автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.08
диссертация на тему: Методологические и социокультурные основы информатики

Полный текст автореферата диссертации по теме "Методологические и социокультурные основы информатики"

ог<

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

СУХІНА Валентина Феофанівна

МЕТОДОЛОГІЧНІ І СОЦІОКУЛЬТУРНІ основи ІНФОРМАТИКИ

09.00.08 - філософські питання природознавства і техніки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук

Харків - 1993

>

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному університеті і Київському університеті ім. Тараса Шевченка.

Науковий консультант - доктор філософських наук, професор

СОЛОВЕЙ Леонід Антонович.

Офіційні опоненти:

1. Академік АН України, доктор фізико - математичних наук, професор МИХАЛЕВИЧ Володимир Сергійович.

2. Доктор філософських наук, професор СВІНЦІЦЬКИЙ Володимир Миколайович.

3. Доктор філософських наук, професор КУЗНЄЦОВ Володимир Іванович.

Провідна установа - Центр гуманітарної освіти АН України,

. м. Київ.

Захист відбудеться "‘19 " X____________1993 року на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 01.25.01 при Інституті філософії АН України (252001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту філософії АН України (252001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий "^8" ЇХ 1993 р.

Вчений секретар Г

спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Інформаційно-комп'ютерна революція своїм розвитком поставила перед наукою цілий спектр нетрадиційних і несподіваних як конкретно-наукових, так і філософських, соціокультурних проблем, пошукових завдань, методів та підходів до їх розв'язання. Конкретно-наукові і філософські проблеми кібернетики знайшли більш-менш повне теоретичне відображення в сучасній науковій літературі. Розробка ж проблем інформатизації суспільства лише на рубежі 80 - 90-х років нинішнього століття стає предметом спеціального дослідження, а теоретична проблематика інформатики перебуває, по суті, в стадії становлення.

Останнім часом в інформатиці намітились і розробляються нові тенденції у взаємозв’язках людини та комп'ютера (тісно пов’язаних соціокультурним середовищем), а також у самому функціонуванні інформаційно-обчислювальних систем. Це, наприклад, перехід до семантичної обробки інформації, до банків і баз знань, до "інтелектуальних" систем тощо. Здійснення державної політики, направленої на перехід до ринку, інтеграцію України до міжнародного економічного співтовариства, вимагає заходів щодо інформаційного забезпечення цього процесу, тобто стимулює інформатизацію нашого суспільства.

Досліджувана тема тим більш актуальна, що в розробці проблем: інформатики дає себе знати шкідлива тенденція захоплення лише технічним боком справи. За такого підходу, по суті, техніка перетворюється в самоціль, а людина розглядається як гвинтик, елемент соціально-технічної системи, а не як-субхкт свідомої діяльності. Ось чому гуманітарні проблеми, що стосуються створення і використання нових інформаційних технологій, заслуговують на більшу увагу.

Становлення інформаційного суспільства в найбільш розвинених країнах Заходу та в Японії, як свідчать зарубіжні експерти (Дж. Мартін, Й.Масуда та ін.), поряд із загальним філософським усвідомлюванням цього процесу, вимагає також перегляду ставлення до самої науки і техніки. Подолання дихотомії "технологічної" та "соціо-культурної" функцій науки (в тому числі й інформатики) є однією з особливостей сучасної тенденції до гуманітаризації науково-пізнавального процесу.

- З -

Вже ьа цій початковій стадії розробки теоретичних питань інформатики спостерігається суттєва прогалина, яка нібито "успадковується" від робіт з теоретичної та прикладної кібернетики. В найбільш загальній формі цю ваду можна охарактеризувати як "розрив" між методологічними (філософськими і конкретно-науковими) і соціо-культурними основами інформатики. Більш того, проблема основ інформатики, власне кажучи, не розроблялася, бо не передбачалося якісної різниці між: а) основами конструктивної математики; б) основами теоретичної кібернетики і в) основами інформатики. І якщо співвідношення між а) і б) були проаналізовані досить глибоко і докладно, то співвідношення між б) і в) практично не досліджувалися. Ось чому з'явилася потреба усунути зазначений недолік, розкрити гносеологічні та конкретно-наукові основи інформатики у єдності їх методологічних і соціокультурних аспектів.

Новизна постановки і обгрунтування актуальності теми даної дисертації зумовлена вибором проблеми, яка полягає в тому, щоб розкрити методологічні (об'єкт - предмет - метод - принципи) і соціокультурні (суб’єкт управління - інформаційні технології -комунікаційні мережі) основи інформатики. Основний зміст проблеми полягає у визначенні специфіки та способу функціонування суб'єктно-об’єктних зв'язків у складних інформаційно-обчислювальних системах і організаційно-управлінському середовищі. Дослідження та розкриття суті цих процесів засобами філософії і методології науки є необхідною умовою забезпечення гуманітарного (в широкому розумінні цього слова) управління інформатизацією нашого суспільства, визначення таких її стратегій, які дійсно приведуть до нового етапу його розвитку.

Ступінь наукової розробки проблеми. Вивчення загально-наукових, теоретичних аспектів інформатики і процесу інформатизації здійснювалося перш за все спеціалістами даної галузі, такими як В.М.Глушков, А.П.Єршов, В.С.Михалевич, А.Ньюелл, А.Перліс, Г.Саймон, Дж.Форсайт та ін. Проте філософи, як зазначив І.Т.Фролов, з різних причин (складність подібних проблем, недостатнє стимулювання суспільством філософських розробок тощо) не здійснювали належним чином фундаментальних досліджень у галузі інформатики. Ще донедавна в наших учбових філософських курсах ідея створення інформаційного суспільства в розвинених країнах кваліфікувалася лише як ненаукова та реакційна. Очевидно, гола критика цього яви-

ща повинна поступитися місцем його конструктивному аналізу.

Починаючи з середини 80-х років, у науковій літературі колишнього СРСР з'являються філософсько-методологічні дослідження проблем інформатизації суспільства. В першу чергу були проаналізовані загальнотеоретичні питання інформації та управління (Є.К.Войшвилло, Г.М.Добров, О.О.Коренной, А.Д.Урсул та ін,); людино-машинні взаємодії у межах діалогових та експертних систем (М.Ф.Бондаренко, В.А.Ловицький, М.Г.Мальковський, Е.В.Попов та ін.); проблеми побудови професійно орієнтованих інформаційних "інтелектуальних” систем і штучного інтелекту (І.С.Ладенко, С.М.Шалютін, Ю.П.Шаба-нов-Кушнаренко та ін.); розвиваються ідеї математичного моделювання, або обчислювального експерименту на ЕОМ (М.М.Мойсєєв,

О.А.Самарський та ін.). З'явилося чимало публікацій, у яких інформатика розглядається в складному комплексі соціально-політичних, технологічних, психологічних та інших проблем (Б.О.Глинський, Г.Р.Громов,В.П.Зінченко, К.О.Зуєв, Ю.М.Канигін, О.І.Поздняков, В.Г.Пушкін, А.І.Ракітов, Е.П.Семенюк, В.І.Сифоров, Г.Л.Смолян,

О.Н.Тихомиров, Ю.О.Шрейдер та ін.).

В Україні керівна роль у дослідженні теоретичних проблем інформатики належить колективові вчених Інституту кібернетики імені В.М.Глушкова. Значним внеском у розробку теоретичних проблем новпх інформаційних технологій (НІТ) - серед них автоматизація інформаційного забезпечення наукових досліджень, організація діалогових систем природною мовою, побудова і застосування процесів функціонування складних систем тощо - є наукові праці А.В.Аниси-мова, Ю.А.Белова, В.Ш.Гриценка, О.М.Довгялло, Б.М.Паньшина, В.І.Скурихіна, А.О.Стогнія та ін.

Конкретно-наукові результати і основні висновки загально-філософських аналізів, що сприяють розв'язанню досліджуваної в дисертації проблеми, згруповані в роботі за такими напрямками:

- Філософський і конкретно-науковий аналіз:

а) основ конструктивної математики (А.А.Марков, М.М.Нагорітй, М.О.Шанін та ін.);

б) основ теоретичної та прикладної кібернетики (Н.Вінер,

В.М.Глушков, Г.Клаус, О.А.Ляпунов та ін.);

в) інтегративних основ інформатики (Д.Е.Кнут, К.Фукс-Кіттовський, Р.Чиршвітц).

- Розробка загальної концепції відношення "людина - наука -техніка - технологія - культура” (М.О.Бердяев, В.Г.Горохов, Н.В.Ва-щекін, В.М.Князєв, А.Моль, М.В.Попович, В.М.Розін, М.Ф.Тарасенко та ін.).

- Аналіз етико-гуманістичної спрямованості розвитку сучасної науки. Основу синтезу технологізації і гуманізації науково-дослідницької діяльності становлять ідеї та основні положення праць М.К.Мамардашвілі, А.Печчеї, І.Т.Фролова, Б.Г.Юдіна та ін.

- Виявлення тенденцій соціального розвитку з огляду на пост-індустріальне, інформаційне суспільство (Д.Белл, Д.Гелбрейт, У.Дайзард, Ф.Джордж, Ф.Махлуп, А.Тоффлер та ін.).

- Дослідження методологічних основ науки, принципів розвитку наукових теорій (М.С.Бургін, В.С.Готт, П.С.Дишлевий, Ф.М.Канак,

С.Б.Кримський, В.І.Кузнецов,^В.А.Лекторський, В.С.Лук'янець, В.М.Сагатовський, В.М.Свінціцький, В.С.Стьопін, А.І.Уйомов, Б.С.Українцев, В.В.Шкода та ін.).

