автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Издательская деятельность Ивана Франко (вторая половина 70-х — 80-х годы XIX в.).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Издательская деятельность Ивана Франко (вторая половина 70-х — 80-х годы XIX в.)."

Гб од

НАЦГОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича Спеціалізована вчена рада Д 04.09.01

На правах рукопису

ЯКИМОВИЧ Богдан Зіновіііович

ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ІВАНА ФРАНКА (друга ііолопіша 70-х — 80-і роки XIX ст.)

Спеціальність 07.00.02 — Історія Укр.іїни '

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Львів — 1994

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в відділі нової історії України Інституту українознавства ім. І.Крнп’якевича НАН України

Науковий керівник — доктор історичних наук, академік НАН України Ярослав Дмитрович ІСАЄВИЧ

Офіційні опоненти:

1. Доктор історичних наук, професор Микола Миколайович КРАВЕЦЬ

2. Кандидат історичних наук, доцент Йосип Дмит рович ЛОСЬ

Провідна організація — УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДРУКАРСТВА (Львів)

на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 04.09.01 в Інституті українознавства ім. І.Крнп'якепнча НАН України (290008, Львів, вул. Вішниченка, 24)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту українознавства ім. І.Крип’якевіїча НАІІ України (290008, Львів, вул. Винниченка, 24)

Автореферат розіслано "2-/ " 6Т Н.Я [994 р

Захист відбудет ься "

22 •• листеп&Зо. ,994р 0у? ,.ШІ

Вчений секретар ’ Спеціалізованої вченої

к.і.н. Ф.І.Стеблій

Актуальність і стан вивчення теми. Комплексний аналіз становлення державницького руху української нації та його форм вимагає дослідження всіх складових життя суспільства. Серед них важливе місце займала видавнича справа, покликана впливати на рівень освіти і національної свідомості українців. Внаслідок вкрай несприятливих політичних обставин, зокрема поділу етнічних територій між двома імперіями — Російською і Австрійською, чергування періодів сповільнення, а то й повної ст агнації національного руху українського народу то в одній, то в іншій частинах України, українці, будучи за кількісними показниками одним з найчисленніших народів, у політиці, економіці та культурі у XIX ст., а згодом й у XX ст., відігравали маргінальну роль1.

Перехід до масовості національного руху, перетворення його на могутній чинник консолідації нації відбулися в Галичині у 90-х рр. XX ст. (п Наддніпрянській Україні цей процес був загальмований репресивною політикою царизму). У цей час спостерігалася подальша структуралізація суспільства, утворювалися політичні партії, які на порядок денний за ідеал висунули гасло державної самостійності України. В процесі політичної боротьби і розгортання національного руху зростало значення видавничої діяльності кожної із суспільно-політичних груп. Ключовою фігурою в політичному і культурному житті, а також у видавничій ділянці став І.Франко; книговидання зайняло одне з пріоритетних місць у його діяльності взагалі. Вивченню процесів історії книговидання в контексті переломового етапу історії національного руху в другій половині 70-х — 80-х рр. і присвячена ця робота. Вона має з’ясувати період виникнення і становлення новочасної української журналістики і книговидавничої справи, роль і місце у цьому процесі видавничої діяльності І.Франка та її вплив на суспільно-політичні процеси. В цьому контексті стає зрозуміла актуальність теми дослідження.

Серед наукових праць, присвячених періодові другої половини 70-х

— поч. 80-х рр., можна виділити такі тематичні групи:

1 КаппелерА. Національний рух українці» у Росії та Га/шчині: Спроба поріпняння // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, держаїшість. — К.: Наук, думка, 1992. — Сип. 1. — С. 101.

а) Узагальнюючі дослідження з історії України М.Грушевського, Д.Дорошенка, І.Крип’якевича, Н.Полонської-Василенко, М.Яворсько-го та ін., які дають загальну схему суспільно-політичної ситуації, монографії з історії Польщі та Австрії.

б) Праці закордонних дослідників, які стосуються національних рухів другої половини XIX ст. Особливе місце з методологічного боку займає дослідження чеського науковця М.Гроха (M.Hroch) "Die Vorkampfer der nationalcn Bcwcgung bci den klcinen VoJkern Europas" (Прага, 1968), яке дає, на відміну від ленінської періодизації логічну трифазову схему становлення національних рухів; праця Р.Роздоль-ського (R.Rozdolsky) "Zur nationalen Frage: Friedrich Engels und das Problem der "geschichtslosen" Volker" (Берлін, 1979) та in. Великий внесок у дослідження суспільно-політичного та національного руху зробив канадський дослідник І.-П.Химка (J.-P.Ilimka) в монографіях "Socialism in Galicia: The Emergence of Polish Social Democracy and Ukrainian Radicalism (1860-1890) (Кембридж; Массачусегс, 1983), "Galician Villagers and the Ukrainian National Movement in the Nineteenth Century" (Едмонтон, 1988) та in. Багато фактичного матеріалу є у дослідників польського соціалістичного руху Е.Горнової (E.Hornowa),

B.Найдус (W.Najdus), у фахівця з народотворчих процесів у Східній Європі Й.Хлєбопчика (J.Chlebowczyk).

в) Загальні праці з франкознавства, які з’явилися ще за життя І.Франка і авторами яких були А.Крушельшщький, А.Кримський,

C.Єфремов, С.Смаль-Стоцький, М.Возняк, а також дослідження франкознавців міжвоєнного періоду М.Лозинського, В.Сімовича, Я.Гординського. та інших. Незважаючи на ідеологічні заборони, обов’язковий розгляд будь-яких процесів з позицій класової боротьби .і ленінської періодизації етапів, у післявоєнний період деякі дослідники підрадянськОЇ України опублікували свої праці, які стосувалися різних аспектів суспільно-політичного життя І.Франка та його наукової діяльності. Серед авторів, дослідження яких не втратили свого значення, слід згадати роботи І.Гуржія, Ф.Шевченка, С.Злупка, М.Кравця, М.Ломової, Г.Вервеса, М.ЗагаМкевич та ін. Найгірше, в силу обставин, із заідеологізованими висновками висвітлено світоглядні позиції І.Франка у працях А.Брагінця, М.Климась, О.Білоус та ін. Відсутній синтетичний підхід до висвітлення життя і діяльності

І.Франка в монографіях П.Колесника, Є.Кирилюка, О.Дея, І.Басса й

А.Каспрука. Окремі дослідження, які торкаються питань біографії І.Франка, опублікували поза межами України вчені українського походження І.Панькевич, Б.Романенчук, Л.Рудницький, Б.Кравців та чужинці Е.Вінтер (ЕЛУімег), П.Капді (Р.Сипсіі), К.МеннінГ (C.Manning). Але якоїсь узагальнюючої праці, що стосується біографії І.Франка та його світоглядних позицій, за кордоном не виходило.

