автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Квантитативные слова в современном украинском языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Квантитативные слова в современном украинском языке"

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

в) • і/ \

ДМИТРУК Віталій Іванович '

УДК 808. З •

КВАНТИТАТИВНІ СЛОВА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10. 02. 01 - українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Кіровоград - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна установа:

кандидат філологічних наук, доцент ОЖОГАН ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка Міністерства освіти України, доцент кафедри української мови.

доктор філологічних наук, професор ГОРОДЕНСЬКА КАТЕРИНА ГРИГОРІВНА, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник відділу історії та граматики української мови;

кандидат філологічних наук, доцент КАЛЬКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ, Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького Міністерства освіти України, завідувач кафедри української мови.

Запорізький державний університет, кафедра української мови Міністерства освіти України, м. Запоріжжя.

Захист відбудеться <59» 20рвмЯ\998 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.05^.01 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 316050, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Автореферат розісланий «2Р>> 1998 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

Задорожна Н. О.

Актуальність проблеми. В українському мовознавстві немає праць, у яких би проводився аналіз квантитативів як окремої групи слів, трапляються лише фрагментарні розвідки. Проблема полягає в тому, що багато лексем, яким властива кількісна семантика, є складниками інших лексико-семантичних груп (далі - ЛСГ), функціонально-семантичних полів (далі - ФСП). Досліджувані одиниці в переважній більшості мають високу частотність уживання, до того ж характеризується вони поліфункціональністю, тому вивчалися з різних позицій та кутів зору.

На ґрунті української мови про подібні одиниці згадується в працях

О. К. Безпояско, І. Р. Вихованця, К. Г. Городенської, Г. Е. Завистовської, С. О. Швачко, В. Г. Шехтера, авторів колективної монографії «Категория количества в современных европейских языках» та ін. Однак про якусь системність у вивченні квантитативних лексем не доводиться говорити. У наукових розвідках вітчизняних лінгвістів лише побіжно зазначається про їх існування, або, у кращому випадку, констатуються підходи до вивчення квантитативів і встановлюються можливі засоби вираження цієї семантики без подальшої її кваліфікації. Більшість таких досліджень обмежується, як правило, розглядом однієї групи слів чи засобів формування семантики квантитативності. Можливо, саме через це науково обгрунтованого та визнаного мовознавцями підходу до принципів класифікації квантитативів не існує, не кажучи вже про певну кваліфікацію останніх на матеріалі української, та й взагалі будь-якої зі східнослов’янських мов.

Перші спроби класифікації квантитативних одиниць на матеріалі східнослов’янських мов належать російським лінгвістам, зокрема Ю. І. Левіну, С. О. Крилову, Т. П. Ломтєву, О. В. Падучевій та ін. Незважаючи на недосконалість і, деякою мірою, суперечливість їхніх позицій у підходах до аналізу цих одиниць, ними висловлено чимало цінних міркувань, сформульовано багато слушних концепцій. У дисертації враховано теоретичні засади мовознавців, які займалися цією проблемою, і на їх основі опрацьовано оригінальний підхід до кваліфікації таких лексем.

Аналіз досліджуваного матеріалу показує, що в українській мові кванти-тативи надзвичайно різноманітні за формою та змістом. Вони можуть належати фактично до всіх мовних рівнів, унаслідок чого існує значна кількість засобів реалізації цього значення. Відсутність загальновизнаних підходів до їх класифікації та різне бачення складників цього семантичного поля зумовили вибір квантитативних слів як об’єкта дослідження. Предметом аналізу, спостережень і узагальнень у праці є різнорівневі мовні одиниці, які виражають квантитативне значення.

Мета дисертаційної роботи - представити квантитативні одиниці як цілісну мовну систему, багату в структурному й функціональному відношенні, таку, котра перетинається і взаємодіє з одиницями інших категорійних систем. Досягнення поставленої мети конкретизується у розв’язанні таких завдань:

1. Систематизувати мовні одиниці та засоби, які здатні виражати або модифікувати квантитативне значення. .

' 2. Показати ієрархічну систему цих мовних лексем, охарактеризувавши особливості одиниць кожного рівня.

3. З’ясувати закономірності взаємодії квантитативних лексем із одиницями інших категорійних систем.

4. Визначити основні лексико-семантичні групи слів, які є репрезентантами кількісного значення на лексичному рівні.

5. Описати й охарактеризувати афікси похідних тих функціонально-семантичних полів, які здатні модифікувати або виражати кількісні відношення.

6. Дослідити мовні засоби, за наявності яких може модифікуватися в плані приблизності кількісне значення лексеми.

7. Укласти певну систему можливих операторів квантифікації на рівні

мови. _

Мета і завдання роботи визначили обсяг досліджуваного матеріалу, методику та методологічне підгрунтя праці.

Головною метою та конкретними завданнями зумовлюється вибір методів досліджсшш. Як основний у праці використаний метод системного функціонально-семантичного аналізу лексем і синтаксичних конструкцій, завдяки яким репрезентується квантитативна семантика. Вивчаються їх семантичні, структурні, комунікативні, а в деяких випадках і стилістичні особливості функціонування. Із конкретних методів при опрацюванні матеріалу використовувалися описовий метод, метод емпіричного спостереження, метод багатофактор-ного аналізу, кількісний та елементи індуктивного й дедуктивного методів.

