автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Интерпозиция придаточного предложения в современномнемецком языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Интерпозиция придаточного предложения в современномнемецком языке"

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВИНЙ УН1ВЕРСИТЕТ rxn i м. I. I. МЕЧНИКОВА

2 2 МДн 19П5

КОЛБ1НА Bipa Василшна

1НТЕРПОЗИЦ1Я ПЩРЯДНОГО РЕЧЕНИЯ В СУЧАСН1Й НШЕЦЬШЙ MOBI

Спещальшсть 10.02.04 —Германсыи мови

Автореферат ÄHcepraui'f на здобуття наукового ступеня кандидата ф!лолог!чних наук

Одеса —1995

Дисертащею е рукопис.

Робота виконана у Харк1всъкому державному уш'верси-тетк

Науковий кер1вник — доктор фиолоичних наук, професор

а

бИГЕР Гeнpix В1'льгельмович

ОфщШт опоненти: доктор ф1лолопчних наук, професор

БЕРЕСНеВ Серп'й Данилович; кандидат фмолопчних- наук, доцент КРАВЧЕНКО Людмила Анатолпвна.

Провщна оргашзащя — Дшпропетровський державний ун1-

верситет.

Захист вiдбyдeтьcя 8 червня 1995 р. о 13.00 годин! на засщанш спец,1'ал1зовано! вчено! ради, шифр К 068.24.08

в Одеському державному ушверситет1 за адресою: 270058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 130.

3 дисертацд'ею можна озкайомитися в науковш б^блю-тещ Одеського ушверситету.

Автореферат роз^слано ,, <5 " (/Ахь& 1995 р.

Вченни секретар спещал!'зовано! вченоГ ради

ТХОР Н. М

Об'сктом дшюго диссртадшного дослщження е штерпозшуйш пщ-рядш речешш (1ПР) в сучаснш шмсцыай мов1.

Предмет дисертацп складають ши синтагматичш, композицшш особливоси та функцюнування.

Актуалыисть вибраноТ теми доогидження визначаеться такими факторами:

1. Сучасний етап розвитку синтаксичних досшджень потребуе р!зноб1чного та глибокого дослщження структури речения. Проблема дистантного poзмiщeння компонента мовленневого ланцюга розглядалась з р1зшсх позицш: як граматична проблема (Долишна 1977), стшпстична (Рилов 1973), структурна (Андронова та ш. 1979), нейропсихолопчна (Лурш 1975), але ця проблема не вивчалась ; комплексно на матер1ал1шмецько'1 мови, хоча якраз цю мову згадувано неодноразово в багатьох прадях, бо дистантне розмнцення взаемозв'язаних компонента вщгграе в шй особливу роль.

2. Окрем1 правд, прнсвячеш доопдженню щапроблеми на матер1алг французько'1 мови на приклад! демлькох тшив пщрядних речень (ПР) (Беданокова 1980, Пономарьова 1990), та дослщження рамково'1 структури в шмецькш мов1 не охоплюють у а можлши порушення контактное™ семантично та граматично зв'язаних елемент1в, зокрема, штерпозицио. 3 шшого боку, не досить вивчет синтагматичш аспекта в йс взаемоди, а також композицшш аспекта складногадрядних речень з штерпозшцею та 1х фушоцонувшшя.

3. Моделювшшя складношдрядного речения (СПР) з урахуванням якгашх та юлыасних характеристик його складових мае важливе значения для р1зномаштних систем штучного штелекту, зокрема для штеракцп " шодина - машина", осюлыси дозволяе провести кореляцш м1ж природного мовою та н синтетичним аналогом.

4. Психолшгвктичш дослщження дистантних структур звертають увагу на певш трудноиц . & сприймання через обмеження, що накладаються на оперативну пам'ять людини. Але, осюлыси таы структури к![ують у р1зш1х мовач, то важливою проблемою постас визначення тих чшшиюв, що полегшують смислове сприймання таких структур.

5. Незважаючи на велику гальюсть праць, присвячених СПР, у гермашстшд немае специального дослщження СПР з штерпозшцоо в структурно-семантичному, яюсно-кшыисному та психолштастичному плаш, що також визпачае актуальшсть далого дооидження.

Наукова новизна достдження полягае в тому, що дано визначення штерпозици, видшецо и основш модеш в головному та гадрядному реченш, визначено зх частотшсть, композицшш характеристик!! СПР з штерпозгацею, чюшики, що зумовлюють штерпозищю, а також штерпретовано у психологичному плат мехашзм вдаовлення лшшно; посшдовносп компонента мовного ланцюга.

Головна мета дослвдження полягае в комплексному подход! до ви-вчення 1ПР: опис ис структури, композицп та функцюнування. Виходячи з викладеного В1ще та зважаючи на те, що штерпозшця не е обов'язковою для жодного типу ПР, отже визначаеться не структургаши особливостями, а чимось ш им, вважаеться за дощльне виршешш таких конкретних завдань:

1. Скласти список ПР, яю вживаються в штерпозици.

