автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.04
диссертация на тему: Лирика Шелли (проблема ритмики)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Лирика Шелли (проблема ритмики)"

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНОИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА

На правах рукопис/

ОСТАШК ГАННА ШЮЛАІВНА

ЛІРИКА 1ШЛЛІ /ПРОБЛЕМИ РИТМІКИ/

10.01.04 - Література зарубіжних країн 10.01.08 - Теорія літератури

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1994

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії зарубіжних літератур Одеського державного університету ім.1.1.Мечникова

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

М.Г.СОКОЛЯНСЬКИЙ '

Офіційні опоненти: член-кореспондент АН України,

доктор філологічних наук, професор Д.С.НАЛИВАЙКО

кандидат філологічних наук, доцент Б.П.ІВАНЮК

Провідна організація: Львівський державний університет

- , іи. 1.Я.Франка

Захист відбудеться "_______”_______________ 1994р. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 01.24.01 при Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка АН України /252001, Київ, вул. Ы.Грушевського,4,

3-й поверх/.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка АН України.

Автореферат розісланий 7^ * і,и£>/К£>№ 1994р.

Вчений секретар Л У /і /

сгєціалізованої вченої радиО.ІЛ’ШНІЧЕРУ

На міжвузівській конференції літературознавців-англістів, присвяченій 200-річчга з дня народження Персі Біші Шеллі /вересень 1992р./, відзначалося, ідо останнім часом у вітчизняному літературознавстві особливий науковий інтерес викликає вивчення поетичної спадщини Шеллі. Складна система побудови і розвитку поетичних образів, неповторна художня манера і величезна ерудиція Шеллі створюють інтелектуальний, філософський вірш, який розвиває кращі традиції англійської поезії і потребує всебічного дослідження для розуміння принципового новаторства псе-та. Теоретичне осмислення основних проблем творчості Шеллі належить російським вченим І.Г.Гусманову, Н.Я.Дяконовій, Г.А.Слі-стратовій, БЛ .Колесникову, 1.Г.Неуі;окоєвій та іншим. У вітчизняному літературознавстві глибоке вивчення творчості великого англійського романтика тільки починається. Недостатня вивченість лірики Шеллі пов’язана з тим-, що у книгах і статтях про творчість поета мало враховуються досягнення сучасного віршознавства, в якому нині відбувається зміна напрямку - від дослідження автономних законів побудови і розвитку вірша до вивчення зв'язку між формою вірша і його змістом.

Проблема взаємодії та взаємовпливу ритмічних і смислових факторів у вірші знайшла відображення у працях З.М.Кирмунського, Б.В.Томашевського, К/.М.Тинянова та інших вчених. Відомі поети Андрій Білий, В.Ерюсоч у своїх критичних статтях також торкалися цього питання. Сучасні віршознавці, - як славісти, так і англісти, - відзначають важливість проблеми зв'язку ритму і змісту для розвитку сучасного віршознавства /В.С.Еаовський, А.Я.Ковтіс, Л.В.Златоустова, П.А.Руднев, Т.В.Скулачова та ін./. Зарубіжні дослідники вивчають в основному закономірності еволюційного розвитку англійського вірша, розглядаючи романтичний вірш у контексті історичного і культурного розвитку /Г.Еро-ган, Дж.Лотс, Дж.Бейлі-, Б.Б'єрклунд, У.Рейс та ін./. Цінні теоретичні дослідження у вивченні історії і теорії англійського вірша належить М.Л.Гаспарову і М.Г.Тарлинській, які створили систему наукових поглядів на розвиток англійського віршознавства. У їхніх працях уперше детально розглдцається і,р9блема зв'язку ритму вірша з його змістом. Однак наявні дослідження і статті далеко не вичерпують всього обсягу і всіх аспектів і роб— леми.

Необхідністю докладнішого вивчення особливостей поетичної манери Шеллі у світлі проблем історії і теорії англійського

вірша і визначається актуальність цього дослідження. Аналіз особливостей ритмічного почерку Шеллі та інших англійських романтиків дозволяє повніше вивчити загальний ритмічний малюнок англійського вірша. Розробка проблем англійського віршознавства на матеріалі романтичної поезії дає можливість визначити закономірності ритмічної організації романтичного вірша в контексті еволюції англійського вірша в цілому.

Мета даного дослідження полягає у всебічному вивченні особливостей побудови англійського романтичного вірша та розкритті проблеми зв’язку ритму вірша з його змістом на матеріалі ліричних творів Шеллі. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

- визначити провідні теми англійської романтичної поезії і шляхи їх вираження у вірші;

- визначити особливості дедуктивної та індуктивної побудови романтичного ліричного твору; •

- виявити поетичні формули та слова-коди у ліриці Шеллі;

- виявити ритмічний профіль віршових рядків п'ятистопного ямба Шеллі;

- виявити ритмічні фігури у п’ятистопному ямбі;

- знайти смислові мотиви у ритмічному курсиві вірша;

- визначити місце та функції поетичних формул і слів-кодів у рит*-мічному малюнку вірша Шеллі;

- аргументувати доцільність використання обраного методу вивчення .

віршового матеріалу і по можливості показати його значення та результативність. ■ .

