автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.05
диссертация на тему: Философские взгляды Е.Я. Грота

Полный текст автореферата диссертации по теме "Философские взгляды Е.Я. Грота"

г ^ V1

т

УI

КШВСЬКИЙ УН1ВЕРСИТЕТ 1М. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА'

на правах рукопису

Головченко Ольга В1тал11вна

Ф1ЛОСОФСЬК1 ПОГЛЯДИ М. Я. ГРОГА

Спещалыпсть 09.00.05 -1стор1я ф1лософН

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацН на здобуття наукового ступеня кандидата ф!лософських наук

КиКв - 1997

Дисертащею е рукопис

Роботу вшсонано на кафедр1юторИ фшософП Кгйвського университету гм. Тараса Шевченка

Науковий кер1вник: ОфщШт опоненти:

Провщна установа!

Кандидат фшософсышх наук ТРУБЕНКО Анатолш 1ванович Доктор ф1аософсьих наук, професор Огородник 1ван Васильевич; кандидат фшософських наук, старший науковий сшвробтпос Лук Микояа 1ванович Кишський державний шститут культуры

Захист вщбудеться 24 березня 1997 року о 14 годит на зас1датп спещал1зовано1 вчено! ради Д. 01.01.06, в Кшвському ушверситеп ш, Тараса Шевченка за адресою: 232017, Кшв, вул.Володимирська, 60.

3 дисертащею можна ознайомитися у б1бдютещ Кигвського университету ш. Тараса Шевченка за адресою: 252017, Ки!в, вул. Володнмирська, 60.

Автореферат розклано 24 лютого 1997 року.

Вчений секретар спещалЪовано! вченох ради

Дщенко В.Ф.

3АГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальн1сть теми досл1дження зумовлена загальними процесами в1дродження нащонально! культури, важливе м!сце серед ' яких займае в1дродження в1ТЧИзняно! ф1лософсько! думки. За останн1 роки в галуз1 ф1лософП в1дкрито чимало 1мен забутих мислител1в, ф1лософська спадщина яких виявилася незапитаною у роки радянсько! д1йсность До числа таких належить i 1м"я Миколи Яковича Грота, який довгий чае викладав i BiB наукову д1яльн1сть в Укра'Ш. Саме тут за довг.1 роки наполегливо! i напружено! прац! народилася його неповторна й ушкальна ф1лософська концетця, котра по праву належить до скарбниц! в!тчизняно! ф1лософсько! думки, але до цих nip залишаеться мало досл1дженою.

1нтерео до творчост1 М. Я Грота привертае постановка i виршення ним багатьох ф1лософських питань: про предмет i завдання ф1лософП, про взаемов1дносини И з . ¡ншими формами сусп!льно'1 ев i домоет 1, про тенденцП розвитку 1 нацгональний характер ф1лософП, про метаф1зику i метод ф!лософетвування. М. Я. Грот в!дходить в!д традищйного для нашого недавнього минудого визнання головним питаниям ф1лософП питания про первиннЮть буття чи свгдомост! 1 можлив!сть шзнання св1ту, в1дкидаючи гносеолог1зм та абстрактн1сть ф!лософП, i повертаеться до грецько! традицп людиноцентризму,- привносячи в не! св!й самобуппй в1дт1нок думки - тдкреслюючи особливо значиму роль у розвитку людини почутпв i душ1 - i визначаючи св1й метод ф!лософствування як психологизм.

Особливий 1нтерес у творчост! М. Я. Грота викликае гуыан!стичний пафос та життевий характер його ф1лософп, заглиблен1сть П до етичних проблем людського буття. К Я. Грот по новому формулюе головне завдання ф1лософ1'1, визначаючи його як моральн!сне, 1 по новому ставить 1 вир1шуе багато з онтолог1чних питань, що хвилювали передов! розуми людства: про свободу вол1 1 моральний виб!р, про св1тоглядну ор!ентац!ю i духовний розвиток, про сусп1льний прогрес та 1нш1,- пов"язуючи !х з проблемою реал1зацп людиною свого божественого призначення. В1н стверджуе Bipy в людину, i 'i сили i здатн!сть вт1лити в сусп1льств1 ifleaora свободи i добра, бищо1 моральность а не буденно! морал1.

У ц1й проблематиШ ф1лософська спадщина М. Я. Грота

виявляеться сп1взвучною з багатьма гуман1стичними ф1лософ!ями XX стол1ття. Проблеми, П1днят1 М. Я Гротом у середшп-кшщ минулого стол1ття, ми : знаходимо у творчост! С. К"еркегора та М. Хайдеггера, А. Швейцера та Н. Аббаньяно, М. Шелера та Ж. Мартена Перекличка час1в як не модна краще св1дчить на кориоть необх1дност1 актуал1зацП грот1всько! спадщини 1 п1дкреслюе потребу у II поглибленому 1 всеб1чному вивченн!. Осмислення п1днятих М. Я. Гротом ф1лософських проблем у контекст 1 1х сучасшп постановки заруб1кними авторами на тл1 реально! бездуховност1 в сусгпльств! може бути особливо пленим 1 д1нним у справ! повернення в1тчизня!пй ф1лософП спрямовуючо! сили культурного розвитку.

Актуалыпстъ вивчення философсько! спадщини М. Я Грота виявляеться г в тому, що в н1й надано чудовий приклад зашиднення самих р1эних ф1лософських 1дей, синтезу кращих здобуткхв заруб1кно1 та в1тчизняно! фиософсько! думки - те, чого сьогодн! явно не вистачае багатьом нацЮнальним мислителям. Орган1чно поеднавши зах1дноевропейську ф1лософськую традицш з рос1йською рел1Пйною ф1лософ1ею всеедност1, М. Я. Грот зушв одночасно поэб1гти ф1лософського 1золяц1он1зму 1 зберегти власне обличчя в 1сторП ф!лософП. Шд1бно М. Гоголю у л!тератур1, творячи росхйською мовою, в!н став з"еднуючою ланкою м1ж укра!нською та росШською ф1лософ1ями, шднявши в!дображен1 в них нац!оналыи штереси двох народ1в до загальних 1дей гуман1зму, чим сприяв взаемному збагаченню культур.

