автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.09
диссертация на тему: История бумаги в Украине и ее филиграни (Источниковедческое исследование)

Полный текст автореферата диссертации по теме "История бумаги в Украине и ее филиграни (Источниковедческое исследование)"

г „ . надюнальна академ1я наук укра1ни

шстйтут'украШсько! археографп та джерелознавства

¡м. м.сгрушевського

На правах рукопису

МАЦКЖ Орест Ярославович

1СТОР1Я ПАПЕРУ В УКРА1Н1 ТА ЙОГО Ф1Л1ГРАН1 (Джерелознавче дослщження)

07.00.09 - 1стор!ограс{ля, джерелозиавство та метода ¡сторичного досл'щжриня

Допов1дь

про друковаш праць подана на здобуття наукового ступеия доктора ¡сторичних наук

Ки1в 1995

До захисту подаетъся цаукова доповщь про опублжоваш npaui

Робота виконана у Лышському вудалешп 1нституту украшсько! археографа та джерелознавства ¡м. М.С.Грушевського HAH Украши

ОфщШш опоненти: доктор {сторичних иаук, професор КОВАЛЬСЬКИЙ Микола Павлович

Провщна оргашзащя: Льв1вський державний ушверситет ¡м. 1ваиа Франка

Захист шдбудеться " 30 " березня 1995 р. об 11 годшп на заидаиш спец1ал13ованоГ вчено! ради Д 01.43.01 по захисту дисертадШ в 1нстктуп украшсько! археографп та джерелознавства im. М.С.Грушевського HAH Украши (254050, KjiIb-50, вул. Пугачова 12/2).

3 паукового допсшддго та друкованими працями можна оэнайомитися в б1блютец1 1нституту украшсько! археографа та джерелознавства in. М.С.Грушевського HAH Украши

Доповщь роздано "¿¿¿," лютого 1995 р.

доктор 1Сторичш1х наук ДУБРОВ1НА Любов Андршша

доктор ¡сторичних наук ПИР1Г Руслан Якович

Вчений секретар спец1ал1зовано! вчено! ради

Вступ

ФЫграиолопя як допом1жна ¡сторична дксшшлша уже завоювала co6i »нзнання, вшшкнувши у XVIII ст., вона досягла великих ycnixiH до початку XX ст. Особливо бурхливо фЫгранолопя розвивалася в три останш десятилп-гя. Зараз серйозш науков1 робота, пов'язат з викорисганням давшх рукопнсних матершнв, виходягь, як правило, з иосшпшпями на фииграш.

Видшснпя в окрсму дисципл'шу фш'пранологп, що доиедавна була одним з роздиив палешрафп, а ще дашнше - одним з параграфов дипломатики, вщбувалося зпдпо з шлком практнчними вииогаии розвитку ¡сторично-фиюлопчних наук i всупереч будь-яким хлас1|ф1кац1Я||цм спробам. 13 украшських умоиах формуваичя ново! cncn.iaJii.noI днсцшимни iii/tnoiíiдае сучасним шдвмщеним вимогам, що ставляться до розвитку сусшлышх наук. Украшська фшгранолопя мае сьогодш в своему розпоряджсшп значш дослщницым здобутки, як! лозволяють i'опорити не лише про чеоретичну необхшшстъ ви/пленпя окремо! дисцтиппн, ало II утворюгать гивторастолтно традицп досл|'джснмя нодяикх знак ¡в папсру в УкраГш'. Враховуючи складш умови, н яких исребунала украшська наука, можна вважаги, шо традннио ni не так i вжс li Mhcpiii.

Як визначаеться предмет i заедания ф^гранологн протягом осташпх дссятирп? Можна дошукуватися písimx KopenÍB вивчення водянпх знак i». Поруч з вченими, що до питания вивчення фшгранеп шдходнли з híjikom нрактнчнимн, майже з криммюлопчнимн заадаш/лми (втничення ачгстччиосп документа), б)ля колиски фимгранологи як пауки стояли любш'ел! й колекцюнери XVIII-XIX ст., як! дсколи готов! були бачнти в зображеннях фЫграней таемнич1

снмволи чи кабал'юичш алегори. Лише наприкпщ! XIX - на початку XX ст. перемогла думка про те, що фЫгрань - фабричнкП знак пашрннка, знак, характерниЛ/для певного бшьше або менше визначеного часу 1 0и1ьше або менше визначено! тсритори. Тод1 ж з'ясувалося значения фшгранеП як неможливого для шдроблення контрольного дегермшанта приблнзного внзначемня хронологи 1 юпологн 1Н1С1.МОП11Х чам'яток, а також евщчення киування фабрик паперу в минуло.чу.

За традицию материал гшсьмовнх пам'яток (пергамент, пагпрус, пашр) був то;и, на злам| Х1Х-ХХ стор1ч, предметом дослшження палеографи. Фпшранографи - тобго опне водяних знамв з точки зору просто! фактографы - ув'Шшла на правах розд'и^ до палеографы. 3 часом нзтергдл. зйранип посланниками водяних знак>в, почав не лише мльккно (з'явилися альбомн фипгранеп, що нал1чували по кЫька тнеяч знакт), алс 11 яккно ьиходиги поза меж! тг'о скромного м^сця, яке рано(-ра<{и! шгжачллн палеографи. Чисто фактограф1чний напря.ч доелщжень почав збагачуватися новою проблематикою. До вивченпя ф'ииграпеп як контрольного детерм'шанта приедналнея набагато цшрии завдакня ¡сторично-економ^чного та гстори .ко-культуриого плану, яг.1 повол! почали вмтсняти звичайш фак.ографипй пнтанпя (каталогування, оплс, хронололзафя 1 тополопзацЫ знак ¡в) на другнП план/

У друпп чвер'п XX ст. фшн-ранографи остаточно вщокремилася вщ палеограф» не лише емтри .но (своши альбомами, в першу чергу), але П тес етично - утво^юючи окрему за своТми завдаинями та об'ектом досЛ1дження днециплшу - фиигранологно. Це нове становище фЫгранологп вщбилося в спешальних лщручниках з фипгранологП як спирально! ¡с орпчио! дисциллши.

Протягом останшх двох-трьох десятир{ч новий термш -фшгранолопя - остаточно замшив давшП терм'ш - фЬйгранограф1я. 3

часом фЫнраиолопя не лише еиапсииувалася П перетпорилася на окрему допом1жну ¡сторичну днсииилшу (цеп процее в!докрсилення можна вважаш на сьогодш закшчелнм), але И випшла поза перякно визначеж "фингранолопчш" меж! свое! диецнплнш. Фингранолопя вбирае в ссбс об'ект досл\дження д!лянки ¡сюр!» народного господарства - ¡сторП иа гнрнидтпа - та п'тянки ¡сторП иехшки - ¡ст ори виробннцгва паперу. Лише том у, що ¡ермт "пишролопя" виявився вже "заПнятим" (ним визначають ¡сторнчно-фиюлопчну днецишпну, то вивчае грсцыи та латнисш текст на цитрусах сллшськоТ та римськоГ доби), ф'ипгранолопя при значно обЧмшшому предмет! досл'щжсння (вивчення ф!лйраис/1 + ¡стор1я пагпршщтва + ¡стор1я виробшщтва паперу) залишнлася мри сво?п попередшп назви Як в багатьох Ыдомих в ¡сторп пауки шшадках, з>пст понят>я пнПшоа далеко за меж| терния у вузькостнмолопчному (Юго значен»! (но/пбно, зрештою, як 1 в эгадашп вище пашрологн, що заП.чааься чеиер зекстами не лнше на паш'русах, але К на дерев'яних та восковнх табличках, на глиняни . черепках тощо). Ф)лн'раноло1 ¡и з науки про иодяш знак» нсрстворнлася на науку про пашр.

Б закому само розумшш термш "фииграиолопя" сприЛмаеться сучаским» украшоч.кими ¡сторично-ф'июлопчнини науками.

Лрмвш джерела з \ciopii внробництва паперу надзвнчаПно бйин. Про дсяк1 патрш минулих стор'|ч маемо рукописи! матер1али. Про бмшшеть з них залнш.лися скугм згадки. Часю факт ¡снування патрш можна встаповити лнше на основ! ценного водяног о знака на папери У цьому вииадку нодмпип знак с дуже шпним I багатомовним докука гтом про натр, ¡нколн пашр з по/шшм знаком е основным дохазом ¡снування патрш. Протс вш завжди служить для пояснения, доповнення або шдтпердження руконненнх вщомоезен про дану пашрню чи ялийсь факт з 1С гор11 паперу.

Без науки про водят знаки неможлипо вичерпно вивчити виробшми во, спожнвання паперу 1 торпвлю ним приблизив з 1300 до 1850 рр„ не можиа повио розкрити так1 питания, як розвиток патрень, змша и пласникш 1 ма(1стр1в, спалкоемшв 1 орендар1в, тсхшчне обладнання патрень, обсяг нродукци, яккть, асортимент, формат паперу; напрями I обсяги збуту, способн вживания паперу.

Хоч паука про водит знаки в першу чергу покликана служнти дослщжснням ¡сторп паперу, вона крш того, як 1 багато ¡нших наук, могла б стати у приго/н в наПрпиоманптшчх галузях ¡сторичних Д0СЛ1Джеш».

Ус1 дат евщчать про те, що фиш раполопю 1 палсографпо слщ вважати окремими дисциплтами, осмльки вони р1зняться м1ж собою методой дослщжсння i заеданиями, ям сюять перед ними. Уже на початку XIX ст. фишранолопя, по су п, була сформована в окрему наукову дисдиплшу I згодом мала вже на своему рахунку велику бКЗлюграфио. (НаПдавтшою працею з фширанолот е дослщження книгознавця Д.Люка про Д1ялыпсть аншпПського нершодрукаря В.Кекстопа. Вш умкгив в ш(1 20 знак)в, виявлених на папер! кшнцього видавця).

Досить назватн »¡дом! чрат Т.Жансена, К.Тромошна, Н.Лихачова, М.-М.Бр1ке, як1 вивчають знаки, видим! на папер1, виробленому в ршшх кра!нах. У менш вщомих працях дос/пджують фипграм, вживаш в окремих краГиах, або окрем1 знаки патрень. Цими працями було закладено основу для далъшого вивчення фш'праней; автори 1х опращовали методику описания 1 використання знак1В для допомоги ¡сторикам 1 арх1в1стам.

Мета дослщження. На шдставг вивчення архшшх джерел, гёторично! лггератури, водяних знак!в та польовнх обстежень досл'щити розвиток фЫгранологп як допом1жно1 ¡сторично! дисциплжи та розвиток паперово! промисловостс УкраЬш XVI - початку XX ст.

Джсрслыч» база. Хоч армвщ матсршш та исторична лпсратура, на основ! яких иожпа вивчатн ¡сторно пагпрень, доснть буцп, все ж виявлепо в арх1вах Украпш та в'цуплах рукопнав б!бл'югск чимало ¡нвентар1в, звпзв, опис1в пашрень. Автор черпав материи ¡3 ЦД1А УкраГпи у Львову Киев!, Ошьшосп Лержавних арх1в!в областей, а також архЫн ) бШлютск Оаршавн, Еревана, Вильнюса, Москвн, Могнльопа, В'шия, Сапкт-Петсрбурга. 1снують певичерпш кожлнвосп перерпсоиуваикя фиигранеп, якГ е ¡но/и еднннм джерелои, що ш'дтверджуе ¡снування пенно! пашрш, осмльхн до ссредннн XIX ст. вш'отовляпся лише ганчфяшШ черпалыпШ патр з водякими знаками.

Проведено експсднцн з метою польовнх обстсжснь ус1х паперовнх фабрик в Укранп, заснонаннх » мннулому, та мюцевостеп, де у XVI - на початку XX ст. ¡снували пашрш. 31брано па ьпсцях цшннП материал.

