автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Межвоенная украинская эмиграция в Европу как историческое и социально-политическое явление (1918-1939 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Межвоенная украинская эмиграция в Европу как историческое и социально-политическое явление (1918-1939 гг.)"

Г Б од

7 тл,; '.СШЩЮНАЛЬНА АКАДЕМЫ НАУК УКРА1НИ

' " '"Институт украшсъко! археографл

На правах рукопису

ТРОШСЬКЙ. Валодшлир Павлович

МШВОСННА УКРАШСЬКА ВЛ1ГРАД1Я В СВРОШ ' ЯК 1СТОРЙЧНЕ I СОЦ1АЛЬНО-ПОЛ1таЧНЕ ЯЗИЩЕ /1918-1939 рр./

Сзегйалыисть - 07.00.СБ - Всесзхтня 1сторхя

Автореферат

дисертацп на здобуття наукозого стуг.еня доктора хс.т6ричких наук

Ки1в - 1994

Дисертацхев е рукопис

Робота виконана у вхддШ дослгдкекнк укра!нсько! • дхаспори 1нстгтуту соцхалогх! HAH Укра!як

0фхц1Йй1 опояенти:

хноземний член КАН Укра!ад, професор Ii арку сь В.З.

доктор хсторичних наук, професор Макар ЮЛ. - ■

доктор 1сторичя2х наук Потульнщький В.А. Провхдна органгзаахя - Укра!нський деркавкий педагопчний

ун1верситет iк. К.Драгоманова

Захист вхдбудеться *Л?Л Itlfif-i-P I9S4 р. оГ// годин! на зас1данн1"опец1ал1зовано1 вчейо! рада Д.01.43.01 в 1нститут1 укра!нсько! apxeorpa$ii HAH Укрз1ки за адресов: 254050, Küib-53, вул. Пугачова,. 12/2.

3 дисертащею мскна ознайомитися у б:бл1отец1 1нституту укра!ксько1 археограф:! HAH Укра!як

Автореферат розхсланий "V£" /Ъ^П^нЛ I9S4 р..

Вчений секретар спецхал1зовано1 ради кандидат хсторичних наук

Тоийчуг. O.E.

I. Загеадна тарактеряотика роботя

В мирокому зяачеяях актуальность темя даяого досл1дкеяяя эумовлюеться передовым потребов вхдтвореяяя цхлхсно! ícTopil ухра1яського етяосу. Як bííomo, проблема укра!нсько! cthÍ4hoctí не обыежуеться хсторичнгкк та географ:чними рамками Укра1н*. На-СЛ1ДКОМ складнжх i яеоднозяачявх процесхв розвятку украТяського етяосу, вхдсутяост! достатяього ступеяя floro вяутрхияьо! коясо-Л1дазп1, впливу зовнхшяхх факторхв було те, ао зяа<ш маси ук-paíHuiB час вхд часу змувен1 буля покндати рхдя1 3eiai 1 емхг-рувати за кордон.

Прияагхдно зазяачкмо, що в saiexRocri вхд прмчжя, якх по-роджують eMirpaxxxn, вона бувае двог осяовниг thbíb: екояомхчясю /заро01тчанською/ та псиптичною. На вхдмхяу вхд добров1льноТ за _ cboIm характером екояошчяо! емхграцН, псштнчна здхйсягеться, ** як правило, прямусово - П1Д тиском деркавя, правлячого режиму, окупацхйно! "владя тово. Разом з тим, х еконсиична, i полхтнчна емхграцИ - результат свхдомого внбору людияи. üiirpani! розрхз-яяють.також за ыльыста лгде'й, яо виТжджагть з дано! кра!нк. Коли йдеться про десяти i cothí тисяч, такх eMirpauil пхдпа-хавть пхд категорхв масових.

Для укра!ясько! ладное« булж характеряг обидва тжпж eMirpauil. В одних випадаах ви1зд за кордон з метаю пос«йяого чи тимчасового проживания здхйсееввдся через ek0h0mí4hi причини, в íhhhx - через полхтичя^ Бувало I так, «о екояомхчна та полхяч-яа eMirpanil взасмяо доповнввали одна одну.

Акдеятугчи увах?, з огляду на коятеяст обраяого дослхджек-яя, яа поитичнхй украГяськхй емгграшI, небезынтересно зауваж«-и, «о II родов^ професор Укра1яськото в1льяого уяхверситету /УВУ/ в Празх С.Нармний виводив ее з князя Святослава, який^аму-венкй був tí кап в Угориияу 4 знайшов co6í смерть у Карпатах-1. . 1ле явно яавхть не будемо так далеко заглиблгватись у мияуле, не-оданяно мусимо згадатж про так зваяу мазепияську ем1грагпю. 15 провхднх fiiHni П. i Г.Орлики, А.Войяарозський, Г.Герцик та хн. пхсля порази Карда ХП i Мазепи П1Д Полтавою 1709 р. продовхжлж

1 Наргхякй С. Укра1нська еы5грац1я. Культурна праця укра!ясько1 eMirpacil mí* двома свхтовими вхйнами. 4.1. - Прага. - 1942. - С. ."9.

подхтнчну дхяльнхсгь за кордоном - в Туреччия:, Франц!I, ШвецП i Подык. Ця Д1яльн1сть тривала ах до середжяи 18 ст. 3 псштнч-них мотивхв покинула piini зе»ш й частила запорозьккх козакхв /близько 10 THcv'nicjfl зяидення Катериною II Запорозько! Ci4i у 1775 р. Вони переселились на територхю 0смаясько1 iwnepil, де в . raputi р1чки Дунай заскували Задунайську Ci4, ко прогснуваяа до 1828 р.

Не тхльки культурно-просвхтяицький, а й полхтичнкй характер нала д1®гьн1сть у Яеневх та Bi,wri у 1870-1880-их рр. груш емхг-рант1в з Наддн1пряясько1 Укра1ни на чол1 з М.Драгомановим.

На початку 20 ст. ряд укра1нсысях псштичннх ем1граятхв з Pocil - Д.Аятонович, В.Виняиченко, е. i К.Гоя1цияськх, n.Kani-вець, М.Мелеяевський, С.Петлгра, П.Понятенко, М.Пори, М.Русов, В.Степанкхвський, М.Ткаченко, И.Троцышй, Б.Ярошевський та iE. -обрали Mi сцен осхдку заххдях укра!вськх 3ewii як базу для закор-дояяо! д1яльяост{ яовостворено1 Ревалпийно! укра!нсько1 napiil^. 3 вЕбухом у Poci! револш!! 1905 р. вони одержали моалив1сть повернутою до Надднхпрянсько1 Укра1нЕ. Та невдовзЬ поразка револв-BÜ вислнкаланову под1мчну e*irpaai» укра!нцхв з Росхйсько! -хм-nepi!. Серед емхгрантхв цього перходу опинились, зокрема, I.Донцов, В.Дорошенко, АДук, М.Залхзяял, Ф.Королхв, Л.Юркевич, котрх nepelxara здебхльшого в Галичику або до В¿дня2.

Bei вице иазвая1 пештичях euirpaaxl залшпиди по coöi слхд в укра1нськоыу н азональному pyci. иднах hi за кхлькхств втягну-тех в емхграцт людей, кх за пкротою представяицтва в sie грока-дянетва вхд р!зяих укра1ясыс*х земель, Я1 за наслХдкамж перебу-ваяяя за кордоном вони, безперечво, не мокуть зрхвяятись з укра-1нськос псиитичнсс емхградхех), ко !! породила поразка нашояаль-но-визвольно! боротьби в УкраШ 1917-20 рр. 3 цх ев пештичнею eMirpaaie® був иов'язанай виххд за кордон десяткхв тисяч найак-тжвн1ших учасяикхв под1в I9I7-2U рр. - кер1вяих дхяч1в Центрально! Ради, Гетьмансько1 держава, Директор:! 7HP i Заххдаоукра!я-сько!. Народно! Республ1ки /ЗУНР/; воякхв обох укра!нськхх apniä;

1 Стяг Д. Периа укра!нська полхтичяа енгграцхя // Календар "Про-видгяяя" на 1947 р. - Ф1ладельф1я. - С. 59-63.

2 йцмиопедхя Укра!ноэнавства. Словяихова частила. Т. 2. - Парт - Нью-Йорк. - 1955. - С. 630.

жбовхив державного аларату; зяачяо! частияи членства тод1тн1Х ¡хтичяих паркй; представяикхв яауково! х культурно! !ятелхгеа-тощо.

Розпорогшвшнсь по багагьох краГяах бвропи, вхдчуваючг яестат-й трудяощг повсякдеяного життя, украТяськх емIгранта, проте, перегворились в безлику лпдську масу. Вояи виявили достатнх гтртя! сми для самооргаяхзацх!, а вхдтак для збереження себе частияи укра!нського етносу, вШрваяо!- внаслхдок вказаяо! ви-причини вхд його ядра. Цьоку сприяла Д1яльн1сть створеяих ен1г-}таки в »пенях 1хяього скупченяя числеяяих громадських.х куль-ряо-освхтяхх устаяов. Великим досягяеяяям стало засяуваяяя, зок-ла в Чехословаччия1, к1лькох украхнсышх виших учбових заяладхв зауково-досупдяих хнститугий. ^

На особливу увагу заслуговуе те, що найсвхдошшх кола з-по-к емхгрант1в х в уыовах зарубхжжя не пришшилк пол1тичяо1 дхя-ностх, спряыовано! яа в1дроджзняя укра!ясько1 державное«. Така яльн1сть зд:йснпвалась зяову ж таки в органгзованих формах, якя-с-ха;// екзильях уряди УНР I /яетривало/ ЗУНР, а такс® перефорио-ях й бхльшою чи ыеншою М1роо модиф1ковая1 старх /во вели евхй довхд ще з Украхни/ чи створея1 новх парпйях угруловаяяя. По-тична праця складала для ше! частияи укра!нських емхгрантхв ловну «ету 1хяього перебувайня за кордоном, котре розглядахось тимчасове, що неодмхяно мусить зм1яитись 1хя1ы поверяеяняи ва' залежку батькхвцияу. Отже, не Т1льки причина залиленяя Укра!нк, е й характер та цхл1 д1яльностх за кордоном закояомхряо обумови-. самё полхтичяий статус багатьох укра!яських ем1граятхв. ■

Тут яеобхшю поясяити, що термхя "емхграгця" вживаеться на; у двох значеянях. 3 одноро боку, в1н стосуеться власяе прссесу феыхщеяяя частияи укра!нського громадянства в деяк! ох1дяо- х 1Х1дяосзропейськ1 держави, викликане поразков визв'ольяих змагаяь Я7-20 рр. 3 1ншого боку, цик термхном в дисертацх! уыовно озяа-геться вся сукупнхсть людей укра!яського роду, до опияилися тод1 I кордоном I в зяачяхй сво!й пасх ще довго зберхгали характера! 1си кра!яи походжеяня, жили активяим орган!зоваякм життям. Таке ютосуваняя даяого термхну для озяачеяяя певно! етахчяо! сгидьяо-I на раяяхх етапах !! перебуваняя в 1яояапхональному середовивц, !к бхлыпе полхтазозанох спхльноти, е достатньо апробоваяиы.в яау-:вхй I яауково-популяряхй лгтерагур!.

- 4 -

Ахтуадьяхсть вивченяя мало досл:дженого явища укра1нсько! емхграцН в £вроп1 у пергод мхк двома свгговели вхйяаии - II вя-токхв, 1сторкчно1 дол1, соц1альяо! структури, правового стаяови-оа, поэтично! Д1яльяост1 - розглядаеться дисертаятоы яе Т1льки з позипй заповнення суттево! прогалинн в 1сторх1 та гстори<шх* на-уц1, аде В, во не пеня важливо, пхд кутом зору яеобххдност1 твореная ц:л1сно! концепцП спхльност: хсторичного шляху розвитку ук-ра1нського народу. 1снуе такся потреба вязяачеяня реального вкладу ц1в! емхграцх! в боротьбу за вхдродееяия украТнсько! державное«.

Значимхсть обрано! теха диктуеться, прняаймя1, не двоиа обста-винамн. Перва з них полягае в тому, ко як позитивная, так I нега-тквний досвхд функцхонування та взаемов!Дносин м1* рхзними за сво1-мя хдейядоя засадами 1 програмяими орхеятярамя полхтичниия течхями серед м1жвоенно1 укра!нсько1 еыхграцП, котрий аяаяхзуеться в дж-сертац1йнхй робот!, иске якоюсь мхроо прислухктксь в стаяовленях 1 утверджеяя1 поэтичного штралхзму й багатопарт1йяостх у нжяхияьому Ж1тт1 укра1нського суспхльства.

•* Що ж до друго1 обставим, то тут маються на уваз1 « аспектж

джсертац1йяо1 прац:, як: безпосередньо пов'язанх з вивчеяням бш>и шжроко! проблеми формуваяня I розвжтку укра1нсько! д:аслорг. Нез-важавчж на те, що початково укра1нсыи псштичнх еыггранти не каля яамхру довго затрямувагись за кордовой, реальна ситуадхя зкусяла !х переглянутн цп настаяову й /хоч 13 запхзненяям/ докладати активних зуснль для хятегруваяня в сусп1льства кра!н осхдку. Адже в багатьох вкладках йшлоця про елемеятарне бхологхчне вехиваяня цих людей. Тик самим, мимо свое! всш, мхквосяя1 ужра1яськ1 полхтичнх емхграяти . стали одним 13 джерел формуваяяя укра1ясъко1 дгаспори, вплкяули на зб1льиення II чиседъностг та пхдвишеяня II культурно-освхтнього р1в-ня й пол1тичяо1 св!домост1, спричкнклися до воширеняя ареал¿в розселения укра1нцхв в зарубхжяачг св1т1 тояо. Без врахуваяня цих та де-якях хявях моментхв, гадасмо, яе кокяа обхйтися при вироблекн1 за-гальносоц1олог1чно1 концепцП формуваяня, фуякцховуваяяя та взаемо-зв'язк1в укра1ясько! дхаспори з хсторичяою батькхвшясш, во такок складае, на наш погляд, о дне з найважлжвхшжх завдань сучасяо! укра-1нсько! ссохояог1чно1 та вторично! науки.

