автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Историческая топография Луцка X-XVIII вв.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Историческая топография Луцка X-XVIII вв."

Львівський національний університет імені Івана Франка

Жук Оксана Миколаївна

УДК 93/9ІІ093.2): 528.

ІСТОРИЧНА ТОПОГРАФІЯ ЛУЦЬКА X-XVIII ст.

Спеціальність 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Львів 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі археології та джерелознавства Волинського державного університету ім. Лесі Українки Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

Кучинко Михайло Михайлович, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, завідувач кафедри археології та джерелознавства

доктор історичних наук, професор Ковальський Микола Павлович, Університет «Острозька академія», професор кафедри історії

кандидат історичних наук, доцент Петров Микола Борисович, Кам’янець-Подільський педагогічний університет, завідувач кафедри історії України

Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, відділ пам’яток княжої та козацької доби, м. Київ

Офіційні опоненти -

Провідна установа -

Захист відбудеться 24 жовтня 2000 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000 м. Львів, вул. Університетська,!)

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005 м.Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий « __ ___2000 р.

2000 р.

Вчений секретар спеціалізовано" кандидат історичних наук, доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Історія українського міста епохи середньовіччя та нових часів -іевід’ємна частина історії Русі і пізньофеодального суспільства у вхідній Європі. Проблемі середньовічного міста дослідники нтчизняної історії М.М.Тихомиров, П.П.Толочко, М.Ф.Котляр,

І.М.Сас, М.Б.Петров, М.М.Кучинко та інші присвятили цілу низку :пеціальних наукових досліджень, де розкривали різноманітні аспекти іого історії. Разом з тим, всебічне дослідження усіх компонентів вкраїнського міста продовжує залишатись однією з актуальних іроблем медієвістики, оскільки розуміння характеру і особливостей ередньовічного міста, його еволюції і місця в нові часи є запорукою іравильного пояснення господарського, політичного і культурного юзвитку регіону і держави загалом. Виконання цього завдання настій-ю вимагає спеціальних досліджень, присвячених виникненню і генезі ііст окремих регіонів України, одним з яких була Волинська земля.

Актуальність теми. Недостатньо розробленими в історіографії алишаються проблеми історико-топографічного характеру, які кладають важливу частину історії міст. Історична топографія ідображає взаємозалежність пов'язаних з людською діяльністю б'єктів з елементами рельєфу, тобто з природними умовами, риродною топографією. В свою чергу історична топографія міст изначається загальними закономірностями, діючими в історичному роцесі. Зростання міста, його планування і забудова, розміщення снттєвих центрів у кінцевому результаті пов'язані з особливостями оціально-економічного, політичного і культурного розвитку. Тому ;торико-топографічні фактори стають важливим джерелом при ивченні історії суспільства.

Приклади вивчення Києва (П.Толочко), Пскова (І.Лабутіна), вітебська (О.Левко), Кам'янця-Подільського (М.Петров), Львова УІ.Долинська) та Переяславля Руського (О.Колибенко) стверджують, Ю постійне нагромадження нового, головним чином археологічного атеріалу та зростаючі вимоги до використання інших джерел, икликають необхідність розгляду історичної топографії міст на овому науковому рівні.

Сучасний Луцьк - середньовічний Лучеськ - належить до айвизначніших міст України. За часів Київської Русі Лучеськ був

центром князівства, одним з найрозвинутіших міст Волинської землі. На відміну від багатьох давньоруських міст, які зі зміною політичної ситуації, внаслідок монголо-татарського нашестя, прийшли в запустіння чи перетворились у села, Лучеськ продовжував розвиватись як велике місто, важливий економічний і культурний центр України. Свідченням чого є початок будівництва Луцького замку та культових споруд.

Недивлячись на значимість Луцька як важливого міського центру, він і досі є недостатньо вивченим. Дослідження історичної топографії Луцька дозволить не лише реконструювати просторову забудову цього великого феодального центру, але й зробити важливі висновки стосовно розвитку та структури міста в цілому.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Обраний напрям дослідження пов'язаний з виконанням наукової теми "Історія культури Волині", яка впродовж ряду років розробляється у Волинському держуніверситеті ім. Лесі Українки.

Об'єктом дослідження є сукупність всіх складових частин історико-архітектурної забудови території природного острова, який був ядром Старого Луцька в межах нинішнього історико-культурного заповідника та колишнього передмістя Луцька - Хмельника (сучасна вул. Лесі України), організованих в результаті життя і діяльності людей впродовж Х-ХУІІІ ст.: поселення та їх частини, оборонні укріплення, храми, будівлі, мости та інші споруди різноманітного характеру та призначення.

Предметом запропонованого дослідження є процес становлення, розвитку та змін у планувальній та просторовій структурі окресленоі території, взаємодія економічних, соціальних, культурних та будівельних процесів.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період з X ст. (час) виникнення міста) до 1795 р., коли Луцьк у складі Волині увійшов де Російської імперії, тобто від часу входження Луцька до склад) Київської Русі і побудови перших дерев’яно-земляних укріплені дитинця міста, до перетворення Луцька на провінційний центр Ро сійської імперії та завершення формування забудови Старого міста.

Метою роботи є дослідження природно-географічних та історичнії? умов виникнення Луцька, еволюції його історико-архітектурно забудови з часу виникнення до кінця XVIII ст. у взаємодії із соціально економічним та культурним розвитком міста.

з

Досягнення мети зумовлює такі завдання дослідження:

- з’ясувати проблеми формування міської території та основних етапів її розвитку впродовж Х-ХУТІІ ст.;

- проаналізувати соціально-топографічну структуру і особливості планування феодального Луцька;

- визначити місцезнаходження окремих соціально-топографічних частин міста шляхом дослідження розміщення площ-ринків, вулиць та кварталів з їх забудовою;

- локалізувати архітектурні споруди;

- дати характеристику оборонних споруд;

- з’ясувати питання демографії міста.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що на основі комплексного вивчення різних категорій джерел створене цілісне дослідження великого адміністративно-господарського і культурно-політичного центру на території Волинської землі.

