автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Идея прогресса в социальной философии

Полный текст автореферата диссертации по теме "Идея прогресса в социальной философии"

АКАДЕМ1Я НАУК УКРАИНИ 1НСТИТУТ Ф1Л0С0Ф1Г

На правах рукопису

Кучерявий lean Тихонович

1ДЕЯ ПРОГРЕСУ В СОЩАЛЬШЙ Ф1ЛОСОФН

Спещальшсть 09.00.11 — социальна ф1лософ!я

АВТОРЕФЕРАТ

дисертаци на здобуття паукового ступеня доктора фиософських наук

КШВ - 1993

Дисерташею е рукопис.

Робота виконана в 1нституп фшософа АН Украши Офщ1йш опоненти:

доктор фмософських наук, професор, член-кор. АН УкраГни Пазенок В. С. доктор фиософських наук, професор Кириченко М. Г. доктор фиософських наук Кремень В. Г.

Провщна оргашзашя— кафедра фиософп гуманггарних факультете Ки1вського державного утверситету ¡м. Т. Г. Шевченка.

Захист вщбудеться » ' 1993 р. о <! год. на

засианш спец1ал1зовано'1 вченоТ р/ди Д. 01.25.03 в 1нститут1 фмософп АН УкраТни за адресою: 252001, м. Киш-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

3 дисертащею можна ознайомитися в б1блютец1 1нституту фьпософп АН УкраУни за адресою: КиТв, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розюланий «г1^ ^с-'С/г/Лгй 1993 р.

Учений секретар спец1ал1зованоТ ради доктор фшософсышх наук

1. В. БОЙЧЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРНСПША РОБОТИ

Актуальн{сть теми дослттення. XX стодггтя ув!йде в ícto-pto cbítobo'i циВ1Л1зац11 як час фунда^ентальних соц1альних зм!н, револкщ1й та вШн. Варто поргвняги лише соц1альни!} стаи людства початку-i, к1нця стол1ття,- щоб переконатися у його винятков!й щша-mí4Hoctí. РеалН останн1х десятил!ть, що пов'яэаш з виникненням глобальнкх -проблем, суттзвим чином вплинули перепус tu на-характер сусп!льного розвитку, на соц!альний прогрес, в1дносини М1Ж державами i народами. Hkíchí змшц. сталися в Kpaínax Cxi дно? бврош. Тут поящчено з Фоталi тарными ренинами,.розпалася остання 1мпе-' pifl - Радянський Союз,, на територН якого внниклн молод! незалек-HÍ держави. ЗдМснилйсь нарешт! в!ков.1Чна мр1я укражського народу про самостШну державу I нёзалежн!сть. Це я в ища св!тового. значения. Вони эмушують переосмнслити-багато чого з далек., --о i недавнього минулого, по-новому подивитися на ícthhii i постулат«, ио ще' вчора здавалися лепорушними, рхиуче в!цмовитися в!д заста-р1лйх стереотипа, в!дкинути-догми i щтучн!. традиц!Т.'Одним словом, настала сумпльна потреба у новому погяяд! на cbít, на вс1 соц!-альш .процеси в нь'ому, що так радикально з:*пшли cjrwcHy цив!л1-зацхю, окремг per i они i держави. Новий погляд на реалп, ураху-вання позитивного i негативного досвхду минулого мають в!цобрази~ ти сучасний стан cbítoboí цивШзаци', внявити тенденцГг i перс-^пективи tí розвитку. ■

Осмысления того, що було i що стал'ося, призводить до виник-нення uinora1 комплексу сусп1льних i пол1тичних гдей, що в сукуп-ност! утворшть нову ситуацию в\зоц1алБН1й ф!лософи,вимагають нових парадигм. Вони вмходять насамперед,Í3 визнання прав люди-пи на rfruie житгя, свободу вибспу народами шлях1в власного, суверенного розвитку. ЗвичаПно, jjhm не зн1маються bcí íhiiií пробле--ми життед1яльност1 светового сшвтезариства, ¡loro суперечност!' найр1зноглац1тн!шого характеру. Нов! где!' перебуааюгь в процес! активно: розробки i,розвитку. Та. ni за генезисом, н! за змхстом cboím вони не с монополию т f о i чи íhuiqí ¡деологй". Узагальнюючн !нтегральн1 ■ штереси. люрст.ва, ц! t це 'i- синтеэують гунетстшш! традиц}! прогресивног' думки минулого i сьогодення. • ■-"Нин! яюцство-яедалх больше виявляе себе-як тптнетарна сп!иь~

нота людей, ешшиР суб'ект. icTopmjHOí творчост!. Ми живем о у час1,*ио вимагае переосмислешя poní i значения pÍ3HHx склацо- * вих цього суб'екту, в тому чисni лхвих, революц!йних. сил, р{зних itnaciB í соц}альних сп!льнот. Вимагають уточнения поняття, через як! розкривавться суть социального процесу, floro напрями 1 засо-би /прогреб, револоц!я, реформа, моцерн1зац1я, радикальна транс-формец!я. íomo/. Аджз вони формувались, наповнювалисл конкрегним ' 3MfcT0M в!ншому сопельному простор! i час i. Однак концептуаль- . не переосшслення Й уточнения самоЧ f деi прогресивних omíh вима-гае водиочас збереяення д1алектичноУ насгупност} у П розум!нн1 ! еволюцй". ' ,

8 умовах колишиього СРСР, коли в сусп1льн1<я св{домост! паивала одна, марксистс'ька теор!я, дореч1 кажучи в И догматазо-ваному вигляц! далеко, н аутентивда справжньому марксизмов!, acf fmnf традацМн! сучасн! напрями сусп!лъно-ф1лософсько! пумки фаитично замовчувались, подаваяися в 1деолог1чно-препарованому вигляп.1, або .*•'. оголощувались ненауковими, реакцШними. 1стор!я, теор!я.та практика akíchux сусп1яьних зм1н та трансформац1Я не-р}дко позначалися печаткоп в!дверто! апологетики та тенденц^но! уперевженост!. 3 точки зору 1деолог1чно зумовленого сприРняття сут! соц!ального процесу Англ1я, наприклад, щодо 1ншх народ1в завжди проводила антигуманну екеплуататорську, ошэ слово - коло-н!заторську поя1тику. Рос!я ж - т!льки прогресивну, цивШэатор-ську. ' •

Такою ж иби6ipKOBODn в основное була 1 "метядоло^я" у став-ленн{ до соц{ально-ф}лософських теорий, в триу числ! концепцШ соц!ального поступу, як! формувалися вченими р!зних Kpa'iH колиш-ньф- соц1ал1стично¥ системя. Вони висв!тлювались як так i, да роз-вивались у к1льватер! й обов'язково п!д "благодШним" впливом рс-clttabKoí со!|1 яльно-ф}лософськЬí думки. Факт такого "впливу" не можнв запереч.увати, та в!н не був впливом одноб!чного типу "вчи-тель — учень", як не часто-густо намага^ся показувати. с

Наукова етика та потреби об'ективного сусп}льствознавства нэгально вимагають вклотити до наукового об!гу все багатство со-г(íaraHoí ф1пософН yclx цих народ!в в тоцу числ!, эрозум}ло, со-ц!ально-<})1лософських погг.?д(в украГнсьних мислител!в. Ц®. тезу .

сл!д особливо п1дкреслити. Ддае крш того, шо доробо;г багатьох 1з них ца.зався вельми дозовано, bíh ще ti беэпарцоннб спотворю-вався, а вже пот!м, у такому вигляд!, т.аврувавея т "гнилий. бур-жуазний лгбералхзм", чи як "украшськиЯ буржуазии^ нац10нал1зм".

В багатотомн1й радянсыай "Философской энциклопедии" иав!ть не згадусться пр1звище визначного представника украшсысо? со-ц!апьно1 думки другоК половшш XIX стол!ття М.П.Драгоманова, а в енциклопедичних радянських довiдлинах 80-х рок!в Драгоманава зараховано до табору буржуазних л!берал1в. Але ж усяк1й осв!че-н!й f- неупередженЯ!" людин! -в1домо, що Драгоманов в i двертий при-хийьник соц1ал1стично1 !дех. За визнечеиням в 1920 роц{ А.В.Ду-начарського Драгоманов — вчений саме coníanicTH4Hoi opieHTani:,' сто 1та"не'нише самого Чернишевського".

"Философский энциклопедический словарь", до побачив cbít 1984 року, не знайшов м!сця для 'вср1в1тн.ьо-в1домого-¿ощального мислителя, поета, д}яча культури, доктора ф!лоеофГ/ '1:Я.Франка. Щоправда, оф!ц1йнога радянськов 1деолог{ею в!н незмшю квал1ф1-кувввся як революц1РниП демократ. 0сн1льки цей термш позитивно оц!нпз одного ¡3 в1домих украгнських соц1г.>;ьних мислэтелгв i тим ■ самим В1др1зняе його в!д представник]в íhomx теч!й укра^нсько? соцгально?-думки, того ж Драгоманова або Грушевського, з'ясуемои якому контекст! bíh вживався в радянсвк1й науков!й л!тератур1. Поняття "револющйний демократ".по-перще.вживалося для визначен-ня тих 1цеолоп!в та пол¡тикíb, як{ вистутшли безпоеерершми по-передниками-марксисте, в!дзначалися близькими до останн1х- со-ц!альНими ор!йнтац1ями щодо суп сусгильного прогресу, floro голов-, них чинник i в тощо. Ло-друге, воно характеризувало тих лхдер1в су-часного нац1онально- визвольнорэ руху, як! обстоюють так званий "некагптая!стичнйй шлях" розвитку крахи, що визволил'ися В1д колониального гнйу. Якщо з першою ц;терпретац1бю цього поняття формально можна погодитися, взявши до увагн smíctobho хронолог!ч-н! та. генетичн! аспекта провесу виникнення та еволяцП' соц!ал1-стичног теч1г а согиально-фглософськ!?} думцг та пол1тичному жит-т1, то друге вживання цбого терм1ну хибуе на невиэначеи1оть i необгрунтонан! сть. . ... "

Погаиренз визначення револкщ!йного демократизму як- 1деологН

о

та полынки, що уособлгають 1нтереси насамперед "селянсько: демократ i Y" t знаменують собою фазу буржуазно-демократичного стану, виэвольного руху, а також поеднують 1део селянсько: революцГх з утоп!чним C04fartÍ3M0M э врахуванням доofíiy pesosioqtfiHoro про-цесу, реал!й поличного життя i роэвитку соц!альнсп TeopiY аов-с!м не- вягпядае переконл'ивим.. 1сторичний досв!д зокрема спросто-вуе постуяати про переваги пев'ног о типу демократ i i /буржуазно:, соц!ал1стичиох, пролетарськоУ, селянськоY/. Увага досл1д!дак}в дедал! б1лыпэ конценгрует.ься на визначенн1 атрибутивних якостей демократ!: ян феномену сусл]льного життя сучасного cycníльства.

• . Реал1стичний погляд стверддуеться i на соц!ав1зм у floro тео-ретично-концептуалыШ та практично-соц1альних моделях. "НауковиЯ ооц1ал1зм", доводячи свою принципову в1ам1нн!сть в!д утоп!чного, в тому числГ селянськоги, на д!л! виявився багато в чому хвор: л на tí ж сам i yfonluní прожекта, в яки:* эвинувачував esoi'x опонен-т!в. . ~ '

В ортодоксальноцу марксизм! революцШшй демократизм як со-ц1ально-ф1лосо:|ська доктрина над!лявся Ше ори ten типовою рисою. А саме — абсолютиаац1ею збройного повствння, васильства, прикусу як головного засобу эд1?снення соц1альнгсс план1в. Саме так,-зо-крема, трактувалися в(дом! заклики Н.Г.Чернишевського та Т.Г.Шев-чвнка "до сокири". Зауваглмо також, що гаироке вживання до неценив лоняття револоцШний демократ мало i неприхований морально-поя1тичниА п!дтекст. Воно немов би п!дкресл»вало "неповноц1ш1стьв цього типу !деолога t д!яча по л i тики, floro п"езаь5ршен1сть" I як ■ революц1онера, 1 як демократа. Тим б!лыле ущербним в такому розу-MÍHHf виявився "еволпцН*ний демократ", л!беральний пол!тик, гуманистично мислячнй соц1альния ф!лософ.

Розпад Радянсьного Союзу,'утворення на floro у дамках бага-тьох молоди* держав,, соц1ально-економ!чн1 t иуховно-поя1тичн1 пронеси, ио Btдбупаяться в колшлн1х соц1ал!стичких крахнах сх!д-. но Y Свропи, еволюц!я сучасного св!ту в ц!лому актуал!зували проблему рево'люц13 та реформ, сп1вв1дношення еволюц!Рного 1 резолю-ц1Яного в 'сопельному nporpeci, сусл{льному роэвитку Baararci. Щодо револвцМ, то незаперечним .в те, незалежно в5д нашого став-леиня до цього феномену остального процесу, то вони факт !сто-

р 1 "г, особливо 1сторП ХХ-го столт'я. При дьому, як правило вони були пов'язан! з насильствои, винами, в тому чисп1 самим-! антигуманними - громадянсысими. Чи виправдовували револшц 1 ¥ на-дп, шо на них покладались? Однозначно, на це запитання не В1Д-пов!сти. Так, наприклад, сама маштабна революц!я ХХ-го стоп К— тя - жовтнева 191? року в Роси, висунувти приваблив} на той час гасла: мир - народам, земля - селянам, фабрики - роб!тникам, не зум!ла послгдовно I до к!нця здИснити в1дпавщп' соц1ально-економ!чн1 та полтмш програми. Звича'йно, не' можна тшрувати того, що гид валивом революц^, ¥хн!х реальннх та потенщйних загроз пан1вн1 класи та правляч1 си ли змушенг були вносити сер-Й03Н1 коректири в пол1тйку, зд!?!снювати 1етотн1 реформативш'ак- , цН.- Однак з оглядом на це революц!я - нацто висока ц!на соц1-ального поступу, арде вона завжди спричиняз хаос в економпц, в громадському I политичному житт1. т що наПстрааште - веде до бездумно'1 загибел! тисяч 1 тисяч людей, роэколюе нацт, кра'шу, сусшльство.

Найбгльш виразно проблема революцП в контекст! 1дей про-гресу, радикальних соЦ1альних перетворень ,;редставл?ла в соц1-ально-ф1дософському вченш марксизму.

Сприймаючи це вчення нк метоцолог1чниЯ постулат сусшльст--вознавство радянсысо! доби у переважаючих сво£х шдходах 1 тлу-маченнях йбачало' в революц1ях ун1версальний зас1б сопельного розвнтку. У зв'язку .з цим проблема прогресу фокусувалась на питаниях рёволюц11, роль як61, П "примусова лоНка" абсолютизува-лися. ¡Идповфдна функц1я реформ в "сощальному поступ! принижува-лась, вони розглядались як фактори другорядного значения. Абсо-лютизащя рол1 революцй' елкш звала в цьому тип1 согпально? тесрп питания про "ц}ну" революш^них заход!в, соц!альну ви-йравдан!сть, ефектившсть та н&дШасгь в!дпов!дних перетворень у Р1зних сферах сусгнльного жнття. Такий методолоМчний ключ до роэумщня визначальних механ1зн1в остального прогресу в!дпов!д~ но девалював значения в цЪому процес! таких чинншпв, як демокра-тичн1-1нституц{1, нац!ональний фактор,-моральнг, гумашсгичн! засади, цуховн1, в тому чис')п 'р<, пгШн1 традицН, нарощн зви-чаУ тощо. Прагнення завг' кн ро1юлюцН"оновити" в майбутньому

життя сусп1льства практично супровоплувалося руйнуванням тих трашщ!1ннх couisnbHHx та культурних отаб1л1затор1в, mi эабеэ-печували певну р^вновагу суспiпыюго жигтя. Реоолюц)Пно обмежена соц}альна методолог i я у к1нцевому насл1д'-у визначала, i уявлен-ня про "спрямован1сгь" ■ i tohobhí закономгрност! сусп!льного про-цесу. Хода останнього розгляпалась ян сходдення формацП в ip OHUjeí до другой.Така спрощен!сть i onHonttifPkic'Tb у трактуван-hí цього складного процесу но ф!ксувала багатоварiентностi сус-п!льного розвитку, надавала пому фатал}стично'1 .забарвленост!.

Сусп'!льна практика, досв!д социального розвитку високороз- • винутих дсуократичних краТн актуал1зувала проблему визначення сопельного коеф}ц1енту "корисно! д!i", питания лро cycntльно вяз-начену "ц!ну революц!й" та íx лерслективн1сть як 1нструменг1в роэв'яэання сусп1льно-пол}.тичних та економ1чних суперечносгеР як актуального завдання теорй' прогресу. Ця практика вносить 1с-тотн! корективи в роз)гм1ння соц{ально-класовгос в!дносин, ^дкри-вае позитивнГ можливост! пол1тики соц10льного партнерства 1 -зла-гоци, культури сум!сних д!П, спрямованих на оптим!зац!ю i niдви-вення ефективнос-ri функц1онування i розвитку' сусп$льства, bcíx floro ланок 1 структур. Концепц1я соц!ально1 конфл1ктолог{! та KOHcency.conori'í, нов i моде ni "сусп!льного договору",' спрямован1 на досягнення "згоди неэгодаих", у'згодження конфл!ктуючих ittre-

pecls в 1и'я соц1ального миру,. громадянського спокою баг.рто в

. Црогсщу вн.. чо,му внзначають налрямки гворчого розвитку |д«г1*чгЬ1иально-ф1ло- .

софському вигляд!. Зрозум1ло, ra к) як i "адеква.тга" теоретичн!

