автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.05
диссертация на тему: Художественно-стилистическая роль колорита в романах епичного цикла Эмиля Золя "Ругон-Маккари"

Полный текст автореферата диссертации по теме "Художественно-стилистическая роль колорита в романах епичного цикла Эмиля Золя "Ругон-Маккари""

Р Г б ОЛїВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ . ІНОЗЕМНИХ МОВ

___ «ч Г'-<~ *і_ _

На правах рукопису

ІІАСЛШ Надія Матвіївна

ХУДОЯНЬО-СтаЛІСТИЧНА РОЛЬ КОЛОРИТУ В РОМАНАХ ' ЕПІЧНОГО ЩКЛУ ЕМІЛЯ ЗОЛЯ "РУГОН-МАККАРИ"

Спеціальність 10.02.05. - роїтнські мови

Авторв-фвраї ,

дисертації на здобуття вченого о тулені . кандидата філологічних наук •

Київ - 1993

Робота виконана на кафедрі французької філології Київського державного педагогічного інституту іноземних мов

Наукові керівники - кандидат філологічних наук

ІМ.Р.ТЕРНШІ -

кандидат філологічних наук, доцент Г.І.ПАНИЧ .

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук,

професор 0.1.ЧЕРЕДНИЧЕНКО

кандидат філологічних наук

• Л.А.ІІЛШКО

Провідна установа - Горлівський державний педагогічний

- . інститут іноземних мов

Захист відбудеться II червня 1993 року о_________ годині

на засіданні спеціалізованої ради 113.14.01 по присудженню наукового ступеня кандидата наук у Київському державному педагогічному інституті іноземних мов /252150, вул. Черво-ноармійська, 73/,

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці інституту.

Автореферат розіслано травня 1993 року. .

Вчений секретар . спеціалізованої ради

Реферована дисертаційна'робота присвячена вивченню засобів колориту та його художньо-ідейного значення в романах епічного циклу Еміля Золя "Ругон-Маккари". ______________________

Об ’ е к ! о и дослідження в д?ній роботі о лексико-тена-■іичні групи слів із значенням кольору й світла в ілзсїії соціально-політімних романах згддзг.'ого щгплу, особливості -Ъягаиня мовних одиниць і мовленнєвих утворень на позначення колірних і світлових ЯВИЩ в одному окремо ВЗЯТОМУ творі, чи в серії творів.

А к т у а л ь я і с т ь теми спричинена увагою сучасної філологічної науки до,аналізу конкретного літературного тексту,

У дослідженнях, присвячених творчості Е.Золя, часто ставиться пита-“:,Т ТТГ“ ' ІГ*Г5*» »ір94 *ЯТвТИ«Н* чпснИПИ іїпйЬЬЬНШХ* .вяоиатшчь У -

слові, чи відбулось повно втіленнл творчого аа^іуму кк відобса^еїшл світогляду автора, його громадської позиції. Дискусія з цього приводу ведеться.з кінця 19-го ст., відсутність єдиної думки повною мірою зумовлена недостатньою увагою до художньо-стилістичних особливостей мови автора. Як' показує досвід деяких робіт /Ю.А.Ладыгин, Р.Л.Резник, В.Е.Шор/,-поєднання літературознавчого та лінгністич-~ ного підходів до вивчення творчості Еміля Золя дозволяв повніше рлй-кригл суть гг.іси.іаіппщьг.ої естетики, -

і! е, ? а дослідження полягаз у вивченні якісштх і кідькіс-нх характеристик кольоро- та світлопозначень, їх стилістичної та естетичної функцій у ряді романів Еміля Золя.

■ Вихідним теоретичним по.лолення м і--.с«ртваійної робот:: с теза про важливість, кошлвхсного аналізу літературного ТБору, пошуку таких методологічних прийомів, які забезпечили б правильне співвідношення досліджуваних компонентів тексту, дозволили б побачити літературний ТВ*Р цілісно, осягнути провідну роль у-його становленні ідейного, худоянього. зя,думу............

Досягнення цієї мати стаз можливим у результаті вирішення таких конкретних з а в д а і; :

- здійснзння. класифікації_кольоро- й світлопозначонь як важливих складових Колориту в суспільно-політичних романах циклу;

- дослідження ролі колористичних засобів у формуванні поетичних категорій творів, узятих для аналізу;

- аналіз формальних ознак мовно-стилістичних засобів позначення колірних .і світлових явищ;

- визначення ролі кольоро- й світлопозначень у реалізації номінативного стилів в романах циклу "Ругон-Маккари".

Наукова новизна роботи полягає в тому, що саме на матеріалі кольоро- та світлопозначень розглядаються деякі мовні риси, що служать репрезентації номінативного стилю в "Рутон-Магскарах", визначається стилістичний ефект оказіональної субстантивації. Встановлюється зв’язок між вибором тих чи інших засобів колірної характеристики-, до яких вдасться автор, розкриваючи суть зображуваних явищ, і особливостями світогляду, загальною творчою концепцією Еміля Золя. В роботі здійснюється класифікація колірних і світлових явищ, детально трактується такий лексико-стиліс-тичний засіб втілє,тня авторського задуму як кольоропозначаюча метафора, а також символічно, контекстуально-переносне, емоційно-оцінне забарвлення^ копьоро- й світлопозначень. '

Матері а л о м для дослідження слугують понад 6000 випадків уживання слів і атрибутивних словосполучень, що позначають колірні й світлові враження, знайдені в результаті суцільної вибірки в шести романах двадцятитомної "Природної й соціальної

- історії однієї сім'ї часів Другої імперії. Це такі суспільно-політичні романи як: "Щастя Ругонів", "Черево Парижа", "Завоювання . Плассана",."Радість життя", "Жерміналь" і "Розгром".

