автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.04
диссертация на тему: Люди и мир в творчестве Франца Кафки

Полный текст автореферата диссертации по теме "Люди и мир в творчестве Франца Кафки"

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка

На правах рукопису

В О Л О Ш У К Євгенія Валентинівна

■ЛЮДИНА 1 СВІТ У ТВОРЧОСТІ ФРАНЦА КАФКЯ

10.01. Оі. .- Література зарубіжних країн

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здсОуття'наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ

2994

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі світової літератури і компаративістики Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка Ай ¿'країни

Науковии керівник: академік АН їкраї ни,

доктор філологічних наук Д.В.Затонсвкиіі

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук ... О.С.Науменко,

каьдидат філологічних наук І.П.Иегела ■’ .

Правідна організація: Київський лергаиний університет іі/„їчТ.Зевченка

Бах^с? відбудеться _ ІБІ'і рОКу

на засідань! спеціалізованої вченої ради Д Ui.ii4.Gi при Інституті літератури ім.ї.Г.Шевченка АН України /25іі'иСІ, Ь.иІв, вул.И.Груиевського, 4, 3-й поверх/

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту літератури іи.Т.Г.Шевченка АН України

Автореферат розісланий ¿¿‘(''{¡'¡АІ9Ь4 року

‘Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Загальна х-арактеркс»кка_роботи Тіорчісті Францз Ка*ки, всесвітньо ьідсного аьстріїїськогс JnKCb-енника, стоїть біля, гитохіі європейської культури XX СТОЛІТТЯ. Су-асник соціальних катанлізміь початку ьіку, сьідок кризи гунан:стнч— oro мислення, дзфка одним із перших перейнявся тип трагічна« Сїідчуттям, ДО ЯКОГО ЛІДСТ*0 ПрИЬіШІО через кілька десятиріч, пере— яьаи реьольції, сьітоьі ьіі-.ии, розпад імперій, ¿стйчовлєнпя тота-ітарних режияЬ. Тепер ьидаеться дккъим, як худояну.к, :.о *іяиеу.у-аеся ьіц соціально-історичних струсіь, згіг із тихого еі-иоіійисько-

0 куточка заіоьорити про катастрофічність іуття, про те. по ллди-с, перебугаючи ь залізних лещатах Сгітсього Знкопу, с ¿ідірі-знсч. ід Бога, суспільства, бд»3зк:іх, безіюьоротно загублено« у власні:, йастнесті. Цеп ноги'7. погляд на cAz Sbíks ітіли* засисіакк нсдер.-.іг-v, яки« почаї складатися на уубекі століть і згодом ліг ь осноьу намного масизу сучасно! сьітсіоі літератури.

Актуальністі- лослід-:зг,ня. 1і!гя Франца .\а:!ки сточене ореолом нтерпретато^ськкх легенд. і-.огс -аазиіалк арсрокса фашистського ре-йуу /Б .Брехт/, 3:-уопратичної ери /Л.Маизр/, сексуальної ре^о.ііспі і

1 .Гулига/; ь ньому *сіачзлх іудейського законовчителя /іі.Бред/ і :дину, у якої од ьіь;і залишилось- тільки усьідоаленш- масного г.ро-їяття /Е.іеллер/;. художника, спрямованого а '’метафізичні" сіери З.Зііріх/ і письменника, яки;) ¿ідгукуьаься на соціальні-питання І.Гйлдлт к ер/. Спектр інтерпретації' творчості Кафкр таки;. ц,;-.ускии різнсманітниіі, а тлумачення «ого тлоріь так иь.ю гичеріїуііть їхні ЖСЛОВІ МОЖДКЬОСТІ, а.О ІЬКоЛИ ЛІТературСЗНЗЬЦІ кИЗИві-ЛК СлОЬ безладність і вілмоьлялг.оя від спроб ьктлуначати к&фкіаьські образи

і усіі‘ їхній с^"єк^иінссті" /Л.Фітц/. 1 ьсе х сучасна .наука '.робила достатньо чітке уявлення про худопсню систему Каік/, пре и.суттеі1 f-ai особливості іого поетики.

інтерес досліди л:с і і до мігіотьсрчої приредк спадщини Кз''к:' ста-:ть на порядок двннлл заідзаяя цілісного аналізу худскньсч реаль-¡сті, етьсрвно!. «коьменк;*ком, бо такгі; и Их і я лозлеляс ьияіили деку зьтера * побудок його індп.ї і дуальних -:4ir. Ь ууогс-х Jкраїни л^акня ьиьчення к aтьсрчості набуде ссоЗлкьої гостроту.-, кілька лздка, іхоирк зрьстеч.чу чктв^'-ку г;.дікаьленість, заливьет^с? т хзлодоелізгет. »лтоуоі-. 2 той час, коли на Захсді ь.те а ЄС-ті кн було оиубліхсь*.^ близько ILL-W книг і 5LC0 стате,;, ц*,исіячвн;и стр ійському г.:-'Сі»-».-.лику, лей радянська каї! кезнаьчз Зібліоі'рз«.ін taxotye лидье три десятки ьь.'.уеауьань. В Україні існує лгие одна

монографія і декілька статей про.Кафку. Цілкоу очлидно, що творчісі геніального письменника, якии став ключовою (фігурою літератури XX ііку, це не ььіИшхь належним чинок в культурний обіг нашої країни. Тим часом із введенням творчості Ф.Кафки в шкільний курс світової літератури потрео'а в науковому освоєнні ицадцини писвменьика відчутно актуалізується. Пропоноване дослідження покликане якоись мірою заповнити прогалини, що утворились у вітчизняному кафкознавстві.

