автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.08
диссертация на тему: Художественные музеи США: исторические традиции и их эволюция (последняя четверть XIX-XX веков)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Художественные музеи США: исторические традиции и их эволюция (последняя четверть XIX-XX веков)"

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ

На правах рукопису

МАРІНОВА Світлана Василівна

ХУДОЖНІ МУЗЕЇ США: ІСТОРИЧНІ ТРАДИЦІЇ ТА ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ (остання чверть ХІХ-ХХ століття)

Спеціальність 17.00.08 — Музеєзнавство

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата мистецтвознавства

АВТОРЕФЕРАТ

КШВ -1997

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Київському державному інституті культури.

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства

Федорук Олександр Касьяиович

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент НАН України Білсцький Платой Олександрович

доктор філософських наук, професор Бсзклубеико Сергій Данилович

Провідна установа: Прикарпатський державний університет

Захист відбудеться квітня 1997 року о /■&> іОО.кй. засіданні

Спеціалізованої вченої ради Д 01.34.08 при Київському державному інституті культури за адресою: 252133, м. Київ, вул. Щорса, 36, ауд. 200.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського державного інституту культури (м. Киш, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий березня 1997 року.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради

Загадарчук Г.М.

Актуальність дослідження. Процес становлення України як незалежної демократичної держави розпочався шість років тому, 'і сьогодні ми усвідомлюємо, ідо він с надзвичайно складним і відповідальним. Важливу роль у цьому процесі відіграє художня культура, адже мистецькі цінності найкращим чином репрезентують нашу країну та історію її народу.

У наш час культура стає все більш інтернаціональною, тому питання інтеграції українських музеїв та музеєзнавчої науки у світові процеси вддзкичлйііо актуальні. Восени 1996 року на цьому шляху було зроблено перший крок— Україна стала членом Міжнародної ради музеїв (ІКОМ). Сьогодні створюється Український національний комітет Міжнародної ради музеїв.

Художні музеї України мають вагомі досягнення в багатьох сферах діяльпцхггі. але їм вкрай бракує міжнародного досвіду, інс|хірмаи,ії про стан музейної справи за кордоном. Саме такі знання зможуть допомогти українським музеям правильно зорієнтуватися та знайти шляхи виходу зі скрутного становища, гі якому вони опинилися.

Художні музеї США значно молодші за віком у порівнянні і найбільш відомими європейськими музеями, що з’явилися пін впливом ідей епохи Просвітництва (Галерея Уффіцк Флоренція— 1737 р.. Лувр. Париж— 1793 р., Музей Прадо, Мадрид— 1819 р.. Національна картинна галерея. Лондон— 1824 р.. Ермітаж. Санкт-Петербург— 1852 р. тощо). Перший художній музей США зорганізовано у Бостоні лише у 1870 році. Початково спираючись на європейські традиції, музейні установи США спромоглися за відносно короткий відтинок часу (остання чверть ХІХ- XX століття) не лише утвердитися у своїй країні, а н. трансформуючи та модернізуючії історичні надбання, досягти суттєвих успіхів, що дозволило їм впливати на світові процеси формування музейної справи. Показово, що сьогодні США займають перше місце у світі по відвідуванню музеїв.

Американські художні музеї— унікальне явище в розвитку світової

художньої культури, і ознайомленая з їх досвідом може бути корисним для теорії та практики музейної справи в Україні.

Об’єктом дисертаційного дослідження обрано американські художні музеї останньої чверті ХІХ-ХХ століть.

Предмет дисертаційного дослідження— діяльність художніх музеїв США на різних етапах їхньої еволюції. У дослідженні зроблено спробу розглянути сучасні тенденції розвитку музейної справи, питання виставочної та експозиційної діяльності, а також досягнення американських спеціалістів у сфері роботи з відвідувачами. Значну увагу приділено висвітленню функціонування американських художніх музеїв як неприбуткових інституцій та їх фінансуванню. Досліджується також роль Американської асоціації музеїв у розвитку музейної справи в країні.

Хронологічні межі дисертації охоплюють останню чверть ХІХ-ХХ століття, тобто весь період еволюції художніх музеїв Америки— від становлення до сьогодення.

Метою дисертації є виявлення особливостей розвитку художніх музеїв США, а також окреслення їх перспектив. Усвідомлюючи, що в межах дисертаційного дослідження неможливо повністю висвітлити зазначену проблематику, автор має на меті головним чином окреслити її найбільш суттєві аспекти і визначити шляхи їх подальшого вивчення.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

- проаналізувати вплив художньої культури США на процеси становлення та розвитку художніх музеїв;

- простежити «повні етапи еволюції американських художніх музеїв;

- виявити особливості розвитку американських художніх музеїв па сучасному етапі;

- проаналізувати вплив сучасних концепцій на взаємовідносини музеїв з публікою;

- висвітлиш тенденції розвитку виставочної діяльності;

- дослідити засади формування сучасної експозиції;

- висвітлити роль Американської асоціації музеїв у формуванні музейної політики в країні;

- розглянути шляхи фінансування музейних установ США;

- узагальнити багатогранну діяльність художніх музеїв США та-виявити загальні перспективи їх розвитку;

- активізувати процес подальшого висвітлення розвитку зарубіжної культури, передусім американської, яка з об’єктивних причин була мало доступною для наукових дослідженнь або піддавалась фальсифікації;

-сприяти інтеграції української музейної справи в загальносвітові процеси.

