автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Художественные модели бытия героев в романах В. Пидмогильного "Город", "Небольшая драма"

Полный текст автореферата диссертации по теме "Художественные модели бытия героев в романах В. Пидмогильного "Город", "Небольшая драма""

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМЫ НАУК УКРА1НИ 1НСТИТУТ Л1ТЕРАТУРИ ¡м.Т.Г.ШЕВЧЕНКА

с—) СП

Ч Я

Э Q_

На правах рукопису УДК 888.3.09-3

Лущш Светлана 1вашвна

Художт модел1 буття в романах В.Пщмогильного

10.01.01 — украшська литература

Автореферат

дисертаци на здобуття наукового ступеня кандидата фшолопчних наук

Кшв-2000

Дисертащею е рукопис.

Робота виконана у вщщп IcTopii украхнськоГ Л1тератури XX столотя 1нститугу лкератури ш.Т.Г.Шевченка HAH Укра1ни.

Науковий кер1вник— доктор фшолопчних наук, професор,

член-кор. HAH Укра'ши, зав!дувач вщдшу лггератури XX ст. 1нституту лггератури ¡м.Т.Г.Шевченка HAH Укра'ши

Дончик Вггалш Григорович

Офщшш опоненти — доктор фшолопчних наук, професор

кафедри фшологп Нацюнального ушверситету "Киево- Могилянська академ!я" Агеева Bipa Павл1вна

— кандидат фшолопчних наук, доцент, зашдувач кафедри украТнсько! лггератури Житомирського державного ушверситету iM. 1вана Франка Чайкчвська Ванда Тадеунпвна

Проввдна установа — Кшвсышй нащональний ушверситет

iM.Tapaca Шевченка, кафедра украшськоГ лгёератури, м. Кшв.

Захист вщбудеться 18 квиты 2000 року о 10 годит на за-сщанш спещалЬованоУ вчено!" ради Д 26.178.01 при 1нституп лггератури iM. Г.Г.Шевченка HAH Украши (01001, м.Кшв вул. Грушевського, 4).

3 дисертащею можна ознайомитися в б1блютещ 1нституту лггератури im. Т.Г.Шевченка HAH Украши.

Автореферат розгсланий 17 березня 2000 року.

Учений секретар

спещал1зовано1 вченоГ ради ij!r\ М.Сулима

Загальна характеристика роботи

Актуальшсть теми дослщження. Творчктъ Валер'яна Пщмогильного— помггае явище в jcTopi'i украшськоТ прози XX стол1ття. Письмешшк-штелектуал, вихований на кращих зразках нащональноУ та европейськоТ класики, як i його колеги по перу— Б.Антоненко-Давидович, В.Домонтович, М.Моги-лянський, С.Плужник, М.Хвильовий та imni — поставив люди-ну в центр свое! творчосп. Недаремно Г.Костюк наголошував на тому, що "...за богатством суспшьних подШ свого часу BiH не загубив людини. BiH бачив и, розутв i творив п образ в усщ суспшьшй, психолопчнш i бюлопчнш складносп"1.

У часи суспшьно-юторитаих перелом1в та духовних стреав украшсысий прозаГк не Mir оминути складних фiлocoфcышx проблем. Його TBopnicTb ввдзначалася фшософською глибиною, зображенням психолопчно-рельефних xapaicrepiB. Фшософ1ч-шсть — характерна властивють ¡нтелектуальноУ прози письмен-ннка. Недаремно на cropiHKax бшыпосп його TBopiB згадуються ¡мена мислител1в: Ар1стотеля, Гегеля, Ешкура, С.К'еркегора, Jlao-Цзи, Ф.Нщше, Платона, Руссо, Сократа, Г.Сковороди, А.Шопенгауера та га. На фшософсью аспекти TBopie В.Шдмо-гильного вказували тага лггературознавщ, як ГМихайленко, Г.Костюк, Ю.Шерех, М.Тарнавський, В.Мельник, В.Шевчук, Р.Мовчан, Л.Колом1ець, О.Гриценко, А.Матющенко та ш.

Романи В.Щцмогильного "MicTo" й "Невеличка драма" зай-мають особливе Micue в художньому доробку прозалка. Зро-зумшо, що вони вщ nepmoi свое'1 публжаци й донищ щкавили й щкавлять критиюв.

Дослщження В.П., М.Доленго, П.Сфремова, С.Сфремова, ШСолесника, Л.К-ського, ШНсового, ГМихайленка, А.Мотуз-ки, М.Муся, Н.Ф., Л.Щдгайного, М.Степняка, А.Хуторяна, М.Чиркова, Ф.Якубовського (20-30-Ti роки); Ю.Бойка, З.Голу-бевоГ, Г.Костюка, Ю.Шереха, (50-60-70-ri); МЛасло-Куцюк,

'Коспок Г. Валерии Пщмогильний // Пщмопшьний В. Micro. Роман. Украшська Вшьна Академш наук у США, 1954. — С. 289.

М.Тарнавського, В.Мельника, Р.Мовчан, В.Шевчука, Л.Коломь ець, К.Фролово'1, Л.Сеника, О.Гриценка, В.Коцюка, С.Павлнчко, О.Ковальчука (80-90-Ti) — яскраве тому свщчення.