Тая! освовнх мхркуваяяя й визяачжлж виб1р теки нашого дисерта-ц1йяого дослхдкеяня.

- 5 -

Стая яауково! розробки проблеми. Як хсторичне I ссшальяо-полхтичне явище мгявоеяна укра!нська емгграцгя в Сврош не не була об'ектом спецхального комплексного дослхдженяя. Вивчались лише деякх аспекта цге! теми, до того ж далеко яе завжди на иа-' ■ лежному науковоыу р1вн1. Коли йдеться, зокрема, про в1Дпов1ДЯ1 прац: радянськнх хсторикхв, в тому числ1 ряд попередяхх праць ди-сертанта, то вони носили здебхльпого за1деологгзованлй та кояфроя-тацхйний характер, що суттево зяижуе !хню яаукову вартхсть.

Аяалогхчнх вали, тальки зумовлея1 протилежяими спояукальяики мотивами, притаманях й перевахнгй бхльшостх роб1т авторхв з д1-аспори. Разом з тим ряд дослхджеяь, зд1йсяеяих представяюсами ака-демхчного свхту зарубхкяого укра!яства, в яких висв1тлтються окре-мг питакяя, пов'язая1 з Д1яльн1стг мххьоенно! полхтнчно! ем!грац11, складавть безперечяий яауковгй хнтерес й мохуть служити орхентнром

для послхдовяикхв.

Пом1тних результатхв в розробги деяких васливих проблем, що прямо чи посередяьО в1Дяосяться до теми дисертацхйно! роботи, до-ся^яуто'вченими Укра1ни за останш роки, коли в хсторичя1Й науц1 дедалI виразнше почав утвердхуватись плвралхзм думок х пхдходхв й вхдкрились широк^ ыохливост1 доступу до заборояеяих раяхяе ар-х1вних фояд1в.

' Конкретизувчи ц: загальях мгркуваяяя, зазяачимо, що хрояоло-гхчно й певнол м1рою тематичзо яайблихче до вияесеяо! яа захист дисертацх! стоять книга згаданого вге професора УВ.У С.Нархжяого та мояографхя доктора гсторичних наук В.Потульяицького^, хнтервал в публ1кац11 яких склав п'ятдесят рок1в. Остаяяя обставина, до речх,, зайвий раз засвхдчуе недостатню увагу науковц1в до проблем мххво-еяяо! укра!нсько! емхграш!.

Книга С.Наргжного присвячеяа в основному показов1 культурно! прац1 украТнсько! емхграцН в перход М1ж двома свхтовимн в1йяами х е унхкальяою з фактологхчяо! точки зору. Зхбраях й викладея1 автором дан1 про Д1яльн1сть емхграятських культурно-Ьсвхтнхх та яау-кових установ, особливо яа територп Чехословаччнни, хнформацх! до б10граф1й багатьох визначяих представникхв укра1нсько! ен1градп, зокрема вчених, без перебхлывеняя мохяа вхдяестк до розряду еяцик-

^ Потульяицький В. 1стор1я укра1ясько! полхтолоп!. Концеш»! дер-жавностх в украГяськ1й заруб1жн1Й 1сторнко-псштичя1й науцх. -К. - 1992. .

лопедичних, без яких не обидеться ходен досл1дник цих питань. Для дисертанта особливо цгнними в робот: С.Наргжного е екскурс в гсто-рхю укра!нсько! пол1тично! емхграци, а .такси сюжети, пов'язанх з характеристикою таборхв для 1нтернованих укра!яських боякхб у Паь-пц та Чехословаччин1. В щлому, однак, тематичя1 Л1нп дано! робота й дисертац1йного дослютення перетинаються лише в поодиноких випадках.

Серйозним дослхдником полхтичних концетпй укра!нськкх вче-них-ем1грант1в кижвоенного перходу /В.Липкнського, С.Томаш1всько-го, В.Старосольського, С.Дн1стряяського та хн./ проявив себе В.По-тульницький. Вхн дав грунтовну класиф1кац1ю основних !сторико-по-лхтичних напрямкхв в тод1ишй укра!нськ1й заруб1жн1й науц1, видх-див методолоичя1 засади та 1де!, притаманн1 кожному з таких напрямкхв, розкрив роль ! мхсце концетпй державност1, що !х висува-ли укра!нськг вчен1 на емхграцП, у св1тов1й пол1тичн1й думцх. На-укова вага його монографП пхдсилпеться використанням численних арххвних матерхал1в, б1льша частина яких ранше не публхкувалась.

0крем1 писания,, пто розглядаються в монографх! Б.Потульниць-кого, ув1йшли х в коло наукових 1нтерес1в дисертанта. Це стосуеть-ся передовсхм дерхавницько! концепцх! В.Липинського. Але в дисер-тацП ця концетия анал1зуетъся не п1д кутом зору розвитку зарубхж но! укра!нсько! шштолог1чно! науки, а як 1дейно-пол1тична основа д1яльностх орган1Эованого укра1нського монарххстського руху. Така ■вхдм1нн1сть в акцентах е цхлком зрозумллою. Бона лопчяо випливас з р1зних вих1дних задум1в х об'екпв дослхдаення, визначених, з одного боку, у вказан1й монографп, з 1ншого - в подан1й дисерта-ц1йн1й робот1. Зокрема, автора дисертащ! щкавюш не окремх емхг-рантськ1 теоретики укра!нсько! державност1, а сам феномен миквоен-но! украЧясько! емхграцП у його 1сторичких та соцхгльно-гкиитич-них вимхрах.

Дисертант ретельно ознайомився також гпд кутом зору теми сво-го дослхдження з новой працею В.Потульницького, присвяченою теори укра!яоько1 полхталогП*.

На спецхальну увагу заслуговуе зиистовна моногра^яя заруб1ж-ного укра!нського вченого В.Маруняка, у як1й висвхтлюеться ряд аспекте проблеми мххвоенно! полгтично! емхграцП у Чехословаччши

1 Потульницький В. Теор1я укра!нсько! полхтологП. Курс лекц!й. -К. - 19УЗ.

й, особливо, у ФранцП*. Становище укра!нських полхтичних ем1Г-ранмв в Шмеччинх у 1920-1930-их рр. з'ясовуеться в джерельно насичених статтях американського професора украхнського роду 1.Каменещ>кого^ та доктора хсторичних наук М.Швагуляка^. Укра!н~ ськхй ем1грантськ1й прес1 в Бслгарх! цього ж пер1оду присвятили свою наукову розвхдку кандидат 1сторичних наук В.Павленко й член-кореспондент Нацх:онально! Академх! Наук Укра!ни /НАНУ/ П.Сохаяь4.

Грунтовний анал1з низки проблем, що маютв пряме вхдношеняя до вивчення псштичних теч1й серед ы1жвоенно1 украхнсько! ем1г-рацЛ, М1сгаться в працях визначного украТнського зарубежного ученого I наукового публхциста, нин1 вже поийяого I .Лисяка-Рудниць-кого^. Зокрема, запропонсваний дим досшдникоы ШДХ1Д до вивчення "1нтегральяого" украхнського нацхоналхзму уявляеться дисертаяту. таким, що найбхлыяе наближае до з'ясуваяяя сутност1 даяого фено^ мену. Вирхзняютъся ориг1яальяхстю налисаях 1.Лисяком-Рудшщькиы псштичн1 портрети В.Лишхнського, В.Еиняиченка та деяких 1яших провхдних Д1яч1в мхжвоенно! емхгради.

Цхлнх прац1 з точки зору йетодолоичних пхдходхв до аналхзу поойтичних теч1й на емхграц11 опубл1кував'авторитетний доойдник цих питань професор университету 1м. 1-Лойоли /США/, хяозеыяий

Маруняк В. Олександер Бойк1в - органхзатор украхнського життя у Францп. - Париж. - 1986.

^ Каыенецький I. Укра1нське питания в Н1мадьк1й зовн1шн1й полхтв-ai mix двоыа свiтозими вхйнами. //.Свген Коновалець та його даба. -г Мюнхен. - 1974. - С. 851-682.

3 Швагулях М. Укра!нська псштична емхграцхя в Нхмеччиях у 30-их роках XX ст. // Укра1яська еыхграцхя. 1сторхя i сучасяхсть. Матерхали м1жнародяих наукових конферешпй, присвячених 100-ргччю eMirpaixil укра!нц1в до Канади. Упоряд. Ю.Сливка. -Львхв. - 1992. - С. 316-334.

4 Павленко В., Сохань П. Укра!нська ем1грантська преса в Волга--pii мхжвоеяяого перходу. // Укра1нська дхаспора. Ч. I. - Ки-1в - Чикаго. - 1992. - С. 85-98.

® Дисяк-Рудаицышй I. Mix icTopie» й полгтекою. Ctbtti до icTopi! та критики укра1нськох сусп1льно-пол!тично1 думки. - Мюнхен. -1973; його Ж. Bseaj-e la Modern Ukreinian Eiatoiy. - RJmonton. т 1987. '

член НАНУ В.Маркусь*.

Серед досипдаень, то мають б1лыл ц1льове призначення, зокре-ма, присвяченх аналхзов1 сусгйлъяо-псштичних погляд1в чи д1яяь-hoctí якогось одного з визначних представншив мхжвоенно! укра!н-сько! ешграцП, варпсними е роботи 1ноземного члена НАНУ А.Жу-ковського2, професор1в заххдних ун1верситет1в Л.Винара^, Т.Прийма-ка4, В.Косика та íh. Належить згадаги й цхкаву статтю професора Ратгерського уиверситету /США/ Т.Гунчака.в якхй зд!йснено nopiB-няльний анал13 деяких напряшйв укра1нсько5 пол1тично! думки 1920-их poKiB6.

Вищеокресленими працями, зрозушло, не вичерпуеться список дослхдаень, KOTpi стосуються р1зних аспект1в теш дисертацп. Паях працх були вщилеЕП передовслм тому, що при вир1шенн1 в них вхдповхдних проблем бгльшою чи мекшою Mipojo враховувався загальний контекст явища míkboghhoi украгнсько! 1ЮЛ1тично1 емхграцп.

1 Маркусь В. Швстсшття ОУН /1929-1973/. // Сучаснхсть. - 1979. - Ч. 4. - С. 45-63; його к. Украхнськх пол1тичн1 партх! на eMir-payií в I945-I955 роках. // Сучаснхсть. - 1984. - Ч. 10. - С.64-79; Ч. 12. - С. 66-81; його к. Екзильний уряд Укра5нсько! Народ-ньо! Республ1ки' в мивоенний nepiofi /1921-1939/. Улжнародно-прав-йа та пор1вняяьна анал1за. // Сучаснхсть. - 19Б6. - Ч. 12. -С. 70-84.

о

¿уковський А. Псштична i громадська дхяльнхсть Олександра Шульгина. // Зб1рник на пошану Олександра Шульгина /1689-1960/. Записки НШ. Т.СШХУ1. Працх 1сторично~ф1лософ1чяо! секцп. За ред. В.Янева. - Париж - Мюнхен. - 1969. - С. 13-37. ® Винар Л. Авт0б10графхя Михайла Грушевського з 1906 i 1926 pokíb, як даерело до вивчення його життя i творчости. // Укра5нський хсторик. - 1974. - Ч. 1-3. - С. 104-135. 4 Ргушак 1. Hykhailo Hrushevskyi The Politice of National Culture. - toiv.-ty of Toronto Press. - 1987. ® Косик В. Зовншня политика Симона Петлюри. // Симон Петлира. Збгрник студ1йно-науково! конференцп в Парий /травень 1976/. Статтх, заштки, ыатерхяли. Ред. В.Косик. - Мюнхен - Парил. -•1980. - С. 27-46.

с

1^нчак Т. Укра1нська псд1тична думка 1920-их pokíb: монарххзм, яац!0нал1зм, нацхонал-комунхзм. // Сучаснхсть. - 1986. - Ч. I. -С. 69-78.

• - 9 -

В целому, як слушно вказуе В.Маруяяк, "хстор1я укра!нсько! зг/1грац11 шя двота свхтовими В1йнат,ш - помияаючи доволх обширно зияснену культурну Д1яльнхсть нашо! ешграцп в Чехословаччинх х журяальн1 статт1 чи огляди про ешграхпю в 1нш»х краТяах еврб-пейських 1 эагалънх в I лом ост: в "ЕвдиклопедЛ укра}нозяавства" ЗШ - не опрацьована х чекае на сво!х авторхв. Таке загальне ствердяення подз1йно стосуеться критичного огляду псшхтичного сектора нагого еглграц! иного життя, тобто Д1яльяости пшитичних пар-Г1й, орган1зац1й 1 середовищ, коли нав1ть взяти до уваги деякх иаявнх причияки до и с! галузх. У б1ЛЬшост1 - вони писая1 суб'ек-тивним пером публхцистхв. Тому актуальною яеобххдяхстю являеться опрацювання джерельного огляду д1яльности рхзних шштичних табо-рхв I, в ы1ру можливости, об'ективне стверджеяяя 1хяьох ваги й с. ошнки з перспектизи сьогодяхшнього дня, колл. маемо яеобххдний для пього в1дступ часу х потрхбн1 кратер^ для вияснеяня ¡хнього хснування"^.

Одна з таких перших спроб I здхйсяюеться в пропояоваяхй ди-сертахшЪйй роботх.

Мета 1 основн! завдання досл!дження. Метою дисертацП е уза-гальнюючий комплексной анализ хсторН та-соцхальяо-правового становища украТнсько! ем1грац11 в бвропх у перход мхж двома свхтовими вхйнами; всеб1чке вивчення подлинного сектору емхграцН в хилому I нежно! з чотирьох гсловяих пол1тичних теч1й /лхберальяо-демократичяо!, соцхалхстично!, монарххстсько!, нацхояалхстично!/, во кого складали, зокрема; виявлення деяких наслхдкхв виходу час-тяни укра!нського громадянства на полхт'ичяу ем1грацп>, з одного' боку, для Укра5ни, з Iиного - для кра!н поселения.