Наукова новизна дослідження полягає в току, що воно становить .собою спробу цілісного аналізу художнвого світу гіафки. Образи лзди-ни, природи, речей, часу,простору, вічності розглядаються як ьза-ємозв"язані і взаємозумсвлеаі елементи єдиного організму - художньої реальності, концептуальним стрижнем якої є світобачення митця.

Мета роботи - на основі аналізу творів, щоденників і листів Кафки розкрити його концепцію світу і людини, виявити закономірності конструювання художньої реальності. Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються такі заддаї-іня: ' • '

- осмислення (¡еномена особистості Кафки;

- досдідкення процесу трансформації відчуттів і переживань

письменника в художні сюжети і образи; ■

- аналіз особливостей деформації загальновідомих міфів у творчості Кафки. ‘ ' ,

Практичне значення роботи. Спостереження і висновки дослідження збагачують наые уявлення про поетику худогника, поглиблюють розуміння специфічних рис модернізму, найвидатнішим представником якого є Ф.К&фка. Основні положення дисертації можуть бути використані в спецкурсах і сцецсемінарах з -творчості Кафки і з закогіомір-ностей розвитку літературного процесу перших десятиріч XX століття.

Апробація дослідження. 8а матеріалами дисертації прочитані доповіді на Всесоюзнії, конференції молодих учених "Есхатологічні мот'лви в світовій літературі" /м.Москва, 1СЛ1< ІЬйі р./, на Досто-евських читаннях /м.Санкт-Петербург, 15Ь*І/, Міжнародній науково-практичніи конференції "Християнські свуети та образи в світовій літературі" /м.Аитомир, Ііб'З/. . ■ . ' ‘ .

Структура і зміст роботи , •

Основний текст.дисертації складається із вступу, двох розділів, висновків і зачхає 166 сторінок машинописного тексту. Бібліографія включає 200 найменувань, у тому числі 143 іноземними мовами.

у "Вступі* коротко характеризуються на»,помітніші досяідзсзн-в, присвячені ТКфЧОСТІ ііафки і обгрунтовується необхідність ці-ІСНОГО ПІДХОДІ' до худохньої реальності, створеної письменником.

у сучасному кафкознавстві иохна умовно ьиокренк?и кілька гновних напрямків:

1. Вивчень* біографі! та особливостей світогляду художника

¿.Брод, Р.Фукс, ь.Ьагеибах, А..Бьоие/; ькзначення аскходого-сьі'го-иядноі домінанти, яка зумовила ставлення ¿афки зо сьіту і самого збе /л.ленел, ¿.хонеггвр, ДїІ.ЬОрК, fi.i-Oy.lKO/. _

2. Аналіз біографічної основі' творів Ка^ки. Каміеишт» до ієї иробдеам зверн^л^сь психоаналітуки /К.лз^зер, 11 .ф»;ус?, Ч.і-.єй-зи, К.Флсрес, Р.4>алке/, котрі, як правило, підганяли біогра^Ь-, гоярідність особистості і тьорчссті худо^нкка під заздалегідь СОЬСТр^ЙОЬанІ І ВКЄ ТОКУ малОПрОДуХТИЬНІ ДЛГ- ПОПСНЄпііК Ііі^йЬІД’.-

іьного ка^кіакс-кого пксьиа схеми.

Обпєктивнідіиі'. підхід до біографічної оиші-и камських ікстій спостерігаємо в роботах Ь.Зокалн, і..Денімргі, Ліс::ітцера, .Біндера, Е.&аавтті. Слід і>ілунам;.'?-,ї, одьаг., до надзві'.чи/.гіо ?іс-:и зв'язок міг художні.оп прозою 1 внутрішнім ?:>ттям Наг,кі'. неріл-і витлумачувався занадто прямолінійно; і серйозний аналіз нрсце-трансформації врятснь художника в образа поступаная чісцеи ко-нтоввній цитзції його листі* та поденників. • ■

• 3. -'озгляд творчості письменника ь рамках заггілвнокультурно-контексту. Світовідчуття і поетика Каї^кк зіставляєтвся з пеони філософськими системам /Р.І'рей, Т.Ред, ? .Шатіар/,, £.Бореі!.< традиціями еьреі.ськс! кул^тіри і чеської літератури /Х.Берг-н, В.Гсфман, і.ленед, О.Перді/, з літературними напрядай* і фс>-ями /Б.Сучков, В.Днєпров, Д.їСон/, а такст з худсзпііот СУ,СП^’.'.З окремим тьорает видатних гитців /П.Бебстер, «.Спілка, Д.Черч,

*

4-Дослідник, присвячені иьсблзїаи детуваьнь і стр^кті-ра: кс*-анськйх тьоі/іь /Р.ї і-тзисврої, »¿.:1амі, ».Балскер, А.^вка/. зяспеаня причто та ссЗлгіюетзь їрагуенте^ьоеті *4 кі а.чськгх *стіь знаходимо ь роботах ¿.лермслсріа, і ..-.¿де¡.¿га, і-.¡лігпьрдь; лгяд на творчість пгськеекикз як а--.цілісну хгг.с^кь ігї-є»". го-ить І.Кобсу та Ь.Йну ькчлену.ті* су-теві ЧІУ7вг:С?0.еІ -рж*<--а іВЛСЛІ. .