2. Визначити модел1 штерпозици шдрядних речень у склад! головного (ГР) та шшого гадрядного речения.

3. Досшдмти комтозицшш характеристики СПР з штерпозищсю: напруження, довжину речения та розгалужешсть структури.

4. Визначити ствв1дношення частин штерпозитивного комплексу: емюсть ГР до 1 шсля розриву та емшсть ГПР вщносно усього цЫсного речення.

5. Визначити чинники, що впливають на виб1р штерпозици.

6. Визначити ститстичний д1апазон та частотшсть штерпозици.

Материал дослщжешш склали понад 4000 приклад1в з 36 твор1в сучасних шмецьких письменншав. Окр1М цього для апалЬу використовувались приклади з досшджувано1 теоретично1 л1тсра-тури, газетсшх публикщш (понад 300 статтей) та усного мовлення носив мови.

Метода досл1ждешш випливають ¿з поставлених завдань: аналтга-шш опис предмета дослщжешш, структурно-семантичний апал1з, моделювапня, мовночггшпстичний анализ, споаб трансформаций статистичшш анал!з, психолшгастичшш анагиз та експерименти з шформантами.

Надштсть та В1ропдшсть результата дослщжешш забезпечувались необходим теоретичним анашзом проблеми, глибоким вникненням в и суть; вщповщшстю вгасористаних методик мет1 та • завдшпшм дослщження; репрезентатившстю виб1рки, поеднанням яисного та кшыасного анашзу отримаких смтркчних фактхв, математико-статистичною обробкою даних анашзу.

Метоцолопчною основою досшдження стали положения про загаль-ним взасмозв'язок та взасмодио явшд, форми та зшсту, взаемозв'язок мови, мислсшш та свщомост11 концепщя цшснослч (Брушлинський 1988, Цехшстро 1981), д1алектичний метод, який передбачае анашз услх явшц в динами^, що вщповвдае процесуалышм аспектам мовно! д1яльност1.

Теоретичною основою стали пращ л1пгшст1в, нрисвячеш проблемам :шцшюст1, переривчатосп та безперервносп в мов! (I. Б. Долшина, Ф. дс Соссюр, Л. Теньер, Ш. Ваши), анал1зу синтакагчннх структур та "¿х розгорташпо (В. Г. Адмот, С. Й. Шендельс, Е. Рлзель), яисно-ктьгаашм досшджеииям синтаксичних структур (Г. Ф. Калашникова, I. П. Севбо, В. 1нгве), а також психол1нтстичш досл!дження сприймання дискретних структур (Л. С. Виготський, А. Р. Лур1я, В. В. Налимов).

Гшотези досшдження:

1. СПР можиа модешовати на основ! члещв речення у функцшналыго-синтагматичному плаш.

2. Складов! СПР мають стащ юлыасш характеристики, егшввщ-ношення яких забезпечуе сприймання його як складно'1 дистантно'! структур!!.

3. Виб1р штерпозшщ зумовлешш штешцего того, хто говорить; на пього впливають чишшки, що дготь у межах структури, а також роль ще1структури в тексп.

Теоретжчяе значения дослщження полягае в подальшому розвитку очного з питань теорГГ граматики складного речения в шмецькш мов1 га загально"! типолопУ дистантных структур. У психолшгастичному аспект! штерпретовано мехашзм вщновления лшшюси мовного . ланщога. Отримаш висновки можуть бути використаш для вивчення пшшх дистантних структур у ишецькш та в пппих мовах, бо мають досить широкий спектр застосувашм.

Практична циаисть роботи полягае в тому, що це доаидження може бути використаним у процеа викладання н1мецько1' мови, зокрема при чик'ши вуз1всьюгх куров синтаксису, стшистики (при вивченш щюстллю), а також в курсах психолиптистики та психологи (роздш "Мовна пам'ять"). Висновки досщджсння можуть вшсористовувапгсь також для тестувания "чуття мови", оскшьки в граматиках не описаш правила "уклинешм" штерпозицп ! к правильне вшсористання може стати показником розвитку чуття правильности висловленля (Сйгер 1990:157). Описши характеристики, можуть бути використаш для

визначення авторства Л1тературного твору.

Апробацш робот. Основт положешгя роботи внсв!тлеш в 6 пубшкацшх. Результати досгиджетш обговорювались на зааданнях кафедри шмецько'1 фшологп ХДУ ( Харив, 1992, 1993,1994 p.p.), на VI науковш конференцп з проблем семантичних досл!джень ( Кшв-Харюв, 1993), в ход1 нау'кових читань, присвячешгх 60-pi44io Харювськсч психолоптао! школи (Харк1в, 1993), на Другш всеукрашськш м1жв1домчш науковш: конферешщ (Мел1тополь, 1993), М1Жнароднш науковш конференцп, присвяченш 300-р1ччю вщ дня народження Вольтера (Харыв, 1994), науковш конференцп факультету шоземних мов ХДУ (Харюв, 1995).

