автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Лексика народных промыслов (ткачество) говоров Тернопольщины

Полный текст автореферата диссертации по теме "Лексика народных промыслов (ткачество) говоров Тернопольщины"

УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

,7 ІЗ Сі;

1 з 0.. і

УДК 808.3-7 ВЕНЖИНОВИЧ Наталія Федорівна

ЛЕКСИКА НАРОДНИХ ПРОМИСЛІВ (ТКАЦТВО) ГОВОРІВ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Ужгород -1998

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі української мови Ужгородського державного університету

Науковий керівник: доктор філологічних наук,

професор Сюсько Михайло Іванович, завідуючий кафедрою української мови Ужгородського державного університету

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук,

професор Лизанець Петро Миколайович,

завідуючий кафедрою угорської філології Ужгородського державного університету

кандидат філологічних наук, доцент кафедри загального мовознавства і класичної філології Національного університету ім. Тараса Шевченка Чемес Валерій Федорович

Провідна установа: Прикарпатський державний університет

ім. В. Стефаника Міністерства освіти України, кафедра української мови, м. Івано-Франківськ

Захист відбудеться «27» жовтня 1998 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 15.01.03 у справах захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Ужгородському державному університеті (294000, Ужгород, вул. Університетська, 14, ауд.412).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Ужгородського держуніверситету (м.Ужгород, вул. Капітульна, 9).

Автореферат розіслано

_1998 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради докт. філол. наук, професор

Белей Л.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність досліджеппя. Вивчення живої народної мови -говорів - є важливою проблемою сучасного мовознавства, зокрема українського. Народні говори - це не тільки основа літературної мови, але й свідок її історії, джерело для подальшого її розвитку та збагачення. Саме живорозмовна мова зберігає чимало елементів із найдавніших часів, які відсутні вже в літературній мові, а часто не зафіксовані й пам'ятками писемності.

З-поміж багатьох способів опису лексики народних говорів одним із найбільш поширених є опрацювання однієї з груп слів, об'єднаних певними ознаками - семантичними, словотвірними, морфологічними тощо. Наше дослідження охоплює, зокрема, лексико-семантичну групу слів, пов'язаних з вирощуванням конопель, підготовкою до прядіння, прядінням, підготовкою до ткання, ткацьким ^рстатом і тканням. Актуальність дослідження цієї лексики не викликає будь-яких сумнівів, оскільки українська лексика традиційних народних промислів, зокрема ткацтво, досі монографічно не вивчалася, хоч з точки зору, перш за все, історії мови належні сюди факти мають неабияке значення. В існуючих загальномовних і діалектних словниках ця лексика зафіксована лише частково. Етнографічні записи, пов'язані з ткацтвом, в існуючій літературі представлені трохи краще, й ми виявили ще багато неопублікованих дотепер цікавих і цінних фольклорних матеріалів, які досить яскраво і повно відбивають цю традиційну, чи узвичаєну, лексику на теренах Тернопільщини. Ці нові фольклорні дані, як і укладений нами лінгвістичний атлас ткацької лексики, в плані джерелознавчої орієнтації вже самі по собі становлять науковий інтерес, можуть стати поштовхом для дальших досліджень у сфері лексики.

Ареал дослідження вибраний як з урахуванням особливостей етно-ліпґвістіїчного характеру, так і з огляду на екстралінґвальні фактори, які виплітають із об'єкта дослідження. Опис ткацької лексики базується чи, точніше, окреслюється ареалом Тернопільщини і суміжних з нею районів, оскільки дотепер лінгвісти ще не зверталися до такого комплексного аналізу цієї лексико-семантичної групи на зазначеній території, що є цінним у плані порівняти відповідних фактів із даними інших говорів української мови, як і інших слов'янських мов.

Щодо екстралінґвальних факторів, то слід мати на увазі, що Терно-зільщина - це особливе природно-ґеоґрафічне утворення з яскравими відмінностями не лише у народному мовленні на півночі, півдні та сході, і й із специфічними рисами у галузі матеріальної культури тощо.

Метою кандидатської дисептапії є:

1. На підставі зібраного матеріалу подати докладний опис лексики ткацтва, залучивши при цьому дані етнографії, свідчення історії мови, відповідні факти з інших українських говорів та інших слов'янських мов.

2. Проаналізувати склад досліджуваної лексики з точки зору етимології, тобто окреслити, передусім, питомоукраїнську лексику, а також виділити запозичення (мовна належність, характер запозичення, ступінь адаптації тощо).

3. На основі лінґвоґеоґрафічних та інших даних визначити внутрішнє членування обстежуваних говорів та з’ясувати їх відношення до інших груп українських говорів.

4. Дати характеристику розвитку лексики народних промислів (ткацтва) на сучасному етапі у зв'язку з науково-технічною революцією, змінами в суспільному житті та економічними трансформаціями.

Завдаппям нашого дослідження є докладний оішс лексики українських говорів Тернопільщини, пов'язаної з ткацтвом.

Матеріал зібрано протягом 1986 - 1989 років у 73 населених пунктах Тернопільщини та районах, що межують із нею, за спеціально укладеною програмою із 520 пунктів від близько ста інформаторів (переважно жінок середнього і старшого віку).