Письменник зображав людину, яка перебувае в складних стосунках 3i свком та оточенням. Намагаючись шзнати таемни-щ ceiiy, розгадати одв1чну загадку людини, а також осмислити и адеали та лрагнення, Валерьян Пщмогильний створив героТв з р1зними цшшсними ор1ентац1ями в жигп, що дало можливють авторщ дисертаци видшити своерщш художш модел1 буття repo'iB у романах "Мюто" та "Невеличка драма". Через мод ел i подан! певн1 сощальш та психолопчш типи.

Украшський прозаик намагався проникнута в глибинт про-цесн насамперед внугршшього житгя особистосп, тому дослщни-ця у витворених моделях буття repo'iB розглядае таи фактори, як духовш цшносп персонаяав, простежуючи при цьому взаемозв'я-зок системи морально-етичних щнностей на шдивщуальному piBHi 13 суспшышми домшантами; смисл йсным даяльносп та мету ic-нування. Кожен з герой — особлива точка зору на житгя та при-значення людини в ньому, це своерщна грань у шзнанш дшсносп. У поглядах та уявленнях герогв сконцентроваш свггоглядш шукан-ня письменника-фшософа Валер'яна ГЦцмогильного.

Вщразу застережемо, що в робот! вживаемо термш модель, спираючись на пращ Л.Пнзбург, КХБарабаша, Р.Шобер, Б.Мей-лаха, ВЛейбша, А.Рубцова, саме у значенш образ. Причому образ багатогранний, багатокомпонентний, завдяки чому стала можливою р1зноб1чна характеристика буття геро!в.

Фшософське спрямування ромашв "Micro" та "Невеличка драма" т1сно пов'язане з пильною увагою до внутрипнього свпу особистосп. КхнШ автор зосереджуе увагу на ncnxiui пер-сонаяав. У статп про письменника С.Сфремов шдкреслював, що "завдання його не висновки, а шлях до них, психка сучасноГ людини, як вона е"2. На цш рисг прози В.Шдмогильного наголо-шував i Ю.Лавршенко.

2 Сфремов С. Валер'ян Шдмогильний // Сфремов С. 1стор1я украшського письменства. — К.: Фемша, 1995. — С. 666.

Украшський прозаГк використовував р1зш художш засоби для змалювання внутрхшнього свггу сво!х героГв. Почуття, думки, да, портретш детагн стають виразниками Гхнього пси-холопчного стану. Д1алоги вдаграють значну роль у розкритп духовного св1ту кожного з них, виступаютъ важливим засобом характеристики, Адже глибини людськоГ дули розкриваються в сгалкуванш. I цим украГнський письмешшк нагадуе свого ль тературного вчителя П де Мопассана. Його геро!" теж дис-кутують, шукають, осмислюючи в такий способ вашида проб-леми. Тому не випадково, що вчинки та погляди персонаж1в, 1хш роздуми, висловлювання, оценки тих чи шших подш та явищ найбшыпе щкавлять авторку дисергацй". Кр1м цього, варто взята до уваги, що характеристика одних персонаже шшими теж вццграе значку роль. Внутршше життя геро\"в В.Шдмо-гилышй майстерно розкривае через зовшшнШ стан: голос, вираз обличчя, ходу, мову. Про них розповщають Тхш реч! та помешканя, в яких вони живуть.

Автор одше! ¡з перших справд! фахових рецензш на твори В.Пщмогильного — В.Юноша — вщзначаючи таку важливу рису творгв письменника, як "нахил до психолопчних проблем", пщкреслював також його схильшсть до фигософського осмислення дшсносп, до "шукання сенсу буття"3. Ця проблема розглядаеться в дисертаца як одна з головних у творчосп письменника.

Оскшьки лггературознавщ звертали увагу на тематику, проблематику роматв В.Шдмогильного, на особливосп \хньо1 структури, стилю й мовних засоб1в, по-р!зному трактували образи героТв (при цьому було здшсяено екзистенщальне прочитання його творив в контекст! свггово! лггератури), ми ставимо за мету розглянути модел1 буття в романах "Мюто" й "Невеличка драма", лростежити при цьому, що в щдсумку чекае на "втшювача" т1е1 чи шшо? модели наскшьки кожна з них

3 Юноша В. Поет чар1в ноч1 // 1нститут рукопису Нацю-нально? б1бл10теки ¡м.В.1.Вернадського. Ф. 274, од.зб. 58, арк. 41.

життездатна й перспективна, розкрити на и приклад^ процес творения riei чи шшоТ системи ценностей при формуванш лю-дини своеГ епохи.

Предметом дослщжсння в дисертацшнш po6oTi обрано романи "Micro" та "Невеличка драма".

Об'ект анализу — р1зноманпгш модел1 буття repo'iB у назва-них творах В .ГПдмогильного, яю. адекватно вщгворюють автор-ську концепщю життя й людини.

Основною метою дослщження е детальний огляд р!знома-штних моделей буття repo'iB у романах "MicTo", "Невеличка драма".

Поставлена мета зумовлюе потребу розв'язання таких зав-дань:

— простежити змши у свггогляда, життесприйманш персоналов пщ впливом тзнання себе, життя й людей у цьому жита;

— доалидити взаемозв'язок системи морально-етичних цшностей героТв на шдивщуальному piBHi та i'x сшввщношення i3 цшностями суспшьними;

— з'ясувати причини появи саме таких xyдoжнix тишв та сусшльш явища й настроТ, що лежать в ТхнШ основц

— розглянути важливе значения психолопчних 1мпульав й щдсвщомосп у мотивацп вчинив repoi'b.

Методи дослщження: поеднання системного анатзу з фшософським, кторико-сощальним та пор1вняльно-описовим.

