автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Греко-католическая церковь в общественно-политической и культурной жизни Закарпатья. 1771-1867 гг.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Греко-католическая церковь в общественно-политической и культурной жизни Закарпатья. 1771-1867 гг."

Г V Б Ой 2 О НАЙ №

УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

на правах рукопису

ФЕНИЧ Володимир Іванович

ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОМУ ТА КУЛЬТУРНОМУ ЖИТТІ ЗАКАРПАТТЯ (1771-1867 рр.)

07.00.01 історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Ужгород 1997

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України

Ужгородського державного університету

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Задорожний Володимир Євгенович

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Болдюкар Михайло Миколайович доктор історичних наук, головний науковий співробітник Шип Надія Андріївна

Провідна організація: Чернівецький державний університет

ім. Ю.Федьковича

Захист відбудеться*/23п 'УЪоРиЛ 1997р.

о год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 15.01.04 при Ужгородському

державному університеті (294000, м. Ужгород, вул. Університетська, 14, ауд. 234 3 дисертацією ножна ознайомитися в бібліотеці Ужгородського державног університету (м. Ужгород, вул. Кацітульна, 9).

Автореферат розіслано “55.” 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради кандидат історичних наук, доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність геми 8 історії народів Центрально-Східної Европн релігія шввди була тісно пов’язана з національним життям Визначення населення за залежністю до -леї чи іншої церкви, а не за національною ознакою було особливо властивим для українського народу у попередні періоди, а на Закарпатті, краї з давніми релігійними традиціями, цей анахронізм має місце ще й по сьогодні, [сторично так склалося, цю діяльність церкви в Україні стала невід’ємною від історичної долі нашого народу. Релігія, будучи органічною складовою частиною духопкого ааптя суспільства, зазжди відігравала в минулому і продовжує відігравати зараз вашшву роль в процесі національно-державного і культурного Зудіпниціва. Ідея відданості “сірі батьків”, допомагала українцям протягом багатьох віків зберегти спою національну ідентичність. Актуальність дослідження випливає також із завдань каукогого вивчення історії національного відродження з Україні та ролі церкви в складних процесал громадсько-політичного і культурного життя на Закарпатті. Розбудова незалежної Української держави щораз підсилює інтерес тукозцЬ і широкої громадськості до призабутих чи несправедливо очорнених ідеологією радянських часів сторінок минулого нашого народу. •

■ Особлива історична місія випала на долю греко-католицької церкви на Закарпатті. Позбавлений власної державності, пригнічений тривалим угорським поневоленням, перетворений майже в однорідну селянську масу та відмежований подтг-ншми Гі адміністративними кордонами від своїх одноплемінників український народ Закарпаття мав єдину суспільну інституцію, що здебільшого зберігала народний хзраетер і виконувала роль духовно-культурного і навіть певншо мірою політичного осередку - греко-католицьку церкву. Серед найважливіших факторів, які визначили провідну роль церкви в громадсько-політичному та культурному гзситгі Закарпаття, можемо виділити: по-перше, з самого початку виникнення греко-католицької церкви на Закарпатті (1646 р.) та ії юридичного й організаційного утвердження, внаслідок канонізації Мукачівської єпархії (177! р.)г вона могла існувати лише завдяки урядовій протекції та підтримці австрійських Габсбургів, що визначило у майбутньому її залежний від чужих інститутів державної влади, вірнопідданський характер діяльності; подруге, саме конфесійна приналежність а умовах нерозвиненої національної

самосвідомості давала змогу протиставляти русина - греко-католика угорцю -римо-католику чи протестанту; по-третє, крім духовенства, за винятком малочнсельної світської інтелігенції на чолі з А.І.Добрянським, не було іншої соціальної сили, яка б могла репрезентувати свій народ на всіх рівнях його суспільного розвитку. Хоч ці передумови і стали визначальними в історичній долі церкви, проте, цього було недостатньо для перетворення душпастирів у політичних лідерів і борців за національне й соціатьне визволення свого народу, чому перешкоджали привілейоване становище та клерикальний, вузькопровінційний світогляд самого духовенства. Навіть революційні події 18481849 рр та проголошення конституційних свобод не секуляризували до кінця діяльність представників церкви в громадсько-політичному та культурному житті Закарпаття.

Предмет і хронологічні рамки дослідження. Предметом даного днсертаї ійного дослідження с вивчення ролі і місця фскі-катодьцької церкви в історії Закарпаття з 1771 по 1867 рр. На основі архівних і опублікованих джерел робиться спроба комплексно проаналізувати юридичний статус, внутрішню структуру, органи управління церкви, визначення обов’язків духовенства, то давало йому можливість брати активну участь в громадсько-політичному житті краю, а також визначити свос місце в культурному розвиткові, зокрема, в становленні народних шкіл, розробці літературної мови, розвитку літератури та вивченні історії Закарпаття.

В основу дослідження покладений проблемно-хронологічний принцип аналізу та викладу досліджуваних Питань. У дисертації робиться спроба наголосити на питаннях, які ще до сьогодні не стали об'єктом наукових пошуків, або ж в силу тих чи інших об’єктивних причин тривалий час фальсифікуавлися, чи просто замовчувалися в історичній науці. Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 17.71 по 1867 рр„ тобто, від моменту’, коли греко-католицька церква з канонізацією Мукачівської єпархії 19 вересня 177) р. стала повноцінною з юридичної і фактичної точки зору релігійною організацією, а її духовенство, внаслідок проведених церковних і освітніх реформ Габсбургами, стало забезпеченою в духовному і матеріальному плані верствою, що дало йому можливість зайняти провідне місце в громадсько-політичному і культурному жиггі русинів Закарпаття, й до глибокої кризи в другій половині 60-х рр, XIX ст., зумовленої як кардинальними зовнішніми змінами - утвердженням

з

конституційного правління, запроважденням дуалістичного федеративного устрою імперії Габсбургів {1867 р.), угорського закону “про рівноправність” усіх національностей (1868 р.), що поклали початок суцільної урядової мадяризації краю, так і неспроможністю місцевої інтелігенції відстояти право на автономію греко-католицької церкви під час роботи Автономного конгресу в Будапешті (1867-1871 рр.) та переходу частини духовенства на проросійські позиції, а решти, на чолі з єпископом С.Панковнчем, на службу угорської держави.

Історіографія проблеми, ступінь її наукової розробки. Приступаючи до аналізу стану наукового опрацювання досліджуваної теми, необхідно зазначити, що до сьогодні ні в українській, ні в зарубіжній історичній літературі не існує жодної робота, яка спеціально розглядала б окреслене в дисертації коло проблем. Однак, існує чимало наукових доробок, які в тій чн іншій мірі торкаються окремих аспектів історії греко-католицької церкви на Закарпатті з 1771 до 1867 рр. Для зручності пропонуємо умовний поділ історіографії питання на дві основні групи: церковну і світську.

Характерною особливістю церковної історіографи с апологізація історії греко-католицької церкви та її місця і ролі в громадсько-політичному та культурному житті краю. Перші праці, написані церковними істориками, з’явилися вже в останній чверті XVIII - першій половині XIX ст., і тому вони не могли повніспо охопити досліджуваний період. Однак, дослідження І.Пастелія, І.Базиловича та МЛучкая1 цінні для нас тим, що в них міститься, хоч і не завжди критична, але багата фактичним матеріалом інформація, яка при розгляді чи не кожного питання доповнюється публікацією чисельних джерел з невеликими

1 Ніїїогіа «ііосеї[!$} Мипка{5Іея5ії сопетгаи рег Доаппеот Рззаеіуі ргорозіШт тз)огет сарЛиІі Мшікаи[іегші] сійа ^го рег Місїшеіет Іійзклу ргсроііШя аиіісат Ьгеакет. Тспяи 5-йм. (лерекд. з латай. М. Ороса) II Науковий Збірник Держеного музею українсько-русько': культури у Свндянку. -Пряші*, 1995. - Т. 20; Воїі!оуі£ї 1. Вгсуіі поСйіа ТЬейдогі Копа&оиП, о!іга Діск <3а Мипкасі,

рго ге.’ізісвії Кийтії Огйітв Втсп Ва$і!іі Мадрі, іл Мог.ів Сдаїаек аЛ МшЛасї, Аппо МСССІХ ас ае. -Саї50уізє, 179$-1805; Ьійіка; М. Ніаегіа Сгрйо-Кийіепогет т Ншіірлса взсга еі ауііи... - Т. І. (перекл. з латин. Ю.М. Сгкг) II Науковий збірник Музею української культури у Свидюіку (далі НЗ МУКС). -Пряшів, 1983. - Т. И; - Т. 11. - ЧАЇ/ Там же. - 198*. - Т. 13; - Т. II. - Ч. II // Там же. - 1986. - Т. 14; -Т. НІ. (пєрекя. з лзтни. А.М. Ігкатга) II Там же. - 1990. - Т. 16; - Т. IV (перекя. з латин. М.В.Ороса) И Там же.-1991.-Т. 17.