Методологічною основою дослідження є діалектичні загальнонаукові положення про єдність змісту та форми, окремого і загального, частини й цілого, структури і функції, кількісних та якісних змін, діалектичного зв’язку мови і мислення, з одного боку, й мови та дійсності - з іншого, а також учення про загальний зв’язок явищ дійсності.

Наукова новизна. Дисертація є однією з перших у вітчизняному мовознавстві спроб системного аналізу засобів вираження кількісного значення на лексичному та дериваційному рівнях, що полягає в дослідженні семантики, структури та особливостей функціонування квантитативних слів у сучасній українській мові.

Практична значимість. Результати дослідження використовуватимуть-

з

ся при вивченні академічних курсів лексики, морфології та словотвору. Робота допоможе лінгвістам у подальших дослідженнях функціонально-семантичного простору української мови, становленні її категорійного апарату.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювалися на конференціях молодих викладачів кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (1996 -1998), на Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми синтаксису», присвяченій 85-ти річчю професора 1.1. Слинька (Чернівці, 1997).

Структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (201 найменування) та списку використаних джерел (79 найменувань). Обсяг дисертаційного дослідження без списку використаної літератури - 173 с., повний обсяг роботи (зі списком використаних джерел) - 199 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У «Вступі» обгрунтовано актуальність теми дисертації, зазначено зв’язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, у якій виконана робота, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено новизну роботи, окреслено теоретичну й практичну цінність одержаних результатів та форми їх апробації, зазначено кількість та обсяг публікацій, які відображають основні результати дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Засоби вираження квантитативної семантики на лексичному рівні» аналізуються лексичні одиниці, які виражають кількісне значення безпосередньо чи в поєднанні з іншими (у мінімальному контексті). Лексеми, які вживаються з цією метою, називаються квантитативами.

Категорія кількості є однією з найбільш універсальних і поширених у мові та мовленні, оскільки в значної частини одиниць лексичної системи квантитативна семантика наявна більшою чи меншою мірою. З цього погляду фактично весь словниковий срлад української літературної мови може репрезентувати в певному контексті кількісне значення. На основі цього можна стверджувати, що категорія квантитативності не має чітко окреслених меж, оскільки таке значення може співіснувати і доповнювати основне в тій самій лексемі. Часто така семантика формується на основі контексту або визначається як конотативне нашарування. Різні граматичні категорії враховують квантитативний аспект або Грунтуються на ньому, що допомагає виражати їхнє основне значення. Унаслідок цього категорія квантитативності не має чітких меж, є розпливчастою, дифузною. Дослідження присвячене визначенню та опрацюванню функціональних одиниць названої категорії, які властиві лексичному рівню мови. Зважаючи на структурованість словникового складу української мови, аналіз вира-

зників кількісного значення проводиться за лексико-семантичними групами, які традиційно виокремлюються мовознавцями в українській мові. На відміну від них, у дослідженні увага акцентується на квантитативному аспекті одиниць, які належать до різнотипних ЛСГ.

Основною диференційною ознакою квантитативів є вказівка на кількість, безпосередня чи опосередкована. Тому центральними репрезентантами квантитативної семантики на лексичному рівні є числівники як показники абстрактної математичної кількості. Функцію квантитативної номінації ці одиниці виконують тільки тоді, коли вживаються в присубстантивній позиції (інколи в постпозиції з іншим відтінком значення), вказуючи, таким чином, на кількісну визначеність чого- або кого-небудь: предметів, явищ, ознак. Традиційний розподіл нумеративів на розряди (власне-кількісні, збірні, дробові, неозначено-кількісні) використаний з метою витлумачення основних особливостей функціонування числівників як лексичних морфем - виразників квантитативності на лексичному рівні. .

Ядро означено-кількісних числівників становлять власне-кількісні, які здатні виконувати дві номінативні функції: нумеративну (назви чисел та цифрових позначень) і квантитативну (виражають точну кількість чого- або кого-небудь). Присубстантивна позиція таких числівників є обов’язковою з погляду вираження квантитативної інформації. За такої умови кількісна семантика мб-же виражатися за допомогою як мінімум двох слів, причому одне з них буде числівником, а друге - іменником або його еквівалентом. Подібна структура властива й іншим квантитативним утворенням, які не в змозі через специфічність своєї семантики самостійно формувати вказівку на предметну кількість. На відміну від усіх інших лексичних засобів формування квантитативності, лише власне- кількісні числівники мають змогу виражати точну математичну кількість чого- або кого-небудь. При такому вживанні власне-кількісні числівники є означувальними компонентами, а субстантиви чи їх еквіваленти є означуваними, напр.: ... Січ літ уже караємось отак... (Л. Українка). У дослідженні з цією метою відповідно до функціонального навантаження лексем обгрунтовано вживаються терміни квантифікатор та квантитативна форма, які найкраще передають сутність даного явища.

Своєрідною групою означено-кількісних числівників є збірні, які можуть виконувати функцію квантитативної номінації, нумеративна функція їм не властива, навіть поза контекстом вони виразно виявляють своє предметне значення, тоді як власне-кількісні числівники лише квантифікують субстантив чи його еквівалент. Неозначено-кількісні числівники формують вказівку на точно не визначену множинність чого- або кого-небудь, виступаючи, таким чином, лише операторами функції квантитативної номінації. Нумеративну функцію такі лск-

семи виконувати не можуть, що пояснюється природою їхнього походження, оскільки вони не формують вказівки на будь-яке число і не мають можливості його називати. Від структур, які модифікують значення приблизної кількості, утворення з неозначеними квзнтифікаторами відрізняються тим, що перші більш чітко вказують на межу чи межі, які дозволяють з великим відсотком ймовірності передбачати конкретну, точну кількість, тоді як неозначено-кількісні числівники цієї межі не мають, їхнє значення більш абстрактне та розпливчасте, орієнтація можлива, щонайменше, у межах десятка, напр.: В тій школі він [Даіикович] вчився в дяка з кількома хлопцями (І. Нечуй-Левицький). Саме через це такі структури притаманні розмовному та художньому мовленню.

