автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.02
диссертация на тему: Проза Т. Шевченко в контексте развития европейского воспитательного романа

Полный текст автореферата диссертации по теме "Проза Т. Шевченко в контексте развития европейского воспитательного романа"

РГ6 од

- 7 !п0!1 1£$&ДЕМ1Я НАУК УКРА1НИ

ЩСТИТУТ Л1ТЕРАТУРЙ 1м. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

На правах рукопкс у

ГРЙЦЮТА НАТАЛЬЯ ШКОЛА 1ВНА

ПРОЗА Т.ШВВЧЕНКА В КОНТЕКСТ I РОЗВИТКУ бВРОПЕИСЬКОГи РОМАНУ ВЮСОВАННЯ

10.01.02 - украТнська л!тературп

Авторе ф в р а т

дисертац!? на здойуття наукового ступеед

кащиш&та ал' долог ¡«них наук

Ки1а - 1933

Робоча виконана у В1дд1л! шовчвнкознавотва 1нституту л1тв-гури !м.Т»Г.Шввчвнка АН Укра1ни

НауковиЙ нер!вник - доктор $1долог¿чних наук

В.С.Еород}н

0фщ1йн! опоненти - доктор ф)лолоПчних наук, ирофесор

1.0.Дениоюк - кандидат 4Ллолог1Ч1шх наук М.П.Еопдар

Пров!дна орган}яац!я ~ Одеський уН1В8роитет 1м.I.1.Мечн(КОва

(кафедра ¡сторН укра!ноько! л1тера-тури)

Захиот в1дбудвтьоя " " _ 1993 року о _ год.

ьао|дннн! опац1ал1зоаано1 ради по захиоту диовртац!й на здо-гтя наукового отулвня доктора $1лолог1чиих наук (Д 016.35.01) * 1нститут{ л!тератури 1м.Т.Г.Шевчвнка АН Укра!ни за адресою: ЮОЗ, Ки1в-1, вул.Грушевського, 4.

Э диоертаЩвю можна ознакомитесь в сИблштец! Ьютитуту гератури ¡м.Т.Г.Шевченка АН Украьчи.

Автореферат роз ¡слано < " г -Л953 року

УЧЕНИЯ СЕКРЕТАР !Пвц|0Л|зовано! ради

щвдат ф|лолог1чних наук ^УЬЛАу, М.М.СУЛИМА

Пройдена жанрово! овоар1дноот! прозн Шеьченка, И входкен в контекст уоталених у зах1дноевропайських л1тера?урах генолог них оиотем, трактування пов!отйй Шевченка як художнього явища : зв"язку а процесами формування романного мислення 1нтерпретува лкоь до ineplujHiu шевченкознаватвом дооить скупо, лише в загал них риоах, хоча вивчення цих питань кр!зь призму ооыаодення оо биотоот! ыитця як багатог. аново1 творчо! 1ндив!Дуальноот{, р{в ман1тно! у формах художнього саысвираження, отановить безоумн! ний 1нтерео.

Проза Шевченка воображения нсанравого яошуку, що яревал над рецептивниы заяозяченням стараотишв t охац. Розвиваючиоь у руол! ооновних тевденц!й европейоько! романно1 твор^оот!, худо: ня проза Шевченка вначною ы!рою в {д била на т!лыш характер л!т ратурно! генези } ф1лооофоько-еотетично1 думки в Укра!н1 оарад на ыинулого атол1ття, а Я концептуальн! напрямки канрово-темат ного вм1атонаповнення авропейоышх л^ертур у ракуро* проов!т: тальоьних ов{тогладних ваоад. Сама в повестях Шевченка принцип. i традицП п[знього Проов!тнкцтва одержали яакраве 1дейнв та х; дожне вт1лення. По аут! ыова Дце яро еформованай в csolx найбГ виразних формах у меках проев ¡титальоького рвал1аму нсанровий р новяд роману - роыан виховання, представлений в зах!дноавропей ках л1тературах 1ыанами В¡ленда, Воцеля, Еан-Поля, Гате, Новал оа, Т!ка, 1мм8рмана, Шт1фтора, Келлера, Готгельда, Ф1~ц1нга, О на, Вальтера Скотта, Д1кканоа, Руосо, Вольтера, Мюоое, КраоЩ кого та 1н,, роман, оообливоот! якого »же у ХУЩ о®, були теорв тичио ооыиолен1, оокрема, в роботах Гарда ра та Вланкенбурга .

Звернання до питань жанрово? моди&1кац|I роману виховання ШевчанковШ проз! - його канрово! оивциф!ки i комплексу окдатн кошозиЩйних та образних дом!нант - даемохшв|от> в{дкрити д вий ракуро у девчэнкоанавотв i. ооШльки привертев увагу до про лем отруктурних оообг-востей «ачру, яKl роовиваютьоя на оонов! сталих (дейно-тьматичних парадигм t о вред я них основною в )двя становления оообиотоот!, П еволюг'йн! I двотруктивн1 комплекс що окладаюгь морально-атичняй та еотвтнчний потенц1алпэо1упу,

Розвиваю'-'.с^ у русл! оог.овшш тевденц1й европейоько! рома но! творчост!, проза Шевченка а, проте, ц!ляс орлПнальною, н

Hierder J.W Auch eine PbiEoiopkie iter öuehichte. r<r ¿.tdun der AietuchKoil; Eio-nkinbit^ CA f. Vernich übet den Vornan.. Leipzig илЛ Legrü . UM.

онально оаыобутньою, Том? уявляетьоя важливим розкрити ц зв"я-к } з нац!овальною традкц1ею ганру роману виховання.

Отеа, а;л"уальн]с?ь доед}дч;ання зумовлена яосиленям i нг в peil до прози Щоаченка в широкому ¡дейио-ф}лосо£ському контекст! звктку даного жанру, з необх1дним урахупянням ííoro $.ормал; но-'руктурнйх ознак, що а очевидшотю сприя?;;ме .пауковому збагачзн-I оучаснсго шевченкоэнавства. ося1льки роблться спроса т;:яоло-чного э1отавлення, а в!дтак i як}оно нового осмнслання худсж-о! прози Евиченка. В цьому, вдаонв, i лолягае .чау.чопа новизна бот и.

И концелтуальшеть знаходить свi¡1 вкяв у тому, цо лрозова адщина ш'йьчскка доолдауеться через призму коз iva 1х набуткгв чаоного теоретичного та ¡с<горако-л1тератупного трактувапня линь жанрово! специф (,ки роману анховання.

Кета I заздання досл!Джецня. Основна мета диоертацй лоллга-в тому, що6 на конкретному матар!ал} - лов}стях Т.Шавченка -сШдити овоер1дн!сть нанротворчих алеманов роману виховання р1оду формування í становления в його нацiопальному вариант! 1зь призму типологИних сп i бб i дне сень 1з в1дпов }дно:о традицию евролейських л! тара турах, да х;..Л канровий р!зновзд на даний час в уже с£,0р40Еаннй у cboÍx класкчних зр&зках, Кв маючк на мет i олити во! мокслиз! асполти, диоартант лврадовс1м лрагнуз грун-внша ваов}тлити проблему жанру j ноулозиц i I, а таксж проблему руктури герся i хар&ктеру, оЗ"е.му i эвсоб!в виракення кон^лгк-, що характеризуемся в цьому «анровшу р!зновид! рядом тилоло-Ч1шх констант, а таиож звдрнути увагу на заоойи автороько! ра-взентац!! м«з р|зних р}*нях жанрово! моде;Л.

У зв"яэку а окреоленою матою лоотсчо р.чд ддщщь. Пдеться о то, щоб виявити, як сама синтезуаалиоя а проз! EL »ленка типо-ri4Ho блдзьк! формадьно-структурн! ü }дойно-^}лооо|.оыи лара-гш: «meTHi, образн!, мотивацiíhíí атилвеш}. Автора длсорта-? ц|навить, що гл бу^о лривнаооно традщ}ею i що траноформова-, оо.лслено к лераосмиолано на основí !ндкв|дуадыох таертах, лос jabKiix етичних г.иркувань - яккм.був влаенвй худаэшЗ сй»зг вченка, iioro бласна концзлшя сталоымь .л ссоблстоот í,

иавдакия лолчгало такоч; у тому, щоб разглядите прозу , беручи г ■ уве^и бв0„у.1я1вну орган»чн; близыисть о?;ш.о:.л. стеу koív. яозз 1!, проза Л жгвоявоу в ouíbb' yiao&tícaa'i j алчного, ментального i j нтуIт;.бн о-емлiричнога, мемуапно-

б!огра$1чного ' художньо витвораного. КрШ • зверталась ува-га на "дуал!зы Шевченка* - питания, порусюнз нэ'градййН'гнкм шевча! кознавством*, концепция як<з1чэ осгрукговуе'гьйя дво»а no.itоемантч-нга.ш формами тяорчо/о ! особист(сного саиовира&вния ва {н-

телектуальному й амоц!Иному ({мпресиано-екопр^сийному) ровнях.

