автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Iсторико-фiлософська концепция В.С. Соловйова (Постать - концентр iсторико-фiлософськоi концепцii)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Iсторико-фiлософська концепция В.С. Соловйова (Постать - концентр iсторико-фiлософськоi концепцii)"

РГ6 од

^ ' 111У/1Ки(вс1кий ушверситет ¡меш Тараса Шевченка

На правах рукопису

КОНОНЕНКО ТАРАС ПЕТРОВИЧ

1СТОРИКО-Ф1ЛОСОФСЬКА КОНЦЕПЦ1Я В. С. СОЛОВЙОВА

{Постать — концентр ¡сторико-(|илософськоТ концепцп) Спещальшсть 09.00.03 — ¡сторш фмософи

АВТОРЕФЕРАТ дисертацм на здобуття вченого ступеня кандидата фмософських наук

Ки1в — 1993

Дисертащя викопана на кафедр! !сторп зарубшноТ ф1лософп Кшвського yl¡iвepcитeтy 1м. Тараса Шевченка.

Науковий кер1вник — КУШАКОВ Ю. В., доктор фшософських наук, професор.

Офщшш опоненти: ГОРСЬКИЙ В. С., доктор фиософських наук, професор; ПРОЛ66В С. В., кандидат ф1лософських наук, докторант 1нсти-

туту фиософи АН УкраТни.

Ведуча оргашзащя: Центр гумаштарних дооиджень при АН Укра'ши.

Захист вщбудеться « 30 » 1993 р. о /У год, на

засщанш Спещал13ованоГ ради ДЛ 1.01.06. при Ки1вському ушвер-ситет1 ¡м. Тараса Шевченка за адресою: 252017, Ки1в-17, вул. Во-лодимирська, 64.

3 дисертащею можна ознайомитися в наукозш б1блютещ Кн-'¿вського ушверситету ¡м. Тараса Шевченка.

Автореферат розклано » 1993 р.

-7-

Вчений секретар Спец1ал1зовано1 ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОБОЯ!

Актуальн1сть досл^зження. Балодймар Соловйор належлть до групи мислител:в, чия спадщиьа пос!дае значне м!сце у поступ! ф!лософсько1 думки. Иого творч1сть вке за часу ашття привертела до себе увагу науково'1 грсмадськост! Рос 11, а згодом отршлола А св1тове визнання. Не дареыно творчу спадщинумислителя ввахають проь1сшщею рос!йсько'1 рел1гП!но-ф1лоссх£ськоУ традицП, луна в1д якоУ вчуваеться ще й сьогодн! у ф!лософських працях досл!дник!в •' 1 мислител1в д1аспори. Незважаючи на це, п1сля пер1оду 1нтенсиь-них досл1джень /до 20-х рр. XX ст./, почанаеться пора перокручу-вань 1 фальсйф1кац1'1 творчох спадщини Вол.Соловйова, яка у 30-х роках XX ст. закончилась ц1лковитою перемогою оф1ц1йиого ф1ло-софознавства. Насильницька п1да1на гуман!тарного знания 1деодо-г!ею призвела до повного замовчування 1дей мислителя, а скуп! рядки в досл1дницьких виданнях йому присвячен1, перебирали характеристики реакцгйност!, поповщшга, буржуазности I у цьшу вияви- ' лася 1дея невблаганноУ революц1йно'1 пильность Проблем свобода, свободивол1, сов1ст1, 1стор1ософ11, моральност!,нац10нальност1' 1 вселюдськост! у творчост! Вол.Соловйова, були контрреволюционерами эначно вагомшими за тих, як шли займалися "компетентн1 ор-гани". За едином порухой острашзму були П1ддан1 теми теоретично! система, методологи 1 метод!в пгзнання, 1сторико-ф1лософ-сько'1 концепц1У, "орган1чно1'" лог!ки I т. 1н.

Лзше у К1тп 50-х рр. XX от. виновлвсться активне студ^ю-вання соловйовсысо? .спадкдана - хоча и з недвозначних шдстав: "Спонукаш завданнями полег.цки 13 эахшюевропейськиш 1 амери-каиськими глумачаш Соловйова, перш! радянськ1 прац1 були при-свячеш анализу иагалышх 1деал1стичних основ соловйовсгкого св1тогляду I р!зк1й критик кенцепщй заруб!кшх автор1в"*. 1ро-Н1Я я полягае у тому, що перка ■ ргцянська зеНрка твор1в Вол.Соловйова була присвячеиа "Стихотворениям"и шуточным пьесам", друге Бадання якоУ вийшло у 1974 р. Таким чинш, дослхдьицький плюра-л1зм эабезпечувався достойною радянською джерелознавчою базою.

Шдсумком такоУ Ц1леспрямовано'1 политики щодо вчення Вол.

I З.Г.Минц.■ Владимир Соловьев - поэт. В кн.: Владимир Соловьев,

Стчх'стаорения и шуточные пьесы. Сов.! писатель. 1974.

С.б.

Соловйова стало ц1лковиге забуття floro 1дей в царин1 в1тчизняноУ 1сторико-ф1лософськоУ науки. Проте, вже перш! джерелознавч! роэ-в1дки /починаючи з другоУ половини 80-х рр. XX ст./ засвгдчили про f снувзння неперес}чно1 ф1лософськоУ системи, яка охопила без-л!ч безперечно важливих для ф!лософського сьогодешм тем, питань, тенденц1й. Саме Ней чинник зумовив сумне визнання того, що -"грунтовка соловйовська текстолог!я, г1дна свого предмету, ледь починаеться, хоча Ti традиц!я закладена ще С.М.Соловйовим, о.Г.Флоровським, З.Г.Шнц, Б.Вембр1сом**.

Одним !з таких недоел i джекю: роздШв вчення е готорико-ф1-лософська концепц!я. В умовах, коли досл!дники отримали змогу по-вернутися до наукових метод!в до«л1дення, надати першочергову увагу питаниям духовного розвитку - вивчення спадщини'Вол.Соловйова у ц!лому i 1сторико-ф1лосоФськоУ концетц Y зокрема, може бути корисним як для розвитку науки 1 культури, так i для сучас-ного сусп!льства.

Ступ1нь наукового опрацювання про'блеми. Обгрунтувакня актуальное^ досл1дженйч мало значнвй вшшв i на визначенйя ступеня наукового опрацювання проблема. Автор прагне до посл1довного ic-торизцу у висвттленнх предаете та до системност1 розгляду р!зних форм tbop4octí Соловйова, а в!дтак уника та невиправданого под!лу даерелознавчо"1 i критично!" л!тервтури на дожовтневий 1 пожовтне-■ вий /редянський/ пер!оди YY появи. Вже було зазначено, що д!йс-hoY, г iдноY свого предмету критично! л1тератури з питань рел1г!й-но-ф1лософсько1" трвдиц!i 1 назначения YY mícuh у загальному 1с-торико-ф iлософськовд поступ!, породжену нашою науковою школою, ми не маемо.

