автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.09
диссертация на тему: Камеральная археография и археографическая украиника: теория и методика актуализации архивного документального наследия

Полный текст автореферата диссертации по теме "Камеральная археография и археографическая украиника: теория и методика актуализации архивного документального наследия"

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМ1Я НАУК УКРА1НИ

1нститут украТнсько? археограф!! та джеролоэнаостаа ¡м. М.С. Грушевського

РГЗ од

г " ' ■'•'•"'-* На правах рукопису

Боряк Геннадм Володимирович

КАМЕРАЛЬНА АРХЕОГРАФ1Я I АРХЕОГРАФ1ННА УКРАТШКА: ТЕОР1Я ТА МЕТОДИКА АКТУАЛ13АЦ1Т APXIBHOl ДОКУМЕНТАЛЬНО* СПАДЩИНИ

07.00.Qbr- 1стор!ограф1я, джералоэнавство та cneuianbHi ¡сторичн1 дисциплЫи

Авторефе рат дисертацП' на здобуття паукового ступеня доктора ¡сторичних наук

Кию 1996

Дисерташсю ерукопис

РоСота викоиана в (шпнтуп украша <oi археографита джерелознаьсгна ¡м. М.С. Грушевського HAH Украши

Офкийм споненти:

доктор ¡сюрнчнш наук, npcxJ>ecop ВАГШАВЧНК Марк Якнмович

па заощанш спеша/изовансц ради Д 01.43.01 по захнсту дисертацЛ» в Ьклгигуп украшськсм археографп та джерелознавства ¡м. М.С. Грушевського HAH Украши (254050, м. Kiiio, нум. Путана, 12/2).

3 дисертащсю иожна о тПомишся в б1блютеш 1нсгнгуту ук.рашсько1 амшграфй та джерелозназства ¡м. М.С. Грушевського HAH Украиш.

Автореферат розклано " У ". <Р 6~____1УУ6 р.

ВчгшШ секретар '

доктор ¡оернчних наук, пр<х}«сор МИЦЯК lOpiil АндрШошч

доктор ф^лологгших наук, чл.-кор. ПАИ Украши лрофесор ЖМЧУК Васнль Васильевич

Ировдна орган1защя: УкражськиИ державниИ науково-доелвдннй ¡нституг apxiBHOi сир-чек та докумешознпжлва

стеч.иЛ1.чоаансн ради, кандидат ¡сюргчних наук

I. ЗАГАЛЬН! ПОЛОЖЕНИЯ

Актуалымсть теми. Актуа.гпзапдя национально! арХ1вно! спадщнни Украшн як частини нацюнального ресурсу »(формаци, що складаеть-ся з документального арх1вного фонду 1 науково-доввдкових та иауково-шформац1йних систем, мае особливе значения для украшсь-ко! державное™. Арх^вш документалыи ресурси - це' великий сукупннй масив соц1ально! ¡нформаш!, що збер1гаеться б арх1вних, б1блютечних та музейних сховищах 1 через системи спешалышх иауково-оиисових та науково-шформашйних засоб1в залучаеться до наукового oбiгy.

1стор1я розвитку та сучасш уявлення про структуру, функцп 1 метод» оргашзаци сукупного архтиого фонду держапи як документально! системи в генезис! та еволюци основного класифкац'нтого поняття «- архшюго фонду, його класифжаци та снстематизацн закладають критери ефективиогп функцюнування ще! системи. Критериями ефективностт використания арх!иного фонду держави е принципи арх1вного й археограф1чного опису, снстематизацн й класифшаци документально! системи шформування та актуал1заци документно! ¡нформацн. Незважаючи на велику роботу, проведену архнистами ¡з створення сис>еми науково-довщкового апарату, значна частила документальних мастшв або введена до наукового оби'у частково, або зово'м нев1дома' широкому колу дослщникш через недосконал1 методики описування, класнфшаци, адеолопчш перекривления, розпорошешсть по всьому св!ту. Потр!бш нов1 тдходй до системи описування та репрезеитацп документе 1 документно! ¡нформацн.

Важлива роль у цьому контекст! належнть археографа як дисциплин, що займаеться залученням док.ументально-арх1вного фонду до наукового об1гу. Археограф!я охоплюе процеси збирання

(польова археография), пошуку в документних системах (евристична археограф|я), наукового опису (камеральна археограф1я) та публ1к.а-цН (едшдЛна археографа) apxieimx i рукописних джерел. Важливим и налрямом, який до цього часу ще не дютав належноготеоретико-методолопчного обгрунтування та вщокремлення вщ шших дисциплш спорщненого кола, е камеральна meopin, методика та практика. Вщ розвитку цього напряму археограф!! значною м1рою залежить i вдскжоналення системи актуал!заци шформацн.

Реконструкщю та актуа/изапно apxinnoi спадщини Украши необхщно починати i3 заедено! реестраци нацшнально! apxiBHoi спадщини у вигляд1 Археографпшого ресстру як системи шформащ! вторшшого (наукоао-дов1дкового) документального р1вня, створеного на засадах археографЫного описания тематнчних та cnopidneuux груп документов, фондю i колекцш. 1дея групового та колективного р1вня археограф1чиого опису е головнею в масштабах введения до наукового o<5iry великих обсяпв apxieno! шформаци.

Створення Археограф1чного реестру украшсько! нацшнально! apxiBiioi спадщини (АРУ), визначення об'екта та системи опису документально! i документно! шформаци мають базуватися на можливос-Ti використання сучасних шформащйних технолопй.

Стан нроблеми. Окрем1 аспекти розвитку археографп як спец)ально1 дисциплши та П камеральло! галуз;, Teopii й практики актуа.шаш! apxiwmx джерел i розвитку документалъних архЬних шформащйних систем розглядалися в деяких, як правило, -"1сторико-арх1зознавчих, доелвдженнях.

Перший аспект проблеми пов'язаний ¡3 станов тениям археограф» як окремо! дисциплши, визначенням ii об'екта, предмета та метод«. Bin розроблявся в спещалмлй Л1тератур1 лише в постановочному виг-лядь Власне, тшьки останшм часом зм1ст археограф)! як спещально!

л

¡сторнчно! дисциплин« набув остаточного визначення. ТермЫ "археографы" з'явився П1д час загальних дезинтегращйних процеав вадок-ремлепня й розмежування специальных ¡сторичних дисциплин, але його зм!ст не визначався однозначно. Нав1ть на початку XX ст., коли диференщащя ¡сторичного знания вже визначила коло спещальких наук, таких як палеограф1я, арх1в1стнка, джерелознавство; - археограф! ! надавали р1зного значения 1 трактували I! в контекст! дипломатики, арх1в1стики, б1бл10графП, археологи, над1ляючи и функц1ямн або ношуку I пvбл¡кaцii, або "критичного опису" на стада, що передувала ¡сторнчному анал1зу джерел. 1стор!я проблемн становления та змюту цього термша в р13н1 часи розглядалася такими радянськими ¡сториками, як С. В ал к, М. Бельчиков, В. Фар-собш, Л. Черепшн, С. Шмщг, С. Чирков.

20-114ЮК11 XX ст, знаменують собою вщокремлення археографа вщ археологи, б1блюграфн та арх!вно! справи. Теорегичне обгрунту-ваимя цього процесу було запропонованг М. Бельчиковим, який роз-глядав археограф по як науку, т1сно пов'язану з практичною едищй-ною д1яльшст:) вггчизняних арх1вш. Бшя витомв теоретичних розро-бок у галуз! археограф!? як дисциплши. що присвя^ена проблемам ретроспективно! публтаци ¡сторичних джерел, були радянсыи >сто-рики С. Валк, С. Рождественський, А. Сергеев, А. Щилов.

УкраГнсьм архшсти 20-30-х рок ¡и (В. Романове кий, В. Вере-теншков) археографЫиою роботою, за давньою традишею, вважали спе1цальне описания архшшх матер1гиав (огляди фондт; огляди-книжки арх1в1в, прототипи сучасних путниюв; описи перехщного характеру, прнстосоваш для особливих матер!ал1в). Археограф1чна ком!Ыя ЦАУ вщ початку свое! д1яльност1 Ч1Тко усвшомлювала роботу з шдготовкн друкаеаннх довщнимв по фондах архшв як

складову "археограф!чно! роботи арх!вних оргашв" поряд з виданням системагичннх ;б|риик.'в арх!в1.нх докуменпв.

На початку 30-х рок1с поступово угвердилося бшьш вузьке розумшня археографа- як прнк.ладно!' 1 вииятково едищйно! сфери д1яльност| арх]в1в. У 40-х роках С Валк закршив предмет археограф!! ь контексп и едищйних завдань; цей пщхщ протягом 40-60-х роюв непод1льио паиував в ¡сторичп:й наущ.

Таке розумшня археографа - як науки про видами я ¡сгоричних писемпьх джерел, - в свою чергу, справило помн ил» вплнв на вс1 пщ-ручники з археографа та сгагп в спещалъних енцнклопед^ях 1 арх1в-них довщнкках, що негативно ыдбилося на розвитку II траднщйних напрям1в у 40-60-х роках нашого столптя. Практично проблем» опису джерел залишалися частииою арх1возпавст1)а та джерелозиавства, а олис рукопненнх книг, що насл1дував традицп археографы, починаючи з XIX ст. став прерогативою ф| чолопв та ¡сторик1в, як1 внвчали рукописну книжчшгь (центром теоретичних розробок 1 науково-лрактичмоГ Д1ялыюстг з питань польово! та камеральпо! археограф:! стала Археогрдф^чна ком ¡с ¡я Академ!! наук СРСР).

У 70-х роках розвиток гпещалышх ¡сторичних дисциплш зазнав штенсифжацп, теоретичного переосмислення та поглиблення !х проблематики. Знаменним явищем цього процесу стала дискуая на сторонках журналу "Советские архивы", що зиникла у зв'язку з про-пезшцями В.Черпиха, А.Курносова 1 С.Шмщта щодо поняття архео-графн як науки, що займаеться не лише едищйною Д1яльшстю, а й ус1м циклом роб1т по введению ¡сторичних джерел до наукового 061-гу. У ход! диск ус ¡1 були визначеш основ к! напрями польово!, камеральпо! та едицШнс! археографп. ДискуЫя засвшчила необхщшеть теоретичного обгрунтуванпя об'ех га, предмета ! мето»к археографа як джерелозневчо! дисциплши.

1де1 В. Черииха, А. Куриосова 1 С. Шмщта булн схпалыю спрнйия-п злачною мльшстю вчеиих, переважнотими, як1 злймалися проблемами рукописно! кннжност! та джерелознавчнми дослшженнямн пам'ягок писемностк Наприкшц! 70-х роюв самс таке поняття археограф ¡Г було остаточно пргАняте в ¡еторичшй науц1 колишнього СРСР. Деяю теоретнчш питання набулн подальшого розвитку у 80-х роках у розробках В. Козлова з ¡сторп археографП в Роен, хоча залишилися й прихилышки обмеження предмета археографы едишею джерел (наприклад, I. Кудрявцев та С.