Методика дослідження в комплексно»! поряд із методом лінгвістичного опису зиайдеїтх у творах кольоро- Й світлопоз-начень вйкористовувався метод компонентного та морфологічного аналізу; застосовувались також елементи кількісного аналізу, методи та прийоми лінгвостилістики та лінгвістики тексту, а такоя мз-тодика комплексного дослідження літературного твору.

Теоретична значимість даної роботи позлягає в тому, що проведене дослідження мовно-стилістичних засобів реалізації символічного, контекстуально-переносного, емоційно-оцінного забарвлення кольоро- й світлопозначень та їх ролі в розумінні ідейно-смислового змісту романів Еміля Золя е внеском у комплексний підхід до аналізу літературного твору в повному обсязі ’його внутрішніх і зовнішніх зв'язків, зокрема, у вивчення проблемі мовного стилю одного з найоригінальніших французьких • прозаїків І9-го століття. ' ■

Практична вартість дисертації визначається можливістю використання фактичного матеріалу дослідження, його ос-повних положень та висновків у процесі викладання теоретичних курсів і проведення семінарських занять із лексикології та стилістики, теорії перекладу сучасної французької мови, на заняттях з ін-

’српретації тексту та підготовленого читання, ггри читанні спец-урсхв з ліііґзістики тексту та лінгвостилістики. Летальний &і;а~

!Іо особливостей стилю, пов’язаних з іілірезіоіистй>ін6'іо і-:анеро» гисьма Еміля Золя,кота використовуватись у лекційному курсі з стерії *р*нтіузмсої літератури. • . ■

Л п р о б а ц і а роботи. Основні полохення Я рвоу.чь-.4їи пройденого дослідаешт обговорювались на засіданнях •хьї.едря .роніузі-кої Філології та наукових конференціях. і'о.іодііХ учдпіч К'>т-'йоі/.сого деркавного педагогічного інституту інозеитоїх мов у Г.-йЗ, 1984, 1565, І95І, 1532 роках, були висвітлені в доповідях на нау--прсі:+:г^іій і:;"*"':;";- *. готярг »•»»«»(♦* ори КиУедмепку лві>-

УСІ^РЗЯКТІ ІІГ.Т.І'.ЙІСВтеН™ Ч «П»ЇТН« ЇЧекі |ч>куг на мі*-'

зузісській на.уково-практичяій конференції "Гуманістичні аспекти іінгвістичних досліджень і викладання іноземних иов /Київ І99І/, іри проведенні науково-гтраятичної школі-семінару "Соціокультурнкй іідхід до вивчення французької нош" /Київ 1992/, на науково-прак-гичній конференції Київського державного педагогічного інституту Іноземних мов "Лінгвістичні аспекти дослідження тексту" в,квітні [993 року. ' .

її о Л О ж Є Н Н Я , С] О ' В Я о Є й X Ь 0 м м 5 • •

п х її с т: І. Кольорспозначеннл в рсіі&їЗх епічного ц.ічду ; тінх

Зс,г.л « могутнім художнім засобом, иуттсаш компонентом хуло-лгі.ої ічтивим елементом мовної структурі! тг-ору, иігоск'с <чгко>ча-ст&ігая кольоро- та овітлонозкйчеиь ьизі;ачапті,с;і зиіетои, •інду>«оч, огобгиостякя художньої оистєііи письменника. Найбільш углгтпяга в представленні колориту романів Е.Золя /пейзаж, портрет, інтер'єр ' і: ьорс - Й овітлопозначешя лексияо-се>«ттичнях груп із домі- _

няптаии: "поіг ", " іегги. " гоиее", "Заипо Колірна гана народжується разои із композицією і’ виеначавться тоюв твору. Го-яотяш засобом романіста <? різка грі аоніргогіз ?. істлрттагз тіргв-дішочу, г-исаяо художньому зобрагокні нагколіюіьої дійсності. -' 2. Стилістична й естетична функції колориотачних д&ообів обумовлюються їх семантичною структурою. Кольоро- й світлогтозначе-ння, як елемент складної різнопланової семантичної структури того чи іншого твору, слузать для випалення по шве пр^цнзтяо-логічно?, але й емоціональної, оцінної, експросигаої та естзттгггої інформації,- закладеної в художньому тексті, Кояьора та. барви, як важливі складові колориту, займають особлива місце в створенні самобутньої та цілісної систеші. обргзотсорчкх засобів романів, і тіш самим, допомагають втілити зміст та іде» творів. Зміст і колір у романах невіддільні один від одного.

3. Розгляд морфологічної структури мовних засобів прямого та метафоричного позначення колірності підтверджує схильність авто-ра-імпресіоніста до іменних конструкцій. Субстантивний стиль реалі зувться в розглянутих романах за'допомогою субстантивної, ад'єктивної та дієслівно-предикативної номіналізації. Домінуюча роль іменника проявляється як у зовнішній насиченості текстів романів іменними рисами, так і в його смисловій домінантності над іншими частинами мови.

4. Індивідуально-авторські вживання кольору являють собою важливий лексико-стилістичний прийом у розкритті образів, суті явищ і предметів зображуваної дійсності. Розгляд кольоропознача-ючої метафори, лейтмотивних слів^образів, єдиних для розглянутих творів, імпресіоністичних ефектів у колориті пейзажу та портрету є важливим для розуміння специфіки художнього світобачення Еміля Золя. ’

Структура робот.и . Дисертація складається

зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку основної використаної й цитованої літератури; переліку взятих для аналізу творів Еміля Золя, додатків. .