Звідси випливають такі вузлові положення:

- формування нової джерелознавчої бази з урахуванням геодезично-топографічного, картографічного та стратиграфічного методів дослідження;

- висвітлення топографії Луцька ранньосередньовічного періоду (X - XIV ст.) і еволюції побудови оборонних укріплень замку;

- з’ясування розмірів міста епохи феодалізму та специфіки його планувальних норм;

- поєднання хронологічного аспекту дослідження з культурно-шпологічним аналізом матеріалів, вказує на послідовну еволюційну зміну історико-архітектурної забудови Луцька.

Методологічною основою дисертації є принцип історизму, який цозволяє розглянути історико-культурні пам'ятки населеного пункту в х динамічному розвитку, а їх аналіз дає можливість реконструювати сторико-топографічні процеси еволюції міста.

Методика дослідження визначається поставленою метою і Зазується на комплексному аналізі та вивченні джерел. Автором використовується метод історичної ретроспекції, елементи просто-зового аналізу, порівняльно-типологічний та аналітично-статистич-іии методи, метод науково-теоретичних гіпотез.

Практичне значення дослідження в тому, що у дисертації викладено узагальнення та висновки, залучені нові археологічні та писемні дані, ікі можуть використовуватися при написанні робіт з історії України та

Волині, історії містобудування. Результати, отримані при вивченні історичної топографії Луцька можуть бути враховані при створенні музейних експозицій, формуванні концепції розвитку історико-культурного заповідника, при вивченні пам’яток історії та культури міста та в туристично-екскурсійній роботі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були виголошені автором на IX науковій історико-краєзнавчій міжнародній конференції «Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і край» (Луцьк, січень 1998 р.), III Міжнародній етнологічній конференції студентів та молодих науковців «Етнічність в історії та культурі»(Одеса, квітень 1998 р.), всеукраїнській науково-краєзнавчій конференції «Українська національна ідея: історія і сучасність» (Житомир, червень 1997 р.)

Публікації. Результати дисертації опубліковані в З статтях у збірниках наукових праць та у 3 статтях, вміщених у матеріалам всеукраїнської та міжнародних конференцій.

Структура роботи. Робота складається із вступу, чотирьох розділів висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг роботи текст - 142 с., список використаних джерел - 20 с. (200 найменувань) додатки ( 31 с.): 19 карт та пояснення до них, 12 ілюстрацій. Загальниі об’єм роботи - 194 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність роботи, визначаються і хронологічні межі, формулюється мета, основні завдання та методі дослідження, визначається наукова новизна та практичне значенії дисертації, вказуються дані про апробацію результатів, її структуру т: обсяг.

Розділ І. Джерела та історіографія. 1.1. Джерела. Дослідженії проблем історичної топографії Луцька базується на комплексном аналізі різноманітних категорій джерел: письмових (літописи, актої матеріали, описи міста XVI-XVIII ст.), графічних (плани, плані гравюри і малюнки другої половини XVIII - початку XX ст.) археологічних.

Інформація історико-топографічного характеру міститься літописах ХІ-ХІІІ ст., де подано першу згадку про Луцьк, в ідо м ос: про невдалі походи на місто в 1149, 1150, 1153 та в 1257 роках, що

опосередкованим свідченням про існування міцних укріплень в місті вже в XII ст. В Іпатієвському зводі наводяться згадки про окремі топографічні об’єкти міста: греблю, що з’єднувала острів, на якому розміщувався Луцьк, із сушею; мости; заміську резиденцію Луцьких князів.

Важливим джерелом для вивчення соціальної топографії і демографії Луцька є описи королівських володінь - люстрації та інвентарі міста ХУІ-ХУІІІ століть. Історичну цінність мають Люстрації 1545, 1552, 1576, 1607, 1658 та 1789 років, які містять свідчення про кількість будинків у місті, чисельність ремісників, локалізацію окремих громадських, житлових і господарських споруд. Особливий інтерес в них складають записи про розміщення і топографію передмість, чисельність їх жителів та ін.

В роботі залучено матеріали Центрального державного історичного архіву України та Державного архіву Волинської області, це містяться статистичні дані про кількість будинків, церков та монастирів, відомості про пожежі, описи меж вулиць та площ, сторичні довідки про окремі архітектурні пам’ятки міста.

Другу, важливу, хоча і нечисельну категорію джерел складають їлани міста другої половини ХУІІІ-ХІХ ст. Ймовірно, що плани ГІуцька ХУІ-ХУІІ ст. знаходились у відділі карт і планів губернського нежового архіву в м.Житомирі, проте у 1914 році він згорів. Пожежею Зули знищені і всі карти Луцька. В зв’язку з цим найранішим з планів, до зберігся, є план міста 1795 р., який дозволяє визначити розміщення теяких архітектурних та культових споруд. В роботі використані ретроспективно і плани міста XIX ст.

Третю групу джерел становить археологічний матеріал, виявлений іід час археологічних розкопок у Верхньому замку та в Окольному лісті. Розкопки, проведені М.Кучинком протягом 1970-1980-х років, ^І.Малевською у 1984-1985 рр. та С.Терським у 1988-1993 рр., дали могу локалізувати окремі цивільні та культові архітектурні комп-іекси.

Отже, комплексне вивчення письмових, графічних і археологічних іжерел дозволяє дає змогу повно відтворити динаміку історико-опографічного розвитку Луцька Х-ХУІІІ ст.

1.2. Історіографія. Хоча обрана тема і не була об’єктом пеціального дослідження, деякі її аспекти знайшли своє відображення : роботах російських, українських і польських істориків ХІХ-ХХ ст.

