автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Индивидуально-авторские неологизмы в русской поэзии 60-80-х гг. XX в.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Индивидуально-авторские неологизмы в русской поэзии 60-80-х гг. XX в."

УКРАЇНСЬКІЙ ДЕЙКАВШІЙ ГЩАГОГІШЙІ УНІ!ЙРОІҐГн,Т ім. М. її.ДРАГОМАНОВА

ВОВЧУК Наталія Іванівна

ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКІ НЕОЛОГІЗМИ В РОСІЙСЬКІЇ ПОЕЗІЇ 60-80-х рр. XX ст.

10.02.01 - російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ГБ од

>. 7 ФЕВ 1-

На правах рукопису

Київ - 1995

Дисертація е рукописом.

Роботу виконано на кафедрі російської мови Українського державного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.1

Науковий керівник - доктор філологічних наук,

професор ШЛИНСЬКИЯ Микола Миколайович Офіційні опоненти - доктор філологічних наук,

професор ШФАБИЦЬКА Маргарита Петрівна кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник ІШіАРОВА Наталія Петрівна Провідна організація - Київський національний

' університет ім. Т.Г.Левченка.

Захист відбудеться пеіЦ" ■Л/Н’іі'ііґіС 1995 р. о/У^Ітод. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 113.01.03 в '

Українському державному педагогічному університеті ім. М.П.Драгоманова /252030, м.Київ-30, вул. Пирогова, 9/.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського державного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Автореферат розісланий (Ч'Ї-ХЛ, 1995 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.ВИШЕЗСЬКА.

Право поезії на нові слова - одне з незаперечних прав всієї літератури XX ст., більше того, "невід"емне право кожної людини, яка творить" /В.П. Григор"ев/.

Питання словотворчості як засобу формування певного стилю, місце, роль та функції авторських неологізмів художньої мови у текстах різних жанрів і в поетичній системі окремих майстрів слова завжди були в центрі уваги сучасного мовознавства, У своїй роботі ми також звертаємося до питань мови і стилістики художньої літератури.

Актуальність теми і новизна дослідження. У розвитку лексичного складу процес неологізації відображає загальний рух мови, основні тенденції її розвитку. Але у сфері художньо-белетристичного стилю цей процес має свої особливості. Слово, яке стає елементом художнього твору, дістав 'нові, раніше не притаманні йому якості - здатність вступати в семантичні відношення з іншими одиницями, реалізувати не одне, а декілька значень, а також набуває емоційно-оцінних значень у зв"язку з безпосереднім лексичним оточен ■ ням і синтаксичною структурою. Все це в художньому контексті значно збільшує інформаційні можливості слова, породжує образність, пов"язану із збагаченням змісту значень, їх обсягу.

1 Неологізми художнього мовлення виникають як оказіо-'налізми, як факти мікроконтексту, макроконтексту, пегного твору, творчості автора в цілому, іноді - худошього стиля певної доби. Оказіональні утворення по-новому пер?д-№гь не ліпне розуміння поетом світу, але й демонструпть слоло-твіріі можливості мови. Використання словотвору в художніа мові розширює його образні можливості, оновлюо і?ого засоби, Художники слова створюють індиві дганьно-явторські н-голо-

гізми /оказіоиалізми/ як експресеми, тим самим протиставляючи їх звичайним, "безобразним" /0.0.Потебня/, стандартизованим словам і виразам. -

Проблема'оказіональних слів у різних аспектах /ономасіологічному, словотвірному, функціональному, лексикографічному/ завжди входила в коло досліджень відомих лінгвістів: Г.О.Винокура, А.Г.Горіфельда, 0.0.Земської, О.І.Смирницького, Д.Н.Шмельова та ін. Великий внесок у теорію оказіонального словотворення зробили такі дослідники, як О.Т.Алексаи,дрова, О.А.Габінська, М.У.Калніязов,

О.Г.Ликов, В.В.Яопатін, І.С.Улуханов, Н.І.Фельдман,

Е.І.Ханпіра.

Серед грунтовних праць, у яких розглядаються індивідуально-авторські новотвори в мові поезії та художньої Прози, відзначимо насамперед дослідження М.О.Еакіної, Б.А.Белової, В.В.Виноградової. Проте авторські неологізми до цього часу вивчалися лише вибірково, на матеріалі поезій одного-двох письменників /чи поетів/, на окремих прикладах, хоча необхідність комплексного підходу до вивчення неологізмів у певний період розвитку літературної мови з погляду їх фонетики, словотвору, семантики, стилістичної маркованості та функціонування відзначалася у свій час В.В.Виноградовим та Г.О.Винокуром.