Матеріалом дослідження послужили близько 8000 рядків ліричних творів Шеллі /з них понад 6000 редків п’ятистопного ямба/ та 4000 віршових рядків інших англійських романтиків: Байрона /понад 1700 рядків/, Кольріджа /понад 1000 редків/, Вордсворта /понад 600 рядків/, Кітса /понад 400 рядків/ та С&уті /близько 300 рядків/.

Крім віршів Шеллі для "вертикального" та "горизонтального" аналізу ритмічного малюнка вірша були залучені також поема "Маскарад анархії", незакінчена поема "Тріумф життя", переклади і фрагменти незакінчених поем та віршів Шеллі.

Методи структурного і контекстуального аналізу зумовили методику дослідження, обрану у дисертації. Крім описового, порівняльно-історичного та системного аналізу конкретних літературних фактів і явищ, застосовуються і типологічні методи в аспекті

- З -

дослідження вірша. Дисертація містить п»ять таблиць різного рівня узагальненості. У роботі знайшли відображення основні положення і висновки, зроблені у працях М.Л.Гаспарова.Л.Я.Гінзбург, М.Г.Тарлинської та інших учених. Теоретичний досвід вітчизняного і зарубіжного віршознавства було використано для дослідження ' особливостей ритму англійського романтичного вірша.

. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вивченні творчості Шеллі ураховуються віриознавчі аспекти, зокрема аналізується проблема зв’язку ритму віриа з його змістом у ліричному творі. Були виявлені ритмічні фігури /"горизонтальний" аналіз/ 5000 рядків п’ятистопного ямба Піеллі. Виділені смислові мотиви, виражені у ритмічному курсиві вірша. Визначені ключові теми лірики Шеллі і особливості дедуктивної та індуктивної будови романтичного ліричного твору. Розглянуто питання про місце і функції поетичних формул і' слів-кодів у ритмічному малюнку вірша Шеллі. '

Теоретичне значення роботи полягає в певному наближенні до побудови цілісної системи наукових поглядів на історію і теорію англійського вірша внаслідок звернення до проблем ритміки творів англійських романтиків. Здійснена спроба розглянути проблему зв’язку ритму із змістом у романтичному ліричному творі.

Практичне значення дисертації у тому, що вона може знайти використання у практиці вузівського викладання загальних та спеціальних курсів з історії зарубіжних літератур, інтерпретації тексту. .

На захист виносяться такі положення:

1. Лірика Шеллі має тенденцію до дедуктивної побудови лірич-

ного простору твору. Тема має головним чином трикомпонентну будову і розкривається у поетичних формулах і словах-кодах. Зрілий вірш Шеллі, зберігаючи дедуктивну основу, відзначається різноманітністю індуктивних ходів. ■

2. Від ранньої лірики до пізньої симетричний ритм п’ятистопного ямба Шеллі, завдяки прагненню до розхитування, стає асиметричним. Ритм окремого вірша менш чіткий на початку і чіткіший у кінці. Найбільш стабільна стог.а - п’ята. Наголошеність сильних місць у цілому витримується слабіше, ненаголошеність слабких місць - сильніше. Для вірша Шеллі найуживанішими є ритмічні варіації № 2,3,4,5 та 8.

3. У ритмічному курсиві віршів частіше знаходять вираження

такі смислові мотиви, як явища природи, смерть, почуття та їх прояви, душевна неврівноваженість.

4. Романтичні символи виконують у-рядку такі функції:

І/ функцію вирівнювання ритму після ритмічного перебою у рядку;

2/ смислоутворюючу функцію; З/римоутворюючу функцію. Формули та слова-коди мають тенденцію з’являтися у повнонаголошених рядках. Найбільша кількість формул та кодових слів у рядку п’ятистопного ямба зустрічається у ритмічних варіаціях її# 2,3 та 4. Слово-код або передуе ритмічному перебою у рядку, або йде відразу за ним.

Матеріали та основні положення дослідження пройшли апробацію на Першій Всесоюзній конференції літературознавців-англістів /Москва,1591/, Другій міжвузівській конференції літературознавців-англістів, присвяченій 200-річчю з дня народження Персі Біті ІІІеллі /Орел,1592/, на науковій конференції "Шляхи розвитку розповідних жанрів 15-20 ст.", присвяченій проблемам вивчення художнього тексту /Одеса,1592/, на Третій міжнародній конференції літературознавців-англістів "Англійська література в контексті російської і національної культури" /Смоленськ,1993/.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У вступі мотивується вибір теми, її актуальність, визначається мета та завдання дослідження, відзначається наукова новизна, теоретичне та практичне значення виконаної роботи, викладаються основні голоження, які виносяться на захист, визначаються мето- . ди аналізу.

У першому розділі "Основні теми англійської романтичної лі- . рики та шляхи їх розкриття у поезії Шеллі" визначаються екзистенціальні теми англійської романтичної поезії; розкривається проблема конкретного та загального /індукції та дедукції/ у вірші; описуються особливості побудови поетичних рддків та їх взаємодія у ліричному творі; вивчається 'роль поетичних символів у розкритті змісту вірша.

Вивчення специфіки віршової мови показує, що в контексті ліричного вірша з його чіткими межами та обмеженим обсягом виникає взаємодія різних факторів вірша, які виконують певне художньо-психологічне завдання. Усі вони забарвлюються узагальнюючими темами, які становлять єдність значень окремих елементів вірша.