Проте потрібно зауважити, що історію міста вони розглядали, виходячи зі своїх соціальних, політичних і національних позицій.

Перший досвід історико-топографічних досліджень Луцька представлений у роботах російського дослідника А.Перлштейна та польського історика Т.Стецького1. Завдяки зверненню авторів де письмових джерел в науковий обіг вперше було введено багато нових документів, локалізовано існуючі та вже зруйновані громадські культові споруди, міські і замкові укріплення, площі і вулиці.

Окремі питання територіальної історії та історії культових спору; розглядаються в працях російських дослідників О.Левицького т; Л.Орди2.

В цей же період історик А.Мердер досліджував Верхній і Окольниі замки, храми та погости Луцька3.

Дещо пізніше польський дослідник А.Войніч займався вивченняі^ культових споруд міста4.

Дослідження розвитку території міста в середні віки, питанні народонаселення: час появи та місця поселень національних меншин, ; також історію їх культових споруд проводив польський істориї М.Малюшинський5.

Невелика розробка А.Дублянського стала першим дослідження) історії міста в українській історичній літературі. В ній він пода відомості про кількість монастирів та церков у різні періоди істор міста, вказав на розселення мешканців Луцька за національної ознакою в середньовічний період6.

Вивчення архітектури світських і культових споруд Луцька бул здійснене Л.Масловим у 1939 р. Він подав опис оборонних спору Верхнього та Окольного замку, історію православних та католицьки

1 Перлштейн А. Луцк и его древности // Временник Императорского Мосховеко: общества истории и древностей российских. Кн.9. - Москва, 1851; Stecki Т. t.n starozytny і dzisiejszy. - Krakow, 1876.

2 Левицкий О.И. Луцкая старика. - Киев, 1891; Його ж: История одного древне Волынского храма // Киевская старина. - T.LXXX. - 1903. - январь; Орда Л. Краткі исторический очерк г.Луцка и памятники старины, поныне в нем сохранившиеся. Луцк, 1897.

3 Мердер А.И. Древности Луцка и его прошлое. Справка. II Военно-историческ весник. - 1910. - № 9-10.

4 Wojnicz A. Luck па Wolyniu. - Luck, 1922

5 Maluszynski М. Luck w wiekach srednich. - Luck, 1939.

6 Дублянський А. Луцьк. Історичний нарис з передмовою автора й ілюстраціями Луцьк: Накладом Романа Колоса, 1934.

храмів, а також храмів етнічних меншин, та опис світської архітектури7.

У міжвоєнний період проблеми соціотопографії Луцька практично іе вивчались. Лише у 1960-1980-х рр. з’явилися узагальнюючі дослідження з історії міст України: О.С.Компан, А.І.Станіславський, П.М.Сас, де розглядаються окремі проблеми історії Луцька.

О.С.Компан в монографічному дослідженні з історії міст України тругої половини XVII ст. звернула увагу на проблеми чисельності нешканців міста, локалізації громад в його межах, розміри земель в жолицях, що належали місту, наявність і кількість торгівельних рядів і <упців в 70-і роки XVI ст. і т.п.8

Заслуговує на увагу і архітектурне дослідження А.І.Станіславсь-сого, де подано закономірності містобудівельних норм в Давньоруській державі, а також принципи будівництва міст, що потрапили до жладу Великого князівства Литовського і феодальної Польщі9.

Цікавим щодо висвітлення історії українських міст епохи феода-іізму с науковий доробок П.М.Саса. Вивчення автором міст і містечок їрацлавщини, Волині і Київщини, що входили до складу Великого снязівства Литовського, дозволило прослідкувати особливості і основ-гі закономірності розвитку міських поселень в кінці XV - 60-х роках <VI ст.10 Досліджуючи динаміку чисельності, соціальний та національній склад населення міст, територіально-планувальну структуру, іравовий статус міст, автор використав чисельний статистичний та фактичний матеріал з історії міст Волині, зокрема міста Луцька.

Оборонні укріплення давньоруського Луцька вивчали дослідники

І.О.Раппопорт", М.М.Кучинко12.

Архітектурно-історичний аналіз пам’яток світської та культової ірхітектури міста здійснили Б.В.Колосок та Р.Г.Метельницький13.

7 Маслов Л. Архітектура старого Луцька. - Львів, 1939.

8 Компан О.С. Міста України в другій половині XVFI ст. - Київ, 1963

9 Станиславский А.И. Планировка и застройка городов Украины. - Киев, 1971.

10 СасП.М. Феодальные города Украины в конце XV - 60-х годах XVI в. - Киев, 1989;

11 Раппопорт П.А. Военное зодчетсво западнорусских земель X-XIV вв. // МИА :ССР. - 1967.-№ 140. -С.67.

12 Кучінко М.М. Археологічні дані до історико-топографічної карта міста Луцька // 'ези республіканської конференції по «Атласу історії культури Волинської області». — Іуцьк, 1991; Його ж: Поселенський комплекс давньоруського Лучеська // Шоста іссукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства. - Луцьк, 1993.

13 Колосок Б.В., Метельницький Р.Г. Луцьк: архітектурно-історичний нарис. -ліїв, 1990.

Окремі питання розвитку міста Луцька середньовічного період розглядав С.В.Шеломенцев-Терський. На основі широких археологіч них розкопок автор дослідив матеріальну культуру, ранню історичн топографію міста, економічний та соціальний розвиток Лучеська ; середні віки. Проте дослідник не ставив за мету провести комплекси дослідження територіальної історії міста, еволюції його соціально топографічної і планувальної структури14.

Отже, огляд наукової літератури дає підстави вважати, що незважаючи на наявність низки праць, у яких висвітлюються окрем аспекти територіальної історії міста, питання історичної топографі Луцька досі вивчалося лише принагідно при дослідженні загальни; аспектів історії міста.

