автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.02
диссертация на тему: Иван Франко в 1908-1916 гг. (проблема научной биографии)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Иван Франко в 1908-1916 гг. (проблема научной биографии)"

-03

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІЇВЕРСЙТЕТ ім.І.Я.&РАША

На правах рукопису

МЕЛЬНИК ЯРОСЛАВА ІВАНІВНА '

ІВАН ФРАНКО В 1908“1916 рр.

/ПРОБЛЕМА НАУпОВОЇ БІОГРАФІЇ/ ' ■

І0.0Г.02 - Українська література

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня . кандидата філологічних наук

Львів - 1993

Робота виконана у відділі української літератури Інституту українознавства ім. І.Крип"якевича АН України

. Науковий керівник - доктор філологічних наук,

. професор

■ ' І.О.Дениоюк

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук,

; професор •

' • Р,Т.Гром*як

_ • • - кандидат філологічних наук,

; • . процесор

. ‘ і , З.П.Гузар '

Провідна установа - Львівське відділення Інституту . літератури ім.Т.Г.Шевченка АН України

. . Захист відбудеться '?#<$> 1993 р. о /£)год.

на.засіданні спеціалізованої ради К.068.26.14 у Львівському державному університеті ім.1.франка /2900601, Львів, вул. Університетська, І/. . ?

3 даоертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського двриавного університету хм.І.Іранка

Автореферат розіслано с&УїУ/ї&ґ?' 1993 р.

Вчений секретар я спеціалізованої вченої рада _ З.М.Терлак

Біографія - один із найдавніша літературних жанрів. Саме з життєписів, на думку вчених* розпочалась література як така.

З перебігом часу біографія, "транскультурне та трансісторичне явище, що володіє надзвичайною.можливістю управляти культурник кодом та суспільний порядком" , не втратила своєї популярності. З огляду н& множинність підходів до її інтерпретації- письменницькій біографії належить особливе місце в типологічному ряді життєписів. Згідно сучасних наукових уявлень, біографія письменника може стати "предметом уваги постільки, поскільки вона здатна прояснити от твір мистецтва, поскільки закономірна і виправдана її роль у вивченні феномену генія як свідчення Яого морального, інтелектуального та емоційного розвитку", зрештою, саме "біографічні пошуки дають матеріал для систематичного вивчення психології творця і самого творчого процесу" •

Зрозумілим і закономірним е інтерео до такої могутньої постаті в українській літературі я* Іван френко. Проте проблема створення наукової біографії І .Франка досі залишається нерозв*я-залою, хоча наявність різного типу біографій письменника /від • найкоротнмх нарисів до великих монографія/ створі» певно» мірою ілюзію вичерпаноаті, вивченості даної теми»

Ця нероав*язаніоть виявляється передубім у тій нерівномірності, з якою висвітлено окремі періоди життя І .франка. Порівняно з іншими - на?,більш "білих плям* припадав иа І9С8-І9Ї6 рр. Останнє десятиліття І .Франка - це оди» а тих моментів в історії української літератури, що його чере» цілу низку причин різного ' характеру майже не торкалися дослідники. Є певна традиція остраху перед складними, неоднозначними сторінками особистого життя письменника. Підходи до такого окладного явкца я* І.їранков ' І906-І9І6 рр, були обмежені в основному оціночними, причому полярними параметрами: з одного боку були заяви, пр а 1908 року "френко для української поезії вмер" & а ІНШОГО буяй твердкен* ня про те, що- в той чао ’Членно працював умово і то'працював ви-

3. Білецький Л. Хто такий бранко для українського народу.// ЛНВ. - 1926. - Кн.7-8. - С.231.

датно на літературнім і науковім полі" 4.

. Нзвмвченіоть постаті І «Франка останніх років життй, замончу-ваність у франкознавстві останніх десятиліть значної частини його творчої спадщини, важливих фактів як особистого, так і тодішнього літературного і політичного життя, викривлення біографічних фактів в загалом нерозв”язаність цілого комплексу проблем, взятих у багатовимірності такого драматичного, болючого і дуже цікавого явища, ях мистецький і психологічний феномен І.Франка останніх років ниття, - все цз і визначає актуальність даного дисертаційного дослідження.

Основна мета дисертації полягає в тому, щоб якомога повніше та достовірніші, системно висвітлити феномен творчої особистості Х„Франка останніх років життя. Реалізація цієї мети передбачає виконання низки конкретних завдань?

• визначити найважливіші моменти особистої і творчої біографії і„франка І908-І9І6 рр„, які вимагають окремого, спеціального дослідження; .