Порядкові нумеративи відрізняються від інших одиниць морфологічного класу числівника. Зважаючи на їхню семантику, порядкові числівники лише умовно можна віднести до квантифікаторів, оскільки вони не несуть будь-якої кількісної інформації про іменник чи його еквівалент, з яким поєднується. Але, з іншого боку, вказівка на місце субстантива за порядком у певному ряду однорідних предметів, яких є більше, ніж один, дає змогу кваліфікувати їх як кван-тифікатори особливого типу. Порядкові числівники квантитативну семантику виражають опосередковано, за допомогою логічних асоціацій щодо існування щонайменше такої кількості предметів, осіб, явищ і т. д., яка зафіксована семантикою порядкового числівникового квантифікатора. Попередні та наступні одиниці такого ряду майже ніколи не актуалізуються, але наявність іх є обов -язковою умовою існування подібних виразів, напр.: [Вишневий] Вже п’ятий рік божий, як в обході — всі степи наші обійшов, усю Україну (М. Куліш).

Числівники в сполученні з іменником або його еквівалентом виступають кількісними означувальними компонентами предметності. Функціонуючи в подібних структурах, нумеративи фактично виконують роль морфем, конкретніше - флексій, уточнюючи граматичне число в математичному плані, яке передається за допомогою граматикалізованої форми. Ця особливість числівників дозволяє деяким лінгвістам кваліфікувати їх як лексичні морфеми, що, однак, не виводить їх з кола кількісних означувачів.

Поряд з числівниковими квантифікаторами існує ще одна велика група лексем, які теж формують вказівку на точно визначену кількість, але не абстрактну, а у зв’язку з чимось. Мова йде про назви одиниць виміру та ваги в українській мові. Аналізовані лексеми є предметом опрацювання спеціальної дисципліни, яка перебуває на перетині лінгвістичної та математичної галузей науки - метрології. Вони теж належать до одних з основних виразників квантитативної семантики. Це пояснюється тим, що в реальному світі будь-який предмет має свої основні параметри: розмір, висоту, ширину, глибину, вагу, об’єм, тривалість у часі і т. д., що автоматично дозволяє кваліфікувати такі одиниці як

найпоширеніші оператори квантифікації, напр.: Маю зо двісті гектарів бурячиння, у яке ні волами, ні кіньми не поткнутись (В. Земляк). Паралельно до них в українській мові функціонує значна кількість одиниць народної метрологічної системи, квантитативні параметри яких визначити досить важко, хоч . приблизне значення їх відоме більшості мовців. В основі їх існування лежать різні можливості людини, тому антропоморфізм таких одиниць і створює передумови для приблизності їх кількісного наповнення, напр.: В Заячій балці кроків за сто попереду гострозорий Марко помітив биків, що стояли, прип ’яті до телеграфного стовпа (Гр. Тютюнник).

Загальновідомо, що іменники виражають вказівку на предметність, а отже, і кількісна семантики передається опредмечено. Іншими словами, на відміну від числівників, субстантиви можуть функціонувати самостійно, без квантитативної форми. Іменники поєднують, синтезують у собі дві функції, виконуючи їх одночасно: функцію квантифікатора і квантитативної форми, виступаючи, таким чином, власне-квантитативом.

Кількісні іменники ще не вивчені в українській мові досконально, що й спричиняє до певної невизначеності в підходах до їх кваліфікацій. Виразне числівникове походження й опредмечене значення кількості зумовлюють деякі розбіжності в поглядах мовознавців на згадані лексеми. Реалізація ними функції кількісних означувальних компонентів зближує їх з числівниковими кван-тифікаторами. Зате, навіть у такій ролі, раховані іменники виступають кванти-фікаторами другого, вищого порядку, оскільки можуть мати при собі як кількісний квантифікатор числівник, що зближує їх з власне-іменниками, напр.: Як помер батько (земля йому пером!), зоставив нам дев’ять пар волів хороших (М. Вовчок).

У структурі української мови морфологічний клас іменника є неоднорідним з погляду вираження граматичної категорії числа. Більшість лексем цього класу має корелятивні форми однини та множини, але існують слова, які в структурі змісту мають вказівку на неозначену множинність. Серед них виокремлюється група одиниць із сукупним значенням. Дискретні іменники із семантикою сукупності не становлять єдиної лексико-семантичної групи, а тому й аналізуються різними лінгвістами досить неоднозначно. Деякі розглядають їх серед збірних, мотивуючи це схожістю виконуваних функцій і семантичними можливостями, інші розділяють на сукупні та збірні субстантиви. Основним аргументом для такого розмежування є відсутність корелятивних граматичних форм числа (однини та множини) у власне-збірних іменників, а також різний спосіб передачі множинності предметів чи індивідів (основною відмінною ознакою їх є поняття дискретності). Крім того, кількісне наповнення сукупних субстантивів здебільшого залежить від контексту, у якому вони вживаються