Розділ 2. Історична топографія Луцька X - середини XIV століть

2.1. Природно-географічні умови розташування та історичні передумові виникнення Луцька. Процес виникнення і розвитку Луцька, як багатьох інших міст Київської Русі, був складним і своєрідним. Пери за все він залежав від загальних закономірностей розвитку Київсько держави, а також від локальних історико-культурних, економічних природних та інших умов

В розділі показано, що вибір місця розташування Луцька у великіі мірі залежав від вигідних природно-географічних умов: природниі острів, на якому виникло місто, знаходився серед багнистої заплави був оточений ріками Стир і Глушець. Проте, ця місцевість була мал< придатною для обробітку землі і випасання худоби. В той час яі урочища - Гнідава, Красне, Рованці, Черчиці, Дворець - що оточувалі Луцьк - мали ідеальні умови для заняття їх населення сільсько господарським виробництвом. Отже, Луцьк, як і інші давньоруськ міста, виникненням і розвитком зобов’язаний сільськогосподарськії окрузі.

Для вивчення історичних передумов виникнення міста прослід ковано етапи заселення його території та околиць. Наявність н; території сучасного Луцька майже усіх відомих археологічних культур що змінювали одна одну на волинських землях, свідчить пре

14 Шеломенцев-Терський С.В. Лечеськ Х-ХУ ст. Авторсф. дис... канд. істор. наук. Київ, 1999. ,

безперервне існування тут поселень, починаючи з доби пізнього палеоліту.

Аналіз археологічних матеріалів IX - X ст., виявлених в Луцьку, дає можливість стверджувати, що історію міста слід починати з другої половини X ст.

Виявлення на території Окольного замку культурних шарів VII -VIII та VIII - X ст. і встановлення факту затоплення цієї території водою впродовж IX- початку X ст., а також відкриття поселення X ст. з ознаками міста на території Верхнього замку дає можливість вважати, що слов’янське поселення, з якого могло виникнути місто, існувало на території Окольного замку ще до появи міста. Однак, зараз ми не можемо з впевненістю говорити про правонаступництво між ним і Луцьком як міським утворенням X ст.

Незаперечним залишається лише той факт, що Луцьк виступає гиповим слов’янським містом, яке виросло з племінного «кореня».

Розглядаються гіпотези походження назви міста. На думку автора зитоки назви міста слід пов’язувати з природно-географічними /мовами локалізації Луцька. Саме тому найбільш ймовірною є версія, цо Луцьк взяв назву від вигину, який описує річка, оточуючи острів, іа якому виникло місто.

2.2. Історична топографія Луцька X - середини XIV ст. за іітописннми джерелами. У «Повісті минулих літ» Лучеськ вперше гадується під 1085 р. як укріплене місто з резиденцією удільного ;нязя.

Відомостей про те, якою саме була фортеця у Луцьку в XI ст., іітопис не подає. Відомо лише те, що з XI і до середини XIII ст. юртеця існувала й була досить міцною. Про це, зокрема, свідчать аписи: 1149 р. про невдалу шеститижневу облогу Луцька військом Зрія Долгорукого; 1150 p., коли галицький князь Володимир іолодаревич не зміг оволодіти містом; 1155 p., коли галицький князь [рослав Володимирович не зміг захопити місто; 1257 p., коли міцність гін забезпечила неприступність міста перед військом Куремси, який, авіть застосовуючи каменеметальні машини, не зміг зайняти його, исловлюється припущення, що витримати напад війська Куремси огли лише кам’яні стіни.

Як видно з літописів, у 1149 р. острів, на якому розміщувався рад» Луцьк, з’єднувався із сушею греблею. Гребля - найбільш давній жументально підтверджений елемент вуличної мережі Луцька.

Реконструкція первісної топографії місцевості та опис битви Андрія Боголюбського із захисниками міста, яка сталася на цій греблі, дають змогу визначити розташування греблі. З цього приводу існує дві версії щодо її локалізації. Б.В.Колосок вважає, що вона з’єднувала найменший західний пагорб острова з південним виступом урочища Хмельник (зараз по трасі греблі проходять відрізки вулиць Данила Галицького і Лесі Українки, що з’єднувались колись мостом через Глушець). Автор іншої версії Р.Г.Метельницький вважає, що існувала також Східна дамба - через Стирову заплаву з боку Гнідавської гірки.

У зв’язку з наявністю двох версій щодо локалізації давньої греблі існують і дві думки стосовно місцезнаходження мосту через Стир Згідно з першою, міст міг знаходитись біля греблі в тому місці, де їі перетинав Стир, пізніше - Глушець (приблизно в районі площ Братський міст). За іншою версією, зазначеною вище, давній міст міі існувати в районі Гнідавської гірки чи Гнідавського передмістя нг південний схід від міста.

Розглядається питання локалізації заміської резиденції луцький князів - літописного Гаю.

2.3. Соціально-топографічна структура Луцька X - XIV ст. з< археологічними джерелами. Лучеськ, як і більшість міст Русі, маї типову територіальну структуру, яка включала в себе дитинець осередок влади, власне місто - головний укріплений посад поряд дитинцем, який був осередком економічного та культурного житт; посади - супутники міста та передмістя.

Дитинець давньоруського Луцька розміщувався на найвищо м пагорбі площею 0,8 га. Він був оточений оборонними стінами різног часу. У світлі архітектурно-археологічних та геологічних робіт архес логами виділені три основні етапи в розвитку фортифікації старог Луцька. На першому етапі вони були дерево-земляними. На другом етапі спорудження дитинця, на рубежі XII - XIII ст. земляні вал замінили кам’яні мури. Нарешті, третій етап функціонування дитини пов’язаний із спорудженням цегляного замку з трьома вежами, ні повністю повторив план кам’яного і був зведений на залишках старі мурів, ймовірно, у першій половині XIV ст.

В дисертації досліджується забудова дитинця, час споруджені першого храму - церкви Іоанна Богослова (друга половина XII ст.).