Кузьмш).

Яскраво виявлена штучшеть обмеження археографа еднщйнимн функшями прнзводила навггь до пропозицМ щодо повно! вщмовн вщ 11 публ1кащйного напряму 1 концентрацп зуенль виключно на всьому цчкл1 робгг по вияьленшо, науковому описувашп та каталопзаци джерел (О. АкичушкУ!). Розумшня археограф11 як днециплшн, що описуе рукопиап документа, залиши поел 1 в б1блюграфознавстш, (I у документознавс™ (робота М. Здобнова, А. Соколова, О. Коршунова, Р. Симона, М. 1люшенко, Т. Кузнецово!, Я. Л1вшиця та ¡п.). Таким чином утвердилися деформсваш уявлення про археографпо як науку, що займае тдпорядковане становнще в б|блшграфоз!1авств1, дуже далек1 В1Д реально] д1ялиюсп та завдань суча^но! археографы.

Розвиток теоретнчних дослщжень та мстодичних розробок кам&-рапыо? галуз1 археографн, разом з тнм, 1 дос! не набув надежного розвитку. Деяк! теоргтичш питания розглядалися у працях Л.Дубро-внеи' тд час дослщження кодиколопчннх проблем описування джерел у контекст1 розмежувань камералыю! археографп з кодикограф1ею.

Концепщя археограф!? як науки, що виконуе весь цикл роб1т щодо введения юторичних джерел до паукового об!гу, була прийнята

1нститутом украшеько! археографП та джерелознавства im. М.С. Грушевського HAH Укранш в результат! обговорення на Всеук-рашсыий нарад» 1992 р. "УкраТнська археограф1я сьогоднк проблем»! i перспективи" (Кит, 16-18 грудпя). Серед основних проблем украшсько! археографа було вид1лене заадапня теоретично! розробки проблем археограф!! взагал! i камерально! археографа зокрема.

Другий аспект стану проблема поедианмй з осмисленням каме-рально-археограф!чного та apxiBiioro досв1ду, пов'язаного з описови-ми роботами в apxieax, теоркю та методиками apxiBtioro описування, ям ft aoci перебуваюгь на практнчшй стад» розвитку.

Проблема узагальнсно! методики камерально-археограф1чного анал1зу й описування вс!е! сукупност1 архивных документ!в як цЫсного масиву джерел та piBHie описування документе (подокументного або групового) виникла гид час осмислення apxianoi справи як систсми знань i необхщност! проведения apxiBiioi реформи в PociftcbKifl iMnepii у 60-х роках XIX ст. Специфжа складу apxieie того часу визначила й те, що науково-практична думка в галуз1 формування едино! полпики описування арх1вних документш сконцентрувалася на роботах, пов'язаних i3 книгами судово-адмшстративних установ Укранш XV-XVII1 ст. Але для apxieicriB XIX ст. ця проблема мала суто ужиткове значения. Перил квал^ф^кеваш описи, що побачпли св1т наприкжц> XIX сг„ були тдготовлеш такими вченими, як I. Новицький, К. Коэловський, I. Камашн, О. Левицький, М. Ясинський, ягЛ на практмц! довели пеобх1Дшсть наукового описування колосальних масив\в актових джерел. Вад «жерелозлавчого (гтодокументного) описування apxinua практика поступово еволющонувала до групового описування (певний внесок у роз роб К у проблеми зроблено М. Оглоблшим, М. Береж-ковим i С. Щгмбшаго).

Розко1Т теоретмчних здобуткш i розумшия необхадиосп групо-вого системного описуваиня apximinx докумепл'в припадае на 20-30-ri роки XX ст. - перюд становления основннх принцип'! u opi anbauii та ценграл1зацн apxiauoi справи i II теоретичного обгрунтувания. Активну участь у розробц: методики брала Археограф1чна Kom'cin ВУАН, члени яко! безпосерсдньо описувалн nepo3i6pani комплекси apxieimx зб!рок. О. Лазаревсысого та М. Суд5енка (nifl керншицтвом О. Грушевського), apxie В. Модзалева.кого та КиГвськоГ MiiuaiicbKoi упранц (К. Лазаревська), apxiany зб1рку В. Науменка тошо. Заслугопують са увагу здобутки к1паеьк01 школи камерально!" археографп 20-х - початку 30-х poiiin XX ст. (на чол! з и теоретиками В.Ромаиовським, В.Веретешпковии та ¡н.), яка зробила nepiui кроки в пауковому оформлеши групопого опису, перехо;ц до системни* уявлень про масивн apxiBinix документ, археограф1чш(1 розробц! поняття наукоао-дов1дкового апарату до певних груп документ1В як засобу розкриття шформаци. У цих науково-практичних дослщженнях вперше буди nopyiueni питания, як\ виокремлюкл методики археограф1чних довцошюв вщ apximwx.

Концепцп складаиия опиЫв до актових книг 50-60-х та 80-х poKie грунтувалися знову хс таки на подокумет ному описуванм (у зв'язку з проектом упорядкування i описания розсипу кременецьких книг), a iniuianma створення зведеиого "Каталога документально; спадщини гродських i земських суд1в" (у 1976 р. була запропонована льв1вськимн apxieicTaMn на чол1 з О.Купчинським) дал1 його обговорения i розробки вщповщних методичних рекомендац1Г) не пшша.

ITepuii теоретичш кроки украшсько? школи археографгшого описування як паукового (i Колективного, зокрема) були здМснен: М. Максимейкш, Д. Багашсм, В. Романпволим, В. Верегаявковим -

прнхильниками узагальненого оп^сування матер^ашв у ¡х системному значеши 1 подготовки архлвних пупвнимв. Останшй зробив важливий внесок у розпнток ионяття, видш та тигнр арх1вних описи», його фудкщй та диференщйованого »идходу при огисуванш. Р1зш шдходи до ще! проблемн висловлювалися в роботах П. Федоренка, Ф. Герасименка, I. Шабатша.

У 1929 р. Архтознавча секщя Археограф1чно1 ком1сп ЦАУ накреслила грандюзну за задумом програму камеральио! археограф 14но\ Д1ялыюст;, що мала на мет! представити в сер!!' довщниюв р!зних тип^в 1нформ.'щ!ю про склад 1 змют уах арх!вн х матер!ал1з Украши, що входили до складу €ДАФ. 3 шести серШ им дань ще! программ п'ягь представляли рЬш р1»н! охоплення архшних масив^в в археограф1чних довщниках: огляд наНьажлившнх фондов Украши, тнпорнх фопд1в м)сцеипх установ Украшн ХУШ-ХХ ст., пам'ятш книжки ценгралышх та крайових кггоричних архшв, описи ункаль-иих фоид1в Украши ХУШ-Х1Х ст., списки фонд1в центральных та крайових юторичних архшш. Визначним доробком АК ЦАУ в галуз! качералыю! археограф)! став "Арх1в Запорозько! Оч»: Опис матер!а-Л1«" (Кшв, 1931) - перший друкований археограф1Чний пофондовий Д0В1ДНИК такого типу. Публшащ'я стала вихшгим пунктом розгор-тання систематично! роботи з пщготозки друкованих огшс:в найваж-ливш'их арх1вних фощиз.

Розрэбку цьсго глобального проекту Архсограф1чно1 комки ЦАУ, дс просгежуються спроби створили певну систему ардеограф1ч-них дов1дник!в, поряд з мотодикою описания актових книг (В. Рома-ковський), дшоводних фонд!в ("Прилпрж описи", В. Веретеншков), групового (у тому числ1 й тематичногс) описания (В. Веретен;пков, П. Федоренко), можна ввалсаги найбшьшнм лосягненням у галуз1 тгорп та практики камерально! археографн довоенного нерюду.

Але виаотдок центратзашйних тенденций у розш¡тку архйшоГ справи в СРСР з середини 30-х рокш теор1я арх1вного опису почниае регламентуватнся эагалышмн ¡нструкщями I т1сно иов'язуеться з розробкою концепци сукупного Державного арх!вного фонду та поняттями окремого арх!вного фонду як ¡сторнчно утвореного комплексу документов, системн науково-довщкового апарату, розробкн оргашзаци та облку арх1вного фонду. Водночас виникло поняття арх1вного опису як основного описово-облжового базового документа, на якому булувалася вся система науково-довщкового апарату арх^вгв. 1стор1я розвитку поняття "арх1вннй фонд", принципи фондуваннл, архивного опису П шин питання арх1вознавства внкладен; в серп грунтовних статей В. Авгократова, а також в окремнх розробках М. Петровсько!, Л. СолодовмковоТ, К. Рудельсон, В. Цагслша,, В. Рябова, С. Старостина та ш. Разом з тим, ус! 1« роботи лише незначною м1рою торкалнся теоретичних проблем камерально! археографи (теорп арх1вного описування присвячена лише одна сгаття В. Автократова) >, в кращому випадку, прщиляли увагу проблемам каталопзацп та шформатизацп як засобам введения шформацп до об1гу.

Загострення проблем» розробки теоретнчних питань камеоаль-но1 археографп в конгексп с твореная археограф1чних та арх1вних довщковнх систем наприкнпп 80-х - на початку 90-х Роюв пов'язано з розробкою программ виявленкя, обл1ку й опису арх1вно1 спадщини - "Арх1вно1 та рукописно! Украинки" (В. Ульяновський, Л. Дубровша, К. Новохатсьхий) та конпепцн розвитку архе0граф!ч1шх дослщжень в Укранп, що були представлен! 1нститутом украшсько! археографи (П. Сохань, В. Ульяновський, Г. Боряк). Ане теоретико-методолопчш аспекти запровадження великих масивш ¡нформацч на

р1в!П створення арх1вно1 та арх;ограф|чно! украинки розглядалися в цих проектах лише в постановочному плат.

Коло теоретнчних та иауково-пракгичних питань камеральио-археограф!чно1 дельное™ було виокремлемо в к1лькох проектах, об'еднапих у програмах Державного ком:тету Украши з питань науки та техно.топй "1сторико-культурний процес в Украйн и иисемних джерелах: Розробна монументально!' серн публжащй документе \ пам'яток" й "Арх1вна та рукописна Украинка: Нацюнальпа зведана система документально! шформаци", де дисертант був ствавтором та сп:вкер!вником проектов. Розробка програм виявила вя.хливий блок теоретичннх та методичннх питань камеральноГ археограф!!, архесграф1чно1 украшжи 1 створення Нацюпально! архшчо! шформа-цШпо!система на засадах сучасних комп'югерннх технолопй.