коментарями, особливо періоду боротьби вищого духовенства за звільнення ві “опіки” католицького Егеру та домагання перед урядом Відня і Апостол ьськок столицею канонізації Мукачівської єпархії в другій половині XVIII ст. Прац закарпатських істориків, хоч і не можуть вважатися науковими у повному розумінні цього слова, проте їм судилося лягти в основу наступних досліджень, б< в них збереглася джерельна база з середньовічної історії Закарпаття.

8 другій половині XIX ст церковну історіографію поповнили розвідки, яі місцевих авторів, - О.Духновича, І.Сільвая, І.Мондока, {.Дулишковича Ю.Жатковича, так і галицьких священнослужителів М.Гарассвича та Ю.Пелеша. Навідміну від ‘Історії Мукачівської єпархії" І.Пастелія, “Короткого нарису пре фундацію князя Ф.Корятовича" ІБазиловича та ‘'Історії карпатських русинів’ МЛучкая, працям вищеназваних авторів більш властивий критичний підхід щодс оцінки діяльності церковної ієрархії. Священики І.Сільвай і А.КралицькиГі зверну.1 и увагу на сучасне їм суспільно-політичне і кул' турне сгановище краю, публічно засудивши промадярську діяльність вищого духовенства єпархії на чолі з єпископом С.Панковичем. З аналогічною критикою церковного кліру, тільки в проросійському дусі, виступив настоятель Малоберезнянського монастиря

В.Терлецькнй. Проблеми канонізації Мукачівської єпархії та боротьби місцевого духовенства проти гегемонії егерських єпископів у внутрішньому житті греш-католицької церкви знайшли сьоє відображення у праці “Ягерський вплив і боротьба з ним мукачівського духовенсва" Ю.ЯСатковича В дослідженнях піднято цілий комплекс питань, розкрито взаємини керівництва церкви з австрійською владою, римо-католнцькою ієрархією, висвітлено проблему утворення консисторії, вікаріатів, покращення системи церкошіо-парафіальної освіти, заснування товариств і фондів підтримки вдів і сиріт священиків, діяльності Василіанського

1 Духноеить А Исторіл Прішеаской єпархія. - СПб., IS77; Снлысай П. Положеніе угоре кнх.ъ русхихъ под управлекіем Стефана Пакковнча, Епископа Мукзчевскаго // Словинский сборникъ - СПб. 1875. -Т. I, Mondok J Brevis histcnca сасша dwxesu Милкаesiensis - Ungvarini, 1878. Zsstkovics K. Az egri tie-folyas 6s M ax elica vtvoa haicz a munkacsi gC-rcg szenartasu egyhanneg>\i t6rter.elmeben ii SzazadoW. -Budapest, 1884 - Hot. 18.; Haraisicwicr N1. Annales ecciesiie rutiiKiae - becpcti, 1862; Реіезг J. Geschidite der Union der Rutheaistei Kircbe mil Rcra vco der aeHesteo zcitcn bis »v»f die (kgsnwaft. Ersten Bssxd. • Warzburg, Wien, 1881. Його x<: Vco der WiateAensditeliung der Union mit Еощ bis auf die Gegeawart (1596-1879).-Wien, 1880 -Band2.

чину, розвитку теологічної, філософської та історичної науки. Дослідники зауважували, що справжнє самостійне релігійне життя на Закарпатті почалося з канонізацією Мукачівської спархії в 1771 р.

Розпад Лвстро-Угорщіінл і входження Закарпаття до складу Чехословацької республіки, вимагало від уряду встановлення нових відносин з конфесіями, а від місцевих дослідників - перегляду основних моментів історії греко-католицької церкви. В цей час з'являються дослідження 8. і Ю.Гаджегів, Е.Бокшач, І.Кондратовича та А.Волошина, яким також бракувало повної наукової об'єктивності щодо оцінки діяльності церковної ієрархії. Першу спробу написати історичний каркс Мукачівської спархії здійснили В.Гаджега і Е.Бокшай, але результати дослідження не вийшли за рамки стандартних висновків, зроблених їх попередниками з XIX ст.1

На основі чисельних архівних матеріалів спархії і даних візитації єпископа М.Ольшавського від 1750-1752 рр., В.Гаджега підготував серію розвідок про комгпгти Мг>раморош, Унг, Угоч і Земплин, в яких дається опис релігійно-суспільного життя на Закарпатті в другій половині XVIII ст. Окремі статті вченого, що з'явилися на сторінках “Підкарпатської Русі” та “Наукових збірників т-ва Просвіти", присвячені проблемам розвитку народної освіти, аналізу церковно-культурних справ закарпатського хліру на єпископській нараді у Відні 1773 р., біографічним нарисам І.Фогарашія та М.Лучкая. Поодинокі аспекти, що підносяться до досліджуваної проблеми, зустрічаємо в працях русофіла ІО.Гаджеги, який піднімає широке коло питань як теологічного - про воз’єднання східної і західної церков, тах і науково-історичного характеру, - з історії Умогородсьхсі богословської семінарії, “Общества св. Василія Великого”. Справжнім дослідженням була стаття, присвячена боротьбі вищого духовенства єпархії за права руської мови і народаосп в часи єписхопа В.Поповича (18371864 рр.).2 В ній автор доходять до висновку, що вся діяльність передової частини духовенства була спрямована на зближення з православною Росією, що рятувало

1 Гаджега В. Перга спроба нстерГВ греко-катояичгсюїВ иукачевскоЬ єпархій // Науковий зборник товариства “ПросаЬта” в УжгсраїВ (далі НЗ т-ва “Просвіта ”)■ - Ужгород, 1924 - Р. 3; Бокшай Е. Исторі* МукачсЕской епзрхіи // Календар» “Унк>” яз 1929 г, - Ужгород, 1928.

2 Гаджегз ІО. Мукзчеесісая едархи* и ее борьба за права русского языка и народности во время епископства Василия Потеаича И {Сгрпаторуссхмй сборник. - Ужгород, 1930.

церкву і вірників від мадяризації, хоча більшість церковнослужителів залишалася на традиційних австрофільеьких чи проугорських позиціях. Певний внесок у вивчення історії греко-католииької церкви зробили І.Кондратович та А.Волошин.1 Автори наголосили на гіознінвній ролі духовенства в культурному розвиткові Закарпаття, збереженні східною обряду, вживанні рідної мови в богослужінню, школі і діловодстві єпархії.