Окольний замок (6 га) був обнесений частково цегляною стіною, частково - дерев’яною, спорудженою із зрубів-городень. Територ

окольного міста з південно-західної сторони була укріплена валом та глибоким ровом, слід якого добре зберігся. На ній розміщувалися головні посадські церкви міста (Святих Дмитрія, Якова, Катерини, Петра) та двори найвпливовіших лучан.

Місто - торгово-ремісничий посад, центр якого вже з XIII ст. розвивався за межами окольного міста, навколо Ринку перед в’їзною брамою. Проаналізовано, що Ринок був обставлений за сторонами світу церквами: із заходу - церквою Св.Покрови та костелом Св.Якова, з півночі - Св.Духа, з півдня - Св.Миколи та зі сходу -церквою Іоанна Христителя.

Розділ 3. Особливості територіального розвитку планування і іабудовп Луцька в другій половині XIV ст. - 1569 р. 3.1. Поселенська структура Луцька в другій половині XIV - першій половині XVI ст. Входження міста до складу Великого князівства Литовського з 30-х років XIV ст. та надання йому у 1432 р. Магдебурзького права іризвели до поступової зміни давньоруської схеми планування Пуцька. На освоєній у XIV - XV ст. внаслідок інженерної підготовки іа території за межами окольного міста (третій площадці острова) формується місто зі своїм адміністративним, громадським та торговим центром - Середмістя. Територія Верхнього та Окольного замків гграчає функції загальноміського центру і відособлюється від міста.

Розглядається поселенська структура Верхнього замку. З різних :поруд, локалізованих на його території, найбільший інтерес викликає :нязівський палац.

Верхній замок у Луцьку належав до того типу укріплень, в яких штлові приміщення не були включені до системи мурів, а вільно юзміщувались між його стінами. Специфічним районом, а не просто іднією з територіальних складових середньовічного Луцька, був )кольний замок. На території замку, захищеного оборонними іурами, знаходились церкви, півсотні садиб службових осіб. На місці олишнього давньоруського міста княжих часів, яке умовно вважаємо ершим етапом розбудови міста, сформувався феодально-аристокра-ичний осередок, що виконував представницькі функції.

Трансформація посаду в Окольний замок із зміною соціального кладу населення припадає на другу половину XIV ст., коли князь [юбарт почав роботи по зведенню мурів на місці дерев’яної юртифікації первинного посаду з ремісничою і купецькою людністю.

В роботі розглядається питання реконструкції замкової і приватної забудов вздовж стін Окольного міста.

Місто, що розмістилось за межами Окольного замку, було власне тим соціальним організмом, що розвивався за Магдебурзьким правом. Перенесення міських функцій з території замків у Луцьку на третю площадку, для якої характерною виступала територіальна відокремленість і адміністративна самостійність, свідчать про існування в XIV ст. (і, мабуть, також при Віговті) певної схеми соціального зонування, що властива була західноєвропейським містам з характерною для них відносною самостійністю замку і розташуванням його поруч з містом, а не в ньому.

Одна з вулиць тягнулась через все місто до воріт над Стиром і носила назву Широка (тепер вул. Данила Галицького). Біля виїзду з Окольного міста, на перехресті його основних вулиць знаходився невеликий Миколаївський майдан з однойменною цегляною церквою в честь християнського патрона міста Св.Миколи.

Важливим елементом середньовічного Луцька був також Ринковий майдан (тепер - площа біля вул. М.Драгоманова). З набуттям містом Магдебурзького права, майдан остаточно формується як центр громадського, торгівельно-ремісничого і комунікаційного комплексу.

В дисертації досліджується питання чисельності населення міста та ролі у розвитку міста навколишніх територій, які були передмістями в

XVI ст. (Хмельник, Вулька, Юриздика і Яровиця); релігійні пам’ятки міста в Литовський період. У Луцьку та передмістях нараховувалось понад 20 церков та костелів і 4 монастирі, що також мали свої храми Розглядаються храми, що були споруджені у цей період - церквг Св.Якова в Окольному місті, Покровська церква та храм Св.Трійці ) Середмісті, Афанасівська, Михайлівська, П’ятницька та Георгіївські церкви на передмісті.

3.2. Місця поселень етнічних меншин у середньовічному Луцьку. 3; етнічною ознакою більшість міських жителів належала до місцевогс українського населення. Крім українців з XIV ст. в Луцьку проживалі представники інших національностей.

Відомо, що для стимулювання ремесла і торгівлі Вітовт запросиі до міста багато вірмен, караїмів та євреїв і надав їм широкі права. І зв’язку з цим населення середньовічного Луцька стає багато національним. Однак, за тогочасними звичаями, іновірці не моглі селитися разом з християнами. Тому на острові мешкали лиш

християни, а з прибулих - християни вірмено-григоріанського віросповідання.

Досліджується час появи, місце поселення та наявність культової споруди кожної з етнічних груп, що мешкали в Луцьку.

Вірменська громада міста існувала в Луцьку з XIV ст. і селилась на вул. Вірменській (тепер Паші Савельсвої). Житлових будинків згадувалося близько 300, були й ремісничі майстерні та крамниці. У XV ст. вірмени збудували свою культову споруду - церкву Св.Степана.

Спеціальною опікою оточує Вітовт, як католик, римо-католицьке населення міста та католицькі монастирі й костели. Разом з польським королем Ягайлом він дає кошти на будівництво Домініканського монастиря. Орден домініканців належав до найстаріших у краї. Перша домініканська місія в Луцьку була заснована в 1225 році.

У 1390-1393 рр. Ягайло будує в Луцьку для домініканців дерев’яний кляштор і костел Діви Марії у південній частині третьої площадки острова.