Ступінь паукової розробленості проблеми. В українській мистецтвознавчій та історико-культурологічній науці відсутні роботи про розвиток музейної справи в США. Загальному розумінню проблеми допомогли теоретичні положення праць відомих українських мистецтвознавців П. Білецького, Д. Горбачова, П. Жолтовського,

Г. Заварової, Я. Запаска, Г. Логвииа, Л. Міляєвої, В. Могилевського,

В. Овсійчука, В. Рубай, О. Федорука, а також культурологічні дослідження Ю. Афанасьєва, С. Безклубенка, Л. Карпової та інших.

Теоретичною базою дисертаційного дослідження у сфері музеєзнавства послужили праці Б. Возницького, Г. Мезенцевої, М. Боднар, Т. Калугіної, Л.Славіна, К. Стукалової та інших. Особливої уваги заслуговують монографії українських дослідників Ю. Варварецького, який у 1970-х рр. один з перших почав займатися проблематикою розвитку художніх музеїв, та М. Поплавського, який досліджує проблеми управління сучасними культурологічними установами, в тому числі музеями.

У колишньому Радянському Союзі російські музеологи К. Панас та В. Суслов частково розглядали діяльність нью-йоркського Музею Метрополітен, але їхні праці мають популяризаторський характер.

-З-

Короткі інформації про розвиток американської художньої культури інколи з'являлися на сторінках російськомовних журналів: “Мир музея**

(та його попередника “Советский музей"), “Современная архитектура*1, “Декоративное искусство в СССР**, “Искусство1*, “Советскої искусствознание**, “Иностранная литература", “Новый мир" та українських журналів: “Образотворче мистецтво**',‘Сучасність'*,

“Хроніка 2000", "Terra incognita”, “Всесвіт**, “Українська культура**, “Розбудова держави4* тощо.

Зазначимо, що в колишньому Радянському Союзі через ідеологічні упередження американська художня культура загалом була мало досліджена. Коротку характеристику американського мистецтва з 1675 по 1975 pp. дає А.Чегодаєв. Особливості розвитку реалістичного

живопису в США були об’єктом дослідження О.Матусовської. В Україні вперше дослідженням американської художньої культури займалася Н.Мартиненко. Однак в усіх згаданих роботах практично не береться до уваги вивчення художніх музеїв США.

Основним джерелом інформації під час написання дисертації були наукові праці американських спеціалістів. В американській науковій літературі є ряд досліджень, що розглядають певні сфери діяльності художніх музеїв США (виставочну, освітню, фінансування тощо), або присвячені аналізу окремих музейних установ. Однак сьогодні ще бракує наукового дослідження, яке узагальнило б процес еволюції американських художніх музеїв, виявивши його особливості, характерні для певних історичних періодів, та охарактеризувавши сучасний стан музейної справи в країні і перспективи її розвитку.

Серед американських досліджень, використаних при написанні дисертації, передусім необхідно виділити монографії В. Печа “ The Art Museum in America**, JI, Міллер “Patrons and Patriotism.The Encouragement of the Fine Arts in the United States 1790-1860“,

). Ларкіна “Art and Life in America", P. Гроува “Problems in Museum Education. Museums and Education", T. Jloy “The Educational Philosophy and Practice of Art Museums in the United >tates“, А. Чадвіка “The Role of the Museums and Art Gallery in Community Education". Досліджена велика кількість американських юнографій, які висвітлюють роботу окремих музеїгі. Можливість творити повноцінну картину функціонування музейних установ надали цорічні звіти, що видаються художніми музеями США, 2 а також Статут а звіт Американської асоціації музеїв “Excellence and Equity. Education and the Public Dimension of Museums. A Report from he AAM“.

Серед монографій иеамериканських музеологів, відзначимо праці ченого з Ізраїлю М. Левіна “The Modern Museum: Temple or >howroom“, польського музеолога Ж. Жигульського “Muzea па >wiecie. Wstep do Muzealnictwa" та французького дослідника K. Базена “The Museum Age“.

Важлива інформація міститься в зарубіжних періодичних виданнях: Museum News“, "Smithsonian", ’’Museum” (“Museum nternational”), ’’Art in America”, ’’Art Forum”, “Нотатки з іистецтва“, “Architecture", ’’Flash Art '.

Важливу роль у процесі дослідження відіграли також особисті

Kopper, Philip. America's Nattonal Gallery of Art: a gift to the nation. -Washington. D.S.,1991. - 456p.; Low, Theodor. The Museum as a Social nstrument.— New York, Metropolitan Museum of Art, 1942.-- 71p. ; lontebello F. The Met and the New Millennium.-The Metropolitan luseum of Art, 1991,—90 p.; Howe, Winifred. A History of the Metropolitan iuseum of Art.-- New York, 1974,— 361 p.; Philips, Marjorie. Duncan 'hillips and His Collection.- W.W.Norton & Company. New York, ■ondon.1982.- 345p.; Women Artists. The National Museum of Women in he Arts / Susan Fisher Sterling.-- New York, 1995,— 320 p.

The Museum of Modem Art, San Francisco. Annual Report 1995-1996. -ian Francisco, 1996. ;The Museum of Modem Art, New York. Annual Report 993-1994. -- New York, 1994. — 74p.; The Philips Colection. Ten Year teport.- Washington,D.C., 1989.