конструкиЦТ не эдатн1 зм$нити характер об'ективних, спонтанно

.д1ючих чинник i в реального, складного, суперечяивого життя люцсь-

кй>о суспДльства.

Усв1аомленнй необх1дност! внесения 1стотних зи!н в уявлення про соц1аяьниЧ прогрес, оновлення методолог 1чного 1нструментар1ю, завдяки якому це уможливлюБТъея, потребуе з'ясування такого важ-ливого елеченту isopil прогресу як сп!вв1дношення конпепцШ фор-мац! í та цив1л1эацН як певних об'ектива^Я розвитку сусп!льст-ва. Виникнення t загоетрення глобальних проблем, сп5яьних для bcíx KpaíHi народ1в, nfiwac разюче вfmiiml результата остального розвитку eycrinbCTBv як! цо недавне характеризувалися як

так!, що належать lio як!ено р1зних формац!й, розвиток на rpyim Езаемозбвгачення точок зору, конфронтуючтс п!дход1в, тип!в 1нтер-претацП загальнолюдсысоК картини сусгпльного свтту викривае об-меженост1 о.цном!рного п!дхо'ду до роэумшня 1де¥ прогресу як у í'í ■ суто теоретичному, так i практичному вигляд!. А саме такою одно-MipniCTO а!дзначапася формац!йна модель сусп!льного розвитку. Попри всi намагання тверезомислячих теоретика подолати.спрощено-вульгаризоване використання uiei модел!, методолог1я "формац!й-ного рерукфошзму", яка перешкоджала i значною Mipo» перешкод-жаз i нинi виявленн»'i використанмо Д-'f власних когнитивних мож-ливостей, нз пояишила cboíx претенз!!* на дом!ну»че положения в систем1 сод1агьно1.ф1лософ1'1.

Btím дедал! зрозум!лшим стае те, що Teopiá формаций не е, б1лыле того, Не може бути монопольним методолог iчнин засооом внал!зу сучасного сусшльства т пос-упалыюго його розвитку. Ця теор1я мСшлива t потребна в межах ií пояснювальних зд1бностей, íikí о.бгрунтовують певн1 положения про iiiBapiaimu л i н i Y посту-пального руху людства, винривають епементи едност! эагалыю1сто-р'ичного процесу, встановлюють системн! зв' зки таког'складно! сннерг1Тично1 системи як суешльство,

Водночас не сл!д, на наш погляд, robcím в1дкидати формец!П-ний' фактор i його ознаки, bíдмовлятися в!д використання íx в akoctí методопо'г!чного принципу, а тим б1льше, не варто проти-ставляти цей фактор i ninxifl - цивШзац! йноцу. В!дМова в!д ме-тодолог-!чного догматизму, творче. використання "вшсритох методолог! i" социального п ¡знания якрзз. i полягаз в тому, щоб викори-стовувати вс! молшив! меводолог!чн1 чинники, як! сприяють пошуку 1стини. Як показуе досв!д 1деог^г1чно зумовленого сусп!льство-знавства, методолог1иний мо)Пэм приводить вреппч-решт лише до догматизму. Спр'остування його вгдкрпвае тлфси до всеб!чного' ана-niay будь-якого соц!ального феномена. В нашому випадку - досл!д-ження проблеми iдеÍ прогресу в í'í соц1ально-ф!пософському розу-

MfHHÍ. •

В cbímí сказаного не можна шгорувати' i той аспект методо-яог!чно'ро-статусу категор1'1 "сусл1льно-8коном!чна формац!я", який ф!ксув дискретну, преривчасту сторону здиного св!тового

tCTopiwnoro пронесу, "со пе'вну обие"зн1сть рамками конкретного соц1ального простору i часу, надае можлив1сть здШснювати покаль-ну пер1одизац}ю всесв1тньо'1 iCTopiï.

Разом ? цим no'ipiÖHo зааначити, що пхзнавальн! потенцН фор-мац11но'1 метолологП. sobcîm недостатн! сама тому, що вона.эводя-чи sei багатобарвну i р1знаман1тну картину сусп!льного житгя до певштх узегальненосгей.вецс до спрошення ni Ясного стану речей, IrHopys MíHnuBHf,. безперарвниЯ характер тих зм!и у соц!альному бутт! люде^, яки" в1дбчвасться у.понятт! "прогрес".

Подолати ца!1 недол1к допомагае теор!я цивШзацП', Поняття "цив1 л1заиДя" насамперец акцентуе як!сниЗ стан Tieï.4H iraioï .ста-Siï, ступени роэвитку eyeniльства. Ця як!сть,зм1стовно виражена, е и Ina 1нше як характеристика 1сторичного типу культури, об' ;к-тивовано'{ у синтез! матер!альних та уховних здобутк!в сусп!ль-ства у 'ix фу'1кц}ональио!.1у лрояв!.

Цив1л1зсщ1Ани?1 ninxln, nasi, надае досл1дшшу hobí творч! -ножливост! для зцИснення' "людського вич}ру" сусп{яьного життя, що в1дпов{дае TÍñ антропопзйтристськ!" парадигм), яка набувай дом{нуючого положения в нОв1тньому сусп!льствознавств1. ".,.Са-ме в людин! энахопятьел витоки ус ix наших проблем, на н!й зосе-редаен! dci паз! устремл1ння та спод(вання, в hin bc.í початки i bcí KiHiji, в nil - основи Bcix наших над!fi". Щ слова спного !з ' öBTopiB зазно^енот napáimrMii А.Печче! переконливо в{дбивають canty суть методологiï Цив1л1зац1Ано1'•opieHTf.iï, *лка в cboïfi гли-6nHHifi сут! зб!гавтьс<? з гумян1стичними критер!ями сусп!льного' посгулу. '

Щлком под!яяши ¿ti ор{ентачН. автор вт(м виходить з того, шо на1б1льш процуктивним у досл1дкенн! проблем« прогросу е корект-не вквожене поеднання когнитивних, 1нтерпритац{Яних, евр!стич-них та креативних кокпнвостеП, як! íwijiíuítho притаманн!. як ■ _ ■ формативному, так i цив1л1эац1Аному подходу до феномену cbítobó'i iCTopiï та людського eyeniльства. ,

■ . Так, зокрема при формацШному анал1з! nia бвгатовар1антн1-стю'соц!апьного стану i сопельного процесу розум!еться функц!о-нувэння водночас р!эних"формац1й. .При цивШзац^ному - вбачають, що те чи ¡mía сопельна д1Псн}сть потеицШно м!стить багато ре-

альних мажливостеП сусп{льнога розвитку саме в аспект i цивШ-зованость

Социальна практика виявляс взаемодт народов, що знаходить-ся на резнях щабяях сусгпльного розвитку, мавть pisny соц!альну ор10нтац!ю i Bifti.ÚHiu озн'аки суспiльного буття. .I разом з тим м!жнародне товариство людеИ об»ективно i' деда л 1 виразн!ше висту-ñas суб'ектом сопельного процесу. Людеька цив1л1зац1я, яка охоп-жюе Bet без винятку кра'/ни св!ту, эагальнолюдсь(И inrepecu, як1, зокрема детерм:нують сп!льну для людства {деолоИю та стратегию виживання,можуть бути уСв!домлен! саме завцякн цив ШзацШнону ninxopi.

Концепту?льний аналхз зазначено! проблем«, влзначення "Д/з-лових точок" складного, суперечливого процесу осмислення ло-riKH поступального розвитку сусп(льства, генезису основни.* поло-жень, AKi фгксують cyTHicHi риои пртресивних smíh у самих онто-лог!чних шдвалинах сусп!льиого миття та íx в!дпов1дне оформления у категор!альних поняттях соц1алыш1 ф1лософп потребуз насам-перед врахування Tisí ситуацП, яку переживав зараз св)това ф1-лософська думка, в тому числ! i сучасна ук апюька ^-:ола ф1лосо-фг{. I всесв1тня 1стор1я ф1лософн, i сучаений розвиток фЦософ-сько'1 думки з ycieio очевидшстю св!дчать, - зазначаз ВЛ.Шиика-рук, - що не було й неиае ф)лоеофсь'кого вчення, яке б давало едино BiporioHi а1дп6в{д1 на bcí ф{ яософськi питания. Зг1иософ1я б!ль шоо Mípoa, ni» iHmí галуз1 п!знання, простуй через боротьбу pis-них, часом супротивних iдей, концепций, вчень, що з них багатьом притаманний момент. ícthhií.

Треба .активно i творчо вводити в науковий об ir досягнення cbítoboí ,соц1ально{ ф!лософ1'1"з розглядуваног пр'облепи, але п!д позитивним, flií*CHO науковим кутом зору, а не н1гил1стично-зне-важливим, особливо в в1днопенн!' сучасно! заруб1мю"1 немарксйст-cbicoi ф1лософй'. ' ' .

Досл1,дження проблем! прогресу в ii соц^алыпй форьп мае якомога по вн fane враховувати i своергднхсть розвитку тшдсько? цивШзацГг на рубеж! третього тнсячол!ття. Вих}д людства на рубеж} ново? епохи, становления "riicnninnycrptanbHoro суепгльства", формування "глобально! caí домоет i" - bcí ni nepexijuii риси на-

mo't епохи супровопяуюгься радгкальним оновленням уявлень про со-u1 альиí híHHoctiпол.!тичн! .!нститути, сусп!льн! механ!эми. lia j пороз! нового тисячоп!ття i цеп. прогрееу, -оступу, як ti. 1де'1 ре-гресу,. фундпментал!зму, couianbHo'i" шоватики, модернtaanl'i, консерватизму тошо про клада б соб! тлях у соцхум!, сутн!сть i характер якого виэначаеться взаемод!ею неоднаково ор!йнтованих соц}-апьмо-економ!чних про.цес1в i факторгв, новиьи типами соц!альних зв'язк!в, конфл1ит1в i "еоц!альних напруг", змшою складу i "яко-ет!" соц!альних та поя!тичних сип, як! своею д1яльн!стю забезпе-. чують кардиналы;!, сусшяьн! перетворення.

йеред ЦП? суб'скт iв сновлення св1ту, визиачаичих подальшА розвиток под!4 эокрема на ЕвропеЯському континент!, ч!льне м!с-це належить Укра1н1. ii<paiHCbKa ф!лософська- t соц!ально-пол1~"лч-на пумча внесла пом!тниО цоробок у розробку проблематики п-рогре-су.вэагад! f согнального прогрееу в особливост!. Перебуваючи в одному ф1 цосифсьчому. простор! !з зах!дно-европейською та-'рос 14-сько» ф!пософ1ею видатн! yKpaYHCb«! мислител! ел Híbk не коп1в-вали íx. Зони висунули со до í г,е г 1 практики прогрееу ц1лу низку оркг i на льних, самобутн!х, неперес1чних !де??, на привелику ¿саль до цього не оц1нених i не висв!тлених иалежним чином.

Зазначен! обставини, як!, эрозум1ло, далеко не повн!сто виз-начають tic i складов! сучасного концептуального осмислення IдsY ngorpocy, на налу думку,. внр1шаггьнич чином впливалть на П' фор-мування, теоретичну розробку я;« у метоцолог'.чно::/ так i в пол!-тично-"праксеопог1чномуп.та свхтогпядко-виховному в1дношеннях.

Шра розробленост!. проблеми. Якаю в св!тов!Л ф!лософськ1? яу-.г!1 !дея прогрееу заЛмае ч!льне Мсце продовж б1льш як двох ccramix стол!ть, то радянська ф1лософ1я такою увегов до qlei i да í похвплитись не в змоз!. Кр1м того аазначена проблема, пк правило анал!зевалась у в1тчизняк1? л!тератур! переважно в пла-^ hí марксистского висв!тяення эагально! TeopiY соц!ального роз-" витку, що пов'язувався з становлениям, попиренням i роэвиткоч "реального соц1ая!эмуп 1 завданнями шодо foro вдооконалення. В 70-tí - 80-т! роки в досл1даеннях nieY проблематики дон!нува-ла тема науково-техн!чно^"0 прогрееу.. Серед чисельно: к!лькост! nytí.Tiicaqf 3 на rijo т^чу, правда, трапляггись Í тек}, и о роби ли спро-

би проанал!зуватн внутр!ин! зв'язки науково-технimioro i cojiianb-ного прогресу, проте i ц! розробки ив виходипи .за меж! "про-крустового ложа" Teopiï ¡сторичного матер!ал!зму, зумовлювалися тезою про безперечну перевагу соц!ал!стнчного типу прогресу над будь—яким Ыгаим, альгернативним йому. Б часи "перебудови" з»я-вились прац!, в яких ¡дея сопельного розвнтку розглядалася в контекст! ситуацН виникнення глобальних проблем сучасност!, визначалися м!шародн! фактори социального прогресу тощо. Чима-ло з цих pofliT позначаються реал!стичтш поглядом на суть проблематики прогресу, в1дзначалися .дискусШюю постановкою пптань. Саме цеП пер1од /80-90 роки/ характеризуемся поступовим поси- . ленням уваги до гуман!стичних аспект!в insï прогресу, ïï заг^ль-нолюдсышх критерии та вим1р!в.

• На нашу думку най<5!льш виразно, з врахуванням хронол- чч-них га зм!стовно-сутгевих вщпнностей, про як! йшлося, тдея прогресу inoxinmix в!д Heï полокень Лсторюсофський аспект, . Д1алектика соц!{5льного, поступу, прогрес та див: Л1за'ц 1л, свое-pi uniс'ть -пропву прогресу в духовней куяь'тур1, в ртзних сферах сусп!льного шгатя, типи прогресу, f-,ùro кри-epiï'i ie-'OTHi рнси, CBÎTornHflHi характеристики тощо/представленi зокрема пранями Г.Асляняна "Идея .прогресса в'буржуазной философии истории", Ереван,. I9Ô5; О,Я.Лисенка "Проблема сог^нального прогресса в философской и общественно-политической мыс'ли. Украины втброй половины XIX века", Кие.в, 1968; Р.В.Петропавловського "Диалектика прогресса и ее-проявление в нравственности", Москва, I97B; М.С.Зло-б!на "Культура'и общественный прогресс", Москва, i960; Х.Н.Мом-джяна "Проблемы общественного прогресса в современной идеологической борьбе", Москва, 1981, в колектившй 'монограф'!ï "Марксизм и проблемы социального прогресса", Москва, 1906; "Международные факторы социального прогресса", Мое .ва, 1987 ! "Социализм и прогресс, человечества. Глобальные проблемы современности", Москва, 198?.- •

Особливе значения для формування.концепц!ï прогресу в ïï сучас!пЯ !нтерпретац1 ï м'али публ1К8цП 90-93 рояia в журналах ■ "Вопросы философии" та "Фпюсофсъка 1 сош.олог!чна думка". Пош-пемося, як на приклад, нч так! статт!, як В.С.Нерсесянс "Продолже-

ние истории.: от социализма - к цивилизации" /BS, № '4, 1993/, М.М.Моисеев "Мир XXI ве..а и христианская традиция" /ВФ,№ 8, 1993/, Кантор K.M. "Каков он - путь к цивилизации?" /В.Ф..Ш, 1992/, КримськиП B.C. "Кс^туры духовное«!: новые контексты идентификации" /В5.,И2, Г12/, Зв!глянич В.О, "Ун!версальн! ц1нно-ст! 1 .зм!на парадигм ф!лософського знания" /З.С.Д., If9, 1991/, . Шинкарук В.Г. "Сусп1льство: м!ж минулим i майбутн1м" /Ф.С.Д, . F 4, 1992/. '

В перевяжи i И к1лькос-т! зазначених праць проблема прогресу, П 1дея та вт!лення вйсв1тлк)еться на грунт! методологН, шо фор-мувалася в иарксистсьгаЧ традицН соц1аяьноТ ф1лос0фП, виходя-чи э принг;ип1в та положень матер i алi стачного розум}ння' icTopi'f. Д1*сно, марксизм виявг - п!лвищени*.1нтерес до-ц1е! проблеми, адке ставив соб1 за мету спрогнозувати t побупувати на^прогре-сивн!ше сусп!льство, якого ае не зна^а 1стор1я. 3rijmo з лог!кон марксистсысо^о розум!ння прогресу,розвиток сусп!яьства - цё про-цес сходдення в!д одн1е'1 м1ри свободи до друго'} - вищоу. Bei фор-мац1Т до KO'.tyuicTiiMHOí. - це лише ,перед1стор!я л с детва, Власне . 1стор1я 1 спрпвг.нЮ прогрес, ио позбавиться антогон1зм1в, набу-дуть гумантстичлого эм1сту, будуть ор!ентоввн! на людину, все-(51цниЯ розвиток особистост!,. як на вищу ц1ни(сть i'мету иастане, за комун!стично! формпцП. Виходячи з цих постулатia - imiepa-thbíb' Маркс i Енгельс та 'fx бягаточисельн1 посл!довншси досл!д-жували прогрес техн!кн 1 технологи, розвиток духовностЛ, куль-тури, права I морал1. Доробок радянських cj^ni льствознавц! в в целому визнавався, хоча 1 не у pclx аспектах, в!дправними 1дея-ми марксизму з проблей прогресу. Т-ака методолог 1чна "oitHoi.iip-iiicTb", яка посипювалася суворою }деолог1чно-парт1йною дисцип-л1ною,спричиняла ситуац!» "в1дторгнення" в!д коИцепцй" прогресу немарксистських Teopi'*. Ixuifl анал!э здШснювався в основному в план! негативно* критики,рац1ональне'зерно tpix Teopif» фактич-е но нехтувалося. Ictothht.i недол!ком ортодоксально'Гмарк,систсько-витримано'С вере i i прогресу, як це тепер наявно видно, було -.г, то ця проблема розгяядалася перевато кр!эь при?»«у формацШю!' Teoplí. . -