В ряді монографій, то були опубліковані після Другої світової війни поза межами України (МЛацка, А.Пекара, О.Барана), хоч і відзначаються вищим науковим рівнем і мають ширшу джерельну базу (використовують ватиьапські архіви), не прнлі;іяетьея достатньої уваги діяльності греко-католицького кліру в громадсько-полі пічному та культурному житті Закарпаття. Дослідники обмежуються традиційними для церковної історіографії фразами про провідну роль церкви % всіч сферах суспільного розвитку краю на всіх етапах її існування. Однак, висновки саме цих дослідників стали кульмінаційним моментом в інтерпретації ролі і місця греко-католицької церкви в історії Закарпаття представниками церковної історіографії. Окремі положення з досліджень М.Лацка, А.Пекара і О.Барана можуть служити своєрідним орієнтиром для сучасних студій з даної проблеми, особливо, що стосується їх висновків щодо суперечливих питань з історії Ужгородської унії 1646 p., канонізації Мукачівської спархії 1771 р, взаємовідносин церкви і австрійської держави, утворення мнгрополії на Закарпатті та боротьби за автономні права греко-католицької церкви в імперії.2

Значно слабше представлена історія греко-католицької церкви на Закарпатті сучасними церковними дослідниками в Україні, що зумовлено недавньою

' Кокдратоаііч И. Очерки из истории Мукачсеской епархнн Епископы Ольшавскиє и их деятельность * борьбе за церковную унию и за канонизацию Мукачевской епархии Ч Кзрпаторусский сборник. -Ужгород 1930; Volosin A. Rccko-katolicka cirtev v Podkarpstsk6 Rusi // Psdkarpatska Rus'. * Praha: Orbis,

1923.

J Lacko M. Synodus episcopoium ritm byzantini catholiccrum ex antiqua Hungaria, Vrodobonae awo 1773 celebrata//fbed, -1975. -Jfe 199; Pekar B. De erectionecanonica Eparthiae MukaSoviensis(an. 1771). Ed. 2. • Romae, 1956 Його ж: Нариси історії церкви Закарпаття. Т, 1: Єрархічне оформления. - Рим, 1967; ТНг Bishops of the Eparchy of Mykacfacvo with historical outlines. - Pittsburgh, Pa, 1979; Баран О. Єпископ Андрей Еач:щськіш і церковке відродження на Закарпатті. - Йфктон, Саск. 1963.

легалізацією діяльності конфесії після її тривалого “катакомбного” існування. Спробу виправити ситуацію здійснили автори науково-популярного видання, присвяченого 350-річчю Ужгородської унії, яке, на жаль, теж не позбавлено апологетичних штампів минулого.1

На відміну від церковної Історіографії, у працях світських науковців другої половини XIX - середини XX ст., а також українських радянських дослідників та .сучасних вітчизняних і зарубіжних фахівців з даної проблеми, діяльність греко-католицькоГ церкви на Закарпатті розглядається в більш широкому соціально* економічному, громадсько-політичному, культурно-освітньому та літературному контексті. Об’єктивному науковому аналізу ролі і місця, церкви в житті краю перешкоджав політична упередженість дослідників, шо призвело до витворення заполіттоованих, кон’юнктурних концепцій з історії Закарпаття XVIII - XIX ст.

Епізодичні моменти з історії греко-католицької церкви зустрічаємо в працях російських (К.ІСустодієва, Г.Деволана, О.Петрова, В.Францева) та українських (Я.Головацького, М.Драгоманова, В.Гнатюка) дослідників. Серед них справжній науковий іигерес представляють розвідки О.Петрова та В.Францева, в яких висвітлюються проблеми релігійного життя на Закарпатті в XVII - XVIII ст. та боротьби за літературну руську мову в середині XIX сг.2 В цілому слід зазначити, що ні російська, ні українська історіографія того часу спеціально не торкалася досліджуваного кола проблем.

Важливе значення для утвердження наукового підходу у вивченні ролі і місця церкви в історії Закарпаття мали праці представників австрійської (Г.І.Бідермана, Й.Фідлера), угорської (Т.Легоцького, А.Годинки) та німецької (Е.Вінтера) історіографії. В них обгрунтовується історична детермінованість особливої місії греко-католицысого духовенства у пробудженні національної самосвідомості, невдачах і досягнення кліру в суспільно-політичному житп краю, акцентується увага на існуючих внутрішніх релігійних і національних суперечностях в середовищі церкви, взаємовідносинах з світською інтелігенцією,

1 Терниста дорога до сдносгі (під рад. о. Сабова Ю ). - Ужгород 1995.

1 Петрові» А.Л. “Стара* вТіра“ и умія гь XVII - XVIII вв.; Пояснительна* записка // Матеріали для ’історії! Угорской Руси. Т. П. - СПб., 1906. Його ас; К исторш “русскнхъ икіригь" въ Угрій аъ XVIII веке //

Карпэторусский сборни*. - Ужгород, 1930; Францевгь В.А. Изъ исторіи борьбы за русскій литературный языкъ гь Подаарпатсхсй Руси въ половин Ті XIX ст. // Там же. - 1931.

s

пов’язаною з діяльністю А.Добрянського. Австрійські історики наголосили на ментальності уніатського духовенства, як важливому чиннику в діяльності церковної інтелігенції. Найповніше дослідження з історії Мукачівської греко-католицької єпархії здійснив на початку XX сі. А. Годинка.' Незважаючи на те, що праця угорського історика була доведена лише до 70*х pp. XVIII ст., ч;шало положень і висновків автора зберігають свою наукову вартість й по сьогоднішній день.

Друковані праці про греко-католицьку церкву в період з 1945 до лопатку 90-х років, як правило, атеїстично-ідеологічного і пропагандистського спрямування, носили антиуніатський характер, головною метою яких було “викриття реакційної ролі унії" в історії українського народу. Властивий радянській історіографії вузьконаукозин підхід з даної проблеми спричинив до появи заідеологізованих видань, автори яких (Ю.Сливка, Д.Букович, І.Мнговнч, М Болд:іжар), хоч і намагалися критично підійти до оцінк діяльності церковного кліру, але їх висновки лише підтверджувалися тезою про “антинародну сутність уніатства”.

Найближче до обраної теми стоягь праці М.Болдижара, які також не позбавлені ідеологічних нашарувань радянських часів, однак, в них робиться спроба комплексно підійти до ролі і місця греко-католицької церкви в історії Закарпаття/ Автор піднімає широке коло проблем, особливо критично аналізує світську, громадсько-політичну діяльність церковної ієрархії, хоча головний висновок зводиться до тези, що історія унії с історією “братовбивчої боротьби, історіао національної зради".' Релігія і церква розглядаються дослідником як негативні явища в історії людського суспільства, що, на нашу думку, подібні висновки с надто перебільшеними й однобічними. Натомість слушною с сучасна

1 Fiedler 1. Beitrage гаг Gesdiichte der Union <ie: Rvthcren in Nardungem und der branmeat des Clerus dsreel-ben. - Wien, 1X62; Lehoczky T A beregmegyei goregszertartasu katholikus Isikeszsigck tortaicte a XIX. szazad vegeig. - Munkacs, 1904; Hodmka A A inwikacsi gorog-katholikus piispokscg torteneta. - Budapest, 1909; Вітер E Brnma ta Рим у боротьбі за Україну, 955-1ЧМ. - Прага, 1944.

1 Бслдижар М.М. Антинародна діяльність уніатської церкви (На матеріалах Ужгородської унії). - Львів, 1980. Ного ж: Хто і навіщо обілюе історію унії. - Ужгород, 1985; УніатстЕо; правда історії та єие<ід:з! фальсифікаторів. - Львів, 19SS.

3 Еалдижар М.М. Антинародна діяльність... -С. 195.

оцінка вченого діяльності греко-катошіцької церкви. “Тривалий період діяльності в річні: , політичних режимах, великий вплив на переважну більшість віруючих, '"інтернаціональний” характер, складний соціальний склад духовенства, необхідність виконувати певні “соціальні замовлення” різних властей, стали, - на думку МБолднжара, - головною причиною наявності в історії церкви як позитивних, так і негативних явищ”.1

Науковий інтерес до історії греко-католкцької церкви на Закарпатті значно зріс після легалізації її діяльності. Сьогодні подолано стереотип, що ніби релігія не є складовою частиною культури і суспільства, знято штампи щодо недооцінки її позитивного впливу иа загальнокультурний процес, хоча питання про роль церкви (прогресивну, реакційну, позитивну чи негативну), залишається поки що відкритим. Серед публікацій, що з’явилися останнім часом привертають своєю новизною дослідження Д. Буковина, І. Мнговича, М.Балдижара, Д.Даннлкжа,

В.Керецмака, М.Паяйгчака, Ю.Коссея, Н.Бенько, а серед зарубіжних вчених -І.Удворі. Однак, серед них не існує спеціального дослідження, присвяченого проблемі історії греко»католнцької церкви на Закарпатті в період 177 і -1867 рр.

