автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.02
диссертация на тему: Миграционная политика украинского государства на современном этапе (политологический аспект)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Миграционная политика украинского государства на современном этапе (политологический аспект)"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАН УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. Корецького НАН УКРАЇНИ

р г Б ол

0 І'.'ЯІІ Р"7 На правах рукопису

БАБЕНКО Олексій Георгійович

Міграційна політика Української держави на сучасному етапі (політологічний аспект)

Спеціальність 23.00. 02. -політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Київ -1997

Робота виконана у відділі історико-політологічішх досліджень держави і права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України

Науковий керівник: доктор філософських наук

професор, академік Української академії політичних наук Римаренко Ю.І.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук,

Вівчарик М. М.

кандидат філософських наук Школьняк В.М.

Провідна організація - Інститут національних відносин та політології НАН України

Захист відбудеться “ “ ___________ 1997 р. 0 15 ГОдині на

засіданні Сисціалізоваїшої ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук при Інституті держави і права ім. В.М.Корецького за адресою: 252001, м.Київ, вул.Трьохсвятительська 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права НАН України.

Автореферат розіслано ¿У1997 р.

Вчений секретар Спеціалізованої ради, кандидат політичних на'

В.П.Г орбатенко

Актуальність дослідження міграційних процесів України на сучасному етапі, з їх обов’язковим системним аналізом, практичним осмисленням, політичним усвідомленням і всебічним урахуванням саме тих світоглядно-політологічних аспектів, які пов’язуються з соціокультурною мобільністю населення, динамікою і статикою його транскордонних переміщень, визначається завданнями та потребами демократичного правового розвитку країни. І це не є випадковим явищем. Адже, як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, коли до міграційних зрушень ставитися байдуже, то вони можуть якраз безконтрольно і спонтанно еволюціонувати, деструктивно впливаючи на соціальну інфраструктуру, політичне та духовно-культурне життя України і цілий ряд суміжних з нею держав.

Отже, подолання певних шкідливих для країни наслідків від тих міграційних зрушень, які характеризуються своїми небувалими до цих пір масштабами та розмірами після розпаду СРСР, потребує досить уважного і ретельного осмислення цього всепланетарного феномену (явища), насамперед з позицій та пошукових досягнень соціально-політичних наук. Бо в самій основі або ж у підгрунті явища “еміграція-імміграція” містяться засади для загострення актуальної проблеми міжнародного захисту та охорони прав і свобод людини. Ось чому саме імміграція, як соціальний процес, регулюється не лише національним законодавством, але й, додамо, міжнародно-правовими нормами. У такій ситуації створюється доцільність, передусім для України та інших держав, на перспективі життєдіяльності і розвитку яких позначаються впливи міграційних “навантажень”, розглядати самі міграційні процеси під двобічним кутом зору - соціальним і політичним. Цей крок пояснюється дисертантом тим, що соціальні наслідки від безконтрольної обсягової та спонтанної міграції є, за більшості випадків, надто відчутним і пов’язананим саме з такими

явищами, як неконтрольована міграція, транскордонна мобільність організованої злочинності, галузеві інфраструктури перевантаження, етнокультурні та світоглядно-політичні суперечності, етнорелігійні і етнонаціональні конфлікти тощо.

Саме тому у цьому дослідженні робиться спроба проаналізувати міграційне буття в системі соціально-політичних координат “еміграція-імміграція”, виокремити для вивчення, осмислення та узагальнення, власне, міграційний простір, міграційні відносини, їх предмет, об’єкти та суб’єкти. З огляду на актуальність міграційної проблематики, якою постійно займаються ООН, ОБСЄ, МОМ, УВКБ ООН, Рада Європи національні міністерства, відомства, служби та установи, які уповноважені контролювати процеси міграції, дисертант ставить пошукове завдання визначити далі - роль та місце політики, державного управління і соціального регулювання ними.

Звідси ставиться пошукове завдання, беручи до наукової уваги соціально-культурний контекст, постійно тримати у фокусі дослідно-пошукового інтересу саме політологічний аспект.

Міграційні відносини у національному вимірі та міжнародному аспекті завжди були, є і будуть актуальними з політичної і соціальної ретроперспекгави, тому що саме вони всеохошноюче позначаються на духовності, виробництві, культурі або ж, навіть, - світогляді. Досить сказати, що тільки етнічна міграція спричиняє динамічні зрушення в демографії та соціоструктурі національних суспільств. В Україні, наприклад, після 1991 р. одна лише редепортація кримських татар загострила політичну і соціальну обстановку на кримському півострові, зумовила конфлікти на етнічній, релігійній і світоглядно-культурній основі. А вже нелегальна імміграція привнесла з собою в Україну торгівлю людьми, наркотичними препаратами і речовинами, природніми стратегічними ресурсами тощо.