На захист вшюсяться таи положения:

1. 1нтерпозшця - це таке серединне розмяцення тдрядно'1 частили в лшцшш структур! речення, яке задовольняе таким вимогам:

- ПР поширюе предикат чи речення в щлому i

- за левних умов даний тип ПР може займати imuy позшщо в СПР.

2. Шншно-структурш протиргия мовлешгевого лазщюга вирппуються методом дистантизацй контактних елемент1в. Ввдювлення послщов-nocri дистантних елеменив вщбуваеться завдяки спиральному мехашзму в1д1ювлення niniifflocri мовленневого лапцюга.

3. СПР з штериозкщею реал1зуеться у 12 моделях. Модел1 в ГР i ПР вщмзняються ягасио i юльккно, оскшьки тип речення вгаигоае на Bii6ip позицп.

4. Синтаксичш стики малоть р1зну силу зчеплення (жорстюсть). В ГР видшено 4, в ПР 3 групп жорсткост1, i в обох вштдках наджорстга стики.

5. СПР з штерпозищею мае сташ композищйт характеристики. Иому вщповщас особливий тип напруження, а яюсно-кшъюсн! показники сшввдаошеняя довжини компонел'пв комплексу св'щчигъ про те, що таи дистантш структури в1дповщають "мапчному числу 7+2" Мшлера, пропорщям золотого перер1зу та квантовомехашчнш природ! свщомосп.

6. 1ПР бере участь у комуткативному членувапзп речення, поши-рюючи склад теми чи ремн. Bono е одночасно i елементом, i засобом актуального членування. У склад! реми ЕПР виконус функцпо актуального членування другого порядку.

7. Виб1р ¡ятерпозщп зумовлеппй рядом чишпшв лшгвхстичтгаго та екстралштастичного порядку та гх взаемод1сю, такими як актуальне

членувашш, комушкативна значушдсть компонента висловлення, змша кута зору, семантико-ыштагматичний та стшистичгаш.

Структура робота. Основна мета та завданпя визначшш структуру дисертащ'1. Бона складаеться ¡з вступу, трьох глав, висновюв, списку лггератури та джерел, з яких почепиуто фактичний матер1ал дослщження, додатюв.

У встут обгрунтовуеться виб1р теми, ц актуальшеть, визначаються мета, завданпя та метода дослщження, мотивуються новизна, теоретичне та практичне значения роботи, формулюються гшотези та основш положения, як! виносяться на захист.

У глав! I, "Проблема лишиюст! мовлснпсвого ланцюга", розгля-даються особливост! л!шйного характеру мовлення, його пропциччя 1 способи IX усунегаш. Лшшний характер мовлешш визначае специф1ку послщовносп мовних елементав в будь-якому мовленневому акти вел одинищ мовлешш розташовуються по прямш в темпоральнш I просторовш посл1дов1!ост11 утворюють дискретний ряд (Андронова та " ш. 1979:159). Але ж структурна оргашзацш речения - багато.шрна, кожен елемент може матн декшька зв'язюв, внаслщок чого.виникас протнр1ччя \иж лшшним та структурним порядком, яке можна подолати лише за рахунок порушеняя лнийност! шляхом вщдалення контактних елемента в1д залежного слова, так звано! дистантизацп. Дистантшсть виявлясться на вах р1внях: морфолопчному, синтаксичному та гтерсинтаксичному 1 здшсшоеться шляхом уклинення р^зних одиниць мовлення: вщ слова до кшькох речень. В процеа смислового сприймання мовлешш лпийшеть шдновлюсться на основ! складного мехашзму декодування та завдяки спещальним чишшкам, яи допомагшоть сприйматк дистантш структури як едшге цше (штонащя, синтаксичний прогноз).

У глав/ П, "Сш1тагматичтш аспект штерлозищ'Г, доонджуються модел1 штерпозшщ в ншецыеш мов1 на основ! СПР. У своему розумшш нггерпозици ми виходимо з того, що пщрядне речення займае свое м!сце в склад! СПР зпдно з лшшною оргашзащею останнього. Конструктившм ядром всього комплексу ми вважаемо фштне д!еслово, враховуючи його особливу роль та м1сце в структур! н!медького речешш. При цьому витримуеться принцип синтаксично!' домшанти: обставиши шдрядш речення зберкають' тшйно-позицшну сп!вв!диесен1сть з д!есл!вшм центром пщрядност! як вдаовщш члешг речення (ми враховусмо, що поняття "член речення" ! "шдрядне

речения" можуть не сшвпадатн). Лле, зважаючи на антиномш лйийно-структурного порядку, ПР займае не обов'язково позицпо бшя д1еслова, б1льше того, вклинюючись в шше речения, воно переривае лшшну поелвдовшеть його контактшк елементт, вщдаляючи ix один вщ одного.

1нтерпозшця - це таке серединне розмпцення тдрядшл частшпг в лшшшй структур! складного речения, при якому ПР, порушуючи контактшеть посгпдовних елеменпв, поширюе все речения в щлому або його предикатну частину i може вшыго перемнцатися в межах матричного речения, а також в пре- та\або иостпозищю.