У вступові обгрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність,’теоретичне та практичне значення, визначаються його мета й завдання, виділяються об’єкт і предмет дослідження, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У пертому розділі викладено основні теоретичні та вихідні положення роботи. Звернута увага на поєднання комунікативної, стилістичної та естетичної функцій кольоро- та світлопозначень в романах епічного циклу Е.Золя "Ругон-Маккари". Імпресіоністичний стиль розглядається як складова частина художньої манери Е.Золя. Встановлюється зв’язок між колірною насиченістю та художньо-образною будовою романів.

’У другому .розділі досліджується функціонування кольоро- й світлопозначень у конкретних літературних текстах. Розділ прсвяченнй виявленню та опису слів та атрибутивних словосполучень зі значенням кольору й світла в шести романах циклу ''Руяон-Маккари". Вивчається роль лінгвістичних засобів позначення колірних і світлових явищ у формуванні системи образотворчих засобів романів - створенні тематичних підгруп пейзгику, житла й забудов, об’єднаних у тематичну групу "Тло", на якому розвивається дія, вимальовуються порсонаяі, і яке зумовлює психологічну

_ 4 _ '

атмосферу кожного зокрема взятого твору.

Кольоропозначення розглядаються як засоби реалізації контек-стуально-пёрёносногбу емоційно-оцінного та,- символічного значень. — Аналізуються номінатиьність нейтральна та номінативність зі спеціальним авторським завданням, коннотатиьні значення контекстуальних синонімів.

, Особлива увага приділяється різко контрастній манері імпресіоністичного стилю та осногтглм складові™ колориту романів Е.Золя. Використовуються дані кількісного аналізу. Визначається роль кольоро- та світлопозначень у розумінні ідейно-смислового змісту ро-гааиого. цталу. ■ ' ' '

'Проводиться аналіз формальних ознак иошіо-сталісткшппс засобів позначення колірних і світлових явищ у "Ругон-Маккарах". Вивчається морфологічна структура моШих засобів прямого кольоропозначення. Розглядаються структурно-семантичні розряди іменників, що позначають колірно-світлові враження метафорично. Окремо розглянуті індивідуально-авторські вживання кольору для позначення емоціопально-логічних, абстрактних та конкретних понять як важли-еиЙ ленсико-стилістичний засіб у втіленні художнього запуму автора. Аналізуються ключові слова пк семантичний лейтмоти» і'засоби . реалізації субстантивного стилю в "Ругон-Маккарах". „

У загальних висновках підсумовано результати проведеного дослідження, окреслені перспективи подальшої роботи над темою.

Основний зміст роботи

Життя художнього ТЕору, його соціальна антологія починається з комзнту його соціального функціонування, першим етапом якого е художне сприйняття мистецтва. Тим часом, вплив на читача справляють не лише прямо виражена ідея, концепція, що живо н системі образів, а й сам стиль твору. Іноді, як вказує Ю.Б.Борсв /"Эстетика"/, стиль в носієм головного потоку художньої інформації. Відбір мовно-стилістичних засобів літературного твору великою мірою ■ визначається Його змістом, ідейним і смисловим задумом, особливості; художньої системи автора. ’

Стиль Еміля Золя,' складне й багатообіцяючо питання, знаходяться в центрі філологічних дискусій з нінцяІ9-го ст., література питання нараховує багато десятків назв, серед авторів допить згадати Ті Робера, Анрі Гійбмвна, Стзфана .Мааса, Елен і гана Адеилр, Робера Рікатта, ІНан-П’єра Давуана, Робера Куанні, Армана Лану,

Анрі Міттерана, їяна Фревіля, .тяла Мет'юза, М.Д.Ейхенгольця, І-ЬЧй -5- '

Б.Г'.Реїзо'ва",' Р.Л.Рєзнік, в тому числі й представників української інтелігенції: І.Я.Франка, С.І.Родзевича, Т.К.Якимовин, В.Г.Магвіїшина, відсутність же єдиної думки, на наш поглад, криється в недостатній увазі до художньо-стилістичних особливостей автора. •

Колір у літературі завжди був таємничою й мало дослідженою темою. Французька класична література 17-18-го ст. порівняно скупо відображала колірні враження /В.Г.Гак/. Проте, колорит, світло й тінь, які завоювали значне місце в малярстві епохи імпресіонізму, знайшли своє відображення в творчій манері французьких письменників. Французька ж мова поступово стає /за висловом Годем нй/ мовою великих колористів у літературі. Широке вживання кольорів, яке проявляється в насиченості колірними словами портретних характеристик, описів пейзажу та інтер’єру в творах письменників, пояснюється не вимогами сюжету, а більш чи менш свідомими вподобаннями, стилем автора /М. йіаіідоу/.

В.першу чергу це стосується Еміля Золя, не лише палкого прихильника і'Пірес іоні стичного стилю в сучасному йому малярстві, а й творця-новатора, якому вдалось-застосувати в літературі методи ці-

■ єї школи. ГІрагнония відобразити реальне багатобарвне життя гранично правдиво, змусило Е.Золя до пошуку найвиразніших художніх засобів, особливе місце серед яких відводилось певним цілком вивіреним мазкам кольору, плямам світла й тіні /ноЬегг, Ааь^шаг/.