Актуальність міграційних проблем, досліджуваних дисертантом, пов’язана із тим, іцо вони охоплюють глибокий пласт і широкий діапазон соцільного простору. Зрештою, це не одна лише міграція людських ресурсів, але й переміщення, як правило, інвестицій, капіталовкладень, майна чи скарбів. їх соціальна мобільність, якщо вона пов’язується з рухом суспільних або приватних багатств, часто зумовлює вимушену реструктуризацію соціальної інфраструктури, перерозподіл різного виду та роду національних благ, посилення або ж послаблення національної ринкової економіки. Вже тому залучення кваліфікованих імміграційних ресурсів до активної участі в місцевому виробництві дає позитивний ефект, а їх еміграційна втрата, в свою чергу, завжди спричиняє скорочення як виробництва, так і духовних та матеріальних благ. Ось чому відстеження часового і просторового переміщення у соціальному полі різного роду певних культурних благ і суспільних цінностей є завданням наукової та політичної ваги.

Саме тому це науково-пошукове дослідження орієнтується та спрямовується, спираючись на політологічний аспект, на розвиток уявлень про міграцію як всеобсягове соціополітичне явище. В такому ж контексті, обумовленому об’єктивною потребою накопичення науково-дослідних знань про міграційний рух у соціальному просторі, випливає політологічна необхідність аналізувати об’єктивні закони та закономірності, які, безумовно, взаємодіють у сфері соціальних переміщень як населення, так і виробничих та трудових ресурсів. Бо за майже безперервним ланцюгом міграційних явищ і процесів приховуються стійкі тенденції, аналіз та синтез яких дозволяє відтворювати практично цілісну картину міграційного всесвіту у мікро- та макромасштабі, на всепланетарному рівні.

До того ж, ще до цього часу немає відповідної узгодженості між національними законодавствами з міграційних питань та

міжнародно-правовими нормами. Відслідковується неоднозначний підхід до розробки та впровадження науково-методологічного інструментарію щодо дослідження міграційного простору. При цьому ряд положень, які застосовуються в науковій практиці, просто ще нездатні відтворити міграційне буття в усій його багатоманітності і цілісності, а тому вони реально не можуть претендувати на свою універсальність. Звідси актуалізується надто гостра наукова потреба доцільності “інвентаризації”, переосмислення та оновлення понятійного апарату з фундаментальних проблем міграції.

Стан наукової розробки проблеми. Для того, щоб цілісно та різнобічно дослідити міграційну дійсність з її еміграційними та імміграційними реаліями, доцільно розглянути соціальну мобільність та соціальні переміщення в усіх їх багатоваріантних(комбінованих) виявах і проявах, спрощених та ускладнених соціообставинами і соціоситуаціями. Реалізація цього теоретично-практичного завдання передбачає, щонайменше, відкриття, систематизацію та компетентне узагальнення, головне, - стабільних міграційних зв’язків, відносин, трансформацій тощо. Іновпливи, перш за все етнокультурного, релігійного, соціотрадиційного і світоглядного походження, також обов’язково і, можливо що, беззаперечно підлягають своєму власному науково-прикладному аналізу з урахуванням ступеня та міри їх ретрансляції в українське суспільство і національний простір.

Між тим, донині осмислювалися переважно ті або інші окремі аспекти явищ і процесів демографічного, етнонаціонального, соціально-економічного та релігійно-світоглядного спрямування. Слід зазначити, що ці дослідження були і є вкрай необхідними, але аж ніяк не достатніми з різних точок зору. Сьогодні все очевиднішою постає науково-суспільна актуальність комплексного та системного

дослідження міграційного простору України, як складової частини соціального простору. Міграційний простір, між тим, живе, діє та розвивається за своїми власними суспільними закономірностями, має специфічно-особливі моделі та модифікації. Тому філософи, історики, соціологи, політологи, етнографи та демографи кожен по-своєму вивчали його. Значний доробок у науку внесли українські вчені, які досліджували еміграційні процеси. Серед них, зокрема, - Л.Антонов, Ю.Бачинський, В.Ігнатов, А. Камінський, П.Кравчук, Т.Клінченко, С. Лазебник, В.Маркусь, М.Мокляк, М.Настасівський, Ф.Сисін,

О.Субтельний, Д.Ребет, Р.Сочаник, В.Трощинський, В.Школьняк та інші. На певних етапах, тобто в певні історичні часи, спеціалісти з міграційних проблем оперували характерною саме для їх епохи термінологією, методико-дослідним інструментарієм тощо.

