автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.01
диссертация на тему: Идея государственности и национальной независимости в деятельности украинских политических партий Восточной Галичины в конце XIX - начале XX вв. (историко-политологический аспект)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Идея государственности и национальной независимости в деятельности украинских политических партий Восточной Галичины в конце XIX - начале XX вв. (историко-политологический аспект)"

і \^\\. пРавах РУкописУ

’ ' УДК 9(47.71) + 329.14(47.71)

Ковальчук Віталій Богданович

ІДЕЯ ДЕРЖАВНОСТІ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ У ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПАРТІЙ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.

(історико - політологічний аспект)

Спеціальність 23.00.01- теорія та історія політичної науки

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата політичних наук

На правах рукопису

Ковальчук Віталій Богданович

ІДЕЯ ДЕРЖАВНОСТІ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ У ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПАРТІЙ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.

(історико - політологічний аспект)

Спеціальність 23.00.01- теорія та історія політичної науки

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата політичних наук

Робота виконана на кафедрі політології Львівського державного університету ім. І.Франка

Науковий керівник:

академік Української академії політичних наук, доктор історичних наук, професор Семків Остап Іванович

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Пашук Андрій Іванович, кандидат історичних наук, доцент Красівський Орест Якубович

Провідна організація: Львівська комерційна академія

Захист відбудеться 12 грудня 1996 р. о 15 год. ЗО хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.04.04.04 з політичних наук при Львівському університеті ім. І.Франка за адресою: 290000, м.Львів, вул.Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського державного університету ім. І.Франка (м.Львів, вул Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий

листопада 1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої р,

Денисенко В.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Спостерігаючи за всебічним вердженням і розбудовою новітньої української державності, не можна не мітити, що керівники держави та інші українські політики-практики, виробляючи сучасних умов політичну стратегію і тактику, почали активно звертатися не тільки західних теорій і відповідних практичних напрацювань, а й до вітчизняної адиції державотворення, простежуючи, зокрема, процес зародження та розвитку ржавницької і національної ідеології.

За нашим глибоким переконанням, надзвичайно важливим, плідним і в гатьох моментах цілком унікальним є системне осмислення теоретичних і іактичних набутків перших легальних, повністю довершених в організаційному [ані українських політичних партій, що виникли у Галичині на межі XIX і XX ст.: сько-української радикальної (РУРП), Української національно-демократичної ГНДП) та Української соціал-демократичної (УСДП) партій.

З розгортанням галицькими легітимними політичними партіями своєї тивної діяльності в національно-державницькій історії України розпочався новий ріод, найсуттєвішою ознакою якого стало усвідомлення на найвищому лософському та політичному рівнях формулювання і закріплення у відповідних ртійно-програмних документах самодостатніх в ідеологічному плані та вичерпних сенсі організаційно-практичному концепцій української державності та ціональної ідентичності.

На нашу думку, головним досягненням УНДП, РУРП і УСДП було те, що ни відстоювали і послідовно втілювали в життя ідею політичної самостійності фаїни. Введення цього пункту до програм цих партій уможливило угоду між ними : спільній політичній платформі напередодні та в роки Першої світової війни, яльність уряду Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) у 1918-1919 рр. фаі'нські галицькі партії часто мали діаметрально протилежні за соціальним рямуванням програми. Але, на відміну' від політичних партій Східної України, що для своїх вузькопартійних інтересів ігнорували в період визвольних змагань гальнодержавні інтереси, УНДП, РУРП та УСДП діяли, як правило, одностайно.

Тому комплексне вивчення діяльності перших українських політичних ртій, передусім специфіки розуміння ними державницько-національних ідеалів, у тексті сучасних практичних державотворчих завдань набуває виняткового ачення й актуальності.

Хронологічно дисертація охоплює 1890—1916 рр. Нижня межа ісліджуваного періоду відповідає моментові виникнення першої української шітичної партії — РУРП. Верхня межа періоду — переддень української революції '17 — 1920 рр.

Але, крім основного періоду, у дисертації розглядається процес формування гйно-теоретичних традицій українського національно-визвольного руху іпсредніх років як обов'язкової передумови ідеологічної діяльності хідноукраїнських політичних партій кінця XIX — початку XX ст.

Об'єктом дослідження є згадані вже українські партії — УНДП, РУРП УСДП, що були того часу найвпливовішою політичною силою у Східній Галичи Автор, зокрема, аналізує політичні платформи цих партій, а також їх організацій та парламентську діяльність.

Предмет дослідження — історичні передумови формуваш закономірності розвитку державницької та національної ідеології перш українських політичних партій, що виникли в Галичині на межі XIX — XX і Аналізуючи і зіставляючи їхні програмні документи, особливу увагу ми звернули з'ясування механізмів і принципів, що детермінували діяльність досліджуван партій у національно-державницькому контексті.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Необхідно зазначити, що н українській, ні у зарубіжній історіографії немає спеціальних праць, безпосередн присвячених темі нашої дисертації. А серед тих небагатьох досліджень , в як частково висвітлюється діяльність українських галицьких партій, переваж історичний підхід і майже відсутній політологічний аналіз.

Перші спроби дослідження політичних процесів у Галичині припадають початок століття. У цей період з'явилися праці, присвячені участі українських парт у національно-визвольному русі та аналізові партійних програм і пракгичі діяльності УНДП, РУРП, УСДП 1 . Роботи цього періоду містять цінн фактологічний матеріал. Однак вони позначені суб'єктивізмом, оскільки більшіст] них започатковані безпосередніми учасниками визвольних змагань, зокре ідеологами партій.

Цінні матеріали з історії національно-визвольного руху кінця XIX початку XX ст. містяться у працях польських дослідників цього періоду, зокре: Вільгельма Фельдмана та Леона Василевського 2. Перший підготував узагальнюю синтетичну працю, в якій проаналізував програми галицьких партій, а друг присвятив українському питанню декілька спеціальних досліджень. Оскільки обцп автори були політологами, виконували не останню роль у формуванні платфор; польського національно-політичного руху, то це негативно позначилося на якої зроблених ними висновків та оцінок. Своє ставлення до політичних процесів Галичині сформулював відомий польський політик Я.Бадені, намагаючись дослідні

1 Баран С. Наша програма і організація. — Львів, 1913; Скварко 3. Програми народно-демократичш радикальної партій. — Коломия, 1913; Бачинський Ю. Взаїмні відносини соціал-демократичних пар: української і польської в Східній Галичині. — Львів, 1910; Левинський В. Нарис розвитку українські робітничого руху в Галичині. — К.,1914; його ж. Селянство і соціал-демократія. — Львів, 1910; Лотпсьь М. Поділ Галичини. —Львів, 1913; його ж. Польський і руський революційний рух і Україна. - Львів,190!

2 .

