автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Личность и культура: проблема целостности и взаимодействия.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Личность и культура: проблема целостности и взаимодействия."

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. К. Д. Ушинського

г Б -Ой---------------------------------------------------------------

На правах рукопису

і 6 ВИЗ 1995

КАТАБВА Любов Олександрівна

ОСОБА ТА КУЛЬТУРА: ПРОБЛЕМА

ЦІЛІСНОСТІ І ВЗАЄМОДІЇ

Спеціальність 09.00.11 - соціальна філософія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Одеса 1994

Дисертація є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії Одеської ^державної

морської академії

Науковий керівник - кандідат філософських наук, доцент Зайцев В. Л.

Офіційні опоненти - доктор філософських наук, професор Пунченко 0. П. кандидат філософських наук доцент Ушакова К. Е

Провідна організація - Одеський медичний інститут,

кафедра філософії

Захист відбудеться " 2.6 " _____________ідд5 р.

в 15.00 годин на засіданні спеціалізованої вченої Ради в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського. Лдреса: 270020, Одеса, вул. Старопорто-франківська, 26, корпус фізико-математичного факультету, ауд.72

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К, Д. Ушинського. Лдреса: 270020, Одеса, вул. Старопортофранківсь 26, корпус фізико-математичного факультету.

Реферат розісланий "¿4'" 1994 р.

Вченій секретар /

спеціалізованої вченої ради професор

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ .

Актуальність теми дослідження обумовлена як загальнолюдськими гуманістичними орієнтирами сучасності, так і внутрішніми проблемами нашого буття, які при цьому мають свою специфіку. Це яскраво відобралсаеться в процесі зростання національної самосвідомості, в перегляді історії нашої держави, в пошуку шляхів ії відродження в майбутньому. В сучасних умовах скрути та негараздів суспільство втягує індивіда в кругообіг різноманітних процесів, зв'язків, відносин, руйнуючи стару цілістність та формуючії нові взірці культури, стандарти буття і діяльності. Виникають певні зміни в ціннісних . орієнтаціях. Суттєві перетворення, завдяки яким повинно змінитись суспільне життя, викликають необхідність вирішення питань розуміння особи в її цілісності, в усіх її аспектах та відношеннях, аналіз культурного потенціалу. Саме через складну, багатогранну діалектику взаємодії особи та культури може здійснитися творча людська діяльність до природного і соціального світу. У ході оновлення суспільства зростають можливості включення особи у розв'язання конкретних соціо-культурних проблем. Нове наповнення загальнолюдських цінностей, внесення у них змісту, який відповідає інтересам людства в цілому і інтересам окремої людини є особливо важливим фактором докорінної зміни суспільного буття. Системність, цілісність стають невід'ємними компонентами нового стилю мислення, які найповніше відображають своєрідність особи, її роль на сучасному етапі суспільних відносин. Тому в наш час проблема взаємозв'язку культури та визволення духовних сил людини висувається в розряд першочергових. Реальним підходом до зазна-

ченої проблеми є пошук ефективних методів виявлення особи та культури як цілістностей. Саме цілістність соціальних явищ показує ступінь їх доскональності, розвитку, формування. Це й зумовило евернення в даній праці до постановки теми про зміст цілісностей особи та культури, їх взаємообумовленості.

Цілісність особи та цілісність культури нр можна розглядати окремо від суспільства, в якому вони існують, тому що процес його розвитку являє собою одночасно процес створення умов для становлення цих цілісностей. Такий підхід сприятиме виявленню механізмів розвитку як особи, так і культури, даватиме можливість пе ребороти причини нівелювання особи у суспільстві, визначатиме П своєрідність і неповторність в різних галузях суспільного та особистого життя, а також окреслюватиме шляхи відродження культури.

Проблему вивчення цілісності особи актуалізують ще й потреби в подальшій розробці питань, пов’язаних з виявленням мотивів її самореалізації, удосконалення морального світу.

Одним з конструктивних засобів розкриття цілісностей особи та культури є системний підхід. Системне дослідження виключає однобічний розгляд об’єкту, припускає його змістовний аналіз. Через це він відповідає практичним завданням зміни усіх сфер суспільного буття, допомогає у рішенні соціально-економічних проблем, які міцно пов'язані з духовним розкріпаченням лвдини, з активізацією усіх проявів її діяльності, з вивченням культурного досвіду.

Студінь досліжження теми.

Проблема цілісності особи, цілісності культури, їх взаємодії має багатогранний характер. Тому її рішення потребує пог-либшеного аналізу. Сьогодні у літературі значно зростає заці-

кавленість дослідників до формування людського "я", розвитку особи як об’єкта та активного суб’єкта культурної творчості. В роботах, присвяченим різним аспектам цієї проблеми, можна відокремити, на наш погляд, кілька напрямків.