Наголошуючи передусім на "прикріпленості" індивідуально-авторських неологізмів до тексту певного автора, а також на їх словотвірній нестандартності, ми й намагалися здіПснити їх комплексний аналіз як явищ художнього мовлення певного періоду, розкрити усю багатоманітність їх функцій у тексготворенні. Підкреслювалася, зокрема, їх "по-

двійна оказіональніеть" - на лексичному і словотвірному рівнях мови. У цьому, на наш погляд, і полягав новизна дисертації. Вперше у науковий обіг введено оказіона-налізми багатьох російських поетів. Хронологічні рамки досліджеїшя - майже третина століття - вперше дали змогу простежити за змінами в динаміці процесу неологізації, представленими у художньому стилі саме індивідуально-авторськими неологізмами, вперле виявити нові тенденції поряд з формуванням нових традицій у цій сфері.

Аналіз індивідуально-авторських неологізмів в не-вгд"ємною частішою дослідження мови і стилю художньої літератури в цілому. Оказіоиалізми завдяки особливостям самої своєї появи і специфічному "механізму" творення становлять інтерес і для психолінгвістики, а цей напрям е дуже актуальним у сучасному мовознавстві. Дослідження новотворів дає можливість поглибити наші знання про семантичну структуру слів, удосконалити методику компонентного семного аналізу, розкрити іноді несподівані зв"язки семних мікрополів. Нарешті, індивідуально-авторські неологізми забезпечують зв"язок лінгвістики і літературознавства, дають можливість заглянути в творчу лабораторію письменника. Усім цим і зумовлена актуальність теми дослідження. ' •

Мета дисертації полягає в тому, щоб дати комплексний семасіологічний і словотвірний аналіз індивідуально-авторських неологізмів у текстах російської поезії,. Такий аналіз дозволяв всебічно розглянути•функціонувчння новотворів як складників поетичного лексикону, розкрити їхнп

різну семантичну наповненість, визначити міру експресивності та стилістичне забарвлення.

Для здійснення цієї мети треба було розв'язати такі завдання; >

І/ визначити склад оказіоналізмів у російській поезії 60-80-х років XX ст. і уточнити їх лінгвістичний статус з урахуванням специфіки художньої мови;

2/ з"ясувати і охарактеризувати основні способи індивідуально-авторського словотворення;

• З/ визначити загальну структуру семантичних полів оказіоналізмів з виділенням ядерних та периферійних компонентів;

4/ проаналізувати семантичні та експресивні особливості новотворів у контекстах.

" - Методологічною основою дослідаення причин лексичної об"єктивації в діалектичний підхід до пізнання явищ природи і суспільства, який дає можливості розкрити специфіку образного пізнання реальної дійсності. Положення діалектики про зв"язок форми та змісту, стосовно індивідуально-авторських мовних ОДИНИЦЬ ДОЗВОЛЯЄ'здійснити всебічний їх аналіз, дати характеристику семантичної структури оказіональних слів, виявити її залежність від функціонування цих одиниць в певному контексті, від авторського світосприймання.

Завдання дослідаення зумовили вибір основного методу - описового. У ході комплексного аналізу фактичного матеріалу використовувалися сємантико-словотвірний, контекстно-стилістичний, порівняльно-типологічний та лексикографічний прийоми аналізу. Застосовувалися також елементи кількісного методу дослідаення. ,

Джерела дослідження. Індивідуально-авторські неологізми розглянуто на матеріалі російської поезії 60-80-х років XX ст,, оскільки саме в цеП період у літературі яскраво виявилося прагнення майстрів слова до створення нового, оригінального образу, саморозкриття і унаочнення свого світосприймання. Були проаналізовані тексти лірики С.Кірсанова, О.Прокоф"єва, М.Тихонова, СЛІаровчатова, М.Асеева, Є.Євтушенка, Р.Роддественського, А.Вознесенсько -го, Б.Ахмадуліної, які надзвичайно насичені новими словами; а також тексти творів маловідомих авторіві Н.Кислик, О.Юдз-хіна, П.Вегіна, В.Канощенкова, В.Бармічова, М.Аввакумової, Т.Бек та ін. /використання нами матеріалів журнальних публікацій підтвердило думку про загальну тенденцію до створення індивідуально-авторських неологізмів у сучасні') російській поезії. У творчості багатьом поетів, які вміщували свої ліричні вірші в літературних журнал,ах "Юнооть", "Смена" і т.п., виявлені досить цікаві оказіональні експресеми.л ’

. Було виокремлено близько двох тисяч оказіоналізмів. Безпосередньо у роботі представлено і проаналізовано більше 200 індивідуально-авторських неологізмів.

. Науково-теоретичне значення дисертації полягав в тому, що вона, на наш погляд, дає підстави зробити пенні висновки про можливі напрями розвитку морфології і словотвору російської мови /поява нових формантів з новими модифікаційними і словотвірними значеннями, активізяіу.я деяких непродуктивних засобів словотвору тощо/. Лнчлі.ч семантично" структури оказіоналізмів є, очевидно, павшій внеском у теорію семантичного поЗш, взаємовідношення

-•б -

ядерних і периферійних сем, взаємозв'язків /накладень/ семантичних полів лексем однієї лексико-семантичної групи і семантично близьких груп. Встановлені нами закономірності індивідуально-авторського словотвору доповнюють загальну проблематику російської дериватології та лексикології.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його матеріалів і висновків для розробки курсів лекцій з лексикології та словотвору російської мови, а також спеціальних курсів з лексики, словотвору, стилістики і лінгвістичного аналізу художнього тексту.