г) Новий етап у розвитку франкознавства розпочався від міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО "Іван Франко і світова культура" (Львів, 11-15 вересня 1986 р.). Проблемні доповіді виголосили Г.Витженс (ОЛУуіггеш), З.Константиновнч (2.Кошіапіїпоуіс), Р.Ґебнер (Я.СбЬпег), Г.Грабович (О.СгаЬои'ісг), Е.Віснєвська (ЕЛУі$піе\У5ка), українські вчені Я.Ісаєвич, Р.Гром’як, О.Мишанич та ін. Матеріали симпозіуму опубліковано у трьох книгах (К., 1990). До праць, написаних з нових методологічних засад, належать книги О.Забужко "Філософія української ідеї та європейський контекст: Фрапкіпськнй період’-' (К., 1993), Я.Грицака "Дух, що тіло рве до бою..." (Львів-, 1990), низка доповідей та повідомлень на Другому конгресі україністів, що проходив у Львові 22-28 серпня 1993 р. Новочасний підхід до висвітлення життя і діяльності І.Франка продемонстрували також останні дисертаційні роботи Я.Мельник та П.НІкраб’юка, попі архівні матеріали до біографії письменника ввів у науковий обіг Р.Горак.

ґ) Історія українського друкарства і видавничої справи є досить малодослідженою галуззю, українознавчих студій. Якщо, початки друкарства в Україні грунтовно досліджені в працях І.Огієнка, І.Свєнціцького, І.Крнн’якевнча, Г.Коляди, Я.Ісаєвича.то українське книговидання XIX ст. висвітлено фрагментарно. В єдиній на сьогодні синтетичній праці ("Книга і друкарство на Україні", К., 1969) цей період подано оглядово. До цього часу немає бібліографічного репертуару українського народу XIX ст. Серйозне монографічне дослідження про редакторську працю І.Франка опублікувала Л.МаляренкоІ. Хоча діяльність І.Франка як журналіста і публіциста (передусім праці Г.Вервеса, О.Дея, І.Денисюка, В.Дмитрука, І.Дорошенка, М.Нечиталюка, А.Пашука, П.Ящука та ін.) вивчена значно краще, однак і ця тема не вичерпана. Помітний пиесок у

Маляремко Л. Іван Фрамко — редактор. —• Львів, 1970. — 115 с.

створення бібліографії франкознавства зробили О.Мороз, М.Бутрнн, М.Гумеиюк і, особливо, відомий бібліограф М.Мороз, автор двотомного бібліографічного покажчика "Іван Франко" (т. 1, 18741966; т. 2, 1966-1984; Львів, 1966-1987) і його продовження (з бібліографією до 1988 р.) у третій книжці матеріалів міжнародного симпозіуму ІОНЕСКО "Іван Франко і світова культура" (К., 1990). Ґрунтовний історіографічно-бібліографічний огляд П.Р.Магочі1 допомагає зорієнтуватись у великій кількості літератури з історії Галичини.

Незважаючи на здійснені розвідки з часткових питань, сучасний рівень дослідження видавничої діяльності І.Франка в другій половині 70-х — 80-х рр. XIX ст., як і впродовж усього життя, ролі І.Франка як видавця і одного з Чільних представників видавничого процесу в Україні, впливу його на політичний і національний рух є недостатнім. Залишається нерозв’язаною низка питань, пов’язаних з еволюцією світоглядних позицій І.Франка, відсутня докладна характеристика нових напрямів радикального книговидання, які започаткував І.Франко. Мало зроблено для з’ясування нереалізованих видавничих планів і задумів І.Франка. Поза увагою залишилися мистецьке оформлення випусків видавничих серій і окремих книжок, недостатньо вивчалася участь видавця в розповсюдженні видань, шляхи кольпортажу друкованої продукції з Галичини в Наддніпрянську. Україну. Жоден з дослідників-франкознавців не використовував архівних фондів, які висвітлюють саме книговидавничу діяльність І.Франка, містять відомості про' її фінансові аспекти, тиражі видань тощо. Звідси й мета роботи - дослідити видавничу діяльність І.Франка в контексті розвитку національного руху в Україні, зокрема в Галичині в окреслений період.

Автор ставить перед собою такі завдання:

— дослідити видавничу діяльність І.Франка в тісному зв’язку з еволюцією його світоглядних позицій протягом досліджуваного часу;

— висвітлити роль І.Франка в створенні новочасної української книговидавничої справи і журналістики та вплив цього напряму його діяльності на розвиток національно-політичного руху в Україні;

* Magocsi P.R. Galicia: A Historical Survey and Bibliographic Guide. — Toronto; Buffalo; London, 1983. — 299 p.

— проаналізувати способи легального і нелегального книговидання, знамення видань І.Франка для поширення новітніх наукових і політичних вчень в Галичині і Наддніпрянській Україні;

Досліджуючи видавничу діяльність І.Франка як складову частину політичного і громадського руху, автор спирається на широку джерельну базу. Насамперед це найповніше багатотомне зібрання творів1, праці, які в силу ідеологічних заборон не поірапили до цього видання або передруковані з купюрами, усі окремі видання та видавничі серії І.Франка, що побачили світ у досліджуваний період. До важливих джерел — і до біографії, і до всього, що стосується видавничої діяльності І.Франка, — належать тогочасні періодичні видання "Зоря", "Правда", "Діло", "Ргаса", "Батьківщина", "Кицег Ь\Уо\У5кі", ”Кга_)", "Ргашсіа", "Яисії”. Інші джерела — це збірники документів і матеріалів, листування І.Франка, архівні матеріали, передовсім з фонду №3 Відділу рукописів Інституту літератури ім. Т.Шепченка НАН України, фондів І.Ом.Левицького, М.Возняка, М.Павлика та ін.. Відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, колекції документів Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, фондів М.Павлика та Львівського Ставропігійського інституту, які зберігаються в Центральному державному історичному архіві України у Львові, фонди документів, пов’язані з історією революційних рухів та цензури Цетрального державного історичного архіву України в Києві, фонди департаменту поліції Російської імперії з колишнього Центрального державного архіву жовтневої революції (Москва, Росія), матеріали до історії діяльності студентських товариств у Львові, спомини А.Дольницького, Василя Лукича, Є.Олесницького та ін., документальний та дослідницький матеріал, зібраний у серії "Іван Франко: Статті і матеріали", яку започаткував М.Возняк.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що це перша в українській історіографії спроба узагальнюючої праці про одного з чільних українських видавців у переломові для національної видавничої справи 70-і — 80-і рр., опрацьована в тісному зв’язку з його

1 Франко І. Зібрання творів: У 50 г. — К.: Наук, думка, 1976-1986. Поклики в тексті на це видання е у квалратопнх дужках: перша цифра означає том, пруга — сторінку.

громадсько-політичною і творчою'письменницькою діяльністю. На основі їх зв’язку з видавничими програмами І .Франка простежується еволюція Ного поглядів від радикалізму і захоплення соціалістичними ідеями, з притаманним максималізмом і непослідовністю,— до переходу на позиції націонал-демократнзму. Вперше детально проаналізовано діяльність І.Франка як організатора законспірованих видань (контрафакції)), одного з перших видавців наукової і літературної спадщини, основоположника видавничих серій нового типу і, нарешті, творця і публікатора другої за значенням для української культури після "Кобзаря" — збірки поезій "З вершин і низин". У ряді , випадків уточнено кількість випусків видавничих серій, визначено ■ тиражі книжок. і

Практична цінність даного дослідження полягає в тому, що його положення і висновки можна використати в узагальнюючих працях і навчальних посібниках з історії України, історії національного руху, національної видавничої справи та журналістики, франкознавства,’ для укладання бібліографічного репертуару української книжки XIX ст.