1снуюча л!тература нерiвномiрно розпод1ляеться на дожовтневий пер!од •опрацювання o6paHoY проблема, floro продовження у fliac-nopi, критичну л!тературу сучасних 8вруб1жнйх досл!дник1в i, вреш-tí решт - л1тературу "пожовтневого" /радянського/ пер!оду. 3 поя-вою у читацытах колах hobíthíx видань tbopíb головних представ-ник!в рел1г1йно-ф1ЛософськоУ думки /середина 80-х рр. XX ст./ розпочинаеться новий як!сний стан у вианачешп критичног л!тера-тури 1з аазначено1 теш. 3 певними застереженнями можем~ стверд-

■I Когрелев Н.В. Составления, статья, комментарии. В кн.¡Владимир Соловьев. Стихотворения, эстетика, литературная критика. М., Книга, 1990, С.494.

жуввтя, що зараз вже утворений единий св1товий науковий прост!р 1з розгалудженою с{ткою 1Нтогро тивнлх эв"язкгв, у якоглу проблеми рос1йськоУ ф1лософсько? думки всеб1Чно досл1джуютвся, а добутки цих досл!джень отають ;;адбанням вс!х зац1кавлених.

Виходячи 1з цього, потреба анал1зу критичних праць у.св!тл! единих науковях принцип!в вс!х на цей час в1доглих досл1дник!в ро-с!йсько? рел!г1йно? ф!лософП в ц!лому 1 ф!лософН Бол. Соловйо-ва зокрема була викликана не прихнльн1стю чи неприйняттям певних ф!лософоыгах теч!й /чи то д1алектвко-матер1ал1сТйчно¥, чи рел1-г1йно-ф1лософсъко'1, екзистекц1ально? I тЛн./, а необхшистю об"ективно оц1Нити той внесои, який зробили автора тих праць у справ1, поставлено'! авторому дясертац1Йному досл1дженн1.

Таким чином,' визначения р!вня паукового опрацюгання проблема за необх1дн1стю в1дбуваеться через окреолення трьох головнях тип!в критично? л1тератури. Перший охоплве прац!, у яких енал!зу-вться загальнофалософськ! й св!тоглядн1 засади особи Бол.Соловйо-ва. Другий тип - це пр;Ш, присвячен1 питаниям методолог!? 1сто-рЯко-ф!лософського досл!дкення спадщини шслитеяя. I трет!й ха-рактеризуеться л!тературою, предметом анал!зу якоТ була безпосе-редня 1сторико-ф{лософська система мислителя.

Вол.СоловЙов неодноразово наголсг^вав на тог.у, що ояануван-ня т!ею чи 1ншою системою фЦософ!?, а р^вно ! осгетслення рол! особистих рис 'II тзорця, передбачаеться 1 зввершуеться встанов-летшм певного прояву поеднуючоУ сили, яка б приводила у в!дпо-в1дн1сть вс! р1знор1дн1 йакти 1 св1доцтва, як конкретна особа сбо1м яиттям охошцое вс! без заллшку втхлекня цього хиття. Сто-совно ф!лософ!1 самого Бол. Соловйова щсшно визнати, сю б1ль-и!сть досл1лник1в, переймаючи певН1 досягнення ф!лософН шсли-тэля - обо вгдкидаля Iггш 1, пбо зважяля Тх плодом, зродяеним мо-гутнЬ.п! ф9ятаэ1Яшг.1н токами соловйовськоУ думки. Як насл!док, спроби эарахувати ф1лософ!ю Вол. Соловйова до того чи лкшого ззяч-иого' типу празводаля до саках р1зномпн1тнах висновк!в. чи-

ном но лязаеться оумн!ву, що проблема газпачення п!дставя соло-бЯовського ф1лософ1вання 1 II вторична переоценка с 1 буде ьмо-кснтною для д1йсно'1 I майбутньо!" критики. Однак, без такого перо-с!чного Еязначення п!дстави неможливо у будтг-яхому внпадку доелI-дяти методолог!ю ф1лософсько'1 критики Бол.Соловйова I поясиити взаемозв"язок складових його ф1л'ософН.

Ця проблема с понукала звернутись до праць культуролог!чно-!сторачного характеру, як! вийшли як за час життя 1 творчост! мыслителя, так! 1 в п!зн1ший. Перш за все, це прац], присвячен! питании 1сторичного 1 1сторико-ф1лософського П1знания. Сп1д зазна-чити, ио вже у витоку формуганяя рос1йсько"1 рел!г!йно-ф!лософсько1 ТрадицГ! метиться г ¡дно непоц^ований добуток, яний для нашого розум1ння !сторичного I ^сторико-фглософського процес^в становить особлавий {нтерес. Ц! питания були заторкнут1 П.Чаадаевим, Л.М.Яс-требиовим, представшшами класичного зах!дництва I влав"яноф!ль-ства, дал! ПЛ.Новгородцевим', Р.Ю.В!ппером, П.М.М!люковим та ба-гатьма !ншими. Безпосередньо |сторико-ф!лософську проблематику доел!джували арх. Гаврн:л, Е.Л.Радлов, М.Квреев, О.Пляров, С.М.Т^убецький та ¡и.

Визначення зм!стовного компоненту праць наведених досл!дна-к!в дало ЗМ017 екышкувати пануюч! на той час уявлення, що роз-вивалися в межах молодого рос!йського системного ф1лосо$ування, зокрема про принципа 1 мету !сторичного процесу. Це, в свою чер-гу, зумовило окреслення непереа'чних ! суттевих для Пе: доОи культурно-!сторичних 1 морвлыгах засад,- що за необх!дн!стю сп!в-в!дносились з джерелом фДлософувзння Вол. Соловйова та ¡нших представнш^в досл!джуваного напрлмку.

Окремо необх!дно розглянутл прац1, як1 з"явнлися у "поховт-невий" пер1од. Перш за все, ц! прац! вир!зняються значними пошу-ковими зуенллями у розробц! методолог!'! досл!джеяня рос!йсько? рел!г1йно-ф 1лосо||сько1 традицп. За.своТм зм1стом вони можуть бути зведен! до трьох основних тип!в методолог1чних систем: д!алек-тико-матер!ал!стичний тип тлумачення спадшюш Бол. Соловйова, власне-культуролог!чний /у межах якого втхлен1 спроби, як! поед-нують р!зноман!тн! ф!лософськ!, теоретике-Iсторлчн! ! л!тературо-знввч! методики/; ! рел!г!йно-ф1лософський, в п!дстав! якого зак-ладен! р!зн! конфес!йн1 зразки фмософування.

Передн!й анал!з методолог¡й 1сторико-фалософського досл1ц-ження творчост! 1 спадщини Бол. Соловйова дае ЗМ017 Д1йти деяких певних висновк!в 1 утворюе умови для подальших пошук!в у вир1шен--н! питань методолог! ЗГдосл!дження спадщини представшш!ч рос!й-сько! •рел1г!йно-ф1лософсыюУ традиц!У. Твцв спроба Й зд!8онюеть-ся в диоертац1йн!й робот!.

