автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.13
диссертация на тему: Идеи дзен-буддизма в творчестве Дж. Д. Сэлинджера. (Философсжий аспект)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Идеи дзен-буддизма в творчестве Дж. Д. Сэлинджера. (Философсжий аспект)"

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису Черняєв Сергій Петрович

С

ІДЕЇ ДЗЕН-БУДДИЗМУ У ТВОРЧОСТІ ДЖ. Д. СЕЛІНДЖЕРА /ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ/

09.00.0/&- філософська антропологія та філософія культури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Харків - 1996

Дисертація є рукописом.

Робота виконана у Харківському державному університеті.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор,

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор,

Провідна установа - Харківський Інститут культури.

Захист відбудеться 17 грудня 1996 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 02.02.19 у Харківському державному університеті /310077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 11 і - 8 3 /.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці ХДУ за адресою: 310077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий " ¡4 "____/Л?С Ь°№СА 1996 р.

/*

Вчений секретар спеціалізованої // /■;

академік АН ВШ України Міхільов О.Д.

академік АН ВШ України Руденко Д.І.

- кандидат філософських наук, доцент Старовойт В. С.

вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Феномен "діалогу-культур"гякий стрімко еволюціонував упродовж XX ст.. кардинально поглибив і урізноманітнив зв'язки між культурними ареалами Сходу і Заходу як умовних полюсів ейкуменічного простору людства, Протягом нового і найновішого часу для представників західної ментальності однією з найпринадливіших була, безперечно, далекосхідна культура, котра наприкінці минулого століття подолала вузькі соціоетнічні межі і стала плідно і всебічно взасмодіяти з іншими національними та транснаціональними культурами, перш за все країн Старого і Нового світу. При цьому особливо жваво процеси культурного обміну точилися на царині філософії! і мистецтва, в результаті чого в середині XX ст. у масовій західній свідомості помітне' затвердився орієнтальний ціннісний вектор, який сприяв та-«-званій "експансії” буддизму на Заході. Слід зазначити, що останній був сприйнятий західною кулыурою не лише у філософсько-спекулятивній формі, а й з урахуванням його глибоких і різноманітних зв’язків з мистецтвом країн далекосхідного регіону /Китай, Корея, Японія/. Відзначене нами насамперед стосується школи чань /дзен/, котра спричинила своєрідний бум у 50-60-і роки у США. Разом з ’’бітництвом”, яке елімінувало етичні підвали цієї релігійно-філософської традиції, дзенські ідеї та доктрини в більш адекватній формі відбилися у творчості Дж. Д. Селінджера. їхня питома вага у філософсько-естетичних поглядах письменника вельми висока, а художня значущість та принципова новизна в ¡некультурному контексті безсумнівні. Оскільки різнопланові запозичення з буддійської догматики та ментальності /Г. Гессе, А. Мердок, Р. Бах та ін./ стали помітним явищем сучасного лі-

тературного розвитку і одним з виявів відзначеного "діалогу культур”, їх вивчення, на прикладі творчості Селінджера, має непересічне значення як у філософсько-естетичному, так і у власне культурологічному плані.

Актуальність даного дослідження визначається передусім тим, що у ньому розглядаються питання, які і досі лишаються відкритими і які пов’язані з проблематикою взаємодії культур Заходу і Сходу, а також специфіку засвоєння буддійських ідей та доктрин у сучасній літературі США.

Ступінь розробки проблеми. Незважаючи на значну роботу, виконану в цій області радянськими спеціалістами /М. Конрад, В. Жирмунський, М. Федоренко, Т. Григор'єва,

0. Завадська, О. П'ятигорський та ін./ і зарубіжними дослідниками /А. Уотс, Д. Ріп, В. Еймс, Дж. Грегорі, К. Хемфріс, Е. Майнер, М. Абе та ін./, чимало проблем ще зарано вважати остаточно вирішеними. Це стосується як суто сходознавчих, так і літературознавчих питань, що постали у галузі порівняльно-історичного вивчення сучасного літературного процессу в США і ширше - у галузі вивчення культурного обміну між Заходом і Сходом. Зокрема, і досі жодним дослідником не зроблено детального аналізу творчості Селінджера як літературно-філософського феномену, що увібрав у себе елементи різних релігійних традицій /християнство, йога, даосизм, веданта, дзен/, не визначено способи і засоби трансформації письменником інокультурних компонентів і художньо-естетичні цілі, котрі цю трансформацію обумовили. Не досліджено специфіку втілення дзенських ідей, що особливо глибоко вплинули не лише на філософсько-етичну спрямованість селінджерівських творів, але й на їхню жанрову природу. У дисертації робиться спроба вирішити декотрі з назва-