Нарешт!, творчЮть М. я. Грота притягуюча для ф}лософського досл1дження ще й сво1м споборництвом, яке виразно виявилося у справ1 популяризацП 1 пропаганди ф!лософп в ушверситетах, створенн1 ф1лософських гуртклв, громад та журнал!в, в!дстоюванн1 самобутност! свое! ф!лософсько1 концепцП та !! права на життя у боротьб1 з ретроградами та традиц10нал1стами у наущ, освт та фыоеофП середини-кшця XIX стол1ття. Це актуально й для нашого часу, коли неповторшсть 1 ориг дальность фиософсько! души ще прагнуть вкласти в нове прокрустове ложе "философсько! науки" 1 пШгнати шд новий оф!Щйний трафарет державно! идеологи. Тому захист ф! лософсько! спадщини М. Я Грота 1 Грота-ф1Лософа, а не тхльки викладача I тлумача 1сторико-ф1лософського матер1алу, 1 в наш! дн1 також лишаеться злободенною.

Схуп1нь розробленост! проблеми. Перш! досл1дження

- з - ■

ф1лософсько1 спадщини М. Я. Грота з"являються наприкшщ XIX стол1ття. Серед них сл1д назвати пращ В. Зеньковського ("1стор1я рос1йсько'1 ф!лософП"), Г. Лопатша ("М. Я. Грот"), М. Лосського ("1стор1я рос1йсько! ф1лософп"), Е Соловйова ("Три характеристики"). В них анал1зуготьея ,головн1 ф1лософсью 1де1 М. Я. Грота, тдкреслюеться суперечлив1сть його ф1лософського шляху 1 незавершен1сть його фыософсько! . концепцП. Разом з тим констатуеться факт появления в Росп в особ! М. Я. Грота нового, самобутнього "метаф1зичного" мислителя.

3 позитивною ощнкою ф1лософсько! спадщини М. Я. Грота, його пост1йних пошук1в 1 здобутюв у визначенн1 завдань ф1лософп 1 пропаганд! П в Рос 11 виступають Ю. Айхенвальд ("Нарис етичних погляд1в Грота"), П. Соколов ( "Ф1лософськ1 погляди та наукова д1яльн!сть М. Я. Грота"), е. Спекторський ("Розб1р книги Грота "Ф1лософ1я та П загальн1 завдання"), Г. Шлет ("Нарис розвитку рос!йсько1 ф1лософп"). Схвальн1 в1дгуки на ф!лософськ! погляди М. Я. Грота знаходимо також в роботах Д. В1кторова, В. 1вановського, А. Раевського, О. Шеброка, В. Широка, П. Юркевича, Г. Челпанова.

Стриману ощнку творчост1 М. Я. Грота дають А. Введенський ("Пам"ят1 Грота"), Л. Толстой ("Спогади"), а також А. Козлов ("Ф1лософськ1 етюди"). Перший - за принижения рол1 рел1гп 1 поступки природознавству, другий - за п!дпорядкування рел1гп ф1лософи, трет1й - за надання почуттям занадто самост1йно1 рол1 в процес! п!знання 1 д1яльност1 людини. Разом з тим вони звертають увагу 1 на сильний б!к його концепцП - постановку питань етичного плану над ус1ма фиософськими проблемами.

Серед досл1дницько1 л1тератури XX ст. особливе м!еце у вивченн! ф1лософсько1 спадщини М. Я. Грота займае праця е. Радлова "Нариси 1сторП рос1йсько! ф1лософП" (1911). В н1й подаеться загальна характеристика стану ф1лософП в РосП, боротьба в н1й р1зних теч1й 1 напрямк1в, взаемини П з зах1Дноевропейською ф!лософ1ею, оц1нки найб1льш видатних представник1в академ!чно! ф1лософи, до яких зараховуеться 1 М. Я. Грот, зосереджуеться увага на досл1дженн1 його стосунк1в з К Соловйовим, Л. Толстим та шшими д!ячами рос1йсько! рел1г1йно! ф1лософп у науков1й та громадсьюй д1яльност1.

В радянський першд ф1лософська спадщина та Д1яльн1сть М. Я. Грота майже не досл1джувалиея, за виключенням к1лькох негативних згадок про них у ф!лософських словниках та

енциклопед1ях. <Идософ1я М. Я. Грота характерноувалася в них переваишо як ^ешистична, яка не мае щнностi для розвитку вИчизняно! думки ("IcTopiH думки у Московскому утверситетГ' (1982)), а його просв1тницька д1яльн1сть як пропаганда зайвих радянськ1й дШсност! ¡дей (Ф1лософська енциклопед!я (1961)). Що стосуеться його психолог1чно! спадщини, то лише в 1977 рощ вона була частково досл1джена в роботi I. Чесноково! "Проблема самосв1 домоетi в психологП" (1977).

В сучасну добу з"явилися перш1 позитивн1 згадки про ф1лософську спадщину М. Я Грота, проте це переважно досл!дження лише окремих аспект!в його ф!лоеофського вчення в контекстi загально! ф1лософи i психологи в УкраШ. Серед них сл!д назвати роботи Ы.Лука "Етичт ifle'i в ф1лософП Укра'1ни 19-20 ст." (1993); ЕРоменця "1стор1я психологП 19-20 ст." (1995); В.Горського "1стор1я украшсько! ф1лософП" (1996).