Хронолопчн) рамки. Автор дослщжував шляхи паперу в Украшу вщ часу Пого шшаПдспня в Кила!, початки Яого внробництва в Укранп на основ! псрсказш XII - ХШ ст. та вш часу заснувпня першо! пашрш (документальна згадка з 1552 р.). Особлива у вага прип'мялася бурхлниому розвнткош пнробннцтва паперу наприкшш XVIII - початку XIX ст. В Ц1лому ж фишранолоп'чш досл1джеш/я в Укранп' проводимте!» за пер|'од т'д XIV ст. до другоГ евпо^о! вМни.

Основа) положения та ш!сновкм, що виносяться на захнет, зводя'сься до обгрунзування фингранологн як окремо! допом1жно1 ¡сторпчно! дисциплин!, в завдання яко! входятьфиГпранолопчш д0сл1джепня, ш.вчення ¡стори пашрень, внробництва паперу, рознонсюдже чя, торпиля ) иикорнстання цього писемного матеррлу.

Нрактнчне значения досл'!джепня полягае у якомога иайповшшому збор! матер1ал1в з ¡стори украшеького пашрництва, яке допоможе в ма/КЗутньому завершит поп ну публкапш украй ьхих фиигранеП та ¡сторно ггаперово! промисловост! Украши. Вслнке значения матиме також вщродження тзньосереднишчних паперовнх

промнслш (nanipciib) i шзшших мануфактур ¡з застосуванням тошшньо! технологи для виробництва ручиим черпальним способом ганч1р'яного паперу з водяннми знаками, який матиме не лише сувешрне, але й промислове значения. В Захццпй £вроп1 ¡снуе зараз десятки таких nanipciib, îkî значно скорочують дефиул паперу, особливо таких край) як Австрия, Швейцар'ш, Фраш^я, Гпиня та in.

В ЦД1А УкраГнм у Львов; протягом багатьох pOKie ycniuiHo Aie KaôineT "фиигранолопя', який вщвадало нимало ¡сторик)в та iiiunix cncuiajii ris. В ньому пройшлн навчання i практику cothî студенев вуз;в з pi3iinx mîct Укранш та зарубежник краш. Для оформления Кабшету BiiKopiicTani материал», виготовлеш на ochobï праць, опубл'тованих автором nid доповда.

Л проба ц! я досл1джснь. Майже уа.опубл^оваш друком пращ були сиершу прочитан! як пауков» доповщ1 чи повщомлення. Початок цим доповщям поклав сем'шар з арх1вознавства тг ¡нших допом1жних >сто[ лчнкх дисциплш, засно"аний у 1960 р. в ЦД1А Украши у JIlbobî акадсмком 1.П.Крнп'якевичем. Цей семщар проводиться до сьогодш. Доповда з фиигранологи були прочитан! на piamix всесоюзних та республшанськнх конференцЫх, зокрема на Федоршських читанных у JlbBOBi та MocKBi, Республ1канських наукових конфсргш^ях з арх!вознавства та ¡нших спещальннх ¡сторичних дисциплин у Kncei, наукових сес'шх АН Украши i BipMemÎ в Среващ, М1жрсспубл1канськМ науковШ конференци з джерелознавства та ¡сторюграфп народ!в Прибалт!йських республж Cobjy PCP у BLnbHioci. Доповш з iCTOpiï yicpaïuct. ого пап1ркицтва читалися на ¡сторико-краезнавчих конференциях у Львов!, Bimmui, Кам'янц1-Под1льському, PiBHOMy, Ьано-Франювську, багатьох райцентрах Украши.

Доповда i повщомлення виголошувалися також автором на М5жнародних польсько-украшських конференщях у Краков! i Львоч!,

на мшнародннх конгрссах ¡сторшмв па перу у Вшш та Л'юш (Ф раищя). на Всесоюзних науковпх конфсренщях з проблей кннгознапства.

Структура пауковоТ допов1д1. Доповщь подьпясться на роздши:

I.1сторюграф1я. 1.1. Зародження укратськоГ ф!ЛИ'ранологн та П розвнток в XIX - на початку XX ст. 1.2. Фингранолопчш достдження в укра1нськ1П ¡сторюграфи. 1.2.1. До друго! св1тово1 вШнн. 1.2.2. Шел я друго! евггово! вИ1ни. 1.3. Питания украшсько! фЫгранологн в працях заруб'|жних вчених.

II. Пагп'рш доби феодализму та Гх фЫграт. 2.1. /сгорая паперу та украгнського патршщтва. 2.2. НаПдавтнн украшсьм патрт та !х водят знаки.

III. Патрт перюду зародження 1 розвитку катталпму (ктещ. XVIII - початок XX ст.). 3.1. Розвиток паперово! промисловосп Украпт. 3.2. Патрт ктця XVIII - початку XX ст. та !х водят знаки.

IV. Водят знаки. 4.1. Змта водяних знаки залежно В1Д державних закошв. 4.2. Джерелознавче значения та деяю гсобливосп укратських фимграпеА. 4.3. Лат'р за фйпграт М1жвоснного перюду.

1.1сторюграф1я 1.1. Зародження украшсько! фЫграноло! ¡1 та П розвнток у XIX - на початку XX ст.

ФЬпгранолопя в Укранп мае б!льш як стор^чну традшню, мае п'ять альбом1в водячих знамв, мае опублжованих близько 3000 <{н/11! рансН та ряд грунтовннх дослщжень з ¡сторн пашршщтва. Ось короткий нар з розвитку фшн раполончннх дооп'джень в УкраГш'

Як окре>н иапрями иаукових дослщжень ¡стор1я пашрництва та фЫгранолопя почали розвнватися вщносно рано. Правда, культурний заезчй, спричинений багатов1ковим согпалышм 1 натона- .ним поневоленням укратського народу, не М1Г не вшбитнея й на цих д'иишкях доелтжень, сповмьнюючи ¡х розпиток.

Загалом можна сказатн. що в пср'юд з друго! половини XIX ст. до 1917 р. зад1кавлсння icTopieio паперу та водя них знак1в в Укради формувалося, як в багатьох крашах тогочасно? Европи, значною Mipoio в зв'язку з описом та крнтнчиим виданням рукописних тексте лггсратурних TBopie, грамот та шших докумагпв.

HaupnKinni XIX ст. науковс дослщжсния водяинх знаков в Украйи почало розвмватнся ще одним. uuikoh оршшалышм i специф1чним шляхом. НовиП напрям дослщжень (тобто напрям, не пов'язаний з пубунка: ею i оппсом пам'яток давньо! лпературн чи стародавних кторнчнпх джерел) започаткував кшвський icTopiiK-apxieicT, довгор1чниП сшвробптшк i директор Кии ького центрального apxiey давшх актчв 1.М.Кам a ni н (1850-1921). Виходячн i. шлком практичних джерелознавчих i не лише джерелознавчих, але П судово-експерпшх завдань, що стояли перед арх)вом, 1.Каман'ш присвятив багато часу влечению питания про аятентичшеть докуменпв.

На початку XX ст. описування фишраней yeiilшло як обов'язксип слсмснт в зовшшшо критику рукописних ¡сторнчно-фшолопчних джерел.

1.2. Фшграиолопчш дослщження в украшсыий 1сторюграфи 1.2.1. До другоТ cnitoooi bIMiih

Перший украшський альбом фишраней 1.Каманина, О.Впвщько5 виПшов у евгг лише 1923 р.

Дл>. фШгранологп 20-х рок1в характерце поступове наближення двох л'пнй дослщження: вивчення финпаней чимраз частше лочинае переплттися з вивченням icTopii пагпршщтва, межа м)ж досшджешммн цих д'-ох напрякнв почгчае повол! зникати.

В 30 -х роках фшгранолопя та icTopia пашрництва здобуи новкх дослщниме.

Отжс, високим р1внем дослщжень укражська фЫгранолопя зустр1ла перюд друго! свповоГ вШни та период актив1зацн достджснь в р13ш1х дьмянках спещалышх наукових дисциплш, що наступив у друпп половши 50-х рок1в нашого стор1ччя [5.6].

1.2.2. Шелл другоТ сЫтооо! пШин

Шел я перерви в дослщженнях до перших повоенних пракь, особливо тих, що присвячеш ¡сторн пашршщтва, належить публгкац|'я ¡сторика народного господарства Украши, члена-корсспоидента ПАИ Украши О.О. Нестеренка [6].

Незабарои почали з'являтнея фиш раиолопчт пращ автора дано! дисертацм. Б1блюграф1я опублшована у книжш "Пашр та фиш-раш на украшських землях (XVI - початок XX ст.)" (К., 1974).

3 большим чн меншпм уешхом застосовуеться дослщжсння фширапеИ при вивчешн стародрук1в, давшх рукописних книг та документ). Дш фсдор!вських святкуваш. (1964) акпшзувачи питания досл^жения паперу видань ¡.Федорова [9].

Поруч з дослшжениям стародрук1в проводиться також филиранолопчшШ аншпз рукопненчх книг.

Все ж такн доводиться шкодувати, що метод хронолопзацп документов за дономогою водяиих знак1в не здобув ще надежного I кисти} паукового застосуваошя.

Треба думаги, гцо популяризащя методов фгтгранолопчошх дослщжеиь зиеде в мапбутньому помилки, як1 трапляються ще подекуди, до г.ппмуму.

НаПкращим евшченням того, що украГнсьха фЫгранолопя вже здобула соб1 окреме м1сце в родшп допом1жних ¡сторично-фишлопчних дисциплш, можна вважати те, що вона стала об'^хтом ¡сторюграфтнооо дослщжепня [12].

1.3. Питания украшськоТ фшн-раиологн в працях заруйжних

вчснпх

ЗначниП внесок у розвиток украшсько! фЫгранологн зробили досл1/ишкн Госп. Польши Лнтвн, Словаччнни, Угорщини, Румунп, а навпь фиш ранологн таких краш, як Австр1Я, Швейцар1Я та США. Багато праць вшшкли поза межами Украши, без яких повноцпше вивчения укратськоТфипгранологн пеможливе.

Один з кращнх .¿редставнн^в роЫйсько! фШгранологп С.О.К лп I к о в почпиав своТ доондження вщ вивчення украшського матср!алу, публжуючн результата в кншськнх вндаинях.

У лнтовському джерелознавствг фшн-раиолопя не мае давшх традшиП, але, незважаючи па не, лнтовськ1 д'оиндннхи можуть пншатися значннми досягненнями в шП /илянш. Як вщомо, роль державно! мови у Великому княз1всгв1 Литовському лротягом злачного часу виконувала украшська мова, якою й писалися найдавтип док} ченти, складеш в середньов1чшП Лн-га, тобго в тих П межах, що включали значну частину украшських земель. Тому й праця Антаиаса Вас1ляуск аса, в як1п Алеться про пашр, що вживався у канцелярп великого князя Витовта, стосуеться також фипгранологн украшських докуменпв Х^-ХУ ст.

Фундамснталын пращ Едмунда Ляуцявгчюса, присвячет литовському пашршщтву ХУЬХУП ст. та об'еднаш з його фшгранолопчним альбомом, це одночасно значний вклад в украшське джерелознавство. Е.Ляуцяв1ч^^ опубл^ував обширш вщомост1 про пашрш ГУП-ХУШ ст. у Незбодичах, Лискови Рожашй та Бнтеш, видав 1хш водяш знаки. У своему альбом! фишранолог опуб-ш купав також Йлизько 70 водяких знамв шших украшських патрень [30,43].

Огляд с^л1гранолопчних досл1джень дае можливють рельефшше визиачити м!сце фингранологи в украшському джерелознавств) [11].

II. ílanipni доби феодал1зму та ïx фЫграш

2.1. Icropbi манеру та украТиського iianipiиидтоа

Через брак вшомостеП ми не можемо точно встаиовити. коли з'явився nanip в Украпп. Можна припускати, що ein був тут вщомий уже в VIII-IX ст., коли ¡toro почали розповсюлжуватн арабн. Близьк1С1ъ Кавказу, де панували арабн, за широк! горговелып зв'язки Украпш ¡3 Сходом е шдтверджениям чих припущепь.