них питань шляхом розгляду і аналізу творів письменника у більш широкому, міжкудьту рному контексті, що, як ми вважаємо. є найбільш адекватним підходом до такого синтетичного літературно-філософського явища, як творчість цього прозаїка.

Об'єктом аналізу у реферованій роботі є творчій доробок Дж. Д. Оелінджера, що розглядається у річищі авторської ПОЗИЦІЇ,

Предмет вивчення становлять твори письменника, що були написані у 50-і - на поч. 60-х рр.: "Над прірвою у житі" /1951/, повісті "Вище крокви, теслі" /1955/, "Френні” /1955/, "ЗуТ” /1957/, "Сімор: знайомство" /1959/, "Хепворт 16, 1924” /1965/, а також збірка "Дев'ять оповідань" /1953/.

Мета дослідження полягає у виявленні селінджерівсь-кої моделі рецепції та трансформації дзенських ідей і доктрин. специфіки їх засвоєння у сучасному літературному дискурсі США.

Для досягнення цієї мети необхідним було висунення і вирішення в ході дослідження ряду конкретних завдань, голосними серед яких е:

- з’ясування джерел ознайомлення Селінджера з даною релігійно-філософською традицією;

- встановлення специфіки філософсько-естетичної орієнтації письменника, яка аж ніяк не була зумовлена впливом ек-зистснціалістських побудов, як це хибно стверджується у працях декотрих американських дослідників;

- виявлення зв’язків поетики Селінджера із середньовічною японською естетикою, яка розвивалася під впливом дзенських ідей;

- дослідження співвідношення філософського та художнього освоєння дійності та їхньої контамінації у творах письменника;

- дослідження способів дифузної репрезентації /зрощення понять, ідей, концептуальних побудов/ різних релігійно-філософських традицій у творчості цього письменника.

Методи дослідження. У дисертації застосовано істори-ко-функціональний та порівняльно-типологічний методи.

Теоретичною та методологічною базою роботи стали праці літературознавців-компаративістів К. Рьохо, Д. Дюрі-шина, А. Маріно, Р. Радху, літературознавців-синологів О. Завадської, М. Федоренка, М. Конрада, японістів Т. Гри-гор’євої, Л. Грішельової, американських літературознавців Б. і С. Гольдштейнів, І. Хасана, Д. Віганда, С. Фінкельстай-на. культорологів та філософів Ф. Нортропа, Е. Барта, Г. Парсонса, біографів письменника Дж. Ландквиста та У. Френча.

Наукова новизна роботи визначається тим, що у ній вперше робиться спроба всебічно охопити і проаналізувати "орієнталізм" поетики і світосприйнятя Селінджера, виявити в його творчості всі види запозичення та художньої асиміляції як філософських постулатів дзенського вчення, так і образів, тем та мотивів з літератури дзен.

Практичне значення дисертації вбачається у тому, що її матеріали можуть бути використані у вузівських лекційних курсах з філософії країн Далекого Сходу, спецкурсах з американського роману XX ст., проблематики взаємовпливу національних культур і ширше - культур Сходу і Заходу на сучасному етапі, а також при складанні вузівських програм.

Апробація роботі*. За темою дисертації зроблено ряд —доповідей та-повідомлень на кафедрі зарубіжної літератури і класичної філології, на кафедрі теорії культури і філософії науки Харківського державного університету, а також на міжнародних наукових конференціях з актуальних проблем сучасного літературного процесу /Харків 1992, 1994/. Результати дослідження, крім того, можуть бути використані при читанні спецкурсів названої тематики в ХДУ. Робота апробована у шести публікаціях /список міститься наприкінці автореферату/.

