автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Историософия православной автокефальности в творческом наследии Ивана Огиенка (митрополита Иллариона).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Историософия православной автокефальности в творческом наследии Ивана Огиенка (митрополита Иллариона)."

£ 1нститут ф1лософп нацюнадьно! о- АКАДЕМП НАУК УКРА1НИ

«О

1-й

со

^ На правах рукопису

УДК 140.8:21

Т1МЕНИК Зиновш Ьзанович

1СТОРЮСОФ1Я ПРАВОСЛАВНО! АВТОКЕФАЛЬНОСИ У ТВОРЧ1Й СПАДЩИН11ВАНА ОПбНКА (МИТРОПОЛИТА 1ЛАРЮНА)

спегцальюсть 09.00.11 - релтсзнавство

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦЙ на здобугтя наукового ступеня капдидата фшзсофських наук

Ктв - 1997

Дисертащею е рукопис

Робота виконана в 1нстшуп фшэсофп Нацюнально! Академн наук Украши (Вууу'лвшш релМезнавства)

Науковий кср1внкк — кандидат фшэсофських наук, ст. наук.сшвробггник ФИЛИПОВИЧ Людмила Олександр1вна

Оф1цшш опоненти: доктор фшэсофсышх наук, професор

Пров1дна оргатзацш — Севастопольський техшчнний ушверситет

Захист в1дбудеться 26 грудня 1997 р. на заодашп Спеща/изовано! ВЧСН01 ради Д 01.25.05 в 1нституп фдлософн HAH Украши (252001, Кшв, вул.Трьохсвятительська, 4).

3 дисертащею можна ознайомитись у б1блютещ 1нституту фшэсофи (252001 Кшв, вул-Трьохсвятитсльська, 4).

Автореферат розюлано 26 листопада 1997 р.

Вчений секретар Спсц1ал13овано1 вчено! ради

ЗАКОВИЧ Микола Михайлович

кандидат ф1лософських наук САГАН Олсксандр Назарович

кандидат фь\ософських наук С.1.ГОЛОВАЩЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АктуальнЮть теми досл!дження. Процес в1дродження Украхни, зокрема в соЩально-економ1чн1й, пол1тичн1й 1 культурн1й сферах, залишаеться складним 1 суперечливкм. В постсоц1ал1стичних умовах розвиток сусп1льства певною м!рою залежить в1д життя Церкви, особливо коли йдеться про Укра!нське Православ'я - традицшно ус-талене в1ровизнання абсолютно! б1льшост! укра!нського народу. 3 огляду на це буття Укра!нсько! Православно! Церкви у т1сн1й взае-модИ з 1ншими сусп1льними процесами, передус!м з нац1ональними, соц!альними 1 державотворчими, набувае теоретично! 1 практично! значимост!. В1дтак постае завдання системного анал1зу проблем функщонування й прогнозування розвитку Православно! Церкви в Ук-ра!н1.

Всеб1чне висв1тлення на матер!ал! 0г1енков0! спадщини феномену церковно! автокефалП в !! богословсько-ф1лософському, 1сто-рико-культурному 1 соц!ально-психолог1чному аспектах дае можли-в1сть визначити нин! реальн! шляхи становления Штсно! Церкви в Укра!н1. Тут д!вть два р!вновеликих фунгацональних чинники: 1) визнання права на проблематичнЗхть в п!дходах до догматично-кано-н1чно! системи 1 2) визнання за Церквою права на згармон1зовану участь у нац1о- 1 державотворчому буд!вництв1 з одночасним дотри-манням нею усього комплексу церковно! канон1чност1.

У цьому контекст1 актуальним е осмислення теоретичних 0г1ен-кових спостережень у русл1 сучасного м1жцерковного екумен!чного життя у св1товому православ'!, зокрема, коли йдеться про утверд-ження нових нащональних Церков на теренах постсоц1ал1стичного простору. Це особливо важливо у зв'язку з актуал!зац1ею проблеми 1дентичност1 поняття нац1ональност1 1 автокефальност1. Водночас розпад 1 крах державних 1мпер1й спонукуе рел1г!езнавчу думку до осмислення щнних 0г1енкових маркувань про сучасний церковний це-заропап1зм, який, посилаючись на свою канон1чн1сть, на практиц1 фактично порушуе християнську догматично-канон1чну систему, а зв1дси - й саму д1алектику вселенськост! та автокефалъност!. Тому питания рол! укра!нсько! автокефалП у в1дродженн1, становленн! й утвердженн! незалежно! Украхни набувае вагомо! значимости..

При з'ясуванн! проблем автокефал1зац1йного процесу митрополит 1лар1он (0г1енко) надавав важливого значения справ1 функц!-онування звичаево-обрядового укладу, що здатен забезпечувати 1

витворювати нацюнальн! особливост1 православ'я в поеднанн! з можливими 1ншоконфес1йними впливами. 3 огляду на це 1.0г1енко ви-явив свое розум1ння чистоти Православ'я, яке не втратило приклад-но! значимост1 й у наш час.

Тому неповнота надежного осмислення й усв1домлення (як влад-ними структурами, так i кер1вниками й 1деологами християнських церков) усього блоку цих питань iCTOTHO утруднюють сучасний авто-кефал1зац!йний процес Укра1нського Православ'я, а в!дпов!дно - й процес державотворчий, культурно-в1дроджувальний та iH.

В1дтак всеб!чне 1стор1ософське висв!тлення на матер!ал! OrieHKOBOi спадщини складного й суперечливого розвитку Укра!нсь-кого Православ'я в контекст! автокефал!зац1йного процесу - проблем, як! ще недостатньо досл!джен! у в!тчизнян1й та заруб1жнхй науц1, - на час!. Все це й спонукало дисертанта до досл3.дження обрано! ним теми.