вирішити проблему редукуваннв фактів /подій/ до найістотніших, а також, що не менш важливо, встановити точність і вірогідність щх фактів; •

. підпорядкувати висвітлення подій "зовнішньої" біографії -біографії "внутрішній",, пізнанню особистості митця, його духовного світу,, інтерпретації творчості;

простежити ав"язок між біографією 1,бранка останніх років життя та його творчістю! •

вирішити проблему специфіки висвітлення подій епохи в письменницькій біографії» ■ . ■ •

Джерельною базою дослідження в твори і „Франка, взяті у всій сукупності /літературна та наукова спадщина, епістолярій, автобіографічні матеріали найрізноманітнішого, характеру/; мемуари; епістолярій найбликчок'о оточення письменника; прижиттєві відгуки на творчість І „франка; хроніка в пресі /прижиттєва/; документи офіційні та особисті. ■ ■ . '

• ’’’др-ретико-методологічну основу дисертації складають праці з проблем теорії біографії Д.Благогос Г.Винокура, О.Еушміна, А.^чколкін, В.Мейлаха, Г.Сивоконяв В.Сміляноької, Й.Ріхтера та ін» Крім того, дослідження базується на теоретика- та історико-

4, ихрим'вич В» Причинки до біографії І характеристики Івана франка // Новий час. - 1926. - 4,50. - С»б2,

з

літературних працях І.Франка, де вчений порушує низку питань біографі стики, а також на біографічних студіях про І .Франка /І.Бас-са, М.Возняка, Р.Горака, О.Дея, В.Дорошенка, С.Єфремова, М.Лозян-ського, Д.Лукіяновича, Л.Луціва, М.Мочульського, М.Пархоменка та ін./. ,

У дисертації застосовано системно-описовий принцип аналізу з використанням біографічного, психологічного, конкретно-історичного методів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, й)о в дослідженні вперше в українському літературознавстві вивчається біографія Івана $ранка як самостійна наукова проблема,, а, зокрема, висвітлюються основні проблеми його біографії останніх років життя, своєрідність його творчої праці в цей час. При цьому використовується весь доступний матеріал, якнайширше .залучаються архівні матеріали, які раніше не входили в коло літературознавчого аналізу: документи відділу рукописів Інституту літератури ім.Т.Шов-ченка АН /країни, Музею Івана Франка у Львові, відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника АН Уіфаїни, Центрального державного історичного архіву України у Львовір Львів- • ського обласного державного архіву, а також приватного архіву Василини И^рат. •

. Практичне значення дисертації полягав в тому, що вона вво- . дить у науковий обіг низку виявлених і осмислених біографічних документів, поповнює джерельну базу наукової біографії І .Оранка. Положення і висновки даного дослідження можуть бути використані для створення загальної біографії І,Франка,'літопису життя і ' творчості письменника, енциклопедії франкознавства» Результати, дисертації можуть бути враховані при написанні розділів про І.Франка в синтетичних працях /типу "Історії літератури"/, у ' розвідках з проблем психології творчості, а також у курсах історії літератури у вищих і середніх навчальних закладах.

Теоретичне значення роботи визначається методологічним аспектом моделі*наукової біографії письменника. '

Апробація роботи здійснювалась у формі статей /15 позицій/ і наукових доповідей: на регіональних наукових читаннях у Львівському університеті "Академік М.Возняк і розвиток української національної культури" /Львів, 1990/, на науковій конференції* "Роль Володимира Гнатюйа у розвитку'української національної культури” /Тернопіль, 1991/, на республіканській науковій кон-

. 4

фвренції "Іван Франко і національне відродження" /Криворівня, .1991/, на Шадкевичівськах читаннях "Каркілн Шашкевич і'українське національне відродоення" /Львів, 1991/, на міжнародній наукові*» конференції, присвяченій 150-літтю від дня народження М.Драгома-йова /Київ, 1991/, на науковій конференції "Молода Муза* і літературний процес кінця XIX - початку XX століття в окраїні і Європі" /Львів, 1992/, на Другому міжнародному конгресі україністів /Львів, 1993/, на науковій конференції "Актуальні проблеми розвитку франкознавства" /Криворівня, 1593/. Повний текст дисертації -обговорений на засіданні відділу української літератури інституту українознавства їм» 2.Крип"якевича АН України.

•Структура‘і зміст роботи Дисертація складається із вступу, двох розділів /"Недослідкені сторінки життєпису Івана іранка 1908-1916 рр." і "Своєрідність творчого процесу Івана ірарка останніх років життя"/, висновків і списку літератури.

У "Вступі" обгрунтовується актуальність теми дослідження і її наукова новизна, визначаються мета і завдання роботи, висвітдметься ступінь вивченості проблеми, а також окреслюються окремі теоретичні погляди на наукову біографію, її зміст і компоненти, розглядається проблема взаємозв"язку життя і творчості письменника.

Пеший розділ /"Недослідхені сторінки життєпису Івана 7рян-ка 1906-1916 рр.У, Не претендуючи на вичерпність висвітлення всіх моментів життєпису І .іранка, зосереджуємо увагу на таких проблемах біографії 1 .Франка останніх років: 1908 рік у житті • письменника, Іван іранко у дні відзначення 40-річчя творчої праці та в період перлої світової війни.

У житті 1.франка винятково трагічним змістом позначений 1908 рік, за означенням самого письменника, "найстрашніший рік" у його житті. І все ж 1908 рік - переломна лінія в особистій і творчій .біографії 2.Франка - на був початком отої фатальної драми, що обернула подальщу земну путь письменника на "муки і кару".