Онд думати, то наПпсршс rianip став вщомиП в Криму. Шдоио, наприклад, що cepe/nii.oaaiiici.Ka держава Conviaiia, яку у VIII ст. завоювали арабн i в akiiî, очевидно, був bí/iomhíí кнпШськиП nanip, мала давш горговелыи зв'язки з Крнмои, зокрема з м.Сугдеею (зепер -Судак), вщомим ще з III ст. Прапдопо/пбно, що виникнеиня цього Miera та По/ о назва пов'язаш навггь з державою Сог/ианою. Також Хорезм, яки(1 712 р. завоювали арабн, мав давш i nocí iniiî зв'язки ? Кримом. В nÍ3ii¡uii часи ienyc3i.K¡ колонн п Криму також ш'дхримували торпвлю ¡з Сходом (з Самаркандом).

Ряд icropiiKÏB вважае, що арабська культура муенла позрапнти в Cxi/tny Европу обов'язково через Icnaniio, завоиовану арабами, як це трапнлося, наприклад, з арабськимн числами, як] почали вживатися в Полмщ га в Украйп ианрикнпн XIV ст. Однак не слщ забувати i про безпосереднИ) шлях з Середньо! Азп, якиП bíb до Криму та проходив швдпем Украпш. Звпчайно, не можна вщкидати другого шляху, яким пробивався iiL.iip з Icnaniï через Захщну Европу, тобто через Фра щю, Шмеччипу, Польщу. Лле це був дуже повгньний шлях i поки ним дМшов бн nanip до Украпш минуло б понад 500 pokíb. Роль посередника вщнрала також до певно! Mipn 1тал1я, яка привозила багато nai.opy в Крим та па Кавказ.

Одна з найдавшших книг, написаних в Украпн з використанняи паперу, це адмШстративна книга з генуезько? колони в Каф1, яка эбер1гаеться сьогодш в 1тали. Книга датована К1нцем ХШ ст.

Правда, ии не знаемо, на якому письмовому матер1ал1 були Haniicaui книги давшх украшських б1блютек. Перша в ¡дома б!блютека в Укра7»1 була заснована 1037 р. великим князем Ярославом Мудрим при Ктвсьмй Соф!!. ni3iiime в Kueai виникають iiimi б1блютеки, серед яких нап61льш вщомою була бюл!отека Печерського монастиря. У зв'язку з тим, що 4v 6i6nioveKH не д>пшли до иас, важко ниш судити, на чому були iianiicaiii книги, яку частину з матер1алу становив nanip.

Сумка доля сшткала також галиц? ki apxißii та б1бл1отеки. Ix ншцшш татаро-монгольськ'1 орди та ¡miii завойовнкчи. В 30-х роках ХШ ст. угорцями був пограбованнй Галич. У Jlbsosi 1349 р., пвд час нападу на Micro польсъкого короля Казимира III, були пограбоват та знищет кияж1 apxißn. Тому в украшськнх apxieax збереглкся лише HaflcTapiiui док) юнти, iianncani на nanepi з XIV ст. Це, зокрема, льв1вськ1 судово-админстратнвт книги, яю збериаються у Львов!, та рукописш книги в^рменських колошй в Криму, як! збери~аються в 1нституп стародавшх pyKomiciB ("Мазенадаран") в Среваш.

Якщо найдавшил кшвсыи та львисыи документа напнсаш переважно на зах'|дноукрашському nanepi, то серед кримських, кр!м ¡талШського, е чимало схщного паперу.

Докладш вщомостт про украТнськ] nanipni маемо лише починаючи з першо! половини XVI ст.

2.2. Найдааи1ш1 украГнськ! nanioiii та Тх водяш знаки

Найстаршою украшською пашрнею вважаеться пашрня в Янов!. Перша i едина згадка про не? збереглася в крамвсьюй раецьюй книз1 (Consularia Cracoviensia, т. 432, с. 66). В нШ згадуеться Мартин "papiri

factor de Janow Russiae" (пашрннк з Яиова на Pyci), що шдтверджуе ¡снувапня naiiipiii в Янов! 1522 р.

KpiM Яшвсько! в riepuiift половин! XVI ст. на УкраГт ¡снувало ще 6immix naiiipciii.. Зокрсма, на Закарпагп в Левоч! була пашрня, перша i остання згадка про яку з 1530 р., коли вона була спалена пщ час бо!в.

3 першо! половшш XVI ст. дШшлк вщомоот ще про дех1лька украшських пашрснь.

Визначне Miene серед украшських nanipeiib першо! половнни XVI ст. заПмае Буська пашрня.

Буська пашрня, як одна з найдашпших в Украйи, була об'ектом ипенсипного дослшження щ'лого ряду в1тчкзия1ШХ i заруб^жиих iCTopHKiB. Писали про iiei Л.Шнайдер, В.Площанський, Ю.КолачковськиП, ЬКрип'якевич, В.Романовський, М.КошаршвськиП, О.Мащок, В.Будка та imni. llaftnoBiiinie досдщив icTopiw Бусько! nanipni М.Гембаронпч [7, 66|.

Буська лат'рня поряд з письмовим та друкарськ! i папером випускала ще т. з». "промнеловий" nanip, який, вщповццю обробивши жиром, вжипалн зам!сть шибок для aiKOii. Це видно ¡з акт!» кркмшально? справи про напад на будинок секретаря MicTa 1568 р. Однак з приводу щ.ого е деяк1 застереження. Нам невщомо, щоб у XVIcr. nanipni виробляли якийсь cneniaлышП сорт паперу для bikoh. Це був звичайиий грубшиП nanip, просякнутиП жирами. KpiM того, nanip затсть сила ьжпвали тод1 не пльки у Львов1 та Буську. Поряд з MixypaMii тварип tioi o застосовували по ecirt Украйи. Звнчайно в Буську та иавколншшх населеннх пунктах nanip для цих 1цлеГ Mir застосовуватксь й большою Mipoio, оск'иики тут ttoro просто можна було дешевше купити.

У 40-х роках XVI ст. ¡скупала також nanipn* в Одрикош. lipo це д!знаеиося з водяних знак!В, якими вона маркувала свою продукщю,

осмлькн перше документально свщчення е в поборовому реестр! Сяшцько! зем/ii лише за 1589 р.

Важливе mïchc серел украшських nanipeiib XVI ст., як одна з найдавпшшх i напГнльш продуктнвшших, займае .Швчицька пашрня. Перша згадка про по» взноситься до 1590 р. Але натрия, очевидно, ¡снуиала panitiie, оскии,кн документа з перших дтв лютого 1590 р. свщчать про добре налагодженс виробшщтво паперу. Тод1 nanipmo орендував Валентин Кмел^ер.

11; н спостереження над фиигранями дають гидставу припускатн, що Л^ч'нцька патрня мала добре налагоджене виробшщтво ще за чаав 1вана Федоровт i друкар викорисговував продукщю nid nanipiii для друкування "Апостг.ла". Коли ж саме виникла натрия, на ochobï ильки ф'ийграней довести не можна [7. 9, 33].

Такс ж велике значения для розвнтку кчигодрукування на Укр;..'ш мала i Острозька пашрня, яка майже протягом всього часу ¡снування забезпечувала Острозьку друкаршо та друкаршо Киево-Печерсько! лаврн папером.

Помпие мкце серед украшських nanipenb кнщя XVI - почагку XVII ст. запмала Брюховицька патпрня nln Львовом. Ця патрня часто ставала об'ектом дослщження iCTopiiKie, зокрема тих, що вивчали льв'шсью промисли доби феодал13му. Незважаючи на те, що nanipiu була досигь вщдалена в5д Львова (близько 10-ти км), вона вважалася мюькою, оск!льки Micro весь ,uc ïï орендувало та й переобладнало звичайнил мучний млин на nanipino за cboï кошти лише для того, щоб регулярно забезпечувати cboï уряди та канцелярн папером. KpiM цього варто зазначити, що Брюховицька папфня мала вже ознаки шдприемства мануфактурного типу, що наприкшщ XVI - на початку XVII ст. досить ршко трапляеться в Украни.

Як уже згадупалося пище, п XVI-XVII ст. у зв'язку з розвшком книгонидашшчоТ справи в Украпп, для потреб друкзрень, KuibKicib яких з кожпим роком збЬплпуиалася, засновуються i noei nanipiii, hki noBHiuii були забезпечувати ni друкарш високоямсними сортами паперу, придатними для книгодрукування. Нередко власники друкареиь, або ii сам1.друкар| засновували иоруч з друкарняии nanipiii, щоб забезпечшн бсзперебШнс посгачання папером i вдоскоиалювати кншовидавпичу сирину. DijiOMO, напркклад, що зицисшпчП друкар першоГ половиии XVII ст. Спиридоп Соболь гпд час перебувапня в MocKBi 1639 р., куди »in пршзднв з .метою навчнти московськнх друкар1в друкува ги rpeui.Ki i латинсьм киши за вчиги /птеп грепькою, латинського, польського i шмецького письма, мав riciii коитакзи з якнмись литонськнмн, польськимн i навпь заморськнми iianipiniKaMii. Bin купував i. продавав форми для вщлияания паперу та iiniii обладнапня i матершш, нсобхщш для ttoro пиробництва (27).

У nepiuirt чиерп XVII ст. у зв'язку ¡з збьльшенням потреби в nanepi засиовуггься цЬшП ряд бшыних i менших nanipein,.

Особливо шпднпм на noiii nanipiii буи 1611 р. Па цеп pix припадав перша згадка аж про чогирч iia/iipiii.

У ricpiniH чперп XVII ст. зароджуються uaneponi промнели на Кшвщшш. IIcpnJoio iiaiiipHcio була тут Радомишльська, яка вщи рала велику роль у розвнтку украшсько! культури, зокрема кннгодрукувапш. Ра/'омшпльською nanipiieio шкавилнея не лише ¡сторики але И письмсшшкн. Bona широко описана в художшП форм| Зшащою'Гул; ~> в кшга "Людолови".

Отже, пашринцтво в patloni Радомишля Ticno пов'язане з друкарнею Киево-Печерсько) лаври. Перша згадка про Радомишльську nariipiiio припадае на 1624 р., коли кшвськиП арХ1мандрит 3a..apin КопистепськиП виголосив пропоишь тд час панахиди по засновнику nanipiii лапра.кому архимандриту Слисею Илетенецькому, в як ill ein

сказав, ц;о nanipiia була "на поднвене в том краю, як речь небывалая". Отже, 1624 р., у чассмсрп е.Плетснецького, палфия вже ¡снувала.

Вагоме Miene серед укранюьких naiiipeiib кшця XVII ст. займае перша nanipuR па Чершпвщиш, яка була заснована в с.Б\лшй- Патршо на р. Eijiimi б!ля с.Бшщя збудовано приблизно 1689 р. У Чсршпвському видами! "Зерцала" е згадка, що по "панському благоволенно" 1.Мазепи засновано nanipino, яка виробляе nanip з гербом гстьмана.

П)'-ля до як 01 перерви, в 20-х роках XVIII ст. починаеться нова хвиля заснування nanipein» в pi3inix мюцевостях Украши,

Серед пашрень, засноваиих в ncpuiift чверт1 XVIII ст., особливо нк/йляються широков1дом! Пакульськ! nanipni, одт з яких знаходилася би1я села Пакуля, на хуropi, що згодои одержав назву Пашрний Завод.

Якща на швноч! Украши в riepuiiü половин! XVIII ст. питома вага в лосгачашп папером належала згаданим Пакульсышм пашрням, то на захг 'i Taxi функцп приблизно в ней же час виконувала пашрня Замойського майорачу в Галичиш.

Помтю Miene серед украшських промне/нв друго! половини XVIII ст. вщ'ирала пашрня в Кобиловодоках на Тсрношлыцш».

НаПб1льшою nanipiieio в Галичши в 60-х роках XVIII ст. була Шк.Лвська пашрня, яка вперше згадуеться в люсграцП с.Шкло за 1765р. [1,10].

III. ITanipni перюду зародження i розвитку капитализму (кшегч XVIII - початок XX ст.)

3.1. Розвнток паперовоТ промисловост! УкраГни.

1799 р. француз Лу1 Робер вина" шов папероробну маи'чну. До Украши винахщ цей дМшов дещо тзшше, бо лише в 40-х роках XIX ст. тут почався поступала перех'щ на машинне виробництво паперу. Розвиток паперово! лромисловост1 Украши вщбувався двома шляха и.