Мету свою письменник вбачав у історично достовірному, глибоко правдивому, високохудожньому зображенні навколишнього світу, устоїв сучасного йому французького суспільства, недоліків того політичного режиму* за якого він жив і творив. Втілюючи свого естетику письменника-реаліста, тобто зображуючи життя таким, яким воно б в усьому багатстві його відтінків, Е.Золя виявляє себе майстром кольору й контрасту, відтворення зорових вражень взагалі. І хоча дослідники творчості Золя достатньо глибоко й всебічно висвітлили його художній метод, естетику.та поетику, увага їх до колористич-т ної гами його романів носить надто загальний, суто описовий характер, аналіз колірно-світлових вживань майже не використовується для визначення художньої своєрідності мови та стилю прозаїка.

Дослідження понад 6000 випадків вживання слів і атрибутивних словосполучень, що Позначають колірні й світлові явища в шести романах дЕадцятитошої "Природної 'й соціальної історії однієї сім'ї часів Другої Імперії", дозволяє зазначити що, керуючись імпре-

- 6 -

сіоністичною манерою творців пленеру, Е.Золя намагався передати _враження_від_оточуючої_ його_дійсності ,_не боячись створювати свої власні виражальні мовні засоби, віддавші перовагу зворотам, що ■> успіхом приходили на зміну прикметникам, дієсловам і ггрисліьник.'ш, викликаючи в уяві читача картину, схоплену ь її непом орні Я tatwe-ВОСТІ та ЖИТТЄВІЙ достовірності /"C'^tait un d£gel bruaqua, le ciel couleur de terre, les mure gluants d‘une humidite verd&tre, X68 routes empoisn^es de boue, rnie boue sprfciale au pay'i dn іпчі bon, r.oire comma do la euia dfilaytSo, tfpaiase et collanto й у laisaer ees aat>ota" (Germinal) / .

ГІц n»uuun, Tii ЯН0М8Н (‘РНІ OTb «f-.nni «’I'd МНИ X 0.4 І В І пнпи-

дав гнітючу безвихідь навколишньої дійсності, досить часто вона відтворена в романах за допомогою речень із дієсловом &tre в ролі структурного центру висловлювання. Така манера художнього письма отримала назву le atyle artiste і була зведена' її адептами Убрати де Гонкур, Флобер, Золя/ до рівня формули мистецтва. Сам термін "імпресіонізм", яи. назва літературного напрямку, не в механічним перенесенням даного поняття з відповідної течії в образотворчому мистецтві, хоча етимологія цього слова одна і та ж: по'яук-дослгд-хення враження та його ідентичне відтворення. 1 кпрвсіонісмічнн на-пера письма таїть у собі ту вишукану організацію, якої письменники надавали своїм зоровим враженням, перш Hi’s еттлііти їх у зримому слові. Оскільки описуються передусім зорові враження, то особлипо-го значення набував колірно-світлова характеристика предмета, явища чи персонажа. Навіть найскладніші для змалювання колірні відгін ки під пером Е.Золя знаходять своє визначення у слові /"On по voy-nit encore dana la clarttS brusque et tournante des lanternea,

, Tue 11 ‘ipanouiasenent oharnu d'un pa<ruot d’artichaute, lea verts delicate des salades, le corail rose dea oarrotes, l'ivoire oat des nnvet3j et cos (>clairs do coule-urc intenoea filaient le loni deo taa атес dea lanternes" (La Ventre de Tnria)/.

Описи відрізняються яскравою та безпосередньою життєвістю, що е результатом відтворення уривчастих, швидкоплинних і миттєвих вражень, незавершеності та мінливості форми предмета, що зображується /"un banc do poiasona venait d’dchouer lii, sur с» trot-toir, rfilant encore, avec l«s nacres rosea, lea coraux ааікпаШ lea perle's laiteuoos, touton los !aoir*s-et tcutea'Ion pfileurn ' glauques de 1-Cc<5an" (I,o Ventre de Paris)/

• . . . _ 7 . . -

' ■ '

Розгляд кольоро- й світлопозначень в шести глибоко реалістичних, соціально гострих романах епічного циклу дозволяє дійти висновку, що колорит являє собою могутній художній засіб, суттєвий компонент художньої форми,- важливий елемент мовно-стилістичної структури твору, який допомагає глибше зрозуміти соціальне та ідейне значення змісту романів /"II crut entrevoir un instant, comae au milieu d un Eclair: l'avenir des Kougon-Macquart, une meute d 'app<5tits. lfichds et assouvis, dand un flambolement d'or et de gang"(la Fortune des Rougon)/, тобто пройнятися світоглядом письменника, його баченням навколишнього життя.

Проведене в ономасіолсігічному плані,дослідження дозволило виділити тематичні групи в сюжеті романів та розглянути лексико-се-мантичні групи кольоро- й світлопозначень, що їх формують. Словесно-образна структура соціально-політичних романів Е.Золя визначає високу частотність кольоро- й світлопозначень лексико-семантичних груп із домінантами: "noir", "terne", "rouge", "jaune". Основними складовими колориту романів Золя є пейзаж, інтер’єр і портрет, які відіграють значну роль у зображенні широкого суспільно-історичного, глибоко реального життєеого тла, різних народних верств і соціальних суперечностей.