Та к а постановка проблем» передбачас комнлексннй, взаемопо-в'язапий розвиток ряду теоретичннх положень археографп, арх1во-знавгтва та джерелознавства ¡, передуим, паукового обгрунтування камералыю! галуз1 сучасно! археографп в контексп теорп архео: графи як системи оп!1сування та науково! репрезентацн арх1'вних джерел, створення единих 1етодич11их засад евристично' археографп, розробки наукоио-практичних нрийомЬ археогра^нчного анал1зу та науково-шформащйного опису арх!вних документалышх систем, Державного та Нацюнального арх1впого фонду, зокрема.

Об'екзом дренаже; ¡ня е камгральпа галузь украьчсько! археографп ¡, через призму 11 завдань, - нацкшальна арх1вна спадщина Украши в склад! документального арх1вкого фонду 1 науково-довщкових та науково-шформащйних систем; оиокремлення актуалмшх напрям1В археограф1чно"1 /^яльносп.

Предметом досл'дження е докуиептальш арх{вш систсми (арх1вш фолди та наукоио-довщкоы (I ¡нформацинн системи Украйв! на

державио-нацюналыюму ртт) та анал1з ¡снуючого методичного шструментарпо запровадження арх1вних документальних систем через взаемопов'язану систему пошуку, иауково! обробки та регцкэяь тацп до сощ'алыюго об1гу в Укравд 1 поза П межами, а також основш засади теоретико-методолопчних та методичных п!дход1в д-створення нацшнально! системи археограф^чно! реестраци арх1вно! спадщиии.

Мета роботи - теиретико-методолопчне обгруитуваиия археографа як цЫсно! дисциплши та !! камерально! галуз1, визначення а об'екта, предмета 1 завдань, виокремлення та обгруитуваиия головного й иапряму в сучасних умовах - створення Археограф1чного реестру нацюналыю! архшно! спадщиии Укрангл.

Основними завданиями е:

- визначення ареалу документально! укранпки, а складовнх, обсягу поняття та сфери да, визначення та розмежування понять друкована, б№/1юграф1чна, археот.раф1чна, архсвна, рукописна укршшка;

- окреслення предметно! сфери камерально! та евристично! археографп, анатз ¡сторичного досвщу камерально-археограф1чно! д1яльност1 в Украли в Х1Х-ХХ ст,, а також д1яльност1 сучасних археограф!чних центрш в Украли;

- анализ арх1вних та рукописних документальних фовдв як шформащйних ресурс;в та джерельних систем, визначення понять арх1вних документальних систем первинного та вторинного р1вшв, ктора й принцип!в Тхнього формування, оргзшэаци, облжу, можливих методик використання;

- створення теоретико-методолопчних засад та методики каме-ралыю-археограф1чного дослщження 1 рекоиструкца документаль-

iioi джерельноТ спадицини як частики Национального документального фонду Украши через систему археограф1чного описування;

- характерисртика сучасного досв1ду створення арх)вних та археограф1чних шформашйннх систем в Укра'М та виокремлення прюритетних напрям1в, передус1м створення Археограф1чного реестру нащонально! а.адщкни Украши;

- розробка основних принцигЛв групового та колективного опису i археограф^чноТ статп на apxieni фонди, колекцп, комплексы доку-менпв, груяи документ як базового принципу описування арх^вних MaTepianie в АРУ.

Методолопя та методи дослщження складаються i3 загально-наукових системних уяилеяь про розвиток соц!альяих систем, метоцт паукового анал1зу та синтезу, структурно-функцюнального, ка-тегор1апьного й ¡сторико-пор1вняльного аиалЬу, метод ¡б клэсифкка-цп та паукового моделювання, а також спецталышх методик джере-лознавчого, арх1вознавчого та науково-шформацШного аналпу; пропонуються спещальш качералшо-археографмш методики.

Хронолопчш меж1 та експериментальна база доелщження. В основу дослщження покладеш результат« комплексного icTopiorpa-ф1чного та арх1вознавчо-археограф1чного anajiisy icTopii й Teopii apxii)03iiaBCTBa й археографа в Pocii та Украпп в XIX - XX ст., основнкх теоретичних i методичних здобутк1в apxißicTiB Украши, icTopii розвитку документальних систем i систем описування арх1вних джерел (на матер1алах фонду Головарх1ву Украгнн Центрального державного архшу вшцкх органов влади та управлшня Украши, MaTepuuiin методичних кабше^лв ниш ¡chviomhx центральних та обласних apxinm Укра5ни, рукописного фонду 1нституту рукописна Центрально! науково! б1бл10теки HAH Украши - »Kiii Нацюналыкм 6i6nioTeKii Украши ¡м. В.1. Вернадського, зщомчого архиву 1нституту

украшсько! археографн та джерелознавства ¡м. М.С.Грушевського HAH Украши, а також на матер1алах, наданих днсертанту арх;вктами - авторами окремнх розробок, що (идклалнся в ix власних apxinax.

Наукова новизна досладжеиня полягае в розробщ теоретико-методолопчних основ розвитку археографн як науки i, головннм чином, практично нерозробленоГ IT галуз1 - камеральио! археографн, !! предметно! сфери, методик, пропоиуе шляхи стсорення зоедрпого археограф!чного реестру нащоналыш! apxiBnoi спадщини.

У nitt po5oTi:

— в!гсв1глгоються фундаменталыи напряии розвитку укрангсь-ко! археографн, зокрема визначаготься noiii функцп камеральио! археограф», яка Biipiiuye питания метод олопчного внзиачення pinni:i узагальнення документально! та документно! шформацп, !! археог-раф1чгю! репрезеитацн через систему спещалышх методик опису на основ! единлх принцитв, що вщображаготь законом!рност! передач! шформацп через apxiBinifl документ;

— розглядаються розвиток системних уявлеиь про описування арх!вних докуметпв в Украпп у XJX-XX ст. i формування реа/нстичних шдход1в - вщ спроб подокументного опису до поняття узагальненого опису групи спор!днених документе ("груповото" та 'колектнвного" опишв);

— характеризуються документальт ресурси нащоналыю! i державно! спадщини Украши та !х складов! - apxißiii Снблютечш й му-зейш фонди, визначаються основш завдання спещальних дисциплт: б!блюграфп, кодикографн та археограф!! — б!блюграф!чно!, кодикографршо! та ар.\еограф1чно! украинки;

— прогюнуеться проект "Археографтага Украл пкн", який мае два напрями: едищйна укра!н!ка, що створюе фонд публжащй умовного

"Украшського архшу", та камералыю-археограф1чна украинка л к *

зас|б обл1ку, описания та взедення арх!вких джерел через археограф!чний олис до паукового 1 культурного об1гу;

— анал1зуюгься передумови створення Державного реестру "Археографов Украоика", розглядаються пзаемов1Д ношения археограф! ч-ного опису та арх^вних концептуальних положень стосовно класиф1-каци сукупного арХ1вного фонду, арх1вного фонцу як кторично утво-реного комплексу документа, системи науково-довщкового апарату;

— вводиться попяття "Нацюнально-державний архивный фонд Украши", що, иезап'ежно вщ виду, М1сця створення! форм власност1, тдлягае юрисдикцн Украшсько! держави, та понятгя "Нацюнальна архивна спадщинл украшського народу", яке охоплюе всю сукупшсть архшноТ спадщини украшського народу, незалежно вщ часу й мгсця створення, виду, форми пласносп й територ1ально1 приналежносп;

— визначаються лоняття археограф1чиого опису та Иого основш атрибута, структура, система спехнальних приПом^в 1 метод1в згор-тання шформацп в описое1й статп, форм 1 метоД1в залучення поза-документно! шформацп для шдвищення його шформативност1, доввдкового супроводу;

— ставиться литания про створення Археогр' |лчного реестру нацюнально! архтно! спадщини Украйш як загально! археограф!чно! програми, що ставить за мету: з1брати в единому мааш зведену шформацш на р1вН1 архщних тематичних комплексе документ, пов'язаных з щеею археограф1чно5 украшки за принципами колек-тнвного опису; розробити систему "археографшного науково-дов1дкового супроводу" у внгляд1 комплексу археол>раф1ЧНих довщниов та покажчик!в при основному описанш, ям викорнстовують нов! техиолопчш можливост! комп'ютерно! техшки.

Теоретичне значения дисертаци

1. Зроблено певннй внесок у справу розробкн камералыкм галуз! археографа в контекста теоретика-методолопчних основ археограф:! як цмнсно! дисцишшт, що актуалЬуе ¡сторнчш арх;вш та рукописи! джерела в р13ннх формах, видах 1 тттах, суттево вадозм!аю£ характер традищйних уявлень про архсограф1чт дослщ*сенпя хк так1, що присвячеш едицн джерел та пауковому згбезпечетно ¡сторнчних дослщжеш» докумеиталытми публцсащяии. 1 тем самим спрямована па подалыний розвитох та дифереищацио спещальнкх

¡СТОрНЧНИХ ДИСЦИШНН.

2. Показано, що роза'яззная проблемы обгруятування евристично! та камералыго! археографй здШстоетъся у зв'язку з розробко'ю основпнх положень та хласкфгкащ! дохуненталышх ресурав Украши 1 рол! окремих дпсцнплш у процес! введения документно! шформацн до сощальяего об!гу. розмежуваяня сферн науково-практнчиих Д1й цих дисцишнп (б^блюгрзфп, археограф:!, кодикографн, документознавства, джерелозиавства).

3. Внзначено безпосередию залежшсп» розв'язания заядань актуал1заци нацюнально! спадщшш Укралш в!д розробки уявлень про оргашзащйну структуру 1 систему упрзшпяяя сукупним архшшш фондом у СРСР та пострадянсыиП Укра!^, прнйпятнх в йрх1вознавств1 класифпсащйнпх обгрутувань сукупного фонду як документально! системн, основянх положень щодо фоядування, описування, обл!ку та викоригтання шформаци 1 Гх подалыпого розвитку.

4. Розроблено поняТ1йннй апарат. хамералыю! археографа та деяких понять стосовно документальних арх1вннх систем \ систем

археограф1чного опису, встановлеио шляхи його подальшого роз витку,

5. Запропоновано нову перюдизацио розвитку ?ох1вно1 справи та п теоретичних здобутк1в у галуз1 принцитв формування первинних 1 иторинних систем, становления арх!?ио1 археографп та археограф!чно! арх1В1Сгики;

6. Розроблеш основн! методолопчш засади виявлення нацюналь-но! архивно! та рукописно! спадщини Украши; окреслено обсяг термша "археограф1чний реестр" за родо-видовим складом документе; об'ект'археограф!чного реестрового опису системи 1 побудови археограф1чио! статт!; класиф1кац1йш поняття арх1вно! документально! спадщини.

Практичне значення дксертацп обумовлюеться розробкою ! розвитком проблем камерально! археограф!!, що не лише подае нове знания в галуз1 допомгжних ¡сторнчних дисциплш, а й формуе нозий науково-практичний напрям археограф1чних дослщжень.