Якщо на Гцпнчтп, чистит Полти та Пон'иии позначаася закщинп вплив > бЬшшсть фабрик напер у, обо ¡спуючнх туг мануфактур була переобладнана в 40-х - 50-х роках XIX ст., то на схо/п Украшн, яха перебувала у склад) Роа'Ясько! ¡мперп, позначився роапськнй вплив. Тут пронес переходу на машилне вироблицгво вадбувався лето шзшше, на початку 70-х ромв. Кр1м того, фабрики, або переобладнан) мануфактури на захщноукрашських землях сам! забезпечувалн паперовою масою папероробш машшш. За Збручем I особливо на Волнш спостернапся чггкий розпо;нл наперового внробництва за галузямн, тобто одш фабрики виробляли нашвфабрикати - наперову масу, ниш вшотовлялн з не? гочову продукцно - пап1р. Наприклад, фабрики у Верб!, Минъкшцях 1 Сапанош ииробляли з осики паперову масу 1 вширавляли и в Рудню ПочаТвськ; (Пустошанне), де з не! вш отовлялн пагпр. Розпо/ил прац! ¡снував лакож м1ж тдириемствамн Дитя'пшського акцюнерного товариства. Так, Мирогпльська фабрика внготовляла деревну масу для грубих сортов паперу, Ьонпшвська фабрика внготовляла солом'яну масу для картону та ряиих сорт паперу, а ¡кип фабрики цього товариства - пагпр.

Июля вщкрпття в Галичшп двох великих фабрик в Сасов! та Черлянах иашрщ мануфактурного типу не могли боротися з конкуренщею ! змушеш були лжшдуаати сво! тдприемства, оскшьки фабрики почали виготовляти кращий, ¡, головне, набагаю дешевший патр. В 60-70-х роках XIX .ст. таке явище спостерпалося по вс!й Укранн, незалежно вщ того, до складу яко! краши входили п чи ниш земль Це було загальне явите у зв'язку з тим, що в цей час па..ерове виробництво перетворилось у галузь каш'пинстично! промисловосп, ле переважали велик! тдприемства. Невелика р!зииця могла бути лише в час! переходу ¡1, 6,10],

Тшьки теля 20-х рок!в XVIII ст., коли Украша пщпала ш'д екопомшпий вили» реформ Петра I, починають. вифоджуватися Т1

паперов! мануфактур», ям занепали на початку XVIII ст. Цестосуеться особливо иайбип.ш розвипуто! в цсй час у паперовому виробництв1 Чсршпвщшш. РЬжщя полягае лише в тому, що перед цим пашрнямн володиш козацька старшина, a ui3Hiuie вони перейшли разом з конф!сковаиими землями насадженим тут Петром I великим pociflcbKiiM землевласникам, таким як Меншиков, Нешноев та iinni. Цей вплив посилннся особливо теля лквщацн Катериною II Запорозько! Chi. ' ■ -

Be'iHKi купецьк! мануфактури на Ухра5ш появляються наприкжщ XVIII ст. В ix числ! можна назвати Taxi nanipni, як Понпшвська, Чулапвська, Сшецька, Бисгпицька, Псчепська та iinui.

МамуфактурниП перюд в Галичшп, на Букочиш та Захарпагп у XV111 ст., тобто до 1772 р., коли ui эсмл'1 загарбала Австрия, налзвичайно слабо вивчений не тьмьки в nanepoBitt, але й взагал1 в ycitt промпеловосп. Пере;пк uauipem. в Галичшп з '765 р. знаходимо в ост;' mitt старопольськМ люстрацй королшщин. Причому вона включае лише nanipiii, що знаходилися в корол^вських маетках.

llaitouiuue иових nanipeiiu появилося в Галичшп. Шсля загарбання Галичшш Ancipieio, Льмв став столицею провшци Галилна i Володимир1я. Тут передувало Губернаторство (з травня 1854 р. -HaMicniiunio). Числсшп новоутвореш галнцьк1 провнпиалыи, мюьк» й окружш уряди погребувалн багато паперу для ведения справ, друкування pisinix розпоряджень, патентов, закошв, ушверсал1в, оголошень тощо. Нимало паперу norpi6no було для створення перших фасс!й ' кадастр!«. 1 ¡зносортшсть паперу, на якому складалися перелЫи панщитшх повинностей пцщаних у ecix селах Галичини, евщчить про те, що нелегко доводилось /пставати його державним службовцям i >^ядам, не кажучн вже про громади та окремих oci6. Багато паперу споживали також iioei друкарш. Все це спричинило висок! цши 11а nanip.

Характерно, що деяк1 пашрш наприкппи ХУ1И-Х1Х сг. вщкривалнея гам, де 100-200 рокш тому буди паперош млинн. Зокрсиа. гак було в Куську, Новостав], Брюховнчах, РавК Сасов! та шшнх населених пунк тах Украши.

Останне пссятнрЫчя перед першою евгговою вгПкою становигь трепП период розпчтку украшських пат'рень. На дей час прнпадае заснування таких фабрик, як Браыпвська, Росошанська, Вихватневецька ("Совий Яр"), Катеринославська, Кременчуцька, Полтава,ка та ж. Фабрики обладиувалися закупленнми за кордоном папероробними машинами, ролами та шшимн устаткуванням. Прозе не шднссення трнвало педовго. Перша евпова мПнаспочатку сповианила розвнток паиГрництва, а шзшше маПже зовам Пого пришшнла.

3.2. П:иир1П К1пц>1 XVIII - початку XX ст. та Тх водян! знаки

Наприкшш XVIII - початку XIX ст., в перюд бурхлнвого розвитку паперових промнсл1в, продовжували /ияти тако ; I пашрш, заснонжп в млнулому.

Шсля захоклення Галичини Лвсчрюо тут з'являеться щлий ряд нових пашрепь.

Фак т ¡спуканпя деяких пашрень можна воановити ¡но/и лише на основ! виявлених водяпнх зиаю'в. Так, наприклад, ¡снування пашрш в Яворов! у 70-х роках XVIII ст. гидгверджують лпше водят знаки на палер1 дохумен'и», датсдаших 1774 ! 1777 рр. |1]

В 70-80-х роках XVIII сг. засновугаться також нов! пашрш на Чершпвщиь . В опии Чержпвського намгсництва 1779-17Р1 рр. зазначено, що с.Рудпя, яке належало Кисво-ПечерськШ лавр!, мало верштубу - в !мп товклн ганч!р'я на пашр. Це було допом1Жне шдприемство, на якому виготовлялн лише паперову масу з ган .¡р'я 1 перевозили и на хут.Пашрпий завод. 1786 р. натрия вже не Д1яла.

Бурхливий розвнток пашрництва в Укранн не оминув 1 Закарпапя. Тут засновуеться в осташнй чверт1 XVIII ст. декшька нових пашрснь.

Наприкшщ XVIII - початку XIX ст. зусзр1чаються випадки, коли за традицию в дсяких населспих пунктах »¡дноалюються або знов засновуються пашрш, як1 ¡снувалитут 100-200 рок.)в тому.

У 1861-1865 рр. у Львов1 була пашрня на Пелчинському ставь яка мала 1 водяне коло, 1 нарыву машину на 12 к.с., 3 роли та 1 папероробну машину ш.чецького виробшщтва з шириною вироблгавано! стр1чки папсру в 33 см. На фабрши було запнято 10 мужчин I 14 жшок. 3 них 1 був кср1вником внробництва, 1 машинистом, 2 рольниками, 2 кочегарами, 10 сортувалышками ганчфок I 4 сортувалышками паперу. Пашрня персробляла щороку 3500 и ганч1р'я 1 внготовляла иисьмовий, канделярський, пакувальний та ишл сорги паперу. Робтшкн були зайняп 300 дшв в рош по 12 годин щодснио [48,491.

У 1788 р. житомирсъким каштеляном Адамом Бержинським заснована пашрня в с.Бистричах на Волиш. У 1797 р. тут працювало4 кр'таки. Осгапня згадка про патрню е у запах за 1809 р.

У XVIII ст. в Укранп починасться виробництво рисувальгого (креслярського) паперу. Дэ числа перших патрень, ям осво!ли випуск Ц1с1 фодукцн,сл1д зачислит Кутмрську.

Напримшн XVIII ст. кр1м згаданнх, в Укранн засновуеться ще флий ряд пашренъ. Зокрема, в 1795 р. згадуегься пашрня в с.Слобщф б!ля Сташслава. Бона /пяла до 1839 р.! була власшстю Павла та Гната Нихоровчч1в. Пашрня шготовляла р1зний пашр 1 забезпечувала ним тютюнов! фабрики.

Шд 1796 р. згадуеться також пашрня в се;п Ос^ку в Гал.,чиш. В документах зазг чено, ¡цо будинок "пансько! пашрш" числиться гид № 25. Цього ж року зОудоваш I пашршнп будинкн. Пашрня нал жала графов! Карлоы Ляр1шу I проюнувала до 1832-1834 рр.

На 1797 р. припадае заснувания трьох великих nanipeiib в MapnniiBui та Снтвщ на Подиш та в мктечху Бережцях бЫя Кремепця на Волиш.

1798 р. особливо щедрим був для Галичини. Цього року тут засновуються чотири nanipni - в Журавцях (1798), Py«i MarepiectKirt (1798), Завадов) (1798-1869) i Крех1вцях (1798-1869),

Иаприкшщ XV11I - перших роках XIX ст. в Украин засновуеться щлий ряд малих nanipeiib. Зокрема, на ней час пркпадають nepuii згадки про nanipiii в таких населених пунктах, як Бнтень, Гл1бович1 Свфзьк!, Чернилява (кшець XVIII ст.); Озеряни, Патрня (кшець XVIII - початок XIX ст.), Звягель (Kiiieub XVIII ст. - 1902 р.). Наприхшщ XVIII ст. засновано иде три nanipni на Закарпатп - в Bapftieei (кшець XVIII ст. -1819 p.), Topuci (кшець XVIII ст. - 1874 р.) та Олейников! (¡снувала до 1863 р.). На початку XIX ст. згадуються ще чотири Hoei nanipni в Галичиш: с.Загаздь, Мости Мал), Страшевич1 (eci три nanipiii ¡снували приблизив до 1869 р.) та Руда Рожанецька (початок XIX ст. - 1882 р.).

Список nanipeiib Галичини, складеннй 1807 р., називае 6 тдприемств, як] в пей час пже дшли та виготовляли nanip. Ось перелж них nanipeiib та Kpaflni дати ix ¡снування, встановлеш за apxiemiMH документами i фипгранямн: Гериня, Гутисько i Пивнична Сияли до 1809 р.); Передфр'я (до 1841 р.), Бучач i Ляхович1 Подорожт (до 1869р.). -

Дал1 засновуються ще nanipiii в Галичиш та Закарпатп: Буиивщ (1809), Витвиця (1809-1824), Лукгв (1812-1846), Maiepie (1815-1838) та Пащшв (1817).

3 числа заснованих в минулому i дтчнх до сьогодш е i широховщома Славутська патрня на Волиш.

1823 р. ¡снувала патрня вс.Доброслав^вщ б»ля Охтирки [11.

У 1826 р. власииком маетмв помещиком Петром Котковськнм эаснована Черлянська пап!рня на р.Всрсщши.

Кр1м Черлянсько», в нерций полови»! XIX ст. засповуегься в р!зиих мюцевостях Украши ще щлий ряд менших пашрень. Ось ¡х перелш в хронолопчпому порядку та роки кнування: Ваншвщ над Черемошем (1829-1861), Герварззв (1830), Кам'яниця (1830-1840), Монастирок Брщський (1830-1842), Бартсншвщ (1830-1863), Балта (1832), Мирошль (1832-1852), Троща (1832-1859). Одна з них пашрень -Мнрошльська, перша згадка про яку припадае на 1832 р., ¡снуе до

сьогодш.

