автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Массово-политическая работа КП/б/У на промышленных предприятиях в условиях военно-коммунистического штурму (1929-1932 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Массово-политическая работа КП/б/У на промышленных предприятиях в условиях военно-коммунистического штурму (1929-1932 гг.)"

і, 7і '

КИЇВСЬКІЙ УНІВЕРСИТЕТ СЛЕШ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ‘ На правах рукопису

СУХОРЕБРА Ірина Василівна

МАСОВО-ПОЛІТИЧНА РОБОТА КП/б/У НА ПРСМИИЮВИХ ОІДДИШЗТШ В УМОВАХ воєнно-каотйстичного ШТУШУ /1929-1932 рр./

Спеціальність 07.00.01 -історія суспільних рухів і політичних партій

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 1992

Робота виконана на кафедрі Української історії та . атнополітики Київського університету імені Тараса , Шевченка

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Матвійчук М.М.

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Коласник В.Ф.

. ~ кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник . Шаповал Ю.І. .

Провідна організація - Київський політехнічний .

інститут, кафедра історії

Захист відбудеться "¿3 " <и,2МЛ- ■ 1993 р. о годині на засіданні спеціалізованої ради К 068.18.00 в Київському університеті імені Тараса Шевченка /м.Київ-33, ’вуя. Володіширська, 60, ауд. 349/.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету /вул. Володилерська, 58/.

Автореферат розісланої? £^££^-#992 р.

Науковий секретар спеціалізованої рада

кандидат історичних наук Іванцова І.В.

СУ .

*'лГі' Дщ&гёЙсаЬ..ЯІИ,.щадшзаая», в міру розбудови української державності стає все біліше очевидніш, що рух на цьому шляху неможливий без радикальних змін у суспільній свідомості. Така необхідність диктується тт станом, в якому опалилася вона за десятиріччя комуністичного правління і’ яке неиозливо ваадачити інакше, як кризовий.

Надлишок політичної риторики не мозд приховати того факту, що переважна більшість громадян України залишалася протягом багатьох років відторгнутими від процесу прийняття рішень з пи- . тань влада. Створена багато десятиліть тому військово-бюрократична аистема привела до фактичного витіснення політичної сві-. домості адміністративною, що започаткувало перетворення народу в населення 9 усіма.випливаючими звідси перегинами і хворобами.

' Сьогодні, підбираючи ключі до розшифрування причин живучості адміністративно! свідомості, ми эёпйтуеыо себе і як сталося, що громадянк не тільки зазнавали масових репресій, але а ниви-лвся з ними або я приймали їх як налаяне, як необхідну плату . ' за прогрес? Очевидно, сама встановлення, більшовицької диктатуре: й існування культу особи Сталіна, багаточисельнах прислужників смїеш* які нвхтувал* право і мораль, важлива, але не визначальне пояснення цього. ІЬловне - ідеологія, що радикально змінила пріоритети суспільної і особистої свідомості. Дута, добро, честь, воля,.совість, на чому тримався СВІТ у СПОКОНВІЧНІЙ довготерпимості, ВІДСТОЮЮЧИ людяність, викорчовувалися під тоталітарним впливом у несусвітно жорстокість, наповнену привабливими гаслами всесвітнього благоденства,

• Хоч свідомість військово-бюрократичного типу сьогодні вже не існуа як система, багато її суттєвих^елементів, часом видозмінених, продовжують відтворюватись, проявляючись у відсутності

' ' - 2-- ’ . . самосвідомості вільної автономно! особистості, поклонінні нав"я-заним авторитетам і думкам, чорно-білому баченню світу і т.ін.

Про цс говорять.багаточисельні факти. Автори листів в засоби масової інформації, діяльність окремих політичних структур свідчать на тільки про вихваляння старих часів, але і вса більша зростаючих вимогах "припинити", ’•заборонити" тих чи те, що не

* відповідає їх уявленням про шляхи розвитку України.

Природньо, що перебудова такої свідомості повинна бути зорієнтована не на новий розрив з історією, а на причетність до неї. Початок цьому процесу покладено тією критикою минулого, яка націлена на розвінчання на тільки і на стільки навіть особисто Сталіна, скільки методів його керівництва, які набули загального характеру, його продовження - наукове розвінчання ідеології соціалізму як ідеології класової боротьби. Реалізацію такого завдання можна досягнути лише в результаті поглибленою комплексного дослідження, основаного на вивченні широкого кола дгарвл, і з загальнолюдських позицій, відкинувши класовий підхід. Ось , чому ми звертаємося до історичного досвіду; його уроків.

Об"єктом даного наукового аналізу автор обрав досвід масово-політичної роботи КП/б/У на промислових підприємствах України.

Це продиктовано слідуючими міркуваннями.

Механізм масово-політичної роботи був ядром всього комплексу ідеологічного впливу. Саме його засобами і нетодамй впроваджувалася впевненість, що соціальне вчення Маркса в загальних рисах незаперечне: все зло міститься в приватній власнооті; пролетаріат, захопивши владу, ліквідує її, і тоді відбувається стрибок із царини необхідності у царину волі. Саме через масово-політичну' пропаганду і.агітацію вдалося заворожити мільйони лго-

- з -

дай, не схильних до філософського роздуму тезою Маркса:

"Світ треба переробити". .