Зв'язок робота з науковими програмами. ГНдготовлене дисерта-ц!йне досл!дження виконувалося в систем1 досл!джень, як1 в остан-Hi роки проводить В1дд1лення рел!г1езнавства 1нституту ф!лософП HAH Украши. Зокрема робота е окремим аспектом планово! теми "1с-тор1я православно! церкви в УкраШ", над якою працював п!д ке-р1вництвом проф. Яроцького П. Л. в1дды icTopii рел1г11, i теш "СшввЦщошення нац!онального 1 рел!г!йного, над якою працюе спе-д1альна проблемна науково-досл!дницька трупа п!д кер!внидтвом проф.Колодного A.M. Але якщо науковц! названих п!дроздШв дос-л!джували 1нституал1зовану icropiro православ'я в УкраШ, загаль-н1 проблеми етнолоШ рел!г1!, то розв'язання !стор!ософських проблем церковно-рел!г1йного процесу в УкраШ потребувало додат-кового розгляду, зокрема з огляду на те. як вони досл!джувалися представниками укра!нсько! сусп!льно! думки. В цьому в1дношенн! дещо повезло 1.0г1енку. вчення якого про особливост1 Укра!нського Православ'я досл!джено сп1вроб1тниками В1дд1лення А.Колодним, М.Кирюшком, 0.Саганом 1 Л.Филипович. Але малодосл1дженим при цьому залишилися погляди 1.0г1енка на автокефал1зац!йний процес, що й зумовило певною м!рою обрання нами теми дисертац1йно! робота.

Мета 1 завдання диоертацП. Основною метою дисертацП е зд!йснення комплексного рел1г1езнавчо-1стор!ософського досл1джен-ня характеру виршення проблеми автокефал!! Укра!нського Правое-

лав'я в Ог1енков1й спадщин1 для теоретичного в!дтворення на ц!й основ! системност! 1 законом1рност! автокефал1зац1йного процесу. Реал1зац1я цього потребувала в!д автора дисертацП розв'язання таких завдань:

- розглянути ступ!нь часово! в1дпов!дност1 термшу "автоке-фал1я" 1 фактичного побутування цього явища;

- у контекста автокефал1зац1йного процесу виявити реальн1 можливост1 догматичност1 1 канон!чност1, вселенськост1 1 автоке-фальност1;

- комплексно проанал1зувати особливост! звичаево-обрядового укладу, його м1сце 1 роль в автокефал!зац!йному процес!;

- виявити можлив! взаемозв'язки в автокефал!зац1йному проце-с1 м1ж догматично-канон1чнон системою, 1деолог1чною основою 1 звичаево-обрядовим укладом.

- з'ясувати значения теоретичних висновк!в 1.0г1енка для су-часного православно-церковного пронесу в Укра!н!, зокрема процесу становления едино! Православно! автокефально! церкви.

Теоретико-методолог!чна основа досл1дження. джерельна база. При розв'язанн1 посгавлених завдань дисертант комплексно корис-тався принципами 1сторизму, св!тоглядного шпорал!зму, звертався до метод!в анал!зу 1 синтезу, аналог!й, систематизацИ та уза-гальнення. В процес! досл!дження акцентувалася увага на такому принцип1, як об'ективн1сть (в поеднанн1 з! специф!кою його внутршньо-структурного, часто суперечливого функЩонування). Дисертант прагнув з'ясувати також вияв таких момент1в, як внутр1шньо-системна законом!рна процесуальн!сть р!зних досл1джу-ваних явищ (наприклад, система взаемод!! Церкви 1 держави в контекст! автокефал!зац1йного процесу).

Ц! методолог1чн! засади досл!дження феномену автокефальност! дисертант поеднуе з об'ективним анал1зом 0г1енково! спадщини, з особливостями саме його методолог1чних установовк ! методов вив-чення автокефалП як явища церковного 1 водночас - !сторико-куль-турного. Звернуто увагу зокрема на механ!зм синтетичного анал1зу у поеднашп з принципом всеб1чно! цШсност!.

Емп1ричною основою дисертацП стали теоретичн! висновки ! фактичн! дан! !з наукових праць митрополита 1лар1она (0г1енка), що були написан! 1 видрукован1 в р!зн! пер!оди його життя та

д1яльност1. При цъому звернута увага на особливост! 1х функц1онально! рол1 як у час появи в св1т, так 1 на сучасному етап!. Використано також арх1вну ог1енк1ану, еШстолярну спадщину вченого, спогади про видатного укра!нського митрополита.

Наукова новизна досл!дження. 0г1енкове розум1ння автокефал!-зац!йного процесу - це синтез догматично-канон1чно! системи, 1де-олог1чних засад 1 звичаево-обрядового укладу, що в результат! складних взаемод1янь творять по сут! едину макромодель, складов! частини яко1 все ж мають свою автономну систему процесовияву. Ав-токефал!зац1йний процес е насл1дком 1 водночас виявом й засобом нац1онального унезалежнення й суверенного державного розвитку.

Спираючись на Ог!енкову спадщину, обгрунтовано низку ав-торських висновк1в, яким притаманна теоретична новизна:

- в1дсутн1сть за апостольського (1 постапостольського) часу терм1ну "автокефал1я" не дае п!дстав в!дносити час виникнення ць-ого явища до значно п!зн1шого пер!оду. Новозав1Тна спадщина, Свя-те Передання, твори Святих 0тц1в 1 документа семи Вселенських Со-бор1в засв1дчують, що елементи автокефального церковного устрою, а згодом - й в!дпов!дн1 1нституц!1 реально !снували на Сход! 1 на Заход1 задовго до появи цього терм!ну у практичному вжитку;

- як можлив1сть догматотворения у Вселенському Православ'1 (що зупинилося п!сля УН-ого Вселенського Собору), так 1 в!дносн!сть канон1чно! непорушност1 е теоретичною 1 практичною реальн1стю; в1дсутн!сть же догматотворення у Православ'1, зважаю-чи на його природну здатн1сть до цього ! його необх!дн1сть до всеб1чного саморозвитку, не е сприятливим, конструктивним фактором для нього:

- д1алектична залежн1сть м!ж вселенськ1стю 1 автокефальн!стю розкриваеться через комплекс понять "мат!рного" (але все ж - "чужого"), "р1дн1шого" ("онацгональненого") 1 "р!дного" ("устаб!л1-зовано нац!онального"); в1дтак Ог!енкове розум!ння автокефальнос-т! церковного життя постае у т1сн1й взаемообумовленост! з визнан-ням нацхонального як 1! етнотворчого фактору; р1знодержавн1сть у функщонувашп Укра!нського Православ'я творить по сут1 позаав-тохтонне р1зновар!антне розум!ння можливост1 його нац!онально! вираженост1;

- утрадиц!йнений звичаево-обрядовий уклад у спадщшп

1.0г!енка вперше охарактеризовано з точки зору внутрШшьо-супе-речливих еволюцшних шлях!в, виявлено здатн1сть цього укладу до спонтанного саморозвитку ! самов1дродження;