3 врахуваняям цього у дисертац1йнхй працх ставляться так1 завдання:

- досхйдити витоки та особливоси. формування мхквоенно! укра-1нсько! емхграцп в бвропх, розкрити фактора, шо визначали р1зний час й спрямовашсть е!,аграл1йнйх хеиль 13 Надднхпряящини та з Га-личини;

- дата характеристику к1лькхсних параметрхв й структур?, усхе! тодхшньо! укра!нсько! епаграцЛ в Бвропх I, спехцально, пол1Тячно! емхграцх!;

1 Маруняк В. Олександер Бойкхв - организатор укра!нського життя у Франц!I. - С. 9.

- .10 -

- з'ясувати BiflMiHHOCTi wis укра!нськов та росхйською голг-тичяими -адхграцхями у М1квоенн1й GBponi;

- показати значения для взаемостосункхв в середовиш мхжво-еняо! укра!нсько! etarpaui! фактора територхального походженяя еыхгрантхв;

- проаналхзувати причини й особливоси переьйщень еглгранпв з одних кра!н до хкших, визиачити ,головн1 центра та пперифер1йя1" ooiflKH мхжвоеняо! укра!исько! eMirpaail в esponi, правовий статус eMirpaHTiB та ставлення до них з боку офвдйяих властей В1ДП031Д-них кра!н;

- розкрити початковий соц1апьний склад MisB0SHH0l ei/iirpauil та-характер подальши* соцхальних перетворень в if середовиац, оц1нити те, як вхдбився ней прсцес на полхтичнхй активяостх укра! сышх ем1.грантхв;

- простежити евсяюцхю ыхкяародно-правового статусу екзильно-го уряду УНР, вадилити ochobhi етапи й капрямки його дгяльносй i мхивобнний перход, розкрити концептуальна хлдходи цього уряду до проблема в1дродаення укра!нсько! дерхавностх й довести ix певну значим!сть в коитекси сучасних завдань деркавяого будгвництва, встановити рхвях впливу екзильяого уряду, з одного боку, на mik-военяу украхнську емхграцхю, з хншого - яа тод1шяю сктуац1ю в Укра!Hi;

- проаналхзувати 1дейно-псшткчн1 ыозицП та программ opiei тири закордонних оргаяхзац1й укра!нських ссцхалхстхв, з'ясувати причини ¡хнього вхдходу В1Д екзильяого уряду УНР й оформления в окрему полхтичну течхю, а такое прнчани гострих суперечностей мх: рхзними парт1йниыи напрямкаыи всередснх само! цхе! течи;

- дсхшдити 1Дэйяо-пая1тичя1 засади й оргая1зац1йну структу укра!яського нонарх13ыу на euirpaai! в GBponi, всеб1чно висв^ли роль В.Липинського як «еодога i засновника монарххстського рух показати характер роз хода ень uix 6.1ихщнс£ким i П.Скоропадсышм та 1х яаслхдки для подалыпого розвитку цього руху;

- простежити генезис й тенденцп розвитку оргая13ованого на цхоналхстачного руху серед укра!нсько1 шжвоеяно! екйграци i в цьоыу контексгс звернути увагу на 1сторичку законошрн1сть його зародкення саше в зазначений перход, виявити глибияу його вгшш; яа eMii*paaii) i на громадсько-псштичну обстановку в Зах1дн1й Ук{ iHi, розкрити характерна риси хдеолой! укра!нського "1нтегралы

- - II -

го нашоналхзму" та мхсце останнього серед хнших "1нтегральних" руххв уджвоенн01 Свропи;

- всебхчно розширити фактографхчяу х джерельну базу дослхд-ження мххвоеяао! украхнсько! полгтичяо! емхградхI в европейськкх кра!нах.

Об'ект х предает Д0сл1лження. Об' ектом даного дослхдженяя с ыхквоенна украГнська псшхтична ем1грац1я в 6вроп1 як опльнота людей одного етшчного кореня, котра в силу сильно! 1сторично! дсш опияилася за кордоном й, попри вшпнност1 в традиц1ях 1 куль турх мхж р1зними територ1альними голками емхграцп, социальному походженнх й освхт1 еихгранив, а також гостр1 внутр1тн1 пол1тич-нх суперечносп мхе ними, збер:хгала певну сп1лья1сть вартостей, внутр1шяьо! солхдарностх, 1нтересхв та устремлхнь. В контекстх 0 аяалхзу пол1тичяо! ем1грацх| дисертаят придхляе деяку увагу й за-гальн1й структур! тодхшяьо! укра!нсько! ешграцп в европейсысих кра!нах.

'Предметом досяхдаення стали - ветоки, шляхи ! способи форму-вакня, причини I особливостх перемещения, ссцхальнх х правдах ас-П8кти становища, пол1тичн1 течи мхжвоенно! украхнсько! емхграцх! в бвропх. В той же час-в дисертацп не розглядаеться культурна I наукова Д1яльн!сть емхграцп, що е, на наш погляц, предметом спе-щального дослхдженяя.

Хронологхчнх рамки роботи охсплшть весь пер1од М1Ж двома св1товиыи В1йнами. Сам протес емхграцх! окремих полхтичяих дхя-чхв I груп осхб э Укра!ни розпочався яаприкхяцх 1918 р. й завер-аився в листопадх 1920 р. виходом за кордон уряду та армх! УНР разом з хзышли симпатиками з числа рхзних соцхально-професхйних верств укра!яського громадянства. Шсля закхнчеяяя гершну пере-бувакяя украгясышх воякхв у таборах для хнтерноваяих в Польщх, Чехословаччинх х Рукуян, переыщеняя ем1граят1в /в" силу рхзниг причин/ з одних кра!н в хнш1, завершения в основному прщесу ре-патр1ац11, становище украшськох палхтично! е«1грацп в Бврог.: десь у другой половинх 1920-их рр. устаб1Л1зувалось й вона набула рис своерхдного соцхуму з ч1тков вяутрипяьою орган1зац!ею,_ пол1-тичним, громадським I культурним киттям. Так тривало до кхнця 1930-их рр.

Становище кардинально зм1нялось з початком друго! свхтово! вхйни та послхдовною окупацхею Н1ыцями сххдяо- I заххдноевропей-

ських кра!н, до привело до дезорган!зам I бхльш-менш усталеяого К1.ГТЯ емхгрант1В, 1х новях теркторгальних перемгщень, припинення Д1яльност1 багатьох емхгрантських пол1Тичних, громадсышх та 1н-ших структур.

Обмежугчи, таким чином, хронолог1ЧЯ1 рамки роботи м1квоен-ним перходом, автор разом з тим вважгэ доцхльним подеколи вийти за них, щоб бхлып г.редметно висв1тлити деяк1 питания, що розгля-даються в дослхдженнх.

Наукова новизна I теоретичне значения дисертацп визначають-ся самими постановкою й розробкою досл1.дкувано1 проблеми. Автор перпшы у в1тчизнян1й I заруб1жн1й 1стор1ографп на основх широкого масиву докумеятальних матер1ал1в, насамперед арх1вних, зд1йснив спробу комплексного всебхчного аналхзу ыхжвоеняо! украхнсько! емх-грацх! в 6вроп1 як хсхоричного х сощально-лсштичного явиша. Та-кий узагальнюючий аяал1з поеднувався з науковим опрахлованням низки конкретних питань, як1 складають основний зм1ст проблеми х якх або не вивчались зовсхм, або ж дослхдаувались лише фрагментарно,

Зокрема, не 1снуе наукових роб1т, в яких би висв1тлювались: фактори, но впливали на час х способа виходу окремих ос1б 1 груп укра1нсько! людное« на полх.тичну ем1грац1ю в процес1 розвитку по-Д1Й 1917-20 рр. в Укра1нх; загальна структура, сощальний склад .1 динамка чисельностх м1жвоенно1 украшсько! ем1грац11 в 6вроп1; причини I особливост1 перемхщень пол1тичних емхгрант1в з одних ев-ропейських крахн в хнш; полхтична Д1ялья1сть закордонних органх-зацхй укра!нських радикальних демокраив та соц1ал1с«в.

Мало дослхдаеними е: концептуальн! пхдходи до проблема в1дрод-«ення укра!нсько! державностх, що 1х вхдстоював у мхжвоенний пер1-од екзильний уряд УНР; органхзацхйна ¿нфраструктура укра!нського монарххстського руху на емхграцх! в европх; ряд. аспектхв 1деоло-гхчно! дхядьност1 нацхоналхсйв; тощо.

Вс* цх та деяк1 хншх питания, в м1ру !х значимое« для комплексно! хсторично! I соцхально-пол1тично! характеристики мхжвоен-но! укра!нсько! ем1грацх1, доводилося розробляти 1плком самост1йяо чи поглиблювати досл1даення попередншив. Осяовяим результатом ш-с1 роботи стала цШсна наукова версхя витокхв I соцхально-полхтич-но! хсторх! мхжвоеяно! укра!нсько! емхграцп в Свропх.

Серед б1льш конкретних результатхв варто вхшлити передовым здхйснений дисертантом вперше в хсторичнхй науцх аналхз ссцхальяо!

■»- - 13 -

структура щквоенно! украГнськох псштично! ем1граци, котрий за-свхдчуе безшдсгавнхсгь уявлеяь про цю емхграцхю як "контррезалю-цхйну" та "класово ворожу" бхлыпостх украшсько! нгцП. Документально доведено, що ?.иквоеняа полхтична емхграхия, я:с х укра5кськг нац1я у той перход загалом, за сво!м ссшальним походнеяням була в основному селяксько-роб1тничоэ. Перемгшення е цих людей за кордон зумовлввалось не 1хн1м неприйняттям револщх!, а поразкою в боротьбх за укра!яську деряавнхсть.

Разом з тим у дисертаци по-новому ставиться питания почат-кхв пол1тично1 емхграци з Укра1ни в ход1 п0д1й 1917-20 рр., зок-рема, акцентуеться увага на внутрхукра1нськ1й полхтичн1й боротьб1 як на однхй 1з рушйяих сил й перидаерел1 цього процесу.

Дисертанту належить прхоритет у зд1йсненях пор1вняльного а^-лхзу характеру х вяутрхшньо! природа украГясько! та рос1Йсько! мгЕвобших палхтичяих емхграа1й. При цьому з'ясоваяо, шо укра!н-ська ешграшя була яацхональяо-псштачняо, а росхйська - соцхаль-но-пояхтичяою.

Е,.значгються головн1 центри та "перифер1йя1" осхдки м1квоея-но! украХнсько! пол1тичяо! емхграци в £вроп1, соцхапьне станови-ое й празовий статус емхгрант1в у вшювхдних кра1нах. Розкрквае-тьсл ставлення скремих европейських держав до укра!нсько! ем1грац1! крхзь призму ¡хяього пол1тичяого зад1кавлення укра1нським питаяяяы в шлому.

Вгдштовхуючись В1Д численних документальных джерел, значна частика яких вводиться у науковий об1г вперше, автор подае власне орпг1нальяе бачеяяя тендешпй розвитку полхтичяих процесхв серед М1хв0еяя01 укра1ясько! емхграцх! в Свропх, виявляе загальне г сне-цифхчне в цих процесах, розкриэае форт х т«ехан1зми реалхзвци по-лхтячних устремпхнь ксино! з емхграятських парт1йно-псштичних те-ч1й, пхдгруятя суперечностей всередши цих теч1й х мхе ними, р1вкх 1хкього вплкву на шрок1 маси емхгрантхв, з одного боку, х на то-д1шнзо ситуацию в УкраШ, з 1ншого.

При цьому автор не був заздалег1дь залрограмоваяий на певн1 огйнки й виснозки, а накагався суворо дотримуватись при вирхшенм лоставлених в робот1 завдань основоположного методолог!чного принципу - принципу 1сторизму, котрий нацхлюе досупдника на конкретяо-хсторичний пххшд до фактхв. Характер дисертацхйного дослхдаеяня, в якому робиться спроба визначити ы!сце украхнсько! полхтично! еых-

- И г

граш! в системх европейських суспхльно-псштйчяих координат ¡ла-военного пер1оду, а такок кожно! з емхгрантських полхтьикх течхй серед спор1днених псштичних сил в Сврогл, з'ясуватл в1дг,инност1 М1К укра!нською та росхйською псштичними емхгращям! 1 самими укра!нськими ешгрантськики псиптичяими течгями, вимагаэ застосу-вання як основного метод порхвияльно-хсторичного ,.нал1зу. Водно-час з урахуванням наявностх в дан1й хстор;!ЧН1й прац1 п ал I толом ч-них та соц1слог1чиих аспектов закономхрниы було використаняя автором й методу системно-структурного /шкдисцишпнарного/ аналхзу.

Практичне значения дисертацп бачиться в тому, що наукове осмислення явища мявоенно! украхнсько! шштично! емхграцп дае ыохлив1сть заповнитк суттеву прогалину в хсторичному знаннх, вклю-чити в1дп0в1дний фактичний I методичяий матерхал в узагальнюкга прац1 з дано! проблеми, а такок у вуз1вськх курси 1стори Украхни 1 соцхально-псшт^чнох 1стори зарубхжних кра!н, розиирити рамки взаеморозумхння !/.1ж укра!нцями в щаспорх I в УкраШ; сприяс фор-ыуваьяю цШсно! концепцп сшльностх хсторичного шляху розвитку укра!нського народу.

Джерельна база дис-ртацп. Одним хз головнях сво!х завдачь автор вва'кав науковий пошук та виявлення арх1вних матерха-пв, що вхдносяться до розроблювано! проблеми. Загалом в дисертаци вико-ристан1 документа, щи збер1гааться у п'яти арх1вах Укра!ни - Центральному державному арх1В1 вивих органхв злади та управлхння /ЦДАВО Украхни/, Центральному державному хсторичному арххв1 в Киев! /ЦД1А Украхни в м.Киевх/, Центральному державному хсторичному арххвх у Львов1 /ЩЦА УкраТни у м.Львовх/, Центральному державном] арххв1 громадсышх об'еднань /ЦДАГО УкраТни/, Львгвськоиу обласно-му державному арххв1 /ЛОДА/, а також в АгсЫшш А^ НоиусЬ (¿АН) у Варшавх.