Найбільш загальні, навіть в якомусь розумінні "традиційні", питання теорії особи, її становлення та розвитку, розроб-

ТТҐУ Т Т і т» гт гч»-»Т Г<Т V ґ' Г\ А ТГТГс¥>ГЧ і Ґ> У 7Т ТТ Т?тгопг*\У Ґ\ 'Т' Т^тлгт і Ґ* иіґґ\

■цепі із иусщлл с. чл і олиі , 11* СДУ1 , V. і . і

Е Е. Кемерова, {.С.Кона, О. Н.Нрутової, ЕЕ. Кряжева, А.М.Мосоро-ва, Г. Е Мокроносова, О. Г. Мисливченко, М. Ф. Цибри, Т. М. Ярошевсь-кого та інш. Перехід від загальних питань теорії особи до виділення окремого аспекту, а саме - розуміння її як цілісності, здійснено: С. С. Ватеніним, Г. С. Батіщевим, М.С. Каганом, ЕО. Мала-

ховим, і. і. Резвіцьким, Л. П. Станкевичем, 0. і. Табідзе, 0. ЕЦелі-

ковов. Вони досліджують різні критерії і шляхи формування цілісності особи.

Зауважимо, шр характерною рисою сучасного розвитку наукового пізнання в цілому, в тому числі і знання особи, є використання системного підходу. Одними з перших спробу успішного його застосування до аналізу особи зробили психологи /школи А. Е Леонтьева та Д. а Узнадзе/. В працях Е Ф. Ломова, А. П. їїетровського,

Е А. Ядова до цього психологічного аспекту приєднуються ще соціально-економічні. Наступний крок, зокрема перехід до глобального висвітлення закономірностей розвитку особи, охоплюючий життєвий цикл людини, знайшли відображення в роботах ЕГ. Ананьева.

Суттєвою передумовою дослідження реалізації цілісності особи є аналіз категорії "життєвого шляху” , який здійс-

нили вчені інституту філософії НАН України Л.ЕСохань, Е і. Шин-карук, Е А. Шульга, і. Е. Бекешина, Е. А. Данченко, Е 0. Тихонович та інш. '

На сучасному етапі в розробці проблем цілісності особи все більш доцільним стає історико-філософський аспект цілісності людини. Даний феномен привертав увагу ще стародавних вчених: Сократа та софістів, Платона та Арістотеля. ідеї утвердження єдності людини були визначними в курсах професорів Києво-Могі-лянської академії. Подальшого розвитку ці думки здобули в працяз її випускників та нащадків, особливо в філософії Г.С.Сковороди,

П. Д. Кркевича Це питання було також у центрі уваги російських філософів кінця ХІХ - початку XX віку - В. С. Соловйова, М.Ф. Фье-дорова, а 0. Бердяева, П. О. Флоренского та інш.

Осягнути людину як цілісне явище, намагався і Тейяр де Шарден. Її він розглядав, починаючи від фізичної організації і закінчуючи духом. Взагалі в західній філософії ідеї цілісності особи розкриваються в межах "гуманістичної психології" відомими представниками якої є К. Роджерс, ЕБюллер, А. Маслоу. Бони підкреслюють певну роль біографічного методу в дослідженні особистої цілісності. Незважаючи на деякі критичні зауваження, нам здається доцільним використання накопиченого ними досвіду.

Виходячи з теми дисертації, треба виділити (як окрему ступінь) публікації по цілісності культури. Великим недоробком і однобічністю в сучасній філософській культурологічній літературі є той факт, що частіше зустрічаються праці, присвячені класифіка ції культур, ніж аналізу її як цілісності. Тому особливу теоретик ну базу складають роботи, які показують цілісність культури. В дослідженнях, розглядаючих цю проблему, деякі автори бачать цілісність важливим фактором, що "як закон" визначає вигляд історичної культури, стверджує спосіб, устрій мислення даної доби, її ментальність. Тут особливо можно вказати на роботи В.ЕКи-зима, М. А. Барга, а В. Гончаренко.

Праці Е. С. Маркаряна та М. С. Кагана притягнули перш за все системним підходом вивчення культури. Бони дають логіку побудови "системи координат", в якій мол© бути розроблена цілісність культури та її динаміка.

Аналіз літератури проблеми дослідження виявив, що в основному розкриваються лише окремі аспекти даної комплексної теми. Тому стає зрозумілим, що розгляд феноменів цілісності особи та цілісності культури, маючи певні теоретичні наробки, визначення, авторські концепції, потребує подальшого вивчення. Насамперед, вимагає всебічного аналізу питання взаємообумовленості цілісності особи та цілісності культури; саморезлізації особи у культурі; вивчення життєвого шляху людини як реалізації її цілісності. Це обумовило мету і завдання нашого дослідження.

Об'єктом дослідження є особа та культура в соціально-філо-еофському аспекті.

Предметом - цілісності особи та культури, їх взаємодія.