Невиліковна недуга вже давно .підточувала організм І .Франка: це засвідчують спомини людей з найближчого оточення письменника, деякі його вірші, автобіографізм яких простежується дуже чітко, а г'Вох Франків епістолярій /особливо цінне джерело для пізнання І.Франка як людини: не раз сприймається він як своєрідна автоіс-торія хвороби поета/і'У листах до знайомих 1.Франко найбільше дкарживсг на дошкульні головні -болі, душевну депресію - "эанад-

то роздразнені нерви", "почуття упадку й вичерпання духовних сил", "повне отупіння й апатію".'Ще задовго перед 1908 р. сучасники спостерігали дуже помітні зміни і в духовному портреті Фра-нкаг він став надзвичайно замкнений, похмурий, часто байдужий до справ, які колись його дуже хв; .«овали. У той час людей з Франкового оточення також неабияк вражала різкість і несправедливість його окремих суджень, причому кєо6"єктибність, "хвороблива гдяр-ливість" Франка /Є.Чикаленко/ проявлялась не лише під час приватних розмов чи в його особистій кореспонденції, подекуди вона дуже чітко простежується і в його тодішніх статтях.

Весною 1908 р. під час перебування І„Франка на курорті в ' Ліпіку /Хорватія/ недуга набрала особливо загрозливих для життя форм, "..Лікарі не роблять ніякої надії удержати його при життю, - писав наприкінці квітня 1908 р« В.Гнатюк М .Коцюбинському про стан здоров "я і „Франка. - Він хорий загалом на! цілий ряд хо-ріб: на очах сильна застаріла трахома^ якої він не лічив ніколи порядно, так що лікар дивується, що він досі не осліп? з кирок сходить ропа, а може вив'язатися ще щось гірше; ебі руки спаралізовані, що не маж ниш рушити, йвго годує служка; е ще інші • дрібниці, але найважніше - се великі зміни мозкові, які можуть дуже швидко викликати смертьIя Особливо страждав І„Франко

від надзвичайно болючих візій і галюцинацій /за його словами, від "переслідування з .боку’ворожих духів”» найбільвз від "переслідування" з боку "духа М.Драгоманова',в У роботі розкриваються причини Франкового "комплексу Драгоманова” в останні роки-, висуваються припущення щодо імовірних причин появи в нього деяких ' інших візій, зазначається, що сучасники "забіги й ухиляння длра Франка" вважали.хоча трагічним, але майже закономірним проявом його хвороби - прогресивного паралічу, згадується також ретро-"' спективний діагноз хвороби письменника» На думку деяких сучасних медиків, І.*ранко в останні роки життя страждав особливою формою ревматоїдного артриту - РА - хворобою Рейтера . У дасерта-

5. Див.: Коцюбинський Ы. Твори в 7 т.К., І^о. - Т.6. - С.

210—211. ■ •

6. Див.: Шеремета Н.А.., Ясинская Л.Я. Ретроспективный диагноз болезни И.Я.Зранко - особая скорма ревматоидного артрита // III аьезд патологоанатомов-УССР; Тезисы докладов. Ив. - :£ранковск, 2,7-29 мая 1981. - Ив. - Франковск, 1981. - С. 193-196.

дії не ставилось мети розв"язати суперечність цих двох діагнозів: по-перша„ авторка остерігалась підміни літературознавчого підходу медичним анамнезом, по-друге,, через те, що розв'язати цю проблему зі стовідсотковою достовірністю, мабуть, ніколи не вдасться. Для висвітлення основної мети роботи дисертантку перш за все цікавила психологічна структура особистості 1 «франка, його життя під час тих неймовірних с,траядань, що випали на його долю, сліди тодішнього фізичного та душевного стану автора в його творчості, у взаєминах з людьми. ■

Тякка. недуга не вплинула на домінантну рису особистості франка - на його одержимість у праці. Це переконливо засвідчує творчий доробок письменника перших місяців 1908 р», його активне включення в літературне шття наприкінці літа 1908 p., тобто відразу к після того, як'минув вибух недуги в найгострішій формі. Біографічні обставиш творчості письменника цього періоду розкри-. вааться на основі численнях біографічних дазрел; епістолярної спадани і„Сракка /деякі Його листи, писані саме 1906 р.досі не опубліковані/; автобіографіших матеріалів' найрізноманітнішого ' характеру, зокрема 'Історії моєї хвороби" /так само донині зберігається -в рукописах/g кореспонденції першого кола франкового оточення /В^Гнатюка, М<,Мрчульсш>гов В.Козловського, В,Дорошенка, К.Бандрхвського/; листів і кемуа'рів дітей письменника'- Анни, Петра,, Тараса; повідомлень тогочасної преси про стан здоровия І,Франка™

. У роботі відзначається, що хвороба-Л«фраяка шклиішіа в Укра-

■ їні повсюдну тривогу та занепокоєння,, висвітлюється, зокрема, те,

’ як відгукнулась українська громадськість на матеріальні проблеми письменникас позбавленого в час недуги літературних заробітків -единого джерела прибутків?» . .

