автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Художественный мир Михаила Кузмина.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Художественный мир Михаила Кузмина."

І!) СЕН 2»

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка

СОЛДАТОВА Ксенія Сергіївна

УДК 882(043.3)

ХУДОЖНІЙ СВІТ МИХАЙЛА КУЗМІНА

10.01.02-Російська література

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 2000

Роботу виконано на кафедрі світової літератури Українського

національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова, Міністерство освіта і науки України.

Науковий керівник- кандидат філологічних наук, доцент кафедри

світової літератури Українського національного педагогічного університету ім.М.П. Драгоманова РУССОВ А Світлана Миколаївна.

Офіційні оионенти - доктор філологічних наук МАЗЕПА Наталія Ростиславівна, провідний науковий співробігник-консультант Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України;

кандидат філологічних наук, доцент КИСЕЛЬОВА Людмила Олександрівна, доцент кафедри історії російської літератури філологічного факультету Київського ладіонального університету ім. Т.Г.Шевченка.

Провідна установа - Харківський державний педагогічний університет ім.

Г.Сковороди, кафедра російської літератури, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 14 червня 2000 р. о -іїі* год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.02 в Інституті літературнім. Т.Г.Шевченка НАН України (01001, м.Київ, вул. М.Грушевського, 4). ,

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України.

Автореферат розісланий “'"Н ” 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ш. Гайнічеру

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Срібний вік російської культури створювали не лише видатні письменники, що прагнули здійснити істотну зміну мистецтва, моральних, і побутових норм, навіть світоустрою (О.Блок, В.Маяковський, Андрій Бєлий та ін.), а й митці, за якими закріпився епітет «камерні», тобто, за усталеними уявленнями, менш значні, або й другорядні. Проте незрідка й у творчості цих художників, серед яких також були непересічні таланти, виразно відбиваються характерні риси епохи, сутнісні її прикмети. До таких письменників, оригінальних, але несправедливо відтиснутих на узбіччя літературного шляху, належить Михайло Олексійович Кузмін (1872 - 1936).

Актуальність теми зумовлена цілковитою малодослідженістю творчості М.Кузміна. Актуальність визначається також і тим, що об»єктом аналізу став художній світ М.Кузміна - митця витонченого, органічного, елліністичного за своїм світобаченням. Слід відзначити, що спадщина цього письменника вивчена досі фрагментарно, недостатньо досліджені його поетичні цикли, літературознавчо-естетичні погляди. Дисертанткою вперше в аналізі поетичних творів Кузміна застосовуються нові дослідницькі методи, якими користується сучасна наука у підході до поезії Срібного віку. Дисертаційна робота перебуває в річині загальносвітових студій з історії російського декадансу та модернізму як однієї з найважливіших ланок літературного процесу XX століття.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація гтов»язана з загальним напрямком досліджень кафедри світової літератури Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Метою дослідження є аналіз художнього світу М.Кузміна як певної системної цілісності, що передбачало розв»язання таких конкретних завдань:

• розглянути питання про категоріальний характер поняття «художній світ письменника», розкрити дослідницький потенціал цієї категорії в процесі аналізу творчої спадщини даного письменника;

• розкрити співвідношення «художній світ» та «цикл» як співвідношення «макрокосм - мікрокосм»;

• довести, що кількісна перевага в поезії М.Кузміна цілісних міжтексювих утворень - циклів, згідно з концепціею дисертанта,

свідчить про «колоподібну», «нелінійну» модель світу, втілену в творчості цього письменника.

• розкрити ігрову природу кузмінської творчості в контексті існуючих концепцій мистецтва як гри (Г.Гессе, Й.Гейзінги, Х.Ортеги-і-Гассета, М.Бахтіна) та у зв»язку з цим розглянути жанрову (ексфразис, перелік) та композиційну («авторське розмежування» та ін.) своєрідність поезій даного автора;

• виявити архетипічні основи художнього світу М.Кузміна; показати функціонування в його творах таких архетипів, як «верх» та «низ», «дім», та «шлях», що сприятиме висвітленню ментальних основ творчості поета;

• охарактеризувати своєрідність ритмічного багатства та метрики кузмінської поезії.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що фактично вперше у вітчизняному літературознавстві всебічно висвітлюються особливості унікального художнього світу, створеного оригінальним, досі не достатньо вивченим поетом Михайлом Кузміним. Дисертантка звертає особливу увагу на жанрову природу, принцип циклізації, ритмо-мелодику поезії даного автора, використовуючи в аналізі його творів сучасні теоретичні підходи (герменевтичний, системно-віршознавчий тощо).

Методологічною основою дисертації є теоретичні положення герменевтичного та структурного підходів до аналізу тексту разом з порівняльно-історичним ¿сторико-літературним.