Методолог}чну сонорл? доел1дкшш:-: сгаколать принцип, щ. При цьому гЛау.роншнпй аоггеи? дае мохииг&1оть вкявити певя1 структурно-тшюло^чи! ад>ыкоион?а та ЫтрожаировI йарадигми в поветях Шввчекка як Еар1ант1 роману шховакня, а скнхронгчний аспект дозэоляе розкритй оьоер!дн$свь Конкретно-{сторичного зм1сгу, що транофосыуе традиц!Имо усгалену жанром худсжню систему. В результат! на основ! дахшдяупаного художкього матер 1алу складаоть-оя "улвленкя яро законом1рносТ1 ся!вв1дношэння зм!сту { *орми, про набуткк вторично! повтшш, ясняття про ст>.уктурно-типолог1чну природу жанру I Кого {сторичну :.:1нлкв1сть. У робот 1 Еикористано також пор1вняльно~типолог{чиий 1 л сур 1вняль.чо-1<у?орйчний мотодк.

Для рсэробки наукових КритерIIв доол1дкения викорнотано } враховано теоретичш розробки э питань гзнеалогЛ роману вихован-т, зо'креыа пого жанрово! тялологН { концепц!! героя (роботи М.Бахтина, А .Д1алектово1, А.Зуева, Д.Затонського, М.Кудша, М.Му-двс!т{, С.Гайжюнаса, 1 .Влодавсько!, а також таких заруб{кних учеша, якД.Еакл}, СкХоув, Г.Еорхердт, А.Шец, К.^стор, Ю.Шарфс-швврдт, А.Редер, ф.^ртиШ, Р.Паскаль, Г.Сейдлер, В.ПреЙзевдзнц, Л.Кен, ¡0.Якобе, Содо пройдами вивчення характеру 1 концеп-

цН особистоот!, то о<зиоша у вага знерталась на пращ Л.Пнэбург, З.Кирилюк, С.Тураеза, Г.$р(д1ендара, ¡О.Манна; щодо

проблема образу автора I рейрегштац!! автороько! св ¡домоет { - на прац! М.Бахтина, Я.Гшабург, Ё.Нормана» К.Петрооова, В.См!ляноь-ко!; щодо пцтайь в таоре^ачному ! тшолоПчному висв1тлен-

Н1 - на прац1 Ю.Лоцмана, Н.У*ех1на, ГЧПоепелова, 6.Доб{на, Л.Цилв-вича, Л.Лев{тана та 1к.

Дже ре ль ьт х&слХг^т е не т'льки художн! ТЕори Шзв—

ченка, ала Такой ГюГО еп5стоЛяр1й { щоденник. 3 метою в1дтворення тияолоИчнога контексту аалучаються класичн! зразки жанру - ромг-Ш1 виховання» Й,-В.Гете, Еан-Поля, Г.Келлера, В.НарЬ;-

ного, С.Т.Аксакова, 0,Герцена, Л.Толстого та ¿к.

Практична 5Ш>лгеНнй дксаптаиП. Бона дае мошиаЮТь 1стотнс

розшкритк 1снуш£ уяйяенкд про сьоср1дн!сть { тшолог1чн[ рис и ху-

*

1 Див.: Грабозач Г. Шевченко як м1$отзорець. К., 19Э1.

живо! прози Шевченка, про особливом! жанрового I образного 1СЛ9КНЯ яовта, зм!от його ооц1ально-$!лооофського кредо, Роэуль- .

1ти даного наукового досд1дкення можуть бутя впкориотан! при 'воренн! оинтегачних, узагальш&эчюс праць (типу 'ЧоторН л1твра~ 'ри"), при створеннI драцх. ¡о прейдем жанру, стилю, психологЛ юрчосх!, в компаративгсткчному л!тературоэнавотв!, а також у 'рсах з теорИ та Iстор!? л}тератури у вищих I оерздн}х учбових .кладах.

АпробаШя робота. Дисвртац1я обговорена 1 схвалана вдапдом вчонкозкзвптва 1нституту л!тератури ¡г.Т.Г.Шввчонка АН УкраТни. . тему диоертацII виголошано допов{д{ на наукови! конфарэнцН «Г.Шаачоико: 1стор1я } аучаси{сть" {Ки1в, 1939), шавченк|воькШ к$еренц1I в Одаському унгверийтет! (1969), XXIX га XXX неуков!Й вченк1веьк1й конференцП (Одвса, 1991; Донацьк, 1993), яонфервн-»•х. молод их учвних в !нститут1 л!тератури 1м,Шевченка АН Укра1ни 988, 1989), ДиоартацН'не досл1дкення одержало апробац!» також виглйд!. статей ("Слово } час", 1991, $ 12; 1993, № 8, В1оник !вського ун!ввроимту. 1сторико-ф1лолог!чн{ науки. Вид.8, К,, 92). В5дпов1дний описок подано в к1 нцI автораферату,

Структура ! о?" ст.: робота. Д..сертац1Я складаотьоя {з зступу, ОХ р03д!л1в, висновк1в i списку лггерзтури, Обсяг - 19? стор.

^ обгрунтовуоться актуальн}оть I новизна проблема,

а за но яро стушнь !Т вивчення, вйзначаютьоя м е-т& ! завдення до-1дження, а такок вис^г.глкхот-ся дроблами ген зол роману виховання укр*Л.нськ!й ; европейсь'кх л1тературах; оооблква увага приц1лл-Зся теороткчноыу эопекту дослхджуваноГ жанрово! моди${кац11,

¡Терний роздьч - "Сгрукт.урно~г;:полог{чь. ос об/двое т1. пев!ст| 1ИЗН8ЦЫ" як.жанрового р{знсз:;ду ромак виховання".

Звернення йовченка до жанру виховХного роману в!дбивае опаци-су бачення ним оз!ту I суеп;льства, ного пошукп атикс-встетично-1деалу. Лейтмотивом лов ¡от; "Бдазк цй" е думка, зПдно з якою ;кна, розвиваючпоь, проходить складнлй шлях особист{сного ота-1Л9нн,., причому дощнантою тут вистулав вялив обстаячн { оврадо-1а. Не остг--че м1оца в цьому зь"язку в!дводитьоя хриетиянськ1й »ал;, рал!Г1йнйм яочуттям, отноподагиг!^!. Характер формуотьоя тям, оточенняы а в!дтак !нд;ш!дуалыпоть 31 авоШ комплексом хо-еыоц!й.' IX та мора^по-етичних парадам персбувае в пости,-динаы!ц! . Оботоюючи просв^титбльсыи тещ, .чцП пврви ¡остI а оыий природ! добра, гармонП й краен в дуо! 1деЙ Дш.Локка, Руо-

со, Пеоталоцц}, прщ"шаючи лринцияово спорыней! йласним думки пр виховання Г.Сковороди, Шевченко прагне до зобранення анал!тично! характеролог!í, усв|дошщачи, що антрополог!чна 1 оуоп!льно-ооц!' а ль на сутн{сть лвдиня яеребувають у д!алектичн!й едност!. За И1ав-ченком, !х оп!в1онувашя, подеколи супе решать, кеадекаатн1сть ■ при незапеточному пареважанн! оусп!льного над природн!м - ь дясе-релои розвитку, еволщП ado ж занепаду оообиотоот!, джервлоы га] мои i I чи дисснанс!в у м! кро- i макрооз1тах. Tía: сашы Шевченко hi блихшетьоя до розум!ияя остального дотерм1н!зму,

Концвпц!я антрополог! з.му в трактуванн! Шевчанка у сзо!й сут-hoctI эсНгастьоя з обгрунтовано» л!зншв т.Еахт1ш;м концелц!ею двоединого динамичного становления лидини I св!туколи чао i npocTip входять в сстзо лвдини, а II е30ЛЮЦ1Я являс собою в!добрг жання сашроэштку й оновлетш св!-тобуття. Генеткчно ця думка склалася в епоху Проев¡тнкцтва, зокрема на н1ыоцько.му грунт! в "!де! виховання лэдського роду" у ЛессШга та Гэрдера, худоясньогс вт!ления вона набула у ранньому б1огра${чному роман,» вкховання (В!ланд, Вецель, £1лд!нг, Стерн, Ппдель, Еан-Поль), згодом знай-дала розвцтокуроыанн1Й творчост! Гете, на грунт! украТнсько!'л1те-ратури дала свШ : сторико-нац! спальни!! пар i ант (еволюц!я канровю домiнам? в!д kktüIhoí л!терэтури включно до йов1стей Г.Ф.Кв!ткй-Основ"яненка, як! «окна ввакатк предтечею роману виховання в укра ! нсьнШ л!тератур{).