Дом!нац1я форлещЯно! Teopl'i t в1дпов1даюго n.ipxony до ана-

л!зу сусп!льНих явищ привели до того, що див1п1зац1П|шА аспект !де¥ прог-ресу майме но розгл'яцввся, доробок неморкслстсько! ф!-лософсько! думки а цьому в1дношенн1 засвоювався зовсгм незадо-в!льно. Зокрема не враховувалася налетим чином та прогнозуюча-застерегяива захгдна литература, яка взбивала позшдю теоретика, що "розчарувалися в прогреб

Найвиразнша риса переважно! к1лы<ост! праць эахгдних дос-Л1дник!в, присвячених !де'< прогресу, Н 1сторично'г долг, М1ри здШнення в- сьогоденн1, найближчих Г'в1ддалених перспектив -розгляц цIе¥ 1дэ1-в контекст! глобальных проблем, що докоршно зм1Нюють сам! умови функц1снування I подальшо! евопюцп суспгль-ства. Пом!тний внёсок в &нал!з проблем« зробили вче!П, що об'ед-нались в в 1домий Римський клуб. Пр&п.1 Д.Медоуза, М.Месаровича, ' Е.Пестеля, Дж.Форрестера, А.Яечче! порушили важливу ПробЛо.лу гу-ман!зму I прогресу в умовах, к^ли гпобальн! проблеми. гостро поставили питания про виживання-людетьа. Саме ц! прац! стимулюва-ли розробку одн!еЧ'з пров1дних на Заход!. !де<1но-теоретично! та Пол1тично1 концепц!'1 ро'звитку сучасно!цнв!лхзат'!х, в1дймою як "стратег!я вшшвання". . *

Даши загадьну од1нку великому загалу зах!дних концепд!й . прогресу, ейолюцН, розвитку, трансфорчагцй та радикальни^ мо-дерн!зацгй' зауважимо, що вс! вони,-подключи загальн! положения плюралистично! методолог!? соц1аяьного п!знання,' водночас позначаються.пёвним мошзмом у эиборг головного прингтийу побу-• дови авторськог верен" проблеми.. що досл1пжуеться. Песим!стичним поглядам на '1дею прогресу у, зарубинМ философ! I протиётоять оп-тим!стичн!, 'консервативн!. концепц!I ведуть жваву полем!ку з л!-берально-рёформаторськими. При;..шьники класичних напрям!в у со-ц!альн1й теор11 дискутують з'прецставнинамн пост-модерн!стсько-го стилю досл!дження, !новап!Йними "теоретичними побудовами.,

В наспрайд! нёосяжному багатств1 думок, !дей, ¡нтерпрета-ц!? проблеми прогресу, яке нам демонструй сучасна'эах!дна не-марксистськасоц!альна ф1лософ!я ! соц!альна теор!я вэагал!, на нашу пумку заслуговугать на увагу насамперед посилення(особ-'лива за останню;декаду,/80-90. рс.си/,спроби обгрунтування нео-рац}онал1стського погляд/ на проблему прогресивних эшн. В цьому

вшюшенн! варто послатися на прац1- таких в1Домих зах!дних вчен'их, як Евандро Агацп!, широко ведомого евоКми працями з про-блеми рац!ональносг{ /Е.Агацц! "В1дпов1дальн!сть:справжня основа для регулювання в!льною наукою" 1989/, прац! Р.Рорт!, Д.Келл-Нвра, В.Вельша та 1нших визначшх авторитет!в.

В цьому л; аспект! лом!тно вид!ляються теоретичн! розробки шодо мокливостей вдосконалювати суспЗльство,. практично розв'я-зувати соц!альшши заходами госгр! суперечност! сусп!льного кит-тя. Ця теза особливо грунтовно розроблена представниками такаТ теч1У, як "нгуково-гехнЗчниП прогресизм", в георетичних межах якого в1цбуваеться актнвний-пощук нових шлях!в 1 засоб1в вир1шен-ня еколог!чних, економ1ЧИИх, соц!альних, моральних, культурних !.пол!тичних проблем. При цьому ц! надН перл за все пов'язують-ся з технолог1чними та науковими досягненнями останн!х рок!в, особливо безпрецэдентними за свогм соч!альним резонансом .в 1ц-криттями в га луз I 1нформац!РноТ 1 процесормо'( техн!ки. Саме в!дкриття наг.лоть коклив1сть в!.дновлення гуманного зм!сту куль-тури, в1дродкення цшностей 1 норм, шо ¥х порукили под!л та ш-тенсиф1кад!я прац!, стандартизац!я цозв!лля I форм сп!лкування, гота.тьне пвнувення стереогип!в масовоТ культури тоао.

йскравим прикладом оптим!стично-технологогехнократистсько-го п!дхоцу до чожливостей науково-техн!чного, а в1дтак ! соц!аль-ного прогресу в позиц!я в!домого вченого Г.Кана. В науково-тех-Шчному прогрес! в!н вбачас осНовну тенденц!» розвитку культури, основний важ!ль прогрёсу соц!ального. Складовимгс.,,супер!ндустр1-ального сусп1льства", яке на думку Кана розв'яже основн! проблема пютького хиття, вистулають посилення рол! науки 1 осв!ти, . фог,чування ¡нпустр!'! цього процесу',- р!ст чисельиост! 1 впливу !нтелектуал!в. ■

Д.Белл як 1 Г.Кан оптим!етично дивиться на можливост1 нов!т-Ь!Ъогаетпу науково-техн.1чно1 револпдН, як!.за flo.ro'твердженням »фацико.ль н!, шо роблять эайвога, виключаюгь Необх!дн1сть соц1аль- " но1 революцП. О.Тоффлер в книз! "Третя хвияя" малюе картину до-кор!нних П03И7ИВНИХ зм!н соц!ального життя на грунт! всеб!чного розловсюпдення 1 використання нов1тн!х технолог1Й 1 !нформац!й-них систем, котр! доз вол--в створитисвовр!дну "домашню.промис-

лов!сть" нового п!сля!ндустр1ального р(вня. Цэ прииеде до стаб!-л!зац!1 сусп!льних 1 взагал! вс!х людськнх ь!дносин, помавлен-ня Г'олюдкення" киття, зм1цнеинп с1м'1 тоща. Принципоно нов! соц!ально-ц!нн! за-зм1Стом види виробництва, зокрема "домашня промислов!сть" - реальни^ шлях поступового поеднання прац! ! власност1, безпосереднього виробника I засоб!в виробництва.' Демократ, що слоконв!чно ор!ентувалась на захист штересгв перш за все соц1ально!. бП1ьшост1 як пасиика сусгпльства, за цих умов, наполягае О.Тоффлер, тершпь певну трансформацш, так як традн-ц!йна б1льш!оть соц!альних аутсайдер1в та маргинал1в буде зника-ти. Вектор демократЦ все больше буде змшюватись в1д представ-ницько'1 до прямо!; процес прийняття ршень буде переходит» з 'центрального, загального р!вня на реггоналышП 1 М1сцевий. Це !стот-но зшнить I вщчутно прискорить соц!алышЙ пглцес в ц1ло;у.

Розвиваючи цг положения у свот* нов И. прац! "Зсув влади. Знания, багатство 1 насильство на пороз! XXI стол!ття" /1990 р./ О.Тоффлер конкретизуз власну концепцш жформац!(1ного суеп!льст-ва, поглиблюв анал!з еоц!альних насл!дк!в - трансформац!я еконо-м!ки, "символ!зац!я грошей" /електронн! гр/л:/, зрос'::.пюча комп'ю-териза'ц!я життя,' 1стотн1 змши социально"! структур« еуЬп!льства, зокрема перегворення пролетар1ату в "конгнитар!ат" тощо. Заслуго-вуе .на увагу-з'дхйснений Тоффлером анал!э апливу високих шформа-• ц1йних технологи1} на.фушсц1онування держави, систему це^ократич-них 1нститут1в, механ]зни рзал1зац1I полггичнаг влади..3 ц!лому зазначена праця показова в тому в!дношенн1, що вона наглядно де-монструе т! теоретичнг шовацп, я!П у нестандартний спос!б до-сл!д>кують взаемозв'язки сучасцо! техно иоггчно1 революцГгз проце-сом форцування нового способу : .¡ття, з механ1змом пороцження но-вих проблем людського буття та Ух можливого розв'язання.

.Сучасн! соцталыю-ф! лософсысг лонцепц)! дойл1дження сусп!ль-но'1 реальност! шд кутом прогресивних змш, "позитивних" перетво-рень позначаються наявн!стю ие ц!лого ряду актуальных в ус1х в!д-ношеннях питань. Таких як обгрунтування нових П1дх0д!в до визна-чення критер!ю прогресу, подолання в ход1 сусп!льно'< еволюцН в!дчуження лйдини ,в!д сусп!льсть_1, природи, !сторичного проце- . су взагали Зокрема'акти но дискутуетьоп думка про те, що роз-

в'язання головних суперечностей сусп!льнсго поступу передбачае насамперед вир^ення проблеми са?.га? людини. Лнтропоцентристське "забарвлення" кот^епц!^ прогресу - визна"чльня риса сучасного стилю соц!ально'/ ф!лоссфсысоК думки. Ошпею з до.-Лнуючих в н1й тенденц!П.е розробка проблеми новихгуман{стичнях.ц1нностей, обгрунгування необх1циост! перенесения центру ваги досл1дницькох' д!яльност! теоретшс!в прогресу на сферу духовного, морального, культурного життя людини. Згадаено в цьотлу план! публ!кац!1 Ж.-М.Доменака, Л.Куртца, С.Тулм!нэ, А.Хеллер.

Особливу л!н!ю у досл5дт.енн1 проблематики процесу, зокре-ма глибинних механ1зм{в соц!ального поступу, визначають т! прац! сучасних сусп1льствознавц1в та соц1альних ф!лософ!в, в яких це питания розглядаст^¿л з позиц!!* те.орП синергетики, "спонтанного порядку", принципу самоорган1зем}I.- 1де'1, висловлен! в цьо-цу в1дношенн! Ф.Х.ХаРеком /"Пагубная самонадеянность". М», 1992/, I.Пригожими)* /"Ллософ1я нестаб1льност1", 1909/ 1стотно вллину-ли на загальииЛ хIц дискусН стосовно чинни«1в сусп!льних зм!н, сп1вв1днопення стих!Рних та св!домих фактор!в розвитку суеп!ль-сгэа. "

Чимало зах1циих досл!дник'1в эв'язують проблему прогресу з футуролог!ею, з сопельною прогностикою проблеми, виявляють вплив прогресивних 1 деЯ на ор(ентец[ю сусп!льсгва, характер по-л!тцчних р1шснь, вироблеиня 1деологН, стратег!! та тактики, по-долання-призового стану люцсько! цив!л1зацГ( к;":1ця XX стол!ття.

Зазначене пироке, хоча.далеко не повни, коло питень, проблем, концепц!Р у с в о.!?! зм1стовно-анал$тичн!Л сут! утворве.дае-р. лознавчу 1 методолог}чцу базу концептуального досл1ддёння 1 де'( прогресу в соц!алыю-ф!лософськ1Р думЦ1.

Викладен! автором думки иодо вишеозНачено? проб лени, виэна-чали мету I завдання пропонуемого досл!дкення.

Мета ! завдання досг I дження.' '.Основна мета досл!даення поля-гае в. зд!Ясненн! соц{ально-ф!лософського концептуального анал1-зу 1де I прогресу з врахуванням як вже. накопиченого досв}ду роз-робки ц1е'{ проблем», тан-1 реал!*» сьогодення. Реал!зац!я поставлено* мети досягалась с-:.тхом-постановки 1 р!шення таких завдань: - визначити псновн! пункти процесу становления ■! розвитку

1де1 прогресу в хсторI т соцгальнсл фшософ!!';

- з'ясувати внесок украшсько!' со1иапьно-ф1лосифсько'1 думки XIX - першо! чверт1 ХХ-го счоя1ття в'роэробку проблем»;

- виявйти теоретична здобутки ! недол!ки концепцп прогресу .у Н марксистсыпй пперпретачШ;

- показаги ¡сторичну долю положения про революц!п, як виз-начальшШ засгб соцхалыюго прогресу;

- проанал!зувати сп1вв1дн0шення формаигСного та пив!л1за-ц!йнбго аспект!в где/ прогресу в сусп!лыюму жнгп;

- визначити особливост! розуип».., соц!ального прогресу р. контекст! суч&еност!, !хнь01 детерм!нацп глобальними проблемами. •

Ршення цих завцаць,.на ду.мку авгора.не т!льки актуальне в теоретичному планз, але й по, юк> .лрою в!дпов1даз I соц!аль-но-практичному виклику часу,тому що виэначаа соц!ально-ф!лософ-ськ1 методолог¡чн! засади, На грунт! яких можливе розв'язання конкретних проблем сп!вв!щюшення I ^волюгийних,-рщщкальних. ! еволк>ц!Яних чиншшв, .реформаторских, фориагийного I г;ив1л1эа— ц!йното шдходдв, що життзво важлнво для пол!тики- творения су-часно1 правоао ьсо^алыю 'ор!ентовано1, цив!л!зовано'1 держави, гуманного громадянсь'кого сусшяьства.

Методол^ г!чна основу } джерела цосл!даення. До с л!дау юч и проблему !де'1 прогресу'в сощальшй ф!яософ!^ автор не замикав-ся рамками ^ощнкаш яко'!сь од., 151 ф!лософсько'1 школи, а вико-ристовував в!дпов!дн! доро'бки вчених р!зних ф1лософських шк!л, традиц!1 та Напрямк!в, з'ясовуючи.те рагцональне, що науково збагачувало йеоргю прогресу, заоеапечувало акумуляцш ! прир!ст ,в!.дпов!дного софалыю-^фоософськсго знання. В дисертац!¥ в!до-бражен! науковз досл!дження проблематики прогресу ф!лософами та соц!альннми теоретиками марксистськсн традицП. Насамперед йдеть-ся прот! прац1 К.Маркса.I Ф.Енгельса, як! гЛстять в соб1 мето-долог!чн! положения щодо розумншя прогресивного розвигку сусп!ль-ства, руппйн! '.-чинннгш социального поступу, викладають ти'пову для авторов 1 прихильник!в матер!ал!стичного розуи!ння !стор{1 тео-р!ю формац!й, проблему лпдськоК игипIл¡эац!'I та закономерностей еволюцП".

Як висе эазначалося, дясереяознавча база досл!дження м!стить у соб( i г! прац! досл!ш!чк!в радяисько! доби, як! дотримуичись в ц1лому д1ален;тико-матер}ал1стично'1 методологг? соц,1апъного п1знаннп разом з тим особливо п!дкреслюваг' значения гуман!стич-них,"люднноцентр}стсып!х", соц1ально-цп»йсних, культурных, ру-ховних, моральних чинникт та ор!ентац!й у- життевому св!т! люди-ни, у тому складному сусп!льному процес!, який визначаеться по-няттям "прогрес", й дано;,(у вмладку назвемо так! персонал!Y, пра-ц! яких мають безпосеред!» причетн!еть до теми дисертац!йного досл!дтсннл, як Мчедлов ИЛЬ, Шишарун В. I., Твбачковський З.Г., Дзюба 1.1!.,Крем1нь В.Г., Кириченко МЛ1., Араб-Огли Е.А,, Мамар- .' дашв!л! М.К., Пазенок B.C., Фролов I.T., МойсевМ.М., Б1блерВ.С,, Попович М.З., Бистрицький Е.К. , Куценко ВЛ., Гошовський М.М., Кулинський М.Г.

Особливе значения для розробки а? торськоТ концепцй' пробле-ми, яка, эокреча викладеяа у монограф!I "1дея прогресу в соц1-альн!й ф!лосо'+Н i" /"Вит школа", Kniö, 1993/ мають прац! .видат-них украТнських соц1альних мнслител!в та д!яч1в культури i пол!-тики . М.Дрогомановв,!.Франка, М.Грушевськог'о, В.Липинського, 0.Субтельного, М.Костомарова, М. Ковапевського, Д.Чижевсько-го.

Зм!стов.ч1 1де! та теоретичн! узагальнення проблеми прогресу, сод}ально1 динам!ки, еволоцП сусп!льства, викпаден! у працях сучасних эах!дних досл!дник!в, як1 базуються на альтернативних-1сторичному матер!ал!зму методолог!ях-, такг-s вр.'/ховувалися ав- ■ тором дисертацП.

Наукова новизна доол!дження. На основ! эд!йсненого теоретик го аная!зу заггропонована концепц!я розум!дая cycni лыюго поступу шляхом виявлення науково-методолог!чного потенц!аду !де! прогресу в соц!алън!й ф!лосрф!i у взаемозв'язку g соц!альними, пол!тичнтли та пуховними процесами життед!яльност! сучасного су-^ сп1дьства. ' "

За переконанням авторе цп концепц!я в!дкривае нов! перспек-тиви для поглиблещш анал!зу та э'ясування спеирфЫн чиннинхв, механ!зм!в та критер!'¡в сусального прогресу з позицН сучасно? соц!ально-ф!лософсько1 нц/ки та соц!вльноТ практики.

На основ! проведеного систематичного цосл^кканнл показан 1 основн1 л 1н1 < процесу вининнення та еп.олюцН 1 аех сусп1льного прогрёсу, и рел!гШн! та саЬеыи "моцел!". З'ясован! як сп1яь-н! моменти, так.1 !стотн! в!дм!иност1 в розумЫн! проблеми прогрёсу в працях таких соц!альних ф!лосо.|)1в-класин 1в, як А.Р.Тюрго, К.А.Кондорсе, К.К.Руссо, М.Даламбер, Гегель, л.Мелье, Г.Мабл!, Г.Бабеф.