(пор. китайський народ і український народ). Це не стосується назв військових структурних підрозділів; де квантитативність означується конкретно (рота ~ 100 чоловік; взвод * 20 тощо), напр.: Еней в кагал сей як убрався, щоб зблизитися к порому... (І. Котляревський) і Це командир кавескадрону Нестеренко (Б. Антоненко-Давидович). Дискретні іменники з семантикою сукупності не становлять єдиної лексико-семантичної групи, а тому й аналізуються різними лінгвістами досить неоднозначно. Дехто розглядає їх серед збірних, мотивуючи це схожістю виконуваних функцій і семантичними можливостями, розподіляють на сукупні та збірні субстантиви. Основним аргументом для такого розмежування є відсутність корелятивних граматичних форм числа (однини і множини) у власне-збірних іменників, а також різний спосіб передачі множинності у предметів. Субстантиви з семантикою сукупності формують вказівку на дискретну кількість, збірні такої знаки не мають.

Займенникові слова в сучасній лінгвістичній теорії трактуються неоднозначно, що пов’язується із специфікою вираження ними лексичних значень. Однак, саме завдяки такій особливості прономінативні одиниці є одними з найбільш поширених і вживаних у мові виразників квантитативності. Основною умовою кваліфікації певних груп прономінативних одиниць як квантита-тивів є їхня функціональна подібність до логічних кванторів. Займенникові слова як модифікатори та виразники кількісної семантики можуть формувати різні аспекти даного значення. У дослідженні виокремлюється сім груп займенникових квантитативів: неозначені, інтродуктивні, екзистенційні, універсальні, заперечні, питальні, квантитативи-конкретизатори. Більшість названих груп за складом корелюють з відповідними традиційними розрядами займенників. ...

Власне-неозначені прономінативи формують семантику відсутності інформації про об’єкт як у мовця, так і адресата. Аналогічно до них, інтродуктивні теж вказують на невідомий об'єкт, але він невідомий лише адресатові (слухачеві або читачеві), пор.: Але, може, ви б знайшли для мене хоч яку-небудьроботу (І. Франко) - Ні, видно, таки хтось приходив, а це пішов (А. Головко). Схожі функції виконують також і екзистенційні прономінативні квантитативи, які передбачають існування класу об’єктів з деякими визначеними властивостями, але не подають до розгляду ніякого конкретного об’єкта з даного класу Це значення більшість лінгвістів, які проводили дослідження в цій галузі, кваліфікують як один із складників у групі неозначених прономінативів, хоч вонс має свою специфіку. Особливість їх полягає в тому, що, навіть не називаюча об’єкт, вони дають деяку характеристику, прив’язуючи його (об’єкт) до певного родо-видового ряду, напр.: Дехто схильний стверджувати, що людина - щ тварина, яка читає книжки (П. Загребельний). Для встановлення семантично

го навантаження прономінативів обов’язково потрібен контекст, оскільки лише в ньому можна встановити нюанси, на основі яких маємо можливість кваліфікувати той чи інший прономінатив як власне-неозначений, інтродуктивний чи екзистенційний квантитатив. ,

Заперечні прономінативи поряд з універсальними є одними з найяскравіших представників займенникових квантитативів. Коли останні з них відносяться до всієї множинності об’єктів певного класу, то заперечні вживаються у висловлюваннях, які заперечують існування таких об’єктів із даного класу, для яких була б істинна деяка предикація, або, що те ж саме, які стверджують неіс-тинність цієї предикації для всіх об’єктів даного класу, пор.: Здавалося, всі жителі Петербурга вирішили побувати на святі в Петергофі (О. Іваненко) -Ніхто мене не жалуватиме, ніхто не сяде, не зажуриться коло мене, ані слівця любого та іцирого не промовить (М. Вовчок).

Відсутність квантитативної характеристики об’єкта в тексті не означає відсутності квантитативної інформації взагалі. Питальні займенникові слова на відміну від інших взагалі не несуть ніякої інформації про об'єкт. Вживання цих одиниць якраз і пов'язане з тим, що суб'єкт прагне мати якусь інформацію про нього. Питальні займенникові слова квантитативність як таку не виражають, але вимагають певної інформації шляхом постановки прямого запитання (вла-сне-питальні) або непрямого (питально-відносні), чим квантифікують всю мовленнєву ситуацію, напр.: Хто се, хто се по сім боці Чеше косу? (Т. Шевченко).

Вказівні займенники серед прономінативних квантитативів перебувають на периферії. За допомогою вказівних займенникових слів конкретизується предмет, особа, кількість, ознака із ряду подібних, зосереджуючи саме на ньому увагу адресата. Квантитативи-конкретизатори, відповідно до специфіки своєї семантики, обов’язково повинні мати при собі квантитативну форму, оскільки лише за умови її наявності можемо визначити певний ряд подібних об’єктів, до одного з яких апелює вказівний прономінатив. У випадку опущення квантитативної форми її функції повністю виконує займенникове слово, але опускаються переважно лексеми типу людина, хлопець, дівчина і под., які легко відновлюються з контексту та за допомогою граматичної форми прономіна-тива, напр.: У тій хатці жила собі удова Марта Супониха з своєю єдиною донькою Прісею, дівчиною літ дев яти-десяти (М. Старицький).