1нтерпозищйш тдрядш речения - це речешга, що займаготь середтппгу позшцю у склад! шшого речения (головного чи шдрядного), не зв'язаш з контакпшми другорядними членами в бшарну едшеть, а поширюють все речения в цЬюму чи предикатну групу, вшьно перемщуються в пре-та\або постпозицию (зрозумшо з деякими змшами в конотацп).

Der Saal war, als er zu sprechen begann, ziemlich leer gewesen. (Feuchtwanger 1956:656)

Ich nehme an, daß die Ratten, bevor alles zu Ende geht, von uns Menschen Abschied nehmen. (Grass 1986:85)

В штерпозицп як в головному, так i в шдрядному реченш можуть розмйцатися Bei речения, KpiM означалышх, наслщкових, Mipii та ступеня ознакн, а також речень, яш разом з корелятом головного речения утворюють фразов1 найменуванга (Прокоичук 1990). Пщрядш речения можуть ввоДитися практично вама сполучниками (одш вживаються частйпе, inuii - рщше), трапляються також безсполучников! речення. Вюпшення однотипових речень одне в одного та стик однакових сполучниюв обмежуеться з естетичних причин. Для морфолопчних категорш д1еслгвного присудка обмежетшя не виявлеш. 1нтерпозшця зустр1чаеться в ydx комушкативних типах речень. BapiaHiiß шдрядних речень, яы не можуть вживатися в штерпозицн, не виявлено.

Уклинюютась в мовний ланцюг, штерпозицшш пщрядш речения формують HOBi синтагматичш в1дношення. У головному реченш найчастше розриваеться зв'язок в межах аналтпших форм присудка, м1ж тдметом та присудком, рздше - зв'язок обставини та присудка; у шдрядному реченш ШР найчастше уклинюеться м1ж шдметом та присудком, значно р1дше - одразу теля сполучника, що вводить ПР першого ступеня. Модел1 штерпозицп, побудоваш на ocnoBi члешв речения, вщр1зшпоться частотшстю вживання. Всього видшено 12

моделей у головному i 12 моделей у тдрядному реченщ:

п ГР ВПР

модель % модель % модель % модель %

Рах Pb1 30,2 О i PSX 1,6 KonjSx PX 33,4 (Konj)O x P 1,8

Sx рх 29,2 XP 1 SX 1,4 (Konj)XS x P 22,4 hXl x hX2 1,6

Adv х PSX 18,1 H x zu Inf 1,3 Konjx NS2 19,0 nicht x X 0,6

X(S)Px о 7,2 Pmthi PSX 0,9 S i PX 9,8 Px S 0,4

X(S)P .L Adv 5,9 Konjx PSX 0,5 Pa x Pb 6,4 Px Adv 0,4

hXl i hX2 2,5 PrtkxPSX 0,4 KonjAdvxP 3,8 Px О 0,4

Як видно з таблиц!, найчастше розриваються зв'язки мЬк струк-турно-обов'язковими компонентами речения. Пояснюеться це комунжативною необхщшстю видипгги один 13 головних компоненте висловлювання - шцмет, а також тим, що щ зв'язки легко поновлюються теля виключсння 1ПР, так само як i в анаттичшй форм1 присудка, дс поява першого компонента незмшно викликае появу завершалыгого.

Модел1 штерпозищ! в ГР i ПР 1ндр1зняюгься яюсними та кшьгасними характеристиками, осктьки тип речения зумовлюе Bn6ip Tic"! чи inuioï модет. Частота моделей описуеться на основ! поняття жорсткосп стику (терм1н Р. Г. Ткаченко). Жорстюсть стику - це його яисно-юльисна характеристика,, яка виражас здаттсть контактних словоформ ввддалятися одна в;д одно!' при уклиненш ШР. Для розрахунгав жорсткост! сннтаксичних ctiikîb в головному та тдрядному рсчешп по кожнп! J5ii6ipni приклад1в була визначена частота моделей в процентах i розраховане математичне спод!вання для кожно'!модел!. Користуючись розподшом Стьюдента, було знайдено дов1рчий !нтервал для кожно'! мо дел i. На ochobî отримаиих даних вся шкала жорсткост! в ГР була i розбитана 4 штервали: 0 - 4,4 - 12,13 - 22, 25 - 36. Таким чином в ГР bcî

1 S-шдмет, P-присудох, О - додаток, Adv-обставина, Inf - шфшгпю, X-будь- якнй другорядшш член речашя. Konj - сполучник, Prtk - часпса, Prnth - парентетачиа пстайка, Н-початковий член шфшгшшю!' групп, h ( homogen )-одпорц{шт

синтаксичш стики розподшяються на 4 групп:

1. Слабкi синтаксичш стихи - понад 25% ( зв'язок м1ж шдметом та присудком, всередиш анаттично'1 форми присудка).

2. Нежорспа синтаксичш стшог - вщ 13 до 25% (зв'язок м1ж обставиною та присудком).