Робота апробована у 15 ста ттях, за матеріалами досліджень автор виступив з доповідями і повідомленнями на шести наукових конференціях, серед них ірьох міжнародних.

Дисертація складається з вступу, двох розділів, висновків і додатків (бібліографія використаної літератури, повний бібліографічний опис видавничих серій-І.Франка "Дрібна бібліотека", "Наукова бібліотека").

. У вступі звернено увагу на актуальність теми і ступінь її наукової розробленості, висвітлено специфіку періоду, обставини виникнення радикального українського книговидання і журналістики, подано історіографію питання.

Перший розділ — "Початок видавничої діяльності І.Франка (18751880 рр.)" — ділиться на 4 параграфи.

У першому параграфі висвітлено суспільно-політичну ситуацію в Україні у другій половині XIX ст., роль І.Франка як фундатора новочасної журналістики, його участь у виданнях журналу "Друг" та альманаху "Дністрянка". Першою серйозною політичною і водночас державницькою програмою українців стали документи Кирнло-

Мефодіївського товариства. Натомість творчість Т.Шевченка у своїй глибинній суті була самостійницькою. Провісником національного відродження в Галичині стала діяльність "Руської Трійці", а вихід національного руху на арену політичної боротьби в Австрійській державі став можливий під час революційних подій 1848 р. Ідеал українського національного руху, орієнтованого проти пропольських і проросійських позицій, обгрунтував В.Подолинський у "Слові перестороги"!. Тоді ж з’явилася і перша україномовна газета "Зоря Галицька". Поліційшій розгром кирило-мефодіївців у Наддніпрянській Україні, втрата досягнутих успіхів у Галичині, пов’язана з встановленням консервативного режиму і наступом польської шляхетської еліти, яка методично прибирала до своїх рук керівництво краєм, сприяли розшаруванню українського національного руху в 60-х роках на дві течії — москвофілів і народовців. Проте, наперекір усім труднощам, зростали контакти наддніпрянської інтелігенції з галицькими громадськими і культурними діячами, виникло товариство "Просвіта", яке розгорнуло видавничу діяльність для народу, східноукраїнські інтелектуальні сили долучилися до галицького національно-культурного руху, і це утверджувало ідею соборності України. Провідні діячі-народовці В.Барвіиськиіі, В.Навроцький,

О.Огоновський, Ю.Романчук, Д.Гладилович ставили завдання вивести народовецький рух з літературних зацікавлень на. рівень позитивної праці на економічному і політичному полі. Істотну роль у цьому відіграла- народовецька преса. Але поступово вістря політичної боротьби притуплюється, значна частина народовців не зуміла подолати обмеженос ті романтичного українофільства.

У другій половині 70-х рр. на арені громадського життя Галичини активізується молодша генерація інтелігенції па чолі з І.Франком і М.Павликом. Притаманний молоді радикалізм, вплив контактів з М.Драгомановим викликали критичне ставлення до традиційного народовства і зацікавлення тодішнім західноєвропейським та російським народництвом. Активізація тогочасних політичних напрямів, з їх світоглядним^ позиціями, зумовили виникнення нових суспільно-політичних течій. Про становлення саме такої, радикальної,

‘ Стебліп Ф.І. "Слово перестороги” В.Пололішського //Укр. істор. журнал. — 1966. — N’12. — С. 44-51.

течії в суспільно-політичному житті заявив студентський журнал "Друг" на початку 1877 р. Слушно критикуючи надмірне захоплення запозиченими гаслами, В.БарвінськийІ не'побачив здорового ядра в діяльності молоді. Москвофіли вдалися до тактики прямих доносів і цькувань. Широку кампанію проти соціалістичних ідей розгорнули й польські консерватори, яких лякала також національна спрямованість української радикальної молоді. За с і анопленням цього руху упажно слідкувала також охранка. На підставі донесень свого агента генерал-губернатор київський, подільський і волинський Дондуков-Корсаков

4 червня 1877 р. доручив провести арешти згаданих у доносі громадян Російської імперії, які мали зв’язки з І.Франком^.

Первістком нової української журналістики став журнал "Друг"

— після того, як 18 листопада 1876 р. до його реакційного комітету ввійшли І.Франко, М.Павлнк, 1.Белей та ін.З. Дискусія з приводу трьох листів Драгоманова завершилася переходом часопису на радикальні позиції. В ньому з’явилися оповідання бориславського циклу І.Франка, твори М.Чернишевського, М.Салтикова-Щедріна, Г.Гайне. Журнал рішуче виступив проти паплюження поезії Т.Шевченка на сторінках "Руського Сіопу". У вересні 1876 р. І.Франко з товаришами видали альманах "Днісіряпка", який став відображенням поглядів галицької молоді, новим словом у видавничій справі Галичини. Мова альманаху була українська, що стало викликом "язичію", яке практикували і пропагували москвофіли. Це псиною мірою спонукало Б.Барвінського підготувати подібний альманах "Руська хата" (Львів-Чернівці, 1876), куди увійшли твори старших народовців. У 1876 р. І.Франко видав свою першу окрему книжку "Письма Івана Франка".

Початковий етап видавничої діяльності І.Франка тривав від осені 1875 р. до його першого арешту, що збігся в часі з припиненням виходу в світ журналу "Друг" у червні 1877 р. За цей період студен тський часопис перетворився на первістка новочасної української журналістики, видано альманах нового типу — "Дністрянка", три

* Барпіисі.киіі В. Сліпце до впізнання //Правда.— 1877. — №4-5. — С. 166.

2 Цеп тральпнії лсржаїшнІІ історичипІІ архіп (далі — ЦДІЛ) у Києві. — Ф. 442, он. 827,од.зб. 54, а. 1.

3 Інститут літератури іи. Т.Шсіічепка (лапі 1Л). Відділ рукописів (далі ВР). — Ф. 3/215. — С. 685.

випуски збірок "Письма Івана Франка". Тоді ж зародилася ідея створити малоформатну книговидавничу серію, що за своїм змістом і формою згодом стала новим словом у книговидавничій справі всієї України.

В другому параграфі розглядається "Дрібна бібліотека" — перша книговидавнича серія радикального спрямування в Україні. Заслуга І.Франка полягала в тому, що, плануючи видавати твори реалістичної літератури, він визначив завдання — забезпечити українського читача книгами, яких не могли дати тогочасні видавництва. Він став головним організатором серії, роздобув необхідні кошти. Попри власні фінансові та організаційні труднощі, І.Франко зумів поставити справу так, щоб задумана серія побачила світ. На відміну від усталеного погляду про 14 випусків "Дрібної бібліотеки"!, автор доводить, що в першому з них, ненумерованому, надруковано оповідання Г.Успенського "Війна за волю" в перекладі І.Франка. Отже, всіх книжок було 15. За змістом їх можна поділити на дві групи — художні і наукові твори, а першу з них на дві підгрупи — переклади творів світової літератури і оригінальні твори.