Вирішивши питання дро владу, механізм масаво-політич-ної роботи комуністичної партії був переключанні! на завдання перебудови всієї промисловості, бо саме тут насамперед зміцнювалися основи реяиму і в політичному, і в економічному плані, Однією з важливіших' точок відліку тут залишається індустріалізація, і особливо перша п"ятирічка, за роки якої буди створені, в т.ч. в Україні, основи поіушюї індустрії.

Вище сказане вплинуло на визначення автором хронологічних рамок дослідження. З 1929 р., оголошеного Сталіним "роком . великого перелому", почалася авантюристична політика воєнно-комуністичного штурму, ліквідація непу і повернення до звичних х зручних методів воєнного комунізму. Впроваджувався найвищий ступінь централізації з рішучою опорою на командно-ад-иінісїрзгдвні методи управління. На обгрунтовано форсувалися теши індустріалізації, заборонялася вільна торгівля, вводилася карткова система постачання міського населення, проводилася експропріація заможних селянських господарств і так зва- -них негоіанів, примусова колективізація /комунізація/ селянських господарств. Пошривалась масові репресії. Мирні умови ниття по суті були воєнізовані.* '

Вважалося,- що робітничий клас без будь-якого матеріального ‘ стимулювання, лише силою самої своєї свідомості забезпечить виконання надто високих темпів п"ятирічки. Тому підвищену ува-гт було звернуто на розширення масово-політичної роботи на І. Див. 0.В.КульчицькиЙ. Міг.двома війнами /І92І-І94І рр./.

- Укр. іст. нсурн. - І99І. - № 9.

промислових підприємствах, переорієнтування її на виконання форсованих, штурмових завдань індустріалізації. Зрозуміло, прискорена індустріалізація далася нашому народові нелегко. Всякий раз, коли говорять про якесь "економічна чудо", слід пам"ягати, що насправді чудес не бував, в економіці особливо. Що ж годі сприяло збільшенню в цей час промислової продукції майже вдвічі? Примусовий тиск, репресії? Безумовно, і-це. Але ж неможливо добитися новаторської організації праці з-під палки, неможливо виховати думаючих робітників і інженерів, які могли самі розробляти різноманітну технологію. Значить, була мотивація іншого плану. І певна роль у цьому ідеї, донесеної до учасників виробництва засобами касово-політичної роботи.

Відзначимо ще одну обставину, яка визначила рамки дослі-' джання. Період з 1929 по 1932 рік включає в себе два етапи у функціонуванні гасово-політичної роботи. У 1930-31 рр. закінчується її підтримка ідеями українізації. А у 1931-32 рр. починається період тотальної упряжки в хоіф вірності режиму, коли колектив внеособлювався, і не якісь там окремі люди, а трудові маси зусиллями пропаганди і репресій перетворювалися у, безликий натовп. .

Прискорення темпів індустріального розвитку обоз"язково вимагало підведення під цей процес "бази свідомості", при цьому ентузіавм і самовідданість робітників начебто амортизували наслідки допущених помилок, давали /до деякої міри/ можливість і час для їх виправлення.

Таким чином, обраний дисертантом дня дослідження період дає можливість розглянути сутність, форми, методи *а систему касово-політичної роботи з багатьма акцептами і в специфічно-

. 5 - '

му річищі її протікання.

Цпоблама досліджується на матеріалах України. В ці роки республіка залишалась основною вугільно-металургійною базов СРСР, що покладало' на КП/б/У, трудівників промислових підприємств особливу відповідальність за створення стійкого паливного балансу і за ліквідацію дефіциту металу в країні. Тому партійні організації валикі зусилля витрачали на та, щоб організувати масова виробнича змагання на виконання'штурлових завдань індустріалізації. На випадково сама на Україні в ці. роки зародилось змагання за дострокова виконання п"ятирічки /лозунг: "П''ятирічку - за чотири роки!,"/, ізотівськиії рух та ін. Матеріальна стимулювання праці зменшувалось, натомість на перло місце висувались моральна заохочення, висока "соціалістична" свідомість.

При обранні теми’враховувалася ступінь її розробки. Коло досліджень, яка в тій чи іншій мірі зістикувалося з проблемою, що вивчається, досить широке. Початок їм поклав В.1.Ленін» інші лідери більшовизму, розробивши методологічні положення ма-сово-полііичної роботи. Принципова в.цьому плані їх думка: "ідеї стають силою, кола вона оволодівають масами".* З цього положення і виростали, чіпляючись одна за одну і обумовлюючи одна одну, фундаментальні риси масово-політичної роботи в боротьбі проти дійсних і уявних, вигаданих ворогів на шляху даного суспільного розвитку. Світ з його складною системою зв"язків, переходів спрощувався до примітивної біополярної мопалт. па. з одного боку, діяли сили "добра" і "світла", з