Важливе методологічне значення для дослідження ролі греко-католицької церкви в громадсько-політичному та культурному житті так званих “недержавних народів” в період національного відродження, мають концепції Й.Перені, Л.Гараксима, І.Жегуиа та інспіровані ними рад нових теоретичних робіт М.Неврлі,

і.-П.Химки, П.-Р.Магочія, І.ГТопа, О.Турія * Вченими доводиться провідна роль церковної і світської інтелігенції в національному русі новітнього часу,

1 Бо.иижар М. Ужгородська унія: причини укладенії* та П раль в історії Закарпаття // М. Боддижар. іамрпопя між двома світовими війнами. - Ужгород, 1406 - С 84

7 Чпмка І -П Греко-католицька церква ■. національне відродження у Галичині І772-19І8 // Ковчег

Збірник статей і церковної історії. Число ! - Львів, !0(5'. Магочій П.-Р. Українське національне виродження Нова аналітична структура // П -Р. Магочій Галичина (історичні есе). - Львів, 1004. Його ж Пристосуванство без асиміляції// Карпатський край • Ужгород, 19% - Р 6. -№ і-4; Турій О Греко-католицькнй священик в Австрійської монархії середини XIX ст державний службовець чи дуиіпастир ’

4 Другин міжнародний конгрес україністів (Львів. 22-28 серпня р.). Доповіді і повідомлення Історія Частина І - Львів, 1494 Його ж: Греко-католицька церква в суспільно-політичному жигп Галичини, 1848-І867(Автореф. канд. днеерт ), - Львів, 1994.

всовуються причини залежності церкви від державної підтримки, .впливу її на і ромадсько-політичне та культурне життя українського народу.

Отже, із наведеного огляду наукової літератури випливає гостра необхідність в комплексному дослідженні церковної історії, визначення місця і ролі греко-католицької церкви в громадсько-політичному та культурному житті Закарпаття в останній чверті XVIII - 60-х рр XIX ст. на основі критичного переосмислення застарілих теоретичних постулатів та методологічних підходів, скурпульозного опрацювання опублікованих і архівних джерел, творчого застосування досягнень сучасної вітчизняної та зарубіжної історичної науки.

Основна мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є об’єктивно з’ясувати і проаналізувати роль греко-католицької церкви в громадсько-політичному та культурному житті Закарпаття у 17711867 рр. Досягнення поставленої кети передбачає вирішення наступних завдань: 1) вивчити особливості юридичного статусу і фактично: о становища церкви в системі державно-адміністративного управління Австрійської імперії; 2) розкрити характер і форми впливу інститутів державної влади на визначення кола громадських обов’язків і функцій уніатського духовенства, 3) вивчити відмінності у становищі греко- і римо-католицького кліру, причини та прояви міжконфесійних

і міжнаціональних протиріч; 4) висвітлити основні етапи громадсько-політичного і культурного життя на Закарпатті 7а участі в ньому духовенства; 5) проаналізувати співвідношення реакційних і прогресивних тенденцій в середовищі церковної ієрархії під час та після революції 1848-1849 рр, їх взаємовідносини з населенням та світською інтелігенцією; 6) охарактеризувати роль і місце церкви в становленні початкової освіти, участі духовенства у розробці літературної мови і розвитку літератури та його внеску у вивчення історії Закарпаття; 7) з'ясувати причини існування відмінних національно-політичних орієнтацій і напрямів у середовищі церковної інтелігенції, впливу, церкви на формування ідеології “будителів", пробудження національної самосвідомості українського населення.

Джерельна база дисертації. Всі джерельні матеріали умовно можна поділити на кілька груп: а) архівні документи; б) опубліковані матеріали; в) преса та інші періодичні видання; г) спогади і автобіографії; д) листи і послання; є) меморандуми, звіти, доповіді; є) статистичні матеріали; ж) шематизмн єпархії.

Дослідження побудоване, насамперед, на опрацюванні архівних матеріалів, помішених у фондах Державного архіву Закарпатської області (ДАЗО). Особливу

історико-пізнаоальну цінність представляють фонди “Правління Мукачівської греко-к )толицької єпархіГ (Ф. 151), “Наджупаиа Угочанської жупи” (Ф. 674), ‘ Мукачівського монастиря Василіан” (Ф. 64), “Наджупана Ужанської жупи” (Ф. 4), “Наджупаиа Березької жупи’’ (Ф. 10), "Урбаріального суду” (Ф. II), “Піджупана Угочанської жупи” (Ф. 245), “Уповноваженого по постачанню Березької жупи” (Ф. 722), “Командуючого першою бригадою 19 дивізії гонведів” (Ф. 1000), в яких дасться характеристика діяльності церкви, висвітлюється механізм роботи її органів управління, визначаються обов’язки духовенства, відображається місце церковної ієрархії в управлінні краєм та взаємовідносин з органами влади, простежується виключна роль духовенства в громадсько-політичному і культурному жилі Закарпаття.

Не меншу наукову цінність представляють опубліковані збірники документів з історії греко-католицької церкви, культурно-освітнього та суспільно-політичного життя краю у XVIII - XIX ст.‘ Особливу групу джерел становлять шематизмн Мукачівської єпархії, зокрема від 1845 і 1868 pp., в яких містяться рішення єпархіальних органів управління, тексти та штерпритації папських документе, пастирські послання єпископів, урядові акти, статистичні дані про кількість парафій, священиків, вірників, смертність і народжуваність, етнічний і конфесійний склад населення єпархії. Норми поведінки духовенства, їх права та обов’язки, знаходимо у “Кодексі законів для Східних Католицьких Церков”.

У роботі використовуються рукописи і стародруки І.Базиловича та

О.Духношіча, які дають можливість ознайомитися з рівнем теологічних знань церковної інтелігенції, а також спогади І.Срезневського, Б.Носака-Незабудова, Я.Головацького, О.Духновича, М.Драгоманова, В.Терлецького, А.Волошина, автобіографії священиків М.Теодоровича, О-Духновича, І.Сільвая, офіційні

1 0е processibus canonicis ecelesiae cathdicae исгаіпогшп in Transcarpath'a ab 1771 ussque 1853 (Collegit Dr. A. Banin)// Monuments (Jerainae Hisionca. - Vo!. XIII. - Romae, 1973, Hodinka A. A munkacsi gorbg szer-tartasu piispokseg okmanytara. I kot. 1458-I7IS. - Ungvar, 1911; Шяепедош А. Ценные документы пряшевского епархиального архива, написанных киршшцей о русинах-украинцах, 1609-1820 // Zbomik Pedagogicky Fakulty v Presove, Univerzity P J Safarika v Kosiciach. - Л2 3: Slavistilca. - Bratislava, 1984. -Vol. XVII; Петрові. А Л. “Стара* »"Ьрз” и уиія п XVH-XVIII вв.: Документы // Материалы для исгоріи Угорской Руси. • СПб., 1905. - Т. I; Зарубежные словяне и Россия. Документа архива М.Ф. Раевского 40-80 голы XIX века (Сост. В.Матула, И.Чуркина). - М., 1975.

статистичні матеріали переписів 1773, 1792. 1806, 1844 і 1874 рр., листи та послання спископів І.Брадача, А.Бачинського, В.Поповича, священиків О Духновича, І.Раковського. А.Фсдоровича, меморандум закарпатських русинів у Відні 18-19 р. Звіт про роботу Конгресу ця організації автономії католицької церк-.і! (>, Угорщині (1867-1871 рр.) було опубліковано К.Кустодітш.