Західна політологічна думка віддає перевагу вивченню стану і перспектив міграції матеріальних і трудових ресурсів, а також пов’язаних з їх динамічним переміщенням соціальних наслідків. Когорта українських фахівців, які вже давно спеціалізуються на проблемах еміграції-імміграції, як І.Прибиткова, зконцентровує свої зусилля на соціальній діагностиці і соціометрії міграційних процесів. В окремих працях В.Банних, А.Бурже, А.Геровського, М.Єруха

О.Малиновської, В.Середи, знаходимо цікаві підходи до правового регулювання міграції, як соціально-політичного явища. Російські вчені А.Топілін, Н.Гарасова, С. Батирьов, А.Абрамов Е.Красинец та цілий ряд інших, зосереджуються на дослідженні проблем трудової, інтелектуальної, професійної міграції, вивчають її соціальний вплив на стан і перспективи національних трудових ресурсів Росії.

Більш-менш обсягово розглянуті міграційні процеси, пов’язані з розпадом СРСР і створенням СНД. Як правило, частина соціальних переміщень, особливо з “близького зарубіжжя” до Російської

Федерації і, навпаки, - з Росії в СНД вивчена у соціометричному плані досить ретельно. Науково-соціологічне прогнозування масштабів, темпів і закономірних наслідків від соціальної мобільності населення в транскордонному вимірі, причому з урахуванням традиційних міжнародних потоків, теж плідно об’єктивовано у конкретні наукові праці. Дещо менш осмисленим, причому з соціального і, особливо, політологічного боку, виявився ряд актуальних проблем державного управління та соціального регулювання міграцією. В тому числі такі з їх числа - соціальна діагностика міграційних явищ та процесів, адаптаційні (інтеграційні) соціальні технології, інженерія і технологія соціологічних досліджень імміграції, моделювання соціально-культурної самоорганізації імміграційного середовища і, наприклад, -дезорганізації людських і матеріальних ресурсів.

Державно-правові аспекти національних відносин, тісно пов’язні з етнічною міграцію розроблялися такими фахівцями, як Г.Атаманчук, В.Бабкін, Ф.Бурчак, О.Висоцький М.Воробйов, В.Денисов, В.Євінтов, М.Козюбра, О.Каргунов, О.Майборода, О.Мироненко, Н.Нижник, Ю.Римаренко, Г.Смірнов, В.Сіренко, Б.Туманов, В.Ткаченко, Ю.Шемшученко та інші.

Суспільно-політичні тенденції розвитку міграції та міграційних відносин, здебільшого з альтернативних точок зору, розглядалися не лише вітчизняними, але й зарубіжними спеціалістами. Перш за все -фахівцями МОМ, УВКБ ООН, національних міграційних служб. Усі вони сходяться в тому, що міжнародно-правові інститути, роль яких у соціально-політичному регулюванні міграційних процесів постійно зростає, мають і повинні розвиватися, а національному законодавству треба адаптуватися до міжнародно-правових норм в оптимальному режимі. Цьому завданню можуть сприяти вже існуючі розробки з питань “мінімального” та “максимального” стандарту, які західна

юридична думка пропонує покласти в основу правового механізму міжнародного захисту прав і свобод мігрантів.

Є потреба, з їх політологічної точки зору, у безперервному вдосконалені термінологічного інструментарію, з використанням якого міграційний світ можна пізнавати дещо глибше, об’єктивніше, цілеспрямованіше. Це питання стосується і розробки так званих “робочих термінів”, застосовуваних у практичному використанні ООН, Радою Європи, МОМ, УВКБ ООН, ОБСЄ та іншими, загальновідомими у світі міжнародними організаціями.

Мета і завдання дослідження. Загальною метою дисертаційного дослідження є завдання показати, що існуючі наукові підходи до міграції повинні базуватися на двох, реально існуючих вимірах -міжнародному і національному. Адже, сучасні міграційні процеси, якщо враховувати їх оцінку з боку міжнародного співтовариства та національних держав, повсюдно розподіляються, здебільшого, - на внутрішні(імміграційні) та зовнішні(еміграційні). А сама міжнародно-правова думка стосовно міграційних процесів відштовхується у своїх науково-дослідних і пошукових ретроспективах від соціальних переміщень у планетарному масштабі та соціальної мобільності населення в тому чи іншому національному просторі.