У дисертацп розглядаються науково-шформащйш процеси, що характеризують об1Г ретроспективних документ, 1 пpoпoнvютьcя сиещалын методи введения документалышх арх1вних та джерелыгах систем до наукового об1гу за допомогою д^ерелознавчого, ¡пформащйного та арх!вознавчого анашзу 1 створення археограф1ч-них дов1дник1в, що репрезентують пеши документа та групи документов за предметно-'гематичним принципом.

Розробка археограф1чних методик згортання ¡нформацп в колективному описов1 як основ! довщково-шформацШно! системи нацюнальною р!вняз можливостями П лопчно! роконструкци набу-вае принципового характеру у зв'язку з створенням Археограф!чкого реестру украшсько! нащоналыго! спадщини як частики архе-ограф!чно! украинки.

Результата дослщження, зокрема розробки поиятгя колектнв-ного археограф1чиого опису, впроваджуються в сери спшьиих м1ж-народних проект1в, що передбачають створення баз даних (Бременсь-кий проект та Археоб1бл1обаза); поняття тематичних та предметних комплекс!« арх1вних документе - у проект "Нацюнальна арх1вна шфопмащйна система".

Розробка окремих положеиь теорН арэивознавства дозволяе врахувати теоретичш та науково практичш здобутки дослщження при розробц) ново! концепцп архивно! слрави Украши.

Дослщження закладае осиовн для перегляду спещалыюго навчалыгого курсу з археограф!! для студеттв профшьних вищих навчальних заклад1в: ушперситетт, шсгитутш культури та ш.

Положения, що виносяться на захист

1. Оф'сктом археографа е арх!вш документально шформацШш ресурси, що охоплюють документальш фондн (власне, первинш ретроспектив»! арх!вн! та рукописи! джерела) й шформацио про них, яка базуеться на описашн джерел (документалып джерела другого документального р1вня).

2. Предметом археографа як науки е система залучення доку-ментально-арх1вного фонду до паукового об1гу, що мае на ме п ц!ле-спрямоване шформування про арх!вш джерела рпного оргашзащй-ного та джерелознавчого р1вня на еташ збирання (польова археогра-ф1я), ношуку в документних системах (евристична археограф1я), паукового опису (камеральна археограф1я) та публЫацн (едищйна археография). Взаемопов'язане коло проблем археограф]я виршуе, використовуючи джерелознавч1, архчвш та шформащйш подход».

3. Камеральна археограф1я покликана розробляти. методи аналшжо-синтетичного опрацювання документально арх!вних та рукописних джерел I джерелышх систем, а також шдготовки

дауково-довддовнх видаль ртзввх ткшв 1 видав, у залежносп вщ мети ¿нфориуваиня. Система «»формую»шя розглядаеться як сукупшсть процедур перетворення ретроспективно! документально! та документно! шформацД в археограф!чну описову статтю науково-шфор-мавдйного вторпиаого документа, яким межуть бути арх!вний каталог, дов!дкове садання, база даних тощо.

4. Одиинцсю археограф!чного опису но жуть бути як окреме джерело, група джерел комплекс арх1впих матер1атв, так ! фонди, комплексы фоцдш, арх1вн 1 будь-як! шин комплекеш масиви документ!», згрупова!шх за предметйо-тематичним принципом. За основу арх1вного олнеу берутьси облжово-ергашзащйш критерп 1МХОджс1ша та фоццувашш матер!ал!в. Археограф!чний опис повинен вздображатв реально кнуюч» система та !х оргашзацш, а також реколструювзти зз'ягкн ш документами та !х 1сгор!ею, спираючись на джерелоэяавчнй критерий похедження, предметний зшет та долю документа 1 ¡х комппехсЁв.

5. Археограф^чиа стяття в П калектившй форм1 е не лише' сферою сгалышх пэзначещ. у камералыпй та едицШнШ археографИ, що поеднуе де! хетодолоочн! форми науково! археограф!чно! репрезентацп докукешль та документных масив1в в археографа — Еауковдй опис та паухову иуилжащю документов, а й сферою сгалытого предметного Еззлачсшш ¿пформащйиих ресур^в документальна . архгатх систем та ыауково-довщкових систем другого документального р!вая. Вова е головнии засо&ом ! базовим елементом ашровадження до вауховето обйу архшнш шформацп. I! структура, ЗМ1СТ та оСсяг забежать в!д вауково-шформацШннх завдань ьрхеографиного доиднжа.

6. АжтуаяЬацш арх!ваих джерел пщкорясться потребам розвнт-ху сусшльсхва та сприяе його подальшому рухов!, тому найбшьшого

значения в сучасних умовах набувае ргконструкщя розпорошено! та 'деформовано!" иацюналыю! архтно! спадщини Укранш 1 створення, передус1м, зведепого археограф1чного реестру архшшх матер!ал1в на засадах колективного опнсу документ!в (АРУ).

7. До складу украшсько! иацюналыю! арх1вно! спадщини В1днесеш матер1алн, що формують духовшсть та культуру Укра1нн. В археографтному реестр! вони класифжуються за р1зиими критериями, а саме: 1) материли, що е украшськнмн за походженням; 2) матер1апи стлыю! спадщини; 3) матер1али, що стосуютъся Укра1ни.

8. АрхеографЫний опис для Археограф1чного реестру нащо-нально! спадщини базуеться на принципах категор1алыюго анггнзу та прнстосованиИ для застосування в ¡нформащйних системах. Принци-пи археог.раф1чного аналЬу арх1вних документе та використапня комп'ютерно! технологи дозволять створити новий тип археограф1ч-ного дов!дника ¡з розвииеною системою довщковнх баз ¡нформаци про ¡мена та установи, що ¡дентнфжугсть украшську нгцюнальну духовну спадщину, незалежно в»д часу, географ1чно! локал1зацн та национально! приналежнсхгп.

Апробащя роботи. Наукове досл'щження зд'|йснювалося протя-гом 1989-1995 рр. Основш результаги викладеш у.поиад 20 публжа-шях, у тому числ1 2 монограф1ях (одна з них - у сшв вторствО, оп-рилюдиеш в доповщях на Всеукрашсьюй парад) "Украшська археография: Сучасний стан 1 перспектив» розвитку" (Ки!в, 1988), IV Всес-в1тньому конгрес1 радяиських та схшноевропейських студ1й (Герогейт, Великобриташя, 1990), I Конгреа М1жнародно! асощацн укранпспв (Ки!в, 1990), Всеукрашсьюй нарад1 "Украшська археография сьогодш: Проблем» 1 п рспективи" (Кию, 1992), М^жнароднсму семшарь нрисвяченому 150-р!ччю Кшвсько! Археограф!чно! комки

(Седшв, 1993), XXX конференци АмериканськоТ ассндащ! славктич-них студ!й (1993), йПжнародному семшар! "Проблеми новернення культурних цшностей в Украшу" (Чершпв, 19941, Всеукрашсыий парад! "Акгуальш проблеми розвитку архивно! справи" (Ктв, 1995).

Як автор 1 сшвкер!вннк дисертант берс участь у двох проектах Державного комггету з питань науки 1 технолопй при Кабшет1 Мнн-стр^в Украши: 'Мсторико-культурний процес в Укра!ш в писемних джерелах: Розробка монументально! серн публжащй документа 1 пам'яток"; "Арх1вна та рукописна Украшка: Нащоиальна зведена система документально! шформацн" (напрям Нацюнально! арх1вно! шформащйно! системи). У спшьних публжащях статей за матер1а-лами розробок ДКНТ авторов! належитъ теоретико-методолопчиа частина дослщження.

ЗМ1СТ РОБОТИ

Дисертащя складаеться ¡з Загальних положень, чотирьох роздЫв та висновк1в.

Роздм I. Документалъш та науково-шформацШш ресурсы Украши I проблеми ашуалЬаци архтшх фондов.

У цьому розд{т арх!в1н фонди Украши розглядаються як скла-дова частина заголыюдержавних шформащйних ресурав, розвиваеть-ся щея поширення штелектуального доступу на основ! ново! концеп-цн археограф1чного опису! впровадження шформац!йних технолопй. Нагодошуеться, що введения ретроспективьих докуменпв до сощ-ального оби~у е складною 1 багатоаспектною методолопчною пробле-юю. I! виршення залежить вщ розробки едино! державно! та науко-во-оргашзащйно! стратег!! в галуз! створсння ун'фжованих класи-фшацШних систем документально! ¡нформаци; единнх галузевих стандартов оиисувания складу та змкту арх!вних 1 рукописних документе або 1х окремих труп;, техн!чних, технолопчних,

лшгвктичних та оргашзацМних засад ¡нтеграцп шформащйного потенщалу нацюнального документального фонду Украши в традищйних apxißiiHx та комп'ютерних системах загальнонацюнального pisiis. У цьому контекеп анал^зуються поняття apxiRHiix систем першого та другого документальних pieiir як за( ально! системи apxiBHUx документов (за нашим визнаЧенням -apxiBHoI документально! системи), а також можлив! форми репрезентаци шформанд в науково-довщкових системах.

Документальш ресурси нацюнально! та державно! спадщини Украши представлен! як б1блюграф1чна, кодикограф!чна та архео-граф1чна украинка. Оскшькн поняття "украинка" мае nepeicne значения як докумеитальний фонд, що належить до украшсько! на-щоналыю! та державно! спадщини, а його введения до паукового oöiry - як археограф!чне та б!бл!ограф1чне опрацювання, що передбачае створенн.ч шформашйного масиву вторинного документального pißHH, власне, - б1бл1ограф1чного та археограф1чного нащонального документального реестру, пропонуеться розподш сфер д1й м1ж pi3iiiiMH спещальними ¡сторичними дисциплшами, що описують документальш джерела.

Увесь сукупний нащональний фонд друкованих, apxißunx та рукопнсних джерел за змктовними принципам^, висловленими в ilporpaMi "ApxiBHa та рукописна Украинка", а також у концепцн 1нституту украшсько! книги ЦНБ iM.B.I. Вернадського HAH Укра!-нн, слщ розглядати як Нащшшлъний документальный фонд украинки, що М1стить друковану, рукописну та apxiBny украинку.

Поняття "друкована украинка" охоплюе, насамперед, сукупшсть фонду TBopiB друку; б1&тогряф1чна украинка е засобом иоблжу, опису та введения до паукового i сусшльного oöiry. через б!блюгра-ф^чииП опис. До джерел друку належить уся сукупшсть об'ектт

друку 1 частина неопублковако! продукци, що оформлена за принципами друковансго видання (офщ1йш звгги, дисертацп, депоноваш рукописи та ¡ни! матершт, як1 традищйно с об'ектами б1блюграфи).