П.іжливе значення для дослідження ролі церкви в громадсько-політичному та культурному житті Закарпаття мас періодика середини XIX ст., яка знаходиться у 'і ДАЗО, Закарпатського краєзнавчого музею, Львівській науковій

бібліотеці НАН України їм. В.Сіефаника, бібліотеці Ужгородського державного університету. У дисертації використовуються матеріали “ВЪстника Руеиновъ австрийской державы”, “Зорі Галицької"”. “Церковної Газети", “Церковного ВТкгтнИі.а', “Слова”, “СвЪта”, “Нового свТ>та", “Галичанина”, “Карпату”, “Листка". “БІоч'алзку вУбі”, “МЪсяцослова". Окрему групу джерел становлять опубліковані історичні праці церковних діячів та граматики І.Пастелія, І.Базиловича, А.Коиака, І.Фогарашія, МЛучкая, М.Балудянського, О.Духновича, І.Раковського, що дозволяють ближче познайомитися з поглядами закарпатського духовенства.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим в українській історіографії комплексним дослідженням ролі і місця греко-католицької церкви в громадсько-політичному та культурному житті Закарпаття періоду 1771-1867 рр. В науковий обіг вводиться велика кількість маловідомих і май/гс не відомих архівних матеріалів, залучаються опубліковані архівні документи із фондів Ватикану Робота написана на сучасному методологічному та науково-теоретичному рівні, чому сприяло г либоке опрацювання і осмислення вітчизняної та зарубіжної літератури

Основні положення дисертації, що виносяться на захист Узагальнення опрацьованих джерел і монографічної літ ера при дають можливість винести на захист такі основні положення:

1. Глибока інтеграція іреко-католицької церкви в австрійську державну систему управління характерно обумовила надмірне вірнопідданство, а отже й залежність церковної ієрархії під урядових чинників.

2. По декларованою рівністю обрядів в імперії, греко-католицька церква насправді знаходилася в пониженому, пригнобленому становищі, через що боротьба за фактичне зрівняння уніатського духовенства з римо-католицьким,

була одночасно невід'ємного частиною суспільного < життя закарпатських русинів.

3. Провідна роль церкви в громадсько-політичному та культурному, житті краю, що було спричинено сукупн'-тпо ряду об’єктивних історичних факторів, поставила її діяльність в цілковиту залежність від урядової підтримки, спочатку австрійських, а згодом угорських властей.

4. Компроміс Австрії з Угорщиною 1867 р. і передача останній панівних позицій на Закарпатті, призвели до кризи в ідеології уніатства та переходу основної частини її активу від “австрофільства” до “москвофільства” й "мадяренства”.

5. Остаточне утвердження греко-католицької церкви на Закарпатті відбулося в результаті канонізації Мукачівської єпархії 19 вересня 177! р.. що дозволило їй стати повноцінною, з юридичної та фактичної точки зору, релігійною організацією і єдиною суспільною інстнтуцісю, довкола якої могло функціонувати організоване громадсько-культурне життя українського населення краю.

6. Використання свого службового становища та функціональних обов’язків дозволило духовенству зайняти визначну роль в громадсько-політичному жиггі краю, взяти активну участь у процесі становлення освіти, розробці літературної мови, розвитку літератури і вивченні історії Закарпаття.

Теоретична і практична цінність роботи полягає в тому, що вона суттєво доповнює наукові знання з історії Закарпаття періоду 1771-1867 рр„ відновлює в українській історичній науці новий напрямок досліджень, а саме, вивчення церковно-реліі ійної тематики в контексті громадсько-політичного та культурного життя. Матеріали і висновки дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення історії Закарпаття в складі Угорщини, підготовці узагальнюючих праць з історії України та окремо історії західноукраїнського регіону, у науково-педагогічній та просвітницькій діяльності, використовуватися в навчально-виховному процесі вузів і шкіл, при розробці лекційних курсів і спецкурсів. Результати дослідження будуть корисними представникам органів влади для адекватної оцінки сучасних міжконфесійних відносин на Закарпатті.

Апробацію дисертації, здійснено шляхом її обговорення та рекомендації до захисту кафедрою історії України Ужгородського державного університету, а також через виклад основих положень праці на науково-практичних конференціях: "Історичне краєзнавство у відродженні духовності, культури, багатовікових

національних традицій України” (Луцьк, 1993), “Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування: історія та сучасність” (Рівне, 1993), "О.В.Духнович і Слов'янський світ" (Ужгород, 1993), “Культура Українських Карпат: традиції і сучасність” (Ужгород, 1994), “Просвіта” Закарпаття: історія і сучасність” (Ужгород, 1995), “50-ї ювілейної підсумкової наукової конференції професорсько-викладацького складу. Секція історичних наук” (Ужгород, 1996), “Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 30-річчю Українського історичного товариства і журналу “Український історик” (Ужгород, 1996), “Міжнародної наукової конференції, присвяченої 350-річчга Ужгородської унії (1646-1996)” (Ужгород, 1996), Шостих “Берестейських читаннях” - “Унійні процеси ХУІ-ХУИ ст. і їх еклезіологічна оцінка” (Ужгород, 1996), міжнародної науково-практичної конференції “За міжконфесійну злагоду” (Ужгород, 1996), наукової конференції “Петро Могила, його епоха і Закарпаття” (Ужгород, 1997), на сторінках обласної (“Срібна земля”, “Карпатський край”, “Ратуша”) та зарубіжної (“Шветлосц”) періодики, підготовці спецкурсів “Міжконфесійні відносини на Закарпатті: історія і сучасність” та “Громадсько-політичний рух і формування національних орієнтацій на Закарпатті: 1848-1918 рр.”

Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом, складається із вступу, трьох розділів, приміток до них і списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг рукопису дисертації складає 8 друк. арк.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність, наукове і практичне значення обраної теми, визначено її хронологічні рамки, мету і основні завдання дослідження, міститься аналіз стану наукового опрацювання проблеми, подається огляд використаних джерел, з’ясовуються основні положення дисертації, то виносяться на захист.

У першому розділі ‘Треко-католицька церква в системі австрійського управління на Закарпатті” розглядається вплив державних чинників на оформлення юридичного статусу церкви, органів управління, висвітлюється боротьба уніатської ієрархії за урівняння в правах з римо-католицьким кліром, розв'язання міжконфесійних суперечок серед вірникіь, покращення матеріального сталйвиша священиків.

Греко-католицька церква на Закарпатті з часу його прилучення до Австрійської монархії, як частини Угорщини наприкінці XVII ст., користувалася значною підтримкою і покровительством віденського уряду. Відкривши молоді доступ до освіти, у тому числі й рідною мовою, юридично зрівнявши в правах з іншими конфесіями в імперії та забезпечивши духовенство матеріальним добробутом, просвітницька політика реформ Габсбургів всеціло сприяла інтеграції греко-католицької церкви в політико-адміністративну систему монархії і перетворенню її в один з інструментів державного управління на Закарпатті. Завдяки підтримці австрійських властей, церква отримала й відповідну організаційну структуру у вигляді канонічно відновленої 19 вересня 1771 р. Мукачівської греко-католицької єпархії, статус якої було втрачено після прийняття Ужгородської унії (1646 р.), внаслідок поступового підпорядкування місцевих єпископів егерськнм римо-католицькнм ієрархам і перетворенню їх на звичайних вікаріїв.

■ Згідно даних офіційного перепису 1806 р. Мукачівська єпархія складалася з трьох вікаріатів - Марамороського, Сатмарського і Пряшівського та нараховувала 724 парафії, близько 542 тис. вірників, з яких 345 786 русинів (63,80°о всіх вірників єпархії), 705 священиків, 86 ченців, понад 100 учителів, 120 семінаристів, тобто, всього понад тисячі осіб церковної інтелігенції. Такий представницький склад греко-католицької церкви дозволяв її духовенству брата активну участь у всіх сферах духовного, політичного і культурного життя українського населення Закарпаття. Однак, цілком, очевидно, що всі “благодіяння” Габсбурпв не були виявом якихось особливих симпатій до “вірних русинів", а випливали з “иосифшськоР концепції державного управління імперією, згідно з якою опорою трону був розгалужений і всемогутній бюрократичний апарат. Духовенство, при цьому, розглядалося світською владою як особлива категорія державних чиновників, які крім задоволення духовних потреб вірників повинні були виконувати й інші суспільні функції та “соціальні замовлення”. Визначаючи обов’язки священика, один із дописувачів віденського “ВТхггника"’ вважав, що в особі духовенства “праця капелана, научителя, урядника, услужннка краєві, господаря, мужа і отця в односліяна” повинна бути.