Такий стан доел!дження ф1лософсько! спадщини М. Я. Грота не можна вважати нормальним i таким, ир сприяе поверненню П у В1тчизняну культуру. Повернення iMeH потребуе повноц1иного в1дновлення i. всеб!чно1*о анал1зу ф1лософсько! спадщини кожного конкретного мислителя.

Об"сктом досд1д*ення в дисертац1йн1й роботi е ф!лософська спадщина М. Я. Грота, його викладацька та наукова д1яльн!сть.

Предает доел1дженкя складають ф1лософськ1 погляди М. Я. Грота, його головш ф1лософськ1 iде! та метод ф1лософствування в еволюцП i розвитку.

Мета дисертац1йно5 ростам полягае у всеб1чному доелгджешп особливостей шляху становления та розвитку фиософсько! концепцП М. Я. Грота, розкритт1 самобутнього, творчого характеру його ф1лософи та методу ф!лософствування.

Для досягнення поставлено! мети пропонуеться вир1шити ряд наступних завдань:

- розглянути духовну атмосферу та наукове середовище становления ф1лософсько'1 концепцП Ы. Я. Грота; проанал1зувати причини звернення М. Я. Грота на початку його ф^лософських пошук1в до психологИ; показати як вир!шувались ним в галуз1 психологи головн1 философсью питания;

• - проанал1зувати причини повороту М. Я. Грота до фглософ! I як caMOOTiflHO'i науки; осмислення ним тенденц! i розвитку ф!лософп як мистецтва; розглянути процес та ор!ентири, зд1йсненого М. Я. Гротом

выбору 1сторико-ф1лософського матер1алу для побудови "нового" вар1анту метаф1зики; висв1тлити зм1ст головних положень метаф1зики М. Я. Грота, И в1дьишпсть вЦ шших метафгзичних систем; -

- проанал!зувати вюпд М. Я Грота на онтолоПчну та етичну проблематику; розглянути виршення ним головних питань людського буття:. свободи воль духовного розвитку, морального вибору, гпдвалин та критерш сусп1льного прогресу.

Новизна роботи полягае в тому, що , вперше в критичн!й л!тератур1 всебхчко досл1дтено 1 глибоко проанал1зовано шлях еволюцИ ф1лософських погляд!в М. Я. Грота як представника в1тчизняно1 ф1лософ11, зм1ст та особливост1 його ф1лософських 1дей 1 методу ф1лоеофствування. Бона полягае таколс

- у визнашп приналежност! ф1лософсько! концепцп М. Я. Грота до гуман!стичного напрямку у в1тчизнян1й ф1лософськ1й думц1;

- у визначешп ф1лософП М. Я Грота як синтезу зах1Дноевропейсько1 ф1лософсько! традицП та рос1йсько! рел1г1йно1 ф!лософп всеедност1;

- у виз начета методу ф1лософствування М. Я Грота як психолог!зму;

- в характеристик метаф1зики М. Я. Грота як кетрадищйного вар!анту метаф1зики;

- у в!днесенн1 онтологП М. Я Грота до нетрадиц!йно! верен онтологП.

На захист виносяться наступи! положения, що розкривать новизну дисертацП:

- показано, что духовна атмосфера та наукоЕе середовище формування ф!лософських погляд!в М. Я. Грота визначадись домшуванням 1 дей вульгарного матер! ал ¿эму та позитив 1зму, тд впливом яких для вир1шення головних ф!лософських питань В1Н звернувся до психолог!!;

- визначено, що методом ф!лософствування М. Я. Грота е психолог1зм або почуттевий метод, в шдгрунтт! якого лежить вимога досл1джувати людину 1 ус! явишд сусшльного життя з позиц!й психолог!!, котра визнае в1дносно дом1нуючу роль почутт!в над мисленням ! волею. У грот!вському розум1нн1 психолог!зм як метод д!яльност1 1 п1знання - це ¡дея про душу як визначальний початок в людин!, про почуття як одиницю взаемодП св1домоет1 з!

СВ1ТОМ.

- показано, що в галуз1 психологи М. Я. Гротом були поставлен! 1 виршен1 так! философськ! питания як: проблема самосв1домоет1 людини (теор1я самосв1домоет1 як одночасно мислячого, вольового та почуттевого початку), рол! почутт1в 1 вол1 в розвитку людини (теор1я почуттевост1 як направляючих фактор 1в д1яльност1 людини), взаемодп !х ¡з зовншшм св1том природи 1 внутр1 ЕМ 1м св!том людини (Теор1Я псих!чного обороту як замкнено! системи душевно! д!яльност1), взаемод!1 духовно! (псих1чно!) 1 матер1ально! (ф!зично!) енерИй (закон обернення 1 збереження знерг!й).

- обгрунтовано, шр метаф!зика М. Я. Грота е некласичним вариантом метаф!зики. Метаф!зика, по Гроту, е наукою про загальн! форми 1 закони духу - як розуму, так 1 вол1 - в тзнаши д1йсност1 ! у вплив! на д!йсн!стъ, це наука про абсолютно достов1рн1 ! обов"язков1 як для розуму, так ! для об"ективно! д1яльност! як!сн! в1дносини явищ внутр1шнього 1 зовн!шнього досв!ду. Загальш риси метаф1зики М. Я. Грота складаюггь: психолог!зм - !дея про едн1сть почутт1в, розуму ! вол! в д1яльност1 людини ! душу як г! визначальний початок; монодуал!зм - .1дея про едн1сть ! водночас роздвоення "сили-духу" 1 "матерП-сили"; панте!зм - !дея про одухотворения св!ту 1 внутр!шнього Бога людини; актив¡зм - !дея про здатн!сть людини самост1йно розкривати сво! духовн1 потенци; рацюнальноЧрращональный гностицизм - ¡дея про здатшеть людини до п!знання Богу ! в1ру як дов1р"я до тверджень ¡нших людей; альтру'!зм - 1дея про добру, розумну сватову волю до життя 1 в!кове тяжшня людини до добра.