Як головний застосовано герменевтичний метод інтерпретації текстів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання при створенні системних досліджень з історії літератури, а також у викладанні вузівських історико-літературних курсів, при підготовці спецкурсів і семінарів, присвячених Срібному віку російської літератури.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження знайшли відображення у доповідях на наукових та науково-практичних конференціях Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова, міжнародній конференції «Мова та культура» Українського інституту міжнародних відносин при Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка, на засіданнях кафедри світової літератури Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова. Віршознавчий аспект дослідження обговорювався

з

на спеціалізованих щорічних читаннях пам»яті професора Галини Сидоренко (Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка).

С труктура роботи. Обсяг дисертації складає 158 сторінок. Робота містить вступ, два розділи, висновки і список використаних джерел, що налічує 170 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність обраної для дисертаційного дослідження теми, вказується нате, що ступінь її вивчення є недостатнім; визначено мету та завдання роботи, її методику, подано короткий огляд праць, присвячених творчості Михайла Кузміна; розкрито наукову новизну та можливість практичного використання результатів даної роботи.

У першому розділі «Категорія художнього світу й творчість Михайла Кузміна» визначається, насамперед, теоретико-літературна база дослідження. Дисертантка підкреслює, що цілісна й своєрідна поетика Кузміна досі була вивчена лише частково і не представлена в літературно-критичних працях у сукупності всіх своїх основних рис. Перед авторкою дисертації постало завдання: знайти такий аспект дослідження, який дав би змогу всебічно висвітлити особливості поезії Кузміна, показати специфічність його естетичної позиції. Для вирішення цього завдання дисертантка вважала доцільним звернутися до літературознавчої категорії «художній світ», а також до здобутків «ігрової» теорії мистецтва, розробленої західноєвропейською естетикою та культурологією.

Введення до наукового обігу будь-якого терміну зазвичай зумовлене конкретними потребами літературознавчої праці. Це стосується, зокрема, й терміну «художній світ». Словосполучення «художній світ» набуло категоріального характеру з двох причин. По-перше, спроби наукового осмислення поетичного твору показали, що він складається з різноприродних компонентів. Складові літературного твору постають не тільки як різні, а й різноконтекстні, тобто такі, що перебувають у різних дійсностях. Художній світ твору є тією катогорією, яка об»єднуєці компоненти в єдине ціле. По-друге, якщо художність є тією властивістю літературного твору, що співвідноситься з його цілим, той фундамент, на якому окремі аспекти твору долають свою специфічність і складають єдність вищого порядку, то й терміну «літературний твір» у принципі недосить, оскільки специфіка субстанції художності в ньому не враховується. Отже, видно, що категорія

«художній світ», заторкуючи два найважливіші критерії аналізу літературного твору - його цілісність, вивчення якої є пріоритетним напрямом однієї з літературних шкіл (М.Гіршмана та ін.), а також його субстанції - художності, становить найбільш проблемну й водночас визначальну рису твору словесного мистецтва.

У розділі дано генезу терміну. Поняття «художній світ» уперше з»являється ще у працях А.Баумгартена. Термінологічного характеру воно набуває в дослідженнях О.Потебні, П.Флоренського, М.Бахтіна, В.Федорова, В.Лсмуса, Д.Лихачова,М.Гаспарова та ін. Праці, присвячені внутрішній формі слова (О.Потебня, П.Флоренський), також сприяли розвиткові даного терміну.

Вельми ефективну методику дослідження запропонував М.Гаспаров, зблизивши такі поняття, як художній світ і функціональний тезаурус твору. Все це дає змогу дійти висновку: поняття «художній світ» є категоріальним, має значний дослідницький потенціал, і, нарешті, його використання доцільне як основа для створення цілісної концепції доробку аналізованого поета.

Далі в розділі досліджується творчість М.Кузміна під кутом зору літературної гри як особливого онтологічного стану мистецтва та реальності. Схильність Кузміна до літературної, а також (за М.Євреїновим) до життєвої гри відзначали як сучасники поета (М.Євреїнов, А.Бєлий, А.Ахматова, Р.Івнєв), так і пізніші дослідники його творчості (О.Лавров, Р.Тименчик, О.Тимофеєв та ін.). Однак спроба цілісного осмислення доробку письменника з урахуванням «ігрової» міфологеми досі не здійснювалась і, що ще істотніше, з такого погляду не досліджувалися кузмінська поетика, принципи побудови текстів. Уявляється очевидним, що, ставлячи завдання вивчити художній світ письменника, таку спробу варто зреалізувати. Але для характеристики сукупності прийомів, котрі відрізняють літературну гру від самої літературної творчості, слід сформулювати уявлення про літературну гру як таку, її субстанційну сутність та функції в культурі.