І. Ленін 3.1. Чи утрачають більшовики державну владу? // Повн. зібр. тв. - ї. 34. - С. 332. •

г.ч-цч

іншого, - сили "зла" і "ночі", по один бік.- свої, "наші", по інший - чужі, "не наші". А поскільки "вороги* самі по собі . не відступають, проти них потрібно мобілізувати маси і вести непримиренну боротьбу. Ця методологія, яка трималася на класовому підході роками і десятиліттями, визначила шляхи історичного аналізу досвіду соціалістичного будівництва. Така односторонність у вивчанні проблем і стереотипні ідеологічні рамки заватала розкріпаченню потенційних можливостей дослідників. Дійсно, на противагу логіці і здоровому глузду впродовж до середини 80-х років поняття "нагромаджений досвід" не викликало різнотлушчень. Досвід - це те, що заслуговує на ува--гу, тому що несе позитивне, доведене практикою минулого, досвід - значить схвалити. Такий підхід в свою чергу приводив до суперечності мін істинним призначенням і сутністю досвіду, необхідністю його врахування в практичній роботі, з одного , боку, і тим, що визначалось формулою: дослідити, узагальнити і розповсюдити нагроіладжений досвід - з іншого: Суттєвим його вираженням став відрив наукових досліджень від практики, який призводив до поспішних висновків, зроблених на основі однобокого вивчення досвіду. В цьому не вина дослідників. В умовах, коли історична наука виступала як служниця політики, по іншому і бути нє могло. Вирішували принципи, а не обставини. ~

Еазок з тим, всі праці з проблеми даного дослідження до середини 80-х років, безумовно, не можна скидати з рахунку. ' Багато з них досить змістовні в постановці питань вивчення, використанні-раніше невідомих-даерел, матеріалів преси, архівних документів. Початок історіографії досліджуваної проблеми було покладано ща у 20-30-і роки. Значна частіша літератури

- 7 -

цього періоду відноситься швидше до. категорії джерел, а не

дослідницьких-праць. Дхеральнуїх базу становили підручні ма-

\- ’

теріали, авторські спостереження. Серед них виділимо роботи М.Е.Чувиріна, Л.Вуліх, Г.Барандова.* Цим був покладений початок нагромадженню і узагальнений фактичного матеріалу по проведенню індустріалізації в республіці. Разом з тим, питання масово-політичної роботи в них практично мало висвітлювались.

* Великий каоив досліджень післявоєнного періоду. Серед • о

них відзначимо працю Слуцького А.Б. - першу в історіографії

України спробу відтворити цілісну картину розвитку робітничого класу в роки будівництва фундаменту "нового суспільства".

І що особливо заслуговує на увагу - це показ автором основних форм-і методів масово-політичної роботи партійних і профспілкових організацій. . •

1. Дав.: Чуваріш М.Е, Профсоюзы Украины на социалистической отройке. - Харьков, 1931; Вуліх Л. Культмасова - лицем до виробництва. -^Харків! Укр.робії., 1931; За перпбудору та лолітизацію культроботи профспілок. - Харків, 1330; Барандов Г. Марксистско-ленинское воспитание членов и кандидатов партии в партячейке на предприятии. - М.: Парт, изд-во, 1932.

2. Див.: Слуцький А.Б. Робітничий клас України в роки соціалістичної індустріалізації. 1926-1929. - Харків, 1971.

- 8 - •

З позицій загального розуміння теми вивчення є щзаці Пономаренка Г.Я, Кульчицького С.В. і Коновалова М.А.,* в яких, на наш погляд, деякі питання історії розвитку робітничого класу і його участі у виконанні господарських планів досліджені глибоко, обгрунтовано. Разом з тим, питання масово-політичної роботи відтворюються у них як допоміжний матеріал. По іншому до цього питання підійшов Горбань Ю.А.2 В його монографії на матеріалах парторганізадій Україну вперше, стосовно до реконструкційного періоду, досліджується ідеологічне забезпечення виробничої діяльності трудових колективів як самостійної функції ідеологічної, масово-політичної роботи.

Історія участі профспілок і комсомолу в касово-політичній роботі також знайшла відображення серед доробку, українських істориків.3 Разом з тим, в 70-х на початку 80-х років

1.Див.: Пономаренко Г.Я.Во главе трудового подаема/Кошунпсты Донбасса - організатори социалистического соревнования рабочего класса в года первой пятилетки/.- Киев, 1971 ; Кульчицкий С.В. Участь робітників України у створенні фонду сой ціалістичної індустріалізації. - Київ,1979 ; Коновалов М.А. Вирішальна сила соціалістичної реконструкції/ Діяльність Компартії України по підготовці і вихованню індустріально-технічних кадрів /1928-1937 pp./ - Київ, 1973.