Паралельно з цим означена мета - осмислити міграцію під кутом зору та науково-пошукових інтересів саме політології, тому що в основі і підгрунті соціальних переміщень завжди лежать: а) прагнення особистості до самоутвердження, в томі числі з використанням шляхів та каналів еміграції-імміграції; б) розуміння міграції як природного і невід’ємного права людини на свій вільний вибір місця перебування, переміщення, облаштування, працевлаштування, реалізацію особистісного інтелекту; в) політичні потреби та інтереси особи, етнічних груп, держави.

Вирішувалися також проблеми комплексного дослідження причин, масштабів, наслідків і перспектив розвитку міграційних процесів, обставин, тенденцій та явищ, особливо з врахуванням соціально-кризових, тобто, переважно дестабілізуючих ситуацій, що природно спричинилися внаслідок розпаду СРСР і утворення СНД.

Реалізація цієї мети спричинила розв’язання таких завдань;

- дослідити ті соціально-політичні та етнокультурні умови, котрі визначають динаміку і статику соціальних переміщень та соціальної мобільності населення як в національному, так і транскордонному культурному вимірі, але з обов’язковим урахуванням регіональних і локальних ситуацій;

- довести і показати, що міжнародний та національний підходи до міждержавного управління і соціального регулювання (на внутрішньодержавному рівні) міграційних процесів та явищ мають свої спільності та розбіжності, які зумовлені різними і, нерідко, досить таки протилежними світоглядними уявленнями про міграцію, як динамічний соціальний процес;

- з’ясувати роль, місце і значення принципу захисту та охорони прав людини .у міграційних ситуаціях і міжнародних справах, які безпосередньо чи опосередковано, але все одно різнобічно та обсягово торкаються проблем соціальних переміщень і соціальної мобільності населення, причому незалежно від території;

- обгрунтувати, що в міграційних уявленнях і мотиваціях лежать особистісні прагнення до самоутвердження індивідуума, який(він або вона) намагається, в тому числі з використанням каналів міграції, знайти кращі соціальні умови для власного існування у соціально-політичному житті;

- здійснити комплексний, порівняльний та системний аналіз спонтанних міграційних впливів на соціальну інфраструктуру

України, її господарський, демографічний, етнокультурний, поліетнічпий, релігійний простір тощо;

- науково-дослідно означити перспективні напрямки, моделі та шляхи цивілізованого розв’язання міграційних проблем, з основною акцентуацією політологічних проблем на Ік державне управління та соціальне регулювання;

- узагальнити матеріали з науково-прикладних проблем, які торкаються завдань соціальної діагностики, демографічного аналізу і метричного вимірювання кількісних та якісних характеристик динамічних і обсягових міграційних процесів, причому незалежно від їх детермінованості до українських умов;

- задовольнити реальну потребу формування в державних службовців України дійсно науково-прикладного та дослідно-пошукового міграційного світогляду, без якого усвідомлення актуальності, об'єктивності і складності соціальної мобільності та соціальних переміщень населення унеможливлюється;

- виокремити і ретельно дослідити той конфліктогенний потенціал, який завжди та скрізь продукується у лоні міграції, перш за все транзитної, а саме - організованої злочинності, “човникових”вояжерів, "втечімаків”за кордон і т.д.

Джерела та емпіричний матеріал дослідження. В основу цього дисертаційного дослідження політологічного спрямування покладено, по-перше, теоретико-прикладне, культурно-освітнє та науково-світоглядне переосмислення монографічних праць загальновідомих у світі фахівців з актуальних проблем еміграції-імміграції, які з різним ступенем їх участі та системності розробляли питання соціальних переміщень і соціальної мобільності населення. Узагальнено обсягові теоретичні та практичні матеріали ООН, МОМ, УВКБ ООН, ОБСЄ,

провідних вітчизняних і зарубіжних, дослідників та науковців, безпосередніх учасників міграційних явищ і процесів.

Вивченню проблеми сприяли також опубліковані в минулому і сучасному праці в галузі демографії, історії, соціології, філософії, українознавства. Одночасно взято до теоретичної та практичної уваги дослідження американської, канадської, російської та української міграційної думки, яка, плідно розвиваючись, доповнює наукові уявлення про різновиди соціальних переміщень своїми інноваційно-системними підходами, використанням передової сучасної інженерії і технології. Творчо використано ряд соціальних технологій, розроблених Міжнародною академією інформатизації та кафедри теорії і методів соціологічних досліджень Московського державного університету, а саме - В.Івановим, Г.Котельниковим, Г.Никредіним, В. Патрушевим, В. Садиковим, І. Слепенковим.