Займенникові слова в українській мові є одними з основних виразників неозначено-кількісної інформації. Зважаючи на це, переважна більшість лінгвістів, які досліджували вказані лексеми, кваліфікували їх як квантитативи. Однак кількісні відношення прономінативними одиницями виражаються досить незвично: вживання останніх у контексті апріорно формує уявлення у свідомості мовця про певний ряд однорідних об’єктів, про один з яких іде мова у ви-

словлюванні. Саме акцентуація на неозначеній множинності чого- або кого-небудь і спричинила те, що прономінативи визнаються абсолютною більшістю мовознавців як основні засоби квантифікації мовленнєвих ситуацій.

Українська мова як флективна має не дуже багато аналітичних засобів вираження значень як лексичних, так і граматичних. Кількісну семантику може мати як окремо взяте слово, так і двоє чи більше слів, які не утворюють словосполучення. Квантитативність у таких випадках передається лише за допомогою всіх наявних у сполуці компонентів, оскільки саме вони і формують дане значення. Функціонуючи в семантичному полі квантитативності, аналітичні морфеми найчастіше надають лексемі в цілому значення приблизної кількості, напр.: Хлопеїіь передав свій напівпорожній чемодан Неонілі, натомість узяв у руки дві її валізи, кожна вагою понад два пуда (В. Шевчук). Апроксиматори поля кількості є одними з найбільш поширених і частовживаних засобів модифікації приблизної семантики. Структури з такими одиницями більше притаманні розмовному мовленню, текстам художнього та публіцистичного стилів, у яких квантитативна характеристика дається здебільшого без будь-якої конкретизації в кількісному плані.

У другому розділі «Словотворчі засоби вираження кількісного значення» аналізуються дериваційні можливості української мови з точки зору вираження квантитативної семантики за допомогою афіксів.

Квантитативна семантика, наявність якої можна зафіксувати в багатьох одиницях з певними словотворчими афіксами, теж має свої особливості. Зокрема, найчастіше кількісне значення функціонує паралельно або як компонент основного, тому перебуває на другому плані і вичленовується за допомогою певних логічних операцій або в специфічній ситуації вживання (контексті).

Поняття квантитативності в морфологічному класі іменників передусім пов’язується із значенням збірності. До афіксів, які формують його, належать багато суфіксів, відмінних як за валентними можливостями, так і за походженням. Серед них трапляються як питомі слов’янські: -ств-, -от-, -в-, -н'-, -ій-/-й-, -еч-, -изн-, -ник-/ -ияк-; -ин-/ -овин-, -ин(й)-, -овин(й)-, -ач- тощо, а також запозичені з інших мов: -іан-, -тек-, -ад-/ -іад-, -аж-, -ік- /-ик-, -ур-, -ітет-, -арій-, напр.: Повз вікон із криком пробігла дітвора й зникла за рогом (М. Хвильовий); В бібліотеці бракувало каталога й трьох четвертин книжок (В. Підмогиль-ний). З-поміж цих суфіксів більша частина має обмежену валентність, зокрема це стосується дериватів іншомовного походження. Однак і деякі українські афікси не завжди виявляють великі можливості сполучуваності, вони теж не в змозі утворювати велику кількість похідних лексем, оскільки у своїй більшості прив’язані до певних лексико-граматичних груп.

Лексемам ФСП збірності за значенням протиставляються іменники ФСП

одиничності. Це поле утворюють суфікси, які вказують на одиничний предме що виокремлюється із ряду подібних йому. ФСП одиничності в українській м ві репрезентується похідними, утвореними за допомогою суфікса -ин-, який деяких випадках може ускладнюватися- суфіксами -к- та -очк- та префіксом мопо-. У подібних утвореннях дані суфікси, крім відтінку суб’єктивності, в конують також функцію конкретизаторів значення одиничності, напр.: Сніг пад, мабуть, уже вщух, бо на її шатіі не було ні сніжинки (Ю. Щербак). П хідні з префіксоїдом моно- позбавлені суб’єктивного забарвлення, формую1 семантику одиничності безпосередньо.

Досить великою кількістю одиниць з квантитативною семантикою хара теризується ФСП інтенсивності ознаки. Належність лексем цього поля до ква титативів не викликає жодних сумнівів, оскільки ці обидві категорії тісно взс мопов’язані між собою. На перший план при аналізі одиниць цього ФСП вих дять, звичайно, лексеми ступенів порівняння, які найбільш чітко виражаю кількісний аспект поля інтенсивності ознаки. Складниками його є похіді утворені за допомогою суфіксальних та префіксальних формантів. Найпроду тивнішим і найбільш поширеним способом вираження надмірної кількос ознаки є суфіксація. Центром даного поля прийнято вважати компаратив та с перлатив (вищий та найвищий ступені порівняння прикметників та прислівн ків), оскільки вони виражають сему інтенсивності безпосередньо і не маю будь-яких значеннєвих відтінків, напр.: [Маруся] Кохана мамо, Я вже весе.

В. Симоненко). Про відсутність експресивного забарвлення можна гої рити також відносно префіксів-інтенсифікаторів, до того ж їм властиве пев градуювання кількісного вияву тієї чи іншої ознаки, напр.: Найтрудніїиу житті межу перейдено (О. Довженко).