2. Див.: Горбань Ю.А. Ленинским курсом индустриализации / Из

опыта Компартии Украины по руководству развитием промнш-ленности/. - Киев, 1984. ,

3. Див. Михайловский И.Н. Комсомол Украины в борьба за пост-

роение социализма в СССР /1929-1937 гг;/ - Л., 1966; Валов АЛЛ., Гараевский И.А. Советские профсоюзы в годы индустриализации 1926-1937. - М., 1987. ■' -

. -'9 -

в наукових дослідишшх вса більша і більша переважають форлу-лювання, узагальнення і висновки про партійне керівництво, про головну роль партійних організацій в найрізноманітніших ... напрямках діяльності всіх баз винятку структур суспільства. Роботи все частіпз нагадують відтінок офіційного, дозволеного історако-партіііяого напряг.шу. В істориків не було вибору:

відсутність інформації, недопуск до архівних матеріалів, го-

- ■ ' - ■ в тальна секретність - все-це ускладнювало і'об"активно приводило роботу дослідників в офіційне, дозволене русло наукових постуків і, головним чином, повинно було приводити до "зручних", наперед відомих висновків.

На каль, сказане можна віднести і до докторської дисертації Дементьева Н.Є.,1 захищеної вже після 1985 року. Висновки і рекомендації по темі дослідження, які містяться в ній, суперечливі і по суті на сприяють попередження можливості повернення назад,'до тоталітаризму. . .

Сьогоднішньому поколінню істориків суверенної України належить виконати соціальне замовлення на окремої партії, а ба гатомільйонного населення республіки, якомога повніша і глибше розкрити і позитивні, і трагічні сторінки історії нетог країни. Перзі кроки на цьому шляху вже зроблені, Сьогодні к>* ' ■ СЛІДНИКИ ВИВЧаЮТЬ Об"ЄКТИВНІ І СубпЄКТИВНІ ПРИЧИНИ ВЙШПіі.ЧШЛ і зміцнення тоталітарної системи, де питання касово-полгтиі-ної роботи займають одне з першорядних місць. Серед таки:' публікацій сліл відзначити ряд статей Иаповала Ю.І. в Укг&-

I. Див.: Дементьев Н.35. Политическая работа в массах в период построения основ социализма в СССР./11а материалах УССР/. -Авторзф.дис, на совок.уч.стеа.докг.Ест.наук. - Киев, 1387.

3-Ч-Ц-Ї

їнському історичному журналі", а також працю Авторханова

т *

A.Г. в журналі "Вопросы истории". Цікава спроба Колесника .

B.Ф. дати історіографічний аналіз літератури другої половини 50-х - першої половини 80-х років про трудову активність робітничого класу республіки в роки довоєнних п"ятирічок.2

■ Аналізуючи історіографію, тами дослідження, варто .звернутися до літератури, виданої українськими закордонними дослідів

никами. Цікавість викликає фактичний матеріал і не стереотипні підходи до досліджень. -

Зрозуміло, рамки дослідження на дають змоги включити в історіографічний аналіз всі ті праці, які були вивчені авто- . ром’і допомогли зрозуміти проблему, побачити напрямки її розробки. Однак, це, мабуть, і не.головна. Головне в іншому: на основі історіографічного осмислення вдалося зрозуміти, що серед історичних досліджень нема спеціальних комплексних праць по даній темі, хоч деякі аспекти проблеми вже знайшли відображення в історичній літературі. •

1. Див.: Шаповал Ю.І. Сталінізм і Україна // Укр.іст.журнал. -

Ї990. - № 12; - 1991. - .2,4,5,6,7,8,10; Авторханов А.Г.

Технология власти.// Вопросы истории. - 1991. - ІШ- 2, 3.

2. Колесник В.Ф. Робітничий клас України в роки перших п"яти-річок в історичній літературі другої половини 50 - першої половини 80-х рр. // Укр. іст. журнал. - 1991. - В 8.

3. Див,: Енциклопедія українознавства. В двох томах. - .Мюнхен ' - Нью-Йорк, 1949 ; Лавріненко’ Ю. Розстріляне відродження.

- Париж, 1959 ; Животко Аркадій. Історія Української преси.

- Мюнхен, 1989-199 0. - . '

- II -

Враховуючи вища сказана, автор в дисертаційній роботі реалізує мату: провести комплексна дослідження масово-політичної роботи КЦ/б/У на промислових підприємствах України в складних і своєрідних умовах воєїіно-комуністичного штуріу /1929-1932 рр./ крізь призму ідеології, сутність якої вкраплювалась в маоову свідомість через різновидність її форм.і методів. '

Ця мата включає постановку раду завдань:

- дослідити механізм ідеологічного впливу, його спрямованість, послідовність, пріоритети і ціль;

- вивчити діяльність засобів масової інформації як найважливішого компоненту масово-політичної роботи; ~

- висвітлити місце і роль культурно-освітніх установ в фор-

муванпі масової комуністичної свідомості ; ’

- показати процес кадрового забезпечання багаточисельного загону пропагандистів і агітаторів - головних носіїв ідеї .