- становления автокефалп (в1д de facto до бе jure), за Ori-енком, не одноактне з'явления, а поетапний процес; строго кано-н1чне И утвердження стае неможливим i3-3a щораз зростаючо! дисп-ропорЩйност! м1ж новими нацЮ- й державотворчими реал!ями 1 фактичного консервативн!стю низки так i не доповнених й не уточнених церковних канонан1в; в контекст! цього папо- (iepapxo-) центризм не е !сторичио в!дмерлим, а одним 1з функц!онально реальних дест-руктивних явищ сучасного церковно-унезалежницького процесу;

- екумен!зм у сфер! православних i греко-католидьких в1дно-син в Укра1н1 дощльний як реальний вияв безперервност1 !стор!о-софського ретроспективного переосмислення сп1льних духовних пер-шовиток1в i водночас конструктивних процесостан1в у середин1 самого автокефал!зац1йного процесу; в1дродження укра!нського пра-вослав'я мае вз.дбутися шляхом деорос1янення його, з одного боку, i утвердження в ньому тих самобутн1х рис, як! були сформован! в nepuii стол1ття його суверенного !снування в структур! Константи-нопольсько! Цнркви, з другого.

Теоретичне значения дисертапИ полягае насамперед в тому, що проведене досл1дження дае можлив!сть включити в наукозий odir концептуальн! положения !з творчо! епадщини I.ОПенка з приводу автокефал1заЩйного процесу. Це важливо з врахування того, що ц! питания нин! дискутуються як в св1тських, так i в богословських виданнях. Тому думки I. ОПенка мають й нши спрацювати при науко-вому обгрунтуванн1 процесу автокефал1зац11 Укра1нського Правое-лав'я.

Практичне значения дисертацИ полягае в тому, що II ochobhI положения можуть бути використан1 при вир!шенн! нин!шн!х складних проблем укра!нського церковно-православного життя, м!жцерковних в!дносин для автокефал1зац1йного процесу як в Укра1н1, так i в укра!нськ!й диаспор!. Дисертац!йний текст може стати також корис-ним вуз!вськ1й лектур! при викладанн! KypciB з рел1г!езнавства, етнолог!! та культуролог!!, при читанн1 спецкурс!в, в просв1т-ницьк1й робот!. До нього можуть звернутися й церковн! д!яч1 1 бо-гослови з Православних Церков Укра!ни при вир1шенн1 питания кон-фес1йного поеднання.

Апробаи1я досл!дження. Результата досл1джень, що включен! до дисертацП, оприлюднено у доповШх 1 пов!домленнях на: Нй 1 2-1й Всеукра!нськ1й науково-георетичн!й конференцП "Духовна 1 науково-педагог1чна д1яльн1сть 1.1.0г1енка в контекст! Укра!нсь-кого нацюнального в!дродження" (Кам'янець-Под1льський, 1992, 1997), ОПешивських читаннях (Ни1в, 1992, 1994), М1жнародн1й на-уков1й конференцП, присвячен1й 75-р1ччю Зах1дно-Укра!нсько! Народно! Республ1ки (1вано-Франк1вськ, 1993), 1-му Св1товому конг-рес1 холмщан 1 п1длящанц1в (Льв1в-Холм, 1994), М1жнародних круг-лих столах "1стор1я рел1г1й в Укра1н1" (Льв1в, 1995-1997), М1жна-родн1й науково-практичн1й конференцП "Християнство 1 культура: 1стор1я, традиц!я, сучасн1сть" (Полтава, 1997), науковШ конференцП "Християнство в контекст! 1сторН 1 культури Укра1ни" (Ки-1В, 1997).

Впровадження насл1дк!в досл1дження в1дбувалося не т1льки через науков1 публ1кац11, висв1тлення !х у засобах масово! 1нфор-мацП, а також й через участь дисертанта у "круглих столах", його виступах перед громадськ1стю в рамках Ог!енк1вських академ!й, зустр!чей гид час 0Пенк1вських урочистостей в р1зних установах та орган1зацях Львова й Льв1всько! област1, а також виступах з лекц!ями у систем1 Льв1вського обласного лектор1ю Товариства "Знания". Окрем! фрагмента 1з дисергацШно! теми використовува-лись при читанн! програмного спецкурсу "Р1дна мова 1 автоке-фал1зац!йний процес" в Льв!вськ!й духовк!й сем1нар11.

Результата досл!дження опубл!ковано в 1ндив1дуальн1й моног-рафП "1ван Ог!енко (митрополит 1лар1он). Життеписно-б1бл!огра-Ф1чний нарис", у вступн!й статт! до упорядкованого дисертантом зб1рника "0г1енков1 афоризми 1 сентенцП", в п'яти статтях, вид-рукуваних у наукових зб1рниках, чотирьох тезах опубл1кованих ма-тер1ал!в конференц!й.

Структура дисертаи11 композиШйно складаеться 31 вступу, чотирьох роздШв, висновк1в, сшску використаних джерел та лИе-ратури. Проанал!зувавши в першому розд1л! стан досл!дження проб-леми, дисертант у другому розд1л! з"ясовуе сутн1сть феномену ав-токефалП у витлумаченн1 II 1.0г1енком. Це спонукало до виявлення формуючих фактор1в автокефал1зац1йного процесу (3 розд1л). Четвертей розд1л завершуе досл1дження анал1зом розвитку православно! автокефалП в Укра!н1.

- 9 -

ОСНОВНИЙ 3MICT ДКСЕРТАПП

В першому роздШ дисертацП "0г1енк1вське бачення процесу автокефал1зац!1 в контекст! висв!тлення проблеми в науков1й л1те-ратур!" в1дбито стан досл!дження дано! проблеми.