- Методологічний аналіз проблеми цілісності, включаючи організацію і самоорганізацію (О.О.Богданов, С.П.Курдюмов, Г.Школіс,

І.Р.Пригожин, М.І.Сєтров, О.В.Тягло, І.З.Цехмістро та ін.).

- Логіко-гносеологічні дослідження алгоритмічності як важливої характеристики діяльності суб'єкта (Б.В.Бірюков, О.І.Кедровський, Ю.В.Орфєєв, Л.А.Соловей, В.С.Тюхтін та ін.).

На сьогодні і в нас, і на Заході усвідомлюється недостатність розуміння інформатики лише як "науки про комп'ютери" і вже з'явилися перші спроби аналізу соціокультурної обумовленості і функцій інформатики. У зв'язку з цим слід відзначити, наприклад, збірник статей "Інформатика і філософія" (Мюнхен, 1981), а також збірник наукових праць "Інформатика і культура" (Новосибірськ, 1990). У цих публікаціях здійснена спроба розглядати обчислювальну техніку і нові інформаційні технології як феномен культури.

Дослідження методологічних і соціокультурних основ інформатики передбачає, перш за все, виявлення і вивчення природи її базових понять, з'ясування об’єкта, предмета, методу, визначення фундаментальних гносеологічних принципів, що лежать в основі її розвитку як самостійної науки, а також вивчення соціокультурної детермінації інформатизації, впливу на людину, культуру, суспільство. Філософський аналіз поставленої в дисертації проблеми безпосередньо пов'язаний з аналізом людино-машинних комунікацій. Утверджений у методо-

логічній літературі погляд, згідно з яким справжній розвиток комп'ютерної техніки здійснюється лише як розвиток системи "людина -ЕОМ”, є, на нашу думку, однобічним, бо не задовольняє критерію цілісності. В науковій літературі почав розроблятися більш адекватний підхід щодо реалізації ефективних взаємодій у системі "людина -ЕОМ - середовище". Але цей аспект досліджень тільки намітився. Ще відсутні спеціальні дисертаційні та монографічні праці з аналізу впливу інформаційного середовища на ефективність людино-машинних інформаційно-обчислювальних систем. Це ж саме стосується організаційного підходу до інформатики в цілому, який в даній дисертації розробляється автором уперше.

Підсумовуючи стан розробленості проблеми, слід наголосити, що до цього часу ще не досліджувалися в систематичному і цілісному вигляді такі питання, як основи інформатики, їх якісна відмінність від основ конструктивної математики та кібернетики; гносеологічна своєрідність об'єкта і предмета інформатики; значення інформатики в становленні нової (постнекласичної) парадигми наукової діяльності. Ця обставина зумовила вибір мети і завдань цього дисертаційного дослідження.

Мета й завдання дослідження. Основна мета дослідження - визначити і всебічно проаналізувати предметні основи суб'єктно-об'єктних взаємозв'язків у комп'ютерно-інформаційних комунікаціях і на цій основі розкрити якісну визначеність: об'єкта, предмета, методу інформатики й гносеологічних принципів, що характеризують її розвиток. Ця мета реалізується шляхом розв'язання таких пізнавальшіх завдань:

- визначити об'єкт, предмет, метод інформатики, їх гносеологічну своєрідність щодо кібернетики, теорії інформації, математики;

- дослідити гносеологічну сутність і міждисциплінарний характер інформатики як нової сфери наукового пізнання і культури, а також виявити основні тенденції сучасної інформатизації суспільства;

- виявити і проаналізувати фундаментальні гносеологічні принципи інформатики, що лежать в основі її розвитку як самостійної науки;

- піюаналізувати характер і спосіб трансформації значень і змісту інформації у складних комунікаційних мережах;

- з’ясувати якісні характеристики інформатики в управлінні складними системами і стратегіях прийняття рішень суб’єктом;

- уточнити критерії, міру і норму оцінки прогресу в розвитку інформатизації суспільства;

- охарактеризувати становлення нової інформаційної культури, визначивши її зміст і значення у розвитку процесів інформатизації.

Теоретичну та методологічну основу дисертації становлять принципи різнобічності аналізу, історизму, цілісності і взаємозв'язку різних сторін суспільних явищ, діалектичної суперечності, активності пізнаючого суб’єкта, а також аксіологічні критерії розуміння світу. Теоретичною основою дослідження стали розробки вітчизняних та зарубіжних учених, що працюють над філософським осмисленням наслідків науково-технічного і соціального прогресу, аналізують роль людини в царині новітньої техніки та технології. Для розв'язання поставлених завдань було використано системний підхід, загальнона-укові способи аналізу і синтезу, логічний та історичний методи-дослідження. Значну роль у формуванні основних ідей роботи відіграли наукові стажування автора - в Берлінському університеті імені Гумбольдта (1982-1983) і Київському університеті імені Тараса Шевченка (1991 - 1992). Одним із стимулюючих чинників дослідження стали результати наукових пошуків спеціалістів у галузі інформатики Інституту кібернетики імені В.М.Глушкова і Харьківского інституту радіоелектроніки імені М.К.Янгеля.

Наукова новизна дослідження. В дисертації обгрунтовано і реалізовано функціонально-організаційний підхід до аналізу закономірностей розвитку суб’єктно-об’єктних зв'язків у інформаційно-обчислювальних системах і комунікаціях. Суть концеїщії автора полягає у тому, що фукціонально-організаційне інформаційне середовище він вважає предметною основою принципово нового типу суб’єктно-об'єктних зв'язків у соціальних комп'ютерно-інформаційних комунікаціях. Внаслідок розробки і застосування даної концепції до аналізу інформаційних технологій виявлені гносеологічні принципи інформатики як самостійної науки. Основний зміст авторської концепції конкретизується в таких положеннях, що виносяться на захист:

1. Визначено якісну своєрідність об'єкта, предмета і методу інформатики, їх гносеологічні особливості у порівнянні з пізнавальними засобами математики, кібернетики, теорії інформації, а саме: об'єктом інформатики є соціально-комунікативні зв'язки і відносини у суспільстві , виражені засобами інформації; предмет інформатики - аналіз співвідношення інформації і організації, який здійснюється в проок-

туванні, розробці, упроваджуванні нових інформаційних технологій і перетворенні на їх основі організаційно-комунікативних зв'язків і відносин у суспільстві; метод інформатики полягає у створенні динамічних інформаційних моделей, що базуються на принципі їх семіотичної подібності до реальних комунікативних структур (цілісних систем зв'язків і відносин досліджуваного об'єкта).

2. Виявлено і досліджено гносеологічні принципи, що лежать в основі інформатики як нової форми науково-технічного пізнання і соціально-практичної діяльності. Розкрито зміст п'яти таких основних принципів: 1) канонічної детермінації суб'єктно-об'єктних відносин; 2) інформаційної віртуальності; 3) семіотичної подібності інформаційних систем і комунікативних структур; 4) соціокультурної пріоритетності в інформатизації виробництва, освіти, науки; 5) організаційно-комунікаційного прогресу. На наш погляд:

а) принцип канонічної детермінації суб'єктно-об’єктних відносин полягає в тому, що в системі "людина - ЕОМ - комунікаційне середовище" поведінка суб'єкта і об'єкта, а також взаємодія між ними визначені наперед заданими умовами і нормами функціонування, які виступають як "канон" - необхідні і суворо дотримувані форми діяльності;

б) принцип віртуальності інформаційних значень і змісту складних комунікаційних мереж виявляється в тому, що в межах канонічних форм детермінації діяльності - поведінка суб'єкта може реалізуватися поліваріантно, при цьому інформаційні значення і зміст можуть варіюватися в залежності від мети, завдань і навіть суб'єктивних (естетичних і логічних) переваг користувача;

в) принцип семіотичної подібності, що лежить в основі інформатики, полягає в тому, що реальні комунікаційні структури (тобто цілісна система зв'язків і відношень досліджуваного об'єкта) відображаються в знаково-символічній структурі баз даних інформаційно-обчислювальної системи через динамічно розвинені відношення (знак

- значення - зміст), а не через традиційний для кібернетики метод аналогового моделювання системи. Причому це відображення мрє "чисто" семантичну природу, а саме: зміненій структурі баз даних інформаційних систем відповідає новий (для користувача) інформаційно-гносеологічний зміст;

г) принцип соціокультурної пріоритетності, суть якого полягає в тому, що при виборі стратегії інформатизації суспільства на перше

місце висуваються інтереси соціальні, що цілком природно витікає із необхідності розв'язання усіх виникаючих проблем з урахуванням мети, потреб і можливостей культурної людини;

д) принцип організаційно-комунікаційного прогресу полягає в тому, що "мірою" і "нормою" оцінки прогресу в розвитку інформатизації суспільства є не тільки і не стільки технічне оновлення інформаційних систем, як це прийнято вважати традиційно, скільки соціальні критерії ефективної і гармонійної взаємодії в системі "людина - ЕОМ -комунікаційне середовище". Отже, саме організаційно-комунікаційний фактор є визначальним критерієм і детермінантою прогресу як самих інформаційно-технічних систем, так і загальної тенденції розвитку інформатики і інформатизації суспільства.