Под!бний стан справ у поц!цуванн! загально-ф!лософського ха-

рактеру спадщини Вол. Соловйова, неур1вноважен1сть серед пануючих метод i в досл$дження рос1йськ<п рел i г i йно-ф iлософ^ ько Y думки зумо-вили i деяк! характер^ риси праць, безпосередньо присвячених ic-торико-ф1лософськ!й систем! Вол. Соловйова. До того ж, як ми вств-новилц, перш, нш перейти до анализу uie'i системи, необх!дно здШс-нити якомога ширше з 1брання та анал1э еп!столярноУ спадщини /тек-столог!я/ мислителя, присвяченоУ питаниям icTopii ф!лософ!У i ic-торико-ф!лософсько1 науки. ■

3 тих чи iimrnx питань !сторико-ф!лософськоУ концептпУ Вол.Соловйова icnyioTb л!чен1 прац1. íx ледь заторкнули Е.Л.Радлов, у npflMiñ супереч«1 з Вол. Соловйовим С.М.Трубецы;ой; теоретичн1 питания ¡стсрико-фиюсофськоУ KOHUeniii'í розглянут! Б.Ф.Асмусом,. р.Ф.Дооевим та íh. Практично не icnyc праць, у яких би був проведений . анал13 riciei !сторико-4ллоиофськоУ спадщини кяслателя. Це стосуеться як конкретних результата втмення uicí концепци, так i IÍ теоретичних засад. I це за умови, цо праця Вол. Соловйова на тереш icTopii' ф1лософйчмае значний ¡нтерес не т!льки з ¡сторич-hoí точки зору. Бона не втратила сзого значения для сучасноУ ic-ториксНИлософськох науки, i"i Teopi Y, методолог!Y, практики кон- : кретних досупдяень. Вочевидь, що без опануЕаняя 1сторй<о-ф1лософ-ськоУ спадщини Вол. Соловйова ми не зможемо мати повноУ i об"ек-тивноУ уяви про св!тогляд ф1лософа, поц!нувати. Д1йсне значениям floro праць.

Мета i завдання диссрга1пУ. Ыета дисертац!йного досл!дження полягае у вивченн! 1сторико-ф!лософйышх ¿дей Вол. Соловйова, виз-наченн1 концентра його загально-ф!лософоькоУ i ¡сторико-фиософ--ськоУ концепцпЧ, а також первинне упорядкування !сторико-ф1лософ-ських праць, як i не були' системагизован! особисто мислителем з пев-них причин.

Вт1лення ц!ei мети спонукало до виршення ряду завдань:

- досл1Дит;1 pi3Hi методолог i чн i шдходи при розглядг питания про шдставу ф!лософЛУ i св1тогляду Вол. Соловйова; .

- за результатам первинноУ критичноУ роботи, !з залученням культурно-i сторичного матер1алу i на niflCTaBi праць Вол. Соловйова визначити концентр ф!лософських i св1тоглядних засад мислите-ля - в i пн!укати форму прояву поеднуючоУ сили для теоретичного i осоЛютого кшпонент!в; •

- розглянути три аспекти концентру свхтоглядних i ф!лософ-

ських засад Бол. Соловйова: ¡сторичний, поза!сторичний, теоретич-ний; ~ -

- провести анал13 конкретних форм вт1лення концентру у теоре-тико-методолог1чному I 1сторико-ф1лософському розд!лах спадщши Вол. Соловйова;

- досл!дити ооноыи теоретач!П I методолог! чш принципи ¿с-тсрико-фIлософськоI концепц11 мисл^теля;

- хоч наблихено показати втхлення ¡сториксНдлософсБКО! кон-цепц11 Вол. Соловйова та и пршздшпв на прикладI прочитання мис-лителем фхлософ!'! Платона. ,

Теоретичну та методолог!чну основу дисертацхйного досл^дкен-ня складають прац1 сучасних науковсйв з питань теор1'! I методоло-Г11 1стор11 ф1лософ1I. Були критично опрацьован1 та використан1 основоположш принципи 1сторико-ф1лософсько1 науки. Широко засто-совувалися методики-системного анал1зу, що.дозволили доол!днти цШсшсть ф1лософсько-св1тогляднох еволюцп 11Щив1даалыюго методу Вол. Соловйова. . • •

При опрацювашп теш автор такок спирався на досл1Джешш з • питань закономерностей, форм та те ори ¡сторичнаго процесу, на Л1тературу з методолог¡чних проблем науки, культуролог!I, на пра- • ц! з антикознавства й робота, присвячеш проблемам природа I спе-цифхки фхлософського знания, м!фологП.

Вначне кпсце у дисертаци виведене працям рос1йських рел1-Г1йних ф1лософ|в з тих чи 1нших проблем релтйного св!тосприй-няття.

Дкерелознавчои базою дая дисертац!Иного дсслвдення стали друковаш прац! Вол. Соловйова, як1 виходили як у "доковтневпй" пер1од, та 1 за нашо"! доби.

Наукова новизна дисертаци полягае у тому, що на п1дстав1 тлумачення киттевих з"явшц I творчост! Вол. Соловйова як ведения осягнення /переживания/ ним Постав Христа, зроблена спроба встановлення концентра його загально-фллософсько'! 1 1сторико-ф1-лссофськоУ концепц!й. Суть I с т орик о-ф I л ос офс ьк о!' концепц11" полягае у бачённ! ¡сторичного розвитку фхлософп у вигляд1 з"явлено1 у часх розумно осмисленох еством люди ни божественно!' 1де1, яка !ототно реал!зуеться в трьох типах постатей бого!сторичного процесу. Загалький зг.'Лст цього положения моке бути детал!зований у Тезах, що подаються до захисту:

- питания методологП досл1дж<'ШШ росМськоУ рел1г11нс>-Ф1ло-софсьхоУ традицЦ вимагос в-тснонлення поля д1асност1, яке утиорв-сться за фактами, 'до в1дпов1дт.тъ рс|ц основоисможнам щиицятш рСЛ1г1вНО-ф1ЛОСОфСЬКОП> СВ1Т0С1!) ИЙНЛТТЯ. ИЬДПННЯ ПС1(.'Ы1Г о дням Сектам 1 ухиления в1д Пегих 1, таким чиной, (¿о/цуминл у и«] еджсного ставлення до тих чя Пших п!ин:шп1в теоретичного квяьу того св1-тосп] иЗнлття ведуть лисе .о одноб1чних висниик1в, як) за зм!стсм вступать у супе; ечн!сть як 1з эогшиноь систсмои рсл1г1Яно-ф1ло-' софськоУ побудови, так 1 э притампннол И ыетодолоПсх.. Ознлчон ня такого фактичного поля дЮсност! ыоже в>дбутася чороэ в становления концентра, який орган!зону с 1 утрицус в поьних межах цс поло;

- концентрои /джирелом, як»; утрачу с собою 1сто{ ичшИ, поза- , 1сторччнай I теорстичний испокти д1йсност1/ 1сто;ико-{1лосо1ськоТ концепцП £ол. Солоьйоьа с нсобумоилена Лостать. Ця проблема ьа-р!иусться Бол. СаловЯоьим цляхем визннчення трюх оснашшх тип)в постатей, цо доьерсуьль круг бого1сторичного процесу. А сьме; уподоСлешш в лидському ость! божественно* 1деУ /п1дпов1Дно трьом типпм постатей/ р«эд!лено на ряд 1сторичниж вроцос!н, як1, пероВ-Ш1Т1 рСЗумОВО!) природой Л£ДИКИ, ЬЙНМЯ^ЬСЯ у вигляд! трьох нив— загальн1ших тап!в ф!лософсьхоУ думки;