Найтиповішими для української мови засобами вираження інтенсивш ті ознаки є афікси, зокрема суфікси. Проте на рівні мовлення виявляється сі льова диференціація афіксів: суфіксальні форманти з притаманною їм у би шості випадків суб’єктивною оцінкою властиві розмовно-побутовому та ху; жньому різновидам мовлення, напр.: Двір був просторный, чистий, заросі низесеньким зеленим шпоришем (І. Нечуй-Левицький). Найвищий ступінь і яву інтенсивності ознаки формується за допомогою префіксів над- слов’ян кого походження та запозичених архі-, гіпер-, екстра-, ультра-, котрі функц нально тотожні з квантифікатором «занадто», виражаючи, таким чином, се надмірності, надлишку. Похідні, утворені за допомогою префіксів, притамаї їм меншою мірою, напр.: Посеред лісу простора галява з плакучою березою великім прастарим дубом (Л. Українка).

Основними репрезентантами ФСП неповноти ознаки на рівні словотвс є суфікси -уват-, -ав-, -аст-/ -истякі модифікують значення твірної основ

бік зниження, зменшення кількісних характеристик потужності вияву ознаки в порівнянні з нормою, напр.: Я був молодий, дурнуватий - лиш коні та дівки в солові (Р. Кухарчук). Форманти -уват-, -ав-, -аст-/ -ист- на морфемному рівні виконують функції апроксиматорів трохи, дещо, ледь-ледь, не дуже, злегка і подібних. Функціональні можливості таких афіксів обмежуються колом якісних прикметників та атрибутивних прислівників, яких у мові не так уже й багато.

Афікси ФСП зменшеності передають квантитативність шляхом вказівки на невідповідність деякій нормі в напрямку зменшення. У більшості випадків до даного значення додається експресивне забарвлення, пов’язане із суб’єктивним ставленням мовця до того, що називає твірна основа (найчастіше - відтінок пестливості). Однак експресивно-оцінне значення саме по собі може градуюватися відповідно до ступеня вияву пестливого ставлення мовця до повідомлюваного. Для української мови лексеми із демінутивною семантикою є широковживаними, особливо це стосується розмовного мовлення та усної народнопоетичної творчості, напр.: Легенький вітерець подихає з теплого краю... (П. Мирний).

На противагу ФСП зменшеності-експресивності, поле збільшеності-екс-пресивності має згіачно менше словотворчих засобів вираження аугментативної семантики. Сему збільшеності модифікують суфікси -ищ-, -иськ-, -уган-, -уч-, -ук-, -ак-, -омаха при поєднанні з основами іменників з різнотипним значенням. Як і при творенні демінутивів, суфікси поля аугментативності перебувають у відношеннях ідентифікації, але градуювання інтенсивності вияву збільшеності фактично неможливе. Вживаючись переважно в розмовно-побутовому та просторічному мовленні, лексеми з такими формантами поруч з поняттям об’єктивної збільшеності часто виражають і негативне ставлення мовця до повідомлюваного, однак у контексті суб’єктивна оцінка може змінюватися залежно від мовленнєвої ситуації, хоч основне значення збільшеності (об’єктивної чи суб'єктивної, яке є носієм квантитативної інформації), зберігається в абсолютній більшості випадків, незалежно від контексту. Подібні лексеми з формантами поля аугментативності на словотвірному рівні реалізують кон’юнкцію син-таксеми із структурою «квантифікатор великий або дуже + ознака + субстан-тив», напр.: На баштанищі то тут, то там блищали холодною росою кавун-чата (Г. Тютюнник). Одиниці з семантикою збільшеності в українській мові мають значно меншу частотність уживання порівняно з демінутивами, що пояснюється пейоративним забарвленням таких утворень.

Головними представниками ФСП повноти ознаки іменників на морфемному рівні є префікси іншомовного походження обер-, архі-, прото-, супер-. Вони є семантично однотипними, оскільки виражають вказівку на вищий ранг

за посадою (аналогічно до квантифікатора старший, головний). Квантитатив-ність у похідних цього поля передається асоціативно, завдяки наявному в уявленні людей поняттю про структурну побудову різних утворень. Можливо, саме цією обставиною й пояснюється відсутність власне-українських формантії аналізованої групи слів, напр.: За столом почали судити протопопа (П. Мир ний).

Семантику неповноти ознаки формують різні префікси, зокрема під-, ві це-, про-, суб-, па-, су-, при-. Більшість похідних із цими формантами називаюті ранг особи, яка йде за головною посадою, заступника, другої за значимістк особи в деякій організації, об’єднанні. На уявній ієрархічній драбині такі люді знаходяться на щабель нижче від тих, хто названий твірною основою, напр. Підполковник Земцев зупинився; уважно оглянувши об<рх Гандзюків, він схова* револьвера... (Г. Косинка). Похідні ФСП неповноти ознаки суб’єкта чи об’єкт; здебільшого функціонують у сфері побутової лексики та професійних відно син. Саме через це частотність використання даних лексем в українській мов обмежена стилістично, вживаючись переважно в професійній лексиці та роз мовно-побутовому мовленні.

