автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.02
диссертация на тему: Хоровой концерт в контексте современной музыкальной культуры

Полный текст автореферата диссертации по теме "Хоровой концерт в контексте современной музыкальной культуры"

053

ОД

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНА КОНСЕРВАТОРІЯ ІМЕНІ П.І.ЧАЙКОВСЬКОГО

СПЕЦІАЛІЗОВАНА ВЧЕНА РАДА Д. 092.14.01

На правах рукопису

БАТИЧКО ГАЛИНА ІВАНІВНА ХОРОВИП КОНЦЕРТ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Спеціальність 17.00.02 - Музичне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

КИЇВ - 1993

Робота є рукописом Роботу виконано на кафедрі теорії музики Київської державної консерваторі І Імені П. І.ЧаіІковського

Науковий керівник - доктор мистецтвознавства,професор

ГЕРАСИМОВА-ПЕРСИДСЬКА Ніна Олександрівна Офіційні опоненти : доктор нкстецтьззнавства, стар-

ший науковий співробітник ТЕРЕЩЕНКО Алла Костянтин)ьи . кандидат мистецтвознавства,доцент

КОПИЦЯ Маріанна Давидівна Провідна організація- Донецька державна консерваторія

імені С.С.Прокоф’єва

Захист дисертації відбудеться "«У. " _______ 1993 р.

о 15 год. ЗО хв. на засіданні спеціалізованої ради Д.092.14.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук при Київській державній консерваторії їм. П.І.Чайковського за адресою : 252001, Київ- 1, вуї,К.Паркса 1-3/11, 2-й поверх, ауд. 36.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської державної консерваторії.

Автореферат розіслано 1993 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат мистецтвознавства

Суперечним, переломним характером сьогодення зумовлена складність, багатомірність та поліфонічність сучасної музичної культури, яка часом уявляється "грандіозним катаклізмом,- що захи— т у с самі основи традиційного музичного мислення."^

Однією з провідних рис епохи стає прагнення протиставити класичній канонічній системі мислення установку на естетичну са-моцінність експерименту, що значно підвищує питому «агу творчої індивідуальності для розвитку мистецтва XX століття. Саме високий рівень Індивідуалізації дав підставу ПЛотману влучно назва-

9

ти сучасну культуру "культурою надічдив1 дуального інтелекту.

Найбільш показово прагнення до Індивідуалізації творчих іа-думів простежується в сфері трактування жанру в музичні* культурі сьогодення. Не стає виключенням у цьому плані 1 вітчизняна вокально-хорова музика: діапазон творчих пошуків у цій галузі музичного мистецтва простягається від переусвідомлення та переакцен-тації традиційних жанрів /ораторія, кантата/ через прагнення до дифузії різних жанрових ознак - до створення нових або повернення / своєрідного "відродження"/ забутих жанрових утворень.

Саме в річиці останнього напрямку знаходиться актуалізація у сучасному музичному мистецтві жанру хорового концерту /у роботі вживається абревіатура ХК/, одного з провідних у музичній практиці ХУІІ-ХУІІІ століть України та Росії, який 1 стчє об’ектом даного дослідження .

Актуальнїсть теми. Вивчення хорової музики тим більш актуальне, чим більш зростає П роль у музично- концертному житті сучасності. Опис, вивчення та визначення жанру ХК у цьому контексті уявляється важливою справою, оскільки сприяє осмисленню досить насиченої сфери сучасної композиторської творчості. З іншого боку, музично-теоретичний аналіз вокально-хорових жанрів досить часто є справоп дуже специфічної:, яка ще 1 досі породжує аналітико-мето-

1. Холопов Ю. Изменяющееся и неизменное в эволюции музыкального мышления // Проблема традиции и новаторства в сввременной музыке.-11. :Сов. композитор. ,1981. - с. 52.

2. Лотман В. Статьи по типологии культуры.-Тарту.:Тартусскиїі ун-т.,1973.-с.50.-Вып.2.

дологічні проблеми. Саме.тоиу розробка питань жанру , іанрової твпології у хоровій иузиці уявляється сьогодні насучнов 1 корисною. .

Крім того, своєрідність ракурса обраної тем» /співставлений. історично віддаленого та сучасного варіантів ХК. контекстне tore »вчення / обумовила II безпосереднії зв'язок з цілою низкою важливіших питань культурології, У цьому контексті актуальність даної роботи полягає а тому, що вона стає своєрідним "наслідком" нагальної потреби теоретичного осмислення процесів відродження, відтворення і. таї би мовити, відбудови національної культури, яка так гостро відчуванься у січневому культурному житті. Проблема дослідження миру XR набуває у цьому плані особливо по-квзового характеру, оскільки культурно-історична доля його якнайкраще відбиває історій розвитку вітчизняної культури.

Нотою даного дослідження є висвітлення слідуючих питань: чому само цей жанр зазнає своєрідного “оживлення“ в композиторській практиці сьогодення, якими соціокультурними умовами спричиняється Boro акууалізація у сучасній іуіьтурі. вким чином співвідносяться між собою барочний, класицистеькшй та сучасний варіанти даного жанрового явища, зрештою,які Індивідуальні ознаки, стилістичні та типологічні риси має сучасний ХК.