Традиційними темами англійської романтичної поезії є теми життя і смерті, пошуків смислу життя, природи, любові, вічності '

і швидкоплинного часу, праці, Долі і позиції поета, дружби, самотності, мрії та розчарування. Де також теми соціальні: волі, війни і миру, справедливості і несправедливості.

Екзистенціальна тема включається у текст із своїм емоційніш тоном, утворюючи гевну установку, яка керуе смислом. Романтичний вірш не обов’язково охоплюється однією темою; різні ціннісні теми можуть поєднуватися у ньому. Тема розгалужується на підтеми,формуючи їх ієрархію./" Darkness " /Еайрон/; ” Frost at Ui^ht "

/Кольрідж/; " When I have Jearr, "/Кітс/; " The IJieht " /Вордсворт/; " ode to the west Wind "/іПеллі/. Тема не завжди передається словами, іноді вона з’являється для того, щоб зникнути, а потім з’явитися знову /" The pains of sleep "/Кольрідж/; " My Soul is Dark ''/Еайрон/; " To Constantin, Singing "/Іііеллі/. Поетичному мисленню Шеллі і Байрона властива заданість екзистенціальної теми у заголовку вірша /"■ Mutability", " Death ", " Despair " /Шеллі/; " My Soul is Dark ", "Darkness ", " love and Death" /Еайрон/. •

Провідні теми розкриваються у тексті різними способами, зв’язаними з різними тигами поетичної символіки. Одне з можливих типологічних розпізнань цих способів визначається як протиставлення поетичної дедукції і поетичної індукції. Для англійського романтичного вірша в цілому характерна дедуктивна трикомпонентна побудова ліричного вірша, причому у першій частині задається тема, у другій - вона або розвивається боковими мотивами, або відтінюється протиставленням, третя частина має емоційний /рідше - філософський/ висновок у формі сентенції чи порівняння /" Translation of a Homaic Love Зогц;"/Байрон/; " Hymn to Intellectual Beauty " /Шеллі/; " The Daffodils "/Вордсворт/. Тема у дедуктивній поезії може формулюватися відкрито /" Stenzes Written in Dejection near Naples " /Іііеллі/, а може вводитися у текст зашифровано, метафорично /" Ode to the '.Vest 'нігД " /Шеллі/. .

Мова поетичної дедукції закріплюється у романтичних формулах, які несуть у текст екзистенціальні теми. Поетичні формули і кодові слова є певними поетичними шифрами уявлень, існуючих у рамках романтичного світовідчуття. З кожним таким словом у текст відкрито, дедуктивним способом включається якась із екзистенціальних тем романтизму, що семантично організовує всю матерію вірша, його контекст. У цьому і лані англійська романтична гоезія паз яскраво виражену дедуктивну основу. Романтична лірика, яка безпосередньо

трактує найвищі людські цінності, створювала поезію нових поетичних формул і романтичного кодового слововживання. Деякі формули і слова-коди /"ropH'Vnountaina /, "західний вітер" />est Wind /, "вершини" / mountain іорв /, "хмари" /fclouds / та ін./ являють собою і філософські символи романтизму.

Дедуктивне начало у поезії різних англійських поетів-роман-тиків за силою та якістю дії на контекст вірша не тотожне. У поезії Шеллі, Вордсворта і Кітса воно виражається сильніше, у ліриці Байрона, Сауті, Кольріджа - слабіше. Тенденція до індивідуалізації контексту, яка створює передумови для просторових варіацій, простежується у пізніх віршах Шеллі і Вордсворта. Поетичне мислення Байрока, яке має сильне індуктивне начало, утворює цікаві індуктивні ходи. Індивідуалізація контексту з подальшим введенням екзистенціальної теми і виходом у дедуктивний ряд, спостерігається у багатьох віршах поета. Вірш, який починається з часткового, конкретного,- розвивається за законами трикомпнентної побудови ліричного простору /"She Walks in Beauty "і " І Па*

Thee Weep ” та ін./. "Спіральний" рух ліричної дедукції можливий, коли дедуктивний рад зберігається при індивідуалізації контексту завдяки формулам і кодовим словам, які виконують у вірші функцію розвитку екзистенціальної теми. У цій ситуації тема, як правило, формулюється відкрито декілька разів, забарвлюючись новими смисловими відтінками і образами /" On the Grasshopper and Cricket "/Кітс/.

Пізній вірш Шеллі також має тенденцію до схрещування традиційних поетичних формул з рисами часткового, конкретного .

/" Ozymandian ","Кивіс " та ін./. В "Оді Західному Вітру" Шеллі екзистенціальна тема життя і смерті входить у текст метафорично у першій строфі. З появою романтичних символів /вітер, хмари, гроза/ виникають нові образи, і тема розгалужується на підтеми.

У другій строфі відбувається індивідуалізація контексту, викликана спогадами поета, і одночасно у вірші виникає новий мотив -мотив відчаю. Лірична картина збентеження, яке переживав поет, розкривається у символах, дедуктивний простір вірша не руйнується, індивідуалізація контексту відбулася у межах вже побудованого ліричного простору. Явище індивідуалізації контексту усередині дедуктивного простору віриа розглядається нами як зразок нетипової трикомпонентної побудови ліричного твору.