Поняття "рукописпо-книжпа украинка" охоплюе "сукупшсть фонду рукописнчх книг, як! передували друковащй кн.ш; "ходико-граф1чна украткг" е засовом и обл'жу, оппсу та введения до науко-вого 1 сусшлыюго об1гу через кодикограф1чний опис. Осмльки археограф)я, влас не, з зароджувэлася на початку XIX ст. як описания рукопиав, перш за все, - рукописннх книг, таке "роз-ведення" наук як иа'слщок розвктку системн спещальш зкпоричннх дисциплш е законом1рним результатом.

Поняття "ариаш украика" охоплюе всю рЬновидову сукупшсть документ 1 матер!ал1в, що збер1гаються в арх!вах та установах ар-х1вного типу i не е рукописною книгою або вщтвореними друком. Вони репрезентоваш не лише тексговими, а И граф1чпнмн та аудю-в1зуальними матер1алами, а також такими, що граф^чним засобом або текстом вщгьореш на рппих ноаях (у тому чнсл1 й у комп'ютер-них файлах) 1 можуть бути ыдиесеш до писемно-рукописного типу вщтворення шформаци, що с об'ектом комплектування арх1в1в та рукописних вщдшв б!бл»отек. "Археограф1чна украшша", на вщмшу вщ (Ибл1ограф1чно1 та коднкограф1чно>, складаеться з двох напря-кив. Перший - едищйна украникь, що ст ворюе фонд публжашй умов-ного "Украшського архЬу" 1 входить складовою, але специф1чною частиною до бмлш1раф1чн01 як ввдтвореш друком матер] ал и. Другнй - канерально-археограф1чна украинка як зааб облшу, описания та введения арх1вниА джерел через археограф1чш:И опис до паукового 1 культурного об1гу; шсля публ:кацн склада« б1блюграф1чний реестр арх1вно1 украинки. Створення Нацшнальнэго реестру докумен-

тальннх джерел украинки - це напрямок б!блшграф1чно!, кодикограф1чио1 та камерально-археограф!чно! д1яльность

Такнй 111ДХ1Д дозволяв проводити широк! дослщження в галуз! apxiB03iiaBCTBa, докуменгознавсгва, б1блюграфознавства, археографи, коднкологП, книгознавства, джерелознавства та шших cnopiniieiinx наук i зробити сукупний внесок в едилу справу ввдтворення духовно! спадщини та нацшнально! пам'яп укра!нського народу. ГПдкреслюеться, що "Археограф!чна украинка" поадае особпиве и!сце у Програм! документально! украинки. Ï! ¡сторична спадщпна набагато склади!ша за б1блюграф!чну та кодикограф!чну, ям кол-центрують увагу на подокументному onwci обмеженого кшьюсно та визначеного методично документального фонду.

-У першому роздЬп охарактеризован! здобутки 1нститугу укра'шсько! археографи та джерелознавства ¡м. М.С. Грушевського HAH Украши, Нацюналыю! б!блк>теки Украши ¡м. B.I. Вернадского HAH Укранш та Головного apxinnoro управлшня при Ka6ineTÎ MiiiicipiB Укра!ни по реал1зацп деяких npoeKTÎB затверджено! в 1992 р. конкурсно! программ ДКНТ "Книжкою спадшдт Укради с сгоорення бзблюгроф^дюго та археог|ифчио1т> реестру i а клемм Лчзежанш й загаль-издостутпюсп", насамперед, "1сторнко-культурний процес в Укранн в писемних джерелах: Розробка монументально! cepi! публ^ацИ! документе i пам'яток"; "ApxiBiia га рукописна Укра!н!ка: Hanionaльна зведена система документально! шформацн"; "Створення реестру укра!нсько! рукописно! книги"; "Створення б^блюграфмн'ого реестру друкованих видань У раши"; "Забезпечення загальнсдоступносп книжково! спадщини Украши". Ця програма пересл1дуе важлнш для на..ого дослщження пауков! цнн: пошук документе, книжок, манускриптов украшського иоходучення та !х первннннй orme з мегою реестраци i облшу; наукове опрацювання книжкових та рукописных

фшод1в як джерельноо бази украшознавсгва; розробка проблем едицойно! археографа та кодикологи, подготовка корпусу документальних публжащй з метою введения документов 1 пам'яток до наукового об1гу; розробка проблем украонськоо камералыоо! археографа, бо'блюграфи, кодикографп та подготовка сера науково-' довщкових л науково-ифэрмафйошх видань; формування нацооиальних реестров, списав, перелшв украонських книжок та документов; розробка методичних та шформацойно-технолопчних питаооь створення архлвноо о б1блютечяо! комп'ютерннх систем, створення снстеии онформацойноо загал2.нодоступност1 документально! бази та штелектуал!зацП пошук1в; створення реальних <5 аз даних арх1вно! та боблютечою! шформаца, в основу якнх покладено подокументний опис арховних 1 бобл4отечних фон/ив, а також нацшнальноо арх1вноо ¡нформацойноо системи, оде об'еднувала б у едчну мережу арх1вну шформацою.

Роздал 2. Археография як специальна кторична дисциплша та П" камералъна галузь.

У цьому роз до л 1 подаеться характеристика стану розробки понят-тя археографа, його дефшца йг эшсту як спешально! |сторично! дис-ооиплши, ¡сторюграфочний огляд проблеми та основой питания сучасоюго стану й розвитку археографочних дослоджень в Украшо. Автор дисертацо! под1ляе прогюзица В.Черниха, А.Курносова 1 С.Шмщта про археографно як комплексну дисциплшу про весь цикл введения джерел до наукового обогу на еташ польовоо, камерально! та едицШно! археографо!.

Шдкреслюьться: якщо коло методик та завдань едицойно! археографо! е цолком очевидним, то камеральна о евристична галуз'1 археографа потребують подальшого визначенооя та обгрунтування. Це значно впливае 1 на розвиток теоретико-методолопчних шдходов

та методичних засад археографн в цьтому. Виходячи ¿з запропонова-Н01 концепнп археографн, щлком ясно, що об'ектом археограф1чно-го шзнання та практики е науково-комушкативний та шформащйний процес м1ж ретроспективною документальною арх!вною спадщиною 1 сучасним суспшьством, а об'ектом археографа як щлюно! дисципл!-ни е не лише писемш, а й уа арх1вш документальш шформащйш ресурси, що охоплюють документальш фонди (власне, первинш ретроспектив«! аршш та рукописи! джерела) та шформащю про них, яка базуеться на описаиш джерел (документалый джерела другого документального рюня).

Предметом археографа як науки е система залучення докумен-тально-архтного фонду до наукового та культуролопчного об1гу, що мае на мет! шлеспрямоване ¡нформування про арх1вш джерела рпного оргашзащйного та джерелознавчого р1вня на етагн збира^ня, пошуку в документних системах, наукового опису та публжацп в р!3-них формах, видах 1 типах. Оскьльки и соц!альне значения як ¡сторично! дисциплши полягае у формуванш ¡нформацШного масиву опрацьоааио! ретроспективно! шформацн для вплнву на сучасш сусшльш вщносини, вона базуеться на еиб1рковому шдходг до актуал!заци джерел, залучеикя яких пов'язане з суешлышми потребами сучасностт. Але функцп науково! комушкацп на р1вн» описания як науково-шзкаяального методу науки, так 1 шформащйного засобу передач» знания виконують практично вс> спещалып юторнчш дисциплши, що мають об'ектом окрем1 видн джерел. Щлий ряд спещалышх дисциплш, присвячених окремим видам ¡сторичних джерел, розглядае питания !х джерелознавчого опису або описуе окрем! сшлыи атрибута р1зних вид!в джерел. Тому анал1зуються взаемозв'язки м!ж камералыюю археографию га окпемими днсциплшами, що використовують сшлыи археограф!Чш

та джерслоэиавч! методики в залежност1 вщ об'екта дослщження; визначаються специф1чш завдання археограф1чних методик та методичних прийом!Б, позначаються стльш сфери та сфери розмежування, передуЫм документознавства, арх1вознавства, кодмсо-графн, джерелознавства. Наголошуеться, що основш акцеитн архео-графн розмщсш у сфер! шуково-дов1дковою опису як форми введения джерел до паукового об!гу. Археограф1чний опис е описом ви-щого шформащйного (ми пропонуемо називати його довщковим) р!в-ня; вш виходить як за меЖ1 поняття арх!вного фонду, так 1 за меж! поняття арх1вного джерела, включаючи методи системного аналхзу комплекшв документ!в як джерел за предметно-тематичним принципом. Науковий пошук, науково-джерелознавч! дослщження, урахування контексту супроводжують шдготовку археограф!чних покажчик!в та видань. Археограф!я використовуе методи арх1вно1 евристики джерелознапчого анал1зу, спнраетьст на !хш цосягнення, але, разом з тнм, у камеральшй галу31 йде даЛ1 - до ¡нформування 1 видання джерел. Методи науково! репрезентацн ¡сторичних джерел, комплексе джерел га пщготовка спещальннх археограф!чних науко-во-дов1дкових видань е конкретним практичним завданням камера чь-но1 археограф!!.

Велика увага придшяеться ¡стор11 археограф!чно-опнсово! д1-яльност! та розвитков1 камерально археограф!чних традищй в Укр&ии в'щ 60-х рок ¡в XIX ст., зскрема в галуз1 формування едино! пол1тики опису арх!вних докуменпв. Вихщним пунктом Ц1е! Д1ялышст! стали роботи, пов'язан1 з книгами судово-админстративннх установ Украши ХУ-ХУШ ст., ссмльки актов! книги були першими комплексними масивами джерел, перем;щеними до спе1иал130ьа!Н(х державних арх1восховищ. Показано, що розвиток системник уявлень про опис документа пройшов у Рос!! га Укранн

тернистой шлях - вщ захоплення ¡деею подокументного опису ретроспективних документ до реатстичних шдход1в до поняття узагальненого опису групп спорщненйх документа, або групового опису, po3KBÍT теоретичиих здобутклв якого припадае на 20-30-tí роки XX ст., перюд становления основних принцишв оргашзацп та централ13аци apxiBHoi справи та ¡I теоретичного обгрунтування.

Заслуговують на увагу здобуткн кшвсько! школи каиерально! археографа 20 - початку 30-х рок!в XX ст. (на чол1 з ¡i теоретиками В. Романовським, В. Веретеншковим та ш.), яка зробила nepmi iiayKOBi кроки в оформлешн поняття групового опису та переход! до системних уявлень про масиви apxÍBHiix документа, археограф!Чннх розробок поняття науково-доводкового апарату до певних груп ■ документ як засобу розкриття шформаци.