5. 0сіггс~2^:і’- спеці'.;;- ічьих рис худояньсгс Сх і ту ' л’/'. -тематичного ьиі;яі!л-іПі>іг /Ь.&гаіх, Дл.Е^ері, Г.іьзанаг, Дл

лек, К.Кьонке/; характерних мотиві* Д.Фікерт ¡'П.Фоулкс/; образі* природи і тварин /л.Беццель, А.Бенцігер, л^Фінгергут/; своєрідності кафкіанського героя /Л.Дітц, М.Вальзер, Ф.Пітере/. Деякі літературознавці впритул підходять до думки про некьність пеьних тіш і* і системі образі* героїк, однак у цілому ця проблема потребує глибокої і детальної розробки.

Дискусійним є питания про відношення художньої реальності і объективно! дійсності у тьорчості художника. С.Фрау.берг, й.ласіль М.Ч4 ььакапть, що події, описані Кафкою, розгортаються ь самій л:-^й уяві його герої*, ь їхніх снах чи маренні. Е.Фіие/, И.Раи-':а!!Ь, В.Днєїіров, наьпаки, переконані, ио письменник відтворював руг'льііі'ь світ часі* пізнього капіталізму. Слід, проте, визнати,

: с :іілаід, який передбачає розмежування'реального та ірреального, '.ііс;.!!!іію "правди лиття" і "праьди свідомості" стосовно до тьорчості і'.и'.ки невшіраьданиі;, оскільки ігнорує міфотворчу природу його

6. Серед'гостринслемічних проолем кафкознаьстьа особливу уьагу привертає питанья про метод інтерпретації спадцини письменника. гіафку пробували прочитати ь релігійному, антитеологіч-ному, (¿реЬдистськомуі структуралістському, філософському, соціологічному планах. Найбільш поширений недоліком названих способі* тлумьчення е орієнтація на "монологічне" сприймання тьоріь, зосе-ре?ження-на якомусь одиому їх смислоьоиу зрізі. Такий підхід пере-і творязє написане Кафкою або ь ілюстрації до філософських, психологічних, соціологічних, літературознавчих концепцій дослідників, або * алегоричні побудо*и. < - ' ,

Безсумнівно, на* рацію А.йамю, коли писав,'ио є можливість кількох тлумачень кафкіанських тексті*, але їх детальна інтерпрета ція неможлива, як неможливий буквальний переклад сик'ьоліь. Ьідио-!:а від букьального, тобто алегоричного пояснення символі* означає принципово інший кут зору на художнііі текст, коли аналіз спрямовано не на вияв конкретного змісту окремих образі* і сюжетів, а на худокніїї світ * цілому. До розуміння дбцільності саме такого шя-ху дослідження прийшли літературознавці, які усвідомили міфотворчу •іркроду художнього методу Кафки /Р.Рем,.Р.Гарсді’, Е.Фіиер; Д.За-зле—-; ' погляд .на гіафку як иа художника; який твори* індивіду-‘ " «четого життя, є концептуальною основою роботи,

У "Вступі" обгрунтовується актуальність постановка проблем ;іліеного аналізу художньої реальності^ творах Чафки, цо зумовлюються, по-перше, внутрішньою "потребою" матеріалу і, по-друге, танои сучасного кафкознаьства. Тут ке вмотивовується зі-ервенья

о "особистої" проз я письменника - щоденників і листів яж докуман-іь, ио розкривають його внутрішній сьіт і фіксують рсооту інтуїції.

Перший розділ - "Світ Кафки" - містить спостереження над вітсобразои і закономірностями конструювання художньої реально-ті в творах письменника. . . ' _

У першому параграфі - "Створення світу" - досліджується хзрак-ернші для кафкіансвкої реальності процес появи образів і подій із парпіоматер і І ” Ніцо. "Буває, із Ніщо народжується дегцо”- коменту-ав у соденнику письменник початок новели "Сільський лікар". То уло повільне народження: виникаючи з небуття, образи поступово, гз стрибків і різких повороті^, матеріал із:/¡-'Злмсь, обростали псд-обкцяун-, розгорталися в сптет. Така особливість псбудоак худск-ього світу ¡¡мовно названа в даній роботі принцгпок "саморозширю-зного Дещо4. Кафка використовував цей принцип при створенні обра-іь речей /портрет кастеляна в "Замку"/, тварин /иеьідоїт; звір у іоріп/, лпдини /дитина-привид у "Нудьзі”/, хроно»ои<а/"8амоі#, (докньої реальності в цілому /світ Америки в романі•"Америка"/* Закон псяви Деио з Ніщо визначав логіку розвитку сюжету, де інятксьі важливу роль відіграє випадск-момент, коли з безпричин-)сті /Нішо/ виникає раптова подія /Дешо/. В райках худокньо! си-геми Кафки вкладок втратив незначність і спонтанність, трзьсфор-'вався в головного провідника Світового Ззксну. Така розуміння ітегорі! випадкового сягає корінням у дитинство т'.сьаеньика, вір-ое, у наїіічениі'. це ь дитинстві кого конфлікт э батьксм, коли іфіса почав стикатися з відсутністю видимого, раціонально поясню-ього зьпгізку нігі причино«’ /своїй вчинком/ і наслідком /покаранії/. - •

. другому параграфі - '’Розчинення с»?ту* - розгля.дивться спо-би знищення образіі "катаріального" світу і творах Карки. Ьагк-ль живої Істоти осмяслйсться худохчикои як акт "занурення Деко Ніщо”. Нк КОДКфІКПЦІЮ НІЦО ПИСЬМЄНТійК ьикористсьус ряд СИ'ІВСЛІВ,

1 в райках Його індивідуального світобачення виступають носіяки ьаткчкого начала: о,5роз кзкеня, який асоціюється з нздиогильнхм и"ятнйко« і, ст:-:&с зі саертю; образ води, сиіьлідносник з деструк-ьниии годами біблійного потопу; образ пустелі, який втілив ідей

а -

"порожнього", позбавленого життя простору. Пус\:зля у Кафкш, як свідчать щоденники, кесе на собі біблійний відбиток, однак для нього ионе не була лише тимчасовим етапом втрат і випробувань, за якими очікувалася обіцяна нагорода - Ханаан. З Рого сьідоно-сті ьон8 перетворилась на постійний метафізичний і справжній фон людського існування, (он тик болісніший, цо Ханаана ь дійсності немає, а мрія про нього тільки отруює життя мандрівника.