Аналізуючи мистецьку гру в синхронному та діахронному зрізах, дисертантка вдається до поняття кенотипу. На відміну від архетипу -узагальнено-образної схеми, що з прадавніх часів формує світ людських уявлень і, немов стрижень, проходить через усю історію культури, кенотип - це те нове, що привноситься до сфери мислення в процесі духовно-культурного розвитку людства. Трактування феномену гри в культурі XX століття як кенотипу дає змогу розглядати гру ніби своєрідний ключ до пізнання культурної реальності епохи взагалі й

художньої реальності, створеної М.Кузміним у його оригінальній поезії, зокрема.

Дескрипція еволюції поняття гри в контексті праць філософів, письменників та літературознавців різних епох (Платона, Ф.Шіллера, Е.Канта, Ф.Ніцше, И.Гейзинги, Г.Гессе, Х.Ортеги-і-Гассета, М.Бахтіна) допомагає не лише визначити загальні риси цього онтологічного стану, а й зрозуміти специфіку ігрової позиції М.Кузміна. Розуміння гри як універсалістського начала, що проймає всі сфери життя, дає ключ не тільки до поглибленого розкриття поетичної та прозової творчості письменника, а передусім до його образу - такого, яким він склався у сприйнятті сучасників та у працях істориків літератури.

Слід пам»ятати про те, що в часи російського Срібного віку при складанні своїх творчих біографій письменники нерідко дотримувалися настанов М.Євреїнова щодо «театралізації життя» та «інтимізації театру».

Відтак гра сприймалася - що характерно для певних культурних епох - як органічна складова не тільки творчого процесу, а й реального людського буття. В післяреволюційні роки функція гри дещо змінилася -вона ставала засобом рятування свідомості від тиску панівних ідеологем, конформізму.

У ліричних циклах Кузміна відтворено чимало біографічних епізодів, сутність яких можна зрозуміти, лише враховуючи тотальну життєву гру поета стосовно життя, мистецтва, суспільства. Так, задовго до появи відомих праць И.Гейзинги, Г.Гессе, М.Бахтіна реалізовувалася концепція нонконформістської природи лудифікації культури.

Ігрова концепція Й.Гейзинги містить тезу про поступове вичерпання елементу гри в процесі розвитку культури від первісного стану до сучасності. Саме тому до-культурний та пра-культурний стан постають як найбільш повноцінні, справжні. Це положення є близьким до запропонованої раніше Ф.Ніцше класифікації культурних явищ, в основі якої наявність аполлонічного або діонісійського начал. Аналізуючи концепцію художнього світу М.Кузміна, дисертантка здійснює виявлення цих начал в системі творчих пріоритетів письменника. Виявилося, що ім»я-образ «Діоніс» не є ані частотним, ані особливо значимим у творчості Кузміна. В основному масиві лірики Діоніс згадується лише двічі, а саме: в циклах, неподалік розташованих в одному й тому ж збірнику «Параболы». Це свідчить, що інтерес поета до названого образу був вельми обмеженим. Аполлонічне ж начало не можна не визнати як притаманне кузмінській ліриці та прозі. Аполлонічішй, просвітлений характер літературної гри як ніщо інше

наближує позицію М.Кузміна до філософсько-естетичної утопії Г.Гессе «Гра б бісер», що з»явилася у 1934 р. (за два роки до смерті Кузміна). Одна з основних рис ідеальної гри, заГессе, якраз її здатність захистити від хаосу, котрий проявляється як демонічне начало. Завдяки ігровому підходу постає парадоксальний оптимізм, до якого в Кузміна домішувалася і частка фаталізму. В ліриці поета цей оптимізм поєднується з постулюванням понять «теплота», «безпристрастність», а поняття «пристрасть» і «сум» нерідко виступають контекстуальними синонімами, що знову ж таки підтверджує тезу про аполлонічну позицію автора. Дисертантка відзначає, що сконструйована Г.Гессе модель ігрового начала змушує пригадати німецьку ж традицію класичного ідеалістичного філософування. «Грі в бісер» притаманні риси описаного Е.Кантом «стану загальної сполученості» та універсальності -щоправда, йдеться не стільки про наявність ігрового начала в різних сферах життя (як у Й.Гейзінги), скільки у значенні асоціативної співвіднесеності різних сфер культури та мислення. Такою ж є й одна з художніх настанов Кузміна, звідки його прагнення одночасно виявити себе в різних видах мистецтва (наприклад, він писав мелодії до власних текстів іт.п.).

