автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.02
диссертация на тему: М.В. Лисенко как основоположник украинского национального музыкального языка

Полный текст автореферата диссертации по теме "М.В. Лисенко как основоположник украинского национального музыкального языка"

РГ6 од

/ 3 М Л &1ТМСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРА1НИ КИ1ВСЬКА ДЕРЖАВНА КОНСЕРВАТОР 1Я 1МЕН1 ПЛ. ЧАЙКОВСЬКОГО

На правах рукопису

КОЗАРЕНКО Олексаидр Володимирович

М.В.ЛИСЕНКО ЯК ОСНОВОПОЛОЖНИК УКРА1НСБК01

НАЦЮНАЛЬНО! МУЗИЧНО! /ИОВИ

17.00.02 - Музично мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертац11 на одобуття няукового ступеня кандидат а мисгецтвознавства.

Ки1в ^ 1993

Роботу виконано ца Кафедр 1 1стор11 укра1нсысо1 муэики та народно 1 творчост! Кн1всысо1 державно 1 коисерваторИ 1м, П.1.Чайковського

Науковий кер1вник - доктор мнстецтвознавства,

професор 1,Ф,Ляшенко

Оф1ц1йн1 опоненти —. доктор мнстецтвознавства,

професор Н.О.Горюх1иа, кандидат мнстецтвознавства Л.С.Черкашина

Ведуча орган 1зяц1я- Одесьха державна консерватор! я 1м. А.В.Нежданово

Захист в1дбудеться ' ^' кв1тня 1993 р. на

оас1данн1 спец1ал1эовано1 ради Д 092.14,01 по аахисту дисертац1й на эдобут-тя наукового ступени доктора наук при Ки1вськ1й державн1й консерватор 11 1м. П.1.Чайковсысого /252001, м. Ки1в, вул,*Карла Маркса ,1/3/.

3 дисертац1ею можна поанайомитись в б1бл1отец1 Ки1всысо1 державно 1 консерватор! 1.

Автореферат роз 1 ела но * * бс резня 1993 р.

Вчеиий секретер спец1ал1аовано1 ради, кандидат мнстецтвознавства, доцент.

С.В.Тишко

Проблема нац1ональноТ cBoepiíflocii иистецтва s одн1сс s небагатьох, вд иае здагн1сть до актуал1аацП на pisuux ета-авх иузичио-Лстпричнэго процесу. SaKOpiHeua у найб1льв рвн-ньоиу nepioAi розвитку етяосу, вона пронизув есю iciopin культури i виринвв на поверхяв пр:: кожн!й suiui соц1окультур-ноТ CHTj'auiî, супроводхувчи спалахи аа«1оыьльыого пробуд-жения.

3 iciopll украТнськоТ иузики npiopntei у роза"пзаи bí «ieï пробязна вкз понвд ctohítth аакрШено за поста-т70 Ц.в.Лисенка. lloro незвано "hobííhíu jkpeï нським Бонной", "банькой украТнсьшл иузвки", творца и вац1онаяьного иузичио-го стило. Вкаэано на джерало оригинально ctí цього стило -иузичну иову коипозятора, цо аввивауввяа зэвершальний eren формування укра!ноько1 нац1он8льио! иузичноТ иови. Проте в лпсевкознавотв! В дос! залипавться ее sobcíu spoejuistrtfi caua. трактування понять "укри'/нська нац1он8лъна ыузична ис-ва", "иузичвэ иова композитора". Який сено (окр1и иата^ю-ричного) вклздоно в них? Якщо ïx требе pûayuiTii як свое-р!дв1 знаков! систвии, то а чои} ïx спепи$1ка, як! тигш взавнод1Й 1онують ui* аиш)7 I, эрештою, яка роль oupeuol творчоТ особпстост! y BHHHKbôtiHi ($opuyB8BHi) нац1овальао'1 кузичво! иови?

Окремого досл!дження творчост! Лисенка п!д таким ку-тои soру немав. А особист1сть коипозиторв для такого ви-св1тлення вдячна, осйльки Лисенковий досв!д розв"яз8ввя проблема ЕшгЦоыально! OBoeptaBocii иистецтва вельии повчаль-ний. I до сьогодн! BiH не втратив 8ктуэлмост1 (бо цп ж проблема доставала перед * у«ра!нськикц колпозитораии у 20-i, 60-1, 80-i роки Bse цього стол1ття). Дане досл1д^ення е портов опробоп в1дпов1д1 (хоча ó у nepuouy набликенн!) на

¡цоЬво поставлен! питаввя. його предмет - музичва йога Лисенке, г появою якоТ автор пов"язуе виникневвя укроТпоько! нэц!ональноТ муаичво! йоги як !втовэц!йного узвгадькеввя фолькЛорно-музичних д!влект!в в лов! профес!йно! композя-торсько! тзорчост!. При цьону, освоввим об"ектои анал1зу обиравться ромавсовв творч!сть Лисенка аа слова Еелченка -"... цайвиций i аайкращий вираг ориг!напьноГ ЛисенкозоГ иу-зяки" (С.Лидкеви«О*. Дисэртаит звертаеться В до !виих хзнр!в тьорюст! композитора да я д!дтвердженвя в!дпов!дв1:х думок та спостере'.ень цодо типовост! стидьових яввй музично! моей ромавс!» для всього доробку композитора.