Feldman IV. Stronnictwa і programy polityczne w Galicyi 1846-1906. — Krakow,1907. - T.l-2; Wasilemki Ukraina і sprawa ukrainska.- Krakow, 1911.

фіння радикального руху в Галичині та проаналізувати причини популярності І/РП серед українського населення краю 1 .

Наступний етап у вивченні даної теми розпочинається у 20-х роках, соплюючи два наступних десятиліття. Хоча значна частина праць цього періоду іписана у формі спогадів, окремі з них все ж містять елементи політологічного галізу 2,Частково до цієї категорії можна віднести праці М.Стахіва та .Левицького3. Перший дослідив процес зародження та розвитку українських лицьких партій, зосередивши увагу на діяльності РУРП. Другий подав історію ;раїнського політичного руху в Галичині від революційних подій 1848 р. до юголошення Української держави. Ці праці багаті на фактологічний матеріал, шіадений у хронологічній послідовності. Водночас з'явилися дослідження, в яких ісвітлюєгься діяльність окремих лідерів політичних партій. Це, зокрема, праці [.Возняка та В.Темницького 4.

У радянськчі: період проблематика, пов'язана з питаннями українського іціонально політичного руху в Східній Галичині та участі в ньому УНДП, РУРП та СДГ1, не була об'єктивно висвітлена в українській суспільно-політичній літературі, е пояснювалося причинами ідеологічного характеру. Особливістю української їдянської історіографії 50-60-х років була посилена, певною мірою навіть пертрофована, увага до соціальних та політичних суперечностей в українському гспільстві. Серед небагатьох праць, в яких висвітлюється діяльність українських лицьких партій, на увагу заслуговують передусім праці М.Кравця, С.Злупка, .Свєжинського 5. Цінність цих досліджень полягає в тому, що вони грунтуються на

IBadenL Radykale Ruscy // Studya і szhice. - Krakow, 1898. - S. 205 - 289.

"анкевич M. З перед двайцяіи літ ії Календар "Впереду",- Львів, 1920.-С.71 - 82; ГанкевичЛ. Зминулого шої партії // Календар "Впереду".- Львів, 1920. - С. 17 - 34; Каверський К. Українське народництво по ох боках Збруча.- Львів;Коломия, 1924.

Птахів М. Проти хвиль: Історія розвитку українського соціалістичного руху на західних українських землях. - Львів, 1934; го ж. Як провадилася світова війна.- Львів,1936; його ж. Демократія, соціалізм та національна справа. - Львів, 1936; його Про державу. - Львів, 1935; Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців, 1848-1914. - Львів, 1927; його Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни (1914-1918). - Львів, 1928; його ж. Великий зрив. * вів, 1931; його ж. Українські політики: Сильветки наших давніх послів і політичних діячів,- Львів, 1936,- 4.1.

Зозняк М. Іван Франко у добі радикалізму // Україна.- 1926,- Кн.6,- С.115-163; Темницькиіі В. Микола нкевич. - Львів, 1932.

Сравець М. Селянство Східної Галичини і Північної Буковини у другій половині XIX сг.- Львів, 1964; його . До питання про Русько-українську радикальну партію у Східній Галичині в 90-х роках XIX ст. // 3 історії гідноукраїнських земель,- Львів, 1957; Злупко С. Ідейна боротьба навколо аграрно-селянського питання в личині (кінець XIX — початок XX ст.).- Львів, 1960; Сеєжинський П. Аграрні відносини на Західній сраїні в кінці XIX — на початку XX ст,- Львів, 1966.

багатому джерельному матеріалі, хоча й поданому згідно з вимогами пануючої на той час марксистсько-ленінської ідеології.

Окремим етапом у вивченні діяльності українських галицьких партій кінця

XIX — початку XX ст. можна назвати появу праць, присвячених політичній спадщині І.Франка. Він був віднесений до “революціонерів-демократів”, через що й потрапив у поле досліджень радянських суспільствознавців 1 . Першими свідченнями об’єктивного висвітлення суспільно-політичних поглядів І.Франка, зокрема, йогс національно-державницьких ідей, стали праці А.Пашука2.

Досліджувані нами проблеми частково були розглянуті в працях

В.Кульчицького та С.Макарчука. Перший з них, зокрема, аналізує адміністративно-правову систем}' Галичини другої половини XIX — початку XX ст., а другий — етносоціальний розвиток та національні відносини на західноукраїнських землях3.

Прогалини у вивченні національно-політичного руху в Галичині кінця XIX

— початку XX ст. частково заповнили вчені — представники української діаспори, До творів, що збігаються із досліджуваною темою за часом і, певного мірою, за проблематикою, належать твори С.Волинця та І.Сохоцького, побудовані у формі історико-біографічних есе, що робить їх оригінальними дослідженнями житгєвогс шляху українських галицьких політиків 4 . Деякі аспекти історії українські» галицьких партій з’ясовуються у праці І.Макуха5. Але варто підкреслити, що згадані автори не мали змоги користуватися джерелами, які знаходилась на території колишнього СРСР.

1 Дей О. Іван Франко і перша російська революція. - Львів, 1955; його ж. І.Франко: житія і діяльність.' К.,1981; Грицак Я. ...Дух, що тіло рве до бою.... - Львів, 1990; І.Франко в спогадах сучасників. - Львів, 1972 Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО. Львів, 11-15 вересня 198( р.: УЗ кн.-К., 1986.

2

Пошук А. Проблеми су спільного розвитку в ідеології революційного демократизму України. - Львів, 1982 його ж. Проблеми демократії, держави та політичних відносин у суспільній думці України другої половиш

XIX ст. / Політологія: За ред. акад. Семківа О. - Львів, 1994. - С. 108 - 122; його ж. Деякі питанні державотворення в Україні // Республіканець. - 1993. - На 7-8.

3 *

Макарчук С. Этносоциальное развитие и национальные отношения на западноукраинских землях в периоі империализма,- Львов,1983; Кулъчицъкий В. Державний лад і право в Галичині (в другій половині XIX — на початку XX ст.): Конспекти лекцій.-Львів, 1965; його ж. З історії української державності. - Львів, 1992.

4 . .......

Волинець С. Передвісники і творці листопадового зриву: Західноукраїнські громадські і політичні діячі.

Вінніпег, 1965; Сохоцький /. Історичні постаті Галичини XIX — XX ст. - Нью-Йорк; Париж; Сідней

Торонто, 1961.

5 Макух І. На народній службі. - Детройт, 1958.