3. З'ясовано гносеологічний і конкретно-науковий зміст цільового управління в складних інженерно-інформаційних комплексах. Виявлені гносеологічні причини принципіальної неповноти і "слабкої" формалізованості відповідальності суб'єкта в процесі прийняття рішення (взагалі) і при створенні професійно орієнтованих САПР (зокрема).

4. Виявлено, що в процесі інформатизації суспільства відбувається формування особливої інформаційної культури, що виступає як система матеріальних і духовних засобів забезпечення єдності і гармонії у взаємовідносинах людини, суспільства і інформаційного середовища. Являючись поки що показником не загальної, а швидше, професійної культури людини, інформаційна культура з часом може стати важливим фактором розвитку кожної особистості.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

Матеріали і висновки дисертації дозволяють повніше розкрити посутні основи інформатизації суспільства, виявити гносеологічну особливість об'єкта і предмета інформатики як нової галузі наукового пізнання і практичної діяльності, сприяє збагаченню методології конкретно-наукового і технічного пізнання. Використання організаційного підходу до аналізу процесів інформатизації сприяє розвиткові системної методології і наближенню до потреб практики, вирішенню соціокультурних завдань з гуманізації процесів розробки і упровадження нових інформаційних технологій.

Одержані в дисертації результати можуть бути використані при аналізі суті і перспектив інформаційного суспільства, місця і ролі людини в сучасному науково-технічному прогресі, при виявленні шляхів і засобів ефективного функціонування сучасних інформаційно-

обчислювальних систем. Результати дисертаційної роботи були застосовані автором при викладанні курсу філософії, а також покладені в основу таких спецкурсів: "Філософські питання математичного моделювання" (1981-1988) і "Методологія інформатики" (1987-1990) - для студентів механіко-математичного факультету ХДУ, а також для аспірантів і здобувачів Харьківского філіалу кафедри філософії АН України; "Соціокультурні аспекти інформатизації суспільства" (1990-1992) - для студентів соціологічного і економічного факультетів ХДУ.

Результати роботи знайшли застосування у розробці основних проблем Республіканських міжвузівських комплексних науково-дослідних програм "Ефективність системи: філософія - природознавство - технічні науки - виробництво (методологічний аналіз)" (19811985 ), а також "Філософія - природознавство - нова технологія " (1986-1990).

Матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні учбових курсів з інформатики, соціології, психології, теорії культури, а також у роботі методологічних семінарів учбових і наукових закладів.

Апробація роботи. Ідеї та висновки дисертаційної роботи відображено у більш ніж 40 наукових публікаціях, включаючи монографію і брошуру. Результати дослідження висвітлювались автором на 20-ти наукових симпозіумах, конференціях і семінарах, у тому числі на 8ми Всесоюзних і 6-ти Міжнародних: Обнінськ (1982, 1985, 1988, 1990), Калінін (1981, 1989), Душанбе (1989), Тамбов (1991), Дрезден (1983), Берлін (1983), Варна (1988, 1990), Казанлик (1990), Київ (1992). Більшість цих виступів опублікована у вигляді тез і доповідей, а також представлена у оглядах відповідних наукових видань. Матеріали дисертації обговорювалися на кафедрі філософії Харьківського державного університету (була рекомендована до друку монографія). Дисертація рекомендована до захисту кафедрою філософії і методології науки Київського університету імені Тараса Шевченка та кафедрою теорії культури і філософії науки Харьківського державного університету.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається із вступу, трьох глав, висновків і списку літератури, використаної у процесі дослідження.

СТРУКТУРА І ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, виявлено ступінь її наукової розробки, окреслено мету і завдання дисертації, визначено теоретичну основу і методологічні принципи дослідження, сформульовано наукову новизну висновків, теоретичне і практичне значення роботи.

У першій главі - "Теоретико-методологічні основи інформатики" розкривається зміст основних понять і категорій інформатики, визначаються об'єкт і предмет інформатики та основні напрямки її розвитку, досліджується взаємозв'язок інформатики з іншими науками (кібернетикою, теорією інформації, математикою, суспільними науками).

У першому параграфі "Інформація, організація, відображення" досліджуються центральні поняття інформатики - інформація і організація в їх зв'язку з відображенням, розкривається їх гносеологічний зміст.

Одним із підходів до висвітлення суті інформації є розгляд її як "негентропії". Саме такої точки зору дотримувалися дослідники Л.Бриллюеп, Н.Вінер, В.М.Глушков, К.С.Трінчер. Близькими до їх позиції є погляди К.Шеннона, Е.К.Войшвилло, І.А.Полєтаєва та ік.

Нагентропія - це, головним чином, як відомо, фізичне поняття, "полярне" щодо ентропії, тобто негативна ентропія. Інформація, що розглядається таким чином як термодинамічна функція системи, сприймається при цьому як міра організованості системи, а ентропія

- як міра дезорганізованості інформаційних систем. Момент недоцільності і навіть "помилковості" такого підходу був зазначений М.І.Сєтровим і Ю.ГІ.Петровим. Не ставлячи перед собою завдання вияснення відношення термодинамічної та інформаційної ентропії, автор висловив припущення, що ступінь організованості системи дійсно пов'язаний зі ступенем її інформаційності. Аналогічна точка зору має своє обгрунтування і розробляється в сучасній науковій літературі. Слід підкреслити, що ця думка по суті належить Н.Вінеру, який писав, що ентропія - це міра ступеня безладдя, зміст інформації - міра ступеня порядку, організації, одне є запереченням другого.

У дисертації проведено методологічний аналіз трьох основних аспектів інформації: синтаксичного, семантичного, прагматичного; висловлюється позиція автора стосовно атрибутивного і функціональ-

ного підходу до інформації, розглядається співвідношення, з одного боку, інформації, а з другого - знання, значення інформації та даних ЕОМ. Показано, що ототожнення інформації та знання - це данина технократичному мисленню, коли інформація по суті підміняє знання. Насправді ж ці поняття характеризують процес людського пізнання з різшіх боків: знання - сугубо з гносеологічного, інформація - головним чином, з комунікативного. Інформація в розумінні Шеннона - не знання, а тільки передумова його. Така інформація стає знанням лише після її інтерпретації, тобто коли користувач інформації немовби поєднує одержані знаки з їх значенням. Коли ж мова йде про інформацію з урахуванням ід семантичного і прагматичного аспектів (саме такий підхід повинен, на наш погляд, бути в основі подальшого розвитку класичної теорії інформації), то таке розуміння інформації передбачає також врахування її значення, тісно пов'язаного із світоглядом суб'єкта, його ставленням до культури, до суспільства. З другого боку, знання - це, так би мовити, незвичайна, свого роду "гносеоінформація", якщо правомірно з метою зручності фіксації зазначеного змісту (органічного синтезу "знання" і "інформації") скористуватися таким терміном. Інформація в розумінні Шеннона, що використовується для обробки на ЕОМ, може бути ототожнена з машинними данними, в той час як інформація в широкому розумінні -це дані разом з їх значенням, або дескрипціями. В інформатиці, на думку автора, передбачається перехід від синтаксичної до семантичної обробки інформації, тобто від обробки даних - до обробки знань.

Обмін інформацією здійснюється між матеріальними тілами, які є системами, що володіють якимсь мінімумом: організованості. Ріст організованості пов’язаний зі зменшенням невизначеності. Виходячи з організаційного підходу, пропонуємо розглядати інформацію як мігруючу структурність, яка зменшує невизначеність у подіях: майбутнього. Отже, створення і використання інформації є вирішальною характеристикою організації, відправним пунктом для її розуміння. Застосування поняття організації виправдовується-в ситуації,-коли на перший план висувається аспект нерозчленованості, нерозривності частин, підсистем, перемінних, що характеризують систему в цілому. Організаційний: підхід передбачає висвітлення того, як взаємодіють частини цієї системи; формуючи її властивості як певної цілісності, а також як співвідноситься ця система як ціле з середовищем, тобто! зовігішними системами.

Виділено такі три аспекти організації. По-перше, функціональний (або динамічний). У цьому зв'язку організацію можна розглядати як діяльність, як упорядковану, погоджену взаємодію людини і обчислювальної техники, усіх ланок ланцюга, що утворюють інформаційно-обчислювальну систему. По-друге, структурний аспект організації (як момент внутрішньої стабілізації та динамічної стійкості системи). Сама інформатика повинна існувати і розвиватися у межах певних організаційних структур (наприклад, інтегрованих банків даних, баз знань, мереж обробки і передачі інформації, АІС тощо). І нарешті, інформаційний аспект організації (як процес збору, передачі, зберігання, обробки інформації). Організація як зв'язок завжди передбачає обмін інформацією. У міру розвитку цивілізації авторитарні, силові методи в організації все частіше відступають на задній план. Нині визначальними в організації стають інформаційні взаємодії.

Виходячи з цього, організацію можна охарактеризувати як структурно-стійкий зв’язок між елементами системи, що забезпечує її функціонування, яке визначається зовнішніми умовами. Аспект організації - не тільки складова частина наукової або виробничої діяльності, він пронизує усі форми суспільного життя, такі як політика, культура, освіта та ін. Можна стверджувати, що сама організація стає безпосереднім об'єктом інформаційних технологій. На практиці це виявляється в тому, що добре продумані організаційні рішення можна використовувати (як форму) згодом для іншого змісту (розв'язуючи проблеми автоматизованої обробки інформації для інших процесів).

У другому параграфі першої глави "Проблема визначення об'єкта і предмета інформатики” досліджуються об'єкт і предмет інформатики, (і також основні напрямки її розвитку.