Виявлен! т! оригшвлып положения, як1 характеризуют твор-чиП внесок до теорН прогрёсу вицатшх пре пета вник ¡в у^рашсь-ко'1 соцгально! фIлософI¥ XIX - першоУ чверт! XX столггтя. З'ясо-вана зумовленкть цих положень такими социально поли'ичними чт~ пиками, як боротьба за самост!Рн1сть ! неэа'лежн¡сть Украши, пра--гнення эйбезпечити гармонгзацЫ нацюнальниго та сог^апык./о ас-пект1в суспхльного процесу, вирч&чуь сене пюцаькогл {снування, вт!лити моралып засади у во! сфери жпттегияльност! суспйьот-ва. Наголошуе.ться на пауковому пр1ори'ге'г1 зылначених укра!'мсь-ких соц!альних мислител!в у постанови! питания про соц!альну дер~ жаву як цевне вт1лення- 1 даI прогрёсу сусш ьства. ^

Доводиться, то марксиса-сько розумшня (цпввЬиюшення форма-ц!йного та цившзацШюго п!п.ход1В по сучасного сусшльства не е ун!версальним методолог!чтш постулатом,' а повинно розгляда-тися як один 1з Чиселышх елеистчв :загалыю1 методолог!!' соц1-ального П1знання. Марксистська концепц)я соц!альноно прогрёсу, п!дкреслюЕться в'диеертацп, хоча ¡мае певна наукове значения, проте впалому себе нз виправдала, ослс!льки вона виходила з одно-б!чно ор!ентованого розум!ння приватно'! та сусп1йьно'1 форм влас-ност!, рол! клас!в { кпайово; < рмьби, загвлыюлюдських 1 соц1-аяьно-специф!чних норм морал! та права, обов'язкових I специф!ч-них тлях1в, напрятав, меха!Изм1в, .¿фитерПв розвитку люцетва.'

Доведено, що суповою рисоа остального прогрёсу сучасност! е р!зке 'зростання рол! реформ як засобГв прогрёсу, розв'язання внтагошзм1в 1 конфронтац!'!, угвкрдження' 1дег консенсусу,пр!ори-тету загальнолюцських цпжостей, свобоци !ндив! дуального та социально-политичного вибор.у, безп -Ц1 ус!х разом I кожного зокре-ма /держави, соц!ально1 ■ ппьноти, окремох особистост!/. ,

Запропоновано автороьке розумшня сутност! I зм!сту сусп!ль-

ного прогресу, я кий Ипгерпрету^тьсп ли гармо1изац!я 1 гумаШэащя розвигку ус!х сфер, сусшлмюго житгя, Форм еусн!льних вгдносин, бид!в практично? д!яльност!, потреб, Иггересмв та ценностей ус1х соц!альних суб"ект!в х сошальких 1нстигут;ч. В теоретичшй форм1 робиться висновок, що сощальымй роз виток ок.ремого народу эалежить не стхльди в1д клпсово? структур» I класово? боротьби, сюльки в1Д характеру 1 культури етно.су, його 1сторп', шд внутрх'шнього стану сусп!льства.' Ьии[ як тколи рон!ше эростпе значим;сть зкисту 1 лкост1 в!дносин К1ж народами на региональному та планетарному р1в~ нях. Соц!альний прогрес сучосносп - характеристика ьи »народна I навхть глобальна. За них унов еёльллй розвиток кожного народу е умовою рОЗВИТКу ес1х НарОД1В.

УзаГпдьнена х^йистерпсижд Iдепрогресу, ?? глнбшшоРо сенсу викладена в лисерташ? ил концепц1я нового, ун1 версального гумшз-му, еистеми. сошальних в1днрсин та ¡н"титут{в соцхума, пкий аку-мулюв в соб! киттеяизначальн! шншсн! уявлення про ов1Т сучасно? людини. *

Покатано, що соцхальшй прогрес незалежно? Укра?ни на нин!ш-пьому етпп!' зумовлпетьсп формувпнням на г? те ре их громадянського сусп/льства., социально/, демократично? правовох держави, гармош-захпво роз Ритку вспх нацшиальних меншин та етшчних культур.

Практично значения роботи. Одержат результати I вксиовки дисерт ахи ¡'того дослиотення можуть буш вякористанг при подальпцй розробц! методолог!чних эасац теорп социального прогресу. Запро-понован!- автором уэнгальнення Шщюють необ^дш.-ть творчого переосмысления бапових понять 1 категор!й формацхйно? концепцП /со-ц!альна револйшя та со|Цальна ег.олацхя, класова боротьба, реформа -гсщо/, уев! домлешш значения цив1л!эа1иГшого пщхдцу догпэ-на.чнл сутноет! процесу постуналыюго руху люд с ьк ого сустльства.

Матер: алг; дисертац!? якцентують у вагу дослхдник!в ! пол!ти-к!в на виключну ражливхсть врахування наш онально-державних фак- ^ тор! в суепьтыюго роз витку. Анал!эуючи в цьому плат погляди ви-дятних украгнських соцхальних кислител1 в дисертащя певноо мхпою л1кв1,цу0 ту "(илу пляму", яка хенувала в розум1 нщ як ¡сторх? теоретично? . ро.тробки !де? прогресу, ?? визначнихавторите^в, так ! I? зм1Стовного, концептуального пикладу. Носл!дки дослЦження пере-конують та кож в тому, що'!дея прогресу,як I ¡них провхдн! положен-

ня сощально! фпюсофп И соц! огумаш тарного знания в целому, и Ш сучасноыу розум!нн} по'требуе пасами сред виз начеты П гуман!стич-ноц спрямованносг!, людського сенсу, щшисного вт.пру.

• Матер1али досл1дження доиДльнп ыисористовувати в наьчалыюму процес!, у в1дпов1дних темах курс1в социально? ф}лософП 1 ПОЛИтолог! i .

Апробащя методов дослщження I його виснпш(1в поетапно зд! й-снювйлася на наукових конферешЦях 1 методолог чних сем1нарах, зокрема на м1]Кнародн!й нонфереццП "Укра1'нознаБство в розбудов1 держави" /КйТв, 1993/, наукових конфеченц1ях в Кигвському институт} культури заседаниях вхдалу сошально! ф1лософи" 1нсти'Гугу ф}лософ}'1 Академ!I наук Украгни. Ддсерташя обговорювалась I була схвалена в!дд1Лом социально*' фдлоссфн' 15 АН Украг'ни.

По тем1'досл1дження автор шу"кувпв 10 праць, б1ля 30-ти друкованих аркуш1 в.легального обсягу. ' '

Структура I основний змсг днсергапдйноУ роботи. Структура досл!дження побудована в в1дпов1днп1-л,1 з метою I заад&ннями ана-л}зу. Дисертац1Я складасться 1з нступу, 2--л розд1 л1 ¡Г,що М1стять п"ять.параграф!в, хЦсляыови 1 списку використано1 лН'ератури.

У вёт.-утП обррунтовув'гься актуалып сти тем досл1д'ження, визначаеться стушнь П розробленосп , окреслюються наукова мета I завдання дисертац!йн01 роботи, рознриваяться II методолог!чш основи. Визначеш основш концегггуалы-а положения що виносяться до з ахнет у, представлен! наунова новина } практична значим} сть досл1днення.

В першому розд!л1. що прэзенгований трьома параграфами, "1де1 соц}ального прогресу в ь .'ор11. фллософ}'г" йдеться про ос-новн1 етапи становления I еволюцП концшцп соц1ального прогресу В першому параграф! "Понятая прогресу в домарксистски Й фиосо-ф! I" простежувться }стор1я I лопка формуваннн само!'. 1де1 прогресу, Тут зокрема зазначабгься, щ'о.вопа зпоча-гку виникас в релтй-н!й форм1 /прац! АврелГя Августина, Босюе/: Воля Всевишнього- -головне джерело вторичного розвитку. П'осгупове поширення хрис-тиянствр - визначальний зм!ст прогресу..

Розробка 1дег прогриеу у Гт науков!й форм1 , тобто низначено? рацгонал}стським принципом, започаткована родоначальником прос-

в1тницько1 концепцй' прогресу Франсуа Mapi Вольтером. Автор пра-UÍ "ítocBin. про авцча'1 í дух народ1в" , Í7Ü5/ вважав, що головне завдання вченого - п1д!сриття не рел1г1йно-м1фояог1чних, а реаль-них, "звичиих" причин ¡сторичного прогресу. Вир!шальна роль у Його зд!Псненн! належи, j знаниям, руипйною силою прогресу е люд-ський розум: "Думки правлять cdítom".

Започатковаии!4 Вольтером рац1онально-просв1тницький ninxlfl до 1де{ прогресу характерен t для такого теоретика qiei пробле-ми як А.Р.Тюрго. В прац! "Послддовн! усшхн людського розутцу" /1750 р!к/ bíh, под1лявчи лунку про розвиток зналь ПК вир!шаль-ний чинник людсько! iewpi'/.погяиблос ii постановкою питания про "вцосконалення" як головниП э;.ист-прогресу, Його нер!вном1рн1сть в соц!альночу простор! i час{, прискорення, сулеречлив!сть. Ог-ляпаючи "посл!допн! ycnfxn людського розуму" на приклад! европеЯ-сько? цив!п1зац11 Тюрго визначав у "гранд!озн!Й картин!" безпе-рервного "прогресу лодського рооуму" пор!оди п!дйому 1 занепаду, проникливо писав як про матер1пльн! ознаки поступу сусп!льства, так i особливост! його прояпу "в галуз! мнстецтва, живопису, пое-з 1 'í i муэики". Дотепн! аргумент« фран'дузського !сторика i остального ф!лософа епохи Проев1тництва щодо прогресу в р!зних сферах життя не втрагили свое)' о'ггуалыюст) й донин!.

Иа"б!льш роэгорнутою i всеб!чно представлено«: на,р!вн1 со-ц!ально! думки свого часу концепция прогресу уособлветься одним 1з Гх класик1в ({■ранцузським проевхгителем Ü.А.Ксндорсе. його головне прагщ "Еск1з ¡сторично! кортики прогр.су лмдського розумуи /1794 р!к/ за к!ль«Íсто рригЬншьних ¡деи, влучних зауважень í узагальнень ,е CBoepf дним п1дсуц!<ом-просвЫшнького типу ссщ!аль-но-ф1лософськох думки,

Це, насамперец, стосуеться эцхйсненою Кондорсе пер1одизац!еи етап!в людсько!' ЛсторИ.- три "великих епохи", критерием яко!" вчениЯ вважав Mip.y роэвитиу людського розуцу. Важливе методоло-т г!чне значения мае думка Кондорсе щодо д!алоктики елементхв мину по го, тепэр1шнього i мжливого иайбутнього в лкэдському cyc.it ль-ctbí. "...Результат, ао.спостер!га1;ться, в кожний момент залетать в!д иасл1ди!н, доспх'чути^ ,у хюлередн! моменти, i виливае на т1, ¡¡¡о мають бути досягнут! в маМбутмьому". Í3:c в1домо, це положения

- 25 -е одним Í3 ключових концепт i в ф!поео.Ш iciopii, в тому числ1 П сучаснт!* форм!.

До неперес1чник рис соц:апьно-ф1яософсысих аспект i8 вчення Кондорсе про 1цею прогрёсу bíдноситьсп викриття ник с.уперечно-стей сусп1льного поступу, можливосты* í'x поцолань в маПбутньому. Оптим!стичне забарплення Лого концепцi i. прогрёсу особливо при-вабливе для нашого' часу, коли в суспi льн i ít св i домоет! стосовно майбутнього панують саме песиглсигап мотива. НвнчаЯно соц1аль-на наука ХУШ-го стол!ття ще не в!дчувала на cpdi тиску гл'обаль-них проблем. Ало ж (цел прогрёсу мае не лише загалыюцииШза-цiÍÍHt масштаби i вим!ри, ала 't цикои Конкрстн]. "Наш! нацп' на покращення стРну люцського pony в маЮ'утньому ножуть бути.зв^де-hí до трьохваяливих положены знищення HepianoüTi мш нацгями, прогрес pÍBHocri м!ж р1знтш класами того ж народу, нареш. i, справжне удосконалення пмпини". Цв тгожешш Кондорсе ортпчно вписуеться в сучасне софальне ниилення.

Концёпцй' Тюрго i Концорсе-!, визначальиою рисов яких була в!ра у прогрес, рвцкмаяыисть у ^ого визначеши, взаемозуновлз-н!сть прогрёсу-роэуму i розвитку сусп!льо'1 а, оптимум, в!ра у безмежне вдосконалення людини /"моральна доброта люципи ...доступна, як i íhují зд1бност!, необме.танпму пдосконалешш..."/, btím уособлюваяи собою лише одну í3 тонценцгй розум!ння та !н~ терпретаци ineí прогрёсу в св1тоь!М соц!ально-ф[лософсы{1й л1-тературк Поряд i .в спознцп з ними фсриувалисл альтернативн! погляди на прогрес, розроо'лялиан кон;'епЦi i позначен! сумн!ьом або нав1ть р!щучим запереченнпм дано cai.w'i !де1' поступального розвитку людини i сусшлъстви. Один i'a визнаних авторите'мв такого налряму - науково/ думки 1И-:Как Руссо в!пдов!цаючи на по-ставлёне перед ним Д1жонсысоы Академию проблемою - запитанням "Чи сприяло в!дропження наук i/шем оцта полпшеншз морал!?". сфор-мував тезу, яка протягои двох етилИ'ь а предметом жваво/ диску-ci'f. А саме -.'положения про нев!и/юв!дн!сть розвитку науки прогрёсу само'/ людини, П мора и i i кульзури. ,V ntpу того, як ycníxn наук 1 мистецгв. "ооявають наш небосхил, зникаа доброчеешеть, i це явище спостер!гаетьея в yo i оси i a ycix upaínax", стверджу-вав автор твору "Розцуми про науки í мистецетвв" /171>0 р./.

На поту пупку, вчучно викри.в слабке м1сце ц!е!" тези ствв!т-чизник i сучосник Руссо дан Дурон Даломбер. Не науки, осв¡чання розуму вимнt у тих чисельних иронв.ак аморол!зму, нев!гластва та 1шшх злочинах ! плхах, ягсичи переповнене життя cycniльства, а можливе зловяиваннп ним,..

Аналогично!" думки був i Кондорсе, який критикуючи зазначену тезу Руссо маголощував на точу, ио вааи народ!в зумовлен! не зростамиям, в занеп.идом знания, niдкреслював що останне не лише н!коли не розбеиг/яаля ляде-'!, "а эавжци пом'якшували звичаГ, якко вже не могли виправиг« fx пбо' змпшти".'В днеертац!? зазначаеть-ся, то по чемt на оптапстнчно!' та песим1стично! вере if прогресу, започаткована Кондорсе i Руссо, не? втратила свого значения i до--mini. Нпбувпючн лових 1;;>1хилыш(!'в i противник!», п!дкр!плю»чись або запсреч.уючись новями аргументами, '(я лолем!ка знов ! знов демонструв счлчшш'1. внутр!шньо-суперечливиЯ характер !де!" I . практики npor1; icy. .

1дея прогресу набувае подальщого концептуального оформления у и1мвцьк!й класичн!? ф!лософП. Г-егель, як i його попередаики, Кант t '¿¡хге, пва.кай роэвиток атрибутивною як1стю людини. Якщо в суто природных- речах "завжци проявляЕться один 1 той же характер, що зачишаг.тьел неэм1ншш", то людин! притаманне "здатн!сть до эм1ни, 1 приточу до крашоТ - ирагнення до удосконалення". Про-довкуючи традицй' просв!-тител1в, Гегель робить як!сний крок в внал!з! проблема прогресу. Усв!домлюочи П в-контекст 1 'б лаемо i Teopii ic-горичного процесу, за додомогою створено! !'и системи д!алектики, П понять, Kaieroptil i принципic видатниЯ ц}/.юцъкиП ф1г.ософ збагапш концвпц!» прогрэса" положениям) про об'ектишо-необх1днн'! характер розвитну' сусп!льства i яядини, про тi Нои-кретн! суспЗльн! фор/и, в яких в!д5уваласл "об*€Ктивац1я." !де"! прогресу, ■ . . .

Гегель Ictotho роэвинуп !дсю прогресу, запропонувавши такиР-1итеграпьниЧ його критерМ*, пк свободе. "Всесв!тня !стор!я е Про-' грес о уив!доиленн1 свободи - прогрес, якиЯ мй по'винн! п!зна.и у Пого необх5дност!". .

Звичяйно, европоцен:о!стська модель cbItobo! tcTop!!, особ-лнвост! pooyulmin свободи /постулат про.три'вида свободи - для

одного, декого та во!х/, 1цеал1стпчпий характер його ф1лософГ/ ICTopi'i в'ц!лому тощо iCTOTHO послаблпвапц тиорчий потенц1ал методолог ¡чних йоложень гегелЬзського вчония про ирогрьс. Най-б1льш виразно це проявипося в тому, цо запропоновани" ф1лософом KpiiTepitt сйобори як показник мЗрп розвитку вкинаисн ним "вибгр-ково", опосбрепнювався його тлумаченням вторичного процесу вза-rant, mi рою вт!ления "свп'ового рсауму" г) життя гжремпх народ!в.

• Гегел1вське- розумшня ¡сторП, розуму i снийоди прозвонило до того, що з BcecBiTdboro социального пронесу, сушильного доступу виключалися ti народи, лHi не мал» "потреон" у свобод!. В Toi/y чнсл! f с.лов'яни. ¡Доправда, зауьажуиан Гегель, "частина, слов'ян прилучалаея до захщюго рояуму. Однак вся ця маса ви-ключаеться f3 нашоГо огляну, тону' ию воиа до цього часу н~ висту-'па да як с'амост1йний момент у низц! в i ¡щмтт ¡в разуму в св iтi".