Основна мета роботи полягає у тому, щоб с позицій системного підходу дати концептуальний аналіз цілісностей особи та культури, дослідити їх взаємодію і найбільш ефективні шляхи формування та збереження. Ця мета зумовлює такі завдання:

- знайти адекватні методологічні підходи до рішення виділеної проблеми, а саме - обгрунтувати специфіку, можливості і перевагу використання системного підходу як необхідного інструменту дослідження цілісностей особи та культури;

- розглянути структуру цілісної особи, виходячи з системного підходу; простежити її генезис та форми вияву на різних етапах історичного розвитку суспільства;

дати аналіз цілісності культури, виявити її основні системоутворюючі ознаки та механізм прояву;

- проаналізувати взаємодію цілісностей особи і культури; знайти причини руйнації їх в нашому суспільстві та визначити шляхи і умови формування цих цілісностей на кобіїх засадах;

- окреслити групу факторів, детермінуючих еамореалізацію

ЦІЛІСНОСТІ особи В її ЖИТТЄВОМУ шляху.

Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є твори видатних мислителів минулого, в яких розроблені фундаментальні положення теорії особи та культури,а також сучасні розробки вітчизняних та зарубіжних авторів.

Медологія дисертації обумовлена об’єктом вивчення, переліченими вище завданнями та базується на принципах історизму, практики, гуманізму. Покладений в основу дослідження метод системного підходу дозволяє досягнути найбільш повного охоплення проблем становлення і функціонування особи та культури як складних онтологічних систем. Через це в праці логіко-гносеологічний аналіз системного підходу випередлує розгляд сутності та шляхів розвитку особи та культури як цілісностей. В цій частині роботи використовується також метод сходження від абстрактного до конкретного, який дозволяє прослідкувати детермінадійний зв’язок від цілісності суспільства та цілісності культури до цілісності особи.

При написанні дисергаці ї були використані публікаці ї вче-них-фахівців в суміжних галузях науки: загальної та соціальної

психології, соціології, культурології, а також матеріали наукових, науково-методологічних, науково-практичних конференцій,

публікації в періодичній пресі, наукові та науково-популярні ві!тттння. Обмірковані дискусійні питання, прийнято до уваги позитивний досвід; критично проаналізовані ті положення, які, на наш погляд, недостатньо глибоко розкривають проблему цілісності

особи та культури. '

Наукова новизна роботи полягає в обгрунтуванні концептуального аналізу цілісностей особи та культури, їх взаємозв'язку й взаємовпливу, та розгортанні в історичному та логічному аспектах.

Внаслідок здійсненого дослідження автором одержані положення, що пропонуються до захисту і мають наукову новизну:

- структура цілісної особи, виходячи з системного підходу, має дві основні підсистеми: перша - об’єктивно-суспільна,

друга - суб’єктивно-особиста. Вони в свою чергу розчеплшгься на більш дрібні підрозділи: перша підсистема - на сферу спілкування, діяльність особи як представника певного класу, спільності, професії; друга - на риси характеру, почуття, здібності, потреби, сукупність моральних, естетичних, ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ, переконань. Цілісність характеризує оптимальний стан системи і реалізується в діалектичній єдності її суті та існування. Ядро цілісності особи - моральні цінності.

- цілісність культури формується на основі таких системо

утворюючих факторів: форм діяльності людини, їх результатів і

провідної центральної ідеї світогляду суспільства. Ядром цілісності культури, її інтегративною якістю є фундаментальні культурні цінності, механізмами прояву - відображуючий, функціональний, генетичний.

- специфіка взаємодії, впливу цілісності культури на особу

і, навпаки, цілісної особи на культуру, міститься в тому, що "сутність життя" є такий цінносний імператив, через який об'єктивно-безособові структури культури переводяться в індивідуально-цілісний план, стають якостями цілісної особи, і зворотне: вплив цілісної особи на розвиток культури суспільства обумовлює

завади особливий, унікальний і неповторний характер культури.

- взаємовплив цілісностей культури і особи на базі використання і вивчення значного фактичного матеріалу з історії колишнього СРСР дав змогу обумовити основні соціальні причини руйнації цих цілісностей (визначна роль матеріального виробництва і недооцінка духовногопримат суспільства і зневажання особи, індивідуальності; відчудження людини від праці і її результатів, від традиційних форм життєдіяльності), а також антрополог і зован і суперечності (біологічного та соціального; емоційного та раціонального). При цьому відродження традиційності, духовності є необхідною умовою відродження цілісностей особи та культури у нашому суспільстві на нових засадах. Самореалізащя цілісності особи на життєвому шляху детермінується двома протилежними групами факторів: внутрішня (чи самодетермінація) складається з когнитивних утворень, якостей керуючого характеру, з виникаючих на їх основі інтегративних процесів свідомого формування особи як суб'єкта діяльності; зовнішня обумовлюється соціальним середовищем, об'єктивним місцезнаходженням особи та культурою суспільства

. Теоретичне значення дисертації полягає в пристосуванні підходу через цілісність до аналізу феноменів культури і особи, розробці теоретичних і методологічних основ взаємозв'язку і взаємовпливу цілісності особи та цілісності культури, в розкриті їх змісту, механізмів функціонування і конкретних проявів. Розглянуті в дисертації проблеми вносять певний доробок у розвиток теорії особи та культури.