Образом Ніщо в світі Кафки є такок скеля, "іивих" гір, вкритмх зеленню, що наблияають до божественно! істени, Кафка не знав. ¡У і-.ого світі існуьали тільки мертві "галі косогори", "сі-руьато-чорні голі стіни скель", які струшували з себе людину вниз - у смерть, в Ніщо, козеф К..піднімається на пагорб, щоб упасти в могильну яму /"Сон"/; зривається з кручі у прірву Гракх /"Ьіисливець Гракх"/; з висоти гір обрушується в безодню міст

/"міст"/. ’

І'ора і прірва у Кафки органічно одна одну продовжують^ худоя

ник руннуе археткпічну опозицій: позитивний "верх" /божественний Простір, ЯКИЙ символізує ВІЧНІСТЬ/ - НЄГ8ТИВНИИ "низ" /бззоднк, "ХТОНІЧНКЙ" простір смерті/. £ художььому світі письменника у верхніх псіерхах світобудови, так само як у нижніх, життя знищується, зникає в Ніцс. - •

Мокна послатися на дві основні причини такого ототокнення "верхнього" і "нижнього" світів. Гіо-перше, з погляду Кафки, категорії "смерть" і "безсмертя" не становили антитези: і безсмертя, і смерть були однаково протилежні життю, а тому поєднувались в одну узагальнену категорію Ніщо, йс-друге, у "верхнїх" поверхах світобудови, за кафкою, знаходяться "виці інстанції" - Світоеий Заксн, яккі‘ керує долею людства. А оскільки влада, незалежно від того, хто П уособлював - батько сімейства, Верховний Суддя чи "народний проводир" - виносила, як правило, смертні вироки, письменник "переробив", відповідно до цієї II функпії, "верхній" простір гармонії і вічності у царство пітьми, порожнечі і смерті.

Матеріал третього параграфу - "Рух по колу" - центрується на циклічній моделі руху світу в творах Кафки. У коло "Ніщо-Ьуття-Ніщо" вписувались картини сну /"Сон"/ і реальності /"Процес"/, логіка людського хкттй- /"Голодар"/ та історія людства в цілому /"Новий адвокат"," "У виправній колоні!"/. Циклічна модель лежить в основі сюжету притчі "На гальорці" і композиції "Процесу", "Вироку", "Сільського лікаря". Письменник створив ряд оригінальних

э -

образі*, які ештш'зують "хибну" циклічність лгдсыгогс буття: образ іподроау а "Америці", дзиги у притчі '•Дзига", калейдоскопу ь при:чі "оалізничні пасажири".

Кафкіанська концепція циклічного руху сьіту докорінно відрізнялась ьід міфологічної. Вчення про ьічис повернення гармонізувало ставлення даіньої людини до Всесзіту, надавало пэьний ритм лвдськоиу існуванню, породжувало відчуття перелоги над смертю і тому усвідомлювалось як позитивний фактор. Кафка підмінкь мікологічне коло "життя-саерть-життя" колом "Ніщо-Буттк-НІло", утвердивши те*: самим усезагальне торжество смерті.

J четвертому параграфі - "Образ світу" - дається характеристика найсуттєвіших рис кзфкіансько! реальності.

Цілком очевидно,'■ цс в уявленні художника Ніщо і "матеріальний" світне протистояли одне сдноиу, оскільки між ники не існувало чітко! межі: "матеріальні" тіла на очах читача іиьикзлк із порожнечі, а Ніщо ьиямялссь "вагітним" матеріє» /так ь "уявній" порожнечі потенції-но був присутні?. Замок/ і пр ой над о собою обра-зк речеіі, людей, пркміаень, иіст. Ця Ніао-=:шс1бнїсть е стрихне-зсю віссю художнього сьіту Кафкк. 8 дві виникає специфічна лр:*— марність кафкіаниьккх образів: іони позбавлені матеріальної міцності /"7 виправній колоні!"/, ыатеріалькоІ'вагомості /тіло старого Бендеааиа у "Вироку"/, натеріально! визначеності /ьапіі&гня-напівкіика в' "Гібриді"/. •

. Моделювання сьіту за образец і подобою Ніщо вимагало ьідпо-ь ідно І простороіо-часоіоі організації. Простір, і.якому існували кафкіанські герої, або стискався до точки /клітка Голодаря, човен Граісха/, або, навпаки, надприродно розш:р»ьах'ся до оезконечкест! /гігантська нора крота/; і в тому 1 а інсому випад*) він ьтрачаь здатність бути простсрол життя, ставав пуостсиоч Ніщо.