Питанию м!сця й рол1 автокефал!зац!йного устрою Украшського Православ'я (з огляду на 1стор1ософ!чн1сть) присвячен1 пращ 0. Лотоцького, 1.Власовського, В.Б1днова, В. За!кина. А.1щака, М.Чубатого, Д.Блажейовського, I.Нагаевського, 1.Назарка, 1.Хоми. Г.Голубинського, митрополита Московського Макар1я. Богословський аспект в цих досл1дженнях поеднюеться з чисто !сторичним. Тут да-еться аналхз реал1зацП догматично-канон!чного функцЮкування життя Украшського Православ'я у зв'язку з1 специф!чними контактами його i3 Вселенською Церквою, розкркто причини неадекватност1 таких контакт1в з врахуванням норм церковного права, яке саме по co6i стае суперечливим до реал!й церковного життя, а також стану державно-церковних в!дносин, що в свою чергу зумовлене р1внем наЩонально! св!домост!. Що ж до самого OrieHKa, то ним (попри в1дсутн1сть у нього фахово! богословсько! осв1ти), усе ж був зд!йснений ц!л1сний анал!з автокефального процесу. Водночас у систем! ц!е! проблематики низка його наукових спостережень (нап-риклад, щодо явища в!зантин1зму чи самосвятства) в1дзначалась не-посл!довн1стю, а то й д!аметральною протилежн1стю суджень, що частково поленивалась неповним ознайомленням митрополита з дже-рельними матер!алами або ж суб'ектив1змом оЩнок, що з'явилися в останн! роки його життя п1д впливом обставин, в яких опинялося сучасне йому Укра1нське Православ'я.

Дотичними до ц!е! теми е npaui декого !з сучасних украшсь-ких досл!дник1в, зокрема М.Бендика, В.Бондаренка, А.Глушака, С.Головащенка, С.Здхорука, А. Колодного, 0.Крижан1вського, Ю. Мици-ка, Л.Филипович, П.Яроцького.

Окрем! аспекта особливостей юрисдикцшних в1дносин (з точки зору автокефалП de facto 1 de Jure) висв!тлююгь знан1 досл1дни-ки-1сторики - М.Грушевський, 1.Крип'якевич, Д.Дорошенко, О.Воронин, о.д-р Я.Левицький, П.Б1ланюк, архиепископ Сильвестр (Гаевсь-кий), W.Krasinskl, J.Robertson, K.Marceli, A.Heard та !н. Тут проблема реально! залежност! Украшського (Руського) Православ'я в!д Мат!рно1 (Константинопольсько!) Церкви пов'язуеться безпосе-редньо !з державними в!дносинами м!ж Украшою-Руссю i В1зант1ею,

Болгар1ею, Московською Державою, Польшею та iHiimm. Самг держав-но-церковн1 вiдносини частково подано цими авторами у загально-церковному европейському контекст1. Зм!ни й вдосконалення церковного права поеднюються ними i3 реальними можливостями автоке-Фал1зац1йного процесу.

1стор1ософ1я обрядово-звичаевого комплексу 1 його функщону-вання в рамках автокефал1зац!йного процесу е темою досл1джень С.Томаиавського, О.Пр1цака, М.Заковича, Б.Лобовика, 0.Сагана та iH. Особливостями 1х студ!й s, зокрема, виявлення системност! об'ективного функц!онування язичницько-християнсько! обрядо-во-звичаево! спадщини в умовах автокефалП Укра1нського Правос-лав'я, з одного боку, ! вид!лення суперечностей цього явища, з iHinoro. Частково висв!тлюеться специф1ка такого зв'язку 3i станом укра!нського ментал1тету. Значною м1рою через остаточну невизна-чен!сть у науц! про конфес1йн1сть статусу Церкви пер1оду Ки1всь-ко1 Рус!, а також про межу й насл1дки I! юрисдикц!йноi залежносИ В1Д Константинополя.

Проблем! м!жцерковно! сп!впрац1, екумен!чних контакт1в прис-вячують свое досл!дження Д.Дорошенко, Н.Полонська-Василенко, В.Липинський, А.Шептицький, S.Winter, O.Gerus. Обгрунтування дог-матично-канон1чно1 автокефальност! тут поеднуеться з1 спробами ун!версал!зувати християнство в Укра1н! поконфес!йно, в1днаходячи в кожн1й !з конфес1й "плюси ! м!нуси" 1 прагнучи обгрунтувати широк! екумен1чн! контакта не на шкоду автокефал!зац!йному проце-coBi. Суперечн1сть 1 непосл!довн1сть останнього ретроспективно пор!внюеться i3 апостольським часом 1 епохою перших Вселенських CodopiB ~ пер!одом виникнення 1 усталення автокефальних Церков.

1стор1ософ!я автокефал!зац!йного процесу частково в1дбита у працях Ю. Мужка-Луцика, С.Савчука, О.Воронина, В. Левицького, I.Власовського, Е.В!нтера. Однак, при вс!й значимост1 праць наз-ваних вчених, до уваги не бралась або недостатньо висв1тлювалась системна комплексн!сть ! об'ективна суперечлив!сть автокефалП як церковного явища, як вияв орган!ки гармон1йного сп!вжиття еле-мент!в язичництва !з християнством, зокрема "дво!постасн1сть" такого процесу у практичному його функц!онуванн1 по л!н!1 церков-но-оф1Щйн1й ! етно-побутов1й. Не д!стала ще всеб!чно! оц!нки й генеза !де! церковно! автокефалП з И багатосотл!тньою 1стор1ею в контекст1 украгнсько! сусп1льно1 думки.

Визнаемо 1 те, що на цей час ще не систематизована стосовно

- И -

автокефал!зац1йного процесу й в1дпов1дна терм1нолог1чна си-нон1м1ка ("церковне унезалежнення (незалежн1сть)", "усамостшнен-ня церкви", "самоуправн1сть церкви", "нацЮнальна церква", "авто-кефальнЮть" тощо) . В теоретичному план! не зроблено синтетичного анал1зу автокефалП як явища в р1зноман1тних аспектах, в!дпов1дно до 1стор1ософського розум1ння м1с!1 Церкви, зокрема Украшського Православ'я, у сусп1льств1 з огляду на двохтися-чолИню безперервн1сть звичаево-обрядового отрадицшнення рел!г1йно-народно1 синкретично! спадщини, що виявлялась у р1зно-часових спадах й п1днесеннях.

Другий розд!л дисертанП - "Проблема церковно! автокефалП в контекст1 догматично-канон1чного вчення Православ'я" - присвяче-ний розглядов1 на основ! Ог1енк1всько! творчо! спадщини питань догматично-канон1чного устрою в контекст! церковно-унезалежниць-ких д1янь Вселенсько! ("едино! Христово!") Церкви, а ' також П1зн1ших 1! подШв. Анал!зусться низка церковних джерел, документ^ - б1бл1йн1 тексти (головно 13 Нового Зав!ту, Апостольськ! Правила, Правила (Канони) Семи Вселенських Собор1в, окрем1 твори Святих Отц!в Церкви, - враховуючи особливост1 трактування 1х 1ва-ном 0г1енком. Водночас висвИлюеться еволюц!я його погляд1р, з'ясовуються причини непосл!довност1 позиц1й митрополита у в!дпов1дно конкретному контекст1 автокефал1зац!йного процесу Ук-ра!нського Православ'я. Основою цих суперечностей стала 1снуюча шерщя традиц1йних богословських погляд1в на догматичн1сть як незм1нн1сть, що вступила у нев1дпов1дн1сть з об'ективними виявами поточних церковних под!й. Так, погляди I. 0г1енка на УАПЦ формацп 1921 року, на в1зант1йство як 1сторико-церковне явище зазнали часткових, а то й суттевих зм1н.