Методологічна і теоретична основа дослідження.

При здійсненні дослідження дисертант прагнув до використання саме тих політологічних принципів, які вже давно інноваційно застосовуються сучасною суспільною наукою, спрямованих, зокрема, на розвиток демократичних засад, на яких грунтуються пріоритетні наукові розробки стосовно прав і свобод народів та громадян.

Здійснено вибір концептуально-понятійної основи дослідження, визначені теоретичні парадигми поетапної еволюції феномену-явища “міграційні процеси”. З дослідницько-політологічною метою були використані теоретично-концептуальні, а також світоглядні цінності, субстанційні, соціокультурні підходи до цієї складної проблеми.

Основним методом наукового синтезу проблеми стали системний, індуктивний, дедуктивний, вибірково-структурний, функціональний,

порівняльно-емпіричний, а також - асоціативний, інтроспективний, компаративний, ретроспективний тощо.

В результаті автором дисертаційного дослідження вироблена методологія теоретично-прикладного аналізу міграційної проблеми, яка вимагає свого усвідомлення в якості складової політичної науки, передусім у сфері тісної взаємопов’язаності міграційних процесів з життєдіяльністю суспільства: держави, етноанклаву, нації, території, регіону, області, місцевості тощо.

Наукова новизна дослідження полягає в розробці авторського методологічного підходу до міграційних процесів, систематизації сутнісних його характеристик, виокремлених чинників і процесів, у з’ясуванні способів організації регулювання міграційними потоками на території держави цивілізованими методами.

На захист виносяться такі основні положення:

1. У міграційному просторі як складової соціального простору, міграція проявляє себе у двох інформаційно-комунікативних вимірах і на двох взаємопов ’язаних універсальних рівнях - в сфері соціальних переміщень та соціальної мобільності. Всебічне урахування цієї обставини є актуальною проблемою, тому що саме від теоретичного розмежування міграції, соціальної мобільності та соціальних переміщень залежить усвідомлення диференціації та уніфікації національного буття.

2. Саме па цих трьох рівнях, тобто у сфері міграції, соціальної мобільності та соціальних переміщень діють свої, притаманні лише їм об’єктивні суспільні закономірності існування та розвитку соціальних утворень, які постійно перебувають майже у безперервному та мінливому русі. Одні з них вже мають

концептуальне тлумачення, а інші ще тільки очікують свого обгрунтування. Міграційний простір можна вимірювати, якщо мова йде про сталі соціально-політичні зв’язки, та, водночас, пояснювати з використанням метричних інструментаріїв.

3. Соціальним двигуном і рушійною силою міграції є боротьба особистості за своє власне самоутвердження в будь-якому соціумі, пошук індивудуумами кращих умов для їх більш цивілізованого існування, в тому числі засобами і шляхом соціальної мобільності як в національному, так і в транснаціональному(міждержавному) просторі. Це особистісне самоутвердження певпою мірою гарантується, захищається та охороняється міжнародним співтовариством. Тому дозвіл па еміграцію та її заборона тісно пов’язуються з соціальною проблемою захисту і охорони прав людини, а відтак - з міжнародним правом, а також із загальноцивілізаційним людським розвитком.

4. Доведено, що еміграція кваліфікованих трудових ресурсів з однієї країни в іншу завжди обмежує, як правило, фінансові прибутки та виробничі спроможності першої з них і, поряд з цим, накопичує суспільні багатства другої з держав. Одночасно міграція кваліфікованих трудових ресурсів у планетераному масштабі завжди сприяє нерівномірному розвитку світового господарства, виробництва, науки і техніки.

5. Завжди існують відмінності між державним управлінням і соціальним регулюванням міграції, хоча ця реальна обставина не завжди і не скрізь концептуально усвідомлюється, в тому числі державними службовцями, які безпосередньо чи опосередковано з цими проблемами стикуються. А тому зроблено висновок про доцільність розробки в Україні інноваційно-передових соціальних технологій, з використанням яких можна ефективніше регулювати міграційні процеси та явища, впливати на соціальну

мобільність населення з урахуванням державних інтересів, пріоритетів, науково-дослідних і дослідно-пошукових стратегій.

6. Обсягова, тобто масштабна за своїми розмірами еміграція-імміграція, безпосередньо впливає на складну демографічну та інфрасоціальну структуру населення України. При цьому головні тенденції розвитку населення України базуються на: а)

сприятливих соціально-економічних умовах, які дозволяють розвивати духовне та матеріальне благополуччя громадян; б) демографічній поведінці населення України, яка зазнає культурних видозмін, в тому числі за рахунок соціальної мобільності та соціальних переміщень; в) динаміці і статиці інтенсивності якісних та кількісних характеристик міграційних обставин, процесів, ситуацій і явищ.