Відповідно такій стильовій настанові у роботі виріиується ціла низка конкретних завдань :

1. Обгрунтовуються соціокультурні та музичні причини, які стимулювали появу цього жанру у мистецтві барокко, простежується процес його Історичного формування та розвитку.

2. Робиться спроба розглянути проблему теоретичного визначення жанрового іииариаоу ХК»а!«суватн атрибутивні ознаки цього жанру на основі дослідження його барочної моделі.

3. Визначаються культурно-історичні детермінанти актуалізації ХК у сучасній музичній культурі.

4. Дається загальна характеристика стилістики сучасного ХК. визначається специфіка трактування його жанрового інваріанту відповідно до сучасного художнього та музичного мислення, простежуються особливості драматургічного та композиційного вирішення сучасних ХК, структурно-композиційної їх побудови.

- з -

5. На підставі порівняльного аналізу існуючих та можливих варіанті» маснфікацП сучасного ХИ п|#понуеться сві?пріант класифікації цього жанрового утворення.

6. Робиться спроба и* основі усіх основних даних запропонувати сваз визначення ХК як особливого жанрового явища, у відповідності я чим будується типологічна система ХК.

7. На підставі порівняльного аналізу барочного, класицистеь-їого та сучасного типі» ХК визначаються загальні закономірності культурно-історичног» розвитку ЦЮГО жанру.

Матеріалам дослідззння стали близько ста як опублікованих, так і рукописних ХК 60-80-х років композиторів України та Росії.

Методологічну осдовт дослідження склав иетод комплексного підходу, завдяки якому жанр ХК розглядається не як ізольоване . локальне явище, а як результат взаємодії внутрішніх механізмів розвитку системи вокально-хорових жанрів та культурних впливів. Значне ровширення кола музикознавчого дослідження за рахунок використання великого обсягу історичного матеріалу, а також соціо-культурних характерисиг дало змогу розглянути проблему спадкоємності у розвитку ХК як культурологічну. Саме тому досить важливими в методологічному плані стали положення Й.Тинянова та В.Лотма-на про основні принципи розвитку художньої культури, в також теоретичне обгрунтування необхідності культурологічного підходу до вивчення та осмислення процесів історичного розвитку мистецтва, цо містяться у роботах Д.С.Ііхачова, А.5.Лосева. М.М.БахтІна, загальні положення робіт з проблем культурологічного підходу до вивчення музичної практики /Б.Асаф’зв.О.Доіісанеький, В.Вобровський, П.Кон, М.Лобанова. Б.Кац та 1н./.

З Іншого боку, звертання до жанру старовинної епохи обумовило необхідність історико-типологічного підходу до його вивчання. Саме тому досить важливими в методологічному плані стали основні роботи з питань інваріантності в музиці /І.Волкова. !І.АрановськиН. А.Уреуя/ творП жанра /В.Цуккернан, О.Сохор, 0.Соколов/, музичного сприйняття /С.ііазайкінськиГі, В.Чедушевський/»

Наукова новизна дисертації полягає у тому , що : 1/ вона являє собой перлу спробу теоретичного та Історико-культуродогічного аналізу такого особливого жанрового явища, як сучасний ХК; 2/ в про-

цесі роботи з’ясовані атрибутивні ознаки цього жанру, які сформульовані в моделі барочного ХК; 3/ розглянуті 1 обгрунтовані культурно-історичні детермінанти актуалізації ХК у сучасній музичній культурі; 4/ на основі аналізу творів цієї жанрової групи пропонується свії варіант визначання ХК як особливого жанрового явица,уточнюється його типологічна модель на сучасному атапі;

5/ побудована система класифікації сучасного ХК.

На захист виносяться основні положення дисертації :

1. ХК - жанр, специфічність поетики якого /походження на базі культури неканонічногв типу - барвкко / обумовлює необхідність культурологічного підходу до його вивчення.

2. Порівняльний аналіз творів даного жанру дає підставу для ствердження про наявність у цьому жанровому явивії інваріантного ядра, життєздатність якого досягається за рахунок еянтезу стабільності /семантика/ та мінливості /структура/.

3. Актуалізація ХК на сучасному етапі обумовлена цілою низкою соціокультурних причин, однією з провідних серед яких стає домінанта множинного, тобто некаяонічиого типу культуротіорчості.

4. Спіїставлення різних історичних моделей жанру ХК дає змогу запропонувати його теоретичне визначення, за яким ХК уявляється особливим жанровим явищем, провідними рисами якого стають: ведуча роль хорової фактури та послідовне втілення принципу кон-цертності, специфічність у розумінні якого досягається синтезом концептуальності. діаіогічності, репрезентативності та композиційної свободи.

5. Існування ХК в йорі-Істеричному розвитку обумовлене незмінністю на протязі часу його атрибутивних ознак. г|о складають своєрідну систему - Інваріантне ядро даного жанрового явища. Історичний тип жанру визначається у відповідності з характером співвідношення елементів цієї система.

6. Особливість сучасного ХК - у варіативності трактовки основних атрибутивних його ознак, які у відповідності до творчих задумів того чи іншого митця можуть виконувати як основну, так 1 факультативну роль.Б результаті виникають декілька видів сучасного ХК , що отримують у роботі умовні назви : "концерт -жанр", "концерт-форма","концерт- вид виконавства", "концерт-метафора".