Слгд особливо п!дкреолют, що концеяц{я "вЕхс -ання" Шевченке некажливо розглядати, шпуотиаан а уваги базоуын!вно важлив! в ху докньому та !отор!осо$оькому контекст! йог; творчост!, в Його феномен! !вдив!дуально! яоЕХоанал!тично! кокцзпцН так! структура icTOiíl Í й культура укра!нського народу, як фольклор 1 ы!$олог!я, християнство, духозно-еткчна двдоктика Б|бдИ, традсщя л^тодиоаи ня, i дал! "IcTopifl PyolB", розвиток книгодрукуванад, становления видо! осв!ти в Укра!н! - в!д братсышх шк!л, Ккево-Могкляноько! та Острозько! академШ до Харкiвсякого та Кп!вського ун!вероите-т!в, впл1Ш на духовну долю поета будитолькхх тевденц!й Кирило-Мо-фодПвського братства. Bel ц! окислов! чинааки в ¡дейно-темагич-ному контекст 1 пов!стай ыають концептуально-сеиантачна, а такса емсц!йно~лсихолог!чне иавантаження. Вони е опосередковашш noel cu ! смисловкм виракенням «вторсько! 1де! вяховаиня над!опального ха

-i--

Лив.: Бахтин НД!. Роман воепктанйь а его значен/.з в ¿сгори реализма // Эстетика оловасного творчеотза. . ".199-249.

актеру, що оообливо вираэно прозвучала в пов1ст1 "Елизнецн".

Проблема влливу 1оторико-.]ац!онально! стих!! на характер -дна з приняипошх окладових авторсько! концепцИ взаемозв"яэку Юдини 1. середовгда, одна з докпнуючих рко Шевченксвого антрополо-1чного детерм!и!зму; таким чиной,-!сторико-нац!оналыш $угнц!я сдана перетворюеться в структурно принцип образотворепня, де аз значения кокна !з субстакп!ональних особдлвое'гей характеру. вогр!дн!сть художньо-фIлооо*ського гидходу до проблем; роэкрива-гьоя на конкретицГ образ ¿в, серед яках. найлоьптшшими е постав этнкка Сокири, Савват!я, Степана Лввииького» Глибокий ?дейно-ое-энтичний стопине < геральдичний образ роду Сокир ("Елизнецн"), TaiiOîK духозно-втична концепц!я центральних образ!в noaioreSi Наймичка", "Варнак", "Музикант", Так? трактувакня пацJouaльного арактару вир{зняе виховавч! тенденцП Шевченкових nosiCTe П В КО-" ; 1нших, под!бних за жанром твор|в, де герой за маскою посеред-Dotî, що випливас з прынципоэо узагальнюючих засад характеротво-}дая, втрачаз сбою нац!ональну окреолен1оть, яка може бути вставлена ллте $з зовк!шн!х реал!й, зокрема, |з сюжетного зм1оту, мо-зл! хронотопу, а такок $!гури автора. Геро! проев!тницькбго-ро-зну виховання"(Вильгельм Мейстер,- Агатон, Ем1ль, Зелений Генр1х, зм Джоно, Тр{стам ШендО нацЮнально аморфн!, вони hù маять к! щ!онэльноТ, H! icT0pji4H0î визначеност i, ос кальки конце/пи я начального характеру ще не утвердилася,

ТиполоПчна ся{вБ1днесен5сть nosicTi "Елизнеци" в межах гено-шу роману виховання розкривае ыожливост1 трансформацiï жанру. зв"язку з цим постае проблема оновлення й розвитку аанрово! тра-щП, розбудовл тидологiчш1х структур шля::ом втручання ориг!наль~ к неолоПзм!в i HOBOTBûpis у стаду сготаму жанрових констант, 'купш'сть дом!нак? у структур! сюжету - л'н1ЙнЬ-б|о.ра$1чний )И!щш комдозкцП; концепция становления особистост!, котра поре->вае в пост{йн{й духовно-втичнIл ев^люцП ; оюжетна модель: "роки тчання" i "роки _;акцр1вн, що включая так! компонента роману ви-(ванн:, як чао ! npocTip (хронотоп дороги); протагон!от I вихо-!кня' мотив духовного наставництва, перссн!$!кований постатями ¡кравих оообистоотей; арх!тектон!ка центрального образу-характа-як духовио-естетичного центру; конструктивна роль автора; тра-;ц!йний авт->б1ограф1зы - усе це в1дтьоркз модель жанру, стан.-ть його ripo, однак не обмежуа художню фор-улу концел-'î вихо-ння в !ндив!дуально авторськ!Й 1нтердретацН. Принцип полярное-

т! гаро1в (структура б{нарного образу-характеру), поол!довн!оть вибудош конфл{кту на ряд! одозиц!й ыорально-етичного I ф(лоооф-сько-ествтичного характеру, оп!вв!д ношения Ьздив{дуального 1 маг стрального скшет!в у !х внутр!шн1й I зовн!шн!й формах вияву, нео-лог!зми коипоэицп, концепц!я нац!оналыю1 тидологП характеру, л!ризм, як одна 1з конструктивних рио лоетики, ом1ливе нозднання романтизму з традицию проов!тницышш канонами - ц! овоер1дн! новацП розкривають р!зноман!ття шляхIв виходу митця за мен! жанров о! традицп, охоплюють оукупн{сть модиф!кед!й жанру в проз! Шовченка. Таким чином, канрова традкц!я може даватк необыекен! ыожливост!, зумовлен!, зокрема, нац{опальною спациф!кою розвитку жанру й типом худонснього ыиолення автора.

Пср!вняльно-тилолог!чний принцип паукового досл!дж0ння дозве ляе виявити в пов!ст5 Шавченка своер!дн!сть конкретно-!оторичной зм!оту, що трансформус уоталену жанром художню оиотему. Наоамяа-ред це позначилось на своер1дшй семантиц! окжетно-фабульних яар£ дигм, як!, яопри жанрову отал!сть иодел1 "виховакня", продуктивно вшшпули на комяозиц!ю образно1 система. Зокрема, на увагу заолу-говуе отил!отика центральное обрйз1в-характер 1в.

Шдкреолена антитеза при розкритт! духовного й морально-етич ного ества геро!в ввд!ляе як сшолове ядро б!нарний образ, двоедй на структура котрого являв ообою протиотавлене поеднання характе-р!в, що розвиваютьоя в р {вновелихих яод1ево-чаоових вкм1рах, алв !з зворотною семантикою.

Концептуальна загострен!оть б!нарного образу окреолюбться кр!зь призму парадоксально1 сл!льност{ м1ж характерами-антиподами Саме завдяки показу кожного э близнюк{в у сп1вм!рноот1 й з{ставлена з !ншим увиразнюстьоя глибина духу, багатотво {нтелекту, мо ральна довершен!сть одного й оуц{льнв опустошения. н!кчвмн!ом» 1и шого, звиродн1ння його до тваринно! подоби.

Семантична структура б!полярного образу м!отить у соб! н!бй персон {ф{ кована "добро" 1 "зло", лозитивн! 1 негативн! кипев! на чала. Протиборство антиноы!чних начал в1дбуваетьоя на р!вн! 1дей, роздум1в, к!нцевих вионовк{в. На 1х основ! автор моделюе свою кон целц}ю становления оооби^тост!, яке в{дбуваеться в поеднаин! 1з сусл!льнши й ыорально-етичними детерм!нантами соц!уму.

Своер!дна яобудова б!нарного обрезу в лов!от! Шавченка, очевидно, боре витоки э б!бл!йних джерел. Арха1чний мотив староэав!т но! легонди яро Авзля й Ка1на, втративши «орстоккй акцент брато- I

бивотва, набрав у "виховнШ" пов!от! Шевчеяка нового й актуаль-ого трактування,

Павну роль у отруктурн!й будов! б!нарного образу в1д1грала просв!тницька л!таратура, яка пильно ставилАОЯдо проблем вихо-ання. Аналог махан!зму б!полярност!, кола двом героям заде"! р!з-i вих!дн! умсви формування,- энаходимо в noBicTi ¡4,Карапз!на Чувствительный и холодный" (1303); логлиблена £!лософ!чна !нтер-ретац!я б ¡парно! структура наявна i в рскан! ii.Kapav.3l на "Рыцарь, ашего времени" (1803).