Серед эавдань, ко розвяя8уються в дисертацИ, в:

1) коикрвтизац!я поаять *нац!он8льв8 ыузичва мова" -"музичва нова коипозитора" яв свовр!двюс звакових систем, . вйязлеивя !х специЯки, тип!в взабмод!В, "uexaaiKB" взавыовплвв!в»

2) визначоввя post окреко? таорчо! осоОистост! композиторе в яроцес! стааовленяя яад!овалъво1 пузичво! нови, характеристика двтери!нуючях фввтор!в та дхе pea uoro д!ядьвоот!;

S) розгяяд музичяоТ нова Лясевва (освовя н-цЮваль-ноК мувично! мовя) э позицИ етвоиззиколог!Т, се-«!отаки, етвопоаходог!! як феномвву духоввого <Jjt-тя народу.

Ц1 зввдаиня п!дпорядкован1 годовв!й мат! - повезста вс визву ' музичпо! моги Лисевка як етвохарактерво! вваково! ci стеке,' so сане вавдяки cuoib сеиавтячв!Й всеохошюст! от; ла осаовою укрэГвоъкоХ вец!он82ЬяоТ муэично! йоги i ста-

j « ■

1 С.Людвевяч. Форма сояосШву j Лисевва // Досл1дявння, crawl, репевзИ. - li.: ауз. УкраТив, 1973. - С.208-213.

дв в!тчиэняного акадеи1чного профес1онал1зиу.

Досл1дЕанид здШнено на основ! коиплексного системного шзтощ аналхэу, що поеднуб в соб! елеиенти власне иу-зикознавчого, хсторико-генетичяого, сеыантичного еспект1в. Тобто, прадиет даного досл1дкенвя (иузична иова Лисенка) розглядаеться з позиц1й 1сторико-теоретичного иузикозаав-ства, сеи1отики (науки про знаков! систвии), етнопсихоло-гП (досл1джень иентальност1, осиислених та еиоц1кних на-станов), етноиузикологП (пор1ввядьного иузикознавства, що вивчас св!тоглядн1 прояви у иуавчн1Н кудыур! р1зних ' па-род!в), культуролог!! - тобто, а позид1И аятрополог1чно ор1ентовано! 1сторП культури, або культурно! антрополог!!, до ставить у центр свого досл!дженпя людину-творця, зану-реного в контексти свого бутта (1сторичний, культу ролоПч-ний, етнопсихолог!чниЙ). Вивчёння цих контекст!в («о дуде частйово зроблене в дисертаЩ!) в вкрай вакливии, оск3.ль-ки вони активно впливають на продукт д1яльност1 тако! лю-дини, яка, в свою чергу, фориув своею хиттед1ялыастю 1и контексти.

Окроио сл1д зазнвчити к!лько нар1яних иетодолог1чних позиц!й, на оснозг яких буде зд1йснено досл1даення:

1. Неперервн1сть хсторП украТнського народу. Ця по-зиц!я сформована на основ! 1стор1ософ1Г и.Костомарова, В.Антоновича, М.Драгоианова 1, особливо, Н.Грушевського, який закликав будь-яке явице украТнського ииття розглядати "... в сво!х зв"язкзх э попаредиШи ствд!яш1, бо орган!ч-на зв"язл!сть 1 тягл1сть ввродного *иття не переривавть-ся вдових н1 при яких зм1нах 1 переломах, поки живе даний нар^"*.

х О.Пр1цак. 1стор1ософ1я П.Грушевського. - Ки!в-Кеибр!дж, 1991. -С.30..

ОсоблявЮм) Qici псзицП в 1во9 «рактувавня TepuiHy початку форцувавнв украТноькоТ icxopavso? традацП - не княжа доба (як у Костомарове), ва четверге стол!ття в!д Р.Х. - Анти (яа у Грушевського), а прасяав*яноьк1 часа, оэна-ки яких иохн8 внайти у иоввкг гоаструкц1ях (М.Красуоьвсий в 1890 род! писав j отвт*| м0 древвостя малороссийского языка", про украТвську иову як одну з вайстер1ших, вдо огаяа "цвгливою* у форнувавв! поз ХндоввропвйськоТ ггупи)*; календарво-обрядовону фольклор!, но з1добрааив древах (мо-яяиво, гисячод1тв1) космогов1чв1 унваения наших предйв; археолоНчних в!дкрвття* (вокреиа, в доби seonity), як1 nociif.no коригують в сторону в1ддалавня чао периюс ёгао-£ияв1в, близьких або *отохвих украТаськии*. . 8 такоТ icto-рично! пзрсдактиви буда вроблева спроба роагпяаути яято нвц1ов8львоТ иугичноТ кози rs вовкратно-иузвчноТ форш са-иовнязу (звукореал1з8ц1Т) етвооу.

2. Неперервв1сть украТвсько! культурао! традид1Т (цв а< 5иц1н вит!кав э попередньоТ). Нвц1ональвиЙ "xpeäet" укрэ-Твсько! культура сдав - в!д прасдав"явсысих чес!в до сьо годп!. Тобго, iCTopiH укра! вськоТ культура Ц, зокрзиа, му аичво?) оосгав не як eaffip pospisaeaax ф8*г1в, 1мев,:по-д1й, 8 як iciopBKo-EynbtypHaa процво (частиаа гяобальвого 1сторичного процесу), нвица i пвр1оди якого " tIcho i взрозривно сполучев! vi« собою..., ода! i Ii i аыагавая народе!, одва й та ж гоиовва 1дея переходить черва угас:

1 М.Красуссквй. Древность иэлороосийского языка // 1ндо-евр

па. - К., 1991. - С.Э-зи. х 0 В св1тл! оучаовоТ apxeoEorit *уб1льяе паселвнвя наю1 нл1 вал1чуе яра * твсяч! sii беаперермого на м1й 1овуваи вя..." Свг. иалавюн, Нармсв э iciopil ваво! культуре. -К.: Обереги, 1992. - С.10.