- концентр 1сторико-ф1лосс4с1коУ концепцН не можо бути введений до жодного 1з "отвлечешшх" начал, пае утрвуус Ух, як жит-тсдийна сили джерель утримус ьт1лел! в !сторачнс«у процае! внут-р1шн1, в!д в!ку нспор.усн. потенцП самого джерела. Цс зумовлве те, «о 1стогико-}!лосо}ська концепц!я за своУм зм|стом мае три ьнутр1!!:ньо I зовн1шньо пои"из«!и! р1вн1. Кончютралыгай р1вень утрпмуе эагальну, "сдаку у всьсму I вси" систему розватку, яка вт1люеться у форм1 бого1сторичноУ /боголгдсьхоУ/ Поотат1 1 внут-р1шньо тотожну Абсолюту. "Отвлочошшй" рПвенъ, який при певному г!постазуввни1 мехе пореймати не1сташ[у, зворотню форму пер/лого р1ыш таким чином, заз!хати на тотожн1сть за формою з Абссш>-том. I р1вень понят 1Йкий, у якому вапрацьовуьться терший 1 по-няття, завдяки якам !сторачний змасл на виутр!шн1х п)дстввах ви-являсться у без посереди^ життсв!й д1йсност1;

- систематично в!дновлення 1сторико-ф1лософськоУ концепцП Бол. Соловйова вамагае /на п!дставах оц1нки вс1еУ спзди&ши мнели-теля/ визначення вс1х зм!стовних об"ем!а Н р!вн!в. Це надасть

3MQI7 за внугршньою схшою в^дтворити цШсну картицу 1сторико-ф1лософського постуцу,. замислецу Бол. Соловйовим i яку bíh не встаг втiлита з певних причин.

Под1бна !сторкко-ф1лоса$ська концепц1я сввдчить про те, що Вол. Соловйов запропонував суттево нову, ще не бачену на piBHi ф1лософського оомислення онтолог1чну панораму бого1сторичного прс цесу. Що, в свою чергу, зумовлюе i визнання того, що мыслителем була запропонована hkícho нова 1сторико-ф1Лссофська концепц1Я,як! не мала прямих аналогíb в icTopiorpaíii icTopií ф1ЛософП.

Структура робота. Структура диоертацй' обумовлена метою i завданнями дослхдаення, Робота складаеться is вступу, двох розд1-л!в, biichobkíb, б1бл1ограф1чного списку i додатку, структура i посл1довнхсть яких в1дпов1дае внутрхчшй логщ1 опрацювання теми

AHaJii3 1сторико-ф1лософсько1£ концепцп Вол. Соловйова зумо-вив досл!дкення основоположних засад св^тогляду i ф1лософй' шел теля, процесу розвитку його св^тобачення. 1сцумча Л1тература з цього питания заевддчила р1зномаштшсть шляхiв його вирЛшення. Первинда критика критики i формулювання принципiв запропонованог методу досл1дяення спадщини Бол. Соловйова призвели до написания першого розд!лу.

Головн! засновки першого розд^лу, в якому Оув визначений концентр загалвнофхлософськоУ i 1сторико-фцлософсько1' кощешпй Вол. Соловйова, зумовили матергали та напряг,жи анал1зу i, вхдпо-В1дно smíct другого розд1лу. У ньому розглядаються методолопчю принципи юторико-фхлософсько? концепцй' та i'x взашозв"язок ia загалшх^лософською методолог i ею i особистими спрямуваннями mi лителя. Значний об"ем другого роздвд присвячений анал1зу певно' частини практично не вивчено! !сторико-ф1лософсько1 спадщини: sí висновкама робоТи Í3 матер1алами культурно-iсторичного характер; зроблена спроба системного анал1зу малов1домо1 частини друкова-Ho'i спадщини,'.яка м!ститься в Енцнклопедичному Словнику Брокгау^ за-Ефрона.

За приблизний зразок втмення i сторлко-ф хдософс ькоУ концеп цз "i була взята обробка Бол. Соловйова философ! i Платона.

0СНОВНИЙ 3MÍCT роботи

. У вс ту ni обгрунтовуеться доцьлыпеть i актуалыпеть тек&, визначаеться Mipa Ti виЕченоот i, мета i завдання роботи. Omicai

джерельну базу досл1дкення, викладено головы! теоретичн! ! мето-цичн! принцигш його виконання'. Та коя заторкнуто питания практично! доц!льност! робота ! подальших шляхIв досл!дження творчост! Вол. Соловйова.

Перший розд!л - "Проблема факту в !сторико-ф!лософськ!й концепц! У Вол. Соловйова" - присвячений питаниям методолог!У доол!д-ження фьлософськоУ ! 1сторико-ф!лософськоУ спадщини мислителя,чия творч1сть становить зм!стовний центр рос!йськоУ рел!г!йно-ф!лософ-съкоУ традицГУ. Пошуки витоку ¿сторико-ф1лосафськ01 концепц!У Вол. Соловйова дали. п1дстави д!йти висновку, що перше, н1к ми отримаеыо змогу дати рстаточне означения ц!еУ концепц!I, - пот- . р!бно визначити загальнё джерело ф!лософування, !сторичний прояв вмислу, який би породжував под1бний тип ф1лософського осягнення св1ту. Таким чином, визначения методолог!У досл!дження творчоУ спадцини Вол. Соловйова також перемае ознаки проблеми 1 перетво-рюеться на об"ект досл!дження.

Еодного сумшву не викликае один !з виснов^в досл1Дник!в ф!лософ!У Вол. Соловйова, який стосусться визначення характеру ! якостей його вчення. I за формою; ! за зм1стом, I за типом вт!-лення - це с фхлософське знания: певним чином зорганхзоване на певш1х теоретичних засадах св1тоспрлйняття, з розгалудаеною системой зв"язк!в притаманноУ йотлу теор11. Тому пошуки методоло-г!чних засад досл!дкення ф1лософськоУ спадщини Вол. Соловйова, на наш погляд, необх!дно розпочати 13 досл!дження проблеми факту, як первинноУ п1дстави будь-якоУ теор!У, в загально-ф!лооофськ!й та, зокреиа, 1сторико-й!лососГ.ськ!й частин! вчення мислителя. Вив-чення ц!еУ проблеми та запропонований вар!ант УУ вирШення ста-новлять основний зм^ст першого розд!лу.;

Розгляд проблеми факту стосовно творчоУ спадщини В.Соловйова утворюв спектр питань I в!дпов1дей на них у наступай тристу-пенев!й послгдовност!. Погляди досл!дник!в спадщини В.Соловйова та Ух первинне упорядкування с п!дступом До окреслення проблеми факту у ф1лософсыпй ! св!тоглядн1'(! спадщин! мислителя. Це стае засновком безпосереднього формулюЕ^ння проблеми, що у своУй дже-релознавчг"] ба31 с.»Оп1ль утримуе як упорядкований досупдницький добуток, так I пряке осмислення праць гаелителя. П!оля цього стае' можливою спроба визначення. джерела для<всього фактограф1чного мв-тер!алу, що ув!Яшов до системи рел!г!йно-ф!лософського вчення В.Соловйова. Таким чином, три згадан: основш ланки розгляду ут-

ворсгть доел 1днициглЯ япторськиЯ прост!?, якаЯ зумонлюе характер В1ДН0ПЛС1ШЯ 1СТОр1КО-ф!ЛОСО|СЬКОУ квртини уяв i погляд1в В.Соло-ВЙОВП ПОДО I СТО! кко-ф UocoJcbKoro поступу.