Різні аспекти проблеми "піїсьмзншік і суспільство11 інтерпре-туюься такса і в наступному- параграфі роботи "Ювілейна силь-. ветка Дван gpaxmo у дні відзначення 40-річчя яворчої праці/1', . Відзначається, що, на-думку багатьох мемуаристів і біографів Франка, по-ії 40-яітньок> юзілзю'бувм найсвітліша® сторінками оссбио-того виття письменника останнього десятиріччя» Юзіязй 2 франка оаг кувався ка даше з Україні,, ала й українськеє громадов у Moca. ві0 Відні, Петербурзі,.Нью-Йорку, Бдеснгоні, Вінніпегу, Євроле'й-оька громадоькість васвідодла своз пошану україкськсму пиошешш-кобі учас я у збірнику "Привіт Іванови ©раянови в сорокалітнє ^ ’ г.йсьменської праці”[ статтями про ювіляра в польських, російсь-* ккх, німецьких часописах» привітаннями й телеграмами. Прикметною

особливістю цього ювілею, крім.масштабів відзначення, було й те, що в ювілейних урочистостях взяли участь майже всі верстви українського суспільства. Всі ювілейні урочистості проходили під знаком визнання заслуг І.Франка як одного з найвадатніших творців національного відродження. Всенаціональне визнання, повсвдні вияви глибокої шани не могли нз принеоти ювілярові приємних хвилин»

1 все ж значною мірою хибує на однобокість погляд на ювілейні дні лише як на окрасу життя 1.франка на схилі віку, заслужену винагороду від нації за 40-літню жертовну працю. Насамперед з огляду на • те, що він це відзеркалює.усієї глибини та складності почувань самого ювіляра. У роботі зроблена спроба обгрунтувати» цо на ювілейній сильветці І .франка 1913 р. превалюють надто суші барви» '

Заініціював відзначення ювілею І.Франка літературний комітеті, створений наприкінці І9ІІ р. у Львові» Крім цього головного комітету, організацією ювілею займалась ще низка комітетів - громадський, студентський, а також дуже багато комітетів на провінціїР у тому числі в Америці та Канаді. Використавші низку архівтк джерел, матеріалів періодики, авторка,висвітлив діяльність ювілейних комітетів, спрямовану на популяризацій імені 1 .франка, особливо на організацію ювілейного дару для письменника» Ювілейний дар ї„Франкові склали пожертви української громади з цілого світу, як від окремих осіб, так і від цілих інституцій» Особливо значним був внесок НТШ у Львові. Вагомим джерелом збільшення ювілейного дару були виступи самого І,Фрачка з читанням поеми "Мойсей" у багатьох містах Галичини та Буковини. Вони стали особливо'хвилюючою частиною ювілейних урочистостей. . ■ '

. Відзначення 40-ліття творчої праці і,Франка'стало помітною. • подією в духовному житті України того часу. Ювілейні торжества ■ /вистави, концерти, академії, січові свята, музична^ художня та образотворча франкіана, видання творів письменника/ були виявом не лише любові до великого письменника, а й засвідчили те поважна місце, яке зайняли ідеї 1.Франка в духовному житті суспільства, стали ті урочистості ознакою зрілості нації0 консолідації її сил.

Ювілейний рік став могутнім імпульсом для осмислення фран-ка-митця. Тоді було написано багато праць про письменника? ; від ювілейних заміток, популярних статей у пресі ■ ,до перших спроб створення синтетичних монографій про І.Франка, намагань комплексно охопити феномен його: творчої осрбистості на тлі тогочасного мистецького і національно-політичного життя. З-поміж ювілейної літератури у роботі для аналізу виділено студії тих авторів, у

яких'заховано "ключ" для зрозуміння збагнення у критиці "огрому" .^ранкового світур а саме: у виступах С.Є|ремова, М.Возняка, Я.Яре-ш, Р.Заклшського8 О.Богуна, О.Колесси, М.Євшана, В.Супранівсько-ros С.Смаль-Стоцьксго, С»Петлюри, У роботі відзначається, що ювілейній літературі притаманний сильний струмінь публіцистичності, який' у багатьох студіях домінує над науковими методами дослідження. Ще однією відмітною "ціхою" ювілейної літератури в те, то про 1,Франка здебільшого писали у ключі національно-політичного контексту. З одного бокуg це було зумовлено поцінуванням письменника критиками як громадянина, з другого боку, "знаком" доби, тим, що відзначення ювілею припало на час політичного та культурного відродження України, яке беззастережно в ментальності українців пов'язувалося з іменем І.Франка. Генезу суспільної заангажовано-' сті І.франка дослідники виводили„ по-перше, з особливостей роз-вою української нації, другим елементом, що створює явище Фран-. ка-типового суспільника,, критика вважала особистісний фактор. До позитивних досягнень критичного осмислення доробку 1.Франка авто' рами ювілейної літератури належить те, що значна їх частина розглядає його творчість у площині світоглядної і творчої еволюції: еволюцію їранка-поета від суспільних до індивідуальних мотивів побачив М.бвшан, еволюцію іранка-політика від суспільницьких поглядів до національної ідеології відзначав Р.Заклинський, на еволюції поетичної майстерності франка акцентував О.Еогун, Ще один цікавий момент: питання творчого стилю І „Франка. Даної проблеми тією чи іншою мірою практично не оминув жоден дослідник. Про ‘ Франка, природженого реаліста, писав С»€фремов, аналогічно -М.Возняк, натомість Р.Піньоля характеризував митця як романтика, натураліста й модерніста. О.Колесса визначав методологічні засади і„Франка-критика літератури як "ідейно-сстопсихологічні", історика літератури як "історико-лоріеняльні, підкріплені психоло-■гічно-естетичною аналізою". Авторка відзначає і таку прикмету юві-

• лейної літератури - перевагу критичних оцінок над безпосереднім аналізом творчості, причому визначаючи вартість франкових художніх тг-рів, дослідники нерідко виходили з власної естетичної платформи. Про оцінку цієї літератури з боку самого ювіляра:

Фрг ко дуже уважно стежив за ювілейними студіями, На деякі відгукувався спеціальними .статтями у пресі, на інші принагідно окреми-ми зауваженнями, при цьому нерідко прояснюючи окремі моменти свого китте: ісу та творчої біографії, . '

У першому розділі також робиться спроба всебівдо висвітлити постать 1.франка у дні першої світової війни /наРбільш замовчуваного і сфальсифікованого в радянському літературознавстві періоду життя письменника/. Згадавши про перебування 1.Франка влітку 1914 р. у іСриворівні, зокрема окресливши психологічний і літературний портрет письменника цього воєнного літа на Гуцу-льщині, основну увагу авторка звертає на висвітлення найважливі- • ших подій життя І.іранка під час російської окупації Львова, перебування письменника, "задля тяжкої недуги та майже цілковитого опущення у власнім домі" у притулку для Українських січових стрільців, а також на інтерпретацію маловідомих фактів особистої і творчої біографії 1.Франка останніх місяців життя.

У дослідженні наводиться низка мемуарних свідчень, що проливають світло на життя І.франка під час російської інвазії, розкривають його тодішні настрої і переживання: "Довелося Франкові пережити найстрашніші години свого життя, коли, здавалося, валилось все, над ти він працював цілий вік, на ідо сподівався, що творив. Довелося на власні очі побачити окупацій Львова, руїну цілого краю, тріумф темної сили..." Розкриваються також причини особистісного характеру, що затьмарювали життя І.Франка піц час війни: самотність /обидва сини на фронті, дочка Анна в Києві, дружина в лікарні/, злиденне матеріальне становище, побоювання /небезпідставне/ власного арешту, тривога за долю синів, погіршення здоров"я /взимку 1915 р, І.франко дуже тяжко переніс запалення легень/. У роботі акцентується на тому, що печальні обставини особистої біографії І.Франка не ослабили в нього інтересу до проблем сучасного життя, ходу війни, про що твердили деякі мемуаристи. Промовистим свідченням цього є низка оригінальних поезій І.Франка 1914-1916 рр., лейтмотивом яких стане віддзеркалення теми війни, одна з останніх публіцистичних праць письменника ■'Легко:,шсність чи щось інше", написана наприкінці грудня 1915 р. на злободенні політичні теми, а також такий цікавий документ як "Українська стрілецька шайдиза для розсікання дротів, помисл д-ра 1,Франка. Львів, 9 січня 1916 р.".

У першому розділі значна увага приділяється .висвітленню ооіб з першого кола Франкового оточення; інтерпретуються непрості взаємини в родині письменника /багатство виявленого в ході дослідження нового фактографічного матеріалу дало змогу скоригу-V. £фрем'ов V. Тван Франко: Критико-біографічний нарио. - К.,

1926. -С.'ІОІ.

ю ' ; :

вати суб'єктивні погляди деяких сучасників на багато реалій особистого життя 1.Франка, у тому числі на сімейний побут/, назначається, що багато сторінок біогра|ії письменника двох останніх років пов"язано э Ц.Зигмунтовською, згадується про інших людей, що полегшували життя письменникові в час його "скомплікованої” хвороби ь - Й.іірадка, С'.Ловинську, К.Ьаодрівського, С.Монджейов-оьку-Гончар, ОЛ’роаикову та ін., відзначається активна персГшя-тіоть дранковою долею з боку української інтелігенції Наддніпрянської України, зокрема, з баку С.Трегубава,-,Х,Алчонсько'і, В.Ігна-тсвича, прояснюються контакти І.франка у притулку для січових стрільців тоїдо .

Висвітлення життєпису 1.Франка проводилось на точніР цоку-ментальніі' і хронологічній основі, при цьому в результаті дослідження Оуло встаііоіілено дати написання багатьох непідписаних листів письменника, а також скориговано окремі авторські дати, як листів» так і поезііі, розшифровано деякі неясні місця в епістолярній спадщині іЛранка, встановлено хронологічні рамки перебування письменника в Іііпіку, у притулку для січових стрільців тощо.

У- першому розділі дослідження паралельно з подіями життппису І.Франка мова йшла і про багато фактів літературної біографії письменника. Біографія і творчість як самостійна наукова проблема висвітлюється у наступній частині роботи.

У другому розділі - "Своєрідність творчого процесу Івана Франка останніх років життя" - розглядається біографічна зумовленість літературно-критичної, наукової і поетичної спадщини письменника. '

Творчі обрії І.їраика після вибуху хвороби в гострі? ^ормі безмірно звужуються. Назавжди замовкнуть Франко-драмятург і >/рп-нко-прозаїк. франко-поет відізветься лише після тривалої пвучи. Прикметно, що ще в Ліпіку 1.'іранко вирішив обмежити себе в майбутньому лише науково» працею, навіть визначив.горизонти своїх . студій у царині давньої літератури і фольклору. Проте, крій цієї наміченої у Ліпіку програми , і Д ранко в останні вісім років життя зумів зробити набагато більше. Бо не тільки заверідав пра- •

8. У "Листках на теплоту", що велися під час перебування І..Франка у притулку для січових отрільців натрапляємо на дешифрувзяня цієї "скомплікованої" хвороби: атеросклероз, аркус дуги порти, . міокардит, нз|риг, сете^г^ гіпотоніка, гіпатіка, пара-