У першій групі книжок серії "Дрібна бібліотека" вийшло 7 назв. І хоч вони, на перший погляд, різні за змістом, проте добір їх підпорядкований меті, яку ставили видавці. По су ті, це перенесення головних напрямів програми часопису "Друг" на видання кишенькової серії. . '

Другу групу, куди увійшли науково-популярні і публіцистичні переклади, становлять 8 книжок: №2 —.М.Драгоманов "Література українська, проскрибованаі рядом російським" (1878); №6 — Д.Писарєв "Пчоли" (1879); №7 — Е.Лавле "Власність грунтова та її історія" (1879); №9 — Т.-Г.Гекслі "Білковина" (1879); №10 — М.І.Добро-любов "Значення авторитету в вихованні" (1879); №11 — Е.Лавле "Сільська община в Росії" (1879); №13 — Г.Шель "Суспільно-політичні стороншщтва в Німеччині" (1879). Виняткове значення мав вихід у світ праці М.Драгоманова, де на основі неспростовних фактів історії про окремішність української культури автор різко виступив проти

1 Див.: УРЕ: В 12 т. — К., 1979. — Т. 3. — С. 470; 400 лет русского книгопечатания: 1564-1964. — М., 1964. — Т. 1. — С. 436.

жорстоких утисків у Наддніпрянщині, дав принципову оцінку галицькому москвофілі>ству. .

І.Фрапко займався рекламою і розповсюдженням книжок. Встановлено тиражі кожного випуску — 500 прим., окрім книжок Е.Геккеля (1000 прим.), ЕЛавле (300 прим.), Е.Золя (200 прим.) [48, 217]. Досліджено, що окремі випуски і комплекти книг надсилалися не тільки в міста Галичини — Сірий, Тернопіль, Коломию, окремим адресатам і книгарням (Ріхтсра, книгарня Польська), але й до Відняв Серія користувалася популярністю, особливо серед молоді^, оскільки пропонувала читачеві твори, яких не могли дати інші видання Галичини, порушувала незвичні питання, навіть згадувалася в тогочасних художніх творах^. Царська охранка конфіскувала ці книжки4, а висновок цензора Петербурзького цензурного комітету Алфьорова від 22 січня 1890 р. свідчить, що наві ть після 10-ти років по виході у світ "Дрібна бібліоіска" пс могла бути легальною для українців Російської імперії^. .

Третій параграф має назву "Нереалізовані плани серії "Дрібна бібліотека". Спроба відновлення періодичного видання "Громадський друг", "Дзвін", "Молот". Окремі видання І.Франка”. У силу обставин І.Фрапко не зумів видати в "Дрібній бібліотеці” художні твори М.Гоголя "Мертві душі", А.Доде "Фромон син і старший Ріслер", Е.Золя "Паризькі письма", Ч.Діккенса "Свершок в закутку",

В.Теккерея "Торговиця пустоти". Не вдалося реалізувати і задуми

• друку повісті Е.Золя "Ьа Сигее" [48, 171], ескізів М.Помяловського, оповідань Г.Усгіенського, праць Енгеля, Гекслі, Фохта, Джонстона, Лянге. Не були здійснені плани друку праць Бокля "Попи і поступ в Іспанії", Леббока "Початок релігії", Маркса "Початок і зріст капіталістичної продукції" (передостанній розділ 1-го тому "Капі талу"

— Б.Я.), Енгельса "Початок і теорія соціалізму" (витяги з "Антн-Дюрінга"), "Нарису теорії Маркса про капіталіс тичну продукцію без

1 ІЛ. ВР. — Ф. 3/192. — С. З з кінця (а. 4538 фотокопії).

2 Щурат В. Іван Фрапко у моїх споминах (1886-1900) // Іван Фрапко у спогадах сучасників. — Львів, 1956. — С. 197.

3 Кобиляиська О. Твори: У 5 т. — К., 1962. —Т. 1. — С. 83.

4 Центральний державний архів жовтневої революції у Москві. — Ф. 102-зд., оп. 1887, од.зб. 42, а. 37.

5 Іван Фрапко: Документи і матеріали. 1856-1965. — К., 1966. — С. 143.

полемічних зауважень", "Основ суспільної економії" (компіляції з Черннщевського, Мілля і Маркса), Дреппера- "Боротьба релігій з наукою"; переклади 1-го і 2-го томів "Ругон-Маккарів" Е.Золя [48, 225-226]. Окрім юго, планувалося опублікувати низку статей Ф.Шульце, [8, 230], статтю видавця "Війни і військо в наших часах" [48,309]. В цілому, вдалося здійснити заледве третину запланованого.

У червні 1877 р. влада заборонила вихід журналу "Друг”, що змусило І.Франка, М.Павлика, О.Терлецького заснувати нове періодичне видання — "Громадський друг". Перше число вийшло 7 квітня 1878 p., та вже 15 квітня було конфісковане прокураторією. Друге число вийшло 11 травня, конфісковане 17 травня, що судово підтверджено 20 травня. Це змусило видавців спробувати видавати неперіодичні збірки, які не підляг али цензурі. Ллє /1 їх чекала подібна доля: "Дзвін" сконфісковано 29 серпня 1878 p., а "Молот", що побачив світ у січні 1879 p., — у лютому того ж року. На жаль, М.Павлик не зробив законних спроб видобути конфісковані книжки з пирізаними сторінками, щоб видрукувати ці. сторінки з вилученими місцями. Адже, хоч і з запізненням, книжки можна було розповсюджувати серед чи тачів легально, не наражаючи па переслідування тих, хто мав примірники цього видання'. Через матеріальну скруту та неможливість перебування І.Франка у Львові, зазнала невдачі спроба створити періодичне видання "Нова основа", зміст якого мав'"не віддалятися від напряму, зазначеного збіркою "Молот" та "женевськими виданнями Драгоманова"2.

Тоді ж окремими-книжками вийшли в світ, віршовані сатири І.Франка "Дума про Маледикта Плосколоба" (1878)"та "Дума про Наума Безумовнча" (1879), де в са тиричних образах відтворено реальні події, факти і особи з громадського життя Галичини 70-х pp. XIX ст. Головна тема обидвох сатир — боротьба з рутиною в громадському житті, проти зради народних інтересів та національних ідеалів. І хоч "Дума про Наума Безумовнча" попала під коифіскату (на мій погляд, це було зумовлено конфіскацією цілої збірки "Молот", де вона

1 Львівська наукова бібліотека ім. В.Сіефаішка НАМ України. — ВР. — Ф. Воз. 82/20, —С. 16-17.

2 Про це лип. детальніше: Возмяк М. Вслеісш. думки і праці. — Львів, 1958. — С. 128-131; Історія української журналістки. — Львів, 1983. — С. 201-216.

друкувалася вперше, але не стосувалася саме цього твору), вони відіграли свою позитивну роль, активізуючи суспільне жиггя.