Св1й вне сок .до теорп про. росу, особливо у його социальному BTineHHi внесли представшим такого piaiionnny соцгалыг / науки, ян утопГчний конунгам. CisoepiitificTb иоглшип на ¡дуй при-гресу найбЗльш в1цомпх прелставнлк.л ц!ег течи'"- ,V-->na Чепиа, Норелл1, r.Mafi'ni, Г.'Бабефа полягае в тому, що вони здИснили анал1з проблеии прогресу з точки зору прнгнсблепих мае населения. Тим самим теор1я прогресу "навант;.луваиася" конкретною г.оц!-ально-визначеною проблематикою, 1л.ея прогресу осмнслкшаяася з врахуванням ¡нтересхв суспптышх груп, i'xnix уявлень- про coui-альний !деал. Тенетично пов'язмшй з nice тьзов марксизм роэро-бив з часом i'i детально, .л тепер добре усБ^цомпъемо, ба-

гато в чету абсолятнзував,-

Принципово новим моментом у, концепцП прогресу, представлв-ного зазначеними утоп1стамн»'бупо й те, що вони поставили в центр проблеми розвитку сусп1льстеа i ос> эистосхч питания про приватну i сусп1льну вл'асшстъ. .■'.■'

Вбачаючи у приваттпй власност! кор!ння boix лих яюдськогс ¡снува'ння, головну причину гноблення та неспр&ьедпивост!, загаль-ного занепацу с,усп1льного життя, тобто регресу, утопЗсти також сприяли полемгц} про м!сце }'фугча^ю ¡кституту a;iacnaci.i, його poni як'чинника'прогресичних або регресиьтгх знш в сусп1иьств!. Переводячи аналЗз проблеми з суто теоретичного р!вия, що бу-

ло характерно для соцЬшьних фЬюесф!в-просв!гител!в, на р!вень сои1ально-е!тlptumi", д.^еренцылчи со Дальний суб'ект прогресив-ннх зм!н представники утоп1чного напрямку сопельно í Teopií, як кому'нícth так 1 соц!»л ¡стп-утошст'и кЬшя ХУШ-го - початку XIX . стол!ття, Сен-Симон, Фу Ve i Oyen без.умовно сприяли Поглиблен-ню концепцП' про г ре су, шшшчешш в проблем! роовитку нових граней ! аспектte.

J другому параграф! "Проблема прогресу в укра'/нськ!? соц!-альн!1 ф!лософ1! XIX -, riepnio'í чветр! XX стол!ть" в!дзначаеться, до украшськ! ф1чос,ифи, соц!альн! мислител!, пол!тичн! д!яч! нього пер/оду внесли вггомиЧ доробок у розробку як эагальноГ проблематики соц1альног.о прогросу, так 1 його конкретному проя-в! в, умовах реальности" Украиш.

' Укра'Гнська со;;!альна думка висунула щодо цього ряд непере-с!чних почояень. Таких, наприялад, як зп'язок сопельного i на-ц1оиапыюго f;neKTÍD прогресу, сп!ав!дношення державно? самостМ-ност! 1 федерал!эму, правовогдержави 1 демократ!? як сон!ально-пол!тичних, духонних 1 культурних ланок процесу прогресивного роэвитку KpaÍHií Touio-, Ссобливо ил!днога в цьому в!дноше(ш! буяа 1нтелоктуальна, теоретична í практична д!яльн!сть .украУнських соц)альних мислител!в протягоч друго! половини XIX i першо? чверт! XX стол!ть. Саме в ueü период в!дбувався бурхливиЯ процес становления в¡дро дження, та роэвитку нац!онально? самосв 1 домоет! 1 пол!тично? д!ялыюст!, шо'врешт)-решт привело до утворення не-эалежно? держеви - УкраУнсько? Народно! Вес ,убЛ1ки. В цю энамен-ну епоху творили tbkí корифе? украУнеько"? луховност!, як Т.Шев- . чемко, М.Костомаров, М.Коволевськи.Ч, !,!.драгоманов, 1.5ранко, Мл'ругаевськн*1'. В.Винниченко та бапвто 1нших. Ц! видатн! представиики украаю.ько! фЬюсофсько?, сац!ально! культури грунтували сво? уявлення про прэгрес, híhhoct! цивfл!зованого сусп!льного ладу на р!эних ф!лоеофсысих та соц!апьно-пол!тичних засадах. Багато э них "булн н'рихилЬннчами те?-слов'янського федерал!зму, саме в floro рамках гони вбачоли !гожлив1сть здобуття незалежпст! УкраУни, эдШснешп прогресивних персгворень на П терен!. Нроте федерал 1зм у роэучйш! í^aiira, Г'рутепського, Вишмченка н!чого сп1льного не нал о тич наоильниг'ькии floro типом, стал!нським,

1мперським за суттп федератхзном, що вин»» п1зн!шв. •

Вид!ляючи XIX стоя!ття лч ча"б!льш пп1те для украТнсько? сусп!льно-лол!тично1 думки шодо розгою )цеЯ прогре.су п!дкресли-мо той впяив на пронес форчуваннп укра шсько/ соц!ально-ф!лософ-сько! концепцп, яки!? був эц!Г?сненн". такими визначальними д!яча-Ми укра!нсько1 культури, як ГдогорШ Сковорода, ¡Зеофан Прбко-пович, Панфил Юркевич. Розбудова Фундаменту у-краТнськ^ т нац!о-нально! самоев!домоет! эц1?1сН!овалася працбю таких талановитих д1яч!в культури, як 1сторик Д.Бйнтинь-Каменськцо, математик М.Гу-лак, письменник П.Кулш, перший ректор Кшвського ун!верситету М.Максимович, етнограф А.Чаркевич - багатьма !ншми предстввни-

цв1ту украшськоТ !нтел!генц1!..

Р!шучиЯ крок в усв1помленн! укра'Г пнями себе як народу пов'я-заниЛ я творчхето Тараса Иевченка, яккй пристрастно виступив про-ти социально? несправедливост! ! нацЪналыгого гноблення р!дНо-го народу. Прагнення украшав до вол! в!н вва-ас складовою ча-птиноо всесв!тньоУ боротьби за справедливость I прогрве, У поэта нема спец!альних ф!лософських трактат!.в на г по тему, проте вся його поетична творчхеть наповнена глибокиш роздумами про лици-ну та Г/ долю. Можливо соме.до Шевч^нка насавдеред в!дноситься зауваження Гегеля про те, що поез1я вице ф!лософ!1,. маючи на ува«. 31 насамперед форму вираэу гпибоких с'оц!альних та ф!лоссфських 1дей. Семь. творч!сть Иевченка, п!дкреслюеться в дисертац!г', саго фундаментом розкв!ту украх'нсько! соц!ально! ф!лоСоф!'{ друго! половини XIX стол!ття, а участь поета В' Киридо-Мефод!свському братств! була вир!шальною для перехопу в'щ "чистого", проев¡тни-цтва до пол!тИчно'{ д!яльност{ по в!пролхешт Украхни.

Однхео з пров!даих фггур у справ! формувашт !яеГ прогресу в укра?нсы:!й соц!альн;!1 думц! буз МЛ .Костомаров, видатний 1с-торик, етнограф,. фольклорист, письменная. Переконливий прихиль-ник евояюцЬЧного шяху сусп!льного розвитку, одним !з чшшик!в цього розвитку Костомаро: вважав нвукове знь мя, а головною перепонок) - насилъство. Твор1ть, а на руЛнуйте, стпре розпадеться 1 перетвориться у поп!я, роэв!еться за вхгром само по соб!. Руй-нування, як правило, пов'язане з насильстьом, ! потхм часто доводиться тчолуватн про учинена.

Згубною цля сусшлыюго прогресу,. п1дкреслював Костомаров, е надм}рна централизуя державно!" влади, яку в!« називае.мерт-руао».

1стопюю рисою праць МЛ .Костомарова - демократа х гуман!-ста, було пшгненнл "опрацювати нарорду }стор},ю". На ,в}дм}ну в}д }сторН державной. "Основний початок форм сусп!льного 1 политичного киття, чивченням яких займаеться }стор!я, е народ"..

Ч!льне мхсце в духовному роавог питань соц1ально¥ ф}лософ}'х та 1стор!'1 УкраТни наиежить Драгоманову".

М,П.Драгоманов закликав украх'нську 1нтелхгенц{ю оволод}вати европейською ф1яософ1е» того часу. Творче опанування пёредовох' соц!ально1 думки в!н вважав обов'язковою.передумовою перехору до практичного руху за пол1тйчну свободу I.демократ!». Звичвйно, п!дкреслював М.Драгоман^-л, засаосння нов!тн1х европейських хдей ■ мае зд!йснюватися на грунт} розвинутох. национально'!. св}домост}, ио мусить бути спояученою з Идеями космопол}тизму /}нтернац}она-л!зцу/, гуман}зцу х соцхал'ьного прогресу. Першоаричина останкьо-Го - в об'с .тивному рус:} }сторН, у потреб}.сусп!льства безперёр-вно розвиватися.. Роздумуычи про шляхи сопельного прогресу вче- . ний писав про мири} 1 немирп .форми розвитку, в}ддавав перевагу тим, як} потребувалн найменших жертв. Гумзн!зм Драгоманова не м!г не привести Кого до лумки, ию основним засобом прох^ресу по-винн! стати реформи.

Говорячй про революцЗю'як один з 'об'ективних чинник}в прогресу, Драгоманов.застерхгаь в}д-'П утотожнення з стих Мним бунтом. Власне його роаумжня революц}}" яес суспгльнох справи ототок-нюе останню з реформою. На його пумку саме розумне, св5доме став-лення до }де! ■ прогресу I шлтпв Яого здхйснення дало ввроп} справжнхх соц1альиих мислител}в х полгтично-громадських д}яч1в.

Доциьно звернути увагу 1 на слхдуючу пумку Драгоманова, яка напрочудактуаяьна для сучасного -стану громадсько'х евхдомо-стх укра/нського сусгШьст.ва. ВчениЯ справедливо зауважував, що той р!вень розвитку, то його досягла Стропа, був забезпёчений. насамперед "упорядкованою,затяжною" працек) - "тихою } гострою", а так^ж.посл}доиним зростанням громацського, життя. Саме на таких шляхах, .спираючись на'"верстви громади". мокливо забезпе.чити }с-

торичниЛ постуи "державного, грома дсысого, господарського, ро~ Зумового" лиття сусшльства,

НаРповн1шу розробку конпепцП соц!ялыюго прогрес.у в цей ■ пер!од знаходимо у HayitoBÜí творчост! I.Я.Франка, передус!м у таких його працях, як "Мисл! об еволпцН в icTopi'í лгадськостР, "Що таке поступ?". Проблеми соц!алыюго прогресу Франко вир!щу-вав вихоплчи, Í3 загально? теорГ/ евояюц1Г, яку розум! як д1-алектичниЯ процес влаений {природ! ! сусп!льетву,

I.Я.Франко настШно пШреслював специф!чн!сть розвитку природа 1 сусп!льства, зазначагачи при !1Ьому, ио пi знания еволю-tjl'í кожно! окремо з цих частин навколишнього св!ту допомагае глибшому i грунтовн!шому п!знаннй особливостеЧ uie'f еволюц!'{, а э!дтак розвитку взагал!.

На яумку Франко руб!жними факторами у становяенн!' людини ! cyentrtbKQCTi були вм!ннп користуватися вогнем, фарчунання нови, Еиниккэння моральност!, культури, c!m'"í, держаьи i рел!г!?. Од-"им 1з чинник!в походкення дёржави Зранко ьид1ляс в!Шт м!я племенами, Саме вони, На його дужу, роэшнрювали знания тадей,- а через формувашщ окремого в1Рськового прошарку клали перш! п!д-^алиНИ до под!лу сусп!льства на окрс;п верстви. Формуваинл дер-жавй.ост!, а такой посилення впливу peniri'í спричиняють попву по-л!тично1 влади, в..тому числ! у вигяяд! тиран!?. Необмежена вяа-да тирана valoro оточення' означав в!дс.утн!сть будь-як их прав у п!дданих. Забезлечуючи иадм!рне багатство лравитея!в, тиран!я водноча:с спричиняз "безмгрну" матер!яльну нужду раб!в i "в!ль-них пролетарНв" /терм-1но>1ог!я франка/. тэке становище веде по формування сусп!льних сил,, шо в змоз1 попалити тиран!ю. Створюга-чи власну концерн!*} социально! еволюц!Г, 5ранко доводить,-що цей процес орган!чно поесиув а соб! я« поступ /прогрес/, так ! ви-родаування /дегенерац!«?, за Лого висловом/. "Поступ наперед а лроявою перв!сною, перевокаючою i нормальною; поступ назад -проявои п!зн!шоо ! хворобливою".

Зигзагопод!бн!сть прогресу Франко' виявляе, зпертаючись до середньов!чно!. JcT'opiY. Почалаея.вона "вегтиоп мандр!вкого наро-д!в", яка внесла, користуючись терм!нолог!сю''?ранка, в теч!ю старинно! icTopi'í нову струи f разом з. нпяйвом "новопостяяого

християнства" розвалши* "останнШ великий витв!р'старинно! куль-тури - Римську 1мпер1в, та повернула- ц!лу теч{ю 1сторП ч 1нтий б!к", 1слор1я середньов!чног Сврогш переконлисо демонструе, що с^ц!альна евол»ц1я "се гючасти - регрес, а почасти {1 прогрес". 0станн1Й пройвляеться перелус!м у поступ1 гуманностг "супроти старинн'ого невольництна". Важкиьим локазником лрогресу за Франко, е .розвиток науки, визначальною риоою яко!' е сумн!в, критика. Важк! екодам'*кп } подтип об'ставшш не сприяють розвитков! науки, ведуть до послабления х'г I до зшцнення в1ри. "Народи, -справедливо -робить бисиовок миолитель, - -знеможен! матершльно ! духовно, вертаються. до час!в ан1м1зму та фетишизму".

Як соцйл1ст, Зранко гюв'язуе майбутне людства з соц1ал!с-тичним ладом, але цля нього соц1ал!ам - це не державна власн!сть з диктатурою лролетар1агу, а свобода громад /нолектив!в/ I свобода кожнр! особи, як1й'. ¡хто по мае права най'язувати правила життя. Асоц{ац1! громад - теж В1льн1 у свохй д1яльност1. Це сто-суеться I окремих народ!в. Вони мають повне право самостийно уп-равлятися, розвиватись ! лиги без венкою аовн1клього верховад-ства, Соц1а)¡зы для Франка - цо I необполена н!ким свобода слова', науки Д в!ри, цостушпсть усчх 1 кожного до оевгти I науки.

На в!дм1ну в!д "ньукових соцгал1ст1в", як1 вважали нац!о-нальне питания цру^оряцшш, похитим в!д софально-класового, для Франка нацтнальне питания в. проблематиц! социального про-' гресу - о'дне з головных. ьаыа тому национальна питания вчений розглядаз всеб!чио, не 'Пльки в еконоьп'чцому 1 соц!ально-пол1-тичному, а й соц1адьно~психолог1«ному та морально-пол1тичному аспектах.. Дореч! сл1ц наго лоси ти й на еволюцН поглядгв Фргчка в Цьому бошочоцу питаннК Внступаючи спочатку як федерал!ст, по-елгдовник Драгомалова, в!н врешт1-решт ц!йгаов висновку, шо вш насаиперед - .укра'пшць, а вже нотш - соц1ал-демократ. "!Лй ук-рапюький патр1отизн, - писав Франко, - то не сантимент, не на-ц/ональна горц1с-ть, то важке ярмо, яке доля локлала на мо! пле-41". Плоть в1ц плот! свого народу Г.Я.Ьранко вбачав св1й обов'я-зок вченогб-патр1ота попомогти .укра'!'нсм;ому народу пщшетиоя "до св!тле правки I справедливом], зШти на виооту, де видно.-евтг, де пахне воля, до яеншть веелюиськх 1деали".

Характериэуючи погляди Франка на проблему соц!вльного пос тупу в!дм!тпмо також i важливе j методолог!чному значены! спо-стереження вченого щодо двох тенденц!й цього пронесу, як! визна-чають м!сце 1 соцКтльну функцш лгадини лк lrocin i суб'екта сус-п!льних зм!н. Орла тенденц!я в!дбивае перевагу зовн!шн!х обставил над людиною в И боротьб! за !снувення ! своболу. Друга -зн.аменуе ситуац!ю, колн-людина cbísomo починая контрол .¡эти об-ставини власного життя i д!стаз над ними певну перевагу. Д!По-вий, позначений соц!альним актив1эмом,. демократично та гуманЗс-тично визначениЯ характер франк!всько1 концепц!'! прогресу вису-вае Г( автора в число наЯприм!тн!пнх теоретшпп нроблеми соц!-ального поступу.