Уже перший_роман "Щастя Ругонів", ілюструючи повне і напрочуд дивне врівноваження чотирьох основних колірних груп: чорного, тьмавого, червоного та жовтого кольорів, закладає основи колірно-світлової гамн всього епічного циклу. Боротьба республіканців проти Імперії, так само як і наступ Ругонів на Республіку, зображені в ньому,

- це безкінечне зіткнення червоних кольорів народно-республіканської маси з чорними та мертво-жовтіші тонами того регресу історії, на підвалинах якого стала можливого деградація як родинного клану Ру-гон-Маккарів, так і всього французького суспільства епохи Наполеоне III. "Воіг", що символізує "темряву реакції" Й "темряву смерті", "terne" як символ морального й фізичного занепаду, глибокої кризи суспільно-політичного устрою, разом ІЗ "rougeЕ-різко червоною нотою кривавих злодіянь, що чинились, і "Jaune", що асоціюється із не-втолимою жадобою влади, грошей і насолод, зливаються в сумну, понуру й жертву гаму доби, що займалась над Францією в середині 19го сторіччя. Ругони приходять до влади і траєкторія їх злочинного піднесення є кривою н&ухильного падіння: "suer 1'argent" —

"suer le сгіше" ------*— "suer le sang" ------•— "suer le triomphe".

В такому асоціативному ряду перед нами квінтесенція найнизькіших

людських вад, які за певних соціально-історичних умов беруть верх.

Ці ж кольори складають колірну гаму майбутнього Ругон-Макка-рів, в якому вони спочатку наситяться золотом, щоб потім захлинутися кров'ю і дійти, за виразом автора, до.купи кісток під Седаном. Враження доктора Паскаля /див. стор.8/, за допомогою якого Емі.іь Золя влучно спроектував долю однієї сім’ї на прийдешність усісї нації, передане віддієслівним іменником "ип ПапЬоі етеп~Ь,: в конструкції з (їіункціонально ад’єктивованими іменниками "ог " і "вапе ", в короткою та яскравою формою світлопознячення, чякому зосереджена основна семантична інформація не лише "Щастя Рутонів", а й'всієї епічної серії:' СтвореттЛ ангоро?* отмротгчячй обрчя яон-нішнього блиску та ницої духовності є.тіш початком відліку, на якому базуватимуться чуттєве проспективнє та ретроспективна сприйняття змісту романного циклу, його естетична функція.

Вивчення особливостей авторського стилю, пов'язаних із індивідуальною манерою позначення колірно-світлових вражень, дозволяв твердити гтро існування зв’язку між розвитком головних мотивів того чи іншрго твору й використанням та перерозподілом колірно-сві-, тлотіої-гаки. Так, у "’-Кермічалі4 в зображенні'пейзажу спостерігать-, ся накопичення червоного кольору від першої до заключної частини роману при деякому зменшенні чорного. Одночасно відбувається зворотній процес у зображенні шахти й житла шахтарів - зменшення червоного при великому переважанні темних кольорів, Попібний перерозподіл колірної гами від початку до кіния роману народить ча дамку не лише про ’символічність вживання кольору автором, але й про вагому роль кольоро- й світлопозначень в композиції твору, в формуванні зав'язки та розв’язки. Залишену робітниками, перенасичену людською плоттю шахту чорішй колір заповнив до краю, тоді як пролита кров лахтаріз зчервонила темний, зловісний край вугілля й . РУДИ.

Дослідження естетичних смаків письнешшка-імпресіоніста у використанні барв свідчить, що Е.Золя притаманний інтерес до різко-контрастного використання кольорів поряд із обсервацією взаємодії між загальним Фоном твору й тональністю.різноманітних об’єктів зображення.

Розгляд лінгвістичної природа засобів позначення колірних і світлових явищ показує, що поряд із засобами грямого позначення колориту типовим для творчої манери Е.Золя в використання такого мовно-стилістичного прийому, яким є кольоро- та світлопозначаюча

метафора. Дослідження особливостей метафоризації при передачі колірно-світлових враяень у виділених тематичних-групах доводить, що метафоричне значений лейтмотквних слів-образів, таких як: la nuit, Івв t^n&bres, 1е soleil, 1'ombre, le noir, la clart£, la Xlamme, la роиаві&г&та інших,що відзначаються високою частотністю в текстах романів і є особливо значимими в системі слововживання Е.Зо-ля, є результатом взаємодії предметно-логічного й контакстуально-ного значень слів. Стилістична функція таких іменників базується tie стільки на поняттях, що лежать в основі цих слів, скільки на оцінному моменті того емоційного забарвлення, що супроводжує їх протягом усього розгортання сюжоту. Ці метафоричні слова схильні набувати в контексті особливого емоційно-експресивного коннотати-вного відтінку, зокрема в зв’язку з використанням іншої метафори, що належить до даного семантичного поля. Внаслідок цього асоціативний образ оновлюється, банальна метафора набуває нової виразності. Так переносне значення "запал" іменника "flamme" - полум’я" стає більш промовистим у поєднанні з дієсловом "яііишег” - запалювати’’ ;une fiamme alluna веа yeux . Особливість образного словом вживання в аналогічних прикладах полягає в тому, що ми одночасно уявляємо собі обидва поняття: вихідне й нобє. Наприклад: ...іе ciel baa semblait зе fondre en noire, роиззіеге (порох, прах)

. ..C'^tait d'une tristeaae blafarde et morte d1enseveliaaement (поховання ); ■

- або ж: ... une revolution (...) dont 1'incendie embrase-rait la fin du sifcclo de cette pourpre (пурпур, кров) du soleil levant au'il regardait aaigner (кровоточити ) au ciel /Germinal/.

Переходячи з роману в роман,- набуваючи символічного поглиблення в кульмінаційні моменти оповіді, лейтмотивні слова-образи відіграють провідну роль у сприйнятті образного світу письменника, в оволодінні складною різноплановою семантичною структурою його творів. Кольоро- й світлопозначення, як елемент її, слугують виявленню не лише предметно-логічної, але й емоціональної, оцінної експресивної та естетичної інформації, закладеної в художньому тексті/"les hauto fourneaux seuls flanbaient, ainai que les fours k coke, ensanglsntant lea t^nfebrea", "les reflets du trailer ealgnaient sur lea ours", "le ciel de suie ee cuivrait",

Germinal, La Fortune dee Rougon/.