Обсяг і структура дисертації. Дослідження складається із вступу, трьох розділів, бібліографії. Основний текст дисертації викладено на 180 стор. машинопису, бібліографія нараховує 313 найменувань.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі формулюються цілі і завдання дослідження, обгрунтовується актуальність поставленої наукової проблеми, новизна і практичне значення дисертації. Дано огляд критичних відгуків /рецензій, статтей, монографій/ про творчість Селінджера як радянських, так і зарубіжних авторів. Зокрема, в інтерпретаціях, запропонованих радянськими дослідниками, вказано на ряд суперечностей, пов'язаних або з тенденційністю підходу до філософсько-естетичних іпроблем, що порушені у творах письменника, або із своєрідним критичним волюнтаризмом у тлумаченні художнього статусу, індивідуальних рис окремих персонажів Селінджера, головним чином, героя роману "Над прірвою у житі” Холдена Колфілда /А. Елістратова, В. Назаренко, Г. Анджапарід-зе/. Крім того, для деяких досліджень, що вийшли у 60-70-і роки,є характерною явна недооцінка значущості і плідності

впливу на поетику Селінджера індійської філософії та догматики дзен, а також у ряді випадків гіпертрофується роль містицизму у його повістях та оповіданнях /В. Смирнова, В. Хомяков, Н. Анастасьєв та ін/.

При огляді зарубіжних, насамперед англо-американ-ських, праць визначені основні підходи до тлумачення творів Селінджера: "міфологічний”, соціологічний, психологічний, фрейдистсько-юнгіаньский, лінгвістичний, структуралістський та ін. При цьому вказується, що найбільше поширення здобули критичні штудії, пов’язані з екзистенціалізмом /У. Виганд, С. Фінкельстайн, Д. Гелоуей, Г. Харпер та ін/.

В результаті аналізу всього масиву критичних джерел робиться висновок, що філософські аспекти поетики та проблематики селінджерівських творів, як загалом і основні риси авторського дискурсу, вивчені недостатньо, що призводило до однобічності оцінок та різноманітних інтерпретативних аберацій, головні з-поміж яких визначені й усунуті в основному корпусі дисертації.

Перший розділ - "Над прірвою у житі” як его-роман /яп. ватакусі-сьосецу/" - присвячений аналізу жанрової своєрідності і філософської спрямованості найбільш відомого твору письменника. У ньму констатується, що інтерес Селінджера до дзен-буддизму в історії американської літератури не є явищем цілком унікальним, оскільки у цьому плані прозаїк мав підгрунтям понад столітню національну філософську традицію, започатковану ще трансцеденталістами. Перспективність запозичення Заходом цілого ряду ідей та концептуальних побудов з філософських систем народів Центральної Азії та Далекого Сходу встановлена і визнається як західними /А. Уейлі, П. Вінпал, М. Едвардс, Ф. Ешбі, М. Катц, Г.

Маурер та ін./. так ! східними /Дж. Раяпаті, С. Радхакрішнан, Д. -Т- Судзукі,- М. Абе-та ін./ дослідниками. Однак творчість Селінджера за обширом охоплення /даосизм, веданта, йога, дзен/ та новаторським характерам синтезу західних і східних ідей та доктрин, безперечно, є безпрецедентним у своєму роді досягненням у сучасній літературі СІ1ІА.

Відомо, що основні художньо-філософські новації здійснені письменником у річищі гак званої "доцентрової" прози. Одним з основних чинників, що сприяли еволюції "доцентрового" роману, було, на думку дослідників, "зникнення автора", а також нові якості романної дії, обумовлені не відображенням первинних реалій буття, а розщепленням дій-ності певною індивідуальною свідомістю. Звідси виникає і відповідний ідейно-композиційний вектор - не рух від "я", а. навпаки, рух до нього. Іншими словами, вс! компоненти опо віді групуються автором, як правило, навколо однієї особистості /гєроя-протагоніста/ і поляризуються довкола неї, V зв'язку з цим болгарська дослідниця М. Ніколчина зважає- за можливе говорити про специфічну "поетику відсутності”, розуміючи під нею "такий парадоксальний творчій жест як самоусунення мит ця, перетворення його на ліричного героя”.