В IcTopf'f соц!алыю-ф!лософпько? yirpaïHCb'toï думки особли-Bs m!civj належить видатно'ду нченому св!тового р!вня, першому президенту УНР М.С.Грушёвському. В дксертацП зазначасться, ио в л!тератур!, видано! на Укра'/н! Í за П метячи, яка висн!тлюе" тео-7етич1(у спапдшну та пол!тичну д!пльн!сть Гругаевського,ослошга увага прид!ляеться чого !сторичнин працям. Tart, Груц, зськпП в!-домий перецус!.м як видатний !стор!к, погляди якогс в!дзначають-ся широкоо ерудиц!ею i глибинов анал!зу проблем. Але, п!дкреслю-еться в дисергацН,. в пол! зору floro б!ограф!в I. досл!дник!в noel не потрапили f деï вченого, па хара'ктериэують його- як сопельного мислителя, якиП попоэниа концепц!» соц!пльного розвитку ори-г!нальними положениями. В ирому план! насамлеред заслуговуе на уаагу tí науков! методолог!чно виэначен! розв!яки вченого, в яких р!н, спираючись на величезниЧ дсторичниЯ матер!вл, узвгапьнг" ги-яовн! риси соц!ального прогресу в!д античних часхв до двадцятого стол!ття, вклочаючи ícTOpin Укра'1'ни - Руси. Сл!д особдиво п!д-креслити т! соц!альн! узагальненпя, як! дае Грушевськи!Мсторик. Опанування !сторичним знаниям, пише в!и, пересл1яуя мету надати можлив!сть конкретному неролу, в даному випамку ук; 1'гнству, з'я-суввти свое м!сце ! роль / св!тов!й IcTopiï, визначити, за floro писловом,"власни« егоцентризм". "Иод!бно до.того, як гуман!тар-н! науки пзагал! мають помогти лядин! "печати себе" ! знайти м!сцэ для cbocï !ндив!луальност!, для свого п, давши об'ективн! м!ри для срого я..., так !стор!я мае вкязувати н!дпоп!днб м!сце"

Й дати об'ективну Mipy дня puní й значения даного громадянства í то! XBiini, яку воно переживав: if завдань ft iHTepeeiB, unaniB 1^расел, в загалыйй перспектив! часу"

'" ■ ■Досл1.цкуючи iCTopiio Укра'пм в контекст! iCTopii людства Грущевсысий визначае ушьерсальн iitH i i' життя еусп!льства,- зд1й-сние "прагматичний розсп!д" ¡сторично? причинност! й .повторност!, анализуе природу ¡сторичнох морчост!, звертае увагу на наявн1сть абсояютних та релятивних крнтерпв вимхру поступу людсько? ljhbí-.ЛзацЦ'.

Зшсути aaraiibui piicii прсщесу розвитку соц1ального життя людей, уэагальнюши уроки icropií, М.Грушевський, дал!, застосо-Bys власн! методологхчн! притуши соцгального п1знання до проб-деми {сторичного статусу Украши, 'ií-миНулого, теперхшнього i май-бутнього.

Грушевський як ¡сториксаме Укра'пш, ще у молод! роки поставив co6i за мету цоел!дити етчпчний розвиток укра!нського народу, спростуиати велш;одерюшшцыи, по сум шовг :стичн! погляди ,рос!йськи;' iCTopiiKíв, зокрема ¡IoronÍHa. Украшський'народ, хпдкреслював bíh, маа на cboi'C землг глибоке'!сторичнз кор!ння| а тоцу floro ieTOpfo сл!д еивчатп насамперед як самостМне явище, без швелюв-ання íi jcTopieu íhjiüx, передус!м росМського, наро-д!в. В'исв1тшшочи {сторичний пронёс в Украхн! в еипчному, еконо;-ь.йчпому } мовно-кульчуршаспектах, розглядаючи icropm розво» украшсько! державноет!, вчений аир!зняв насамперед своер1дн!сть цього пронесу.-А сане те, що bíh проходив перевакно в умовах три-•валсяо игоземного панувания.

Головною рушШною сплои цього процесу на Украхн! s народ: селяни, козаки, мнцани. Велика mícíh у ц!й справ! належала козац-тву, одному з ун(кйпьнпх явит укргп'нсько! BcecBÍTHboi iCTopii. -Воно уособлювало вопелмбншть народу i захищало його. Селянськх маси прагнули козацтва, вбачали в пьону шлях -до особисто! вол!,' незапежност1, визволення вхд влади панства; Грушевський високо ц!нував агрунтован^егь не 'Ильки коэаов, а й мещанства, що- ви~ плнваяо з.пенно!' осв!чеиост1 та.цеховох орг£Шзац!1 npai;i ijiei conian4ioi ве.рст..л населения. Саме мЬцанстви дйдо перших борц}в эа права украпютва. .

Стпорюючи свою концепц!га Iсторi ï та практики прогресу Ук-païHH Грушевський на обходить i род! православно! церкви у збе-реженн! украшства. Бона обер!гала традицй" народу, була на за-впд! полон!зац!'1 t~i скатоличення Poro, в!д!гравала роль об'едную-чого центру. Шд ïï знамена ставали укра'1'нська-шляхта I селяни, старшна 1 козаки, р!зн! прошарки м!шянства. Саме церква спону-кала виникнення братств ж орган !зуючо1' культурно-поль'ично! -сили, шо в!д!грала неабияку роль у.пробудже.ннi нац!онально1 са~ моусв!домост! f культурного розвитку народу.

На думку Грутпевського, централ i зац! я сусп!льного життя у ба-гатонац!онольних дергк'авах, практично повня в!дсутн!сть автономП упопъльние, а то Л зовс!м гальмуе соц!альниП ирогрес. У лист! nifl назвою "Освобождение России и украински'! вопрос" вчений писав, що самост!йн!сть i незалежнхсть - це посл1аовне 1 лог!чне завершения проблем нелокального розвитку i с8-оус.п1п.омпеност} будь-якого народу, який мае певну тернтортг, достатки волю та „нергт до розвитку. Самост!й(исть ! незалежн!сть - гарант1я пов-ного ! без saí'BHX труднощ!в нац!опального прогресу, ^авада для енсплуатац!!' сил народу 1 викоркстшшя ïx на чух! для нього ц!~ ni. Незалени!сть ! самост!Йн!сть ио'Хуть бути "заРвими" !деологе-нами. ! гаслами' лике за умов роэумного, ефективного, справедливого устрою багато11ац!ональноï деряави, де'вс! нац!Т в!льн! ! р'в-ноправн!, магсть однаков! уиови для свого розвитку - писав Грушев-ськяй. 1!е мота бути прогресу в умешах, коли пенно нац!я претен-дус на як!сь особлнзi !стсричн! права ** со!д!ально-нац1ональн! прив!ле'!.Вчений виступав за цив)л!зован1 в!дносинн Mis нац!. м. ' А вони, на "ого думку, характеризукзться насаниерец взоечоповагоп ! взасмовигодою, розвиток, суверенйет ! свобода одного народу творяться. не за рахунок ¡итого, а'внасгпдок ïxHboï взаемодй'.

М.ГруйевськиП май незаперечниЧ пр!оритот в науц! щодо постановки проблеми орган!чного повднання iuéï -~оц!axt^itoï sjihoctí, сол!дарност! noix нац!ональних груп, я/ci прочитают на терен! Укранш, соц1ального виховаиня полол! на баз! зпевоеннл i дбай--ливого використаннп народних трациц!П зла дш i миру ! засвоенн! сусшльством позитивного досв!пу "icTopiï людськох сол!дарност!, яка переборшвала расов!', рел!г1йн!, кястов! бяр'ярл, reo граф 1ч-

нЗ, еконоьичш I культура! р1эниц}, С застар!л1 конфл!кти розв'я-рувала к!нець к!нцем принципами пожнття 1 сп!вро'б!тництва".

В працях Грушевського ми анаходимо досить розгорнуту.характеристику них принцип ¡и, эокро:.. вииогу врахування "соц!ально1 ррироци г- пеихЛки" ргзшк категорЗЯ I версгв населения Укранш, -

Мр1ючи про в! льну I демократичну Украину, про "заведения порядку Ч ладу, так бажаного есгм процюючим", М.Грушевеький вва-жав, що головним институтом, який може це забезпечити, виступае "трудова дэркава". В!.н пдалектично розв'яауг традиц!йну антино-м!ю' "держава I особа"., вважао, що на птдставах ииро демократич- ■ них украшська держава мае. стат-и гтладЗумом демократичних вгль-ностей, об'еднати на здоров! II соцталыпй основ! вс1х громадян "без р1зниц{ нащонаяьнртей". Зйертас на себе увагу те, що го- . ворячи про необхгднЗсть зд'ЗР.снення демократичних реформ у державному устроТ УкраТни, ГрушовськиП вбачав зм1ст цих реформ у пе-ретворенн! цержави з чисто апмпиетратииюга ор щу на "соцгаль-ну державу" головним завдапням я;;оУ. буде творения форм "сопельного жмта'я", як"! б вщюв!дали як високим'нормам украгнсько! культур», так I найкрищим доеягнонням евгтово! социально! куль-гури. Зазнацимо, ще концепцЗя "социально! держави", яку перший .президент Украшськш респубгпки, академЗк Михайло Грушевський". розробляв в бурхлпв! реве лцхЯн! роки, в наш'час провгдними за-х!днш.ш сусп 1 иьствоанавцгаш вва®асться найбЗлыпим з.добутком сус-ш льно! науки.

- НаукоЕЙй доробок, гроыадсько-полтита д!яльн!сть ! особиста доля великого патр!ота Укранш Грушевського в надбашям I уроком" для виього укра'/нетаа ! .передусЛы" для--тих, хто по-справж-ньоыу прагне до незалежного, демократичного, прогресивного роз-вит.ку рЛдного народу, що' ыожяивиК /особливо ж на ниншньому ета-пза умов ецнрет! ! згрунтованоотI вс!х демократичних сил.

У в!ц;:ушое'И саме цього вбачав поразку Украгнсысо! Народно!' Респубяши /УНР/ один з п кер!вншпв В.К.Винниченко. Але не ■г'шьл'А в цьому, Вш, як I ГрушевсысипЧ, настхйно вир!зняв ед-нЗсть нацтналь ;го та соц!ального аспектов у суспдльному ппоце-с!, справедливо лтцсре^лював, цо нихтування одним 1з них веде до поразки,- гьлыус, ° ю " зовс!н переривае цей прочее. Лнал!зую-

чи iCToptio Центрально i Ради Винниченко писав, шо велика помилк; розглядати нац!ональне питания .i03a сферою питань соц}'альних i навпаки. Уряд УНР йедооц!нив саме соц1ального аспекту нац!ональ-ного в!дроддення, то було одн}ею з причин floro невдач!.

Мету соц1ального прогресу Винниченко вбачав у побудов! "пла-Нети без наПмит{в", сусп!льства яке забезпечить сенс людського життя; що було розвитком притаманного укра!нськ{р conL ibHÍí? ф1-лософ}1 XIX стол!ття гуман!стичного напряму /Шевченко - Драгома- " нов - Франко/.

В дисертацП' робиться загальний висновок про те, шо укра/н-ська соц!альна душа, яка представлена эаэначеними видатними персонал^™, концентруючи увагу на таких категор!альних питаниях теорИ соц!ального прогресу, як звобода t воля, едн1сть соц!аль-ного i ла^онального, св!товий досв}д ! самобутн!сть соц5ально! культури сусп1льства, суперечлив!сть iде/ поступу у i"í практично-пол!тичкому вт1ленн1, соц!альн1 характеристики демократичноí дер-■••ави тощо Ictotho. збагатила цга Teopiio як у теоретико-метоцоло-Г1Чночу, так i практично-пол(тичному в!дношеннях.

. У третьону параграф i "Характерн! рисн марксиетськох концеп-ni'í прогресу, П здобутчи i недол1к'.-," гЛститься эагальна характеристика того.типу соц}алья0-ф1лософсько1 • 1нтёрпретац1'1 1деí розвитку сусп1льства, лвдства в ц!лочу, яке баэувалося на материал {стачному розум}'ннг icTopi'i, визненн} класовох боротьби за вир!шальни1 чинник 1сторичного лроцесу, в.ченн1 про э ara льном д-CbKy.MÍcjra пролетар!ату як соц1ально-поя)тнчно'1' сили, яка виз-воляючи себе, водночас визволяе усэ люде jo.

1дея прогресу мала особливе значения для марксист!в, оск!ль-ки метою цiеY доктриНи виступало завцання побудови наПпрогресив-Hiffloro.sa вею 1стор1ю людства суел!льства.

Головним науковим завданням .марксизцу було з'ясування мате-píanbHo'f основи сусп!льного поступу, глибинних-мехп''!зм!в, як! зумовлювали характер "нади'удови", держави та шшх пол!тичних 1нститут1в. Ця основа, базис сусп!льства вбачався у способ} ви-робництва. Виробництво розвиваетьсп об'як'^'вно, незалеяйо в!д вол! 3 св}домост! людеП, Totiy що комхе поколЬхня успадковуе на-явну сукупн!сть продуктивних сил та .в1цпов1дних виробничих та

за

¡нших вiцносин, своею пранеи примножуе f розвивае 'fx. Цей постулат визначив суть маркеиетсько'го розум1ння загально? лшп про-гоесивного розвитку, яка уявлялася як перех!д в!д одного поколш-ня до imuoro, вфд onHiei нижчоY стад::' розвитку до наступноi, вито?, Увесь суегйльний розвиток ув!нчуе 1деал коцун!стичного суспЫьства, а вся i с тор ¡я виступве як беаперервний рух до цього Цеалу. Комух ;зм проголошувався завершальною фазою BCie'f ICTopi'i, подальша, еволюц!я людства мала В1дбуватися в його межах. У цьому в!дношенн! марксизм наближався до соц1апьно-ф1'лософських теор!й, як! позначеш в}дверто есхатолоНчним характером.

За Марксом, соцхальний прогрес у найширшому ррзушшй - це розвиток вхц ojmiex формацП до наступно? i, зрештою, аж.до фор-Maqi'f комун1стично'1. В свою чергу, прогресивний розвиток проходить Й'у сере дин i кожноК чжремо? формацН. "Д0зр1вбння"чинник f в . подалылого розвитку забезпечусться сукупною д1ею ряду факторхв. Головн! з них - розвиток про.дуктивних сил i виробничих в1дносин, що йдуть на -зм1ну старим, та, що найб!льш вир!шальне, загострен-Hfi класово"! боротьби, яку марксизм розглядае як вир!шальну рудйй-ну силу 1Сторичного розвитку Я яка BpenTi-peurr завершуеться сопельною револкщ!ею. РеволвцГх - основний cnoci6 переходу в!д ofuiiei формах ill до' иьстушо i. •

Лише з} зникненням кпас1в, .тобто у безкласовому кому(пстич-ному сусшльств!, революнг? як Ъорма розвитку поступаеться мхс-цем couiaibnift еволюцП.

л Виходячи з х]их постулат ¡в. засновники марксизму розробляли ■ власне поняття лрогресу, досл^ували його головним-.чином як со-ц}альний феномен, хоча торкалися також проблеми розвитку стосов-но явит природи.

Досл}дауючи icTopic людськог'о.сусшльства Маркс i Енгельс розглядали прогрес у трьох основных аспектах: социальному, тех-нологхчному й державно-культурному. Найб!льш систематично i детально вченх доел¡пили перший аспект.

Суть прогресу соц!альност1 вони вбачали у розвитку Bcix сусп!льних вфдносин, насамперед виробничих. У зм!ст! виробничих в1ил ;ин зькладено характер власност!.' Тому й прогрес cot;tiiль-ност?,зг!оно nic'r схели, вистунав як розвиток форм власност!, по-

чинаючи з перв ¡сноабтшно! I к Ычаючн ггомун!стичнсю.

.За эченням марксизму, соц!альнн!Т прогрес нпбуппс найефектив-н!иого вигляду 1 прояву- при переход! в насл!док лролетарсько! рэволюцГ! в!д кап! :ал!стйЧно! ■ приватно! власност! до соц!ал!с-тично!, сусп!льно!. Цей; прогноз, як 1 оц!нки еволюц!! кап!та-л!стичного сусшльства як регресуючого, прирэченого на загибель, зазначаеться в дисертац!!,також не справдився. Проблемя. власност! як головного !нституту сусп!льного життл д!йсно мае виключ-Н9 важливе значения для розум!ння причин, мотив1в, спонукань р!з-них соц1альних груп эд!йснюватй прогресивн! эм!ни в сусп!льств1, або ж пручатися ним. Проте абсолютизац!я.цього чинника, однозначно негативне ставлення до приватно! ! "обожнювання" сусп!льно! власност! спричинили !стотн! теоретичн! прорахунки 1 пол!тичн! помилки. В так званих соц!ал!стичних кра!нах сусп!льна власнЧсть насправд1 виявилась власн1стга не сусп!льства, я дэржавй, м!н!с-терств ! ведомств.-Тому й не дивно, що при.будь-яких спробах еко-цом!чних реформ пост!йно виникало питания про те,, як зац!кавити ро(Итник!в ! селян у виробництв!, як \ чим стимулюваии !хн!й !н-терес до ПродуктивноX ! як!сно!" прац!. Оск!льки народ насправд1 не був роэпорядником власност! - эеТм!, фабрик 1 эавод!в, краУни в ц!лому, той ' широко декяарован! нам!ри Виховати у прац!вник!в "почутгя господаря* залишалися маркими.