У 30-х роках XIX ст., тобто напередодш переходу вщ мануфакгурн до фабрики, е згадки про ¡снування та заснування ще декшькох пашрень: Садгора (1833-1876), Кур1в (1834-1855), Ковшшпвка (1836-1877), Карач1вський (1836-1879), Биюуавський (1840-1846), Рудня (1840-1852), Березовиця (1840-1863).

На початку 40-х рок ¡в XIX ст. в Укранп починаеться посз-уповип перех!д в!д мануфактури до фабрики, на пашрнях встановлюються паров| двигуки, папероробш машинн. До одте! з перших фабрик слвд зачислити пашрнкэ в Ретках на Чершпвщинь Фабрика почала /пяти в 1841 р., була власшстю Д.В.Кочубея, \ у вересш 1843 р. перейшла на машинне виробництво паперу.

Нова хвнля заснування портняно великих пашрень, як! на цей час вже назнвали паперовими фабриками, спостерпаеться на початку 70-х рок^в.

1871-1872 рр. були засноваш так! велик! пашрш, як в Дитятках на Кшвщиш (згорьла в 1903 р.) та 5 ¡снуючих дос1 паперових фабрик. Зокрема, в Коростишев! 1 Малиш в 1871 р.; Моквиш, Полян! та Чиж1вц1 в 1872 р.

Наприкшщ XIX ст. також було вщкрито дек1лька паперових фабрик. Деяк! з них ¡снують до сьогодш. Це фабрики в Зм1ев1 (1892), Су раж 1 (1896), Дятивцях (1898) та Рогаш (кшець XIX ст.). 1з заснованих напередодш першо! св|тово1 в!йни 1 дночих до сьогодш в

Украйп залишилося лише 2 nanepoei фабрики: в Pocouii на Кшвщпш (заснована в 1911 р.) та Катеринослав! (тепер Дшпропетровськ) з 1914 р.

IV. Водяш знаки

Назва "фи'нгрань" походить ввд французького filigrane, в1д iiajiiitci.Koro - filigrana. KpiM цього, в украшсыий mobí вживаеться як ютожшй термш "водяний знак". В перв1сному значешп - фшгрань -це техшка виконання предметов з тонких дротиков i металевих зерен, майстерио сполучених у B3ip або рисунок, що застосовувалася переважно в золотарств1. У патрництв! ф1л1Грань - це прозоре зображення, яке вщтворювалося на nanepi при його в|дливант, для чого на cítuí форми вишивали рисунок з шовку або виготовляли його з дротик1в чи бляшок. При розподип nanepoBoí маси на cítuí млыйсть волокон у шдвищених июнях цьо! о рисунку була менша, що давало можлившть бачити при просв!чуванш його прозоре зображення.

Перший водяний знак був виготовлений 1282 р. у Фабр!ано (1тал1я). Bíh зображав хрест. Звичай прикрашати дно форми, а через нього i nanip будь-яким знаком - чисто европейського походження. nanip сходного походження не мав водяних знак!в, а европейський маркований, починаючн з XIV ст. ,

Украшськ1 фйпграш (KpiM "найдавшших - XVI-XV1I ст.) складаються як правило з двох частик - емблемно! i л^терно!. Перша могла бути безпосередньо пов'язана з власником глдприемства (його особистий родишшй герб), míchcm виготовлення паперу (герб MicTa), чн з красною виробництва паперу (державний герб). Деколи це було конкретне зображення (людини, kbítkh, тварин, птнщ та in.). Друга частина - лперна, позаачала пр!звище власника, його титул мкцезнаходження nanipui, час вщливу паперу. Проте не завжди

лаводилнся uci слемснти jiircpHoí характеристики, здеб1льшого ир1звище або адрес зампиовалигя початковими буквами.

Дивлячись na nanip проти свггла, кр!и водяного знака, ми бачимо свплу спку, яка складаеться з рщко прокладених поперечних i густо прокладсних подовжшх лннй. Дно форми становило спку з густих подовжшх дротик1в (vergeures), через як! на певшй в>ддал) проиускалися поперечш дротики (pontuseaux) для тдтримування pÍBiinx в!ддалеП м1ж vergeures. Через цю спку стекала вода з верстви паперово! маси.'яка розподглялася на спчатому дщ тоншою верствою на дротиках i товщою - на пром!жках М1Ж ними. Ця рЬшщя у товщиш верстви паперово! маси зберкалася в готовому лисп паперу.

1757 р. видавець Джон Баскервиш випустив книгу "Virgilius Publius Maro. Bucólica, Geórgica et Aenais", яка була надрукована на nancpi, що мав незвичайний вигляд, Дивлячись через нього пщ свггло, не можна було знайти ni подовжшх, hí поперечних линй. "Пльки при старанному огляю можна булопомпититонку ciTKy з комфками менш як 1 мм2. Нововведения полягало в тому, що далеко вцщалеш м1ж собою oontuseax були зближеш на так i ж в1дда-ш як vergeures i дно форми набирало вигляду тканини, де нитка замшена дротом. Цей nanip одержав назву "wowe" paper (веленевий nanip). Основна його позитивна ямсть для видавщв-полягае в гладкий noBcpxni, що особливо важливе для щшышх copTiB паперу, осккльки jííhíí дна форми не ззльки були помгпн на поверхн! паперу, але i вщчувалися рукою. Така нершшсть вщбивалася на якосп друку. Icnye думка, що цей nanip був уперше виготовлений Джеймсом Ватманом, оскьпьки його нищал виявлено на такому nanepi в Kiiini, надруковашй 1759 р.

В Укранн велеиевий nanip почали виробляти в друпй половин! XIX ст. (Кам'яниця, Вороблячин, Славута та in.). Bin виготовлявся у велшнй кшькосп в роайських пап!рлях (5,6].

4.1. Зм!пи нодянпх зп!1к1п залсжио в!д дсржавпих закоп1в

Маркування рппих виробт, у тому чпсл! 1 паперу, вшшкло не з примх иач!ринк1». а у зв'язку з вимогою права, яке зобов'язувало виробпнка стаинти па сво1х виробах знак, щоб розрпияти !х па ринку, а також захнешти шд конкурснцП.

Вивчаючн эаконн про маркування паперу, пагр^бно пам'ятати, що в схиншх област ях Украшн /пяло законодавст во РоЫпсько! ¡мпери, на захщноукрашських землях з XIV ст. - законодавство Польщ), а з к1нця XVIII ст. - ЛвсIрп. Однак, ще'П дос! нсвшомо, чн в Польському Корол1вств| були снещалми закони про маркування паперу, чн и!.. Безперсчнс одне, що тодшни пашрники з власно! пшпативн позначалн своТ виробн псиною маркою.

У XVI, XVII ст. та псрнл'Г половши XVIII ст. галикьм та волинськ! пашрники для позначення паперу користувалися гербами шляхетажих родт та ьист. Це були персважно емблематнчш ф1лн раш, розмидеш на пра»¡11 ибо л'т'/П части'/ аркуша. Для приклдду можна навести водят знаки Бусько) пагирш - герб Лел1ва, Лшчицьксн - Сшта, Брюховицько! - герб м.Лмюва, Ост розько! - герб кияз1в Острозьких та шип. У Сх!;цнП УкраТш одночасно з появою перших пашрень та Тх водяннх экак!в фЫграш набирають сюжетно-емблематичного характеру.

Финграш пашрш Кнево-Псчерсько! лаври вважаються иаПбЫьш рапшми на панерах, ви.огоилених не ттльки в Наддшпрянсыип Укранн, а (! в РосМськМ ¡мнери.

Для пощажу XVIII ст. характернпмне знаки папфш гетм ана 1вана Мазени га черни ¡вського архоепнекопа 1оана. Вже иав1ть на початку XVIII ст. зусф1чаються ф'ипграш, як» не повтетю розкривають СВ1М зм!ст. 3 водяних знамв 1вана Мазепи та 1оана ми дтзнаемося ильки про вллсшшв пашрш:

Говорячи про украГиськ! водяш знаки nanipeiib СхщноГ Украпш, сл1д зазначнти, що ni фимграш будь-якого перюду вже не е загадковими i бшьинсть з них розшифрована.

Роз пито к водяннх знак1в Галичини, Буковннн та Закарпаття nie л я 1772 р. був пов'яза.ний з австрМським законодавством, Однах австрШськнП уряд не надавав такого значения водяним знакам, як це було в Pociï.

30 серпня 1784 p. у Вадш був виданиП универсал про те, що внготор oui в ¡мперц товара повинш бути штемпельоваш. Ушверсал складався з 15 параграфа i був виданий для того, щоб забезпечити свою продукций та закордопно). Bei зова^ч повинш були позначатися маркою або штемпелем з обох хшщв внробу. Знгчи цях фабрик, або майстерень, як! захищеш формалышми наданнями чи привкпеями i забезпечет знаряддям до позначення cboïx анроб1в, повинш мати тахе саме значения як штемпель Поки ui товар» не г зтрапили на рпнок, вош могли бути i не марковаш. Зпдно з ушверсалом товари, яК1 продавалися без марок, конфккувалися.

За виявлення немаркованих або нештемпельованих ToeapiB вндавалася специальна винагорода i зретина вартост! конфшкованого товару. За фальшування або самов^льие штемпелювання вини» прнтягалнея до крнмшалыкн ащповщальноезт.

Особливо! увагн заслуговують водяш знаки на nanepi, який вироблявся за новим штемпелышм патентом, починаючи з 1803 р. Право на внробннцтво штемь.лыюго паперу одержала лише одна патрня, жа була в Раннерсдорф! (Дол^шня Австр1я). Це був зеленого вщтшку доброяк1Сний, тонкий веленевий nanip. Згвдно з патентом на nanepi треба було ставити noTpiSmttt вомяний знак. Кожна фипгрань мала три знаки: ¿apTicTb штемпелыю! оплати, вщповщне зображення i 1803 piK - piK вступу в силу патенту. Штемпельний nanip подмявся на 14 клаС1в. Кожний клас паперу вщпошдав neanitt оплат! (залежно вщ

докумен т само! спраии i особи, яка (loro подавала). Po3Mip штемпслыкй оплати коливався bí/i 3 креПцарт до 100 гульдешв. Щоб уявити co6¡ реальиу варпсть них оплат, достатки) навести такий приклад - за 100 гульдешв на початку XÍX сг. можна було купити в Галичнш вола вагою близько 270 кг. Цей naiiip був в o6iry протягом першо! половник XIXct.

Кожний виробник мав право вибору знака, аде обов'язково ¡з зазначенням cboíx inin¡ajiÍB. Шдприемедь повинен буе дат« штемпельному урядовi зразок знака з cboím шдписом. А якщо не bmíb гшеати, то мусив на/нслатн урядов! знак свое! руки.

Оск)льки австрШ'ськ! заколи не вимагали в1д nanípiiuxie вичерпних даних при засгосуванш фабрично! марки, тобто водяного знака, як не було в Pocií, то галкник! ф!лиран1 на вшишу »¡д схщноукрашських дуже важко розшнфрувати. PÍ3HÍ здогадхи часто призводя п, до помилок. У них внпадках in коли допомагае геральдика. Навпь иаприкшщ XVilI - пернн'й половши XIX ст. у водяних знаках часто використовувалк pÍ3iii загалыюв1дом1 родов! та BJiaciii ерби.

4.2. Джсрелознапче значения та деяк1 особлнвост! украТпсьхнх фЬнгранеН Фшгранолопя ставить cboím основннм завмаиням визначити дата написания пнсьмовмх лам'яток. Нещодавло цю галузь науки вшносили до палеограф)!. У наш час П розглядають як окрему наукову дисциплшу. Палеш ра'Ыя нивчае письмо i його icropiio, фингранолопя - водяш знаки на nanepi. Причому, пауков! рамки останньо! значно розширюють i. Тепер у коло i'í завдань входить дослщження ">яду ¡нших пктань. Bona не може ycnimno розвиватися без вивчення технологи внробннцтва паперу, географп паперу, тобто ¡стори його розповсюдження, ncinpÍB виробництва паперу, icTopii пап.рень; генеалогий фабрикант!» ~ власшш'в пашрень; геральдики ф^рмових водяних знамв та íx значения; екопокпчннх зв'язмв храш-внробниюв

паперу з крашамн-споживачами, ¡сторЛ торпвл! та «и. Без вивчення ¡сгори виробшщгва папсру в окремих районах, на окремих фабриках I пашрняк, без знания тсторн промнслових шдприемств та 5х знаков неможливс ефсктивне внкорпстання фишраней для визначення дати написания документа або надрукування книг.