Названі обставини помітно зближають "доцентрову" прозу з японською "єго-белетристикою” /ватакусі-бунгаку/ та "его-романом” /ватакусі-сьосецу/. Остаиній сформувався як жанр у перші десятиліття XX ст. і надалі досить стрімко еволюціонував, і хоча у повоєнну добу у гострих дискусіях обговорювалася криза цього жанру і висловлювалося чимало песимістичних прогнозів щодо його майбуття, він існує і до-сьогодні, правда, вже без ореолу колишньої елітарності і статусу "закритої белетристики".

Незважаючи на те, що в європейській літературі фахівці знаходять подібні ватакусі-сьосецу жанрові форми /напр., німецький "Ich Roman”, французький "Le roman personel"/, аналогії тут скоріше зовнішні, адже є серйозні відмінності в їх ставленні до дійсності. Художня інтроспекція в японського письменника обумовлена зовсім іншими чинниками, ніж у письменника-ввропейця. Як стверджують етнопсихологи, японцям властиво розглядати дуалістичні складові світу як полюси єдиного буття, а не як протиріччя, що пов'язано з буддійською концепцією пустоти /санскр. шуньята; яп. ку/. їхнє ставлення до реальності, значною мірою детерміноване буддійською онтологією та гносеологією, глибоко специфічне: зовнішня дійсність, що сприймається емпіричною особистістю, як і традиційні категорії добра і зла, ілюзорні. Реальність знаходиться поза законами дихотомічного мислення, вона є недоступною для рефлексії. Лише надособистісне перебування у світі і цілковите злиття з універсумом можуть вивести індивіда за межі ілюзії /санскр. майя/. Таке світосприйняття імпліцитно містить у собі ключові поняття дзен-ської філософії, під знаком якої воно і сформувалося впродовж усього середньовіччя, а почасти і нового часу. Притаманно воно і Селінджерові. В цілому, його творчість віддзеркалює серйозні філософські пошуки, які з-посеред сцили та харибди європо- та сходоцентризму були спрямовані на подолання традиційних духових та креативних опозицій. Останнє, як ми вважаємо, було в числі найбільш важливих художніх завдань, котрі прагнув вирішити прозаїк у процесі створення роману "Над прірвою у житі". В основу твору, спорідненого з его-белетристикою більше архітектонікою, ніж проблематикою, покладено буддійську доктрину ”не-я" /санскр.

анатман; яп. муга/, яка визначила імперсональний характер догматики_як хінаяни, ^ак і махаяни. Згідно з нею, комплекс психологічних уявлень про реальність "я" спричинений невіданням і мусить бути поступово усунутий. Насправді особистість як така не існус, є лише певний динамічний набір дхарм /фактів буття/ з примарним самостотожненням, Природа всіх дхарм, стверджують буддисти, справіку пуста. Пізнати порожнистість /кесубстпнціальність/ усього сущого, а разом з тим і ілюзорність власного "я" можна шляхом постійного і беззупинного медитативного самозаглиблення /яп. дзадзен/ і вирішення парадоксальних "анекдотів” /яп. коан/, котрі згодом мають привести кожного адепта до осяяння /яп. саторі/.

У романі "Над прірвою у житі" Селінджером запропоно-. вана цілком оригінальна і новаторська інтерпретація і модель опису названого психофізіологічного феномену. Балуючи свій опис на трьох категоріях /"наростання”, "виартан-ня" і "вибух"/, що були запропоновані Д. Т. Судзукі. письменник робить їх домінантами художнього розвитку Холдена Колфілда як персоніфікації дзенської свідомості, повністю синхронізуючи з ними цей еволютивний процес, Наративне життя його героя легко розділити на три етапи, котрі детерміновані даними категоріями: "наростання" - період академічного "обскурантизму" і переміни трьох шкіл; "визрівання”

- облишення Пенсі, блукання по Нью-Йорку; "вибух" - відвідання разом з Фібі зоопарку і споглядання її кружляння на каруселі, яке призвело до кардинальної зміни психіки героя, що може бути цілком співставлено з дзенським саторі.

Вплив дзенських ідей у романі простежується текстуально у цілому ряді парафразів, паралелізмів, ремінісценцій,

що походять з таких авторитетних джерел даноі традиції як "Записи бесід патріарха Ліньцзи", "Сьобогендзо" Догена, "Вівтарноі сутри шостого патріарха Хуейнена", із збірок коа-нів "Мумонкан” та "101 дзенська історія".