- визначено, щр онтолоНя М. Я Грота е некласичною верс!ею метаф!зики буття. Бона вказуе шлях до виршення головно! проблеми людського буття - зд!йснення людиною свого божественого призначення в св!т1: розкриття сво!х сил и потенщй, тзнання ! розвитку в соб! божественого початку ! ствердження вищо! моральност!, - через свое власне, в!льне волевиявлення, моральний ви01р, служ1ння благу ! щастю !нших людей. Головними складовими онтолог 1! М. Я. Грота е ¡дея про необХ1дн1сть зд1йснення кожною людиною свого божественого призначення; 1дея про духовний розвиток людини як передумову формування в н!й свободно! вол1; ¡дея про наяв!псть у кожно! людини свободи вол! ! здатност! П самост!йно реал1зовувати; ¡дея про механ!зм свободи вол! як

внутр!шн1й детермипзм; 1дея про свободу вол1 як передумову морального вибору людини; i дея про свободу вол1 як передумову i механ1зм реал1заци повно! свободи людини; ¡дея про три стани сощального розвитку - прогрес, регрес та iHrpec - i визначальну роль прогресу; 1дея про еволюЩошзм як оргашчну едн1сть песимгзму та оптишзму i цШсний погляд на прогрес; 1дея про зростання духовност! як основу i зростання моральност1 як критер1й сусшльного прогресу.

- встановлено, шр формування фыософських погляд¡в М. Я.-Грота в1дбувалося шляхом в!дкидання 1дей вульгарного- матер1ал!зму та творчо! переробки позитив1зму на rpyHTi метаф1зично1 психологi'i через визнання ф!лософ1I самост1йною наукою i осмислення !! як миетецтва з виходом на орган¡чний синтез зах1дноевропейсько! ф1лософсько1 !градицП (Платон, Бруно, Сшноза, Кант, Шопенгауер) та рос1йсько! рел!Нйно! ф1лософП всеедност1 (R Соловйов); ; ■

- доведено, що ф1лоеоф1я М. Я. Грота належить до гуман1стично! традицп у в1тчизнян1й думць В центр1 П постають проблеми буття людини: П смислу життя, духовного розвитку, niзнания та самошзнання. Головною тенденщею розвитку фиософП визнаеться pyx !I до найвищрго миетецтва, а голоеним завданням - вироблення i формування моральних 1деал1в.

Теоретико-методолог1чна база досл1дже1шя м1стить у соб1 психолог 1чний," метаф1зичний, 'соц1олог1чний, синтетичний та конкретно-1сторичний методи анал!зу, принципи об"ективного, всеб1чного розгляду, сходження в1д абстрактного до конкретного, окрем1 положения з проблем развитку та iCTopii фыософП сучасних укра!нських та рос!йських вчених: А. Босенка, А. Горак, А. Гулиги, ЕГайденко, Б. Гройса, А. Лоя, М. Лука, С. Кримського, Ю. Кушакова, Е Хам1това, а також шоземних вчених - Е Аббаньяно, е. Анчел, А.Койре, Е. Cypio та in.

Для кращрго розум1ння грот!всько! концепци автор використовуе в пор1внянн1 з и окремими положениями 1де! таких класик1в философсько! думки як Д. Бруно, Р. Декарта, А. Гартмана, I. Канта, С. К"еркегора, Ф. НЩше, Платона, KL Бердяевв, В. Соловйова, Ы. Хайдеггера, А. Шопенгауера, а також оц!нки 1 характеристики сучасникгв М. Я. Грота: Л. Лопат iна, А. Козлова, Е. Радлова, П. Соколова, S. Слекторского, JL Толстого, Г. Челпанова, Г. Шпета, ЕЮркевича.

В дисертацП використано також багато нових po6iT самого

М. Я. Грота, як1 дос1 ще не знайшли свого досл1 дницького акал1эу.

Апробац1я теми досл1дження. Головн1 положения диссертацп докладались i обговорювались на заседаниях кафедри философ!! Ки!вського университету iM. Тараса Шевченка i наукових конференциях: "В1дродження Укра'ши". - К1ровоград,1992; II СковородинсьК1 читання. - XapKiB, 1992; "Неперервна ocBiTa: проблеми, пошуки, здобутки". - Черн!вц1,1996; "SflHiCTb рацюнального ! ёмоц!йно-почуттевого у навчальному npoueci".-Хзрк1в-Ки!в, 1996.

Структура диеертацП м1стить у co6i вступ, три глави (1 глава мае 2 параграфи, II - 3, III - 3), висновки та список використано! Л1тератури.

ОСНОВНИЯ ЗШСГГ ДИСЕРТАЦП.

В перш1й глав1 "Ф1лософськ1 поиуки RR Грота в психолог! I 1 обгрунтування психолоПаму як методу ф i лоеофствування"

розпов!даеться про початок шляху М.Я. Грота у ф1лософш i виб!р ним методу ф1лософствування, змальовуеться духовна атмосфера та наукове середовище його ф!лософського вибору та !х вплив на розв"язання М. Я. Гротом найвакливгших ф!лософських проблем того часу.

У первому параграф! "Духовна атмосфера та наукове середовище форцування ф1лософських погляд!в М. Я. Грота" зображуеться тло, на якому в1дбувалися ф!лософськ! пошуки М. Я. Грота на ранньому етап1 його творчости Зазначаеться, шр час перших ф!лософських пошук1в М.Я.Гротабув позначений пануванням у культур! i фыософ! i вульгарного матер1ал1зму та позитив1зму, як! розглядали людину з точки зору його ф!зично! орган1зацП та гносеолог!зму. Саме цим зумовлене звернення його в цей час до психолог П, яка, на його думку, була тод1 единою наукою, що' прагнула осягнути справжню CyTHiCTb ЛЮДИНИ - И внутр1шн1й CBiT, душу, почуття, caMOCBifiOMiCTb.