: Але справа-полягав на т1лькн у-тому, йоб на д!л1, а не формально поа'язати прац! вник ¡'в э сусп!льноо формою власност!. Практика економ!чного розвитку знов 1 знов доводить необх!дн!сть р!э-них форм власност!, створення в!шов1дно^ системи 1'хньо! вз: :мо-д!Г. Кр!м енонои!чно1 доц!льност} плюрал!зм форм власност! забез-печуе можлив!сть зм!нити "як!сгь прац!", створити б!лып сприят-лив! умови вибору'колективних чи !ндив!дуальних, кооперативних, акц!онерних або приватно-власних форм господарввення. Все це в своя чергу покликано стимулювати так! соц!ал-н! як. лт! людини, як !н!ц!ативн!сть, творце ставлення до справи, орган!зован!сть та в!дпов!дальн!сть тощо. • - •

• Враховуючи це, можна сказати, до на зажлив!шим напрямом сусп!льного.прогресу е створення таких соц!альних умов, за яких би ус! г?! якост! людей могли розкритися ! падовольнитися якомо-

га повнкш й ефективнше. Плюра;пзы форм власност! эвичайно не е панацеею вЦ ус!х лих, але ж Н1як не долее сусп!льних супереч-ностей. Але як св1дчить досв!д розвинутих кра'!н наявн!сть р!з-' шыан!тних форм власност! эначно краще ант так звана загально-народна державна власнють сприяв розв'язанно соц!альних проблем в!д аабезп, гення науково-техн¡чного прогресу до поднесения до-бробугу ладей. Саме ц1 два впг.при ефективносг1 власност? як ме-хан!зму социального поступу змушують /важно.придивитися до про-цесу С01цал!зац1! власност! усередиш каштал!зму, який реал!зу-вався через еконокпчш ! соц!альн! реформи наприк1нц1 XIX - на початку XX стол1ть в багатьох крашах бвропи, Америки, АзН.Ре-форм1стський шлях соц!ал 1за[(£I сусп1льства р!шуче в!дкидався марксизмом, ! це виявилося в борогьб1 марксизму проти реформ!з-му як теч1'1'соц1ал!стично1 думки I практики. Саме внасл!док.ре-форм!отсько'1 соц!ально1 д1яльност1 склалися найб!льпз розвинен! ' кражи сучасность ' '

Якщо ,оц!нювати марксистську концепц!и протесу в щлому,-то вона.загалои е однобхчно ор1енгованим розум!нням рол! клас!в ^ класовог боротьби. 3 ус!х клас!в вид!ляетЬся один - пролетар-ський, 1 сенс усього историчного прогресу вбачався у толту, що ■ к!нець-кшцем виникае 1 розвиваеться саме цей клас: В1Н згрунто-ву§ться, орган!зовуеться ! приходить до влади шляхом .пол!тично1 революц!'1, шляхом захопл'ння влади. Ус! !наи класи, у. тому.чис-. л! й селянство,'розглядаються к-гак!, що за своею суттю'реак-ц!йн! або консервативн!. Насправд! ж, як тепер в!домо, сам по со^1 цей клас вкявився не таким уже здатним I ефективним дер-жавним керманичем, як уявлялося авторам ц!еI концепцП-.

Переб1 пышна над1я на один "найпередов!ший. клас сусшльст-надала розум!нню прогресу в »-арксизм! односпрямованого ! л!-н!йного характеру. Л!н1йн!сть полягае в тому, що вс! кра!'ни ! народи, усе людство повинно йти 1 прийти до одного й. того.ж су-сп!иьного устрою - комун!зму. Весь !сторичний прогрес в1ддов!д-но "спрямовувався" На здШснення одного 1деалу, •

. Д!йоно, у вс1х народ!в бажання I трагнення, ц!л! й щеали значноо м!рою .^'Нгаються: досягти високого "р!вня розвитку сус-п!ль. гва вцпюму, в!днаПти форму державного устрою^ яка гаран-

тувала б права ! свобода людини й особи, створити системи доступно!' осв!ти, охорони эдоров'я т'ощо. Вэ8смопов,язан1сть ! ц{— л!сн!сть св1ту е опн!ею з найважлив!ших перз^умов формування по-д!бност! способу. зг:ття, Йрго якост}. Але абсолютизац1я будь-яко? об'ективно? тенденцН соц}ального руху неминуче призводить до спроиеного, г.омилкового розумЫня загально'1 картини сусп!льного життя. Воно ¡гнорув не менш переконлив! свЦчення наявност! 1с-тотних в!дм1нностей життя р!зних народ!в, особливостей !хньо!. культури. Соц1альна наука наводить сяЗльли завгодно приклад!в,. як! св!дчать про те,, во соц!альний розвиток окремого народу знач-ною м!рою визначаеться не ст!льки способом виробництва, особли-востями класовоГ структури, ск!льки характером етносу, його 1с-торП, "соц{альною як1стю" сусп1льства, нзппност! ни в1дсутност( власно! дертавност!. В постулат} сучасноТ лпдсьяо* цив1л1зац1'1. дедал! виразн!ше проявляються не т!л'ьки процеси глобально! 1нте -грацН, але й процеси ц!фференц!ацП народна 1 кра!н, особливо ¡.л рег!ональному р1вн1. 0днол}н1Лна, догматично застосована схема сусп!льного прогресу, чи-то марксистська або будь-яка пгаа.не-спроможна врахувати ц1 особпивост!, склашиЯ суперечливий характер яживо'!"}стор1!. Бона потребуй нбвих п!дход!в, творчого роз-витку концепц}? прогресу, яка б б1льщ адекватно в!дбивала його' реалП. .

'Еозд1тг П."Соц1аяьн{ революцН. рефюрми. 1 прогрес". 5 I. "1с-торична тенденц!я переходу в!д ревомщ!й до реформ як основного засобу. соц!ального прогресу сучасност!".

Загальновизнано, ио головн! рушП ¡сторП людства - ре'_олп-ц}1 1 реформи. Кажучи так, ми не скидавмо з рахунку тек! важли-в! фактори,- як наука 1 техн!ка. Проте обмежимося тут лише сферою соц}альних революцШ 1 реформ як засоб!в прогресу. При цьому вн-ходитимемо з 1деТ вито'} с8мооц!нност1 людини та П життя, а та-кож з того, по соц!альний.прогрес сьогодн! - ге про.рес для вс(х 1 кожного, шо насучасному етап! розвитку цив!л1зац1Г висту-пав вежливою. сусл1льноп вимогою. Сучаснэ> людство досягло такого стану, коли можна уникнуги ¿эзвигку одних за ра-хунок Iнших, коли доц!льн1сть того чи 1ншого соц}ального проце-су або пвища мае бути п!ддена експертиз} на моральн{сть I гума-

н1зм. У цьому аспект! р^гляне.мо тан! насамперед феномени, як 1 раволюц!я 1 реформа, простежимо ххню роль ! м!сце в минулоцу, сучасному та майбутньому. "

Марксистська методолог!я, яка позначаеться 1стотним внес-ком у анап1з соц!альних революцШ /типолог!я, анал1з лог1ки виз-р!вання I виникнення, з'ясування характеру руш!йних сил тощо/, мае суттевий недол!к. В!н полягае в тому, що вона зробила з ре-волюцП м1ф, п{пербол!зувала цю соц!альну форму радикальних су-сгпльнпх змж.' Незаперечним е факт: револрцН породдуються социальною д!йсн!стй. Цю 1стину не виправдовують численн! спроби "ексдорту револвц!?", ¡цо. мали М1сце у св1тов!й !сторй',. Але фактом е I те, ею зд1йснення революцН завжди супроводжувалось зве-личеннями !х, надмгрною ейфор1ею щодо 'Ц "позитивних" результата. Будь-як! революцШ пов'язан1 з вбивством, у тоцу числ1 невиннее людей, порушенням^ оц1альних зв'язк1в, занепадом мораль- . ноетI, скороченням росту виробництва, кризами. Абсолютна б1ль-ш1сть революций пов'язана з .громадянськими вШнами - нещадними, жоретокими, браговбивчими.. В 1(ьому план! ¿и поступаються нав!ть в1йни- м1ж де^.кавами. Досить згадати шсляреволюц!йну громадян-ську в!йну на просторах колишньо! РосШсько? 1мпер11. Рос1йсь-•"лП фпгософ Бердяев правий, колк,визнаши веминучгсть реврлац!й, характеризуй 1х як "палий апокалипсис 1стори".

.У '1стор1'1 сл!д" вчитися. I велик: . 1 малГ повчалыЦ уроки И дають нам поживу для роз дум! в, пооектуючй 1-х на сьогодення, на т! вакливI, хоч ! не завжди нов!, проблем»,' як! .актуал ¡зувалися нин! у зв'язк-у з ускладнеьпстю завдань соц1алыюго процесу.

"Апологетика революц!йних засобгв розв'язання суперечностей сусп!льного життя завжди супроводжувалася спробою приходати П жорстку, насильниць1{у природу.

3 висоти найме в!кового вторичного доевгду революцЯ! XX столпчя добре видно, що рево'люц!я - це екстремальний зас!б соц1-ального буття, коли вже повшетю вичерпан! вс! 1нш1 шляхи.

- Революц!я як концентрация соц^альних под!й, лристрастей, любов! I ненавист!, добра I зла, розмед»'вань.и:ж р!дними й близь-кимя людьми - це завжди. трагед!я. Стосуеться .це б!льшою чи меншою »¡рою./сДх-нац!й ! народ!в, клас!в ! соц!альних груп."Сього'-ч!ш-.

Ня "пйсгутов!сть", 1дея консенсусу р1зннх класса, усв}домлення життево!" необх!цност! д!алоговг'[ культури були б немислим! без'зрахування траг1чних урокЛв револщ1Я, псредус{и таких кри-вавих, як французська /1789/ 1 жовтнева 1917 року в Рос П.

Найхараятерн1шою особлив!стю революц1й першо? лоловини XX стол!ття е зв'язок 1х з в!йною. Дв1 св!тов! в!йни ураганом про-неслися над б1льнг1стю континент!в, винищуючи 1 кал!чачг людей, знищуючи результата багатов!иово"{ д!яльйост! ц!яих покол!нь, ма-тер!альну 1 духовну культуру. Розв'язування св1тових'воен не мож-на виправдати абсолютно н!чим, хоч приб!чники IX намагаються все перекласти на так зван! об*ективн1 причини немииучост! 1 нав!ть необх!дност! воен як, зокрема,важливих джерел техн!чного прогре-су.

В1"ча - феномен людсько! !сторГ!, ала ж осташя е н! .чим !нтим, як ц!яльн!стю людей 1 насл!дком ц1е? д1яяьност1. 1стор1я альтернативна, багатовар!антна 1 фатально не виуначена. Бона за-ржди виступае як-д!алектична едл!сть об'ектявних й суб'ективних 1нтерёс1в, фактор!в, чинник!в, мотив!в. I те, .що здеб' льпого в!йни виникають 'з об'ективних причин Н1як не знижуе "в1дпов1-дальн!сть" суб'гктивного фактора; Бвгагов1кова 1стор!я в!йн св!д» чить, що за певних умов саме останнЮ був дом!нуичою причиною. А це значить, що в!йни, як ! бушь-як! !нш! феномени ¡сторичних подИ, вреыг!-решт визначаються станом сусп!льноУ св!домост!, характером лол!тики, эм!стом Iдеолог!¥, ган!вною системою сусн п1дьно'{ морал!, 1нтересами 1 нам ¡рами соц!алъних'груп, к лас (в, нац!й, сусп!льстза в ц!лому. Тобто такимг детерм!нантамй цих -по-д!й, як! п5дд?аться св!домому впливу з боку сусп!льстВа, "ого правових, виховних, пол!тичних, !деолог!чних !нститут!в. .

. Що ж до твердження, шо в!йни сприяють прогресов!, особливо науково-технЫному, то сл!д визнати: справа!, прогрес був, але ж який? - прогреС засоб!в ведения в!йн, тобто знврпдь убийства, а не процв^ання добробут,. I те, що багато ь^укових в!дкритт!в зд!йснювалося на замовлення 1 в лаборатор!ях в!йськово-промисло-вого комплексу, текозк не с докаэом данного твёрдження.

Новий соц!альний лад, що формуеться в сучасночу св1т!, особливо у молодих державах, у тому чися! й в Украгн!, обов'язково

мусить враховув'ати г!ркий досв1д XX стол!ття, досв!д, який св!д-чить: революция, особливо та,, що пов'язана з громадянською в 1й— (юю, найг1рший cnoci6 виршення соц!альних проблем. Саме до в!й-и та ïï насл!дк1в насамлеред можно застосувати влучне зауважен-.ня Маркса про такий "прогрес", ч!ячг якого не бажають пити нектар ¡наше,, як з 4epenie убитих.

Такий виэначний у соц1альн!й ф!лософН авторитет, як Арнольд Тойнб} у c'Tb.Ti "Революц!йна змЗна", написан!й для "Британсько! енциклоиедП" переконливо визначае деструктивний i руйн!вний характер революцп, яка на його думку, здеб!льшого виникае на ста-• дП надлому й св!дчить про.наближення до загибел! Tteï чи ÎHinoï HiiBtл1зацГг. Революц!я, як i в!йна, п!дкресюое Тойнб!, органично пов'язана з насильством, кр:м того,.як справедливо н!дкреслюв вчений, вона н¡коли не досяга5 ц!лей, як1 ставлять

перед собою ïï орган ¡замри. "Конна революция, -■ пише Тойнб!, -це нещастя. I не завжди е навгть меншим злом. Однак за певних умов не бувае мокливостг вибору м!ж альтернативами зла. Согцаль-на HaupyiKHicTb досягае тако'1 межг, за якою революция стае неми-HjHiOB. Причина, чому революц1я це нёщастя, полягае в тому, що вона е ознаков того, цо все прийшло у розлад. Биникнення ïï свiu-шть про те, що традицШна структура сусшльства-перестала В1д-погпдати умовам життя, потребам-i вимогам принайми! частини чле-hîb сусшльства, як1 дос^атньо численн! й сильн!,. щоб зважитис'я зм!нити дю структуру силою", ■

Один ,!з пров!днйх представни1ав еволкяцйно!' теорп' сусшль-ноы розвитку, вчений, який в!ддаз перевагу гумашстичним opisH-тац!ям Д.Тойнб!. п!дкреслюе безальгернативу в сучасну едоху рефор-маторсьду "технолог!ю" розв'язання назрших суперечностей. "Як-що зм!на у сусп!льному euttî в he^ôxiflhictio, то треба, щоб вона була не роаолюцШною. Еволюц!йна форма е тин природним'шляхом, яким сл!д здхйснювати зм!ни у сусп!льному китт!".

Найважлив1шрю особлив!стю' реформе те, шо вони не пов'яза-hï з насильством i несуть у соб! великий гуман!стичний потенц!-. ал. ,В умовах сучасно!' цивШзацН, кол ' зростають взаемозв'язок i аэашодП piayitx кра'ш, perioniB ! св!ту > ц!лому, розробка •CTpai.riï та тактики ненасильсгва е життевою необх!дн!стю, дом!-

нуючою парадигмою виживапня людства.

Вфдмова в!д Вузькокласового п!дходу, !деолог!я соц!ально? злагоди! консенсусу даз змогу теоретично обгрунтувати зйачейня-лк вир!пальног'о засобч регулювання сусп!льного життя та його окре-мих складових. У ци'в!л1зованому громадяНському сусп1льств! э правовою державою. !н!ц!атива реформ може виходити як в!д держав-ких, так i cycníльнлх структур, в!д реальних, а не фор^альних, ' як цз було у ксяиоиьому СРСР, орган!зац!й. Важливо, щоб реформи : насамперед вир!щували проблеми без рзал!эац1? яких у сусп!льст-в! зникае динам!ка розвитку, наступав стагнац!я ! як насл1док зростае соц!алька напружен!сть 4

Гсторичний досв!д неэаперечно доводить: якда сусшльство СЕоечаенО'роформуетьоя, то соц!альний npocTfp, л якому виникае "рзволюц!йна ситуац!я" значно звужусться, а госгрота цfs? ситуа-ц{? íctotho пом'якцузться. Однак у реальному житт! поки що-с об'ективн! засади для 1снування г.к "парт!? револпц!й", так i "nsprii реформ".

Сстаннс стол !ття напо"? ери поставило все- лодство перед гам-лотозським вкбором "бути чн ив бути?". Лвдськв сусп!льство опи-шлося в ун!кальн!Й ситуац1?. Питания про подаяыкий роззиток, про пляхи прогрзсу.стало виявляти себе перепус1м як проблема вияивйл-Ня людства.' Поява П эумовлена насамперед кризоо сучасно? цив!-л!зац!?, пов'язаною з як!сно новими'проблемами.

Cbítobí в!йни, соц!альи! рзвотац!? та раддкальн! реформ:!, науково-техН!чна ревояюц!я та глобальн! проблеш Ictotho зм!ни-тгл обличчя сучасного cairy. В!н став незиично багатоликим ! мэ-ма?тим. Лодська !стор!я сэ не знала тако? багатокол!рно? пал!т-ри держав,' як1 належать Не лише до р!зних формац!й, а й знаходя-ться на р!зних ступенях ррзвитку в рамках одн!е? формац!?. Деда-л1 б1льшё'вияэляе себе як законои1рн!сть багатовар!антн!сть розвитку. Людська 1стор!я все б!льше виявлягиме себе я>с всесв1тня íctopLh.' Зростае сп!льн!сть !сторичних доль ycix складових сучасного людства. _ _ .

Резшлукми викладене, п!дкреслимо, що >рахування зазначених особливостей сучасного еталу п?1б1л!зац(Л: багатовар!антн!сть, всесв!тн!сть, еда!сть людства при збереженн! багатоликост! й

розма!'тост1 сучасного св!ту мае першочергове значения для осми-слення нашог епохи, i'í ф1лософ1"1, для ввдови в!д примггивних стереотиш.в. однол!н1Пного роэвитку, ^ля творчо? ро^робки нових кч.нцептуальних "моделей" епохи.

У наш час вЦбуваеться прогзс становления нового суб'екта прогресу - планетарного сп!втовариства людей. Вир1шення глобаль-них проблем, цо суттево визначають слЬвфдношення "прогрес- ре-грес" -потребувикористання !нтеле-ктуального потенц!алу цього . коллективного, соц!ально BÍnnoBÍдельного суб'екту. Суттевою ри-сою.социального процесу сучасност! е р!зке зростання рол! реформ як засоб1в прогресу, штенсивний пошук соц!ально-пол!тичних i ■ економ!чно-ф!нансових механ1эм1в та 1нструмент1в розв'язання го-стрих антагонÍ3MÍв i конфрснтацп, спалах яких ми сьогодн! спо-crepiraeMO у р!зних рег!очах планети, .в тому числ: в кра'/нах СНД. ' Утвердження в сусп!льн1йсв¡домоет i laeí консенсусу, посидення авторитету.гумангстичних_opieHTHpiB соц!ального. прогресу, розши-рення спектру його багатовар!антност!"- г se це створов'теоретич-ний та практичний фундамент подальшого осмислення i це i прогресу та i'í icTopH^Hoí .дол!. .