Наведений у Додатку реєстр індивідуально-авторських неологізмів у російській поезії 60-80-х років XX ст. може бути використаний при укладанні бюлетенів словникових матеріалів відповідного типу і спрямування.

Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження повідомлялися на республіканській науковій конференції у Рівному /1990/, міжвузівських наукових конференціях у Рівному /1991/, Києві /1992, 1993/, Полтаві /1993/, регіональній науковій конференції у Львові /1991/,

На захист виносяться такі положення;

1. Продуктивність способів і засобів слова при творенні оказіоналізмів значно відрізняється від їх продуктивності у мові в цілому. У художніх оказіонапізмах модифікують значення кореня, а оказіональне значення слова впливає на семантику всього контексту. Семи при цьому досить часто контамінуються.

2. Як правило, індивідуально-авторські неологізми мають складну багатосемну семантичну структуру, що не

завжди піддається однозначній інтерпретації. На загально-мовні ленсико-семангичні системні відношення в поетичних текстах накладаються нові зв"язки слів поетичного лексикону. Крім словотвірних, виникають і контекстові асоціації.

3. При утворенні слів за моделлю "приймешшк-пре-фікс ♦ повнозначна частіша мови" актуалізуються і семи кореня, і семи префікса. Виникає оказіональне образне значення зі складною семною структурою.

4. Більшість індивідуально-авторських неологізмів мають відтінок розмовності. Найчастіше поети використовують оказіональні слова для створення комічного ефект;/, саркастичної характеристики, колориту гумору, ірзнії, сатири, для більш чіткої характеристики певного явища тощо. '

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, заключної частини, покажчика проаналізованих творів, покажчика прийнятих скорочень джерел, реестра Індивідуально-Авторських неологізмів, бібліографії.

Зміст дисертаційного дослідження.

У вступі подається обгрунтувати теми, розкривати• ся актуальність та наукова новизна дослідження, його теоретичне і практичне значення, визначаються мета і . завдання роботи, формулюються основні положення, цс виносяться на захист.

У першому розділі "Структурно-семантичні особливості оказіоналізмів” аналізуються способи сдовотьсру ішлі-відуально-авторських неологізмів: контамінація, транспозиція і конверсія,, модель "пригчл'зтпшк-пр&ї’і:іс * яошюяіі.-иі.

на частина мови", суфіксальне та префіксальне словотворення оказіоналізмів за допомогою малопродуктивних та непродуктивних афіксів, редеревація, субституція, тмезис, аналогія /а урахуванням семантичних особливостей/.

У науковій літературі /В.В.Лопатін, Р.Ю.Намітоко-ва/ оказіоналізми поділяють на дві групи: І/ потенційні слова; 2/ індивідуально-авторські. Перші створюються на основі продуктивних у живій розмовній мові словотвірних моделей, а також за високопродуктивними в сучасній поезії словотвірними типами. Наведемо приклади таких новацій з матеріалів нашого дослідження: застрессовал, прикнопили, голубичники, ^говариватель, подневольник, комаздиров; щики; цветастость, оірмностьА ве^хоглядь, молчально-чудная, бесстрастно-белые, аж^рно_^рмсавая, гр^стнолицая, микроусик, юши-память та ін. Напр.: І/ ... а после тридцати / он так застрессовал / наедине с забвением... /А.Вознесенський/; 2/ Той природе, молчально-чудной^

Роща, озеро ли, бревно - Им позволено слушать, чувство- ' вать, Только голоса не дано /А.Вознесенський/.

Друга група оказіональних слів створюється за непродуктивними в російській мові словотвірними моделями: або за зразком окремого конкретного слова, або за новою моделлю, притаманною лише оказіональним словам. Деякі індивідуально-авторські неологізми належать до продуктивних у мові словотвірних моделей, але вони відхиляються від звичайних для цих моделей граматичних закономірностей.

Р.Ю.ІЇамітокова першу групу новотворів називає стандартними, другу - нестандартними. За нашими підрахунками, нестандартних новотворів у дсслідокуБалих нами текстах ро-

сійської поезії значно менше /майже в 10 разів/.

Одна з функцій індивідуально-авторських неологізмів - це дублюваннн існуючих у мові лексичних одиниць іншими - експресивними та семантично збагаченими. Вони далеко не завжди вдалі в цьому плані. Пор., наприклад:. скрымтымным, ослог, локис та ін. у А.Вознесенського.