Реалізація поставлених завдань привела до результатів, наукова новизна яких у значній мірі визначається підходом до обгрунтування: . . ■ . •

- причин кризи суспільної свідомості в умовах тоталітарюго рекаму. На думку автора, вона є насамперед наслідком існування ідеї знеособлення людини з метою переродження її в ‘ абсолютного‘громадянина із законно впорядженими вчинками і відповідно- спрямованої на дооягнення цього, і масово-полі-тпчної роботи. В результаті і зпявився в мільйонах відбитків цей "абсолютний громадянин", готовий без найменших вагань

. схвалити будь-яке рішення партії і держави, здатний на віддану службу справі побудови "світлого майбутнього", навіть

З* *

і

якщо це судеречить^здоровому глуяду і ваде ва собов ЗНЯЦВННЯ ' "ворогів народу". .

Дисертація обговорювалась і була схвалена на засіданні кафедри української історії та атнололітики Київського дер-тавноі'о університету ім. Т.Г.Шевчонка.

Основні результати дослідження, а також положення і висновки, які складають його сутність, були викладені автором в Кого публікаціях, виступах на Всесоюзних і республіканських науково-методичних конференціях, теоретичних семінарах на кафедрі української історії та етнодолітики. Використовуються дисертанток при проведенні семінарських занять 8 курсу історії України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів і заїшзчення.

У вступі автор обгрунтовує вибір теми дослідження, її актуальність, визначає мету і завдання, показує наукову і практичну значимість отриманих результатів, дає історіографічний огляд вивченої літератури. Тут такон розкривається джерельна база дисертації. Насамперед виділяються матеріали, які відтворюють діяльність різних структур громадських організацій по проблемі вивчення. В зоні уваги автора знаходилися і публікації в періодичних виданнях. їх відзначає, перш . за все,, гласність досвіду і його початкова суть. Використані 'статистичні дані, фактичний матеріал української діаспори,

. архівні матеріали, монографії, колективні видання. .

В пєтооуу розділі "Переорієнтація змісту, форм і мето- * дів масово-політичної роботи у відповідності з новими умова-

- ІЗ - '

ми" розкривається визначальна формула ідеологічного впливу на промислових підприємствах в умовах воєнно-комуністичного штурму: здійснити перехід від загальної агітації до безпосереднього втягування робітничих мас в практичну роботу по здійсненню основних завдань соціалістичного будівництва.

Аналіз механізму "втягування" дисертант починав з організації масово-політичної роботи. Вихідним її елементом була система політичної освіти із слідуючими структурними одиницями: початкові школи, групи поточної політики, гколн-одноденкл, гуртки кадрових робітників. Вони виконували на тільки чисто пропагандистсько-агітаційні завдання, пов"язанні з'роз'ясненням офіційної політики, але й виступали організаторами соц-змагання, проводили суботники, антирелігійні кампанії, вели боротьбу по ліквідації неписьменності і т.ін. Вищим щаблем політосвіти на промислових підприємствах України в ці роки були кандидатські школи /слухачі - кандидати в члени партії/ і семінари інженерних трудівників. *

Використовуючи ці та інші форми і методи масово-політичної роботи,- партійні організації у досліджуваний період здійснили перехід від уд'рних агітмасових кампаній до цілеспрямованої щоденної агітації навколо завдань виконання п"ятиріч-ного плану. Широкого розповсюдження знайшли тематичні гуртки на підприємствах, агітзаходи охоплювали робітншсів у відпустці, гасові спільні виїзди до лісу, річки, а також заочне навчання з активним консультуванням під час обідньої перерви.

Гасово-політичний ефект іноді досягався, здавалось би, із зовсім неймовірних, а нерідко і трагічних сйтуацій: факт показового суду над робітниками, які наче'бто хотіли з допо-

- 14 - '

ыогою тілесних пошноднень отримати відпустку по хворобі.* Причому, в газетному репортажі на було навіть спроби оцінити цей барс в шодяно:.іу вимірі. . .

Особливу уваїу автор звертає на -вплив марксистсько-політичної роботи на піднесення творчої активності учасників виробництва взагалі і робітників зокрема. В цьому плані проведений аналіз приводить до висновку: безумовно, соціалістичному змаганню немає місця в ринковій економіці. Разом з тим, на слід таку оцінку поширювати, скажімо, на тридцяті роки, кд-' ли‘змагання кило і діяло. Більша того, йому в заслуїу до деякої міри слід поставити те, що був сформований думаючий робітник. Думаючий про те, як краща використовувати техніку, як збільшити навантаження і перевиконати норму, в кінцевому плані - спроможний змінзвати технологічний процес. Що такай робітник був вихований, підготовлений, пізніша показав досвід війни, коли оборонна індустрія змогла виробити продукцію високого гатунку. _

Закінчується розділ висновком про те, що касово-аоліїич-на робота на зламі 20-30-х років здійснила пераххд від загальної агітації до безпосереднього втягування робітничих мас в практичну роботу по розбудові согіалістичної індустрії рос— ' публіка, причому на отільки силою і логікою аргументації і доказів, скільки своєю тотальной формою, ’

' У дшгомт розділі -"Спрямування засобів масової.інфор- . манії на висвітлення форсованих темпів індустріалізації" - головна увага приділяється аналізу роботи преси і радіо, діяль- “

І. Показательный оуд над симулянтами // Пролетарий. - 1930. -. 26 февраля.