Індивідуалізовані вірисві контексти створюють передумови

для індуктивного способу побудови поетичної символіки. Індуктивні ходи, рух, який поширюється від часткового, не стільки навіть від предметного, скільки від конкретної психологічної ситуації, виникать, наприклад, у пізньому вірші Шеллі "Рядки, написані біля затоки Леричи"/" lines Written in the Bay of Lerici ■"/. Слабкий індуктивний простір вірша ледь не руйнується слідуючими за описом ліричної події романтичними формулами, які сховані у порівняннях і метафорах і завдяки яким слова втрачають своє предметне значення. Просторово-часова локалізація закріплюється, алг поетичний хід повторюється знову до того часу, поки на межі двох останніх катренів індуктивний ряд не руйнується складним психологічним поворотом, який відриває ліричний рух від предметного ряду і розкриває екзистенціальну тему вірша. Ліричний рух вірша, який почався від конкретної події,- висловленої в автобіографічній формі, розвиваючись і збільшуючись, досягає рівня узагальнювання. Події у ліриці Шеллі постають перед нами і у формі історичної ремінісценції /"Ozymandiao "/. Проникання дедуктивного раду в індуктивний ліричний простір властиве для романтичного "білого вірша". Цей фактор, безсумнівно, впливає на ритм вірша: він надає йому гнучкості, вірш стає‘синтаксично і лексично більш вільним /" The Kicjhtingale "/Кольрідж/.

Індуктивна конкретність може бути конкретністю внутрішнього і зовнішнього типу. Д~а індуктивні ряди, зв’язані однією темою, утворюють перший і другий план ліричного простору /"written after Swimming from Sestos to Abydoa "/Байрон/; вони також

взаємодіють і на більш складному рівні, коли, наприклад, другий індуктивний рад з’являється усередені першого, маючи в собі нову інформацію, важливу для розвитку екзистенціальної теми, яка набуває більш глибокого осмислення /" їііе Battle of Blenheim " /Сауті/.

Підсумовуючи вище викладене, відзначимо, що лірика Шеллі в цілому має тенденцію до дедуктивної побудови ліричного простору твору. Тема, як правило, має трикомпонентну будову, третя частина містить головне смислове та емоційне навантаження вірша.Кількість віршів, побудованих за принципом індуктивного порядку -від часткового до екзистенціального - порівняно невелика. Поетичні формули і слова-коди, які становлять основу дедуктивного простору вірша, в індуктивній ліриці Шеллі виникаять внаслідок взаємодії дедуктивного та індуктивного рядів усередині вірша.

Зрілий вірш Шеллі, зберігаючи тенденцію до дедукції, відзначається розмаїттям індуктивних ходів /схрещування традиційних поетичних формул з рисами часткового, конкретного; розхитування індуктивного простору і його руйнування дедуктивним рядом; проникання дедуктивного ряду в індуктивний простір вірша зі зберіганням побудованого простору/. Взаємодія поетичних рядів сприяє розвитку теми, утворюючи неповторну сюжетну структуру.

Другий розділ дисертації "Ритм і смисл у ліричних творах Шеллі" присвячено аналізу взаємодії ритмічних і смислових факторів у вірші Шеллі.

Поезія Шеллі - це інтелектуальна поезія думки, побудована,, по-перше, на творчій свідомості, яка має глибину і різнобічність, по-друге, на оригінальному ритмічному почерку поета.

Відомо, що в історії англійського вірша чергуються епохи панування строгого і вільного ритмів. Для епохи романтизму характерний вільний ритм, який прийшов на зміну строгому класицистич ному. і хоч Шеллі в цілому пиле вільним ритмічним почерком,більш детальний аналіз дозволяє з’ясувати, яке місце займає той чи інший тип ритму у вірші поета.

У різні періоди творчості Шеллі співвідношення віршів чотиристопного і п’ятистопного ямба змінюється. У перший /І8ІІ-І8І7 рр./ і третій /1820-1622 рр./ періоди у ліриці Шеллі переважає п’ятистопний ямб, тоді кк у другий період творчості, який охоплює 1618-1819 роки, превалює чотиристопний .ямб. Але саме в ці роки створені поеми "Повстання Іслама", "шіан і Іладдало", "Звільнений Прометей", драма "Ченчі”, написані п’ятистопним ямбом. В цглсму у ліриці Шеллі переважає п’ятистопний ямб, тому з метою дослідження зв’язку між ритмом і смислом у вірші Шеллі розглядається саме цей розмір. .

Для вивчення проблеми ми обрали два аспекти'дослідження віраа - "вертикальний" і "горизонтальний". Вертикальний аналіз--це виявлення ритмічного профілю великої кількості віршових рядків і з’ясування, які стопи і' склади у них наголошуються частіше, які - рідше. При проведенні статистичних досліджень ми керувалися також принципами історизму, розглядаючи еволюцію вірша за основними періодами творчості поета.