Практичне значення праці випливає з теоретичної розробки концепції цілісності особи і цілісності культури на основі інтегративної якості - моральних і фундаментальних культурних

цінностей, котрі наповнюються реальним змістом завдяки основній системоутворюючій ознаці - діяльності. Такий підхід до вивчення даних феноменів дозволив виробити практичні рекомендації відродження культури суспільства та людини. Це е обов'язковою умовою створення сучасного громадянського суспільства, яке прагне до вищого рівня демократії і демонстрації можливостей "особистого зрізу", що дуже актуально в умовах національного відродження України. Це також буде сприяти гуманізації процесу освіти і виховання.

Висновки'роботи можуть допомогти у рішенні практичних питань, які стоять перед суспільством у зв'язку з необхідністю удосконалення, трансформації в нових умовах такої складної системи як "суспільство - культура - особа".

Результати проведеного дослідження можуть бути використані в курсі викладання філософії, історії та теорії культури, при підготовці до лекцій і семінарських занять, розробці спецкурсів та в соціологічних дослідженнях.

Апробація дослідження.

Основні положення і висновки дисертації викладено автором в виступах на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях (ювілейна наукова конференція кафедр суспільних наук ОДУ ім. і. і. Мечнікова, Одеса, 1990 р., міжнародна науково-практична конференція "Теорія, методологія і практика наукової і техничної творчості", ОПУ, 1993 р., Всеукраїнська науко-мето-дична конференція "Формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, соціального та гуманістичного мислення у студентів в по-занавчальному процесі", ОТІХП ім. М. Е Ломоносова, 1993 р., щорічних підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу ОДО), на засіданнях кафедри філософі і ОДУ і

ОДМА, в учбовому процесі. На матеріалах дисертації автором рс роблений і викладається в ОДМА спецкурс "Цілісність особи і h тури". Отримані результати дослідження і сама дисертація були обговорені на засіданнях кафедри філософі і гуманітарних факуд тетів ОДУ (листопад 1992 p.), кафедри філософії ОДМА (січе 1994 р.) і рекомендовані до захисту.

Структура і_ обсяг роботи побудовані згідно з логікою роз риття основної мети та завдань дослідження. Дисертація склад ється з вступу, 4-х розділів, закінчення, списку літератур: Зміст викладено на 140 сторінках. Бібліографічний додаток мі 211 найменувань. -

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ.

У "Бстулі" обгрунтовується актуальність теми дисертації ступінь її розроблення, визначаються мета та завдання роботі формулюється наукова новизна отриманих результатів, обумовлл ється її структура, розкривається науково-практична значиміст проблеми, що досліджується.

У першому розділі "Системний ПІДХІД та концепція цілісності особи" обгрунтовується доцільність системного ПІДХОДУ пр вивченні виділених соціальних явищ, викладені результати філо софського аналізу категорії цілісності особи і споріднених нею понять; запропонована структура цілісної особи, за допомо гою якої розглянуті форми її прояву в різні історичні період суспільства.

Системний підхід є способом наукового дослідження та практичного освоєння скдадноорганізованих об'єктів, при якому н: перше місце ставиться не аналіз складових частин об'єкта, а йоі

характеристика як визначеного цілого.

Виходячи з цього методологічного рішення, цілісна особа розглядається як система, що має складну структуру- Зміст двох п основних підсистем: 1 - об'єктивно-суспільна, включаюча со-

ціально-економічні і соціо-культуриі аспекти, 2 - суб'єктивно-особиста, вбираюча властивості і якості окремої особи. Більш дрібні структурні елементи першої підсистеми: сфера спілкуван-

ня, діяльність людини як представника певного класу, спільності, професії. Другої - риси характеру, почуття, здібності, потреби, сукупність моральних, естетичних, політичних поглядів, переконань, світогляд у цілому. У зв’язку з цим механізм дії такої багатофункціональної структури побудований гак, що навіть дрібні елементи несуть певну вагу, тісно взаємозв'язані і створюють органічну неповторну систему - особу. Аналіз взаємозв'язку цих елементів привів до висновку, що ядром цілісності особи є моральні цінності, завдяки чому особа будує свої відносини з суспільством та іншими людьми.

Конкретизація змісту поняття "цілісність особи" визначається через особливості таких опозиційних понять, як "частковість", "однобічність", що деформують індивіда.