Розкрити специфіку ігрової позиції досліджуваного письменника допомагає аналіз його літературно-критичних праць, передусім, розвідки «О прекрасной ясности. Заметки о прозе», що вважалася літературним маніфестом. Існувала думка, що творчість письменника (крім поезій останнього періоду, для яких характерна так звана нова складність) якщо не повністю втілює положення названої розвідки, то, принаймні, багато в чому з ними співвідноситься. Але при уважнішому прочитанні цього тексту та зіставленні з художньою практикою письменника стає очевидним наявність у ньому літературного лукавства. Так, порада «розповідати в оповіданні», а «лірику зберегти для віршів» лише на перший погляд може здатися поверховою і тавтологічною. Потім відкривається новий шар: в епоху ненормативного художнього мислення, яку становив російський модернізм у розквіті, манера розповіді необов»язково відповідала жанровому визначенню. Огож висловлення Кузміна виявляється глибшим, ніж це видається при першому читанні. Взагалі, даний текст характеризується багатозначністю, він передбачає кілька тлумачень, відтак він не відповідає вимогам, що їх, як правило, ставлять до літературного маніфесту. Особливості статті М.Кузміна «О прекрасной ясности. Заметки о прозе» (її зазвичай розглядають як програмний документ літературної течії - кларизму) дають підстави стверджувати, що вона також є своєрідним виявом літературної гри письменника, втіленої не

лише в його художній практиці, а й у критичних розвідках, які інакше (але також з домішкою літературного лукавства) представляють позицію поета й прозаїка.

М.Кузмін, як і його літературний кумир Анатоль Франс, заявляв, що у творчості своїй він не є «ані холодним, ані гарячим», і відмовлявся брати на себе відповідальність прямого висловлювання. Він викладає свою позицію зумисне фрагментарно, наполягаючи на тому, що замовчує більше, ніж говорить. Дисертантка аналізує формальні пошуки письменника в галузі критико-публіцистичного та щоденникового жанрів, у ході яких постав твір «Чешуя в неводе» - текст, близький за формою і за змістом до кращих художньо-публіцистичних розвідок В.Розанова. Позиція Кузміна-митця, хоч фрагментарно, заявлена, що й дає можливість проаналізувати її в дисертації в аспекті ігрового начала.

Схильність М.Кузміна до мистецької гри зумовила не лише зміст, а й особливості форми йогокритичних творів. В річищі вже усталеної традиції письменник здійснює підміну суб»єкта критичного висловлювання певною ігровою маскою: «простака» («Раздумья и недоумения Петра Отшельника»), «резонера» («Письмо в Пекин») і т.ін. Прийом «відмови од судження», до якого періодично вдається митець, також слід - із певними застереженнями - віднести до сфери «літературного лукавства».

Типово «ігрові» елементи, як правило, супроводжуються зауваженнями узагальнюючого характеру. Так, стаття «Раздумья и недоумения Петра Отшельника», що розпочинається заявою суто апофатичною, містить ряд теоретичних за рівнем узагальнення роздумів.

Дисертантка простежує, як утілюються принципи лудифікації в художній практиці М.Кузміна. Насамперед, аналізується видозмінюваність репрезентантів циклу в процесі творчої еволюції письменника. Поряд з «новою складністю», в ході розвитку ігрової тенденції Кузмін тяжіє до жорсткішої внутрішньоциклової співвіднесеності компонентів. Видозмінюється самий принцип організації циклів, причому зміни йдуть у напрямі більшої «зробленості», аполлонізму гри.

Позиція письменника, що дотримується принципу «літературної гри», позначилася і на жанрових уподобаннях Кузміна. Так, помітне місце як в окремих його віршах, так і в циклах посідає ексфразис. Дисертантка вважає, що у схильності до ексфразиса закладено певну систему пріоритетів: предметом зображення служить так звана друга природа - тобто мистецтво як таке (в обраній системі значень - гра).

Безумовна перевага віддається «другій природі», котра для Кузміна є різновидом серйозного.

Багато які риси кузмінської поетики можна проаналізувати лише з погляду пізньої, тотальної форми ігрової культури - постмодернізму. Так, саме естетика постмодернізму зараховує перелік до «ігрових» жанрів. Теоретики «старої нової культури» виокремлюють таку важливу ознаку гри, як ритуальність. Вони знаходять і літературну форму, що якнайповніше втілює ритуальність, адже сама ця властивість гри знаменує одну з її найбільш конструктивних якостей - самоцінність. Лудифікованим елементом кузмінської поетики є також «авторське розмежування», що вважається своєрідним «оголенням прийому». На відміну від категорій жанру та циклу, авторське розмежування належить до структурних елементів внутрішньої побудови ліричних віршів М.Кузміна.

Завершується перший розділ аналізом функціонування ряду засадничих архетипів у художній практиці поета.

Другий розділ «Цикл, мотив, метрика в структурі художнього світу Михайла Кузміна» починається з визначення обсягу терміну «ліричний цикл», а також зіставлення тлумачень цього поняття в різних літературознавчих школах. Загальнотеоретичне уявлення про ліричний цикл сформулювали такі дослідники, як ЛГінзбург, Л. де Мадеріага, Я.Славіньський, Л.Тимофеєв, Дж. Шіллі та ін. Л.Гінзбург, наприклад, не тільки співвідносить цикл та художній світ за системним принципом, а й застосовує це співвідношення до місткіших систем - складових літературного процесу (стилю, напряму). Випереджаючи В.Федорова, який, щоб виявити функціонування художнього світу, залучав аналіз читацького сприйняття, Л.Гінзбург уводить поняття «індивідуальних систем», що творять контексти сприйняття художньої творчості.