7. Вміїе посднаня державного управління міграційними процесами в Україні з їх соціальним регулюванням, а також з діагностико-науковим супроводженням національних проектів і програм, здійснення яких сприяє впорядкуванню спонтанних, а тому й хаотичних соціопереміщень, майже неконтрольовано'і трудової мобільності, особливо в транскордонному масштабі, дозволяє контролювати нелегальну міграцію.

8. Імміграційні потоки, які накопичуються в поліетнічному суспільстві України, спричиняють амбівалентний, тобто “двоїстий” за своєю соціальної природою вплив на демографічний, культурний та світоглядний ландшафт країни, а вже це вимагає ретельного аналізу міри і ступеню такого беззаперечного впливу на загальнодержавотворчі перспективи розвитку української нації зокрема та національного суспільства в цілому.

9. Безконтрольна та неурегульована імміграція як людських, так і матеріальних засобів та ресурсів завжди супроводжується, здебільшого, негативними процесами, в числі яких виступають-

соціальна мобільність міжнародно організованої злочинності, дестабілізуючий вплив на ринок праці і соціальну інфраструктуру, етнонаціональні та релігійні конфлікти.

10. Міграційний простір, що виступає складовою соціального простору як в національному, так і міжнародному вимірі, містить у собі світоглядно-культурні чинники, які спричиняють перманентний динамічний рух, а тому в безперервному ланцюгу соціальних явищ та процесів діють однакові для суспільних утворень закономірності, а також поряд з ними лише ті, які притаманні виключно міграційному середовищу.

11. Міграційний рух обумовлює механічні та біосоціальні збудження в екосистемах та етноструктурах, вчиняє на них істотний культурний вплив, який відчутно позначається на напрямках і шляхах соціальних переміщень, значно прискорює демографічні процеси, видозмінює культурне обличчя соціальних ландшафтів та суспільних утворень.

Теоретична і практична значущість дослідження. Здійснене дисертантом дослідження може успішно використовуватися з метою підготовки та реалізації навчальних курсів, програм і проектів, які переслідують завдання нести знання різним колам слухачів, сприяти розвитку у них наукових та дослідно-пошукових уявлень про стан і перспективи міграційного процесу у сучасній Україні. Досягнуті результати здатні озброїти викладацький і дослідно-науковий склад (персонал) академічних і навчальних закладів оновленими, тобто більш сучаснішими знаннями про міграцію, ефективно діючими на практиці методиками, принципами і соціоінженерними технологіями, які можуть бути плідно використаними як для інформаційно-аналітичного аналізу, так і моніторингового супроводу міграційної національної та міжнародної політики.

Апробаиія результатів дослідження. Результати дослідження апробовані автором у виступах на науково та науково-практичних конференціях, симпозіумах, “круглих столах”, які відбувалися як в Україні, так і за її межами, в тому числі: ¥11 Міжнародному семінарі з проблем внутрішньої політики пострадянських держав(Торонто, 1994 р.), “Україна-Росія в новому геополітичному просторі”(Київ, 1995 р.), “Україна-Австрія: порівняльний аналіз політичних структур”(Київ, 1996 р.), “Проблеми теорії і практики державного управління та місцевого самоврядування(Київ, 1996 р.).

Основні положення, концептуальні напрацювання та висновки роботи обговорювалися на засіданні відділу історико-політологічних досліджень держави і права Інституту держави і права НАН України ім В.М.Корецького, на Вченій Раді цього Інституту та є відображені у 6 науково-дослідних публікаціях.

За участю автора було підготовлено ряд аналітичних матеріалів по темі дослідження, які здійснено у відповідь на запит місцевих органів виконавчої влади, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України.

Дисертант особисто приймав безпосередню участь в розробці законопроектів “Про правовий статус іноземців в Україні”, а також “Про Державну службу імміграції та натуралізації”.

Дисертантом здійснено ряд науково-прикладних розробок, які безпосередньо торкаються державних проблем реєстрації населення, здійснення його перепису, забезпечення візової і паспортної політики України, візового забезпечення службових відряджень

Структура дисевтаиії. Специфіка теми, сформульовані мета і завдання дослідження визначили послідовність викладу матеріалу і

структуру дисертації. Вона містить у собі вступ, чотири розділи, висновки, бібліографічні посилання, список літератури.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтована актуальність проблеми, що розглядається, визначено коло основних завдань, які вимагають свого розв’язання на сучасному етапі наукового пізнання міграційних процесів, а також визначено ряд положень, що виносяться на захист. Сформульовані методологічні основи дисертаційної роботи. Здійснено аналіз сфери можливого використання отриманих науково-прикладних результатів.