ність яких в умовах повного їх підпорядкування правлячій партії неможливо розглядати осторонь загальної політичної лінії. Це положення дисертант доводить, аналізуючи принципові методологічні положення більшовизму стосовно керівництва засобами масової інформації. '

Форсуючи виконання першої п"ятирічки, партія поставила • перед пресою завдання пропаганди передового досвіду, різних ■ фори творчої ініціативи робітників, виховання нової дисципліни праці. І преса відгукнулася. Зміст і стиль газет можна побачити по заголовках статей: "У вирішальний.бій за оволодіння технікою”, "Провести рішучу боротьбу за зміцнення рабсили", "Жорстоко карати тих, хто не виконує директив партії" і т.ія. Проса самим дійовим чином сприяла підпорядкуванню всіх форл і методов касово-політичної роботи головній маті - добитися свідомої участі трудящих у соціалістичному будівництві.

Політичні завдання викликали бурхлива зростання кількос-иі газет і журналів. Число їх назв з 234 у 1928 р. зросло до 2037 у 1933 р.1 Тираж усіх газет в Україні у травні 1930 р. був 3300 тис., а в квітні 1931 р. - 5040 тис. Це, в свою чергу, поставило на порядок денний кадрова питання. З 1931 р. в республіці почав діяти Інститут ійурналістики. Кадри для місцевих газет готував технікум преси. В системі підготовки і перепідготовки журналістських кадрів важливе місце зайняли постійно діючі югрси. короткотермінові семінари," університети

1. Див.: Культурное строительство Украинской ССР. Стат. спра-

' вочяек. - Київ: Радянська Україна, 1940. - С. 72. -

2. Культурное строительство в Украинской ССР. Сборник документов 1917 - июнь 1941. - Т. I. - Киев, Ї959. - С. 489.

-16 -

і школи журналістської, майстерності. З 1930 р. регулярно працювали курсн-конференції редакторів. У всіх цих струкгу-рах, як показало дослідження, курналісти отримували "ідеоло-

' *• и ' ‘

. гічне навантаження", Ооь чоцу в газетах та івшх друкованих

' ' • . 4

органах, особливо міського, районного і заводського рівня ма. ло-публікувалося цікавих, оригінальних матеріалів, переважав штамп, рясніло багато загальних, давно відомих міркувань, на було творчого підходу в стилі журналістських роздумів, нвобхід— ної глибини аналітичного дослідження проблем здтгя і вцробш-цтва. Та lis, власне кажучи, від них і не вимагалося, Одного разу заведена машина придушення особистості вхе сама по собі була достатнім стимулом jro безперервного відтворення продаж-тів посередньої Цехової майстерності, Ось чому, все частіше ка шпальтах друкованих органів заявлялися матеріали без авторства, передові статті, огляди газет, а яких в рожевих тонах широко піднімаяиоя наскрізь виробничі проблеми. .

В ці роки в Україні на великих підприємствах була розгорнута сітка трансляційних радіовузлів /наприклад, харківські паровозні майстерні - 8, луганський завод tu. Жовтневої рзво-лпції - 19 £ а на кінець п"ятирічки їх було 200 ООО2/, робота яких внесла потужний струмінь в активізацію всього масово-політичного впливу, '

Слово засобів масової інформації, »будувало* народаогос-подарські комплекси, брало участь у соцзшганні, розгортало ударництво та підвищувало дисципліну преці. Воно щогидинно, щохвилинно пгдзїіівдшіо найміцніншми, найруйнівнішими хіміката-

І. ЩЦІ£ України, ф. 260S, оп. З, с'. 232, а*к. 21-22.

' 2. Там же, ф. 4, оп. 20, с. 29С7, арк, 17.

' - 17 -

ми фабрику безперервної класової боротьби. Натомість проблеми інтелектуальності і моралі, етики й естетики, душі, добра, честі, совісті, милосердя майже на знаходили місця у щоденній турботі засобів масової інформації про соціалістична будівництво. ,

Підсумовуючи, можна з упевненістю стверджувати: тоталітарному режиму вдалося створити деяку духовну ауру, невидиму,

але непохитну стіну, складену не тільки із слів-цеглин, але й

! _

з цілих словесних блоків, свого роду монолітів. Ці блоки складались з епітетів типу: "монолітна єдність", "непорушна дружба", "всесвітньо-історичне значення", "небачена одностайність" і т.ін. Велику і вирішальну роль у цьому відіграли багаточис-ленні тирані газет і могутність радіо. Саме вони створювали

V

образ незримої, небаченої, але повсюдної влади, діалог з якою немислимий. ■ -

Значна місца у всій системі масово-політичного впливу зайняла культурно-освітня робота. У третьому розділі "Культурно-освітні установи на слуябі партії у формуванні масової комуністичної свідомості" аналізуються специфіка, тенденції, -форли і методи її проведення. По-більиовицьки культосвітня робота виходила із інтересів політики, слугувала потребам ' цієї політики і змушена була не стільки відбивати ритм життя з позицій тодішнього офіційного реалізму, скільки прискорювати його. Виділивши в ранг пріоритетного в культурологічному процесі - обслуговування воєнно-комуністичного штурду, сталінський реним на перших порах допускав дві лінії його проведення: соціалістичної ідеології і національної культури. В цьому відношенні характерне проведення політики "українізації".