Теоретико-методолопчною основою е роботи вггчизня-них i заруб1жних лггературознавщв, фшософ1в, дослщження з психологи, apxiBHi матер^али.

У дисертацй" авторка розглянула образи ромашв "Micro" та "Невеличка драма" кр1зь призму естетики прагматизму, екзис-тенщал1зму, фшософських вчень Г.Сковороди, А.Шопенгауера, Ф.Шцше, З.Фрейда, М.Бердяева та ш., здшснила дослщження з акцентованою увагою на особливостях осмислення В.Пщмо-гильним питания сенсу людського буття — i в цьому наукова новизна роботи.

Теоретичпе значения дослщження полягае в узагальненш засад та особливостей лггературно-естетичних i фшософсысих поглядов письменника на життя й людину, вщображення Ix 6io-лопчно1, духовно-морально!', суспшьноГ сутность

Практична цшшсть днсертацп в тому, що н результата можуть бути використаш при дослщженш литературного про-цесу першо\' половини XX столптя, читанш загальних курав з icTopi'f украГнсько1 лгтератури та спецкурав для студетпв, розробщ практичних занять, спецсемшар1в з вщповщшм проблематики й вивченш л^ератури в школ1.

Апробащя дисертацшноТ роботи вщбулася при и обгово-peHHi на засщанш в1дцшу IcTopii украГнсько? л1тератури XX стол!ття, на щор1чних науково-теоретичних конференц1ях моло-дих учених (1нститут лператури iM-Т.Г.Шевченка HAH УкраТ-ни, 9.06.1998 р. та 15-16.06.1999 р.), а також на Плужншпв-ських читаннях (Кшвський держушверситет iM.Tapaca Шевчен-ка, 8.12.1998 р.).

Зв'язок роботи з науковимп програмами, планами, темами. Дисертац1я виконувалася протягом 1996-2000 роюв у вщдш IcTopii' украУнсько!' л1тератури XX столптя 1нституту лгтератури iM. Т.Г.Шевченка НАНУ в контекст! колективноТ теми "Нариси з icTopii укра\нсько1 лгтератури XX столггтя".

Структура кандндатсько'1 дисертаци зумовлена поставле-ною метою, визначеними завданнями й складаеться з вступу, трьох роздшв, висновюв, списку використаноТ лгтератури. Дослщження викладене на 168 сторшках. Бгблюграфк нарахо-вуе262 позицп.

Основнин злпст днсертацп У "ВступГ' обгрунтовано актуальшсть обраноГ теми, роз-криваеться стан вивчення проблеми, формулюються мета й завдання робота, п новизна та науково-практичне значения.

Роздш I. Прагматичш модел1 буття героТв у романах В.Пщмогнльного.

Прагматичш модел! буття в романах "MicTo", "Невеличка драма" — це передуам свгг, у якому пануе ращо. Герог-праг-

матики — люди практичш, тверезомисляга, яю твердо усвщом-люють, чого хочуть у цьому жита та вщ життя, г рщко сумш-ваються в тому, що Гм поталанить. Вони нацшюють себе на усшх, сво! погляди спрямовують у майбугне 1 визначальною у ньому вважають власну д1яльшсть (Славенко). Як правило, тага геро'1 твердо переконаш в тому, що власне життя, матер1альш блага людина творить для себе тшыси сама (Нюся, 1рен Мар-кевич, Давид Семенович 1ваничук).

Понад усе у житп "люди до" ставлять усшх, кар'еру, а то й матер1альну забезпечешсть, вперто й наполегливо шукають шляхи до цього; прагнуть мщно й швндко утвердитися в жита за будь-яких умов 1, якщо потргбно, поступитися при цьому своими переконаннями (Борис, Дмитро, инструктор клубноГ роботи).

Оскшьки суспшьство "будованого сощашзму" потребувало насамперед шщативних та д1яльних практшав, рацюнальних виконавщв, то для згаданого менталитету вщкривалися широга перспективи.

Водночас у цьому ж суспшьств1, 1 на цьому наголошував В.ГНдмогильний, залишалися CIфoмнi, чесш люди пращ, подхбш Левков1 — героев! роману "Мкто", яи не намагалися скористатися ситуащею для того, щоб зробити кар'еру.

Ця людина мае надзвичайно щнну рису— вмшня бути щасливою, знаходити щастя в кожнш жиггевш шт. Цим вш почасти нагадуе старого рибалку з шшсп Ернеста Xeмiнryeя "Старий та море".

Левка — натура циисна та послщовна. У цьому образ1 шби втшена формула вщомого гсалшського фшософа Н. Аббаньяно: eднicть людського "Я" з! свшш свого призначення зумовлюе едшсть св1ту.

Середовище, у якому проживають персонаж! прагматики, — це св1т, де панують суто дшш стосунки "купи-продай", в якому береться постшна установка на усшх, а не на програш.

Одна з перших мюьких знайомих Степана Радченка (головного героя роману "Мюто") — "мусшька" — добре усвщомила, що п оточення й життя взагап! — то базар, де "кожен мае свш

крам. Один заробляе на ньому, другий докладае. Чому? Шхто не хоче помирати. Мусить продавати, хоч би втратно."