IIjoüKcvn факту у своему беэумовному вигляд1 вводиться до виэ-начоння тих пришшпопях тсоретичгах п1дстев, як1 упорядковум'ь 1 надпить етттсвого jyxy фактограф1чн!й картин! досл!джуваного вчен-ня. Оэнпчсния ивпнях плоских принц'яп!в сшювЯопського ф1лософуваи-ня тгол чи Исзям чином узгодхус ! все р!зномаТття !.ттер1елу, який становить эм1стовкий об'ш спакпнни. Методолог!чн1 к п!дстови до виэнпченнл ul сТ сукупност! прпжщШв уокуть хщ актег изу вптися як той чн 1иияЯ тип 1 столико-*!! лосо|ського досл!д*е»шя вчення В.Со-ловЯова. Иопередньо сл!д зазничмти, до визначення зпгопьноф!лософ-" ськлх п!дстнв творчост! га слито ля прямо узгоэдеться 1 подо п1д-став 1стогиксм{!лосс»|ськях.

Гяе В.Л.Бслнчко наголоаувпв на тому, ао перед доаПдником творчоТ СППДДИ1И В.Соловйова вшшкае складно завхання вазначення псрвинноТ льнхн ф!лосо1ування кислителя. ['.ого суть полягас у тому, по у небаченоку дос! теоретичному всеосяз! досл1дняк клмовал1 по-«гинае в!дяукувати т! ланки ! эв"яэки, як! ос1бно близьк1 серцю Я уподобанням самого досл1д!гакв. Cave дпвовижне, цо тага Я в1дгук д!йсно виникав не без п1дстав. О.Введенськпй, в!домнй своей кон-т!анською прихильн!стю, вбачас у гносеолог!зм1 на кшталт кант!ан-ського первинку ланку будь-якоУ теоретично! npaui В.Содовйова. I ц1лком посл1довно ствсрджус свои думку критично*; доб!ркою з праць миелнтеля. 1з под1бною ж аргументован^тв В.Ф.Ерн у своУй □рац! "Гнооеолог1я В.С.Ссдовйова" висловлюе дукку про те, що най-вагом!ш! чнишкв ф!лософ!К кислителя треба шукети у метафизик, онтолог1чн!й частин! спаддини, а не у гносеологП, яка на його лумху стосовно метаф!зики - втрачае cbí0 ос!бнпй сенс. С.М.Тру- -бецькой вбачаё вир!шення питания п!дстави соловйовського ф!лосо-фування у тому, що "...основна 1дея Соловйова, якою перейкаються floro метаф!зика, етика, естетнка i сама його публ!цистика, е ре-л!г1йно-християнська 1дея"*.

Загалом, чи не кожен доелiдник, виходячи 1з певних теоретич-них уяв, стверджував верховенство ojihígY 1з складових частин со-лов"йовського ф!лософування. Це привело до того, цо осьовий принцип, взятий за первинне начало /первень/ ц!лком логично узгодау-

I Трубецкой С.Н. Основное начало учения В.Соловьева // Вопр. филос. ипсихол., 1901, Кн.56, С.98.

вав лише певну частицу фактограф1чного ося17 спадютни В.Соловйова. Те, по знаходилось у золишку - обо оголошувалось хибним, або таким, що не мало суттевого вШюшенкя до bcIci системи св1тобачен-ня мислителя.

Прац! критик!в вчення В.Соловйова, у яких стверджувэл'ося на-магання осягнути спадщику на п1дстав1 певного единого принципа -начала, утвореють перииЯ /як хронолог!чно, так f суттево/ тип" 1сторико-^1лосо{.сько1' критики. Наступкнй крок був зроблекий дос-л!днлкв:ли, як1, кампгаючись узгодати Bci без винятку складов! ф!-лософськоУ спадщини, д!йоли вш-новку про те, що ф!лософ!я В.Соловйова vac не один, а дек!лька корен!в.

&о 1шх ньлежать В.В.Зеньковський, С.Еулгаков, 6. ТрубеЦькоЯ, Як загально положения tticY критики може бути взятий висновок В.В.Зеньковського, який в!н зробив, анал!зуючи cboYx попередни-к!в-кратик!в ф!лософ!Т В.Соловйова: у виэначенн! сдност! ф!лосо-В.Соловйова сл!д виходити, твердить в!н, не !зун!ф!кованого рац!онально добутого дхерела або принципа, а !з визнання сукуп-hocti взаемопов"язених частин, бо "ф!лософська творч!сть Соловйова проростала не з одного, а 1з дек!лькох корен!в, /.../ якщо вазноти, цо проблема орган1чного синтезу була його особистим внутр!шн!м завданням, тод! мя не станемо втискати його побудову у Псокрустове ложе TieY чи lmnoY HaffloY схеми"*. 1йким чином спроба орган!чного синтезу р1знор!днах корен!в, за висновком В.В.Зень-ковського, стала рут1йною силою ! джерелом ф!лософування мислителя.

ЦеЯ васновок веде до визнання того, що принцип, sa якам ми можемо досл!дата спадщану В.Соловйова, д!Йсно мае бути единим, як цього хот!ли пери! досл!дники, але, всупереч !м, в!н мае бути синтезованим !з р1знтс корен!в, як це визначили доол!дники наступ-н!. Сл1д зазначати, що спроба ! зразки досл!дження творчост! В.Соловйова на п1дстав! такого синтетичного принципу була зробле-н! В.Ф.Асмусом ! О.Ф.Лосевим. ix добуток утворюе трет!й щабель осягнення проблеми факту У творчостх В.С.Соловйова.

В.Ф.Асмус слзауважус, що ф!лософський св1тогляд В.Соловйова е перш за вез всеосяг, який утрямуе все суперечливе р!з-номаУття св!ту буття i думки, i який неможлнво розп1знати, не виз-

I Зеньковский в.В. История русской философии. Париж, 1989, Т.2, С.21.

• наючи иришшпову незавершенхсть i суперечлигпсть соловйовського синтезу, як! переборюються не теоретичною гйдставою, а зм1ною самоё д1йсност1: "Думка про ф!лософ1ю, як про вищу форму твор-40CTÍ чи д1яльност!, що переутворюють киття, шо п!дносять дхйс-н1сть в1д l'*í нин!шнього стану до небаченох довершеност1, - центральна думка ф1лософГг Соловйова"*. Здавалося б, проблема факту анайша свое вир)шення. Але, на нашу думку, нав1ть цей всеосяж-ний синтетичний принцип - ф1лософ1я як переутворшча сила - поз-бавлений одн!ех суттевоУ якост!. bih не дае в1дповШ на те, хто е hocIgm nte'i ф1лософ!У, хто е безпосередойм дхерелом, творцем 1 виконавцем вахливоУ Mici'i?