Методологічною основою дисертації є діалектико-матеріалістична теорія пізнання, яка передбачає каузальний взаємозв'язок предметів та явищ об'єктивної дійсності, що вивчаються людиною у процесі всієї її пізнавальної діяльності. Такий підхід до розуміння мови та процесу її пізнання сприяє виявленню зв'язків між елементами лексико-семантичної системи, зокрема зумовленості типізованих понять (термінів) у сфері ткацтва, їх відношення до інших явищ матеріальної та духовної культури тощо.

У процедурі конкретного аналізу в дисертації застосовано різні методи (описовий, порівняльно-історичний, порівняльно-зіставшій, типологічний), вибір яких зумовлений метою та конкретними завданнями дослідження. Для опрацювання даних, отриманих анкетним способом безпосередньо у польових умовах, а також для одержання нових, важливих у науковому відношенні висновків про сучасний стан та тенденції розвитку у сфері ткацької лексики, ми широко застосовуємо, зокрема, прийом лінгвістичної географії, оскільки він дає змоіу простежити, як нині функціонує лексика ткацтва. Крім того, представлені на карті факти є нерідко єдиним джерелом для з’ясування етимології окремих з них, їх просторово-кількісного вияву тощо.

з

Лексикологічний опис ткацької лексики (синхронічне моделювання) передбачає й історичну проекцію, проте, дїахроіпіе зіставлення є доволі складного процедурою, тому що кількість джерел, які фіксують досліджувану лексичну групу, обмежена і вимагає обережності при ідентифікації описуваної реалії.

Якісні, а особливо кількісні характеристики представленого в дисертації матеріалу супроводжуються широким використанням цифрових даних. Лінгвістичний аналіз базується на врахуванні більше, ніж 800 відповідних одиниць.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в українській лексикології вона є першою спробою спеціального дослідження ткацької лексики Тернопільщини; відповідному аналізові піддається значний фактичний матеріал, більша частина якого вперше вводиться в науковий обіг. У роботі діалектна . кацька лексика вперше схарактеризована з точки зору її ономасіолоґічної природи, тобто крім способів та засобів номінації, з’ясовуємо й природу назви (чому так, а не інакше?). Уперше широко подається зіставлення досліджуваної лексичної групи з відповідними фактами інших слов'янських (і неслов'янських) мов, що дає змогу з'ясувати, зокрема, невраховані можливості у плані термінотворення. Важливіш є також опис формування української ткацької лексики.

Ппактпчпе зпачепня дослідження полягає в тому, що:

1. Зібрано і систематизовано матеріал, що стосується одного із найдавніших шарів лексики української загальнонародної мови.

2. Отримані в результаті опрацювання дані, як і зроблені на його основі висновки можуть послужити певним внеском у розробку окремих питань теорії номінації (питання типології номінації, виникнення конотативних відношень тощо).

3. Фактичний матеріал, що лежить в основі дослідження, може бути використаний при укладанні зведеного діалектного словника української мови, а також при укладанні етимологічних, синонімічних та інших словників як української, так і інших слов'янських мов.

4. Отримані результати можуть бути частково використані і в працях із сучасної та історичної лексикології, української діалектології, а також як джерело фактичного матеріалу в дериватологічних студіях.

5. Уведення в науковий обіг матеріалів роботи матиме певне значення й для науково-дослідної роботи студентів, як і для вчителів-словесників, які керують факультативами та гуртками при школах по вивченню краєзнавства, фольклору, народознавства тощо.

На захист виносяться такі положеппя:

1. Ткацька лексика Тернопільщини становить частину української загальнонародної лексики: у ній виявляються як локальні, так і загальноукраїнські риси та тенденції, які простежуються й на прикладі інших українських говорів.

2. Ткацькі терміни складають окрему лексико-семантичну групу зі спільними принципами номінації, ядро якої сягає ще спільнослов'янської чи навіть індоєвропейської доби.

3. Ткацька лексика говорів Тернопільщини виявляє протиставлення на усіх практично рівнях, чи ярусах, мови (фонетичному, лексичному, семантичному, словотвірному та морфологічному) і підтверджує членування цих говорів за комплексом названих ознак.

4. Вивчення і систематизація діалектної ткацької лексики має важливе значення для висвітлення історії формування та розвитку сучасної української мови в усіх її формах.

Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження були викладені в доповідях на 37-ій звітній конференції кафедр Тернопільського державного педінституту ім. Я. Галана (Тернопіль, 1988), на республіканській науково-практичній конференції «Борис Грінченко», присвяченій 125-річчю від дня народження видатного українського письменника, вченого, громадського діяча (Ворошиловград, 1988), «Творчість Ольги Кобилянської у контексті української та світової літератури» (до 125-річчя з дня народження письменниці) (Чернівці, 1988), «Науково-технічна революція і сучасні процеси розвитку лексики української народно-розмовної мови» (Ужгород, 1989), «Яків Головаць-кий і рух за національне відродження та культурне єднання слов'янських народів» (Тернопіль, 1989), на науково-практичній конференції, присвяченій 175-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка (Ужгород, 1989), «Олександр Духнович» (Ужгород, 1990), «Безсмертна дочка України» (Ужгород, 1991), на XVII діалектологічній нараді (Київ, 1997), на Міжнародних наукових конференціях "Мова і культура" (Київ, 1997, 1998), "Функциональная лишвистика" (Симферополь, 1997; Ялта, 1998), "Когнитивная лингвистика в конце XX века" (Минск, 1997), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Трансформація гуманітарної освіти» (Ужгород, 1998), на II Всеукраїнській науковій конференції «Українська мова на Буковині: минуле і сучасне» (Чернівці, 1998), щорічних конференціях молодих учених УжДУ (1986-1990), професорсько-викладацького складу Ужгородського державного університету (1990-1998).