Неоднакове розуміння мети і завдань інформатики спричинили те, що цим терміном стали називати різноманітні наукові дисципліни. Певну роль у цьому відіграють особливості її становлення у тій чи іншій країні, наявні культурні традиції. У дисертації виділені і проаналізовані сформовані в радянській літературі різноманітні підходи до розуміння суті інформатики.

У роботі показано, що виникнення інформатики зумовлене низкою обставин, має соціальні передумови, а також свою передісторію. Поштовхом до становлення інформатики на початку 70-х років став розвиток мікропроцесорної техніки і поєднання електронно-обчислю-

вальних засобів із засобами зв'язку. Розвиток засобів обробки інформації, що мав місце протягом історії людства, розглядається як передісторія інформатики, яка характеризувала собою зміну форм і засобів об'єктивації різних проявів інформаційної діяльності людини. Виділені основні етапи передісторії інформатики згідно з ростом можливостей зберігання, передачі і обробки інформації за допомогою двох мов - природної (звукової та писемної) і математичної, пов'язаної з розвитком лічби.

Оскільки інформатика - багатоаспектна, інтегрована наукова галузь, об'єкт і предмет її, на нашу думку, неоднозначні. Об'єктом вивчення інформатики є, перш за все, різноманітні види соціальної інформації, що описують діяльність людини. Якщо розглядати інформатику у зв'язку з інформаційною діяльністю, то можна стверджувати, що об'єктом дослідження в інформатиці є вже не традиційний інженерний об’єкт (не просто ЕОМ), а якісно новий діяльнісний об’єкт (людино-машинні системи). Взагалі ж об'єкт інформатики можна розглядати як соціально-комунікативні зв'язки і відносини у суспільстві, виражені засобами інформації.

Для визначення предмета науки слід за об’єктами побачити їх зв'язки, відношення, закономірності (В.А.Демичев, І.В.Кузнєцов,

В.С.Черняк, М.С.Шубас та ін.). Так, із розгляду об’єкта інформатики як соціальної інформації витікає розуміння предмета інформатики як структури і організації інформації і процесів обробки інформації при найтіснішій взаємодії людських і машинних операцій. У результаті впровадження комп'ютерів і комп'ютеризованих систем у різноманітні соціальні середовища з'являються принципово нові інформаційно-переробні (соціальні) технологи. Звідси випливає, що предметом інформатики як науки є інформаційні технології в їх взаємодії з середовищем. Враховуючи те, що в інформатиці має бути перехід від синтаксичної до семантичної обробки інформації, справедливо називати її "технікою знання” (А.Л.Люфт). Інформатика - це теорія і практика проектування, "вмонтовування" нових інформаційних технологій у соціальні середовища і перетворення на їх основі організаційно-комунікативних зв'язків і відносин у суспільстві. Такі технології підіймають практику управління, наукових досліджень, освіти та інших ділянок людської діяльності на якісно новий - постіндустріальн-ий щабель. Інформатику, крім того, можна визначити ще як науку про АІС (автоматизовані інформаційні системи), про їх соціальну

корисність.

Предметною сферою інформатики є інформаційне середовище як аспект інформаційної сфери суспільства в цілому (або його підсистем). Інформатику в цьому зв'язку можна розглядати як науку про функціонування та розвиток соціального (інформаційного) середовища і його технологізації завдяки комп'ютерам. Взагалі предметом такого розуміння інформатики є аналіз співвідношення інформації та організації.

Культурний рівень інформаційного середовища, яке формується як соціокультурний феномен, визначає по суті соціокультурні передумови інформатизації суспільства. В дисертації відзначається, що "культурна неоднорідність" (В.М.Розін), досить низький рівень технологічної культури стали факторами, що стримували розвиток інформатизації в колишньому СРСР. В кінці параграфа виділені і охарактеризовані (у відповідності з завданням дослідження) основні напрямки розвитку інформатики, а саме: теоретична інформатика, прикладна і технічна.

У третьому параграфі першої глави "Специфіка інформатики як науки" досліджується взаємозв'язок інформатики з іншими науками (з теорією інформації, кібернетикою, математикою, соціальними науками).

Автор не поділяє точку зору, згідно з якою інформатика - це кібернетика сьогодні (Б.В.Бірюков, А.А.Дородніцин, Ф.М.Цирдя) або що інформатика - складова частина кібернетики (Ю.І.Шемакін). У дисертації зазначено, що сучасна практика дає основу для розмежування явно різних підходів, притаманних інформатиці і кібернетиці. Кібернетика має справу з процесами передачі, зберігання і переробки інформації з точки зору завдань і функцій управління, інформатика ж - з процесами і законами усяких дій з інформацією, які сприяють перетворенню "паперової" обробки інформації в "безпаперову". Інформатика синтезує досягнення точних наук і технологічно пристосовує їх до управління соціальними (перш за все виробничо-технологічними і економічними) об'єктами. Ця особливість інформатики дає підставу називати її "інформаційною теорією керування”, або "соціальною кібернетикою".

Навряд чи можна назвати правильною позицію тих учених, котрі вважають, що фундаментом комп'ютеризації стала індустрія інформатики. Швидше навпаки (Е.Р.Райхл), і це випливає із розгляду основ-

них етапів становлення інформатики. Автомати породили як кібернетику (В.А.Трапезніков), так і інформатику. Здійснений аналіз свідчить про те, що інформатика є не складовою частиною кібернетики, а самостійною науковою дисципліною, що тісно пов'язана з кібернетикою і перетинається з нею.

У цьому параграфі висвітлено відмінність інформатики від теорії інформації. Теорію інформації, як і кібернетику, не цікавить "конкретний зміст" комунікації, наприклад, її соціальний ("людяний") зміст, значення, функція. Ось чому ні кібернетика, ні теорія інформації не можуть бути науками про соціальну комунікацію і про соціальні інформаційні системи. Відзначено також, що інформатику не можна віднести і до математичних наук. Математика зазнає величезного впливу з боку інформіндустрії і на свої структури, і на розроблювані методи у зв'язку з все поширюваною математизацією на базі комр'ютеризації сфер науки і виробництва. З другого боку, математика глибоко впливає на інформатику, даючи теоретичне обгрунтування інформаційній індустрії (сприяючи, наприклад, значному обсягові математичних конструкцій дискретного типу). Крім цього, різні математичні дисципліни забезпечують інформатику новими методами дослідження (кількісними методами оптимізації, машинним експериментом, системним аналізом, моделюванням та ін.). Тобто математика є суттєвим джерелом методів обробки інформації.

Особливістю ж методу інформатики як самостійної галузі знання є побудова динамічних інформаційних моделей, що базуються на принципі їх семіотичної подібності реальним комунікативним структурам. Суть принципу семіотичної подібності полягає в тому, що реальні комунікативні структури (тобто цілісна система зв'язків і відношень досліджуваного об’єкта) відображається в знаково-символічній структурі баз даних інформаційно-обчислювальної системи через відношення знак - значення - зміст, що динамічно розвиваються, а не через традиційний для кібернетики метод аналогового моделювання системи. Причому це відображення має "чисто" семантичну природу, а саме: зміненій структурі баз даних інформаційно-обчислювальних систем відповідає новий (для користувача) інформаційно-гносеологічний зміст.

У дисертації звертається увага на те, що процеси інформатизації і медіатизації, що змінюють образ самого суспільства, викликають занепокоєння деяких спеціалістів, особливо в галузі соціально-

політичних наук. Свого часу висловлювалися побоювання, що здійснюються; передбачення Римського клубу про можливість перетворення суспільства в інформаційне, постіндустріальне, технотронне (В.П. Зінченко). В дисертації обгрунтовано, що мова йде про природний процес. Якщо промисловий переворот призвів до індустріального суспільства, то сучасний "інформаційний” переворот сприяє створенню інформаційного суспільства. Але сприймати це треба не як фатальну неминучість, а як процес, зумовлений багатьма обставинами як у нас у країні, так і в світі в цілому. Наступу цивілізації третьої хвилі (А.Тоффлер) може перешкодити війна, економічна розруха або екологічна катастрофа. Завдання соціально-політичних наук - не заперечення перспектив створення інформаційного суспільства, а їх конструктивний аналіз з урахуванням можливих реальностей.

Отже, традиційне розуміння інформатики як теорії інформаційних процесів почало посуватися у бік узагальнення. Сучасна інформатика розвивається як "суміжна" дисципліна, що виникла на стикбві математичних і технічних наук (кібернетики, обчислювальної математики, теорії інформації, системотехніки та ін.) і гуманітарних наук (психології, соціології, теорії соціального управління та ін.). Її головне завдання - Бивчення інформаційних процесів і систем в соціальному середовищі: їх ролі, методів створення механізмів впливу н& людську практику, а також посилення цього впливу за допомогою обчислювальної техніки.

Аналіз розглянутих у першій главі питань свідчить про те, що було б ке досить доцільним зводити конкретно-наукові і методологічні основи інформатики до процесів алгоритмізації. Маючи чітку соціальну спрямованість, інформатика формує свої основи у намірах людини {суспільства), її інтересах і цілях. Більш чітко ця позиція автора простежується у другій главі дисертації "Функціонально-організаційні основи розвитку інформаційних технологій". На основі виявлених нових тенденцій у взаємовідносинах людини - комп'ютера - середовища, аналізу "уроків" АСУ, дослідження гармонізації людино-ма-шпншіх зв'язків у процесі управління в цій главі автором розроблено функціонально-організаційний підхід до аналізу закономірностей розвитку суб'єктно-об'єктних відносин в інформаційно-обчислювальних системах і комунікаціях.