В четвертому параграфі — "Законспіровані видання І.Франка. Співпраця у редакційному комітеті газети "Ргаса". Участь у поширенні нелегальної літератури" — досліджено роль Франка в публікації "контрафакції!"*. Цьому сприяло Ного зближення з редакційним комітетом робітничої газет "Ргаса" і, зокрема, з відомим організатором робітничого руху в Галичині Л.Мапьковським, який від 1875 р. був директором Першої спілкової друкарні у Львові. Влітку 1878 p., без зазначення прізвища ангора, в цій друкарні вийшла книжка російською мовою — "Мартовское движение студентов Киевского университета 1878 года" — один з найгостріпшх публіцис тичних творів того часу, що на конкретних прикладах розвінчував свавілля царського уряду на терен і вищої освіти і розповідав про студентські заворушення, які призвели до шіключенпя з’навчальпого закладу майже чверті студентів. На титульному аркуші зазначено, що вона є виданням М.Ткачепка. Майже одночасно з аналогічними вихідними даними на титульній сторінці була надрукована книжка "Нова віра на Україні". Протягом тривалого часу авторство цих книжок помилково приписувалося М.Папликові, а "М.Ткаченко" розглядався як його літературний псевдонім^. Фактично ж автором першої книжки, рукопис якої нелегально передали з Києва, був Іродіон ЖнтецькийЗ. Друга — це Гіапликів переклад етапі революціонера-народпика І.Ковальського, яка під назвою "Рационализм на Юге России" була надрукована в №5 журналу "Отечественные записки" (1878). Дослідження видавничої діяльності І.Франка дозволяє зробити висновок, що, по-перше, псевдонім "М.Ткаченко" є тільки видавничий, а не авторський; по-друге, за ним однаковою мірою ховалися два

1 Якимошіч Б.З. Контрафакція // Укр. ліїср. енциклопедія. — К„ 1990. — Т. 2.— С. 558.

2 Дей 0.1. Словник, українських псевдонімів та криптонімів XVI-XX ст. — К., 1969.

— С.367.

3 Про нього див.: Трапушкин Н. Иродион ЖнтецкиП // Волга. — 1984. — №8. — С. 167-170 та статі я ап юра в "Українськії! літературнії! енциклопедії" (К., 1990, т. 2.

— С.202).

видавці — М.Павлик та І.Фраико. Розглядаються також нездійснені плани друку інших контрафакцій, рукописи яких були передані в Галичину разом з "Мартовским дпижением ... " У 1878 р. І.Франко написав книжку "Katechizm socjalistyczny" [48, 130, 133], яку в бібліографічних покажчиках прийня то називати " Co to jest socjalizm" і яка була видана за допомогою польських соціалістів у Львові в друкарні А.Маньковського. З конспіративною метою на ній вказані вихідні дані "Липськ, 8 серпня 1878 р." Ставши редактором (непідписннм) газети друкарів "Ргаса", з 1 січня 1878 р. І.Франко зробив її "Двотижневиком, присвяченим справам працюючих кляс". Підтримку гіпотези автора про те, що реорганізація часопису і перетворення його на загальноробітничу газету відбулися з ініціативи І.Франка, можна знайти в працях І.-П.Химки. У поширенні соціалістичних ідей серед польського населення Галичини і корінних польських земель брали участь українці І.Франко-і М.Павлик, а складені та видані заходами [.Франка або йото участю пропагандистські матеріали "Katechizm" (1878), "Program socjalistow galicyjskich" (1881), "O pracy: Ksi^zeczka dla robotnikow" (1881) розповсюджувалися lie тільки в західноукраїнських землях, але й у Кракові і Варшаві.

Новознайдені архівні матеріали дають можливість дослідити шляхи кольпортажу власної книжкової продукції І.Франка та женевських видань.у Наддніпрянську Україну через Румунію, де в той час жив член "Громади" Ф.Вовк. Своєрідний "міст" передачі нелегальної літератури в межі Російської імперії існував біля станції Солтанештн Кишинівського повіту 1. Аналіз репертуару літератури, яка туди надсилалася, та кількості переданих примірників, зокрема квітневого номера журналу "Громадський друг" (15 вересня 1878 р. царська поліція конфіскувала, крім інших книжок, 195 його прим.)2, дає можливість зробити висновок: або видавці вміло приховували частину тиражу від прокураторії Львова, або в Першій спілковій друкарні під управою Маньковського низка видань І.Франка насправді друкувалася значно більшим накладом, ніж про це було відомо владі. Аналогічні методи застосовувалися при друці подальших неперіодичних збірок "Дзвін", "Молот", виданні газети "Ргаса”.

1 ЦДІА у Києві. — Ф. 419, on. І, од.зб. 228.

2 Там само. — Л. 28 зп.

Незважаючи па провали під час транспортування, частина літератури все ж проникала в Наддніпрянщину. При обшуці студента Київського університету В.Янушкевича були знайдені львівські збірники "Молот", "Дзвін". Його тимчасово випустили з-під арешту, але через півтора місяця, 23 жовтня 1879 p., повторно заарештували і вислали в Олонецьку губернію!. .

Підводячи підсумки видавничої діяльності І.Франка у другій половині 70-х pp., можна зазначити, що цей період був насичений складними подіями в суспільно-політичному житті. І.Франко з товаришами стали засновниками першого радикального видання в Україні і через видавничу діяльність пропагували ідеї, які нуртували в Європі, вміло поєднували легальні і нелегальні форми книговидання, докладали зусиль, щоб їх книги знаходили читача в Наддніпрянській Україні. Розгортаючи видавничу справу, І.Франко врахував досвід Центральної та Західної Європи, Росії. Великий вплив на програму видавничої дяльності І.Франка мали його тог очасні світоглядні позиції. Поділяючи назагал погляди М.Дратомаиопа, він вважав теорію марксизму придатнішою для Західної Європи, аніж до аграрної Галичини, ставив попереду всього піднесення освіти і науки народу, що дало б можливість уникну ти жертв при зміні суспільного устрою |48, 112]. Виходячи з цих засад, він формував свою видавничу полі тику. Розрахована на масових, зокрема на незаможних, читачів, видавнича серія "Дрібна бібліотека" (подібна серія малоформатних видань Реклама — "Universal Bibliothek" — почала виходити у Ляйпцігу наприкінці 60-х pp.) була новіш словом у видавничій справі, великим внеском у її демократизацію.

Другий розділ — "Видавнича діяльність І.Франка у 80-х pp. XIX ст." — ділиться на 4 параграфи. В першому — "Еволюція світоглядних позицій І.Франка протягом 80-х pp. та ного громадсько-політична діяльність" — зроблено спробу обгрунтувати перехід І.Франка з суто радикальних позицій на позиції радикальног о паціоиал-демократизму.

Перший арешт І.Франка 13 липня 1877 p., коли його звинувачено п пропаганді соціалістичних ідей, набув розг олосу в краї. Мимоволі він став знаменитим соціалістом, хоча про соціалізм як теорію мав неясні

1ДЦ1А у Києві. — Ф. 442, on. 830, од.зб. 165, а. 5-21.