Дисертація обговорена на засіданні кафедри української мови Ужгородського державного університету і рекомендована до захисту.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в 17 публікаціях загальним обсягом близько 3-х друкованих аркушів.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чо-тиьох. розділів ("До історії ткацького промислу на Тернопільщині", "Лексика, пов'язана з вирощуванням конопель і підготовкою до прядіння", "Лексика, пов'язана з прядінням і підготовкою до ткання", "Лексика, пов'язана з ткацьким верстатом і тканням"), висновків, списку вико-истаної літератури, списку умовних скорочень, списку досліджуваних населених пунктів, списку інформаторів, індексу описаних слів, лінгвістичного атласу та фольклорних записів. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 244 сторінки, додатків - 4 і сторінка. Список використаних літературних джерел містить 215 найменувань.

ЗМІСТ РОБОТИ

У "Вступі" обґрунтовується вибір теми дисертації, визначається мета, завдання, об'єкт і методи проведення дослідження, характеризується джерельна база дисертації, розкривається її актуальність, теоретичне та практичне значення, формулюються положення, які виносяться на захист, а також з’ясовуються інші питання, пов’язані з реалізацією дисертації.

У першому розділі - "До історії ткацького промислу на Тернопільщині" - подаються відомості з історії розвитку ткацького промислу з найдавніших часів дотепер, характеризуються основні процеси, пов'язані з виготовленням пряжі з конопель, підготовкою до ткання і саме тканням полотна на ткацькому верстаті, звертається також увага на важливе місце волокнистих рослин, процесів їх обробітку у ритуальній системі тернополян. Ці матеріали супроводжуються багатими фольклорними записами.

За багатьма ознаками - знаряддями ткацтва, технологічними прийомами, сировиною, звичаями, віруваннями та забобонами, що стосуються виготовлення тканин, термінологією, пов'язаною з цим промислом, -ткацтво на Тернопільщині, грунтуючись на загальноукраїнській основі, позначене й регіональною специфікою. Це наслідок самобутності історичного і соціально-економічного розвитку краю, специфіки етнокультурних зв’язків та своєрідності природних умов. Матеріали, уміщені нами у цьому розділі, поглиблюють уявлення про реалії, лексико-семантичний аналіз яких ми подашо у наступних трьох розділах.

б

Другий розділ - "Лексика, пов'язана з вирощуванням конопель і підготовкою до прядіння" - містить лексико-семантичний, етимологічний, словотвірний та лінґвоґеотрафічний аналіз 44 реалій. Враховуючи особливості досліджуваного регіону, до більшості лексичних одиниць подаються відповідники з інших українських діалектів, а також із суміжних (і несуміжних) слов’янських (і неслов’янських) мов (угорської, німецької, румунської). У текст другого розділу вмонтовуємо фольклорні записи, вперше зафіксовані нами на Тернопільщині, що є доброю ілюстрацією до описуваних реалій, інші - виносимо у додатки.

Для прикладу подамо опис кількох назв, що стосуються процесу вирощування і обробітку конопель, а також зразки лінгвістичних карт, які чітко ілюструють поширення описуваних назв у досліджуваному регіоні.

Місце в річці чи біля річки, де мочать коноплі.

Оскільки для цієї назви виявлено чимало відповідників, а окремі лексеми зустрічаємо лише в одному або кількох населених пунктах, подаємо нумерацію згідно з мережею населених пунктів. На території дослідження бере“(г) - 65; вертіп. топіл’е - 48; гатка - 32; йама бш’а річки на коунопл’і - 14; калабан’а - 47; калабан’е - 48; канава - 7-9; копанка - 13; мочило — 29. мочула - 1; мочуло - 62, 63, 72; 61; озеро — 23; потік - 60, 73; потічок — 69; ріка - 16, 17,20, 21, 34-36, 38, 39, 45,46, 49-54, 56,58, 59, 64, 66-68, 70; ріка при крайу - 19; річка - 10, 12, 22, 2428, 37, 42; руда (місце коло річки) - 41; саіжаука - 30; саджалка - 2, 4, 6; сплави, красница (там завжди стояча вода) -71, стау -3,5, 11, 15, 31, 44; ставок - 18,33,40,43, 55; фоса - 57;

Відзначаємо, що більшість назв має досить вузьку локалізацію, а окремі з них записані тільки в одному населеному пункті (Див. каргу).