Найтиповішими прикладами творення індивідуально-авторських неологізмів за непродуктивними словотвірними моделями е оказіоналізмі, утворені за зразком наявних у даному контексті слів. Напр.: у Б.Ахмздуліної /безглыбье зразок: безрыбье/, у Н.Кислик /чердачества - зразок: чудачества/, в А.Вознесенського /пятерижды - зразок: четырежды/ і т.п. Так, оказіональне слово чердачества створене по аналогії з чудачества, з урахуванням ототошговання в сучасних жаргонах "чердака" /горища/ з головою, тобто "чердачество", як і "чудачество" - відхилення від "нормальної" поведінки людини:"В соседстве с танством небес, в землячестве чердачеств / у них бдаа, хоть и в обрез, жилплощадь для чудачеств" /Н.Кислик/. Індивідуально-авторський неологізм чердачество створений за моделлю іменник * суфікс -СТВ-. Виникають, крім словотвірних, контекстові асоціації з простором, таїнством, загадковістю, незвичайністю та, за літературною традицією, бідністю /"комната на чердаке"/, богемою.

Словотвір за аналогією, як відзначає Д.Н.Шмельов, звичайно базується на розумінні частковості, умовності відповідних мотивів. Інакше свобода майже всякої словотворчості взагалі була б украй обмеженою семантичним пере вантаженням, багатозначністю відповідних афіксів та основ

Словотвір за аналогією спостерігається в таких сучасних російських поетів: С.Кірсанова, О.Проноф"єва /60—і роки/, М.Тихонова, О.Прокоф"єва, Б.Ахмадуліної, Є.Євту-шенка, А.Вознесенського /70-і рр./, а також у менш відомих авторів: Н.Кислик, В.Канощенкова, В.Кострова, О.Хлеб-нікова, В.СавельєБа, Н.ії'овікова, О.Щупалова /80- і рр./.

В Є.Євтушенка віра "Метаморфози" повністю побудований на новотворах за "подвійною" аналогією /власне оно-мастичною та літературною/: Краснощеково. Несмышленово, Скок-Поскоково. Жестоково. Обольщаньино. Обещаньино і т.п, Ці новотвори нагадують назви з поеми М.О.Некрасова "Кому на Руси жить хорошо": "... Из смежных деревень -Заплатова, Дырявина, Разутова, Знобышина, Горелова, Неелова, Неурожайна тож". У поетичних рядках /Детство - это село Краснощеково. Несмыпшеново. Всеизлазово. Скок-Поскоково. чуть Жестоково. но Беззлобнино, но Чистоглазово/ власні імена - назви сіл - створені на уявленнях про чистоту дитинства, його відкритість, свіжість сприйняття /Чистоглазово. Беззлобнино/. деяку категоричність в оцінках /Жестоково/ та ін. Таким чином, на. загальномовні лексико-семантичні системні відношення накладаються нові зв"язки слів поетичного лексикону. Крім словотвірних, виникають і контекстові асоціації.

Усі індивідуально-авторські неологізми, створені за аналогією, мають відтінок розмовності, іноді підсилений контекстом, рідше - послаблений. Досить часто такі слова зустрічаються в поезії б.Євтушенка,

У сучасній російській поезії є багато прикладів оказіоналізмів, які утворені за допомогою контамінації:

у С.Кірсаіюва га С.Наровчатова в 60—і рр., в А.Воэне-сенського, б.Євтушенка, Р.Рокдественського в 70-80-і рр., а також у поезії менш відомих авторів О.Поскрьобишева,

О.Щупалова, П.Вегіна, В.Сидорова у 80-і роки.

; Значеній контамінованого слова мотивоване значеннями його складових компонентів: пикассница — Пикассо + кудес-ница. умница /П.Вегін/, человолки — человек + волки /А.Вознесенський/, ночество — ночь + одиночество /О.По-скрьобишев/, лишенство — лишний + совершенство /Ф.їскан-дер/ та ін. Контамінація являє собою спосіб створення найбільш оригінальних та індивідуальних оказіоналізмів, які відзначаються високою образністю.

У ролі першого компонента гібридного слова виступають такі слова, які визначають основний зміст певного новотвору: прикметник /лишний - лишенетво/, іменник /дух -духарики. поэт - по.чторхальнн/. звуконаслідування /кваква - ква-ква-кония/. дієслово /заплакать - заплачки/. У більшості випадків контекст допомагав розкрити механізм утворення таких неологізмів: "Живу в лачуге патриархальной. Поэторхаяьны мои запросы" /А.Вознесенський/; "Таким нарисовала меня / дочь моя - ушшца, кудесница, матиссница. пи-касснтога, чудо пятилетнее..." /П.Вегін/.

• У ролі другого’ компонента виступає прикметник або. іменник: Людюшая - милая, ночество - одиночество. Налр.:

В одиночку все длинные "ночества". Злые ночи тоски по любви... А вернее, вся ниэнь - это "ночество". Если^ты беспросветно один /О.Поскрьобшяев/. .