уявлення, "був соціалістом по симпатії як мужик” [49, 245]. Ув’язнення і процес сприяли радикалізації І.Франка1, він став соціалістом не без певної домішки ліберальних поглядів. Та вже дуже швидко І.Франко перейшов на чітку національну позицію. Через два роки після "Каменярів" у 1880 р. він написав вірш "Не пора", українська національна ідея відбита в цілому циклі "Україна" — "Моя любов", "Національний гімн" ("Не пора"), "Ляхам" та "Розвивайся ти, високий дубе".

Світогляд І.Франка кінця 70-х— поч. 80-х рр. увібрав у себе положення різних соціалістичних і ліберальних теорій, окремі ідеї Дарвіна, філософські концепції Бокля, Канта, Мілля, Спенсера та інших. І.Франко постійно відчував па собі вплив М.Драгоманова, який гак і не піднявся до розуміння ідеї самостійності України. До переходу на суто національні позиції і ревізію соціалістичних теорій упродопж 80-х рр. І.Франка спонукали глибоке вивчення здобутків духової культури, перетворення юнака в одного з найосвіченіших людей свого часу; розуміння, що під народницькими і пролетарськими гаслами в Росії, соціалістичними та радикальними в Галичині, часто ховалися експансіоністські інтереси політики Росії і Польщі; неспроможність марксистів та їх послідовників поєднати соціальні і національні постулати. Все це пізніше він означить так: "... в інтернаціональних справах, як соціалізм, здорові органічні паростки можуть у кожнім краї виростати тільки з виразного національног о грунту і тільки тоді вони перестають бут и теорією і зробляться цвітучою дійсністю"^.

Підтвердження втрати симпатій до соціалістичного світогляду марксівсько-лассалівського зразка 80-х рр. маємо і в художніх т ворах Франка: віра в те, що нація стане вільна, сконденсована у циклі "Гадки на межі" збірки "З вершин і низин" [1, 186]. Відтворенням політичних дискусій другої половини 70-х — 80-х рр. є його значною мірою автобіографічне оповідання "Хома з серцем і Хома без серця", де герой (власне І.Франко) заявляє, що ніяка революція не увільнить від тиранів і визискувачів пез морального вдосконалення людей, а

1 Химка І.-П. Українськії^ соціалізм у Галичині (до розколу п РаднкалмііП партії 1899 p.)//Journal of Ukrainian Graduate Studies. — 1979. — V. 4. — N2. — P. 37.

2 Франко І. Огляд української літератури за 1906 р. //Рада. — 1907. — 17 січня. .

пророкування Маркса і Енгельса засновані на фальшивих передумовах [22, 14].

Етапи видавничої діяльності І.Франка пов’язані з еволюцією його світоглядних позицій. До першого арешту в 1877 р. погляди І.Франка формувалися на народних світоглядних засадах, вихідним принципом яких є соціальна справедливість. її він міг уявляти як поділ майна (передусім землі), але власність на це майно мала бути приватна, щоб кожен користав зі своєї праці. Новий етап тривав з 1878 по поч.1880 рр. Це був час пошуків розв’язання соціальних проблем на основі соціалістичних ідей, сформульованих під впливом марксизму і лассалівства, але не тотожних марксизмові. В окремий період виділяється друга половина 1880-х рр. — перша половина 1890-х рр. Для цього часу можна говорити про певний дуалізм світогляду І.Франка — боротьбу соціального і національного, спроби розв’язати ці проблеми на підставі критичного підходу до марксизму. Соціальне стає базою для шірішсння національних проблем. Врешті, з другої полошиш 1890-х.рр. І.Франко займає чіт ку позицію щодо розв’язання соціальних проблем через створення національної держави (І.Франко — один із засновників Української націонал-демократичної партії), стає на шлях ревізії марксизму і обґрунтування його принципової неспроможності і в теоретичній, і в практичній площинах.

У видавничій діяльності І.Франка злам 70-х — 80-х рр. став за своєрідну віху, був пов’язаний з другим арештом і припиненням виходу в світ серії "Дрібна бібліотека". Вершиною його журналістської діяльності початку 80-х рр. було видання разом з І.Белеєм журналу "Світ" (виходив від січня 1881 р. по вересень 1882 р. накладом 300 прим.), який став єдиним соборним часописом в Галичині і Наддніпрянщині і біля керма якого стояла нова генерація української інтелігенції. Цей журнал жодного разу не конфіскувала влада, та він "загас серед байдужости публіки"*. У "Світі" була надрукована Франкова стаття "Кілька слів о тім, як упорядковувати і провадити

Франко І. Молода Україна: Провідні ідеї П епізоди. — Львів, 1910. — С. 27.

наші людові видавництва”, де автор виступає як теоретик і практик видавничої справи в Галичині*.

Еволюція світоглядних позицій упродовж 80-х рр. була пов’язана ще з одним аспектом — спробою на основі соціалістичних теорій об’єднати український і польський соціалістичний рух в одне русло. Якщо в 1881-1882 рр. І.Франко, живучи па Дрогобнччииі, був пов’язаний з робітничим рухом, то пже в 1883-1884 рр. піп зайнявся майже виключно рухом селянським. У 1887 р. І.Франко і Б.Внслоух планували створити польсько-українське демократичне видавництво та польсько-українську демократичну партію. Нічого не вийшло також з їх спроби організувати "Ехущгек Ьис1о\уу РоІяко-ІІизкі сіїа СаІіс.іі" (1889), бо переважна більшість польських лівих сил набрала шовіністичного, спрямування. Не була реалізована також ідея І.Франка і М.Павлика про створення в Дублянах під Львовом польсько-україпсько-білорусько-лнтовського видавництва. З цим гуртком, ймовірно, пов’язане видання у Львові білоруською мовою брошури "Старая прьісказка" (1887), яку .конфіскупала поліція (два — єдині із збережених — примірники цього видання є у Львівському архіві^), а сюжети, започатковані віденськими виданнями О.Терлецького, використовувалися і в пізніших польських революційних брошурах, наприклад "Оісісс Бгутоп" Т.Куя’вчнка.

У параграфі "І.Франко і "Етнографічно-статистичний кружок". Видання наукової спадщини В.Навроцькото" досліджено діяльність І.Франка як одного з провідних діячів цієї студентської інс титуції, що ставила собі за мету "студіювання життя і світогляду народу" [48, 366]. На засіданнях гуртка І.Франко виступав з кількома рефератами, де обгрун товував потребу займатися с татистичними, економічними та етнографічними дослідженнями, укладанням бібліографії з цих питань. З діяльністю І.Франка у гуртку пов’язані поява в 1884 р. книжок "В дорогу" та зібрання т ворів В.Навроцького.

Найвизначніша праця, за яку взявся І.Франко в "Етнографічно-статистичному кружку", була підготова до друку зібрання творів

' Спіг. — 1882. — №16-17 (4-5). — С. 303-308, а її резюме польською мовою надруковано в газет і "Хіагпо" (1883, №5, С. 49-50; №6, С. 61-62. Підпис І.Р.).

2 ЦДІА у Львові. — Ф. 146, оп. 7, од.зб. 4396.