3. Натвжорсткг аштжсячш стихи - вщ 4 до 13% (зв'язок мЬк присудком та додатком, присудком та обставиною).

4. Жорстю синтаксичш стики - до 4% (зв'язок м1ж присудком та шдметом, додатком та присудком, однор1дними членами речения, м1ж керуючим словом та шфицтивною групою, стик парентези та решти речения, стикм1ж сполучником та рештою речения, стик м1ж часткою та контактним словом). '

Слабожорсты та нежорсти синтаксичш стики настшьюг еластичш, що дозволяють уклинюватись деильком послщовно зв'язаним пщрядним речениям. Але для мови характерними с обмеження типу "стомленостГ: обмеження для довжини (практично р1дко зустр1чаються фрази понад 100 слш), глибгаш та шлих характеристик мовлення (Шрейдер 1964:40). Одшсю з обмежувальних характеристик с гром1здк1сть конструкцп, яка залежить не лише вщ довжини, але й вщ деяких шших чинник1в. 1Г1Р впливають на гром1здк1сть комплексу: маючи однакову довж!шу, СПР з пре- та постпозищего вважаються менш гром1здкими i охоплюються легше, шж таи ж речешш з штерпозиц1ею. Грашпша юлыасть речепь, що уклинюються, (в HaniiLX дослщженнях не неребшьшуе 4) та кшьюсть розрив!в в одному реченш (не перебтьшуе 2) регулюються врешть решт обсягом оперативно'1 пам'ят1 людшш, тому що в процес! мовлешш ш доводиться утримувати в пам'ят1 те, що було сказано, будувати нове речення-розривач та узгоджувати роз1рван1 частшш матричного речешш.

Жорстюсть cTHKiB в ПР вщр1зняеться вщ omicanoi вшце яшсно та кшьюсно. Bei стики в ПР розпод1ляються на три групп:

1. Слабы синтаксичн1 стики - понад 50% (зв'язок мЬк шдметом та присудком - модел1 (S j. Р, Konj S х Р, (Konj)XSxP).

2. Нат'вжорстю синтаксичш'. стики - вщ 11' до 21% (стик Mi ж сполучншсом матричного речешш та ПР другого ступеня).

3. Жорстю. сиитаксичш стики - вщ 0 до 11% (аналггична форма присудка, зв'язок м1ж додатком та присудком, обставиною та присудком, м1ж однор1дними членами речешш, стик залеречення nicht та заперечуваного слова).

Серед цих груп вщеутш нежорсти синтаксичш стики, тому що в

uiKiini Д1Йсно чимиа прогалина: 27 - 59%. Наджорстю синтаксичш стики, тобто стики, як1 не допускають вклинетш ПР, характерш для ГР, тут також не зафгксоваш, за винятком заперечигая nicht. Пор1вшоючи жорстккть стиюв в ГР i ПР, можпа.зробити висновок про те, що синтаксичш стики мають рхзну жорстмсть в ГР i ПР. Це зумовлено специф1чним порядком айв в ПР в шмецькш mobL

У глав; Ш, "Фушацонувагтя шгерпозщи'", розглядшоться особливое^ функцюнування штерпозтцк композиция (в трактовщ В. Г. Адмош - напружешсть, довжина та розгалужешсть структури), чшпшки, що зумовлюють штерпозицпо, стшнстичш особливость

В процсс! мовлетгя м1ж тим, хто говорить, i туш, хто слухас, виникае особливе психолопщю напружелня, пртпшога якого в загальному вид1 е 1Хня позицппга nepiBHicTb вщносно того, про що йде мова: ствбссщшгк, який лромовляс, знас, що Bin хоче сказати, який слухас - Hi. Це напруження вшппсае на початку речешш i послщовно зшпсае в процеа мовлення. Налружешш npocTip складнотдрядного реченя з штерпозищею як "закритоГ структури (Адмога 1973:344) виникае на початку головного речения i закшчусться в кшщ цього речения, осюльки саме ця частина комплексу включае елемент, необхдашй для структурноТ та смислово'1 завершеносп всього СПР. Особливою рисою виршення такого напруження в нашому випадку с те, що його розвиток перернваеться вшшашям 1ПР, i заметь ом ¡купано!' розв'язки напруження воио пщсилюеться за рахунок ГПР, оскшьки таке речения саме по co6i е напруженою одиницею.

Man hätte, wenn man seine Arbeit nicht für sinnvoll hielte, dieses jammerliche Dasein nicht weiterschleppen können. (Feuehtwanger 1976:553) Напружешсть СПР з 1ПР другого ступеня дуже висока вже за ра-хунок рекурси, тобто уклшг'ення однотипних рамкових конструкцш одна в одну.

Du verlangst, daß ich, sobald sich die Ostsee unter meiner Raumkapsel breitet, das treibende Wrack nicht aus dem Blick verliere. (Grass 1986: 398).