М. Я. Грот зиаходився у цей пер!од п!д впливом позитивизму Спенсера, в1дкидаючи необх!дн!сть ф1лософи як самост1йно! науки. Одночасш BiH критично переосмислюе головш тези його позитивicTCbKoi теорГ!, психолог¡зуючи i наповнюючи ix новим зм1стом, i тому правомерно визнаеться першим великим позитивистом в Poccil друго! половини XIX ст.

. - 9 -

Методом свого ф!лософствупання М. Я Грот обирае психологiэм або почуттевий метод, шдвалини якого складають виэнання в Сносно дом1нуючо'1 рол i почутНв над волею та розумом людини i вимога Д0СЛ1ДЗКуВаТИ людину 1, ycl ЯВИЩа СУСП1лЬНОГО ЖИТТЯ 3 П03ИЦ1Й психолог i i та психолог i чного першоджерела.

ПсихолоНзм червоною стр1чкою пронизуе усю ф1лософську спадщину М. Я. Грота, лишаючись в1дправним принципом досл1дження поставлених ним проблем на ycix етапах його наукового шляху, охоплюючи також зр1лий в!др!зок його творчост!, коли bíh, не спром1гшись розв"язати на грунт i т1льки одше! психологи низку важливих для нього питань, звертаеться до ф1лософ11 i метаф1зики í починае розробляти П ключов1 положения.

У другому параграф1 "Постановка м. Я Гротам проблемн самосв i домоет1 у психологи i створення теорИ псих1чного обороту" вказуеться, що у галуз! психолог! I М. Я. Грот прагне поставити 1 вирiшити так1 ф!лософськ1 питания як: проблема самосвiдомоетi людини; роль почуттевостей i почутт!в у П житт1, п1знанн1 i д1яльност1; взаемод1я почуттевостей i почугт1в з зовн1шн1м cbítom природи та внутр1шн1м cbítom людини; структура, шдвалини та механизм псих1чно! або душевно! д!яльност1 людини; взаемозв"язок псих1чно! або духовной (св1домост!) енергП людини з ф1зичною енерг1ею матерП, тошр. Поглинаючи у uí проблеми, в!н створюе теор1ю почуттевостей, теорш псия1чного обороту, формулюе закон збереження енергП.

При виршешп ф1лософських питань у галуз1 психологи М. Я. Грот знаходиться п!д впливом ф!лософн Декарта, його положения про сп1впад1ння психira i свiдомоетi, методу самоспостеремення як едино всеохватнього та глибинного методу досл!дження людини. Водночас bíh переосмислюе його уявлення про caMocBiflOMicTi) ,як т1льки мислячий, розумний початок в людин1 в уявлення про самосв1дом1сть як д1ючу незалежно в1д першопоштовху едн1сть почутт1в, розуму та вол1 людини.

У ДРУГ1Й глав! "Визнання ф1лософ11 самостШгою наукою 1 розроблення 1L Я Гротом "ново!" метаф!зики" з"ясовуються причини повороту М. Я Грота в1д психологи до ф1лософП i визнання. í i самостiйною наукою, досл1джуються особливост! осмислення ним процесу взаемодП ф1лософ! i з íhiehmh формами сусшльно! св1домост1, зокрема з мистецтвом, змальовуеться його шлях до усв1домлення необх1дност! створення "ново!" метаф!зики, у яклй Си

етичним проблемам людського буття Судо б надане пров^дне М1сце, анал1зуються в1дШраний ним для ще! мети ¡сторико-ф1лософський матер ¡ал та основн1 положения грот1всько'1 метаф1зики.

В первому параграф 1 "Омислення ф!лософ11 як иистецтва" вказуеться, щр у зв"язку 31 эмшами, що сталися в росайсьтй ф1Л0С0фи у 80-х роках XIX ст. з витиененням 1з не! вульгарного матер1ал1зму та позитивизму рел1Нйною фиософ1ею, та визнанням самим М. Я. Гротом нездатност! психолог ¡1 осягнути поряд з внутр1шнш досв!дом людини досв^д зовншшй, вш повертаеться обличчям до фыософП 1 метаф1зики. Це в1д0уваеться через сп¡вставления ним ф!лософ11 з р!зними " сферами суешльно! св1домост1 - наукою, "релтею, мистецтвом.

М. Я. Грот приходить до висновку, шр ф1лософ1Я не зводиться н! до одн1е! з них, а виступае самост1йною наукою. 31 звичайною ж наукою вона р1зниться тим, що е найвищим синтезом ус1х форм св1домост1 1 едино' здатною у повному обсяз1 шзнати еутшсть людини 1 людського буття. Разом з тим, М. Я. Грот стверджуе, щр ф1лософ1я мае найб1льше мгсць з1ткнення 1 спор1дненост1 саме з мистецтвом. Осмислюючи ф!лософ1ю як мистецтво, в¡н висловлюе думку, щр в перспектив! свого розвитку вона буде перетворюватись на вице мистецтво - фиософське.

У другому параграф1 "Пояук 1сторико-ф1лософського матер1алу для побудови "ново!" метаф1зики" зазначаеться, щр визнавши ф1лософ!ю самост!йною наукою, М. Я. Грот придав перпючергового значения розробц! ¡1 головного "наукового елементу" - метаф!зики. Зробивши екскурс в ¡стор1ю - розвитку метаф1зики, в!н доходить висновку, щр жодна з метаф!зичних систем не в1дпов!дае його уявленню про метаф1зику як науку, здатну допомогти ф!лософП в1дродити в людин1 Д1йсно людське - духовнЮТь, моральность, осв1чен!сть. Через це в1н береться створити "нову" метаф1зику 1 зд1йснюе для вирШення • цього завдання в1дб!р необх1дного ¡сторико-ф1лософського матер ¡аду.