Колонія караїмів була переселена в Луцьк з Криму князем Вітовтом наприкінці XIV ст. Вони мешкали за с.Красне. Караїми мали своє кладовище та культову споруду, яка була збудована у XVII чи XVIII ст. Але не виключено, що й до того часу на території поселення караїмів існувала караїмська божниця, адже сповідування іншої релігії вимагало наявності своєї культової споруди.

Великий відсоток населення міста складали євреї. Найбільш масове переселення євреїв у міста Волині спрямовувалось із Польщі з кінця XV ст. Вони селилися на спеціально відведених для них землях під Жидичином і Вулькою. Територія, де жили євреї, називалась Жидівщиного. Єврейська культова споруда синагога була збудована у південній частині старого міста над Стиром, при дорозі на передмістя Гнідави. Розглядаються гіпотези щодо часу її побудови.

Таким чином, наприкінці XIV - початку XV ст. Луцьк заселявся за національною ознакою.

3.3. Система укріплень Луцька в другій половині XIV - XVI ст. :кладається із Верхнього та Окольного замків, мурів на середмісті та його околицях.

В роботі подається опис трьох веж Верхнього замку - В’їзної, Стирової та Влади чої. Із зовнішнього боку південно-західної стіни Верхній замок від Окольного був відділений ровом. Верхній замок із ?аходу захищався Окольним замком та містом, а з усіх інших боків -

лише річкою та болотами, які замерзали взимку і відкривали підступи до стін. В зв’язку з цим і була споруджена друга лінія укріплень Верхнього замку - дерев’яний «паркан», основу конструкції якого становили зруби, що примикали один до одного.

Наступною лінією укріплень в бік суші були стіни Окольного замку, мур якого починався біля Стирової вежі Верхнього замку, тягнувся до монастиря Бригідок, оточував монастир і костел Єзуїтів, латинську кафедру, монастир Шариток та з’єднувався з Воротньою вежею Верхнього замку. Окольний замок мав вісім веж: чотири дерев’яні і чотири муровані та 69 городень. Бокові стіни Окольного міста прикривалися р.Стир і заболоченою низовиною, а з боку суші його площадка захищалася дугоподібним ровом.

Рови навколо Верхнього та Окольного замків наповнювались водою і разом з численними рукавами Стиру створювали єдину систему комунікацій, що потрапляла у внутрішні простори Окольного замку і міста. Ймовірно, що спорудження ровів навколо замків, а також між ними, було пов’язане з будівництвом мурованих укріплень, і відбувалось це не раніше XIV ст. Крім того, величезний викид грунту при спорудженні рову навколо Окольного замку призвів до можливості заселення непридатної заболоченої території - третьої площадки острова.

Наступна лінія укріплень існувала на території Середмістя.

Будівництво споруд оборонного призначення велось і за межами острова. Головними вежами (або оборонними брамами) передмість були: Заглушецька - за мостом Василіанів, що вів на передмістя Хмельник; друга - на Юриздиці в кінці вулиці, що вела до єврейського кладовища (тепер - вул. Богдана Хмельницького); третя - Владича, при виході з передмістя Хмельник у валах по головній вулиці.

Отже, вигідні природні оборонні якості острова з часом посилювались валами, ровами, дерев’яними та мурованими стінами на ньому та інших урочищах та греблями. В результаті укріплення стали складною глибоко ешелонованою оборонною системою, що охоплювала значні простори, включаючи передмістя Хмельник, Юриздику, Вульку. Ліній укріплень, включаючи муровані чи дерев’яні стіни з ровами і валами в бік суші, починаючи від Верхнього замку, було не менше п’яти, а в бік заплави - дві.

Розділ 4. Історична топографія Луцька в 1569 - 1795 роках.

4.1. Розвиток території міста в 1569 - 1795 рр. Внаслідок Люблінської унії 1569 р., Луцьк як центр Волинського воєводства, увійшов до складу Речі Посполитої.

Прослідковується динаміка чисельності населення міста протягом даного періоду.

' Досліджується еволюція поселенської структури Луцька. Центральне розміщення в місті, як і раніше, займав середньовічний замок. Він перебував у занедбаному стані. Всередині замку знаходився княжий двір, який згорів під час однієї з всеохоплюгочих пожеж у Луцьку в другій половині XVIII ст., а на його місці луцький староста Й.Четвертинський в 1789 р. звів будинок для повітового суду і його архіву.

З переходом Волині до Польщі забудова Окольного міста почала зазнавати досить швидких змін, пов’язаних з появою магнатських палаців (Вишневецьких, Острозьких, Радзивілів) і монументальним будівництвом резиденцій та храмів католицьких орденів (комплекс єзуїтів, бригідок).

З поширенням у Луцьку католицизму і поступовим знищенням і перетворенням церков у католицькі костели, зникають і давні назви вулиць, а замість них з’являються інші, які відповідали назвам монастирів, що на цих вулицях зводились: Кафедральна, Базиліанська, Домініканська, Тринітарська, Бернардинська та ін.

В цей період місто розширюється в напрямку на північ і займає територію Хмельника - ремісничого передмістя Луцька. Для лучан на острові це передмістя було за Глушцем, тому і дістало назву Заглушеччя (зараз ця територія обмежена вулицями Б.Хмельницького і Набережною).

Першою значною мурованою спорудою на Хмельнику став Тринітарський монастир. Через монастирські землі Заглушеччя пролягали дві дороги: Яровицька - на північ (по трасі теперішніх вулиць Б.Хмельницького та Івана Франка) і Олицька, згодом Дубенська (на схід по трасі нинішньої вул. Набережної).

Частково на межі з Хмельником була заселена Юриздика. Це заміські землі вздовж валів від Глушця до Жидовинки, які з початку

XVII ст. належали Єзуїтському та Бернардинському монастирям. Крім Бернардинського монастиря, на Юриздиці знаходилося кілька житлових кварталів, єврейське та караїмське кладовище.