Арх1В1н джерела з ¡сгори виробництва паперу дуже бдан. Про деяк1 патрн! мпнулих стор1ч збереглися згадки в рукописних матершш, а також матс;лалын докази, що гмдтверджують ¡снувания патрень. Часто факт ¡снувания пашрш можна встановитн лише на основ! ценного водяного знака на папери У щ,ому випадку водяний знак стае дуже цншнм ' багатомовним документом, (нколи пашр з водяним знаком с головним доказом !снування пашрш. Проте, по сути вш завжди служим, для пояснения, доповнеиня або пщтвердження шших вщомосгеИ про дану пап!ршо чи про якесьявнще з 1СТорп паперу.

Без науки про водят знаки неможливо вичерпно вивчити виро^тщтво, спожнвання паперу 1 торпвлю ним у перюд приблизно з 1300 ио 1850 рр., не можна повно розкрити так1 питания, як розвиток лагпрень, чергування !х власник!в I майстр!в, спадкоемщв 1 орендарш, техшчие обладнання патрень, обсяг продукт!, як!сть, асортимжг, формат паперу; напрям I оосяг збуту, способи вживания паперу.

Хоч наука про водят знаки покликала насампсред служиги досшдженням ¡стор!1 паперу, вона кр!м того, як 1 багато ниних наук, може стати у пригод! в наПрЬноманптших галузях ¡сторичних дослщжень.

Фичгранолопя ъимагае не лише докладного вивчення ¡сторн патрень та часгих змш малюнка водяних знаков, а й надзвичайно! точности при IX копнованш.

В!домий з а ведь науки про рукописи Й.К!ршнер про наукову цшшеть фЫграней говорив так: "Значения водяного зна..у як допом!жного засобу для датування 1 локал^зацн рукопису ощшовалося

по-рЬному. Звичайно, водяний знак не може бути единим KpinepieM для датування рукопису, Лле разом з ¡ншими хритер1ями ... bíh набирае значения, бо ¡снуе принцип: чим бшьше критернв веде до однакового хронолопчного i MÍcneeoro визиачення певного рукопису, тим достов!ршше (loro визиачення". За допомогою водяних знак!в можна набагато точшше визначити дату рукопису у межах вад 2 до 3 ромв, шж, наприклад, з допомогою визиачення характеру письмз або шших озкак.

Досл!дженпя icTopii паперу i патрництва мае два аспекти. 3 одного боку, воио входить у сферу науки про книгу i допом!жних ¡сторичних дисцншпн, дае можлнвютъ ¡дентнфЫувата водяш знаки i полегшуе визиачення часу i micha написания недатованих рукопиЫв i друмв; з другого боку, у сферу сусшлыю-господарсько! icTopii, вивчаючк TexHixy виробшщтва, floro обсяги, торпвлю, ц'шн, оргашзацпо i умови npani, матер!альний стан (забезпечення) людей, зайня тнх продукуванням паперу.

До середини XIX ст. в Украин nanip вироблявся ручним, т.зв. черпальпнм способом. Виявивши i розшифрувавши водяш знаки на ньому, можна визначити Micne i приблизний (¡под» й точний) час його виробннцтва, власник!в nanipiri. Пор1влюючи ni даш з м>сцем, де використано nanip для друку чи письма, можна встановнтн напрямн розповсюдження його шляхом торлвл!, а також визначити хронолопчш меж! недатованих документов.

Дослщники школи мають справу з важливими документами, па яких не позначен! дати написания. Для встановлення 1х, поряд з ¡сторнчннми, палеограф!чними та деякнми ¡ншими особливостями документа, важливе значения мають водяш знаки паперу, на якому написаний цей документ.

Встановлення дат на тястав1 водяних знак1в можна застосовуваги до бшьшосп украшськнх документ, починаючи з XIV i к'шчамчи

•10-ми роками XIX ст., тобго до тог о часу, коли наперова промисловеть УкраТни, а також тих держав, як\ продавали 5й пашр, перейшла до машинного виготовлення паперу. Проте цим способом, особливо для визлачепня дат недатованих л ист! в та ряду шших докуменлв, можна частково користуватися при робот! з документацию, створеною до почат ку 1 навпь шд час друго! свпово? В1йни. ТКльки у шслявоенш роки майже ус1 фабрики паперу вщмовилися вщ каландрування фипграней, щоб не уповшьшовати виробництво паперу.

Ниш водяш знаки ставляться тшьки на особливо важливих документах (бланки суворо! звпносп, б1лети державно! скарбниц!, цшш папери, р^зп! держав»!, особиста документи тощо) з метою запоб1гги IX пщробки.

Доашдиики детальшше щкавляться папером, як правило, лише тод1, коли !м потр1бно 'встановити дату недатованого друку або рукопису, яку можна дютата на пщсташ визначенля водяного знака 1 дна сита (формн), на якому вщливався па/ир.

Досвщ показав, щотлибоке вивчення 1сторп патрень дозволяс точно встановити горшшо межу, якою можна датувати рукописний документ або друковане тщания, що мають певний водяний зьак (тобто р!к, рашше якого не и ¡г появитися рукопис або друк, що нас щкавить). Визначити дол!шшо межу складшше, ооольки вона залежить вщ тривалост1 збер1гання паперу з певним водяним знаком на склад1 видавця, установи або приватно! особи. РоЫйський дослщник С.А.Клетков наводить вадом1 йому випадки, коли сучасш художники-гравери викорнстовують для сво!х вадбитмв пашр ХУП-ХУШ ст., а ¡нод1 1 бгльш раншй, щоб надати вадбиткам той чи шший колорит. Якщо дослщник в майбутньому буде визначати час виходу у св1т цього вщбнтка Т1льки на основ1 паперу, то вш зробить помилку. Несумлшж ангиквари свщомо вщбивають на старому папер! дошки старих найстр1в,

■до потрапляють в !хш руки. Однак в обох випадках маемо справу з нетиповим явищем..

У бшьшосп випадк!в можна встановити р1зницю М1Ж часом внробшщтва паперу з певним водянки знаком ! часом його внкористання. Г1атр шсля виготовлення деякий час може збер^гатися на склад! фабрики, купця-посередника, друкаря, установи, купця-роздр!бника, в приватно! особи. Встановити тривалють збер!гання паперу у сам!й патрш, в купця-посередника чи в роздр1бного купця неможливо. Що ж до збернання закупленого паперу в друкарнях I установах, то туг можна дати вншов!дь з точшстю в межах одного року шляхом поршняння дати водяного знака з датою, поставлено«) на друкованому виданш або на оригинальному рукопись

Багато дослщннкт на основ! водяних знак!в встановлювалн розрнв м!ж часом виготовлення ! внкористання паперу. Наведемо юлька прнклад1В. Як в1домо, Н.П Лихачев приймав у цьому випадку десятир!ч1Шй, а Ш.М.Брке - п,ятнадцятир!чний терм!н. Роайськ! спещалкти в галуз! фЫгранолоп! також провели докладш дослщження у цьому папрямь Так, С.А.Клешков встановив, що для друкованих видань основна к!льк!сть показник!в (88,3%) припадае на час В1д 0 до 3 ромв, на термш В1Д 0 до 2 рок ¡в - 79,4%. 1ншими словами, для друкованих видань розрив для друк1в - 1,4 року, а для рукопнав -2.2 року. Зрештою, не й зрозумию, адже друкарн! були защкаалеш в швидкому оборон паперу ! випадки залежування його тут трапляються пор1вняно рщко. В установах можлив1 внпадки б1льш п!знього внкористання паперу. Особливо часто це траплялося при внготовленш р!зних бланк!в, реестращйних книг, кошй. Найважче визначити долшшо межу датупання документа у приватних споживач1в.

М.В.Кукушкша встановила, що у 78,8% випадкЬ з 382, дослщжених нею, розрив м!ж виготовленням I викорнстаниям паперу ста! ю вить !ид 0 до 2 рок ¡в.

Для (ого, щоб встиновитн роэрив М1Ж часом виготовлення 1 часом використання паперу и Укра Ъи, пипбрало 55 ф|л ¡граней к ¡идя XVIII -першо! половшш XIX ст., до складу яких входить дата виготовлення палеру. Дата використання паперу, тобто написания того чи ¡итого документа, у кожному окремому випадку також добре вадома. В результат! подолу на роки одержано такий ряд для рукописних документ:

Укрзшський лаЫр

Розрив у роках Кгльккггь випадхм %

0 8 14,5

1 16 29,5

2 9 16,3

3 10 18,1

4 3 5,4

5 4 7,2 пс:1ал5рок!в _5_ 9,0

Разом 55випадк1в 100,0

Як видно з наведених даних, основна млыость споживання мшцевого украшського паперу (29,5%) припадае на час вщ 0 до 1 року, а • в настушп роки зменшуеться, причому це зменшення вщбуваеться нср1в!юм1рно, що, очевидно, пов'язано з труднощами його перевезення, залежуванням на складах рпних купщв-лосередшшв, в установах тощо.

Вщносно часто траплялися шдробки документов. Найчастше пщробляли документа, пов'язаш з майновими справами, заповпами, наданням шляхетських титул1в та ¡н. Писари шдробляючи документ, не запждн звертали увагу на пашр 1 датували документа минулнми

роками на новому паперу 1нколн подибуемо, що так! фальснфжати написан! на папер! з дагованою фишрапшо. В цьому внладку внявш и шдробку легко. Коли ж на фииграш дата немае, то треба бути дуже обережним, шоб не помилитися.

У перш!й половши XIX ст. в Укранн, Бьлорусн1 Москв1 у зв'язку з наданням дворянства почалися так! масов1 шдробки документе, що розслщуванням !х десятки рокт займалися створена царськнм урядом спец!альна державна комкдя.

Посилений попит на важлнв1 документи призвав у 30-50-х роках XIX ст. до появи у Львов!, Могилев!, Бердичев! щлих майстерень для виготовлення фальшивих документа. Деяк» тод!шш арх^вюти за певну винагороду тдробляли документи - видавали фальшив! витяги з судових книг, вклеювали в книги так) ж фальсиф!кати. Пщробка таких документа тривала в Украпи аж до Жовтневого перевороту.

В1ДОМ1 вче1и-арх!в!сти як В.А.Лялин, 1.М.Каманш, ГЛ.Горбачевський та шш!, вс!ляко боролися проти фальсифжацн ¡сторпчиих документов, проти засм^чувания судових книг шдробками. Велику роль у викригп цих шдробок вдаграла фингранолопя.

Арх1в!ст Кшвського арх!ву давтх акив, вщомий палеограф 1.М.Каман!н викрнвав тдроблеш документи, детально вивчаючи !х палеограф!ю ! водят знаки на папер!, за допомогою яких внзначав час виготовлення таких документ!. Ось Пого м!ркуваиня з цъого приводу: "Правопис, мова, додержання правничих формальностей бувають у грубих шдробках школи не внтримаш. Але це трапляеться рщко. Фальсиф^катори пунктуально вщтворивали вс1 особливосп автентичних акт!в, сус!дн!х в кинз! з фальшнвимн. Але чого вони школи не могли досягти, це точност! в!дтворення старого почерку \ пщшукати паперу з такими фшгранями, як! домшують у певний час ! в. певшй мкщевость Таким чшюн, палеограф!я > водят знаки паперу е единими 1 найбип.ш силышми викривачами п!дробок. При старант !

»нравное ri псе пдавалося шдробитн, але в1дтворити почерк вщомого часу i шдробитн nanip з шдповщними цьому ж часу водяними знаками псревищувало можливосп фальсификатор^, тому що це вимагало вивчення i того, i другого, а фальсифкатори не володши hí потр!биими знаниями, ni засобамк, ni часом, hí з/цбнютю до niel справи" [1 ].