Найб1льшпй науковий 1нтерес для дисертанта становили в1дпо-в1днх фонда ЦДАВО Укради, шо були утворея1 на основ1 багатох ко-лекцх! документальних матерхалхв празького арххву - музею визволь-но! боротьби Укра!ни. Ця колекц1я скрупульозно збиралась укра!н-сышми емIгрантами протягом усього невоенного перходу й частково в роки друго! свхтово! В1йяи. Пхсля зв1льнення Праги вхд Н1мц1в у 1945 р. переважна б1ллпйсть документ1в Ц1ех колекцН була вивезе-на до СРСР.

Фонда ЦДАВО Укра1ни, що стосуються дослхдаувано! тематики,

ояяа уковно подхлити на кхлька труп. Першу з них складапть й, г ких документ« про Д1яльн1сть ихкзоеняо! укра!нсько! пол1тично! ляграцы не класифхковакх за бЪшз вузьккм проблешим чи якямось ншим принципом. Зскрема, дксертактовх яалэить прхоритет в опра-явачях ф. 4455, де зберхгаються рхзнсплаясш катерхалп до харак-ернстики екзильного уряду УН? та п1дпорядкованих йому оргакхзащЁ з1доззи цього уряду; звхтя, протокоди засхдаяь, комунхкати х бп-етеях Украшського товариства прихильникхв Лхги Нац1й; балетенх : оС-Оиро при дишгоматичнхй »мех! УНР в Руг.^ун11; бвлетеях Украхн-ысого телеграф! чного агентства в Румунп; бшетеях Геяеральнох ала Союзу укра!кських емхграятських оргая1зац1й у Францп; зв1ти ро становище украхнсъкнх бояк1В у таборах для ¿нтернованих в По-ыи тощо/, на1понал1сткчкого середовшпа на емхграцп /полхтичаа латфорка ЛегП укра1нських нацхсяалхстхв; звхти про Д1ш1ьнхсть кра!нськог.о народного союзу у Франш! та Украшського нацхонаяь-ого об'еднаяяя в Нхмеччанх; рукописи багатьох статей Ы.Сцгборсь-ого'тоцо/, кенари стсъ кого руху /Статут х регламент Украхнського сазу хлхборобхв-дерасавяшив; списки передплатшшв зб1рника "Хл1-оробсъка Укра!на"; онреш примхрники часохшсхв Тетьманець" /Вар-ада/ за 1920 р. та "Запорозець" /Париа/.за 1936 р., Бшетен1 ге-ъманськох упрази в Берл1Я1 тощо/, ссшал:сстачяого /ряд програыних ;ояуыент1э ссцхалхстхв-ревсшзцхсяерхв шапоэал1всъко1 течх!, в то-у часлх доповхдь Н.Грдгорзхва "Трудова програма й украхнська емх-ргц1я", датозааа 22 С1чяя 1929 р./ I т.д.

Беляку цниисть як дкерела вивченяя мхквоенно! укра!нсько1 .олхтично! емхграци в бвропх являотъ собою кореспондепцхI Укра!я-ъхо1 прес-служби в Нхмеччши, щодешп прес-бшетен1 "Укра!нськ1 11Дсмост1" /Варшава/, бюлетенх Укрбюро в Иондоях, оплетен! Украхк-ъкого прес-бвро у Чехословаччикх, що зберхгавться у ф. 4455.

До друго! групп фоядхв ЦДАВО Укра1ни вхдносяться тх, в яких осередденх катерхали про дхяльнхсть конкретных ешгрантських по-.хтичних, громадсышх, яаукових га хншях организаций 1 ус тая об. ¡еред таких фощцв, також вперше опрацьоваяих саые дисе^таяток, лх.д назвати передовохм ф. 3528 - Товариство бувпшх вояк1в арми НР у Францп х ф. 3534 - Укра!нська головна емхграц1йна рада УГЕР/ в Парши. Особливо варт1сними с протоколк кояференпхК та нш1 документа УГЕР. В них млстяться вакливх узагальяююч1 хнформа-щодо чисельност!, а такоя сщ1ального та правового становища

- т6 -

ем1гр&нт1в в р1зних свропейсышх краТнах у 1930-их рр.

Третю трупу складають особист1 фонда визначяих д1яч'"з кхжво-енно! псш1тично! еихграци. Тут в центр: увагп дпсертанта був осо-бистий фонд М.Каповала /ф. 3563/. ця поехать шкавила на" не тхль-ки як Л1дер вельми активно! у 1920-их рр. еглгрантсько! теч1: со-цхал1стхв-революц1онерхв, але й як перакй дослхдник самого явища м1явоенно! украТнськс! пол1тично! емхграци в Еврой.

Окреые м1сце серед фошив ЦСДБО Украхна, в яких збер:гаються документк про Д1яльн1сть прлхтичнкх емхгрантхв, займае ф.3633. В цьому фощц сконцентрован1 члсленн1 матерхали, що вникли в основному 13 середовида ОУН - програиш та хдеологхчн1 документи Ц1с! органхзаци; рукописи багатьох праць П провхдних д1яч1в; зв1ти про парада й зас1дання; листування та щоденники И члешв; окреул прикхрники нац10нал1стичнкх органхв проси I т.д. Дан1 матерхали були широко використанх при написаши останнього роздхлу дасерта-цхино! робот/. - про генезис й тенденцп роз витку нацхонал1стичяогс руху нп емIграи11. Цьоку прислужились й документа, почерпнут: автором 13 ф. 4363, де мхстяться, зокрема, рукописи статей, гадготов лених для журналу "Розбудова нацп" у 1233-34 рр.

В цхлому фонда ЦДАЗО Укра!ни у ког/плекс1 з тематично вшбра-ними матерхалами, що збер1гаиться в науково-дсз:дков1й бхблхотец1 арх1в1в Укра!ни, стали д?.ерельною основою ц1е! прац1. Фонда хнишх арххвгв, використанх дисертантэм, макзть доповнювче значения. Так, у роданному фонд1 Груш ев сь.. их /ф.1235/ ЦША Укра1ни в м.Киев1 були вхднайденх важливх документа, цо стосуються Д1яльност1 I/:.Груше! ського на посад1 гаюви Закордонко! делегат! УЕСР, а такси сут-ност1 непримиримо розходкень мха членами Ц1е! делегат! та празь-кою групою укра!нських есер1в на чеш з »..Напозалом.

Деяк1 фактичн1 дан1 про становий? й д1яльн1сть укра!нських полхтичних емхгранив в АвстрЛ, Чехослозаччинх I Нхмеччинл на початку 1920-их рр. булл взят1 13 довхдок, гадготовлених повяоважни-ми представництзами УРСР в цих кра!нах, народник кокисархатом за-кордонних справ УРСР та закордоннкм в1ДЦхлом ЦК ЯП/бД. Такого роду документи, що зберхгаються в ЦПАГО Укра5ни /ф. I/, мають, зро-зум1ло, ц1лком певну хдеолог1чну й пол1тичну спрямован1сть. У цьому ж арх1в1 /ф.57/ знаходиться велика колекцхя р1зних за походден-ням докуыентальйих даерел, в яких розкриваеться перш за все Д1яль-Н1сть укра!нських нац10нал1ст1в х монарх1'~тхв в Нхмеччинх та !хн!

- 17 -

стосунки з aiMGUbKKMii властями.

Свиэ спецлфхку мають доводки, звхти й донесения про становище Г: дхялыпсть míkbochkoi украхнсько! г.ол1тично! eMirpaniî в 6з-poni, передовым середови^а ОУН, подготовлен! тодхпшми польсыш-г,йн1стерстзаг.:и внутр!ин1х i зовнхашхх справ /îîStf, s^gnot. 913, 1042, 1043, 1055, 1057, 1250, 1251, 1252, 1264, 1342 та íh.; MSZf sj-gnot, 52S4, 5316 та íh./. Вони були опрацьовая1 автором в МП у BapinaBi. Iii документа, з огляду на псштичну упереджеэтстъ властей тодшяьох Польщх щодо характеру, цхлей i завдань украТнського национального руху, мстять чикало фальсиф1кац1Й i перекручень. Разом з тим при критичному до них п1ДХ0Д1 i вхдпозхднхй HayKOBiË пе-peBipni вена можуть бути одним í3 джерел достижения проблем.

Аяалог1Ч!пшк мхркуванняш керувався дисертант й при вккорий-' таннх ряд,' фонд i в ЦД1А Укра'Гяи: у к.Льеовг /£. -205 , 309, 356, 359, ,492, 493 Г: íh./ та Л0ДА /$. I, IOS, 121, 122, 220, 243 й хк./, основу яккх складапть рапорти полъськоз nraixxiï i польських диплома-tíb про результата'спсстеренекь за дхялья^тп структур УВС-ОУН /MßK'jjcr/MipoB - 1нших укра!ндьких пол1ткчних угруповань/ в Зах1д-яхй Украхххг i за кордоном.

Загалом дасертацхйне дослоденяя спираеться на майже 30 укра-хнськкх i зарубхкних apxisHiix фощцв.

Реал1зацП ц!лей i завдакь робота сприяло вивчення опублхко-. ваних документальних катер!ал1в, з яких розкриваються, зокрема, 1дейнг засади та програмнх ор1ентири.р1зних полхтичких теч1й яа er.'-.irpaui ï *, а такой позищя заххдннх дергав щодо украхнського питания, у тому чнсл1 ïxhc ставленяя до полхтично! дiяльнocтi ewir-paHTÍE¿.

0УН в cbít.ií постанов великих збор1в, конфереший та 1нших до-кументхв з боротьби 1929-1955. Зб.документхв. - Б.'М. - 1955; Украх'нська суспхльно-полхтична дукка в 20 столхттх. документи i матерхяли б 3-х т. Упоряд. Т.Гунчак i Р.Сольчаник. - Ь'лзнхен. - IS63; У 60-pÍ44K в1днозленяя гетьмансько! украхнсько! держави 29 kbíthh Р.БЛ916. 36.ст. i документ1в. Упоряд. i зред._М.Ко-ролишин. - Торонто. - 1976. 2 Anglo-An eric an Perspectives en the Ukrainian Question.''938-',951. A Documentary Collection.Iuboayr Y.Iuciuk, Bohdan S.Eorden. -Kingston (Cat.) - Vestal (N.T.) - l987jEosyk V. The Third Eeicb and the Ukrainian Question.Documente. 1934-1944. - London. - '991.

Особлива увага була придхлека ретельяому опрацюванки хстори-

ко-полхтолог1чно5 та публщистично! спадшни Л1дер1в усгх чоткрьо*

основних полхтичних течхй мшвоенно! укра1нсько1 емхграцп - ул-

-I •■ »2 . .

берально-демократично1 , сощалхстачжл , монархютськох" I кацхо-

налхстично!^.

Важливим даерелом досупддеяня проблем:; стала тодшня ем1гранз ська преса, яка злачною мхрою у вс1х съохх видах I полгтичнхк па-лхтр1 збереглася й знаходиться нинх, зокрема, у кауково-довхдковхЕ б1блхотед1 арх1в1в Укра!ни, Центральной науковхй б1бл.хотец1 НЛН Украхни хм. В.Вернадського в Киев1 та Льв1всыйй науковгй бхблхо-тец! 1м. В.Стефаника. 3 огляду на велику чисельнхсть мгаоенно!

Петлюра С. Стати, листи, документа. ТЛ. - Ныо-Лорк. - 1955; його ж. Стат. - К. - 1993; Шульгин 0. Державнхсть чи гайдамач-чина? 36. ст. та докумеятхв. - Париж. - 1931; його к. Без тери-торП. 1деалог1я та чин уряду У.Н.Р. на чужинх. - Париж. - 1934; Махиевич К. Перед поворотом на Украхну. // Тризуб. - 1932. -Ч. 28-29. - С. 10-25; та 1Н.

Винничеяко В. Щоденник Т. 1-2. ?едакц1я, вступка ст. х ир;;м. Г.Костюка. - Едмонток - Нью-Йорк. - 1980-1963; його ж. Украхк-ська державн1сть.-В1день - К. - 1920; його к. Заповхт борцям за Тзизволеяня. - К. - 1991; Грушевський М. Хто так1 украпщх I чего вони хачуть. - К. - 1991; Шаловал М. Шлях визволення. - Прага. - 1924; його ж. Велика ревоссцхя 1 украхнська визвольна про-граыа. - Прага. - 1927; Бочковський 0. Боротьба народхв за нац1о-нальне визволення. Нацхологхчях нариси. - Подсбради. - 1932; Мазепа I. Шдстави нашого вхдродження..4. 1-2. - Прометей. - 19461949; його к. УкраТна в огн1 й бур1 революцх!. 1917-1921. Ч. 3. - Прометей. - 1950; Феденко П. Соецялхзм давнхй г новочасний. -Лондон - Париж - Мюнхен. - 1968; та 1Н.

Липинський В. Листи до братхв - хл1бороб1в. Про 1дею I органх-загдо укра!нського монарх1зму. - Вздень. - 1926; його к. Рел1-Г1Я I церква в хстори Укра!ни. - Ф1ладельф1я. - 1925; та 1н. ' Коновалець 6. Причинки до хстори укра!ноько5 революци. - Прага. - 1928; Вассиян Ю. Твори. ТЛ. Степовий сф1нкс. Сусшльно-■ ф1лософ1чн1 нариси. - Торонто. - 1972; Мартинець В. Укра1нське П1дл1лля. В1д У.В.О. до О.У.Н. - Б.М. - 1949; Оргашзащя укра-хнських нацхонал1СТ1В. 1929 - 1954. - На чужинх. - 1955; Схибор-ський М. Нац10крат1я. - Париж. - 1935; та 1Н..