Перший параграф "Принцип канонічної детермінації як основа комунікації людини і комп'ютера" присвячений дослідженню філо-

софськнх пптапь когш'ютерко-іиформашйниг комунікацій яіс соціального явища, що має свої функціональні та естетичні особливості, свою нетрадиційну структуру. Розробка проблеми люлдшо-машпняих комунікацій має кілька підходів: інформаційний, психологічний, філософський. Філософський підхід до комунікації людини і комп'ютера передбачає з'ясування взаємозв’язку людського мислення як продукту суспільного розвитку і "мислення" ЕОМ, визначення можливостей людини і ЕОМ у процесі їх взаємодії, перспектив більш ефективної організації їх взаємовідносин тощо. Організацію взаємодії людини і ЕОМ будемо розглядати як пристосовування ЕОМ до людини і пристосовування людини до ЕОМ, що досягаються шляхом послідовних, поступових наближень.

У дисертації відзначається, що сучасна інформаційна техніка забезпечує не тільки доступ до більш наочної (завдяки різноманітним терміналам) інформації, але й інтерактивний (активний з обох боків), діалоговий характер взаємодії людини з комп’ютерною інформаційною системою. Діалог "людина-ЕОМ" можна розглядати як взаємодію між рішеннями, які приймає людпна і які запрограмовані. З одного боку, це засіб захисту системи від небажаних суб’єктивних факторів і по-гапо обгрунтованих рішень, а з другого - засіб контролю машинної програми людиною. В процесі діалогу людина виступає одпочасно і як об'єкт, що відчуває па собі вплив техпічних засобів, і як суб'єкт, що виступає як основна продуктивна сила і носій певних суспільних відносин.

У результаті цілісного аналізу різноманітних форм і типів комунікацій автор сформулював інформаційно-гносеологічний принцип канонічної детермінації у взаємодії людшш та ЕОМ. У відповідності з цим принципом у системі "людина - ЕОМ - комунікаційне середовище" поведінка суб'єкта і об'єкта, а також взаємодія між ними зумовлюється наперед заданими умовами і нормами функціонування, які виступають як "канон" - необхідні і точно дотримувані форми діяльності. Це, наприклад, формально-логічні можливості, закладені в ЕОМ, визначена мова, відповідні банки та бази даних і знань тощо. При цьому відбувається пристосовування конструктивних і функціональних параметрів техніки до особливостей людини, отже можна вважати: "комп'ютер для нас”. Зазначений принцип не суперечить створенню "гнучких" систем (ГВС, ГАВ, станків з ЧГІУ тощо), впровадження яких сприяє демасифікації (за А.Тоффлером) виробництва.

Виявлення взаємозв'язку людського мислення як продукту суспільного розвитку і "мислення" комп'ютера дозволило зробити висновок про хибність їх абсолютного протиставлення/Адже "мислення" машини не ізольоване від розвитку суспільства, а тісно пов'язане з ним. З'єднуючим ланцюгом тут виступає людина. Створюючи самі машини, а також складаючи "мислячі" програми ЕОМ, людина закладає в них свій соціальний досвід, вплив суспільного середовища тощо. В перспективі "мислення" комп'ютерів буде все більше наближатися до мислення людини, але ніколи воно не стане таким, як у людини. Воно завжди буде тільки доповнювати і підсилювати людське мислення. Важливо відзначити ще дві обставини. По-перше, інформаційно-гносеологічний принцип канонічної детермінації як основа соціо-технологічних комунікацій особливо плідний на базі нових поколінь персональних комп’ютерів. І, по-друге, ефективна організація процесу обробки інформації є важливою передумовою ефективної комунікації людино-машинних систем.

Другий параграф другої глави "Цільове управління складними системами" складається із трьох пунктів, у яких розглядається:

а) інтерсуб'єктивність АСУ і проблема суб'єкта інформатизації;

б) неформалізовані аспекти процесу прийняття рішень;

в) діалектика централізації та децентралізації в управлінні.

Розкриваючи труднощі і протиріччя в управлінні, автор відзначає,

що вихід із них в 70-х роках багато хто з учених і практиків вбачали у створенні на базі ЕОМ автоматизованих систем управління (АСУ) -спочатку окремих підприємств, установ, а потім все більш значних об'єктів і ділянок. В основі АСУ була покладена ідея інтеграції ЕОМ. Проте хоча ця ідея знайшла широкий відгук у вчених і спеціалістів деяких країн (НДР, Болгарія та ін.), фактично ефект від АСУ виявився значно нижчим, ніж передбачалося.

а) У цьому пункті підкреслюється, що в моделях та пояснювальних схемах, залучених для вирішення проблем інформатизації, як правило, відсутні суб'єкти взаємодії "людина - ЕОМ - середовище”. Ця особливість філософських праць виявляє загальну для усієї класичної традиції тенденцію - розглядати інтелектуальну діяльність у формі безсуб'єктних процесів. Як зазначається у дисертації, в АСУ за традицією вбачають лише технічний інструмент модернізації управління. При цьому автоматизується звичайно тільки формальна сторона управління, а неформальна, яка спирається на живу прак-

тику, традиції і досвід, як правило, ігнорується. Точність розпорядження, що регламентує використання АСУ, передбачалася такою, щоб вона не залежала від індивідуальних рис обслуговуючого цю систему суб'єкта, суб'єкт діяльності мав бути масовим. У цьому розумінні ми можемо говорити про інтерсуб’єктивність АСУ, їх знеособлюваність. Проте усе їх цільове призначення в кінцевому підсумку повпппо замикатися на людину. Нехтування цього факту, неявність ефекту "безсуб'єктної інформатизації", на думку дисертанта, стало однією із причин низької ефективності АСУ. Можна стверджувати, що потрібен перехід від стратегії, що визначається формулою "комп'ютери -І- засоби зв'язку", до стратегії "персонал + комп'ютери + засоби зв'язку", в якій вихідною ланкою, "інтелектуальним агентом" є широко освічена і спеціально підготовлена людина.

Автор виходить із того, що активність суб'єкта (користувача, програміста, оператора та ін.) у процесі його взаємодії з ЕОМ - це взаємно прониклива єдність обох її напрямків: практичного і теоретичного. Слід зазначити відносний характер обох цих аспектів, їх зумовленість один одним, а також рівнем суспільної практики в цілому і деякими психологічними моментами, пов'язаними з готовністю до спілкування з ЕОМ. Автор розширює поняття "спілкування", маючи на увазі, що спілкування може здійснюватися також між людиною і комп’ютером. Відбувається це в тих випадках, коли машині приписують цілі, мотиви, іптелект і навіть риси особи. Тоді машина стає ніби суб'єктивованим об'єктом (за М.С.Каганом) або квазісуб'єктом пізнання, і суб’єктивно взаємодія з нею набуває рис спілкування. Поняття "спілкування" набуває при цьому деякого антропоморфного нальоту, яіс поняття "партнер" (ілюзорний суб'єкт) стосовно комп'ютера або "діалог" у зв’язку з взаємодією людини і ЕОМ. Так, поняття "діалог" ніби наперед передбачає рівність його учасників і не розкриває усієї складності відносин людини і ЕОМ. Відносячи взаємовідносини людини і комп’ютера до систем "діалогової взаємодії" лише формально, будемо розглядати людину як єдиного суб'єкта діяльності, як визначальний елемент у системі "людина - ЕОМ - середовище".

У дисертації обгрунтовано підвищення активності суб'єкта інформатизації у випадку використання ним ПЕОМ. Проте пріоритет колективного порівняно з індивідуальним, що панував у тоталітарній ідеології минулих років, негативно вплинув на науково-технічну політику в колишньому Союзі, стримуючи впроваджування ПЕОМ.

Можна стверджувати, що одна ПЕОМ - це по суті водопровідний кран без водопроводу. Тому важливо об'єднати їх у мережі, примножуючи цим індивідуальну активність суб'єктів, для яких ПЕОМ повинні виконувати роль інтелектуальних терміналів.

У реферованій роботі проаналізовано переваги бригадної форми організації праці у виробництві програм. Автор висловлює критичне ставлення до так званого суб'єктивістсько-споживацького підходу, який виявляють деякі керівники, намагаючись замикати на собі усі одержані результати і використовувати їх на власний розсуд. .Володіючи інформацією (банком даних), такі керівники підпорядковують собі людей, ставлять їх у залежність від себе. Висловлено твердження, що із застосовуванням засобів інформатики спостерігається все зростаюче відторгнення людини від виучуваних об'єктів. Це пов'язано не тільки з їх складністю, але й з тим, що людина не здійснює виконавчі дії з об'єктами управління, а маніпулює органами управління. Важливо, щоб у цій ситуації людина зберегла за собою функції справжнього суб'єкта діяльності.

б) Процес управління складними об'єктами увесь, час чергується із свідомою діяльністю людини, яка втручається в його подальший перебіг, змінює критерії, переглядає точку зору і, нарешті, приймає рішення. Взагалі можна сказати, що процес прийняття рішень складається із чотирьох інтерактивних процесів: засвоєння інформації, оцінки, дії та зворотнього зв'язку (навчання). Підкреслено, що слід розрізняти структуровані та неструктуровані рішення.