Серед української емігрантської історіографії з цього питання вигідно рівняються два автори — Дж.-П.Хи.мка та І.Лисяк-Рудницький. Перший сліджував генезу українського радикального руху в Галичині у 70-80-х роках XIX . та його подальшу ідейну диференціацію, а також роль "молодих" діячів РУРП у ірмуванні постулату політичної самостійності України1. І.Лисяк-Рудницький ерою наукових інтересів обрав українську суспільно-політичну думку другої ловини XIX — першої половини ХХст. У нього є також окремі праці, присвячені ліільно-політичному розвитку' Галичини досліджуваного періоду, де він намагався казати внесок політичних партій у боротьбу українського народу за свою ржавність2 . Ці праці є для нас особливо цінними, оскільки їх автор виступає не ше як історик, а й як політолог. Історія дає йому необхідну фактологічну основу, )б простежити генезу української політичної думки.

Серед сучасних зарубіжних дослідників тему суспільно-політичних рухів у личині найкраще розробили польські вчені. Окремі аспекти діяльності українських ртій досліджені у працях Е.Горнової та В.Найдус3 . Це питання вивчається в тексті взаємозв'язків української та польської соціал-демократичних партій, ким чином можна простежити історію конфлікту УСДП та ППСД і встановити го корені. В описах загального політичного тла трапляються оцінки ліберально-нсервативних і центристських течій. Питання взаємин польських та українських ртій періоду І890-1923рр. висвітлене також у працях Е.Грухали та Цомбковського4.

Тільки після проголошення незалежної України розпочався новий етап упередженого й системного вивчення історії політичних партій, української

'имка Ж.-П. Український соціалізм у Галичині (до розколу в Радикальній партії 1899 р.) // Journal of rainian Graduate Studies.- 1979.- V.7.- P.33-51; його ж. Socialism in Galicja: The Emergence of Polish Social-nokracy and Ukrainian Radikalisra (1860-1890).- Cambridge (Mass.), 1983; його ж. Young Radikals and ependent Statehood: The idea of a Ukrainian Nation-State: 1890-1895 // Slavic Review.- 1982.- V.41. - № 2. - P. '-235.

Іисяк-Рудницький І. Між історією і політикою: Статті до історії та критики української суспільно-[ітичної думки.-Мюнхен,1973; його ж. Історичні есе.-Т.І - 2. -К, 1994; Лисяк-Рудпицький І. Українці в нчині під австрійським пануванням // Історичні есе. - К., 1994. - Т. 1. - С. 413 - 450; його ж. Український (іональний рух напередодні Першої світової війни // Історичні есе. - К., 1994. - Т.1. - С. 471 -483.

fornowa Е. Ukrainski oboz postepowy і jego wspolpraca z polska lewica spoleczna w Galicji w 1876-1895,-xla\v,1968; Najdus W. Polska Partia Socjalno-Demokratyczna Galicji і Slaska: 1890-1919,- Warszawa, 1983.

iruchala J. Rzad austriacki і polskie stronnictwa polityczne wobec kwestji ukrainskiej (1890 — 1914).-owice,1988; Dabkomki T. Ukrainsci ruch narodowy \v Galicji Wschodniej (1912-1923).- Warszawa,1985.

політичної думки1 . Плідно у цьом>' напрямі працює Я.Грицак. котриіі досліди роль “молодих” радикалів у суспільно-політичному житті Галичини наприкінці XIX початку XX ст.2 На особливу увагу заслуговують дисертаційні праці молодих вчени

С.Телешуна та В.Расевича3 . Якщо дослідження С.Телешуна стосується еволюц програм українських партій та організацій з національного питання, то прац В.Расевича присвячена діяльності УНДП у Галичині.

Важливе концептуальне та методологічне значення для аналізу діяльності українських галицьких партій мають праці класиків вітчизяної партолог В.Старосольського, (^.Дністрянського та О.Назарука4 . Чимало теоретичних методологічних положень, які вони запровадили до сфери дослідження партії значною мірою продовжують визначати загальний напрям і зміст сучаснс української політології.

1 Кондратюк К. Нариси історії українського національно-визвольного руху XIX ст. - Тернопіль, 199! Шкраб'юк П. М.Павлик та його візія політичного майбутнього України // Україна: культурна спадщин національна свідомість, державність.- Львів, 1995. - Вип. 2. - С. 130 - 142; Козацький if, Поліщук ( Національно-політична думка України (кінець XIX — початок XX ст.) // Наукові праці з питань політичні історії,- К., 1992. - С. З - 14; Гнатюк М. Іван Франко і національно-демократична партія в Галичині Українське літературознавство,- Львів, 1995. - Вип. 60. - С. 7 - 14; Злупко С. Юліан Бачинський: "Украй для себе!" //Універсум,- 1995,- верес. - жовт. - С.15-18; Босак О. Ю.Бачинський —речник ідеї політичні самостійності України // Студії політологічного центру "Генеза",- Львів, 1995. - № З,- С. 197 - 200; його я Галицька соціал-демократія про державну незалежність України // Студії політологічного центру "Генеза" Львів, 1995.- N° 6. - С. 360 - 363; Потульницький В. Теорія української політології.- К.,1993; Кухта Б. історії української політичної думки,- К.,1994; Українські політичні партії кінця XIX — початку' XX сі Програмові та довідкові матеріали. — К.,1993.

2 Грицак Я. "Молоді" радикали в суспільно-політичному житті Галичини // Записки Наукового Товарисп ім. Т.Шевченка. - Львів, 1991.- Т. 222. - С.72-110; його ж. До генези ідеї політичної самостійності України Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність. - К., 1992. - Вип.1.- С. 119 - 140; ііо. ж. Іван Франко в еволюції української політичної думки // Сучасність.- 1994. - № 9. - С.114-126; його зі Драгоманов, Франко і дилема українського соціалізму // Штрихи до наукового портрета Михаш Драгоманова: Збірник наукових праць. - К., 1991. - С. 75 - 83.

3 Телешун С. Національне питання в програмах українських політичних партій в кінці XIX — на початі XX ст.: Автореф. дис, ... канд. етнолог, наук.- К.,1996; Расевич В. Українська національно-демократичі партія(1899-1918рр.): Автореф. дис.... канд. іст. наук. - Львів, 1996.

4

Назарук О. Значення партій,- Львів, 1939; Старосольський В. Партія в Конституції Чехословацьк Республіки // Науковий збірник українського університету в Празі,- Прага, 1923,- Т.і; Дністрянський і Загальна наука права і політики,- Прага, 1923,- Т.І.

Методологічні проблеми партій і партійних систем знайшли глибоке зуніування у підручнику “Політологія” за редакцією О.Семківа 1 . Необхідно >нути увагу на наукові праці таких авторів, як Д.Табачник, В.Литвин, А.Білоус. ІІведа, де аналізується формування багатопартійної системи в Україні, ііджується роль і місце партій у процесі державотворення2.

Дисертант використав праці класиків світової партології Зстрогорського, М.Міхельса, М.Дюверже) та націології (М.Гроха, Е.Геллнсра, очковського)3.