Централизацией тенденци в розвитку apxiBnci справи в СЗЧГР спричинили зосередження уваги на поняттях opranÍ3auií й облжу apxiBHoro фонду i apxieiicro опису фонд1в як основного описово-облкового базового документа i проведения гюлтоки едино! та розвиненоо системн науково-доводкового апарату apxiBÍB, в основу якого були покладеш принципи зведеного та колективного описування й каталопзаца документ. Проблема системних уявлень про документальш фонди як об'ект базового опису перемостилася в iiuoú сфери архивно! д1яльностт, втративши уншерсальонсть наукових шдход1в не лише ría корпеть диференщйованого описування фонд1в, а й у методиках описування як засобу розкриття оИформацп. Розвиток камеральних po6ÍT перемютився у сферу поняття apxisnoro опису (за термшолопею В-Авпжрагова- "ohhcobí роботи"), а поняття археографи втратнло cuitt первинний семактичний 3M¡ct як описания документов i перемктилося переважно у сферу опису Л1тературннх пам'ягок, а з часом азага/ii зникло з лексики гсторикш-арховктш. За

археограф1ею закршився змют виключно сдищйио: дЬтытост!, що мае на мет! пщготовку тематичних зб1рниюв документов. Проблеми введения до обггу великих масив1в щформацп знову виникли теля здобуття УкраГною незалежност!, але вже в иов1й якост! - як розробка концепцп археограф1чно! реестрацП украшсько! нацюналыю! спадщшш.

Розды 3. Арх1в/и документалыи система первинного р1вня як об'ект археограф1чного анализу.

Передумовою стаорення Державного реестру "Археограф1чна украинка" е анал1з стану арх1вно1 системи документе, його арх1виого опису, класифшацн сукупного архшного фонду та науково-довщко-вого апарату арх'тв. Тому в третьому розд!л! розглядаеться архшна спадщина Украши у Зм1ст1 поняття Державного та Нацшналыюго арх1вного фонду та його арх!вних класиф!кацШ, поняття "арх1вний фоня" як вторично утворений комплекс докумештв 1 основна кла-сифшащйна та облжова одиниця ДАФ 5 НАФ; характеризуеться едина система науково-довщкового апарату арх1в1в у контекст! проблеми класифжацн та систематизаци документов та документно! шформацп. Розглянуто ¡стор^ю формування архивного фонд у укра-Гнсько! держави ! протир!ччя, що склалися М1ж поняттями та ре-апышм станом арх!впого фонду; констатуеться, що спроби "розве-дення" понять нацюналыю! та державно! спадщшш доа залишаються не доведеними до кшця. Доа не виокремлеш поняття "арх!вний фонд держави" та "нацюнальна арх1вна спадщина"; не встановлений юридичний та культуролопчний зм1ст поняття "нацюнальш фонди".

Нацюналььа арх1вна спадщина може розглядатися 1 як державна спадщина краши, що визнана принципом провешенцп (тод! до не! бу-дуть ввднесеш фонди, що створеш на територи певно! держави ! збер!гаються на П ж територп або поза П межами),! як нацюнальна

спадщина народу, частика яко! виходить за мсж1 державно! юрисдик-цн. Тому пропонуеться ввести поняття Нацюналъно-державного ар-х1впого фонду Украши, який, незалежно В1Д виду, мкця створення ! _форм власносп, тдлягае юрисдикцн Украшсько! держаьи. До складу цього фонду увШдуть документи, якг шд час нроголошення неза-лежност! Украши ввдклалися на и територи, пов'язаш з Украшою походженням або потрапили на П територно законним шляхом ;ид-повадно до норм М1Жнародного права I охоплюють не лише спадщину украшського народу, а й умх народ1в, що проживають на територи Украши. Для другого значения поняття НАФ пропонуемо ввести термш Нацюналъна архгвпа спадщина украшського народу, який охоплюе всю сукупшсть архшго! спадщини украшського народу, незалежно вщ часу й м^сця створення, виду, форми власност1 I теригор!ально! приналежност!. II реконструкция становить науково-практичне завдання наук арх1вного кола та безпосередне завдання камерально! археограф!!. До П складу входить не вся, але бинлпа частина нацюнально-державно! спадщини (якщо мова йде про украш-ський народ), стлъно! спадщини шших держав, яи ¡снували на су-часшй територи Украши, а також фонди, як! законно опинилися за рубежем. Власне, цх> спадщину можна охотгги поняттям "арх!вна украинка", а и реконструкц1ю вважатн одним з основних напрямщ державно! науково-культуролопчно! пол1ткки.

Пщстави для розгляду сукупно! арх1вно! спадщини & двох контекстах - ¡¡ацюнально-державному та нацзоналыю-культуроЛопчному -визначаються особлнвостями ¡г.торн украГнського народу, багатов!-ковим перебуванням укра!нських земель у склад! ¡нших держав, адже лише 1939 р. Украша етшчно була сб'еднана в рамках едино! визначено! територи, яка, в свою чергу, входила до складу шшо! держави. Тому за м!жнародними принципами документи оргашв

влади та управлшпя колиштх метрополШ - власшсть нишшшх держав-спадкоемиць - залишаються поза межами УкраГни. Проблеми доступу та використання 61льшост1 фонд1в як сшльно! спадщини необхщно виршувати на пщстав! спещалышх м^ждержавних нориативних документе. Ц1 матер1'али не можуть бути ф1зично повернеш в Украшу, але, зрозумшо. мають безпосередне вщношешш до н нацюналыгаГ сдадщини. Як правило, вони можуть бути шднесеш до та! категорн сшльно! ¡сторично! спадщини р1зних держав, яка збер1гаеться в шших державах-спадкоемицях та зарубгжних крашах ! вважаегься !хньою власшстго на законних пщставах.

1стор!я розвитку поняття та формування арх!вних фощнв, незва-жаючи на впровадження принципу неподишюсп фонду як ¡сторично утвореного комплексу, показуе, що цього принципу не завжди дотри-мувалися не лише на адмшктративно-державному р^вш, айв арх1вах. Це мало негативш наслщки для арх1ано! справи в У крапп (досить згадати, зокрема, тематичний розподш давшх фонд ¡в ДАФ за секщями, спроби поширити цей досвдд на губернсыи арх1вш фонди, згодом - розформування секщй 1 впровадження лринципу едносп фондов державног • арх1иу за адм!шстративно-територ1альними озна-ками; вивезення фонд1в до метрополп за директивними вказ1вками; вивезення особових фондов лад час ешграци украшщв тощо). Прин-ципи вщображення документа у систем! науково-довщкового апара-ту та радянсш принципи систематизацн матер1ал1в за нав'язаними защеолопзованими схемами не сприяли об'ективному та повному воображению зм^сту 1 складу фощув. Ставиться питания про шляхи виршення проблеми доступу до шформацп. Цьому присвячений четвертей роздш.

Розды 4. Камералыю-археографЫш iнформациш системы та заедания створення ЛрхеографЫного реестру нацюнальноИ apxieno'i спадщини Украши.

Показано, що можливкм шляхом оптимального виршгення цього завдання може стати зведсна реестращя нацюнально! apxiBiioi спад-1ЦИНИ у вигляд! археограф'много описания. Це дозволить реконст-руювати склад, змкт та обсяги украшсько! нацюнально! apxiBHoi' спадщини, рельефно окреслити основннй корпус apximinx джерел украшсько! icTopi!. Такий прочее потребуе виршенкя методолопч-них та методичних питань археограф^чного описания, визначення критерпв вщбору та реестрацн apxiBitoro матер1алу, передуам у сховищах imniix краш, видшення основно! единиц! археограф^чного опнеу у 3boaí та ушфкацп його методики, а також р1вня (но apxiii-них фондах або колекщях, справах, документах) та Mipn (шформа-щйно! достатност!) опису, його змкту, шформашйних рубрик струк-тури опису, класифжащйннх обгрунтувань та рекоиструктивиих параметр! в шформацй.

Тому в останньому роздЫ анал1зуеться класиф!кащя apxiBHiix документальних систем, документно! ¡нформаци та археографЬншй опис як класифшацШна система. Пропонуеться за основу взяти археограф1чний опис колективного р1вня, що передбачае уоагальне ний опис фонду, систематизовано! групп документа у склад! фонду та будь-якого лопчно оргашзованого та пов'язаного походжепням масиву документа; розглянути доевщ застосування колехтивного опису в сучасних шформащйних системах i в археограф1Чних проектах Украши, таких як Бременський проект, Археоб!блюбаза, Hauio-нальиа apxiuiia шформащйна система, база даних Центрального державного ар;иву-музею л1тератури та мистецтва Украши. Показано, що спроби ушверсал1зацН опису в floro повному обсяз1 наукових i

3f

оргашзащйних функцШ (а факчнчно - поеднання р1зпих принцишв оргатзацп та репрезентацп документа) в археограф1чному опис1 та шформацШгшх системах показали доцшьнтсть предметно-лопчного принципу як головного. Це пояснюеться разними функщями первинних (оргашзащя фонду за пеаною системою) та вторшших (оргашзащя шформаци за певною системою) арх1вних документаль-них систем. Археограф^чнпй опис абстрагуеться шд оргашзащйних класифкащй об'екта, хоча враховуе ¡х як частицу ¡сторп фонду.

Головна увага придшяеться Археограф1чному реестров! нащонглыю! арх1вно1 спадщини Украши, основним пщходам до поняття нацюнальноГ спадщини та поняття археограф!чного опнсу, його сфер категор1алыюго анал(зу.

Прюритети АРУ визначаються сучасними потребами розбудови духовннх засад Украшсько? державн, тому першочергова увага прщи ляетъся тим матер!алам, що шдображають процеси формування та розвитку пацюнально! духовно! культури. .

Перша група - це матер1али, що е украшськими за походженням. Ними у свпл! державноГ юрисдикцп можна вважати лише тт ма-гср1али, що створювалися в Укранп або за п межами оргашзащями украшсько! юрнсдикцн та авторамп - громадянами Украши. Таке розумшня юходження випливае зх встановленого на м1жнародному р1вш принципу провешенцн, 1 матер!али цього кола, якщо можна довести юридично 1хне походження, е предметом повернення в Украшу, що, як уже згадувалося вище, 1 зазначено в Закон! про НАФ Украши

Але не слщ плутати археограф1чш принципи реестрацп та описування шформацп в АРУ з принципами провешенцн та пертиненци, що прийнят! в м1жнародшй практищ претензий до спадкоемност! документальних матер1ал1в р1зними державами у

зв'язку з необхщшстю юридично! фжсаци национально! apxienoi спадщини. АРУ як довщник вторинно! документально! системн вщмовлясться шд принципу провешенцн як визначалыюго. Головною ознакою класиф!кацп е лог!чний принцип пертиненцп -приналежносп до украшсько! нащонально! icTopii та культури, який дозволяе абстрагуватися Ыд права власносп, виокреиити все те, що мае безпосередне вшюшення до укра!нсько! проблематики i тому диктуе iHuii гпдходи. Так, до складу поняття украшсъкий за походженням ми тдносимо не лнше Ti матер1алн, що шдлягають юридичному праву, а й Ti, що д1 ють фактично як украшсьм на правах самосвщомост! (приватш та колективн!) - центральних оргашв влади, дерзкавних i недержавних установ, товарисгв, об'едпань, заклад1в, oci6, незалежно вщ громадянства та юрисдикц!!. Отже, об'ектом опису в АРУ будуть також i матер1али д1ялыю'ст1 ухрашських громад за рубежем, украшознавчих шститущй, таких як УШГУ, К1УС, НТШ, УВУ, УВАН, УКУ тощо, як1 пщпадають пщ unipoxi поняття "автор"та"авторитетне джерело".