В даному випадку напруження ГР не виршуеться, а наче шдхоп-люеться ПР першого ступеня, яке саме по co6i е напруженим замкненим простором. Однак його напруження не мае плавного виршення, бо перериваеться i пщсилюеться ШР, яке також с напруженим замгагутнм полем. Таким чином тдвищуеться напружешсть усього комплексу, i вирпнуеться вона лише з завершениям ПР першого ступеня. Пор1внялытй анал1з напруження в шших дистантних структурах (в

речениях з сушщешшн присудками (Сйгер 1966), встав ними предикативними одишщямн та штерпозитившш авторським введениям) показуе, що при однаковш довжиш структур, яю вклинюються, та однаковш сши зчеплелня елемента, що пщдаються розриву (одна i та ж сама модель), найбшыне напружешш буде в СПР з штерпозшдею, осыльки тут найбшьша сила зчеплеш!я з матричним речениям.

Довжинаречения зумовшосться р1зними чишшками як мовного, так i екстралшгвютичного характеру i визначае навантаження на оперативну пам'ять. На труднонц сприймання дистантних структур вказували багато психолопв та лнтмста (Севбо 1969, Jlypin 1975, Presch 1977, Erben 1980). Пор1вшоючи довжину гадрядних речень часу в пре-, пост- та штерпозщи в творах одного i того ж автора, №i побачили, що вона приблизно однакова, тобто довжина ПР не залежить ввд позицп. Отже, можна припустити, що, OKpiM згаданих вщде (штонащя, напружешш), юнують ще яюсь фактори, яю полегшують сприйма!пш дистаитних структур.

Анашз стввщношешш компонента штерпозитшзного комплексу св1дчить про те, що в бшьшосл випадюв (73% Bcici' вибгрки) частила головного речення до розриву (HSa) мешиа, иж шсля розриву (HSb). Такий розподш можна обгрунтувати д1ею мехашзму вщновлешы niiiiiuiocTi, який включае в себе i оперативну пам'ять людини. Решта приклад1в (27%) розподшясться таким таном, що в бшьшосл випадив (62%) частшш мають кратне сшввщношення, тобто вони або pieni (HSa/ HSb =1), або HSa перебшьшуе HSb в кратне число раз1В. Така залежшсть зв'язана з аспектом напружешш. Напруга, що з'явилася на початку речення, шдсилена ЩР, потребус розрядки, i проспр для i'i виршення не може бути надм1ршш, тобто дуже розтягненим. Для анализу стввщношенъ компонента BiroipKii формувались в Mipy накопичешш приклад1в, i для кожно1 Buoiprai були побудоваш пстограми вщносних частот, яю ввдображають залежшсть вщносно!' частота W вщ зшшкн X, де X = HSa / HSb. Абсошотшш максимум в обласп 0,1 - 0,4 також свщчить про те, що в бшьшосл випадгав частина' матричного речення до розриву менша, шж шсля розриву i не перевищус половшш останньо! (див. пстограми). Локальш максимуми на Bcix пстограмах, яи. з'являються в paiioiii цших чисел 1, 2 ¡.т.д. (тобто частшш piBiii або частила матричного речення шсля розриву перевшцуе частииу до 1ПР в кратне число разш), можпа, мабуть, розглядати як нрояв квантовомехашчно! природи свщомосп. При всш безиеречшй щшсносп

свщомосп (Брушлинський 1988, Ншамов 1978) матер1альна основа юнування свщомосп мае квантовомехашчну природу (Цехм1стро 1981).

Пстограми сшввщношень част!Ш матричного речения (№ 1 -в головному, № 2 - в пщрядному речегаи).

N1 N2

Л надо сшввщпошенпя 1Г1Р до всъого комплексу показав, що ГПР не перевищуе половшш довжини всього СПР, тобто пщрядне речения с меншою частиною, а матричне (ГР чи ПР) - б1льшою частшюю штерпозитивного комплексу, тому що вош! несуть р1зне комушкатшзне навантаження. Середнс значения виб1рок знаходиться в диапазон! 0,412 -0,379, що стало приводом для дослщження штерпозитивного комплексу на наявшеть "золотого перер1зу", тобто такого гармоншного розподшу щлого на дал частини, щоб бшьша частина була середнього пропорщйною м1ж цшим та ного меншою частшюю (УРЕ Т.4, 1979:295). Розрахунки пщтвердилл, що вщношення ГПР до всього комплексу нрипадае на штервал вщ 0,25 до 0,51 (див. пстограми нижче); штервал зм'нги математичного спод1вання у виб1рках становить вщ 0,37 до 0,41, тобто можиа сказати, що штерпозищйннй комплекс наближасться до гармонБшого розпод1лу. Такий широкий диапазон поясшоеться тим, що намовну д1ялыпсть людшш вплившоть р1зш чиншгки, 1 роботу мозку як жив о! системи не можна описатн в такому вузькому д1апазош. У нашому випадку симетр1я порушусться ще й за рахунок дискретности загальна кшьгасть сл1в в СПР рвдко перевищуе 30, а в 90% випадюв вона не досягае 25, отже гальюсть вар1ант1в сп1вв1дношень 1ПР до всього комплексу, по-перше, дуже обмежена, по-друге, приймас дискретш значешгя.