В.СоловЯов пост!йно полем1зувэв ia поглядами, у яких обсто-ювалась думка про самост1йн1сть будь-яких начал. Не icHye вол1 ос!бно, в лише у якостх предиката певного суб"екта, не icHye само-св!домост1 ос!бно, а лише у сдностх самосвхдомого суб"екта i т.1н. ТВким чином, проблема факту вимагае розгляду не лише сутте-воУ, а такок й íctotho'í сторони. В1дпов1цний матер i ал був наданий через вивчення неперес1чних кул ьту рно- i сторичшх явит доби життя i творчост! В.СоловЯова. BiH, такок, ствердяуеться tígkj великою увагою, яку вс! досл1дкики творчост! гаслителя надавали floro осо-бистим спрямуванням, його рел^гШшм i м1стичним почувпнням. Виз-начення чинника, який мав вплив на философа у bcí пори його твор-40ctí та хиття, до якого bíh звертався як до джерела, зразка i мети осмислення, дае змогу виршити питания факту у св1тоглядн!й спадшн! мислителя. .Неперес i чною для не i, темою для творчост! i зразком для киттевого насл!дування була християнська Постать Христа. Осягнення ествчом В.Соловйова uieí постат1, теоретичне зобра--гення цього осягнення i утворюють сиктетячний, единий за своею формою принцип, який зумовлюе i зорган!зовуе весь фактограф1чний матер!ал. Тому перекивання Вол. Соловйовим Постат1 Христа е тим безумовним фактом - принципом, який утримуе bcí теоретична прояви цього переживания.

I все к под1бний níflxiд до вйр1шення проблеми факту не зумов-люе д1йсно"1 форми цього принципу, хоча достатньо В1дбпзае зьпс-товний обсяг. fliflcHo, фактичний матерхал мусить бути ствердкений певним принципом. Але у цьому випадку методолог:чна суипсгь прин-

•I Асмус В.Ф. Вторая глава неопубликованной книги "Владимир Соловьев" // Фил'ос. науки. 1982, й 2, С. 142.

iranj' лр'лмушус визнатл практичну визначен!сть, остаточну заверше-Hicib соловйовськоУ ф^лосохськоУ система- що, в свою чергу, су-, перетать i"f в1дкратому до бсаперервкого-синтезу характеру. Тому ОСЯГН2ННЯ .числителем Постат: Христа та Кого зрпзки доречн1ше наэ-вати концентром, або джерелом, яке водночас вт}лиеться у певнах видах aiiicHOCTi i упорядковуе cboi вже незалежш вт!лен! потенц!У за своУми z непорушними од BiKу засадил!. Поняття концентру й В1ЛП0В1дае зг.истовшй -ф:.;:.п переживания В.СоловЙовгал Постат! Хра-ста, а сам концентр с Tiew BiccB, яка утршлуе весь в1домай фактограф! чний моте pi ал спадщини.

Добутий через 1сторико-ф1лософське досл!дж_ення концентр ф1-лософськоУ i 1сторико-ф1лософсько1 концепц1й В.Соловйова дае змо-гу на нових гпдставах дослиити генетичний звиязок вс1х складових ф1лософ1У i св1Тобачення мислителя. Багальним п!дсумком такого Д0СЛ1Дження стае усталеиня основних аспект!в концентру, як! охоп-лкють всю фактографачну картину спадщини. jfx 1скус три: Юторич-ний, поза1сторичний, теоретичний. Теоретична.система эв"язк!в пот Mi» цими аспектах™ утвсрюе лопчний npocTip передумов "opraHi4-ного" синтезу як процесу переутворения всеосягу.

Суть вторичного аспекту концентра полягае у вт1ленн1 Добра як доступу духовно! icTopii. Вот здШснюстьсл через море л вне самовдосконалення як всього людства, так i окремоУ особи, i веде "к восполнению отторгнутой части Божества". Ця частшш i е предикатом Бокества, який уособлюеться буттям» Таким чином, законам вторичного поступу п!даеглг, за Соловйовим, Bci можлив1 i 1сную-4i форш буття i думки.

/Поза1Сторичний аспект концентру полягае у талу, що в1н зу-мовлюе pyx i утримуе в co6i пивну змислову схему ¿сторачного процесу. "Н.К дкерело' цього руху i змисл, в1н водночас тотокний с во Ум 1сторичним ЕТ1лення1л, i вшлшкнй в^д них /поза1сторичний: не ча-соеий, i не просторовий/ глибиною самого змислу, яка переверщуе будь-яке буття i мае його лшие предикатом, й.истовне наповнешш цього аспекту дано Откровениям, яке ваорядковуе i дае змисл та доЕерш'ен1сть всьому шерегу ic/ropirarax з"лвпщ, почпнаюта В1Д до-лшдсысоУ природа i за1йнчуючи найвищжш проявами розуцу i морально У природи.

Теоретичний аспект охоплюе собою Bci форми i шляхи розумо-вого осягнения лвдськпм еством двох попередн!х еснект!в. Лише че--

рез розсудкове ! розумове вт!лення нем розкриваються закокн, принцип« i мета розвитку всеосягу. Питания в!дношсиил TcopiY всеосягу t всеосягу у своУй беьумовшй якост! становлять зм!рт теоретичного аспекту концентра ф!лософсько! i !сторико-ф!лософсько! складо-вих вчення В.Соловйова. Методолог!чн! принципи, як! окреслыйть це в!дношення, детал1зу*/ться у другому роэдШ.

Другий гозд!л дисертац!! - "Основная зы!ст 1 сгорако-фЛлософг-сько! концепц!У Вол.Соловйова", - присвячений вивчешш методоло-г!чних принцип!в !сторико-ф!лософського досл!дхення В.Соловйова i первинному впорядкуваиню !сторико-ф!лосо4сько1 спадаини мислитсля.

iiK вже зазначопось. лише теоретичний аспект концентру ф!ло-софсько! i iсторико-фiлософськоI концепц 11 у систем! понять ! ка-тегор!й закр!шше осмислений лцдськпм сстьом той чи ¡нший р!вень всеосягу. Тому кожна теоретична правд Бол. Соловйова була свос-р!дним в!дгуком на особисте переживания IlocTaTi Христа i спробою эакр!пити це лереживання у систем! синтетично? ф!лософ!!. Зншьчи осноен! аслекти цього переживания, концентр всього фактографis- , лого матер!алу св!тогляду мислитсля, можна ствердхувати, що В.Соловйов через створення ряду теоретичких побудов падав систему становления iCTopi! синтетично! 4>Uioc<4i!. 3 огляду на це - та iCTopifl не може бути виявленою !накше, як у вигляд! духоьно-т!-лесного 8"явища, теоретичний прояв ! методолог!я осмислення яко-го oxoaneHi д!йсн!стю теоретично! "синтетично!" ф1лософП. Це ствердадs н/звичайна форма, у як!Й Солоьйов виявив своь icTopiio ф!лософ1!. I т!льки щодо такого стану зв"язку можна веста мову про 1сцування його повн!стю розгорцуто! 1сторико-ф!лософсько! концепц!!. 1стор1я ф!лософ11 не вшитовхусться за ыеж1 теоретич-hoY ф!лософ!!, не е складовою вс!е! система теоретично! спадщинн сама тому, що у*сво!й цШсност! вона е матеpi си /в онтолог!чно-МУ розум!нн!/ будь-яко! теоретично! побудови, духовно-телесной плоттю в1бран£)! еством мислителя Постат! Христа.