той ряд вШв, в так одйннш под1тичнюс 1 куяьтурнвх обставияах"1. В вроенцП ва вац1онаяьну иричау культуру такою геверальвов 1&вею, на яаи погляд, в вонсенввнгва теидевц1я до иаксинальио-адекватаого кыкретно-иузичвого са-иозияву этносу через створеявя вац1овально* музичио! иови.

а. Розгиядаючи вовкреиий прояв нацховзльно! иузичыо! нультури - иузичну мову Лисенка, - будеио спиратиса на 1деТ Ц.Бахт1ва про д!алог1зм в воятекст! культури, а та-нож на його ц1;вт8и1вгв1с1ичвиа метод", коли предиет до-сл1дшеввя ставиться венов у цевтр свхтозо* культури ва-тоиу випвдву - иузично!), а вся всесв1твя Ютор1я иузи-ки розгортачться (чи розглядаеться) з цього центру, вияв-вявться його сиисдовою периферии, хвндяш розходитъса иа-вкэво того центру. В анед!з1 муэичво! мова Лисенка основ-вий нагодос вроблеяо на какрод1влоа£ або дгалоз! у Велико часовоиу вим!р1: "Це - д1олог культур, мояолхтвих купътурних блок!в, цо иають вдастив1сть постШш актуал:'-эувати св!В сиисд 1 фориуввтя нов! сиислов! плести...

Цай д!влог зд!йснювться в ов1доиост1 лвдиви ... в П и1-р

крод1влоз1" . Тэкий погдяд дозволяв; вв вашу дуику, поя-свити свовр1дму природу Лисевкового «уэичаого стилю 1 иови як гетерогвяву, .

На:,кова новизна роботи полягав, перш за все, у аы1-н1 ракурсу лисеннозиавчого досл1дхеныя. ЗдИюнено опробу в1д!йти в!д вявчиння якоТсь одв!вТ сторови ни жанру ¡свор-чосг! коиаозиторэ, В1Д проотого введения в вауяовий об1г

1 О.Лрхцая, 1стор1ософ1я а.Гоушавоъного. - К-и1а-Кеибр1да, 1991. - С.31.

З.С.Еибяер, Диалог. Сознание. Культура .1двя куяьтури в работах а.Бахтина // Одиссей, - и.: Наука, 1989. - С.56.

нев1доыого фактах? (що семе по со(31 е ' ввхлавиы 1 пае н!сце в дан!й робох! - ваприклэд, опридюдвеввя' дискогра-фП прихиттевих граизапис1в И.Лисевкэ, характеристика культово I иуэики композитора, спроба осмисления в ковтенст! дано! теки заборовевих чи аев1доцих дос! праць М.Грушев-ського, С.бфреиова, С.Петдюри, И.Красуського, Свг. Цалввю-ка)., Роаум1ючи, цо саие 1&дьк1сне зростання вововведевих матер18п1в во приведе до як1сно! зи1ви у розуьйвв! фево-ыеяу Лисенка в 1сюрП украТнсько! ыузики, у цьому до-сл1де61;н1 взяю курс ва створеввя евристичво пл1дноТ г1-потези, яка охопдсвела б якомога б1лызу части ну досл1д-жуваного поля, а вхе черев г1потезу намагатися збагнути суть як иагроиадяевого, так 1 вововаедевого ешЦричвого матер1алу, до якого сл1д вЛдвеств використ8в1 в робот1 дан! су^лних дисципл1н - 1стор1ографа1 (прац! О.Пр1цака, Я.Дашкевича), иовозвзвства (В.Гумбольдта, О.Потебя1, А.Баг-иут), лгтвратурознавства(И.Бахт1аа, О.Б1лецького, Ы.Коцр-бинськоТ, Дх.Грабовича, Ы.Б1блера), сеи1отики (Ф. де Воссю-ра, е.Курта, Б.Асафяева, ЯЛранека), культуролог^ , {1,Дз»-бн , Г.Гачева, О.ПахльовськоТ), культурно! автропологП (К.Лев1-Стросса, Дх.Тернера), етвопсихологП (О.К^льчицького, М.Илемкзвича, В.ЦинбэлЛстого),, фШсофП (Ч.Поповича, 0.3а-бужко, 0.Сирцово!), етнологП (Ю.Броилея, Л.Гуи1льова).

Наукове осмиолеввя предмету досд!дхення грувтуеться ва виявлевв1 ймов1рвоГ лог1ки всього иузично-1сторцчаого процесс ' ва УкраТв! як ставовленвя аац1овадьно1 цузичноТ ио-ви - "вироблення В1чао поаторюаааого зусилдя духу зробитн членопод1львиЬ звук виышенвяы Л^унбольдт)." Додаио

4 •

А Ю.ЭДльчивсыай, Олексвндр Потебня: душш про слово 1 на ц1овальи1сть.//Слозо I час. - К., 1992. - * 1. - С.9.