У noaTjiui Шевченка уеадещ1я до ант/гетичност! - одна а най-оширвн!ыих с[орм образное?!^, чо, межуюта з Контрастом i проти-гавдвнням, вццкшдала Шовчанковому св!тосприйманню з ¡ioro гостям в!дчуттям оупзрочност! життових яващ, лвдоьках характвр!в. обраясувадьн i шшшвосТ! анТвдомН лриьебдквалп. Шевчэнка,. романса ! раал!ета, насамлеред своею д!ев1ста i анал1тичн1стю. Отож зрто простежити генезу б!нарного антитетичного образу в ряд! тво-¡в Шавченка.

Рецепцш мотиву Ка J нового братовбивства знаходкмо, зокрема, поем! "Тризна", Тв!р цвй, насичений алегоричними образами, сим-рл!кога, з глидинним п!дтекотом ^уто Шзвченкового розум!ннл особи ркста дав ф!лосо$сыш узагальнана лоняття гуман!?му, дебов! до лпжнього - на лротивагу настроя;/, неправедноет!, антагон! эму-. "Ког-а брат брата алчот крови, Ти сочетал любовь в чужкх"*\ - двосту-энева антк-'ошя - на зертик;5 чьпому i горизонтальному р!внях -эццепсуе думку про те, ii о не кровна, а духовна сдоргднен^сть <зд-ае лмдяшеть I лобро. Будуючи думку на антином^чних па рале лях, звченко лереосмпслюе староэав!тш'.;: мотив ; св!тл1 христтянсько! эралг. Орган 1зиц!я центрального сСгг'.зу поеми, Еезталанного, скон-зн'гроьана ка поеднаш-ii кротнлежнссте;:: не;,осконалосА i й прагнен-! до няйвищих !деал!в, божаотвенност! ! диявольс*жо1 спокуои, що эрються в душ! л!рпчиого героя. £к душ! героя "Тризш:" вкрують si отилП - ангел~аька i демон!чна, гак доляризуяться i геро! Лоокал во! криниц!" (у друг!й радакцН), Варнак ! Максим виступа-гь л у дв! сторони одного образу. У план! психолог! чно-емоц!йно! 1дпов!дност! ц1 б!полярн! характер:; слиз'к! за природой до л!рич-

1 Дав,про к : Чаиати 'А.Г, Поста-» контрасту в поез!! Т.Г.Шев-зика // Ря;.. >i?»jMffypu;.Mi80«5<,. - !Р?в. - У 3. - С.49-63.

п

~ Тарас Иоаченко. Пс:?::с л1С:. У 12 •:•. - К., 1389. -

Л. - С. 159.

иого героя "Тризни",

Подалыну {нтерпретац1ю di парного образу бачимо в м!стер!1 "Велик ий ль ох". 7в!одае антктетичний образ <5лизнюк1в 1ван1в% щ< Í3 сферн особист!оно!, морально-етично! веде до осмиолення глиби! шос процео!в у житт! та ícTopi! народу, нацП, укра!нсько1 держа-ни. Для нас "Великий льох" тим б!льш ц!кав;:й, що ларалел! його алегоркчно-образних реалШ, конкретних реыш1оцелц}й i левних персонал!й дотлчн!, da прозоро аналог}чн!, {дейно-структурному типу б!нарних образ.'в-характер1з Шевчснкових повштей.

Иопередню саробу створения такого типу образу в худижнШ др< 3i Шевченко робигь у лов i отí "Музикант". Модель "аиночого вар{ан-ту" 63парного образу сестер .Пзи i НатаиМ немовби апробувала !дег Е1нарн!сть образу "Близнецов" мае виразна композищйне офор лення з сижеtí noBloTi, В noBicr! "Елизнецн" сяоотер!гаемо сама той випадок, коли "внутрШн!, еыоц!йно-омислоз1, тобто кошозицЗ! Hi зз"язки и i ж сюжетними ел1зодами (ситуациями. - Н.Г,), шод i в* ляються ваклив1шк,ш, ппк зв"язки влаоне ошетш, ягепннно-часов i1 Свжетний паралел1зы "едноот! протилекнойтей", введений Шевченкои у структуру виховного твору, набував доцантрового прийому ояовц Руш!ем комяозкцп, дкерело:,: саморозвитку характер1в у псв1о*! g показ rspolB npi3b призму ситуаций, в яких виявляютьоя ix xapaí тер, риск вдач!, морально-етпчн! засади. Сама через сктуацП лейз мотивом проходить доминанта оволюц1йно: о розвитку особи v вихова!-hí яситтям - оботавинами i оередовшцем, СитуацП ри.уютьоя за при* ципом сюжетно-тематично! в1Дпов1дноот! й утзорюють б!нарн! опозк-Ш I.

Хронолог i чно першим i найб!льш триватл у художньому час! е контрастна э1ставлання низки лист!в Сават1Я i Зосима до отчого дс ыу. Ыонолог!чне саморозкрдття характер1в грунтувтьоя на п!дкреоле но !вдив!дуальн!й образно-психологК-нШ оонов!. Лиоти з!отавляють ся як на зовн!шньо-формальноыу piвнi - за обеягом, частотою кора-оповдування, стилем, так i на внугршньоиу - емоцiйно-зм iстовому. Введення ел!столяр!» як худохенього приему оащчитв про драгнення

' Див. зокраыа: 1b?"íh Ю.О. Коментар до "Кобзаря" Шевчеика. - К., 1934.- С.265-266, а також: Шевченко Тарас. Кобзар Ред., стапм i пояснения д-ра Леон ¡да Еишцьксго,- В1ннШег, 195":. Т.2. - С.272-273.

2 Див.: Введение в литературоведка;'.- / '>д -.v-U IV: П^' -;-'-рл. - !.!., 1975. - С. 175.

евченка проникнута у внутр!шне життя героя, що власна Й становить еобх!дний елемент виховного жанру.

Тячс!ння до р!эноаопектного вмотивованого розвитку хврчктр.р{ь, яжання анал1тично виов!трти множкпн1сть граней особиотост! rixu-ss автора на необх!дн!сть з!ставлти образи в пария! культу рао-ес-этичного. Мотив духовно! оамоц!нпсст i ¡втерцретуотгл./- >(■•.;••::. din'u у отвтну ситуацию, по моделюетьоя як глястрвщя .и тарах; i иотецькях зац!кавлснь Сават!я i Зосима. На псоллапл Сав»т1я т«ьс • ати з Петербурге бетами "Оотаннього дня Ноше!" 3r.ev.u, л!сля nr,«v-¡кань, купу в братов! оп1?.чану л!тографН} "'J'i нь Нргоййг.из нп ов! Св.блени". ЗеличниЙ тв!р Гркллова не гидом;:?. оСш-ъ w. v; ту:.- -rifo-owiuêpy, "луоток испачканной бумаги из числа разных картинок", о продаються кп Крвоьчому^ уоиоблас його мио'е«п.ьк1 ¿£i.;..x;i. 1оть для нього грош!, нав!ть i невелика суыа, - ти ри,! разила поведгнка брата.

• Ооновн! вузли оитуацН впявляаться в лор1аняннг зчшшпэ, оздум!в, реакцШ кожного з repoîB.. Jloriîta поведении безпосередпьо алежить од внутршньо! еволюц!!. "отивування кожного з херактер!в изначаеться д!ючими оботавинаыи, тш, як герой проявляв code i яд ов.гдомлюе влгспо "я". "як Савченко висвгчуе ключов! момонти ево-

П/ИЙНОГО РОЗБИ'ГКу, КОЛИ В дув! rero'n тНдбуэдкЛЪС*: ДуХОИНО-*№-ïIîhî зруш'зння, формуютьоя "••.'ел характеру, Полдняннн И г^рэял-гги«-* г<*ро1в у б!нарних сптуац! ях римуються ¡три л-itc

ли » одн"т*о ситуетлвного гн!?дэ в |н>\й (напр.,'/ йои<>р«дньо а г.•.,-;.»-тй олтуативч! ii пар); д!еслояя - ^оял, ЛЩ'ЩР, нялиоал, ms^-v-t ,

удил, ц0лу5ил; ¡ывнники -- oc'mm, ka£tki!:i, л pour, в; irr-

ite). Коше !з с л i в вар1к0т'ьпя я kï льхох l итонац ! йно-^кспр' окнтх ог!отрах, що недае овмант,щ сл!в новях омлслових зиячень'. Стнд!«. икр ситуатязяих Мг/гявлень увиразнюе й хронолог!чну сп1вв1днесе~ iOTb розвитку дп в "Близнецах".