У цьому розділі виявлено певні зв'язки авторської філософсько-естетичної концепції, покладеної в основу твору, з фундаментальними принципами японської естетики, а також окремими прийомами традиційно! японської поетики, а саме:

а) боцурісо - букв, "прихований ідеал", принцип неявного (сугестивного) опису, коли ідея не виражається безпосередньо, а на неї лишень натякають;

б) дзідзімуге - принцип взаємодоповнення, взаємопере-ходу одних форм, ідей, понять і мотивів у інші;

в) монодзуке - принцип асоціативного зв’язку речей і образів у творі;

г) нагорі - прийом передання авторської думки і чуття як чогось невловимого, подібного останньому променю сонця;

д) цукадзу-ханаредзу - букв, "ні за, ні проти", прийом інакомовності в японському мистецтві.

У романі також віднайдено сліди впливу японської есте-тико-філософської теорії кьодзіцу-хімакурон, яка постулює, що явлене /яп. кейдзіка/ і неявлене /яп. кейдзідзьо/ у мистецтві взаємопов’язані, мов "шкіра та пліва" /яп. хімаку/, одного не існує без іншого. При цьому встановлено, що взаємодія двох названих модусів буття і двох сторін креативного акту перенесена митцем, головним чином, у психологічну сферу і є одним з найважливіших чинників, який вмотивовує

часто суперечливу, на перший погляд, поведінку його героЇВ. ----------------------------- ---------- _

Крім того, у першому розділі дисертації у полемічному дусі проаналізовано дві основні інтерпретативні парадигми стосовно творчості Селінджера /екзистенціалістську і дзен-ську/, показано їхню принципову полярність на підставі встановлення гетерогенності та різної інтенціоиальності двох філософських доктрин як у плані антропології, онтології, есхатології, так і в сфері етики. Побіжно дано оцінку такому еклектичному явищу як "дзен-екзистенціалізм”, або "поліпшений" варіант "філософії існування", про який почали активно дискутувати після виходу друком монографій Морі Йо-іті "Дзен та європейська ідеологія" /1968/ і Сіда Сьозо "Дзен га екзистенциальна філософія" /1971/.

У другому розділі дослідження - "Селінджерівська "Сага про ґласів" і дзєнська концепція "п'яти стадій" /яп, гоі /гоісецу/” - виявлено семангико-структурний паралелізм між селінджерівськими повістями і вказаною онто- і гносеологічною теорією дзен. Встановлено, що письменник ознайомився з нею, вивчаючи праці Д. Т. Судзукі.

Як вказують спеціалісти, виникнення названої теорії традиційно пов'язується з іменем одного з двох засновників чаньської школи Цаодун /яп. Сото/ Дунь-шаня Лян-цзе /807869/. За твердженням останнього, він отримав її як таємне вчення від свого наставника Юнь-яия, котрий у свою чергу успадкував цю формулу від учителя Юе-шань Вей-яня, що був ученим великого дзенського майстра Шитоу. На думку дослідників, "п’ять стадій” школи Цаодун є вершиною діалектичного дискурсу китайського дзен. Суть цієї теорії полягає у відображенні специфіки і динаміки взаємодії двох на-

чал - ”сьо" та ”хен", котрим відповідає цілий ряд понять: абсолютне-відносне, єдине-множинне, Бог-світ, пустота /шуньята/ - форма та матерія /камарупа/, мудрість /прад-жня/ - любов /каруна/ і т. ін. Кожна з п'яти "стадій" поіме-нованоі концепції означає більш високий рівень світосприйняття і світоосягнення, а відтак і вищий ступінь з'єднання Індивідуального з універсальним. Аналогічним чином і в повістях Селінджера представлена у художній градації еволюція свідомості дзен, носіями якої виступають Гласи-діти, але перш за все Сімор, котрий іграє роль дзенського наставника /росі/ в їх чималій родині.