Від ранньої лірики Шеллі до пізньої ритм ямба із симетричного, схильного до розхитування, стає асиметричним. Ритмічний

профіль ранніх віршів Шеллі /близько 1300 рядків/ свідчить про те, що вірш переважно симетричний, схильний до розхитування,

III-тя стола в цілому слабіша за ІУ-ту, але різниця в частоті наголошуваності незначна. Вірш виявляє ознаки як симетрії, так і асиметрії. Так, у вірші, що має висхідну побудову 2+3 стопи із сильним словоподілом після 4-го складу, наголошуваність III—ої і

IV-ої стоп зрівнюється /ІЗ : 12/, а І-ша стопа несподівано несе наголос частіше /14 : 12/ /" КігіаЬі1:Н;у ",1614/. Наголошуваність ІУ-ої стопи може наближатися чи навіть дорівнювати наголошуваності У-ої стопи. У першому піввірші ІІ-га стопа має наголос частіше за І-шу, а У-та частіше за ІУ-ту, наголошуваність ІУ-ої стопи в цілому частіша за наголошуваність ІII—ої. Найбільш стабільна стопа - У-та /ІО-та складова позиція/, процент наголошуваності - 56; найслабша стопа - І-ша /2-га складова позиція/, процент наголошуваності - 54. Кількість нетипових складів, тобто складів, сила наголошуваності яких нетипова для метричних позицій, що вони займають - 12,2; найбільша кількість нетипових складів у рядку -

2, г.орогове - 4. Одиничні нетипові склади зустрічаються частіше, ніж групи складів. Як правило, нетипові склади 2,6 та 8. Вірш •Шеллі перебуває на переході від менш" строгого до вільного. У ліриці Шеллі цього періоду виявляються постійні теми і мотиви, які набувають розвитку у його наступних творах.

У другому періоді творчості /була піддано аналізу понад 1200 рядків/ вірш набуває асиметрії, рядок має спадну побудову 3+2 стопи із сильним словоподілом після 6-го чи 7-го складу. У-та стопа має наголос частіше за ІУ-ту, як і раніше залишаючись найбільш стабільною. Процент наголошуваності У-го ікту - 71, наголошуваність ІУ-ої стопи різко падає, і ІУ-ий ікт /6-ма складова позиція/ стає найслабішою /процент наголошуваності - 48/. Наголошуваність III—ої стопи перевищує наголошуваність ІУ-ої стопи і майже зрівнюється з наї-олошуваністю II—ої. Кількість нетипових складів у рядку зросла до 195?; найбільша кількість нетипових складів у рядку як і раніше - 2, порогове - 5. Частіте виникають групи складів. Пороговий обсяг груп - три склади, неповні часто 2-гий і 4-ий склади. Зросла й кількість наголосів на анакрузі порівняно з ранньою лірикою. На цей період припадає найбільш часте вживання не-чоловічих, не римованих, не замкнутих синтаксично /анжамбманних/ закінчень рядків, тобто у рядку не тільки

згладжується, прозаюється ритм, але іноді і розмиваються окреслення рядка. Середня наголошуваність схемних наголосів падає до 62,4Н. У зрілих творах поетична уява Шеллі і ритмічна розкутість його вірша створюють гармонічні поєднання, що включають у себе єдність теми, сюжету, образної системи, тональності, ритму, тобто всієї поетичної структури вірша.

Пізній вірш Шеллі /досліджувалось близько 2500 віршових рядків/, як і раніше, асиметричний, але наголошуваність III—ої стопи зменшується, а II—ої і ІУ-ої збільшується. Процент наголошуваності на анакрузі також зростає і становить 33,Ь%. Кількість нетипових складів у рядку упало до 16,7$. Пороговий обсяг груп нетипових складів - три; нетипові, як правило, 2-гий та

4-тий склади; дещо виросла середня наголошуваність схемних наголосів у вірші /65%/. Хоч вірш у цілому асиметричний, але ритмічний почерк Шеллі прагне до симетрії.

Ритм вірша більш строгий у ранніх творах, менш строгий у зрілій ліриці, у пізній період творчості ритм вірша, залишаючись вільним, а інколи навіть виходячи за межі жорсткої силабо-тоніки, в цілому все ж схиляється до більш чіткого порядку. Ритм окремого вірша, більш розкутий на початку, вирівнюється у середині і більш строгий у кінці. Ця ж тенденція має місце і у вірші Байрона, і в поетів "озерної школи".

Досліджуючи ритмічний малюнок ямба, знаходимо у ньому хо- ' реїчні рядки, але вони, як правило, не руйнують ритму. Найчасті- . ю вкраплення хореїчних рядків спостерігається у чотиристопному :лі6і. Інколи ямб і хорей чергуються декілька разів, змінюючи тим. .'tiHHM ритм у рядку.

Характерним для вірша Шеллі, як і для англійського рсмантич-юго зірша в цілому, є поєднання різних ямбічних розмірів в од-

о іу вірші /" Hymn to Intellectual Beauty ’V Song " та ін./. Слід відзначити, що тристопний ямб в англійській романтичній поезії зустрічається досить часто, ал£ самостійних тирад він, як ;равило, не утворює, виступаючи майже завади у поєднанні з іншими розмірами. Двостопний ямб у ліриці Шеллі зустрічається рід-1 .чо. Функцією цього розміру в те, що коротка фраза перебиває хід ; фраз нормальної довжини, а звідси завади відчуття перебою ритму,, зміни теми або настрою.' ЯІщо цей вірш перебуває на закінченні тиради, таке завершення завади звучить різко /" Lines .",1817/. .

щодо трискладових розмірів, то вони у поезії Шеллі зустрі-

чаються значно рідше, ніж двоскладові. У трискладових розмірах відбувається перевантаження метричних ненаголошених складів додатковими наголосами, розташованими на односкладових та двоскладових значущих словах, адже звідси - важкий, нерівномірний ритм англійських анапестів.