Перн! ситуац-iî- не i зольозаш • р^онують, с »,

родовжують одна одну. Слт'уативн! парк ув"язуптьоя в довгу низку отивувань, збцр!гаючи всередин1 структура слметрнчну чергов!сть

.-льних сюжетнлх ллан!в. Та:;, аилл!зевян» влае ситуативно з1-гавлення зноходить лоНчне лродост.оння в <<ас7;лт.и'.: сп д! ï ; "¡"ертв ! дув!" М.Гоголя i лизьковартка.^ рс;лн -

эдмежа Лчла" i.!.Зотова. 1нтелв::туальн0-й0т^т;'.чну <-..:-•;«к чрних образ !з набузае продовуонил в :'.ол! -'лт ■..:/. yicz"/.«.-... звчвнко тлм oatoiM показу« HecniB!.:ipHicTb "л^р^са; 't va-J'A

эор'";!.!:! духовк;:х та i нтело ;;т у-а ль а о- и с т-з зх:;:-:;:- Сзз?:т:я i

Зое яма. Духсвний антагонизм геро!в посилюетьоя, виявляючи нов! ри-си характеру Сават!я, - вдуыливе заглиблення в художн!й тв!р, за-хопяення його !дейно-эм!отовою та образною наонаин!отю на проти-вагу верхоглядству Зооима, задоволенню дешевим бульварним чтивом, що не спонукае до роздуы!в, !нтенсизно| робот:? душ!. В подальшому мотив духовност! проявиться у отавленн! близнят до культури народу, нац!онально1 1сгор1I; в !хньому св!тогдяд!,

Розлоге ситуативне порIвняння-протастааленкя з ялощини 1нтв~ лектуально-естетично! переходить до ыорально-етичних проблем, Кон-кретизуючись на вузлогчх реад!ях Штиг;о1 б!ограф!1, Шевченко в форм! натурал!стично окреоланих нарис!в розкривае ов!т оправин!х, щирих I одухотворения яочутт!в 1 на лре-ивагу - розбв1цвн!оть, аморальна оть, зневажання будь-яких овятощ!в,

Вибудовуетьоя ч!тка оиотема образного св!ту, яка грунтуетьоя на принцип! антитеза характеров, Головн1 геро! полярно розм^дову-ють !дейну семантику пов!сач. В!дтак у "Близнецах" наявн! дв! р!в-новелик1 кульм!наць!^ точки розвитку ладини - духовно-етично довершено! I вдеградовано!, Антике-Ля обраа!а аавдяад ситуативному контрасту утЕоршз "двосв!т", Уо! оп!вв!дноон! ае'шчинй виховних л!н!й дихотом!чн!, 1ааол!док д!алог!чяо| структура ошету в йов!о-т! вшальовуетьоя б1нарна едн!сть образ1в-характер1в.

В ц!й проев!тительоьк!й аа духовно-еотеткчнйм наоиченням ед~ ноет! утвердження Й заперечення ~ непоаторна овоор!дн!сть ! тидо-лог!чна закодшан!оть пов1от! Шевченка ян жанрового р!зновиду ром< ну виховання. . .

У даному раь г. проблем." жанру !з загальнотеоретичних площин переходить до роэкриття можливих I! трано$ормац!й у нонкретиц! ху-дох'нього твору. Лог!чно виникае проблема од!вв!дношення жанру Й 1Ш.ив1дуальност1 яиоьыпнняка. Не виклииао оумн!ву, що киттездаТ-н!сть жанру, критер!й його "наз^ШланоотА "трансйормацП'' залежал од процесу ¡ндив!дуал!зацП. Синтез !вдив{дуального ! тради-щр-юго вг.значао, в"чоне, принца.., на якоыу побудована художньо-образна концепция. М.Бахтин ! лоол!довники, вивчаючи роман в] ;.озання ХУШ-Х1Х ст., лриймали за жанровгЛ! канон "одногеройну"стру1 туру. Герой трактувався як единой концептуальний центр ошету. в якслу абс.лютиз7еться в^трШнг ¡дейио-ч^лооофсько "я" автора*. Але в дан'й концепцП не врах^ьано, го канрова традиция мо;:;о обор' : Бахтин ИЛ,!. Эстетика словазнгго тверм'отва,- М.,1981. С.037-395.

атиоя i наяеродбачоними мо!клиэоотями,Дошавченк!эоы'.ий роман вихо-1ання у сюжетному план! dys одноцонтровим, нав!ть у тому раз!, як-¡0 мав двох геро!в-брат!в (йан-Поль "Пуототлив! роки" 1804), тобто xhi сюжетн! л!нН були нер1вноцши. У Шезченка в "Близнецах" nooTÖpiraoMO сюжвтну двоцентров1<ш>. АналогИний принцип ки.:ло-иц!! знаходимо вже ?!льки в лгтератур1 XX ст. {"Нсрцно i Гольд- . увд" Германа Гессе)'.

Питания характерстворення розгдядзаться як сукупн!оть ecOJw-П автороько! концелц! I та генезк художнього образу у зь"язку с< орушеною Шавченком проблемою становления й роээитку особлотост:, о розкриваеться у св!тл! Iдейно-художн!х кон;гепц!Й npou3iv;:Tc.a-ько! вствтшш, яка зумовила "задашоть" |делно-темзткчпо1 кол;!?, "aanporpanoBafnoTb" сюжету, моделквання (зокрема, образу по-итивного героя виховання) у в!длов!дпост1 ¡з каьок'чпнми уявлвн-ями про гармон!йну еуа'Н!сть довершено!, духовно эр1Ло! особксто-т 1 •

Шввченк!в позитивний герой зг!дно з типологию роману вихо-ання далекий в!д "титан!чних" звершень й устремл!нь, Bin - звк-айна "оередня лвдвда" (жанрова традиц!я), однак за зс:зю зозн!ш-ьою перео!чн!от», звичайн!ста - та!на духовного багатства, благо-одних прагнень, чеснот, наснага активно! спли молодого покол!ння. о оут!, в яов!ст! Цевченка, ыова аде яро здоров! .спли над!!, про-уджвння яких прагнуди ще проевIтяпки ХУШ ст. Ца питания набувало Укра!н! середини XIX отол!ття гостро! актуальное? i, осмльки по-едбачало одну з форм вияву нац!онального вЦродження. и;одо цього авченк!в герой виступав як попередник демократичного типажу,яккй клавоя вже в л!тератур! друго! половини XIX ст. I саме через об-аз позитивного героя Шевченко-проза!к утвордкував сп!й !сторичний птим!зм, в!ру в глибок! ыожлявостi людського роз^чу п нявичерин! жервла духовност!.

DopieHTOBaHicTb Шевченка на розкгиття динам!ки становления арактеру у розма!тт! особист!сних вняв:в включала ! болкч! розлу-аый над тим, що шлях до самоствердження с складни.!, неоднем!рним що в!н далеко не завади приводить до позктивних насл1дк!в.

Шевченкова концепция "вч'рачоно! особнстост!" постас эа-

либлення у втико-$!лосо£ську суть явица. Природа гапоСнлх ссосуп-|в у середовиии, де пануять влада rpoineit, сваполл, розорат,

* Див,: ГаЯжонас С. Роман Боепитания: Лоэти.-.а и rnnc.v.:.;.-» а Автореф. на соиск... кавд.{илол.каук. - !9"С.

моральиий розклад I духовна пад!ння проголошуютьоя нормою життя Й повод1нки, зыувувала доата визнати, ио фундамент уоього цього эакладаеться сусл!льшш вихоьанням, яопра здоров! генетичн! аадат-ки Е доброчиннкй родинний вялив.

Духовна опустошения, м!зэрн!сть киттевих 1нтерео!в, аыорадь-н!сть Зосима, засв!дчують !снування эгубних психолог!чних тонден-ц!й, що пркзводили до потаыовано! кризи знеособлення. Через низку вар!ативних лоихо-еыотивних ыотивувань (душевних оупаречноотей,. поихолоПчних зрив!в, депресивних неузгоджень, непорозум!щ> у влаоному "я") Шевченко трактуе переродг.ання героя як явище, що за-слуговуе не лише оскаркення, а й !стинного вСмл!вання над "втраче-ним життям", Уявленню про глибоку граге,тг1ю духовно! руйнацН олри-яа ч!тка лзксико-оеыантична окреолен!оть образу, вар!шчи, як раф-ран, стоаозно Зосима ! прикледавчи до зчтолог1чно оярр1дненйх йомз образ!в ("Неочаиный", "Музыкант") семантему "неочаотный"} круг о-об!г 31,! 1 стона дознания в!дбуьаетьоя доцентрово до одного .олова, на-бузаачи узагальненогоанал^изму.