в1д себе - етнохзрактерно! думкь та коз. В такому контекст! виникае розуы1ння цШсност! укра'/нсько!' ыузичво? культура, а 1стор11. иузики постав не як наб1р розр1знених факт1в, 1иен, дат 1 назв твор1в, а як безперервна тя-гл!сть, бдиний ланцюг, ад повднуе шшуле зх сучаснии 1 цайбупиы. Розкриваеться рутИ1на сила цузично-1сторичного процесу - нац!ояальне ц!лепокладаиая в едносз! цд.ледзорцу-вання 1 ц1лереал1зац11, но виступають внутрх.шн1н нехан1з-иоы, саиодетеры!нованою причиною 1- стииулюючии $акторои розвитку язЩонэлъно! музично! кулыурц.

1де1, вйкладенх в дисертацП, иовуть бути використа-в курсах йсторП - укра'/нсько!' иузики коноерватор1й, иу-зачних училищ та иузично-п0дагог1чаих вуз!в, а такох в додальних студ!ях над явищами класичноТ 1 сучасноГ укра-ТяськоТ кошюзиторсько! творчост! - в цьоиу полягае практична" значения досл1даення.

Апробац1я дисертацП здЛйснена на засхданн! кафедри 1стор1г укра'/ноькоУ иузики та народно'/ творчосп Ки1вс1ко1 дериавно'1 консерватор!!. Окреи! полоаення роботи лягди в основу кх.лькох телепрограц, були оприлюднен! в статтях та теэах допов1дей, опубл1козаних протягом 1992 року.

Структура дисертацП зумовлена иетою даного досл1джен-вя 1 випливае з його завдань. Дисертацхя скиадавться з1 вступу, трьох глав, заключения. Вк1нц1 подвво список л1-тератури, а такой додаток, де ви3.щено нотн1 приклади та дискограф1ю лрижиттввих грамзапио1в иузики и.Лисенка.

У вступ1 обгрунтовуеться актуальн1сть течи дз но? роботи, визнэчено предает 1 об"ект досл1дження, сфорыульо-ввао кого меху 1 завдання, вказано на метод, наукову во-виану х практичне значения його результат. Зроблеио ог-

ляд лисевкознавчоТ я!тервтури по ви8начен!Й проблемами!.

Пера! оц!нки д!яльност1 Лисеика-композитора знаходимо в рос1йськ!Й, чеськ!й, н!мецьк!й пер!одиц! останньоГ третей XIX стол!ия. Свив нею була закладена традиц!я оц!н-ки творчост! композитора як найадекватв!шого укрэТнського ввдШального саиовияву у в1тчизняному профес!Еноыу ыузич-вому уистецтв! на злам! стоя!». Такэ оц!нка закр!пленв в мае! лрив1тань, телегран, юв!лейних видэнь г нагоди 85-л!ття творчо! д!яльност! Лисенка, яке в!дзначалося в 1903 роц!. Бона переросла в багату меиуарну л!тературу, «о з"явилася на початку 20-го стол!ття (М.СтарицькиЙ, О.Ру-сов, В.Кривус!в-Борецький мщо).

Згодом бупо усв!домлено, що Йдеться не про бШшу чи меншу в!длов!дв!сть музяки Лисенка якомусь "народному духов!", "характеров!", а про як!ону зм!ну само! стильово! ; основа нац!ональноТ профес!йвоТ музики, зд!йсвену композитором. Такий поворот в оц!нках критик!в пов 'язаний, перо за все, а працями Ф.Колесси, С.Людкевича, Ц.Гр!нчевк8. Нами була накреслена основна проблематика, иляхом вивчеаня якоТ п!шов дальний роэвиток лнеенкознавчих досд1дхень. Предметом розгляду стали окрем! сторони д!яяьиост! 1 творчост! композитора.

Наукову оц!нку фольклористичноТ д!яльност! Лисенке дав К.Кв!тка, сенс праць якого полягав у спростуванн! нйгатив-вих суджень 1 ведооц!нки збирацькоТ роботи композитора.

Продовкенням традиц!й музикознавчо! Лисевк!ани у позо-внний час стали монограф!чн! досл1дгення, ц!лком присвячв-в! одн!й конкретвШ проблем! тьорчэст! Лисенка. Це робота А.Гозенпуда ("Н'.В.Лысенко и руссквя музыкальная культура"); Н.Андр!бвськоТ ("Дитяч! опери М.В.Лисенка"); Т.Будат ("Геро-

Тко-пагр1отична тема 5 творчост! М.В.Лисенка"); З.Василенко ("Фольнлористична д1яльн1сть Ц.В.Лисенка"); Г.Курковсько-го ("Микола В1~ал!йович' Лисенко. П1ан1ст-виконавець") тодо. 3"являються грунтовн1 ионогрэф1Чн1 життеписи композитора, эдШснен! Л.Арх1иович, Ы.ГордШчуком, Т.Булат.