Дієслова більшою мірою, ніж одиниці інших морфологічних класів, ма ють змогу виражати кількісну семантику. Це пояснюється передусім тим, щ< дія сама по собі має певні часово-просторові показники. До того ж, виконавцем дії може бути як один суб’єкт, так і кілька, і відповідно до цього, сама дія можі поширюватися на різну кількість об’єктів. В українській мові функціонує вели ка група афіксів, які виступають кваліфікаторами кількісної семантики дієслів Серед предикатних одиниць, що мають змогу поєднуватися з афіксами ФСГ кількості, таких є більшість, що пов’язане з валентними можливостями дієсло ва як морфологічного класу. На цю особливість звертали увагу всі лінгвісти, як аналізували цей клас слів. Зокрема, різні аспекти функціонування українськи: дієслів досліджували С. П. Бевзенко, І. К. Білодід, І. Р. Вихованець, Т. М. Воз ний, Н. Ф. Клименко, 1.1. Ковалик, Г. П. Півторак, В. М. РусанівськиЕ

В. О. Царук, Л. А. Ярчук та ін. На матеріалі російської мови аналогічні дослі дження проводили О. В. Бондарко, В. В. Лопатін, Й. П. Мучник, С. О. Соко лова, Н. П. Шуманова, М. О. Шелякін тощо. Такий інтерес до дієслів як морфо логічного класу пояснюється, крім усього іншого, семантичними (різноплано .вість змісту) та синтаксичними (предикатні, модально-часові, кількісні й іни відношення в структурі речення) особливостями функціонування цих лексем.

ФСП кількості, яке об’єднало в собі дієслівні лексеми із квантитативної-семантикою, репрезентує досить значна група суфіксів. Особливістю похідни із такими формантами є різноплановість значень твірних основ, що не дозволя виокремити з-поміж них певні підгрупи. До того ж, більшість префіксів є полі

семантичними в плані вираження квантитативної семантики похідними з такими формантами. На цьому тлі найчіткіше окреслені мікрополя однократної та багатократної дії, кількісне значення похідних цих мікрополів лежить на поверхні, напр.: Флегматично зима тротуаром поскрипує, Фантастичні плете казки... (В. Симоненко) і Висока ж старчиха роблено-хворобливо кашлянула, виправшись і тоненько почала... (Г. Косинка). Префіксальні дієслівні утворення з квантитативною семантикою реалізують їх у двох напрямках: у лексемі наявна вказівка на велику чисельність виконавців дії, дія поширюється на значну кількість об’єктів. Досить часто кількісне значення дієслівних похідних переплітається з іншим, переважно темпоральним, у плані тривалості дії. У багатьох випадках про квантитативний характер похідних дієслів можна говорити лише на основі контексту. Кількісне значення того чи іншого деривата реалізується саме завдяки мовленнєвій ситуації і форманту.

ВИСНОВКИ

Лексичні одиниці з кількісною семантикою по-різному реалізують дане значення. Це пояснюється насамперед тим, що семантичне поле квантитатнв-ності в сучасній українській мові є поліцентричним (поліядерним), тобто його оператори водночас можуть бути компонентами інших ЛСГ та ФСП. Такі лексеми утворюють ближню периферію поля квантитативності. У цих випадках функціонально-семантичними домінантами є інші значення, які, поряд з цим, здатні бути суміжними і взаємопересічними із семантикою квантитативності. Це стосується, зокрема, ФСП збірності, одиничності, інтенсивності, повноти/ неповноти ознаки дії та повноти/ неповноти ознаки предмета, зменшеності-екс-пресшзності, збільшеності-експресивності та ін.

Ядерними репрезентантами семантики квантитативності є числівникові одиниці, які безпосередньо квантифікують ту чи іншу мовленнєву ситуацію. Квантитативну функцію ці одиниці здатні виконувати лише в поєднанні з іншою лексемою (переважно - субстантивом), тому подібні вирази у своїй структурі мають принаймні два складники: числівниковий квантифікатор та квантитативну форму, виражену іменником або іншою лексемою в субстантивній функції.

До центру семантичного поля квантитативності належать також назви одиниць метрологічної системи та раховані (або кількісні) іменники, в основі яких лежить безпосередня вказівка на кількісні характеристики кого- або чого-небудь. За. допомогою вимірників визначаються кількісні параметри різних об'єктів реальної дійсності, часу, простору. На відміну від них раховані іменники формують вказівку на конкретну кількісну визначеність відносно осіб, предметів, явищ і т. д., виступаючи субстантивними аналогами власне-кіль-

кісних нумеративів.

Окремо від інших перебувають займенникові слова як специфічні вира ники квантитативної семантики. Поряд з апроксиматорами вони є напівпер: ферійними засобами вираження кількісного значення, оскільки квантитатив властивості утворень з прономінативними одиницями, за деяким винятком, в значити чи окреслити дуже важко, а то і взагалі неможливо. Прикметною р; сою таких структур є вказівка на неозначену кількість кого- або чого-небуд Однак на рівні мовлення (писемного й особливо - усного) ці засоби виражені квантитативності мають найбільші, порівняно з іншими, функціональні можл; вості.

' По-іншому проводять квантифікацію виразів апроксиматори поля кілью сті. Через специфічність семантики вони здатні модифікувати тільки вже ная не кількісне значення, тобто в такій сполуці функціонують інші оператор ФСП квантитативності, які перебувають в його центрі або ближній перифер Зокрема, це стосується числівникових сполук, вимірників та рахованих су' стантивів.

Аналіз складників семантичного поля квантитативності дозволяє зробіп висновок, що лексеми з кількісним значенням є одними з найбільш поширені і вживаних. Різноплановість семантичних відтінків і значна кількість репрезе: тантів вимагають різноманітних засобів його формування й модифікації. По£ бність способів вираження кількісного значення на лексичному та словотво чому рівнях свідчить про поширеність та динамізм аналізованого явища українській мові. Поліядерна структура семантичного поля квантитативное передбачає можливість проведення подальших досліджень у цьому напрямку.