- 19 -

емгграятсько! перходаки /тглькп в Чехословаччиях виходшго 98 газет, бюлете^в i журяалхв^/, при и використаннх доводилося зас-тосовувати селектквний шдаад. Системному вивченню були nixœaHi у першу чергу тх органи преси, котрх проявляя« 1ятерес до загзлЕно -ем1грантськкх проблем, незалежно зхд псштичнох opieHTaai! дано! газета чи журналу, а такоя теоретичн1 й паитичи органи ъ1к-позхдних парт1йнях угруповань на емхграцх!. ■

До yieï групп перходичних й непер1одичш!х видань вхдяосяться: I/ часописи, близькх до екзильного уряду УНР - "Тризуб" /Париж, 1925-1940/, "BicTii Украхнського центрального комитету в Польщ" /Варшава, 1923-1928/, "Табор" /Калхш, Варшава, 1923-1939/, "Бше-тень закордонного бюро Укра!нсько! радикально-демократично! ххар-TÏÏ" /Прага, 1930-1935/; 2/ npecoBi органи соахалхстхв-ревопщ^р-нврхв - "Бср1теся - поборете" /BiaeHb, 1920-1922/, "Нова Украша" ^/Прага, 1922-1928/, "Трудова Украша" /Прага, 1932-1939/ та ccqi-ал-деыократхв - "Соц1ялз:стична думка" /Льзхв - Прага,. IS2I-I923/, ."Соцхял-демократ" -/Прага, Подебради, IS25; 1931-1937/;

•С/ вкдання MOHapxicTèbKoro напршку - "Хл1боробська Укра!на" /Вхдень, 1920-1925/, "Зб1рник Хлхборобсько! Укра!ни" /Прага, т.1-2, 1931, 1933/, "Бнлетень.гетъмансько! управи" /Берл1Н,.1929-1936/;

4/ нацхоналхсткчнх органи преои - "Нащональна думка" /Прага, . 1924-1927/, "Державна нац1я" /Подзбради, .1927/, "Сурка" Даунас," 1927-1234/, "Розбудова надх!" /Прага, 1928-1934/.

Серед 1ш1ях емхграятських часопийв, зх ctopîhok якнх була 31брака певна 1нформацхя по тем1 ди'сертацхйно! роботи, слхд назвать: орган Закордонно! груш укра!ясько! комун1стично! партх! ■ "Нову добу" /В1день, 1920-1921/, газету екзильного уряду ЗУНР "Ук-ра!нський прапор" /Вхдень, Берлхк, 1919-1932/, незалетну газету "Воля" /Вхдень, 1919-1921/, подхтично-суспмышй журнал "Нова громада" /Вхдень, 1923-1£'24/, шсячнкки незалежно! думки "Молода Украина" /Париж, 1935-1936/. та "Укра!на" /Париж, 1936-1936/, видан-ня Союзу укра!нських старшин у Рлмеччин1 "Вхйськовой bîchiîk" /Бер-Л1я, 1927-1229/, неперходичний журнал в1йськозо-громадсько! думки "Гуртуй:/ося" /Прага, 1932-1936/, бюлетень "Студентов ккй в i сник" /Прага, 1923-1931/, орган Укра!нськсго центрального комхтету в По-.

1 Маруняк В. Зидавянча Д1яльн1сть укра!ясько! eMirpauiï в евро-пейськкх крашах в I900-IS75 роках. // Календар-альманах'"Нового шляху" на 1986 р. - Торонто, - С. 155.

льни "»¿ляхом незалежности" /Вар. ава, IS29-IS3I/, орган Укра!нсько-го нащонального об'еднання в Ншеччин1 "Укра!нський bîc-H/.k" /Берл1Н, 1937-1939/ та îh.

В контег.стх досл!дкувано! проблеш автором використ.зувалксь також матер1али, що публ1кувались на сторхнках заххдноукрапюьких газет i журналхв мхжвоенного перходу. вдеться, пермэдвсш, про ма-терхали, вмхщуванх в зргя;и Укра!нського наахонаяьно-демократично-го об'еднання - газетх "¿хло" /Льв1в, 1222-1939/, л1тературно-на-уковому i.'iсячяику "Дзвонп" /JlbsiE, 1531-1939/ та журналах нащока-Л1 стичного спряг.ування - SarpaBi" /Льв1в, 1923-1924/, "Лп'ератур-но-науковому вхстняку" Дьз1в, 1922-1932/ i "Вхстнику" /JIbbîb, 1933-1939/.

В аналог! чног/.у ключ1 була опрацьована й нлзка публхкагий г.о-

восшшх opraHiB заруб1:кно! укра!нсько! преси. Розглядаючи матер1-

али емхгрантсько! перходг.кк як важливе i незамхнне даерело хсторич-

hoï iiriiopr/.auiï, днсертант разом з тим цхлком подхляе точку зору

Ь.Потульнлцького кро яеобххднлсть критичного до них пхдходу, оскхль-

ки нергдко в таких матер1алах дослхдник зштозхуеться "з кон'юнк-

турнимк висновками, нстспимим ставленник до опонснтхв, як! стоять

на 1нших гдеолог1чн:1х г.озшпях, що часто зашняе об'сктлвнкп нау— • .,1

кови!'. аналхз .

Дкерельну базу д;»сертацх! romîtho збагатили i такого род;' ви-дання укра!нц1в в д1аспор1, як календар1-альманахи Укра!нського народного союзу /США/, Соьзу украищхв католикхв Америки "Провк-Д1ння", "Свободи" /СНА/, "Слово", "Гомону Украхня", "Нового шляху" /yci три - Канада/ товд. 3 цими виданняли, в яких друкуеться чимало цiнних матер1ал1в та !нрормац1Й цодо дхяяьност1 mïxboghhoï yKpaïHCbKoï полхтично! eKîrpauiï, автор мав змогу детально ознайо-митись в Украшському арххвх - музе! у Чикаго, а такок в б1блхоте-Ц1 Головно! редакци "¿нциклопеди украхнсько! дхаспори" /Чикаго/, де у I9S2-I993 pp. працював досл1дником. Тут ке гид кутом зору теми дисертацпшэ! роботи були ретельно вивчен1 збхрники, що виходи-ли в cepiHX "Записок" Наукового товариства îm. Т.иевченка,та ircui npaui.

1 Потульницький В. КонцепцИ державност! в украшсьйй зарубхжк1й 1сторико-полхтичнхй HajTxi /1918-1939/. Автореферат досертацз:! на здобуття вченого ступени доктора 1сторичнпх наук. - К. -1992. - С. 17.

- 21 -

Особливо цхяними g передшп б1блхотец1 "Енциклопеди украхн-cbuoï д1аспори" apxiBHi ыагер1али хз Сарселя /Фращгя/, котр1 сво-го часу були накопиченх в пропесх видаяня "Енциклопеди украхно-знавства". Ui матерхали необххдною Mi рою такоя знайшли свое вхдо-бражеяня на стор1нках ду.сертацН.

Окрему увагу придхлено анал!зов1 ыемуарно! Л1тератури з дос-лхддувано! проблеки1.

У cboï;î робот1 автор звертався до доойдаень представншив акидеглчного свхту д!асг.ори /деяк1 з них hbhî ycnimHo працвють в '/KpaïHi/, що прямо чи посередкьо стосувться яаукового визчення г.цу.военяо! украп1сько1 пслхтичнох eMÏrpaai!. Крхм вищевказаних, СЛ1Д яазвати працх i.403емких член:з НАНУ О.Прщака, Я.Пеленськс-го i Г.Костюка, вчених I.BLnaca, б.Пизюра, В.1са5ва, М.Марунчака» О.Мотклк, М.Сосяовського, Я.Рудницького та iH. /вони окреслей у £1бл^граф!чному розд1л1/. Ряд полонеяь, висунутих у дисертацп, носять г.олемчний цодо деяккх думок науковц1в з дхаспори характер.

Еодночас у npoixeci досл1джоння були використан1 як документально йдтвердкехп результати, одеркан! в поперед« роки, так i hobî тях досягнення в1ТЧ1:зняяо! icTopiorpa$iï. Эокрема, ватливе значения для розух/дння низки аспект1в доолхджувано!, а також су-мхжних й спорхдяених проблем мають прахп академхка НАНУ А.Шлепако-ва, член1в-кореспондент1в НАНУ В.бзтуха, I.Kypaca та Ф.Шевченка, npoJecopiB У.Зарварцева, Ю.Дакара, 1.Кулы«ча, В.Наулка, М.Коваля, М.Панчука, А.Санцевича, Р.Симонеяка, D.Сливки та хн.

При пор1вняльному анал131 становища украхнсько! та рос1йсько! кхквоеннпх псшткчнях euirpaixiîi в Свроп! автор частково спиравйя на фактичш дань почерпнут1 i3 рос1йського ем1грантського 36ip-ш:ка2 i монографп Л.И'каренкова^.

Серед робхт зарубхкних вчених, pi3Hora Miрою використаяих б дисертацп, варто згадам цпсаве дослхдЕеняя американського грофе-

1 Бхлсн П. Спогади. чл - Штсбург. - 1952; Дорошенко Д. Ко! спомияи про недавяе-минуле /1914-1920/. В 4-х ч. - Мюнхен. - 1969; Кедрин I. лиття-подп-лвди. Спомияи i коментар1. - Нью-Йорк. -1976; Ковалевський При дяерелах боротьби. Спомияи, враяення, рефлексп. - Хнсбрук. - i960; Куропась С. Спогади з Украхни й 60 poKÏB в Амерпщ. - Ныо-Лорк - Париж - Чикаго. - 1965; та in.

2 Смена вех. Сб. ст. - Прага. - 192I.

^ Шкаренков Л. Агония белой эмиграции. - Ы. - 3987.

- 22 -

сора Лд.Армстронга про украшський нащоналхзм*, а такок книги польських й шмецьких icTopmUB^, в яких порушуеться проблема Д1яльност1 укра!нських полхтичних емхграятхв в Нгмеччиях.

Апробац1я дисертацЛ. Ochobhi положения й висновки дисерта-цхйно! роботи знайшли воображения у виголошених автором допов1-дях на I та II конгресах Мганародно! acouiauil украШспв /Ки1в, 1990; Льв1в, 1993/, м1жнародн1й науковш конференци "Вячеслав Липинський: 1сторико-псштолог1чна спадщина i сучасна Укра'/на" /Ки!в-Луцьк-Кременець, 1992/, на сильному зас1дашп фхлi "i Украшського катодицького унхверситету й Голозно! редакцп "Енциклопедп укра1нсько! д1аспори" /Чикаго, 1993/, в Науковому тозариств1 it/.. Т.Шевченка /Нью-Йорк, 1993/. За матер1алами дисертацп п1Дготовле-но понад 200 гасал /статей i заийток/ для рхзяих томхв "Енциклопе-дх! укра1нсько! д1аспори" та киька аналхтичних довхдок для iÜHi-стерства Укра1ни в справах надхональностей i Mirpauii.

1з загальнох кхлькост1 62 опублиованих праць близько 30 сто-суються теш дисертагййного досшдаення /див. додаток I/.

Структурно робота складаеться хз вступу, п'яти роздЪпв, ■ як1 включають тринаддять параграф1в, висновкхв, примхток та 6i6-лхографп /див.додаток 2/.

На захист виносяться так! ochobhi положения дисертацы:

1. Явище mikboshhoi укра!нсько1 псштично! eMirpauii мало cboüm лершодаерелом гострх розбхжноси серед нащояально-деряав-нидьких сил щодо форм, шляххв i ыетодхв зберекення та утверддення незалежност1 .Укра1ни, доповгаован1 конкурентною боротьбою за владу. Однак глибинною причиною даного яваща, що зумовила масов1сть й виз начила hkicho нову псштичну основу eMirpauii та ц1лком зынила прхоритети псштично! д1яльноси емхграятхв, стала сп1льна пораз-ка цих сил пхд час под1й в УкраШ 1917-20 pp.

2. Хоча mieboghhq украьчська полхтичяа eMirpauin в 6вроп1 й

л

Armstrong I.A. Ukrainian Nationalism.- New York and London.-1963.

2 Wojciechoweki U. Stosunki polsko-nieaiecki 1933-1938. - Poznan. -1965 5 Torzecki E. Kwestia ukraiiska w polityce III Rzeszy /1933-19^5/. - Warszawa. - 1972.

3 Boon H. Polen und Europa. Studien zur polnischen Aussenpolitik 1931-1939. - Tübingen. - 1957; Jacobsen H.-A. Nationalsozialistische Aueeenpolitik 1933-1936. - Prankfurt om Hain - Berlin. -1968.

була согдологгчно га хронологхчно пов'язача 13 загальноросхйськиы емхгрзнтським пол1тичним комплексом, що утворився як результат переменяя за кордон сотень тисяч переможеяих протпвникхв б1льшо-зицько! влади з ус1с! теркторп калишь оI пгаери, вона не тхль-ки не належала до цього комплексу оргая1зац1кно, але й за своею зпутр1иньой природою, соцхальник складом та цЬхями Д1яльност1 по-суткьо В1др1зяялася зхд власяе росхйсько! пол1тично! емхграц11. Остання була соц1альяо-пол1тичною ем1грац1ею, в той час як украхя-ська - нахиснальнс-пслхтячною.

3. До кхнця 1520-их рр. оотаточяо викристайзувались, з одного боку, головн1 центри, з хншого - "перифериях" ос1дки укра-5нсько! псштичяо! емхграцх! в европейськпх кра!яах. До перших вхд самого початку належали Польша I Чехословаччина. Згодом до нихсдо-даллся Н1меччияа 1 Фрашия. Зате пхсля пршшнеянд д1яльност1 у 1923 р. екзильного уряду ЗУКР дооить швидко втратила свое значения як одного з цеятр1в ыхжвоенно! украхксько! пол1тичнох еыхградЗл Азст'р1я, зокреш.'и столиця Вхдень. На територп ряду ¿нших евро-пеГ;сьь:;;х держав - Бельги", Болгари, Югослав:I, ¡.тали, Туреччияи, Швейцар!!, Фхнлянди, Угорщини, Аяглп тощо - зяаходились "перифе-рпЪп" ос1Дки украНясько'х полхтично! емьграцп. Прогмжне стаяовише весь час зайкача Румунхя.

4. Ставлеяня до укра!нських полхткчяих еьгсгранив з боку оф1~ Ц1йяих властей крахи. проживания було р1зцим й неодяозначним. Тут" вхдхгравала роль сукупнхсть факторхв х, не в останки чергу, влас-Н1'й полхтичнк;: хнтерес деяккх держав до Укра!ни. Практично ус1 дер-кази, ао вияиляли такий хнтерес, зд1йснювали спроби псштичного використаяня ешгранив.