Для внзпаченпя автентичнос« pi3inix витяпв I.KaMaiiin видав cncuiajibiiiili 36ipnnK з почерками XVI-XVIII ст., десятки pokíb Д0СЛ!Джупа1) nanip i водят знаки. ГНд його кершшитвом ОЛ.Впвщькп зрнсувала з судових кннП понад 4000 водяних знакш, 1336 з яких видала 1923 р. окрсмим альбомом ¡з вступним словом СЛ.Маслова. Задовго до виходу у cbíi" альбома 1.Каманш, "бсручи до уваги, що icnyioHi зб1рники водяних 3iiaKÍB далеко не задовольняють практичш запити, як при видач1 заевщченнх apxiBOM виписок, так i при наукових роботах", задумав дослщити фииграш на nanepi докуменпв Кшвського apxiey. lie ще раз тдкреслюе величезне значения фЫгранолопТ для встаповлсння авгснтичнос'п ¡сторичних докуменпв [12).

Кожний аркуш давнього, виготовленого ручним способом, паперу завдяки його фипграш е ¡сторичною пам'яткою. Доошдження водяних знаюв для визначеиня часу i мюця внготовлення паперу - одна ¡з числсшшх можливостсй використання ¡х в наукових шлях.

Фипгрань е одшею з важливих вказ^вок, що допомагае датувати друкован! або рукописи! документ». Без дослщжеиня фитраней неможливо вивчити icropiio паперово! промисловост! УкраТни, торпвлю папером, його споживання та шляхи розповсюдження.

Найдавшин украшсьм фЫграш (XVI-XVIII ст.) мало чим вщр!знаю1ъся вщ закордониих. Тут переважають герби шляхетських род!в та míct, розм1ще!и на правому або л1вому 6oni чи посередиш аркуша. Однак, починаючи з кшця XVIII ст., украшсыа фЫграш набувають особливосгей, характерних лише для Украши. Зокрема, це стосуеться Галичини. Тут, як в жодшй з европейських краш, фипграш

вражають своЬш великими розм^рами, надзвичайно р1зноманпно)о сюжетною та поршняно малою емблематичною частиною.

Наприкшщ XVIII - na початку XIX ст. особливою популярною в Украпп користувався знак Pro Patria (герб республжн Нвдерланди). Його дуже часто наслшували украшськ! фабриканта. Ця фиигрань становить особлизий ¡нтерес, бо П можна знайти на документах XVIII -nepuioí чвертт XIX ст. Хронолопчш рамки застосування знака за кордовом У.Черчй1ь внзначив 1683-1799 рр. В Укра5т цей знак зустр1чаеться в основному з 1772 до 1820 рр.

Цишй ряд украшських фШграней позначав пр1звнща власшшв, opennapin та nanipmiKÍB тальки початковими литерами, як i за браком документов не вдалося розшифрувати. Впадае у b¡4í Й те, що сюжетна частина майже bcíx ф'иГпрамей складена латинською, польською або 1пменько1о мовами. Таке явище пояснюеться насамперед тнм, що окрем! територп украшських земель булн в pi3in часи загарбаш шшими державами. Огже, пашрняш промисли знаходнлися в руках ¡иоземщв, *kí i вживали свою мову для складання тексту з метою маркування паперу фиш ранями або ш темпелями [12,16,44].

4.3. Ilanip та ф1л1грап1 м1жвосиного пер!оду

Незважаючн на те, що паперова промисловють УкраГнн напередодш першо! cbítoboí bíAhh иараховувала багато nanipeiib, вона не могла повшетю забезпечнти потреб споживач)в. Численш мал1 фабрики i рукодшьш промисли переважно з пом1Шицькнх маетках буля малопродуктивними i випускалн, як правило, низькосортинй nanip. Як приклад можна навести Дра'Чвську nanipino на Полтавщиш в маетху княгшн Борятинсько!, яка на початку XX ст. виробляла обгортковий nanip.

Фабрик, що виробляли пакувалышй, обгортковий, пашросний i проиокалышй nanip, було в Укранн десятки. Однак иисьмови« i

друкарський лашр вироблялн иереважно декшька фабрик акцюнерних товариств 1 компашй на Подыми, Волшп, Чершпвщиш 1 Одесг

Тому серед украшських документов цього часу зустр1чаемо на вой територи Украши, яка входила до складу РоЫйсько! ¡мперп, р1зноманпш сорти паперу. Вживався переважно роайський пашр. Широко розповсюдженим по вс1й Украпи був пашр мединських мануфактур Гончарова, який вживався тут починаючи з кшця XVIII ст. аж до Жовтневого перевороту. Особливо часто зустрнаемо його на Харювщшп.

Велико! шкоди паперовМ промисловостз Укра!ни завдала перша свггова В1йна. Одночасно !з зниженням реально! заробтю! плати робггник!в попршувались 1 умови !х пращ. Уже через два-трн мкящ п!сля початку в1йни стало широко застосовуватись подовження робочого дня як пряме, так I введениям понаднормових 1 шчних роб!т, збтльшенням к1лькост! робочих дн]в на р!к. Надзвичайно тяжке становище робгппшв, стр1мке зростання дорожнечи продовольча криза 1 поразки на фрон п революцюшзували роб!тнич! маси. Страйковий рух роб1Тник1в, який дещо вщух у друпй половши 1914 р., в 1915 р. почав розгортатися з новою силою.

Шсля трьох рок!в В1йии виробництво в кра!ш було дезоргашзоване, транспорт! зв'язки порушеш, засоб!в виробництва невистачало, стан державних фшанЫв був близький до остаточного упадку ¡, як результат всього цього виникла продовольча крнза, росло безроб^ття I обдашшя народних мае. КраГна котилася в провалля економшного зубожшня I загибель

У ряд! мтсцевостей с!льськ! комггети встановлювали контроль над пом1Щицькими маетками. Так, з повщомлення про встановлення контролю над маетками князя Сангушка, доыдуемося, що в листопад! 1917 р. був встановлений контроль I за Славутською пашрнею, яка належала князев! Сангушку, Однак робота ще! лашрш, як довщуемося

з шформащйного повщомлення про виступи делегатов на I Волинському губернському зЧзд« Рад робггничих, селянський та червоногвардН1ських депутатов, в середин! 1919 р. ще не була вщновлена.

У повтомлеш говориться, що промислове виробництво в 1зяславському повт зовам зупинилося, фабрики \ заводи в Славуп та 1нших м^сиях не працгають. До початку першо! свггово! в!йни Волинь 1 Под ¡л л я споживали досить багато галкцького паперу. Внаслщок вйськових под1й на австро-роайському фронт! росйсышми вШськами було спалено 2 найбЗыш патрш в Сасов11 Черлянах.

Брак паперу спричинився до того, що в ряд1 м!сцевостей почалася спекуляц1я паперовими товарами, як1 вважалйся тод! деф!цитними.

1918 р. на Черюпвщиш почалася нацюнал1зац!я шдприсмств паперово! промисловость Паперов! промисли зародилися на Чершпвщиш ще напримшц XVII - початку XVIII ст. Вони були в той час основними постачальниками Чершпвсько! 1 Киево-Печерсько! друкарень, I тому не дивно, що за традшцею, яка збереглася, тут було сконцентровано багато фабрик паперу.

Особливо важке положения з папером було 1918 р. в Криму. Кримський твострт не мав власно! паперово! промисловосп I вживав переважно рос!йський » закордонннй пап!р, який потрапляв сюди в щ роки в дуже обмежешй кьпькосп морським шляхом. В Криму також вживалися заходи до покращання забезпечення папером, використання старнх запас!в, иагромаджених власниками пол1граф1чних пщприемств.

Нащоиалпащя друкарень одночасно з коифкжащею паперу була проведена також в Омферопол! та ¡нших кримських местах.

Зовс!м заиепали досить розвинут! напередодш першо! св1тово! В1йии паперов! промисли Одеси.

Переглядаючи архшп документа цього перюду можна зробити висновок, що тут вжнвали в цей час велику кьпькигп. фшсьхого паперу.

У зв'язку з таким положениям в паперовМ промисловоеп серед арх1вних документов, поряд з м1сцевими сортами зустр1чаемо рЬноманггннй роЫйськнй, прибалтШський та закордонний пашр. Така р!зномаштшсть паперу значно утрудшое визначення часу написания недатованих докумштв цього перюду. Однак на основ! уважного вивчення документальних матер!ал!в державних арх1в!в областей Украши приходимо до висновку, що в КатерииославськШ губернп, наприклад, вживався роЫПський, литовський, закордонний листовнй 1 в велика млькосп високосоргний пашр компанн ризьких письмово-паперових фабрик. Ризький пашр був широко розповсюджений також 1 на Сумщшп. На Волин! вживався роЫйський ! рщко закордонний листовий пап!р.

Особливо швидкими темпами вщбудовувалася на початку 1920 р. паперова промислов!сть Кшвщини.

Дуже повиьними темпами налагоджувалася робота паперово! промисловост! КатеринославськоТ губернн.

Навггь 1923 р. Полтавщнна мала велик! труднощ!, особливо з друкарським 1 газетним папером. Про це довщуемося з доповщно! записки секретаря Полтавського губернського ком!тету КП(5)У в ЦК РКП(б) про полгшчний I господарськнй стан губернн вщ 3 ачня 1923 р. В роздШ "Друкована пропаганда" зазначено, що в!дд!лами виконкому видавалися бюлетеш: 'Таких видань тшьки в Полтав) нараховувалося бшьше 10, при чому само собою розум!еться, що ви вони вимагають велико! затрати материалу (головним чином паперу) 1 величезних грошових затрат".

У цей час на Полтавщши 1 Харшвщиш вживали багато паперу м>сцевого походження. Трапляеться також 1 закордонний пап ¡р.

Ряд фабрик випускав цигарковий пап!р, тому не дивно, що через н'естачу паперу нав!ть виконкоми ще наприкшщ 20-х рок ¡в писали сво! р!шення ! протоколн засщання на цигарковому папер!, 5 не т!лькп

украшських фабрик. На Катерннославщиш, зокрема в Луганську зустр!чаемо серед протоколов заседания Лугаисысо! М1ськради робтшчо-селянськнх i червоноармЙських депутат XIII скликают вщ 3 кв1тия 1930 р. биюруський цигарковий nanip. Як видно з тексту самого знака, bíh випускався вже в роки радянсько! владн. Трапляеться також i цигарковий nanip ¡поземного походження. Проте в найбглышй küii>koctí зустр1чаеться тут цигарковий nanip Малинсько! фабрики на Кншщшп.

Шзнаннл водяних 3iiaK¡B мае велике значения не ттльки для кращого вивчення розвитку паперовоГ промисловостз дослщжуваного перюду, але й для можливосп визначення часу написания недатованих докуменпв пер'юду Жовтневого перевороту, як! у велик in млькосп трапляютъся серед документальних MaTepiajiÍB Украши [13].