В.Навроцъкого. На підставі новознайдених архівних джерел прослідковано процес збору матеріалів до цього видання!, дано оцінку обсягів другого тому, який так і не побачив світу. Праця

0.Терлецького над вступною статтею до цього видання спонукала його написати велику розвідку "Літературні стремління галицьких русинів від 1772 до 1872 рр.", яку за підписом "І.Заневич" надрукував І.Франко в журналі "Жнгє і слово" (1894-1895). На видання книжки отримано запомогу від Галицького сейму2, а вийшла вона восени 1884 р. накладом 500 прим З Видання творів В.Навроцького — одна з перших спроб публікації творчої спадщини попередників. І.Франко мав можливість на практиці застосувати власний підхід до формування концепції, опрацювання приміток, реалізувати власні текстологічні засади.

У третьому параграфі — "Видавничі плани І.Франка другої половини 80-х рр. ("Поступ", "Товариш") і реалізація їх у "Науковій бібліотеці"—досліджено причини невдачі проекту видання часопису "Поступ", проспект якого зразу ж конфіскувала поліція. Це змусило

1.Франка шукати нові шляхи у видавничій діяльност і. Вже весною 1887 р. він започаткував видавничу серію "Наукова бібліотека", першою книжкою якої став "Нарис історії філософії" Ф.Шульце. З закроєних

• планів (планувалося видати твори М.Драгоманова, А.Вагнера, Ф.Гельвальда та ін., книжки мали виходити серіями по шість випусків щороку, обсягом 3-6 аркушів друку) мало що вдалося здійснити. В серії вийшла ще тільки праця М.Павлика "Про русько-українські читальні" — один з найкращих його творів. Це була також одна з перших спроб провести в Галичині анкетування і з’ясувати стан у читальнях краю на кінець 80-х рр. XIX ст\ Книжка стала дуже популярною, її закуповували для читалень, І.Франко займався її розповсюдженням^.

У 1888 р. група студентів (В.Будзиновський, М.Ганкевич,

О.Маковей та ін.) запросила І.Франка стати редактором їх журналу "Товариш". Перший номер часопису вийшов 24 липня 1888 р. і був

1 ІЛ. — ВР. — Ф. 3/1617, ф. 3/1618.

2 Державшій архів Львівської області. — Ф. 297, оп. 1, ол.зб. 4, а. 25.

3 ЦДІА у Львові. — Ф. 309, оп. 1, ол.зб. 602, а. 31 зв.—32.

41Л. — ВР. — Ф. 3/1602. — С. 627.

конфіскований поліцією (на титулі зазначено вихід 10 липня, що й послужило приводом для конфіскації). З 1889 р. І.Франко розпочав видавати своєрідне продовження серії "Наукова бібліотека" — розширену за тематикою серію "Літературно-наукова бібліотека".

У параграфі "Окремі видання І.Франка 80-х рр.” проаналізовано вихід у світ книжок перекладів О.Шухевича, І.Франка "Галицькі образки" (вийшла накладом Є.Олесницького) та обндвох видань збірки "З вершин і низин" (1887, 1893). До збірника О.Шухевича І.Франко вмістив переклади з Вергілія, Ф.Е.Шульце, Й. Ґ.Гердера, В.Скотга та свій власний переклад поеми Вергілія "Могеїиш" під назвою "Грамотика", написав вступну статтю про перекладача, зробив ґрунтовний коментар. У 1887 р., після одруження з О.Хоружинською, власним накладом видав1 збірку поезій "З вершин і низин”, яку присвятим дружині. До збірки увійшли його вірші, що друкувалися в літературних часописах, та велика поема "Панські жарти"!, у другому виданні збірки (1893) І.Франко поділив твори на цикли. Це групування змусило автора дати їм логічні завершення, дописати низку творів, оформити цикл "Україна", який відбивав його світоглядні позиції. В книгознавчому сенсі, для з’ясування засад Франка-видавця, особливе значення має його "Переднє слово". Він відмовився подавати до збірки все написане за двадцят ь років, відкинув хронологічний порядок друку своїх творів, а прийняв принцип поділу на цикли, сам виправив мову поезій, причому зробив це дуже вдало. Аналіз архівних документів з часу видання цієї збірки2, публікація невідомих досі листів І.ФранкаЗ дає підстави зробити висновок: друге видання збірки "З вершин і низин"

— своєрідна контрафакція, оскільки фактично вона вийшла накладом ■ не Ольги Фраико (як зазначено на титулі), а А.Хойнацького, управителя книгарні Ставропігійського інституту. Вдалося встановити її тираж — 1000 примД припустити (документація, мабуть, втрачена), що тираж видання 1887 р. був від 600 до 1000 прим.

Важливим епізодом, який детально висвітлено в цьому параграфі,— участь І.Франка у випуску альманахів "Веселка", "Ватра", жіночого альманаху "Перший вінок". Кожне з цих видань було

1 Діло. — 1887. — №68. — 20 червня (2 липня). — С. 3.

2 1Л. — ВР. — Ф. 3/1622, С. 81.

3 Якимовпч Б.З. Невідомі автографи Каменяра // Літ. Прикарпаття (Івано-Франківськ). — 1989. — №4. — червень.

4 ЦДІА у Львові. — Ф. 309, оп.1, ол.зб. 602, а. 145 зв.-146.

оригінальне і розраховане на свого читача. "Веселка", яку І.Франку видав після зустрічі в Києві з гурт ком "Хрестома тія", призначалася як читанка для Наддніпрянщини (з цією метою її друкували "напівяриж-кою"), але її заборонила росіііська цензура. Встановлено тираж альманахів "Ватра" (600 прим.), "Перший вінок" (600 прим.)!, розкрито участь І.Франка в поширенні останнього, пропагування цієї книжки в періодиці Львова, Кракова і Варшави. У 1883 р. І.Франко планував упорядкувати антологію європейської поезії, але цей проект залишився нездійсненим2.

У висновках підсумовано, що український видавничий рух був невід’ємною частішою розвитку української культури, а видання літератури, і періодики сприяло національному самоствердженню українців, було чинником національно-політичного руху. Перехід національного руху від етапу збирання спадщини (за схемою М.Гроха) до розгортання національної агітації з метою політичного самоствердження мас був би неможливим без видання книг і появи органів преси. .

У другій половині 70-х рр. на суспільно-політичну і громадську арену виходить молодша частина студентської молоді, яка, захопившись новітніми європейськими ідеями, започатковує радикальний напрям громадського руху в краї. Вихід у життя нової генерації української інтелігенції ознаменував переломовість моменту, що, попри всі розбіжності в поглядах, через активізацію і структуралізацію суспільства, зміцнив назагал здорові суспільні сили. Вказані роки стали періодом становлення новочасної української журналістики і зародження нового підходу до книговидавничої справи в Україні. На чолі цього процесу став І.Франко, організаторський талант, творчі здібності якого висунули його в ряд найвизначніших діячів українського національно-політичного руху і культури. І.Франко і група молоді започаткували радикальний напрям української журналістики. Новочасна видавнича діяльність І.Франка с тала складовою частиною українського національно-полі тичного руху, важливим чинником перетворення його на масовий. Становлення

1 ЦДІА у Лмюпі. — Ф. 309, оп. 1, а. 101 зп.-102, а. 102 зп.-ІОЗ.