- 5 - '

7. Різномаїття У»К у сучасному музичному мистецтві обумовлює

необхідність-існування його-класифіяації. --------- ------------

Практична значення дисертації визначається аироквіі діапазоном дії закономірностей, виявлених у ній. іюжливіст» використання основних Н положень та висновків безпосередньо у музикознавчій діяльності. Ціла низка положень роботи може бути використана в учбових курсах комплекса теоретичних дисциплін, семінарах з проблем сучасної музики. в галузі музично! критики, ву-зовськнх курсах з хорознавства.Деякі наукові дані могли б стати у нагоді з процесі подальших історичних, теоретичних та естетичних досліджень при розробці загальних та окрзмих проблем музично! жанровості.

Визначена мета та основні завдання зумовили’ структуру ра-боти. Дисертація обсягом 1% сторінок машинопису складається з Вступу, двох глав. Заключения, списку основної використаної і процесі дослідження літератури /220 позицій : 200 вітчизняних

І 20 іноземних/ та двох додатків / додатокі містить список ХК вітчизняних авторів GO-80-х років, додаток II - нотні зразки, що аналізуються у тексті/.

Апробація роботи проходила на засіданні кафедри теорії музики Київської державної консерваторії, а також на науковій конференції "Вітчизняна культура XX століття та духовна музика" /Рвстов-на-Дону, 1990 р./. За твийидисертаціІ опубліковані стаття та тези доповіді, перелік яких наведено в кінці автореферату.

ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовуються вибір теми, II актуальність, фор— муляються основні завдання та положення дисертації, що виносяться на захист, викяадаиться методологічні засади дослідження, ступінь розробленості даної проблеми, визначаються иета.наукова новизна та практична цінність роботи.

У першій главі - "Становлення хоромго концерту v питання історії та теорії*-приділяється увага проблемам Історичного розвитку жанру. В ній обгрунтовуються соціокультурні т* музичні причини. які стимулювали появу у музичному мистецтві барокко жанру ХК. Аргументація основних положень, викладених у цій главі.

обумовила II структуру у вигляді трьох розділів: Хоровий концерт > контексті культури барокко; Істеричні етапи розвитку жанру хорового концерту; Проблема теоретичного визначення жанрового Інваріанту хорового концерту.

Перший розділ являє собою спробу розглянути ХК з точки зору його функціонування у системі конкретно-історичної моделі культури /барокко/. Беручи за основу характеристики барокко, що містятье* в працях Р.Вюльфліна. М.Букофцара, Р.Даммана,

Х.-Х. Вггебрехта, Т.ЛівановоІ, ДЛіхачова, Юелдиша, М.Лобановой став можливим відбудувати в загальних рисах естетичний абрис цієї історичної эпохи, яка уявляється дослідникам "нервовим »узлом Історії".*

Перехід до нової естетичної системи породжу* новий стиль -стиль мистецтва барокко, втіленням яког» в музиці етав мицерт-ність.лка згодом набуває назви "типового явища мистецтва барокко. “^В цьому контексті жанр 1К, історично першим різновидом як*-го бу» 'Cfnuvb шйн'&іЬ'и) • /Італія, кінець ХУІ ст./, якнайкраще відповідав естетичним особливостям епохи барокко з II настаново* на антитетичність, коятраетність та метафоричність висловлення.

Крім того, тевдеяція до синтезу досягнень минулого /роави-ток поліфонічного письма/ та надбань сучасного /Інструментальна творчість/, що е характерно» рисою " Ccwbfo иьІиі'СМ-Ьь* ", стає,безумовно,своєрідним відображення« етили fytMre ",

обгрунтування доречності якого було досить поииренни серед теоретиків того часу /Ііїхаель Преторіус/.

Розгляд ХК з точки зору його функціонування в жанровіi системі барокко приводить до висновку, що цей жанр /відповідно класифікації ГДаунораіІчене^,основою якої є розподіл жанрів на

1. Конрад ».И. 0 барокко //Конрад О. Избранные труды. История.-М. '.Наука. .1974.-c.267.,

2. Асафьев Б.Музыкальная форма как процесе.-Я.:Музака..1971.-с.125.

3.Дауноравичене Г. Проблема жанра .и жанровой ситуации в современной музыке /на материале творчества литовских композиторов 19751985 годов/ : Автореф. дис... канд. искусствоведения.-Вильи,ас., 1990.-с.12.

туя групи : моноданри, поліханри та ліброжанри/, уявляється мо-но*анра»ий утворення», але досить-таки специфічним. Структурна вар1:і'?ИИЦІ С"'Ь. динка "s |іем1 рн 1 ст ь" ХК, що були П9ВН0Ю мірою обумовлені його тяжінням до композиційної свободи, стають своєрідніш свідченням наявності в ньому тенденції до свободного /лібро—/ розвитку. В ситуації переходу від одної яанрової системи до іншої, яка була притаманна культурі барокко. канр ХК в зв’язку з наявність R ньому ТЄІІДЗНЦІЙ ДО 110ЛІ- /СТИЛЬ "іїи'Ф fftnâre "/ та лібро-развитку стає немов би єднаючою ланкою, функції якої с не'тільки забезпечити спадкоємність Історичного розмітку, aie й підготуша-ти грунт для виникнення номх принципі» музичного мислення.