Друковаш npaiú О.Мацюка з фЬшгранологП

Окрем1 видання

Ilanip та фшграш на украшсъких землях (XVI - початок XX ст.). -К., 1974.-296 с. [1]

Першодрукар 1ван Федоров та floro поандовники на Укранп (XVI - перша половина XVII ст.). 36. документов. - К., 1975. - 342 с. Упорядники: Я.ДЛсаевич, О.А.Купчннсъкий, О.Я.Мацюк, Е.Й.Ружицький. [2]

Мюцями 1вана Федорова на УкраТш: Пупвник. -Лша, 1981 -124 с. У сп)вавторств'1 з Я.Б.Видашенко, Я.Д.1саевичем [3]

Льв1вськ1 стародруки: Книгознавчий нарис. - Льв1в, 1983. - 175 с. У сшвавторств! з Я.Запаском [4]

Фшграш apxieiutx документов Украши XVII-XX ст. - К., !992. -374 с. [51

1стор!я украшського паперу. - К.. 1995. - 250 с. [61

Статпи в журналах«збгрниках До ¡стори украшських пашрень XVI ст. та !х водяних знак»в // Науково-^нформацЙний бюлетень Архивного Управлшня УРСР. - 1962. -№ 5. -С. 10-21. [7]

Водяш знаки деяких украшських патрень XVI - початку XX ст. //Там само. - 1964. - № 1. - С. 13-26. [8]

Водяш знаки на папер1 друкш 1вана Федорова // Там само. - № 3. -С. 37-46. (91

Водяш знаки документе - джерело для аивчення ¡стори паперово! промисловос-п Украши кшця XVIII - першо! половиии XIX ст. // Друга респ. наук, конф, з арх1вознавства та ¡н. спец. ¡ст. днсциплш: Матер1али: Друга секция. Спец. ¡ст. дисциплши. - К., 1965. -С. 239-260. [10]

Публкацп М^жнародного товариства по виданню праць з ¡стор!! паперу 1 фуиграней//Арх!ви Украши. ~№6.-С. 81-84. [И]

Роль фиигранолош у встановленш часу написан 1Я недатованих документов // 1сторичш джерела та 1х використання. - К.,1966. - Вил. 2.! -С. 256-268. [12]

До ¡стори патрень 1 водяних знашв на Украйп перюду Жовтнево! революцн 1 громадянсько! вМни // 1ст. джерела та Гх використання. -1968. - Вил. 3.-С. 290-298. [13]

Водяные знаки на бумаге армянских рукописных книг на Украине XIV - XIX вв. // Вести, обществ, наук АН АрмССР. - № И. - 1968. - С. 92-107. [14]

Фшгранолопя як специальна ¡сторична дисциплша // Третя респ. наук, конф. з арх1вознавства та ¡и. спец. ¡ст. дисциплин Матер1али: Друга секщя: Спец. ¡ст. дисцишини. - К., 1968. -С. 187-202. [15]

Джерелознавче значення фШграней документов льв1вських В1рмен XVI - XVII ст. // 1ст. джерела та !х внхористання. - 1969. - Внп. 4.-С. 267-289. [16]

Картографирование бумажной промышленности Украшш (XVI -начало XX в.) // Комплексная картография УССР: Материалы III науч. конф. по комплекс, картогр. УССР. - Киев, 1970. - Вып. 2. - С. 159161. [17]

Ще про початки украшського друкарства Л Арх1ви Украпш. -1971.-№ 1,-С. 26-32. [18]

Производство бумаги в армянских колониях в XVI - XVII веках // Ист.-фнлол. жури. АН АрмССР. - 1971. -№ 3. - С. 295-297. [19] Характеристика бумаги львовских армянских рукописей XVI-

XVII вв. // Ист. связи и дружба укр. и арм. народов. - Ереван, 1971. -Вып. 3.-С. 369-375.' 4 [20]

450 лет бумажной промышленности Украины // Бумажная промышленность, - 1972. -№ 6. - С. 28. [21]

Пам'ятки ¡сторп паперово! промнсловосп Украшн // Пам'ятки Украшн,- 1972.-№2.-С. 39-41. [22]

Найдавшил укра!нськ1 пашрш: (До 450-р1ччя паперово! промнсловосп) // Наука 1 культура. Украша, 1972. - К., 1972. - С. 378382. [23]

До ¡сторП внготовлення паперу на Украаи: (До 450-р1ччя паперових промионв на Украпн) // Середш виси на УкраГш. - 1973. -Внп. 2.-С. 134-137. [24]

Внявлення та описания водяних знаков у рукопнсних джерелах

XVIII - початку XX ст. // Ару1ви Украпш. - 1974. 6. - С. 49-53.

125]

Фишранолопя // Радянська енциклопед1я ¡сторн Укра!ни. - К.. 1974.-Т. 4.-С. 388. [26]

Новые документы о типографе Спиридопе Соболе // Федоров, чтения, 1973: Сб. науч. тр. - М., 1976. - С. 59-67. [27]

Побут роб ¡тишав паперових фабрик на Украйи // Нар. творчють та етнограф^я. - 1977. - № 3. - С. 71-75. (У сшвавторств1 з ВЛ.Васыавим) [28]

На чому писали капп предки // Наша культура. - Варшава, 1978. -№№6-9. [29]

Вклад ученых Прибалтийских республик в развитие фшшгранологии // Материалы межресп. науч. конф. по источниковедению и историографии народов Прибалтийских респ. Союза ССР: Историография. - Вильнюс,-1978. - С. 68-71. [30]

Пашрш доби феодализму та 1х водяш знаки // Наша культура. -Варшава, 1978.-№№ 10-12; 1979.-№№ 1-2. [31]

Заметки о бумаге пражских изданий Франциска Скорины // Белорусский просветитель Франциск Скорина и начало книгопечатания в Белоруссии и Литве. - М., 1979. - С: ? 89-191. [32]

Бумага изданий Ивана Федорова // Федоров, чтения, 1978. - М., 1981.-С. 21-31. [33]

Значения ф1лп-ранологп для дослшження ¡сторп м!жслов'янських економ^чних т культурних зв'язкдв // 3 ¡сторИ м!жслов'янських зв'язкш. - К., 1983. - С. 73-77. [34]

Бумага .заблудовских изданий // Иван Федоров и восточнославянское книгопечатание. — Минск, 1984. - С. 130-136. [35]

К истории Острожской бумажной мельницы // Федоров, чтения, 1981.-М., 1985.-С. 144-148. [36]

Водяний знак // Укр. лп\ енцикл. - К., 1988. - Т. 1. - С. 344. [37] Филигранология: история и задачи исследования на Украине // Филигранол. исследования: Теория. Методика. Практика. - Л., 1990. -С. 128-136. (У ствавторств! з О.ОДзьобаном) [38]

Патрня // Чершгтщшт. Енциклопедичний довщник. - К., 1990. -С.594-595. [39]

Филигранология // Специальные исторические дисциплины. -Киев, 1992.-С. 280-282. [40]

1тал1йськиП nanip у Давн1Й Pyci та в Украпп в XIII-X1V ат. // Укра!пс1.кий археограф1чний щор1чник. - Нова сергя. Вип. I. - К., 1992.

- С. 129-133. [41]

62. Die Entwicklung der Papierindustrie in Galizien zur Zeit der Österreichisch-Hungarischen Monarchie (1772-1918) // IPH-Kongressbuch. -IPH ehemals Jahrbuch der Papiergeschichte. - 1PH Edition. -Marburg, 1992. -N»9.-Band 9.-S. 84-85. [42]

Эдмундас Ляуцевичюс и украинская филигранология // Международный семинар, посвященный видному книговеду Эдмундасу Ляуцевичюсу.-Вильнюс, 1994. [43]

Тези donoeideü . Источниковедческое значение филигранен документов львовских армян XVI-XVII вв. // Ист. связи и дружба арм. и укр. народов: Тез. дохл. науч. сес., 6-9 сент. 1967. - Ереван, 1967. - С. 46-48. [44]

Спирндон Соболь и русско-украииско-белорусские связи // Книговедение и его задачи в свете актуальных проблем советского книжного дела: (Вторая Всесоюз. науч. конф. по пробл. книговедения): Тез. докл.: Секция истории книги.-М„ 1974.-С. 46-48. [45]

The Paper Industry of Galicia under the Austro-Hungarian - Empire 1772-1918 // Тези доповщеп XXI М1жнародного хонгресу icTopiiKia, паперу.-Вщень, 18-24 вересн я 1992. £46]

Karol Badecki jako historyk Lwowa // Lwöw. Miasto - Spoleczertstwo,

- Kultura. Polsko-Ukraidska konferencja naukowa. Streszczenie rcferatüw. Kraköw, 18-21 listopada 1992, s. 27-28. (47]

Ilanip з гербом Micra Львова // 36ipiiHK тез повщомлень та доповщей Третьо! науково! геральдично! конференцп. Льв1в, 4-5 листопада 1993 р. - Льв^в, 1993. - С. 55-56. [48]

Льв1вськ1 nanipni XVI-XIX ст. // Льв1в. 1стор1я-населення-культура. - Укра\'нсько-польська. наукова конферешня. - Тези допов1дсД та повщоилепь.- Льв!в, 18-20 гравия 1994.-С. 11-12. [49]

ilanipui Вшниччини XVIII - початку XX ст. // Тези доп. Восьмо! Вншиц. обл. ¡ст.-краезиав. колф. - Вншнця, 1989. - С- 33-34. [50]

Рецензй

Цшне дослщження // Науково-шформац1йний бюлетень ApxiBiioro Управлшня УРСР. - 1963. - Ns 6. - С. 69-70.

Ред. на кн.: Uchastkina Z.V. A history of russian hand paper-mills and their watermarks. -Hilversum, 1962. -707 p. [51]

Ще раз про книгу проф. З.В.Участкшо? // Там само. - N2 3 - С. 84. Рец. на кн.: Uchastkina Z.V. A history of russian hand paper-mills and their watermarks. - Hilversum, 1962. - 707 p. [52]

Зампка про книгу А.А.Гераклпова //Там само. - № 5.-С. 91-92. Рец. на кн.: Гераклитов А А. Филиграни XVII века на бумаге рукописных и печатных документов русского происхождения. - М„ 1963.-256 с. [53]

[Рецензия] // Архши Украши. - 1966. - № 3. - С. 97. Рец. на кн.: Nikola Milano fu Filippo. Delia fabricazione della carta in Amalfi. - Amalfi, 1965. - 46 p. [54]

Нове видання з фшнранологп// ApxiBH Украши. - 1972. - № 3. -С. 85-86.

Рец. на кн.: Papiernie w Polsce XVI wieku. Prace Franciszka Piekosirtskiego, Jana PtaSnika, Kazimierza Piekarskiego // Powt6enie wydal i uzupelnil W.Budka. - Wroclaw; Warszawa; Krak6w; Gdansk, 1971. - 79 s.

[55]

Omimrni я tüiemax Мум напору И Л ■ i. Украша. - 1970. - 27 жовг. (56|

Перми iiaiiipni Жиюмнрщинн// Рздянська Житомнрщниа. - 1971. -Зжовг. (57|

Ilaiiipiii пашою краю II ЧервониП прапор. - 1971. - 23. 25 лнстоп.

(58|

IIübí документ про заснування друкарж i ilaiiipiii » Сгрятнш // Зоря. - 1971. - I'm ai mi, [намо-Фраимйсъхо! обл. - 21 груд (591 У паперу своя iciopU // Рад. ПодЫля. - 1972. - 15 люг. |60) Hafi/taniiinii ilaiiipiii Ц Прикариаг. правда. - 1972. - 29 c¡4. [611 [lanepoBi промисли на Закарпат // Закариакта правда (Закарпатская правда). - 1972. - 20 квп. (62)

ВкроЛншнно паперу на Pobciiiuiihí // Червон. прапор. - Ронио, 1972.-Х серп. |63)

На мому писали пращур» // iiuibiia У крана. - 19X7. - 28 берез.

164 J

У пошуких ноляни* знаков// Búiuia Украпш. - 1987. - 2 kbí г.

[65]

Ьуськип naiiip//Прапор Жовгня. - 1989. - 17 c¡4. (66|

Ку iKÍpci.Ka натрия // Гам само. - 21 CÍ4. [67]

Папдашшна гахча в Украпи // Старожнпюсп. - К.. 1991. - N» 9 ПЗ). - С. 10-12. (68)

( .'//гЧ^-

Matsiuk Orest Yaroslavovych. History of the paper in Ukraine and its phyligranes. (Source studies research).

A thesis submitted for a Doctor of History academic degree with the specialization 07.00.09. - Historiography, source study and historical research methods, Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies named after M.S.Hrushevs'ky of the National Academy of Sciences of UknJne, Kiev, 1995.

Phyligranology as an individual historical disciplino, which explores the history of paper and its phyligranes, paper trade, its spread, paper manufacturers, paper mills owners.

Мацюк Орест Ярославович. История бумаги в Украине и ее филиграни. (Источинковедческое исследование).

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.09. Историография, источниковедение и методы исторического исследования. Институт украинской археографии и источниковедения им. М.С.Грушевского НАН Украины, Киев, 1995.

Филигранология как отдельная историческая дисциплина, которая исследует историю бумаги и ее филигранен, торговлю бумагой, ее распространение, производителей бумаги, владельцев бумажных мельниц.

Юиочов! слова: фипграиолопя, nanip, пагорня