Найбільш багаточисельною групою є контаміновані слова, які створюються шляхом об"єднання цілої основи або сло-

ва та основи, в якій відсікається початок: лес * русалка — лесалка. собака + апокалипсис — собакалипсис /А.Возне-сенський/, никуда 'парики г— никударики /С.Кірсанов/. Напр.: Время тянется и тянется, Люди смерти не хотят, С тихим смехом: "Навсегданьица!" никударики летят /С.Кірсанов/. ■

У російській поезії 60-80-х рр. спостерігається явище транспозиції: перехід прикметника та дієслова в клас іменників. Напр.: Спи. зевательное, дательное та ін. Такі новотвори зустрічаються в поезії С.Кірсанова, Л.Парщикова,

В.Бармічова. В індивідуально-авторському неологізмі снись /Сплю- / щив подушку, сплю / со спущенною рукою / в снись /С.Кірсанов// поєднується два значення слова сон, а на них накладається контекстове значення - відтінок наказово-сті, миттєвості досягнення бажаного стану. Спостерігається перехід дієслова недоконаного виду в наказовому способі в клас іменників. Слово набуває морфологічних та синтаксичних ознак іменника. Ядерна семема спати - сема стану, сема■ спокою, сема реальності і нереальності г підкріплюється периферійними семами, семами граматичної семантики. Частково поєднуються макрололя іменника та дієслова: песчано-пустьнные Спи, полнейшая Спишь і т.п.

У поезії Б.Ахмадуліної /в основному у 80-і рр./ зустрічаються індивідуально-авторські неологізми, створені за моделлю "прийменник-префікс * повнозначна частина мови". Ми виділяємо дві групи цих новотворів: І/ прийменник-префікс + прикметник /пред-мертва. до-утренние, пред-белоношная. пред-Лаложская.•пред-магазинная. пред-родст-

вен/, в якій переважають повні прикметникові форми;'

»

2/ прийменнин-префгкс + ігленнин /ггред-во7на. пред-сесна. /60-і рр./, пред-брат. ггред-хаос. пред-свет /80-і рр./.

До них приєднується група новотворів-прислівникіз, утворених від прикметників /со-цветно. пред-северно. около-лилово/ за моделлю приймєннин-префікс * прислівник. Існують також інші моделі, які функціонально подібні до зазначених вище: І/ частка-префікс + іменник /не-собнтие/ /таке ж явище зустрічається в ліриці поета В.Корнілоза /не~ жизнь/; 2/ прислівник ♦ займенник /кровно-моей/; 3/ займенник - перша частина складних слів * іменник /все-болизна/. Серед індивідуально-авторських неологізмів, утворених за моделлю "прийменник-префікс + повнозначна частина мови", перевалами» слова з прийменкином-префізссом пред- /II індивідуально-авторських слів/. Ця група ковотворів-іменників і прикметників має загальне значення "поперсдньості" /часу, дії, знаходження/. їх характерно» особливістю с те, що всі вони /як з прийменником-префіксом "пред-", так і з іноими/ мають факультативне пунктуаційне відокремленій: дефіс вказує на особливу значимість прийменник:в-префіїс-. сів, часток-префіксів, а також займенників та прислівників у значенні префіксів.

■Узусне слово відтворюється у тексті, оказіональне -породжує контекст. Оказіональне значення модифікує семантику контексту /пред-свет/: "Пред-свет и свет, словно залив и море, слились и перепутались в уме" /В.Ахмадулі-ш/.У тексті, де є ці контекстові антоніми /пред-езет і свет/, в обох словах актуалізуються семи світанку і всесвіту /пред-свет - стан, який а перехідним від "нічого" до світу, всесвіту, землі як нашого світу/. Префікс ■

пред- вказує на попередність явища та його ознак.

При оказіональному словотворенні за моделлю "прий-менник-пре&ікс ♦ повнозначна частина шви" актуалізуються кореневі та префіксальні семи /ггоед-мертва. поед-веона. пред-война і т.п./. Контекст контамінуе значення кореня і префікса. Виникає оказіональне образне значення зі складною секною структурою.

Новотвори з пред-, крім загального значення "попере-дньості", набувають оказіональних відтінків. На- це вказує контекст, який більшою чи меншою мірою "проявляє" задану поетом багатозначність слова.

Найбільш численною групою індивідуально-авторських неологізмів е малопродуктивні і непродуктивні моделі суфіксального та префіксального творення. Серед них особливим _ словотвірним потенціалом відзначаються іменники: непогодий а /І.Лялін/, соничи, соневичи. сокири /С.Кірсанов/, ручичи /С.Кірсанов/, лошадюги /А.Рогов/, каментога /А.Воз-несенський/ та ін. -

Індивідуально-авторські прикметники та прислівники за допомогою афіксів створюються значно рідше: преласков. превесел /Б.Амладуліна/ та ін. .