Шевченкова художня кондепц!я "втрачено! оообиотоот!" в!дзна-чаеться синкретизмом. Ця проблема {снувала не лиге ц кол! л!тара-турно1 образноот!, д. низкою твор!в був отворений художн!й тдл (1пол!т Хлип!н "Неочаотный", ротм!отр Курнатовоышй "Прогулка.. ,и, князь Мордатов "Княгиня", оф!цери-опокуоншш *'Кап!танша", "Наймичка", м!чма:г Облонський "Художник"), а й взбилась в маляротв!, во-крема, в оерл добутово-сатиричних малюшиа "Притча яро блудного сина", Передусяривертае увагу те, що генеза ц}е! худогньо1 !де! мае глибоке етико-ф!лософсь чо джерело - П витоки у новозав!тн1й олоь!д! (5вангел!я в1д Луки, ХУ, П-32).

Але евннгедьоька притча для ыитця - не !ыяульо для абстрактного морал{зування, а сэого роду праз!д дати "душу раздирающие картины" тогочаоно! д!йсност!, Сзоср!дними зобракалыш.щ символами, ыиотецыши алегор! яг,и, метафорами Шевченко вмотивовуа овоа прагчення затавруват:: не повед!нку (а, отже, й оообу) "бвооозна-те^ного негодяя", а оуогильство гч першопричину лвдських отраас-дань. Очевядними е концептуально-тематичн| яерегуки багатьо" арку-ш!в сер!! з окремяыи еп!зодамц »шття занелащеного героя "Близнецов", "Несчастного", стор.'нкаыи цоденника й еп!столяр!к> пер!¿>ду заслання.е^ангельськ! рецапц!! згадукгьоя в малинах "3>а в кар-ти", "В хл!в!". /.ле Шевченко в ово!й КчтарпретацМ покути !де знач-но дал! пср1вняно з б!бл!йнимн мотивами - його герой, як жертва

усШльних нвгаразд1а, yoooöjmc неотерпн! муки смартвшня людини з ру!нах киття; цо алегорично.доказано в образ! цвиятаря ("На ладовшц!"); герой повгстей танож гике не тгвинтар! бездуховность мотив лэтальноот! сярийшетьоя ян едино н'рне, логична эагершен-I статно? л{нi Т негативного героя; характер яозбзвлений об"е::-шно! оуспы!ьно-1оторично! перспектив:;. Такою i s дшлакхика ühB~ -знково! концопцП "втрачено! oooókctoctí",

Сяираючксь на оагатий ыатерхал 3apyöiKHoI прози П&зченкозого эсу, присвя^ено! проблемам становления оообистост:, в;;р;зняомс Н1Й концептуально за/ост ре ну, як тип, не гативну (або регресивну) юлюц!ю лвдыш, то стала !дейно-теыатичниы 2 сэ-етно-комг.озлщЧ;-ш ядром «анроЕого р!знозиду "роману кар"ери"\ що походить Í3 ¡карзсчно! TpvíKUl I ' с характерниы для £ранцузько1 й англШсысо! тератур (геро! Еальзака, Стендаля, Слобера, Мопассана, ДЬислза, ¡ккерея), дв образ сусп'(льствв, проектуючись ка особист1сть, ш-»ля'а руйн!вку силу, цо веде роман виховання до трагичного фп^лу.

У такому контекст! звернення Шовченка до образу нигатнзного |роя, котрий 1де шляха.; вироджекня й опустошения, бачитьог як ро-'м}ння письменником загальних тецценцп! у розвитку буття. Проблэ-■ "«трачено! ссобистост!" Шевчг-нко вир1шуе S\cyci доби, идейно толссо ¡э загальноа -эстетичною традяц1в» сучаснсот!, але водно-¡о Його горой кс се в соб! -.уто особист i сне, мае ч;тку окрес.и-сть в íctc(";íu<o-h;::; ¡опальному контекст i чао у. В цьсму csoepi;i;w ¡явилось, счаэата б, дкиаы!чио злиттл {едизЦузльних особливое -й великого таланту письменника й глпбинних еткко-£ i лее о|.сьг.Ил нпенцай ейохи.

У гр.7Г0МУ розд!л! - "^тг.ко-естеткчиа ко:;цеп;ия ссгбпзтостi : втдобраиенп/) р&.;ая?ячнпх тенденщй э ¿золэдк г; рея гемпну ■ззчггя"- розглядокться жанров} особлиност! поз i от i "лудо:ш.;:'." у нтекс?! icropil4j-t::no*.ori4hoí генези роману виховання в тому йо-• р!эновид1, цо перехукузт.^ся з тегатичноа гру.юю тьс-piß про .v:;o-цтво ! долю художника. То кий тип роману пихедання "£и.ыигтсупам в досить псоиренгл на терен! н!мецько! лгтературп, зокрэыа в опчост! гото, ксез.-.!ся,• 7!ка, рис;; його з:т>:сд;:г.о t-.cvjг.

у-со lí'.obrti л пемоп'ппа i л а роз i ; ло ст."

'•ч.г/м noBícTi "Худо&нил" о ja перед-хеки.. 0-т&л:аи . v

' Гатонский 1.2. Ъ :юшо время. Y¿75. - :.; .'..

" Гив.: '.'.зкуоство и худочасх в русс ко;: ;,;;; ¿p^t: г. •

V -л "

худоясньо в!цтворити етапи духовьо-миатецько! эволщП таорчо! ооо биотост!, грунтуючиоь га меыуарно-б1ограф!чному матер!алI{ оиоь-менник майотерно вводить у фабульну структуру автоб!ограф!чне начало, яке визначае ка лише зобн!шньоп од1езуоюжетн1оть, а й внут-р!шню концепц!ю, етико-еотатичну спрямован!сть твору, Поглибланий автоб!ограф!зм впливаа на опециф!ку сп!вв!дношення в романн!й фабул! художньо витзореного ! реально !онуючого, в якому яревалюо аутентична начало, що эумовлюе лриндепову в1дкрит1оть канрово! форми. 1дантиф}кац1я автороького "я" а худокньоыу образ! сгано-вить кокцеятуальну еотетичну !дею, що "яровокуе" отильову манеру на руосо!оьку слов1дальн!сть ("Я хочу показали сво!м друзям лвди-ну у во!й правд! 1\ лрироди, - ! ц{ею лвдиною-бу% я"*), -яка глубоко вв!йшла як в евролейоьку, так ! в роо!йоьку роыанно-лов!сте-ву прозу ("Поез!я ! Правда" Гете, "Спов!дь окна в!ку" Уаоооо, "Минула й душ" Герцена, трилог.'я Толстого}.

ПовЮть "Художник" отрорэна в дус? роаантичних тенденд!Й роз-в-тку автоб!ограф!"ного роману виховашя; И структурною ! сюжет-ною доы!нантою в киттелис творчо! оообиотост!» Формування оообио-т!оно1 самоц!нност!, криотал!зацтя миотецького таланту утворыать концепц!» фабули, е II головним руш!зм. В центр! л!н[йно-б!огра-ф1чного сюжзту, що роэгортаетьоя в хронолог1чн!й Посл!довноот{ без тешоральних !нверо!й ! ретроспективных аллвз!й, автоб!с-граф!чний герой. 1стор!я його дуиН - ооновнхЗ об"окт у ваги, оок!\а ки жанр автоб!ограф!чного роману виховання перадбачао не от!льки б!ограф!ю зоаншн1х прояв!в героя, ок!лькк внутр!шню його б!огра-ф!ю детально в!д?ворену динаы!ку духоьяо! 8р!лоатГ2. 1нтелекту-альне, творче начало зумовлюоться духовним окладом героя, артио-тиркюм його натури, романтичною наотроез!стю ("...мой художник пр] надлежал к категории людей отрэстннх, увлекающихся, с воображением горячим..." (\7,22\).

Эалпблення у св!т прекрасного, глибоке еотатачне сярийняття краси, в!дчуття И благотворного.впливу отановить еотетичний |де-ал и1евчеш;ового героя; "Я,- заоначав в!н,- люблю или,лучше оказать, обогкаю все прекраоное как ь саь.ом человеке, начиная о его лрзкрасноЗ нарувдости -¿ак само, если но больше, и возвышенное, игящное произведение уин и руг человека". (..¿ера краоа, сфера прекрасного н^ обмежуетьоя для нього лише цариною миотецт-

уруссо £Д. Кзбр.соч*: Е 3-х т.- М..196К - Т.Ь. - С.667.