Проведений аналіз дозволяє встановити зв>язок між вибором тих чи інпих засобів колірно-світлової характеристики,' які автор

використовує для розкриття суті зображуваних явищ /"...la vision affreuse, lea toita qui flambaient, le sang qui coulait, lea mort в qui- couvrai mt la terre"7la ВёЬ^гЭ.е/' Еї^утрІпттїьОГО світу Героїв /"Souffle la chandelle! je n'ai pas besoin de voir la oouiaur de iaos iddas" ,Gerainal/створення. картин /"Ce n'^tait que .

nu et sale. Un jour terreux entrait par les fenstrea pousaidreu-ОЧВ. C'dtait d'une tristesr>e blafarde et morto d ’ enaeveliasement;

'J-rrainal/ і образів /"Paris lugubra no bougea раз, les rues d’d-sertee, le? rnaisonfi closes, la villo entire morte, voiHe de І'ітпевао егбре de eon deuil'',La Debacle/, і особливостями СВІТОГЛЯДУ, загальною творчою концепцією Еміля Золя. ‘ •

і і;jj jinii. КОЛЬОрОІЮЗН&4ШОЧОі йіої&ііюри ЛОЗЬОЛЯв ВИДІЛИТИ її ЯК

важливий естетичний і мовно-стилістичний засіб у втіленні художнього задуму автора, у вираженні його життєвої філософії. Результати аналізу показують, що індивідуальні авторські уподобання у використанні колористичних засобів найяскравіше проявляються сака у фігуральних уживаннях кольоро й світлопозначеиь /"sea humeura '

sombres", "une mdlancolie noire", ""la репзёе du grand trou noir",

"tird do see tristessea noires", "see rdveils brusque? le tirai- ^

*nt du noir", "lornque 1‘aube chaasalt la peui' <l%e t«?nfebren",

’’on retrouvfiit un jour lee зіепз derriere lo mur noir", "eon

cauchemar du ndant", "sea affections ddchirees naignaient en

rdle", Joie de vivre - домінантами образів Поліпи й Лазара с .

кольоропозначення noir і rouge , метафорично переосмислені/.

На наш погляд, колір і світло, просте зіставлення експресивно забарвлених відтінків і нейтрально-номінативних уживань, самі іноді створюють емоційно-сюжетну тканину оповіді /наприклад, гігантське різнобар'я натюрмортів Центрального ринку в "Череві Парижа", або ж обагрене кров'ю повстання шахтарів у "Жерміналі", • _

траурний Седан в "Розгромі" - їіп Sedan de deuii",-le ciei d'un irreparable deuil", "une aube de dsuil", "une ffler do tdn£bres",

"cette ville d*enfer“ / Й-підкреслюють експресію ситуації.

Гіперболізація деяких колірних ознак, наполягання на певних барвах і відтінках, використання прийомів метонімічного перенесення й метафоричного порівняння, тонка психологізація тла, все це дозволяє Е.Золя трактувати місцевий колорит у нерозривній єдності з колоритом людським", висвітлювати думки й почуття героїв, їх внутрішній світ крізь призму зображення навколишнього світу.

' Керуючись у своїй творчості теорією детермінізму, згідно з якою людина є продуктом навколишнього середовища, плавно переходячи ВІД зображення місцевого колориту / "milieux-inteSrieurs"/

ДО представленім колориту ЛЮДСЬКОГО /'milieu humain"/, письменнику вдається замінити маріонеткових персонажів літератури романтизму на буденних героїв із плоті й крові. Даючи читачеві вичерпне знання місцевості, яку населяють герої, кольору неба, під яким вони живуть і діють, найменших подробиць, на перший погляд незначущих, проте для автора суттєвих, Е.Золя використовує засіб метонімічного перенесення колірно-світлової ознаки оточення на його представників /'Се jour-l&, elle avait une fralcheur euperbe; la blancheur de eon tablier et de aea Blanches contlrmalt la blancheur dee plats, jus<}u'& eon cou gras, & sea joues roedee, oil revivalen't lee toss tendree dee janbone et les p&leurs dea graioaea traneparentes", le Ventre de Paris/.

Пристрасність і ретельність у спостереженні та відтворенні 'монотонного плину життя роблять персонажів Еміля Золя напрочуд реальними.Нагромадженнддрібних деталей, схоже на розрізнені мазки пензлем на полотні, пунктирність і,- водночас, відточеність стилю доводять дане врадакня до апогею / "Fluetta pour sea quinze ana, elle ne nontrait de ees membrea /.../ que dee plede bleula, союше tatou6e de charbon, et des brae ddlicats, dont la blancheur do lait tranchait eur le telnt blfiffle du visage, ddjb g&-td par lee continuels lavages au savon noir. On dernier bailie-' Bent ouvrlt ea bouche un peu grande, aur dents superbes dana la pfileur chlorotique dee gencivee", Germinal/.