У творчості російських поетів другої половини XX ст. зустрічаються поодинокі випадки редеревації - усічення морфеми чи сегменту в слові, при якому змінюється напрямок звичайної мотивації /комедь - А.Вознесенський , Є.Євгушен-ко, зсі.а - С.Кірсанов/:"Но искусство есть комедь. смысл Ламанческий, Прежде чем перегореть - ярче лампочки" /А.Вознесенський/; субституції - заміщення морфем, сегментів слова, компонентів складного слова: отдарок /Є.Євту-

шенко/; тмезису - вторгнення афікса чи слова /частіше службового/ усередину слова-композита: жертво-ли-прино-шенье /А.Вознесенський/, млеконапитавмеся /Р.Рождест-венський/.

Оказіональне слово, вжите поза контекстом, несе невизначену інформацію і має лизне потенційне значення. Свою конкретну реалізацію семантика слова отримує в поетичному творі, де одні значення нейтралізуються, а інші актуалізуються. Саме контекст формує оказіональні значення слова.

У другому розділі - "Стилістична та естетична характеристики новотворів" проводиться дослідження стилістичних особливостей індивідуально-авторських неологізмів, визначаються їх функції в контексті; оказіоналізмі! розглядаються як експресеми з урахуванням їх походження, прообразів та естетичної функції /Людмилая-2, Позтарх. маткссница, пикассница. мудрейшинн/.

Усі новотвори мають конотативні значення. Конотація - своєрідна "лексична модальність". Цз семантичні відтінки, стилістичні забарвлення, які створюють додатковий зміст слова. Будь-яка конотація нерозривно пов"я-зана аі стилісткою. Стилістичні конотації стимулюють розвиток відтінків змісту в структурі лексичних значень слів, доповнюючи основний зміст і денотативне значення слова. ,

Контекстуальне значення слова завади неповторне.

В основі образності слова знаходиться семантичний компонент, який актуалізує образні асоціації, пов"язані з цим словом, а через нього і з конкретним предметом чи

явищем.

Оказіональні прикметники з підвищеною експресивністю за способом словотвору і за мотиваційною основою, підкоряючись загальній ідеї вираження, часто набувають негативного відтінку: дворянитыа /В.Канощенков/, пропорист /б.Євтушенко/ та ін. Напр.: "А кромсали тебя и делили / представители дворянитые" /В.Канощенков/. Емоційно забарвлені прикметники виконують образно-художню, естетичну та інші важливі стилістичні функції. Вони формують контекст, створюючи його головну ідею: вечномерзлотное /б.Євтушенко/, предкатастройная. пред-родствен /Б.Ахмадуліна/ та ін. Пор.: "А вечномерзлотное ханство идет на различные хамства, чтоб нас попригнуть еще ниже. Вам странно, каштаны в Париже?" /б.Євтушенко/.

У російській поезії 60-80-х рр. XX ст. за асоціативними конотаціями нами виділено три групи найменувань:

Перша група - це власні імена та апелятиви, які ' мають семантичні компоненти "культури" в структурі лексичного значення. Це конотації, пов"язані з власними іменами та прізвищами, загальними назвами із сфери літератури та мистецтва, фольклору: матиссница, пикассница /П.Вегін/, -лесалка, нимгЬея. НЛОжницы /А.Вознесенський/ та ін. ' Другу групу являють собою найменування, які включають політико-соціальні конотації. Вони звернені до історичного минулого: пиночетество. сошалистичество /б.Євтушенко/, эгобарство, царуй /А.Вознесенський/ та ін.

У третю групу ввійшли найменування, які позначені інтелектуально-оцінними конотаціями. Вони дають вікову характеристику ліричним героям, вказують на їхню професію,

заняття, спосіб життя, а також дають морально-етичну оцінку: Александрниколаич /Б.Слуцький/, Монтирович. Вштгчек, Поэтарх, Политехиичепич. Парішіииов /А.Возне-сенський/ та ін.

Оказіоналізм-заголовок твору іноді характеризує те чи інше явище, розкриваючи основний зміст даної поезії: собакалипсис. поэхо. кукурьеза /А.Вознесенський/, зелолихачи /Є.Винокур/. Пор.: Поэхо: Тютчев прорастил / мыслящий тростник. Я бы уточнил / мыслящий инстинкт. Охо погрустит - мыслящий транзит /А.ВознесонсышЯ/. Тим самим виявляється образна функція заголовка. Образ, який розкривається і деталізується в тексті твору, інтенсионі-ше впливає на почуття читачів.

Е]?ект піднесеності, урочистості створюється в текстах поезій другої половини XX ст. за допомогою ста-рослов"янських афіксів та загальної звукової оболонки слова: возгльїбие /В.Ахі,іадуліна/, мудре йшиньг /М.Асєєв/, Поотархат /А.Вознесенський/.

Негативна оцінка, що характерна для багатьох ока-зіоналізмів, викриває те чи інше явище нашої сучасної дійсності: кабычегоневншлизм. кабнчегоневіпшистики. Кабн-чегоневьашистенко /Є.Свтушенко/, Пор.: "В лопшощемся френче Кабычегоневккмкстенко. сохраздан своих охраняя от якобы вредных затей, видел во всей кибернетике лишь мракобесие и гастику / и отнимал компьютеры у будущих наших детей".