Тому серед численних обов’язків духовенства зустрічаємо багато таких, які не відповідали їхньому станові, як наприклад, оголошення і роз’яснення народові законів, указів і розпоряджень світських властей, нагляд за поведінкою кліру й

пастви, стеження за підготовкою до виборів, контролювання списків виборців, висунення гідних кандидатів до парламенту. Тобто, як зазначав І.С’ільвай, “священикам наказано було бути вождями народу з хрестом і мечем” Отже, роль посередника між урядом і паствою зміцнювало авторитет нерки и в очах своїх вірників, для яких вона була не лише представником державної влади, але одночасно і їх репрезентантом перед цією ж владою.

Греко-католицька церква поступово втягувалася австрійським урядом в один з нанвпливовіших інститутів управління на Закарпатті. У червні 1774 р. Марія Терезія оголошує “покінчити з усім, що могло б дати привід уніатам вважати себе гіршими від римо-католиків”, а в липні видас декрет, що забороняв вживати термін “уніат” як у приватних, так і в офіційних справах, замінивши його терміном “греко-католик”. Остаточне визнання греко-католицької церкви як самостійної релігійної організації відбулося 1781 р., коли в “едикті про віротерпимість” Иосифа П проголошувалося, що “православним (греко-католикам східного обряду) надається свобода віросповідання і богослужіння в межах королівства, побудова церков в місцях, де проживають не менше 100 сімей або 600 душ”. Пізніше, 18 серпня 1855 р. між Римом і урядом Австрії було підписано новий конкордат, у примітці до тексту якого імператор Франц-Йоснф II наголосив, що “інтерес держави вимагав погодження Католицької Церкви і її божественних законів з урядом, і з цієї пори Церква буде співробітницею уряду”. Угода так би мовити легалізувала участь церкви в державному управлінні та громадсько-політичному житті. Одначе, насправді статус греко-католицької церкви у порівнянні з римо-католицькою й надалі залишався у пониженому стані. Яскравим підтвердженням цьому було розпорядження примаса Угорщини Я.Сімора від 21 березня 1871 р., згідно якого всі греко-католицькі єпархії на території королівства підпорядковувалися єдиним правилам р і їмо- католи ць кої церкви.

Отже, греко-католицька церква з моменту канонізації Мукачівської єпархії поступово була втягнута в австрійську систему управління на Закарпатті. Спроби духовенства вирішити всі внутрішні проблеми церкви з допомогою уряду були приречені на невдачу, бо вона й надалі залишалася церквою простолюдинів.

У другому розділі "Роль греко-католицької церкви в громадсько-політичному жипі краю" висвітлюється світський характер діяльності церковної ієрархи, участі духовенства у формуванні місцевої інтелігенції, спробах мукачівського єпископа А.Бачинського об’єднати свою єпархію з греко-

католиками Східної Галичини та намаганнями утворити власну митрополію на початку XIX ст. Особливо активну участь взяло духовенство в громадсько-політичному процесі краю в період 1848-1867 рр., коли від підтримки кліру багато в чому залежав успіх русинського лідера А.Добрянського у домаганні від австрійського зряду визнання автономних культурно-національних прав русинів.

На зламі ХУШ-ХІХ ст, завдяки наполегливій діяльності А.Бачинського (1773-1809 рр.) відбулося піднесення національної самосвідомості закарпатських русинів. Сформована навколо єпископа місцева церкоппа інтелігенція бачила перспективи розвитку свого народу лише у взаємозв’язку з східнослов’янським світом та одночасним використанням культурних здобутків і суспільного поступу своїх сусідів. Розуміючи, шо церковна незалежність с своєрідною гарантією автономного суспільного життя, єпископ А.Бачииський на Віденському Синоді католицьких єпископів східного обряду Угорщини 1773 р. запропонував уряду проект об’єднання греко-католицьких єпархій імперії в одну митрополію. Коли ж спроби церковного об’єднання закарпатських і галицьких русинів не увінчалися успіхом, на Закарпатті виникла ідея утворення окремої митрополії у складі трьох єпархій: Мукачівські, Гіряшівської та Марамороської. Ініціаторами її були каноніки І.Кугка, М.Брадач і О.Повчій. Однак, кожний з них по-своєму розумів і підходив до вирішення даної проблеми. Зміцнення позицій греко-католицького духовенства шляхом автономії церковного життя було небезпечним як для угорських церковних і світських кіл, так і для австрійського уряду, оскільки будь-які відцентрові тенденції, пов’язані з діяльністю церкви, на їх думку, вели до появи суспільного руху та дестабілізації громадського життя на Закарпатті.

Недовіра Габсбугрів щодо політичної лояльності греко-католицького кліру мала місце ше з часів Марії Терезії, яка застерігала своїх наступників поводитися з “уніатами” обережно. Революція 1848-1849 рр. в Угорщині стала яскравим підтвердженням тому, хоча в цілому закарпатські русини і більша частина духовенства підтримали реакційну політику Відня. Та все ж, незважаючи на негативне ставлення революційного уряду Л.Кошута до греко-католицької церкви, окремі її представники на чолі з єпископом В.Поповнчем та ужгородськими семінаристами підтримали радикальний пафос угорців.

Будучи непідготовленнми до політичних змін 1848-1849 рр. та подальших конституційних перетворень в імперії, що призвели до появи відмінних церковно-політичних орієнтацій серед закарпатської інтелігенції, від позиції керівництва

церкви фактично залежав успіх громадсько-політичного життя на Закарпатті. Церковній ієрархії, хоч і не вдалося стати на чолі національного руху, як це сталося, наприклад, у Східній Галичині, проте на Ті плечі ліг основний тягар організаторської та пропагандистської роботи під час виборів до угорського парламенту, догляд за дотриманням громадського порядку на селі, оголошення перед вірниками розпоряджень уряду.

Разом з тим, греко-католнцьке духовенство взяло активну участь у підготовці та реалізації політичної програми А.Добрянського. Спочатку священики О.Духнович, Й.Солтис, (ХЯницький домагалися від австрійського уряду права на “жаданий союзок всіх русинів австрійських під одною губернією”, а з осені 1849 р., підтримуючи політичну платформу свого лідера, закарпатське духовенство цілеспрямовано відстоює ідею національно-культурної автономії русинів Угорщини. Священики В.Добрянський, Й.Солтис, О.Яшіцький 19 жовтня 1849 р., разом з представниками світської інтелігенції, подали імператору Францу* Йосифу II “Пам’ятну записку”, в якій серед 12 пунктів головними були визнання руської (української) національності в Угорщині та утворення “етнографічної руської області”.

Під Час існування Ужгородського цивільного округу, до складу якого увійшли комітати Унг, Берег, Угоч і Мараморош, адміністративні посади в ньому зайняли діти священиків. Духовенство єпархії активно підтримало розпочату на початку 1850-х рр. А.Добрянсышм “петиційну компанію”, спрямовану на дотримання урядом національно-культурних вимог рускнів. Особливе занепокоєння у властей викликала петиція священика з Тур’я Пасіки (сьогодні Перечииський р-н) Ю.Гомічкова, після чого надаупану Уланського ко.мітагу доповідали з місця події, що “рух набирає небезпечні форми, і коли уряд їм не покладе кінець, то раніше чи пізніше він призведе до вибуху”. Завдяки старанням єпископа В.Поповича з січня 1850 р. все діловодство єпархії перейшло на руську мову, а духовенству суворо наказувалося дотримуватися її під час переписки між собою і властями.