3 друго! половини 50-х рок1в у лисенкознавств1 а"явля-еться ц!ла низка дисертадИ1них досл!дкень, зосередаених на-вкояо проблема стило коипозитора. Це прац1 О.Есова, З.Пь-рвско, З.Штундер, А.Гудаенко. 1х доповнюють роботи А.Коло-ц!йця, З.Дашака, 1.Колодуба, Е.Штеявберг, О.Ювси, О.Таран-ченко. Симптоматично, що саие э цього чесу в унра1аське музикозяавство входять понятая "украГноька иуатиа мова", "муаична мова Лисенка", встановлюеться кореляд1я цих двох явищ на принципах в1дношевь субординац!!. Та сама трактовка понять дула дещо метафоричною, а типи вэаемодШ м!ж ними - трактуввлися дещо однозначно (виключаючи такий тип взазцов1дношень як координац!я). Не основ1 проведених до-сШдяень в дан!й робот! 8д1Йснена спроба конкретизувэти поняття национально! цузично! иови, виявити весь спектр взазиод!й м!х нац1ональноп музичною ковою 1 ыузичною новою коипозитора, вказати на детерц1яуюч! факт ори 1 дкере-ла становления нзц1оналыю! музичноТ мови, зробити комплек-сний анал!з музианоТ мови Лисевка як освови украТнськоТ нацгональноГ музично! мови.

В перш!й глав! "Стэновленвя вац!онально! музичио! иови - складовв процесу нац5.онального стилеутворення" даеть-ся визначення пояяттю "нац1онзльна музичва мова" як етно-характерноТ знаково! системи. що забезпечуе й!ксац1ю, збере-яеивя, передачу» сприйнлття сутн1сяо! емоц1йно~образно! 1н-форивцН спеца Нчно--ц.узичници засобами. робиться спроба ви-

явити ТГ к!сце в систаи! ввц!овально1 иузично! культура.

Стрихаем вац!онального иззично-!сторичвого процесу вва-хаю становления национально! иуаичноТ иови, яка розгорта-еться протягом всього буття еткову у вигляд! к^лысох ета-п1в, пер1од!в, фае. На початковоиу етап1 касть и!сцв перш! спроби звукореал!зац1Т етносу. При чому, вха тут аа-кладен1 початки музичного саы!озу - сеиантичного насвахен-вя (наповнеявя) окремих авукокомб!нац!й етнохарактерноо ено-ц!йно-обра8ною та естетичнов 1нфориад1бс. Поступово з ньо-го "коря прото1нтовац1йност1" (В.Медушевський) постають са-иавтеии, як! слугують появ1 а?ак эваних "ханрових !втона-(0.Маркова), в ааЩовальна 1НтояадШ1сть спадиф!яу-вться в етнохарактерну иузичну 1втонац1Вн1сть. Дальший роэ-виток Яде по шляху все б!лыпого узэгальнення: окрем! 1н-товацП поедвуються в певву систему, виникав п1нтонад1йва , нова" або "нова 1втонац!й" (Б.Аса$явв). Сл1д зазнвчити, во вс! назван! процеси довготривал! 1 в!дбуваються у сфер! нонартиф1ц1йно1 музиви. Завернуться вони виаикнеиняи фояьклорво-иузпчнюс д1алакг1в (про як! писали цв Ф.Колосса, К.Кв!ткв).

1х оСедпвнвя (ваступяий лог!чвий етап розвитку втно-иузично! !нтонац!йност!) иозливе лише ва фаз! 8ртиф!ц!йноТ пузики, тобто у сфер! профес!йно! кокяозиторсько! творчо-ет!. Зумовлоно це гпобальники зи!наии у вобутуввнн! дольк-лорноГ традиц!! (процеси иузичного сеи!озу а н!й иайяе аупиняються, яскраво проявляться танденц!! до П аавыи-рандя, викликан! кардинальниш зрушенняки соц!альноТ структура). Акцент у дальшому розвитку етномузичноТ !нтонац!Й-ност! переносимся в колективно-!ндив1дуалыюТ таорчост! на !ндив!дуально-колективну (С.Грица). Тобто, саио виникненяя

н8ц1ональноТ музичвоТ иови поставлено в залежн!сть в!д "иутац1юв8ввя" окремих творц!в - "п8сс!онар!Тв" (Л.Гуи1льов), яке полягэе з оптимальному поедванн! норм про£ес1йноТ кои-лозиторсько? тзорчосг1 1а законом!рностями етноцузичноГ !н-тона!Циност1. ' .

II побутуввння на почвтковому етал! врти$!цШоГ фази роввитку характеризуеться вкраплениям окреких етноеяемект!в в чуяор!дну музичву тканину, орган!зовану за .принципам;! европейського' профес1онал1зиу. Результат иояе 'бута не зав-яди перековливин - ваилкве в такому видадку "лодааняя наповднввого". Та позитнзний досв1д мае эдатн1сть нзгро-маджузатись. К!льк!сть оргвн!чно включених елеыент1в етно-иузичноТ 1нтонац!Пност1 зростав наст1льки, с;о зи1вюг саму як!сть иузтио! ткэяиня - эая!нчуегься пер!од нэц!ональ-воТ своер!дност! 1 почивавться пер!од нац!ональиого музич-ного стилю, !ианеатною рисою якого е виробленяя над1онзль-ноТ • музичво! мови. Саиа П структура як свобр!дноУ зва-ноэоТ система, слециф!ка музичвого знаку, зэкови, то д1-вть в сеы!отичних системах; ! по яких вона орг8н1зозана, забезпечують природи!с5ь специф1к8ц!Т на^ональкоТ иузичноУ 1втонзц!йвост1 в н8ц!он8льну музичну иову (кола периа скдадова . ц!еТ систеии детеры!нус характер другоТ). 3 1н-

шого боку, вац!он8льнз ыузична нова як узагвльнення ваЯ-., б!лыа типозих рис нац!ональноГ иузичноУ !йгонэц!йяост! "кри-стал1зувтьсп" у знакову систему у творчост! певвого композитора (Лисэнкз. - на УкраТн!, Пал!ашз1л1 - а ГрузИ, Шопена - в Полыц! тозд). I тШки згодои п!д дхею тих же закон!в фуняц1онуааиня се:Лотичних систем "ыоделюе" зла-стивост! ! риои зогальнонац!онально1 музичноТ мовй. Яз по-верхн! це явице впглядае як ефект пвп!знаваннк": народ

"ni3Hss себе" через иузичну мову композитора, знаходить в в!й. в!дгук (екв!валент) своТм наЙпотаемв!тим в1дчуттям i перекиваннпм. Так була сприйнята музична ыова Лисенка -як загальнонзц1ональае надбання, як найадекватн!ший мувич-hjiíi саиовияв украТнського народу.