спостереження автора за роботою американських художніх музеїв під час відряджень, вивчення їхнього досвіду, знайомство з архівами та науковими розробками американських вчених.

Джерельну базу дисертації склали матеріали фондів бібліотек: Конгресу США, Національної картонної галереї та Колекції Фіпліпса у Вашиштош.О.К., Музею Метрополітен, музеїв модерного мистецтва у Нью-Йорку та Сан-Франциско, а також Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України, Державної історичної бібліотеки України, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, Київської бібліотеки української діаспори, бібліотек Київського державного інституту культури,

Української академії мистецтва, Національного університету

ім. Т. Шевченка, Національного університету Києво-Могиляиська академія, Національного художнього музею у Києві та Львівської картинної галереї.

У дисертаційному дослідженні використовуються архівні матеріали, що висвітлюють роботу провідних музеїв США: Музею Метрополітен, Національної картинної галереї у Вашингтоні, О.К., Смітсонії Інституції,

Колекції Філліпса, музеїв модерного мистецтва в Нью-Йорку та в Сан-Франциско, Музею С. Гуггенхейма, художніх музеїв у Філадельфії та Сент-Луісі. Інституту мистецтва та Українського інституту сучасного мистецтва в Чикаго.

Методологічна та теоретична база. В основу методології дисертаційного дослідження покладено принцип порівняльного аналізу у контексті історичного розвитку музейної справи та критеріїв художньої об’єктивності, що домінували на той чи інший історичний відрізок часу. Важливою засадою є методологічний плюралізм, що виявився у застосуванні як загальнонаукових методів (логічного, історичного, класифікаційного), так і спеціально-історичних (хронологічно-ретроспективного та перспективного). Комплексна методика дозволяє

здійснити аналіз конкретних явищ у загальному мистецько-історичному контексті. '

Наукова новизна дисертації забезпечується пріоритетом розробки на основі зарубіжних досліджень та власних спостережень проблематики стосовно генези та сучасного стану музейної справи в СШЛ, а також окреслення перспектив її розвитку.

Автор вводить до наукового обігу велику кількість зарубіжних праць з історії мистецтва, світової культури та музеології, а також терміни та поняття, якими оперують працівники музеїв США та країн Західної Європи.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в наступному:

- матеріали дисертації можуть бути використані у роботі фахівців з галузі історії мистецтва, історії культури та музеології';

- у роботі окреслюються перспективи та шляхи подальшого дослідження даної наукової проблематики;

- результати дослідження можуть стимулювати в Україні подальше вивчення художньої культури США та інших зарубіжних країн;

- акцептується увага па питаннях розвитку музейної справи в Україні.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження автор виносила на обговорення на міжнародному конгресі міст "Вплив мистецтва та освіти на соціальні зміни в суспільстві"

(Чикаго, 19%), міжнародному семінарі “Партнерство та співробітництво" (Зальцбург, 1996), засіданні Європейського відділу бібліотеки Конгресу США (Вашингтон.О.К., 1996), міжнародних конференціях “Роль недержавних організацій в" житті суспільства" (Київ, 1996), “Музеї та картинні галереї США“ (Вашингтон,О.К., 1995), “Українсько-

американські взаємини: реалії та перспективи" (Київ, 1995), а також на наукових конференціях викладачів та аспірантів Київського державного інституту культури та Ізмаїльського державного педагогічного інституту.

Дисертаційне дослідження обговорювалося на спільному засіданні кафедри естетики та художньої культури, кафедри музеєзнавства та кафедри історії і культури України Київського державного інституту культури, а також відділу мистецтва і народної творчості зарубіжних країн Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнологи ім.М. Рильського Національної академії’ наук України.

На захнсг виносяться такі основні положення:

1. Базуючись на європейських традиціях, американські художні музеї спромоглися за відносно короткий відтинок часу, трансформуючи та модернізуючи історичні надбання, досягти визначних успіхів в усіх сферах діяльності.

2. Культура філантропії сприяла становленню та еволюції художніх музеїв США.

3. Економічне та політичне утвердження США у світі після другої світової війни мало значний вплив на розвиток музейної справи в країні.

4. Процеси демократизації культури позначилися на формуванні нових концепцій виставкової, експозиційної та освітньої діяльності музеїв США.

5. У наш час художні музеї США виступають як потужній генератор ідей у сфері музейної справи.

6. Використання американського досвіду може сприяти інтеграці української музейної справи в загальносвітові процеси.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох глав, які включають одинадцять розділів, висновків, переліків літератури та ілюстрацій, а також розділу ілюстрацій. Матеріал розглядається в культурологічно-мистецтвознавчом аспекті, з урахуванням концептуальних змін на певних історичних етапах.

У вступі обгрунтовується вибір та актуальність теми дисертаційного дослідження актуальність вивчення еволюції та досягнень художніх музеїв США як невід’ємної складової частини світових культурологічних процесів, стадіальність розвитку в хронологічно визначеному періоді,

об’єкт, предмет, мета, завдання, методологія і методика дисертації, її теоретичне і практичне значення. '

Глава І “Основні етапи розвитку американських художніх «узєїв (остання чверть ХІХ- XX століття).”

Перший РОЗДІЛ “ Передумови виникнення ХУДОЖНІХ’ музеїв у США.“ У розділі розглядаються процеси становлення художніх музеїв у Новому Світі, на еволюції яких позначилися особливості розвитку художньої культури країни. Властиве американцям у ХУІІ1-ХІХ століттях почуття вторинності у сфері мистецтва було своєрідною невід'ємною ознакою нації, що існувала паралельно з генезою країни впродовж багатьох років. Американські мистецтвознавці вважають, що СІЛА отримали незалежність лише тоді, коли американці переконалися, що їхня країна спроможна на власні культурні досягнення.