Теоретичний же прояв iciopi! фмосаШ як становления icto-pi! синтетично! ф!лософ!! мае свои усталену теоретичну п!дставу i довершену 1манентну систему методолог!чних операц!й. Теоретич-^ на п1дстава ос1бно досл1дкувано! !сторико-фiлососю ько! концепц!! полягае у тому, що положения теоретично! ф!лософ1! у сво!й ukiic-Hocii вс, ,ночас виконують функцП методолог!чного !нструментвр!ю !сторико-фмософсько! концепц!!.

Першим й 1стотн!!)л моментом хсторико-ф^лософсько!" концепц!V Вол. Соловйова е виршення питания про безпосерегнього зд1йснюва-ча ^сторико-философського процесу. Вхдпов1дно осшшшм аспектам концентру, вш не може бути зведитй н1 до позв1о?оричного божественного дкерела, н! до будь-яких ]сторич!шх /хоч онтолог1чних, хоч гноееологIчниуУ начал, ш до людини у своУй зверхностЬ 2Д1Ленива ч 1сторико-ф|лоса[еького процесу мае визначатись конкретними формами синтетичного прояву вс дх аопект1В концентру.

Вол. Соловйов посл1довно поглиблюе свое розумИшя 1стор;шо-ф!лософського процесу 1 доходить висновку, що досл1дження факт1в прояву I спрямоввшсть на виявлення добра е головною 1 единою метою 1сторико-ф1лософського досл!дження. Здатн1сть до перев1рки цих фактIв за необххдшстю належить виключно Функц1ям ф1лософсько-го мислення. Таким чином вэаемозв"язок аспект1в концентру детал!-зуеться в1дношенням историчного та поза1сторичног<5 аспекту з одного боку /незалехний В1д людськоУ 1стоти плин всеосяг^/ 1' конкрет-' но У особи-досл1дтша, яка самоусвщомлюс свою роль у ф!лософсько-цу осягненн: I переутворенш всеосягу,здругого. Суттевою рисою цього вэаемозв"язку е те, що, за Соловйовш внутр1шн1 центри обох. сторш тотожш в Абсолют!, а !'х протилежн1сть зумовлюеться лише за законами зовншнього к1льк!сного, : тому похшюго щодо Абсолюту, вт1лення у формах саморозвитку самого Абсолюту. Тпкип чином, самошзнання - осягнення розумом людини свого ж ества е, водночас, ¡стиннш п ¡зкатшм незалежного бого вторичного процесу, власного м!сця у ньому I влаешх засоб1в п1энання. I у цьоцу значенн1, конкретна часово-исторична особа с тотожною поза1сторичнсму, позача-соеоку 1 позапроотороьому Абсолюту. Цей всеосяг е реал1зац!ею го-, ловного соловйовського принципу "едност1 у всьому 1 всього".

В1дпов1дно до основно!" метафизично!, шдстави Вол. Соловйов формулюе I методолог1ЧН1 принципи свос!" 1сторико-ф1лософськоУ ко15-цепци. Головним заообом, який дае змогу встановити д! Нений зв"я-зок м!н фактами ¡сторико-фиософського характеру, або тими чи 1н-шшли началагли, е критика. Але - критика позитивна, яка ствердау-еться основами метаф1зично!' п!дстави. Ця позитивна критика мае суттеву в1дм1нн1сгь в1д вс1х-попередшх зразк1в критики в 1стор1о-графГУ ¡стор11 ф1лософ11. Саме критика 1сторико-ф 1лософських явшд .. £д1йс1ш€ться через встановлення певноУ форми взаемов ^ношения критики негативно"/ I позитивно!'. Однак, це лише первинний, ! за своУм

3míct0m Граднц1йний ТИП критики. Товд ЩО В ПОЗИТИВНА КрИТИЦ1, яка грунтуеться на niflOTaBi диалектичного переборювання /гегелхв-ський принцип/, i"i позитивний 3míct утриыуе значний хманентний негативний заряд.

Соловйова ж цпсавить дещо ¡нше розум1ННя позитивного здi йене ння критичного осшюлення. Ним передбачаеться, що у взятий для критики систем! погдяд1в буде в^.лнене i екешпковгне безумовно-суще як, за Соловйовим, "единого у всьому i всього" безумовного джерела uie'í системи, i хманенгпо ¡сторичне, що е принципом умов-hoí самооргашзац1i конкретно- 1Сторично'1 розумово! системи. На-приклад, полем i зу щи з Лесевичем, як ли звицуватив Вол. Соловйова у тому, ио той начебто позбавляе позитивизм будь-якого дальшого права на i снування, - Соловйов слушно зауважив, що bíh визнас не-ск1нчен1сть розвитку Teopii" позитив1зму /всупереч.гегел1вськовд принципу переборювакня i вбирания/, але вважае, що вичерпашеть позитивiзму сл!Д розглядати з TieY точки зору, яка заевхдчуе, що bíh ВКе ДОСЯГ ВИКЛЮЧНОГО ВНутрШНЬОГО р1ВНЯ РОЗВИТКУ ЩОДО 1НШЮС форм сучасного йому теоретичного знания, i про ¡¡iяку зверхнхеть методолог1чного плану вже не моае бути й моей. Такий принцип критики можливий лише у тому випадку, коли досл1дхуване явище розгля-даеться не у площиш умовних принцшпв, а в стереометричному зоб-ране нн i солс®йовсько1 позитивно!' критики, суть яко! полягае в то-' гду, що "по-перше, /вона/ передбачае ¡дев едностх у всьому i всього у загальноад» i ще не визначеному стан!, як деякий безумовний KpHTepiii; без якого неможлива будь-яка критика, i, по-друге, визначаючи 1стинне значения ocí6hiix начал, як с а к о в i до к р е мл е ни х елемент1 в единого у всьому i всього, вона /ка К1нець/ надае цьому останньсыу певшй 3míct - розвивае для нас ¡дев единого у всьому i всього"1. 1

Таким чином, у кошпй теоретичшй npaui Вол. Соловйова мета i засоби його. позитивного i побуткового ф1Л0срфування беэумовно поеднан: з негативною i позитивною 1сторико-ф1лософською критикою. Але у цьому випадку сл1д розрхзняти власне ¡сторико-ф1Лософську критику i' критику позитшзну, яка добувае нове знания.' Щ два piB-hí синтетично!' фхлософй' у i"í теоретичному вигляд1 /теоретичний аспект/ окреслшоть тах'ну взаемодй" вторичного .J поза!сторичного аспектíb, яку на протязх свого життя камагався розкрити Бол.Со-

I В.С.Соловьев. Сочинения в 2-х ¿-омах. М., 1988, T.I, С.58: .

ловйов. Зовн! парадоксально, але внутр!шньо !ститтм виявляеться той факт, то методология, притаманна його 1сторико-ф1лософськ1й концепц!I, використовуеться 1 розповсюджуеться не т1льки на те, що {сторично було 1 е, а.ио 1 на те, що !сторичнам буде. Вол.Со-ловйов використовуе свс методолог!ю 1СТор11 " синтетично 1Н- ф1ло-софП для досл!дження I критики явищ, як1 ще не !снують нав!ть у вигляд! явиш ¡сторичного порядку, але 1стинн1 за зг«стом, за своею належн1стю д'о в1чного !стинно-сущого.