Меліоративну, позитивну оцінку містять у собі такі індивідуально-авторські неологізми: мудрейшішн /М,Асеев/, пикассница /ІІ.Вєгін/ та ін. Пор.: "Ученые Лейпцига, Вены

и Бонна, мудрейшяны Кембриджа и Сорбонны".

Стилістична виразність оказіоналізмів створюється семантикою мотивуючих основ: скифотворенье /О.Щупалов/, раздрай /Є.Євтушенко/, гореходы, гордоходы /М.Аввакумова/, редкоборье /О.Прокоф"ев/ та ін.; конотаціями, що привносять у слово афікси: соничи, снатаи. соневичи. со-нари. заспатач /С.Кірсанов/, критикесса /О.Юдахін/, во-зотяенннй, безглыбье /В.Ахмадуліна/ та ін.; поєднанням елементів, які породжують відповідні асоціації: ква-ква-конія /С.Наровчатов/, навсегданьица, жужжизнь /С.Кірса-нов/, солндезайцельце. кубийство /А.Вознесенеький/ та ін.; звуковою оболонкою слова: РОККИ, осляет та ін. /А.Воз-несекський/. Афіксальні конотації грають головну роль у творенні індивідуально-авторських неологізмів. Досить . часто до них звертаються Є.Евтушенко, С.Кірсанов, А.Воз-несенський. Афіксальні конотації підсилюють виразність тексту, створюючи гумористичну, іронічну, саркастичну чи сатиричну характеристики явищ. Напр.: "Тебя, стальная критикесса, и отставная поэтесса, за словоблудье угостят, но Бор и люди не простят" /О.Юдахін/,

У російській поезії 60-80-х років XX ст. переважають індивідуально-авторські неологізми розмовного стилю: Бабьягад, хулигай, логубай, коверкальце, совестибулярний. язвивались. яздваивались, розивелет. сутулыч, демонстриа-ция /А.Вознесенський/; сохракдаяе. гробувь. содремэнник. вечноморзлотность. ирландш /Є.Євтушенко/; снавься, за-спатаи /С.Кірсанов/; кабыздох /С.Гандлевський/, промельк /В.Пальчиков/ та ін. Пор.: Это их магазины, где ты приодеться не пробуй, где не платья - проклятья, не обувь, а

гробувь /в.бвтушенко/; Я шел со странной демонстрацией / от Каменного моста. Да здравствует демонстриация, когда из нас выходят монстры! /А.Вознесенський/.

Слів книжного стилю приблизно у три рази менше: Поэтарх, поэторхальны, эгобарство /А.Воэнесенський/, возжигатель, предрояльнал, пред-хаос /Б.Ахмадуліна/ та деякі інші. Пор.: Розовело во мгле небосвода. Возжигатель грядущего дня, вождь метели, зачинщик восхода,

Что за дело тебе до меня? /Б.Ахмадуліна/. Досить часто до індивідуально-авторських неологізмів з колоритом книжності звертається Б.Ахмадуліна. Це зумовлюється, на нашу думку, філософічністю II поезії.

"Неповторність" образно-виразних мовних засобів -основа їх повноцінного естетичного сприйняття. Семантично і стилістично ця неповторність знаходить свій вияв у семантичній структурі оказіоналізмів, в особливому взаємовідношенні ядерних та периферійних сем. Яскраво це проявляється у схемах семантичних полів індивідуально-авторсШТЗС ТГозтггеорїв, які ми і наводимо в нашій дисертації. Поетична /естетична/ функція мови спрямована на певне повідомлення, яке в образно-художній формі оказіо-налізми доносять до читача, пробуджуючи в нього образно мислення. Естетика неологізма - це своєрідна оцінка його форми і семантики. Для поетів головним і є естетика образного слова, краса його складності та простоти.

Отже, оказіональні слова в поезії з'являються як результат діючої в мові тенденції до експресивності, що веде до оновлення мовних засобів, появи нових засобів. Нестандартні новації створюються з метою дати образне .

позначеній тому, що вже мас свою назву або ще не має її взагалі. Саме тому ці слова е проявом індивідуальної мови, суб"єктивне в них переважав, що й знаходить своо відображення в їх структурно-семантичних особливостях.

У заключній частині підсумовуються результати проведеного дослідасення, які випливають з аналізу індивідуально-авторських неологізмів 60-80-х років XX століття, представленого у розділах дисертації.

На відміну від узусного. слова, оказіоналізми в художній літературі значно розширюють словотвірні можливості мови, породжуючи нри цьому свій контекст. Очевидно, що індивідуально-авторські неологізми мають о'агатосемну семантичну структуру. Крім словотвірних, виникають і контекстові асоціації.

У поезії 60-80-х рр. XX ст. авторські новації створюються шляхом контамінації, конверсії, транспозиції, редеревації, субституції, тмєзису, аналогії тощо. В результаті появи слів за моделлю "прийманник-префікс ♦ повнозначна частина мови" актуалізуються і семи кореня, і семи префікса.

