця і ролі В.К.Еинни-ченка в суспільно-політичному литті України XX століття. Проте цінним в мемуарній літературі є те, що в ній наЕодяться численні факти і епізоди, розповідається про події, які не знайшли свого документального підтвердження, значною мірою передасться вся напруга соціальної і політичної боротьби,.гострота ідейних супе- .

1.ЦЦАВО України, ф.1063, ІІІ5.

2.Центральннй дерзавшій історичний Архів Україна /дад - ЦДІА України/, ф.274, 275, 301, 317, 1439.

рочноотей, виявляється авторсько ставлення до даної особи, що дає змогу пояснити мотивацію дій і поглядів ввдини, про яку (ідепс*;.^

Четверту частину джерел, залучених до вивчення даної проблеми, сісладають иатеріали періодичних видань різної політичної спрямованості, яв в Україні, тав і за яо] доном. Ознайомлення е тат /автором опрацьовано 16 гурнальшіх і 29 газетних видань, що Ежсодали друком у 1905-1950 роках/ дозволило краще зрозуміти зміст і сутність зрушень і перетворень, яві відбувалися в українському суспільному нитті, що впливало на позиції) і погляди Володимира Кириловича Вкнниченка.

Цей джерельний пласт привернув увагу тим, що само в пері одичних видшшях надруковано низку політико-публіцистичішх праць

І.Романович-Ткачегаго Н. На дорозі до революції /Уривки зі споші-нів/.-К.,І925.-Кн.4{ Галаган М. З моїх споминів.-Б.М., 1930.-Т.4.; Дорошенко Д. Война и революция на Украине,-В кн. Революция на Украине/по мемуарам белых/.-М.-Л.,1930; Русова С.

1!ої спомини.-Львів,1937; Войнаренко 0. З гетьманських часів. Спогади самовидця з року 1918,-Дейтройт, 1950; Чикаленко Є. Спогади /І86І-І907/.-Нью-Йорк,1955; Артшенхо Ю. Події і лсда на моєму шляху боротьби за дериаву І9І7-І9бб.-Чікаго,І96б; Станімір 0. Моя участь у визвольних змаганнях І9І7-І929.-То-ронто,І95б; Шкільник Ы. Україна у боротьбі за державність в І9І7-І92І рр.:,Спомини і роздуми.-Торонто,1971; Назарук 0.

Рік на великій Україні. Конспект споминів з української революції. -Нью-Йорк, 1978; Кедрин І. Михайло Грушевський - не один, а більше їх. /Спогади і рефлексії/ //Український історик,-Нью-йорн.-І984.-Т.2І.-Ч.І-4; Грушевський Ы. Спомини //Киїй.-1.989.-$8.-С, 107-131; ЩО.-С.ІЇЗ-ІЗб.

Володіпліра ІОірплоБіїча, які ніколи більше но перевидавалися; містяться його виступи та інторз"п, публікуються відгуки та рецензії на твори таланокттого письменника та політичного діяча. Значний інторос ииошвавгь матеріали іцотигнеЕнка "Носа доба", у саснусаіші та редагуванні ягого безпосередньо брав участь Володі-'.я гр №ір:ілоЕнч. Цей часопис особливо вашшшіЯ для розуміння оеолгції поглддів і імлрлгяіз діяльності В.К.Бпшкченгл з І920-І92І ротах.

Наукова новизна дкезртеції полягао а тоу;-, "О автороц зроблено одну о перших спроб наукового дослідаення формування і стаиовлсісгя світогллду В.К.Еалпічснгл, на еволвціп /пса спраз-яяко гнавша пишв е::с::с:лчко і політично аиття•тогочасного українського суспільства. Спсташо і послідовно Енсзіглено на-пр.”!т^ дзргавотворчої діяльності Еолод:шнраКпр:!лоіз!Ріа, роз-нрото їх оргс-’ц^пгЛ оз^-тлоп з реалізацією української національної ідої. Погл^іло, гр бтілєння а зіття йшшічстгі поьігОі. псісцспці ї поєднання неді спального і ссціал^лого елоеолоізія, засад уіфаїксьггаго дзракотЕорския проходило оляхегі псгзуау.влае-кзе форм і ігзтодіз їх здізгксізя»

Аналіз кгісту саопачегшх процзсіп дозволив автору гщідити три, взас;-'споз0яза!2і і разсгі з тни самостійні за своїй тгутріп-ніа згіістсу, основні хронологічні пері ода громадсько-політичної діяльності В.К.Еппиченка: першій - 1900 - березень 15 т7 року; другий - березень 1917 - латай 1919 року; третій - лвтаД 191° -1951 рік. .

Автором шерпе вводиться до наукового обігу група архівних документів і матеріалів, які висвітлюють громадсько-політичну діяльність В.К.Вйшгаченка, здійснено ряд уточнень в його полі-

тичній біографії, зроблена спроба визначити авторства Володшлі-ра Кирияовича декількох листів і документів. ' .

Практичні значення дисертації, на дуику автора, полягай в *. зму, що вона вносить певний вклад в наузовз усагальнеїшл і висвітлення державотворчої діяльності В.К.Виншменка.Цз .дао змогу дослідникам, викладачам, лекторам а історшю-політпчної проблематики влкористовувати в своїй роботі конкретні і-а достовірні факти і події а його ниття. Матеріали дослідаєшщ їлолуть 6'у'Л! враховані при підготовці та виданні матеріалів і> історії Україги вінця XIX- початку XX століття, при підготовці еідповідшк спецкурсів у вищих та середніх навчальних закладах.

Науко:а апробація дисертації проводилась на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського університету іионі Тараса Шевченка. Основні положення та висновки дослідаення відображені в публікаціях автора, а такон у доповідях на Иікиародній та Всеукраїнських конференціях.

Характер і завдання дослідження визначили зміст і структуру дисертаційної праці, яка складається із вступу, трьох розділів, висновків, а такоа списка використаних джерел і літератури. Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теші, визначається її йота та завдання, аналізується історіографія проблемі і ступінь її розробки. Розглядаються методи дослідження, використані даерела, обгрунтовується наукова новизна.

У пеотоиу розділі - "Громадсько-політична діяльність В.К.Винниченка в дореволюційний період" - розглядається процес формування його ідейно-політичних поглядів, становлення ке політика та громадського діяча в період з 1900 по беро-

ІЗ

с:::'.', 1917 розу. Цо логічний результат усвідомлення Володкиирси Глргиогичси, гп і гначнсз часткпои української революційної ио-геді, носб~гдпсс-л переходу від "культуршїцтіхг" попередніх діячі я еязеояьнсгэ руху до цілеспрямованої ВИЗВОЛЬНОЇ боротьби кроти російського еаідздоргавстЕа пляхеп створення роволвціШгої зргспїггсдії ссціал-демохратіїчного спрямування, вироблення сфок-тасиия форм і методів залучення ігародних нас для розв"яз2ння цього історичного аавдгівш. Розробка і відстозишия В.К.Еикгаі-чсіійо» оригінальної концепції необхідності впрівання соціальних і національних проблей українства а їх норозриішсау взаеиозв"яз-:_7 і позднакні стело одним з лейтиотавіа його політичної діяльності з порорзволвційиі роп:. В.1{.2:алаіченпо, як один з теорати-вів українського паціокалько-вигвольного руху, виОзов на арену ОНТИЕИОГО ПОЛІТИЧНОГО ГПТ5Л 1917 роїпг, усвідоіштачн нообхід- . пістг> створзнгія української дорсага на засадах автономії та фэ-дораліецу.

Сакэ а цоЯ дорзвоязціПнйй порі од були закладені основи дор-павотворчої діяз&ноегі В.К.Йппсічс:!Еа та її світоглядні підва-лзяї. Сімнадцять роді з підпільної революційної боротьби проти еоиодерсгаЕсїга, нзлзгальпі пзрзходп черзз кордони, торіш, підпілля, папуаска еміграція - цз то серздаовица, в яясму формувалися його ідейні Я полігігсні поглздк. Досвід ровожційкої. роботи допоміг Сому відстоивати зі принципи, ягі вій ввагав едино віршам. А в його світогляд вхэ годі було закладено два основні напрягти: лвбов до України, всього українського, касгршзм баяаяпя гпборокі для рідного пргз і ігароду ■ту делз, яка варта Кого иоалн-ігстяи та здібностям, і віра в перзтворешш суспільотса па основі «сціалістичних ідей. Само я цоЗ час вій здійснив вагоЯ ензссз

2.0

у становлення і розвиток соціал-демократичного руху в Україні.

На особливу увагу заслуговує публіцистична, літературно-художня та видавнича діяльність В.Вошиченка в ці роки, яка, не з вашими на всі суперечності, значною мірою сприяла згуртування національно свідомого українства.

У другому тю злілі - "Дерзавотворча діяльність В.К.Вянничен-ка /І9І7-І9І9 роки/" - автором аналізується Його громадсько-політична діяльність а моменту обрання заступником Голови Центральної Ради, Голови першого уряду до лютого 1919 року, коли він пі-вов у відставку та виїхав до еміграції, де в поступовоцу і суперечливому розвитку знаходило втілення в життя ідеї автономного і федеративного устрою в "муках і крові" на руїнах Російської імперії, утверджувалася практика розбудови і захисту суверенної демократичної Української Народної Республіки.

Досліджується та важлива роль, яку відіграв В.Винниченко в розвитку складних і неоднозначних стосунків міх Центральною Радою та Тимчасовим урядом, простежується ставлення його до більшовиків, гетьманату, до відновлення закону про національно-персональну автономію в добу Директорії та іншо.

В.К.Винниченко мав своє особисте бачення тодішньої ситуації на Україні, перспектив її дальшого розвитку та орієнтирів.

В період І9І7-І9І9 років можна чітко простежити еволюцію його суспільно-політичних поглядів на питання державності України: від автономії в складі Російської Федерації до самостійної держави. І все ж таки ідеї про майбутній федеративний зв"язок із демократичними республіками Росії ннм не відкидались, а знаходили розвиток в його громадсько-політичній діяльності.

Цей, дуже ємкий та насичений політичними колізіями період,

21 . ■ ціштП паї, що історія надала В.К.Енннтіенкові унікальну можливість здійснити свої ідейні теоретичні позиції, безпосередньо брати участь у написанні иайяз всіх декларацій і універсалів УНР, безпосередньо впливати на розвиток подій націснально-яиа-польного руху, гагтя Україна та її народу. Володимир Кирило ветг упродоЕЗ кількох років займав корівні посада в уряді України і двічі не с«іг утримати Еладу з своїх руках, що випадало на долз по першого дерзашого діяча.

Автор обгруїітовуо полозегаи про те,. цо х:д роволзційних подій в Україні, труднощі в реалізації програм українських демократів, розгортання братозбисчої війна спонукали В.К.Виїптченка до подальшого відстсзвгіпш необхідності Еиріпення завдань українського даркаготворсігія ввяхеа Егаіз:аяоз"язакого і одночасного сдіГ,5Л«ппа кзрїцшальгт перетворень з соціальній і національній с$зріх суспільного гпгтя. В результаті він опинився мід двона салеіа - таборгіга соціалістігавсл і еитисоціалістичним, одосуваа-ча дедалі більша ворогів як серзд парного, так і другого.

У трзтьоздг розяі. і - "Ідея суспільно-політичного розвитку України в діяльності В«К.Вгаш:ічетш в еаіГреції” - йде мова про то, що за кордоном вій прикладав цаноииун зусиль для вирішення долі України, її дерхавотвороння. В громадсько-політичній діяльності того часу знаходили своє відтворення намагання реалізувати власні переконання шляхом згуртування своїх однодумців, створення різних' організацій, розширення літературної і видавничої справи, активними контактами з пресою і грошдскістю.

Авторі каголоаув, що елі граді йний період громадсько-політично І діяльності Володимира Кириловича не був таким активним, як два попередні, у зв"язку з тим, що він не міг брати безпосеред-

• гг

на участь в подіях на Україні, але цей період мав місце, і цього не иоіїна по враховувати. Драііа його еиття і як політика, і іш митця, загос-рилася, викристалізувалася сама на цьсіу етапі, Володимир Кирилович, чий могутній талант, кипуча енергія, глибокий розум,, дива виша працездатність були направлсіїі ка благо Ув-раїни, нгюавзди був вигнаний з рідної ооилі, за свободу якої боровся та страхдав, цо вносило оленант траті вму в його еііття і творчість*

Б період еміграції суспільно-політичні погляди В.К»Втшн-ченка еволюціонували в напрямі досягнення своєрідного скибіозу своїх традиційно соціалістичних переконань а постулатами "кон-корцизму" і "колоктократії", форцуяшчи ідсз залучення українства до світової цивілізації, до перебудови соціаяьно-еконоійч-івос і полі тіпана підвалин .дераашог о устрою УРСР на'дійсно демократичних засадах, орієнтованих не на класові, а загальнолюдські цінності.

У висновках підбито підсумки та узагальнено ооновні результати дослідаення. Державотворчу діяльність Володимира Кириловн-ча Ікнниченка доцільно розглядати як безпосередній результат намагання конкретної особи зробити свій внесок у загальний розвиток української визвольної боротьби, дати власні відповіді на питання, поставлені її ходою, довести доцільність перетворення в хиття тнх чи інших заходів, реалізація ягах, на думку Володимира Кириловича, мала сприяти розв"язаюто корінних проблем української революції і державотворення.

Ідейні погляди В.Вшшиченка, форми ізасоби громадської і політичної діяльності знаходилися у постійному розвитку і збагаченні, зваяаючи на історичні умови, що складалися, на політичну

ситуація, п;о такоз омікапалася, на накопичення власного органі-ооційного і політичного досвіду. їх еволюція мас безпосереднс практично значення для вивчення актуальних питань дореволюційного визвольного руху в напій державі та процесу дертавотворс-п-ня доби української революції. Здобутком теоретичних позукіз В.К.Еиншчснка стало обгрунтування ідеї державності України з фор,ц національної азтононії в складі ьийбутньої, побудованої на федеративно-демократичних засадах, Росії.

НакопичсяиЯ різнобічний політичний і організаційний досвід дозволили В.К.Віниичспку відігравати визначну роль у подальшому розвитку визвольного процесу в часи української революції. Ситуація» г,о склалася з Україні після литого 1917 року, спонукала Володиігкра Киргиоигса на реалізація своїх ідейнпс переконань в державотворчій діяльності. Сам5 у цей час він зосереджував пор-сочзргову увагу на обгрунтуванні необхідності вирішення завдань по розбудові української дерхави пляхеи органічного синтезу соціальна і національних нонентів суспільного язіття. Досягнення органічного зп"язку у шріпенні національних та соціальних проблем - о квінтосенцісп власної наці опально-полі мгчно ї концепції В.К.Еинниченка. ‘

Значний позитивний шесок було зроблено В.Винниченном у розробку теоретичних підвалин української деряапності. Вони чітко окреслені в усіх деклараціях та універсалах УЕіР, в яких Володимир Кирилович намагався провести ідею суверенності України у федеративному устрої майбутньої держави, змусити суспільні процеси розвиватися за услідошговаїпсяі ідеалами.

Після жовтня 1917 року нешшуча хода подій призвела В.Бинни-ченка до висновку, що за обставин, які склалися, рівн!>і7ра,зної фе-

■ м

дерації України а Росією чекати не доводиться, тому слід покінчити з непевний становищем та проголосити самостійну оуверенну українську дегжазд Але до цього його спонукали не власні ідей-о-теоретичні переконання, а кардинальні шіїш, яві відбулися о житті колишньої російської імперії та в тогочасній практичній політиці. Ідеї я федералізму ним не відкидались, а знаходили подальший розвиток в громадсько-політичній діяльності, відображались в публіцистичних творах, частково зміняючись, «окрема, о напрямку організації відносин в союзів європейськими країнами, що дало б, на його думку, можливість комплексно внрівютк всі' національні та соціальні питання. '■

Основні аспекти дисертаційного дослідження викладені в публікаціях автора:

1.В.К.Вюшиченко про відношення єврейської національної меншості до автономії України /березень 1917 - січень І9І8рр./ //Єврейське населення півдня України:•історія і сучасність. Тези до наукової конференції,- Запоріжжя,1992.-С.51-53.

2.Філософські роздуми В.йінниченка: проблеми аналізу й самоозна-чення. //Політологічні читання.-І992.-ГЗ.-С.230-243./У співавторстві з Гусєвим В.І./.

3.Володимир йшниченко про автономію України. //Українська дер-

жавність: історія та сучасність. Матеріали наукової конференції.-Київ,І993-.-С.152-153. '

4.В.Винниченко про українське питання /по сторінках журналу "Ук

раинская жизнь" //Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавсїва.-Луцьк,І993.«С.27-28. .

5.Дещо з непрочитаних сторінок життя В.Винниченка. //Розбудова детавн.-1994.-іга.-С.34-39./У співавторстві з Гусєвим В.І./.

6.В.Винничвнію та єврейська національна суспільніоть: до шггая»

ня про автономію /березень 1917- січень 1916 рр./ //бврвйсь-же населення півдня України: історія та сучасніоть.-Запоріл-жя,І995.-С.2б-29. ' •

7,В.йашичетм> та міністерство в єврейських оправ /1916 - 1919/ //Єврейське населення півдня України: історія і сучасність. Тези до наукової конференції,-Запоріжжя, І995.-С.36-40./У співавторстві а Гуоовнм В.І./.

Лозинская Л. А. Государственно-созидательная • деятельность В. К. Винниченко

/нарт 191.7 - сентябрь 1920 гг./

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. Киевский университет инени Тараса Шевченко, Киев. 1996.

Зашиъаетси текст диссертации, в которой на основе многообразных источников рассматривается государственно-созидательная деятельность В, К. Винниченко р период с нарта 1917 по сентябрь 1920 года. Рассмотрен широкий круг проблей, относящихся к исследованию украинского национального движения и решения □опроса о государственности Украины. _

LoslnsKala L. A. The State organisation'

aKtlvltles of V. VinnlcheriKo (March ci 1917 - September of 19?.0>

The theais j>resent.ed for academic degree of Kaodldat of historical oi UKralne. Kiev Taras ShevchenKo University. Kirv, 1996.

The text of the t.he3is is based on various sources and is devoted to the State organisation activities of V.Vinmchetmo within a Period from March of 1917 to September o'f 1920 year. Wide range of problems "related to the study of UKraine national movement and solution of a problem concerning the State system of UKraine.

Ключові ^.'лова: Українська дс-ріам, національно-визвольний рух. українське відродження. уг.ьіїіь іка революцій. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ погляди, державотворча діяльність. громадсько-політична діяльність, іюя і 'пічна ь іогі .її і н.