5. 3 точки зору умоз життя I пращ переваяна б1льш1сть мгево-енних украхнських псиатичних емгранйв зкаходклась фактично в од-яаковхй ситуаци з тодшнхмк еглгрантами-заробхтчаяами хз Гали чини, хоча причини 1 цхл1 перебузання за кордоном у них були рхзними.

6. Псштичяий сектор мивогино! укра!нсько1 ёглграхцх був, з одного боку, своерхдним злшком полхтично! системи, що 1снувала в Укра!н1 у 1917-20 рр., з питого - вхдображенням серйозно1_ еволпцН в 1дейяо-псл1тичних поглядах частини емхграятхв в напрямку запере-чення демократичних I соцхал1стичних моделей суспхльного розвитку.

Загальна обстановка у тодшшй бврош 1 ситуацхя на рхдних землях, де правили тотал!таря1 резкими Сталхна I Пхлсудського, яай-

больше -сприяли шднесенню нацхокалхстично! течп на ем1грап11.

'7. Мхжвоенна украшська полхтична ем1грац1я дала реальнкй до-каз того, що укра!ноький соцхум здатний до функадонування на засадах багатопартхйносп I плюрализму думок. Разом з тик досзхд цхс! емхграцИ в1ДДзеркалюе й очевидна вади "украшсько! модел1" плю-ралгстично! сп1льноти - гостру конкурентну боротьбу рхзнкх псш-тичних середовищ за впливи на ладей, взаемов1Дчунен1сть них середовищ та проблематичность знаходкення спхльно! мови навхть ма 1дейно близькими партхйними угрупованняки.

8. 1дея виборення незалежностх Укра!на не стала джерелом дос-татньо! внутршньо! консол1дацх1 емхгрантхв, котрх г.од1лились як за парт1йно-пол1тичяою ознакою, так 1 за принципом територ1апьно-го походження, зокрема, на "галичан" I "надоипрякцхв". 3 ц1лому духовна соборнхсть не була характерною рисов внутр1Шяъого стану мхжвоснно! укра1нсько! псиптично! е:лграци.-

9. Нормальна п<штична Д1яльнхсгь як слосгб реайзаци пев-лих полхтичних 1нтерес1в може мати ысце лише у сво5й дерказ1. За цх61 укови полхтична дхяльнхсть стае власне такою, якоя вона повинна бути, а саме - системою практичных дЩ, спрякованпх на завоевания влади.

Хнший характер носила г.ол1тична Д1яльк1сть в ешграци. Хоча ус£ ем1грантськх полхтичн1 течи ставили своею кетою вхдроджения укра!нсько1 державност1, 1хн1 кожливост! посприяти в реатгзаци цхех мети були обкеаен1. 1 все к певнх ззходи здпюкювались. Йде-ться передовс.хм про пропаганду /в рхзних формах/ хде! украшсько! державность перед широким колами грогадськостх езропейських кра1н, спроби знайти актив^их прихильниклв цхе! хде'х серед заххдних пол1-тикхв, критику псштичних рекимхв, во панугалк на укра!кських землях, та перешкодкення циы режимам в !хшх г/лжнародних акцхях, а такс® про концептуально-теоретичн1, прогностичкл I моделюгга роз-робки проблем майбутнього суспхльного ладу незалежно! Украхнк.

Дисертант ствердяуе, що деяк1 13 таких розробок та 1дей, ви-сунутих лредставниками рхзних пол1тичних середовищ шжзоенно! украхнсько! емхграцп, не втратили свое! злободенносй I сьогодн1. П. Основнх результата дисертацп

На основI анал1зу проблема, критичного переоскислення спроб дослхдаеяня окремих П аспектхв вхтчязняним суслхльстЕОзназством у попереднх роки, в тому числх анашсччних власних спроб, автор

- - * - 25 -

прийшов до таких коннептуальних хдей i bhchobkib:

I. Протягом десятплхть в радяяськхй хсторхографх! безрозд1ЛЬ-но панував ун1ф1коваяий П1дххд до характеристики содхачьного складу, зглету i хилей Д1яльноот1 ycix без зинятку яацхокатьких груп шквоенних пол1Тичних ei.iirpaHTiB - зиххдцдв з колн^къо! Росхйсько!. Xf/.nepil. УнЬ11кац1я полагала наса;;пзред з теку, та yci так! групп зараховувались до "контррезолкшйно!" eMirpaail. Доводиться вхзяа-тк, то такий пхдххд не наближав, а в1ддаляв нас вхд розумхння сут-ho-ti явищ пештячяо! ewirpanii з Pocil та з Укра!ни, зумевлених ПОД1ям! 1917-20 pp.

Рос1йська поэтична екхграцхя й спразд1 зяачного wipe® п1дляга-ла означенна контррезолгоийно!. 1 не тыькн в ceHci II ворот.ост1 б1лыповкцькхй революцп. Bi2cbit03i i цивхльн1 кола, шо визнача^в ■ облпччя росхйсько! палтичяо! е.\;гграцх!, впязххли себе пргяцкпозк-ки противниками й тих садалъно-г.олг.тичних зшя, ям сталися в Foci! внасл1док Лютяево! /1917 р./ революцп, i виступали за рестав-рэшю ii/.r.epcbK0-M0HapxicTCbKHX порядив. '.'emiy частину росхйсько! naiiTii4i!o! егнграцп складали представши® демократично! хнтелхгея-uii. Одаак i вони, за невелики!.', винятком, не допускали можливост! в!льного державного 1сяування нерос1йських народхв.

Щлком inn! характер та внутрглшз природу мала укра!яська тю— Л1тична еыграхдя, що походила, зокрема, i3 Надшпрянзини. Особи,, що пхзнхяе утворилп цю et.'.irpauira, з ентузхазком в ¿тали Лютневу ре-волюцт й прагяули скористатись новою обстановкою в интересах по-лхпшення як еоц1ального, так i нац1он2льно-пол1тичного становища укра!нського народу у склад! Pceil. Було висунуто гасло перебудози Ь/дерсько! держава на федеративну демократечну FociEcbKy pecny6zi-ку. У npoueci розвитку укра!яського над1онального руху полхтпчяа св1Дом1сть його л!дер!в еволзцхояувала В1Д концепцх! федерал1зку до хде! власно! деряавност!. 3 проголошенням Центральною Радою 22 С1чня IS 18 р. 1У-го Ун1зерсалу незалежяа Украхнська держава /УН?/ стала доконаяим юркдичним фактом.

Та, як заевгдчили подачьп! поди, !дея власно! дер^азяоет: зяайлгаа безумозну шдтримку лише серед частики укра!нського грэг.а-дянства. Надто маю часу було у тод1д;н!х укра!нських провхднглив для вхдносно спок1йяо! npaixi, спрямовано! на вхдродкення нацхокаль-но! саыосвхдокостх широких народних мае. 3 урахуванням нзся1ДК1в стол!ттями впрозаджувано! царизмом нелокально! полхтики, а такок

- 26 -

негативного впливу хкших факторхв, з окре ¡/а пропагандистского I збройного втручання у перебхг подгй в УкраШ з боку росЛських б1ЛЬШОвик1в, кардинально змхнити ситуацш за невеликий промхкок часу було неможливо. До цього СЛ1Д додатк й те, ио в пер'од 1917— 20 рр. у свШ не було практично жодко! дер~ави чи груг.и держав, як1 б проявили зац1кавлен1сть в хскуванн1 цхлком н~ЗЕле:-:.но1 Укра!-ни.

Боротьба за збереження й утвердаення укра!нсько1 дер~азяост1 у таких несприятливих внутрхынхх I зовнхешх уковах могла б ыати якийсь шанс на успхх лше у вкпадку досягнення едност! чи, пр;шай?л-Н1, високого ступени порозумхння у табор1 самих наахонально-деркав-ницьких сил. Проте Н1 порозумхкня, Н1 т/л/, бхлыпе едностх досягти не вдалося. Саме гостр1 внутрханх суперечносп стосовно фор:.'., шля-ххв х методгв реалхзапп дер^авн;льких шлей, шдсклегп розходдея-няш особистхсного характеру, спричинкли перш /шоправда, не масо-вх/ хвилх пол1тично1 с:лграци з Украши. У такий спос1б псштични-ми е:»игрантами ста^тл гетьман П.Скоропадський, В.Виннлченко, '¿.Гру-кевський, Ь'^Шаповал та 1н. Остаточна поразка нашонально-Еизвсль-ного руху у листопад: 1920 р. призвела до часового пере:лщення за кордон найактивн13'.х ;:ого учасникхв. Загальна йльйсть укра!н-ських пол1тичя:!х е:/.хгракт1в в бвропх сягала у 1921 р. щонаймеш;е 100 тис.ос!б.

2. Специф1ка украУнсько! пол1т;:чяо1 е:.-.1грацп /хз Надщйпрян-щини/ псшягала в. тому, то Лльость з тхх, хто и складав, будучи у партхйноуу вхдношеши /на момент залипенкя Украпш/ соц1ал1ста-ми й вважаючи себе революц1онерами, не в1ДД1ляла тод11шй ссадаль-ш 1деали широких мае народу- в:д сво!х влаенкх. Та й сама сгаиа-льна структура укра1нсько! пештично! еьиграцп значною мгрою в1Д-бивала тогочасну соц^альну структуру украшсько! нацх!. Зокрема, в середин1 1920-их рр. серед ус1х укра!нських пештичних емхгран-тхв в Чехословаччши 55% становили селяяи, 13% - робхтники, 25% -1нтел1гешия, 752 - представники 1нших садаяьних груп. В цей же час соц1альний склад украхнсько! полхтично! емхграци в РумунП ыав такий вигляд: селяч - 56,2/5, роб1тник1в - 12,9й, ¿нтел^енцп - 28,3 цього випливае, що соц1альний фактор не вхдхграв вир1-шально! рол! у виникнешй украТнсько! пештично! емхграцп, як це було у випадку з рос1йською пештичною ем1гравдею. Украхнську пеш-тичну емхграцхю зумовила поразка у бороть*! за нацхональну держав-

Н1сть. Т1лькк в^овленяя яезалежноси Укра1яз умояливило б по-верненяя па батькхвшну укра!нських псиптичних егягрантхв. Ро-с!йськ1 н полхтнчях ем1граяти одержали б таку народу вке по змх-н! пслхтичяого режиму, ягкй примусиз 1х покинути ргднх зегллх. 3 огляду на вящесказаке, автор подхляе точку зору Б.Лисянського, -котрий пропояував вкзначати рос1йську емхграцхю як соцхально-по-Л1тичну, а украхнську - як нац10налън0-псиптачну.

3. Вакливе значеяня для будь-яко! ем1грацп мае проблема вхд-далх. При цьому дозедено, що блиячх в1ддал1 притягають емхгрантхв значно сильнше, нхг дальни. Ця тенденгця особливо характерна для пол1тичяо1 ем1градх1. Укра!нськ1 псяхтичн1 емхгранти прагяулп бути г.оряд з Украшов, не втрачати з нею зз'чзку, готувались до швидкого позернення у р1днкй край. 31дтак перебування за кордоном розглядалссь на перших-порах як явище ткмчасове, шо протривае яе-

.дозго. Але-,крхк суто географ1чни;; аспектхв 31ддалх, е де й суспхль-нх II аспекти - етнокультуря1, могя:, побутовх, пскхолоГ1чн1 тощо. Укра1кськ1 полхтичнх емхгранти - надщипрягац здебхльшого прямува-ли до близьких 1м з цього погляду слов'янських кра!н - Полый х Чехссловаччини; галичани - також до Чехословаччини й до зрозутллих !м та добре знаних ними Австрп х Н1кеччияи. Обставини зкушувалй укра!нських пслхтичяих емхгрантхв обирати г/лсцем свого "осхдку й хншх европейськг /чи яавхть заокеансыи/краТни. Однак й момент виходу на ем1грац1ю вони не мата намхру масово перемхщатись, зок-рема, у Фракцх*п.

4. Початкола кастаяога яа "тимчасов1сть" перебуваяяд за кордоном вхдбилась яа всьому способ! життя псдхтичних емхгрантхв. Бглыпхсть хз них не Т1льки не докладала зусиль для 1ятегрувакня в суспхльства кра!н поселения, а, яавпаки, всхляко противилась цьому. Элхгрант, який стававна шлях натуралхзацп /яабуття громадянстза кра!яи поселения/, вважався мало не "втраченов" для укра!нсько! нац10нально! справа людянов. Показсвим з цього погляду був характер взаемостосушив мха полхтичниыи емхграятаки х давнхпими укра-!нсышми поселениями в окремих европейських дернавах, нприклад,

в Югославп. Хоча I гх, й хнш1 вийзли 13 одного етносу, ш було важко знайти спхльну мову. Д1яльн1сть укра!нських пол1Тичних емхгрантхв мяло цхкавила давн1пшх поселешив та !хн1х яащадкхв, якх на той час вже складали хнтегральяу частину суспхльства краГни поселения, жили 1нтересами передовым свое! ново!, а не 1сторично!

батыих-щшш. 31 свого боку, псиитичм ешгранта н1як не могли зро-зук'.тя тако!, за влучним висловом ¡/..Сосновського, "поселе -чо! ф1-лософП" старих емхгранхгв. На цьому грунт: нерхдко доходило на-ВХТЬ ДО К0НфЛ1КТ1В.

I все ж намагакня г.иквоснних укра!нських полхтичних еь;:грантов полхтизувати давних укра!нськ1 колони, що утворились в результат! економгчноТ зиграци, не були марннми. Особливо г,ом1ТНИй вшшв справили мшвоеннх екхгранти па псяхтизацш укра!нських посе-лень за океаном. Не илька тх з них, шо у 1920-1930-их рр. пере!ха-ли з Свропи за океан на псстхйне проживания, а й Т1, ио надЧжджа-ли сюда тимчасово, спричикилися до розбудови своерхдних акалогхв пол1тичних оргаг:зацхй /насамперед, нацхоналхстичного х гетькан-ського спрямування/, котрх дхяли на емхграци в евршейоьких крахнах.