Автори цілісних концепцій ліричного циклу - М.Дарвін, Л.Ляпіна, Х.Мастерд, Й.Мюллер, М.Розенгал, С.Хаїт, В.Сапогов, І.Фоменко -надають терміну «ліричний цикл» нового наповнення. Тим самим вони роблять крок уперед порівняно з ученими, котрі лише описували загальнотеоретичні засади функціонування ліричного циклу. У даному випадку цикл розглядається не просто як група віршів, поєднаних лише хронологічно й тематично, але як цілісне утворення - жанрове або міжтекстове - з визначеною (системною) співвіднесеністю ліричних текстів, що входять до нього. У розділі підкреслюється, що друга група вчених (М.Дарвін та ін.) сформулювала й диференціюючі ознаки циклу (авторська заданість композиції; самостійність включених до циклу творів; одноцентровість та центроспрямованість композиції ліричного циклу; ліричний сюжет; ліричний принцип зображення тощо).

Розглядаючи проблему значимості форми ліричного циклу, її сутності та функціонування в літературі, дослідники цього напряму вирішують і проблему співвідношення циклової форми та поетичного (художнього) світу митця. Колоподібний характер побудови художнього простору, заявлений у дефініції циклу М.М. Дарвіним, дає змогу співвіднести ці поняття як мікрокосм та макрокосм.

Далі у розділі, з посиланням на видатних сучасників М.Кузміна (К.Мочульського, Ґ.Струве та ін.), стверджується, що характер побудови циклів у досліджуваного автора є принципово новим, порівняно з попередньою культурною добою - XIX століттям. Такий розвиток художньої практики становить одну з причин зацікавленості сучасних літературознавців проблемою циклу. Як другу причину -точніше, групу причин, - можна назвати принцип системного підходу, що закріпився в теоретичній думці другої половини XX століття.

У дисертації зазначається, що в процесі дослідження творчості Михайла Кузміна на підставі системного підходу постає практичне завдання побудови «алгоритму» аналітичного прочитання текстів аналізованого поета. Для цього потрібно (бодай у рамках конкретних завдань) вирішити такі теоретичні проблеми:

1. Жанровим чи нежанровим є характер циклу як форми організації тексту, тобто проблема ідентифікації цього жанрового утворення й виділення його з ряду інших, подібних форм організації текстових масивів (лірична поема);

2. Механізми міжтекстової взаємодії віршів, що входять до ліричного циклу; змістові трансформації поетичних текстів, що зумовлені наявністю циклового контексту;

3. Дескрипція традиційних понять, що визначають цикл («контекст», «зв»язність», «повтор» та ін.).

4. Необхідність - у зв»язку із системним підходом - уведення нових для поетики ліричного циклу параметрів («валентність», «взаємозумовленість», «доповненість», «надцикловий змістовий комплекс» та ін.);

5. Розробка методики іманентного аналізу ліричного циклу, яка базується не так на суб»єктивному прочитанні власне поетичних текстів, як на дослідженні тих смислових взаємозв»язків, котрі постають на міжтекстовому рівні й визначають змістову систему циклу як цілого.

З метою розробки термінологічної метамови дослідження ліричного циклу описуються найважливіші аспекти його системності. В ході цього опису вводиться поняття валентності поетичного тексту, вказуються закономірності його функціонування та дослідження.

Сказане зумовлює подальший хід дослідження - опис структурних особливостей побудови ліричного циклу в творчості Кузміна з метою осмислення основних закономірностей функціонування його поетичного світу. Видається доречним дослідити цикли в його творчості за схемою:

1) цикл, що характеризує ранню творчість поета;

2) цикл пізнього Кузміна;

3) цикл, що можна назвати емблемним, тобто таким, аналіз якого допоміг би виявити найбільш характерні та значущі риси художнього світу.

Ці три точки дотику до кузмінської творчості дають змогу в другому розділі концептуально дослідити за формальними та змістовими параметрами поетичний світ у цілому.

Репрезентантом ранньої творчості' Кузміна у дисертації обрано цикл «Ракеты». У розділі аналізується творча історія циклу, а також історія його публікації та критичної оцінки. Аргументується правомірність віднесення циклу саме до ранньої творчості. Сформульовано жанрове визначення - цикл-ексфразис.