Розглядається соціальна структура населення міста. Світська архітектура міста визначалась житловими будинками і будинками громадського користування, яких за Люстрацією 1789 р. нараховувалось 466, основна кількість з яких була дерев’яною. В таких умовах частими в місті були пожежі, які приносили значні матеріальні та людські втрати.

Економічний застій Речі Посполитої та часті пожежі призвели до сповільнення територіального розвитку Луцька у другій половині XVII-XVIII ст.

4.2. Пам’ятки монументальної культової архітектури Луцька 1569

- 1795 рр. З початком унії і появою єзуїтів у Луцьку починається другий період у розвитку пам’яток монументальної культової архітектури - період сильного впливу католицизму і перетворення здавна православного Луцька у цілком католицьке місто. В цей час православні храми або перетворюються в уніатські і католицькі костели, або приходять в запустіння чи зовсім зникають, і замість них виникають кляштори. Так, наприкінці XVIII ст. в Луцьку було лише чотири церкви: Св.Іоанна, Дмитра, Покровська та Василіанська (братська), але вже вісім монастирів і костелів: Домініканів, Єзуїтів, Св.Трійці, Боніфратрів, Тринітарїїв, Бригідок, Кармелітів і Бернардинів.

В дисертації подається історія вже існуючих та новозбудованих храмів та монастирів.

ВИСНОВКИ

Луцьк, що сформувався в силу свого природного розташування, як городище, а потім місто, виріс із слов’янського поселення VI - VII ст., засвідченого знахідками кераміки при розкопках в 1968 р. Первісний центр Луцька знаходився на підвищенні в урочищі Замок, між р.Стир і його правою притокою р.Глушець.

Аналіз археологічних матеріалів IX - X ст. виявлених у Луцьку, дає можливість стверджувати, що становлення міста як центра ремесла, торгівлі, адміністративного управління відноситься до другої половини X ст., періоду формування давньоруської держави.

В другій половині X - XIII ст. Луцьк складався з двох соціально-топографічних частин: дитинця і торгово-ремісничого посаду.

В XIV - XVI ст. розвиток території міста набуває більш інтенсивного характеру. Основа цього процесу, безперечно, пов’язана

з традиціями давньоруського містобудування. Однак, поряд з розвитком давньоруських містобудівних принципів, при забудові міста вже використовуються містобудівельні норми Литви і Польщі, що пов’язано із входженням міста до Великого князівства Литовського у другій половині XIV ст.

В ХІУ-ХУІ ст. формується система оборонних укріплень міста. До неї входять Верхній та Окольний замки, муровані стіни навколо міста, а також вали і рови. Будівництво споруд оборонного призначення велось і за межами острова.

Можливо, що перший етап заселення території за межами Окольного замку можна пов’язати з величезним викидом грунту при спорудженні ровів навколо Верхнього та Окольного замків.

Протягом XIV - XV ст. розселення жителів міста велось за національною ознакою і Луцьк стає відносно великим поліетнічним центром.

У XVI - XVII ст. розвиток території міста спрямовується на північ. Луцьк у цей час займає всю територію острова і передмістя Хмельник. Частково на межі з Хмельником була заселена Юриздика.

В період входження Луцька до складу Речі Посполитої в місті знищуються або перетворюються на католицькі багато православних церков. Натомість зводяться католицькі костели і кляштори.

У XVIII ст. темпи територіального розвитку Луцька сповільнюються. Причинами цього були соціально-економічний занепад Речі Посполитої та часті пожежі, а також політика шляхти, яка намагалася перешкодити економічному росту міського патриціату, представники якого були конкурентами магнатів у зовнішній і внутрішній торгівлі.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Жук О. До питання про історичну топографію Луцька X - XIV ст. // Українська національна ідея: історія і сучасність. Науковий збірник. - Житомир: Журфонд, 1997. - С.100-102 (0,2 др.арк.).

2. Жук О. Урочища стародавнього Луцька (Х-ХУІІІ ст.) // Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і край. Матеріали IX наукової міжнародної історико-краєзнавчої конференції. - Луцьк, 1998.-С.142-144 (0,3 др.арк).

3. Жук О. Культові споруди середньовічного Луцька // Етнічність в

історії та культурі: матеріали і дослідження. Матеріали III

міжнародної етнологічної конференції студентів та молодих науковців. -Одеса, 1998. -С.59-61 (0,3 др.арк.).

4. Жук О. Історична топографія Луцька Х-ХІУ ст. за літописними даними // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. Випуск 4. - Луцьк, 1999. - С.165-169 (0,4 др.арк.).

5. Жук О. Місця поселень національних меншин у середньовічному Луцьку // Науковий вісник ВДУ. Історичні науки. Випуск 5. - Луцьк: Вежа, 1999. - С.63-65 (0,3 др.арк.).

6. Жук О. Джерела вивчення історичної топографії Луцька XXVIII ст. // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. Вип. 5. - Луцьк, 2000. - С. 170-175.

АНОТАЦІЯ

Жук О.М. Історична топографія Луцька X - XVIII ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2000.

Дисертація присвячена проблемі формування території одного з найбільших центрів Галицько-Волинського князівства, з’ясуванню основних етапів його розвитку, вивченню соціально-топографічної та планувальної структури окремих частин міста, локалізації різноманітних об’єктів, питанням історичної демографії. З’ясовано, що Луцьк як місто сформувався на базі одного з племінних центрів волинян. Становлення Луцька як центра ремесла, торгівлі, адміністративного управління відноситься до другої половини X ст.

В другій половині Х-ХІІІ ст. місто складалося з двох соціально-топографічних частин: дитинця і торгово-ремісничого посаду.

В ХІУ-ХУІ ст. розвиток території міста набуває більш інтенсивного характеру. Територія міста розширюється і займає вск територію природного острова, утвореного річками Стир і Глушець Формується система оборонних укріплень Луцька. Встановлено, ще протягом ХІУ-ХУ ст. заселення міста велося за національнок ознакою.