Пстограми вщношення величин 1ПР до всього комплексу (№ 1 - з головним, № 2 - з шдрядним речениям).

Композшц'йш особшшостГттерпозици полягшоть також у тому, що ИГР вклиню еться в предикативну лшю матричного речения, утворюючи вщгалужешгя взд ochobhoi предикативно'1 Jibiii' або в1дгалуження у вщгалужешп. Таким чином СПР з штерпозшцсю е розгалуженими иереривчатими структурами, що зумовшое '¿XHi комушкативш особливосп та функцюнування в мови

Функцюнування штерпозицй'в MOBi обумовлюеться такими чинниками:

1. Актуальне членувашшречения. ШР розтшгас висловлешш в пенних синтаксичних швах. У стнлктично незабарвлених речениях воно вклшпоеться на меж1 мхж темою та ремою.

Die Menschen ringsum, so wenige es sind (T), machen viel Lärm (R). (Feuchtvvanger 1976:90)

В оно с одночасно i знаряддям, i елементом актуального членування: з одного боку, воно ввддшяе граматичний тдмет (тему) в1д граматичного присудка (рсш!), а з шшого - пошнрюс компоненти членувашш. Однак меж1 актуального членувашш можуть не ствпадати з межами силтаксичиого членування: тод1 ШР поширюе склад теми (модель Sx Р) або реми (модель Рх S, Px. Р, SP_l Adv, SPx О). Уклшпоючись у рематичну частилу, ШР створюе актуальне членування "другого порядку", видтяючи в нш елемент найбшьш важливий в комунжативному значенш.

2. Комун1кативна значущ1сгь елемешчв висловлешш. Зпдно до цього закону в кшщ шмедького речещш розмйцуються найбшьш важлшн елементи. Пщсилюючи налруження перед ними, ШР актуал1зуе наступну частшгу висловлешш. Переважна бшышсть ШР займае мкцс в передпшщ (50,7%) та в середньому nojii (40,7%), що свщчить про те,

що 1ПР не с головним у комушкатшшому вЦдюшенш, а виконуе другорядну комунйсативну функцно, вираж аючи другорядне, додаткове повщомлення.

... und nahm er ab in der Liebe, dann mußte er, wenn er wiederkam, mit Bargeld und Juvelen zahlen. (Feuchtwanger 1954:21) Основна шформащя цього СПР виражена головним речениям, а 1ПР виконуе попутно уточшоючу фушацю.

3. Закон леремитого кута зору, який об'еднуе р!зт види excnpecii' чи штенсифжщщ якогось вщношапш (Шенделье 1970). 1з оеобливостей структури СПР з штерпозищею: розгалуженос™ та переривчастост -BiiTiKae видшьна функщя штерпозицн. ШР несе в co6i не лише певну комунйсативну шформацЬо, доповшоючи склад теми чи реми, але уклигаоючись у певшгх синтаксичиих швах, "вщткняе" в актуал^зовану позицда той чи ппшгй компонент висловлешгя або створюе тдвшцене налруження перед найбшыц важливим в комуннсативному вщношегап компонентом.

Sie durfte den Desmayo tanzen. Sie, wenn ihr Mann sie ein bißchen störte, durfte ihn umbringen. (Feuchtwanger 1951:598) Автор описуе роздуми Фршщиско про Каетану i його роздратування. Якраз повторешгя займешшка sie, його троекратне вжившшя, юшос його в початкову позицпо та ахтуалгзащя в другому речегап за допомогою 1ПР загострюють увагу читача на ocoöi, на яку вказуе цей займештк.

4. Ссмяптико-аштлгмптичлю! фактор. Для кожно'1 референтно'1 ситуацп певна синтаксична модель буде найбшын природного, типовою; цпсоли та чи шша структура вживаеться тд впливом контексту: зашсть структури А вибиршоть структуру Б, тому що щойно вона була вжнта попереднш стврозмовником. 1нколи семантичш особливоси не дозволяють вжити речения в шгаш позицп, оскшьки ШР виконуе уточнюючу функцпо для члетв матричного речения i перенесения його в пре- чи постпозщш не бажане. Зв'язшсть тексту с особлшзим семантико-синтагматичним чинником, що впливае на послщовшсть частин СПР: штерпозищя витпсас з HeoöxijjnocTi контактного розмщення головного речешш з попередшм чи иаступним.

Sie hielten Cercle ab. Da stand, als gehöre er hierher, Gaspar Jovellanos, der Rebell. (Feuchtwanger 1951:100)

Прислштгк da зв'язшшй з поггерещпм речениям i не дозволяе перенести ПР в препозшщо. Постпозищя незручна через вщокремлешиг der Rebell, актуальне значения якого шакше буде не таким виразшш.

5. Ститстичшш фактор характеризуемся иль кома показшгками:

а) Розриваючи лпшшу послщовшсть елемент1в мовленнсвого ланцюга, 1ПР створюе особливе психолопчне напруження. яке використовусться як стшпстичшш зааб штенсифшщи тексту. На кисщ розриву лшшного ланцюга утворюеться зона шдвшценого комушкативного напружешгя, якаприковуе увагу читача^лухача в очисуванш розрядки напруженосп.