З просторовими метаморфозами були поь"яззні категорії pjxy і спокою. Ізольований на найдрІбніисиу просторовому клаптику, каф-ианськии герой втрачав будь-яку можливість переміцувзттеь і зону-жьалея у стан спокою, якии шз*іне не відрізнявся від стану небуття. Якко персонаж потрапляй у безконечність, він був приречений із безупинний рух, який нерідко загрозуьаь Кому загибеллю, лудол-шк, таким чином, представляв два варіанти ирожиьадня життя: s оно-toi, якяй є чекання» саерті, і ь русі, со є пряму ваннгм до. сизрті,

■ і ьід робиа вибір на користь останнього.

Кафка зрукнуьаь часоьий лстік, який послідсьао пересуьаься з минулого і каибутне; ьін позбаькь людину біографії, в лидстьо -історії. Біографічний час, так саио як- і аростір, ь казанському сііті аоо спресоїуіаьск до дискретної'киті /Ніщо/, або розтягався до ьічностÍ /Ніщо/. . .

Розірііаниі'. на окремі миті, час яе коже складатися ь ціла- . спрямсьаакі: істс-ричнии потік. Тому улаики данноминулісі епох без

перелксд "шшьаюгь" у дійсності XX століття: старовинним мгч хрестоносця застрягає ь спині лейиьк, яка нарсд'.ілася через багато ьі-kíü; аиг/чний осг Иосеидон приймає подобу банального клерка; до-блесакй кінь Олександре Македонського иоїшьнкє ркди сучасних адвокат Ііі. ■ • . .

Кафка зруГ'нуьаь лінійну концепцію людської історії і утївр-дкь ідею П кругового руху. Пре сприимашш . історичного процесу як . круг:, обертання свідчать репліки кафкк з приладу сучасних íiouy йоді ~ ьЬк, реьслиі;ІІ*., гудіння іиперій, - з аих цмешєньик видобував у ні ;.бльа<, суто історичні, а універсальні метафізичні

оисÁicropüs» є Істоінии коиаоненми es і мгляду письменника:

">і.! c&wso і чеку тшачаетьея іронічне стаьльяня Кафкс до вод-c¿кого о'уітя, • ' ■ '

ІІ8МЄГЄЛЧИ~Ь иОСЙЛИТН Є5-ЄКТ НІЩО-ПОДІбПОСТІ, ПЯЄІН8НЕГ.К 88-поьй.юьаіі еніт В«і;ояйєчзю, Німотністю, Пітьмеа і Сиок. .

ІІсуижвеча, яка напоькюьала окремі речі /вугільне ьідро -"Верхи на ьі^ріг/ і великі території /кїїаііСькі ашиіі - пР.к будувалась кгтадська стіна"/, була сскдикеаа дисіфекатугат:*. некі матеріального слі?у - зїнсп: їх-до слабких, иаііхе зг.иксшчяя контурів.

Порожнеча Сула осаоьол с.-.І7осідчуттк худешшка. Вії; па міг

387;0Ь0ЛЇНИТІ.СЯ тим, ЩО СТаНОлИТЬ зілст лиття кервьажної ОІ.іЬЮОСТІ лвдей - побутом, кар"єрою, сіивею, спілкуванням, коханням, релігі-єп, - тешу цо иаі нещасливу здатьість'оголюьати принцшюьо .

- ніякими ілюзіями і ніякими заняттями - це запоькивану пирожночу ,

буття. Навіть творчість була для іСа^кк тіліка сносеЗои “перевірю-, іания" онтологічної Порожнечі. Тону художній: иородкун.ь не *кьі, плотські і иолнокроьні Образи, а поуоннисті *конструкції, спирались на ворожнечу". .

Сиілкуьаккям із Порожнечею - з порожній "пріш'дої: ад4.асатйг‘

- були для &ш;хя лкств, які, разом із цоденнлкаьи, кссоои одну з фори foro аисьиенстьа. Інтерес лзгоииііка до гм.щ лу^ге

- il -

сьоєрідко відгукнувся з худояній прозі. Через ряд ІОГО ТВСрІВ нз різних структурних рівнях проходить мотив листа /написаного гек-сті'/» .сриантичко пов'язаний з темами вигнання і caeuri.

Ласт, ііа відміну від яиього людського голосу, буь беззвуч-ниы, мертвим і, такир» чином, не порушував Німотності', ü:cs разок а Порожнечеэ перетворювала матеріальний світ у Нішо. Значение,

¡до мовчання, чи правило, сточувало героїв - носіїв влади і "¿ерх-НІЙ" Простір, зеіїНЯТИЙ ними, тобто cjepy Світового Закову, де, як .зазначалися, панує ніае небуття.

Яітьаз у творах рктця аьтономізуєтлся від добового часу, стос посі'йпки фоне а людського буття. S ’’Америці’’ контраст Світла і Пітьия підкреслює відмінність міх двома лерісламк хитта головного героя. У nepnrÎ! період - сприятливий,сповнений радісних надій на ¡.'айбутне - домінує Світло; другий період - вигкаї.ня і розчарування закономірно супроводжує Пітьма. Пітьма в "Процесі" символізує смерть, яка наповзає на Йозефа К. і яистулзє завісок невідомості, за яков ховається суд.

Аухетипічна опозиція Світла і Пітьми ь худоуній системі письменника виявилась "змазаною". Світло, непропорційно слабко порівняно з тотальний Пітьмою, не могло протистояти Пітьмі; 'зоно могло дше боязко тулитися до неї. До того я Кафка позбавив Світло непогрішної частоти і прозорості: в художньому світі письменника воно стало гугним, туманним, імлистим, похмурим,'тобто просякнутий Пітьмою. J деякій мірі кафкіанська Пітьма була сиг-рідне'на з аьтЕчяим Лаосом: вона асоціювалась із небуттям, потенційно перебувала у Світлі і мала здатність породгуьати Деуо.