плегія П Мв.: інститут літератури. імЛ.Г1.Шевченка ЛН .України. -Від. рукописів. - ф.З. - Р:ІС38. - АрК.І-8.' ‘ ,' >■ ■

цю над 5-ти томним корпусом "Апокрифів і легенд з українських рукописів", з-ох тло» /у 6-ти книгах/ збіркою "Галицько-руських народних приповідок" і над оорісп "Студій над україноьки-ми народними піснями", алэ й опублікував багато інших пам'яток давнього письменства, написав низку цікавих літературно-критичних досліджень, здійснив багато повторних видань, власних творів, супроводив їх грунтовними передмовами, деякі авторвцензіями, А ще до творчого доробку І„Франка останніх років життя слід віднести численні рецензії, томи переспівір онтології перекладів,

У дослідженні відзначається, що найбільша визнання з боку критики - української та чужоземної - випало в останні роки на долю "Апокрифів і легенд", 'Галицько-руських народних приповідок" і "Студій над українськими народними піснями", Багато вчених /М.Возняк, З.Гнагпк, М.Гудзій, З.Кузеля, М.Мурка/, підкреа-лкючи, ідо‘за обсягом і високим науковим рівнем публікації збірки українського вченого не.мали на той чао аналогів у слов"ян-ській науці, потраігрували силе ці видання ля верзмниий здобуток Франка»-вченого загалом, Натомість багато критичних зауважень було висловлено про найбільшу наукову розвідку 1.Франка останнього періоду творчості /понад 25 аркушів друку/ "Нарио історії ун-раїисько-руської літератури до ІВ90 р,"» Рецзязенти найбіяьие закидали І.Франкові бібліографічно-хронологічний принцип дослідження, особливо в другій частині шшм /19 ст./, Водночас, вказуючи на хиби франкового "Нарису,,,", критики /особливо В»Дорошенко та Д.Дорошенко/ проявили глибоко розуміння того, чому 1„Франко не зумів цього разу еззоз» студіев задовольнити потреби в "систематичній, строго науковій і водночас популярній історії нашого письменства'* , Але хворий, з роздразнешш баз міри нервам І „Франко, на сприймав ніяких зауважень, навіть таких доброзичливих, які висловили обидва Дорошенки, Иа його душу, само ці рецензенти посмілл "попицьзеати" його праца,

У дисертації підкреслюється, що 1,Франко загалом у час подути надзвичайно болісно реа^вав на критичні зауваження щодо його праць. Причини цієї надто емоційної реакції на критику дуле часто були незрозумілими для оточення, осо6/лео до вибуху у франка хвороби в гострій формі, Переконуйте супротивників

9„.Дорошенко В. Нові книші по іоторії нашої літератури //

ЛИВ. - 1910, - Т,5І, - Кн,?„ - О.ІвЯі ,

у власній непогрішимості /а зі спростуванням думок опонентів

1.'іранко часто виступав на шпальтах різних часописів/, бувало, не зовсім коректно обходився з ними. На низці прикладів у роботі обгрунтовується, що в деяких творах 1/Гранка останніх років виразно відчувається певна роздратованість. У тому числі - також в оцінці критика праць і діяльності М.Грушевеького, з котрим у Франка в останні роїш були особливо напружені взаємини. Зазначається, що радянська історіографія несправедливо перенесла особистий конфлікт між ІДранком і М.1 “рупіє всь ким у політичну площину, хоча якраз складні взаємини між ними обидвома /як і в тандемі 1.бранко-М.драгоманов, І .«ранко-м.Павлш/ прекрасно ілюструють тезу про те, що духовний розвиток у суспільстві нерозривно пов"язаний із яскравими індивідуальностями, з сильними, часом суперечними натурами. Притому "забувався" і той промовистий *акт, що сам І.Франко при всій образі на М.і'рушевського, рецензуючи його "Історію України-Руси" зумів піднятися вище особистих неприхильних почувань до її автора, як "забулось" і про те, що до хвороби ніхто не чув від І.Франка нарікань на М.Грутаевського. Підкреслюється у дослідженні також і те, що бажання будь-якою ціною заперечити супротивникові іноді приводило 1.франка до інтерпретації тез„ які явно суперечили його власним переконанням, у тому числі навіть національній доктрині, ідеалу політичної самостійності України. Найпоказовішим прикладом такого суб"ективізму Франка є його рецензія на Павликове видання в 1909 р. брошури М.Драгоманова "Пропащий час. Українці під московським царством /1654-1876/". На думку авторки, при інтерпретації окремих висловлювань 1.франка останніх років життя необхідно враховувати значну .питому вагу суб*єктивного елементу, а також особливості психоло-. гічного феномену письмениика того часу, не можна також нехтувати і літературним контекстом: одна річ, приміром, приватний лист ІЛранка, рецензія чи фейлетон у пресі, інша - його узагальюоюяг синтетичні праці з історії української літератури. Як правило, тенденційні судження І.Франка про. тих чи інших осіб, висловлені в полемічному запалі, у стані роздратування знімаються виваж&ними ми характеристиками в капітальних дослідженнях вченого.