Друга глаза "Лисенковии етап в стаиовленн! вац!ональ-ноТ музично! ыови: детерм!нупч! фактора i дхерела" роз-кривав причини ун!кальност! Лисенково! творчост! як сп!в-пад1ння об"ектизких законом!ряостей розвитку етномузично! 1нтонац!йност! з! суб"ективниии факторами особистост! композитора (його nacioHapHicrn), характером i глибиною дае-рел, цо яигиди його творч!сть (музичний фольклор та по-етнкэ Вевченка).

Дом!нантов особистост! Лисенка с Його пас!онарн!сть, зумовлена на ф!зичному р!вн! п!двиценою адсорбц!ею "б!о-геох1м!чно? eHepril" (Вернадський), яка детеры!нув ивкси-изльну заангакован!сть 1 вплив композитора на п{юцеси украТнського сусп!льно-пол!тичного, духовного киття. IlacioHap-híctb зумовлена виняткова ц1леспряиован1сть Його музично! д!яльност! як високоусв!домлевого ц1лепокладання (саиодетер-ы!нац!! особистост!) - пошук максимально адекватно! форми нац!ональвого музичного самовияву, цо виклшшло гранично Ч»ТКЕ ЦПефорыувавня - вивчення муаичного фольклору i пе-PCHECcHHfí шдкритих ним закон!в етноиузичноТ !нтонац!йно-ctí b профес!Йну композиторську творч!сть та конкретну «PCPrtí» ц1лереал1зад!Т - отворення нац!овапьво! музично1 моей. (/ссбливо сутн!саим фактором у досягненн! жизначено! мети ствло опавувввня Лисенком творчого досв!ду Певченка, 8акон!з його поетичво! св1тобудови як найдосконал!шосо ыи-стецького самовияву украТнського народу в сум!жн!й галуз!

вац1онально! культури - л1тер8тур1.

Цей досв1д був 'перейнятий композитором у ьс!й Кого багатом1рноот1 I пол1шаровост£:

1) и!фолог1зм творчост! Шеаченка як основна заноно-м1рн!сть його' поетики (з II мес1вн1зчом, нрол!ндец1ал1з-ыом, и!ленарн^тю) зуиовив особливу автентичн1сть творчост! Лисенка, нерозд!лен1сть особист!сного 1 ыистецького в н1й, в!рог1дн1сть вислову 1 сана м1сце та роль твоэчо-ст1 ыитця в музично-1сторичному процес! ва ?кра1в1;

2) иета1сторична природа мислення Иевченка з Йсго зведения« хронолог!чно в1ддалених епох в одив коятия;зльшШ чао, присутнШ "зараз 1 тут", валилось у Лисенка у в1-льие олерування р1звими 1сторино-стильовими блоками на ос-вов! пануючо! народно! стил1стики, що зуиовило пезяу роз-зосередаен!сть,. гетерогенв1сть музично! нови Лисенка;

Б) эагэльностал1стйчва направлен!сть творчост1 Лисенка як (рольклорний чи народний романтизм постала внасл!док впдиву Шевченкового поетичного слова;

Ч) Шозяенкове коло тем 1 образ1в иэйзе повн!стю 0500-иувало ооновн1 теиатично-образн! плести творчост1 композитора;

У) система сэое?1дних 1:езченнозих поетичних прийоьлв знаПЕЛв сэо1 музичв1 з1дпоз1дники . у творчссИ Лисенка: п1сенн! зачини з пэдаль~ою !х дрвиатизащев (проза!зац1ев, деклаиатизэйбв 1нтоаац1йних формул фольклорного походаеа-вя); ствл1з8ц1я, у?агальнеиия через ханр типових музичяих явиц; пзревааанпя вар!внтних тип1в розвитку, а зз1дти -1 форм в1ньного розгортання поецно-баладного типу; особлива знзкоЛстъ иузичноТ мови Лисенка як породження закодо-заност! 113Бченко^ого поетичного тексту' товд.

- и -

Останвя позиц!я особливо вввлива в контекст! розгля-ду теии даного досл1днення. В дксертацП показано, цо му-зичнз нова Лисенка як етнохарэктернэ знзкова систеиа, де конен елемент в узагальнеиняи суттевого еиоц!йного та ео-тетичного досвЦу, виникла через перенесения в иузичну иа-тер!ю усв1доилених Лисенком рис поетики Еевченка як тай-нопису, систеаи звкодозаних знак!в-символ!в.

АиагЛз музичноТ иови Лисенка з позиц!й етноиузикодо-гхТ, сеы!олог!1, теоретичного нузикозвавства зд!йснено у трет!й глав! "Музична мове Лисенка як об"ект системного анал!зу".