Коноплі треба вимочувати, щоб волокно відокремилось від решти рослини. Тому-то до значення слів стау, зменш, ставок ’водойма із стоячою водою’ додалось ще значення ’місце для вимочування конопель’, яке на території дослідження утвердилось як основне. І в інших українських говорах, як і в літературній мові, знане слово мочило (Грінч., 2:450; СУМ, 4:815). Термін цей спільнослов'янського походження. Пор.: рос. мочгіло (Даль, 2:311); білор. мачьіла (ТСБМ, 11:94); польськ. шосгузко. тосгусіїо (ЕРБТ, 2:44); зах.-слов. тосісіїо (ІІУ 249). Назва етимологічно пов'язується з дієсловом мочити.

Д ля з'ясування мотивації інших одиниць у цьому зв’язку треба постійно враховувати, що коноплі вимочували в природних водоймах із стоячою водою (калабан’а. калабан’е. озеро, стау. ставок): у спеціально

КАРТА й 7

Пристрій для первинної обробки конопель

/ / / * І фїврлиц’а, геряица, тврлац’е, терщгц’а, іерница

О ладанка

ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ

викопаній ямі, наповненій водою (иама біл’а річки та коуноплЧ. канава, саджалка, фоса (рів з водою)); у спеціально викопаній ямі, що знаходилася на городі (копанка), а також у річці, де відгороджували невелику ділянку, тобто "загачували" її, звідки й гатка; руда і красніша (у процесі відокремлення волокна вода у водоймі стає коричневою аж до червоної); топіл’е. очевидно, від топити; пор. болг. топя ’занурювати, мочити’ (РБР, 1:205); назва береи(г) пов’язана з оронімом ’берег’ (вимочували коноплі в річці біля самого берега, щоб не віднесла течія). Приходимо до висновку, що на Тернопільщині як назви місця, де вимочували коноплі, використовуються терміни і локальні, і знані в інших говорах української мови, в інших слов'янських мовах.

На Тернопільщині коноплі тіпають звичайно в два прийоми. Для цього тут використовують і різні пристрої для обробки конопель. Пристрій для первинної обробки конопель на більшій частині досліджуваної території називають тёрлина. тёрлиц’а. терлиц’е, тернина, тёр-нгщ’а. В окремих населених пунктах використовують назви вуша терлип’а. ламанка. перша тёрлиц’а. (Див. карту). '

Назви терлип’а. тернин’а і под. етимологічно пов’язані з дієсловом терти. Назва тёрлиц’а має паралелі в інших українських говорах (Грінч., 4:256; Желех., 958; Шух., 1:147). Пор. із цим же значенням словацьк. йі'са (БЗІ, 4:584), сх.-словацьк. діал. сегііса (Каїаі, 54); чеськ. й-Нсе. іїсіїї'се (Тгат, 1564, 1559; ЕШМ, 2:242); польськ. сіегііса. (агііса. польськ. діал. сегііса. Тегііса, регііса (8ІР, 1:331); сербохорв. Сгііса (188, 990); словен. Ітііса (КБРЯ, 547); македон. трміца (ВКГ, 253). Так само у рос. мові (Даль, 4:401); у білор. діал. (ПЗБ, 5:312); у польськ. (РР8Т, 2:53). Варіант терниц’а знаний також деякими іншими українськими говорами (Верх., Лемки, 403; ВСП, 93; Грінч., 4:257). Пор. також білор. діал. церніца - тс (ЯДС, 2:191).

Для еквівалентів вуша тёрлиц’а. перша тёрлиц’а не знаходимо паралелей в інших українських говорах та в інших слов'янських мовах. Описова назва перша терлиц’а. очевидно, зумовлена тим, що у цій місцевості використовували як першій, так і другий вид пристрою, а вуша тёрлиц’а - тлумачиться уже на базі розміру пристрою (з одним мечиком, на відміну від пристрою для вторинної обробки конопель із двома мечиками).

Ізоглосу ламанка продовжує гуцул, ламанка (Шух., 147); пор. також бойківське ломачка (МКСЖ, 53),. У поліських говорах ламака. ламаль-ішца, ламаниц’а. ламанка. лами’а (ЛСПГ, 112); на Одещині - ламанка (МСДО, 47). У білор. діал. ламака (ПЗБ, 2:613). Пор. словацьк. діал.

Іаіпаска (Каїаі. 297); чеськ. діал. (моравське) Іатка. Іатаска (ВБМ, 2:242; МЦЧ, 108); польськ. іатак (РРБТ, 2:51); полъськ. діал. Іатасгка (Б-ГР, 2:792), Іатагка (МШЬ, 33).

Кваліфікуємо ці назви як віддієслівні, породжені суфіксальною деривацією. Подаємо зразок фольклорного запису із описуваною лексемою:

[таракайе йак терлипаї - про сварливу жінку казав чоловік (Волощук М.М., 1930 р.н., с.Іване-Пусте Борщівського району).

Третій розділ - «Лексика, пов’язана з прядінням і підготовкою до ткання» - присвячений лексиці, пов'язаній з прядінням і підготовкою до ткання. У ньому ми проаналізували 35 реалій.