Структура цілісної особи дає можливість зрозуміти її генезис. Це розкриває специфіку цілісності особи як конкретно-історичного явища. Саме певні історичні типи суспільних відносин, соціальних зв'язків є і щаблями розвитку цілісності особи в філогенезі. Водночас, в рамках того або іншого періоду можна виділити специфічну цілісність особи (наприклад, цілісність особи раба, ремісника та інш.). З огляду вищезазначеного обумовлюється: усяке суспільство моделює і формує особу по своєму зразку та подібності. Проте, відмічаючи цю обставину, не треба зводити

і і до спрощеного "зліпку” з суспільства. Потреби, інтереси особи, маючи суспільні підвалини, індивідуалізуються. Суспільна сутність, приймаючи особисту форму, індивідуалізується, конкретизується, стає від цього різноманітною. При цьому суспільне індивідуалізується, індивідуальне стає суспільним. Таким чином, процес розвитку суспільної системи в свою цілісність є разом з тим і процесом створення умов для формування цілісності особи. Проведений аналіз виявив, ер особистий аспект проблеми цілісності так чи інакше торкається комплексу соціальних, психологічних, культурно-і сторичних аспектів, визначив потребу дослідження впливу, який має культура на становлення цілісності особи. Розгляд цього питання і обумовив звернення до проблемі цілісності самої культури та механізмів її прояву.

у другому розділі "Цілісність культури та механізми її прояву" дається характеристика цілісності культури на основі діяльності і провідної світоглядної ідєї суспільства, виділяються фундаментальні загальнокультурні цінності, які визначають формування певного типу цілісності культури, англізуються механізми її вияву.

ВИХОДЯЧИ з визначення культури як сукупності способів і продуктів людської діяльності, даний феномен являє собою невід’ ємну частину системи "суспільство", що зв’язана з усвідомленням буття особи.

Цілісність культури, ЯК І цілісність особи, необхідно розглядати з позицій системного підходу. Загальна характеристика поняття цілісності культури була б далеко не повного, якщо була б залишена в затінку її системоутворююча ознака, яка зв'язує елементи структури, сприяє цілісності, визначеності того чи іншого типу. Деякий знаменник всіх роз’єднаних складових культу-

ри, ВІН дозвохчє не тільки охоплювати всі основні сторони об'єкту, але відтворювати іх у 'взаємозв'язку. Сутність культури потрібно визначати через базисну основу формування її цілісності, в якій втілюються загальні принципи діяльності, і через те вона з'являється в культурі у всій різноманітності своїх форм. На цій основі виникає інтегративна якість цілісності культури ~ культурні цінності. У даному випадку мова йде не тільки про предметний зміст культурних цінностей, ЯКІ ЗМІНЮЮТЬСЯ час ВІД часу, а більш про структуру самого ціннісного відношення.

В зв'язку з цим фундаментальні культурні цінності повинні бути мірою інших цінностей, але разом з тим, не підміняти собою їх власну неповторність та актуальність. Увесь досвід історії культури висува в якість вищої цінності - цінність самої людини (в родовому розумінні - людство), в усьому багатстві її творчих можливостей та суттєвих сил. Ця цінність входить в сис-'тему культури як необхідна сполучна ланка, тому шр тільки на послідовно гуманістичній основі культура може жити та мати розвиток як єдине органічне ціле. Ствердження принципової цінності людини дає можливість порівнювати та аналізувати цінності усякої культури з точки зору перспектив вільного розвитку людини.

На основі викладених вище положень, відрізняються три основні зрізи цілісності культури; 1 - цілісність культури взагалі (що є певним рівнем абстракції даного явища); 2 - цілісність певного типу культури; 3 - цілісність окремої культури конкретного соціального організму. Такий підхід дозволяє розглянути поза межа»,оі часу єдність культур і їх різноманітність у всесвітньому масштабі.

Формування цілісності відносно до систем культури може відбуватися двома шляхами: по-перше, в результаті інтенсивного

розвитку культури, що стимулює розвиток внутрішніх елементІЕ системи; по-друге, цілісність формується в результаті їі екстенсивного розвитку. При певному взаємозв’язку обидва шляхи формування цілісності кеють відносну самостійність і повинні біти відокремлені.

Вивчення питань про збереження цілісності культури виявляє необхідність знаходження механізмів передавання суттєвих елементів культури ВІД ПОКОЛІННЯ до покоління. Цей пошук приводить до проблеми традиційності, дозволяє зробити висновок, що "традиційність" є важлива передумова розвитку суспільства і культури, бо нові цінності і знання транслюються по вже існуючим каналам. Крім того, нові цінності легше сприймаються масовою свідомістю, коли вони народжуються в традиційній "упаковці". Такий шлях допомагає уникнути крутого зламу звичних стереотипів, створених відносин, що приводить до суспільних зривів, руйнації цілісності культури та особи.