Людино-машинна система прийняття рішень нині є не тільки фактом, а й серйозною науковою і соціальною проблемою. Суть проблеми в тому, щоб прийняте рішення, що є властивістю усієї системи і її головною цільовою функцією, залишалося б одночасно прерогативою людини. Методологічний аналіз процесу вирішення завдань з використанням експертних систем (ЕС) дав можливість виявити відмінності у прийнятті рішень людиною і ЕС, зробити висновок про те, наскільки більш складним є процес прийняття рішень людьми. Це стосується насамперед вибору стратегії розв’язання проблеми: більшість сучасних ЕС використовують лише одну стратегію вирішення даної проблеми, а людина звичайно - кілька стратегій, причому такі, що залежать від вхідних даних. У той же час для підвищення ефективності прийняття рішень людиною необхідно використовувати такі переваги ЕОМ, як швидкість і точність обчислень, відсутність стресів та ло-

гічних помилок.

Розкривається роль систем забезпечення прийняття рішень (СЗПР), відомих за кордоном як DSS (Decision support systems). Це системи, що використовують ЕОМ для надання допомоги керівникам у прийнятті рішень при розв'язанні напівструктуроваїгах завдань. По суті EC і СЗПР, не дивлячись на деякі відмінності між собою, переслідують загальну мету - підтримку діяльності, пов'язаної з прийняттям рішень за допомогою ЕОМ, і можливість комбінації суб'єктивних і об'єктивних елементів (особиста думка того, хто приймає рішення, і результат обробки). Висловлено припущення, що EC і СЗПР можуть інтегруватися як дві системи, що доповнюють одна одну. '

Інформатизація дає нам спрощення, систематизацію і можливість зняти невизначеність. Проте вона не знімає з людини відповідальності за рішення. До того ж можна стверджувати, що відповідальність програміста - формальна, а відповідальність користувача - змістовна. Спроба людини розділити відповідальність із машиною виглядає, принаймні, несерйозно. Звертається увага на те, що в процесі управління складними об'єктами людині доводиться довіряти ЕОМ (по суті, довіряти самому собі та своїм колегам) у добре відпрацьованих ситуаціях, там, де помилка ЕОМ не здатна викликати непоправні наслідки. І все ж "ризик помилок" завжди є, Завдання людини - звести його до мінімуму, створюючи надійні автоматичні системи упразлін-пя. При цьому дисертант виходить з того, що повинен здійснюватись: взаємний контроль дій людини і коми ютерс .

в) Складність керованих систем сягнула такої відмітки, гоо централціоиане управління ними стає неможливим через величезний потік інформації, необхідної для прийняття рішень з усі:-: питань управління. Ще в <10-і роки фон Нейман висловив гіпотезу про поріг складності. Ця гіпотеза до нього часу ще недосить усвідомлена нами з філософських позицій. Труднощі, які виявилися в останні роки у створенні інтегрованих АСУ (їх мереж), певно, виразили якоюсь мірою паблпжешш до "порогу складності" фон Неймана. Причому, складність ця проявлялася подвійно: у самому створенні ЗДАС (загальнодержавної автоматизованої системи) як об'єднанні різних АСУ і обчислювальних центрів через мережі зв'язку, передачі даних і т.ін., а також у розумінні тих рішень, які приймає ЕОМ, що включена до системи управління. Аналізуючи ідею ЗДАС і спроби її реалізації, автор доходить висновку, що здійснення цієї ідеї у масштабах колишнього СРСР

було вельми проблематичним (враховуючи різні причини: непідготовленість соціокультурного середовища, виникнення у принципі нездоланного рівня складності та ін.). Проте звідси не випливає, що в процесі інформатизації суспільства не треба прагнути до створення інтегрованих інформаційно-обчислювальних систем різних рівнів.

У дисертації показано, що автоматизація управління складними системами повинна спиратися на діалектику централізованого управління системами і децентралізованого (самостійного, автономного) управління їх периферійними підсистемами. Автор вважає, що хоч централізація і передбачає більш високу продуктивність інформаційних технологій, але вона дає менше для розвитку особистості, оскільки людина при цьому має зменшені можливості брати участь у прийнятті рішень. Інформаційна децентралізація (об'єктивною передумовою якої є впровадження персональних комп'ютерів, міні-ЕОМ, мікропроцесорної техніки) має більш позитивно впливати на людину, спонукаючи її до більшої активності та самостійності мислення.

У третьому параграфі другої глави "Методологічні парадокси створення ефективних інформаційних мереж", розкриваючи функції інформаційних мереж як важливих структурно-організаційних елементів HIT, автор виявляє три основні "методологічні парадокси" їх побудови:

а) Парадокс нерозпаралелювання суб'єктно-об'єктних відносин. Практика інформатизації відкриває один з ефективних шляхів збільшення продуктивності ЕОМ, а саме реалізацію нових архітектурних рішень і принципів організації обчислень. В основі цього підходу лежить принцип паралелізму. Він є основою розробки і створення багатомашинних і багатопроцесорних обчислювальних систем, а також обробки потоків команд і даних. Цей принцип забезпечує високу ефективність систем, у яких алгоритм допускає глибоке розпарале-лювання завдань з одночасним виконанням однакових команд. Коріння розвитку принципів багатопроцесорної організації автор знаходить у надрах аналогової обчислювальної техніки, в принципах аналогових обчислень. Розпаралелювання має місце як стосовно самої обчислювальної техніки, так і стосовно інформаційних потоків. Однак у соціальній сфері розпаралелювання не діє, бо об'єкт пізнання без суб'єкта не існує.

б) Парадокс організаційно-функціональної несумісності. Як відомо, модульний підхід (модуляризація) відповідає (або є прямим наслідком)

деісомпозпції завдань (процедур, операцій) в системному аналізові із урахуванням можливостей подальшого синтезу (композиції, інтеграції). Програмні модулі можуть реалізувати безліч функцій. Але не треба забувати, що мова йде про технологію програмування, головною метою якої є реалізація оптимальної стратегії і тактики створення програмних одиниць. Проте функції ІТ принципово інші -оптимізація інформаційних процесів, тобто основний інтерес полягає у їх використанні. Для подолання наявного протиріччя програмні модулі слід організувати таким чином, щоб вони змогли реалізувати інформаційні процеси у відповідності зі сформульованими щодо них вимогами. Зазначено, що основна характеристика програмних модулів, що реалізують інформаційні процеси, - здатність взаємодіяти із зовнішнім середовищем. Звідси випливає, що саме тут можливий розлад модулів через їх нестиковку.

в) Парадокс "утрати цілісності" технологічного ланцюжка інформаційної бази управління. Звертається увага на те, що нова техніка переробки інформації і трансляції уможливлює гнучкі форми організації управління. На відміну від робочого місця тейлорівського типу, розділеного на частини і жорстко ритмізованого, виникає можливість створення змістовно насичених роботах місць, на яких виникає більше розмаїття. Це, наприклад, система АРМ, яка повинна бути відкритою, гнучкою і пристосованою до постійного розвитку і самовдосконалення. Такі спморптмізозані робочі місця, ЕС, АІС та ін., до того ж і сам об'єкт управління, який постійно "дрижить", бо є інформаційним по своїй суті, вносять деяку невизначеність, нестабільність у технологічний ланцюжок управління, ’ порушують" її цілісність. Випикає необхідність постійної кореляції різних ситуацій, оскільки має бути забезпечене виконання основних функцій системою незалежно від впливу на неї внутрішніх і зовнішніх збурюючих факторів. Роботу людини необхідно організувати таким чином, щоб зберегти її активність при управлінні перебігом розв'язання завдань, надавати їй певну міру свободи при виборі того чи іншого способу виконання завдання, тобто зробити роботу людини по можливості різнобічною і творчою. Це дозволяє поєднувати формально-логічні можливості, закладені в ЕОМ, з інтуїцією, досвідом і здоровим глуздом людини.

Здійснений аналіз функціонально-організаційних основ розвитку інформаційних технологій дозволяє встановити принцип віртуаль-ності інформаційних значень і змісту в складних комунікаційних

мережах. Його зміст виявляється в тому, що в межах канонічних форм детермінації діяльності поведінка суб'єкта може реалізовуватися поліваріантно, при цьому інформаційні значення і зміст можуть варіюватися в залежності від мети, завдань і навіть суб’єктивних (естетичних та логічних) переваг користувача.

Для ефективної організації функціонування інформаційно-обчислювальних систем необхідний, так би мовити, "зустрічний рух": з одного боку - пристосовування конструктивних і функціональних параметрів техніки до особливостей людини, а з другого - зміну організаційних структур самого соціокультурного середовища, куди впроваджується техніка, тобто пристосовування людини до можливостей техніки. Такий підхід, визначений формулою "комп'ютер - для нас, а ми - для комп'ютера”, підкреслює новий тип людино-машинної взаємодії, не відомий іншим, неінформаційним технологіям і традиційним виробництвам. Можна стверджувати, що основи інформатики розкриваються у тій мірі, у якій суб'єкт дійсно володіє об’єктом і об’єкт дійсно опановується суб’єктом. Основа інформатики - в суб'єкті і об'єкті, узятих разом. Це стверджує інтегративний зв'язок її методологічних і соціокультурних основ, про що йтиме мова у третій главі.

Третя глава - "Соціокультурні основи і форми організаційно-комунікаційного прогресу". В ній розроблено і обгрунтовано методо-лого-гносеологічний принцип соціокультурної пріоритетності у розвитку інформатизації виробництва, освіти, науки, а також сформульовано принцип організаційно-комунікаційного прогресу, розкрито його зміст.