Характерною рисою цього циклу, при створенні якого автор, поза сумнівом, прагнув досягти ефекту стилізації, є орієнтація на стиль-зразок, так званий великий стиль (попри несприйняття Кузміним цього поняття) - барокко, в його відозміненій стадії - рококо. Про це свідчать такі деталі, як китайський павільйон з вірша «Разговор», стилізовані храми, хатки, кімнати і т.п. (це характерні ознаки рококо у Франції, де цей стиль утвердив моду на китайське мистецтво), персонажі вірша «Маскарад» Арлекін та Коломбіна - маски італійської комедії дель арте та ін. Таким чином, «Ракеты» є одним з найбільш своєрідних різновидів кузмінського ексфразису. Аж до тексту-компоненту «Разговор» всі складові циклу («Маскарад», «Прогулка на воде», «Надпись на беседке») підкорені оригинальній ідеї «ексфразису-феєрверку». Композиційне розгортання сюжету імітує зміну фігур феєрверку через опис уявного любовного роману епохи рококо, куди, ще більше ускладнюючи літературну гру, входить мотив «дружби» - одностатевого кохання. Ігровий характер має і всіляко підкреслювана «легкість» любовної інтриги. Текст-компонент «Маскарад» містить «оголення прийому» жанру ексфразиса.

У кузмінській творчості функціонує цілий ряд нестандартних різновидів цього жанру. У випадку з циклом «Ракетьі» не можна не звернути уваги на те, що феєрверк - це «витвір пластичного мистецтва», який організує цикл і надає йому характеру ексфразису. Причому

фесрверк - щось явно легковажне, призначене лише для розваги (це тільки підтверджує сказане про ігровий характер циклу), окрім того, він є приналежністю вибагливої, «зробленої» культури, це дуже тонко підкреслено легкістю та усвідомленістю рефлексії героїв. І, що особливо цікаво, феєрверк - нефіксований, «плинний» утвір мистецтва, свого роду перфоманс, що, споріднюючи цикл «Ракети» з пізнішим і тотальним виявом ігрової культури - постмодернізмом, ставить цикл у ряд найменш стандартних різновидів кузмінського ексфразису (таких, як цикли «Северный веер», «Панорама с выносками», «Пальцы дней»). У розділі відзначається, що стиль та образна система циклу значною мірою визначаються стилістикою творчості Костянтина Сомова, аналізується цей - література і живопис - творчий паралелізм.

Докладний розгляд репрезентанта зрілої творчості Михайла Кузміна -циклу «Северный веер» - дозволяє констатувати не тільки еволюцію стилю поета від «прекрасної ясності» до «нової складності», а й побачити еволюцію лудифікованої жанрової форми - циклу-ексфразису (бо саме таким є цей цикл), і ступінь його неканонічності, набагато вищий, ніж у ранній період творчості поета. Далі в розділі приділяється увага пізній, експресіоністській манері письма, яка свідчить про широту авторського задуму, відзначається, що, при різноспрямованості серединних текстів-компонентів циклу, посилання на жанр ексфразису, без сумніву, присутні в обрамовуючих віршах. Цікавим є факт, що стрижневе мистецьке явище в ексфразису, з одного боку, має жорстко вираховану структуру, бо реатьне кузмінське віяло мало тільки сім стулок - кількість компонентів циклу, але, з другого боку, воно має живописні доповнення - ілюстрації до ювеналівських сатир Обрі Бердслі, що актуалізує прихований у циклі мотив андрогіна.

Найбільшу увагу в дисертації приділено циклові, який, на погляд дослідниці, можна вважати емблемним для кузмінської творчості -«София. Гностические стихи». На відміну од найвідомішого циклу Кузміна - «Александрийские песни» - «София» належить до пізньої творчості поета. Цикл містить дуже багато значущих для його автора параметрів.

Відкриває цикл текст-компонент, назва якого дублює назву циклу в цілому, підкреслюючи виключну важливість філософського, гностичного, інтелектуального підтекстів, адже Кузмін проніс інтерес до гностичної думки та мистецтва крізь усе життя. Текст-компонент «София» є особливо значущим в структурі аналізованого циклу, тому що він - мікрокосм - не тільки є однойменним циклу, але й містить у собі його основні мотиви.

Провідним мотивом, найбільш настійно й багатолико, у різних варіантах та інваріантах реалізованим яку «малій», так і у «великій» «Софиях», є мотив спорідненості - в його різноманітних формах та різновидах (безумовно, не в буквальному значенні слів «батьківство», «братство», «наречений», «наречена»). Саме в реалізації цього мотиву, як уявляється, можна побачити пастернаківські «почву и судьбу», що проступають у творчості суто «ігрового», схильного для стилізування квазилітературного митця.

Основним варіантом виявленого при аналізі мотиву спорідненості -як, скажімо, у джойсівському «Уліссі» - є мотив батьківства (інваріант -материнство). Але при уважному погляді стає очевидним, що спорідненість ця багатогранна, одно переходить у друге. Так, син -Христос, Логос - постає в цілковито апокрифічному вигляді «розіп»ятої нареченої», сама ж наречена, що чекає нареченого, внаслідок описаної в «Софии» гностичної ініціації сама стає Софією - матір»ю (згідно з Біблією) та батьком (згідно з гностичним вченням).