Особливості психологічного Феномену І.Франка,останніх років життя дуне яскраво віддзеркалює Н&і Іксі ІІІІіІЇА - манускрипт невідомого автора, який.письменник видав наприкінці 19ІЗ р. як п"яту "нововідкриту" частину "Дзядів* А.Міцкевича. Вихід цього

видання викликав свого часу значний резонанс у пресі, На публікацію 1.Франка з'явилися численні рецензії у львівських, краківських, варшавських, празьких часописах, отож, твердження багатьох мемуаристів /Г.ьігеляйзена, А.Дутчака, м.Мочульського/ та деяких сучасних дослідників /Г.Грабовича/, що публікація І.франка пройшла майже цілком непомітно, не цілком справедливе.

Польська преса лотрактувала франкове видання як документ душевної недуги його автора, що має лише винятково біографічне значення. На відміну від і,«Іранка, глибоко переконаного в авторстві А.міцкевича, у високій естетичній вартості своєї знахідки, ' критика в цьому надто сумнівалаоя, у тому числі такі авторитетні знавці спадщини А.міцкевича, як О.Брюкнер і Г.БІгеляйзон. Щоправда, окремі критики визнавали, що драма написана під безсумнівним впливом А.міцкевича, інші висували свої гіпотези щодо особи автора. Для опонентів І«франка найуразливішим місцем в його атрибуції автора драми виявилося визнання про те,'що сам дух А.міцкевича вказав йому на цей шедевр. Іншими франковими, так би мовити, логічнішими аргументами, польська критика загалом знехтувала. Зосібна тими, що він знайшов підтвердження своєї гіпотези в листах А.міцкевича, фактах його біографії. Лише частково спробу розібратися в них зробили син А.міцкевича Владислав /попри нестерпно глузливий тон Його реакції на публікацію Франка/ та особливо Я.ПарандовськиЙ, автор кількох статей про видання 1 .Франка у газеті " Заперечуючи авторство

А.міцкевича, польські критики водночас твердили, що ім"я Міцке-вича з'явилося на палітурці видання І .франка зовсім не випадково: цим він, нібито прагнув виправити свій давній "гріх" перед поляками за стаття "Доет зради", очистити власне сумління, У дисертації відзначається, що стаття "Поет зради* мала полярний вплив на оцінку видання І.франка. З одного боку, деякі критики сприйняли "ІСтбл, ШтЦ" ЯК спокуту українського письменника, "голос з поклоном Польщі", з другого - більшість критиків украй вороже поставилася до видання І.Франка /здебільшого навіть не читаючи/ крізь призму такого нещасливого для українського письменника виступу 1897 р. Саме ця етапна в багатьох аспектах для біографії І.Франка стаття надовго роз"єднала його з польським громадянством: спершу після виходу "Поета зради" у світ-польська преса брутально цькувала її автора, згодом на зміну лайкам і погрозам прийшла майже повна ігнорація І,Франка у польських літературних колах. І хоча Франко нібито спокійно сво-

го часу переніс пипади польської преси, але удари виявились надто болючими. Від них І.крайко не міг оправитись до кінця своїх днів. І тому^ цілком має право на існування думка, що 1Лранко виданням ntt'id&f titrafy * прагнув придобрити духа^Л.Міцкевича за статтю "Поет зради" ЛІ.Мочульськніі/. Звісно, " (ІсІЇЇьі iCtrata ' багатьма вузлами поєднана зі статей "Лоет зради" як у сенсі психологічному, так і в плані літературному. Але, мабуть, було ' ! ”'іп - був чи не

тично-каузальннм і грунтовний філологічний аналіз даного манускрипту з тпорами А.Міцкевича. Тим більше, що в аргументах обидвох супротивних сторін - і Франка, і його опонентів - є чимало суперечних моментів. X ще: можливо, не слід так беззастережно відкидати й моментами непомильне Франкове чуття інтуїції, можливо, під час хвороби лише фразеологічно оформлене, як "зносини /.../ з світом духів", у даному випадку, з духом А.Міцкевича.

Ізез знання біографії 1.франка неможливо також інтерпретувати і його поетичний доробок останніх років. Для «Транка-поета хвороба виявилася особливо жорстокою. Нічого не створив поет після повернення з Ліпіка в 1906 р, У наступному - 1909 р. - на поетичній карті І.Франка також всуціль "білі плями". Те ж саме весь ■ 1910 р. - до грудня. Далі знову тривала пауза - майже три роки -до вересня 1913 р. Груднем 1910 р. І.Транко датує "Притчу про сіяння слова божого", 15, за авторським визначенням, ширших поезій, 10 чотирирядкових строф і "Притчу про вахланність". Але авторські дати гаід цими творами викликають значні сумніви /окрім "Притчі . про захланність"/. У дисертації робиться спроба обгрунтувати, що .згадані поезії І.Франко написав значно раніше, ще до хвороби, найвірогідніше в 900-их роках, тоді ж, що й решту типологічно споріднених з ними притч і строф "Мого Ізмарагду".

Відбиттям реалій життя І.франка на схилі віку було й те, що тривалий час аж до появи 19І4 р. віршів на сучасну тему І.Франко матеріал для поетичної творчості черпав лише у книжних джерелах.