Отже, як засвідчує огляд літератури, в осмисленні порушеної нами зле ми переважає історичний підхід. Така ситуація потребує комплексного і гетичного вивчення теми з особливим акцентуванням на політологічному аспекті. [ цьому важливе значення надається новим методологічним підходам із ■осуванням здобутків сучасної української та зарубіжної політології.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є рвання місця й ролі ідеї державності та національної незалежності в теоретичнії! і етичній діяльності УНДП, РУРП та УСДП. Реалізація поставленої мсти гдбачає розв’язання наступних завдань:

— простежити процес формування ідейно-теоретичної традиції іїнського національно-визвольного руху 40-80-х років XIX ст. як обов'язкової гдумови діяльності політичних партій Східної Галичини наприкінці XIX — атку XX ст.;

— з’ясувати передумови виникнення та особливості функціонування ших українських галицьких партій;

літологія/ За ред. акад.Семківа О. І. - Львів, 1994.

іачникД. Політичний плюралізм: від думок до партій // Філософська і соціологічна думка. - 1990. - № 4; ус А. Політичні об'єднання України. - К.,1993; Литвин В. Про сучасні українські партії, їхніх нльників та лідерів // Політологічні читання. - 1992. - № 1; Шведа Ю. Формування багатопартійної гми в Україні: Автореф. дис. ...канд, політ, наук. - Львів, 1996.

•трогорский М. Демократия и политические партии: В 2 т. - М, 1920; Михелъс Р. Социология тических партий в условиях демократии // Диалог. - 1890. - № 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 18; Duverger М. ical Parties. Their Organization and Activity in Modem State.- New York, 1963; Hroch M. Social >nditions of the National Revival in Europe: A Comporative Analysis of the Social Composition of Patriotic ps amond the Smaller European Nations / Translated by B.Fowkes. - Cambridge; London; New York: New ielle; Mellboum; Sydney,1985; Gellner E. Narody і nacjonalizm.- Warszawa, 1991; Еачкоеський О. ональна справа.- Відень,1918; його ж. Вступ до націології: Курс лекцій.- Подебради.1934; росольський В. Національний і соціальний моменти в українській історії,- Відень, 1915; його ж. Теорія і. - Відень, 1922.

— проаналізувати еволюцію поглядів провідних діячів УНДП, РУРП і

УСДП на національне питання, самовизначення і державність українського народу та її відображення у партійних програмах; -

— визначити суть теоретичних дискусій і міжпартійної боротьби щодо питання політичної самостійності України;

— дослідити основні напрями практичної реалізації програмних засад через парламентську діяльність та агітаційно-пропагандистську роботу серед українського населення краю.

Теоретична і методологічна основа дослідження. Дисертаційна робота здійснювалась на міждисциплінарній основі, а тому при її написанні ми послуговувались теоретичним і методологічним надбанням політології, історії, філософії. У дослідженні використано системно-аналітичний метод, який дає змогу не лише систематизувати емпіричний матеріал, а й висвітлювати та зіставляти проаналізовані факти.

Завдяки структурно-системному підходу діяльність українських галицьких партій розглядалася в цілісному суспільно-політичному житті України початку ХХст. Водночас, струкіуризація цієї діяльності, передусім ідеологічної, дає змогу виокремити ідею державності та національної незалежності, показати її місце в програмах українських галицьких партій. У дослідженні використані також порівняльно-історичний і предметно-хронологічний методи, а також метод синхронізації й актуалізації.

Джерельна база дисертацій Джерельні матеріали, використані у дисертації, поділяються на дві категорії: опубліковані та неопубліковані джерела. В свою чергу серед кожної з них можна виділити тематичні блоки: 1) програми, циркуляри, звернення та заяви партійного керівництва УНДП, РУРП та УСДП; 2) протоколи нарад конференцій та з'їздів; 3) теоретичні праці з національного питання партійних ідеологів; 4) мемуари безпосередніх учасників подій; 5) приватне листування; 6) документи краєвих та центральних австрійських органів влади; 7) партійна преса та інші періодичні видання.

Цінним джерелом у вивченні теми є мемуари таких галицьких політиків, як Ю.Бачинського, В.Будзиновського, К.Левицького, Є.Олесницького, М.Ганкевича, а також спогади наддніпрянців Є.Чикаленка та О.Лотоцького1 . Результати комплексного аналізу цієї літератури дали змогу краще зрозуміти політичні процеси

1 Бачинський Ю. Як я видавав "Українську еміграцію”: Зразок культури "Українського Піємонту” з початку

XX віку.-Львів, 1930; Буізиновський В. Ішли діди на муки (Введення в історію України).- Львів, 1925; його ж. Історія національної думки на тлі моїх споминів // Новий час.- 1934,- 2 черв.; його ж. Ексгумація і нові похорони//Діло.-1912,- 4.82; його ж. Автобіографія (фрагмент із посмертних паперів) // Як чоловік зійшов на пана.- Львів,1937; ОлесницькийЄ. Сторінкиз мого життя(1890-1897).- Львів, 1935; ЦегельськийЛ. Від легенд до правди. Спомини про події в Україні звязані з Першим Листопадом 1918 р. - Нью-Йорк; Філадельфія, 1960; ЧикаленкоЄ. Щоденник(1907-1917).-Львів, 1931;ГанкевичМ. З перед двайщгги літ// Календар "Впереду". - Львів, 1920.-С.71 - 82; Лотецький О. Сторінки минулого,- Варшава,І933.- 4.2.

в Галичині наприкінці XIX — початку XX ст. та з'ясувати внесок політичних партій у боротьбу українського народу за свою державу.

При написанні праці широко використовувалась преса, зокрема офіційні органи УНДП ("Діло", "Свобода"), РУРП ("Народ", "Громадський голос", "Хлібороб", "Радикал"), УСДП ("Воля", "Земля і воля"). Ці видання систематично публікували програмні документи, протоколи нарад, з'їздів та конференцій партій, звернення і заяви партійного керівництва. Крім цього, газета "Діло" впродовж кількох років подавала стенографічні протоколи виступів українських депутатів у австрійському парламенті. Автор використовував й інші періодичні видання — газети "Будучність", "Гайдамаки", "Галичанин", "Буковина" та ін.

Чільне місце в дисертації посідає аналіз теоретичних праць з національного питання ідеологів українських галицьких партій І.Франка, М.Павлика, Ю.Бачішського, В.Будзиновського, ЛЦегельського, В.Левішського, С.Вітика1 . Автор проаналізував також творчу спадщину наддніпрянських діячів М.Драгоманова, Б.Грінченка, М.Грушевського, М.Міхновського2 , які мали безпосередній вплив на галицьких політиків.

З неопублікованих джерел виняткову цінність мають матеріали, що зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові. Це, зокрема, особисті фонди Ю.Бачинського(ф,683), М.Павлика (ф.663), В.Охримовича (ф.372), Ю.Романчука (ф.382), В.Левинського (ф.387),

В.Старосольського (ф.360). Аналіз цих документів дає змогу реконструювати ідеологічну, організаційну та парламентську діяльність українських партій.

У фондах Галицького намісництва (ф.146) зберігаються рапорти і донесення львівської дирекції поліції міністерству внутрішніх справ у Відні, які

1 Франко I. Ukraina irredenta // Житія і слово,- 1895.- Т.4.- Кн. б.- С.471-483; його ж. Поза межами можливого // Літературно-науковий вісник.- 1990.- Т.12,- Кн.10,- С.І-9; його ж. Що таке поступ? // Іван Франко про соціалізм і марксизм,- Нью-Йорк, 1966.- С.79-120; Павлик М. Соціал-демократична "нова ера" // Народ.- 1895. - № 4. - С.57-60; його ж. Соціалізм і теперішні держави//Новий громадський голос.- 1904,- 8 вересня; Левинський В. Національна ідея.- Яворів,1933; його ж. Народність і держава,- К.; Відень, 1919; Бачинський Ю. Україна irredenta.- Берлін,1924; його ж. Поділ Галичини / Реферат Ю.Бачинськоо, Виголошений на VI з'їзді русько-української радикальної партії у Львові 19 вересня 1897 року,-Чернівці,1897; Вітак С. Під теперішню пору,- Львів, 1906.

г Драгоманов М. Листи на Наддніпрянську Україну//Діалоги про українську національну справу'.- К.,1994,-С.149-271; його ж. Передне слово [ до "Громади" 1878 p.] // Вибране. - К.,1991. - С.276-327; його ж. Чудацькі думки про українську національну справу// М.П.Драгоманов. Вибране,- К.,1991.- С.461-559; його ж. Пропащий час // М.П.Драгоманов. Вибране,- К.,1991,- С.559-575; Грінченко Б. Листи з України Наддніпрянської // Діалоги про українську національну справу,- К.,1994,- С.37-145; Грушевський М. Реальна політика на галицькім грунті.- Львів, 1911; його ж. Якої автономії і федерації хоче Україна?.-Відень, 1917; Міхновський М. Самостійна Україна ,-К.; Л ьвів, 1991.

свідчать про політичну активність у регіоні. Згадані матеріали становлять виняткс цінність ще й з огляду на те, що чиновники поліції детально занотовували пере усіх політичних зібрань. Що дає змогу відтворити реальну картину шлях зіставлення цих матеріалів з офіційними партійними звітами у пресі.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, : комплексно досліджуючи функціонування українських політичних партій Схід] Галичини, автор зосередив увагу на політологічному аспекті проблеми, з’ясував] підходи і принципи формування державницької ідеології у теоретичній і практичі діяльності згаданих партій.

До наукового обігу вперше введено значний обсяг мало- і невідом архівних матеріалів, на основі яких автор стверджує, що ідея державності національної незалежності була безумовною ідеологічною домінантою партій політичних програм трьох українських галицьких партій. Водночас з’ясовано ступі відповідності партійних програм об’єктивним процесам розвину української нації загальноєвропейським національним процесам кінця XIX — початку XX ст.

Зроблено висновок про те, що діючи в межах конституції Австро-Угорсь] держави офіційно декларуючи принципи автономізму, українські партії наспраї прагнули реалізувати ідею політичної самостійності України. Власне, цей асш діяльності УСДП, РУРП та УНДП започаткував вступ українського націонали визвольного руху в останню стадію його розвитку — в стадію безпосередньс державотворення. Водночас, дисертант простежив процес еволюції як партійі політичних програм, так і поглядів окремих партійних лідерів з національне питання, теорії самовизначення та державотворення.

Розкрито зміст поняття національний суверенітет — це сукупніс повновладдя нації та прав, що гарантують незалежність особи. Він забезпечуєті насамперед державністю, комплексом конституційних прав і нормативи юридичних актів, а також традиціями. Істотну роль виконують демократичні гаран

— соціальні, економічні, культурні. Якщо йдеться про українську націю, то суверенітет виявляється у можливості вільного політичного самовизначення, в пр; на територію, що історично склалася, та на природні ресурси, а також у самостійної її законодавства і вибраної державної влади, в національному громадянстві.

Визначається місце і роль національної ідеї в державотворенні як систе: цінностей, уявлень та переконань, ядром якої є ідея суверенітету націй. Її вплив державотворчі процеси зумовлений авторитетом національних еліт, їх здатніс: відтворювати корінні та життєві інтереси народу. Національна ідея ст державотворчою тільки тоді, коли відповідає інтересам широких верств суспільсті людини як особистості й громадянина.

На основі аналізу світоглядно-орієнтаційних засад відповідних партій та лідерів одержано наступну класифікацію концепцій українського державотворення:

— народницько-романтична концепція з акцентом на ідеалізацію минулого

— національно-демократична концепція, в основу якої покладено національні цінності в поєднанні з соціальними та громадськими інтересами;

— соціалістична концепція, пріоритетним для якої є соціальне питання.

У методологічному плані дисертант запропонував власну схему та принципи функціонування українських політичних партій, що виникли на зламі XIX—XX ст., як репрезентантів політико-партійної традиції недержавних народів.

Теоретичне і практичне значення дисертації. Матеріали дисертації та висновки дають змогу розширити знання з історії українського державотворення, зокрема, простежити процес зародження та розвитку державницької ідеології. Формування сучасної політико-партійної структури українського суспільства на засадах демократії та плюралізму посилює зацікавлення витоками цього руху і його історичними коренями. На сучасному етапі становлення української державності значний інтерес становлять результати досліджень засад українського політичного руху та досвіду міжпартійної співпраці.

Практичне значення дисертаційної праці визначається придатністю її матеріалів, висновків і рекомендацій до використання в процесі розбудови політичної системи незалежної Української держави, розробки українськими політичними партіями національних програм, адекватних вимогам сучасної політичної ситуації, а також механізмів втілення цих програм у життя.

Зібраний та узагальнений автором фактичний матеріал сприятиме суттєвому розширенню інформаційного поля в сфері політології, історичної науки й етнології. Матеріали дисертації стануть у нагоді при розробці та викладенні курсів політології та історії України XIX — XX ст.

Апробація дослідження. Основні висновки та теоретичні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на наукових звітних конференціях викладачів кафедри політології Львівського університету ім. І.Франка в 1993-1995 рр., Всеукраїнській науковій конференції “Генеза ідеї української політичної самостійності: від “Слова перестороги” до “України іггеїІеЩи”” (Львів, 1996), засіданнях історичної комісії НТШ у Львові (1995), методологічному семінарі політологічного центру “Генеза” (Львів 1995).

Основні аспекти дослідження викладені у чотирьох публікаціях дисертанта.

Дисертаційне дослідження обговорене і рекомендоване до захисту кафедрою політології Львівського державного університету ім. І.Франка.

Структура дослідження. Дисертація побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

Основний зміст дисертації

У Вступі обгрунтовується актуальність та наукове значення обраної теми, висвітлюється ступінь її розробленості, визначається мета та завдання дослідження, виділяються положення які виносяться на захист, окреслюється теоретична і методологічна основа та джерельна база дисертації, її науково-практичне значення.

У першому розділі “Політичні партії та особливості їх функціонувати Східній Галичині (кінець XIX — початок XX ст.)” дасться загалі характеристика теоретико-методологічних підходів до визначення суті поняі “політичної партії”, визначенні її основні характеристики — ідеологія, політт платформа, організаційна структура, методи та засоби діяльності, соціальна основ; електорат. Проведений нами аналіз дає змогу дійти висновку, що серед дослідни немає єдиного погляду стосовно поняття партії. Ця обставина поясню от складністю та багатогранністю об'єкта дослідження і різними підходами розв'язання зазначеної проблеми, різними традиціями національних політологічи шкіл.

Під поняттям партії ми розуміємо спільність людей, об'єднаних ідеологі1: та організаційно з метою завоювання (в результаті виборів або іншим шляхо утримання і використання державної влади для реалізації інтересів певі соціальних груп, верств, етнічних та інших спільностей.

Незважаючи на деякі негативні аспекти у діяльності політичних парі більшість дослідників дотримується думки про те, що вони є важливим фактор життя кожної держави. При цьому найчастіше називають такі функції: відображеі інтересів великих суспільних іруп, боротьба за владу, формування суспільної дул тощо. Одну з функцій виділяють українські дослідники — участь політичних парті державотворенні.

Матеріали першого параграфа викладені таким чином, щоб мати яком* зручніший інструментарій для подальшого аналізу діяльності українських галицьі партій кінця XIX — початку XX ст.

Передумови виникнення та особливості функціонування західноукраїнсьі партій з'ясовано у другому параграфі “Особливості функціонування українсь* політичних партій у Галичині” . Автор доводить, що впродовж 1890 — 1916 завершується формування сучасної партійної системи галицького українства з одні центристською (УНДП) та двома опозиційними до неї партіями (РУРП і УСД Українські галицькі партії виявилися життєздатними, кожна з них мала міі організаційну структуру, політичну програму, соціальну основу та арсенал тактичі засобів і методів ведення політичної боротьби. Це дало їм змогу понад чве століття виконувати важливу роль у суспільно-політичному житті Галичини, ; ширшому контексті - всієї України.

УНДП, РУРП та УСДП викону вали важливі функції, у тому числі:

— активізували політичну діяльність українського населення Галичи надаючи тим самим національному рухові масового характеру;

— виявляли, формували і обгрунтовували інтереси всіх суспільних гр) верств, що становили українську' націю;

— надавали національному рухові цілісного та організованого характеру;

— формували національну' ідеологію і політичну доктрину;

— представляли національні інтереси українського населення Галичини в йському парламенті та галицькому сеймі і тим самим активно впливали на яття політичних рішень у державі;

— проводили культурно - освітню роботу серед українського населення

і впливали на формування національної самосвідомості;

— продукували нову політичну еліту.

Той факт, що наприкінці XIX ст. українській народ був позбавлений вносгі і входив до складу двох імперій -- Російської та Австро-Угорської

о вплинуло на процес формування партійно-політичної системи в Україні:

1. В різних регіонах України процес формування партійної системи дав нерівномірно. Так, у Галичині створення політичних партій відбулося ї, ніж у Наддніпрянщині. Таке лідерство, на нашу думку', стало можливим и тому, що напередодні 1890 р. у Галичині були створені достатні громадсько-чні передумови для виникнення власних партій (легалізація політичних , вплив європейської політичної думки тощо).

2. Внаслідок довготривалого перебування галицьких українців під шням інших держав було втрачено вищу соціальну верству, функції якої взяла бе інтелігенція. Вона фактично очолила український національний рух гінці XIX — початку XX ст. і була засновником перших українських чних партій.

3. У зв'язку з тим, що процес індустріалізації українського суспільства ався дуже повільно, міське середовище для нього тривалий час залишалося то чужим. Соціальну основу українських галицьких партій становило жно селянство.

4. Для українського населення Галичини, котре не мало власних панівних національне гноблення тісно перепліталося з соціальним. Ця обставина, іа, позначилася на діяльності перших українських галицьких партій (РУРП, ), які в програмах намагатися поєднати класовий та національний принципи.

На основі аналізу процесу політичної структуризації українського ьства дисертант вважає, що доцільніше виділити чотири етапи визвольного Східній Галичині, а саме: 1) початковий період, коли визвольні змагання ш на рівні окремих осіб, пасивної масової свідомості та окремих, розрізнених торі і часі, груп; 2) культурницький період, коли відбувалася консолідація ників української самоіндетифікації на засадах національно-культурного ку; 3) політико-паргійний період, коли національний рух піднявся до рівня тої організації, що дало змогу перенести боротьбу на політичний, одержавшій напрями; 4) період безпосереднього державотворення, який ься з українською національно-визвольною революцією 1917 - 1920 рр. Окрім на всіх етапах свого розвитку національний рух поєднував повний комплекс економічну, побутово-звичаєву, культурницьку, політичну. На кожному етапі жали одна з них, що і визначало його основну специфіку.

Незважаючи на всі недоліки і протиріччя, притаманні українському політичному національно-визвольному рухові на початковій стадії його розвитку, на початку ХХст. вдалося закласти суттєві організаційно-політичні підвалини майбутнього українського державотворення.

У другому розділі “Ідея державності та національної незалежності в програмах українських галицьких партій” простеляється еволюція поглядів провідних діячів УНДП, РУРП та УСДП на національне питання, самовизначення і державотворення українського народ)' га її відображення у партійних програмах.

Так, у першому параграфі “Проблеми держави та нації у суспільно-політичній думці України другої половини XIX ст.” автор аналізує процес формування ідейно-теоретичної традиції українського національного руху 40 - 80-х роках, як обов'язкової передумови ідеологічної діяльності західноукраїнських політичних партій початку' XX ст. Дисертант виділяє два основних напрями, за якими розвивався український рух, а відтак - і національно-політична думка: радикальний або соціалістичний (який репрезентували МДрагоманов та його послідовники), українофільський (О.Кониський, Б.Грінченко, члени товариства “Народна Рада”). Для першого напряму головним було соціальне питання, для другого - національне.

До середини 90-х років XIX ст. жодна з існуючих на той час в українському таборі сил у Галичині та Наддніпрянщині не висувала питання про державну незалежність України. Здебільшого українські політичні діячі залишались на позиціях лояльності до урядів та сподівались вибороти автономії у межах існуючих політичних систем. Тобто, їх ідеалом була автономна Україна відповідно у всеросійській чи всеавстрійській федерації. Якщо радикали були переконані у тому, що жодна держава, у тому' числі й національна, не є гарантом справді демократичного вільного розвитку особи, то українофіли зазначали недосконалість українського руху і його нездатність до державотворчих змагань. Однак ті й інші дотримувалися думки, що українці є окремою нацією, яка має право на політичне самовизначення. Саме вони закладали ідейні засади українського руху, використані теоретиками перших українських політичних партій.

Здійснений у параграфі дисертації аналіз теоретичних поглядів провідних діячів українського визвольного руху на національні відносини і долю української державності однозначно засвідчують існування і стійке зростання впродовж XIX ст. традиції ідейно-теоретичного усвідомлення процесів творення української нації, її самовизначення й утвердження як невід'ємної складової багатонаціонального простору Європи. Ця тенденція розвивалася нерівномірно і суперечливо, значною мірою автономно від відповідної соціально-економічної трансформації українського суспільства. Однак саме ця традиція, накопичені завдяки їй ідейно-теоретичні надбання у сфері національного питання в поєднанні з досягненнями загальноєвропейської теорії національних відносин і державотворення забезпечили перехід українського національно-визвольного руху наприкінці XIX ст. у якісно вишу' стадію його буття - національно-партійну.

В другому параграфі “Формування державницької ідеології в програмних документах західноукраїнських політичних партій кінця XIX-

■іатку XX ст.” Y ясовусться місце і роль ідеї державності та політичної залежності України в партійних програмах УНДП РУРП і УСДП.

Про те, що кінцевою метою українського національного руху є політична постійність України, вперше заявили члени Русько-української радикальної партії. , зокрема, записано у новій редакції програми партії (грудень 1895 p.), прийнятій аслідок компромісу між двома поколіннями радикалів — “старшими” і олодими”. Введення постулату політичної самостійності до програми РУРП ічною мірою було заслугою “молодих” радикалів — Ю.Бачинського, Зудзиновського, В.Охримовича та ін.

Так, в основу програми радикальної партії було покладено працю .Бачинського “Україна irredenta”. І хоча в цьому творі автор використовує рксистську аргументацію і розглядає Українську незалежну державу як етап на мху до побудови суспільства без класів та націй, все-таки “Україна irredenta” стала «ливою подією в історії української політичної думки кінця XIX ст. Здобутком «логічних пошуків Ю.Бачинського і “молодих” радикалів було те, що вони не :ьки сформулювали тезу про політичну самостійність, а й шляхом наукового ілізу обгрунтували її нагальну потребу для українського народу.

Ідея державності та національної незалежності була важливою складовою лтіною програм і двох інших галицьких партій — УСДП та УНДП. Так, один з :ологів українських соціал-демократів М.Ганкевич у виступі на Бернському з'їзді лрійських соціалістів (1899р.) підкреслював, що УСДП рівною мірою захищатиме дальні та національні інтереси українського народу, оскільки ідея ■ернаціоналізму, до якої прагнуть соціалісти, стане реальністю лише тоді, коли «сен народ стане господарем на своїй землі і здобуде політичну незалежність, дібні думки висловили й інші лідери Української соціал-демократичної партії — Зітик та В.Левинський, погляди котрих формувалися значною мірою під впливом юлогів австромарксизму О.Бауера, К.Реннера, М.Адлера. Однак на шляху заїнського державотворення соціал-демократам не вдалося досягти значних ііхів. На нашу думку, пояснити це частково ножна організаційною залежністю 'ДП від Польської партії соціал-демократичної (ППСД), в якій вона певний час зебувала, а також ідейними розбіжностями в партії.

Чільне місце в історії української політичної думки кінця XIX — початку ^ ст. посідає програма Української національно-демократичної партії. З огляду на щональне питання вона стала суттєвим кроком вперед порівняно з програмами передніх партій. Так, на відміну від радикалів і соціал-демократів, для яких ювним було соціальне питання, національні демократи заявили про те, що сищатимуть передусім національні інтереси українського народу. Програма УНДП [кидала класовий принцип і спрямовувала якнайширші верстви українства на іучення до процесу державотворення, тобто, на консолідацію нації.

У програмі визначалась кінцева мета українського національного руху та ти на шляху до її реалізації. Наприклад, програма максимум партії передбачала юрсння незалежної Української держави, а програма мінімум — впровадження ціонально-територіальної автономії Східної Галичини в межах Австро-Угорщини.

УНДП сподівалась досягти політичного ідеалу демократичним еволюційним шляхо у межах існуючої держави.

Важливу роль у формуванні доктрини українського національне демократичного руху виконав І.Франко, котрий з другої половини 90-х років XIX с відмовився від федеративної концепції М.Драгоманова і перейшов на самостійницьі позиції. Саме цим був зумовлений вихід І.Франка з РУРП і вступ в УНДП. найдовершенішому вигляді його концепція знайшла відображення у творах “Штаііі іггееіепіа”, “Поза межами можливого”, “Що таке поступ”.

Таким чином, на початку XX ст. постулат політичної самостійності Україн був принципово важливою складовою частиною програм трьох українськії галицьких партій — УНДП, РУРП та УСДП. Однак український національне політичний рух як за рівнем організованості, так і національної самосвідомості и був ще достатньо сильним. Тому українські партії не могли відкрито стояти и самостійницьких позиціях, щоб не викликати репресій уряду. Розбудова державше" розглядалася ними в контексті обов'язкової легітимності влади і прагненні зберегт Галичину як плацдарм для подальшого розвитку всеукраїнського руху.

Основні напрями практичної діяльності УНДП, РУРП та УСД1 простежуються в третьому розділі дисертації “Реалізація ідеї державності практичній діяльності українських галицьких партій”. Адекватно оцінюючи свс сили та можливості, УНДП, РУРП і УСДП обрали центральною вимогою практичне діяльності утворення з українських етнічних територій національно-адміністративне автономії, яка розглядалась як необхідний етап на шляху до політичне самостійності. Для популяризації цієї ідеї використовувалась переважно трибун австрійського парламенту’. Саме цей аспект діяльності згаданих партій висвітлений першому параграфі “Участь у передвиборчих кампаніях та роботі австрійської парламенту”. Впродовж 1900-1914 рр. українські партії досягай значних успіхів б шляху парламентаризму'. Так, національні демократи заснували в Державній раг український клуб (1901 р.), до якого згодом увійшли представники радикальне партії. Українські соціал-демократи хоча й не були членами клубу і входили д складу' загальноавстрійської соціал-демократичної фракції, з певних питань, зокрем національних, блокувались з УНДП та РУРП. Незважаючи на програмі розходження, в австрійському' парламенті УНДП, РУРП та УСДП часто діял спільно, ставлячи загальнонаціональні інтереси вище, ніж вузькопартійні.