Дбайлива відшліфованість речень нагадує своєю довершеністю дерев’яні оздоблення епохи Ренесансу*. А різкі колірні штрихи, створюють динамічність, напруженість дії, використані автором, наприклад , у зображенні повсталої республіканської гвардії, вони передають у ритмі войовничого крещендо спалах народного обурення:

. Lee contingents dtaipnt alignds, tournant le doe k la plaine, avec le tohu-bohu strange dee costumes, veetee Ьтипев, paletcte foncde, blouses bleues, ееггйев par dee celntures rou-gee( lee агшвв, blzarrement т&ібев, luisaient au eolell clalr, lee faux alguistfea de fralei leu largss pelles de terraesler, lee canona brusie flee fusils de chasse", La1Fortune dee Rougon

Проте, поряд із представниками різноманітних соціальних прошарків, існує в творах письменника ще один головний герой, mo fiov

І. Tigeon А. Хе roman Haliete // Courrier Littdraire. - 1877. -і* -3. - Г.П5. • .

- 12 -

го ми мали змогу спостерігати, - це зовнішню серадовпг^. Старе

пустиршие-й жовтий салон-у-нЩасті Ругояів", шахта в "лерміналі",________

поло битви й палаючий Париж у 'Розгромі", безодня небуття, до пр:г-тягус головного героя в "Радості Життя", церква, як місце релігійної екзальтації в "Завоюванні Плассана", нарешті, т-аличеоїшй ">тар~ roKzni тавота" /"cette ctmpeile de ventre" в "Чорзві Паркса” в не літав Тлом, на якому вимальовуються персонажі й розвивається дія, ВОНИ Персоніфікуються /"le salon jaune tri oinphn і t, d ё1 irrxi t''/ f збільшуються до фантастиуіглх пропорцій /"ші ЬАсЬрг hoiocaunto",

"un torche gdant" - Париж/, діють /"la mine a bu le sang deo aJxcurcut a>ral£ Icurn or/, СТОЇМ ynrrnnvt'pnu лйумпииюкгі'ь психологічну атмосферу творів / "Dans le ciel saignant, lee quartlers rougeo , & і* inf ini', roulaient la flot de leurs toituree de braise"/

Отже, в зображенні широкого життєвого тла, глибоко реальних людських характерів, в колориті пейзажу та інтер’єру реалізується, крім прямого вільно-номінативного значення колірно-світлових стлівань, номінативне зі спеціальним авторським завданням, а саме:

Т/. коктекстуально-персноспс значення: "le visage terreux".

"un profil noir", "une figure norabrc, despo tique, pliant tou-tos les volont^e";

2/ емоційно-оцінно: "il eat calc coinme чи peigna", "ello

<?tait dana une col&re bleue”, "livide de со1ёге"; "il 'з'а ft«it

Іел plus nanglants reprochea";

З/ метафоричне: "on jeunease oubli<5e brfllait en el.le h. qua-rante ana avec une nplendeur d'incendie", "Ifedame Pfiloque, dont un flot de "bile verdit la face", "eteigr.cnt la flnrame eombre de son regard", La Conqufite de Plassana.

4/ сик&олходо: "Enfin 11 cracha, et eon craehat, sur le col empourprd, laipsa une tache noire", Germinal; Ив oe rc— Sard^rent, сопше ftonn6n cux-m^mes de 1 eur crime. La lampo don-nalt ii .leur p&leur une teinte de eire jaune".Fortune des Rougon.

Вживанням кольоро- й світлопозначвнь в значеннях, що виходять за рамки загальнолітературної норми, досягається значно більша виразність зображуваних картин і образів, про що свідчить велика кількість розглянутих прикладів. Окрім цього,матеріал дослідження може послужитпся доказом принципу контрасту П симетрії, а також висхідної градації, за якими побудовані як усі проаналізовані твори, так і окремі їх розділи. ...........

- ІЗ -

Розгляд иорфологічної структури МОВНИХ засобів прямого та метафоричного позначення колірності в романах виявив поряд із великою кількістю прикметників значне число іменників і порівняно невелику кількість дієслів, що підтверджув схильність автора, творча манера якого тісно пов'язана з імпресіоністичним стилем, до іменних конструкцій. •

З точки зору форми серед прикметників зустрічаються якісні прикметники / ПОІГ, gria, blgme /, прикметники, утворені при допомозі суфіксів - &tro і -6t, що вказують на недостатність колірно-світлової ознаки /rougeStre, jaunfitre, pai6t /, словосполучення а двох прикметників, причому один із них вказує на інтенсивність за-О'арвлення / rouge sombre, jaune olair, bleu ionc6/t ад’єктивні сло-восполучешя з прикметника та функціонально ад'єктивованого імешш-ка /rouge sang, rouge brique, jaune citrpn/.

Аналіз наявних у мові романів ’їіродуктій'номіналі зації даз такі основні структурно-семантичні розряди іменників із значенням кольору а світла: !) де'ад'сктивні іменники (лп ) /іо Jaune, le no-ir /, які досить часто супровсд.чуються якісними прикметниками в ролі означень: un noir farouche, un brun dord, un noir verdfrtre, un aoir tendre і 2) деад’ектиБНІ- абстрактні іменники, вгавання яких збільшує наскадність текстів творів у цілому іменними рисами, а такое розширюй сфару вираження колірно-світлової ознаки, внаслідок утворання порівняльних конструкцій типу: d'une blancheur de lait, d'une clart6 de cristal, d'une limpidity M’oau de source, aux blancheure molles dee vleilles rdligleuses; 3) довербативи, так звані іменники дії /noiroiasement, rougeoienent, blanchieec-nent, fiamboieKont /, в яких зосереджена'основна семантична інформація речення. Наведені типи іменників з результатом субстантивної номіналізації. їх порівняльний аналіз псрекоїіливо свідчить, що суб-стантивованим одиницям властиві значно більші експросивні можливості.