Для прикладу подаємо опис назви збору дівчат чи жінок у вечірній час в одній хаті, щоб прясти. На переважній більшості досліджуваної території це вечернйні. вечорниц’і. веичеирнйц’і. вечоурнйц’і, вічорнйц’і. в окремих населених пунктах — вечірки, вечірки. У північній частині ареалу фіксуємо ще дос’вітки. водён’ка. годёнки, дён’ки. оуден’ки. У центральних та південних районах Тернопільщини зрідка зустрічаємо клак ч.р., клака ж.р., кудеилйни. кужел’нйц’і. кужіл’шш’і. приткй. пргіхи. толока, толока.

Лексеми вечернйп’і (і варіанти), вечірки (і варіанти) у досліджуваних говорах побутують також у значенні ’збір молоді для проведення дозвілля’. А описуване значення розвинулося, очевидно, внаслідок розширення семантики цих слів. Пор. так само у (Грінч., 1:143; ДзТЛ, 201; Кміт, 25); білор. діал. вечорниды (ПЗБ, 1:396): вечернйц’і. Про походження описуваної назви див. ЕСУМ, 1:366.

Для вечірки є паралелі у бойк. (Кміт, 25), закарп. (ДзТЛ, 201), поліськ. вечУорки. вечурки (ЛСПГ, 42), вечірки (Грінч., 1:144); йор. також білор. вячоркі (ТСБМ, 1:604); білор. діал. вечаркі. вячаркё. вячаркі. вычоркы (ПЗБ, 1:304).

Для водёнки і варіантів вчені подають відповідник оденки з території Одещини (МСДО, 54).

Дос’вітки у значенні ’збір дівчат чи жінок, щоб прясти’ фіксуємо лише на досліджуваній нами території.

Термін клака ж.р. побутує на Одещині (ЛБ, 2:82), а клак ч.р. фіксується на Нижньому Подністров’ї (ЛБ, 6:44). Про походження цієї назви див. ЕСУМ, 2:453.

Толока, толока мають паралелі в говорах Одеської області (МСДО, 71), а також в білор. діал. талака (ДСЛЯ, 353) і талака (ПЗБ, 5:79).

и

Назва пр’ахи (pl.t.) в описуваному значенні відома й іншим українським говорам (Желех., 786); пор. відзначуване Б.Грінченком, з посиланням на Є.Желехівського, у говорах Наддніпрянщини полряхи тс (Грінч., 3:340), пр’ахи тс у закарпатоукраїнських говорах (ДзТЛ, 201).

Ізоглосу притки (pl.t.) продовжують лемківське предкьі (pl.t.) (Верх., Лемки, 458); закарп. пр’адки (pl.t.) (ДзТЛ, 201); словацьк. priadkv (SSJ, 3:532; VRSS, 4:760); польськ. przadki (SJP, 5:16); чеськ. pfastky (Travn., 1263). Пор. також уживане на Чернігівщині та в ряді інших українських говорів попрядки, попряди (Грінч., 3:340; Желех., 706). Пор. також білор. діал. попрадкі. попраткі (ПЗБ, 4:49), папрадухі (НСТ, 69), супріткі (Нар., 134), макед. предёнка (РМ, 2:437).

Для куденлини. кужел’нйд’і. кужіл’ншгі у вказаному значенні не знайдено паралелей в інших українських говорах, як і в інших слов'янських мовах, отже, їх можна вважати специфічними локальними діалектизмами. Терміни ці - похідні від кудел’а, кужіл’ й утворені суфіксальним способом.

У четвертому розділі - «Лексика, пов’язана з ткацьким верстатом і тканням» - ми описали 35 реалій, пов'язаних з ткацьким верстатом і тканням. Для прикладу подамо тут декілька назв для жінки, що тче. У більшості населених пунктів досліджуваної території - ткачиха, у кількох селах - ткачйи’а (1, 39, 42), ткачка (46,48), ткзл’е (47), майстеир (50), ткач (43,49,60,66,67).

Типовіш для сіл досліджуваної території є те, що ткацтво в минулому зосереджувалось у руках жінок. Тому граматичною ознакою назв осіб за родом занять у цій галузі є, звісно, приналежність їх до іменників жіночого роду (ткачйха. ткачйн’а. ткачка. ткал’е).

Народна термінологія ткацтва не дуже піддається впливам і характеризується значною стійкістю. Пояснюється це здебільшого позамовними причинами, про які тут слід згадати.

Жінки, за нашими спостереженнями, досить консервативні в мові, значно консервативніші за чоловіків. Тому місцеві найменування у сфері ткацтва збереглися досить добре. Територіально відмінні назви ткалі, що були у праслов’янській мові, складали в ній ареальне семантичне мікрополе. При формуванні слов'янських мов ці відмінні назви утворили свої семантичні мікрополя, стали опорними в одній із слов'янських мов.

Розглядаємо семантичне мікрополе ’спеціалісти, які виготовляють тканини’. На досліджуваній території у ньому об'єднуються значення лексем, що означають осіб жіночої та чоловічої статі.

Семантично дуже близькі, паралельні назви осіб жіночої-чоловічої статі ткал’е - ткач виконують основну функцію у семантичному мікрополі, є його опорними лексемами.

Лексеми ткал’а - ткач найповніше передають спільне для всіх членів семантичного мікрополя значення ’особа, яка виготовляє тканини’, воші загальнопоширені, загальновживані.