Другий розділ являє собою послідовний аналіз 1снування цього ханру на грунті різних національних шкіл /Італія. Німеччина, Англія, Польца. Україна. Росія/,який дозволяє зробити деякі узагальнення:

Вепика популярність жанру ХК , розвиток його в Історичних межах, співпадаючих в осяовяоиу з рамками барокко, свідчать про наявність взасмообуновленості міх Іманентний» особливостями цього жанрового явища 1 естетичними та соціокультурними рисами епохи барокко.

Z. Уіанр ХК залишається таким, 140 досись іегко пізнається в контексті різних національних вкіл завдяки існуванні! у ньому стійкого інваріантного ядра, яке забезпечує спадкоємність його Історичного розвитку.

3. Вітчизняний ХК - самобутнє явище, обумовлене діалектичною взаємодією досягнень західноєвропейського мистецтва та слов’янських співаціких традицій. Особливості "звучання“ ХК на українському та російському грунті певнов мірою зумовлені специфікою слов’янського варіанту барокко.

4. Протяги;,! XVн-Ш спліі'ь Хі» ич /країні ч’ч °ос1І зазнає певних стилістичних змін. Після розквіту барочних норм у цьому жанрі /ХУІІ-20-тІ роки ХУІІІ ст./ та деякого застою в його рочк«-

/ЗО-ГіО-11 |юч/. ХУН І с?/ починається формування класицистсько-га типу ХК, розквіт якого припадає на 60-70-тІ роки ХУІІІ сторіччя. ’

5. Завдяки збереження за нових Історичних умов сутт*»их рис

жанру ХК, серед яких прагнення до втілення загальнофілософ-ських. загальнолвдських таи. належність до струменя ’високого мистецтва”, головувче положення принципу контрастного співставлений в процесі формобудуваннп. виконавський склад / хор а’сар-реііа/ , спадкоємність розвитку жанру ХК протягом обох століть у вітчизняній музичній практиці не викликає сумніву.

Третій розділ присвячений виявленню атрибутивних ознак жанру ХК. Послідовний процес з’ясуввння структурно-семантичних констант цього жанру приводить до висновку, це специфічність трактовки жанрового інваріанту у даному випадку досягається в результаті синтезу варіабельності одних loro ознак / структура/ зі стабільністю Інших /семантика/. Константними на структурному рівні жанру можна вважати лише провідну роль хорової фактури / але при досить-таки різноманітних варіантах виконавських складів/, перемінність багатоголосного складу на освові дискретності хорової тканини та строфічний принцип побудови.

Основою ж семантичного змісту жанру стає досить-таки специфічне трактування принципу яонцертності, що дає підставу розуміти fioro як органічне поєднання чотирьох основних ознак : кон-цептувіьивсті. діалогічності, репрезентативності / у розумінні цього терміну як синоніма понять * сценічність? "театральність’/, композиційної свободи. Генеральною рисою ХК стає розповсюдження дії діалогічності/ однієї з провідних рис концертиості/ на всі рівні даного жанру. Найбільш високий рівень дії цього прикципу-протиставлення ХК основним канонічним жанрам тієї доби. Б цьому контексті сам ХК стає суб’єктом діалогу, в основі якого спів-ставленняя узагальнено! трактовки релігійних текстів та їх особистого розкриття крізь призму авторського переусвідомлення як відображення канонічного та неканонічного поглядів на розкриття єдино: темп. Наступний рівень дії діалогічності - виникнення діалогу "твір - слухач" на основі збільшення репрезентативності /сценічності / даного жанру. Доаввивє трактування діалогічності протиставлення раціонального та емоціонального /інтерпретація текстової основи/, стійкості- нестійкості / на рівні композиційної побудови/, дискретності хорової тканини / рівень фактурної організа Таким чином, розгляд жанру ХК крізь призму реалізації у ньому

принципу концертності надає змогу виявити всі його суттєві риси. Саме тому можна стверджувати. що концертність стає основов Інваріантного ядра цього ханру. ---------

Викладення усіх основних аспекті» розгляду жанру ХІІ в контексті культури барокко завершується деякими узагальненнями, що могли б стати у нагоді в процесі вивчення сучасного варіанту цього жанрового явіща.

Друга глава _ "Сучасний хоровий концерт: традиційне та но-ваторське"-складається з трьох розділів : Культурно-Історичні детермінанти актуалізації жанру у сучасному музичному мистецтві; Яанровий інваріант хорового концерту в контексті сучасного художнього та музичного мислення; Сучасний хоровий концерт : спроіба типології та класифікації.