У XVI-XVII ст. розвиток території міста спрямовується на північ і, крім острова, займає передмістя Хмельник та Юриздику.

XVIII ст. характеризується сповільненням темпів територіального розвитку Луцька.

Ключові слова: історична топографія, люстрація, дитинець, «окольне місто», планувальна структура, посад.

АННОТАЦИЯ

Жук О.Н. Историческая топография Луцка X - XVIII вв. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Львовский национальный университет имени Ивана Франка. Львов, 2000.

На основании широкого круга источников совершено комплексное исследование формирования территории города на протяжении X

- XVIII вв. Автором выделены основные этапы развития городской территории в исследуемый период, показаны изменения в топографии города на каждом историческом этапе, проанализировано социальнотопографическую структуру и особенности планирования Луцка. Диссертация посвящена также изучению проблемы возникновения города, локализации различных объектов, вопросам исторической демографии. Автором проанализировано влияние градостроительных норм каждого из государств, к которым входил город, на эволюцию ІУ О территории.

Автор исследует природные и исторические условия возникно-зеиия города, происхождение его названия. Показано, что Луцк їозник на природном острове и вырос из славянского поселения VI -/II вв., существование которого засвидетельствовано находками в /рочище Замок, между р. Стырь и её правым притоком р. Глушец. В заботе прослеживаются этапы заселения территории города и его іредместий.

Анализ археологических материалов ІХ-Х вв., найденных в Луцке, іает возможность утверждать, что становление города как центра >емесла, торговли, административного управления относится ко порой половине X в., периоду формирования древнерусского осударства.

Рассматриваются гипотезы происхождения названия города. По мнению автора, название города следует связывать с природногеографическими условиями локализации Луцка.

Раскрывается историческая топография города Х-Х1У вв. за летописными и археологическими источниками. Исследуется местонахождение отдельных топографических единиц, упоминаемых в летописях: плотина, мост, загородная резиденция луцких князей. Автор подчеркивает, что во второй половине Х-ХШ вв. Луцк, как и большинство городов Руси имел типичную территориальную структуру и состоял из двух социально-топографических частей: детинца и торгово-ремесленного посада. Исследуются этапы фортификации города, застройка детинца, время сооружения первого храма - церкви Иоанна Богослова.

В работе проанализированы особенности территориального развития, планировочная структура и застройка Луцка во второй половине XIV в. - 1569 г. Прослеживается поселенческая структура города. Показано, что вхождение города в состав Великого княжества Литовского с 80-х годов XIV в. и обретение Луцком Магдебургского права привели к постепенным изменениям древнерусской схемы планирования города. Рассматривается вопрос реконструкции замковой и частной застройки вдоль стен Окольного замка. Исследуются места поселений этнических меншинств, поскольку с XIV в. в Луцке, кроме украинцев, проживали представители других национальностей, и расселение жителей города проводилось по национальному признаку. Автор уделяет внимание характеристике культовых сооружений каждой из этнических групп, проживавших в Луцке.

Показано, что в Х1У-ХУ1 вв. формируется система оборонных укреплений города. В её состав входят Верхний и Окольный замки, мурованные стены вокруг города, а также валы и рвы. Строительство сооружений оборонного характера проводилось и за пределами острова.

В работе освещается социально-топографическая структура Луцка в период вхождения его в состав Речи Посполитой, прослеживается влияние градостроительных норм последней на развитие территории города. Исследуется эволюция памятников монументальной культовой архитектуры.

Показано, что в XVI-XVII вв. развитие территории города направляется на север. Луцк в этот период занимает всю территорию острова и предместье Хмельник. Частично на границе с Хмельником была заселена Юриздика.

В период вхождения Луцка в состав Речи Посполитой в городе уничтожаются или преобразовываются в католические многие православные церкви. Вместе с тем строятся католические костелы и кляшторы.

В XVIII в. темпы территориального развития Луцка замедляются. Причинами этого явления были социально-экономический упадок Речи Посполитой, частые пожары, а также политика шляхты, препятствующая экономическому развитию городского патрициата, конкурирующего с магнатами во внешней и внутренней торговле.

Ключевые слова: историческая топография, люстрация, детинец, «окольный город», планировочная структура, посад.

ANNOTATION

ZHUCK 0. М. Historical Topography of Lutsk in the X - XVIII centuries. - Manuscript.

The thesis for the candidate degree in history, speciality 07.00.06. -historiography, source-book keeping (source-research) and special historical disciplines. - Ivan Franko National University of L’viv. L’viv, 2000.

The dissertation focuses on the territory formation of one of the largest centers of Galitsk-Volyn principality. This dissertation is concerned with such main problems as the elucidation of the main stages of the development of the principality under the consideration; investigation of its socio-topographical and planned structure of different parts of the town linked with the problems of historical demography and localization of various enterprises on the territory of this principality. It has been investigated that Lutsk as a town was formed on the basis of one of the Volyn tribe centers. The formation of Lutsk as the center of crafts, trade, commerce and administration goes back up to the second part of the X^ :entury.

Beginning from the second half of the X^ and during the ХИГ-Ь :enturies the town was composed of two main parts: the commerce-trade region/yard («posad») and "dytynets" (the central part of the town with the :astle).

At the XIV-XVPi centuries the development of the town territor becomes more intensive. During this period the town territory gets wide and occupies practically the third part of the town island. Its just the tim of making fortification around Lutsk.

It has been investigated that during the XIV-XW centuries the probler of town population was solved on the basis of national criteria an principles.

The development of the town territory in the XVI-XVIIH1 centuries ; directed to the north and actually occupies the suburbs of Khmelnik an Yrizdik.

The XVIIIiü century is characterized by some slowness in the process c development of Lutsk.

Key words: historical topography, illustration, "dytynets", "okolri misto" (the surrounding territory), planned structure, "posad".