В першому розділі “Висвіптення міграційних процесів в наукових підходах та світовій практиці” аналізуються різні світоглядні уявлення, точки зору і наукове ставлення до міграційних процесів, пропонуються для теоретичного переосмислення такі визначення, як “міграційний процес”, “міграційний рух”, “міграційне явище”, “міграційний простір”, “соціальна діагностика”, “міграційні відносини”, “суб’єкти міграції” тощо.

З’ясовується місце і роль політології у дослідженні міграційних процесів і явищ, доводиться, що вона має робити це сильніше, оскільки прискорювачами та стимуляторами людських переселень є природні і невід’ємні права особистості на вибір місця проживання, працевлаштування і відпочинку. Підкреслюється, що політологія може розглядати міграцію ке лише в системі наукових координат “держава-етнос - нація - суспільство”, але й на рівні так званих мультиутворень -’’субетнос - національна меншина - релігійна община

- земляцтва - об’єднання громадян за інтересами”. Бо політичну основу механізму міжнародного захисту та охорони прав мігрантів якраз і складає система нормативно-правових актів, які забезпечують громадянам певні гарантії на їх вільне переміщення та пересування в соціальному міждержавному просторі. Цей механізм містить у собі

мету і завдання захисту права особистості на пошук в інших державах притулку від дискримінації, знущань, катувань, переслідувань або ж нелюдського поводження.

Міжнародно-правові норми дозволяють ООН більш-менш успішно захищати як колективні, так і особисті соціально-політичні права. До перших відносяться, наприклад, права національних меншин на їх культурний розвиток, а до других, - права індивідуумів на зміну мешкання, тобто переселення в іншу державу, “втечу від переслідувань”, реалізацію їх здібностей і розумових потенцій в іноземних державах, в яких забезпечується гідне людини життя.

Проте, сам принцип “мінімального” міжнародного стандарту та “національного” режиму для іноземців, які для власної натуралізації в державі свого перебування мають до нього призвичаюватися, висуває перед дослідником методологічне завдання узгодити, щонайменше, -результати аналізу співвідношення між рівнями “національного” (мінімального) та “міжнародного” (оптимального) еталону ставлення до мігрантів, членів їх родин і сімей.

У розділі доведено, що будь-який так зв. “національний” режим будується за принципами державного суверенітету і територіальної цілісності держав. Міжнародні стандарти визнають цю аксіому, але, водночас, ставлять питання про таке поводження з іммігрантами, яке майже “неспроможне зашкодити інтересам громадського порядку” та “національної безпеки”, а також - “принципам” і “завданням” ООН. До речі, самі принципи і завдання ООН у сфері допомоги мігрантам носять, якнайбільше, рекомендаційний характер, а саме це ставить політологічну проблему їх нормативно-правового вдосконалення, наповнення змісту конвенцій, пактів та угод дійовими механізмами застосування до окремих країн економічних, політичних або інших

санкцій з метою спонукання їх до виконання тих зобов’язань, які переслідують мету забезпечення прав і свобод мігрантів.

Вищенаведені у розділі питання дисертант доповнює завданнями адаптації національних законодавств до міжнародного права з питань міграції. Це пояснюється тим, що міжнародно-правові норми, які захищають природні права і свободи мігрантів, вдосконалюються та розвиваються швидше і, водночас, набагато досконаліше за чинне національне законодавство. Але національне право, хоча і продовжує залишатися дещо консервативним, зате має істотний пріоритет та свого роду історичну перевагу над міжнародним правом. Тому зовсім не дивно, що до сьогодні прихильники “національного режиму” відіграють ту саму роль, згідно з якою внутрішньодержавне право з питань міграції має певну перевагу над міжнародним правом у вищезазначеній сфері.

Автор відзначає при цьому істотний внесок у розробку еталонів, механізмів і принципів “розумної турботи”, “національного режиму”, “мінімального міжнародного стандарту”, “морального стандарту для цивілізованих держав” італійця Р.Анцілотті, колумбійця Г.Амадора та американських юристів Д.Мура, Б.Борхарда, М. Іглтона.