Под1бш погляди на жиггя вже зустр^чалися в украшськш л!тератур1, взяти хоча б в1рш е.Плужника "Базар" та п'есу В.Винниченка з однойменною назвою. Так разюче схож! м1рку-вання геро'нн В.Пщмогильного "мусшьки" та героя Вин-ниченка Цшност1 Марковича: "Життя, любчику, базар. Хочеш бути багатим? Виходь з товарами, торгуйся, обмшюй, роста, сам давай I у других бери. А як сам не маеш ш чорта, то й в1зьмеш чорта пухлого. Так було, так буде до кшця в1ку". Тож, керуючись принципом "усе на свт продаеться й купуеться", "мусшька" сама стае покупцем, купуе Степана за його молодеть I красу. 3 такою ж ситуащею кутвл1 литою жшкою юнака читач зустр1чаеться ще в ранньому оповщанш В.ГОдмо-гильного "Проблема хл1ба" (1922). Хоча герой цього твору сприймае п й виходить з не! шакше.

Валер'яна Шдмогильного непокошо утвердження в сус-пшьств1 бездумного рацюнашзму. У цьому пропей вш вбачав ознаки занепаду духовност!

Образ Марти Висоцько1 — це своерщний вияв неприйняття письменником прагматичного мислення. Марта — особисткть романтична й надзвичайно щира. Вона не грае. 1й чужа фальшива театральшсть жиггя. Мр1я в жита Марти важить набагато бшьше, шж для будь-кого з геро'/в, але д!вчина зайва в спрагма-тизованому свт.

Письменник-1умашст тонко вщчув, як суспшьство, знеособ-лено ор1ентуючись на науку й техшку, не рахуеться з духов-ними потребами людини. Геро1 нацшеш служити розвитков1, тощ як за нормальних умов повинно бути навпаки.

Епоха не залишала мюця для внутр^шшх роздум1в людини, вимагала прямо! практично!' дп. За бурхливою практичною д!яльшстю та гонитвою за життевими благами геро! вщмежовуються не ильки вщ важливих смисложит-тевих проблем. Зовшшня актившсть пригшчуе продиктовану внутршшми бажаннями психши оргашчну потребу мр1яти, творити, кохати.

Роздш II. Життя як абсурд.

Поряд 1з прагматичними моделями буття в романах В.ГСд-могильного докладно розкрито ще одну життеву концепщю, зпдно яко'1 героГ по-своему бачать i шзнають ceiT. Цей свгг у '{хньому сприймаш складний, незрозумший, абсурдний, та й життя в ньому теж абсурдне, бо це буття для смерть Закинута у вир 1ррацшнального, недоступного для розуму буття, людина шукае свою сутшсть. Щ шукання викликають жах, вщчай, вщчуття трагедн житгя, його абсурдность Героя-песим1ста, розчарованого, самотнього, невлаштованого в жито В.Пщмо-гильний легко Mir знайти серед своТх сучасниюв.

На вдапну вщ бшьшосп тогочасних письменнигав, вш бачив зворотний 6iK соц1ально-економ!чних та культурних перетворень на Украхш в 20-30-тих роках.

Сощальш негаразди, руйнац1я традищйних моральних ценностей породжували в свщомосп людей 6e3Bip'a, вщчай, трапчш, навгть есхатолоичш настро!'. Занепокоений втратою особисгпстю сенсу буття, в1ри в силу людського розуму, прозайс змушував людину зазирнуги в себе, замислитися над власним гснуванням. I в цьому вш був близький до екзистенщашзму. Тобто, вже тод1, в двадцятс роки, украУнський письменник виявляв пщходи, що дозволяють твердити й про його хуДОЖНШ внесок як у це фшософське вчення, так i до фшософп абсурду.

Шляхи виходу його герои 13 ситуаци абсурду pi3Hi: вщ спокшного споглядання абсурду та замирення з його пере-могою, звернення до единого порятунку, до Бога ("Добрий Бог", "1ван Босий"), аж до бунту проти абсурду, який i3 самого початку приречений на поразку, i, нарепгп, до самогубства, що е виявом безсилосп ¡ндивща, але й свщченням того, що уникнути абсурду неможливо. 3 уста цими шляхами ми зустр!-чаемося в роман! "Micro".

Останнш 1з них був обраний героТнею роману — д1вчиною Зоською. Автор вводить цей образ у другш частиш твору. Змалювуючи його, В.Пщмогильний залишаеться в1рний свош традицп: не подае детального портрета. Декшькох промовистих деталей, яю повторюються (маленький 3picr, худе обличчя, юн-

чик носа на ньому, глибокий погляд) достатньо, щоб перед читачем постав догний образ героУш, за невиразною зовшш-тстю яко'1 прихована глибока натура. Тому й не дивно (наголо-шуе О.Гриценко у стагп "Ь'е1тап§ег у рол1 попутника"4), що на долю Зоськи припадае намагання розв'язати серйозну фшософ-ську проблему — самогубство.

Якщо д1вчина Зоська лише констатуе абсурдшсть життя, то Максим Пидий всеб1чно усвщомлюе ГГ, \ це увсщомлення пере-ростае в справжш фшософсью роздуми й пошуки, внаслщок яких герой приходить до розумшня того, що завжди ¡снуе конфлжт м1ж задумом 1 його реатзащею, м1ж актором I тлом, М1Ж реальним життям 1 нашими уявленнями про дшсшсть. Розумний 1 начитаний, вш прагне знайти вiдпoвiдь на питания: що е життя та яке М1сце людини в ньому? Максим розум!е, що жити слвд "не так" I "так жита не слщ". Але як? — на це питания вщповш не знаходить.