Становленню художніх музеїв США значною мірою сприяла діяльність “протомузейних установ1* того часу (академій мистецтва, наукових клубів, університетських галерей, тимчасових виставок, мистецьких асоціації тощо), що почали з’являтися в Новому Світі наприкінці ХУІІІ століття. Так, академії мистецтва не лише готували професійних митців, а й сприяли поширенню мистецтва серед публіки: на щорічних виставках вони постійно експонували твори місцевих художників та скульпторів.

Концепція художнього музею з’явилася в американській свідомості значно раніше, ніж. здобула своє реальне втілення. У дисертації наголошено, що ініціаторами створення перших художніх музеїв були в основному мистецькі асоціації, до яких входили інтелігенція, художники, мистецтвознавці тощо. Лише в XX столітті в США почали виникати художні музеї, ініціатива створення яких належала колекціонерам (Колекція Філліпса, Національна картинна галерея у Вашингтоні, О.К., Коркоран галерея тощо). Заснування американських музейних установ відбувалося па основі приватних колекцій, проте ці колекції значно

відрізнялися від європейських і за характером, і за змістом.

Другий розділ “Розвиток художніх музеїв наприкінці ХІХ- у першій половині XX століття/* Тенденція “еміграції” мистецьких цінностей з Європи до Нового Світу, що існувала протягом кількох століть, заклала основу для створення чнслешшх приватних колекцій. Наприкінці ХІХ століття приватні колекції почали ставати власністю американської нації як чудовий доказ її “демократичного духу“. У дисертації відзначається, що протягом десяти років були засновані найбільші музейні установи США: Художній музей у Бостоні (1870 р.). Музей Метрополітен у Нью-Йорку (1872 р.) та Інститут мистецтва у Чикаго(1879 р.), створений як художній музей та мистецький коледж одночасно.

Поширення музеїв було свідченням глибокого зацікавлення американського суспільства розвитком художньої культури. У створенні музейних інституцій також виявлялася конструктивна добродійність американських колекціонерів та філантропів, бажання підвищити не лише добробут, а й духовний потенціал своїх співвітчизників.

У період становлення американські музеї орієнтувалися на Європу. Однак, у досліджеіші наголошується, що, поруч з цим, вони створювали власну концепцію художнього музею. Засади функціонування музейних установ формувалися на американському культурологічному грунті абсолютно незалежно від традицій Старого Світу.

Остання чверть ХІХ століття— період, коли художні музеї в США були “соціальною вітриною’*, “хоббі'* для багатих. Однак згодом вони трансформувася в “громадську вітрину”, ставши предметом особливої гордості нації. Еволюція художніх музеїв у Новому Світі значною мірою залежала від усвідомлення колекціонерами власної місії у створенні музеїв, на яке мав значний вплив культурніш соціум.

З 1900-х рр. американські музейні установи почали виявляти інтерес до колекціонування творів модерного мистецтва (авангарду).

Поява музеїв модерного мистецтва була певною віхою в культурному житті Америки. Це означало, що американські колекціонери почали цікавитися не лише давнім європейським мистецтвом, але й сучасним,. зокрема, творчістю вітчизняних митців, .

Першим американським музеєм модерного мистецтва була Колекція Філлілса у Вашингтоні,О.К. (1921 р.) У 1929 році було відкрито Музей модерного мистецтва у Нью-Йорку. Музей Уітні, засновники якого свідомо обмежили колекцію винятково національним мистецтвом, виник у 1933 р., а в 1937 р. розпочав свою діяльність музей С. Гуггенхейма.

Музей модерного мистецтва у Нью-Йорку започаткував виключно американську традицію організації музейної справи. Його метою стає максимальне розширення глядацької аудиторії, залучення широких кіл американського суспільства до загальносвітових процесів розвитку авангардного мистецтва. Тріумф модернізму в американській культурі був надзвичайно стрімкий і незабаром він став домінуючим напрямом у культурі СІЛА. Значну роль у цьому відіграла діяльність нью-йоркського Музею модерного мистецтва.

У дисертації підкреслюється, що у 1920-1930 рр. європейські традиції поступово починають трансформуватися, що сприяло активізації пошуку музеями країни нових форм і засобів розвитку музейної справи.

Тпетій позділ “Музейний бум“ після ДРУГОЇ світової війта і його наслідки (1940-1990 рр.)“ У другій половині XX століття американські художні музеї здобули визнання як у своїй країні, так і за кордоном. Значною мірою цьому сприяло економічне та політичне утвердження С11ІА у світі. Після другої світової війші музеї США починають активно впливати на світові процеси еволюції музейної справи.

Розвиток промисловості та великий приплив емігрантів з Європи в 40-60-х роках супроводжувався успіхами і в сфері художньої культури. У 1941 р. було урочисто відкрито Національну картинну галерею (Західне крило) у Вашингтоні,О.К. У повоєнні роки значно пожвавилося

міжнародне співробітництво в галузі культури. У 1946 році при ЮНЕСКО було засновано Міжнародну раду музеїв (ІКОМ) з якою відразу почали співпрацювати музеї США та Американська асоціація музеїв.