У першому розділі послідовно висвітлюються культурно-1 сторичні причини “відродження" жанру ХК у сучасному музичному мистецтві. По-перше, пов’язане це. на наш погляд, з передумовами світоглядного характеру, 1 в цьому контексті звернення до жанру Історично далекої доби знаходиться в руслі пошуків альтернативи філософсько-світоглядним основам культури Нового Часу, що переживають у XX сторіччі певної кризи. Закономірним у цій культурно-історичній ситуації стає деяке зниження інтересу до >.;анрів, що найбільшою мірою втілили у мистецтві філосвфію того часу / роману - в літературі, симфонії /в II канонічному вигляді/ - у му-зиці/.Еиникненнл інтересу до хорового жанру, зокрема ХК,уявляється у цьому плані доречним 1 вчасним.

По-друге, відновлення в музичній практиці сьогодення Інтересу до жанру, джерела якого містяться в мистецтві ХУП-ХУІІІ століть, безперечно, знаходиться в руслі дії однієї з провідних течі* сучасної культури - "необарокко", яка набуває в мистецтві XX сторіччя неабияке поширення/ творчість Ф.ФеллІнІ - у кіно, А.Карпент’єра - в літературі/.Вплив цієї стилістичної течії на музичне мистецтво полягає передусім у зверненні до жанрів епохи барокко / актуалізація мотету /Ф.Пуленк "Чотири мотети на час покаяння".Р.Штраус "Німецький мотет"/, псалому /М.Регер "сотий псалом"/.Сопшії y*rtft> / А.ііінітке, С.ГубайдулІна, Юзелонас та ін//,а також у втіленні стилістики тієї доби / творчість І.Стра-

вінського/"Симфон1я псалмів" тощо/, М.Скорика /партіти/.Л.Ко-лодуба /"Симфонія в стилі українського барокко"/ та 1н./. Відродження ХК, жанру.який досить щільно був пов’язаний з естетичними та соціокультурними настановами епохи барокко,сприймається у цьому контексті досить очікуваним.

З Інсіого боку, зворот до ХК пов’язаний 1 з посиленням ролі концертнесті /у розумінні цього терміну досить широко: як по яазника високого рівня репрезентативності / у сучасному мистецтві. В цьому руслі знаходяться пошуки нових видів діалогу з гл, дачем у сфері театру /хеппенінг, перфоманс/, живопису, скульптури. Дія цього принципу в иузиці відбивається через підвищення ролі концертних жанрів у сучасній музичній практиці, зростання несонатних принципів побудови музичної тканини.

Крім того, значною передумовою актуалізації жанру ХК у кой позиторській практиці сьогодення стаать І вплив на иузичне мистецтво загальнокультурної тенденції до відродження 'національни джерел в поєднанні зі значним зростанням Інтересу до духовної культури, що стають досить відчутними останнім часом. В руслі цієї тенденції містяться 1 розшифровка, 1 вивчення,1,нарешті, виконання творів композиторів України та Росії докласичної пори Завдяки цьому композитори та слухачі мали змогу більш докладно ознайомитися з тим пластом національного мистецтва, який до того часу був не дуже відомим.

З іншого боку, поява ХК у сучасній музичній практиці. > може бути трактована 1 як своєрідна "реалізація" прагнення запо нити лакуни у радянському мистецтві, виникнення яких було обумо лене штучним звуженням тематики хорових творів /заборона духовної хорової музики/.

Органічності відродження цього жанру сприяв ще й той факт що завдяки постійному існуванню деяких рис ХК в інших жанрах /кантаті, ораторії, хорових сценах оперних творів/ створювався ефект своєрідної безперервності життя ХК навіть протягом того часу, коли цей жанр, як цілісний організм,переживав період зане дбання, обумовленого певними Історичними обставинами.Саме існув ня цих “єднаючих ланок" у особі окремих "клітинок” жанру обумовило ймовірність відтворення ХК у його цілісному вигляді за нов Історичних умов.

Отже, у другій половині XX століття у вітчизняному мистецтві склалася така ситуація, при як 1й актуалізація жанру ХК бу-__ла цілком законоиірнои. оскільки спричинялася цілою низмю передумов об’єктивного характеру. Ковпозиторивїд'чув аюїь"~ по требу у яанрі. цо був би здатний до втілення загальнолюдських, загально-філософських ідей, мав би міцні зв’язки з джерелами національного мистецтва 1 в той же час був би досить гнучким, спроможним до різного роду перетворень. Жанром, який певним мірою відповідав усім цим вимогам, 1 став ХК.

Другий розділ присвячений з'ясування специфічних рис жанрового інваріанту ХК у відповідності з особливостями сучасного художнього та естетичного мислення.

Вивчення творів сучасних композиторів, що мають назву "ХК", передбачае їх порівняння з жанровим інваріантом моделі цього жанру Історично далекої доби, оскільки саме в процесі "співстав-лення хронологічно далеких явищ ... типологічні їх риси будуть ' більш наявними."* '

Послідовно висвітлення особливостей сучасних ХК, співставлений їх із Іншими масштабними вокально-хоровими жанрами, дає підставу для ствердження, що семантичне наповнення цього жанрового утворення залишається незмінним: як 1 в епоху барокко, ведучими рисами ХК на сучасному етапі залишаються концептуальність, репрезентативність / у трактуванні цього терміну як синоніму понять "театральність" та "сценічність"/, діалогічність в поєднанні з високим рівнем композиційної свободи. Оскільки ж для обох культурно-історичних пластів /барокко та сучасність/ ведучим стає неканонічний тип культуротворчості, то саме семантичний зміст жанру стає тою 1нварІантнав"величиною", яка у тиняновському розумінні означає "достатнє" ^ в процесі визначення ханрового утворення. оток.і забезбечус спадкоємність його Історичного розвитку.