Цей методолог!чний аспект був вякористаний Вол. Соловйовим у його "Лекц1ях з !сторП философ!'!", як1 мислитель читав опечатку в Москв! /1877/, а пот1м у Петербург! /1880 - 1881 рр./. Го-ловний висновок цих лекц1й полягае в окресленн! трьох основних тип!в !сторичних постатей, як1 охоплюють ! довершуютв собою бого-!сторичний процес. Щ основн: типи ! е у своТЙ певн!й якост! ти-ми зд!йснювачами !сторико-ф1лософського процесу, як! виникають, коли розвиток у взаемов!дношенн! трьох аспект1в концентру досягав того чи 1Ншого р!виС'. Кожна з цих постатей е певною формою, яка охошиое весь р!зновид фор! буття ! думки, цо в!дпов!дають пев-ному !сторичному в!дтинку Часу. Головною рисою цих постатей е те, - цо вони метафгзично охоплюють вс! без винятку пщив1дуальн! якос-т! людини, сусп!льства та природи, ! зумовлюють, тагам чином, певну м!ру. В!дпов1дно до цього в!дбуваеться визначення !сторич-ного типу людини та результат1в II життя за належн!стю ! зверне-н!стю до того чи гилого типу постат!.

Першим типом вторично? людини е тип, у якому його особис-т1сть повн!стю шдкорена родов!й ! натуральна сил!, яка д!в на нього зовн1 ! то!>ху мае влзду закону. Цьсму 1сторичному пром!хку Б1Дпов1лас натуральна рел!г!я. Другий тип е тип боголюдсько! особи, або людини християнсько'!. Цей тип визначае новий етап у бого-!сторичному процес! ! тотояний самому Вол. Соловйову, бо трет!й тип постат! визначае майбутн!й етап - етап единого у всьому ! всього, де зникае будь-яка в!дм1шисть м!ж трьома аспектами концентру. Щ три етапи пов"язан! двома пром!нними перех!дними про-цесаш. Вся повнота взаемозв"язк!в трьох бого1сторич1Шх тшив •! двох перех!дних етап!в зумовлюють означення найзагальн!ших тип!в 'у !сторшсо-ф1лософському генезисI. Це ! е основна, концентральна п!дстава пер!одизацН ¡сторГ! ф!лософП. Во! внутрйн! взаемо-зв"язкп, що в1дпов!дають кожна,!у з цих пер!од!в, утворюють певн!

л1нП 1сторнко-ф1лософського поступу.

Результата свое! !сторико-ф!лософсько! концепц!! частково були вт!лен! Вол. Соловйовим п1д час роботив Енциклопедичному Словнику Брокгауза-Барона. Можна вважати, що енцйклопедичнай мате-р!ал /який включае .174 статт!/ е незавершеною э певних причин системою !сторико-ф!лософського доробку Бол.Соловйова. Також особливо! уваги заслуговуе праця В.Соловйова над 1 сторико-ф 1 лософським осмисленням ф!лософГ! Плвтона, Головн! принципи, концентральш, цього осмислення эумовили написания окремого параграфа, безпосе-редньо присвяченого цьому питанню. В ньоцурозглявдт! питания про *' засоби 1 особливост1 соловйовськоУ !сторико-ф!лософсько! критики, визначення м!сця Платона 1 його спадщини у загальному богохсто-ричному процес! /сп!вв!дносно до найзагалыПших принцип!в пер^ди-зацП мислителем 1 с тор 11 ф!лосоШ/; окреслення 1 введения морального компонента в 1сторико-ф1лософську критику, як суттевого методолог!чного принципу; питания перюдизацп твор!в давньогрець-кого ф!лософа.

Вочевидь, що виконана робота лише частково в1дбивае всю гли-боч!нь 1сторико-ф1лософсько"1 концепц! I Бол. Соловйова. Об"ем його 1сторико-ф!лософських !дей залишае значив поле для прикладання досл1дницьких зусиль.. Наголосимо на тому, що в дисертац1йному дос-л!дженн! вдалося на певних вр!вноважених п!дставах розгорнути лише гор!ишй, але найвагок!ший ревень соловйовсько! !сторико=ф!-лософсъко! концепц!! - кокцентральний. Другий же р!вень - ревень "отвлеченных" начел потребу с для свого опрацювання ! конкрети-зац!! значного часу ! коштко! прац!. Це опрацювання передбачае визначення ВС12 л1н!й розвитку 1 зв"язк!в,.що були згадан! Вол. Соловйовим у с во IX працях, тдукачення чисельнах ЬиуШй мислите-■яя -1.I*. пор!вняння з однотешгами розробкама ,1нших досл!дйик1в..

Другим суттевим ! добутковим напрямком у'подалыаН! пощуков!й :робот1 над темою е визначення М1сця ! вагомост! 1сторико-ф1лософ-сько! концепц!! Вол. Соловйова у шерезI !каих знаних ¡сторико-ф!-лософських концепц!й. Еезумозно необх!дним проком мае бути пор1в-няльке досл!дження соловйовсько! концепцИ" у своему означеному стан! а деяков 1КШою суттевою !сторийо-ф1лосо$ською коь ,епц!ею /Гегеля, К.ФШера, .../.

Автор дисертац!!, попри необх!дн!сть тако! роботи, все ж вва-жае !! передчасною, тему що недостатня текстолог!чна обробка со-

ловйовсько!" спадщини позбавляе можливост! певно твердити i щодо вт!лення uteï концепцН у конкретних результатах. Дня того, щоб не зробити необгрунтоваг] висновки - сл1д перше виразно в!днови-ти всю {сторико-ф^лософоьпу спадщину Бол. Соловйова, i лише п!сля цього провести надзритайно ц!каву i вагливу пор!вняльву 1 6ц1нкову роботу.

Bel ui засновки окреслюють эначне коло перспектившх досл!д-хень, hkî можуть зробити певний внесок у розвиток науки icTopiï ф!лософН i розширення об"ему icioptorpa$iï icTopiï ф!лософН.

Список друкованих псаць по тем! дисертацГ!.

1. До питания хронолог1чно1 посл1довност! твор!в Платона у теоретичн1й спадщин1 B.C.Соловйова // Проблеми ф!лос., 1991, Вип.90. - 0,5. д.а.

2. Проблема icioTHoro i суттевого в 1сторико-ф1лософоьк}й концепц1'1 В.Соловйова // Проблеми ф!лоо., 1992, Вип.92. - 0,5 д.а.

3.'В.Соловйов i трпдиц!я рос!йсьного платонознавства // $i-лос. I соц!ол. думка, 1992, №7,-1 д.а.

Пгцгмсано цо друку 27.0а. 1993.

Формат GO х 34/Iù. iianïр ogje.

Ум.друк.ар. 0,9. ибл.-вид.арк. I,О

Тпра-к 100. Зам. "4ôl. Без кошт о вне.

Вицавн!!чо-полсгра?'ГчшП центр '

''KnïBCbKKf унгворсит'зт".

2o£3I7,Kntв-17,бульrap ¡¡¡'вченка, 14.