Отже, проблема традиційності типізує механізми прояву цілісності культури. Оскільки кореляції у відмінних системах здійснюються по-різному, необхідно виділяти кілька типів єдності: відображуючий, функціональний, генетичній. Відображуючий механізм цілісності культури бачиться фундаментальним для даного феномену, тому що єдність його елементів є результатом відоб раження культури в суспільній свідомості, функціональний механі дає змогу виявити залежність між соціальною функцією культури і її побудовою як цілісного формування. Генетичний - відкриває себе у спадкоємності при змінах цілісностей культур, збереженні того культурного матеріалу, який використовується для створення нових систем культури. Виходячи з узятого визначення культури, перелічені механізми потрібно розглядати в системі діяльності,

спі ».ставляти з конкретними і і різновидами. При цьому вони не виступають і не можуть по своїй суті виступати чимось зовнішніш, відносно самого принципу ДІЯЛЬНОСТІ, який є одним з основних факторів формування цілісності. Працюючи немовби в різних площинах, ці механізми специфічним чином беруть участь в утворенні цілісного характеру даної культури. Для збереження цілісності культури істотно, щоб дії різних механізмів не вступали в активні суперечності.

Спираючись на проаналізовані фактори, зроблено висновок: функціонування механізмів прояву цілісності культури є об’єктивним рухом цілого. При цьому суб’єктивне включається в нього в якості необхідної ланки.

У третьому розділі "Взаємодія цілісностей особи і культури" розглядається їх залежність, взаємозв’язок на двох зрізах: історичному та предметному; досліджується як властиві риси індивіда під впливом культури стають якостями цілісної особи. На матеріалах з історії колишнього СРСР розкриваються причини руйнації цілісностей особи та культури, визначаються шляхи їх формування на нових засадах у нашому суспільстві.

Тому, що культура є складне соціальне явище, яке має кілька "векторів" (духовний, предметний, суспільний, історичний та інш.), аналіз взаємозв’язку культури і цілісності особи треба здійснювати в різних порівняннях, зрізах. Звідси увагу зосереджено на історичному та предметному зрізах як найбільш відповідаючих завданням дослідження.

Аналіз історичного зрізу дозволяє стверджувати, то культура будь-якої історичної доби має свої специфічні риси, які простежуються в процесі взаємовідношеня культурної і особистої цілісності. Однак всяка індивідуальна вироблена цілісність осо-

би - сукупність свідомих культивованих установок і опиентацій іпкили не збігається повністю з системою межових установок визначаючих цілісність даксго типу культури.

Підкреслюючи думку про вплив культури на СВОЇХ НОСІЇВ, н слід нехтувати значенням окремих її складових в формуванні ці лісності особи, в тому числі взаємовідношенням особи з предмет ним світом культури. Через предметні культурні форми у осоС виникає уявлення про власне "я", про належність до певної соці альної, етнічної, культурної єдності. Особиста суб'єктивній виявляється в даному разі точкою перетину усіх цих зв’язкіе надає предметному світу форму саморозвиваючого цілого.

При взаємозв’язку цілісності особи і культури'особисті pt си індивіду по утворений матеріальної духовної культури, сі кггь якостями реальних людей. Для узагальнення цього було введено поняття - "сутність життя" - як такого вищого цінносної ітеративу, який особа переживає в якості найбільш фундамеї тальної аксіоми свого існування. На суб’єктивному рівні caí, "сутність життя" виступає головним центральним поняттям систеї

W

світосприйняття, припускає орієнтованість в ціноснному бідної нні. Будь-які норми і цінності культури існують в свідомості ос би лише тоді, коли вони забарвлені особистозначащим змісто) Таке розуміння з необхідністю веде до проблем морального поря; ку, до вибору моральних цінностей: вони й складають інтегратш якість - цілісність особи. В такий спосіб культурні цінності t рез сутність життя переводяться на особистий рівень, в особин

ЦІННОСТІ.

Взаємозв’ язок культури і особи припускає і вплив ціліснс особи на розвиток культури суспільства. Саме особиста цілії ність обумовлює завади особливий, унікальний і неповторний х:

рактер культури. Взаємовплив цілісності культури на особу, і навпаки, цілісності особи на культуру відбиває діалектичну єд-.ність процесів їх взаємодії.