б) На виб1р сштахсично1хонструкцпвпливае також естетичшта фактор. "Сама форма может создавать определенное настроение и усиливать психологическое восприятие сюжета" (Аписимов 1988:93). Незважаючи на велику гром1здккть СИР з штерпозшцсю, структура & гармонии 1а. Навпъ в рекурсивних СПР збер1гаеться гармошя комплексу. Вщносно 1шзька частотшсть штерпозицп дозволяе використовувати ц як стшпстичшш прийом для досягаення експресивнос-п та динамичное™ опов1дашш, тому що вона забезпечуе експресивне роздрШшовання мовлення ("экспрессивное 'разрыхление' речи" (Р1зель 1962:87)).

в) 1нтерпозин1я можлива в р1зних стилях, але найбшып часто зустр1частъся у художнш л1тсратурь

г) Частотшсть штерпозицп, довжина речень, модел1 розриву, сшввщношення компонента СПР з штерпозищею, рекурсившсть можуть внкористовуватись поряд з шпими параметрами як стал! показники авторського стилю. Частотшсть моделей розриву в кожного 1з дослщжешгх автор1в е досить сталим показнихом, для кожного автора характернмм е превалювання одшегчи двох моделей штерпозицп.

У висновках вшсладено отримаш результата I нам1чено нодалыш перспективи досл1джень. Пщтвердились гшотези дослщжения. Можна зробнти висновок про те, що до числа чиншаав, як! сприяють хпдновлеюпо лпшшосп мовного ланцюга, крш штонацп, напружешгя та обмеження на емшсть ввдносяться певш сшввщношення в межах СПР з штерпозшцсю, наявшсть золотого перер1зу та певш законов ¡¡жост1 квантувашш мовпого лалцюга. Це вдаовздае ппотез! ю- атово-мехашчно1 природи свщомосп ! забезпечуе по'ртатившсть ст] ктури. Таким таюм, виб1р штерпозицп зумовшоеться лпотзютичшши та екстралпптастичними чишшками та взаемодшю.

Додаткн м1стять результати статистично! обробки матер1алу дослщжешгя.

Основш положения дисертацп викладено в таких публжащях: 1. О дистантности элементов речевой цегш И Сборник научных работ аспирантов Харьковского государственного университета

(Гуманитарные науки). - Харьков, 1992. - С. 225 -228.

2. Некоторые особенности функционирования оперативной памяти в процессе восприятия синтаксических структур большой емкости // Актуальные проблемы современной психологии: Материалы науч. чтений. - Харьков, 1993. - С. 394 - 396.

3.Стилистические особенности интерпозиции придаточных предложений в русском и немецком языке // Стилистика русского языка: сопоставительный аспект: Материалы У1 науч. конф. по проблемам семантич. исслед. - Киев-Харьков, 1993. - Ч. 2. - С. 34 -35.

4. О комплексном подходе к исследованию синтаксиса // Нов1 шдходи до фшологп у виной школк Матер1али Друго'1 всеукр. м1жвщомчо1 наук. конф. - Кшв, 1994. - С. 64 - 65.

5. Взгляды Вольтера на форму и содержшше в литературе и современные формально-содержательные методы исследования текста // Литературное и философское наследие Вольтера и современность: Докл. и тез. докл. международной науч. конф. - Харьков, 1994. - С. 33 -35 (у ств авторств!).

6. О моделях интерпозиции придаточных предложений в современном немецком языке // Вкник Харювського ушверситету. -Харюв, 1994,- № 382. - С. 58 - 62.

АННОТАЦИЯ

Колбина В.В. Интерпозиция придаточного предложения в современном немецком языке.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки (немецкий язык). Одесский гос. ун-т, Одесса, 1995.

Защищается рукопись диссертацш! и шесть публикаций, содержащие модели и качественно-количественное исследование параметров интерпозиции придаточного предложения в немецком языке. Определены композициотгые и стилистические характеристики интерпозшщи, ее функциошгрование и факторы, способствующие восприятию ее как дистантной структуры.

Ключевые слова: линейность, дистантность, сложноподчиненное предложение, интерпозиция, модель, жесткость стыка, актуальное членение, коммуникативная значимость, композиция.

Ключсш слова: лшшшсть, дисталтшсть, складношдрядне речения, штерпозшця, модель, жорстюсть стнку, актуальне членування, комушкатнвна значуццсть, комлозушдя.

Kolbina V.V. Interposition of Subordinate Clause in Modern German Language. Candidate Dissertation of Philology. Speciality 10.02.04 - German Languages (German), Odessa State University, Odessa, 1995. Presented for defence the manuscript and six publications contain models and qualitative and quantitative study of paramétrés in subordinate clause interposition in German language. There have been defined the compositional and stylistic characteristics of the inteiposition, its functioning and factors which lead to a deeper perception of it as a distant arrangement.

SUMMARY