- 18 - ' -

В результаті,■ наприклад, зростала кількість бібліотек /якщо • на початок 1928 р. в Україні-було 8009 бібліотек, то на кінець п"ятирічки їх кількість збільшилась до 18270*/, в.яких збільшилась кількість видань українською мовою. Але вот з початку 30-х років українське слово спалювалось, конфіскувалось, заборонялось /так, внаслідок "чистки" бібліотек, яка закінчилась у 1931 р., із їх фондів було вилучено близько 6&р всіх видань, насамперед книг, написаних "ворогами народу"^/.

' Або ось інший вимір. Аналіз показав: існування національ-

• ао-історичної лінії в музейній роботі в парші два-три роки досліджуваного періоду - факт безперечний. Але не менш без- • перечне і слідуюче: ідеологічна лінія в культурному процесі, основана на класовому підході,, стала руйнівною в музейному

будівництві 30-х. років. її.формальний результат: кількість

-- ч

музеїв з 94 у 1929 р. скоротилась до 82 у 1933 р.' По суті, музейна робота перетворювалася у пропагандистський рупор воєнно-комуністичного штурму, а її служителі - в апологетів маркзистсько-лекінськогсгвчення. • ■

' Аналізуючи масову роботу' палаців культура,’ клубів, чзр-воних кутків, дисертант задається питанням: що могла вона привнести у свідомість трудящих? Відповідь одна - вона підштовхувала впрягатися в хомут .вірності рениму, пара.тізовувала гумки і воет лдкей; Культ виростав не на піску: вік прадусу-

1. Див. ІІДШ1 УКІР, ф, 2605, оп. З, спр. 1448, арк. 267.

2. Енциклопедія Українознавства. В двох томах. Т. І. - Мюнхен

- Нью-Йорк, 1949. - С. 1014. ,

3. Там же ; На фронте культури. - Київ: Радянська школа, 1934.

- С. 262.

вав особистість, прикриваючись голослівними пропагандистськими кампаніями, обіцянками "світлого майбутнього". Звідси -особливі вимоги до тих, хто їх проводив: бути не стільки фахівцями, скільки політичними бійцями партії. Но випадково тому діячі культосвітніх установ підвищували свого кваліфікацію на за своїм фахом, а на політпросвітвідділенклх педагогічних закладів, в радпартшколах. Одним словом, власне партійний нагляд уяа на початку ЗО-х років-поступово починав вироджуватися, бо ж культпрацівники самі мали внутрішнього цензора, придбавши його на службі політичній. А якщо і виникала гака потреба нагляду оперативного, структури суспільних організацій нз втрачали свого шансу. 1 тут особлива роль відводилась різноманітним оглядам культроботи, культестафетам, культпоходам. . \ і

Ці ж структури для масово-політичної роботи активно використовували театр і кіно - могутні засоби впливу на думки і почуття людей. За їх участі пропагувались не тільки можливості соціалістичного будівництва і випливаючі звідси "блага" для трудящих, але й обумовлювалась ідеологічна необхідність атмосфери недовіри, підозри, пильності, підкріплені теорією загострення класової боротьби на новому етапі розвитку.

Проведене дослідження архівних та інших матеріалів дає можливість зробити висновок, що робота культосвітніх установ безумовно була вкрай ідеологізована, зорієнтована на формуЬан-щ у мільйонів учасників виробництва соціалістичної свідомості. В той же час намоклйво відкидати чисто освітянський характер діяльності культурно-освітніх установ, що відіграло суттєву роль в поступовому русі робітника від стану непись-

* - 20 - -' менності до загальноосвітнього рівня.

Досвід вивченого періоду також застерігає проти орієнтації культосвітніх установ на всеохоллшчу масовість, парадність, заорганізованість.

У четвертому розділі "Кадрова забезпечення системи ідеологічного впливу на трудівників промислових підприємств" головна увага приділяється існуючій на зламі 20-30-х років системі підготовки багатотисячного загону пропагандистів і агітаторів. Розкриши методологічні принципи, за якими відбувався цей процес, дисертант зупиняється на аналізі найбільш поширених його форі; різноманітних курсах /у 1929/30 роках вони підготували 1300 пропагандистів, давши знання не тільки з -марксистсько-ленінської теорії, а Я методики'викладання, історії України*, радянсько-партійних школах/ з 1928 по 1930 роки вони підготували більше II тис* пропагандистів2/,.комуністичних університетах. Підготовка агітаторів проводилась на курсах, семінарах, нарадах - різноманітних'як по структурі, так і формі їх роботи. .

Ця система в цілому виконала своє призначення підготувала багатотисячний загін носіїв ідеї. Та й по суті їх вихованці. все ж навчилися впливати нг робітничу масу. Інша справа,

що сама система була побудована як система з забороно*) на са-, - ■ . \ ' моаналіа. Навіть ті, які піднімалися на цей щабель, не могли

говорити правду, бо вона не лежала в основі її конструкції. .