Протягом десятиліть формувалася, зазнаючи при цьому радикальних змін, політика музею Соломона Р. Гуггенхейма. Будівництво нового будинку музею було закінчено у 1956 році. У розділі розглядаються конструктивні та естетичні особливості його архітектури.

“Музейний бум" у 60-х роках охопив всю країну: кожні 3.3 дні в Америці з’являвся новий музей. На відміну від традиційної концепції, згідно з якою музей с сховищем, виставковим та науково-дослідним центром, американські музеї перетворилися в інституції з необмеженим потенціалом, великою відповідальністю та широкими перспективами, що виходили далеко за межі комплектування, вивчення, консервації т; експонування мистецьких надбань. Значіпш вплив па еволюцію художніх музеїв мало заснування в 1965 році президентом Ліндоном Джонсоном Національного фонду сприяти розвитку мистецтва.

Демократичні процеси 60-80-х років сприяли не лише виникненню нових соціальних та політичних угруповань (жінок, національних меншин, релігійних та екологічних товариств тощо), але й помітно впливали т розвиток художніх музеїв. Яскравим доказом цього було відкриття у 1987 році в американській столиці першого у світі (і досі єдиного)-Музею жінок у мистецтві.

У 1970-х роках музейне будівництво продовжувало поширюватися.

До Національної галереї приєднався Східний корпус (спроектованиі архітектором Й.М.Пей) з метою експонування творів мистецтва XX століття (1978 р.), а у Чикаго було відкрито Український інститут сучасного мистецтва— перший у світі музей сучасного українського мистецтва (1971 р.).

Значний внесок у розвиток художніх музеїв у 70-х рр. зробили

відомі меценати: Паул Гетті, Паул Меллон, Джозеф Хіршхорн, Домінік де Меніл та інші. У цей період також розширюється культурний іпаємообмік США з колишнім Радянським Союзом.

Нестримний потік музейного будівництва в 80-90-х роках перевтілився у фазу музейного дизайну. Доказом цього є музеї модерного мистецтва у Сан-Франциско, сучасного мистецтва у Чикаго та Хьюстоні тощо. Донині в американській мистецькій пресі темою номер один залишається відкритий у 1995 р. Музей модерного мистецтва у Сан-Франциско— “музей ХХІ століття." У ньому знайшли втілення найновіші світові досягнення в галузі будівництва та експлуатації музейних установ.

“Музейний бум", який розпочався після Другої світової війни, сприяв утвердженню статусу музеїв в американському суспільстві, подальшому розвитку культури філантропії. Визнання художніх музеїв американським суспільством супроводжувалося численними вимогами до їхньої діяльності, що не лише стимулювало її удосконалення, а й вплинуло на зміну самої концепції музею.

.Чишшш. Р9?діл_“ іштш'і' ч. сщд,“ у

розділі подані визначеїшя понять “музеєзнавство" (більш поширене в українській науці) та “музеологія". Основним предметом музеології є вивчення мети, природи, історії та організації музеїв.

Протягом багатьох років у музеях діяла система передачі знань (досвіду роботи) безпосередньо від одного покоління до наступного. Ці знання поєднували певні методи та технічні навички, властиві характерові роботи даної установи. XX століття внесло значні корективи в організацію музейної справи.

Спираючись переважно на досвід музеїв, музеологія як наука складалася протягом першої половини XX століття (її визнання в умовах консервативного університетського клімату вимагало тривалого часу). Лише в 60-х роках музеологія почала отримувати “право на

громадянство", і лише тоді з’явилася можливість розробки збалансованої

теоретичної програми, що стала підгруптям нової наукової дисципліни.

Нові музеї, кількість яких в США після другої' світової війни постійно збільшувалася, потребували досвідчених висококваліфікованих спеціалістів, тому питання підготовки музейних працівників набуло особливої актуальності. У другій половині XX століття програми та курси музеології вводяться майже в усіх університетах та коледжах країни. Набувши немалого досвіду, аналізуючи і систематизуючи його, музеологія стала спроможною відповідати на числені питання, визначати шляхи та перспективи розвитку музейної справи.

Сучасна епоха висуває нові вимоги як перед музейною практикою, так і перед наукою, тому в США постійно відбуваються процеси модернізації музеології. Сьогодні вона пропонує збалансований підхід до вирішення багатьох нагальних питань.

Глава ІІ “Нові концепті музеїв та їх втілення в художніх музеях США.“

Перший розділ “Організація експозиційного простору в сучасному музєї.“ Протягом відносно короткої історії свого розвитку музеї зазнали великих змін. У XX столітті вони вже не обмежуються виконанням тих завдань, які ставилися перед ними в епоху Просвітництва.

Поруч з консервацією, збереженням та експонуванням творів мистецтва, музеї стали виконувати й інші функції. Під впливом соціальних перетворень та нових ідей створюється нова концепція музею.

За змістом і характером колекцій художні музеї США можна класифікувати на: музеї класичного тішу, модерного мистецтва, сучасного мистецтва, національні, регіональні, одного художника чи художньої школи, одного виду мистецтва.

У розділі зазначається, що художній музей як культурний центр по своїй суті являє собою штучне (художньо оформлене) середовище: по-перше, у просторовому відношенні, бо він ізольований від безпосереднього оточення; по-друге, у часовому плані, бо час у стінах музейної установи ніби

прискорюється чи відступає, в залежності від організації експонатів — в історичній перспективі чи ретроспективі, або уповільнюється в процесі естетичного спогляданій; потрете, у тому значенні, що сприйняття творів мистецтва частково планується науковими працівниками музейних установ.