Цілісність і культури, і особи не е чимось постійним. В силу певних причин вона може бути зруйнована. Підтверджуючим прикладом тому використовуються матеріали з історії колишнього

СРСР. Основні причини руйнації цих цілісностей, на наш погляд, такі: соціальні - визначна роль матеріального виробництва і недооцінка духовного; примат суспільства і зневажання особи, індивідуальності; відчуження людини від праці і її результатів, від традиційних форм життєдіяльності. Антропологізовані суперечності - біологічного та соціального, емоційного та раціонального - також сприяють цьому процесу. •

Аналіз причин руйнації цілісностей особи та культури допомагає зробити практичні рекомендації по створенню умов їх скорішого відродження на нових засадах. Прискорений розвиток культури і особи міститься в знаходженні гармонії духу самого устрою життя і особи, у відродженні духовності, традиційності, в сприятливих для розвитку людини і культури умовах демократії, забеспечуючих свободу формування особи, її культурної творчості. При цьому сама особа повивн&бути готова для реалізації змін в усій повноті соцюпсихологічних характеристик.•

Таким чином виявляється, шр теоретичний аналіз взаємозв’язку цілісності особи і культури має наукове і важливе практичне значення: він дозволяє не тільки виявити взаємовплив ціліс-

ностей культури і особи, але й визначити умови, які сприяють збереженню цієї діалектичної єдності.

У четвертому розділі "Життєвий шлях особи - реалізація її цілісності” розглядається категорія "життєвого шляху" як галузь

дослідження, в якій цілісність виявляється всеосяжно; аналізу ються особливості самовизначення особи за допомогою культурі розкриваються фактори індивідуальної самореалізацп.

Категорія гшттевого шляху є найбільш вдалою для з'ясуват реалізації цілісності особи. Даний феномен унікальний, непої торний, притаманний тільки конкретній людині і нікому іншому, тому відображає цілісність особи иайадекватніше. Специфіка анг лізу життєвого шляху складається у відображенні усвідомлюючи відношешяособи до свого життя. Особа, яка здатна творчо і здійснювати, самостійно виконувати цілепокладальну діяльніст характеризується своєю особливою індивідуальністю, котра дає ї змогу зробити особливий вид творчості - життєтворчість - виш форму самовираження та самореалізацп її цілісності.

Цілісність відображає об’єктивні можливості особи, ліні її поведінки, спрямованість на саідоствердження, активність Умовою повноти самореалізацп цілісності особи є змістовна, ус відомлена ", посадова свого життєвого шляху. Цей напрямо свідомості формується за допомогою включеності особи в функціо нально-рольову структуру суспільства, систему суспільних відно син, котрі визначають її соціальний розвиток.

Самореалізація цілісності особи на життєвому шляху неможлива без тієї або іншої діяльності. Ця категорія несе голови методологічне навантаження в розгляді життєвого шляху як реалізації особистої цілісності. Діяльність символізує ЄДНІСТЬ бутті особи як універсальної основи ВСІХ її життєвих виявлень - мети ідеалів, цінностей. Вона органічно вплетена у світ суспільнії; відносин де цілісність розглядається як творчо-перетворюючі відношення до природної та соціальної дійсності. Саме це да( культурно-історичну спадкоємність між різниш епохами та поко-

ліннями людей. Цілісність особи при цьому виступає як могутній стимул людських дій, дає цілеспрямованість діяльності. Вона "висвітлює" себе на всіх рівнях активності особи. Таким чином, діяльність виступає як головне визначеня індивіду, як процес розгортання та реалізації цілісності особи.

Зміст і форма процесу життєвого шляху здебільш детермінується соціальним середовищем, об'єктивним соціальним місцезна-ходженям особи, але при цьому величезний вплив на нього має культура суспільства. Культура є сферою асобистістного буття індивида.

Між культурним середовищем і особою установлюється відносно рухолива рівновага. Особа, перетворюючи навколишній світ, припускав прилучення до цінностей (чи антицінностей) культури

і, разом з тим, змінює свою власну "природу". Культура стає при цьому внутрішнім утриманням особи і функціонально забезпечує усі етапи процесу життєдіяльності. Вона також виступає в якості специфічних умов, засобів, передумов, проміжних та кінцевих цілей особи. При цьому особа вибирає з навколишнього світу те, що має для неї особисте значення, вибірково присвоюючи одне і немовби не помічаючи іншого. Це обрання здебільшого обумовлене цілісністю особи. Ллє так чи інакше сама практика, діяльність буде виконувати функції загального культурного механізму само-реалізації цілісності особи на життєвому шляху.

Специфіка проблеми бачиться у тому, шо поруч з вибірковими культурними цінностями, з об'єктивними еощокультурними детермінантами особистої самореалізації у цьому процесі існують і грають важливу роль суб’єктивні, екзістенціальні, індивідуально неповторні фактори, поза якими нема ні самої особи, ні її реалізації. Нз властиво-індивідуальному рівні самореалізація вис-

тупає як специфічний вид активності особи, спрямованої на розі риття іі цілісності, яка зв'язується, в першу чергу, з вибірні вимм відносинами до побудови мгатя. З цієї точки зору вона ст; як процес не тільки "створення" життя, але і як процес самос вердження в ньому.