У роман} е ще одна постать, чш пошуки теж близью до пошуюв фтософ1в-екзистенща!испв, — це поет Вигорський. Вш, як 1 Максим Гтдий, ¡нтроверт. Специф1чна спрямованють психолопчно'1 установки на внутргашй свгг визначае увесь псих1чний склад цього героя. Вш зосереджений на власних думках, переживаниях, стриманий 1 вщсторонений вщ багатьох. Пщкреслюваш В.Шдмогильним занепокоення й тривожшсть, яю в1дчутт в уповшьнених рухах 1 роздумах Вигорського, ускладнена сощальна адантац1я— ось що рщнить його ¡з Максимом Гшдим. Ц1 персонаж! репрезентують щкавий для украГнськоГ лгтератури тип штел^гента-фшософа, героя-штелек-туала. Погляди Вигорського на людину, сенс н життя, на долю свггу та можливосп його тзнання близью до фшософських сентенцш Г.Сковороди, А.Шопенгауера, М.Бердяева.

Поет Вигорсысий — один ¡з найскладшших образ ¡в роману В.Шдмогильного "Мгсто". Його числент висловлювання (часто досить-таки сулеречливО свщчать про поспйт пошуки щеГ осо-

4 Гриценко О. Ь'ейгагщег у рол1 попутника // Всесвгг.— 1991. —№2.

бистосп. Анал1зуючи ix, не можемо не звернути уваги на ево-люцйо героя: це — шлях вщ реального усвщомлення абсурду, а потаи страх, вщчай, що приходить як наслщок, i, нарент, звшь-нення через творчють. Ильки так, на його думку, можна вщ-найти той цшсний свгг, куди слвд выкати вщ абсурду, знайти свободу не поза собою, а в co6i.

Варто згадати ще одного персонажа — Льову Роттера — з роману "Невеличка драма", симпатичного, незграбного, без-захисного й самозаглибленого фЬтософа i3 особливим св1то-сприйнятгям та свггобаченням. Анализ песимютичних настроив Льови пояснюе джерела його фшософських вподобань: юнак звертаеться (i на цьому наголошуе прозаТк) саме до вчення К'еркегора. Льова об'ективно оцшюе людину i и можливосп, знае, що ü велич нерщко межуе з нищстю й шдлгстю.

Як i Максим Гшдий та поет Вигорський, Льова розкрива-еться в сумшвах, самоанал1з1, у cboix духовних шуканнях. U,i персонажьфшософи е нос1ями важливих авторських думок.

В.Шдмогильний був занепокоений втратою сенсу бутгя сво-ши сучасниками. Дол! його героТв Зоськи, Максима, Вигорсько-го, Льови— pi3Hi BapiaHTH виходу 13 ситуацн абсурду. За за-думом автора, кожен з repoi'B обирае свш неповторний шлях, виходячи з власних переконань. При цьому письменник наголошуе, що рабське примирения не е виходом i3 становища, як не е виходом пияцтво (Максим) й наркотики (Пащенко), а тим бшьше смерть (Зоська). Адже 3i смертю людини не зникае абсурд. Людина повинна, хоч це й надзвичайно важко, знайти й реамзувати себе в xaoci абсурдного CBiTy, залишивши при цьому дом1нуючими таи етичш щнноси, як чесшсть i nmpicn. перед собою й ближними, почуття вщповщальносп за 1хню долю.

Роздш III. Шлях Степана Радченка вщ Boai до влади — до торжества ¡нстинкпв.

Модель житгя в романах В.Пщмогильного "Micro" та "Невеличка драма" е складною i синтетичною, вона постае як сума моделей бутгя. Це свгг, у якому вщсутш ушверсальш закони. У кожного з геро"£в свое бачення навколишным дшсносп. Центром nie? загально! модел! у роман! "Micro" став Степан Радченко.

Валер'ян Пщмогильний, тонкий психолог 1 фшософ, створив образ людини, в душ яко1 вщбуваеться бсзперервна боротьба м1ж добрим та злим началами, мЬк духовним 1 тваринним, щоб простежити, за ким буде перемога. Невипадково до роману "Мю-то" автор поставив такий етграф: "ЦОсть прикмет мае людина: трьома подабна вона на тварину, а трьома на янгола. Як тварина— людина Усть I п'е: як тварина— вона множиться I як тварина— викидае; як янгол — вона мае розум; як янгол — ходить просто 1 як янгол священною мовою розмовяяе."

Саме вш, як 1 висл1в з твору А.Франса, (роман мае два ет-графи) став ключем до прочитання як 1 всього твору, так 1 образу головного героя. У такий спос!б В.Пщмогильний увиразнив щейний задум роману, спрямував думки читача в правильне русло, але при цьому, як { його вчитель П де Мопассан, уникае нав'язливо'1 дидактичносп.

Хоч варто зазначити, що багатьом лйературознавцям— особливо сучасникам В.Шдмогильного — здавалося, що тшьки назва повинна вщображати зм1ст твору. Тому на обкладинщ одного з перших видань "М1ста" художник зображае багатопо-верхов! будинки, труби завод!в, що димлять у небо, невелик! л!хтарь Позитивне розв'язання актуально? проблеми "м!сто-село" — ось що хотши бачити критики на його сторшках. Тод! як прозажа-гумашста щкавила насамперед людина.