§ 2.- "Формацiйнлй та щшШзафйний аспекта сощального про-j .¡есу, ' : - . ' ..

Кор1ння марксово1 1дв! форм!4Ц1йност1, як эазначають досл1д-нчки ,ц1е/.проблеми, aHfaxój ,;ться У зах1дноввропейськ1й традицИ та куль тур i..-Ще ¡тал!йськГ гумаь^сти епохи ЕИдродаення писали 1 ■ про "трихотомт" роэвитку: CBÍ-тла 8нтпчн1сть, HÍ4 середньов!ччя, courgne пром!ння вщродкення.

Виникнення теорП соц!апыю-еконб1.ичних формац!й було наследном 1дейно-теоретично'1 боротьби, яку' вели Маркс i Енгельс у перщ!й' половин! 40-х рок!в XIX сто ¡ття проти насашерец молодо-гегелянщв, для яких iciopifl - результат "самороэвитку i самоп!з-нання духу". Заради справедливостi вхдоптимо, що'Маркс i Енгельс, як це не здаеться парадоксальным, не побачили bcíx потенцШ, що булл закладен! в розробленгй ними концепцГк Так, наприклад, роз-' криваичи д!алектику продуктивных сил i :влробничих в^дносин, твор-ц! нового -розугппя icTopi'i обмежилися перевело досл!даенням одного а.'Лекту ufeÍ диалектики - взаемодП' продуктивних сил' f ви-

У

робничих в!дносин в конфл1ктному Ы вар!ант1. Вони ж поб!чно ь.л-н1 у виникненнГ стереотипу одкъ,<!ан!тнсст! ! фятая!стичност! роз-витку, хоч уже }хн} посл!довники публ}чно Я в!дхрещувашся в!д цього. Але про .немииуч!сть шлун}стично1 формоцН та рево-лгацП як- единого засобу переходу до тако! формацП нащтовхували саые на таке розум!ння соц!аяьного прогресу. Принцип багатовар}-антност1 соц}аяьного прогресу, що безпосередньо вит1ка^о з Положения про }стор!ю як результат д!япьност1 людей, також залишив-ся у Маркса 1 Енгельса поза увагою.

Вводячи поняття "способи ■виробництва", "социальна економ!ч-на формацгя" 1 пикористовуючн Ух у таких аспектах,- як виробницт-во матер}альних благ, духовне виробництво,- та "виробництво" само? людини, основоположники марксизму позитивно вплинули на по-дальгаи'л розвиток соц}альна¥ теорП, на науковий процес розробки концептуального апарату анал!зу сусп!льних в(дносин та фактор1в, да визначапть пол1тичн1, }деояог}чн} та (н'"} надбудовн!-феномэ-ш сусп^льного життя. Цим самим був эд!йснений важливий крок у створенн! вченнп про сусп1льство як складно! систем,.. ЗвичаЯно, со марксистська концепц)я не могла .охопити. все роэмаТття людсь-кого буття. Б1льп того. Яеретворивк!СЬ, завдяки зусиллям ортодок-салыпгх марксистов на догму, стереотип теор!я формац!й бага то в чому втратила ёвристичний потенц}ал.

ВЗдтод!, як була розроблена формац}йна теор{я, минуло бага-то часу. У св}тл1 накопиченого }сторичного досв}пу,з врахуванням здобутк}в ! урок}в соц!ально'1 практики людства виразно зрозум!-л{ як'-сияьн!, так. ! слаб? сторони цього .илу пояснения соц1г-"ть~ ного прогресу. Зокрема наявн} т! соц}альн} феномени } процеси, пк} аж н1як не вписуаться в лог!ку формац}йного }х пояснения. Це стосуеться як анал!зу окремо взятого, конкретно-}сторичного сусп}льства, так 1 узагальнень всесв{тньо-!сторичногб поступу. 2>ормад!йне бачення процес!в, конценгру^йх^ Щповп'-;, "стрежне-вих конструкций',' 1гнорув вежлив} соц}альн} "виключення" та "в}д-т}нким, а тому не можу бути аяекватним, 1 тим б}льш вичерпним. Реальне сусп!льство - нядто складний об»я п, "в якому не знайти "чистого феодэл}змуп, "кап}тал}зму", "согг{ал}зму" ! т.д. Це эау-важення Макса Вебера,, одного 1з головних опонент}в Маркса, за-

лиши лося фактично про1Гнорованим.

<Еормац!йно обменена лог!ка прзначаеться I на вивченн! со-ц!ально-класово! структури сусшльства. Зд!йснена зглдао з нею соц!альна стратиф!кац!я веде до того, щоус! соц!альн1 пропарки за рамками оснорних клас!в ф? :тично набувають статусу марг!-нальних або ьав!ть "реакц!йних".

Зосередд.уючи свою увагу на класовому аспект! пол1тичних ¡н-ститут1в, фдеолог!?, кулътурн та ыорал1 формац!й.на\ методолог!я "■акож 1стотно звужуе г зб!днюе Гх.

Особливо виразно обмеженост! формац1йного п!дходу спосте-р!гавться в анал!з! нацгональноГ проблематики. Витлумачуючи на-ц!оналъне як пох!дне в}д социального 1 класового, зробивши нацю-нальне питания складовою частиною осганн!х, ортодоксальний марксизм фактично вив!в за рг-1ки наукового анализу етнонацюнальне буття людини. Вт!м людина, будучи частшкою лвдського роду, його представником, належачи до певного соц!ально-класового утворен-ня, разом з тим виступас суб'ектом конк;етних нац!ональних в!д-носин. Бона - представник свое: нкц!!, конкретно! етнично? групп, нос!й певно!' ментальност!, духовно! культури, традйц!й та звичахв. Створивши переконливе вчення про. сутн!ст.ь. соц!аль-^ «ого в!дчуження, Маркс, на жаль,"майже об!йшйв увагсю в!дчужен-шу сфер! нац!ональних в!дносин, но мае в !сторп' сусп!льства' не менш, тривал!шу та 'вагс.пшу •значим!сть, ан!к вддчуження со-ц!альнэ,-

ФормацШ-шй п!дх!д до анал!эу духовно? сфери також значнои м!р^ обмежуе це поле досл!дження колом фдей, уявлень, ц^нпстей, як! мають вих!дним пунктом положения "в!дображення" в духовних 'феноменах !нтерес!в осно.вних. клас!в даного сусп!льства.

Звичайно, !деолог!чний момент в!д!грае значку роль в духовному житт!."Н!мецька !деолог!я", в як1й Маркс 1 Енгельс- дослх-дили ца законом!рн!сть,високо оц!нийться сучасними'захтдними тео-териками.В книз1 американських вчених Дж.Лоско та Л.В!льямса "Политична теор!я. Класичш текста, сучасн! погляди" Л1ью-Йорк, 1Э9£ ргк/ ця" праця розглядазться в ряду ¡нших класичних твор!р соц!альношл1тич.;о'1 думки. Однак' ир1м хдеологЗчного субстрату в духоин!й сфер! життя сусп!льства присутн!й незр1внянно пмрший

" - -

спектр ц1нносних уявлень, як! аж н!як. не можуть бути зведеи! дс • !нтерес!в будь-яких клас!в, ан! основних, ouf другорядних. Пе- ' ред теоретичним-зором досл^дника завжди постав "НеформацШшй" шар духовно?•культури — в усякому раз i такий, шо не мае прямого "генетичного" ,в!дношення до !снуючо'! фориац!ï, не знаходить пояснения сво!'й. наявмост! у П субструктурi.

В дисертац!! роби.ться узагальнений висновок, що ф<рмац!йниЛ п!дх!д до анал!зу социального процесу не може претендувати на винятков1сть i всезагальшсть, оск!льки залипае Поза увагою чис-ленн! } вадлив! ланки а гакож зв'язки сус;п1льства як сиетеми.

Всеб!чниЯ анал!а соц!альних процес!Б, ïxHboï lCToplï, включения у досл!дження того кола i тих аспект!в соц!альних явищ, v як! не 3HaA?8ffÍeWдопсйбгоа понять та категорМ концепц!'! фор-мац!й, ¿имагаить б!льп широко'/-Я узагальниючог конгсгщ!ï, .всеб!ч~ ulnraro п!дходу. Такоя ксзнцепц^ю, на ншду думку, е ,тёор!я цив1-л!зац!'1, а в!дтак ! цив!л!эац!йний п!дх!д у пЬясненн! процес!в явиц. Як справедливо зазначае Г.Гудожник,- М.Кириченко та !нш! досл!дники, завдання'полягае не в тому, аби просто в.'дошути фор-мац1йний п!д!с1д.: Основне гут - зд!йснити д!алектичне зайеречен-Ня одноб!чностей цього п!дходу, тобта вийти на таку методолог!ч-ну процедуру,, яку зд!йснила за аналог'ею теор!я в!дносност! Ейн~ штейна подо механ!ки Ньютона. Концепц!я цив!л!заци включае в себе формац!Яний п!;и!д як св!й особливий випадок - при вид!-ленн1 з усього багатства I р1зноман!тност! соц!ального прогресу floro соц!альНо-економ!чного аспекту. I не лише це. Оск!льки в р!зних цив!л!зац!ях формации!сть вяявля ' себе вкрай розмаТто, то П сл!д'вважати вторинним в!д цив{л!зац!йноет1. феноменом. Дал!. Якщо лоняття "формац!яи в!дбивав теч!ю та лог!ку сопельного процесу у напрямку в!д одцisï стад!! етапу, рДвня суспЛль-ного'розвитку до Ышого, поняття "цив1я!зац!я" в!дбйваз насампе-ред як!сний стан' tîsï чи Ikoo'í стадiï, ступеня цьогс розвитку. ' Останнз може мати р!зн! р!вн! цив!л!зованост1. Без, глибокого аня-л!эу, ч!ткого урахування цього фактора /а с.аме тут бачиться век-трр прогресу/ формацМний погляд може д!йс!то переконати, шо но-вий ступ!нь обов'язкбво виший ! "кращий" за попередн!й.

З'ясування сп!вв!дношення формяц!йнога та цив!л!эац!Йного

TiinÎB подходу до соцхального прогресу потребуе в черговий раз ризначення як поняття цивШзацП, так i ?ï критерпв. lia нашу думку, ризробка поннття цивШзац'П, яка б враховув.ла сучасне иоц1йльно-ф1пософс'ьке уявлення про Heï, мае .враховувати принай-mî кшька обов'язкових положена Найбгяьшпаши'рене вживання тер-м}ну "цивЬЛзац1я" як синон1мЙюняття "культура", уособлення ïï певним ¡сторичним типом i локап1зованим у npoCTopli i час! /на-приклац,. давп! .цивШзац!'?/, безумовне виправдане, ало недостат-ньо. А саме. Розум1иня щв1л1аацН як справжнього "св1ту лвди-ни", тобто ïï гуман!стичного вим!ру; розум!ння вичерпаност! "тра-диц1йно?" 4ндустр1ал1стсько'1 методолог!? визначення сутност! цивШзацГ?,'ДО виходить з-р!вня розвитку продуктивних сил як ïï головного критер}«; розумшня того, -що в!дбуваеться докор1н-на зм1на суб'екту cbîtopo"? цив!л1зац1'1.

Безумовно теоретично категор!альна робота в' цьому в!дно- .' шенн! мае насамперед визначатиея об'ективним процесом становден-ня'ново? цив1л1зац11, тими ïï контурами, Hiti вяг позначають ïï сутн!сть; Загальновизначноо е {дея, шо уявлення'про' становления всесвÎTHboï цив1Л1зац11 не ноже усштно зд1йснитися на 6a3i 1део-логП 1ндуотр1ал!зму, оск1льки саме шдустр1альна cycniльно-ви-робнича технология,виступаз глибинною причиною виникнення t за- . гостренйя глобально? економгчно? кризи.

В дисертацп' зазнач. зться, -що найбгльш переконливим е такий погляд на цивШзацш в аспект! ïï майбутнього, -який визнае за найважливхшу рису визрхваючо? цив1лгзацП' ор!енгац1ю на забез-пезлшя безмежного прогресу людини i людства. Становления Все-св i тцьо ï. цив i л Ï3 ВЦ i 'f означатиме подолання в!дцуження в його най-бшьш гострих формах i проявах," створення реальних. умов i можли-востей для вир1шення усього кош юксу глобальних проблем, вико-ршення причин национально'!' i соц1ально? нер!вност! та гноблен-ня, перетворення демократ!? в загальноцивШзацгйну норму i най-важливтшн'й зас¡6 прогресу, де реформаторство одержить остаточну перемогу над революцШхфстю.*

Виходячи Î3 тенденц1й, то складаю.ъся, можна передбачити, до'основним прьщипом буття людини /i людсх ,а в ni лому/ в умовах hoboi цив i л taiij;i ï буде у(пверсальний гуман1зм - нова, вселыцська

дуХовн!сть. Вих!щш основа' цього гуман!зму - о^б'ёднане людство, 'яке усв!домило власну соцЗально-цЫну, гуманну, творчу cyraicTb. За нашим лсреяснанням, ун!версальний, глобальний гуман!зм мае синтезувати в соб! свЗтськ! 1' релхгМнЗ ' цЗнностЗ.

УнЗверсальний гуманЗэм позначаеться- иирчким ц!апаэоном сво-г'о прояву. Bin передбачаз Знтелектуальну свободу особистост! в . Тi поиунах !стини, добра-! краси, його !стотна ознака - визнан-ня безумовного права на ¡снування рЗзних св!тогляд!в i в1рувань, плюрал!зму наукових йапрямЗв, розма'/тгя нац!ональних традицЗй та звичаТв. Глобальний, ун!версальний гуманизм не т(льки перед-бачае fx ■ ало ft на них грунтуеться. В систем! ц!нн!сних ор!ш-тирЗв универсального гуманЗз.'у перше мЗсце п'осЗдае самсц!нн!сть яюдини, П право на достойне життя, 1нплв.!дуальку i колективну свободу,'розвитох i прояв своЗ'х сутн!сних сил. Благо лвдини -основна м!ра ! критер1й оц!нки р!вня сусп!льяого згиття, прогре-сивност! сусп!льного устрою ! розвитку.

Сучаснз людство перебувае у початковому стан1 переходу, до Есесз!тньо1 цив!л!эац!i,- який уявляегься вельми тривг шм 1 !с-торичким процесом. Р!зн! нац! i i народи перебувоють на plsui'.x ступенях п!дходу 1 переходу до всесчЗтньо! цив!л!зац!?. Природ-но, шо в ко.тли9 «отгретний Зсторичний лерЗод оэнаки 3 критерН цив!л!зованост! будуть зм!нюватися як у план! конкретного ix сенсу, так 1 в .тому розумЬш!, шо виникатимуть нов! показники соц1уму. • . '

Та як би там не було, попри во! соц1альн1 суперечност! та негзрэздн е п!дстави спод!ватися, то дед; :! зростаюче усв!до"ле), ня окремими людьми та народам в ц!лому свое! налёзглост! до роду лядеького, до родовоЁ'сутност! лидини взагал!, розум!ння зо-грози вселенського катакл!зму стануть найважлив!тоя запорукою видиввння лодства, його прогресу ! Процв!тання.

В п!слямов! дисертац!'1 узагальнуються oohobhi ^ iдсумки доел !дження, визначаються м^жлив! непрямки наукових розв!док проблематики !де'1 прогресу, нясамперед соц!ального. Основн! положения дчсертацП влкладен! автором у сл!лу"1чнх публ!кэц!ях.

1. Мониграф!я "1дея прогресу в соц1альн!й, ф!лософ!?" /в айв-авторств!: розд!л I, ? Г, 3; роздал П/| К., "Вица школа", 1993, 9 а.ар.

2. Мо1юг>рЕф1я- "Наумова творч!е. ь - гарант 1 я прогресу". К., "Вица пшоли", 1989,-8,5 д.ар.

3. Монограф!я "Соц!ально-е?ичн! проблеш управлшсько! д1яльно-стГ\ К., "Наукоьа пуша", 1980, 2 д.ар. /в склад!. авторсь-кого колективу/.

■1. Брошура "Соц!алышй прогрес у сучаеному св!т1". К., Т-во

"Знания" УкраУни, 1991, 3 д.ар." /в сп!вавторетв!/. • 5. Ерошура "ГИдвищёння соц1ально-пол!тично1 активности роб1тни-<10 го'к ласу в умовах розвинутого соц!ал13му". К., Т-во "Знания" УРСР, 1985, 2,5. п. ар.

о. Брошура "Роль роб!тничого класу в систем! п!дготовки молод! до-прапГ. К., Т-во "Знания", УРСР, 1384 , 2,75 д.ар./в сп!в-. авторств!/. . -

' Стаття,"Рег!ональн! аспекта трудово! эайнятоет! укра?нц!п". -. Ёконом1ка .Украши. К., 1993, № 0,75 д.ар.

8. СгаттяГ 1дея прогресу в украшсь,к!й соц!ально-пол!.тичн!й пум-ц!". I д.ар. Прийннта до друку в журнал! -нП.оп!тика ! час".

9. Проблема прогресивних эм1н у виробнич!й сфер1 украшськога 'суси!льства виевтйегься у публ!кац!ях: Журнал "Економ!ка

Ралянеигаг Украгни" К1'б, I989; М 9, 7991,-/1,5 д.ар./.