Поза тим з виявленням загальноконцептуальноі подібності дзенськоі теорії й архітектоніки селінджєрівських повістей у другому розділі описана система буддійськоі святості у зв'язку з авторською дефініцією Сімора Гласа як дживанмукти /духовно пробудженої істоти/, і його художній та сотеріологічний статус співвіднесено з буддійським ступенем архатства.

У кожній з п'яти проаналізованих повістей письменника віднайдено чимало парафразів та алюзій з літератури дзен, здебільшого з творів, що увійшли до збірки "Плоть та кості дзен”. Встановлено, що однією з найбільш помітних рис авторського дискурсу в повістях є контамінація ідей та понять, що сформувалися у річищі різних релігійно-філософських традицій. Приміром, у повісті "Вище крокви, теслі" даоські ідеї не лише співіснують в імпліцитній формі з постулатами дзенського вчення, але й цілком сполучаються з ними у певному філософсько-художньому синтезі. У повісті "Френні" христософські ідеї, що викладені в російськомоній книзі невідомого автора "Відверті оповіді прочанина духовному сво-

єму отцеві" і які походять від "Добротолюбства" /'"Філока-ліі"/, контамінуються з філософсько-естетичними принципами дзен. Зокрема, коротка ісусова молитва, постійною рецитацією якої захоплюється героїня, нагадує не лише джапа-медитацією індуїстів, але й дзенську практику розв’язання коаиів.

Слід також зазначити, іцо вказаний вище тсір с сдиніш у своєму роді досягненням прозаїка. Його композиційна й філософсько-естетична багатоплановість справді вражає. Як показано нами, ключ до адекватного тлумачення поетики та проблематики повісті необхідно шукати.у наративній взаємодії тексту і підтексту, котрі вперше виступають у творі Селін-джера як повністю рівнозначні художні категорії. Так, обгрунтовується, що цей процес являє собою поступову екстеріоризацію першого відносно другого. Причому він може бути витлумачений як текстологічно, так і філософськи. Останньому й було віддано перевагу, для чого умовно було визначено етапи вказаного процесу, не лише відбитого в архітектоніці повісті, а й синхронізованого з розвитком основної ідеї твору. А нею автор постулює іманентну ущербність людського спілкування і ширше - взаємин, тим патологічні-ших, чим більше в них егоцентризму та духовної сліпоти.

інша домінанта визначає специфіку авторського дискурсу в повісті ''Сімор: знайомство”. Дихотомізація у чаньській /дзенській/ традиції філософствування "живого" та "мертвого" слова /кит. хо/си цзюй/, що була творчо сприйнята прозаїком, детермінувала особливу спрямованість авторської думки в цьому творі, для якої характерно пародіювання стереотипів та автостереотипів як у прихованій /імпліцитній/, так і в експліцитній манері.

Усунення конфліктної ситуації в повісті "Зуї" досягається письменником завдяки застосуванню героєм-протагоніс-том методики дзенського психотренінгу, а саме методу непрямої вказівки /яп. сьогьоку/, або "малої яшми”. Ця назва походить з настанов дзенського майстра Уцзу Фаяня /10241104/. Суть його полягає у тому, що, уникаючи прямого вербального впливу, адже істина, за вченням дзен, явище імплі-цитне й іманентне всьому живому і передається без слів і поза будь-якою традицією /яп. фурю мондзі/, - всіляко стимулювати інтуїцію учня і допомогти йому самостійно вирішити поставлену перед ним проблему. Саме так чинить у повісті Зуї, непомітно прилучаючи сестру Френні до глибшого усвідомлення вже знаних нею істин.

Розкриттю недуальної свідомості - квінтесенції дзенського психотренінгу - присвячена остання повість "Саги про Гласів", "Хепворт 16, 1924”. У ній письменник описує семирічного Сімора як дитину, обдаровану декотрими сідхи

- паранормальними психічними здібностями, приміром, пам’яттю про колишні інкарнації. Традиційно вважається, що ці здібності органічно активізувалися і виявлялися при повному усвідомленні в собі "природи Будди"/яп. бусін/, або універсальної основи всього сущого.