Лексема ткач - загальнонародна назва спеціаліста цієї галузі. Пор.: ткач, зм. ткачик (Грінч., 4:267); ткач (Шух., 257), ткач (ГТСГ, 12); білор. ткач, ’робітник, майстер, який виговляє тканину на ткацькому станку’ (ТСБМ, 5:490(1)); словацьк. Ікас (УКББ, 5:51); макед. ткаач т.у. ткаіач (РМ, 3:384). Семема ’спеціаліст, який виготовляє тканшш на ткацькому верстаті’, не виявляє лексичної диференціації як в літературній мові, так і в діалектах. Це пояснюється, очевидно, широтою семантичного обсягу лексеми ткач, високим ступенем узагальненості її значення. Протягом свого тривалого існування в мові лексема ткач набувала деяких відтінків у значенні. З часу її виникнення за лексемою ткач закріпилося значення ’ремісник, який виготовляє тканини на ткацькому верстаті’. З появою фабрик і розвитком нових форм і методів праці з'являється новий відтінок у значенні цієї назви - ’спеціаліст, який професійно займається виготовленням тканин, працює в умовах машинного виробництва’. Загалом же слово ткач характеризується великою стійкістю в лексичному складі і семантиці. Значення його лише набуло нового відтінку, але не зазнало суттєвих змін.

Подібний шлях у розвитку семантики пройшла і опорна лексема ткал’а. Пор. в укр. ткачка - ’ткаля’ (Верх., Лемки, 474; Грінч., 4:268); ткаля (Шух., 257); білор. ткалля - ’те, що і ткачиха’ (ТСБМ, 5:489); ткачиха (ТСБМ, 5:490); ткачьі’ха ж. ’те, що і ткалля’ (ПЗБ, 5:100); словацьк. Ікаска тс (УІІБЗ, 5:51); макед. ткаачка ї V. ткаіачка тс (РМ, 3:384). На новому етапі розвитку ця семема трохи змінилася: ’спеціалістка, яка професійно займається виготовленням тканин, працює в умовах машинного виробництва’. Проте така видозміна семеми не привела до виділення нової семантичної диференційної риси, бо для цього необхідно, щоб хоча б в одному з діалектів (мов) досліджуваного континууму семема з зайвою виділеною рисою і семема без останньої розрізнялись і формально, тобто маніфестувалися різними лексемами. Для позначення працівників великого машинного виробництва у мові не з’явилося нових лексем, цю функцію взяли на себе опорні лексеми ткал’а - ткач, які розширили своє значення і межі семантичного мікрополя у сучасній українській літературній мові порівняно з іншими

етапами її розвитку. Усім іншим лексемам ряду: ткачгіха. ткачка. ткачйн’е та ін. такий розвиток семантики не властивий. Вони належать до діалектних мовних систем. Те, що в діалектних системах наявні різні назви для жінки, яка тче, виділяє що рису як протиставлене діалектне розрізнення. Але, як правило, відмінність в одному передбачає спільність у чомусь іншому.

Диференціація в аналізованому лексико-семантичному ряді досягається морфологічними засобами. Однокореневі похідні є окремими самостійними лексемами (а не морфологічними варіантами), сукупність значень яких складає ареальне семантичне мікрополе.

Спільність кореневої морфеми об'єднує всі аналізовані лексеми не лише семантично, але й генетично. На матеріалі сучасних слов'янських мов учені реконструюють найменування основної виробничої дії у цій галузі - праслов. *ґькаії і діяча *йсась та '‘внозначне *ґькзсИьіа з формою жіночого роду *^ькасіЬіа. Значешн ткати вважають семантико-термінологічною іновацією праслов'янської мови з давнішого *Гькп^і, Іукйіі, що означало короткий, досить швидкий рух з поштовхом.

З фіксування назв ткал’а, ткач у словниках і текстах пам'яток не можна судити про час їх появи. Найменування діячів у цій галузі досить давні, утворені від дієслова *1ькаії вже тоді, коли останнє набуло термінологічного значення ткати. У діалектах праслов'янської мови уже були, очевидно, дві паралельні форми назв: *й>кась. виведене на підставі укр., рос., білор. ткач, польськ. гкасг, словацьк. Ікаб. сербохорв. ткач, макед. ткаеч. болг. тькач і *£ька(Ньсь. наявне в сербохорв. ткалац. словен. гісаіес, чеськ., словацьк. ікаШес. У найменуванні особи жіночої статі, як можна судити з даних сучасних слов'янських мов, була, напевно, більша здиференційованість. Пор. рос. ткачйха. білор. ткалл’а. ткачиха, польськ. ікаака, чеськ. ІкаШепа, словацьк. Ікаска. словен. Йсаїка, сербохорв. т’тка. болг. тькачка.

Отже, в основі усіх найменувань аналізованого лексико-семантич-ного ряду є дія. Правда, не всі згадані лексеми утворені безпосередньо від дієслівної основи. Іноді цей зв'язок опосередкований. Якщо назва *ґькась (з суфіксом -ась) походить від дієслівної основи, то *ґькас11т.іа -первісна основа на ч ж.р., похідна від *Гькасі1о ’тканина, те, що тчуть’.