Більшість індивідуально-авторських неологізмів' мають відтінок розмовності.

Основні положення дисертації містяться в публікаціях:

І, Робота зі студентською молоддю по вивченню і розумінню нових слів // Формування і становлення сучасного учителя. Шляхи і форми удосконалення спеціальної і методичної підготовки учителя: Тези доповідей науково-

методичної конференції, приуроченої 50-річчю Ровєнсько-го державного педагогічного інституту. - Ровно, 1990. -4.2. - С.68-69.

2. Индивидуально-авторские слова в русской поэзии 60-80-х гг. XX в. // Профессор Е.В.Кротевич и современное языкознание /К 90-летию со дня рождения/ : Тезиси докладов региональной научной конференции. - Льров, 1991. -

С.21-22.

3. Функционирование окказионализмов в тгорчестве

Н.Гумилева и В.Пастернака // Використання спзд'цини повернутих і забутих діячів науки та культури в навчальному процесі педагогічного вузу та школи: Тези республіканської науково-практичної конференції. - Ровно, 1991. -С.8-9.

4. Індивідуально-авторські слона в російській поезі ї.' 60-80-х рр. XX ст. /непродуктивна модель прігіїмєнник-пре-фікс у поезії Е.Ахмадуліної/ // Проблеми розвитку психо-лого-педагогічної науки у науково-технічній творчості молоді: Збірник наукових праць студентів, аспірантів, стажистів і викладачів. - Переяслав-Хмольницький, 1992. -Ч.І. - С.86-67.

.5.'Індивідуально-авторські слова, створені за непродуктивною моделлю прийменник-префікс + повнозначна частина мови // Проблеми розвитку психолого-пєдагогхчної науки в науково-технічній творчості молоді: Збірник наукових праць студентів, аспірантів. - Київ КДПІ, 1992. -

С.83-85.

6. Аналогія як різновид нестандартного творення індивідуально-авторських неологізмів /на матеріалі пое-

зії 60-80-х рр. XX ст./ // Розвиток проблем психолого-педагогічної науки в науково-технічній творчості молоді: Збірник науковіїх праць студентів, аспірантів, докторантів. - Київ УД1У, 1993. - Вил. І. - С.269-270.

7. Модели образования индивидуально-авторских /нестандартних/ неологизмов в русской поэзии 60-80-х гг. XX в. // Взаимодействие украинского и русского языков на территории Украины и актуальные проблемы их исследования и преподавания: Материалы I Ганичевских чтений. -Полтава, 1993. - Т.Г. - С.63-84.

8, Семантичні особливості індивідуально-авторських неологізмів в російській поезії /60-80-і рр. XX ст./

// Семантика мови і тексту: Матеріали міжнародної наукової конференції. - Івано-Франківськ, 1993. - С.20-21,

Вовчук Н.И.

Индивидуально-авторские неологизмы в русской поэзии 60-80-х гг. XX в, Диссертация /на правах рукописи/ на соискание ученой степени кандидата филологических наук ' по специальности 10.02.01 - русский язык, Украинский государственный педагогический университет имени М.П.Дра-гоманова, Киев, 1995.

В работе дана морфологическая, словообразовательная, семантическая характері етика структуры нестандартних новообразований, определена их стилистическая функция, а также исследованы традиции нестандартного словотворчества в русской поэзии.

Материалы диссертации использовались в учебном процессе при изучении лексики и словообразования.

M.I.Vovchuk, Individual Authors’ Iveologifima In Rueeibn Toetry Of the cU-s - CO-h of thp 20th Century. The dissertation ( on tne rights of u nunuvcript) far receiviUK un ucuctiaiic do<:reP of f> Cw.Cidute of ’ ііііоіойіоаі scioncvr. in epeeiulity Iu.02.0l - tl.»i Киниіьп l.tincutipe, Ukraiulun iitutp Гесицоеісиі University nvr.ed uftpr Г.Г.Lrnfioxuriov, Kyiv, ХУ';>5.

In the fiirjiprtation morphological, word-buildir.,- un<3 se.-.tiMtlc ohmucteria Hob of tmordltitiry Her-forced ui.itn fcuve been ti-vt>r., their ntylintic functioJiB have boen defined, triit’l tioj.c of ur,~ огйільгу word-builtiibfi in iim-еіьп poetry bay» beta r»v«i-l#d.

The /rateriftln of tlie tilupertutlori vcrc ияоб in the; oiUiatiticmu.1 procf't’o vhllo fturfyiiig vocabulary arid word-buliuitii .

Ключові слова: індивідуально-авторські неологізми, словотвір, нестандартні новотвори, ядерні та периферійні семи.

Підписано до друку І6.0І.І995р.0б.І,2.їормат 60x84 і/іб. Друк офсетний.Тир.ICO.Зам.12.Безплатно.

ДОД УдПУ ім.ДрагомаиоБаДиїв.ПирогоЕа,9.