Тому при вдентифкаци нацюнально! apxiBHo! спадщини Укра'шн, яка с камеральним об'ектом АРУ, для археограф1чного реестру, насамперед, сл!д вщмовнтися вад територ1ально-державного принципу сучасного status quo збер!гання apxiBiuix та рукописних документе, а виходити з видшення !х за нацюнальною ознакою.

Друга група apxiBHo! спадщини - apxioiii та рукописи! матер1алн, що щентиф1куються як стлыш державна та нацтшлъиа спадщича горидичних oci6 pi3Horo р!вня.

Принцип стльно! спадщини поширюеться на Ti укра!нськ1 Marepia-ли, що не тдлягають визначенню за принципом походження, але ви-никнення я к их було ¡сторичио повязане з одшею чи галысома держа-вами-спадкоемицямн та ¡ншими заруб!жнимн крашамн. До nie! групн

молена вщнести матер1алн, що збер1гаються в шшнх крашах-спадко-емицях (ишп некнуючих державах), до складу яких входила Украша до незалежносп, починаючи вщ найдавшших час1в, 1 в яких зберег-лися матер1али, що були продуковаш або вщклалнея в певних архь вах пщ час сильного ¡снування в ¡сторичмШ крапп (державних архь вах Великого Кияз1вства Литовського, Реч1 Посполито!, Австро-Угорщини, РоаПсько! ¡мпери тощо).

Третю групу становлять матер1али, що можуть розглядагися як так), що маготь ввдношення до Украши або включають матер^али про на. Це матер1али, створеш за н межами особами та установами, що не мають иацюнально-етшчно! щентифжацп, але як1 можна визначити як "безпосередньо пов'язаш" з УкраЬюю чи з и регионами, незалежно в1д м'.сця IX виникнення. Вони об'еднаш власие темою украинки. Сюди к належатимуть матероали, як! можна визначити як "пов'язак" з Укршною чи з н регюнами незалежно вщ мюця ¡х виникнення.

В археограф1чному описант ми ириймаемо структурування 1 класифкащю даних за археограф1чними категор1ями шформацн, що можуть бути вкзнаш як сфери або зони археограф1чного анализу.

Перша сфера археограф^чного анал1зу - Джерело походження документальних арх!в'них комплекса - тобто створювач! документов або масиву документов та фондоутворювач за пришитом назви як ¡ме-ш та найменування. Пропонуеться одночасне створення енииклопэдич-нга база даних авторитетних файлов за принципом вщтворекня ¡мен та найменувань створювач1в документов за джерелознавчими критериями.

Друга сфера - Змит шформащХ документального комплексу - е своерщною шформацШною тдсистемою в систем! документ!в, яка включае основн! предметно-тематичн! характеристики документа та !х предмегно-тематичний змют, пов'язаний з метою створення докумешов, IX щлсспрямопашстю, внутргшньою структурною та

функцюнальною частипою. Зм!ст подае шформацпо, про як1 особи, сощальш шстигуцн, сощальш вщносини та поди йдеться 1 як1 документа 1х репрезентують.

Третя сфера - Часоо1 координата (дати створенця документа 1 дати под1й документа) - передбачае ан;ипз аспекгю ¡сторичпо! ие-рюдизацп документнпх систем. Часо!и координат подгляготься за датами докуменпв (документалыи дати) та датами, що мктяться и документах (документы датп).

Четверта сфера - Просторов1 координати - географ1чна ло-кал1защя як предмета об'екта, що опнсуеться, гак ! його змкту, який може не збкатися з предметом наз'ви та предметом ¡сторп докуменпв.

П'ята сфера - Фории передача тформащХ — пов'язана з характеристикою матер!альних носив, засоб1п передач! ¡нформацм, видами, типами документа, шлынстю одиниць зберкання або справ, а також визначенням кошйностч матер1ал1в тощо, тобто е зоною Сфери материального опису.

Шоста - Евристична сфера - включае координати зберпанпя та ¡сторп документа або групп документе, як1 не можуть бути передбачеш в б1ограф1чшй та ¡сторичшй анотащях, оскшькн тут ¡деться про долю арх1виих матср1ал'м, а не долю авторш та створювач1в масшив документ:в. Анал1з ше! шформацп трудомкткий, структура опису мае насичений характер 1 включае р1зш параметрн, а саме: сучасш та понередш мюця збер1гания матер1ал!в, р1знэман!тш нотагкн до НДА, ¡стор1я оргашзацп докумехтв та упорядкування опису, походження 1 власникн документа, складш зп'язки даних.

Уа зони анал1зуються за принципами фасетноТ класпфшацп (предмет, уця, матер!ал, часов! та просторов! коордпнзтн).

Отже, одеолого я археограф1чного опису в АРУ передбачае поед-нання розних принципов хласифисацп, що угворилися в архшшй справо, 4 врахування принципу джерелозооавчого походження. Науко-во-довщковий супрсвщ систеии АРУ, який включае авторитету базу даних ¡мен та найменувшоь, систему предметних рубрик 1 предметних покажчооыв (що дозволяе ировадити класиф'кащйну систематизащоо будь-якого змосту), б1блюграф1чну базу даних (що включае даш про публокао^ю, впдання досупджень та огл.чд1с, репродукпи документов, мшцезнаходження шошох матер1ал1в, яко мають вщношення до описуваних магер1ал1в), розвинену систему коментування в текстовой формь - все це закладае пщвалшои для реконструкцп украонськоо чаодоонально! спадоцини за реальним масивом документов та ох ¡стороо, змгету докумеоотноо поформацн; дозволяе персошфжувати ¡сторно Украони та воояво:ти коло и сощальошх шституцШ, пов'язаонох ¡з документоствореошям. Цим самим уможлнвлюеться встановлення ьтраченоо докумеопгалыюо та документно! шформацн.

ВИСНОВКИ

1. Подальший розвиток археографа пос'язаний з поглибленооям Го зм!сту як оцл1с;юо окремоо спеоаалмю? ¡сторичоооо дисциголони та теоретико-методолопчним визначенням о! камеральноо галузк Вихщне положеооня нового подходу, що визначае змост дослщжснооя, полягае в тому, що об'ектом сучасноо археографа е весь комплекс арх1впнх документальних фондов та шформацн про них у вигляд1 документальних джерел другого документального ровня. Ус1 документи, що можуть бути камеральою дослщжеоо1 та репрезеоото-ваш в архео:раф1чоий описовМ статл або опублжоваш з описом тг коментарем, виступають об'ектом археографа як науки, предмето\ яко'о е залучеиня архоотих та рукописоооох документ1в до науковогс

o6iry. Це не лише пнсемш джерела, як тракт увалося paniiue, а ¡1 будь-як! tckctobí, аудюшзуалып, граф1ч1Н документи та комп'ютерш файли.

2. Сферою д1яльност] археографа е актуал^защя кторичних архтних та рукописних джерел у pÍ3HHX формах, видах i типах, ockíjilkh н сошальне значения полягае у формуванш шформащйного масиву опрацьовано! ретроспективно! шформацн для впливу на сучасш суспшмн вщносини, вона базуеться на виб!ркооому тдход! до актуал13ац1! джерел, тобто на пошуку, науковому опрацюваши та науковШ репрезентапп гих ретроспекгнвних документов, залучения яких пов'язане з сусшлышми потребами сучасносп.

3. Icropifl розвитку та сучасш уявлення про структуру, фунмш й методи оргашзацн сукупного apxir.noro фонду Укранш в Moro генезис! та еволюцп основного класифпсашйного поняггя - окремого арх!вного фонду, iioi о класифжацн та систематизаци вщображають загальиосусшльш процеси. Тому археограф^чний опис ycix piniii» повинен враховувати як окрему; шформащйну категорию дол i документе та документалышх Maciiaiii не лише в контекст! apxienoro або джерелознавчого походження, a fl iciopií його юцування i сучасного стану. Методики пошуку та встановлення дол! розрсбляються археограф1чно! евристикою.

4. Археограф1Чна евристика як система пошуку певних архиншх джерел е фактично системою прийом1в, що базуються на аналогичному пщход! до складу/га змкггу apxiBimx фонд1в у контекс п !хньо! дол i; вона впритул походить до apxiBHo'í евристики i тдпорядкована завданням складання науково-шформащйннх, паукаво-дошдкоЕих видань та публ1кац!й.

5. Пщневшьне ¡спування Укрзши протягом ctojiítl г/рнэвело до надзвичайпо! розпорошеност! apxiBiio! спадщини, яка не моле бути и

поиному обсяз1 на закошшх засадах з1брана 1 зосереджена в сховшцах украшсько! держави, але е 1 мае лншатися предметом вивчення та використання в нацюкалышх штересах Украши. Едино можливим шляхом оптимального виршенпя цього завдання може стати зведена реестращя нащонально! арх1вно! спадщнни украшського народу у внгляд! археограф1чного описания колективного р!вня у спешально-му Археограф1чному реестр! украинки (АРУ).

6. Колективиий археограф1чни1'1 р1вень опису передбачае зведене описания документа р1впя фонду, систематиэовано! групп документа у склад! фонду, будь-якого лопчно оргашзованого та пов'язаного походженням маснву докумен^в (що оргашзований за принципом ¡меш, кайменування, утф!ковано1 назви тематично! групп докуменпв).

7. Виб1р основних принцишв виокремлення документальних джерсл для археограф1ЧноТ украинки мае базуватися не на принцип! провешенцн (усталеного як науково-оргашзащйного в арх!вн!й систем!), а на засадах якнайширшого охоплення джерел за комплексними ознаками ! пщтверджуватися ¡сторичним контекстом та джерелознавчим анал!зом походження джерела за сукупними ознаками мови, територн, хронолог!!, носив нац!онально! культури, а також вивченням дол! фонду та документа теля його створення. Тому важливим е вщнесення до поняття сукупносп арх!вно! спадщини трьох великих масив!в, стосовно яких ддать р1зн! нринципи вщношення до арх!вно! украинки, проте вы вони повинш бути вщображеш як нац!ональна спадщина. В археограф!чному реестр! вони класифкуються, зпдно з р!зними пщходами, на матер^али, що е украшськими за походженням; матер!али сп!льно! спадщини; матер!апи, що стосуються Укра!ни.