5. На завадх швядкоыу хнтегруванню укра!нських полхтичних ем1грант1в в суспхльне життя кра!н поселения була " об' ект::вна причина - загальник иаэький освхтнхГ; рхвеиь, який зуковлювазся пе-реважяо селянсько-роб1тнлчою социальною структурою ем1грацп. Зок-рема, емхгрантам вельми непросто було оволодхтп мсвою крап-::', поселения, що, у свою чергу, вкрай утруднювало кожлизхсть п:дв;:^ення професхйно! квалхфхкаци, набуто! ие е УкраШ, або ж переквал1ф1-кацхх ЗГ1ДНО з попитом на професи та робочу силу в дан1й крахи. Як результат - укра!нс1.:-ц полхтичн1 ейгрантк у мае! своП: зайкали яайнижчий табель у соцхальн1й драбинх вхдповхдних кра!н г.рожи-вання, виконували найтяжчу ].хзичну роботу'. Виняток станозила лише Чехословаччина, уряд яко!, впдхливик необххдн1 'Цнансовх коати на заснування й дхяльнхеть кхлькох украх'нськкх видах учбових х науко-во-дослхдних заклад1в, з одного боку, забезпечиз працею украхнсь-ких вчених - емхгрантхв, з хншого - надав можливхсть здобутк осв1-ту сотням представникхв емхгрантсько! молодо

СЛ1Д вхдзначити також особлкву рать Сранцх! в 1Сторичн12 до-лх м1жвобнно1 украхнсько! полхтично! емхграци. Прийнявши до себе кхлька тисяч звхльнених хз таборхв для 1нтернованкх в Польза ко-лишяхх воякхв арми УНР, що не мали змоги працевлаптуватись тут у зв'язку з глибокою економачною кризою, ФранцIя ь буквальному розу-м1нн1 врятувала цих людей вхд голодно! смери.

Загалом важк1 соц1ально-економ1чн1 умови життя найбхльше поз-начплися на плшшост1 емаграци, в тому числ1 спричинилися до част-ково! репатр!ацх! ем1грант1в, Цим же пояск^валось й поступове зни-

ження полхтично! активност1 багатьох емхграяйв, яке водяочас стало наслхдком 1нгеграцхйного й асимхляц1йного тиску яа емхгра-Ц1ю, попри вех И зусилля щодо протщцI такому тисковх. 3 кхнця 1920-их рр. дедалх эришше почала проявлятись тенденшя до набут-тя частиясз украхнсышх полхгичних ем1грант1в громадянства кра!н прохива:.:1я. насакаеред це стосувалось псл1тично1 емхграци, скуп-чено! в Польш, Чехослсваччшй I Румун1I.

6. Правовий статус укра1нсысих полхтичних емхграят1в регулю-вався, з одного боку, нац10нальним законодавствоы в1дп0в1дних кра!н поселення, з 1ншого - мхжнародчо-правовимн нормами, що IX виробила Л1га Нащй по В1дношенно до ус1Х пештичних ем1грант1Б -вих1ДЦ1в з терешв колишньо! Рос1йсько! хмперп. Зпдно з цими нормами укра!ши, на В1дм1ну В1Д росхян I в1рмен1в, не розгляда» • лись як окрема категория псл1тичних емхгрантхв, а зараховувались .до "колишньх рос1йських шддаяих, що не набули нового громадянства". Така юридична квалхфхкащя украхнських пештичних еихгранив, при якхй ц1лк'ом 1гяорувався факт 1хнього власного громадянства ;з часхв УНР, була характерною й для нац1ональяих законодавств багатьох европейських держав, зокрема, БельгП, Францп, БолгарЛ, Югославп, Туреччини. Разом з тим загальне правове стаяовище укра-хнських полхтичних емхгрантхв в кожнхй з кра!н суттево рхзнилося. Воно визначалось передовс1мполхтичною'системою дано! краГяи, а тому було незр1внянно кращим у Бельгп I Францп, Н1Ж в Болгарп, Югослав! I та Туреччшп.

Свою специфгку мало правове, а також пол1тичне стаяовище ук-ра1яських ем1грант1в в державах, до скл&ду яких у м1жвоенний пе-р1од входили укра!йськ1 землх. В них державах, як 1 в хнтих еврс-пейських краГяах, 'емхграяти також пхдлягали певним правовим ооме- -женяям у працевлаштуванях, соцхальяхй опщ1, економ1чн1й д1яльнос-Т1 тощо. Кр1м того, правов1 обмежеяяя стосувались полхтичяо! дхя-льност1 ем1граят1в на В1дп031дних украхнських територхях у склад: Чехословаччини, Польпц I Румунх!. 3 1ншого боку, Чехословаччина надала" можлив1СТЬ пештично! д1яльност1 на власне своГх етнхчних землях ус1м ем1граятським парт1йним угрупованням, в той час як Польша i Румунхя талерували Т1лыш цхлком лояльне до цех кра!я се-редовище, пхдпорядковане ёкзильному урядов1 УНР. Бри цьому така толерацхя нерхдко.набувала явних чи заыаскованих форм пол Личного використаяня еыхграятхв в державяих Пересах Полыщ х Румунхх.

- 30 -

Спроби политичного використання украхнських емхгрантхв, зокрема в антипольськпх та антирадянських цхлях, зд1йснювались г Шмеччи-ною.

7. Загальне становище будь-яко! емхгрантсько! спхльноти бага-то в чому залежить В1Д стосушив ьпж самими и членами. У випадку з м1жвоенною укра!нською псштичноц еы1грац1ею тай стосунки вхд самого початку характеризувались глибокою конЗупктнхстю. Внутрш-не розбиття емхграцИ зумовлювалось трьома основними причинами. По-перше, такий стан був якоюсь мхрою наслхдком Д1й вхдпоз1дних 30вн1шн1х чинникхв, не зацхкавлених з рхзних ыотив1в у внутрхдшй консол1дацП ем1грант1в. По-друге, далася взнаки гостра психолойч-на- /викликана як 1сторичною спадщиною, так I моральнш й фхзичким знесиленням вхд емхгрантських понезхрянь/ В1дчукен1сть мхж двома . територ1альними гхлкакщ укра!нсько! псштично! емхграцп - галиць-кою х надднхпрянською. й, зрештою, по-третс, роз'еднанхсть випли-вала з парт^чих х особистих суперечок на тлх давн1х кояфлхкпв /що .мали М1сце ще в УкраШ/ I в зв'язку з конкурентною боротьбою парт1йно-пол1Тичяих середовищ за вшшви в ем1грац1йш:х скупчеяяях.

Неодноразовх спроби, що виходали, як правило, вхд орган1зац1й, прихильних до екзильного уряду УНР, примирити й об'еднати украТн-ську полхтичну емхградхю на позапарийнхй основ1 й навколо сильно] 1Де1 в1дродження укра1нсько! державност1, не принесли бажаних результат. Бхлыпе того, вхдцентровх тенденцП вкрай негативно в1Д-билися на внутр1шяьому стан1 навхть окремо взятих емхгрантських партхйно-паиптичних угруповань.

•8. Строкатхсть й суперечливхсть картини емхгрантського политичного життя значно утруднюкть його дослхдаення. 1 все ж певн1 причинно-наслхдков^ зв'язки I тенденцп тут можна виязитл. Перзою на емхградх! почала оргашзащйно офоршдаватись соцхалхстичяа те-чхя. Грунт для цього був пхдготовлений видздом за кордон ие взнм -ку-весною .1919 р. групи визначних представили:б центральноI течп ' УПСР на чол1 з М.Грушевсышм та л1вих содхал-демокрайв, в тому числх В.Винниченка. Залишення цими активники учасниками нац10наль-но-визвольного руху, власне його недавншд лхдерамк, Украши було 1хн1м протестом проти правого, як вони вважали, внутр1шнього курсу Директор!I.УНР та Н орхентацп на Антанту у зовн1шнхй полхтицх. До остаточного полхтичного розриву з Директор!ею д1йило тодх., ксли перебуваючи вже в емхгращ!, вони дхзнались про укладеняя у кв!тнх

- 31 -

1920 р. Варшавського договору й поххд полнив з частиками армхх УНР на Ки!в.

Головний напрямок д1яльностх нечисленних закордонних соща-лхстхв-резатагиокерхв, язи групувалися у той час в основному нав-коло ЗД УПСР, очолюзано! М.Груыевським, полягав у спробах досяг-ти порозуйння з. бхльшозидъкими урядами Росх! та Украхни. Актив-них зусиль в цьоку ж напрямку докладала й ЗГ УКП п1д керхвшщтвом В.Винниченка. Провал таких спроб вааслхдок непоступливост1 б1льшо-вик1в викликав серйозну кризу в екигрантському соцхалхстичному се-редовши. Переванна б1льш1сть закордонних соц1алхст1в-ревалюц1оне-р1в, розгйшовшись з пол1тичною лхнхею ЗД УПСР, розмежувалась з останньою I орган1зад1йно.

Найчисельнхаа й найактивнша опозиц1йно настроена до ЗД УОСР орган1зац1я украхнських есерхв була створена .у Празх на чолх з .М.Шаповалом. Псштичнх позицхх Ц1е1 оргаяхзацп вхдзяачались чгт-кою орхентадхсю на досягнекяя самост!йност1 й соборноси Украхня шляхом ссщально! "'1 нац10нально! аятиб1лыдовицько1 револвди, вик-лючайчи при цьому буд&-яку зовн1Шню допомогу. Власне, .Варшавсышй догов1р став одн1ею з голсвних причин рхзко! й посл1Довно! критики празышми есераыи екзнльного уряду УНР, яка лродовжувалась про-тягом усього м1жвоенного перходу. Суспхльно-полхтичний устрхи, що його в1дстоювалп М.Шаповал та його прихильяики, - ие ссвдал13м з "укра!нською селянською специфхкою". У 1920-их рр. празька орга-• н1зац1я соц!ал1стхв-револщ10нер1в була досить впливовою на ей:г-" рацх!. Шзнхше II впливи помхтно ослабли, до чого, мхжхншим, спрлчинилися внутршнх суперечностх серед празьких есер1з, а такса смерть /1932 р./ М.Шаповала.

П1о стосуеться ЗД УПСР, то II члени, зрештою, прийняли умовд б1льтовия1вй на початку 1924 р..повернулися в Укра1ну як бездарей« 13 зобов'язанням не брати участх в пол1ТИчнхй д1яльност1. Згсвого боку, В.Винниченко, хоч 1 залшпився на ешграцИ, але, розпустиваш в ковтнх 1921 р. ЗГ УКП, також поступово вШёшоб вхд п0л1тичн01 дхяльностх.

9. Нездоззх шел я перем1щеняя за кордон державного центру УНР на шлях розмежування з ним стала й переважна бхльшхсть укра!н-ських' соцхал-декократхв. Справа в тому, ио авторитет цього центру ■ серед-ешгрантських мае був у той час надто низысий. Саме на його адресу висувались головм звшувачеяня у поразц! украхнсько! де~-

кавност:. Коли ж у березн! 1921 р. поляки пхдписали в Риз! мирний догов1р ~ б1льиювицькими Рос¿сю та Украиною, чим остаточно втрача-лась юридична сила Варшавського догозору, емхгранти-надцнхпрянцх зазнали це б!льшого морального удару. Ран1ае чзрез укладеяня Вар-шавського договору державний центр УНРнастро!в проти себе галичан.

В такш обстановц! основна маса закордонних украпюьких со-Ц1ал-де!/,ократ1в вир1шила В1дхйти в!Д державного центру, ¡лоб мати вгльну руку у свохй д1яльност1. Врахозуючи, однак, те, що предсти пики УСДРП мало не до осташпх днхв г.еребування уряду УНР на ргд-них землях входили до його складу й брали участь у формуваян! Кого пол1тики, свое розмежування з цим урядом на емлграцп соцхал-дем'ократи не супрозоджували його нпяхзноы критикою, на зразок тх е!, яка спрямовувалась проти нього 13 середозиаа закордонних ук-ра!нських есерхв.

Проз!дне мхсце в е;.аграятському табор!-укра!нських соц1ал-демократхв'насежало Закордошйй груп1 УСЛРП п1д кер1вництвом I, Мазеп и, П.Феденка та Б.Матшенка. Полхтичка прсграма цхеьгруш /з ос1дком у Праз1/, лередбачаючи як кх.чцезу цгль побудозу демократичного соцхалхз?.?у, разом з ткм виходала з необх1дностх тривалс го розвитку сакост1йно! Укра!к;: по кап1талхсткчному сляху. При их^оку 1дея. про примат демократ: I у боротьб1 не тхльки за безпосе-рехш, але й перспективах завдання робхтнпчого класу зближувала укра!нських соцхал-демократ1в 13 заххдяоевропейськпмн. В той же час р1зне розумпшя демократ!I стало однхею з гсяозних причин роз ходаень закордонних укра!кськях С0ц1ал-де:.'0кратхв ¿з закордонними укра!нсышми есерами.

10. Внасл1ДОК п1дписання поляками ■ Ризького договору уряд УНР з мшнародно-правово! точки зору втратпв статус екзильностх:. Проте в хсторичному контскстх вживашш термхну "екзильнкй" при характеристик подальиоГ д1яльност! цього, реорган1зованого на емаграци, уряду е, на наш погляд, цЬгком правомдрки;,. Власке, б1льш-менш помхтнса дхялыпсть екзильного уряду УШ- стала липе пхсля 1924 р., коли визначилась тенденцхя до послабления затяж-но1 кризи, в як1й в1н опинпвся з огляду на вказши вище причини. Траг1чна смерть С.Петлкрн 25 травня 1926 р. рхзко зм1нпла став-лення до екзильного уряду з боку украшськпх ем I гранив. £ля багатьох з тих, хто на початку розчарувався, цей уряд знову став законник урядом Укра!ни, сигаалом и державнкцько! доби.

Поряд з Варшавою установи екзильного уряду УНР хснували в Парик! та у Праз1, де Д1яла також його партхйяа прибудхвка - ' УРЛ1, створена на баз1 колишньо! партх! с0ц1ал1ст1в-федерал1ст1в. Саме л1дери УРД1 - О.Шульгин, О.Лотоцький, А.Якохшв,'М.Слав1н- " ський та 1н. - складали кадрову основу екзильного уряду й були його хдеологамя. Якао говорити коротко, полхтячяа платформа цього уряду ор1ентувала на встановлення у самост1йя1й УкраШ такого суспхлъного ладу, який хсяував у' захгдних -демократхях, зокрема, у Фраяцп та Великобритаяи.