Ще одною характерною рисою Франва-поега останніх років життя- . /нерозривно пов"язаною із зазначеною вище категорією книжності/ стане наявність численних паралелей між його тодішніми науковими студіями й мотивами його поетичних творів. Причому майже завжди написанню поетичних творів передували.наукові дослідження. -

Найбільший обсягом поетичний доробок 1. франка останніх років

поруч з гене-

припадає на 1 І9І4-І9І6 рр, .Зумовлено це було тим,що якраз, .тоді

в поета трохи "розв"язалися" руки, і він міг писаии самостійно. Другий момент пов"язаний з першою світовою війною, події якої глибоко хвилювали поета. Це і спричинилось до того, ідо палітра творів 1.Іранка воєнного періоду стала значно розмаїтішою. '

Переважна більшість поезій 1 .Фралка передсмертних років не . позначена печаттю таланту, і все ж дуле важко погодитись з думкою багатьох критиків про смерть І.Франка як поета в останні роки життя. /К.Гриновичевої, М.Мочульського, С.Єфремова, Л.Білецького/.

Цей жорстокий присуд хочеться злагіднити тим, ідо. й у смеркальні роки з-під пера І.франка з"явилися деякі прекрасні поезії /"Із . поучень батька синові", "Відданиця", "Не алегорія", "Не мовчи",

"Во человіціх благоволеніе!"/.

невтішні обставини біографії і,франка останніх років вплинули не лише на естетичну вартість його творів, вони значною мірою визначили їх зміст, а також стиль. Кошмарні сни, фантасмагоричні видіння, галюцинації /як вияв хвороби/ породили у віршах франка останнього періоду багато моторошних сцен, натуралістичних описів смерті, які, далебі, не мають нічого спільного з поезією. Це вже тільки документи недуги їх автора. Його душевних і фізичних страждань.

Лише деякі останні вірші І.франка були опубліковані за життя автора, окремі перегодом, проте значна їх частина і досі зберігається в рукописах в особистому архіві письменника в Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка АН України /ф.З, Р [І? 232, 233/. Упродовж останніх десятиліть затаювалися поезії і.франка І9І4-І9І6 рр. так,"наче їх і не було", затемнювалась справжня постать поета головно з двох причин. По-перше, у жодну модель офіційного тодішнього літературознавства не вкладалась поетова візія України, його мрії про власну державність. Ио-друге, основний пафос численних поезій І.франка воєнної пори становить викриття "злобних", "загребущих рук" російського самодержавства, розбою, який чинила російська армія в Галичині /"Інвазія", "Царські слова!*, "Пригода в Підбужи", "Донець - козак молодий”» "Два столівники"/.

Поетична спадщина І Дранка останніх років життя заслуговує не лише на увагу біографів письменника, але й на публікацію, бо навіть ті вірші, які не належать до високої царини мистецтва, є неоціненними причинками для пізнання такого складного явища як мистецький і психологічний феномен І .франка на схилі віку»

Висновки. Біографія І,Франка останніх років життя привертає до себе увагу трагічною особистістю її автора, драматизмом особистого життя письменника, складною природою його душевного

світу, непростими взаєминами із сучасниками. Не менший інтерес викликають і неоднозначні, сторінки творчого доробку письменника цього періоду. Вивчення спадщини І.франка останніх років життя засвідчує її значну залежність від життєвої основи, від особливостей психофізичної структури особистості автора.

Основні публікації по темі дисертації; .

1. Особиста бібліотека Івана Іранка // Жовтень. - 1966. - £ 6, - .

С.92-99. .

2. Травень франкові // Дзвін. - 1990. - ** 5, - С.132-137.

3. Студії поетичної творчості І.Франка в науковій спадщині М.Воз-няка // Академік М.Возняк і розвиток української національної культури: Тези наукових читань. - Львів, 1990, - С.35-37. . .

4. Фольклорна основа староруських літописів як об"єкт дослідження і джерело творів І,Франка // Фольклор у духовному житті українського народу; Тези наукових читань. - Львів, 1991. - С.99-101.

5. Іван Франко і Володимир Гнатюк: до історії творчих взаємин і особистих контактів // Тези доповідей та повідомлень наукової конференції, присвяченої 120-річчю від дня народження В.Гнатюка /29 травня - І червня 1991 року/. - Тернопіль, І99Ї. - С,52-54.

6. З історії відзначення 40-річчя літературної, наукової те гро-

мадської діяльності Івана Франка // Іван <*ранко і національне відродження: Тези республіканської наукової конференції, Криворів-ня, 23-24 вересня 1991. - Львів, 1991. С.27-29,

7. "Поет будуарши": /Деякі спостереження-над категорією майбутньо-

го в поезії Івана Франка // Українське літературознавство. - Львів, 1992. - Вип.56,- - С.74-65. . ■

8. Стаття Івана Франка "Маніфест "Молодої Музи" в контексті теми "Іван бранко га Остап Луцький" // "Молода Муза!* і літературний процес кінця XIX - початку XX століття в Україні і Європі: Тези доповідей наукової конференції. - Львів, 1992. - С.51-53.

9. Іван їранко про Маркіяна Шашевича: /В контексті літературо-

знавчих студій кінця XIX - початку XX століття/ // Шашкевичіана:. Маркіян Шашкевич і українське національне відродження. - Львів, ^993; - С,75-84. . . -

10. "Три портрети " Богдана Лепкого: -/Особливості стилю Лепкого-мемуариста/ 7/ Богдан Легший - видатний український письменник: