автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.04
диссертация на тему: Концепция и поэтика художественного психологизма в романах А. Мердок

Полный текст автореферата диссертации по теме "Концепция и поэтика художественного психологизма в романах А. Мердок"

РГ6 о

2 1 МР

АКАДЕМ 1Я НАУК У К Р А I Н И 1НСТГОТ Л*ТЕРАТУШ 14. Т.Г.ШЕЗЧ5НКА '

На правах рукопису

ЮЯ11ШВК0 Галина Еасилхвка

ЙШЦЕПШЯ 1 ЕОЕТЙХ» ХУДСЖ!ЬОГС> психологизм В РОМАНАХ А. МР.гДОК

10.01.04 - Литература зарубххнкх кра!!н

АВТОРЕФЕРАТ

дисертапП на здобуття науковопо ступеня кандидата фхлолсгхчних наук

Ни?Е - 1994

Дисертацтею к рукопис. Робота викокана на кафедр! зарубтжнох лттератури Днтпропетровського державного университету

Наутавий кертвняк: доктор фтлолсгпщих наук, професор

Л Л;. СКУРАТО БСЬКА

Офгцтйнг опояедти: доктор Зглолс. ¿ших наук, пр.афесор

Т.Н.ДШСОЕА

кандидат- фхлологтчних наук, доцент

НЛЗДДУКТ2Ж)

Провтдна оргащзэшя:гш!всъкий держазний тнстмту театрального мистецтва гмЛ.К.Карпенка-Кярого

Зяхист втдбудеться "----" | 1994 р.

кг Зосгдакнг спецталгзовансг вчено1 ради Д 01.24.01 при 1нотигутг лггератури гм.Т.Г.Шэвченка АН Украгни за адресов: 252001, Кит в, ву.ч.М.Грушегоького, 4.

3 яисертам1".п можна ознайомитися в бтблтотецт 1нституту лттератури хм.Т.Г.Шезченка АН Укратки.

Автореферат роз1с.-атай "_"_1994 р.

Биений секретер спецгалпз-аано! вчено'1 ради //Я /,ъ>'¿-г^-^У 0Л.ГАШ1ЧЕРУ

М^ /

/

Робота прясвячека дослгдженню тжпозмх для сучасного анг-лхйсьного роману ряс художиъого психологизму, якт розглядшоть-ся, пера за все, в аспектт автореько? яоетики, в конкретному втхленнх в творчсстх Añpio Морде к, Анал рушься пгзнт ремами pijowcf сучасно? англхйсьтЯ пнеъменгшд в зхстявлеши з ран-» hímh. Таким чкнсм,простеяу»тъся становления та еэолтацтя кон-цепщ! Я поетикк х-удожяього. пскхолг—i.3vy в тзорчостг А.Меряок, причешу аяцентуяться й те, що е загалъним для англхйсьяого роману на сучасяому етащ, Я хнднзтдуальняй внесок Л.Мердок.

Micqe А.Мердоя в лхтературному лроцебт наших част в внзяа-чаеться не ттльга? тим, що воиа с вндатним ромгнтстом, але i И фtяocoфcъкиm трактатами i есехстихою на етикс-естетячн! теки» не будучя творцем вл-эсно! фглгеофсьхо! сксте -и, А»Мердо.к, ученная видатного фтлоссфа Л.Вхтгеяштейна, доелгдккця i критик' екзхсте^ххалтзму Ж.-Я.Сартра, "сп1вбестдявтя" таких "лвдей з

6oriB" /XI висл1з/, як П-.атон i Кант, •"•есь час перекупав в сфер i в i: ль но го пошуковего оперуваккк дуяно» /а це - езна-ха фхлософа/, а не тхлькк у cdtepi-створекого нею самою худож-нього cBÍTy /еуттяяз ряса рснангсга/.

Звгдси Я вкник2R прозхдна даскус+йна проблема критично? мердохгганиг чп Мердок-фглософ прясутия э тверах Мердок-худоя-ницт; герог й ситуацх? Мердок - це тлжстрвцхя до фглософсыгах доктрин чи це евтт, якому пригамакна худояия сзмост1Йнтсть /М.Бредберх, Ф.Кермоуд, Р.Рабгнсвид, П.Сугиден/?

Ыа одному полюс! - вивчвння ^омашв А.Мердок як фхлссофсь-ко-псяхолог!Ш!их, на другому - як "роману тдей". Сама Мердок проти"реману гдей", який зве сухою "кшштвлевоп" конструкц1вю. Дхйсно, для реману хдей суттсвим е перевага кокцелцт?, фхлософ-cbKOf сумки над жкттпблм МБтерхнлс», передувпная доктрин», щодо яке? геро? та сктуацг? вяступають як глюстрацгГ. Мердок, на вгд-мтну зXI цього, наполягав на приоритет! дхйсностх як фхлоеоф-эвтор трактаттв, i вхдтворяп життя в Й0"з рхзномахткостх Я ба-гатстзх - як худохакк, волхп виводлти "фхлософхя" 3 життя, a hs при тяга«; «кття иа потребу фхлософх?.

Аналхз теоретачвкх г "робечнх", реалхзоваккх у .романах, • принцип i в психологизму А. Мердок, но непгу да/к;-, здагний вкевг. тата х цю диснусхйцу проблему.

Мердок - свхдсиий захненик традицхй реглхзну в лхтер-турх. Але в сферг худозмьогс псяхолсггэыу вона ня дсдеряуеться якогсь

певно! художнъся традицг5, втхяенох, налриклад, в творчостх Б.Скотта чи Ч.Дгккенса: передавати психику людинг перевагло через if зовкхшгао поведгпку /' "frOm the outside ia^. Для А.Мердок блтача тнва традихия, i®e розумгння психолопзму, а саме - та, що сформувалосъ в середин! XIX ст. J Дк.Мередхт, Г.Джеймс/ г стало подставою для сшливтсх ."радикальких експеримент1в"/вясл1э Дж.Дасхнберр/ початку XX ст./В.Вулъф, ¿Ьс.Джойс/: художник смт-ля во роз кривая "ведтргин^А обшр" людинк /trcm the icsidsout"/, робить видимим "те8тр"/зираз И.Лзббока/ хх свхдомостх, в не тхлъ-ки малюе if поведхьпу, мову, KepoEant розуном душе-вкт рухи.

Актуальность дисергац1йного д.-елх дження обуков-лена самою постановкой проблема: творчхстъ А.Мердок х худозкий психологг.зм привертаютъ увагу вхтчизняних г зарубтжких вчеких, ■але детального доадхдження гроыс, вхд рздчхх творхв до пхзнхх, ще мша, хоча потреба в цьому вхдчувавтьоя, Диекусхйнкм s пи-■ тання, чя романн А,Мердок яшгяютъ собою своярхднх эразки саме • -жанру психолог1чного /фх ооофсько-психологхчного, зз Еизначен-ням Н.П.Михальс^ко!/ роману, чи Hi. Дослхдження художнъого пек-хологхзку Мердск як сдь-iei з характеристик авторськох лоетккл, а не як озн"ки канру, може прояеккти це складне питания.

Новизна робота полягап в тому, що детальке дослхдження концепт? i поетики пскхоло" тз,.у в творчому дороб1"' Мердок, в динамхт, вхд ранмхх до гпзнхх роиан1В / ще hikhm детально не вивчеяих/, зяхйсыяэтться аперше.

Мета дослхдження полягаг. у виявленш свое-рхдностх коицепцхТ та поетики пснхологхзму Мердо.-. у зв'язку з трансформацхр.я традкцх" класичного психологхчкого роману XIX ст. /Ч.Дхккенс, Л.М.Толстой, Ф.М.Достоявсьпй/ i модернхзму /Д.Г.Лоренс, Дк.Дгойс, В.Вульф/, а також враховукчи ззсоби психологтз му в повояшс-у англхйськсму ромянх /У,Голдхнг, Дк.Фзулз/, в кон нретязацхг - шляхом зналхзу прози Мердок - самого поняття худ^г-нього психслогхзму як 1сторкко-лхтературхюго явища, шо в сучас-ному вхтчизняному яхтерат^рознавств! п проблемою дяскусхйною.

3 цього вищговав ряд конкретгегс з а в д а к ь :

— показат'« характер та мхру визчення худснього психолопз-му сучасного енглхйоького рсману, виявляючи та ксментуючя диску-схйнх аспекта;

- простежити в загальних рисах спхввхдкошешя пснхолопзму як худажнього принципу та проблеми героя, оповтдача, технхк*, жа

рових особливостей, проблематики сучасяого аншийеького роману;

- розгл...-гути властивостг поегаки художнього пейхологхзму Мердок у романах рхзулх жанровях модафткастй /соцхально-психо-*огхчному, фхлософеькоку/, виявити г.дихсгь та даференцтйовашсть поетигат пеихологозму а роман! вгд перпог особи-та в "об'йктив-н!й"опоз1дх;

- газначите характер хдейно-художт>о5 своергдкостх, есте-тичну пггпк?сть, специфику художнього пейхологхзму у -створеннг образу героя, образу автора, псияологхзсвано? рецеггцхт «итача деде з^бражузпних подхй, проблем, явкщ у рсмаках А.Мердок та мхецз них художнпс эр&буткхв у, резвитку сучасного роману.

Методологхчнх й теоретичн1 о с и о-в и дослхдження становлятъ впроблеих лхтературознаь чов наукою уявления про дхалек-гяку змгету га фор®, про гетеризм як засаду науковог методолоп!, про художкхй .кяясологтам як теоретико- х хсторико-лхтературну проблему. Робота грунтуеться на досягнекнях сучасшх деелгдникхв поетикя роману, геторг! Я тео~ рТ1 л1тературких кпкрхв.

Наукозо-практична цхннхеть робо-г и в тому» що вона розширт г доповмюе уянлення про эакеномхр-ност1 поетаки сучасяого англгйського роману г, зокрезла, роману А.Мердок, про иЕоярхднхсчть творчох канеря Мердок та рхзкоматт-нг Н вияви, ца мозге сприяти с/стертому яоелтдегения гтеегяки ,ху~ дожнього плхологхэму романнох фор?/и. Матерхали та бисновки ди-сертац?; ысжуть бути виксристан1 в курсах лекцтй з хстортт зарубежно! лхтератури XIX-XX стоить," з хсторгг й теерт? роману та при проведенн: семхкзргв х практичных занять,

Айробацхя робота здхйснявалаеь на ггхдеумнових нау-кових конференцхях Дныропетровсысого ун1вьротгт"у та Криворхзь-кого ледагоггчногс хнетитуту, конфе^еицх'т мелодия вчегах в Хнзти* тутх лхтератури хн.Т.Г.ШеЕченка АН Украхни /1989/, асесовзних наунових конферйнцхях у Днхпрспетронеьку /1589/, Схмферсполх /1989/, Москвх /1989, Г990/, у п'яга публхкацхях автора.

Дисертащя складап?ься з зстутту, чотирьох роздхлтв, вискоз-

К1В, б?бл!ох,раф11.

В с т у п Еизначап проблематику досл1-пкення» обгрунтовуе актуалънхеть, наукову новизну, практотну цхннхеть робота.

У п в р т о м у, теоретичному роздглх- "Проблеия поел«® психологизму х творчостх А.Мзрдок: дослхдяеие та. недсслхдггне"

розглядайться пслеятка щодо природи психологизму у эхтчизняноыу та зарубгяному лхтературознаЕствг, аналтгуптьск форми "я"-рсс-побтдг та !х роль у ; эетицх психологгэму, "непрямий вхльний сталь" як- одна з основних ознак психологизму, зирхзняються та о кре слягать сллди с кус I й нт проблеми творчостх А.','ердок, видгдент у працях вхтчиэняшх та зарубгжних лхтературознавцхв.

У другому роздглт "Становления поетики роману-1Нтроспекцх1 /"Пхд етттю", 1У54/" аналхзучться перший роман Мер-док, форми та семантике розповгдг вгд перко! особи в ньому й Т1 трансформац11 художнього психолопзму, що е наследном його реа-лхаацхх сам« через таку форму оповхдх, При ць-му виявляються такт особливое?: його поетики, як "аистанцхввання" героя вгд самого себе, що на буза- хнчоли форми гронхх чи самохронп, зумовле-ких жанрошм зв'язком цього роману з традицгяв англхйського ко-М1чного роману. У роботх цх особливостт перпогй роману Мердгч розглчдаються в иорхшяши з шзнхш романами,

В третье». р о з п л I "Рйси психологизму э ро-мякх з героем, ¡до розпсЕхла^ /"Дитя слово",' 19'*5/" сама роз-пов1дъ, що ведеться вхп особи героя, роягляцар.ться як форма його рс-ал1затх Пршципова вхдухпа втд роману "Пхд ехтт»" бачиться в тому, шо розпонхдь туг ^ не безг.осередня, о н'-чрямк форма вт1лен-кя психологх! героя, однэчосно - ХЬтер1 Бет г - переходить

у охлья скяадну категорию персонаж!в. Це персонаж, до осг-шк себе, свою зеобкетхеть неадекватно, алс сьма цл неадекватнтстъ повинна вхдкркти читачевх пезнх рнси психологх! героя. До акалхзу включен пт)р1внянг'л з особливостямк тгко! оповхдх у Ф.М.Достоев-ського, частково у Ч.^хккенсз, А.Кокю.

У четвертому роздхлх ''Поеткка художнього пскхс-логхзму в ромакх про митця та мке.чителл /'"Чорний принц"/'1973/, "Море, море" /1978/, "Чершш й солдата" /1980/, "Учень фхлосо-фа" /1983/, "Книга х братство" /19Ь?/" - е центр1 дослхгзженнк литаний про реалхзацхю в роь'анах Мер до к особлквоетсй професхй-но5 психолог!?. В!д того що а центр! психологгя митця аба числителя, фтлософ", д1апазон пелхолепчнох проблематики розширз>-сеься за рахуок »'• си фхлософсько-егичних, рпхгхйшх проблем. Порхвняно з раншми романами свочрхднхсть цих творхв полягач в тому, що цг пробл^ни розглядаються лк психолспчнх.фактори в структур! та внутрхшкьо"у киттх особистостх.

У висновках узагзльнюються та еистемктизуяться результата

оведеного теяхзу та -як-г усикрэидах роман!в А.Мердоя. Л 1-СБОТИ

Дискугхйне в суччснсму лхтературознавствх гсторкко-культур-лвище хуяожнього птахологхзму розглядасться г анвлхзуеться в )ацях Л.Я.Пнзбург, Л.¡йхэяя, Н.Ю.Зл^^ктенко, А.Б.бсхна, 1.Н.П0-1суххка, Р.Н.Абхсалово! та гн. Автор приеднуяться до тлумэчен-с худоетього психслсгт эму сучвского роману не як г^тересу лхте-1тури до духовного этття людини взатгЛ, не кк в1дсброжения ^ихслог^ автора чя героя зокрема, а як певного естеткчного ринцилу, при дотримуваннх лкого голоЕним ! Йеглюсореднхм еб'^к-эм взгдображення г этд?ворення постае психологи героя , що вступая як певна снмостгЛнтсть~.

Дещо ззуженою булг б трактовка'нсихологггму як особлявох игт«=5хи елеглянтхв художньог форми, в я;пй психологгзм виступае к спосхб ппбудоьи г'.р^ау, спосхб втхлеккя, осшслення чи оцгн-и характера"*, ¡го, на думку дисертанта, не вхдображас цё явще овнето мхрою. На при клад, дослхдникн тБорчост! А.йердок ¡..П.Ми-яльськя Я Г.В.Анхкгн екявляюгь проблема та конфликта, якх нсу-ять морально-психологтчний характера. В такому потрактуваннх :сихологхзм виступае як "принцип зображення яиття"^, а не лише •ероя, як особлипа нацхленгсть на психологхчниЯ аспект буття, Ю вибираят^ся та вхдсбражусгься автором, Стосовно творчоетх 1ердок та гай г/хдхтд необххдний, ядася вона, ей ходячи за рамки характеру, яоелхджуо психологхю лтадських стосункхв, особливу пси--сологтчну атмосферу, лк а сяладавться в егм'х чи в духовшЯ стль» «>ст1, що, межливо, бере початок втд толстовського зображення ;п1льних психхчних статз"^.

^ Див.: Жлуктенко Н.Ю. Английский психологический роман XX века.

- Н.: Вища пкола, 1988. - С.II."

~ Див.: Ксин А.Б. Художественна психологизм как теоретическая проблема // Весткик МГУ. Серия 9. Филология. - !? I. - М., 1592.

- С. 20.

о

байкальская Н.П., Аникин Г.В. Английский роман XX вена. - М.: Выси, школа, 1982. - С. 179-180.

^ Аникин Г.В. Проблем современного английского романа / Автореф. дисс. ... д-ра филол. наук. - Л., 1972. - С. .5,

^ Гинзбург Л.Я. 0 психологической прозе. - М.г Сов. писатель, 1971. - С. 317.

- а -

У цекгрг дискуехх англо-аыериканських мердокознзвц1ь сто-^ ять проблеми реалхзму, традицт! та екглерименгу. Це с;:хвзЕучко з проблематикою В1.чизняних доелхдлень i характеризуй тенденщх янглгйсько! лх'-ератури в цхлому i творчостх А.Мердок зокрема. Bei досдхдники сходиться в одному: яккуи б суперечливими не були ецхшзд творчостг Мердок, rî романи - помхтне i досить характерно явище у сучаеному литературному npoueci в Англгх. Потяг до реалхстично! тенденц11 в тзорчост: писг-мечнищ знаменував "пров!дну форму оковлення" сьрйознох англхйськох прози г навхть проник у масону лхтературу^.

НЛ.Михаяьська та Г.В.Ан1кхн наближал" рсмаи; Мердок до лоссфсько-психологтчних,- Н.Ю.Жлуктенко розглкдае я перспектив! розвитку англ1йсыгого психологтчиого роману XX столхття^, С.Д.Павличко розглядае тзори Мердок в аспект! жанрового експери-менту^. В першому грунтовному дисертацхйному досдхяженнг, при-св.;ченому англгйськ1й писъментглц1, НЛ.Лозовсько! розкривають-ся гуманхетичнх вито, л мердок!всько? концепцг? л'-одягаг. Англо-американська мердокханэ втхлэт?; широкий спектр питань фхлософ-ського, сохйальнсго, морального аспектгв ïï тЕорчостх , Проте особливсстх психологхзму, питания поетики залиша!тъся не вивчен!.

Романи "Пхд егттю" ^а **Море,море" об'^днуе фтлософсько-психологхчна проблема: "чему .до, не s побриыг х чоу врни чи-нять зло, хоча за своей природою воки не злг i ие мають пога-ш.х HaMipis" /еее А.Мердок "Вищтсть добра над хншими категорз:-ямип/. пШантаз1Яг"гут набувая форми "pattern " - "вхзерунку, модели, химери", що домтнуя над людиною, якох „^одина не меже по--зоутися х неспромолна реалхзузати. Пошуки Анни Джейком в рома-Hi "1!хд ехттю" або "битва" за Хартл; /"Море,море"/ подаяться як зобраяення психтчних станхв, що складають ядро внутрхшн.х

° Саруханян А.П. Роман среды к хзрактера//Новые художественные тенденции в развитии реализма на Запгде.-М.; Наука,1932 -СЛОЬ.

7 Жлуктенко Н.Ю. Дит. преця. - С. 129-148.

^ Павлычко С.Д. Айрис Мердок. В поисках морального искусства // Литература Англии. XX век. - К.:Ьища школа,1987. ~ С.330-249.

^ Лозовская Н.И. Концепция человека в творчестве А.Мердок /7 Аьгореф. дисс. ... канд. филол. наук. - ш., 1980.

- 9 г

монологт в герохв /монолог-игркувагагя, манолог^пережйЕвння» ыоно-лог-спогад, монолог-асоцтацхях

иФантаз!я'' в еотетицг А.Мердск псдаеться як дуже вежлива рчса психтки особистостх. Цим письменнкця пол«=мгоуе з таким типом мистецтва, в якому автор втхлюя влесн1 "сямовттшнх фанто-31! /есе "Вищстъ добра..."/. "Фантазх!" як бачення самого себе в бапансыу сеттл1, як винайденкк осо^истого свхту на противагу реалькост1 - псст1Йно, I в есе5сткцх, т в романах, протиставля-чться нея пориванням люпиьи до правд«, "увазх" до гнтпих х, влас-не, меьл ет'оцентричному баченню самого себе. Ця проблематика, можливо, пов'язана у Мердск, стараянс? чятачга роегйсько? кла-сики, з "Бхлими ночаии" Ф.М.Досточвського, у всякому разх, тут г перегук основного психологгчного мотиву.

Вибхр форми "я"-розповтцх узгодку<ггься з "теосетичням ем-пхризмом" Мердйк /терм1Н М.Бредберх/. У П "ротанг ¿дей"^самх пт реалхзуятьея нснав'язливо т витонченс, шляхс.м створення в "я"-роман! складно? картяки свхдсмостх головного героя, його оскиилених та п'пульсквшх реакщй, аналхзу самого себе та гн~ ших, поаукгв рхтаень. Головнг ж нисновки робить читач, як.;лу вхп^ ведено роль психолога й аналхтика, що виязляя авторську оцхнку, фхлоссфську, моральну позицхю, анплхзус; психологгчнт В1дкриття.

По^днвння лудожньсго пскхологхзму з формою оповхдх вхд пер-шо! особи зумовлтоя, перш па асе, створення образу головного героя через картину його внутрхишього /пеихтчного/ яит^я, пзо, в сво» чергу, передбачап наявнхсть останнього, тобто прений тг.те-лектуальний, духовний р1венъ аього героя, молитв хоть самоанал}-зу, саморозкриття, оцхнки сктуацхй та хлеих герохв. Художнхй психологхзм у ньоыу вияадку служить зассбсм характеризацхх

Це худсянп явище мойка спостерхгзти на прш тлдх образу Джейка Дснаг'ю/ П1Д схтти"/. 1нтерес героя Мердок до самого себе, так само, як сартрхвського героя чи персонажа Достоявського, - майже професхйний, В1Н реалхеуоться у викорксташи психоло-гхчних термхнхв в ромат, в ефектх "вхдсторонення" героя В1д роботи зласнох свхдомостх та чггкгй фгксащ1 думки, почуття,

^ Павлнчко СД. Цит. праця. - С.349.

^ Терм г н "хэрактери^ашя" визначае не т г ль га х зрактериетики вхд эвтота чи самохарактеристику героя,а вс1 засоби створення характера з Л1тератур1.

аеоцхацхх, птульсу й т.тн. Про звалсешсть самоаналхзу героя свхдчать правильнтетъ синтаксису, логхчнхсть ее;.ладу, мхркувань та висновк^в. Аде ор>.гхнально нердокхвською г. невхдповхдгйсть Mi.it великим перебтгом самсанал1зу та нознячккм, майке нспсштнлм

поптовхон до нього. тйкиы шляхом вттлвяввся *иея "с1ТТп,"В)'Зе-рунку" фантаз1й, що створки сам герой.

В с«моанал1з1 герок-сповхдача постам, з одного боку, картина роботи свтдомостт, а,з другого, те, як в:н Сачить I оцгкюо И, нхби в1Дсторок.эпчись вгд свого "я\ У поетацх Ыгрдок вхдо'у-ваятьск обеднения дво:; г-слоох!.- героя, що агдчуваг., пвоеипин* безпосередньо, 1 героя, що рсзяоБ1дае тз акал зук н:би на ьи-ст8н1, що об'чктие13уп. Цх голоси за свовв природою в , эк8н1 руть початок у вовлеки героя й автора, а досягнутий ефект пс-дгбний до "двохстого голосу" в "непрямому вхлоному стилх"/ял;о вжити термхч П.Балдх, -1гльз! рдеитв г точто.Й, нтк "нерласнз-г ма моей"/'. Тагам чином, картина С!чдо»'ог7т в ромгшт Мердок втт>я-ча^ безпосереднтсть, вигря-" п рахунек глпбинк аналхзу, со йде К7д "Евогс'жого голе су". "Сумарио-яиэнЕчалыййГ спосгб ыюл1зу /за А.Б.бсшим/ - пряне называния почуття чи стану - поста« теьер як ке меня яскравий, нтя зобракення "зеередиш". Але, парадокс, у контекетт всьсго роману /"Г1хд ехттэ", "Море,^оре"/ досягчута з допомогою "двохстого голосу" оС якгивнхгть самс-!Налхзу героя пе,,етвор!ляться на псевдооб'^ктивнгсть, ту я "с1ть" хлюзорккх планхч, хибких висневкхв, а огто~хдач - на "ненаийного".

Уже в першему романх А.Мердох переважач не"псяснкжчий" психологизм, нацхле-ний на англгз мотиехв вчинку, а гакий психсло-ггзм, коли "внутрших!*" процес, прийняття ргеень обумоЕлюють бчкк-ки героя т кавхть будулть сюжет. I'оптбт;а психояогхзацхя свисту я характерное для роману "без подхй" чи "доцентрового" роману /термхн Д,3,?*>гонсьхого/. Ногчггхк А.Мердок поляга« з тому, г,о духойн: посуют пгрся лтдеповхувть сюкет г не упоахдытаоть рогзй-ток под1й, Нсзвпа»!, ремчки Мердск каенченх пздхями х, часом сприймаяться як прагоднипы«, детектив»х. "Загадки4 поведхкк;'., аналхзсях яких прясвятив себе психслопчкий реалхзм XIX столН— тя /Л.Я.Ггнзбург/, пов'язан! в творчостх Мерд к з показом героя в якийсь переломной момент, мо'/ент моэширост1 все змхнлтп» ■ ■ Зобрахення таких сгангв /погуто;<ху, к?Ики звячнеге жттч/ по-дну^ться б романах ?,'ердок з ои;со;.' дргбнинь. '.;о вплш-а.;?ъ и:' духовно лютжил рузом с х вглзпк;.'. Т;-'0г:я

iepaojt про "зипалковхсть'" /"contingencyV псшйряйться hs тхд»-"" ¡а зсвнттшй та ссхпальикй сзгт, але й ма "фхзину" само? ляетег,": » Ii контакт! з псих j. ков. Це р. одним з даерея того гаивувЖлА, ¡о В1дчузають горох, коли спостерхгаить свох зласят «шинки 'tt игаення: Хтлзрт в flu го взаямовтдностпшх з Тс?">п /"Дитя слов?"/-¡езтя б його двох коханнях /"Небесна та земна лзбовна маяана"/. е яобраяуклъся не тхльки псих1чнт, з. ярил ¡re, пСт-псо-фхзкчнт етг;~ и х стивзли псведтнга repoi'i. Мскни цг-пес?" базлг^ ггркнлодтр э TTSpatypK «Х столхття як гядгрунтя ::: ого грсобу '.'епчон /Дя.ЛжсР.':, .Кшла, С.ЕеккетЛ

кяагЛэ "я"-ройпо"ТЕТ в tjcwhs?* ""-д ??гтг'\ "ХтзлтГ:-

п", "Дитя слова"»"Чоркий при»;:", "^vr", >!'мк " зиявляо, со бег • аяькг критотэгг Н o'jr^nj, як: лпогзнчгггс..:, а-.-» гг. Л.Лзбс..-зм, багатьмй гослтдниками / v'tjcr- згг;.-' - ^-.■лллмн?:,

• РлчО'ерг, 5.Йташэль, У.Бут.Т'н-; ±у

-''-позпозхдх. Часом вчрти.8льну it fcz^'z •¿r.»v.:-. ••

~::холопз^у гпэ^ не тс, чи огонтдьч л:-" n-t:;:

•: Ait ер:л-ссздн"й, описуг um гсдх:, .го mnbysa.4i:cu r-.лисъ щ-:пер г т. тн. Вадсливе, пета за визнечення тсгс, ас ляля«* эбоо герой, з чему творча нзетанова автора. гиси характеру. зихологхх, бь^еиая свт.ту героин неоштнко нхабквкотьея нз xs~ зктс-pi опое 1дг та, во~ночас, ролкрипаютьоя я nit,

Mi л хншим, вчбгр "стяльовр! дсяпзанти" - кошозйатйнс-ого-:калъкох ^jpei розпевтдх Bis першог• сссбя - спркяе вияву '¡c.v-)Л0ГГЗМу як основного приншгпу роякрнггя Обргчу головного i щ. Так, ця форма в рсманх 'Лераок "Дткя слова1': а/ сприкп пас— )итгю внутршкього евтту героя на mix р1внях психолсп^нсгг [алхзу - у ннутргшнхх монологах i в прямтй човг; з детальному моаналхзх персонала; через психологтчнх, слове сяо-»иелателькт. оцгегивно-обрязнт летал:, ззкоки крсдйшйг i через пряму сумар-ошнку героем свое? псвеяхаки; б/ дозволяв передабатк дуиввинй ст«ан героя "зеередика" -яхом психологтчнох хнтерпретацхх худежнгх виразових особливо-ей мевлення, офорглення onoBi.ui, сяиса'природи, тназих ладей, д1п, спогадхв;

5 Priednan Point CT Vier,- In Miction; lubbccs 2. The Craft Qf Fiction // Approaches To The i-jovei. - San Ггзпо-, 1251. -

123-136,85-112; lic.nberg B. Staiiss Ir. Ei9 Sarratave aiqas Oi' The first-Person Xovoi. - StocfehoJa. 156?: Star-zoirr--

в/ нада^ можливхеть неоднозначного тлумаченкя образу, допек магая уявитн його не як позитивная чи негативна!, а як с^гато-гранний; дозволяя по^.азати змхни в хсрактерх Ххлер1 Берна, його хлюзт! та презрхнчя;

г/ визкача«; специф1ку сакосналхзу героя и цьому ромам -Його тагЛтттстъ та скнтетичнгсть;

д/ пояенгоя мхеце самоанал1зу героя - бхн стао композиц1йно-оповхдальним центром роману,

Сво^рхдтсть цього роману з тому, gjo зобраяення внутрхшньо-го евхту, самоанал1з героя являють собой не тхльки заехб роз-криття характеру, а П фокус проблематики та к'нфлхкту. Напружена душевна боротьба пов'язана з необххднхетю прийняття ыораль-них рхшень, шука^ вихгду в актквних вчинках, дуже точно психо-лопчно, а не ттльки легхчко представлена, дозволяв говорите про иаявнють у роиацх внутр1шнього психологгчногс конфликту.

?оман торкапться проблем мера-иьних та фглософських, якт ьи-рхщувться б соихальному клпчт, в:дтвор"с;эться психологгчко. Ми втдчувагме, як жорстоки вплипао на людипу суспхльство, шо в1дво-дить хй за обставинами народження роль социального вигнашя, як незмхрно в,кно аутсайдеров: в цьому сопхальнсму cbiti знайти щастя, навгть янад соцсальнх перешкоди лхквхд^вано. Гстортя жит-тя героя Мердок - ue сер1я св1До.,.их спроб вступили б с; ;т, для нього назавжци закрытий не тгльки в силу певних соцгальшх обстав: н, а й через його сощалькз сформовану психику.. Худоднхй психологхзм як осковний принцип розкриття характеру головного героя "бумовлений тут концептуальнтстю. слэсгавою вс1й творчо-етт Мердок, проблема!::кою роману, цо мал моральн!, фхлософськх, сощальнт аспекта, як1 пов'язанг з та^мницяш ялдсько! психхки.

У зв'язку з цим моу.на гозорити та кож про постхйний iHTepcC Мердок зо фундаментально! екглстенцхальног проблематики людини. Коханнл, творчтеть, розумхння ''ийних", стм'я, життя I смерть -у тему конкретному вияш, я ко го вони набувээть у лсиххих людини певно! епохи к сусшльст а - пе хх постхйнх теми. Тому-то "Дитя слова" надежить ;;о сучасних пттле!~) класичного жанру соцхалько-псих0л0г1чн0п ром'.у.

Narrative Situations In The Novel. ~ L., 1371; Booth И.С.

The Rhetoric Of Fiction. - Chicago & London, 1963.

- IS -

Тяки« чином, роман вхд перяох особи в поетиц1 А.Мердок дач' жливхсть исоблкво рельефно окреслити характер людини - ззовнт зеередини, в зхстьвленН1 об'чктивного Й суб*активного елемен-в, пенхологхзму fl зображення "зоингшньот" д1йсностх. У романх рдок викоиусться головна вимога реалхзну: характер постам як гатогракний, розкриткй дгалекгкчно, з тонкой, а не Т1льки ме~ нтстичною ссщальнога хнтерпретацхгя: еошальну детерм1Н0ва-сть "сховано" в шготх зжттютх обставин, випгдковостей, шдхй рис характеру. Орхентзцхя на Толстого й Достоявського познз-зтьоя, перш за все, в цьому,

Романи Мердок вгд треть? особи, як зазначають 3apy5iKKi до-1ДНИК-К fi творчостх, вгдрхзняються В1д "я"-раматв пист-мекншп релезненютю персонажами, складниы плетхнням хнтрига, зображн-« хаотичностх та випздковостх лпдськсго доевгду, наявного в та-х хнтригах, що псв'язанс 3i створешям посхатх ыитця, мислите-. Саме цх риси поеткни стаиовлять особливой^ оповгдх вгд трр-л особи А.Мердск.

Так, у ргманг "Ученъ фтлософа" завдяки засобу "эмщенкя точ-зору" /Ihe shifting pointcf view "У та "двогстсму . длосу" the dual voiceV непрямого вхльного стилю рознривачться картя-св1домсст1 кожного героя роману, що по-мердокхвськи густона-тений.У романх "Пхд ехттю" розкриття образу Х'юго, одного з яссофгв, "зеередини" неможливе, тодх як в романх "Учень фгло-Ьа" цей зас1б використовучться в побудов! образа обох фхло-f)iB - Джорджа та Розанова, учня й вчителя. Аналхз пгдтверджур, еволшхя роману Мердок вхд перевеяно фглософського до пере-шо психологхчного в тему, що вмхккя персонажа говорити И дуга по-фхлософськи важличе тепер як головна риса психхки, а не прояв жанротвоснох' фхлософськог теки чи прсГхеми роману.

"Нроблемнють" добра виникае на базг спгввхднесення гдеа-, фглософхг добра та морально-етичног природа людкни, що мис-гь фглософськи, самого "вчителя" Розанова, так само як не-1хи Джорджа з його розпачем та злобою. У психолопчнсму кон-гктх важливо, що Джордж, ученъ i можливий вбивця Розанова, зму конче потрхбш його дружба й увага, - також фхлософ або )гне ним бути. Е;.дсутн1сть фхлософсько! обдарован-стх в Джор-

викликая байдужють вчителя; алс неспромокнхстъ Джона Ро-зта вхдродити в co6i лидянхеть, "увагу", 1ктерес.до людей, "iHmoro" - прояв неповноцгнностх Його як особистостх г як

фглософа-етикз. Колтз;я розгортачться не як згтккзння двох хдей, концеящй, двох типхз розуыгкня чи нерозушння, 2 як про »истсян-ня двох типхз психхю;, тобто втхлюпться в роыант на рхвш худож-нього психолопзк". Це втдбиваяться на всхй системх поетики, перш за все, на подальшхй зшнх функцхй фхлоссфських роамов, якх в ще бхльшх'* мтр1 я частиною психологхчно! теми, розкривають характер) а не т1льки розробляють- фьюсофську проблем»

Засоби поетики психолог:зыу вбираать г характеркий для Мер-док"культурнкй мотив*, тцо в раклтх романах слукив своерхдною хлюстрацх^и можл;1вист1 деегоцентр'лзяцхг чзрез спримняття тзор1В мистецтва. ^ пхзнгх романах це "вхдофаження" - "згдбиток" пси-хологхчного стану Брсдлх Шрсина в його урод! розбору "Гамлета" УЧорник принц"/, митт^вий псйхолоНчний портрет Лкни, цо читав "Крихттку Дорр1т" "Червдцх та еолдати", це вгдображення само-оцхнок, еаморозумхння Ххлерх Верна в "Штерх Пеш"/"Дитя слеза"/.

Пеяхологхя нерхшого кохання 1 взагалх рхзномакхтних пси-хологтчних модифткашй .охяннк - "»дна з цеитральних тем англдй-ського роману повояншх десятилхть /"В1льке пад1ння" У.Голдхн-га", "Колекцхонер" Дяс.Фаулза/ ~ ця ситуац1я,цо присутня в рома-нг "Учень фглософз" I в цектрх "Чорного ггринца" та "Море, море". Смерть лхтнього фглссофа - можливо самогубство, а не смерть вхд руки Дкордка, що спхвпалз з фша; приступом "фглэсс ":сько! муки", - стае ядиним вирхкенням його психологхчнох любовною ко-лхзхх: ксхання до зласнох плсмгнницх-пхдлхтка. Таким чином, не через штроспекцхв, а, перш за псе, за допсыогою драми психо-логхзуться традицхйьа для роману любовна лхшя /ерохв, бо саме розум, хоч на такий бтоподтбний, як у Канта х Платона, I "добро", не стхлъки практично, як теоретич.го мхльне, допомагають Розанову знайти, вхрний виххд для Хеттх.

Таким ч-. чом, дисертант доходить висковку, цо худож-,

нгЯ психологхзм А.Мсрдок в першому аналттичному читакнх ?! тг> р1б постае як досить традицхйний, бо в и романх клзеичш тра-дицг? та лерегук з ними особтглъо пхдчутнг в психомогтчиих аспектах:

I/ спосх^ харя' герметики /мауться на увагт не тхльки характеристика вхд автора, а вся система засобхв птворення характеру людигш/, що походить в1д класичнсго англхйського роману кхнця ХУШ - XX стол1ть /Дя.Остхн, Ч.Дхккенс, У.Теккерей, Дк.Мередхт/';

2/ повднання характерности та гндивхдуальност! персонажу з

•1ленням власно1 ф1лософсъкох хдех, що мая корхнкя в традицх? [глхйського фхлософсько-комгчнсго роыг.ку /Л.Стерн/, до того ж. <ех парадоксально! ;

3/ особлива "багатолюдн1сть" роману, перепяетгкня сялсетшх Н1Й та доль в гтояднаннт з ь-смпакгним описом середсвища/будь I Лондон чи оселя, мхсто, кхмната, сад I т. хн./ да? читауев1 дчуття присутност1 в романх peaльнocтt, життя в його рхзко-[нхтност: та випадковостях, що гекетично йде в1д романхв Д1к-!нса, Бальзака, Толстого;

4/' й водночас - химер-шсть хнтриги, стетш хитросплетхння, | нагадують не тхльки Дхкяенса з його майже обов'язковокэ при-'тнхстю в ромаш таямницг та випадковостг, але й Шэкслхра, х ггучну" висо5су англхйську ксмедхю ХУП столхття - перш за все таких II рисах, як складкий",гакок" лтобовнах пар, зз виразой С.Байят, х часом абсолютно несподхэгн!, наьыисне "немсжлив:г" типетх'1 любовккх сюхетхв, що зплхтааться в повсятш.енн1сть иг, що рхзко контрастують з хТ буденнтств. Бже це посднакня -'■мьну зв1.ча!в, "роману "середоБигда й характеров", за зизначанн п.! А.Н.Саруханян, та "штучно!" кокедгх, типовостт й фтхэсофоь-1Го парадоксу - робить класичнхсть роману Мердок незвичакното, >етро хндивп^уальнога;

5/ з визночаною вище власно мердск1вською темою /недарма й ?дазн1й критин,Р.Тодд, повторю?: твердяення про "Мердокленд", [слсплене хг портами дослхдника?ли/ сптвхсну; ще одна традихйя, : меьтл ваялива для авторки - психологхзм рос^йськох школи, з ¡ккми виразними орхрнтирами, як Досточвський, Толстой, Чехов;;

6/до синтезу, представл^ного в !х проз1, входять г досяг-!ния психолог1чнсго ро?лану "потоку свгдомостх" В.Вульф та с. Дяойса, але, як показав анадхз, безумовно, :. перетворено-з,Лненому вкглядх;

7/ в гострому й несподхвзкому псрднэннх з ними традициями >стають особлкзх властявост1 трактовки людини, ¡до для итлох гзки книг А,Мердок можна визначити як психолог1зм комхчного >ману й за якими вбачаеться близьухс.ть до 1.Во та С.Беккета.

' Порхвняйте з цим: Скуратовсквя Л.И, "Тристрам ¡Пеняй" Стерка и перспективы развития философской "фантазй' " // Зарубежный роман в системе лигсратурниго направления. - Дн-ск; йз-во ДГУ, 1989. - С.Ю6-ПЗ.

- IP -

Психологизм ксыгчного роману - це лосднакня з одному голо-ci, до розповхдас, авторсъко! ipoHxt biahocho .ероя та ipcHii героя вхднссно самого себе. Ця риса особливо помхтна в ромакт вхд порто? особк i вирагаяться зовнх в легкхй хрошчност1 нара-тиёного тону, дуге часто сполучапчись э рисами ycHoi оповгдт, зокрема "сказовосп", передал психологiw штелектуала, здатногг дистанцхкшатись вхд власних вчинкхв г моральшх рхшень i слрий-мати свое "я",як хлби це "втн". Найближчий зразок цього для Мердок т героя першого ж хх роману "ГЬд етттю" - це Беккет, бо саме "Мерфх" татар Дяейк Донаг'ю, s пксьменшця експериментуе з таким типом героя та з коыхчним романом, цо в англтйськгй традицп./Фхлдют, Смоллег, Стерн, Бо, Беккет/ с нз гумористич-• нии жзнро», а, швидше, фхлософсько-художнгм, яксму ггритаманнх траггкоыгчнх образи та cir-yamf. Бодночас, ягецо в ранньох Мердок тагай герой нагадуе протагон1ста "сердитих мслодих дюд й"_ /ос.ami "майке завяли — кпмхчк: фхгуРи"> пише А.П.Саруханяк^"0/, то Мердок перходу твор-»ох зтчло^тт збагачуя й усклзднюе такий пс психологхчний малюнок шчхом применения героя-оповхдача про-явктись у сво1й розповхдх досить несподхвани. шляхом, що вхд-рхзня^тьел Bip достов1рного "прямого" слова про себе /"Дитя слова", "Море, море", частково - "Чорний при-щ"/.

Одним хз засобхв реалхэацх. такого осторон ння е застосу-вання "непрямого В1лъного стилю" навхть в рсыань.^. вхд першой особи, де, це, здавалося.б, немояливо. У Мердок тагай "подвхй-

ШЙ ГОЛОС" /"я" КОЛИШНХЙ, ЩО ПрОГЛЯДаЧ КрХЗЬ "Я", ЩО PC3IJ0BI-

дзч, 4 при. ць ому 3 ВИДГЛСННЯ" кхльнох часових .ргвнгв, КХ ЛЬ КОХ р1знсвхкр.вих "д:> з j. ;зними ступенями розумхння того, що В1Д-буваятъея/ кавмисне не впадао в око, що викликап. труднояи чл-тацького сприйняття, але bih i не nose бути демонстративним, якщо м:*тець зобра^куп поступоэтсть психологгчного розвктку осо-бистост!, Власне, зображунться в "Дитя слова", наприклад, г -ступове Биотснення "нснаьистх до цхлого всесвхту", со володхло не лише датинги, а й кл игом Ххлерх, абсолютно тгаым розумхнням лядей, евхту f отавленням до них, що вже не я М1зантрапхчшш; "н«начисгац1 :дам".

Психслогхзм А.Мердок нашлений не тхл^ки на анадтз, на мак-сималъне разкриття внутр1шньо5 наповнекостх героя, нбйдрхбнхших

15 Английская литература, 1945-1980. - М.: Наука, 1987. - С.60.

душевних порухтв, його "таенного глття" чи пасток-пам'ятх, що, безумозно, тел нвлежить до Н психологхчних винаходхв, але по-' требуг втд читача пенного синтезу, зютавлення й уевтдомлення иих ргзнкх иархв психхчного зшття з мегою вияьу власлох та ав-торськсх оцхнки. До такого синтезу шддтовху^ читяча шла система загадок, розставлених в колнему романI /детективт, фан-тастичкт епхзоди, ¿уперечлмнт переда.тави та пгслямови* взагмо-виключиI самооцгнки героя та йоге характеристики ггашми героями/. Така ж роль цгкавого заеобу психологизму Мердск - дистантно? психолсггчног деталг, введения якох сталося вже в первому романх "Пхд ехтти". Так, питания Дягилен у пхелямовх до роману, ио нхби написав Б, едл1 1!хрсон У'Чоркий принц"/, про те, чи не слхд читати цей роман, я«1 П1рш, вхдбяввт не тхльки риси профзехйнох психолог:х герохнх - тепер вже письменницх - чи В1-дому вимогу сучасиих критиктв саме так читяти психолсг1чний ро-

Л-?,¿даль. М„Бредбер1/. Це свояртдниЯ натяк на витенчений психолопчний зв'язок Дяулхан та Бредлг, що розгорнуто попавть-ся в ромзнт автзркою, зокрема сценол читання "дору "як в1рша", "з рездумами над какты рядком", незважапчя на те, що з аиалг-31 "Гамлета" Бредлг було багато пародхйногс. "Зхставлення" не тхльки образтв-. а й рефлекстг, змхету й манери миелкти, деталей хнтелектуального складу геро?в, що проводиться без авторського нат::?.™/ ", - характерна риса поетикк мсрдояхЕсьхого психологизму,

А чхнцевий результат них зютавленъ з бхльшостг випадкхв бувас; несподтвашш, бо лгодика, гер^Ч, характера як л1тературо-знавчг категрргг одночзено роз ¡ери ваяться через самоанезиз чи вхдтворення енхв, видхнь, взачмодх! з "тнзиыи" г т.1, х не анатомуються, - птзнааться х залипгються нэггтзнаними, "непрозо-ртаги". за власним назначениям А.Кер"ок. У цьому ^ак багато В1Д пcиxoлoгtзмy не як зассбу, а саме як художнього, I н пхдетави сказати, гуманхетичноге рринципу, бо "ях можна сказати що зка-РШ ЛЮДИ Ну?" /"ПХД С1ТТЯП/

Основнх положения дисертацхйно1 работа викладет в п'яти ;ублх кащях:

I. Проблема художественного психологизма з романе А.Мердок "Дитя слова". - Деп. в ИНШН АН СССР № 31071 от 19.06.87. 64с,

2. Роман от первого лица в традиции психологического реализма /"Дитя слова" А.Мердок/ // Зарубежный роман з системе литературного направления. Сборпик научных трудов. - Днепропетровск: ДГУ, 1989. - С. 141-145.

3. Проблема художественного психологизма новейшей английской литературы в освещении англо-американского литературоведения // Зарубежная литературная критика: проблемы изучения и преподавания. - Симферополь: СГУ, 1989. - С. 17-18.

4. Особенности жанрового синтеза в американском и английском романе 1980тХ годов /Уокер Иереи и Айрис Мердок/ // Тезисы Всесоюзной научней конференции аморикявието! 1989 г. - М. М7, 1939. - С. 20г21,

5. Особенности гчнрового синтеза в американском к английскет романе 1980-х годов /Уокер. Иереи и Айрис Кердок/ // Материалы Всесоюзной научной конференции американистов 1989 г. ~ М.: МГУ, 199С. - С. 102-108.