Зосередившись на обрап Степана Радченка, письменник роздумував над феноменом людського життя, над природою ¡снування шдивща в оточенш соб1 подобних. I щ рпт модел1 бутгя тим щкав!, що в центр} \"х— людина, в основ1 якох лежить одв1чний i нерозв'язаний конфликт: м!ж Кашом та Авелем. У пращ "По той бпс добра 1 зла" Ф.Нщше, пщкреслюючи амб1валентну природу особистосп, зазначав: "В людшп тварина 1 творець з'еднаш воедино: в людиш е матер!ал, уламок, глина, бруд, безглуздя, хаос: але в людиш. також \ творець, вершитель, твердость молота, божественний глядач 1 сьомий день..."5

5 Ницше Ф. По ту сторону добра и зла // Ницше Ф. Соч.: В 2 т. — М.: Мысль: 1990.-Т. 2.- С. 346.

В.Пщмогильшш зображае Радченка-людину й Радченка-письменника, простежуючи змшу моральних цшностей свого персонажа, його поглядев на людей, на власне мюце й приз-начення в житп, зм!ну життево!' мети та ниишв п досягнення. Вш анал1зуе при цьому (хоч 1 пoбiжнo) сощальш процеси та явища, 1хнш вплив на Степана Радченка. Його герой проходить шлях вщ прагматика-оптимкта, який спочатку вважае розум запорукою ефективноТ реашзаци свое! мети, до завершеного героя абсурду. Адже теля смер-п д1вчини Зоськи Степан ще гостр!ше вщчуе всевладшсть абсурду, неможливкть не тшьки перёмогти його, а й уникнути. Варто наголосити, що автор "Мюта" навмисне створюе цший ряд абсурдних ситуацШ, у яю потрапляе головний герой, особливо у друпй частши твору, уважно фшсуе, як його ращональна opieнтaцiя в свт змшю-еться слухняною упокорешстю життю. Не менш щкавим е творчий шлях Радченка-письменника.

Валер'ян Пщмогильний, дослщжуючи роль психолопчних, бюлопчних та сощальних чинниюв у жита героя, звертае увагу на велику роль 1ррацюнальних сил та сексуально!' енергП', яю е важливими руш1ями його психолопчного життя.

Ще в 1931 рощ Петро Колесник не без ¡роии вщзначив у своему дослщженш, що В.Пщмогальний надто серйозно шд-ходить до розгляду проблеми голоду стал й голоду шлунку. Насправд^ все тут набагато складнше. Подгбно Нщше, украГн-ський прозаГк реабштуе тшо, вказуе на його важливе значения в житп героТв (1рен Маркевич, Юрш Славенко, Марта). Шме-цький фцюсоф намагався з'ясувати, який з шстинкпв с пщгрун-тям мораш. 3 його фшософсько! системи чггко вимальовуеться ланцюжок: тихо— шстинкт— воля— життя. Тшо людини е провщником и вол!. "Плоть — це великий розум, множиншсть з одшею сутпо, вшна 1 мир, отара 1 пастир. Твш невеличкий розум — теж знаряддя твое!' плот!". "Вона (плоть — С.Л.) не каже "я", а творить його"6. Валер'ян Щдмогильний також

6 Нщше Ф. Так казав Заратустра // Нщше Ф. Так казав Зара-тустра. Жадання влади. — К.: Основи, Дншро, 1993. — С. 33.

пщкреслюе, що тшо в надзвичайних умовах далеко не зав жди зважае на моральна норми, "дое Мщативно, а то й напролом"7. Автор "Мюта" наголошуе на тому, що пщсвздом1 чуттевх бажан-ня Радченка впливають, а часом навгть визначають його пове-дшку. Сни героя мають еротичний характер.

М.Ласло-Куцюк зауважила, що Шдмогильний "у твор1 ши-роке мкце придшяе коханню в його тшесному аспекп, влад! шстинкпв над поступками людини..."8, В.М.Леонтович доводить це ж саме, вказуючи на те, що визначальними рисами юнака були: "нестримна жадоба до влади, до усшху, до розкоин, статева пристрасть"9. Тшо бере гору над розумом та душею Степана.

При зображент головного героя Шдмогильний корис-туеться улюбленим прийомом: докладно змальовуе його почу-вання, реакди на -п чи шип поди; за нього промовляють його думки, висловлзовання, вчинки. Степана Радченка читач також бачить очима шших геро'ш. Таких попиодв I ракурав бачення декшька (Надшка, Левко, Зоська, "мусшька", Вигорський, Максим Гшдий, Рита).

У грунтовному дослщженш В.Мельник10 зауважив, що в одному багатогранному, суперечливому й неоднозначному образ1 письменник вщтворив три етапи екзистенщальноТ д!алектики С.К'еркегора: естетичний, етичний та етап наближення до Бога

7 Ковальчук О. "1деолопзоване" того як фактор бутгя. (Вер-ск Валер'яна Пщмогального) // Сучасшсть.— 1997.— №78. —С. 198.

8 Ласло-Куцюк М. Шукання форми. Нариси укра'шськоГ лп-ератури XX стол1ття. — Бухарест: Критерюн, 1980. — С. 144.

9 Леонтович В.М. События войны и революции // В1ддш ру-кописних фощцв i текстологи Гнституту лггератури хм.Т.Г.Шев-ченка HAH Украши. Ф. 199, од.зб. 25, арк.7.

10 Див.: Мельник В.О. Суворий анал!тик доби. Валер'ян Шдмогильний в щейно-естетичному контекст! украУнськох про-зи першо'1 половини XX столггтя. — К., 1994.

( у даному випадку до творчосп). Саме так, в творчосп, Степан Радченко намагаеться знайти власний порятунок, душевне очищения. Таким бачився фшал героя П.Сфремову, Ю.Шереху.