Розуміння індивідуальних факторів самореалізації особи да можливість створити особливий комплекс особистих функцій. ¡ основі його аналізу можна визначити як деяку єдність три груї факторів. Перша - когнитивні утворення, друга - фактори керуї чого характеру, третя характеризується виникаючими на їх осно: інтегративними процесами свідомого формування особи як суб'єк діяльності. Усі складові названого комплексу можуть бути розц нені як внутрішні фактори особистої самореалізації цілісності життєвому шляху. Названі складові тісно переплітаються, допов; ють і взаємопередбачаоть одна одну. При цьому самовизначення вищим рівнем в розгортанні особистої самореалізації.

Таким чином, життєвий шлях фіксує активний характер роз риття особою мети і змісту життя, визначає позицію у світі су ПІЛЬНИХ ВІДНОСИН, КУЛЬТІФИ, місце в системі створення та спож вання культурних цінностей. Він детермінується двома протиле ними групами факторів: внутрішня детермінація (чи самодетерм

нація) і зовнішня - соціально-культурна детермінація. Обид групи манль одну основу - цілісність особи.

На "Закінчення" автор зробив висновки з дисертаційно дослідження, підкреслив теоретичну та практичну значимість о рішаних результатів, намітив можливі перспективи подальшо вивчення даної проблеми.

Одержані результати роботи можливо стисло підсумувати в таких висновках: •

1. Цілісність характеризує оптимальний стан системи "особа" і міститься в діалектичній єдності її суті та існування. Формування та можливість прояву особою цілісності в історичному процесі обумовлені конкретно-історичним типом соціальності.

2. Цілісне розуміння культури повинно базуватися на концепції діяльності - фундаментального фактору, який визначає співвідношення особи та культури.

3. Особа та культура взаємозв’язані принципом цілісності. Втрата цілісності культури веде до зруйнування цілісності особи.

4. Тільки єдине в своїй різноманітності справді демократичне суспільство, створює життєво важливі умови для формування та розвитку цілісностей особи та культури.

5. Життєвий шлях особи як принципово неповторний є найбільш повною характерною ознакою реалізації її цілісності.

Основний зміст дисертації з достатньою . повнотою відбито в таких публікаціях автора:

1. Роль эстетического воспитания в формировании целостности личности // Актуальные вопросы воспитания классового сознания тружеников СДП. Измаил. 1985,1,5 п.л. в соавт.

2. Целостность личночти как фактор гуманизации мировоззрения // Возростание роли человеческого фактора в поступательном развитии общества. Одесса, 1987, 1 п.л. в соавт.

3. Культура как проявление целостности человека // Перестройка и общественные науки. К 125-летию Одесского государственного университета. Тезисы докладов и выступлений на научной

конференции кафедр общественных наук. Одесса, 17-18 аире: 1990 г.

4. Значение гЛ'їзшютического потенциала философии для с

ноЕления целостности личности // Гуманизация и гуманитариза высшего технического образования: проблемы и перспективы п

фессиональной ориентации. Одесса, 1993 г., 3 п. л. в соавт.

5. іормирование целостной ТЕорческой личности в проце гуманизации и гуманитаризации образования /'/Теория, методоло и практика научного и технического творчества. Материалы ме.ц народной научно-практической конференции. Одесса. 1993 г. Тез:

6. Цілісність особи та проблема використання вільного ч< //•Іормувашш загальнолюдських ціннісних орієнтацій, соціальні і гуманісти'шого мислення студентів у позанавчальний час. Маті ли республіканської науково-практичноі конференції. Одеса. 1! Тези.

Катаева Любовь Александровна. Личность и культура: проб ма целостности и взаимодействия.

Диссертация на соискание ученой степени кандидита фи софских наук по специальности 09.00.11 - социальная философ Юишоукраинский педагогический университет. Одесса. 1994.

Защищается рукопись и 6 публикаций, которые содержат к цептуальный анализ целостностей личности и культуры, теоре ческую разработку их взаимодействия и взаимовлияния. Установ но, что целостность характеризует оптимальное состояние сист "личность" и заключается в диалектическом единстве ее сущно и существования. Основными системообразующими признаками лостности культуры являются деятельность человека, ее резуль ты и ведущая центральная идея мировоззрения общества. Ключе слова: личность, культура, целостность, взаимодействие, жизн ный путь, традиционность.

SUMMARY

KATAYEYA Lyubov Aleksandrovna. Personality and cultu problem of integrity and iteraction.

The dissertation is submitted for the PhD deg specialized in social philosophy (code - 09.00.11)

South-Ukrainian Pedagogical University, Odessa, 1994.

A manuscript and six printed works put forward and support by arguments conceptual analysis of integral personality and culture, submit theoretical development of their interaction and mutual impact. It has been established that integrity features the optimum state of a system and consists in dialectical unity of the essence and existence of personality. The basic system-forming signs of culture integrity are human activities, their results and leading idea of world outlook of a society. Key words: personality, culture, integrity,

interaction, life, traditional character.

OaAiA ban. '//223 t.IUj; I mi.