Нова соціально-політична орієнтація музеїв США вносить зміни у звичні уявлення про пріоритети в музейній діяльності. Основні акценти знову спрямовуються на експозицію, але сьогодні по-новоиу розглядається її роль у формальній і неформальній освіті. Визнається необхідність більш повного використання художнього потенціалу експозиції за допомогою різноманітних культурно-освітніх заходів.

Експозиція художнього музею е основною формою музейної комунікації з глядачами. Протягом довгого часу експозиції будувалися у відповідності з епохами, школами, творчістю видатних майстрів, після яких розміщувалися твори їх послідовників та менш відомих митців. Домінантою експозиційного простору завжди були шедеври. Саме на цих засадах організовані експозиції таких відомих художніх музеїв, як Лувр, Національна галерея у Лондоні, Музей Прадо, Дрезденська картинна галерея, Ермітаж тощо.

В останні десятиліття навіть більш консервативні європейські музеї почали відмовлятися від подібного підходу. Цьому значною мірою сприяла діяльність музеїв модерного та сучасного мистецтва, особливо пошуки французьких спеціалістів наприкінці 70-х років (Національний центр сучасного мистецтва і культури ім. Ж. Помпіду в Парижі).

Демократизація культури вплинула на концепцію побудови експозиції. Рівномірність освітлення підкреслює об’єктивність, з якою працівники музею ставляться до всіх експонатів, бо всі вони знаходяться в однаковому становищі. Таким чином підкреслюється мистецька вартість усіх виставлених експонатів, що забезпечує демократичний підхід як по відношенню до відвідувачів, яким музейні працівники не нав’язують свою чи загальноприйняту думку або оцінку, так і по відношенню до

самих творів мистецтва.

Основними принципами побудови сучасної експозиЦії все частіше стає багатосторонність, взаємопроникливість, змінність, рухливість. Доступністю та демократизмом визначені експозиції практично всіх нових музеїв модерного та сучасного (посгмодерного) мистецтва як в Європі, так і в Америці.

Брак експозиційного простору— одна з найпоширеніших проблем художніх музеїв в усіх країнах світу. Загальновідомо, що в більшості музейних установ значна частина колекцій зберігається у фондосховищах, у той час як в музейному світі постійно ведуться розмови про “музей без стіи“, тобто про те, що музеї повинні показувати відвідувачам всі експонати, які вони мають. У Колекції Меніл (Хьюстон, штат Техас) знайшли оригінальне вирішення цієї проблеми. Музей відмовився від постійної експозиції. Усі твори мистецтва з колекції музею групуються в тимчасові експозиції, що періодично змінюються.

У розділі наголошується про важливість таких аспектів, як урахування запитів публіки при створенні експозиції, дотримання відповідних умов зберігання експонатів (волого-тепловий режим, охорона 'і піцо).

Діяльність музеїв США у сфері побудови експозиційного простору характеризують постійні експерименти, пошуки нових оптимальних рішеинь. Експозиція, як і сам музей, не є раз і назавжди “сталою величиною11. Вона своєрідний індикатор шляхів розвитку музейної інституції.

ДДУГМ_____розділ “Виставкова діяльність________художніх____музеїв.**

Художні музеї США, починаючи з 60-х років, постійно урізноманітнюють форми своєї діяльності. Американські музеологи дійшли висновку, 1ЦО для стимулювання повторного відвідування художнього музею, а також для привернення уваги тих, хто там ніколи не був, необхідно якомога частіше влаштовувати різноманітні заходи. Тимчасові виставки— один з

найбільш поширених заходів, до якого постійно вдаються музейні установи. У другій половині XX століття художні музеї Америки почали формувати виставки значно масштабніші.

Ідея проведення виставок-гіганті в виникла в стінах Музею Метрополітен. У кінці 60-х років директор музею Томас Ховінг став ініціатором організації великої кількості подібних виставок. Найбільше визнання отримали виставки: “Скарби Туганхамона“(1978), “Колекції Ватікану“(1983), кілька виставок присвячених творчості Ван Гога, Дега(1988-89), Веласкеса( 1989-90), Сера(1991-92)

Активними “прихильниками'1 проведення виставок-гігантів у СІІІА є Музей Гуггенхейма, музеї модерного мистецтва в Нью-Йорку та Сан-Франциско, Інститут мистецтва в Чикаго, художні музеї у Філадельфії та Бостоні, Національна картинна галерея у Вашингтоні,О.К. та Смітсонія Інституція, тобто всі найбільші музеї країни.

Сьогодні можна почути абсолютно протилежні думки стосовно виставок-гігантів, на організацію яких витрачаються колосальні кошти та праця. Проте Американська асоціація музеїв та європейські музеологи дійшли висновку, що тимчасові виставки є найбільш популярним заходом, який музеї можуть запропонувати своїм відвідувачам. І, незважаючи на численні дискусії, що розгортаються навколо питання про організацію виставок-гігантів, зростання цін на охорону, транспортування, обладнання, вони залишаються популярними. Щоправда, в останні роки художні музеї організовують подібні виставки не так часто, як раніше. Питанню подальшого проведення музеями США виставок-гігантів постійно надається велика увага. Так, у березні 1997 р. в Музеї Метрополітен відкрилася чергова міжнародна виставка-гігакт “Слава Візантії" , в якій беруть участь 24 країни світу, в тому числі Україна.