Завершується аналіз селінджерівських повістей спів-ставленням дзенських та теософських доктрин. Відголоски останніх віднайдено у декотрих творах прозаїка, насамперед у повісті "Сімор: знайомство". На підставі статті Дж. Ходсо-на " Дзенська практика та дзенська свідомість", де вперше робиться серйозна спроба навести мости між двома вказан-ними релігійно-філософськими традиціями, порівнюються роль та духовний статус семи Гласів-дітей з принципами те-

ософської антропології, що визначають відповідні плани_бут-тя і свідомості, яких також сім. В результаті обгрунтовуються такі співвідношення: Сімор - Атма, Бадді - Буддхі, Зуї -Манас, Френні - Кама Рупа, Бу-Бу - Лінга Шаріра, Уейкер -Прана, Уолт - Рупа. Підставами для створення такої порівняльної парадигми були два міркування: ступінь харизматич-ності героя та ступінь його присутності /активності/ у творах, що входять до "Саги про Гласів".

У третьому розділі дослідження - "Вплив дзенської теорії мудзьо та живописного циклу "пошуки бика” на збірку "Дев'ять оповідань" Дж. Д. Селінджера" - розглядається проблема впливу ідеї тотальної мінливості буття, що лежить в основі названої теорії, на поетику оповідань і філософсько-етичну позицію оповідача у творах Селінджера цього жанру. Крім того, досліджується специфіка циклізації творів, що увійшли до зказаної збірки, і їхні зв'язки з дзенським циклом картин "пошуки бика", на яких відбито різні стаді: іхіляху до осяяння /саторі/.

На думку відомого японіста В. Лафлера, найбільш суттєво на далекосхідну культуру в плані формування уявлень про смерть вплинув субстрат буддійських ідей і, головним чином, теорія мудзьо. Заслуговує на увагу той факт, що смерть у різноманітних художніх ракурсах фігурує в усіх творах збірки "Дев'ять оповідань”. При цьому її нюансування здійснено автором саме у дзенському дусі, тобто переважно сугестивними засобами зображення. Необхідно відзначити, що категорія смерті у кожному з оповідань збірки наповнена різним змістом, незалежно від того, йдеться про фізичну загибель когось з персонажів чи показується моральна деградація певного героя. Однак при всій варіативності втілення

даної категорії у творах письменника, все ж таки в них простежується більш-менш чітка інтенція-прагнення до морально-психологічної досконалості, до гармонії між індивідом та навколишнім світом. Це стає особливо виразним і незаперечним при співставленні морально-етичної мотивації загибелі героя в оповіданнях "Добре ловиться рибка-бананка” /самогубство Сімора/ і "Тедді" /смерть десятирічного вундеркінда внаслідок нещасного випадку/ - творах, які відкривають і завершують збірку.

Біограф письменника У. Френч, вподобавши дефініцію американського критика Ф. Інгрема, назвав збірку оповідань Селінджера "циклом новел". Як він справедливо стверджує, зв’язок творів у ній має підгрунтям вельми складний процес очищення душі від егоїстичних пристрастей і осягнення тієї духовної свободи, коли вона свідомо віднайде себе у єдиному. Іншими словами, підставою циклізації названих творів став суто дзенський процес, котрий, як ми вже зазначали, відображений на добре знаній серії картин "пошуки бика". Найвірогідніше, що письменник ознайомився з нею з праць Д. Т. Судзукі "Есе про дзен-буддизм”, т. 1 /1927/ або "Підручник з дзен-буддизму" /1950/. Фахівці вказують, що ці картини було написано в Китаї. Існує чотири їх різні серії. Найбільш відома з них була створена наставником Го-ань Ши-юанем /яп. Какуан Сіен/, розквіт діяльності якого припадає на середину 12 ст. Ці малюнки, що дійшли до нас у копіях славетного японського дзєнського художника Сибуна /пом. бл. 1460/, втілюють у собі суть дзен. На них показано різні моменти взаємодії бика і погонича, котрі поступово мають злитися один з одним. Бик означає глибінь власного "я’'

19 '

/в іншому тлумаченні - "природу Будди”/, а погонич символізує людину-як емпіричну особистість.