Опираючись "на досягнекня попередн!х досл!дник!в музич-пого стилю Ц.В.Лисенка (зокреиа, О .Юсова, З.Итундер, А.Гу-дзенко, З.Параско, О.Тзраиченко), . у цхй глав! автор вда-еться до ковкретвих анал!ти'чних спостереасснь вад цузичвою ново» композитора. Показано, цо музична нова Лисенка по-стада в!д наклэдання к!лькох стил!стичних поток!в (1ндив1-ду'ально-окреиого, вац!овально-особливого та загальнозвропвй-ського). Причому, як у Шевчевка творч!оть ч!тко розпада-еться на дв! частияи - прозову 1 поатичну, з яскравии европоцентризмом першоТ 1 особливою глибивоп провиквення в суть национального в друг!й, так 1 в Лисенка доробок коипозитора иохва под!лити еа типом стил!стичних взаемо-д1Й - ва композиц!Т пол!- та иоиостильового оивтезу (1.Пя-сковськвй). Така роздвоев!сть авторського стилю (конкретний вияв дуал!зиу украТасьиого иентал!тету), природво, в1дбила-ся в иуэичн!^ нов! Лисенка, сформувавши к!лька знакових пол!в:

1) поле гагальвоввропеВськоТ семантики,

2) поле нац!онально-свовр!дно1 семантики,

9) попе панзнановост! (як пох!дне 1 доповвзпче два попередн!). '

Зовн!еня, знутр!пвя форма 1 зм!ст знаков поля за-гальяоввропейськоГ семантики пород.чен1 контекстом ззропзй-ського- иузичного профес1он8л1зиу, цо зумовлюс вахливу для украТноькоТ музики вкличея!стъ у глобэльн! процеси розви-тку музичного иистецтва, а сама - процесу пузичного созову, який в!дбувветься в профес!йн!й композиторсыйй твор-чост1 пзчянэючя де'сь з 331 сюл1ття. Цэ типов! мелодич-и! звороти (висх!дна !нтонац!я запитання, нязх!дна - з!д-пов!д1; яизх!диа хроматична поступеннэ !ятонац!я в басовому голос! як знак скорботи), гармон1чн! ! тональн! комплекса (зм. септакорд як "акорд заху", лохорэннс-траг1чний с!-бемоль м!нор),. фактурн! формула (строгий чотирьохголос-йий виклад як. знак церковного хорового , сп!ву), окрем! ханри (вальс як образ романтично? епохи) тоцо.

" Знакове поле нац!онально-сэоер1дноТ сеиэнтики уэогаль-

ное:

1) яац!он8Льн! 1нтонац1йн1 архетипи (перевазання ннз-х!дяого руху, вузькооб"вин! незаповнен! безпхвтонов! посп1в-ки, висх!дн! СШгстов1 1нтонац!Т, система своер!дних кадан-сових зворот!в тозд);

2) етнохарэктеряу ладо-гармоа!ю (модальн!сть як принцип ладозоТ орган!зац1Т; система народно-ладоаих модуляц!й, засноааних на мелодичних зв"язках тональностей; комплекс ыелодико-гармон!чних. зворот!в з характерной акордикою вс!х нзтуральних ! хроматизоззнпх лад!в;

3) нэц!онзльво-свобр!дн1 принципи орган!зацП багато-головся, цо йдуть в!д традиц!й "гуртового" сп!ву, намер-но-8Ясзиблево1 аанери музикування, трэдиц1й канту, фольк-

¿¡зрйого зск8лъно-!вструкентаяьиого вкковавства;

<0 типи розвитну (sapiaHTni), формотворч! заоадв (отро-$i4BO-BapisuiíiHÍt э тевдвнц!ев до створення ввскр!зних по-будов).

Зоав1шня форма знак!в нац!оявдьно-свогр!дно1 семантики, до мають "... виг л яд onpSBxeix стид1стичних иовац!й, "внайдоыих поза класичвими нормами i правилами"*; Тх вну-ipiturn форма, п,о ненов увляхетвюв типов! иац!ональи! пси-хоревкцП, узагадьнювчи ïx в худоавьо-переосиисдвну етво-хврактериу чуттсвЮть; сам sulci зиак!в, ко опираеться на глибиян1 ¿-ац1ов8Льв1 сеиаатичв! власти - нов це вумо-вйло офект однозиачаого сприйнптгя укрэТнським сусп!лмтэом музичво! кова Лесенка як caos!, "cauoni3H8HHnn народу через тво?ч!сть композиторе.

Поде павзвакозост! ванпива для творчост1 Лисенка . як сукупн!сть пр!оритетних дйя композитора нузичних символ1в, но супроводвували його впродовж усього творчого життя. До нього вв!Р.шли 1втон8ц1Т початковоТ' темя s увертюри до опери "Тарас Бульба", що ув1Йвли до багатьох твор!в яд Л8НЗК1К славно! козацькоТ мивувшиви, везборимого потягу до вол!; динамгчно акцевтовав! тр!ольн! постуЕенно-ниэх!дн1 тнрати - панзяак драматично! борн!, геройсъко! звитяги; цШ 1ктовац1(1в1 побудови s на род них nicas* ("Гей, не ди~ вуйте", "Ой, на cbísh м!сячеи1куи!' тоцо). Виавачальним еле иввтом паааваковового поля в, бвзпаречво, жанр думи, се-иа.дачнр природа яко! в!длувюв из (ixe . в yeix екдадових елеыентах тръох звакових пои!в музичво! мови Лисенка,

Кожен s твор!в у являв собою слозр!?че ввклвдвввя цш

1 Пархоиэвко Л.О. ¡i. Лисенко в контекст! укра!нсько! Хороге! культура: Теаи ¡Лкнародко! кенфоревц!!. - Я.,1992. - С.35

8И8К0ВИХ пол1в, у живому резонанс! ЯКИХ 1 ВЙНИК88 з1д-чуття особливо? справаност!, автентичност! 1 гнучкост! виразу у кращих творах Лисенка.