1. Цент. дерх. арх. сусп. об"єд. України, ф. ї, оп. І, спр.

2393, арк. 69, .

2. Народне господарство УРСР: Стат. довідник. - Київ: Держви-дав України, 1957. - С* 573.'

. - 21 -

Дійсні фахівці політичної пропаганди і агітації розчинялися в загальній масі прислужників ідеї, які досягли великих успіхів в апологетиці марксизму-ленінізму, "курсу товариша Сталіна? Сам9 до такого висновку приходить'автор, проаналізувавши широка коло джерел з цієї проблеми. - '

В "Ззключенні" автор підводить підсумки проведеного аналізу. Вивчення сутності, основних форм і методів масово-політичної роботи на промислових підприемЬтвах України /1928

- 1932 рр./ показало; що комуністична ідеологія через систему масово-політичної пропаганди формувала переконання і погляди людей, які являли собою глибоке проникнення утопічних ідей в саму матерію суспільних відносин. 1 це, напевно, найбільш не-, безпечний рудимент спадкоємності комуністичного минулого.

Епоха культу особа Сталіна відкривається як велика битва слів. В ній не тільки будувалиоь фразеологічні конструкції, що створили поетику режиму, але й образ всепроникаючої влади, яка обіцяє "рай для трудящих" 8 паралельною розбудовою оиоте-ми пекельних тортур для "класово чужих", "ренегатів", "ворогів народу". Причому сама зуоиллями ідеологічного порядку роздільна стіна вийшла зовсім прозорою, що і привело їх до злиття воєдино.

Чому ж вчить досвід в річищі проблеми дослідження нас, які живуть у новій історичній обстановці і вирішують завдання будівництва суверенної держави?

Перш за все тому, що неможливо не враховувати при цьому те, з якої безодні доводиться чилазити нашому суспільству. Геноцид духовності, пронизавши насамперед усну і друковану пропаганду в період сталінського режиму, який проник і а еконо-

- 22 - ' міку, охопив людину по всіх напрямках її діяльності. Ідеологія класової боротьби сформувала стереотип чорно-білого иис-лання, звичку розмішувати все зло в одному місці. 1 вважати, що ми виробили проти цього імунітет - значить приймати баяане за дійсне. Порятунок тільки в одному - в плюралізмі, тобто в розумінні умовної, неповної істинності всіх ідей.

' Ваако змалювати в деталях, якою повинна бути суспільна свідомість, адакватна демократичній їормі нашої дертави. Але одно слід стверджувати - її немошишо сформувати /не вступай-чи в протиріччя з поставленою метою/ шляхом інтенсивної, ці- ' леспрямованої "ідайно-виховної роботи”. Воно повинне' з"явити-ся на світ лише як прог/кт прирюдно-ісгоричного процесу, складуючись крок за кроком в ході будівництва нашої держави. Вільна від ідеології лвдива у вільному суспільстві,- ось як уявляється автору той ідеал, який відповідав аавданшм нашого руху.

Йазом з тим, те, що відбулося а вами в минулому, - наша історія. Покоління, вихована на ідеології марксизму-ленінізму,

- наші люди. Революція, індустріацізація, інші етапи радянської історії, пронизані соціалістичною ідеєю, залишили слід в розумі, відбилися в серцях багатьох із них і д»ев гакко вигнати їх звідти. Тому нестримані бичування і заборони не вярі-іча*ь •иьсЛски. Слід стояти на позиціях еволюції. црийдуть нові

ЛЮДИ, ОУДУ-Ь і-ССіІІи і>іАлв, ПО МОЖЛИВОСТІ не ПОМИЛЯЮЧИСЬ. ;

В свою чергу, сказане аа є аргумент на користь припинання критики старої панівної ідеології. Вона, повинна бути глибоко аргументованою, побудованою не на емоціях. Її припинення, мотивована "необхідністю переходу від олів до діла", сприяло б відтворенню старо? свідомості, оскільки її матеріальна основа

продовжує в багатьох ланках зберігатися і по цей день. Сьогодні критичне слово - таж діло.

Основний зміст дисертації викладано в публікаціях:

1. Сухоребра І.В. Підготовка і перепідготовка пропагандистських кадрів на Україні: доовід і проблэми /І92С-І94І рр./ /у співавторстві/. /Тези доповідей і виступів на Всесоюзній міжвузівській науково-практичній конференції 19-20 квітня, м.Київ/. - Київ:-КПІ, 1991. - С. І03-ІІ2.'

2. Сухоребрая И.В. Деятельность культурно-просветительных учреждений на Украине в 1928-1932 гг, - Історія державності України /Тези доповідей і виступів на Республіканській студентській науково-методичній конференції 15-17 квітня 1992 р», м. Київ. - Київ: КПІ, 1992. - С. 30-31.

3. Сухоребрая И.В. Основные направления, фор™ я метода массово-политической работы на промышленных предприятиях Украины: критический анализ /1929-1932 гг./ - Сторінки політичної історії //Збірник статей і доповідей на наукових конференціях.

- Київ: КПІ, 1992. - С. 64-73.