8. Початок нового етапу розвитку арх!вно! справи (з 90-х рок!в) пов'язаний не лише з! змшою ¡сторично! парадигми, - Дещеолопзащ-

ею ¡сторичних энань, незалежтстю УкраТни ) нсобхщшстю розробки ново! стратеги в арх1вшй справ1 та ¡сторичних дослщженнях, розвит-ком проблем археограф1чного опрацювання спадщини, - вш харак-теризуеться також бурхливим розвитком нових шформащйних технолопй, як\ дозволяють розробляти зьистовт аспекты проблема доступу до /нформацп.

9. АРУ мае фулкци археограф!чного дов1дника, що передбачае наукове щлеспрямопане предметне опрацювання групи документе. Цей стушнь включае за вертикальним зр1зом ус! форми опнсу шформацн та вс1 можлив! класифшацн документальних систем та дохументно! шформацн, як! можуть бутн викорисгаш залежно В1Д принципу, покладепого в основу довщника.

В основу ж структурн описово! археографКшо! стати покладеш принципи категор1ального амал1зу, що пайб1лыи властнво природним шформащйним якостям документ!в та документальних систем як шформацШних явищ. Структура археограф!чного онису для АРУ передбачае илсть сфер археограф1чного опису за принципами категор1алыюго анашзу: джерело походження, зм1ст документе, часов} та просторов! координата, матерг'альний опис, доля документе, що закладен! у фасетну класиф)кац!ю (предмет, матер!я, д!я, час, прост!р). Така класифжащя дозволяе створити ун!кальний науково-дов!дковий апарат до системи у вигляд! авторитетних баз даних на установи та ¡мена, як! дають можливтть провести повну ¡дентифжащю укра!нсько1 национально! спадщини.

10. Дов1дков1 та шформащйш системи археограф!чного типу створюються за предметно-тематичннм принципом, враховуюгь ар >вш класифжаци 1 супроводжуються дов1дковими базами знаш. позадокуменгно! ¡нформацп, а тому набувають самосп'йно! докумен-тально-шформащйно! пшност! як нацюналышй ресурс У кран ¡и.

Основш положения дослщження викладеш в публжащях:

1. Доля украшських культурних цшностей пщ час друго! CBiTOBOi BiDHii: Вшшщення apxieiB, б1блютек, музет. 1-е вид. - К., 1991; 2-е вид. - Лыив, 1992. - 102 с. (У сп:вавторств1 з П. Kemiefli Гр1мстед).

2. Нацюнальна apxiuna спадщина Укранш та державний реестр "Археограф1чиа Украинка": ApxiBiii документальш ресурси та науково-шформащйш системи. - К., 1995. - 354 с.

3. Каталог документ з icTopii Киева XV-XIX ст. [Археогра-ф1чний реестр магдебурзько! документаци моста].- К., 1982,- 202 с. (У cnmaBTopcTBi з Н. Яковенко).

4. Заруб1жн1 джерела про KhibXIII- сер. XVII ст. // Укр. ¡ст. журн,- 1981. - №12. -С. 31-41.

5. Джерела з ¡сторично"! географп Украши перюду феодал1зму // 1ст. дослщження. Впгчизняна ¡стор1я. - 1982. - Вип.8. - С. 21-28.

6. Кшв на картах XV-XVIII ст. Ц Кит. - 1985. - N"1. - С. 148156.

7. Невщом! документа з icTopii apxiBiioi справи на Украпн в XVIII ст. // Арх. Укранш. - 1984. - С.56-59 (У сшвавторств1 з О. Барбаруком).

8. Украинские акты Литовской метрики XV - середины XVI ст.: Историко-географический аспект // Литовская метрика: Тез. докл. межресп. науч. конф. Апр., 1988. - Вильнюс, 1988. - С.12-15.

9. Акти адмшктра тивних межувапь кшця XIV - середини XVI ст. i реконструкция адмнистративно-територ1ального устрою украТнських земель // 1сторико-географ«чне вивчення сощальних i природних процеав на УкраГш. - К., 1988. - С. 89-94.

10. Проблеми видання Литовсько! i Волинсько! метрик // Украшська археограф; я: Сучасний стан i перспективи розвитку. Тези доп. Респ. наради. Груд., 1988. - К., 1988. - С. 115-119.

11. Pi3HOBHflHOCTi актових документа Литовсько! метрики // Проблеми прийняття кшьккних метод!в в анал131 i класифжацП джерел з вггчизняноГ icropii. - Дшпропегровськ, 1988. - С. 85-89 ( У cnieaBTopcTBi з С. Абросимовою).

12. Методичш рекомендацн по використанню документа Ли-товсько! метрики XVI ст. з курсу джерелознавства icTopii Укра-1ии.- К., 1987.- 52 с. (У сшвавторств1 з В. Страшком, М. Коваль-ським).

13. Республканська парада "Украшська археограф1я: Сучасннй стан 1 перспектив» розвитку" // Укр. ¡ст. жури. - 1989. - №6. - С. 146-150 (У сптавторстш' з О.ТодШчук).

14. Перспективт напрями роботи вщд1лу ¡сторк 1 теорп археографп та спорщнених джерелознавчих паук // Матер1али до розробки концепцп д!ялыюст! 1нституту украГнськоГ археографн: До Всеукр. паради "Украшська археограф1я сьогодш: Проблемп 1 перспективи". Кшв, 16-18 груд. 1992 р. - 1С., 1992 . - С.б-10 ( У сгшапторстги з Л.Дубровгяо/о).

15. Нащональна арх1вна шформащйна система (НА1С): актуаль-ш проблем» "Архивно! та рукописно!.Украинки" та шляхи створен-ня зведеко! базн даних на б1б/потечш", музе(1:п та архшш комекцН, фонди // Б1бл. в1сн.. - 1993. - №3/4. - С.58-64 (У сп!вавторств! з Л. Дубровшою, С. Клржьевнм).

16. У рамках проекту "Доля украшських культурних цшнос-гей, вивезеннх з Украши пщ час друго! св1тово! в1йни" // Арх. УкраТни. - 1993. - №1/3. - С. 80-84.

17. [Повернення арх!вно! спадщнни Украши: ироблеми архео-граф1чно! реесгращ! арх1шю1 "украинки" за рубежем] // Проблеми повсрнення в Украшу культурних цшностей. - К., 1993. - С. 20-25.

18. Мемор1альна археограф!чна експедиц!я по Чехо-Словач-чшп: Сшдами культурних цшностей, вивезеиих з Украши шд час друго! свково! В1йни // Укра!нський археограф1чний щоршник. - К., 1993,- Вип.2,- С. 437-445 (У сшвавторств! з Н. Яковенко, П. Кен-нед! Гр1мстед).

19. Бременський проект "Доля культурних цшностей, вивезеннх з СРСР пщ час друго! сштово! вМни" (ФРН): Камералып методики ! яроблеми дослщження ¡сторП арх!вних документе // Повер-нення культурного надбания в Украшу: Проблеми, заедания, перспективи. - К., 1995. - Вип.6. - С.251-260.

20. Сукупна арх1вна спадщина Украши: до проблеми зм!сту понять державного та нацюнального арх!вного фонду // Арх. Украши. - 1995. - №4/6. - С.42-61.

21. Документапьш ресурси нашоналыю! та державно! спадщини Украши: Б!блюграф!чна, кодикограф!чна та рхеограф1чка укранп-ка усфери дп та розмежування понять, // Рукописна та книжкова спадщина Украши: археограф1чш дослщження ушкалькнх архшних та б1бл10течних фон/пв. - К., 1995. - Вип.З. - С.4-21.

22. Нацюнальна архшна ¡нформащйна система 1 проблеми доступу до архтно! шформацн в документалышх арх1вних та шформацШ-пчх системах // Нацюнальна арх1вна ¡нформащйна система "Арх1вна га рукописна Украппкз' 1 комп'ютеризащя арх1вно! справи в Укра!щ: 36. наук, праць,- К., 1995 - Вип.1:1нформатизащя архшно! справи в Украли: Сучасний стан та перспективи,- С. 19-40.

23. Нацюнальна арх1вна ¡нформащйна система 1 "Арх1вна та рукописна Украинка" // Нацюнальна архшна ¡нформащйна система "Арх1вна та рукописна Украинка" 1 комп'ютеризащя арх1вно1 справи в Украши 36. наук, праць. - К., 1995. - Вип.1: 1нформатизащя архшно! справи в Укранн: Сучасний стан та перспективи.-С. 12-18 (У сшвав горста з В. Лозицьким, Л. Дубтовшою).

24. Проект комп'ютерного довщника "Археоб^блгобаза" як складова "Архшю! та рукописно! Украинки" // Нацюнальна арх1вна ¡нформащйна система "Арх!вна та рукописна Украинка"! комп'ютеризащя архшно! справи в Укранп: 36. наук, праць,- К., 1995.- Вип.1: 1нформатизашя арх1вно! справи в Украии: Сучасний стан та перспективи. - С.189-192.

25. Документальн! арх!вн1та шформацШт системи: до проблеми штеграцн '' Актуальн! проблеми розвитку арх!вно! справи в Укранп: Матер1али наради. Берез. 1995 р. - К., 1995. - С.54-67.

Boriak Gennadiy Volodymyrovych. Cabinet ("Kameral'na") Archaeography and Archaeographic Ucrainica: The Theory ami Methodology of the Actualization of Ukraine's Archival and Documentary Heritage.

The thesis submitted for a doctor degree (History) vvitli the specialization 07.00.06 - Historiography, Source Studies and кргЫн1 historical disciplines, M. Hrushevs'kyi's Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 1996.

This thesis investigates the theoretical problems of cabinet archaeography as an integral discipline within the complex of fields of historical source . :udies. It introduces and establishes the notion ol "Archaeographic Ucrainica" as a s-stem for the introduction of archival sources via their archaeographic description into scholarly and cuiturological usage. The concept of an Archaeographic Register of National Archival Heritage of Ukraine utilizing current computet technology is proposed.

Боряк Геннадий Владимирович. Камеральная археография и археографическая укранннка: теория и методология актуализации архивного документального наследия Украины.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.06 - Историография, источннко ведение и методы исторического исследования. Институт ухраинской археографии и источниковедения им. М.С. Грушевско! о Национальной академии наук Украины, Киев, 1996.

Исследуются теоретические проблемы камеральной археографии как целостной дисциплины в кругу наук источниковедческою цикла. Обосновывается понятие "археографическая унраиника" как система учета, описания и введения в научный и культурологический оборог архивных источников через их археографическое описание. Предлагается хонцепция Археографического реестра национального архивного наследия Украины (АРУ).

Ключов1 слова:

Камеральна археография, археограф1Чна украинка, археограф!чний опис, археограф1чний реестр.