Нове піднесення громадсько-політичного життя на Закарпатті спостерігається в першій половині 60-х рр. XIX ст., коли згідно “диплому” від 20 жовтня 1860 р. імперія Габсбургів мала бути перебудована на федералістських засадах. Греко-католицьке духовенство одночасно взяло участь у підготовці до вибрів 1860 і 1865 рр., обговоренні та доповненні політичної програми

А.Добрянського (листопад - грудень 1862 р.), домаганні церковної автономії для своєї церкви, а також заснуванні літературного і культурно-освітнього товариств (“Пряшевскоє литературное заведение”, “Общества св. Іоанна Крестителя”, “Общества св. Василія Велнкаго”) та перших періодичних видань (“Церковная Газета”, “Церковний ВЪстник”, “СвТтгь", “Учитель”, “МЪсяцослов") “Москвофільська” орієнтація священиків була відчутна на кожному кроці їх громадсько-політичної і культурної діяльності. Однак, угода 1867 р. поклала край неспокійній фазі закарпатської історії, а відкрита проугорська орієнтація нового епис;:опа С.Панковича втягнула греко-католицьку церкву в мадяризаторську політику уряду Угорщини на Закарпатті.

Таким чином, греко-католицьке духовенство відіграло визначну роль в громадсько-політичному житті Закарпаття» вирішуючи не лише проблеми організаційного зміцнення власної церкви шляхом об’єднання з галицькими русинами чи утворенням митрополії та автономного устрою церкви, але й вирішенням складних суспільно-політичних завдань. Залежність церкви від підтримки уряду та вірнопідданський характер діяльності духовенства, дали можливість греко-католицькому кліру, одночасно з русинським лідером А.Добрянським, бути єдиними напівофіційними' представниками громадсько-політичного життя на Закарпатті. Коли ж у 60-х рр. XIX ст. конституційна ера та австро-угорська угода висунули на перше місце “москвофілів” і “мадяронів”, верхівка церкви офіційно підтримала угорський уряд, а колишні австроцентристи вимушені були піти на зближення з неперспективним серед уніатів москвофільством.

У третьому розділі “Місце греко-католицької церкви в культурному розвитку Закарпаття” аналізується внесок духовенства у піднесення культурно-освітнього рівня русинського населення шляхом становлення початкового щкільництва, підготовки учителів і священнослужителів, вивчення історії Закарпаття та вирішення проблеми літературної мови і розвитку літератури. Уясгордська унія 1646 р. та події останніх десятиліть XVIII ст. дали можливість греко-католицькій ієрархії знаходитись в єдиній течії всіх культурних і літературних процесів поліетнічного суспільства імперії Габсбургів, не втрачаючи при цьому своєї східнослов’янської основи.

Греко-католицьке духовенство чітко усвідомлювало свого історичну місію у пробудженні національної самосвідомості та культурного розвитку свого народу, про що недвозначно у 1850-х рр. заявляли священики І.Раковський та О.Духнович.

Аналіз архівного матеріалу та спеціальної літератури дозволяє стверджувати, ще саме від священиків походив рух культурно-національного відродження кізїш

XVIII - середини XIX ст. Досягнення закарпатських русинів у цей період було £ немислимим без культурного розвитку, підготовленого плеядою греко-католицьких священиків-просвітителів, які вийшли із “школи” ЄПИСКОПІ А.Бачннського.

Реформа освіти в Угорщині 1777 р. створила умови для покращеннз проблеми шкільництва на Закарпатті. До того часу діти священиків навчалися і єзуїтських семінаріях Трнавн і Егеру та богословській школі при Мукачівсько?.!; монастирі. Єпископ І.Брадач у листі до духовенства від 21 січня 1762 р. закликаї відкривати школи, а в листі від 26 липня 1769 р. накреслив програму навчанш дітей у школах. На початку XIX ст, завдяки старанням єпископа А.Бйчинського ті першого інспектора руських шкіл Д.Попогича на території Закарпатті нараховувалося близько 200 початкових шкіл, богословська гімназія т учительська семінарія, які знаходилися на утриманні церкви і громад. Иапрнюни

XVIII ст. гімназія та семінарія в Ужгороді почали готувати священнослужителів учителів. В різні роки тут викладали священики Д. Попович, І.Кутка, Г.Таркогич Г.Кричфалушій, І.Чургович, Л.Балудяиськкй, В.Добрянський та багато інших. Дд шкіл, селіішрії та гімназії представники церкви А.Ковдк, І.Кутка, М.Черськиіі М.Лучкай, О.Духнович, Є.Сабов, В.Кішак підготували навчальні посібники фаматики, історії, геофафії, а також букварі для початківців.

Греко-католицьке духовенство взяло активну участь у розробці літературне мови та розвитку літератури на Закарпатті. Священики були авторами перша граматик з церковнослов’янської та слов’яиоруської мови. Справжню науко» цінність представляють граматики А.Коцака, І.Фогарашія, М.Лучгсш

О.Духновича, І.Раковського, па думку яких, в основі літературної мов закарпатських русинів повинен бути так звати “високий стиль”, тобт церковнослов’янська мова, до якої мають пристосовуватися народні говіріси. і середині XIX ст. священик І.Раковський на зміну давній традиції почина впроваджувати російську літературну мову, що призвело до вживання на лрактиі так званого “язичія” - суміші елементів церковнослов’янської, російської і народнорозмовної мови.

Вивчення історії Закарпаття греко-католицьким духовенством диктувалось в ікршу чергу, корпоративними інтересами самої церкви для підтвердження своі

релігійних, соціально-економічних га історико-юридичнн^ праї). У боротьбі з римо-католиками закарпатське духовенство спиралося не тільки на релігійну, але й на історичну основу, що призвело до накопичення матеріалу, а зрештою й до написання перших історичних праць. Значення досліджень священиків Д.Бабили,

І.Пастелія, І Базиловнча, МЛучкая, О.Духііоаича, І.Дулишковича та інших полягає в тому, що в них не тільки доводиться історичне право закарпатських русинів на власну історію, але й чітко обгрунтовується концепція історичного розвитку Закарпаття, в якій шорцями історії виступає народ, а його провідною силою - церква. Наукова цінність робіт заключається ще і в тому, що в них наводяться багаточисельні історичні документи і релігійного та світського життя закарпатських русинів ХЇУ-ХУШ ст, які дійшли до наших днів.

Отже, греко-католкцька церква зайняла провідне місце в культурному розвитку Закарпаття. Духовенство, використовуючи освітні реформи Габсбургів, сприяло підвищенню культурно-освітнього рівня своїх вірників, відкривало школи, видавало букварі і підручники, виступало за викладання рідною мовою, в тому числі у семінарії та гімназії. Клерикальний світогляд церковної ієрархії відбився у написанні не тільки історичних досліджень, але й інтерпретації нею проблеми літературної мови. Однак, це аж ніяк не применшило внеску духовенства у розвиток літератури та історичних знань, а навпаки, збагатило культуру Закарпаття кінця XVIII - середини XIX ст.

Робота над дисертацією дозволите зробити висновки, що греко-католицьке духовенство ювгнй час було єдиною соціальною категорією, яка одночасно могла брати участь в управлінні краєм, відіграючи роль посередника між урядом і своїми вірниками та зайняти провідне місце в громадсько-політичному і культурному житті Закарпаття впродовж 1771-1867 рр. Однак, ця історична місія не була внутрішньо притаманна греко-католи цькій церкві, а зумовлювалася конкретно-історичною необхідністю, насамперед, відсутністю серед русинів іншої суспільної еліти. Надмірна залежність церкви від інститутів світської влади з самого початку її виникнення визначила вірнопідданський характер діяльності її духовенства. Традиційне лояльне ставлення кліру до австрійських Габсбургів змінилося в період революції 1848-1849 рр., а подальше розчарування в політиці віденського уряду щодо національних меншин призвело у 50-60-х рр. XIX ст. до розколу в ідеології духовенства. Таким чнном, греко-католицьке духовенство виявилося не досить стабільними щодо зміни політичних орієнтацій на Закарпатті, підтримавши

в оди паковій мірі як “москвофільство”, так і “мадяронство”. Церковна ієрархія добре розуміла безперспективність співробітництва греко-католиків з обома течіями, оскільки обидві бони в кінцевому рахунку вели до поглинання “уніатів”, проте з іншого боку, і рско-католицька церква ніколи не могла існувати як самостійна релігійна традиція, тому її духовенству випала незавидна роль пристосуванців і “колабораціоністів”.

Особистий внесок дисертанта у розробку наукових результатів, що виносяться на захист:

- визначається роль і місце греко-католицької церкви в системі австрійського управління на Закарпатті, її залежний та вірнопідданський характер діяльності від підтримки державних інститутів влади;

«

- аналізується юридичний статус церкви, структура управління, права та обов’язки духовенства, його матеріальне і фактичне становище;

- досліджується діяльність церкви і духовенства в громадсько-політичному та культурному житті краю;

- обгрунтовуються негативні явища в історії грехо-католицької церкви, вплив клерикальної ідеології духовенства на формування національної самосвідомості та визначення національно-політичних орієнтацій на Закарпатті.

Методологічною основою дисертаційного дослідження с принцип історизму, який дозволяє вивчати складні суспільні явища в динаміці, передбачає конкретний підхід до подій і фактів, визначає етапи діяльності гргко-католицької церкви в громадсько-політичному та культурному житті Закарпаття періоду 1771* 1867 рр. При цьому врахований досвід, набутий у вітчизняній та зарубіжній церковній і світській історіографії. Методологічною основохо є також структурно-функціональний підхід до наукового пізнання, що дозволяє аналізувати предмет дослідження в хронологічно-системному порядку та забезпечує об’єктивну і безсторонню оцінку діяльності духовенства і церкви в контексті процесії досліджуваної епохи.

Методи дослідження. Поставленні завдання зумовили вибір мето дії наукового дослідження: це метод спостереження як цілеспрямоване, комплексі» сприйняття історичних реалій, зафіксованих в архівних матеріалах, листах циркулярах, розпорядженнях, меморандумах, періодиці, спогадах, збірникам документів. Методи теоретичного пізнання дозволяють застосувати метод єдност

історіпшого і логічного, метод аналізу, синтезу та узагальнення, системно-

структурний та діалектичний методи дослідження.

Основні положення дисертації висвітлені у наступних публікаціях автора:

1.3 історії листування О.Духиовича із Я.Головацьким // О.В.Духнович і Слов’янський світ (Програма наукової конференції 23-24 квітня 1993 року). -Ужгород, 1993.-С. 157-158.

2. А.Рачинський - церковний діяч Закарпаття і/ Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства (м. Луцьк, вересень-жовтень 1993 р.). -Луцьк, 1993.-С. 275-276.

3. Реформаційні процеси і західноукраїнські землі у XVI столітті // Культура Українських Карпат: традиції і сучасність. Матеріали міжнародної наукової конференції (Ужгород, 1-4 вересня 1993 р.). - Ужгород: МПП “Гражда”, 1994. -С. 263-271.

4. “Тривання русинських душ”. Маловідомі сторінки історії Української Греко-католицької Церкви // Карпатський край. - Ужгород, 1994. - Річник 4. - № 5-6. -С. 31-32.

5. Церква на Закарпатті (середина XVII - початок XVIII ст.) // “Молодь - Україні” (Наукові записки молодих учених Ужгородського державного університету). Том 3. - Ужгород: Закарпатський Центр Соціальної служби для молоді, 1994. -

С. 30-44.

6. Правни статус и структура Мукачевскей епархиї у остатней штварцини XVIII вика // Шветлосц, часопис за литературу, културу и уметносц. - Нови Сад: НВУ “Руске слово”, 1995. - № 3-4. - С. 277-285.

7. Правил статус и структура Мукачевскей епархиї у остатней штварцини XVIII вика // Шветлосц, часопис за литературу, културу н уметносц. - Новн Сад: НВУ “Руске слово”, 1996. • № 1. - С. 41-51.

8. Дослідження історії Закарпаття в XVII - на початку XIX ст. // “Молодь -Україні” (Наукові записки молодих учених Ужгородського державного університету). Том 9. - Ужгород: Закарпатський Центр соціальної служби для молоді, 1996. -С. 19-25.

?. Сучасна мозаїка міжконфесійних відносин на Закарпатті П Матеріали науково-практичної конференції “За міжконфесійну злагоду”. - Ужгород, 1996. - С. 7-21.

ІО.Церква і становлення народної освіти на Закарпатті (кінець XVIII - середина

XIX ст.) // Проблеми історії, філософії і літературознавства України (Наукові записки вчених Ужгородського державного університету). Випуск І. - Ужгород, 1996. - С. 28-80.

11 .Греко-католицька церква в громадсько-політичному житті Закарпаття кінця

XVIII - середини XIX ст. // Науковий Збірник Товариства “Просвіта” в Ужгороді. - Річник 1 (XV). - Ужгород: Закарпатське крайове товариство “Просвіта”, 1996. - С. 138-142.

12.Ужгородська унія 1646 р. у вітчизняній і зарубіжній історіографії (Ретроспективний погляд на проблему) // Проблеми української історіографії. Матеріали Всеукраїнської наукової конференці, присвяченої 30-річчю Українського історичного товариства і журналу “Український історик” (2 березня 1996 р.). - Мукачево: ЕЛАРА, 1996.-С. 97-105.

13.Духовне тяжіння: історія Закарпаття очима священиків. Внесок греко-католицьких священиків у вивчення минулого краю (кінець XVIII - 70-і роки

XIX ст.) II Карпатський край. - Ужгород, 1997. - Річшщ 6. - Ш 8-10. -С. 51-57.

14.Національно-політичні орієїггацн духовенства Мукачівської єпархії в період революції 1848-1849 рр. // Ужгородській унії 350 років. - Ужгород, 1997. -

С. 131-138.

Феїшч 8.И. Греко-католическая -церковь в общестЕеіщо-политкческой и культурной жизни Закарпатья, 1771-1867 гг. Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 * история Украины, Ужгородский государственный унігаерситет, Ужгород, 1997.

В диссертации исследуется роль и место греко-католической церкви в общественно-политической и культурной жизни Закарпатья в 1771-1867 гг. На основании архивных и опубликованых источников, а также специальной монографической литературы в работе анализируется целый комплекс вопросов связанных с особенностями юридическою статуса и фактического положения церкви в системе австрийского управлення в крае, исследуется характер и формы влияния институтов государственной власти на определение общественных обязаностей и функций духовенства, расскрываются причины и формы проявления межконфессиональных противоречий, уделяется особое внимание участии церкви в общественно-политических и культурных процесах на Закарпатье.

[

Fenych Volodimir. Greek Catholic Church in Social Political and Cultural Life of Transcarpathia, 1771-1867. Thesis for a degree of Candidate of Science in History by specialty 07.00.01 - History of Ukraine, Uzhhorod State University, Uzhhorod, 1997.

Dissertation deals with the investigation of the role and place of Greek Catholic Church in social political and cultural life of Transcarpathia in 1771-1867. On the basis of archival and published sources, and special monographic literature, a big number of issues linked with the legal status and factual state of church in the system of austrian management in the region, were analysed in the given scientific work. The character and form of state power institution influences on the distinction of social duties and functions of clergy were also investigated. Were described the causes and form of manifestation of inteconfessional contradictions. Much attention is paid to the role of the social political and cultural processes in Transcarpathia.

Ключеві слова: Закарпаття, греко-католицька церква, духовенство, громадсько-політичне і культурне життя, канонізація єпархії, закарпатські русини.

ЇСВ "Колір ирінг", і:. Уугорол, в^л. Ньоігульна, 18 ІЯдоісано до друку *7.04. **срмьт С0хВ4 1/І6 Умови, ддоі. &рх. І,14 0йлІк.-і.вд. ьрк. і,08 Тиран і00 цт.