Лодвтковим овизнтичнчи сенсом волод1е оаиа «анера 1н-тонувэння пра' зикованв! музики композитора.. Очевидно, на-._ а!онэльва ввноаевська манере (вд 1снуе як сукупн!сть ре-г1овальвих 1 локзл: их азконазських ^пькворяих манер), Супа узвгвльнана Лисенком 1 стала вев1д"емною склсдовоп частиков його музичво? мови. П!дтаердхвняйк цього в як ре-цеазП, так 1 прижиттзв! записи гря Я.Лисенка, як! потребуйте щв додвгколего зизчення 1 осыисаоэпя.

В заключенно п!дсу«овуютьсп апеновки дисеотацШого досл!даенвя 1 окреслюються шляхи дальиого моагаязого роз-ввтку 8йзначвиоТ проблематики.

Перспективна« видаеться розгляд спздковмност! рис чу-вичяо! мови Ласеякз в творчост! настуннях покол!»ь укра-Тисышх композитор!®. Вважэя, яо такз спвдкоеин!сть мае м!сца не т!лыш у зозн!ин!х ркевх музячио? • мови Лисенка ! украТнськах к01Шйэитор!в (то в!дзн8чено в роботах О.исо-ъа, А.Гудзеако, Э.Етуядер). Збероглась 1 розвивзвться ха-раотеролоПчяа риса украГнськоГ нец!ональао? иузичноК мови, вакладанэ 'Лисенком - П особлива знакоз!сть. Стаб1л1ве коло знок!в-сишзоя!в <панзв8к1з) прасутне в творчост! Б.Ля-тонинського. Прикледои строго витриманого принципу панзна-ковое?! 5 творч1сть оотанаього десятир!ччя В.Иливстрова, коля кован наступний тв!р постав як вова коиб!иац!я уста-лених звак!в музичво! мови композитора.

Все це засв!дчуе зиттвЫсть основних принщ:п!в музичноТ йоги Лисенке на нових таблях розвитку нац!оиальноТ музичвоТ 1Нтоаац!йвост!. I коли безлосаредн! продоваувач!

Лисенкових трздиц!Й (Юеонтович, Я.Степовий, К.Стеценко) часто !гнорували вайориг!в8Льв!ш! сторона його нузичноТ мови - попуки оновлення ладу, нов! гариов!чв! i модуляции! принципа, свозр!дн! crio с оби орган1зацЗ.Т багатоголос-ноТ $8ктури, то зке наступив покол!няя (Л.Ревуцмий, Б.Ля-тоаинськай), а особливо покол!вяя "вестидесятяик1в" (Л.Гра-бовський, С.Станкович, И.Скорик, Л.Дичко, В.Губаренко) п!д-хопило як ni риси музичвоТ нови Лисенка, так i найсут-тев!ву (на думку дисертавта) It властив!сть - гнаков!с1ь, цо утвердилась в XX стол1тт1 як проз!дна *внденц1я му-зичного ыисленвя.

Ц1кавин в*идасгься сиостерехеввя прояв1в газвачених принцип!в музичвоТ мови Лисенка в творчост! наймолодшого П0К0Л1ВВЯ ^нраТнСЬКИХ КОМПОВИТОр1В, 8 T8K0S виявлеввя Тх генези в долисевкову добу (ц'о частково аро(Гле0о в дисер-тацП З.Етундер). В результат! такого досд!дяеввя icxopifl украТвськоТ музики постала б в yciíi сдност! етап!в, пе-р!од!в i фаз свого. розвитку, стрианен якого в, вваааю, ставовлення вац!ояадьно1 нузичноТ нови.

Основы! полохенвя дисертад!! викладен! в яаступних працях:

1. Лисевковий етал в становленн! украТнського нац!о-вальвого музичного стиля: Тези вауково-теоретичвоТ конфе-ревцИ. - Л., 1992. - С.б-в.

2. Сонде украТнськоТ музики //Пузика. - К., 1992. -р з,_

е.б-8.

S. U.Лисенко як освовополохних нац!ональвоТ музичвоТ моги: Тези ШхнародноТ науковоГ конференц!!. - К., 1992. -С. 10-12.

1иття i д1яльн1сть М.В.Лиовикэ в хрнтичних осинах i ваукових спостерекенвях // УкраТнсьне цузикознав -отво. - К. : Нузичяа УгграТяа, 1992. - San. » 2?. - С.30-42.

5. Творвщ нац!ояальвого нузичного стилю // ауэика. - К.,- 1992, - й 6. - C.Ú-15.

Зам. 128 т»р. 100. 1 - -

ГИдпаСАИо ао вручу 1S.03.03, формат папгру 60x84 '10,0в'вм - 1,0 д-арк.

В1пд1л оперативно! пол1гроф!1 О У С, м.1пало-Франк1веыс, пул.Панф1ловц1в.6