Згідно з уявленнями давніх Ніч створила Космос, а в уяві Р.зфли вона творила замість реального гармонійного Космосу страхітлиьиь примарний світ. ■ '

Дослідники неодноразово зазначали, що логіка розьитку сюзе-тіб йафкя близька до логіки Сну. Сноподібне існування своїх героїв письменйик навантажував снами /"Вночі", "Нисливець Гракх", "Розслідування собаки"/« ЯКЯІ розгортались найважливіші життєві ссжети: перемога над Заыком /’’Замок"/, смерть /"Сой"/. Sis Снон і реальністю в художньому сьіті Ка&ки не.чає чіткої мені; вени можуть одне одне проЕмати, створпичи тим самим особливі стан - напівсон-цапівреальність, - необхідний ддн дискредитації гшгтвшзд і бності лод і% » > ■

Обстошчи думку "киттн є сон", письменник не прононуьаь, на ьідулку і ід християнських теологіь, благодатну вічність як аль-іеуцат'іьу датю; ьін ьказуьа* на холодну, темну, породіш, оезноь-ну прірьу Ніщо. Так поглкмюьаіся трагізм людського буття і зне-ціншьзіся акт смерті. .

} г.-У™™ жалілі-- "ЛкіЯВка-НаМи" - аналізується концекдія Лі.'Д'.інк ь творчості- письменника, зобр-акеннк а нН. сфори мікоссоис-їісши ьаавмиь; розглядаються худокн і засобі: тьорекня портрету і харак-сру герой. '

ї изрио.7і параграфі - "Ніхто" - осігруі.тоьуетьсь теза про Ніхго-ьрі’роду Щ-хіанського героя. Так само як сьіт ь цілену, лю-ді’.іш Ке./гіи ьі«г,ш:-;ться від Ніцо. Цей процес га4іксоььно ь првтчі ''Прог„.лклка £ гори*1, де з порожнечі народнукться цоиьохуьаііі бук-ьг.ль::с на очох легіони Ні хто-людей.- -

У аіс:;еььк,;у пмськенкиїга є худолніі1 фрагмент, і» скоку герой а- тіі'т&ьяї ".'“’о ті! такки?" екк.-одічис-с6"єиио аідпоиідее: "Я ніх--о". ¡; с:і:и -юте сказатк про себе будь-якгі. пврсоиаг Кафкк -••і* „'Єічіогс /ніхто/ Гракхь до неьидинсго /Ніхто/ Ьеот-Ьесїа.

їифкіавс-іну.!. Ніхто - безлика її ьзькразка істота, протнетаь--:с ш ікг.яь іду->носїі. ІНа ье мас яскраьо! зоьніїлиосі і /*гоі.ьі я «гро«: не х:,.£^а;-:?пв1 ?«?.ч8ь::аи вередим.’', - ьязьа^ голоьна героі-ь-г. вРсгсдідух:=:.г.к собаки"/, самобутнього характеру /-’Я, «г’Оі.цркн-шіпоі-е нічиа !-м відрізнявсь від інших собак*"/» уніизльаої долі /зктмчьіго героя Прокетвя спіткає та к так:-: доля. що і. цер ге і-того £огефа г../. ..удохнй'к яаьі-искв стісує "нвріьаості1' людські:;., фігур і характерів: '’лідпо:ірод'.¡ьгР.-шдкьа - не особистість, а зраз-коькй Ніхто. ■ . . . .

Стьорювчк оораг "лзд/.ьі: без гластиьос<галв /? .Ьуз-лдь/, ¿афка ьІдкоікьср. ьід реалістично! портретної техніки, йамк-п мтадмил ікдкьідуалізоьаних портретії- ьін у кращої/у разі кіль;-:оиа глргасіЕ позначай фігург., а частіше-золои опухав ош;с ‘зоіїлігьо'--!?! сьеїт. іБроІь. Внаслідок ¡¡ортретькх ооьояьедши. у тіолах ;.й4йлт еіікість а«;*вокроі.нкх, нобве«г.та" дидськік. тід зккь.:лхсь ьслі.сі:і", безЗьрь-кі» оДйоианіїаі СВЛ}ЄМ, ькі здебільше ьь ьідрізг.ь.-Лі.^?. сдгл

іІД ОДНОГО.

Сяоуе К,И0 «« бд»злкки. ¿адці ав з дюткльа, киа ¿-:.п йуь ьесиілньиа і слабкий, щоб протісстонтг алтаргтсі-у „¿сг стгчьога

батька, коли він відчував себе істотою іншого еліту, нездатнсь вписатися в чуае йому коло сі*"!. Чим більше про.чкьалося років, тим- більше "нагромаджу .¡>алсцьпматеріалу, що його Кафка міг лред"я-вити собі на доказ власної незвачуцості. Це усвідомлення своєї Ніхто-суті й привело письменника до створення Ніхто-героя.

В другому параграфі - "Типологія героїв" - робиться спроба визначити і проаналізувати типи персонажів у творах письменника.

Абстрактність і повторюваність героїв, з одного боку, і їхня зумовленість внутрішнім світом питця, з другого, були покладені в основу пропонованої типології. В системі кафкіанських персонажів мохнв умовно /умовно, оскільки ь одному герої часто сполучаються риси кількох типів/ визначити три архегипи: І/ засудге-неь /його різноьиди: герой-яертва, герой-прохач, герой-борець, герой-чуяий, героЬ-худогшик/; 2/ носі* влади /якии об"єднуе типи батька, матері, чиновника/; і 3/ глядач. .

