автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Коммуникативно-прагматические типы высказываний со значением согласия/несогласия в современном английском языке.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Коммуникативно-прагматические типы высказываний со значением согласия/несогласия в современном английском языке."

ХАРКШСЬКИЙ НАЩОНАЛЬНИЙ УШВЕРСИТЕТ i\i. В.Н. Каразша

pro од

• I Г'Л

2 k т ^

РУДИК1РИНА МИКОЛА1ВНА

УДК 801.5 + 802.0

КОМУН1КАТИВНО-ПРАГМАТИЧН1Т НИИ ВИСЛОВЛЮВАНЬ 31 ЗНАЧЕНИЯМ ЗГОДИ/НЕЗГОДИ В СУЧАСН1Й АНГЛШСЬЮЙ MOBI

Спещалыпсть 10.02.04 - германсью нови

Автореферат дисертаци на здобугтя наукового ступеня кандидата фшшопчних наук

XapKiB - 2000

Г

Дисертац^ею е рукопис

Робота виконана на кафедр1 англшсько! фшологи Житомирського державного педаголчного ушверситету ш. ГФранка Мппстерства освни 1 науки Украши

Науковий кер!вник: доктор фшолопчних наук, професор 1Свеселевич Дмитро 1ванович, Житомирський державний педагопчний ушверситет м. 1.Франка, завщувач кафедри антйсько! фшологн

Офщшш опоненги: доктор фмолопчних наук, професор Колегаева

1рина Михашнвна, Одеський державний ушверситет ¡м.П.Мечнкова, завщувач кафедри лексикологи та стшпстики

кандидат фшолопчних наук Фролова 1рина Свгешвна, Харювський нацшнальний ушверситет )м. В.Н. Каразша, , доцент кафедри перекладу та англшсько! мови

Проввдна установа: Запор1зький державний ушверситет, кафедра теори

англйськсн мови, Мшютерство освгги i науки Украши,, м.ЗадорЬкжя

Захист вщбудеться 2ООО року о годиш на засвданш

спещал1зовано1 вчено? ради К 64.051.16 Харивського нацюнального ушверситету ¡м. В.Н. Каразша (61077, Харюв, пл. Свобода, 4, ауд. ).

3 дисертащею можна ознайомитися у Центральнш науковш б1блютещ Харивського нацюнального университету 1м. В.Н. Каразша

Автореферат розюланий £е>£г-е/сц> 2000 року

Вчений секретар доцент Солощук Л.В.

спеща.таовано1 вчено! ради

Проблема мовленневого сшлкувания зав жди привертала увагу вчених. Мовленневе сшлкувания, зокрема, е об'сктом вивчення лшгвютики. 1сторк лн1гв1стичних теорш знала декшька погадав на сутшсть мовленневого сшлкувания. Доактомовленнева Л1нгв1стика в особ! таких своТх представ «[«¡в, як логщисгги, психолопсти, стуктуралюти, представники формально!" (Фортунатовсько'О школи, представники генеративно'1 граматики (в першу чергу, Н.Хомський), кокцентрували увагу на дослдасенш синтаксичного р(вня мови.

I лише у 70-х роках XX столптя прагматичний поворот у сучасному мовознавств1 поклав початок новому напрямку, — актомовленневш прагматищ, об'сктом вивчення яко1 е зв'язок м1ж штенцюми людини та мовою-д1ялыпстю як засобом реашзацй" даних штенцш.

Серед усього диапазона можливих комугакативних штенцш, у досяптенш яких зацшавлеш учасники р^зномаштннх комушкативних агпв, нас передуим цшавить позитивна або негативна ошнка одним сшврозмовником мовного внеску шшого. Тому дане доопдження спрямоване на пошук та опис мовпих засоб1в передач! значения згоди/незгоди.

Об'сктом анал1зу е висловлювання з\ значениям згоди/вщмови в сучасшй англшськш мов1

Предметом даного дослдакения е комушкативно-прагматичш характеристики висловлюваиь з1 значениям згоди/незгоди 1 вщповщш комушкативио-прагматичш типи вказаних висловлговань, яю розглядаються не ¡зольовано, а в межах ;йалопчно1 едносп.

Актуальность дослщження зумовлена загальною ор1ентащею сучасно'1лшгвктики на вивчення функцюнального боку мови, на розумшня мови як д1яльноси, що служить засобом рсал1зацп штенщй шдивща. Таю штенцп завжда е особистюно спрямованими, тому аиал13 дослщжуваного явища лов'язаний з взаемовщгосинами комушкактт у мовленневому акп (МА). Актуальшсть даного доошдження, кр\м того, визначаеться недостатньою вивченютю тако'1 складно'1 1 одночасно досить загальновживано! комункативно'1 одиншд, як висловлювання з1 значениям згоди/незгоди.

Зв'язок роботи з наукоеими темами. Дисертавдю виконано у межах науково! теми "Проблеми дослщжелня словникового складу сучасно! англшськоГ мови", що розробляеться кафедрою англшсько! фшологи Житомирського державного педагопчного ушверситету ¡меш 1вана Франка (тема затверджена вченою радою Житомирського державного педагопчного умверситету шеш Г.Франка, протокол №7 вщ 22 лютого 1999 року).

Метою дисертацн е виявлення та описания уо'х комушкативно-прагматичних тип ¡в висловлювань, яю мають значения згоди/вадмови. Вщповщно до обрано'1 мети в дасертацп виршуготься таю заедания:

визначиги поняттевий апараг доыидження з урахуванням основних положень теори мовленневих акпв;

обгрунтувати визначення дослщжуваних висловлювань як окремого мовленневого акту згоди/незгоди;

видшити основш критсрп класифшацп висловлювань з1 значениям згоди/вщмови та створити, у вщтшдносп з цими крнтер1ями, комушкативно-прагматичну типолопю вказаннх висловлювань;

виявити особливосп зв'язку решпк у межах д1алопчноТ едносп з реактивною реплшою, вираженою висловлюванням з1 значениям згоди/вщмови.

Наукова новизна даного дисертацшного дослщження полягае в тому, тому, що в ньому вперше здшснено спробу дослщження висловлювань з! значениям згоди/незгоди як окремого мовленневого акту. Вперше розроблено комплексну класифшацшз мовних засоб1в реашзаш! мовленневого акту згоди/незгоди, в межах яко! проаналвовано як тигнзоваш, рекуренгш висловлювання, так 1 ви1ьномодельоваш структура 31 значениям згоди/незгоди. Вперше зд1йснено анадв мовленневого акту згоди/незгоди з урахуванням основних парамирв мовленневого акту та комушкативних ¡нтенцш мовця, зокрема.

Теоретичне значения дисертацн полягае у визначеши й анал1з1 мовленневого акту згоди/незгоди, що е певним внеском в розробку теори мовленневих акпв. У даному дослцркеню узагальнено й системагизовано знания про прагматнчш типи висловлювань, яю здатш реатзувати у мовлент значения згоди/незгоди. Результата дослщження можуть сприяти подалышй розробц1 проблем залежноеп вибору конкретних мовленневих ресурав В1Д екстралшгвютичних (сощальних та культуролопчних) фактор ¡в, вщ комушкативного типу ситуацп (ор1ентовано'1 на конфликт чи сшвпрацю).

Практична цшшеть дослщження полягае в можливосп використання його результат у курсах теоретично!' граматики англшсько! мови, у спецкура з теори мовленневих акт, а також на заняттях з практики англшсько1 мови з метою розвитку д1алолчного мовлення. 31браш у дисертацн прагматнчш щоми 31 значениям реактивно! згоди/незгоди можуть використовуватись у лексикограф^чних доошдженнях.

Особистий внесок здобувача полягае у розширенш уявлень про мовленнсв! реатзацп значения згоди/незгоди, створенш IX докладно! клаенфкацн, в опий структурно-

семантичних та прагматичних властивостей висловлювань 3i значениям згоди/незгоди та жкомога повному 3i6pamii зареестрованих в мовленш рекурентних одиниць 3i значениям згоди/незгоди.

MamepitvwM дослгдження е близько 2800 фрагмента худоясшх TBopiB британських та американських автор1в XX столгггя, яга мютять вислозлювапня 3i значениям згоди/незгоди. Корпус приклад!в одержано методом суцшьно!' виб^рки. Усього проаналповано 104 художш твори 60 британських га американських лисьменниыв.

МетодологЫною основою даного дослщження е принципи Д1алектики наукового тзнання, а саме: принцип систсмнося, який передбачае шзкання явища з урахуванням його складно!" BHyTpinntboi структурно!" оргашзацн та взаемозв'язку даного явища з шшими явищами об'ективно! дшсносп; принцип едноси форми i 3MicTy.

При виконанш робота використовувалась комплексна методика, яка включае традишшп методи лшгастичного анализу (методи сиостереження та опису), елементи контекстуального анал1зу, методи прагматичного анагнзу з урахуванням стввщюшення хпж мовним наповненням регипки та камерами учасниив комушкативного акту.

Назахист виносяться там осповт положения:

1. Висловлювання 31 значениям згоди/незгоди являють собою мовт одинищ, специф1чна функцш яких у мовленш полягае у виражент згоди або незгоди з решнкою стврозмовника.

2. Висловлювання 3i значениям згоди/незгоди € регипзашкю мовленневого акту згоди/незгода або негопозитивного МА. Мовленневий акт згоди/незгоди е актом вербальноТ взаемодн мовця i слухача, иокут явного метою якого е маркування сказаного сшврозмовником як такого, що вщповщас/не в!дшшдае дшсноеп або интересам (можливостям) мовця.

3. За способом реатзацй мовленнев! акта згоди/незгоди подшяються на:

* експлщитт та ¡мплщитш, в залежноеп вщ наявност1/вщсутносп у семантичшй структур! висловлювання семи очевидно! згоди, шдтвердження або очевидно! незгоди, заперечення;

* одноопвш та надсл!вш, в залежноеп вщ р1вня формально'1 оргашзаци дослщжувани х висловлювань;

* фpaзeoлoriзoвaнi та в!льномодельован1, в залежносл вщ усталеного/оказшналыгого (occasional) характеру мовних одиниць 3i значениям згоди/незгоди.

Вщповщно до основного семантичного забарвлення, фразеолопзоваш одиниц1 peaimaniï мовленневого акту згоди/незгоди /негопозитивш комушкативи/ подшяються на стверджувалып комушкативи, комункативи 3i значениям дозволу або згоди на виконання певно!' дп, комункахиви-компром1си, заперечувалып комушкативи, комушкативи 3i значениям незгоди на певну дш.

4. Мовлснневому акту згоди/незгоди, через його реактивний характер, притаманний пений зв'язок з вщпешдним шщатквним мовленневим актом. Це зумовлюе дослщження негатив!в та позитив1в в межах Д1алопчно'1 едност! з урахуванням ïx зв'язку (лексичного, структурного або семантичного) 3i стимульною решикою.

5. Залежно вщ типу комушкативно'1 установки, якою керуються комушканти— учасники MA згоди/незгоди, слщ розршштн згоду (незгоду)-«ивпрацю та згоду (незгоду)-конфл1кт. Категоричшсть у незго/ц характеризус даалог-конфлисг, а категоричшсть у зпщ - Д1алог-сшвпрацю. Аналопчним чином некатегорична незгода притаманна д1алогу-сшвпращ, а некатегорична згода - д1алогу-конфлкту.

6. У Д1алоз1, opicHTûBafioMy на конфл1кг, адресант мовленневого акту згоди/незгоди використовуе специф1чш стратеги комункативного захисту В1Д звинувачення (тобто, стратеги заперечення вихщного висловлювання): опозицШш структури, емоцшну згоду, безеумшвну згоду, альтернативш описи, стратегда "зникнення агентивностГ'. В ochobî таких стратегш лежить, по-перше, активне використання комункативного внееку сп1врозмовника у процес стлкування; а по-друге, намагания нейтрал ¡зу ваги найнебезпечнш1 елементи епшульного висловлювання на фош екешнцитного погодження з репшкою сшврозмовяика в цшому.

Структура роботы. Дисергащя складаеться 3i вступу, трьох роздшв, висновюв, списку використаних джерел та списку лпературних джерел, ям слугували MaTepianoM анализу. Загальний обсяг дисертацй становигь 174 сторшки тексту, у тому числ) основний 3mîct (вступ, три роздшн, висновки) - 155 сторшок.

У ecmyni обгрунтовуеться актуалыпеть o6paitoï теми, визначаються об'екг та предмет дослщження, формулюеться мета та завдання робота, и наукова новизна, теоретичне значения та практична цшшеть, викладаються основш положения, яга виносяться на захист.

Перший роздт метить ана:пз лгеератури щодо mîcîm негопозитивних висловлювань у систем! мовленневих акт!в, шформацпо про наявш в науковш Л1тератур] класифисацп реактивних решнк шдтвердження й заперечення та про найбшыи иоширеш

мовт засоби реал!задц значения згоди/незгоди. У роздш обгрунтовуеться справедливость твердження про ¡скування мовпенневого акту згоди/незгоди, а отже, 1 про дошльшсть видшення кр1м вадомих прагматичних типт речень ще двох тшш - позитиву та негативу; дослвджуються основш характеристики мовленневого акту згоди/незгоди.

У другому роздш наводиться класифшащя мовних засоб1в реал1задп МА згоди/незгоди, а також лексикограф1Чний aнaлiз комушкатив^в згоди/незгоди за даними найвадом1ШИх словншав розмовно\' англШсько\" мови.

Третш роздш присвячений взаемодп мовця 1 слухача у межах МА згоди/незгоди. У роздш дослщжуються вида зв'язнв регоиками обох комушкакпв, к комушкативш намори та тили комушкативяих установок (на сл1впрацю чи иа конфл1кт), якими вони керуються, беручи участь у МА згоди/незгоди. Значна увага придшяеться взаемодп комушканта у межах д1ачогу-конфл1кту. Кр1М того, у роздш розглядаються фактори, яю впливають на вщб1р мовцем конкретного мовного матер1алу (кулътуролопчш та сощальт).

У висповках сформульовано узагальнеш результата дослщжсння, окреслено можтш перспективи подальших дос.'нджень та викладено рекомендацП щодо практичного використання отриманих результатов.

Апробацш роботы. Основш положения й результата роботи обговорювалися на заседаниях кафедри ангшйськс» фшолош Житомирського державного педагопчного университету ¡мет1вана Франка (1994-1999 рр.), на Мжнародшй науковш конференцн молодих вчених "Актуальные поблемы современной лингвистики" (Мшськ, 1996), на III М1жнародшй науковш конференцн 1АТЕРЬ (Одеса, 1996), на IV Млжнародшй науковш конференцп 1АТЕРЬ (Харюв, 1997), на Всеукрашськш науковш конференцп "Проблеми методично"! шдготовки студеэттв-фшолопв у педвузГ' (Житомир, 1996), на Всеукрашськш науково-практичшй конференцн "Творче, практичне 1 критичие мислення" (Житомир, 1997).

Пуб.йкацГй Основш положения й результата доипдження вщображеш у п'яти статтях й п'яти тезах вистушв на наукових конференциях.

Основний зшсг робогя.

1Бд сутшстю прагмалшгв1стики у даному дослщжент розукпеться функшональний шдацд до анализу речения [Богданов В.В., Почепцов Г.Г., Сусов 1.П. та ш.], при якому речения являе собою елемент складно'1 надсисгеми, шдпорядковано!" у свош оргашзацп бшыд високому в iepapxi4HOMy вщношенш принципу. 3 ycix найближчих надсистем, елементом яких е речения, прагматику щкавить входження речения до надсистеми речения i мовець з його комуншативними намфами, а також до надсистеми речення i слухач з його комушкативними оч!куваннями [Сусов 1.П.]. Тому прагмал1нгвктика зосереджус увагу не на структурних особливостях мовних одиниць, а на Mcri, з якою вони вживаються. Комушкагивною метою висловлювань, яю досшджуються в дашй po6oTi, е шдтвердження або спростування стимульного висловлювання стврозмовника. Висловлювання-тдтвердження схематично прокоментуемо д1есловом "погодитися" (agree), а висловлювання-заперечення - дксловом "непогодитися" (disagree).

Осыльки зазначеш д^сслова, по-перше, е мовленневим вираженням названо! дп (е одночасно i Д1ао, i повщомленням про не!'), по-друге, решшуклъ певну немовленневу штенцш (шдтвердити або спростувати попередке висловлювання), по-трете, здшснгоють запланований вплив на стврозмовника (вжип, щоб вплинути на поведшку адресата), можна зробити висновок про юнування мовленневого акту згоди/незгоди. Тому кадал! ми розглядаемо висловлювання 31 значениям згоди/незгоди як прояв мовленневого акту згоди/незгоди, як негопозигивш висловлювання.

Пщ мовленневим актом згоди/незгоди ми розумкмо акт вербально! взаемодп мовця i слухача, шокутивною метою якого е маркування сказаного стврозмовником як такого, що вщнов ¡лагУне вщповщае дшсност! або нггересам (можливостям) мовця. Негошзнтнвний мовленневий акт палежить до класу реакгивких МА.

У першому роздш анал1зуються два основних класи мовних 3aco6iB, за допомогою яких можна досягти комуншативно!' мети шдтримати або заперечити реплку стврозмовника. Вони представлен! ексшнцитшши та ¡мплщитни.ми позитивами й негативами. Для ексхтацитних мовних засоб1в вираження згоди/незгоди обов'язковою е повна реалпацш в структур! речення елемент значения згоди/незгоди, в шпл1цигнш реакцп значения згоди/незгоди не отримуе словесного оформления в структур! речення.

Два шщнх класи мовних одиниць, яы здатн! передавати значения згоди/незгоди, розр!зняюгься залежно вщ ступеня усталенот таких одиниць i представлен! готовими

мовленневимк структурами (комушкативами) та вшькомодельованими утвореннями з ситуативним, факультативним значениям згоди/незгоди. Використовуючи у даному дослщженш терм1н "комушкативи", ми керувалися поглядами О.А.Земсько? на комушкативи (релятиви) як один з трьох KnaciB незмпших значимих сл)в росшсько! мови. О.А.Земська, в1дносячи до комушкатив!в слова i надыпвт утворення, визначае ix як неподшьш незм1нн1 одиниш, яга функцюнують у випиад самостшних висловлювань i вживаються в мовленш 3i значениям реакцп на слова сшврозмовника або ситуацию спшкування.

В1дпов1дно до р1вкя 'ix формально! оргашзацн, yci MOBHi засоби вираження згоди/незгоди подшяються на одноыпвш та надсл^вш (фрази та речения). Об'ектом значно! юлькосп дослдаень е саме односл1вш комуншативи.

Ще одним важливим аспектом достижения негошшггивних висловлювань с ix семантичне забарвлення. BiH дозволяе видимти одиниш 3i значениям ствердження, припущення, сумшву, невпевненоеп та заперечення.

Дотримуючись ycix вгацезазначених аспектов й деташзуючи кожен видшений тип, у другому роздш ми спробували створити повну та чггку систему висловлювань 3i значениям згоди/незгоди. Негопозитивш висловлювання подшяються на експлщитш та ¡мплщитш. Пщ сксшицитними засобами вираження згоди/незгоди ми розу\<пемо висловлювання, у семантичнш структур! яких присутая сема очевидно? згоди, шдтвердження або очевидно? незгоди, заперечення. Yci iirmi висловлювання ми вщюсимо до ¿мплщитних позитавга i нега-пшв. Екшшцитну згоду/незгоду виражають лише комушкативи, адже наявшсть семи очевидно? згоди/незгоди характерна для замкнутого ряду одиниць, яким притаманний високий ступшь рекурентностп "I believe if I'd have married you," Ma said, you'd have committed bigamy long ago." "More than likely." (H.E.Bates). "...Sonia mentioned your plans for Christmas dinner. Obviously you'd discussed it. " "Wrong! " he said crisply (M. Way).

1мшнцитка ж згода/незгода може виражагися як певними комуншативами: Не took а deep breath. "Five hundred a day." Jason didn't even blink. "Done." (J.Collins), "...that little fish wasn't about to eat us." "Little!" Sanders said. "That thing was at least seven feet long." "If it was five feet I'm the Kins of Spain. Water magnifies everything" (P.Benchley), так i вш>номодельованими утвореннями, яю передають значения згоди/незгоди ситуативно. TaKi утворення мають форму реактивних тишв. До таких тишв належать:

• Реплки-вадповвд, яю шформують стврозмовника про обставили, умови або причини згоди/незгоди, шдтвсрджсння/ заперечення: "Excuse те, "said the man, "but is Mr Jimson dead?" "Last week, " I said (J.Cary). "Come on, " Jim said, "let's have a cognac." "Comae makes my heart thump" (J.Redgate). Taici реактивш решики М1стять не власне згоду або в1дмову, а лише обставини чи умови, за яких вщбуваеться певна реакщя. У висловлюваннях такого типу саме взаемозв'язок стимулу та реакцп надае остакнш статусу позитива або негатива.

• Регапки-вдаовда, яю шдтверджують або заперечують зм1ст решики-стимулу в перебълыненш чи зменшенш формп "You're sure you're an expert at this? " She twinkled. "The best" (F.Michaels). "No problem at the gate? " Wager asked. "Not even a sneeze" (J.Redgate).

• Реплши-вщповш, що мають значения компромку, поступки: ... "I saw Hurstwood today, and he wants us to go to the theatre with him..." "We'll go, won't we? " "If you think so, " she answered (Th.Dreiser).

• Решпки-вдаовцц, яю пщтверджують або заперечують ¡дего реплши-стимулу, посилюючи свою реакцт пор^внянням: "Can you keep your mouth shut?" 'e asks me. "Like a clam." says I (W.S.Maugham). TYRONE. You weren't in your right mind...—You were drunk. EDMUND. I was stone cold sober (Eu.O'Neill)

• Реплжи-вщповад ¡з субстантивованими сполучниками та деномиизованими ¡менкиками як 3aci6 вираження ¡мплщитно! незгоди: "...sugar, you are here on one of the most beautiful islands in the world. And I am not letting you go anywhere until I have personally shown you around." "But—" He placed a finger on her lips. "No buts " (J.Collins).

• Реактивш реплши, що шдтверджують або заперечують решпку-стимул, використовуючи частицу складного речения, яка починасться сполучником сурядносп або тдрядностг. MARY. ...It wasn't until after Edmund was bom that I had a single grey hair. Then it began to turn white. TYRONE. (...) And that made it prettier than ever (Eu.O'Neill) "I'm here", he offered after a few more bites. "Because I'm sick", she replied. "Because I was worried about you " (A.Broadbrick).

• Висловлювання, ям зазнали прагматичного транслонуваиня, тахож здатш перейти до розряду ¡мплщитних позитивов або негатив1в, перетворюючись при цьому з прямих на непрям! мовленнев1 акти (за Л.М.Медведевою), чи з

буквальннх на небуквальш МА (за Л.П.Чайкою). Основними прагматичними типами речень, як1 вн ас л ¡док прагматичного транспонування значень, можуть реалгзовувати значения згоди/незгоди, е квеситиви, констативи, директиви: BEATIE. Are you going to live in this house all your life? JENNY. You gonna buy us another? (A. Wesker). Then he said, "Let me use your phone, will you?... " "Help yourself". Jim said (J.Redgate).

1мшнцитно виражати заперечення можуть i деяга морфолопчш категорп. Вони реал1зуються в стверджувальних структурах, при цьому стверджувальне значения висловлювання частково нейтралхзуеться. Так, умовний cnoci6 Д)сслова стае засобом вираження ¡мплщитного заперечення завдаки свош здатност) описувати не реальш, а уявт факти: "It's a progressive disease, Mr.Amberville." "Forgive me, Doctor, but couldn 't it possibly be something else? " "I wish it could be " (J.Krantz).

Видо-часов! форми також здатт надавати незаперечним структурам заперечного значения. Д1еслопа тривалого виду можуть виражати ¡мшпцитне заперечення в незаперечних структурах, осктыш вони описують д1го в динамвд, в розвитку, а не як заюнчену: SHOGO. Have you taken hostages? PRIME MINISTER. We're taking them sir (E.Bond). Аналопчне явище cnocTepiraewo i у висловлюваннях з доесловами у минулому naci, який не е реальшспо для тепершнього, i тому легко набувае значения нереальности "Is he married? " General Brook asked. "He was ", MacNeal said... (J.Redgate). На в1дмшу вщ минулого часу, Tenepiiimm час Д1есл1в не мае передумов для надання описувашй дй значения нереальное^, i реактивна реплша набувае значения згоди, шдтвердженпя: "Соте back to bed", Joannie said. She lay back down and pulled on Jim's hand. "I thought you were sleepy", Jim said. "lam", Joannie said (J.Redgate).

ГНсля розгляду мгсця готових мовних одиниць (комункатив1в) у систем! 3aco6iB вираження згоди/незгоди були визначеш ocHosHi категор1альт ознаки комуншаишв: 1) i'x специфична фуншдо як самостшних штонацшно оформлених пеподшьних утворень; 2) сшльне значения реакцн на сусщню реплку або дану ситуашю; 3) i'x рекурентне використання у закршлених актомовлешевих контекстах. Функциями комушкатив1в у мовлешп е: комушкативна (реал13овуютъ проиозицшяу шформацпо, повщомляють про не!' адресата), прагматична (впливаюгь на адресата, шдказуючи йому ракурс сприйняття шформацп), експресивна (виражають певний психолопчний стан адресанта). На нашу думку, як односшвт, так i надсл1вш щюми в1дпов)даютъ зазначеним категор1альним ознакам комушкапдав i здатш виконувати i'x слецифгап функцн. Таким чином,

керуючись визначенням, яке вщюсить до вдоматики yci вида вторинних експресивних номшашй незалежно вщ р1вня Yx оргашзаци, за прагматичш ¡дюми ми приймаемо OKpeMi слова i надствш угворення, ям вшдовщаюгь вищезгаданим критер1ям. Лексикограф^чний аиа.тиз комушкатимв згоди/незгоди показуе, що словники ¡дшм англшсько1 мови мктять единиц) ycix трьох piBHiB.

Прошарок одиослшних комушкатив1в згоди i незгоди представлений такими одинидями, як absolutely!, naturally!, positive!, O.K., capital!; rubbish!, nuts!, rot! та iH. Ha piBHi надсл1вних комуншатив1в зустриашо вдюми for sure, without question, just the ticket, just what the doctor ordered, and how!, not half!; not for a pension!, not for all the tea in China!, no dice!, no go!, all in the eye!, when two Sundays come together, till a blue moon та iH. Комушкативами наступного piBiia с рекурентш речення, яга передають значения згоди/незгоди: I didn't fall off a Christmas tree, I am notfrom Missouri, d'you want jam on it?, thank you and good night!, orchids to you, dear!; you've hit the bull's eye!, that's the ticket!, it's a go! та iH. Слщ вщзначити ряд мовних одиниць, представлений у словниках щомою "Can a duck swim?!" 3i значениям "Yes, of course!; obviously!; well, naturally!". Однак у художнш jiiTepaTypi цей ряд продовжують таы ¡дшми як Does Streisand sing? (J.Collins) та Do chickens have lips? (M.Atwood); "What about a car?" "Would a chauffeured Cadillac be suitable? " Does Streisand sing? This was turning out to be too good to be true (J. Collins).

Негопозитивш висловлювання, як i реалтавдя будь-яко! iHiuo'i мовленневог дн, функщонують у межах певно! д^алопчно! едносп (Д£), що за Teopieio flianory е елементарною одиницею спшкуваиня. Тому, ввдповщно до трьох вщомих титв надфразового зв'язку Mi ж рсгипками у д1алсш (структурного, лексичного та семантичного), маемо три тили д1адопчних сдностей, ян мктять позитиви або негативи у склад1 реактивно! ре1шки. Розглянувши yci типи таких ДС, вважаемо за необх1днс зазначити, що над фраз oui зв'язки м)ж решйками ДС здебшьшого гснують не у чистому вигляда, а у взаемопосднанш.

Реашзащя МА згоди/незгоди найчастше вщбувасться в одному з вид!в доалолчно! едносп - у д1алоз1 "питания - шдповщь". У.Ленерт говорить про юнування чотирьох стандартних комплеюпв, утворених стимулами - питаниями та реакшями - вщповщями: 1) довщкове запитання — шформативна вЦпоащь; 2) люб'язне запитання — люб'язна вадповщь; 3) стратепчне запитання — стратепчна вщповщь; 4) запитання-прохання — ввдповадь-ди. Позитиви та негативи, як показуе дослцркення, вживаються в ycix цих комплексах: 1) DOALTY: Не saw the crops in Port? BRIDGET: Some. (B.Friel); 2) "Mornin',

Sam", he said softly. "Mornin"\ Sam replied, squinting at Packer. ... "It's gonna be a hot one", Packer said, the usual early morning greeting. "Wait till August", Sam said, the standard reply to the usual early morning greeting. "You okay?" Packer asked. "Never felt better" (J.Grisham) (позитивна реакшя, виражена заперечною конструкщею, е дюб'язною вщповщдю, яка мктить не реальну ¡нформацпо, а лише оч1куваний стврозмовником сощальний штамп. Це доводить i контекстно оточення двох останшх решпк flianory - usual, standard, - i макроконтекст роману, де Сем - вбивця, якому до виконання смертного вироку залишився один мкяць); 3) "You 're gonna let a twenty-six- year-old kid take your case?" This irritated Sam a bit. " I don 't exactly have lots of choices at this moment in mv life" (J.Grisham). Щодо хомбшаца "запитання-прохання — ввдповщь-д^я", го, осильки реакшя у данш сдносп не мае мовного вираження, вона не становить штересу для даного дослдження. Отже, позитиви i негативи вживаються у сгандартних комплексах, утворених стимулами-питаниями й реакгпями-вЬтповьдями, функцюнуючи як шформативиа в!дпов1дь, люб'язна вщповщь i як стратепчна вщповда.

Оскшьки згода/незгода розглядаеться у данш po6oTi як мовленневий акт, а мовленневий акт - як складова д1алопчно1 едносп, елементаршй' одиниш спшкування, то за 0CH0BHi параметри МА згоди/незгода приймаемо: фактор мовця, слухача, акту висловлювання, пропозиционального 3MicTy, нам!ру (мтенци) та мети.

Вщовщно до позидн мовця та до описаних вшце надфразових зв'язюв позитив® та негативш у межах певно! д1алопчно'1 едносп, слад розр1зняти таю типи негопозитивних висловлювань, як протиставт негативи й лоясшовалып негативи. Основою \'х диференадацн е характер смислових зв'язюв лнж стимулыюю та реактивною реплжами МА згоди/незгоди. У випадку жорстхого спростування, протесту, вщмови, побудованих за принципом контрастування аргумента, мае лпсце використання у данш ДС протиставного негатива: STEPHEN: In other words? Some men are honest and some are scoundrels. BARBARA: Bosh. There are no scoundrels (B.Shaw). При вживаяш пояснювального негатива негативна реакция у ДС виражена висловлюваниям 3i значениям причини або мотиву вщмови: "I tell you, Mister Charlton, you come in and have a bite o'dinner with us. No, no trouble. Tons o' grub -" "I've eaten. thank you. I've eaten" (H.E.Bates).

Аналопчним чином слщ диференцшвати й позитивш висловлювання на протиставш, коли принцип жорсткого контрастування аргуменпв реал1зуеться через шдтвердасення зм1сту попсреднього висловлювання власним аргументом (JIMMY. You're too ignorant. CLIFF. Yes, and uneducated (J.Osbome)), та пояснювалып, яи виконують функцто

обгрунгування наслдау, причини згоди або тдтвердження (Sanders looked at Gail. "You killed one?" "I didn 't mean to. I had no choice " (P.Benchlev)).

Пщсумовуючи особливост! структурного складу MA згоди/незгоди, можна видшити таю вщмшт характеристики негопозитивного мовленневого акту: 1) зв'язок позитива/негатива з р епл i ко ю- ст имудом (пояснювальний чи протиставний); 2)посткомушкативна сила позитив1в та легатетав (яйцо оргашзатор негоиозитивио1 реплиси погоджуеться або не погоджуеться на виконання певно'1 ди, на надання або ненадання певно'1 шформаци, то пкля реал1зацп даного МА вш повинен оргашзувати свою дкльшсть таким чином, щоб сшввщнести cboi ди з тими вимогами, яю накладаютъ на нього висловлеш ним зобов'язання).

Ввд типу установки, якою керуються комуннсанти у д1алопчному мовленш, залежить проткання д1алогу як конфл1ктного чи як такого, що спрямований на сптпрацю. Ц1 типи диалогу р1зняться не лише щформащйяим 3MicTOM, лексичним наповненням та штонацшною оформлешстю, але й стратегиями комушкативного впливу. Так, у даалоз!, спрямованому на конфликт, може реаизуватися такий вид незгоди на звинувачення, як застосування олозицшних структур, коли ресурси решики сшврозмовника використовуються для побудови власного вис.товлювання, метою якого е спростування попереднього мовленневого утворення: "What are they planning to do with Sam?" "Execute him." "Execute, gas, exterminate, kill, call it what you want. But it's murder, Carmen. Legal murder. It's wrong, and I'm trying to stop it. It's a dirty business, and if I have to bend a few ethics, I don't care." "It stinks." "So does the gas chamber. " (J. Grisham)

Оргашзатор передостанньо! решики "It stinks", Кармен, pi3KO засуджуе позицио шшого сшврозмовника, Адама. Адам, вживаючи граматичну структуру So does..., штпщгтно погоджуеться з думкою сшврозмовника (It (bending ethics) stinks), але змшюе предмет, з яким пов'язаний присудок. Оиозицшш струкгури завжди прикршлюються до стимульного мовленневого утворення, перетворюючи йога ировщну ¡дею у повну протилежшеть тому, що мав на уваз! мовець.

1ншим видом емфатичного заперсчення у суперечщ е емодшна згода як крок до подальшо1 незгоди. В аргументативних едносгях чергуються згода та незгода. Для того, щоб розр1знити Д1 явшца, потр!бно дещо бшьше, шж просто знания лсксики. Як ввдомо, конфдктуюч! сторони inofli виражають емоцшну згоду (wonderful! або oh, sure!), але ми не сприймаемо це як погодження з поглядами опонента - навпаки. У д!алоз1 конфлжтного характеру, чим емоцшншгою с згода, там ршучше вона штерпретуеться як

крок до опозицп. Щодо контексту шдтримуючого характеру, то в його межах ршгуча згода штерпретусться шдпошдпо.

Явищем, спорщненим з емоцшною згодою, е безсумшвна згода. Як св^дчить анал1з шгостративного матер1алу, згода без вагань в аргументативному контекст! е, як правило, кроком до незгоди. Чим бшьш неохоче висловлюеться згода шдчас суперечки, тим ймов1рнш1а п трансформац!я в поступку, i навпаки:

"I hope you 're not going to be difficult, Sam."... "Difficult? " Sam asked. "Why would I be difficult? I intend to cooperate fully with the state while it goes about its business of killing me. I'm a good patriot. I would vole and pay taxes if I could. I'm proud to be an American ... and at this moment I'm still very much in love with my precious state, even though it plans to gas me. I'm a model prisoner, George. No problems out of me. " Packer was thoroughly enjoying this as he waited at the end of the tier.... "I'll be back, " Nugent shouted angrily at Sam. (J.Grisham)

Вхдношення, в яких знаходяться комунжанти (Сем — в'язень, засуджений до смертно"! кари через газову камеру, та Джордж Наджент — його наглядач), зумовлюють про-пкання наведеного ¿¡алогу як opiem-ованого на конфликт. У такому контексп безсумшвна та неспод!вана згода у решпщ Сема вживаеться 3i значениям заперечення.

Одним i3 pi3H0BHfliB негопозитивного спшкування (тобто, взаемозумовленого обмшу решнками, одна з яких виражена позитивом або негативом), на нашу думку, е мовленнева ситуация звинувачення :: виправдання (як непогодження 31 звинуваченням). Такому виду мовленнево! взаемоди, як показуе достдження, також ггритаманш власш формули негативно! реакцн.

Альтернативш описи е одним з основних проявив реакцн непогодження 3i звинуваченням, суть якого полягае у перефразуванш звинувачуваним сл!в звинувачувача: The great man's suspicion was soon confirmed. Burke was seeing Roberta West regularly '...with so many detectives running around in the case, you could hardly keep your meetings with Roberta West a secret.' 'It's no secret, old chap! I just don't like making a display of my personal life' (E.Queen). У наведеному приклад верей звинувачуваного висвшпое поди пщ дещо шшим кутом зору. Таким чином, вщповщач захищае себе В1Д верен звинувачувача (яка може вкявитися бшьш шкщливою для вщповщача), уникаючи н прямого заперечення. Альтернативн! описи, i особливо Ti з них, яи вживаються з just та only, пропонують власну, менш кегативну ¿нтерпретащю потенцшно небезпечних !мпл1кацш решпки звинувачувача.

Ще одаiею захисною стратепоо, притаманною комушкативнш ситуацп звинувачення :: виправдання, е зникнення агентивноеп, яка полягае у занижены! звинувачуваним власно'а" активно! учасп в подшх, що обговорюються: 'Our information is that you and Armando were having an affair behind Mrs Armando's back.'... 'I... I don't know, really, howl got into it. It just seemed to happen' (E.Queen). Наведений приклад шюструе 3aci6, використовуючи який, звинувачуваний намагасться уникнути вщпов1дальност1 за своТ дн, одночасно погоджуючись 3i звинуваченням. У власнш штерпретащ!' подш, що сталися, звинувачуваний вщводить co6i роль лише стороннього спостершача; peajibHicrb подш при цьому не заперечуеться, але активна участь звинувачуваного старанно маскуеться.

Отже, flianory конфлжтного характеру (суперечщ, звинуваченню i т. д.) притаманш власш стратеги комункативного захисту: оггозицшш структури, емоцшна згода, безсумшвна згода, альтернативна описи, страгепя "зникнення агентивностг". В осков1 таких стратегш лежить, по-перше, активне використання комункативного внеску стврозмовника; а по-друге, намагання нейтрашзувати найнебезпечшип елементи стимульного висяовлювання при екышцитному погодженш з реплкою сгпврозмовника в цшому.

Анатз данях дослдассння доводить, що згода/незгода е явшцем структурно неоднорщним. 1снуюгь деюлька факгор1в, яй впливають на використання мовцем тих чи шших мовних засоб]в при передач! значения згоди/незгоди у конкретнш ситуацп спшкування. По-перше, явшцс згоди/незгоди з поглядами стврозмовника е явшцем культурно зумовленим i являе собою складову культурно} поведшки людини. Виб1р мовленневих pecypcie залежить вщ ступеня зацжавленосп комушканпв у предмет! розмови, найближчих ¡нтерактнвких щлей сшврозмовштав та сфери погодження/непогоджекня - з фактами чи з поглядами (при виокремлешп фактолопчних та скспресивних позитив1в/ негатив ¡в).

До того ж, мовленнев1 ресурси виб1рково використовуються учасниками комункативного акту вщлсдадно до конкретно! ситуацп спшкування, яка об'еднуе таю 6a30Bi фактори, як стать та стуншь знайомства. Анал1зуючи фактичний материал, можна дшти висновку, що, хоча icTOTHi вщшнносп М1ж мовою жшок та чоловшв висутш, все ж чоловки та жанки по-рпному вирипують питания, яш саме комушкативш ресурси використати у данш ситуацп. Щодо спшкування друз ¡в та незнайомих людей, найктотшшою вданапстю у використанш мовних 3aco6iB цими двома сощальними

групами е те, що при сшлкувант чужинщв негативна реазоня, як правило, викликае значне психолопчне напруження.

Як ноказуе лшпнстичний аншпз, згода/незгода з ¡деею сшврозмовника с. явищем. яке, з одного боку, пов'язане 3i структурами та стратепями процесу сшлкування, а з другого боку - з сощальними та культуршми структурами та процесами. Отже, при вивчешп цього явища не слщ обмежуватися лише набором грамагичних правил, стшнстичних Bapiauifi, характеристик мовленнсвих акпв. Дискурсний анал1з мае mîcthth елементи сощального та культуролопчного анал1зу. Саме тому розглянуп в данш дисертацн проблеми можуть одержати подальший розвиток у працях, спрямованих на контекстне дослдаення процесу сшлкування (розумиочи гпд контекстом не лише м1жособиспсш, ситуащйт факгори взаемодн, але й сошальне га культуролопчне оточення мовленнево! д1яльносп).

Основш положения дисертацн ввдображеш в таких публикации:

1 .Рудик КН. Коммуникативы согласия/несогласия в современном английском языке // Питания германсько!" фшологн та методики викладання германських мов: 36. статей. -Житомир.: ЖДП1,1996.-С. 126-131.

2.Рудик И.Н. Коммуникативы согласия/несогласия в словарях идиом современного английского языка // Актуапьш питания романо-германсько! фшологн. Дослщження молодихвчених.-Житомир: Полн-рафша, 1997.-С. 63-69.

3 .Рудик I.M. Експлщитш та ¡мшпцитш засоби вираження згоди/вщмови, тдтвердження/заперечення в англшськш розмовнш mobî // BiciiHK Харювського державного ушверситету. - 1997.-№390.-С. 136-138.

4.Рудик I.M. Мовленнев1 характеристики кагегорш шдгвсрдження та заперечення И Bîchhk Кшвського лшгвктачного угаверситету. - Серк Фшологля. - 1998. - Т.1, № 1. - С. 126-131.

5.Рудик I.M. Незгода на звинувачення у д1алозьконфлнсп // Bîchhk Харювського нацюнальногоун1верситету îm.В.Н.Каразша.- 1999.- № 461.-С. 246-251.

6.Рудик И.Н. К вопросу об обучении акторечевым реакциям подтверждения/согласия и несогласия/отказа // Матер1али конференцн "Проблеми методично! подготовки студенпв-фшолопв у педвуз!". - Житомир. - 1996. - С. 60-61.

7 J.M.Rudyk. On Teaching Response Words of Consent and Dissent // 3rd IATEFL-Ukraine International Conference "English Language Teaching for the 21st Century in Ukraine". - Odesa. -1996.-P. 106-107.

8 J.M.Rudyk. Explicit and Implicit Ways of Expressing Consent/ Dissent in Modern English // 4th IATEFL-Ukraine Annual Conference "English in the 21st-Century". - Kharkiv. - 1997. - P. 107-109.

9.Рудик И.Н. Прагматическое транспонирование предложений в высказывания со значением согласия/несогласия, подтверждения/ отрицания (на материале произведений Б.Шоу) // Материалы научной конференции молодых исследователей "Актуальные проблемы современной лингвистики". - Минск. - 1997. - С. 40-42.

¡OJ'yduK I.M. Haдфpaзoвi зв'язки позитишв/iiегатиBiB у циисшй систем! критичного свиосприймання // Матер1али Всеукрашсько}" науково-практично1 конференци "Творче, пракгичне i критичне мислення". -Житомир. -1997. - С. 143-147.

Рудик I.M. Комушкативно-прагматичш типи виеловлювань 3i значениям згоди/незгоди в сучаснш анппйськш MOBi. - Рукопис.

Диcepтaцiя на здобупя наукового ступени кандидата фшолопчних наук за спещальшстю 10.02.04 - термансью мови. - Харывсышй нацюнальний утверситет ¡м. В.Н. Каразша, Харгав, 2000.

Дисертацио присвячено вивченшо комункативно-прагматичних особливостей виеловлювань, яга тдтверджують або спростовують решпку сшврозмовника в сучаснш англшеьюй м<ш. У робоп обгрунтована можливгегь визначенпя доыиджуваних виеловлювань як окремого мовленневого акту. Видшеио 0CH0BHi аспекти класифшацп виеловлювань 3i значениям згоди/незгоди та, у вдаовщноей з ними, встановлено комункативно-прагматичну типолопю вказаних виеловлювань на фош ix зв'язку з реплшою-стимулом. Описано вплив екстралшгвютичиих фактор1в на функшонування дослщжуваних одиниць.

Ключов1 слова: англшська мова, згода/незгода, мовленневий акт, комушкативно-прагматична типолопя, решпка-стимул, екстралщгвктичш факгори.

Рудик И.Н. Коммуникативно-прагматические типы высказываний со значением согласия/несогласия в современном английском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена разновидностям реализации речевого акта согласия/несогласия, ■— негопозитивным высказываниям. Последние в работе понимаются как речевые действия адресата, которые являются реакцией на предыдущую реплику собеседника и призванные либо поддержать её (в случае позитивов), либо опровергнуть её (в случае негативов). Значение согласия/несогласия присуще реактивной реплике. Организатор стимульной реплики выступает в роли адресата речевого акта согласия/несогласия. Поэтому даный речевой акт (РА) относится к ретроспективным РА.

В работе анализируются основные типы языковых средств, с помощью которых можно достичь коммуникативную цель поддержки или опровержения реплики собеседника, выделяются критерии классификации этих средств. В работе представлена коммуникативно-прагматическая типология высказываний со значением согласия/ несогласия. В зависимости от наличия или отсутствия в их семантической структуре семы очевидного согласия, подтверждения или очевидного несогласия, отрицания, позитивы и негативы подразделяются на эксплицитные и имплицитные.

В зависимости от устойчивого или окказионального (occasional) характера исследуемых единиц, выделяются негопозитивные коммуникативы и свободномоделируемые образования со значением согласия/несогласия. Свободномоделируемые образования передают значение согласия/несогласия ситуативно. Основными категориальными признаками коммуникативов в работе признаны: 1) их функция как самостоятельных интонационно оформленных неделимых образований; 2) общее значение реакции на соседнюю реплику или конкретную ситуацию; 3) их рекуррентное использование в определённых акторечевых контекстах. Руководствуясь определением, которое относит к идиоматике все виды вторичных экспрессивных номинаций независимо от их синтаксической структуры, прагматическими идиомами (коммуникативами) в исследовании признаются как отдельные слова, так и сверхсловные единицы, соответствующие указанным критериям.

Следующим аспектом исследования высказываний со значением согласия/несогласия является основная семантическая окраска негопозитивных коммуникативов.

В связи с реактивным характером негопозитивных высказываний последние исследуются в работе на фоне их связи с репликой-стимулом, в рамках диалогического

единства. Не связанные между собой отдельно взятые реплики приобретают законченный смысл лишь при рассмотрении их в едином диалогическом пространстве. Реализация РА согласия/несогласия чаще всего происходит в одном ю видов диалогического единства -в диалоге "вопрос - ответ". Результаты исследования показывают, что в вопросно-ответных комплексах позитивы и негативы функционируют как информативный ответ, любезный ответ и как стратегический ответ.

От типа установки, которой руководствуются коммуниканты в диалогической речи, зависит протекание диалога как конфликтного или ориентированного на сотрудничество. Эти виды диалога отличаются не только информационным содержанием, лексическим наполнением и интонационным оформлением, но и стратегиями коммуникативного воздействия. Так, диалогу конфликтного характера (спору, обвинению и т.д.), присущи собственные стратегии коммникативной защиты от обвинения: оппозиционные структуры, эмоциональное согласие, неожиданное согласие, альтернативные описания, стратегия "исчезновения агентивности". В основе таких стратегий лежит, во-первых, активное использование коммуникативного вклада собеседника в процесс общения, а во-вторых, попытка нейтрализовать самые опасные элементы стимульного высказывания на фоне эксплицитного согласия с репликой собеседника в целом.

В ходе исследования был выявлен целый ряд единиц, которые эксплицитно или имплицитно в определённом языковом окружении могут выражать значение подтверждения или опровержения реплики собеседника. Выбор определённых языковых средств в конкретной коммуникативной ситуации обусловлен культурологическими и социальными факторами (полом и степенью знакомства коммуникантов).

Ключевые слова: английский язык, согласие/несогласие, речевой акт, коммуникативно-прагматическая типология, стимульная реплика, экстралингвистические факторы.

Rudik I.M. Communicative-Pragmatic Types Of Utterances Expressing Agreement/Disagreement in Modern English. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology by speciality 10.02.04 - Germanic Languages. -Kharkiv V.N. Karazin National University, Kharkiv, 2000.

The dissertation explores communicative and pragmatic properties of English utterances, recognizing or opposing initial assessments. Utterances expressing agreement/disagreement are defined as cases of a specific speech act and classified according to the main functional-

pragmatic criteria. This study investigates agreement/disagreement within a context connected with a previous speaker's remark. It suggests that agreement/disagreement be viewed as culturally and socially conditioned.

Key words: English, agreement/disagreement, speech act, functional-pragmatic typology, initial assessment, cultural and social factors.