Заголовок і кінцівка будь-якого віршового твору - це сильні позиції тексту, саме в цих позиціях слова частіше всього набувають додаткових контекстуальних значень і відтінків. Особливістю ритмічної композиції вірша Шеллі є виділення останнього ряг^'а /або кількох рядків/ вірша. Вони, як правило, характеризуються полегшеним ритмом і містять один або більше пропущених іктових наголосів. Надмірно важкий останній рядок у Шеллі не зустрічається. Майже завжди саме останній ряцок несе головне смислове і емоційне навантаження вірша, а послаблена енергія ритму підкреслює смисловий курсив /" Ode to the West Wind The \iuodxan and

the nightingale Ode to Kaples Hymn to Intellectual

Beauty "/.

Смисловий курсив і виділення останнього рядка /або кількох рядків/ у віриі властиві дедуктивній романтичній поезії. Дедукція передбачає узагальнення, а тема не тільки визначається і розвивається, але й має поетичний висновок; Трикомпонентна будова ліричного твору вимагає розв'язання екзистенціальної теми в останній частині віршового твору. В індивідуалізованих контекстах розгортання екзистенціальної теми після її включення в контекст відбувається по тій же схемі, що і у трикомпонентній побудові.В індуктивному тексті смислове виділення останнього рядка також виправдане вимогою структурної цілісності твору. Виходячи з часткового, ліричний порух віршового твору прямує до екзистенціального і виходить до узагальнення. Тенденція до полегшення ритму останнього рдцка /або кількох рядків/, що несуть смислове навантаження віршового твору і містять емоційний або філософський висновок, спостерігається у творах багатьох англійських романтиків. Цей висновок стосується всіх метричних розмірів. Такі результати "вертикального" аналізу ритмічного почерку Шеллі.

"Горизонтальний" аналіз передбачає виділення ритмічних фігур - складосполучень, що порушують строго метричне чергування наголошування на сильних і ненаголошування на слабких позиціях. П’ятистопний ямб Іііеллі характеризується різноманітністю і взасмо-

дією ритмічних варіацій, що надає віршу надзвичайної гнучкості. Типовими для вірша Шеллі є варіації Ж!,3,4,5 та 8 /відповідно пропуски наголосу на першій, другій, третій, четвертій, а також разом на першій та четвертій сильних позиціях/. Відзначимо, що в цілому англійський романтичний ямб тяжіє до варіацій №}.'&,4 та 5.

Понадсхемний наголос у вірші Шеллі найчастіше припадає на І-шу стопу /І-иа складова позиція/, що мало порушує ритм. Він, як правило, знаходиться на односкладовому слові; у Шеллі це здебільшого дієслово чи прикметник, у Байрона - прикметник або іменник, у Кітса - прикметник.

Перебуваючи поряд з пропуском схемного, понадсхемний наголос утворює комбінації, що викликають відчуття "зсуву наголосу". Найчастіше у вірші Шеллі зустрічається односкладова інверсія, тобто поєднання понадсхемного наголосу з пропуском схемного усередині однієї стопи, утворене двома словами. Зсунутий наголос звичайно припадає на односкладове слово і рідко досягає повної сили. Односкладова інверсія, як і пропуск наголосу може вважатися типовою ритмічною фігурою англійського романтичного ямба.

Поєднання понадсхемного наголосу з пропуском схемного усередині однієї стопи, утворене одним словом, тобто внутрішньостоп-на інверсія, у романтичній поезії зустрічається дуже рідко,однак є характерною для ритмічного почерку Шеллі. Внутрішньостог.ний зсув у його ліриці тяжіє до 1-ої стопи; зсунутий наголос припадає на початковий склад багатоскладового слова. Це слово може бути ' прикметником, іменником, прислівником, але в випадків - це Participle І чи Participle II. Дуже рідко можливим місцем таких інверсій є У-та стопа.

Міжстопні інверсії, тобто поєднання пропуску схемного наголосу і понадсхемного наголосу на збігу двох стоп, можуть викликати почуття сильного ритмічного перебою. Ритмічний почерк Шеллі має тенденцію до утворення міжстопних двослівних інверсій. З’являються вони, як правило, на початку рядка не випадково - до середини рядка ритм вирівнюється, і перебій не відчувається різко.

"Проклітичні" понадсхемні наголоси типу Glidea-glimmering over my fleece-like floor у ліриці Шеллі зустрічаються частіше ніж "енклітичні", типу Broad water-lilies lay treir.ulously ,

але якщо енклітичні понадсхемні наголоси зустрічаються рідко у ранніх творах, то у зрілій ліриці бони переважають.

З цілому ритмічні фігури більш рельєфні на початку і в кінці рядка. Головна роль ритмічних фігур у вірші - інтонаційний курсив, виділення одного чи кількох слів на фоні рівного ямба. Після класифікації понадсхемно-наголошених слів за їх контекстуальними значеннями визначаємо смислові мотиви, що відбилися у ритмічному курсиві. У ранній ліриці Шеллі вони такі /в порядку зменшення/: життя і смерть; почуття і їх прояви /кохання, самотність/; природа та ії явища /гори, дощ, гроза, вітер/; вічний порух Всесвіту /Місяць, зірки, сонце, Земля/; душевна неврівноваженість /хвилювання, збентеження, турбота, страх/. У зрілій ліриці знаходимо такі мотиви: природа та ії явища /дощ, вітер, гроза, хмари, гори, роса/ і порух Всесвіту /Місяць, зірки, Земля/; почуття та їх прояви /радість, надія, кохання, самотність/. Пізній ліриці Шеллі властиві такі смислові мотиви: душевна н,врівноваженість /тривога, погані передчуття, страх, печаль/; смерть; приро-". ■ та ії явища /море, гори, хмари, дощ, шторм, роса/; почуття та іХ прояви /страх, надія/.