На слов'янській мовній території здавна побутувала й назва ткачка. Діалектні дані слов'янських мов дозволяють скласти уявлення про ареал поширення лексеми ткачка й заперечити припущення про запозичення її з польської мови або якоїсь іншої слов'янської мови. Коріння назви ткачка може сягати глибше, ще до спільнослов'янського періоду (ймо-

вірно, вона вживалася як основна в одному з діалектів праслов’янської мови), бо засвідчується ця лексема, хоч і спорадично, але в усіх трьох групах слов'янських мов.

Лише в одному населеному пункті досліджуваної території зафіксована назва майстеир. що уживається і в інших ремеслах на позначення особи, що уміє виготовляти певні вироби.

У висновках узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є:

1. З погляду походження опрацьована нами лексична група практично вся слов'янська, а основну частину її складають давні спільнослов'янські назви, про що переконливо свідчать як живомовні факти, так і відповідні писемні свідчення в усіх слов'янських мовах: конбпл’і, моутовйло. моучгіло. пр’асти, ткати, ц’ївка та ін.

2. Запозичень з інших мов зовсім небагато: бл’ат. варстат. лада, ргітки. шпарутки. шліхта та ін. - приблизно десять відсотків із загальної кількості досліджуваних лексем.

3. Багато назв, що виникли в професійному середовищі, увійшло до літературної мови, зберігши при цьому своє вихідне значення: вал. оуснова. поулотно. терниц’а та ін.

4. При переході галузевих назв з інших мов у досліджувані говори інколи спостерігається часткова зміна значень запозичених слів. Наприклад,нім. верстбг ’майстерня’ уживається в значенні ’ткацький станок’.

5. З усієї різноманітності спеціально ткацьких термінів в ареалі досліджуваної території виділяються, по-перше, назви, знані також іншими говорами української мови, як і іншим слов'янським мовам, що є свідченням їх спорідненості; по-друге, окреслюються терміни, властиві лише досліджуваній нами території: головуваті коулопл’і. дурні коулопн’і, спіднис’ко. уроібкайні коунопл’і (коул6пн’Г) та ін., питома вага яких, правда, незначна (близько десять відсотків від загальної кількості описаних нами реалій).

6. Характерною рисою досліджуваного мовного матеріалу є надзвичайна його строкатість у фонетичному оформленні, що загалом відбиває особливості місцевої фонетики.

7. На шляхах творення термінолексики ткацтва домінуючою, зрозуміло, була тенденція до утворення, перш за все, дієслівних лексем, віддієслівних іменників, переосмислення загальновживаних слів у терміни.

8. Записані нами на Тернопільщині кращі зразки усної народної творчості є добрим ілюстративним матеріалом для характеристики фо-

иетичних, лексичних, морфологічних, синтаксичних, стилістичних та інших особливостей досліджуваної групи лексики.

9. Більш докладному і глибокому вивченню особливостей лексики ткацтва говорів Тернопільщини сприяє і укладений нами лінгвістичний атлас (21 карта), уміщений у додатку до дисертаційного дослідження. У плані джерелознавчої орієнтації цей матеріал має самостійне значення.

10. На підставі дослідженої нами лексико-семантичної груші -ткацьких назв - у говорах Тернопільщини виявляються відмінності на півночі області (південноволішські говірки), на сході (західноподільські говіркії), на півдні і південному заході (наддністрянські говірки).

Лексика ткацтва говорів Тернопільської області посідає одне з важливих місць у словнику цієї території, за часом формування належить до однієї з найдавніших лексичних груп, як і саме заняття слов’ян ткацтвом. Спеціальне її дослідження да:.з змогу глибше простежити матеріальну культуру нашого народу, риси його духовного життя, а також певні зміни у лексиці. З одного боку, у зв'язку з науково-технічною революцією, змінами в економічній структурі суспільства значна частіша лексики ткацтва, звичайно, архаїзується, виходить на периферію словникового складу, а з другого - у зв'язку з складними умовами життя на селі сьогодні цей промисел поволі відроджується, розвивається, а, відповідно, дещо актуалізується і пов'язана з ним термінологія.

Основпі положепия дисертації викладені у таких публікаціях автора:

1. Ткацька лексика у фольклорі Тернопільщини // Вісник Київського університету їм. Тараса Шевченка. - 1998. - №6. - С. 44-46.

2. З історії дослідження української ткацької термінології // Український діалектологічний збірник. Книга 4. Пам’яті професора Олекси Горбача. -К.: Довіра, 1998. - С. 200-205.

3. Лексика говорів Тернопільщини, пов'язана з вирощуванням конопель // Мова і культура: Матеріали 6-їМіжнар. наук. конф. - Ч.З. - К., 1998. -С. 14-19.

4. Лексика ткацтва говорів Тернопільщини, яка межує з Чернівеччиного // Українська мова на Буковині: минуле і сучасне: Матеріали II Всеукраїнської наукової конференції. - Чернівці, 1998. - С. 22-27.

5. Лексика прядіння говорів Тернопільщини, яка межує з Рівненщиною НУ зб.: Діячі науки і мистецтва рідного краю в утвердженні української національної культури. - Рівне: ЭВЫ, 1998. - С. 1998-200.