и. Я. Грот запозичуе 1дею всеедност1 В. Соловйова, зв1льнюючи 'П в1д м!стичного нальоту; ¡дею Платона про двоприродн!сть дут, в1дкидаючи П надм1рний рацюнал1зм; ¡дею, Дж. Бруно про розчинення Бога в людин1 1 ■ почуття як зас!б п1знания; 1дею Сп1нози про божестаену моральн1сть, зв1льнюючи П в1д абсолютного впливу Богу; ¡дею Канта про здатн1сть • самовизначення вол1 на основ1 категоричного ¡мперативу обов"язку 1 свободу людини в

моральности в1дкидаючи абстрактне розушння обов"язку 1 неможлив!сть п!энання моральность ¡дею Шопенгаура про значения вольових якостей людини 1 зв"язок 1х э1 св1товою волею, в1дкидаючи шдпорядкування перших зл1й сил! останньо!.

У третьоцу параграф! "Основн! положения метаф!зики М.Я.Грагга" показуеться, щр творчо опрацювавши ус! в!д!бран! 1де1 1 синтезувавши 1х у свою ф!лософську концепцию, М. Я. Грот визначае метаф!зику як умоглядну науку про загальн1 закони 1 форми духу -розуму 1 вод! - 1 вплив його на д1йсн!сть, про абсолютно ДОСТОВ1рН1 1 обов"язков1 для розуму 1 0б"бктивн01 д1яльн0ст1 людини як!сн! в1дносини яви1д усякого досв!ду - внутр1шнь0г0 1 зовн1шнього. -Розповсюдивши сферу ди метаф!зики не т1льки на шзнания розуму, а й вол!, не т!льки на п1знания, а й практичну д1яльн1сть, М. Я Грот в1д1йшов в1д традиц!йного уявлення про метаф!зику.

Обрання я ним у якост1 першоджерела св1ту монодуал1зму 1 заперечення мон!зму та дуал1зму дало п!дстави квал!ф1кувати його метаф!зику як варгант нетрадиц!йно! метаф1зики. Шд дос1 не вживаним н1 заруб1жними, н1 в1тчизняними ф1лософами терм1ном "монодуал1зм" вш розум!е едн1сть 1 водночас розд!ле1псть "матерп-сили" та "сили-духу".

Мэнодуал!зм М. Я Грота т!сно поеднаний з ¡деею панте'!зму, у як1й поряд з одуховоренням св!ту Богом, ¡снуванням у св1т1 певного морального порядку стверджуеться наявн!сть у кожно! людини свого внутр^шнього Богу 1 божественого призначення, що в!дкривае !й шлях до актив¿зму 1 моральност1 - . здатност! опанувати найвищрю духовн1стю 1 ствердити найвищу моральшсть. Визнання етичних проблем буття людини головними питаниями ф1лософП, вир1шенню яких мае сприяти метаф!зика, вилилося у М. Я Грота в особливу 1дею альтру'!зму про добру 1 розумну св1тову волю до життя, яка пов"язана з Богом 1 спонукае людину до добра в 1м"я 1нших людей 1 свого майбутнього.

Бовим у метаф!зшц М. Я Грота е й поеднання 1де1 всеедност1 рос1йсько'! рел1г!йно1 ф!лоеофп з ращональною традиЩею зах1дноевропейсько1 ф1лософП, що знайшло свое воображения у формулюванш ним 1де! рац1онально-1ррац1онального гностицизму про можлив1сть тзнання людиною Богу 1 положения про в1ру як дов1р"я до тверджень шших людей. Новим у метаф1зиц! М. Я Грота е й розум!ння ним психолог!зму як методу п!знання 1 д1яльност1.

; *" " 12 -Психологизм розуьиеться ним не просто як 1дея про дом!нування почутт1в над волею та мисленням, а як !дея про душу ' як визначальний початок в людин 1, про почуття як одиницю взаемодп св1домост1 з! св!том.

В п1дсумку М. Я Грот робить висновок, шр метаф1зика хоч 1 важлива частина ф1лософи, яка слугуе П методом, проте - це ще не вся ф1лософ1я. У ф1лософП, кр1м наукового елементу, яким е метаф1зика, зазначае вш, 1снуе ще суб"ективний елемент, пов"язаний з творч1етю 1 душею особистост1 1 народу. Через це ф1лософ!я нав].дм1ну В1д метаф1зики завжди е воображениям суб"ективного св1ту людини 1 носить нац!ональний характер.

У трет1й глав! "Звернешш М. Я. Грота до етичннх проблем лщдського буття 1 обгрунгування морального гавдання ф1лософ11" вказуеться, що розробивши головн1 положения "ново!" метаф1зики, Ы. Я Грот зосереджуеться на виршенн1 питань людського буття 1 створешп "ново!" метаф1зики буття або онтологП, а також розв"язашп етичних проблем у поеднанн1 з проблемою сусшльного прогресу.

В параграф! 1 "Проблема свободе вол1 як центральна проблема онтологП" аналгзуються пошук М. Я Гротом мехатзму свободи вол1, висунення ним 1де'1 психологичного детермШзму, його ставлення до детерм!шзму та 1ндетерм1н1зму, уявлення про процес розвитку лщсько! вол1 та Н зв"язок з1 св1товою волею.