У першому параграфі "Інформаційні технології як елемент розвитку продуктивних сил” розкривається основний зміст ІТ як необхідних елементів оновлення сучасних продуктивних сил суспільства й інтенсифікації виробництва. У зв’язку з цим важливо мати на увазі, що ІТ є продуктивною силою і феноменом культури тільки в нерозривному зв'язку із суспільно-історичною практикою.

У дисертації відзначається, що використання ЕОМ як нових засобів виробництва, що як "органи людського мозку" можуть виконувати "розумові" операції, які раніше були прерогативою лише людини, природно веде до зміни самої людини як головної продуктивної сили, її соціального місця і ролі у виробництві. В новій технологічній системі людина виходить із безпосереднього процесу виробництва і, як вважав К.Маркс, замість того, щоб бути головним агентом процесу

виробництва, стає поряд із ним, виконує функції регулювання і контролю процесу в цілому. Вихід індивіда за межі матеріального виробництва означає виникнення нової, самостійної сфери діяльності, у якій діють власні закономірності і яка стає в цих умовах провідною, - сфери, як ми сьогодні визначаємо, інтелектуального інформаційного виробництва. Відбувається великомасштабна матеріалізація усіх видів знання, які перетворюються у ключовий компонент продуктивних сил. Афоризм Ф.Бекона "Знання - сила" в інформаційному суспільстві наповнюється цілком адекватним змістом.

Інформаційні технології як елемент продуктивних сил виявляються, власне кажучи, у поєднанні науки і технології: теоретизації технології,, з одного боку, і технологізації розвитку та впровадження науки - з другого. Обгрунтовується неправомірність у сучасних умовах традиційного поділу соціальної сфери на сфери матеріального і духовного виробництва. ІІова якість продуктивних сил, необхідна для розбудови майбутнього суспільства, полягає в пріоритетній ролі інтелектуального виробництва над матеріальним і витісненні загальною науковою працею жорстко пов'язаної з характеристиками часу і місця безпосередньої праці. Саме такі продуктивні сили, що беруть на озброєння таї: звану "тонку" матерію, очевидно, характеризують інформаційне суспільство. При цьому, на думку дисертанта, виробляється об'єктивний, шо відповідає реальному станові речей, підхід до статусу розумової праці, а інтелігенція заіімас одне із ключові?:: місць у складі продуктивних сил суспільства.

Досліджуються основні проблеми, що виникають у зв'язку із зміною змісту і характеру праці, появою нових q>opм її організації, викликаною впровадженням ІТ у соціальні середовища, а саме: звуження змісту або суті праці, тенденції до дискваліфікації, пов'язані з передачею функцій людини техніці, зміна співвідношення між фізичними і розумовими елементами праці, децентралізація і демасифікація виробництва, поява надомництва як нової форми трудової діяльності. Звертається увага на те, що інформатизація увесь час веде до су переч-

- ностей між існуючою і соціально необхідною структурою працюючих, аналізується проблема технологічного безробіття. Підкреслюється, шо сьогодні у нас мають місце серйозні збитки як наслідок уповільнених темпів переходу на нову техніку і нові принципи технології, обгрунтовується необхідність оновлення сучасних продуктивних сил нашого суспільства на базі ПІТ.

4

Дослідження соціальної ролі ІТ, їх культурного значення набули конкретного характеру обговорення можливих стратегій інформатизації, причому не тільки виробництва, але й інших сфер. Цьому присвячено другий параграф третьої глави "Соціокультурні стратегії розвитку інформатизації наукових досліджень і освіти". Відзначаючи ту обставину, що сучасна техніка стала невід’ємною складовою частиною нашої матеріальної, а опосередковано також і духовної культури, автор розкриває неоднозначність соціокультурної детермінації техніки та ІТ. Оскільки і знання, і технічні засоби є продуктами діяльності людини як соціального індивіда, безперечною є їх соціокультурна детермінація. Однак слід враховувати те, що в усіляких знаннях і діяльності завжди є якісь інваріанти, тобто дещо постійне, незмінне, що не залежить від будь-яких соціальних обставин (наприклад, результати експериментів в однакових умовах, математичні та хімічні формули тощо). Ці інваріанти можна відтворювати і копіювати в різшіх культурах. Інакше неможливим був би розвиток науки як міжнаціонального явища.

Аналізуючи спроби реалізації ідеї комгіютерно'і грамотності в колишньому СРСР, автор розкриває світоглядне значення учбового курсу інформатики і роль ігральної компоненти у процесі спілкування з ПЕОМ, висловлює критичні судження щодо тези про загальну комп’ютерну грамотність, виявляє негативні наслідки від надмірного захоплення комп’ютерами. Амбівалентність процесів інформатизації вимагає від людини більше "повноти людяного", підвищення її інтелектуального і гуманістичного потенціалу. В дисертації висувається теза про формування особливої інформаційної культури, що виступає як система матеріальних і духовних засобів забезпечення єдності і гармонії у взаємовідносинах людини, суспільства та інформаційного середовища.

Стратегії інформатизації наукових досліджень направлені на розробку нових підходів до засобів організації обчислень і принципів побудови машин. У дисертації аналізуються методи об'єктно-орієнто-ваного програмування, що є альтернативними традиційним методам, у яких розробка програмного забезпечення здійснювалася за допомогою мов ГОГП’КАМ, СОВОЬ або РАБКАЬ. Новий підхід пов'язаний з відмовою від традиційної моделі машини фон Неймана і з зверненням до нової структури ЕОМ, що забезпечує високу паралельність обробки. Об'єктно-орієнтованими мовами є, перш за все, мови АБА,

MODULA і Smalltalk.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що інформатизація стає глобальною проблемою сучасності. Відбувається розповсюдження інформаційно-обчислювальної техніки у всьому світі, що веде до нівелювання історично зрослих, культурних особливостей. У цих умовах інформатизація набуває рис загально людяного і інтернаціонального значення. На наш погляд, у цивілізованому суспільстві заміна людипи технікою на шкідливих і небезпечних роботах передбачає перш за все соціальну мету. Таким чином вибір стратегії інформатизації має своєю передумовою принцип соціокультурної пріоритетності, суть якого полягає в тому, що усі виникаючі при цьому проблеми слід вирішувати з урахуванням мети, потреб і можливостей людини.

На базі інформаційно-обчислювальної техніки і технології розвиваються і удосконалюються методи наукових досліджень. Усе успішніше заявляє про себе нова методологія наукового пізнання, що грунтується на обчислювальному експерименті, або математичному моделюванні на ЕОМ. Про це йде мова у третьому параграфі третьої глави "Еволюція методу математичного моделювання у прогресі інформатизації суспільства”. Якщо спочатку цей метод активно використовувався для вивчення неживої природи, потім - біологічних процесів, то зараз акцент у модельному пізнанні робиться на соціальну форму руху матерії. Це узгоджується з основним призначенням інформатики

- вирішувати проблеми обробки інформації системами, що функціонують у певному соціальному середовищі. Використання методу математичного моделювання сприяє раціоналізації прийняття рішень, бо вибір того чи іншого рішення - це в кінцевому підсумку вибір тієї чи іншої моделі досліджуваного явища.

Дисертантом виявлено кілька типів моделей, застосовуваних в інформатиці, і зроблено їх аналіз. По-перше, це звичайні логіко-мате-матичні з)іакові моделі, у яких фіксується залежність вихідних параметрів від вхідних. При цьому математичне моделювання реалізується, в основному, як машинний (обчислювальний, математичний) експеримент. По-друге, не інформаційні моделі, які характеризують об'єкт у статиці, його вихідні позиції. Інформаційні моделі є основою створення логіко-математичних знакових моделей. Створення інформаційних моделей різних рівнів - важлива умова формування ефективного інформаційного середовища.

Розглянуті вище два типи моделей широко застосовуються у різних конкретних науках. Проте специфіка досліджуваних інформатикою явищ (їх соціокультурна природа) накладає свій відбиток на методику їх пізнання. Для математизації соціокультурних систем потрібні методи, де точність не є чимось абсолютно необхідним, і використовується методологічна схема, що припускає нечіткі і часткові знання. У цьому зв’язку є актуальною розробка методологічних проблем моделювання з використанням нечіткої логіки, нечітких множин (fuzzu sets) (Л.Заде, А.Коффман та ін.). Це сприяє створенню специфічних для інформатики моделей предметної сфери, інакше кажучи, моделей "бачення" машиною об'єктивної дійсності. Такі моделі, не відхиляючи звичайні математичні, відрізняються від останніх своєю узагальненістю, інтегрованістю, більшою кількістю рівнів. Вони включають в себе різноманітні рівні абстрагування реальної дійсності і передаються як за допомогою формальних математичних засобів, так і неформальних, якісних (наприклад, за допомогою звичайної природної мови, щоправда, досить обмеженої, яку "сприймає” машина). Розробка моделей предметної сфери, загальних принципів їх створення і обчислювальних методів їх дослідження на комп'ютерах становить банк знань, стан якого можна розглядати як важливий показник на-укоЕо-технічного потенціалу країни.