Список опублікованих праць здобувана за темою дисертації

1. Квантитативні слова в українській мові // Актуальні проблеми грам тики: 36. наук, праць / Ред. кол.: Василь Ожоган (відп. ред.) та ін. - К.; Кірові град: Кіровоград, пед. ін-т, 1996. - Вип. 1. - С. 36 - 41.

2. Прономінативні квантитативи в українській мові // Актуальні пробл ми граматики: 36. наук, праць. / Ред. кол.: Василь Ожоган (відп. ред.) та ін. - В Кіровоград: Кіровоград, пед. ін-т, 1996. -Вип. 1. - С. 137 - 139.

3. До питання про вивчення прономінативних квантитативів в українс кій мові // Актуальні проблеми розбудови національної освіти: 36. наук.-мето праць / Ред. кол.: Ю. Беляев та ін. - К.; Херсон, 1997. - Ч. П: Специфіка навч льно-виховного процесу початкової ланки освіти. - С. 125 - 128 (у співавторе ві з Ожоганом В. М.).

4. Аналітичні синтаксичні морфеми як показники кількісної семантики Актуальні проблеми граматики: 36. наук, праць / Ред. кол.: Василь Ожогс

(відп. ред.) та ін. - Кіровоград: Кіровоград, держ. ун-т, 1997. - Вип. 2. - С. 136 - 140. .

5. Категорія квантифікації та засоби вираження її у мовленні // Проблемні питання синтаксису: 36. наук, праць / Відп. ред. Н. В. Гуйванюк. - Чернівці: Вид-во Чернів. держ. ун-ту, 1997. - С. 105 - 110.

6. Функції неозначених квантитативних прономінативів у «Гайдамаках» Тараса Шевченка // 3 Україною в серці: 36. матеріалів. - Херсон: ХОБГ, 1996. -

С. 82 - 83 (у співавторстві з Ожоганом В. М.).

7. Числівникові квантифікатори в системі української мови // Придніпровський науковий вісник. Серія філологія і педагогіка. - 1998. - № 37 (104). -

С. 38 - 44.

8. Складники функціонально-семантичного поля квантитативності // Придніпровський науковий вісник. Серія філологія і педагогіка. - 1998. -№ 37 (104).-С. 33 -38.

9. Дискретні субстантиви як виразники кількісної семантики // Придніпровський науковий вісник. Серія філологія. - 1998. - № 38 (105). - С. 8 - 12.

АНОТАЦІЯ

Дмитрук В. І. Квантитативні слова в сучасній українській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 02 .01 - українська мова. - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Кіровоград, 1998.

У дисертації досліджувалися основні підходи та принципи класифікації квантитативних слів на матеріалі української мови. З’ясовано сутність поняття й опрацьовані основні представники кількісної семантики, характерні для лексичного й дериваційного рівнів мови. Кваліфікація та аналіз квантитативних одиниць проводився з урахуванням традиційного розподілу лексем на лексико-семантичні групи і функціонально-семантичні поля, складники яких здатні виражати або модифікувати квантитативне значення. Визначені головні критерії, на основі яких проводився підбір та групування функціональних одиниць семантичного поля квантитативності.

Ключові слова: квантитатив, квантитативність, квантитативна форма, квантифікатор, апроксиматор, лексико-семантична група, функціонально-семантичне поле.

АННОТАЦИЯ

Дмитрук В. И. Квантитативные слова в современном украинском языке. Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологически наук по специальности 10. 02. 01 - украинский язык. - Кировоградский гое1 дарственный педагогический институт имени Владимира Винниченко, Кирове град, 1998. -

В диссертации исследовались основные подходы и принципы классиф! кации квантитативных слов на материале украинского языка. Установлена cyi понятия и проанализированы основные представители количественной сема! тики, которые характерны для лексического и деривационного уровней язык Квалификация и анализ квантитативных единиц проводились с учётом трад! ционного разделения лексем на лексико-семантические группы и функцш нально-семантические поля, составляющие которых имеют возможность вь ражать или модифицировать квантитативное значение. Исследованы основнь: критерии, на основании которых проводился подбор и группирование фуш циональных единиц семантического поля квантитативности.

Ключевые слова: квантитатив, квантитативность, квантитативная фо] ма, квантификатор, апроксиматор, лексико-семантическая группа, функцион; льно-семантическое поле.

SUMMARY

V. I. Dmitruk. Quantitative words in the modem Ukrainian language. - Mam

script.

Dissertation for Scientific Degree of Candidate of Philology Specialil

10. 02. 01 - the Ukrainian language. - Kirovograd State Pedagogical University n: med after Volodymyr Vinnichenko, Kirovograd, 1998.

The main approaches and principles of classification of guantative words ( Ukrainian are investigated in the paper. The essence of the term «guantative semai tics» is defined and its manifestations on the lexical and derivational levels are an; lysed. The definition and the analysis ot guantative units are made according to tir traditional division ot lexems into lexico-semantic groups and functional-semant fields, the constituents of which have the ability to express and modify guantati\ meanings. The main criteria which are the basis for selecting and grouping of fun< tional units of the semantic field of guantativity are investigated.

Key words: guantative, guantatrveness, a guantative form, guantificator, approximator, a lexico-semantic group, functional-semantic field.

Підписано до друку 25. 05. 98. Формат 60 х 90/16. Папір офсет. Друк різограф. Друк. арк. 1.

____________Замовлення 594. Наклад 100 пр._____________

Редакційно-видавничий центр Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка 316 050. Кіровоград - 50, вул. Шевченка. 1.