Третій розділ “Структура взаємовідносин музейних установ з публікою." Встановлення міцного взаємозв’язку між музеями та відвідувачами є одним з найбільш актуальних завдань сучасних художніх

музеїв. З цією метою американські музеї постійно займаються вивченням "музейної аудиторії4*. Цей процес почав поширюватися післй другої світової війни одночасно з підвищенням інтересу американського суспільства до музейної справи. Вивчення відвідувачів дає можливість американським музеям правильно зорієнтуватися та відповідно планувати свою роботу з публікою, формуючи в неї потребу у відвідуванні музейних установ.

Публіку, яка буває в американських художніх музеях, можнг класифікувати наступним чином: відвідувачі; друзі музею; добровільні працівники; художники (тобто спеціалісти); члени музею; працівники музею.

Я«твтЙ.,В.АЗШа,--______Вплив нових конпеппій на розвиток

освітньої ліяльності,“ Відхід від традиційної концепції, ЗГІДНО З якою музей повинен бути сховищем та науково-дослідним центром, став причиною того, що американські музеї перетворилися в інституції з необмеженим потенціалом росту, Освітня діяльність нарівні зі збереженням культурної спадщини стала основним фактором, що виправдовує існування музею.

Мережа освітніх програм Музею Метрополітен сьогодні охоплює не лише жителів Нью-Йорку та Америки, а й світову громадськість. Різноманітні форми освітньої діяльності Музею модерного мистецтва у Сан-Франциско у 1995 році охопили більш ніж 10 тисяч відвідувачів. Широку освітню роботу проводить також Музей модерного мистецгва у Нью-Йорку.

Американські художні музеї націлені на подальше розширення та удосконалення освітніх програм. За широтою та різноманітністю освітніх заходів музеї США є світовими лідерами,

Глава ІІІ “Особливості розвитку художніх музсїв США на сучасному етапі.“

Перший розділ “Актуальні тенденції РОЗВИТКУ музейної сш)ави.“ Художні музеї належать до тих установ, які в наш час найбільш ефективно займаються поширенням культури. У сучасній

культурі музеї породжують новий ступінь взаємовідносин між глядачем і твором мистецтва, де останній звільняється від тих функцій, для зиконання яких він створювався. Музей відриває твори мистецтва від гачаткового середовища, розташовуючи їх разом, що надає глядачам чо жди вість порівнювати їх. Виконуючи поставлену перед ним головну функцію— збирати і зберігати мистецькі надбання, музей при цьому ■«.ціляє їх новими рисами та новим змістом.

Тенденції розвитку художніх музеїв і образотворчого мистецтва :ьотдні значною мірою співпадають. Виразно окреслюється ще одна тенденція: поповнення музейних колекцій завдяки постійному

надходженню приватних зібрань до музеїв (це відбувається, перш за зсе, у зв’язку з високими цінами на твори мистецтва на художньому тинку).

Великий вплив па роботу музейних установ має сучасний нформаційний потік, У наш час відбувається інтенсивне розширення комунікативних функцій музеїв як наслідок демократизації культури. Сьогодні американські художні музеї можна порівняти зі знаменитими мобілями Калдера, Вони є надзвичайно динамічні і варіабельні <ультурологічні установи, що постійно прагнуть удосконалювати та розширювати сферу свого впливу на суспільство, У межах існуючих структур музеї США відзначаються великою гнучкістю та володіють широкими можливостями для впровадження нововведень. У розділі відзначається, що на сучасному етапі основні тенденції розвитку музейної :прави в США багато в чому співпадають із загальносвітовими.

Розділ другий “Американські музеї як неприбуткові установи га їх Фіпапсування.“ Американські художні музеї—це неприбуткові установи освітньо-естетичної орієнтації, з професійним штатом, який юлодіє певними об’єктами, турбується про них, а також досліджує їх та гкспонує.

За характером власності художні музеї США можна класифікувати

як державні, недержавні та приватні. Фінасування художніх музеїв— багатоаспектний процес, що охоплює розмаїті джерела. Найбільїііе коштів надходить від приватного та державного (публічного) секторів. До того

ж, музеї впроваджують широку мережу заходів, іцо сприяють ішрішешщю фінансових потреб.

В останні десятиріччя відбувається відчутне зменшення державних фондів для підтримки художніх музеїв і зростання фінансової допомоги за рахунок приватного сектора. Федеральний уряд зацікавлений у більш активному залученні приватного сектору до фінансування музейних установ. З цією метою він допомогае музеям учитися діставати гроші з приватних джерел, шляхом проведення різноманітних курсів, конференцій, симпозіумів, розповсюдження відповідної літератури тощо. Уряд країни також запровадив максимальні податкові стимули для заохочення благодійництва як окремих громадян, так і підприємств, банків, корпорацій, фундацій тощо.

Американська модель фінансування музейних установ сьогодні поширюється в багатьох країнах світу. Скористатися нею за умов впровадження відповідного законодавства до певної міри змогли б також музеї України.

Третій розділ “Роль Американської асоціації музеїв в_____________

розбудові музейної справи в країні.“ Еволюцію музеїв США неможливо уявити без діяльності Американська асоціація музеїв. З моменту свого заснування (1906 р.) ААМ є тією установою, яка постійно координує розвиток музейної справи в країні (у США немає Міністерства культури). У наш час паралельно зі зміною концепції сучасного музею змінилися і напрями роботи асоціації.