2 ІЛ. — ВР. — Ф. 3/194. — С. 25 зв.

світоглядних позицій І.Франка відбулося в основному протягом 80-х рр.: від дещо однобічного захоплення соціалістичними теоріями він перейшов до глибшого вивчення основних здобутків світової культури, усвідомлення нездатності марксистів поєднати національні та соціальні питання, особливо недержавних націй. Це сприяло формуванню Франкової візії майбутності українського народу; його видавнича діяльність була спрямована на поширення в народі власних світоглядних позицій. І.Франко був одним з чільних представників демократичної концепції культурного І1 економічного розвитку українського народу, його прямування до політичної свободи. Діяльність І.Франка — яскраве підтвердження тези про безумовний демократизм і гуманізм української національної ідеї.

Світоглядні позиції І.Франка зумовили і характер його книговидавничої та книгознавчої концепції. Видавнича діяльність І.Франка 80-х рр. накреслила шляхи і напрями подальшої праці в наступних десятилітт ях, формувала тенденції книговидавничої справи в Україні. Розгортаючи видавничу справу, І.Франко та його однодумці докладали зусиль, щоб познайомити українського читача з ідеями, які були визначальними в політичному і культурному житті тогочасної Європи.

У своїх видавничих серіях, починаючи з "Дрібної бібліотеки",

І.Франко знаходив можливість поєднувати політичні проблеми з пропагандою знань. Пізніше вони правили за взірець для дальшої активізації видавничої справи в Україні. .

Будучи талановитим журналістом і книговидавцем, І.Франко став і видатним дослідником розвитку української журналістики, іст ориком українського видавничого процесу та теоретиком видавничої справи. Його практична діяльність активно впроваджувала в життя прог ресивний фонетичний правопис, формувала основи майбутнього розвитку енциклопедичної справи в Україні, відігравала велику роль у становленні політичної свідомост і народу та активізації національного руху.

Окремі аспекти дисертаційного дослідження пикладено в публікаціях: -

1. Иван Франко — основоположник революционнодемократического книгоиздания на Украине // Революционнодемократическое движение в странах Восточной Европы II пол. XIX в. и его роль в развитии интернациональных связей: Тезисы докладов и сообщений республиканского научного симпозиума. — Львов, 1985. — С. 112-114.

2. Видавець-революціонер // Жовтень. — 1986. — №5. — С. 108113.

3. До питання про внесок І.Франка і М.Павлика у видання та поширення революційно-демократичної літератури (2-га пол. 70-х pp. XIX ст.) // Іван Франко ;— пнсьмспнпк, мислитель, борець за дружбу між народами: Тези доповідей обласної наукової конференції, присвяченої 130-річчю від дня народження Великого Каменяра. — Івано-Франківськ, 1986. — С. 22-24.

4. Книгоиздательская деятельность И.Франко и ее роль в

революционно-демократической пропаганде на Украине и в Польше в конце XIX в. // Иван Франко и мировая культура: Тезисы докладов международного симпозиума ЮНЕСКО. — К.: Паук, думка, 1986. — С. 125-126. '

5. I зазвучало слово Кобзаря: Про видання І.Франком творів Т.Шевченка // Вільна Україна. — 1987. — 11 березня. •

6. Поэт, издатель публицист // В мире книг. — 1986. — №9. —

С.' 80-81. ’ ’

7. Видано І.Франком // Пам’ятки України. — 1988. — №1. —

С. 38-39.

8. Беднарський Кароль // Укр. літ. енциклопедія. — К.: УРЕ, 1988,—Т. 1, —С. 140.

9. Невідомі автографи Каменяра [новознайдені листи І.Франка до Ради Ставропігійського інститу ту з приводу продажу власних видань: тексти, коментарі] // Літ. Прикарпаття (Івано-Франківськ). — 1989. — №4. — С. 6.

10. Книговидавнича діяльність Івана Франка та її роль у революційно-демократичній пропаганді на Україні і в Польщі в кінці XIX ст. // Іван Франко і світова культура: Матсріапм міжнародного

симпозіуму ІОНЕСКО. — К.: Наук, думка. — 1990. — Кн. 1. —

С. 480-484. ’

11. Видавнича діяльність Наукового товариства ім.Шевченка // Т.Шевченко і українська національна культура. — Львів: Світ, 1990.—

С. 138-139.

12. Контрафакція // Укр. літ. енциклопедія. — К.: УРЕ, 1990. — Т. 2. — С. 558.

13. ЖитецькнИ Іродіон // Укр. літ. енциклопедія. — К.: УРЕ, 1990. —Т. 2, —С. 202.

14. Світоглядні позиції І.Франка і проблеми української державності // Другий міжнародний конгрес україністів, Львів, 22-28 серпня 1993 р.: Допопіді і повідомлення: Літературознавство. — Львів, 1993. —С. 321-328.

15. П’ять українських альманахів // Єпіиан-зілля. — №8 [друкується]. У співавторстві з Я.Грнцаком.

Yakymovych B.Z.: Editing and Publishing Activities of Ivan Franko in the Second Half of the 1870s and in the 1880s.

A dissertation submitted in fulfillment of the requirements for the academic degree of Candidate of Historical Sciences, Specialization 07.00.02.

— History of Ukraine. I.Krypyakevych Institute of Ukrainian Studies of the Ukrainian National Academy of Sciences, Lviv, 1994.

The text of the dissertation to be defended includes a study on Ivan Franko's editing and publishing work in the context of general socio-political tendencies, as well as on Franko's importance for the political and cultural life in Ukraine in general. The study encompasses Franko's participation in editing of the journals Druli, Uromadskyi Druh and Svit; of the non-periodical collections Dzvin, Molot; of the many miscellanies and separate editions; and of the book series Dribna Biblioteka and Naukowa Biblioteka. The author found new materials on a number of books and series and on the number of printed copies. Franko is presented as having incorporated the newest achievements of European editing and publishing to stimulate national political and educational movements.

Якнмошіч Б.З. Издательская деятельность Ивана Франко (вторая половина 70-х — 80-х годы XIX в.). .

• Диссертация па соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 — история Украины. Институт украиноведения Национальной академии наук Украины, Львов, 1994.

Защищается текст диссертации, содержащей исследование издательской деятельности П.Франко как существенной составной части развития национальною книгоиздательского дела в контексте общих тенденций общественно-политической жизни, общеукраинское значение его изданий. Хронологические рамки работы охватывают участие И.Франко в издании журналов "Друг", "Громадський друг", "Світ", непереодических сборников "Дзвін", "Молот", многих альманахов и отдельных изданий, а также издательских серий "Дрібна бібліотека", "Наукова бібліотека". В ряде случаев уточнено количество выпусков книг в издательских сериях, определены их тиражи. И.Франко представлен как издатель, который, опираясь на новейшие тенденции европейского издательского дела, использовал его для активизации национально-политического и просветительского движения.

Ключові слова:

І.Франко, Галичина, національно-політичний рух, світогляд, книговидавнича справа, журналіст ика, видавнича серія.