Догматично-канон1чн1 п1дстави для автокефалП в дисертацП анал1зуються у безпосередньому зв'язку 1з вселенськ1стю. Автоке-фальн!сть 1 вселенськ1сть Православно! Церкви трактовано як д1алектичний, багатогранний процесовияв, що у практшц церков-но-унезалежницького буття т1ею чи 1ншою м1рою обумовлюеться або залежить в1д стану нац1ональних, л1нгв1стичних, соЩальних ! дер-жавотворчих чинник!в. Показано, як ц! чинники виявляють свою по-тенц!йну функц1ональн!сть, водночас взаемообумовлюючись 1 взаемо-унезалежнюючись. При цьому кожний 1з цих елемент1в д1е у сво!х ц1тко визначених процесо-параметрах, природна р!зночастотн!сть

яких (п1д впливом р1зних катакл1зм1в) пер1одично дисгармон!зуеть-ся. В роздШ досл1джуеться ОПенкхвське бачення проблеми актуа-л1зацП "оживления" того чи 1ншого елементу церковно-автокефал!-зац!йного процесу (наприклад, питания р1зномовних богослужб у р1зночасових пер!одах, пер1одичност1 своер1дного в1дновлення функц1й домашньо! церкви як "об'ектив1зац11" потреби de facto ав-токефалП тощо).

Анал1зуються 0г1енков1 позицП щодо чужоземних духовних центр1в 1 можлив! форми 1х функцЮнальних вплив1в на автоке-фал1зац1йний процес взагал! 1 на контекст Украгнського Православия зокрема. Висв1тлюеться i даеться критична оц1нка папоцеза-ризмов1 1 цезаропапизмов1 в контекст! 0г1енкового розум1ння в1зант1йського, римського 1 московського погляд1в на церков-но-унезалежницьке буття в Украхнському Православ'1.

На основ! праць 1.0г1енка дисертантом досл!джуеться система суперечливих зв'язк!в Mis догматично-канонШним укладом 1 його процесуальною реал1зац1ею (або самовиявом) з огляду на специф1чн1 взаемов1дносини м!ж станом церковно-адм!н!стративного управл!кня 1 нащо- й державотворенням. Суперечлив1сть 1 зм1нн1сть позиц1й 1вана 0г1енка у вир!шенн1 ряду проблем автокефал1зац1йного процесу знаходиться в безпосередньому зв'язку 1з його громадсько-дер-жавною й душпаотирською д1яльн!стю. В1дзначено, що ц1 позицП не завжди в1дзначались науково-об'ективним трактуванням проблем. 1м часом властива була конфес1йна заангажован1сть, 1деал1зац1я "сво-eï конфесП", що загалом пояснюеться багатосотл1тн1м гнобленням Украхнського Православ'я i витворенням 1деалу катакомбно1, пе-ресл1дувано1, багатостраждально! Церкви-Матер!. У цьому контекст! скоректовуеться OriefficiB погляд на в!зант1йство як "основу украхнського духу" з точки зору BiflMiHHHX церковно-адм1н!стративних уклад1в в Укра1нськ1й 1 Константинопольських Церквах, зокрема з огляду на особливост1 ïx процесостановлення, суперечлив1сть 1 складн1сть взаемозв'язк1в в умовах багатосотл1тньо! de facto ук-païHCbKoï автокефалП. В1дзначено, що 0г1енков1 досл1дження цер-ковно-управлшсько! системи поедауються 1з конкретно-1сторичними особливостями вияву св1тогляду украхнсько! нацП i особливостями И державотворчого досв!ду.

Трет1й розд!л - "М1сце звичаево-обрядово! традиц1йност1 в автокефальн1й визначеност! Церкви" - м1стить анал1з 1сторичного, богословського та рел1г1езнавчого розум1ння модел! "звичай-об-ряд-традиц1я", И часово-процесуального розвитку (1 саморозвит-ку).

На п!дстав1 0г1енкових спостережень системно анал1зуеться внутр1шньо- 1 зовн1шньоеволюц1йн1 стани утрадиц1йненого звичае-во-обрядового процесу, а також законом1рност1 творения (формуван-ня) елементхв названо! модел1 на м1сцевому (локальному) й всеук-ра!нському р1внях. Виявлено низку особливостей переростання (чи непереростання) звичаю м1сцевого у всеукра!нський, багато-сотл1тн1й "феномен живучост!" апостольського звичаю в укра!нсько-му духовному контекст! тощо. З'ясовуються витоков1 особливост! мЮцевого звичаевотворення, розкриваються м1ра причетност! до нь-ого мирян 1 духовенства, а також особливост! загалом автономного буття звичаю з р1зною часовою "законсервованЮтю" лишень на м1сцевому р1вн1 ! з неоднаковою ймов1рн!стю (чи неможлив!стю, не-обов'язков1стю) переходу на всеукра!нський р!вень. Ц1 процесоста-ни анал1зуються у т1сному зв'язку з нац1ональним буттям Укра!нсь-кого Православ'я, у контекст! р!знофункц1ональних сусп1льних моделей (передовс1м тако!, як "мова - народ - Церква"). Обгрунтова-но положения про в1дносн!сть догматично! незм1нност! (а отже й, наявн1сть теоретично! можливост! догмотворення), канон1чно! непо-рушност1 (при !х одночасовому сп1вд1янн! 1з звичаево-обрядовим укладом Укра!нського Православ'я). Виявляються причини "непоруш-ност1" автономного д!яння м1сцево-локального звичаю як одн1е! 1з основ тривкост! цыого звичаево-обрядового устрою, з одного боку, ! як потенц!йно можливого консерванта для подальшого саморозвитку цього укладу, з 1ншого. Прикладом цього може служити низка звича-!в щодо церемон1альност1 при читаши 6вангел1я або сповненн1 звичаю дзвонити на "Достойно есть... ", як1 е р!зночинними сам! по соб1, але водночас сп1льн1 з огляду на морально-психолог1чну атмосферу вияву соборност! в контекст! автокефал!зац1йного процесу.