Протягом тривалого часу ААМ вважала одним із своїх найголовніших завдань сприяти утвердженню музеїв в американському суспільстві. З її появою американське суспільство поступово почало робити наголоси на підвищенні професійного рівня музеїв, музейних

працівників та створенні необхідної системи координації у сфері иузеології. Діяльність асоціації значним чином сприяла виробленню норм та правил, якими повинні керуватися музейні працівники, але при цьому вона не диктує музеям, які цілі вони повинні ставити перед собою.

Кожен музей визначає свої плани самостійно. У цьому наочно виявляються процеси демократизації американського суспільства. ААМ також не бере на себе функції централізації управління. При абсолютній децентралізації асоціація виконує роль установи, іцо прагне допомагати музеям поліпшувати їхню роботу.

Американська асоціація музеїв з 1970-го року ночам запроваджувати Програму атестації музеїв. Ця програма стала одним із першочергових кроків до підвищення професійних стандартів (професійного рівня музеїв). Через десять років (1980 р.) асоціація створила Програму оцінювання музеїв з метою надання підтримки тим установам, які прагнуть поліпшити свою роботу, але неспроможні пройти атестацію. Запровадження цих програм зробило надзвичайно великий внесок у розвиток американських музеїв. Як приклад розглядається їх вплив на діяльність Колекції Філліпса.

У дисертації наголошується, що у зв’язку із зростанням ролі музеїв в американському суспільстві Американська асоціація розпочала в 1987 році перегляд Кодексу про етику музеїв від 1978 р. Музейна громадськість потребувала документ, який би закріпив як етичні принципи, так і механізми, що сприятимуть їх дотриманню. Більшість американських музеїв на основі Кодексу ААМ створюють власні кодекси. Американська асоціація музеїв і сьогодні має провідну роль в еволюції музейної справи в країні.

Висновки. Базуючись на європейських традиціях, американські художні музеї спромоглися за відносно короткий проміжок часу досягти визначних успіхів, трансформуючи та модернізуючи усталені історичні традиції', і сьогодні виступають як світовий генератор ідей у сфері

музейної сгірапи.

Художні музеї США— це демократичні багатогранні динамічні установи, що постійно прагнуть удосконалювати свою діяльність. Н<ч процес еволюції музеїв країни мають значний вплив загальні тенденції розвитку американського суспільства та художньої культури.

У дисертації визначаються найбільш характерні риси, властиві американським музеям на сучасному етапі, та окреслюються перспективи подальшого розвитку музейної справи в країні.

Основні ідеї янссртааінпого дослідження викладені в публікаціях:

1. Вивчення відвідувачів та робота з публікою в художніх музеях США// Вісник Книжкової палати.— 1997.— Ж*.— С. 31-33.

2. Сучасний художній музей.— Київ, 1997.— 12 с.

3. В пошуках істини та золотого руна //Людина і світ.— 1996.— К° 4.—

С 41-42.

4. Молитва мовою фарб // Людина і світ.— 1995.— № 7.— С. 26.

5. История мировой художественной культуры. Программа для студентов вузов.— Измаил, 1993.— 12 с.

6. Архитектурные стили и их взаимосвязь с социально-экономическим развитием общества // Вопросы филологии. Выпуск 1. Сборник научных трудов.— Измаил, 1993.— С. 52-56.

7. Погляди в майбутнє: з досвіду художніх музеїв США// Сучасність.—

1997.— №4. (У друку.)

8. “За“ і “проти'1, або тенденції розвитку виставочної роботи в художніх музеях США// Українська культура.— 1997. (У друку.)

9. Діти в художньому музеї: Доповідь на Міжнародному конгресі міст, Чикаго, 19%.— 12 с. (У друку.)

Маринова С.В. Художественные музеи США: исторические градации п их эволюция (последняя четверть XIX-XX столетие).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.08— Музееведение. Киевский государственнй институт культуры. Киев, 1997.

Результаты диссертационного исследования раскрыты в трех главах, состоящих из одиннадцати разделов, и изложены в представленных научных публикациях. Основные положения диссертации прошли шробацию на международных конференциях в Украине, США и Австрии. Хронологические параметры диссертации обусловлены потребностью полного освещения эволюции художественных музеев США.

Исследуются становление и развитие американских художественных музеев, особенности их деятельности на совремешюм этапе, а также Означаются перспективы развития. Художественные музеи США за тюсительно короткий исторический период времени достигли выдающихся результатов во всех областях деятельности и являются /накальным явлением мировой художественной культуры.

Marinova, Svitlana. American Art Museums: Historical Tradition and Evolution (Late XlXth-XXth Centuries).

Thesis for a Doctorate degree as a Candidate of Art History. Speciality 17.00.08,— Museum Studies. Kyiv State Institute of Culture. Kyiv, 1997.

The results of the dissertation research are presented in three parts '11 chapters) that have been published separately in academic journals. The ■nain propositions of the thesis have been presented at different international conferences in Ukraine, the United States and Austria. In order to show the ;ntire development of American art museums the thesis had to begin in the late XlXth century. The author researched the foundation and evolution of art nuseums, specifics of their development in our time and the outline of their future. In a short period of time American ait museums have achieved a very ligh level of development. They are a unique phenomenon of world culture.

Ключові слова: художній музей, мистецтво, музейна справа.

-23-