Ефективність організації людино-машинних систем повинна грунтуватися на розробці і використанні ідеалізованих ситуацій - ситуативних моделей, адекватних майбутнім реальним ситуаціям. Ось чому серед моделей інформатики слід враховувати моделі людино-машинної взаємодії, а також моделі поведінки людини-оператора, складені із сценарію, правил і інструментального забезпечення. Дослідження поведінки передбачає вивчення мислення, пам’яті, а значить логічний аналіз евристичної діяльності інтелекту на основі певних конструктивних семантик, що відповідають багатьом видам середовищ. На цьому шляху аналіз процесів мислення приводить до концепції "внутрішніх моделей зовнішнього світу". Необхідно (як це випливає із принципу віртуальності інформаційних значень і змісту) приводити моделі у відповідність з індивідуальними особливостями оператора. Оператор має свої власні "внутрішні моделі" як процесу, яким він керує, так і відповідних входів із зовнішнього середовища, і він спирається на ці моделі, коли йому необхідно щось заздалегідь спла-

- ЗО -

нувати або передбачити. Моделі допомагають зрозуміти і передбачити дії людини стосовно прийняття рішень. Моделювання рішень, відоме за кордоном як DSIM (Decision Simulation), є результатом об'єднання можливостей традиційних СОПР, дослідження операцій та статистик, управління базами даних і штучного інтелекту (ШІ).

У четвертому параграфі третьої глави “Інтелектуальні системи як соціокультурний ідеал розвитку інформаційних технологій" розкривається зміст таких понять, як "інтелектуальні системи", "колективний розум", а також досліджується ціннісно-регулятивна функція операційних систем (і терміналів) у розвитку інформаційних систем. Часто інтелектуальні системи (ІС) розглядають як такі утворення, в яких сполучаються якості використання засобів із можливостями інтелекту спеціалістів (І.С.Ладенко). Це системи, які само-організуються і самопрограмуються. Таке розуміння ІС, на нашу думку, є узагальненим і може завжди застосовуватися щодо людино-машин-них систем.

Більш вузьке розуміння ІС в інформатиці (а йому, на наш погляд, належить майбутнє) - це EC і СЗПР, що використовують засоби ШІ. ШІ, EC і СЗПР - системи, яким притаманна загальна мета - наблизитися до можливостей людського (природного) інтелекту. Ці системи грунтуються на технології, запропонованій для комп'ютерів 5-го покоління. Комп'ютерні системи 5-го покоління повинні використовувати бази знань як основу обробки, починаючи із вхідних даних, представлених мовою, зображеннями або образами, і далі - до розуміння цих вхідних даних, синтезу і виконання заснованих на них програм і генерації відповідей. Ці бази знань будуть включати знання мов, зображень і предметних сфер, а також знання про механізм і передачі даних машинної системи.

Інтелектуальні експертні системи, що використовують спеціальні знання для розв'язання складних проблем у спеціальних сферах, є ключовим продуктом комп'ютерів 5-го покоління. Ці експертні системи включають до свого складу модулі організованих знань, які підтримують розв’язання складних проблем. Проектування інтелектуальної СЗПР, яка імітує можливості моделювання людини-експерта, є новим напрямком розробки програмного забезпечення СЗПР. Реалізація такої системи потребує ефективного оперування знаннями моделювання процесу прийняття рішень. При цьому успішно "спрацьовує" метод композиції систем: СЗПР можуть бути створені нібито із

блоків "знань”, де кожний блок володіє певними знаннями для розв'язання своєї проблеми. Конфігурація блоків знань формує функціонуючу СЗПР. У свою чергу, таке функціонування СЗПР може бути використане як "будівельні” блоки для складніших систем. Отже, "машина СЗПР" становитиме собою таку ж цінність, як сьогоднішні обчислювальні пакети.

При характеристиці "колективного розуму" як інтелектуального потенціалу суспільства досліджується його взаємозв’язок із природним і штучним інтелектом. Колективний інтелект тим багатший, чим багатші інформаційні зв'язки, ресурси. Слід враховувати, що в новій парадигмі наукової діяльності, що відповідає так званій постнекла-сичній методології (В.С.Стьопін), знання про об'єкт співвідносяться не тільки із засобами, але і з ціннісно-цільовими структурами діяльності.

У кінці глави сформульовано принцип організаційно-комунікаційного прогресу, суть якого полягає в тому, що "мірою" і "нормою" оцінки прогресу у розвитку інформатизації суспільства є не тільки і не стільки технічне оновлення інформаційних систем, як це прийнято вважати традиційно, скільки соціальні критерії ефективної і гармонічної взаємодії в системі "людина - ЕОМ - комунікаційне середовище”. Оскільки гуманістичні орієнтири стають вихідними у визначенні стратегії наукового пошуку, реалізація програми інформатизації в Україні повинна здійснюватися під кутом зору гуманістичних цінностей і вирішення глобальних проблем.

У висновках зроблено підсумки проведеного дослідження, сформульовані деякі перспективи подальшої розробки проблеми.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях автора:

1. До питання про суть модельного експерименту //Філософські проблеми сучасного природознавства.- Київ, 1973.- Вип. 32.- С. 17-

25.

2. Деякі методологічні проблеми математичного моделювання //Вісн. Харк. ун-ту,- Харьків, 1973.- Вип. 9.- №101.- С. 13-19.

3. Модель как средство повышения наглядности в обучении //Актуальные вопросы методики преподавания философских дисциплин: Тез.- Харьков, 1978.- С. 114-117.

4. К вопросу об отношении человек - ЭВМ // Вестн. Харьк. ун-та.-Харьков, 1979.- Вып. 13.- №181.- С. 75-8В.

5. Творчество и проблема искусственного интеллекта // Диалектика научного и технического творчества: Тез. докл. и сообщений.-Обнинск, 1982.- С. 183-184.

6. Zur Einheit von Sinnlichem und Rationalem in der mathema -tischen Erkenntnis // Informationsbulletin "Aus dem philosophischen Leben der DDR." - Berlin, 1983.- Jahrgang 19. Helf 3.2.- S. 25.

7. Der Mensch im System der Informationsverarbeitung // IV Wis-senschaftliches Kolloquium zur Organisation der Informationsverarbeitung "Information, Organisation und Informationstechnologie". Kurzfassungen.- Berlin, 1983. - S. 22.

8. Человек и компьютер //Философско-методологические и социальные проблемы технических знаний и научно-технического прогресса: Тез. обл. науч. конф.- Харьков, 1984,- С. 72-73.

9. О единстве чувственного и логического в математическом познании // Вестн. Харьк. ун-та.- Харьков, 1984,- №261,- С. 48-56.

10. Методические указания к спецкурсу "Философские вопросы математического моделирования (для студентов университета)".- Харьков, 1985.- 28 с.

11.0 развитии научных методов на базе автоматизированной обработки информации // Взаимосвязь методологии и методов специальных наук: Тез. докл. и выступлений.- Москва-Обнинск, 1985.- С. 184-186.

12. До питания про предмет шформатики // Фъчософська думка.-Ки1в, 1987.- №4.- С. 11-16.

13. Информатика в нашей жизни.- Киев: Общество "Знание" УССР, 1987.- 48 с. (Сер. 8 "Новое в науке, технике, производстве", №8).

14. Моделирование и информатика // ГУ Междунар. симпозиум по методологии математического моделирования: Резюме докладов.-Варна, 1988.- С. 39-41.

15. Диалектика человеко-машинных систем в процессе принятия решений // IV Междунар. симпозиум по методологии математического моделирования: Резюме докладов.- Варна, 1988.- С. 148-150.

16. Проблемы методологии студенческого самоуправления на базе информационных технологий // Тез. докл. регионального науч.-техн. семинара "Развитие самоуправления на предприятиях и в учебных заведениях".- Калинин, 1989,- Ч. II. С. 92-94 (в соавт.).

17. О роли организации управления в процессе информатизации общества //Науч.-техн. конф. "Проблемное развитие АСУ и информационных услуг в новых условиях хозяйствования”: Тез. докл.-Душанбе, 1989.- Ч. I.- С. 37-38.

18. Задачи информатизации общества // Особенности современной социальной картины мира: Тез. докл. и сообщений.- Москва-Обнинск, 1990.- С. 173-175.

19. Проблема інформатизації суспільства і колективний розум. // Вісн. АН УРСР.- Київ, 1990.- №4.- С. 34-36.

. 20. Экспертные системы как модели знаний // V Междунар. симпозиум по методологии математического моделирования: Резюме докладов,- Варна, 1990.- Ч. I.- С. 335-337.

21. Информатизация общества как социокультурная проблема // Междунар. симпозиум "Космос, цивилизация, гуманистические ценности": Тез. докл.- Казанлык (НРБ), 1990,- С. 76-79.

22. Развитие информатики и проблемы организации // Философские проблемы современного естествознания.- Киев, 1990,- Вып. 73.-

С. 66-72.

23. Информация и организация // Информатика и науковедение: Тез. докл. ко II Всесоюз. науч. конф,- Тамбов, 1991.- С.35-37.

24. О влиянии информационных технологий на культурное развитие человека // Наука и культура: гуманистический аспект: Тема-тич. сб. науч. тр. / Кол. авторов под рук. проф. І.З.Цехмистро.- Харьков: ХГУ, 1991.- С. 115-124.

25. Організація процесу навчання в умовах інформатизації суспільства // Філософські проблеми сучасного природознавства.- Київ, 1992.- №78.- С. 91-96.

26. Информатика как средство управления сложными системами // Вестн. Харьк. ун-та.- Харьков, 1992.- №373.- С. 47-56.

27. Человек в мире информатики.- М.: Радио и связь, 1992,- 112с.