ь Мудооити М.П. Этапы развития немецкого романа воспитания ХЛ.-Х1Х б. // Проблемы развития реализмя в зарубежной литературе X!Х-ХХ ва. К.- Одесса, 1978. - С. 17,

г, Пого астеткчний озгг охоплюе усю безмекну широ'г'нь реального мтя» нав.чоляшяьо! природи, суоп!льного буття, лвдсько! творчо-

л.

Кратер!й "жизненности" худоянього образу, в^пов^ксо! : л«м !'5льякч яаиком д15епост! няявт;Й майжв в конному оаистс^гг^.-/ >йоада художником вра-кенк! в!д того чя I на ого гглг-цьглч'. тИ-

Говоря»!:; про сво!х академ1чш-1Х коле!', здяоялоц! :-з 1 •(.-

в, в£я лЦзначае, зокрома, Раыазанс-зо 1 Стазэ „сь . >ч*зчно вразгла йога скульптура Ставассоро: "Он /сиолли- г.р.чи. •• •ату» молодого рцбакс, и как исполнил! Просто прелость, осссонно (решение ллца - гккное, дихаинь затбдодоэ липе ; , • ,->.-

! поплавка!" (!У, 194).

3 не .^килл; зохсдлзкпям отжимав ¿;оч£т;:у:п::Я хупо*Н1'к й ¡игл ;овнен! диханням реального ;-:си?тя творь жанрлзсго 'п:зс~т'лу, «и, приклад, малюнка Штернберга, зроблен! на Украш!, в .ш:х и¡.1;ои-■сь не т|льки жив! рис и украшського пеНза«?, а й душа народу У, 181).

Не можнп оыинути I того факту, що нотувчн ц! сво! вращения рой незм!нно посилаеться на сп!вчутливе. заохочуеча ставлачня »ллова до занрового живопиоу, до-мистецькях студ!й над наяколня-

м мшттям. Великий художник не тЬлка к.г звздггэ "г.о!м- учняч у ому, але И лод'ляв часто Тхн! зэхспл«н:!Я I цкоо з;:с.»сь."::г :: " •. вале.'шя, дояоыагяз своими лорадамп. Та«: ясстав;и«ся зп; до «.. •• ! :оище скульптура "Рлбак" Ставассоса, до «ал.снч1в IV.; »«2 а яких Оув у захват! до худ очам х стуц!;- героя, за яким е.иС . цого Шевченка.

Само такою - елрямовусчо» й настазнацькоз-бачптгся ^-¿ч-гни.;:)! пь учитоля, я кил не лрлгшчуе творчу оооСлет ¡от:- с^ога авторитета, а навлаки спрляе розпктку тзорчлх г.отенц!н млтця. и цло-Биявилаоь новизна Еевчанкового л!л ходу до глкрегю! модел! "пчи-кь - учеиь", до останньому лрлтамаина плн'л свобод- , а^г^рт ¡'„г» гжонь, незакомллексована слриЯняття, зокрема, Г: Брюллова »".ого ;нь олрийиае без ореолу святостл ген ¡я, - як мистецьку ссс'нс-:ть, в якп! Гюго црнлаблюяали "не зисирзшш ^антазш:", а "идча-' полнко крлсоги л ХИ5ЯИ С !У, 207 ).

Зсупереч }деэл;стичнкк Те^рьгм ¿•¿¿чок.Лл г« го:: у р, •.;•:.::.*..» ¡кгаснего вкхоягз з и!лкоы зем:а:х г.р-лт гр{ 1з /улгЛ г. юдий штець, учора^нь; кр:ла:-;, П'-руйнлсий .ъ/г-.-"-. ло г.'.^-

сного,. в!дчув, однак, "непр-зодол^уй сьт^а^л.л :•: ;Л.-.о-:с;л;-::( л

эстетикам" тих "безжизненных" таоретик!а,,що оалкуаадшая в!д1рва-ти мистецтво в!д яжття, в1ддалити Лого в ов!т 1доальних "призраков" i "грез наяву". 3 цьоыу контекст! герой "Художника" вигКдно вкр1зняеться на фон! жанрових дом!нант романтичного роману влхо-вання, коли герой у драгнеда! до миотецышх !^еал!в наот1льки в!д-даетьоя яопукам божественно! гармонП, що втрачао а!дчуття реадь-ност:, заглкблшчкоь у св!й е&антазований св!^« Закрома, ов!т го-роя Ковал1са ('Тенр!х фон Офтврщ!нген") - це паредово!м його оон-мариво лро блакитну кв!тку, ¡до обертаетьоя скиволом романтичнлх !лт!й-мр!й. Шляхом лс-.олання театральных i худокснщьких !люэ!й форыуеться Я духовно-отичне ество геро!в Гете ("Театральн! Локлд-кання В!льгельыа Мейстера") i Келлера ("Зелекий Генр!х"). Зокрома, Шлегель !.чтерлретував постать Мейотяра як о правд! роиантичну oqo-бист!сть, оск!льки Еоыу була алаотква оооблива миотецька олряйняу-HioTb i здатн!сть бути художником ового ккття1. Герой у "бурхдиэо-ыу вир!" саморозвитку н!би руйнус отарий виховний сщет»- що роа-гортасться як посл!дсзна становления, Кого образ лотребуе в!льно! "музикально!" структури. За такта еатетичнкм ярикдилом розвиваоть-ся статика дол! Генр!ха фон Офтевд!нгена Новалка, .¡Ол!я v.Шлаге-ля (роман "Люг^ивда"), ©ранца Штзрнбадьдда Л.Т!ча.

Герой nofiicTi "Художник1', попри роыантичну екзалътован!сть 1 £антаз!йн!сть, нз "прлчинясться до руйнацП оикету влховання, Поол! довн!сть пад!й ! обставим, що £ормують героя, бентежать Його душу, hp гдхают ь, слон укать до творчого л!днеовння, в!дтворюа аро-ц а с його становления, Протягом уоього оюжету неэыЫниг. в бажан-нл автора ослгнутл д1алект|::<у "найб!льш сажливо! пори 1ндив!да -порл розвитку"^. Цз лрагнення Шавченка, як автора художньо! б!огра $И, тилолог!чно близьке творчим засадам "Поез!! 1 правда" Гете й трклогП Толстого. Оонсзна мета Шевченка зооередитись на еволщ! J героя на дитм1ц1 floro розвитку. В прооторово-часоьому контекот! виховн! чилийки, кабувають конкретики ! характеротворчо! ваги; "!н-див'цуальна дол.] гор :п вцвчастьс.ь в т!й лосл!довност!, як внутрш-н! лотяги л зовнхшн! влливи скл.дг'оть гярактер"^. Цосить хоча б по с л.но прос^ежити за чисдоннши "а!хами" становлвння героя, гоб пе-реконатлсь з я к сю невсивущою яадобол назлагався по;1аткуючий худож-

нм; jбаги,-'и суь худокни1 тасрчост1, як. дедал! с!льша збагачува--,-

4 Xltu,» О. ■ U ({«ulithe Кuncke*, :ьо.

~ дкв.: Зккорыан П.П. Разговоры с Гете. К., 3а31. - С. 100.

0 Герцен A.M. Собр.соч.в 30-тл т. - ".X.- 1.5.. 3955. - C.S.

кий вдттевим та миотецьким доев{дом осягав ?i висок! естетичн! критеpi', як! ка'!ловн!шв в!дпов!дали гуман1етичному ьматецтву, Тилодог!чна оуголосн!сть "зихоено!" концепцИ Шевченка э гетевоь--кою формулою "отуяен!в резв/.тку" творчо! ococ5;ioTocTi очевидна. Зокрема, набирао псм!тно! пги характерология эозн1шн1>: кит^зкро-HniB, яка являо собою "сгмзол!чнс эначуц! отапи становления евср-чоI особистоот! як симптома внутр!шього зроотання i розвитку головного й единого героя вихобного роману"'.