Крім того, нами виділені іменники та прикметники, що вживаються В конструкціях (V Н) і (V + А) / detacher lea flanaea aur d'autree flaaacs, oc d^ccuper blanc, couler rouge, devenir' blSae avoir de’ clartds aigu&p/i містять у собі значеши дії. Легка сполучуваність прикметників кольору з об'єктно-атрибутивними та займенниковими дієсловами, що виступають у функції граматичної зв’язки, веде до транспозиції предикативного змісту в колірний прикметник. Такі ввивання о випадками дієслівно-предикативної номіналіза-ЦІ1.

Вживання дієслів зі значенням кольору й світла в особовій формі значно скорочено також за рахунок ад'єктивної номіналізації, яка представлена в творах- Золя" цілпм" рядом' ді шргсмаяппгі? ?сп*ріи--нього та минулого часів /rmi^nant, flantant, ensanplautiS, empour-ргё. assombrl. p&ll, Ьібші, поігсі/.

Використання шештікіз даних словотворчих топіе у вигляді іменних груп, що заміняють їїі nr*дні речення, веде до максимального :осерод.тег;ня дууки читач»:: ча гираггонтгх за їх доп??.:згся прсд**з-'.'ІХ І ялшцау зображення /"’Jr racleaent попія de за gorge, il сга-cha noir. - Est-ce que с‘eat du sang? (...) - С'eat du charbon/ nc”“"”0, !"o rmuiinnnun поль іменника, властива

rrp''P?''.aa™r"* «к у яовншкій насиченості їоіі стіп романів іменними рисами, тая і в його смисловому переважанні над іншими частинами мови. Широка застосування Емілєм Золя засобу оказіональної субстантивації, про що свідчить велика кількість відпрекметникових, абстрактних t віддієслівних іменників на позначення кольору й світла, дозволяє письменникові в зображенні сере-довица-інтер’еру, соціального середовища надати окремім деталям опису найбільшого смислового навантаження, символічного звучаїгня

- об'вій всього романного циклу. ....

Колористичні означення б романах створюють конкретно-чг/ттвві тргататя, що розкривають глибинну сутність зображуваної дійсності, типів людських характерів /реакційний реигм Другої імперії у Фреймі ї періоду 1852-1670 років, антинародну спрямованість клерикаліз-::у в політичних подіях того час у, мілітаристські прагнення правлячої верхівки/.

Могутнє враження від яскравих полотен циплу велк-чоч мірою визначається тим,.що творець "Ругон-Маккарів", втіляючи свою естетику письменника-реаліста, тобто зображаючи життя такім, яким воно ' е в усьому різноманітті його відтінків, с водночас нелерЭБерзкпгом майстром кольору та контрасту, відтворення колірних вражень взагалі. ' ' ' ’ ......

Багатство відтінків і мінливий ритм нюансів надає творам неповторного забарвлення, яке відображає сприйняття світу персонажами і досить часто, крізь його призму» світогляд самого автора. Зрима образність описової манери Золя, яка дозволяє) об’єктивно і в той же час яскраво передавати багатобарвну панораму життя- в .

усій повноті його проявів наділяє романи циклу рисами епічності.

Все- це дозволяв Еміли Золя у використанні нплорчту посягти

граничної змістової значимості, без якої неможливо було б створи-• ти такі "страшні та' чудові своей надмірною реальністю" /Г.Флобер/ книги, що не залишились поза увагою друзів і противників письменника, і які незмінно вражавть і хвилюють.

Дисертація відкриває перспективи подальших досліджень художньо-стилістичної ролі колориту в інших ТБорах циклу "Ругон-Макка-ри" /наприклад, у романах лірично-філософського напрямку: "Сторінка кохання", ’’Творчість", тощо/, а також з погляду порівняльного швчоння використання й функціонування колористичних засобів у творчості таких представників красного письменства, як Е.Золя та £,Досїоєьський, М.Коцюбинський, П.Мирний.

Основні поло £ Є ння дисертації р а с и і ід е а і в таких публікаціях:

1. Семантико-стилнстический анализ цветообовначений в романе Э.Золя "Разгром" // Рукопис депоновано в ІНІСН АН СРСР від 22.03. 1584, Р 16074. - Ібс.

2. Окказиональная субстантивация ■ частей, речи со значением цвета как стилистический прием в романе Э.Золя "Карьера Ругонов"

// Рукопис депоновано в ІНІСН АН СРСР від 14.08.84, Р 17875.- 21с.

- 3. Лінгвістичні засоби вираяення кольору в романі Е.Золя -

"Еарміналь" // Іноземна філологія. - 1985. - Вип.77. - С.97-103.

4. Стилистические функции колорита в антиклерикальной рогга-не Э.Золя "Завоев&ше ІІласоана" // Тезисы конференции ыолодох ученых . - Киев: Киевский гос. ун-т им.Т.Г.Шевчеико, 1985. - С.41.

' 5. Кольоропоэначежча метафора як засіб створення семантично-

го поля душевного стану в романі Еміля Золя "Радість життя" // Теей конференції "Реалізація мовних одиниць граматичної та лексико-фразеологічної систем германських та романських мов". - Київ: Київський деря. пед. ін-т іноземних мов, 1992. - С.21-24.

• ‘ ‘ с$Іси^Ь* ■

Шдп. до друку СУ, $3. • Формат 60X 81т/ів-

Папір друк. Л* 3 . Спосіб друку офсетний. Умови, друк. арк. Г, <?3 ♦

. Умови, фарбо-вілб. 4,і£ . Обл.-вид. арк. /„О .

Тираж 4СС . Зам. № ,уЛ93 • Безплатно.

Фіриа «ВІПОЛ»

252151, КиТв, вул. Волинська, £0.