В дисертацп зазначаеться, що М. Я Грот в1дхиляе 1ндетерм1н1зм як хибну доктрину I обгрунтовуе свободу вол1 з позищй детерм1шзму, але безпосередньо з ним И не пов"язуе. В1н вважае, щр мехашзмом свободи вол1 е внутр1шн1й детермШзм, який визнае обумовлен1сть мотивов св1домост! попередн1ми психолог¡чними станами. Джерелом цього детерм!н1зму, на його думку, слугуе воля, яка е причиною уЫх наших дШ та псюачних енерг1й 1 з"еднана з1 св!товою волею до життя, яка 1 виявляеться в людях як шдив!дуальна воля.

Важливий вплив на формування воль зазначае Ы. Я Грот, зд1йснюють почуття 1 розум. Почуття лягають у шдгрунття волевиявлення людини. 0кр1м цього, за допомогою них зд1йснюеться ш знания людиною себе та довколишнього св1ту. НарешП, вони м ¡.стать у соб! коршь надчуттевого ¡деалу, який розум передае воль Розум оброблюе 1 впорядковуе почуття, скеровуе ними, вказуючи р!чище воль Однак у зд1йснешн т1е! чи 1ншо1 верен

свободи, накреслено! розумом, переконаний М. Я Грот, перевага 1 приоритет все ж належить вол!, причому не св1тов1й, а 1ндив1дуальн1й.

Умовна свобода кожно! 1ндив1дуально! вол1, стверджуе М. Я Грот, е даром божествено! вол1, проте аби вона зд!йснилася людина мае докласти чималих зусиль. Воля формуеться поступово, спочатку переважно п1д впливом матер¡ального чи ф!зичного початку середовища та орган1зму, згодом - переважно духовного - 1дей. Через це у людин1 постШно борються два прагнення: одне -духовне, гуман1стичне, до досконалост1 та ¿деалу, друге матер!альне, его!стичне, до самозбереження.

Перше прагнення сприяе формуванню в н!й духовно! вол1 1 тим самим в1дкривае !й шлях до свободи, друге шдбурюе низьк1 пристраст1, п!ддаючись яким людина заперечуе власну свободу. Людина, стверджуе М. Я Грот, повинна дбати про розвиток свое! духовность аби.И духовна воля перемогла его!стичну, бо саме це в1дкривае шлях до свободи вол1. Правильно сформована воля, доводить М. Я Грот, е передумовою зд1йснення людиною свого божественого призначення.

В параграф! 2 "Утвердмення свободи вол1 як фундаментального принципу ыоральност1" розглядаеться вир1шення М. Я Гротом проблеми морального вибору людини, моральних засад 2 морального порядку св1ту, буденно! морал! та божествено! моральность боротьби з1 злом у св!т1.

В параграф! зазначаеться, щр М. Я Грот, стверджуючи !снування у св!т! певного морального порядку, витоки якого, на його думку, лежать у св1тов!й божествен1й душ1, вказуе, що людина, знаходячись п1д владою ц!е! сили, також прагне до нього. Проте через свою монодуал1стичну природу вона часто опиняеться на меж! р!зних ситуац!й, як1 змушують И обирати М1Ж буденною мораллю та божественою моральн!стю. Цей виб!р виливаеться у розв"язання нею д!леми "обов"язок або щастя".

М. Я Грот наголошуе на необх1дност1 слулйння обов"язку, причому обов"язку не абстрактному, а конкретному, пов"язаному з1 щастям 1нших людей. Служ1ння людям заради 5х щастя, стверджуе в1н, неодм!нно принесе щастя 1 тому, хто 1м служить. Проте все ж головним аргументом на користь морального вибору обов"язку, на думку М. Я Грота, е те, що служ!ння обов"язку св1дчить про завершен!сть духовного розвитку людини ! в1дкривае !й шлях у

майбутне, де разом 31 ствердженням вшцо!. моральное^ вона реал1зуе свою повну свободу.

Шти чи не п!ти шляхом обов"язку, каже М. Я Грот, залежить В1Д свободно! вол1 людини. Т1льки свобода вол! дозволяе !й вирватись з пут буденно! морал1, та всупереч зовн!иш!м обставинам зд1йснити св1й моральний !деал ! ствердити вицу моральшсть. 0ск1льки к передумовою свободно! вол1 людини е розвиток !! духовно! вол!, то й моральний виб!р П залежить в1д сформованогр в н1й духовного потенд1алу, у даному випадку моральн1сного. Тому сустльство, робить висновок М. Я Грот, мае дбати про моральне виховання людини.

В параграф! 3 "Моральк1ств як основа прогресу людського Суття" анал!зуються погляди М. Я Грота на перспективи морального розвитку сусп!льства, його уявлення про прогрес, м!сце ! значения в ньому моральность виробленння власного сЫтогляду. .

В дисертацП зазначаеться, що погляди М. Я Грота на прогрес зазнали в1дчутно! еволюцП ! корекц! 1 пор1вняно з раншм пер!одом його творчост1. В!д ототожнення прогресу сусгпльства э прогресом природи ! уявлення про нього як про процес зростання енерг!й, коли головним механ1змом прогресу вважалося перетворення енерНй з нижчих форм у вивц, в процес 1 якого вгдбуваеться зростання продуктивное^ 1 св!домост1 !х витрат, М. Я Грот приходить до розум!ння прогресу як зростання духовност!, яка вим1рюеться насамперед розвитком моральное^ сусп!льства.

В розвитку суеп!льства в!н розр1знюе три можлив! стани -прогрес, регрес та !нгрес, як1 зм1нюють один одний. Проте, зазначае В1Н, багато з мислител^в в ¡стари фглософп схильн! абсолютизувати якийсь окремий стан, ир призводить до утворення таких поширених св!тогляд1в як оптим1зм та песим1зм. Обидва св!тогляди М. Я Грот вважае хибними, оск1льки вони роззброюють людину, перпшй - надм1рною самовпевнен!стю у сво! сили, другий -безв1р"ям у них. М. Я. Грот виступае приб!чником св1тогляду, який поеднуе кращ! риси оптим!зму ! песим1зму 1 називае його еволющотзмом, який стверджуе, шр в розвитку сусп!льства можлив1 1 мають м1сце р1зн! стани, як! саме ! св1дчать про зм1ни в ньому, а вщтак ! про його еволюц1ю. Прогрес, стверджуе в!н, неможливий без регресу та ¡нгресу. Моральний прогрес те« неможливий без морально! деградацП та морального застою.