Нам кшвдвка твору не видаеться однозначно оптимистичною. Степан лише писав повють про людей, } ми не маемо певност!, чи вдасться йому закшчити *п. Д1еслово недоконаного виду залишае читачам широке поле для роздуму. I хоч прикмети янгола в Степановш душ! нагадують про себе, тварина теж не дргмае, часто здобувае перппсть (причому перемагають найпр-ш! риси: байдужкть, жорстоюсть, усвщомлення переваги сильного). Тому й зображае автор життя Радченка-людини, Рад-ченка-письменника як рух, котрий нагадуе молекулярний рух, миготливий 1 повшьний, кшечний та безкшечний, безпечний та небезпечний.

У висновках узагальнюються результата дисертацшного дослщження.

Романа В .Пщмогильного — небуденне явище в украУнськш литератур! XX столптя. Щ твори — яскраве свщчення того, що талановитий украГнський прозайс в хаос! гранд!озних сус-шльних катаюпзм!8 звертав св!й погляд насамперед на людину, неординарну особистссть, хоч I привабливу, та далеко не щеаль-ну, величну й слабку водночас.

Заглиблюючись у внутр1шнш свгг персонаж!в, в!н проникае в найвщдаленшд куточки людськоУ псих!ки, в саму суть психо-логхчних гмпульав людини. Письменник майстерно розкривае характера героУв через Ухн! думки й висловлювання, вчинки або портретш детал!. Саме портретов! вщводиться важлива роль у показ! разючих метаморфоз, що сталися з героями ("мус!нька", Максим, Надшка та ш.). Для кожного з них створюються так! ситуац!У, яга висвтпоють новх гран! 1хн!х характер!в, виявляють особливосп свгсосприймання, погляди на життя й власне мюце в цьому жига.

Вш розум!в, що титьки так, насамперед через шзнання людини, можна тзнати св!т. Прагнув осягнути суспшьне життя особистосп через н !ндив!дуальне бутгя.

Кожен персонаж "М1ста" та "НевеличкоГ драми" — неоднозначна особиспсть. Геро'У Пщмогильного е творцями власного життя. Творча природа способу буття кожного з них полягае у тому, що caM0TB0p4icrb repom — pi3Ha за своею спрямоватстю, виявами, мотивами. Людина в творах В.Пщмогильного е тим, що вона з себе зробить, це своерщний проект, витворений су-б'ективно. Цжав1 своши поглядами на власне мюце й призначення в свш персонаж! з-пом1ж можливих вар1ант!в обирають способи власноТ реал1зацй, свш неповторний житге-вий шлях. Людське ¡снування в романах "Micro" та "Невеличка драма" — це кнування особистостей, яким передуым притаман-не певне ставлення до буття, ращональне чи ¡ррацюнальне ба-чення CBiry.

Образи романов — це фшософсыа роздуми письменника над феноменом лзодського буття, над природою кнування шдивща в OTOHeHHi co6i твдбних.

Традицшна, але, на жаль, не роз'язана багатьма епохами проблема сенсу людського буття, гостро порушена в творах, закладена в самш специфвд кнування героТв у CBiii.

Створюючи pi3Hi характери, правдиво дослщжуючи Тхню психолопю та сощальну природу, В.Пщмогильний звертався до проблеми взаемовщносин духу й тхла, серця й розуму, а також морал! як основного регулятора людсысих стосунив.

Автор "MicTa" й "Невеличко? драми" нав'язливо не повчае свого читача, не робить остаточних висновив, не ставить останньо'1 крапки в cboix роздумах та пошуках.

Основш положения й висновки робота ведбт! в б публь кацшх:

1. УкраТнський "Любий друг"? ("Micro" В.Пщмогильного) // Слово i час. — 1998. — № 7. — С. 54-57 (0,3 друк. арк.).

2. Екзистенщальш проблеми в романах В.Шдмогильного // Вкник. (Лггературознавч! студи). Випуск 1.— К.: М1жнарод-ний шститут лшгв1стики i права. — 1999. — С. 65-68 (0,3 друк. арк.).

3. Велша проблеми "Невеличко!" драми" В.Шдмогильного // Слово i час. — 2000. — № 2. — С. 37-39 (0,4 друк. арк.).

4. "MicTy" В.Пщмогильного— 70 // Вггчизна.— 1998.— № 9-10. — С. 141-144 (0,6 друк. арк.).

5. Плужник i Пщмогильний: в складних фшософських пошуках // Украшська мова та лггература.— 1999.— 4 ачня (0,4 друк. арк.)

6. Художш модел! бутгя героТв в роман! В.Пщмогильного "Micro" // Науков! читання— 1998. Пращ молодих учених УкраУни. — К.: Украшська книга, 1999. — С.149-174 (0,8 друк. арк.)<

АНОТАЦШ

Лущш C.I. Художш модел! бутгя в романах В.Пщмо-гильного. Дисертащя на здобуття вченого ступеня кандидата фшолоичних наук за спещальшстю 10.01.01.— украшська лггература.— 1нститут л!гератури iM. Т.Г.Шевченка НАЛУ, Кшв, 2000. — Рукопис.

Дисертацк присвячена романам Валер'яна Шдмогильного "MicTo" та "Невеличка драма". Проблема сенсу людського буття розглядаеться авторкою дисертадп як одна з головних у творчост! хгасьмениика. СЛ.Лущш видшяе TaKi модел1 бутгя repoi'B: прагматичш, модель буття як абсурду, модель житгя Степана Радченка як шлях вщ вoлi до влади — до торжества шстинкпв.