Поява і особливості архетипів "засудженого1*, "носія влади", "глядача" були детерміновані насамперед трьома іпостаоями особистості письменника: Кафкою -звинувачуваним, Кафкоіс-с-уддею /який судив себе внутрішнім судом/ і Кафков-спостерігачеи. Разом з тим вони значнос н|ров зумовлені світом зовнішнім,’ який у свідомості письменника розпадався на три.частини: ь першій існував Ка£к£-Грзб" якии не вмів дотримуватись незрозумілих йому законів /лінія "засудженого"/; ь другій, надзвичайно далекій від "уайа", панував і жорстоко карав батько-суддя /лінія "носія влади"/; і, нарешті, в третій перебували інші лзди, виключені з глсбзльного протистояння сина і батька, але посвячені ь нього /лінія "глялача"/.

Характерно, що Ніхто-і;рирода була визлзчальною ознакою ¿зф-кіансь’:их героїв, незалежно в'ід місця, яке вони займали в світі. Навіть "носі! влади", незважаючи на свсс причетність до закону, залишалися Ніхто-героями. На те були свої причини. По-перше, на думку Кафки, людина кк така дорівнювала нулю, і зовнішні атрибути I! існування мали другорядне, підпорядковане щодо Ніхто-природи значення. Ло-друге, земна влада /батвка, чиновника, проводаря/ була, за Катков, тільки, формою вияву Світового Закону і, отже, герой виступав не суб"єктом влади, а механічний І! носієм, безо-собистісним Ніхто, вустами якого промовляв СвітовиЬ Закон. Це було справжнії: відкриттям художника: одним із перших він зуміь

¿ідчуш ve, ко uexaaiatí ьладг л ріьніі; uipi підиниає під себс і тих, хто знаходиться пазе кого вздашц і тих, хто перебухае усередині кого. '

і'аікалькрм є образ бі)роііраткзо.ьайсї ыадк, отпоренки Кауксю.

Б ньску ?лкьактьс> а одне ціле закон, "звкы:»“ і "вєозсеих", ьк&-слідгк чого "зль?.*" закск агСуьве. iítbtjcj сак^альього, a "aeûec-E»:.n îv'.’JiLse Еро-;а’иаі- (¡ори»;. Слід ьідзначати, ес, ¿супереч асак-¡.eniii ajen і, ка^.-иаксьж образ бюрократії tae каі.с едільйого s !І оЗразск, стісрецяк реаліст?чнсг літераторок. Для реалістичної сгідсксгті бюрократів заьхди була яьапек соціальний,. ¿она за».кади Zc:-.h6 К І ссе у СуСПІЛЬН0-Д8і)ї8іяІІ. Структурі, 8ЛЄ Ь9 рСЛЬ АбСОЛЮТу ке иг-етездізла. Д.:к Ка^ки ж бюрократія - не соціальні»*, (¡■еьоііен, a c.íz'Jiisa n6o?.fcCv¿eKho-3si.:horo'’ Сіітоіого Бакону, нкіь. проні-.зує СГС'ОЬ ¿-І норії ОіІТОбуДОіИ^ 4

Í "Ьгсь2ьг:ьх" узагальните?. осьоьпі долекзнья, іг.сувуті аь-•герек, : робиться спроса розгльнуг.; ТіОрчісїЬ ¿ас/«; о контексті літерзтургеге прсдсо}. Постановка арсблв;.;; uuicacro аналізу >удск-реальное*і, о-їісренс.! Кб^кое, дає исжилість- дослідят:: аа«-*сж:к.;Ы -Tpjarypbi кокпонекти рв’альносїі - образ сяіг} /4»зчі, дрг.рсд;, чзс і гр-зстір, ьічність і саціуа/, образ ¿«¿гіьк /ссрт-pST, X3paKvepr.CT:-!¿y, НІЖССОбКСТІСВІ ЬЗ&~'1Л;лК, ТИйСІЛСГ-ЇЕ г&ро 1ь/, а т-ікз:. лвилаотї’чні елементи :зксту /пр?.ьо 4(.раіЛі»ькаиі езнтеь-ці!, ;.ілосс4>зьісі та естетичні ідеї/ у їх і)засказьпг.зй:-- як ьдг.ку систему зі сьсїм*. закоі-.омірноствик і дкиаиіко» свіхрсзі-ктиу.

Діліспк.с аідхід, ао ьрахоьуе иі$ствч.*чу иркръду ке-ікізнсь-кеге пксы:а і йзгьтсзьзчкісти етнеренкх письі;еннп:и* сгмьсліь, дає ксздиііс?! уыда.ути-теьдеьційних,- одиезлєчькх трэктуььаь, які нерідко прппксувглсй ¿aíuí. ».рік того, *оргавіЧйй«.ю спосіб тлука-чеьня по-нолоку ьисхатлш ьчз ьідокі грані ка.ркізаеьксго с^іто-ьідчуттг і тьорчасті: икнактісніини зь"кзок його духовної біоі’рг-фіі і ко етики, закономірності кснотруюьанш? худсхньсі реальності, специфічні риси і.ог.о худокнього иетоду. .

Аналіз тісіііь, цодеивикіь і лкотіь &аі.кк покьз&ь, цс іілосої-ськсе і худокььов основою кого сдЛту с хатегор ів ЕІдо: з h iuc "Uü-терівльни».* сьіт народжується, і Hizo ьі.; ¡.„.-.«¿е. Стг^.ї.чк ce,u-sx hÍ!5D> tóí.xa »иерезаунюав« мііЬологічяі ^іхалонтні* аоо кєод-. о-гначні образи сеавьтикос оврті о так, цоо дхскредиту^ьть ідей безсиертя, стотс-нктй категорію "¿іч^а-тР s ¡æw^isz hi^.