У третьому розділі дисертації також показано, що система персонажів з оповіданнях Селінджера, як правило, дво-планова: один з героїв, позитивно маркований, співставля-ється з "биком”, інший - з "погоничем", уособлюючи при цьому ті чи інші вади людської натури. Гострота конфліктних ситуацій і морально-психологічних колізій наприкінці збірки відчутно зростає, доки не кульмінує і не розв’язується художнім апогеєм само- і богопізнанням /образ Тедді Макар-для/. Така кінцівка відповідає нейтралізації бінарної опозиції "бик-погонич" на серії дзенських картин. У традиційному контексті за цією стадією мислилося повернення "пробудженого” адепта до світської діяльності і активне служіння людям, що в останньому оповіданні збірки письменником лише ледь окреслено.

У заключній частині викладено основні висновки, обгрунтовується приналежність дослідження до філософської компаративісіики, філософсько-естетичні новації Селінджера іллюструю гься і витлумачуються у світлі дефініцій сучасної синології й орієнталістики в цілому.

Основний зміст дисертації відбито у таких публікаціях:

1. філософські аспекти проблеми тексту і підтексту в

повісті Дж. Д. Селінджера "Френні" //Збірник Харківського історико-філологічного товариства. -Харків, 1995. -С. 119-

127.

2. Сзлинджеровская "Сага о Глассах” в свете дззнской догматики и ментальности // Актуальні проблеми вивчення мови і мовлення, міжособової та міжкультурної комунікації. Харків, 1996. -С. 152-157.

3. Смех как полифункциональное средство в психотренинге средневекового чань-буддизма // Комическое в мировом литературном процессе XX в. Тезисы межгосударственной научной конференции. -Харьков, 1992. -С. 42-43.

4. Критическое начало в философии Востока и Запада /на примере Вольтера и Линьцзи/ //Литературное и философское наследие Вольтера и современность. Доклады и тезисы докладов международной научной конференции. -Харьков, 1995. -С. 155-157.

5. Відголоски дзенського психотренінгу в повісті Дж. Д. Селінджера "Зуї” // Концепція цілісності. Проблема духовності в культурі та науці. Вісник ХДУ № 385. -Харків, 1996. -С.87-89.

6. Ответственность как квинтэссенция этики и сотерио-логии буддизма махаяны // Проблема ответственности на рубеже XX и XXI вв. Тезисы межрегиональной научной конференции. -Харьков, 1996. -С. 82-84.

Черняев С.П. Идеи дзен-буддизма в творчестве Дж. Д. Сэлинджера. /Философский аспект/. Диссериация- на- соис — -кание-ученой~степени кандидата философских наук р,о специальности 09.00.04 - философия культуры и философская антропология, Харьковский государственный университет, Харьков, 1996. В свете проблематики усвоения буддийских идей и доктрин западной ментальностью исследуется разноплановое в жанровом, тематическом и философско-эстетическом отношении творчество Дж. Д. Сэлинджера, являющееся уникальным по широте охвата и смелости синтеза элементов различных религиозно-философских традиций: христианства, йоги, веданты, даосизма и дзэн. Определяется подлинное место дзэнских идей в поэтике и проблематике произведений писателя, выявляется специфика его философско-этического дискурса, своеобразие использования суггестивных средств изображения, формирующих подтекст в его прозе и служащих выражением амбивалентной позиции повествователя. Материалы диссертации использованы в преподавании вузовского курса истории современного американского романа и спецкурса по мистицизму в литературе США XX ст.

Chernyaev S.P. The ideas of 2en-buddism in J.D. Salinger’s creativity. The thesis is presented for academic degree; of candidate of philosophical sciences; speciality 09.00.04 - philosophical anthopology and philosophy of culture; the Kharkov State University, 1996. Salinger's pattern of reception and transformation of Zen ideas and doctrines are studied accordingly problems of cultural interaction of East and West. The author of thesis defines all kinds of adoption and artistic assimilation both philosophical and aesthetic Zen postulates and images, themes and motives from literature of above religious tradition. In addition one ascertains the true place of suggestive narrative means which had formed subtext of Salinger's works and had expressed ambivalentive attitude of narrator. The materials of the thesis is used in the process of teaching the course of history of recent American novel at higher educational establishments.

Ключові слова: авторська позиція, амбівалентність, асиміляція, еволюція, інтенціональність, контамінація, сугестивність, художня своєрідність.

Відповідальний за випуск

проф. Міхільов О. Д.