1Лотман Ю. Статьи по типологии культуры.-Тарту. :Тартусский ун-т., 1970.-с.90.-Вып.1.

2.Тынянов И. Поэтика. История литературы и кино.-1!.: Наука. . 1979. -с.256.

Ллє, як відомо, двічі ввійти в одну й ту ж саму річку не є можливим, також неможливе 1 перенесення жанру давньої пори на гру сучасної музичної культури в його недоторканому вигляді.

Своєрідність "звучання'' цього жанру в сучасній музичній прак тиці зумовлене реалізацією тенденції до неоднакової трактовий тер міну "концерт" у кожному окремому випадку. Якщо в епоху барокко ХК трактувався як нероз’емний симбіоз трьох основних компонентів концерту-жанру. концерту-форми. концерту- способу виконання/ прич иу головуючим у цій триаді був перший компонент/, то за сучасних умов кожна з цих категорій стає досить самостійною, цо дає змогу саме її вважати генеральною у розумінні жанру. Домінування оді го з компонентів жанру проходить з частковим "поглинанням“ двох її пшх.хоча останні 1 зберегають свою передумовність у формуванні жаі ру ХК.

У відповідності до того, яке саме трактування отримує термін "концерт", в тому.чи іншому випадку, вся різноманітність творів, які об’єднані єдиною назвою "ХК", може бути зображена у вигляді трьох основних груп.

Де першої групи цього умовного розподілу ввійдуть сучасні ХК у яких досить наочним стає прагнення до відродження історичного ві ріанту цього жанру в його цілісності . тобто, як 1 в епоху бароккі домінуючою у даному випадку стає категорія “колцерт-жанр". Значне наближення до Історичного прототипу надає творам цієї підгрупи деяі рис стилізації.

До другої групи увійдуть твори, в яких термін "концерт* стає показником передусім особливостей формобудування. що приводить до зростання в них композиційне! свободи, тобто головуючою стає каті горія "концерт-форма". Зв'язки з Історичним прототипом у творах ц: еі підгрупи внаслідок цього стають менш наявними.

Для творів, ідо об'єднані у третю групу, розуміння терміну "і церт" базується на проголошенні особливої форми їх виконання, яка проявляється в збільшенні їх сценічності за рахунок домінування і ментів гри. театралізації. Домінує у даному випадку категорія "кої церт-спосіб виконавства".

Але цей досить-таки умовний розподіл на три основні групи. щ<

отримують умовні назви -"концерт~;;анр", "концерт-форма", "кон-церт-спосіб виконавства"не_ може_ охопити.^всього різномаїття у трактуванні канру ХК на сучасному етапі. Чається на увазі, що інколи термін "концерт" у сучаснії хоровій музиці набуває значення своєрідна! метафори. У даному випадку нова йде про прагнення композиторів,так би мовити, розмежувати традиційні хорові жанри /ораторія і кантата/ і те, що не вкладається у рамки уже Існуючої системи. В даній трактовці ХК - це принципово нове "дещо", яке отримує цю назву досить умовно з метою відокремлення від традиційних вокально-хорових жанрів.

Подальший виклад являє собою послідовний аналіз декількох творів, що увійшли до означених груп. Провідним принципом цього аналізу стає прагнення зробити наголос на співвідношенні в кожному з сучасних ХК традиційних та новаторських рис.

Представниками першої групи стають : "Сад божествених пісень”

І.Карабиця, "Концерт для двох хорів на слова М.Гоголя" В.Григоренка, “ Боратинський" В.ГенІна, "Хоровий концерт на вірні ".Нарекаці" А.Шнітке, “Героям присвячується" Т.СмирноваІ, "9-те травня" ¡1.Мартинова, "Пори року" та " Російське весілля" О.Кисельовб. "Концерт пам’яті Юрлова" Г.Свірідова, "Елегічний концерт"Ю.Іщенка.

Своєрідність трактування терміну "концерт" як показника особливостей формобудування простежується на прикладі "Концерту-вокал1з/"

а.йкечімш. "Концерту-с о л ь )і;ді п ” 0. Немана, "Концерту дія мішаного хору та віолончелі" О.Холмінова.

Аналіз творів "Небувальщина" О.Ларіна, "Игральные вечерки"

О.Німенського, "Концертіно" Р.Цедрина,"Концерту для мішаного хору на вірні І.Буніна" В.Рубіна, "Хорового живопису" В.Кікти, "Ярмарок" З.Зубицького ілюструє специфічність третього напряику у розвитку сучасного ХК.

Розуміння терміну "концерт" як своєрідної метафори пропонується простежити на прикладі аналізу творів "Строфи Євгенія Онєгіна" Р.Цедрина та “Поези Ігоря Сєвєряніна" Ю.каліка.