В розд!л1 на основ! 0г1енк1вських роздум!в подаються окрем! спостереження щодо ц1лого комплексу ситуативностей при спонтанному творетп м1сцевого звичаю 1 проблеми його згармон1зованого сп!вжиття, сп!вд!яння з! звичаем всеукра!нським, апостольським. На меж1 такого спонтанного пер1одичного законтактування спраць-овуе, зокрема, фактор обов'язковост! (чи необов'язковост1) звича-

еводотримання.

СукупШсть таких "р!зновар1антностей" уконтекстовуеться 1з св1тоглядно-ментал!тетним 1 морально-етичним 1 психолог1чним укладом укра!нсько! народно-церковно! спадщини. Так, апостольськ! першовитоки християнства як "в1ри рад1снох" пов'язуються 1з чином в1нчання в Укра!нськ1й Церкв1, що сягае cboim bIkom, на думку 1.0г1енка, ще апостольських час1в. Водночас л1нгвосполука "ожени-тися" (з ким, - а не "на кому") стае виявом м1сцево-всеукра1нсь-кого гуман1стичного погляду на ж1нку (дружину) як на р!вноварт1с-ного друга у с1мейно-родинному уклад! православних укра!нц!в.

Викладено опоетереження ¡цодо суперечливост1 в!ро-обрядових сп1вд!янь, зокрема щодо об'ективно р!зночастотного процесовияву св1тського 1 церковного "думання" (мислення) на саме зреал1зуван-ня церковно.-унезалежницького буття.

Звернута увага на можлив1сть в укра!нському християнств! од-ночасно!, паралельно! двовим1рност1 його звичаево-обрядового устрою Шсцево-локальносп i "крайово"-всеукра!нськост1), з одного боку, та екстеритор1альност1 вияву (в1д вселенськост! - до мгеце-boctI), з iHiiioro. Прикладом останнього може служити воеленськ!сть розум1ння "Хресного Знамения", всеукра!нсыисть свята Покрови, м1сце воздвижения аналоя на Панахид! та 1н.

Анал1з шрокофункц1онального спектру модел! "звичай-об-ряд-традиц1я" поеднуеться 1з консол1дац!йними можливостями Укра-1нського Православ'я (Укра!нсько! Церкви) як багатосотл!тнього консерванту народно-церковно! звичаевост1 в умовах de facto автокефалИ. Системно проанал1зовано особливост1 0г1енкового розум1н-ня часового першовитоку звичаю з його !сторико-ситуативним уконк-ретизуванням, переважно коли йдеться про перш1 стол!ття христия-низац1йного буття в Укра!н1. При цьому система трансформацП народного i церковного звичаю поеднана 1з морально-часовим фактором, оск1льки "н1хто свое! в!ри в1дразу не кидае". Тому часов1 рамки християнського звичаевотворення мимов!льно накладаються на язичницький пер!од. Одночасно природний консерватизм св1тського (мирянського) "думання" пор1внюеться (у його взаемод1ях) 1з цер-ковним "думанням" духовенства. ОнаЩональнення церковно-обрядово-го життя i охристиян1зац1я народно! традиц1йност! - двоедшпеть такого процесу - випливае 1з його "запрограмування" в догматич-но-канон1чному устро! Церкви, II icTopii (час1в апостольських i постапостольських), передовс1м - у житт1 i д!яннях Христа.

Процесовияв ц1е1 двоединост1 (у ситуац!ях очевидного все-нац1онально-соборного усталення), як це доводить 1.0г1енко, здат-ний долати конфес!йн1 меж!, стаючи всеукра!нським нац!ональ-но-церковним набутком (пошанування 1кон та 1коностас1в, культу нац1ональних святих (Володимира, Ольги, Бориса 1 Гл1ба) як пра-вославних, так 1 греко-католик1в.

Саме ж таке онац1онально-оцерковлене д1яння значною м1рою могло б здхйснюватися через "новини" - пропонован! Ог1енком зам1ни, вставки до в1дпов1дних богослужбових текст1в з виразною тенденцию до 1х "укра!нськост!" ("1зра!ль", "С1он", "брусалим" -"Р1дний край", "Р1дна земля", "Укра!на"), етнограф1зац1ею окремих канон1чних словосполук 1з псалмових текст1в (скаж!мо, зам1сть "арфи" - укра!нськ! "бандури") або фольклоризац1ею к1нц1вок окремих канон1чних молитов (як, прим1ром, до Молитви святого Амврос1я Мед1олянського). Факт появи таких "животворящих новин" з!ставля-еться 1з нац!онально-творчим в1дродженням, що кр1зь ретроспектив-ну багатосотл1тню ущ!льнен1сть взаемообумовлюе й церковно-унеза-лежницький процес.

Свою систему онац1ональнення мають богослужбов! поминания 1 благальн1 прохання, що особливо узалежнюються в1д конкретних 1сторичних 1 нац1ональних обставин чи под1й ("Молитва за скиталь-ник1в"), набуваючи 1нколи в принцип1 позачасово!, соборницько! значимост! (наприклад, "Молитва за Укра!нську Церкву та за народ").

На п!дстав! окремих 0г1енкових спостережень зроблено сис-темне досл1дження особливостей 1ншорел1г1йних, 1ншоконфес1йних вплив1в в умовах збереження "статус-кво" для принципу чистоти православ'я. Пропонуеться поступов1сть таких вплив1в за схемою: "мат1рне" (в1зант1йське). але все ж "чуже" - "р1дн1ше" ("онац1ональнене") - найр1дн1ше" ("устаб1л1зовано нацЮнальне"). Проблема таких вплив1в 1 1х орган1чного засвоення ставиться в за-лежн1сть в1д самоздатност! м1сцевого чи всеукра!нського "ареалу" до сприйняття таких вплив1в.

Четвертий розд!л - "Автокефал1зац1йний процес в 1сторП Ук-ра!нського Православ'я" - в1дтворюе й систематизуе сформован1 на п1дстав! окремих розр1знених 1сторичних в1домостей Ог1енков1 погляди про першопочатки християнства в Укра1н1 1 розум1ння автоке-фал1зац1йного процесу (в контекст! того часу). При цьому передан-

ня про апостола Андр1я Первозванного розглядаеться I.опенком як найголовн1ша п1дстава автокефалП Укра!нського Православ'я.

Висловлено авторськ1 спостереження щодо 0г1енкового п1дходу до витлумачення 1деолог1чних засад автокефального буття Церкви. Укра!н!зац1я Православ'я за нових час1в в 0г1енковому трактуванн! подаеться передус!м як П деорос1янення, що е одн!ею з важливих передумов до 11 реального автокефал!зац1йного утвердження. Але тут необх1дна двоедн!сть 1стор1ософського осмислення. Проводячи деорос1янення водночас сл1д враховувати факт багатосотл1тнього р1зноб1чного впливу Укра1нського Православ'я (передус1м по звича-ево-обрядов1й л1н11) на Православ'я Московське, набуття останн1м притаманних колись Украхнському Православ'ю ознак.

Проанал1зовано суперечлиз1 в1дносини м1ж Мат1рною (Констан-тинопольською) 1 Доч1рньою (Украхнською ЦеркЕою — Ки1вською мит-рспол1ею) з врахуванням складних м1ждержавних в1дносин, р1вня нащонально! св1домост1, ставлення до попередньо! Прабатьк1всько! В1ри (Сварога-Даждьбога) на автохтонних землях 1 у В1зант11 в умовах de facto давньоукра!нського унезалежненого церковного кит-тя, подальший розвиток якого ставиться у т1сний зв'язок в1д чужо-земних духовних Центр1в — Москви 1 Риму.

Простежуеться складна, суперечлива 1 водночас змХнюванна по-зиц1я 1.0г1енка щодо неканон1чного ("самопроголошеного") акту ук-paiHcbKoi автокефалП в екстремальних кризових обставинах нацю-, державо- й церковотворення, а також у ситуац!ях атрофування дея-ких 1деолог1чних засад Укра!нсько! Православно! Церкви (пере-довс1м соборноправност!). Системно проанал1зовано 0г1енков1 погляди щодо усталення патр1аршого устрою Укра!нського Православ'я як канон1чно завершено! повноти церковно! автокефалП Православно! Церкви в Укра!н1. Диспропорции!сть часових рамок у д1яльнос-Ti митрополП - Екзархату - Патр1арх1! в!н не ставить у пряму за-лежн1сть в!д потреби нац!о- чи державотворення, хоч вона значною м!рою й обумовлюеться ним. Автокефал1зац!йний процес на шляху до формування й утвердження укра!нського патр!аршого устрою пов'язу-еться !з псевдоканон!чним статусом т.зв. "Католицьких naTpiapxiB" римсько! юрисдикцП, !х фактично! неконструктивност1 у становлен-н1 православно-католицького дгалогу й утвердкенн1 укра!нського церковно-автокефального руху зокрема. Даеться пор1вняльний анал1з еволюцП ОПенкових погляд!в на позиц!ю Мат!рно! (Константино-польсько!) Церкви щодо канон!чного визнання Укра!нсько! Церкви.

Обгрунтовуеться значиьйсть 1стор1ософ11 православно! автоке-фал!ьност1 1з творчо! спадщини 1вана 0г1енка (митрополита 1лар!о-на)в наш час для реально! буд1вно! церковно-державно! згармон!зо-вано! сп1впрац1, зокрема з врахуванням розроблено! ним модел1 "мова - народ - Церква", висновк!в про необх1дн1сть сестринського д1алогу м1ж укра!нськими православними Церквами-митропол1ями в умовах 1х р1зноюрисдикц!йного статусу, р1зновим1рно! канон!чност1 з огляду на в!дм1нний процес 1х орган!зац!йного творения, за умов 1! р1знотеритор!ального 1 р!знодержавного побутування.

Висновки узагальнюють увесь комплекс авторських наукових досл!дницьких здобутк1в, припущень, спостережень, критичних зау-ваг щодо розумшня багатоаспектного явища автокефалП у р!зножан-ров1й спадщин1 митрополита 1лар1она (0г1енка). Наголошено на тому, що теоретичн! висновки 1.0г!енка не втратили свою актуаль-н!сть 1 в наш час, зокрема розгляд ним автокефал1зац!1 як поетап-ного процесу, визнання зумовленост! визр!вання автокефалП церкви внутр1шн!ми факторами II !снування ! розвитку в параметрах певно-го етносу чи держави ! суперечност! I! постання 30ВН1ШН!м чинни-ком, насамперед !мперським традиц1ям Мат1рно! Церкви. Вид1ляючи так! риси Укра!нського Православ'я, як соборноправн!сть, демократична^, евангел!стськ!сть, нац1ональн1сн1сть, в!дкрит1сть, 1.0г!енко аргументовано доводив, що саме вони слугують основою його автокефал1зац!йного процесу. Обстоюючи думку, що р1дна мова е "найголовн1шим нар1жним каменем" 1снування народу як едино! на-цП, митрополит водночас розглядав I! як "родючий грунт в1ри" 1 одним !з вагомих чинник!в автокефал!зац1йного процесу. Обгрунто-вана значим!сть у становленн! Пом1сно! Церкви таких фактор1в, як своя канон1чна територ1я, окрем1шн!сть народу, наявн1сть в!ками вироблених специф1чних етн1чних ознак, зокрема звичаево-обрядо-во1. Вагомою е думка мислителя, що в1дродження Укра!нського Православ'я мае в!дбутися не на шляхах його укра1н!зац11, а деорос!-янення.

- 18 -

СПИСОК ОПУБЛ1КОВАНИХ ПРАЦЬ

Т1меник 3. 1ван ОПенко [митрополит 1лар1он]. Життепис-но-б1бл1ограф1чний нарис. - Льв1в, 1997. - 224 с.

Именин 3. Його афористичний св!т: [Вступна стаття] // OrieHKOBi афоризми i сентенцП. - Льв1в, 1996. - С.7-18.

Именик 3. Феномен 0г1енкового духа // Таряча Молитва моя

— найперше за вас!" - Спецвипуск б!блЮтечки "Успенська вежа".

- Ч.1. за 1992 р. — С.4-16.

Именик 3. Р1к 1940-й: становления Укра1нського Православ'я на Холмсько-П1дляськ1й земл1 1 проблема реально! автокефалП (На матер!ал1 ОПенково! спадщини) // Св!товий конгрес укра1щцв Холмщини i Шдляшшя. -- Льв1в, 1996. — С. 102-109.

Именик 3. 0г1енкове нац1ософське сприйняття Риму 1 автоке-фал1зац!йний процес Украхнського Православ'я // Велетень науки. -К. . 1997. — С. 63-65.

Именик 3. Митрополит 1лар1он (0г1енко) 1 Митрополит Андрей Шептицький. Про духовн1сть мови в державотворч!м процес!: (Рет-роспективний погляд) // Розбудова держави.- 1994.- Ч.8,- С.20-25.

Именик 3. Митрополит 1лар1он (0г1енко) про особлив1сть ав-токефал!зац1йного процесу в контекст! 1деолог11 Укра!нського Православ'я // Православна Галичина. - 1997. - N1. - С.15-18.

Именик 3. Р!дномовн! Богослужби як один i3 BHflBiB собср-ницькох пращ 1.0г!енка ! Митрополита А.Шептицького (1з арх1вних матер!ал!в 1922 року) // 1стор1я рел!г1й в Укра!н!. - Льв!в, 1994. - С.181-182.

Именик 3. Митрополит 1лар1он (0г1енко) про д1алектну згар-мон1зован!сть автокефальност1 1 вселенськост! Украгнсько! Церкви. // 1стор1я рел1Пй в Укра1н1. — Льв1в, 1995. - С. 87-88.

Именик 3. Автокефал1зац1йний процес 1 нац1о-соц1ософськ1 особливост! модел! "людина-родина-громада-держава" (На матер1алах 0г1енково1 спадщини). // VII М1жнародний круглий ст1л. 1стор1я. -Льв1в, 1997. - С.193-194.

Именик 3. Митрополит 1лар1он (0г1енко) про церковну автокефалП як процес: методолог1чний аспект // Духовна i науково-педа-гоПчна д1яльн1сть 1.1.0г1енка (1882-1972) в контекст1 укра!нсь-кого нац1онального в1дродження. - Кам'нець-Под1льський-Ки1в, 1997. - С.67-68.

Именик 3. Б1бл1ограф1я твор1в митрополита 1лар1она (0г1ен-ка). 1907-1970 // 0г1енк1вськ1 читання. - К., 1997. - С.120-199.

- 19 -АН0ТА111Я

Именин 3.1. 1стор1ософ1я православно! автокефальност1 у творч1й спадщин! 1вана 0г1енка (митрополита 1лар1она). Рукопис.

Дисертац1я на здобуття наукового ступеня кандидата ф1ло-софських наук за спец1альн1стю 09.00.11 — релШезнавство. 1нститут ф!лософП HAH Укра!ни (В1дд1лення рел1г1езнавства). Ки-1B, 1997.

Дисертац1я е 1стор1ософським досл1дженням проблеми автоке-фалп Укра1нського Православ'я на матер1ал1 спадщини митрополита 1лар1она (0г1енка) в конгекст1 д1алектичних зв'язк1в вселенсь-koctI 1 автокефальност1. Догматично-канон1чна система Укра!нсько! Церкви розглядаеться у безпосередньому зв'язку 1з згармон1зованим своерШим сп1вд1янням язичницьких елемент!в 1 християнських, своер1дними законтактуваннями звичаю мЮцевого, всеукра!нського i апостольського. Обгрунтовано 1дею системного зв'язку догматич-но-канон1чно! спадщини, 1деолог1чних засад, звичаево-обрядового устрою Укра!нського Православ'я як едино! макромодел!. 3 огляду на це подаеться комплексний 1стор1ософський розгляд укра!нського православного життя в1д апостольських час1в до новгтнього пер1оду. В1дтак опрацьована низка нових принципових положень, що можуть стати суттевою допомогою в зм1цненн1 унезалежницьких про-цес1в в Укра!нськ1м Православ'!.

Ключов! слова: вселенськ!сть, автокефальн1сть, догматич-но-канон1чна система, 1деолог1чн1 засади, звичаево-обрядовий устр1й.

Тименык З.И. Историософия православной автокефальности в творческом наследии Ивана Огиенка (митрополита Иллариона). Рукопись.

Дисертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09. 00. 11 — религиеведение. Институт философии (Отделение религиеведения). Киев, 1997.

Диссертация является историософским исследованием проблеми автокефального строения Украинского Православия на материале наследия Митрополита Илариона (Огиенко) в контексте диалектических связей вселенскости и автокефальности. Догматическо-каноническое строение Украинской Церкви представлено в непосредственной связи с гармонизированным взаимодействием языческих элементов с христи-

анскими своеобразными взаимосвязями обычая местного, всеукраинс-кого и апостольского. Обосновано идею системных связей догмати-ческо-канонического наследия, идеологических положений как единой макромодели. В связи с этим изложен комплексный историософический обзор украинской православной жизни от апостольских времен по новейший период. Таким образом, отработан ряд новых, принципиальных положений, которые могут стать существенной помощью в укреплении процессов к дальнейшей независимости в Украинском Православии.

Ключевые слова: вселенскость, автокефальность, дохматичес-ко-каноническая система, идеологические принципы, обычаево-обряд-ное строение.

Timenyk Z.I. The Historiosophy of the Ortodoxy Autocephalisity in the Creative Heritage of the Ivan Ohienko (Mitropolitan Illarion). Manuscript.

The thesis for getting a scientific degree of Candidate of philosophical science in the speciality 09.00.il — religious studies. Kyiv Philosophy Institute of Ukrainin National Academy of Sciences. Kyiv, 1997.

The thesis about Ukrainian orthodoxy's problem is based on the materials of Metropolitan Illarion (Ohienko) Heritage in the context of dialectal connections of occumenisity and a autocephalisity. Dogmatic and canonical system of the Ukrainian Church is examined in the direct connection with the harmonized interaction of heathen and christian elements, peculiar contacts of local, all-Ukrainian and apostolic custom. The idea of systematic connection between dogmatic canonical heritage, ideological principles and custom — ritual structure of the Ukrainian Orthodoxy, as of a single macromodel is substantiated here. Taking it into consideration, a complex historlosophic review of the Ukrainian Orthodox life since the apostolic times up till now is given here. So, a range of new principal propositions which can be essentially helpful in strengthening of independent processes in the Ukrainian Orthodoxy are worked up.

Key words: a occumenisity, a antocephalisity dogmatic canonical system, ideological principles, custom-ritual structure.