Аналіз циклу в дисертації не обмежується визначенням змістової домінанти. Детально проаналізована - в тому числі й у змістовому аспекті - кольорова гама текстів-компонентів циклу. Порівняльний характер має дослідження частотності епітетів кольору, визначень спорідненості. З метою найбільшої точності результати дослідження цих аспектів подано у формі таблиці.

Обравши системно-математичний підхід до проблеми, в результаті узагальнення різних методичних прийомів вивчення ритміки віршованих текстів дисертантка пропонує модель дослідження на базі математичної моделі випадкових коливань з використанням дискретної моделі авторегресії другого порядку. Цей підхід дав змогу розробити комп»ютерну програму для аналізу ритміки поетичних текстів. Останній параграф роботи присвячено дослідженню за допомогою цієї програми та спеціально створеної автором методики ритміко-метричного репертуару поета порівняно з класичною версифікацією, що допомагає висвітлити специфіку його художнього світу на цьому рівні.

У ВИСНОВКУ підбито підсумки дослідження в цілому, сформульовано основні положення, висновки та спостереження, а також визначено перспективи подальшого вивчення творчості М.Кузміна. Комплексне завдання адекватного дослідження російської літератури кінця 19 - початку 20 століття робить актуальним також завдання цілісного

та сучасного - як у концептуальному, так і у методологічному відношенні -сприяггя творчості Михайла Кузміна. Як один з найбільш ефективних шляхів вирішення цього

зав дання ми хотіли б назвати дослідження у світлі літературознавчої категорії художнього світу. Ще попередні дослідники відмічали, що творчість Кузміна, попри сутнісну еволюцію

стиля, дуже цілісні ВонЗ підлягає аналізу саме як системне явище, чому сприяє дослідження художнього (поетичного) світу письменника.

Другим, також цікавим та плідним напрямком вивчення, є дескріпція

игрового характеру обраної творчості. В цьому аспекті проаналізовано прозу та

критичні статті письменника, а також принципи будови його ліричних творів.

Як мікрокосм, основний елемент системи художнього світу Кузміна, в

дисертації виступає ліричний цикл. С метою опису співвідношення художнього

світу та циклу зроблено екскурс до теорії циклу, обгрунтовано жанрову природу цього

явища, після чого проведено аналіз найбільш характерних для письменника циклів.

Видається дуже перспективною, по-перше, дескрипція художнього світу Кузміна

у світлі уявлень про цю категорію структуралістської школи, яка розуміє художній

світ як співвідношення формального та функціонального тезаурусів, що робить можливим

досягнення більш точних наукових результатів.

По-друге, є плідним дослідження творів Михайла Кузміна як лудифікованого різновиду літератури, з подальшим розширенням погляду на «ігрові» жанри та роди літератури.

Основні положення дисертації відбито в таких публікаціях:

1. «Михаил Кузмин и немецкая культура: притяжение и отталкивание» . Л Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. N2(5), 1999. - С.223-229 (0.3 Д.а.).

2. «Поэтика произведений Михаила Кузмина в аспекте игровых концепций культуры». //Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. -Київ, 1999. - Вип. 1, частина 4. - С.232-239 (0.5 д.а.).

3. «А вы и не рождались, о мистер Дориан...» Михаил Кузмин и

Оскар Уайльд: трансформация темы". // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - Київ, 1999. - Вип.2, частина 2. - С.235-241 (0.5 д.а.).

Додаткові публікації:

4. "Модель дослідження ритмічних структур віршованих текстів у застосуванні до творчості М.О.Кузміна". // Питання соціальних та гуманітарних наук. Збірка наукових праць Українського державного морського університету. - Миколаїв, 1996. С.78-82.

5. "Передумова розробки нової моделі дослідження ритмічних структур віршових творів стосовно творчості М.О.Кузміна". //

Національний прогрес України: історичні, духовні, політичні передумови та пріоритети. Проблеми філології. Збірка наукових праць Українського державного морського університета. - Миколаїв, 1997. - С.77-80.

Анотація

Солдатова К.С. Художній світ Михайла Кузміна. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 - російська література. - Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, Київ, 2000.

Предметом дослідження дисертації е творчість одного з найцікавіших представників літератури Срібного віку - Михайла Олексійовича Кузміна (1872 - 1936). Особливості доробку письменника описано з точки зору порівняно нової літературознавчої категорії художнього світу. Значну частину дослідження присвячено питанням жанрової, формальної та змістової специфіки кузмінської циклізації, архетипної структури його творів. Автор торкається метричного аспекта лірики Михайла Кузміна. Запропоновано до того не знану концепцію ігрового характеру творчості досліджуваного автора. Основні результати праці можуть бути використані при впровадженні навчальних курсів з історії російської літератури, а таколс для подальшого дослідження творчості Кузміна.

Ключові слова: художній світ, цикл, архетип, літературна гра.

Summary

Soldatova K.S. Artistic World of Mihail Kuzmin. - Manuscript.

Thesis for Candidate ofPhilology Degree in spesiality 10.01.02 -

Russian Literature. - T.Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Scienses of Ukraine, Kyiv, 2000.