У cBO'ix планах здобуття незалежност1 Укра!ни екзильний уряд УНР, також, крхм Полый, ор1ентувався в основному на зах1дн1 демократы . Однак з боку останшх не було зроблёно жодних 35стр1чних щ>огав.

Якшо серед емхгрант1в - яаддн1прязд1в вшшви екзильного ура- -цу УНР повол1 стали досить значними, то спроби поширити !х в Украшу не принесли практичяих результатхв.

II. Переосмяслення досв1ду нацхонально-визвольноГ боротьби 1917-20 pp., передбвсш причин I! поразкя, знайшло, зокрема, сзхй вияв у сформуванн1 й Д1яльносп на емхграцп двох цхлком нових ' полхтпчних теч1й - консервативно! монарх!стсько! та'радикально! яащояалхстичяо!. Орган хзащйнкм центром кояарххст1В став засяо- -ваний 1920 р. у Bixwi УСХД /1937 р..замхсть УСХД гетьмаяський центр у Берлхях оформив оргаяхзацхю УСГЛ/, яац1оналхстхв - створена 1929 р. там же, в столиц1 АвстрП, ОУН/Кожне 13 цих двох пеш-тичних середовищ зумхло поаирати сво! органхзац1йЯ1 структури на -зах1Дноукра!нськ1 зеюй.

В той час як украхноький MOHapxiстс'ький рух мае завдячуватЕ виршальною Mipoa cboim винккнеяням й розвитком одн1й.особ1 - хде-ологовх та практичному керхвниковх цього руху В.Лишшському, ор-гамзований нацхокалхеткчйий рух став результатом тривалих зусиль багатьох людей. Особлива роль в розробцг хдеаюгхчнйх засад укра-'¿нського 'Интегрального нащоналхзму" налеяала д.Донцову.

В концептуально-теоретичяих побудовах та програмяо-пештичних opieHTiipax органхзованого укра!нського монарх1зму й оргаяхзованого укра!яського яацхоналхзму монна знайтл чикало спального. Зокрема, спхльним було те, що деркавницьк1 кояцепцп обох середовищ базува-•тися на запереченя1 демократичных i соцхалхстдчних форм державно! opraHiaaui! нацп й були нац1лен1 на побудову: мояарххстська. - авторитарно! класократично! держави, нац!оналхстична - тоталхтарно!

нащократично! деркави. I в класократичнхй державх, х в нацгокра-тичнхй держав1 малось на уваз1 забезпечити гармон1йну сп1впрацю усхх класхв та соцхальних верств суспхльства. 0бидв1 концепцп шдкреслювали виршальну роль "пров1дно1 меншостх" - ел1ти - в сушильному розвитку.

Разом з тим за цими та хншими зовншниш под1бностями стояли суттев1 вхдмхнност1 у розумхшн укра!нськими монарх1стами, з одного боку, I нац10нал1стами, з другого, шляххв : методхв вхдродаення та утвердкення украхнсько! державности Так, на в1ДМ1ну В1Д держав-ницько! концепци монарх13му, згхдно з якою законодавчо обмежений •у сво!х правах -д1дичний гетьман тркмався б не скхльки на сшп, стхльки на укра!нськ1й 1сторичн1й традици 1 моральному авторитет:, а "провхдна менипсть" в класократичнхй гетьманськхй монархи включала б в себе "найкращих" представншив ус1Х клас1в 1 всхх етн1ч-них груп Украши, нашократична державницька концетпя орхентува-ла яа встанбвлення диктатури "найкращих" з-помхя: етяхчних укра1нцг хз зосередаенням основних владних функцхй в руках "вождя наци". ■■ 12. В'цхлому органхзований укра1нський ыонарххзм та органхзо-ваний украГнський нацхоналхзм, вхдбиваючя загальну тенденхпю 1дей-но-полхтично! переорхентаци частини зневхреного в можлкзостях здобуття державностх демократична.? способом украТнського громадян-ства, мали, проте, рхзн1 впливи серед Ц1сх категори громадянства. Укра1нський монарх1зм, з огляду на сво! елхтарнх, а тому важно зрозумхл1 на рхвнг побутово! свгдокост1 хдею й програму, знаГшов досить обмежене коло прихильншив. Натомдсть, орган:зованмй укра-■!нський нацхоналхзм з його бойовими гаслами й спрсденими в1Дпов1-•дями на злободек^! питания, що хвшповали сусгЛльнхсть, спирався на вельми широку соцхальну базу.

Так само як х на зах1Дноукра!нських землях, в емхграап ОУН зросла на найдинамхчнхшу полхтичну силу, охопила своею мерекею й пхдпорядкувала сво!м завданням велику частину людей в укра!нськлх скупченнях на територх! багатьох европейських кра!н. Пхд цик огля-'. дом, починаючи з друго! половини 1930-их рр., з ОУН вже не могли успшно конкурувати хншх ем1грантськх полхтичн: середовшца.

3 хншого боку, ще в процес1 творения, а особливо д1®гьност1 ОУН цхлком виразно проявилися серйозн1 рсзбхжносп шж П декларо-• ваниш Ц1лями й практичною 1х реал1зад1ею. Так, ОУН задумувалась як понадпартхйна оргая1зац1я, а насправд1 стала монопартхею тота-

- 35 -

Л1тарного типу. Бона зобов'язувалась здхйснювати "всеукра1ноьку подIтику державництва", але в реальн1й д1йсност1 частоггусто выступала в1д цього 1мперативу на догоду сво!м вузькопарпйним тересам. Незважаючи на те, що до II складу, в тому числ1 найвидах кер1внпх органгв, належали I "сххдняки", все ж дом1нуючою в Ц1й оргайзацп була галпцька "революцгйна" ментальнхсть.

На наш погляд, саые в 1деологх! чи не найвиразшше проявився зм1ст укра!нського 'Интегрального нац10нал1зму" - його хррац1она-лько-вольове начало, заперечення традиц1йно! морал1 й етики, на-Ц1лен1сть на безкоглпромхсн1 силов1 кетоди боротьби за державн1сть I зладу, а такок - аналог1чн1 методи управл1ння державою, засно-ван1 на мояопарт1йн;щтв1, вождизмГй тотальному контрол1 ВС1Х сфер суспхльно! д1яльяост1. Враховуичи тодгхш умови хснуваняя укра!$-сько! наци, як яебезпхдставно вказуить деяк1 дождинки, появу ук-раТнського .'Интегрального нац10нап1зму" кожяа зрозушти, чого не скажем про схотЛ течи в деякпх 1шшх народхв, котр1 мали бхлыпх можлпзост1 для самореалхзацх! на шляхах розвитку правово! держави.

х х-

. к

¡.Ижзоенна укра!нська полхтичяа емхграцхя, як I будь-яка палх-тячна еглграцхя, була, звичайяо, драмою для кожно! конкретно! лю-дини, то опинилась за кордоном. Труднонц, з якими зIткнулися цх люди, зализизши батькДвпшу, пхдтвердили^сх !хн1 найгхршх перед-чуття. Разом з тим, у такий спос1б вдаюсь не Т1льки врятувати аиття десятиз тисяч укра!нського громадянства, але й продовжитв боротьбу за украхнську державяхсть шаля П поразки в 1ншх форумах та за допокогою 1нших засобхв в ем1 грани.

Додаток I

Основний зм1ст дисертацх! викладений в наступних роботах автора: I. Монографп, роздхли в кодективнях прзцях г -

1. Мхжвоеяяа укра!яська ем1грац1я в Европх як 1сторичяе х соцхаль-но-псштичяе явите. - Кл!в. - 1нтел. - 1594. - С. 3-250.

2. Укра!нц1 в заруб1жному свт. - Ки1в. - Наукова думка. -1591. - С. 47-60 , 7С-76.

3. Зберхгаючи ухфахяську сачобутнхстъ. - Ки!в.- 1нтел.-1992.- С. 3-100 /у спхвавт. з З.Б.бвтухом, б.б.Кашнським : 0.0.Ковальчук/.

4. Етяопол1тична ситуацхя в Украхни спроби науково! 1нтерпрета-И1!. - Ки!в. - 1нтел. - 1993. - С. 94-109.

- 36 -

5. НщЦоналып вхдносини в СРСР у запитаннях I вшювхдях. Вил. I. - Ки!в. - 1990. - С. 27-29, 39-49, 49-51, 61-65.

П. СТВТТХ.

6. В1дкритий заново. До характеристики громадсвко-псштично! Д1-яльност1 голова Центрально! Ради. - Кшв. - Ракурс. - 1990. -16 с. /у спхвавт./.

7. Гортаючи стор1нки 1стори. До подхй на УкраШ 1917 - початку 1918 рр. // Юкрейн. - 1990. - Ш. - С. 33-34 /у спхвавт./.

8. Михайло Грушевський: нов1 сторхнки полхтичяо! б1огргфи. // Юкрейн. - 1990. - £12. - С. 32-33 /у сгдвавт./.

. 9, Михайло Грушевський: життя I Д1яльнхсть очима какадського дос-•¡идника. // Всесв1т. - 1991. - ЖЗ. - С.184-185 /у спхвавт./.

ДО. Суверенхтет Украши: шляху назад немае. // Юкрейн. - 1991. -Н. - С. 6-8.

11. Укра!нськ1 поселенц1 у Франци та ВеликобританН. // Трибуна. - 1991. - № I. - С. 30-32.

12. Михайло Грушевський: "Я промовляю В1Д хмеи укра!нсько! демою ратЛ..." // Людкна I свхт. - 1991. - 1*6. - С.13-19 /усхгоавт*,

13. Укра!нц1 в Нхыеччинх: Iсторичний погляд. // Зарубежный мир: . социально-политические и экономические проблемы. - 1991. -

№ 21. - С. 64-76.

14. Деяк1 питания 1сторх! Укра!яи в заруб1жних досл1даеянях I . джерелах. // Там же. - С. 110-117.

15. Берта кокферешля укра!нсько! ем:град11 в Празх г створеяня Укра!нсько! головнох ем1грац1йно! ради /червень 1929 р./ //Ук ра!нська Д1аспора. 4.1. - Ки!в^Чикаго. - 1нтел.-192;.-С.7?-85

16. Фрапленти з Д1яльност1 Укра!нського согцологхчного 1нституту у Вххш /за ыатер1алами родинного фонду Грущевських/. // Та-/ же. - С. 98-109.

17. Про укра!нську валюту. // Нова генеращя. - 1992. - й 2-5. -С. 14-15.'

16. УкраХнський соцхологхчний 1нститут у Празх: орган хз ахи я х нау кова праця /1924-1932 рр./ // Укра!нська д1аспора. Ч. 2. -Ки!в-Чикаго. - 1нтел. - 1992. - С. 138-150.

19. Укра!нське питання в англо-американських арххвних документах

" ' /1938-1951/. // Всесвхт. - 1993.- И 9-10, 11-12. - С. 144-159 147-151 /у спхвавт./.

20. Ляндек в хсторх! укра!нсько! повоенно! ем!граци. // Укра1н-

ська aiacnopa. 4.4. - Кя!в - Чикаго. - 1нтел. - I9S3. -С. 123-126.

Груиевський Михайло Сергхйович. // Етнонэшояальний розЕиток Укра!ни. Терший, вазначеяня, персонал!I. - Ки!в. - 1993. -С. 44-47.

1. УкраТнський союз гетьманшв-державяикхв /УСГД/. // Taw же. -С. 123.

!. БагансышЙ Елгая // Taw же. - С. 154-155. I. Лдпинський Вячеслав // Там же. - С. 206-210.

Нац10кратхя // Там же. - С. 215. ). Старосольський Валоджир // Там re. - С. 2S4-2ES.

УкраТкський В1льян" уяхверситет /УБУ/ // Tai/, же. - С. 625-627. 1. 202 статтх i замхтки загальна.'. обсягок 277 с. для "Енциклопе» дхх украхнсько! дхасаори" /Чикаго/.

Додаток 2

Змхст дгсертаци

;туп"

зздхл I. Зитоки та вторична доля йжвоенно! украТясько! пол!— тично! емхграцп в Свропх

1. Деяк! проблема тнг.ологхзаци eMirpaxziii. С-соСлкеостх проце-' су полхткчно! ev.irpaui! з Украхяи у 1915-20 pp.

2. Формуваяня основных аентрхв та "перифер1йг-:их" осхдк1в укр'ашсько! полхтгчно! evirpauil в евсопейських державах

. 3. Соц1альяа структура i правове стаксвгде украхнськс! патхтичяс! емхгрзцil ЭЗД1Л II. Державнгй центр УНР в екзкл! '

1. Рэоргая1зац1я, впххд з криз и, фсркулвзаяня г.слхткчяс! платформа

2. Осяознх яапряки зхяльнсстх

озд1л III. ¿kiграятськх оргакхзацх! украГяських соцхалхстхз х ixHi прсграмно-пслхтпчн: орхектир;-,

1. Закордояна делегахля УПСР Г: Закордояаа група У'¡С

2. Соц1ал1сти-реБалщхонери иаповалхвсько! течхТ

3. Закордоннх. украхяськх соц1ал-демократк оздхл ЗУ. ЕвалЕЦ1я украхяського мояарххзыу

1. 1дейно-пол1Тичя1 засади

2. .Внутр1ляя орган! зац1я

- 38 -

Роздхл У. Генеза й тенденци розвитку орган1зованого нацхоналхс-тичного руху у середовиш míkbo6hhoí украшсько! eMir-paaix

1. Зародкеяяя оргашзованого укра!нського Hani оная1стич.чого руху

2. Створения ОУН та розбудова И емхграцхйяо! хнфраструктурк

3. 1деолог1я й суспхльно-поитична доктрина "штегрального нашоналхзму"

Бисновки Приштки БхблхографхЯ

Додписано к ne чати //О 5,-9^Зак тир /СС' раамкокэно ГШ шнстата ¿жрагяь иШГ