Третій розділ являє собою спробу запропонувати типологію та класифікацію сучасного ХК. Процес співставлення абриса.ХК за різних культурно-історичних умов надає можливості запропонувати узагальнене визначення цього жанрового явища. На наш погляд, достатнім

ступенем узагальненості, який дозволяє охопити усі існуючі ва{ анти ХК / як Історично віддалені, так І сучасні/, має слідуючий варіант визначення:

Хоровий концерт - самобутнє жанрове явище, що визначається провідною роллю хорової фактури та послідовним втіленням принципу концертності, основними атрибутивними ознаками якого стають концептуальність, діалогічність, репрезентативність та високий рівень композиційної свободи.

Чотири основних атрибутивних ознаки жанру розуміються нами як елементи, 40 складають певну систему, стабільність якої стає умовою життєздатності даного жанрового утворення.

Але, як свідчить Історичний досвід, внутрішнє співвідношення елементів цієї системи с величина, іцо постійно варіюється. Стабільність системи в цілому досягається послідовним втіленням принципу пропорційної залежності у співвідношен ні елементів, що II складають. Так,збільшення /або зменшення/ ролі того чи іншого з компонентів всередені системи / тобто Інваріантного ядра/ компенсується пропорційним зменшення«

/або збільшенням/ питомої ваги Інших. В результаті стає можливим досягнення “дйнамічної рівноваги" /Н.Герасимова-Персид-ська/ системи в цілому, а звідси - 1 стабільності інваріантного ядра.

Такий ракурс розгляду даного жанру робить можливим постановку проблеми жанрової типології ХК. Тип жанру у даному контексті визначається у відповідності з характером внутрішньої взаємодії елементів-компонентів його інваріантного ядра. В зв’язку з цим основними типами канру, що склалися в процесі його історичного розвитку, можна вважати барочний ХК, класицистський ХК та сучасний варіант цього жанру.

В барочному ХК всі основні атрибутивні ознаки ¡¡санру взаємодіють на паритетних засадах. Певне збільшення діалогічності в класнцистському варіанті жанру за рахунок появи нових форм діалогічного співставлений приводить до .деякого зменшення питомої ваги композиційної свободи. У сучасному ХК принцип варіабельності простягається на трактування усіх його ханро вих ознак, кожна з яких відповідно творчим задумам того чи

Ііпога .иггця може бути як провідною, так 1 факультативною.

В результаті "тотальної” варіабельності теоретично моклн-

зиі.1 стає виникнення близько 20_ьпдів цього-жанру-/-4 . з-уже------

Існуючих аналізується у попередньому розділі даної роботи/.

Саме тому вивчення сучасного варіанту ХК передбачає можливість різноманітних його класифікацій.

Побудова класифікаційної системи цього жанру за складом виконавців, принципом композиційної побудови, масштабами не дає можливості торкнутися його суттєвих рис, отож,підтверджує тезу про малу результативність традиційних методик щодо вивчення сучасного ХК 1 обумовлює пошук Інших шляхів його иласи-фікаці І.

Перший напрям такого пошуку зорієнтований на узагальненість у розумінні ХК. тобто цей жанр трактується як окремий випадок виявлення дії загальностильових процесів сучасного музичного мистецтва. В річищі цього напряму знаходяться концепції класифікації сучасного ХК. ялі містяться у роботах Г.Григор’єваІ та ‘.І. Сафіуліної. Другий напрям являє собою спробу класифікувати ХК на основі відмін на рівні жанрового змісту.В руслі цього напрямку знаходиться концепція Ю.Паїсова, основою якої є розподіл сучасних ХК за принципом відмінності їх Літературної основи.

Порівняльний аналіз існуючих у сучасній музичній науці концепцій дозволяє, з одного баку, висвітлити їх основні риси, з іншого - переконує в необхідності їх доповнення. В даній роботі пропонуються декілька можливих варіантів класифікації сучасного ХК. Один з них - класифікація за принципом відміни образно-емоційного змісту та характеру літературної основи сучасних ХК. Тобто даний варіант синтезує два ос-

новних підхода до класифікації ХК , засновниками яких є И.Герасимова -Персидська / типологія партесного концерту / та Ю.Па-Ісов /класифікація сучасного ХК /. За цим варіантом класифікації сучасний ХК постає як система взаємодії двох основних його різновідів: духовного та світського. Світський різновид цього жанру,в свою чергууиоже бути поділений на декілька груп: а/програмниі.

- 16 -

б/ фольклорний / фольклоризований/,

в/ меморіальний,

г/ концерт-вояал)з.

Принциповими відмінами даної концепції від класифікації

Ь.ГІаісова є наявність у ній двох основних моментів:

1. визнання сучасного духовного ХК рівноправний представ пиком єдиного жанрового явища - "ХК",

2. введення дефініції "меморіальний ХК", дуко важливої д розуміння цього жанру на сучасному етапі.

Необхідність введення цієї дефініції обумовлена значною популярністю меморіальної тематики у даному жанрі. Це породжу еться , на наш погляд, двома причинами : по-перше, прагненням відродити заупокійний вид барочного ХК, по-друге, знаходиться в річищі процесу створення багатьох меморіалів у музиці XX ст ліття /"Гробниця Куперена" II.Равеля, "Траурна музика" В.Лютосл ського, 3-тя симфонія "Пам’яті батька" А.Ешпая, тетсг/еп та 3-тя симфонія А.інітке/.