Заснувавши парламентський клуб, чисельність якого в 1907 р. становила З осіб (більшість — націонал-демократи), українські партії заявили про себе як пр серйозну політичну силу, з якою австрійський уряд змушений був рахуватися. Вон отримали можливість на загальнодержавному рівні представляти націонали інтереси українського населення Австро-Угорщини і від його імені безпосередні впливати на прийняття політичних рішень у парламенті. Українськи парламентський клуб зосередив діяльність навколо розв'язання наступних пробле.ч поділ Галичини на Східну (українську) та Західну (польську); поділ Краєвої шкільне ради; відкриття у Львові українського університету; надання рівноправноег у країнській мові, її вільне використання в державних установах; запровадження

льного виборчого права, реформування адміністративно-правової системи тини. Ці вимоги розглядалися українськими партіями як окремі етапи на шляху іаціонального самоврядування, спроба підготувати основу і кадри для майбутньої іністрації.

Однак політика українського клубу в парламенті проводилася не завжди іідовно. Так, серед українських депутатів не було єдиної позиції щодо тактики 5у. Частина депутатів, які релрезеніували помірковане крило (Ю.Романчук. евицький, М.Василько), висловили сумнів у доцільності опозиції задля ігнення великої мети в майбутньому і запропонували проводити політику “малих тобто, шляхом компромісів досягти результатів у конкретних справах. Інші угати (Є.Левицький, Є.Петрушевич, В.Будзиновський, М.Петрицький) стали в икальну опозицію до уряду. Вони намагалися проводити незалежну політику і шкали українське суспільство в боротьбі за національно-політичні права ратися лише на власні сили. Хоча ця група була нечисельною і практично не качала політики клубу, сам факт її існування засвідчує про наявність у середовищі іїнських парламентарів самостійницького напряму.

Крім парламентської діяльності, УНДП, РУРП та УСДП активно ючилися в суспільно-політичне життя Галичини. Цей аспект діяльності автор вітлює в другому параграфі “Діяльність серед українського населення іичпни та активізація його національної самосвідомості”. Була створена ежа повітових і громадських організацій, що охопила практично всю територію цної Галичини. Для успішного просування на провінції партії використовували

1 методи, як відкриття при партійних органах канцелярій для надання їоштовної юридичної допомоги селянам, поширення культурно-освітніх і ансово-господарських організацій тощо. УНДП, РУРП та УСДП зосередили звні засоби інформації, що значно зміцнило їх авторитет. За короткий час цс гзпечило їм тверду опору в українському ссрсдовищі на провінції, давало чмоіу анізувати та провести такі широкомасштабні політичні акції, як аграрний страйк

2 р., рух за всезагальне виборче право тощо. Одним з важливих напрямів іьності національних демократів і радикалів стало залучення до політичного тя в Галичині української молоді. З цією метою було створено пожежно-ртивні товариства “Сокіл” та “Січ”. На початковому етапі між цими анізаціями проходила жорстка конкурентна боротьба, оскільки перші лорэдковувались УНДП, а другі перебували в зоні впливу РУРП. Напередодні ш цей рух втратив партійне спрямування і згодом послужив основою для анізації Українських Січових Стрільців.

Своєю діяльністю УНДП, РУРП та УСДП охопили всі соціальні верстви аїнства. Якщо УНДП, найвпливовіша з них, намагалася захищати ільконаціональні інтереси, незважаючи на класову приналежність, то РУРП і ДП орієнтувалися на окремі класи — селянство і пролетаріат. Хоча партії мали тилежні за соціальним спрямуванням програми, спільною для них була ідея ітичної самостійності України. Досягти цієї мети вони сподівалися юкратичним еволюційним шляхом — через національно-територіальну автономію

Галичини в складі Австро-Угорщини. В існуючій імперії українські партії вбача джерело легітимності для майбутньої Української держави.

Ідея національно-адміністративної автономії, що стала центральне вимогою практичної діяльності українських галицьких партій, відповідала реально; станові та рівню організованості українського політичного руху і трактувалася необхідний етап на шляху до національно-політичної самостійності. Український рз набираючи сили, змінював і тактику українських партій. Фіналом зміни кур української політики з еволюційного на революційний стало утворення ЗУНР.

У Висновках дисертації зроблено підсумки проведеного дослідження, да відповідні практичні рекомендації щодо майбутніх досліджень досвіду теоретично

і практичного розв'язання національного питання та становлення українсьі державності.

Ключові слова ідея державності, національна незалежність, національні суверенітет, державницька ідеологія, політична самостійність, політичні парт організаційна структура, політична платформа, методи та засоби діяльнос парламентська діяльність, соціальна основа та електорат.

1. Теоретико-методологічні засади вивчення політичних партій 11 Студії Політологічного центру “Генеза”. - 1995. - № 2,- С.76 - 81.

2. Ідейні основи українського радикального рух)' в Східній Галичині в кінці XIX століття // Студії Політологічного центру “Генеза”. - 1995. -№ 4,- С.256 - 266.

З. Ідея державності в українській політичній думці (кінець XIX - початок

XX століття) // Студії Політологічного центру “Генеза”. - 1995. - № 6. -

С. 366 - 369.

4. Ідея державності в політичній думці України наприкінці XIX століття // Вісн. Львівського ун.-ту . - 1996. - Випуск 34.

Ковальчук В.Б. Идея государственности и

национальной независимости в деятельности украинских политических партий Восточной Галичины в конце XIX -начале XX вв. (историко-политологический аспект). Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.01 - теория и история политической науки, Львовский государственный университет, Львов,. 1996.

Диссертация посвящена деятельности первых

легальных украинских политических партий, которые возникли в Галичине на рубеже Х1Х-ХХ вв.: Русско-украинской

радикальной (РУРП), Украинской национальнодемократической (УНДП) и Украинской социал-

демократической (УСДП) партий. В работе анализируются подходы и принципы формирования государственной идеологии в программных документах УНДП, РУРП и УСДП, а также пути её практической реализации.

SUMMARY

Kovalchuk V.B. Ideas of Statehood and National Independence in the Aktivity of Ukrainian Politikal Parties of Eastern Galicia at the End of the XIX - Beginning of the XX Century (Historical and Political Aspects). Dissertation for the Scientific Degree of Candidate of Political Sciences in Speciality 23.00.01 - Theory and History' of Political Science, L'viv State University, L'viv, 1996.

The dissertation is devoted to the activity of first legal Ukrainian political parties, which appeared in Galicia at the end of the XIX - beginning of the XX centuries: Russko-Ukrainian Radical (RURP), Ukrainian National-Democratic (UNDP) and Ukrainian Social-Democratic (USDP) Parties. The approaches and principles of state ideology formation in programme documents of UNDP, RURP and USDP as well as the ways of its practical realization are analysed in the present paper

Фірма “Меркурій” м.Броди Тираж 100 примірників.