Визначаючи чинники впливу на розвиток моральност!

- 15 - •

сусп!льства, М. Я Грот шдкреслюе осоОливе значения у ■ цьому розвитку р!зних сфер сусп1льно1 св1домост!.' зокрема науки 1 ф1лософп. Шр!внюючи IX м1х собою у Ц1й функцП, В1н вказуе, що якшр наука лише опосередковано, через розвиток духовност1 людини сприяе розвитку П морально! ев¿домоет1, то ф!лософ!я. безпосередньо надае !й моральний ев!тогляд, здорове тлумачення юральн1сних джерел життя. Через це головним г! завданням, на душу М. Я Грота, мае стати осягнення закон1в морального буття 1 вироблення моральних 1деал1в для людини 1 сусп!льства.

В заклменн1 дисертацШно! роботи робляться висновки, що:

1. В еволюцП ф1лософських погляд!в М. Я Грота можна вид!лити три р!зних пер!оди: психолог!чний, метаф!зичний та етичний.

2. Шд час свого захоплення позитив¿змом 1 психолог1ею в1н розв"язав для себе питания самосв1домост!, створив теорш почуттевостей та псих!чного обороту, виробив почуттевий метод досл1дження для ф!лософп.

3.3 визнанням ф1лософП самостШною наукою, в!н, пор1внюючи II з р!зними формами сустлыю! св!домост!, д!йшов висновку про перспективу розвитку майбутньо! ф!лософП до вицрго мистецтва.

4. Лишившись невдоволеним здобутками 1снуваших в 1стор11 ф1лософ1! метаф1зичних систем, створив власну, так звану "вдву метаф!зику", характерними ознаками яко! стали як переосмилеш ним ие! психолог1зму, пантеизму, актив 1зму та альтруизму, так ! нов1, вперше запропоноваш ним особисто !де'!, зокрема !дея монодуал1зму та !дея рац1онально-1ррац1овального гностицизму.

5. На грунт1 "ново!" метафгзики вш збагачуе 1 розширюе свое уявлення про ф1лософш та П завдання, роблячи висновок про нац!ональний характер ус!ляко! ф1лософи та II етичну спрямованЮТь у виршенш проблем людського буття.

6. У розв"язанн! головних онтолог1чних проблем в1н також йде нетрадищйним шляхом, обумовлюючи дш вол1 механ!змом психолог!чного детермШзму, а 11 свободу - п1дпорядкуванням его!стичного початку вол1 II духовному початку, та стверджуючи свободу вол! як передумову морального вибору людини ! зростання моральност! як критерий духовност! 1 сусп!льного прогресу.

Головний зм!ст диссертацП воображено в наступних лубл1кац1ях автора:

1. Про актуальн1сть вивчення ф1лософсько1 спадщини М. Я Грота // ВЮник Кшвського ушверситету. - К., 1993.- 0,5 др. арк.

2. Свобода вол1 як передумова морального вибору у ф!лософп М. Я. Грота/7 В1сник Ки1вського ун1верситету. - К., 1995.- 0,4 др. арк.

3.6дн1сть чуттевого 1 рацюнального . . в гумашстичнхй фЦософп М. Я. Грота // Сдн1сть рационального 1 емоц!йно-почуттевого у навчальному процеси Науково-методичний зб1рник. - Хартв-Кшв, 1996.- 0,3 др. арк.

"4. М1сце ф1лософсько1 концепцп М. Я. Грота у еучасшй ф1лософП осв1ти // Неперервна осв!та: проблеми, пошуки, здобутки. Зб1рник наукових праць.- Ки1в, 1996.- 0,2.др.арк.

5. Философская концепция а Я Грота // Нацюнальна ф1лософ!я: сучасне, минуле та перспективи. Тези допов1дей II Сковородинських читань. - Харк1в,1992. - 0,2 др. арк.

АННОТАЦИЯ

Головченка О. Е Философские взгляды Н. Я. Грота. Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. Киевский университет им. Тараса Шэвченко. Киев, 1996.

В диссертации освещаются основные философские идеи ЕЯ.Грота, метод его философствования, основные етапы его творческой эволюции, место и роль его философского наследия в отечественной философской мысли. Важное внимание уделяется также пониманию духовной атмосферы и научной среды, в которых происходило развитие его философской концепции. Установлено, что метафизика и онтология Е Я. Грота являются нетрадиционными вариантами решения основных философских проблем в истории философии.

Ключов1 слова: психолог1зм, монодуал1зм, метаф!зика, самосв1дом1сть, свобода вол1, моральний виб1р.

ANNOTATION

Golovchenko О. V. The philosophical out look of N. Y. Grott. The thesis (manuscript) for attaining the sientiflc degree of Cndidate of Philosophical sciences. Speciality: 09.00.05 -history of philosophy. Kiev University named after i

T. 6. Shevchenko. Kiev, 1996.

The main philosophical ideas of N. Y. Grott, method of his philosophizing, main stages of his creative evolution, place and role of is ntive philosophical heritage in native philosoflcal thought are illuminated in the manuscript.

Great attention is paid to the under standing of spiritual atmosphere and scientific environment, in which development of his philosophical conception was performed.

It is established, that metaphysics and ontoloqy of Grott are non-traditional variants of decision of fundamental philosoficl problems in the history of philosophy.