На жаль, за дано^аи-Истю охоплення д!йсност! пов!сть £езче»-ка "програе" в контекст! тилолог!чних аналог!й. Твко! концентра-UiI 'oOBHiiiiuix реал!й - !сторкчних, ¿оц1алы-шх, оуоп!льних, як це могуча бачити у Гете чи Герцена, навколо особи автоб:ограф1чкого героя у Шевченка, бззперечко, нема. Натоы1сть на перягй тлан вко-тупае активна, дгяльна особгШсть, яка силою обдарузання i калру-кенням творчих сил !з тенет, ьикинутих на не! кр!лецтвом, л!дн!-маетьоя до вершин духовно! .культура, викликаючи подив широтою 1ь~ телектуального виднокругу, напрсчуд багатим -запасом знакь у най-р!зноман!тн{^их озерах, зокрема ! особливо, в галуз! еотетичио! культура, SoTopii ! те op!! ¡.иотецтоа , вкявляючи тонкий ! вимогли-вий художлШ смак, кенцелтуальку ц!л!сн!сть еотети'^их крцтерПв, ясн!сть худокн!х задумав. fee як вторияна до станоплення особистоот! випрозорюоться звернекня до под! Я ;сторкко-культурного плану, по виклотае герцен 1. Jbi<y залрограмован-!сть "воображения !о-ropll в лвдин!, зиладково достал!?. на и дороэГ' й as н!як не пе-редбглае "влливу !сторичних обстазин" на становления "в-'утрШньо! лвдйни", як це було притаманне Гете.

Еялив зовн1шн!х чинник!в ка $ормування Шевченкозого "ероя роа-криваетьоя через призму саредовиэд, то мае вир!шальний (зокрема, коли йдеться про формування самооа!доыс-т!, рис вдачО характер, Рсмислеиня езясмодtI героя й оточення проходить у к!лы?\к плотинах - оуоп!льно соц1альн!й, 1ителектуа.т-;н!й, ыискцьк!й ! духовна-етичн!й. Ця проблема отавилаоя й у рос!йськ!й л!таратур!, напри-клад у лов!стях М.^аалоьи "Именины" (1835), З.Одо^воького "Катя, или история воспитанницы" (1834), торкавоя 1! ! Шевченко в пов!с-г! "К.,зикант". Подину думку - "оообист!сть формуг-ься под1ями ! вередовшцем" висловлкеав 1 Герцен в аБТОб1ог-зф1Чному ро^ан! r'i-гсовання "Минула й дуыд". Концепц!я осг 'нньот найб!льш !ми.

1 Предисловие В.Йирмунокого к "Поэзии и правде" // Гето Зобр.соч. в 13-ти т, - Т.'Х. М., 1935. - 0.6.

Шевченков!, хоча в!н розгляцаа середовище та його харантвротвор-ч! чинники неешвм'рно локальнее, н!х£ цв представлено у творах кснстектуально сп1вв{днооних, де оообкоте киття героя нев!дд!льне е!д "б!ографП ледського роду" (Герцен),

У noaioTi "Художник" структурно реал!зувалось складне опле-TiKiw позасуб"вктних та оуб"ектних £орм вирагення авторсько! ов!-домоот!. Сама многочленной структурою зумовлюеться еотетична кон-цвпц1я, результатом яко! е композиц!я саж.ету автора i оыжету героя, кото!, взае,\;од!пчи, утвор-ають влаоний конпкст .

Основною тенденции кошозиц!йно! будови образу автора t вот новлення ггаеыодИ автора I персонаж!в у псв1ст! "Художник" в те, що автор постав як емпiркчна особа, яка анаходиться в т!Й оаы!Й плоцкн', що й автоб!ограф1Чний герой та 1шН персонаж! nonlcTi -msk Mise контекстом автора t аурою героя немао, передово!м це зуыов лветюя ...лмуарнс-автобiограф¡чнкм пЦтрумтям сюжету, як одною з ¿¡/ори зиязу авторсько! ов ¡домоет!. Сюжетн1 ялани автора i героя до ст!йно лерв^ннаютьоя, утворюючи р!зн! вар!анти вэаемог!ере:;од1в э едкого плану в !нший. Автор може бути чи то безмежно близьким до героя, коли й набувае сили аутентична начало, що веде до скжетко фабульно! й етико-еотетично! та психолог!чно! !дентиф!кац!I "я" . автора ! "я" героя, чи то в!н в!ддаляеться на визначену ним самим присторову чи часову дистанцШ, лоринаши у влаон! спогади, л!рич н! роздуш, ф!лосо$сьн1 недитецН, рефлекс i ! ; яричому, явдо проо-торова дистанц!я мае певну об"ектквну константу, де зв"язкаыи м!ж свжетом автора ! героя в листа та роздуми одного Й листи-опов!д! другого, то часова дистанц!я, незважаючи на фабульну окут!сть, назначаться ч!тко виражаною ретроспективнiств, Ретроспективна позиц'я автора часто мае паихренiчний характер, що зумовлюатьоя автороькиы всезнанням ! "здатнютю" до яередбачення, а, отже, кон текст автора в зне'тно пшрвшм, н!гк контекст героя. Дана харякгеро-лог!чка риоа авторсько! ов¡домоет1 надае пов!от! в i льних форм ху-дожнього вияау,

Коли йдетьоя про характер ! сутшсть конфл!кту а пов1ст1 "лудозашк", як канрового р!эноЕиду роману виховання, то в!к в!д-пов!дно до типолог!! жанру оконцектрованлй на тесен! морально-етичкому i вибудовуетьоя на ряд! опозиц!й: з одного бглу, профе-с!йн! еиыоги, видробозування "аскетизму", з »насго - особист!сть з притаманноа îii почуттев!стю, но здатна протистояти эахопленнш, ! да;..: впеока духовн!сть, порив до гарыонН i обивательська д!йс HîCîb, 1деал } реальн!оть, 1вдиз!д ! сусгПльс'во та !н. Вс! опо--

зицЦ так чи !накте' яов"язан!, поремежован! I входят в структуру конфЛкту, Це одночаоко Я полюси, що тримають ф!лосо$ськип смисл пов!ст}, Л етичний зм!ст. Характер розв"язки в лозгот! "Художник" - мотив безумства митця, мотив "перерваного польоту" виходить за рамки традиц^йних тилолоПчнкх структур, контам;нуючил з романтичною 1дееа прлреченост1 ..штця ("', 133-140). 3 .»Лицевому «¡дсумку конфликт впливае на глибину ! обширк жанрового зшсту повгстг, а, отже, } на сормування псвного жанрового р13ноаиду не лише в межах жанру роману зихозання, а й у середин! його жанрових структур. Таким чином, характер конфл;кту, його сутшсть, концзп-гуальнгсть, сусп^льна й психолог!чьа вмитивовангсть у пов!стях Певченка е обов"яэковою передумово» •ханрово! вар£атпзност! сюжету.

Токолог'¡чкий аиал!з жапрово! природи художньо! проз и Шевчвн-<а зд I йене ни й у теоретичному й 1сторико-л!тературному контекст! ^озвитку роману виховелня, доз^оляе эробити пезн 1 вцеяовки.

Розглянут! у дисертацП жанрово-стильоз! поиуки Шевченка-яро-)а'['ка (а.вони були досить !нтенсквними) утзорюють леэну коицздту-5льну ц!л1сн!сть 1 е св!дченням глибокого етико~ф!лооо&ського й ютатичного осмислення проблема ст&нрвлання особкотоот1, що набу-ш ц1ляо!,1 довершеких образних й отруктурних форм.

Роэвиток жанр1з та !х р1зноввд1В - процес складний I трива-шй. А виникнення й функдIснування жанрово-стильозпх тенденЩй е ¡!ль»> динам!чним. Проза '.Иевченка - типозе ов!дчення таких 1Стори-о-л1тературнйх процес1В, ос'пльки в ни! через конкретику «анро-их хомшант ыатер£ал!зувався оцин £з мвгштральшос шляу;в роман-его же. эння. /Иалектичиил I системная п!дходи дали мочливгеть осл1дпти контам1над1Ю традиц!йного й кововптворекого, гх чплдз а своер!дн!сть жанротворчих фактор!в у художшй систем! И'евчен-

ових дов1ст0й.

Оснолн!положения дкеертац!! з!дображен? в статаях;

. Структуоно-комлозиц12н! особливост! бшаркого образу в пов'с-т! Т.Шевченка "Г^с-ле- ч" - "Слово ! чао". 1991. ~ » 12,

, Проблема "втречено! особистоот!" за пов!стю Е'еьченка "Близнецы" - Б! сник Кг7 г. ум {ворсите ту. ЛИчзратурознавствоЛ.'овозназст-ьо. - К.: ЛисНдь, 1991. - Вип.о.

, Психолог!чннй портрет героя (;юв!с?ь Т.Цевче"ка "Художник") -"Сло: о ! чао". 1993. - И - друкуеться»

Автор ! герой в художньо-еотетлчшй концопц'! Т.Шевченка (ка матегнал» аовгет! "Художник") - 31 сник Ки!в.у!Пвеоситот^.Л!то-ратурознавство. Мовознавство. - К.; Либ!дь, 1993/- Бал".8 -, друкуеться.