Серед творів подібного плану в межах ХК виділяються: а/ твори, що покликані вшанувати пам'ять героїв війн» /Смнрі "Героям присвячується" . І.!.Мартинов "9-те травня"/, б/ твори, що присвячені пам’яті видатних історичних осіб /Б лов Г. "Пам’яті М.П.Мусоргського, Мартинов И."Пам’яті С.В.Ра цінова'1, О.Ніколаєв "Вінок Лляб’єву” та 1 н./. в/ твори пам’яті рідних, близьких людей / Іщенко Ю. "Елегічн концерт",Свірідов Г.“Пам'яті йрлова”/.

Значення мвноріальност1, як принципово нового підходу висвітлення тієї чи Іншої теми,часом виходить за межі групи ріальних ХК, оскільки цей принцип в широкому його розумінні / тобто як створення багатопланового портрету видатної істор особи/ стає притаманним 1 деяким ХК програмного виду, серед " Боратинський" В.ГенІна, "Пушкінський вінок" Г.Св1рідова."С божествених пісень" І.Карабиця, "Концерт для двух хорів на с М.Гоголя " В. Григоренка," Строфи Ігоря Сєверяніка" Ю.ФалІка В цьому контексті введення де $ 1н1ц11 "неноріадьний ХК" уяві сл не тільки мокливим . але Гі корисним.

Другий варіант класифікації сучасного ХК, іцо пропонуеті

- 17 -

у даній роботі, виходить з принципу глибинного розуміння концертності. що полягає у діалогічності. Можливість виникнення по.в і бної класиф 1 каці І обумовлена тим.-що-однією'-з'‘"суттєвих рис ХК як в епоху барокко, так 1 у сучасному мистецтві стає їх своєрідна "антифонність“. тобто антитетичне протиставлення цього жанрового явища уже Існуючій системі хорових жанрів.В цьому контексті закономірніш стає бахання порівняти сучасний ХК не тільки з його історичним прототипом, але й з іншими вокально-хоровими жанрами. Саме ця теза 1 стає відправно» для побудови другого варіанту класифікації ХК.

Своєрідність даній системі надає специфічна І! побудова як "доказу від супротивного", за принципом,досить поширеним в мате... ...і,., . :.Г. у г-' ' ; иіаггу просолить у відповідності

з тим, якому з традиційних жанрів вокально-хорової иузики протистоїть той чи Інший представник жанрової групи "ХК“.

Таким чином, жанру літургії на сучасному етапі протистоїть духовний хоровий концерт, антиподом кантати 1 ораторії стає програмний ХК. "антифоном* реквієму ножна вважати меморіальний ХК, сольного вокалізу - ХК- вокаліз 1 т.д.

їїанр-антипод, який стає своєрідним Імпульсом для антитетичного висловлення, виступає в цьому контексті у ролі "жанру другого плану" /О.Зінккевич/, отле.може бути у пагоді в процесі розуміння та уточнення сприйняття ХК. Застосування класифікації даного типу дозволяє оцінити ХК сьогодення немов би з двох сторін: по-перше, якою мірою сучасний представник цієї жанрової групи співвідноситься з історичним прототипом, по-друге, наскільки він більш концертний порівняно з традиційніш жанром-антиподом.

Право на існування такого роду концепції підтверджується наявністю у музичній практиці останніх років жанрових гібридів:

" Концерт-реквієм" /Д.Аладкян, П.ДамбІс/. концерт-сюїта /Е.Напп “Людина і море"/"Концерт- кантата" / І.Рогальов/. літургічний концерт / ї.і.Сидельников /.

У 'Заклізченні дисаргації підводяться підсумки проведеного дослідження та узагальнюються основні його висновки.

Різноплановість тенденцій, що містяться у розвитку одного єдиного жанру, свідчать, на наш погляд, про те, ідо ХК на сучас-

и о чу RTiiii ii'iii.Mnn-iE не просто в 1 я родження, а свосріднє "ново тпорення". Багатоплановість творчих пошуків у ньому noise бути трактована у цьому контексті як прикмета накопичення творчого досвіду, цо передує якісним перетворенням у цьому жанровому я ці. Наслідками такого процесу можуть стати або створення "нов хорового концерту" чи якогось Іноого утворення на його основі або перенесення надбань ХК на грунт інічих вокально-хорових х ріп. .

Як би не склалася його подальша творча доля, не оикликає сумніву, цо сучасний ХК - явище яскраве, яке, з одного боку. зволяє заповнити лакуни у сучасній вокально-хоровій музиці, іншого - значно збагачує II палітру.

Публікації за темою дослідження :

1.Хоровне "мемориальные" концерты Г.Свиридова и !'.Ищенко / к

росу о преломлении традиций духовного концерта в современной зыке/ : Тезисы докладов Всесоюзной научно-практической конфер ции "Отечественная культура XX века и духовная музика",- Рост на-Доиу.: Ростовский муз.пед. ин-т.,1990.-с.145-147.- 0.1 п.

2. Современный хоровой концерт : традиционное и новаторское / рукопись деп. : ГИТ Б Украины., 15.10.1993., Г* 2 0 0 0 /.-44 с.- 1,8

у