Щ модел!— засоби шзнання людини й життя в романах "Micro" й "Невеличка драма". Бутгя repoiB обох ромашв досль джено pi3Ho6i4Ho: духовне, бюлопчне, сощальне та психоло-пчне. Авторка робить грунтовний анал1з головних i другоряд-них персонаж!в, даючи власне бачення й трактування o6pa3iB.

В дисертацшнш робоп С.1.Лущ1й анагазуе образи TBopie Kpi3b призму фшософсыам естетики прагматизму, екзистен-щал1зму, вчень Г.Сковороди, А.Шопенгауера, Ф.Нщше, З.Фрейда, М.Бердяева та in.; розглядае романи "Micro" та "Невеличка

драма" в контекс-ri вггчизняного лЛтературного процесу 20-30-х роюв.

Ключов! слова: художт модел!, психолопзм, екзис-тенщатзм, екзистенщальна проблематика, абсурд, прагматизм, романи, цшшсш ор!ентацп, сенс життя.

АННОТАЦИЯ

Лущий С.И. Художественные модели бытия героев в романах В.Пидмогильного "Город", "Небольшая драма". — Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук по специальности 10.01.01.— украинская литература.— Институт литературы им.Т.Г.Шевченко HAH Украины, Киев, 2000.

Романы В.Пидмогильного — значительное явление в украинской литературе XX века. Не случайно они интересовали и интересуют не только отечественных критиков. В центре гуманистического творчества украинского писателя— человек, который находится в сложных отношениях с миром и окружающими, часто пребывает в поисках смысла бьггия. Желая познать тайны мира и человека, писатель создал на страницах "Города" и "Небольшой драмы" героев с разными ценностными ориентациями и взглядами на жизнь. Это дало возможность автору диссертации выделить целую систему художественных моделей бытия героев. Проблема смысла бытия героев рассматривается С.И.Лущий как одна из главных в творчестве В.Пидмогильного. Она выделяет такие модели бытия героев: прагматические, модель жизни как абсурда, модель бытия Степана Радченко— как путь от воли к власти— до торжества инстинктов. Эти модели — способы познания жизни и человека в романах «Город» и «Небольшая драма». Взгляды писателя на жизнь словно сконцентрированы в его героях.

Бытие героев романов исследовано всесторонне: духовное, биологическое, психологическое, социальное в их единстве.

В диссертации раскрыто средства психологизма в произведениях прозаика, а также особенности художественного изображения В.Пидмогильным внутреннего мира героев.

Автор анализирует не только главных, но и второстепенных персонажей романов, дает собственное трактование образов.

Образы романов рассматриваются сквозь призму эстетики прагматизма, экзистенциализма, абсурда, учений Г.Сковороды, А.Шопенгауэра, Ф.Ницше, З.Фрейда, Н.Бердяева, Ж.-П.Сартра и др.; а также в контексте отечественного литературного процесса 20-30-х годов.

В работе выяснено, почему возник тот или иной тип героя, показана роль духовных, физических, социальных факторов в жизни человека в их взаимодействии, раскрыто важнейшее значение психологических импульсов и подсознательного в мотивации поступков персонажей. Философские искания побуждали писателя обращаться не только к героям-интровертам, но и экстравертам. Он понимал, что только так, через познание человека, можно познать мир.

Человек в книгах В.Пидмогильного — проект, созданный субъективно. Самотворчество героев различное за своей направленностью и мотивами.

Образы романов "Город", "Небольшая драма" — размышления писателя над феноменом человеческого бытия, над природой существования индивида в окружении себе подобных. Обращает на себя внимание правдивость автора, его художественная неоднолинейность в подходе к современнику, философская глубина произведений. Прозаик не навязывает читателям готовых выводов, а призывает самих задуматься над сложными философскими проблемами.

Ключевые слова: художественные модели, психологизм, экзистенциализм, экзистенциальная проблематика, абсурд, прагматизм, романы, ценностные ориентации, смысл жизни.

ANNOTATION

Lushchiy, S. I. The Artistic Models of Existence in Valeriyan Pidmohylnyi's Novels: Dissertation for the Scholarly Degree of Candidate of Philological Sciences According to Specialization No. 10.01.01 — Ukrainian Literatme. — T. H. Shevchenko Institute of

Literature, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.—Manuscript.

The dissertation is devoted to Valeriyan Pidmohylnyi's novels, Misto and A Little Drama. The problem of the meaning of human existence is seen in the author's dissertation as one of the main themes in the novelist's work. S. I. Lushchiy categorizes the models of heroes as follows: pragmatic, the model of existence as absurd, and the model of the life of Stepan Radchenko as a road from the will to power to creative instincts.

These are models of modes for the cognition of the individual and life in the novels, Misto and A Little Drama. The existence of the heroes of both novels is treated from various standpoints: spiritual, biological, social, psychologial. The author thoroughly analyzes not only the novels' main characters but also their minor ones, explaining how she sees them and describing how they are presented.

In her dissertation, S. I. Lushchiy analyzes the works' similarities through the prism of the philosophical esthetics of pragmatism, existentialism, the works of Skovoroda, Schopenhauer, Nietsche, Freud, Berdyaev and others. She also examines Misto and A Little Drama within the context of our domestic literary process of the 1920-1930 s.

Key words: artistic models, psychological analysis, existentialism, existential problems, the absurd, value orientations, the meaning of life.