The subject of the present dissertation investigation is the works of the most interesting representative of the «Silver Age» literature Mihail Kuzmin (1872 - 1936). The special features ofthe writer's works are described in the present manuscript from the point of view of artistic - comparatively new category in the study of literature. The considerable part ofthe investigation is dedicated to the problems of genre, formal and substantial spesific character of Kuzmim‘s cyclization, archetypical structure of his creation. The author make a touch the metrical aspect of the lirics of Kuzmin. There is presented the conseption (not suggested before) of the playing character works of the investigated poet, prozaist, critic.

Main results of the work could be applied during drawing up training courses on the History of the Russian Literature, as well as for the future investigation of Kuzmin works.

Key words: artistic world, cycl, archetype, play of literature

Аннотация

Солдатова К.С. Художественный мир Михаила Кузмина. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 - русская литература. -Институт литературы им. Т.Г.Шевченко НАН Украины, Киев, 2000.

Предметом исследования диссертации является творчество одного из из интереснейших представителей литературы Серебряного века -Михаила Алексеевича Кузмина (1872 - 1936). Особенности наследия писателя описаны в работе с точки зрения сравнительно новой литературоведческой категории - художественного мира. Известно, что, будучи частично исследованной, целостная и своеобразная кузминская поэтика до сих пор не представлена в литературоведческих трудах именно как таковая, в совокупности основных черт и внутренних противоречий. Поэтому исследователь его творчества должен найти такой аспект исследования, который бы помог решить эту задачу с максимальной эффективностью. В диссертации в качестве такого аспекта выступает художественный мир писателя.

Попытки научного осмысления произведения словесного искусства приводят к осознанию того, что оно состоит из компонентов, которые являются не только различными, но и разноконтекстными,

пребывают в разных действительностях. Художественный (поэтический) мир является категорией, которая объединяет эти компоненты и, следовательно, является залогом целостности исследования. Приведенные в диссертации генезис термина «художественный мир» и определение его теоретической сущности позволяют обосновать целесообразность использования понятия «художественный мир» для создания целостной концепции творчества Михаила Кузмина.

Далее избранное творчество исследуется также в литературно и онтологически интересном и специфичном аспекте - с точки зрения игры как особого состояния искусства и реальности. Показательно, что Кузмин был одной из заметных фигур именно Серебряного века, эпохи, когда при построении творческих биографий не в последнюю очередь руководствовались установками Н.Евреинова о «театрализации жизни» и «интимизации театра», вследствие чего игра становилась органичной составляющей не только искусства. Но осмысление данного творчества с точки зрения игровой мифологемы не предпринималось, и, что еще более существенно, с этой точки зрения не исследовалась кузминская поэтика, принципы построения текстов. Анализ кузминского творчества в диссертации продолжен рассмотрением того, как воплощаются описанные выше принципы лудификации в художественную практику исследуемого автора.

Первое, что привлекает внимание в этой связи - видоизменение репрезентантов жанра цикла в процессе творческой эволюции писателя. С развитием, наряду с так называемой «новой сложностью», игровой тенденции, у Кузмина появляется тяга к более жесткой внутрицикловой соотнесенности компонентов, вследствие того, что видоизменяется сам принцип организации циклов, причем изменения происходят в направлении большей «сделанности», аполлонизма игры.

Как играющий писатель ведет себя Кузмин и в своих жанровых предпочтениях. Зачастую они могут быть проанализированы только с точки зрения поздней, тотальной формы игровой культуры -постмодернизма. Лудифицировашшм элементом кузминской поэтики является так называемый авторский разграничитель, который представляет собой ироническое «обнажение приема», что, в отличие от категорий жанра и цикла, относится к внутреннему строению лирических стихотворений Кузмина.

Следующий исседовательский ход работы - определение объема термина «лирический цикл», сопоставление его толкований в различных литературоведческих школах. В процессе разработки

терминологического метаязыка диссертации описываются важнейшие ас петы системности лирического цикла, вводится понятие валентности текста-компонента, что делае^возможным дескрипцию структурных параметров построения лири*йкого цикла в творчестве Кузмина, предпринятую с целью понять основные закономерности функционирования его художественного мира. Циклы анализируются по схеме: цикл, характеризующий раннее творчество поэта; цикл позднего Кузмина; цикл, который можно назвать эмблемнымдо есть таким, анализ которого помог бы определить наиболее характерные и значимые черты художественного мира. Эти три точки соприкосновения с кузминским творчеством становятся точкой опоры для анализа творчества в целом.

В диссертации уделяется значительное внимание метрическому аспекту лирики Михаила Кузмина. Поэтический арсенал избранного автора анализируется в сопоставлении с классической версификацией, что позволяет выявить специфику его художественного мира на этом системном уровне.

Ключевые слова: художественный мир, цикл, архетип, литературная

игра.