автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Историография этнической истории и культуры греков Северного Приазовья (80-е гг. XVIII в. - 90-е гг. XX в.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Историография этнической истории и культуры греков Северного Приазовья (80-е гг. XVIII в. - 90-е гг. XX в.)"

РГ Б Ой

- 8 Mi.il К"3

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ім. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

На правах рукопису

АРАДЖИОШ. Маргарита Анатоліївна

ІСТОРІОГРАФІЯ ЕТНІЧНОЇ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ГРЕКІВ ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ'Я (80-і рр. XVIII ст. - 90-і рр. XX сг.)

07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 1У‘М

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Сімферопольському державному університеті їм. М.В. Фрунзе

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент '

Герцсп Олександр Германович

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Наулко Всеволод Іванович

- кандидат історичних наук Терентьева Наталя Олексіївна

Провідна установа - Харківський державний університет

Захист відбудеться " 26 " м/іиЬНИ' 1995 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.43.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (254050, Київ, вул. Пугачова, 12/2).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України. .

Автореферат розіслано "/' 1995 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С * '/ Тодійчук О.В.

Актуальність теми. Сучасний етап національно-культурного відродження України органічно пов'язаний з-державним будівництвом, відродженням духовності, національноїкультури. Україна -багатонаціональна держава, тому її становлення і добробут багато в чому залежить від продуманої національної політики, яка забезпечить рівноправне існування різних етнічних спільностей, сприятиме відродженню і розвитку їхньої культури. У зв’язку з цим великого значення, набувають дослідження особливостей етнічної історії та традиційної культури народів України.

Однією з компактних етнічних груп, які проживають в Північному Приазои'ї, па півдні Донецької області України, й маріупольські греки. Цей етнос сформувався в Криму в період раннього середньовіччя, тому греки можуть вважатися одним із небагатьох народів, які здавна проживають на теренах сучасної України, В їхній етнічній історії, як у дзеркалі, відбилась історія візантійської Тавріки і Кримського ханства, процеси освоєння розвитку південної України, колишньої Новоросії, становлення і краху соціалістичної ідеї в СРСІ\ відродження і будівництва української незалежної держави. Мови і традиційна культура маріупольських греків відчули на собі вплив інших народів, як уже зниклих, так і сучасних, що здавна жили на півострові, а також населення поліетнічного регіону ІІриазов'я.

Вивчення цього етносу триває вже понад 200 років. За цей Час з'явились сотні описів І ді ііджеиь, безпосередньо чи побічно присвячених його історії та культурі. Ці матеріали стали об'єктом нашого дослідження. Необхідність роботи такого плану назріла, оскільки відсутність їх систематизації і узагальнення значно утруднює перехід на якісно новий рівень вивчення греків Північного Приазов’я.

Мста і завдання роботи. Метою роботи є: узагальнення

накоііиченного у вітчизняній літературі матеріалу, виділення основних станів і напрямків в історіографії дослідження маріупольських греків, аналіз різних точок зору по проблеми їхньої історії та кУдьтури.

Основні завдання Дослідження: 1) визначення періодизації історії вивчення маріупольських греків; 2) систематизація дослідженого матеріалу з точки зору їхньої історії та культури; 3) з'ясування рівня репрезентативності різних джерел, які : використовувалися дослідниками; 4) виявлення "лакун" в історіографії маріупольських греків; 5) визначення проблем етнічної історії та культури цієї спільності, які потребують подальшого опрацювання на сучасному етапі.'

Хронологічні межі дисертації визначаються часом переселення грекі» з Криму (1778 р.), періодом, який вперше привернув значну увагу вітчизняних дослідників до їхньої, історії та культури, і, з другого боку, сучасним дослідженням маріупольських греків. В історії понад 200-річного дослідження цього етносу (80-і рр. XVIII ст.

- 90-і рр. XX ст.) нами виділені такі етапи: перший, описовий (80-і рр. XVIII ст. - 1920 р.); другий, умовно названий "перехідним" (20-30-і рр. XX ст.); третій, аналітичний (40-90-і рр. XX ст.).

Методологічна основа роботи. Нами застосовано принцип історизму, при цьому для вивчення історіографії проблем етнічної історії та культури греків Північного Приазов'я використовувалися різні методи історичних досліджень.

Методика____дослідження. У процесі роботи комплексно

використовувались такі методи конкретно-історичних досліджень, як хронологічний і діахронний - для вивчення історії накопичення знань про етнос, а також методи порівняльно-історичних конкретно-

соціологічних і ретроспективних досліджень у розгляді деяких питань історії та культури маріупольських греків. Для дослідження явищ культури та побуту було застосовано найпоширеніший в етнографії метод безпосереднього спостереження.

Джерельна _база_ роботи. В ході дослідження проаналізована вітчизняна ■ і зарубіжна література за 80*і pp. XVIII ст.-90-і рр. XX сг.; залучено також різноманітні неопубліковаиі джерела; рукописні матеріали; описи колекцій об’єктів традиційної культури і фотографій, які зберігаються у Відділах рукописів Російської національної і Російської державної бібліотек, фондах Російського етнографічного музею, краєзнавчих музеях Дніпропетровська (ДІМ), Донецька (ДОКМ), Маріуполя (МКМ), Сімферополя (КРКМ). Вули виявлені і використані документи з архівів: Московського і Санкт-Петербурзького відділень Російської Академії наук (РАН), Інституту історії матеріальної культури РАН, Інституту етнології та антропології РАН (ІЕА РАН), Російського географічного товариства (РГТ Російського державного військово-історичного архіву (РДВІА).

Матеріали, які стосуются теми дисертації, також

досліджувались в Центральному державному історичному архіві України (ЦДІА), Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України (ЦДАВОБ) та Інституті рукопису Центральної наукової ¡бібліотеки ім. В.І.Вернадського НАН України, в Центральному державному архіві Криму, архіві Кримського

відділення інституту сходознавства (КВ ІС) НАН України (м. Сімферополь), в держархівах Донецької, Дніпропетровської та. Одеської областей. Значна частина інформації одержана дисертантом шляхом безпосереднього спостереження маріупольських греків, та при дослідженні пам'яток їх культури, які залишилися в Криму, що

проводилось в ході археологічних та етнографічних експедицій 19871994 рр.

Наукова новизна дослідження. Вперше розглянута історіографія понад двохсотлітнього дослідження формування і'і' розвитку

маріупольських греків і розроблена її періодизація, проведена систематизація накопиченого ' матеріалу з даної проблематики.

Проаналізовані різні точки зору на проблеми етнічної історії та

культури греків Північного Приазов'я, виявлено недостатньо досліджені питання з історіографії цих питань, а також проблеми, які потребують негайного розроблення на сучасному етапі для забезпечення оптимізації міжетнічних стосунків в умовах незалежної України. Зроблено аналіз вірогідності окремих джерел, які широко використовувалися при вивченні етнічної історії та культури

маріупольських греків, уведено в науковий обіг дані польових експедиційних досліджень і архівні документи.

Практичне ...значення_____роботи. Результати проведених

досліджень можуть бути використані: при розробці проблем етнічної історії та культури християнського населення Криму, а також історії формування поліетнічного складу населення Півдня України;

підготовці лекційних курсів для студентів-істориків та елліністів;

створенні бібліографічного покажчика, планів етнографічних

експозицій і каталогів музейних колекцій з етнічної історії та

культури маріупольських греків. Деякі узагальнення, зроблені

автором, можуть бути використані як практичні рекомендації для розробки програм етнологічного вивчення населення Півдня України.

Пракхизне_8пршадження результатів дослідження. Виявлені у процесі дослідження матеріали та їх аналіз були використані при розробці: розділів експозиційного плану Кримського етнографічного

музею, присвячених християнському населенню Криму; циклу лекцій

для співробітників Держкомітету у справах національностей Республіки Крим і активу грецьких товариств міст Києва, Севастополя, Сімферополя; спеціальних навчальних курсів "Етнографія народів Криму", "Історія вивчення діалектів греків Криму і

Приазов'я", "Історія та культура грецьких общин в Україні в ХУІ-ХХ ст." для студентів історичного факультету і спеціалізантів кафедри новогрецької філології Сімферопольського державного університету.

Апробація результатів дослідження. Дисертація і окремі ЇЇ розділи обговорювалися на засіданнях кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Сімферопольського держуніверситету, вченої ради Кримського відділення інституту сходознавства НАН України. Деякі її положення було викладено в 1991-1994 рр. на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: "Україна - Греція: історія і сучасність", "Сучасна українська етнологія: проблеми та

перспективи розвитку" (м, Київ); "Греки України: пошук і формування національної культури", “Грецько-російсько-українська єдність" (. Донецьк); "Донбас і Приазов’я: проблеми соціального, національного і духовного розвитку" (м. Маріуполь); "Проблеми історії Криму", "Проблеми історії та культури етнічних груп греків у Північному Причорномор'ї у середньовіччі і нові часи" (м. Сімферополь). Основний зміст дослідження знайшов відбиття у тезах доповідей і статтях (опубліковано 12, друкується - 22).

Структура дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів і висновків. Вона супроводжується списком використаних неопублікованих джерел і літератури, додатком, який складається із. двох карт поширення діалектів урумів та румеїв в Криму і Приазов'ї.

Зміст роботи.

У вступі відзначено актуальність дослідження, наведено основні історичні відомості про формування грецьких громад в Україні, назви і

етноніми досліджуваної спільності, межі їхньої етнічної території в Криму, пс|ч .чііі і сучасні назви населсних пунктів, заснованих греками-еллінофонами (румеями) і тюркофонами (урумами) у Приазов'ї. Визначено також ступінь дослідженності проблеми,

джерельна база, хронологічні межі, апробація та практичне значення праці.

У першому розділі висвітлюється історія дослідження греків Північного Приазов’я . дповідно до трьох, зазначених вище,

етапів. Перший, описовий етап (80-і pp. XVIII ст. - 1920 р.).

Його початок стосується часу переселення християн із Криму і початку освоєння ними земель Північного Приазов'я. Перші дослідження, присвячені маріупольським грекам, з'явилися у 80-90-і pp. XVIII ст. їхніми авторами були керівники експедицій Російської Академії наук (I.A. Гільденштедт, В.Ф. Зуев, П.С. Паллас). У XIX ст. питання етнічної історії та культури грецького етносу вивчали краєзнавці, мандрівники, історики церкви, співробітники різних наукових установ: Російського географічного товариства, Одеського товариства історії і старожитностей, Товариства люоителів природознавства, антропології та етнографії при

Московському університеті, Товариства сільського господарства Південної Росії, Таврійської ученої архівної комісії, Імператорської Археологічної комісії, а також викладачі Московського, Новоросійського і Санкт-Петербурзького університетів, земські вчителі Маріупольського повіту. Польові дослідження культури приазовських греків були проведені на початку XX ст. В.О. Бабенком і М.І. Р шніковим. їхні дослідження разом із працею O.A. Бертьє-Делагарда, опуилікованою у 1920 р., поклали край описовому етапу вивчення нащадків кримських християн. Вони, використавши значний

історичний та етнографічний матеріал, зробили спробу проаналізувати

складні проблеми етногенезу тюркомовних греків, формування й розвитку традиційної культури нащадків кримських християн.

Цей. етап . характеризується безсистемністю здійснюваних досліджень. Першими до проблем етнічної історії та культури маріупольських греків звернулися фахівці різних гуманітарних дисциплін, ' які цікавилися насамперед історією та культурою населення Криму (В.І. Григорович, Ф.О. Браун, О.Л. Бертье-Делагард, М.І. Репніков, Д.С. Струков, Ф.А. Хартахай). Слабкість джерелознавчої бази змусила їх шукати відповіді на деякі "дивні питання кримського середньовіччя" у Приазов'ї. Дослідники, як правило, не виправдовували своїх сподівань (Ф.А. Браун не зміг знайти серед маріупольських греків нащадків готів, В.І. Григорович - алан, і т.і.), однак в процесі пошуків "кримських старожитностей" була проведена велика робота по збиранню і фіксації етнографічної інформації. Ініціаторами досліджень історії та культури нащадків кримських християн були також історики церкви (арх. Гавриїл, преосв. Феолосі. С.А. Серафимов). В працях Л. Лттаринова (Анторинона), В. Кабенко, В. Гофа, Д. Закруткіна, І. Нестеренка, П. Порохова, Г. Титова були описані майже всі елементи традиційної матеріальної і духовної культури, сімейного й громадського побуту маріупольських греків, багато з яких на сьогодні повністю втрачені.

Другий, умовно названий "перехідним")’ етап охоплює 20-30-і рр. XX ст. У 20-і рр. дослідницька активність значно зросла, хоча діяльність вчених у цей період і теми досліджень були суворо регламентовані. Виходячи із завдань, поставлених державою,, співробітники наукових і краєзнавчих закладів в основному вивчали: проблеми етногенезу і мови румеїв та урумів, їхній соціально-економічний стан, участі, в революційному русі і соціалістичному будівництві. Зацікавленість державних структур в дослідженні етнічної

історії та культури приазовських греків виявилась у підтримці ініціативи краєзнавців та вчених, які працювали в цьому напрямі.

Незважаючи на обмежені хронологічні 'рамки,, цей етап був дуже Плідним: за дев'ять років проведено 12 етнографічний експедицій,

зібрано великий діалектологічний, фольклорний і етнографічний матеріали, сформовані колекції предметів традиційної культури, створені експозиції музеїв (в м. Маріуполі, Сімферополі, та інш.), були відкриті національні школи, видавались газети і літературні альманахи рідною мовою маріупольських греків - румеїв. Велику роботу по вивченню етноса проводили І. Коваленко, А. Ковалівський, К. Костан, І. Соколов, Д. Спиридонов, В. Шевченко, С. Ялі. На жаль, багато з них були репресовані, а рукописні матеріали їхніх польових досліджень знищені, або вважаються втраченними, музейні колекції частково Загинули під час Великої Вітчизняної війни, решта роз'єднані і знаходяться зараз на зберіганні у різних музеях. Цей період дослідження можна охарактеризувати як перехідний: йому притамані риси першого, описового етапу дослідження, і одночасно відбувався перехід до узагальнених, науково обгрунтованих аналітичних праць (К, Костан, І. Соколов, Д. Спиридонов, В. Шевченко, С. Ялі).

Третій, аналітичний етап охоплює 40-90-і рр. XX ст. Оскільки багато матеріалів експедицій '20-х рр. було втрачено, дослідникам довелося розпочинати роботу із збирання інформації практично з нуля. Антропологи (В.Д. Дяченко, А.Н. Пулянос та інш.), співробітники Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії ім. М.Т. Рильського АН УРСР (ІМФЕ), та Інституту етнографії (ІЕ) АН СРСР, працювали у Приазов'ї в 1958-1959 і 1989 рр. Польове дослідження особливостей традиційної культури греків Донбасу здійснювалось протягом усього етапу: в 60-і рр. - співробітниками ІМФЕ, в 70-1 рр. -співробітниками ІЕ АН СРСР, в 80-90-і рр. - співробітниками ДОКМ,

МКМ, ІМФЕ, KB IG HAH України. Опублікована лише невелика частина зібраного матеріалу (В.І. Наулко, O.P. Будіна, Ю.В. Іванова,

А.Х. Узун та Інш.). Аінгвісти-елліністи і фольклористи досліджували кримськорумейські діалекти в 50-60-11 80-і рр. (праці А.О. Білецького, Т.М. Чернишової, К.Ф.Журавльової), тюркологи звернулися до мови урумів лише в кінці 70-х - на початку 80-х рр. (праці С.Н. Муратова, О.М. Гаркавця). ‘

У вивченні етнічної історії маріупольських греків особливе місце належить працям О.І. Дружиніної і В.М. Кабузана. Вони продовжили роботу, яку розпочали ще А.О. Скальковський, М.Н. Мурзакевич, Д.І. Багалій, Г.Г. Писаревський, щодо виявлення архівних документів і описів історії освоєння півдня Російської імперії, аналізу статистичних матеріалів про кількість HapoAOMàceACHHfl і господарську діяльність жителів цього регіону. Великий внесок у розробку проблем етнічної історії приазовських греків зробили дослідники кримського середньовіччя^ історики і археологи. Перу О.І. Айбабіна, I.A. Бар; нова, Н.М. Богданової, Є.В. Веймарна, О.Г. Герцена, В.М. Даниленка,

0.1. Домбровського, O.A. Махньрвої, Ю.М. Могаричева, В.Л. Мица,

1.С. Піоро, А.І.Романчук, В.А. Сидоренка, М.Я. Чорефа, A.A. Якобсона

належать дослідження про "печерні міста" Криму, історію

християнства на півострові, етнічну історію та культуру греків, що жили в середньовічній Тавріці і Кримському ханстві. Неоціненна роль приазовских краєзнавців: Г.Г. Джухі, Ф.І. Оглуха, С.К. ■Теміра,

М.О. Хороша, О. Ксенофоптов' -Петренко та інших.

В етапі, що розглядається, піком дослідницької активності стали. 1958-1965 і 1985-90-і рр. Вони обумовлені прогресивними соціальними змінами, які відбувалися в СРСР. Особливо інтенсивно вивчення греків Північного Приазов'я ' почало здійснюватися з кінця 80-х рр. і продовжується дотепер. Його можна порівняти тільки з періодом 1522-

1930 pp. Однак, якщо в 20-і рр. було проведено більше польових досліджень, ще пояснювалось слабкістю джерельної бази, намаганням накопичити фактичний матеріал то 90-і рр. стали рекордними за числом публікацій і проведених конференцій: назріла' необхідність

аналізу й узагальнення матеріалу, обміну думками та інформацією.

У другому розділі досліджуються різні точки зору па проблеми етнічної історії греків Північного Приазов'я.

Кримський період гнічної історії маріупольських греків достатньою мірою не розроблений. Найбільш дискусійними є такі проблеми: 1) чи е пращури маріупольських греків для Криму

автохтонним населенням, чи прийшлим (в зв'язку з цим розглядались проблеми або етногенетичного "субстрату", або міграції греків на півострів, етапи етногенезу та джерела його вивчення); 2) причини виникнення даомовност в середовищі маріупольских греків (його вирішення тісно пов'язувалося з першою проблемою); 3) правове і соціальне становище християн; 4) взаємовідношення з представниками інших національностей і конфесій, зокрема процесів етнічної асиміляції та міжетнічної інтеграції.

Існування в середовищі маріупольських греків тюрко- і грекомовної груп примусило ряд дослідників висловити сумнів у спільності їх походження (Ф. Браун, В. Григорович, та інш.). Одні з дослідників розглядали греків-румеїв як прямих нащадків давніх еллінів (арх. Гавриїл, 1844; Г. Титов, 1849; Ф,А. Хартахай, 1867;

В.Х. Кондаракі, 1875; С.Г. Ялі, 1928; В. Шевченко, 1930); інші - як

емігрантів із Візантії і Османської імперії, що прибували в Крим протягом тривалого часу від VII до XVIII ст. (Ю. Кулаковський, 1914; O.A. Васильєв, 1927; A.A. Якобсон, 1964; Є.В. Веймарн, 1976; О.І. Домбровский, 1966^. Предками урумів називали алан

(В.І. Григорович, 1874); готів (Ф.О. Браун, 1891); змішане гото-

аланське населення (Г.І. Тимошевський, 1892; А.І. Маркевич, 1910); конгломерат з автохтонних і прийшлих племен, які зазнали в Криму візантінізації (О.А. Бертьє-Делагард, 1920; А.Л. Якобсон, 1970;

О.І. Айбабін, О.Г. Ґерцен, 1993); грекомовних християн, які переселилися в Крим з Малої Азії і асимілювалися у мовному відношенні татарами, або ще раніше турками (Т.І. Сорока, 1993; В.І. Кіор, 1993); етнічних тюрок: кримських татар и турок, що прийняли християнство (В.Д. Смирнов, 1887), або половців, і асимільоване слов'янське населення із числа "ясиру" - полонених, які залишилися на постійне проживання в KpHMv (О.М. Гаркавець, 1981). ,

У розділі з критичних позицій розглянуто різні концепції етногенезу, які наведені в історіографії, зокрема погляди істориків (антропологів, археологів, етнографів) і лінгвістів на проблеми формування маріупольських греків та виникнення двомовності в їхньому середовищі. Виявлені неточності у праці І.І. Соколова про кримський період історії етносу (XV-XVIII ст.), відзначено певні суперечності у висновках дослідників, що розглядали проблему взаємовідносин християн з мусульманами (Ф.А. Хартахай, В.Х. Кондаракі, А.І. Маркевич).

Значна кількість робіт присвячена переселенню християн в Азовську губернію (1778-1780 pp.). Найбільш інформативними, які стали основою для пізніших компіляцій, є публікації арх. Гавриїла (В.Ф. Розанова), А.О. Скальковського, М.Н. Мурзакевича, С.А. Серафимова, преосв. Феодосія (Макаревського), Н. Дубровіна. Значний внесок у розширення джерельної бази досліджуваної проблеми зробили археографи, які упорядкували, і частково опублікували папери П.О. Рум’янцева (П.М. Сакович, І858; М.О. Судіенко, 1875; 1876). Ці матеріали були узагальнені у праці Г.І. Тимошевського (1892),

якою користувалися практично всі дослідники більш пізнього періоду. Цінні відомості містяться у працях Г.Г. Писаревського (1909) І Є. Загоровского (1913). Базуючись на роботах Г.І. Тимошевського, і деяких архівних джерелах, історію переселення кримських греків вивчав С.Г. Ялі (1928). Однією з найбільш фундаментальних розробок цієї проблеми є дослідження 1.1. Соколова, яке передбачалось опублікувати в 1927-1928 р., але з невідомих причин воно так і залишилось в рукопису. Викликають інтерес дослідження

0.1. Дружиніної (1959), І.Г. Джухі (1993), Л.М. Кузьмінкова і К.А. Хачхарджі (1991).

Дисертант виділив основні проблеми переселення, які розглядаються і дискутуються в історіографії: 1) суспільнополітична ситуація на півострові напередодні виходу християн; 2) причини, ініціатори, мета переселення; 3) підготовка переселення та його здійснення; 4) за яких обставин, добровільно чи примусово, залишили греки Крим; 5) їхня зимівля у Новоселиці; 6) заснування поселень в Азовській губернії і м. Маріуполя, тлумачення його назви; -7) число жертв, яких зазнали християни при переселенні; 8) господарчо-майнове становище греків у Кримському ханстві і збитки, які вони понесли внаслідок виходу з півострова; 9) наслідки переселення, та оцінка цієї події; 10) роль особистостей (І. Гозадінов, Катерина II, Г.О. Потьомкін, О.О. Прозоровсьхий, П.О. Рум’янцев, О.В. Сувороь, та інш.).

Приазовський період ще й дотепер практично не розроблений дослідниками. В історіографії розглядались проблеми грецького самоврядування {Г.І. Тимошевський, 1892; Александрович, 1884), участі греків у революційному і національних рухах (С.Г. Ялі, 1931); питання демографії і статистики (Я;В. Бойко, 1993; др.);

розвитку мови і освіти (Н.О. Терентьєва, 1993), міжетнічних взаємин (В.І. Наулко, 1975; Ю.В. Іванова, 1979; 1991).

У третьому розіуілі розглянуто історіографію основних проблем стану і розвитку традиційного побуту і культури маріупольських греків. Проведений аналіз показує!

1. На різних етапах історії вивчення етносу розробка проблем традиційної культури і, зокрема, мови мала свої особливості. В описовому періоді вивчались різні об'єкти матеріальної і духовної культури, розпочалось дослідження мови румеїв, з'явилися публікації урумських текстів. На другому етапі наголос робився на вивченні мовних проблем, фольклору, у зв'язку з чим розглядались питання етногенезу і етнічної історії греків. Поступово згортались досліджен. л духовної культури, 1 посилився інтерес до матеріальної. Аналітичний період характеризується в основному дослідженнями матеріальної культури і проблем мови урумів та румеїв. У'цей час було опубліковано декілька робіт теоретичного' рівня (В.І. Наулко, 1975; Ю.В. Іванова, 1988; 1991; А.О. Білецький,, 1970; I.A. Корелов, 1991; Q.M. Гаркарець, 1993).

2. З об'єктів матеріальної культури етносу найбільш інтенсивно досліджувалось житло (В.О. Бабенко, ,1905;

В.І. Наулко, 1975; О.Р. Будина, 1979; Л.А: Лиганова, 1991), меншою мірою - господарський побут (Ю.В. Іванова, 1971;'В.І. Наул-ко, 1975) і традиційний одяг (В.О. Бабенко, 1905; В.І. Наулко, 1975; Ю.В, Іванова, 1976), недостатньо досліджені особливості традиційної системи харчування (В.Х. Кондаракі, 1875; Ю.В. Іванова, 1988). Потребують подальшого вивчення традиційні основні і допоміжні заняття маріупольських греків, поширення ремесла та його спеціалізація, система цехової організації, обрядові ритуали та дії. Не досліджені традиційне народне мистецтво греків)

килимарство, вишивка, та інш., широко розповсюджені серед них в минулому.

3. На. сучасному етапі відбувається досить інтенсивний процес

розвитку національної самосвідомості греків, який виявляється передусім в інтересі до своєї історії, рідної мови, традиційної культури, звичаїв і обрядовості. В етнографічних дослідженнях, присвячених маріупольським грекам, ці проблеми розроблені недостатньо. Існує досить велика історіографія храмового свята греків "панаїр" (П.Порохов, 1848; Г.Титов, 1849; С.Серафимов, 1867; Ф.Браун, 1890; В.Бабенко, 1905; В.Шевченко 1927), досліджуються обряди і звичаї весільного циклу (С.Марков, 1892; О. Ксенофонтова-Петренко, 1979; І.С. Пономарьояа, 1993; О.Б. Моруженко, 1993), описані і зроблена спроба аналізу календарних весняних, свят (С. Марков, 1892; В. Шевченко, 1927; 1930). .

4. Мова маріупольських румеїв досліджувалась досить інтенсивно: декілька поколінь елліністів вивчали її особливості. Внаслідок багатолітніх досліджень визначено п'ять діалектів самостійної кримськорумейсько'і мови (спорідненої з новогрецькою) (І.І. Соколов, 1930; Д.С. Спиридонов, 1930; А.О. Білецький, 1970). З них описано тільки гри говірки: урзуф-ялтинська (Т.М. Чернишова, 1958), сартано-чермаликська (М.В. Сергієвський, 1934), і ново-каракубська (К.Ф. Журавльова, 1979). Решта ще чекає своїх дослідників. Мова урумів почала вивчатися порівняно недавно. Виділено чотири діалектні групи говірок (О.М. Гаркавець, 1981; 1988; 1993). Мова класифікована як самостійна, належна до тюркської групи. Сьогодні спеціальні дослідження урумської мови проводить тільки

О.М. Гаркавець. Його точка зору на проблеми формування і розвитку мови приазовських тюркофонів може бути предметом окремої дискусії.

5. Аналіз існуючих досліджень етнічної історії та традиційної культури маріупольських греків, опубліковані матеріали польових і архівно-бібліографічних дослідів автора, дозволяють зробити висновок про те, що в ХУ-ХУШ ст. в Криму відбувалися інтенсивні інтеграційні процеси, внаслідок яких сформувалися деякі спільні риси в матеріальній, меншою мірою в духовній культурі, різних за своєю конфесійною і етнічною приналежністю груп населення півострова: вірменів, греків, караїмів, кримчаків, кримських татар. Деякі елементи цієї культури мають прямі аналогії з традиційними культурами народів Балкан і Малої Азії, тому автор . розглядає Гірський і Південнобережний Крим як зону міжетнічних контактів на периферії історико-культурної області "ІІІвденно-Східна Європа".

У висновках викладено основні результати дослідження, зроблені підсумки і узагальнення, поставлені завдання на майбутнє.

У процесі розробки проблем етнічної історії, ’ традиційної культури і мови маріупольських греків пропонується ширше використовувати: а) матеріали архівів: ревізькі казки, клірові відомості, звіти про роботу земських установ, документи про обстеження грецького населення і проведення польових дослідів працівниками музеїв, лінгвістами, етнографами у 20-і рр.; б) дослідження археологів, які стосуються етнічної історії Криму, а також етнографів, які вивчають традиційно-побутову сферу ' культури народів усього Причорноморського' регіону, в тому числі Балкан, Малої Азії і Кавказу; в) покажчики і каталоги музейних зібрань і виставок, колекції предметів традиційної культури і фотографій, які оберігаються у музеях Співдружності незалежних держав.

Необхідно об'єднати зусилля дослідників у пошуках наукової спадщк.ш І.І. Соколова, Д.С. Спиридонова, документів з архіву Грецького суду, який зберігався у фондах Маріупольського музею

краєзнавства і був майже повністю втрачений під час Великої Вітчизняної війни. Гостро стоїть питання про організацію комплексних експедицій в Криму та Приазов’ї за участю антропологів, археологів, лішвіетів-елліністів і тюркологів, етнографів, проведення досліджень традиційної культури стародавніх народів Криму.

В наш час виникає потреба грунтовного дослідження ритуалів та світоглядних поглядів приазовських греків, різних аспектів їх обрядовості, проблем трансформування етнічної самосвідомості, єтнодемографічного стану, взаємодії з іншими етносами. Всі ці і деякі інші питання, допоможуть всебічно дослідити не лише їх етногенез, давню історію, а й механізми формування сучасних духовних цінностей, шляхи удосконалення міжетнічних взаємин, передбачити тенденції розвитку етнокультурних процесів.

На захист виносяться такі иоложення:

1. В історії дослідження маріупольських греків (80-і рр. XVIII ст. - 90-і рр. XX ст.) виділені такі етапи: перший, описовий (80-і рр. XVIII ст. - 1920 р.); другий, умовно названий "перехідним" (20-30-і рр. XX ст.); третій, аналітичний (40:90-і рр. XX ст.).

2. З'ясування рівня вірогідності різних джерел, які

використовувалися дослідниками етнічної історії та традиційної культури греків Північного Приазов’я, свідчить про необхідність критичного підходу до їх тлумачення, порівняння опублікованих М.Н. Мурзакевичем, Н. Дубровіним, Г.І. Тимошевським документів про переселення кримських християн з їх оригіналами, які зберігаються в РДВІА. ■ ,

3. Визначаються такі проблеми етнічної історії та культури маріупольських греків, які потребують подальшого опрацювання на сучасному етапі: етногенез, взамовідносини християн і мусульман у

Кримському ” ханстві, виникнення двомовності у середовищі маріупольских греків, хід та наслідки етнокультурних процесів в Криму і Приазов’і, формування етнічної самосвідомості греків Північного Приазов’ я.