-Ідея Яіщо-подібкоиті сьіту коренилася ь аеенізм? - ьизначальній особливості v/сленяя художника, аластквЬ- e¿po;¡ev.cb>n¿ свідомості Ají століття і цілей;*. Тотальне у кафкіанські». художній системі тяяіння до сиерті, спричинене, по суті, осоЗястиии переживаннями письменника, іиявило те ьідчуття катастрофізау буття, яке стало органічног складовою світобачення людны нобс-го часу. Крайній песимізм письменника випливав з того, d:o, не знаходячи спори у вічності, еін не üir знзіїгя гру яг під ногзгк

і в земному бутті, в результаті і вічність, і їитгя зг.п вались нищ однаково мертвим, - тим більше, що над ними витаз звабли-вии привид ланаана. Специфічною рисою хвфкіанськсі поетики було те, ао для зображення кеоналького снігу лисьиеннкк залучав стихії Порожнечі і Німотності, а а стихії Пітьми і Cay вносив принципово поні змісти. . .

Симптоматичним видається звернення художника до циклічно? моделі руху часу. К^ка ги з у період розквіту позитивізму і знецінення гуманістичних ідеаліь, коли основи християнського світорозуміння були зневажені, а разом з ними була до певної міри ¡¡компрометована лінійна концепція історії - а ньому сенсі вів став виразником духу епохи. Крім того, ідея кругообертання, напевне, є іманентно притаманною міфологічному модернізму, цо, зо-їрека, 'підтвердкуеться циклічною організація ’’Juice” Джэйся, иоиану "Сто років самотності" Гарсіа Маркеса та ія.

Кафкіанський Ніхто-гврои логічно завершил тип "каленько/ падини", який розроблявся реалістичною літературою, але все ж аіь радикально відрізняється ьід останнього, "(»‘зленька людина" ’берігалз-риси своєї індивідуальності, Ніхто-герои був деіндиьі-їуалізоьаною анатомічною конструкцією. Лисьменники-реалігти намагались розкрити духовний світ "маленько! лядини", Йафка .% віднри-ьзв у своему r'epcsBi духоьякЬ.вакуум, пвретворгючи лгдину в елементарний пучок яерцеппій. "Маленьке людина" мала право претен-lyjsTK ка своє місце під сонцем, казанський герой міг тільки гевідопливати свою Ніхто-сутність. ' ’

Створений письменником сбрез Піхто-геров був ІНЯВСМ його :емовідчуття. Детермінованість персонажів особистістю Квфки, з ідного беху, і підкреслений Ті схематизм, з іншого, стали сено-!ОЮ для типології героїв, розробленої у цьому дослідженні.

Лагіха лвбудови образів героїв І сюжетів тісно пов"яз8на

з духоьниии процесам*, які давали імпульс творчій діяльності письменника. Б дисертації виявлені основні етапи "творення" кафкіан-сьнсго терся: саморефлексія /щоденники, листи/ - "саиооораз" /ідо— денникові зарисовки/ - розвиток "саиообразу" у різновид Ніхто /худоглі тьсри/. Копка з певність сказати, що пераопоштоьхої-. сю-гету \ ііафки був не подієвий, не психологічний, не філософський інтерес, а збування певних реальних відчуттів і пережидань. 8ьід-си іиплиіиє голоьна особливість нафківнської сюжетики: сга.ети, як і герої, тяхіють до архетипічних /у рамках худоьньої скстеии Каф-еї:/ схєі., а розь"язки, ь яких автор стверджує універсальні, з Ьогс точки зору, закоии буття, настільки втрачають іюдієву цінність,шо часто стають зайвішу. '

лудоїнк реальність Кафкк близька до міфологічної: в нін сплавлені с'ерк. соціально-історичного і позачасового, ідеального і ті-хеснсго, достовірного і надприродного, побутового і фантастичного, ¿лз, ¡¡а ь іди і ну і1 ід Дїсойса, якиЬ використовував загальновідому ііі-Іолагі:., Квфка сгуранея на індивідуальні уіфи, а якщо С залучав ' ■іТа^НОг'ЛЛЬ'^і'рКІ скуєти, то в кетою їх "переробку" і досягнення п,улі:їупого исвих худокніх ціле?.. . • .

імрх де де шурування ке^к і енського’ г.ись«8 лежить, таким чу,-нсн, через осягнення закономірностей кафк¡енської міфотворчості.

Осьоениі, зкіст роботи викладено і публікЕціях:

1. К.гф о грехопадеіши в контексте творчестьа О.Кафки //

Християнські свге-гк тв образі! ь художній літературі. - ¿лгоуир. -Редгкп.іі.но-ьидаььі-.че державне підприємство 11 Льонок“. - 1&уз. -С.?0-Ь4. ■ . • ■

2. Переоскнсление библеі-екпх к еьакгельских категорій-. в тьорчестве «.Каски // Християнс^і сюжети та образи в худоїііій. літературі. - іитонкр. - Редакціг:но-ьидавниче деркавке пілп^аеистьо "ЛлОЕСХ". - 155*3. - С.І7-1В.

Ьіддрукоьвно ь Лзгтоі’ИрСіКіі! друкарні. /■ /?

Замовлення Тирах 100 приї:. ^