6. Влияние диалектной ткаческой лексики на формирование общеукраинской ремесленной терминологии И Функциональная лингвистика: язык в современном обществе: Материалы Международной научной конференции. - Ялта-Симферополь, 1998. - С. 18-20.

7. Некоторые когнитивные аспекты интерпретации диалектной лексики ткаческото ремесла // Когнитивная лингвистика конца XX века: Материалы Междунар. науч. конф. - Минск, 1997. -Ч.З. - С. 129-132.

8. Некоторые особенности функционирования диалектной лексики в области ткаческой терминологии // Функциональная лингвистика: Материалы конференции. - Симферополь, 1997. - С. 30-32.

9. Лексика народних промислів у "Словарі української мови" Б.Д. Грін-ченка // Борис Грінченко: Тези доповідей республ. наук.-пракг. конф., присвяченої 125-річчю від дня народження видатного українського письменника, вченого, громадського діяча. - Ворошиловград, 1988. -С. 124-125.

10. Лексика ткацтва і вишивання в творах О.Кобилянської // Творчість Ольги Кобилянської у контексті української та світової літератури (До 125-річчя з дня народження письменниці): Тези доповідей і повідомлень Республ. наук. конф. - Чернівці. 1988. -С.12-13.

11. Лексика ткацтва говорів Тернопільщини на сучасному етапі // Науково-технічна революція і сучасні процеси розвитку лексики української народно-розмовної мови: Тези доповідей Республ. конф. - Ужгород, 1989. - С. 28-29.

12. Відображення лексики народних ремесел у словнику української мови Я.Ф.Головацького // Яків Головацышй і рух за національне відродження та культурне єднання слов'янських народів; Тези доповідей та повідомлень конференції. - Тернопіль, 1989. - С.88-89.

13. До питання про ткацьку лексику говорів Тернопільщини // Научные разработки и достижения молодых ученых - народному хозяйству: Тезисы докладов ГУ конференции молодых ученых. -Ужгород, 1989. -С.154.

14. Лексика народних промислів у творах М.М.Коцюбинського // Научные разработки и достижения молодых ученых - народному хозяйству: Тезисы докладов П областной научной конференции молодых ученых и специалистов. - Ужгород, 1989. - С.89-91.

15. Деякі спостереження над лексикою ткацтва, зафіксованою у "Словнику мови Шевченка" // Тези доповідей наук.-практ. конф., присвяченої 175-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка. -Ужгород, 1989. - С.41.

16. Лексика народних ремесел у прозових творах О.В. Духновича // Олександр Духнович: Тези доповідей наук.-практ. конф., присвяченої 125-річчю з дня смерті О.Духновича. - Ужгород, 1990. - С.46-47.

17. До питання про мову прозових творів Лесі Українки II Безсмертна дочка України: Тези доповідей до наук.-практ. конф., присвяченої 120-річчю з дня народження Лесі Українки. -Ужгород, 1991. - С.43.

17

Анотації

Венжинович Н.Ф. Лексика народних промислів (ткацтво) говорів Тернопільщини. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. Ужгородський державний університет, Ужгород, 1998. Рукопис.

У дисертації подається лексико-семантичний, лексико-етимоло-ґічний, словотвірний, лінґвоґеоґрафічшш аналіз ткацьких термінів, зібраних дисертантом у 73 населених пунктах Тернопільської області і частково Львівської, Рівненської, Івано-Франківської областей України. До дисертації додається атлас ткацької лексики говорів Тернопільщини та фольклорні записи.

Ключові слова: лексика, назва, реалія, лексико-семантична група, номінація, мотивація, словотвір, етимологія, лінгвістична географія, ізоглоса.

Венжинович Н.Ф. Лексика народных промыслов (ткачество) говоров Тернопольщины. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 -

украинский язык. Ужгородский государственный университет, Ужгород, 1998. Рукопись.

В диссертации представлен лексико-семантический, лексико-этимологический, словообразовательный, лингвогеографический анализ ткаческих терминов, собранных диссертантом в 73 населенных пунктах Тернопольской области и частично Львовской, Ровенской, Ивано-Франковской областей Украины. К диссертации прилагается атлас ткаческой лексики говоров Тернопольщины и фольклорные записи.

Ключевые слова: лекешеа, название, реалия, лексико-

семантическая группа, номинация, мотивация, словообразование, этимология, лингвистическая география, изоглосса.

Venzhynovych. N.F. Vocabulary of the folk handicraft (weaving) of the Ternopol patoises. Thesis for a Master of Philology Degree. Speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. Uzhhorod State University. Uzhhorod, 1998. Manuscript.

The lexico-semantic, lexico-etymological, derivational, linguo-geographical analysis of the weaving terms, collected by the candidate for the degree in 73 settlements of the Ternopol Region and partly of the Lviv, Rivne, Ivano-Frankivsk Regions of Ukraine is represented in the thesis. The atlas of the weaving vocabulary of the Ternopol patoises is added.

Key words: lexis, name, realia, lexico-semantic group, nomination, motivation, word-formatiom, etymology, linguistic geography, isoglottic line.