Смислові мотиви, виражені у ритмічному курсиві віршів Шеллі, пов’язані, звичайно, із життям, з почуттями і думками самого поета. Ранній період творчості Шеллі - це час випробувань, незгод, пеших розчарувань, нерозумінь і втрат. Потім настав період перемін і напруженої праці. 1819 рік поет назвав плпчв пігаьпів .

В останні роки життя Шеллі сповнений творчих планів, оточений друзями. Однак перед смертю його переслідували видіння, що і... а-зували на небезпеку для життя. Передчуття смерті і примарні видіння стали причиною душевної неврівноваженос.і. Грізні явища природи /особливо на морі/ - мотиви, які найчастіше зустрічаються у ритмічному курсиві віршів Шеллі.

Окремі ритмічні фігури тяжіють до певних мотивів. Так,"душевна неврівноваженість" відображається у всіх типах зсувів наголосу, "явища природи" можливі перш за все в односкладових ін-. -версіях, а "почуття та їх прояви" - у внутріиньостопних зсувах; усі смислові мотиви відбиваються у пропусках наголосу. У ранніх творах Шеллі ритмічні курсиви більш чіткі й усвідомлені, у пізній же ліриці вони нерідко послаблюють зв’язок із змістом, а іноді й розмивають ритмічний почерк поета. •

Поетичні романтичні формули і, слова-коди, потрапляючи у . ритмічний курсив віршового твору, утворюють своєрідні ВІХИ, ЩО

стають поштовхом до розвитку екзистенціально! теми. .

У третьому розділі дисертації "Романтичні символи і ритм вірша Шеллі" розглядається питання про місце і функції формул та слів-кодів у ритмічному почерку Шеллі.

Романтичні формули і кодові слова являють собою поетичний шифр уявлень, що існують у межах романтичного світогладу. Це слова, які свою естетичну цінність і своє значення набувають наперед, за межами контексту, і у кожний віршовий твір вони приходять зі своїм емоційним забарвленням, з готовими смисловими відтінками. Символ як специфічний різновид художнього образу внутрішньо, за своєю природою і структурою відповідає найважливішим аспектам романтичного світосприймання. Символи у поезії Шеллі, входячи коренями у традиційні джерела англійської літератури, набувають романтичної забарвленості, яка створює неповторність стилю поета.

Поетична мова Шеллі відзначається великою кількістю тропів, що посилює емоційне, оцінне забарвлення вірша і надає йому надзвичайної виразності. Тому романтичні символи часто вводяться у текст за допомогою порівнянь і метафор. Слова-коди у рядку завжди наголошені. Нерідко вірш, що має певні романтичні формули або набір слів-кодів, характеризується чітким і рівним ритмом.

Частотність використання слів-кодів збільшується під кінець редка. Найбільший процент односкладових слів-кодів припадає на ІУ-ту і У-ту стопи /відповідно 23,21 і 25Я/, найменший - на ІІІ-ю стопу /12,4#/. Аналіз частотності уживання кодових слів у вірші дає нам підставу припустити, що важливою функцією романтичних символів у редку є функція вирівнювання ритму після ритмічного перебою на початку або в середині рядка. Перебуваючи у кінці рядка /тобто на ІО-ій складовій позиції/, слово-код виконує і римоутворкуочу функцію. • ■

Формули і слова-коди найчастіше з'являються у рядках з пропуском наголосу /ритмічні варіаціі Ш>,3 і 4/. У ритмічній варіації К2, де пропущений наголос припадає на І-шу стопу, ключове слово майже завжди йде услід за пропуском схемного наголосу. Така ж тенденція спостерігається і у варіаціі Р4. Найбільш можливе місцеположення слова-коду у варіації РЗ - ІУ-та або У-та стопа/' тобто через одну або дві стопи після пропуску наголосу. Набір кодових слів з уживанням лінійного перелічення має тенденцію з'являтися у ритмічній варіацій.№5; останній схемний наголос у

рядку, як правило, припадає на кодове слово. У ритмічній варіації іТб, що сама по собі е рідкісною в англійському романтичному вірші, формули і слова-коди майже не зустрічаються.

У типовій для Шеллі ритмічній варіації 1'8, а також у варіаціях з пропуском двох чи трьох схемних наголосів /варіації А/ формули та слова-коди, як правило, не вживаються. Це пояснюється, очевидно, тим, що два чи більше пропуски схемних наголосів у рядку, надзвичайно г.олегшуючи ритм, заважають правильному відчуттю стоп, і функція кодових слів у ритмі вірша наближається до формальної . ’

Аналіз використання формул і кодових слів у ритмічних фігурах дав підставу зробити певні висновки, іїонадсхємний наголос на неікті, що припадає на І-шу складову позицію, перебувае в одній стопі із словом-кодом, яке займає 2-гу складову позиц о /це може бути і багатоскладове слово з наголосом на 1-му складі/. Нейтральне слово у такій позиції відчувається слабіше; отже, слово-код забирає частину енергії понадсхемного наголосу і тим самум вирівнює ритмічний перебій у рядку. .