Основний ._.зміст__1_ подо*с)вдя__дисертаціи._викладено_у_таадх

публікаціях автора: .

1. К вопросу об этнокультурных особенностях поздне-

средневекового христианского' населения Горного Крыма// Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии.-Симферополь: Таврия, 1993,- Вып. 3.- С.184-193. •

2. К вопросу о некоторых концепциях этногенеза тюркоязычного позднесредневекового христианского населения (греков) Юго-Западного Крыма//История и археология ЮгоЗападного Крыма.- Симферополь: Таврия, 1993.- С.143-160.

3. Начальный этап изучения этнической истории и культуры

мариупольских греков (К истории поиска "крымских древностей" в Приазовье)//Проблемы истории Крыма.- Симферополь: Таврия, 1994.-

С.159-172. ^

4. О материалах Н.И.Резникова по этнографии мариупольских греков в фондах Крымского республиканского краеведческого музея//Крымский музей,- Симферополь: Таврия, 1994.- С.82-89.

5. Традиционный женский ' костюм позднесредневековых крымских греков//Южный архив,- Херсон, 1993.- Вып. 1.- С.82-94.

6. Эмиграция греков на Украину в XVI - первой трети XIX вв.// Греко-славянское духовное единство,- Донецк: Редакционноиздательский отдел Донецкого обЛастного управления по печати, 1993.- С.61-75.

7. К истории формирования территориальной .группы греков в Крыму (1775 г.- первая половина XIX в.)// Україна - Греція: історія та сучасність. Тези міжнародної наукової конференції (м.Київ, 29-30 вересня 1993 р.).- Київ, 1993.- С.3-5.

Aradzioni Margarita Anatolievna. Historiography of ethnic history and culture of the Greeks in the North Priazovye (80-s of the XVIII-th -90-s of the XX-th).

A theses for competition of the degree of the candidate on history science on specialities: 07,00.06 - Historiogfaphy, Sourse Studies and Auxiliary historical Sciences, Institute of Ukrainian archeography and sourse studies named after M.S.Hrushevsky, NAS of Ukraine, Kiev, 1995. The main propositions of the theses were reflected in twelve scientific publications.

The work analyses the his' >ry of studying the Greeks of the North Priazovye and singles out its 3 stages: descriptive (80-s XVIII-th c. -

1920), transitive (1920-s - 30~s) and analytical (40-s - 90-s XX-th c.). The hystoriography of the problems concerning the origin of the Greeks of the Late-Medlval Crimea, their migration to the Pryazovye and their ethnic history in the XIX-th - XX-th centuries are considered in this work for the first time. There approaches of different scientists to (he problems of formation and development of the traditional culture and Mariupol Greeks' dialects were compared. The author has found the materials, kept in Archives, funds of museums and manuscript collections of libraries in Dnepropetrovsk, Donetsk, Kiev, Mariupol, Moscow, Odessa, St.-Petersburg, Simferopol and has introduced them scientifically.

Араджибни Маргарита Анатольевна, Историография этнической истории и культуры греков Северного Приазовья (80-е гг. XVIII в.

- 90-е гг. XX в.). ,

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности: 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины, Институт украинской археографии и источниковедения НАН Украины им. М.С.Грушевского, Киев, 1995 г. Главные положения диссертации отражены в 12 научных публикациях.

В работе рассматривается история изучения греков Северного Приазовья, выделены три ее этапа: описательный (80-е гг. XVIII в. -1920 г.), переходный (1920-30-е гг.) и аналитический (40- 90-е гг. XX п.). Впервые подробно освещена историография проблем происхождения греков позднесредневекового Крыма, их переселения в Приазовье и этнической истории в ХІХ-ХХ вв. Сопоставлены подходы различных исследователей к вопросам формирования и развития традиционной культуры и диалектов мариупольских греков. В научный оборот введены выявленные автором материалы,' хранящиеся в архивах, фондах музеев и рукописных собраниях библиотек Днепропетровска, Донецка, Киева, Мариуполя, Москвы, Одессы, Санкт-Петербурга, Симферополя.

Ключові____слова: греки України, історіографія, кримські

християни, етнологія.

Підлдедио до лру*у 4с-і4 95 Формат 60x54 1/16 Ум. друк* <фк* 0,9. Обл. »ндлрк. 1,0,

Тираж 100. Зам, 1995 р. Безплатний

Поліграф. Л~ІЄ* ІН'Ту історії України НАН України Кнїа~1. Грушввського, 4 '