В односкладовій інверсії понадсхемний наголос, як правило, припадає саме на нейтральне слово, а код іде услід за зсувом наголосу. Якщо односкладова інверсія відбувається у 1-ій стопі, тоді перший реальний схемний наголос у рядку припадає на кодове слово. У внутріиіньостопних інверсіях форіули мають тенденцію (‘ти услід за зсувом наголосу на 1-ій стопі.

Функцію вирівнювання ритму-романтичні формули виконують і у комбінаціях ритмічних фігур. Комбінація міжстсчної двослівної та односкладової інверсії, що властива віршу Шеллі, нерідко руйнує ритм; вірш набуває структури 3+2 стопи з сильним словоподілом після 6-го чи 7-го складу; тобто вірш стає асиметричним. Слово-код, як правило, йде услід за ритмічними фігурами; якщо ж воно перебуває всередині ритмічної комбінації, то майже завжди саме на нього припадає перший реальний схемний наголос у рядку.Вірш зберігає симетричну будову тільки тоді, коли односкладова і міжстопна двословна інверсія у рядку не становлять комбінацій.

Формули і кодові слова у комбінаціях з трьома ритмічними фігурами вживаються дуже рідко. Нами розглянуто найбільш типові трискладові ритмічні комбінації у вірші Шеллі. У поєднанні односкладової інверсії, понадсхемного і пропуску схемного наголосу, інверсія звичайно відбувається всередині 1-ої стопи, по-

надсхемний наголос припадає на ІІ-гу стопу, а ІІІ-тя стопа має пропуск схемного наголосу. Перевантажений ритм початку рядка полегшується до ІУ-ої стопи пропуском наголосу, поступово вирівнюючись, і вірш залишається симетричним. Кодові слова в кінці рядка виконують функцію вирівнювання ритму, а перебуваючи усередині комбінації, приймають на себе перший реальний схемний наголос і тіш самим концентрують енергію вірша, виступаючи у малюнку ритму.

Фігурою, що руйнуо вірш і прозаюе ритм, е комбінація внут-рішньостопиої інверсії /на У-тій стопі/, міжстог.ної двослівної інверсії /ІІ-га - ІІІ-тя стопи/ і пропуску схемного наголосу /на

ІУ-тій стопі/. Але і у цій комбінації іноді з’являються кодові слова, які або займають У-ту стопу, або приймають перший реальний схемний наголос.

Ритмічна своєрідність вірша Шеллі проявляється в загальному ритмічному малюнку романтичної лірики. Будучи частиною поетичної мови епохи, вірш Шеллі виявляє ритмічні закономірності, властиві англійській романтичній поезії .взагалі. Однією з таких закономірностей в наявність слів-кодів і формул у повнонаголошених рядках. Так, романтична формула "страх і надія" /fear and hope / виражає духовні пошуки романтиків, які зв’язані з роздумами про гармонію світового порядку і дисгармонію реального світу. Екзистенціальна формула "народження І смерть" / birth and death / у Шеллі, як між іншим і в Байрона, з’являється звичайно у повно-наголошеному рядку. Вона вносить у текст тему безкінечного руху Всесвіту і швидкоплинності земного людського життя, тему, надзвичайно важливу для розуміння романтичного світосприйняття. Повно-наголошений рядок з романтичною формулою, на фоні ритмічних коливань вірша, набуває смислоутворюачого значення.

Таким чином, поетичні формули і слова-коди виконують в англійському романтичному вірші такі функціі: І/смислоутворюючу функцію; 2/функцію вирівнювання ритму після ритмічного перебою у рядку; 3/римоутворюючу функцію. Структурний аналіз реалізації поетичних формул і слів-кодів у ритмічному малюнку вірша Шеллі дозволяє глибше усвідомити своєрідність художньої манери Шеллі

і висвітлити взаємозв’язок і взаємовплив смислових і ритмічних факторів у його творах.

Висновки містять основні узагальнення з досліджуваної ігроб-лєми відповідно до мети і завдань дисертації.

Основні голоження дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Эстетические категории в лирике Шеллй // Актуальные проблемы

эстетического воспитания молодежи средствами искусства.-Херсон, 1990, С.20. *

2. Ритм и содержание в ранней лирике Шелли // Вторая межвузовская

конференция литературоведов-англистов, посвященная 200-лети» Перси Биши Шелли.-Орел,1992, С.6. ' 1

3. Романтические символы и стих Шелли // Третья международная конференция литературоведов-англистов "Английская литература в контексте русской и национальной культуры".-Смоленск,1993,

С.57. ,

4. Поетичні символи у ритмі сонетів Шекспіра і ліричному вірлі Иеллі.-Одеса,1993.-Юс. Деп.в ДНТБ України І0.09.і„,]'1сХ7 -

- Ук 93.

Шяписано до друку II'.СІ.1994р.Об.0, 9.Форнпт 60x84- І/І6. ?рух оЛсетагЯ.Тир,ІСЮ.За;.і.ЕІ.Бз?платно. '

7,01 7ЛЛУ іиДрагстнога. ІаТі,Шф0Г0та,9.