На думку дисертанта, політологія саме тому має безпосереднє відношення до міграційної проблематики, що міжнародне право виступає за надання іноземцям тих громадянських прав та особистих свобод, якими користуються їх власні громадяни. Ці права, а також гарантії їх забезпечення не можуть бути, як відзначають прогресивні вітчизняні і західні юристи, від “основних прав людини”, визнаних та визначених міжнародними правовими документами.

У другому розділі “Еміграція з України: причини, масштаби, наслідки(соціально-політопогічний аспект) автором запропоновано

системний аналіз причин, обсягів та наслідків “відпливу” з території України людських і матеріальних ресурсів.

Встановлено, що причиною міграційних переміщень населення є неоднаковий спосіб та загальнонаціональний побутовий рівень життя, в основі якого лежить нерівномірний економічний розвиток тих чи інших держав. При цьому в дисертації визначено “критичний поріг”, що створює передумови для еміграції і, зрозуміло, - масового “відпливу мізків” за кордон, звернута увага на збудники і каталізатори еміграційних процесів та явищ, розкриті об’єктивні соціально-політичні фактори, які істотно впливають на інтенсивність та масштаби людських переселень. До них, зокрема, віднесено: а) збройні конфлікти; б) міжетнічні протистояння; в) етнічну і соціальну кризу; г) релігійну ворожнечу; д) погіршання соціальних умов; е) дестабілізацію ринку праці і т.д.

В дисертації проаналізовано соціально-політичні наслідки від еміграції, зокрема наступні з їх числа, - погіршання, згортання і скорочення демографічної інфраструктури населення України, масовий відплив за кордон інтелектуально-творчого потенціалу, зменшення обсягів та прибутковості виробництва, обмеження людських і матеріальних ресурсів, створення за сприянням іноземних держав політичних антиукраїнських об’єднань, зниження попиту і пропозиції з боку держави на кваліфіковану робочу силу тощо.

Розкрито руйнівний вплив масової еміграції на розвиток науки і техніки в Україні, формування високоінтелектуального культурного середовища, охорону здоров’я та материнства, розвиток мережі освіти і конкурентоспроможних навчальних закладів, відтворення стійкого етноімунітету, забезпечення єдності та національної злагоди.

Відповідно до пошукових завдань третього розділу “Імміграція в Україні: визначеная, категорії, ситуаційні моделі” автор розкрив

позитивні та негативні наслідки від масового прибуття в Україну різних категорій іммігрантів. До позитивних віднесено те, що зветься “правовим сприянням реалізації основних прав і свобод громадян”, до негативних - аж надто значні прорахунки в державних програмах і політичних гаслах та закликах, які майже зовсім не забезпечені національними механізмами їх практичної реалізації, а також проблеми накопичення в Україні значної кількості іммігрантів-носіїв криміногенного потенціалу.

Це пояснюється насамперед тим, що навіть політичне рішення першого Президента України Л.Кравчука про повернення кримських татар на територію Криму, які проживали за межами України, була не підкріплена дійовими механізмами “оптимального сприяння” їх намірам, планам, сподіванням. У дійсності виявилося, що ні соціальна інфраструктура Криму, ні власні можливості кримських татар не дозволили їм не те що успішно інтегруватися в культурний простір України, а, навіть, ще менше - нормально облаштуватися.

Аналогічна ситуація створилася з українськими репатріантами, які поверталися на свою історичну батьківщину, тобто з греками, євреями, молдованами, німцями. Більшість переселенців в Україну відчула на собі неврегульованість чинного законодавства України, відсутність ефективних національних програм сприяння процесам репатріації, духовні і матеріальні втрати від передчасного приїзду.

Як відзначається автором, неконтрольована імміграція привнесла з собою в Україну безліч культурно-політичних, а взагалі - соціальних проблем. Найгострішими з них для України в дисертації визначено:

а) організовану в міжнародному масштабі злочинність; б) торгівлю людьми(дітьми, робочою силою та жінками з метою проституції), а також наркотичними препаратами і речовинами; в) дестабілізацію етнонаціонального простору та релігійну ворожнечу; г) тероризм; д)

заповнення фінансового і товарного ринку “тіньовими” капіталами та недоброякісною продукцією; д) витіснення українських виробів з національного ринку збуту продукції, сировини, товарів.

Доведено, що без створення в Україні цивілізованої Служби імміграції та натуралізації координації зусиль Держкомнацміграції, МЗС, МВД та Держкомкордону, спрямованих на якісну боротьбу з організованою злочинністю і неконтрольованою імміграцією, матиме незначний ефект і, можливо, непередбачливі для держави наслідки.

Дисертантом запропоновано внести відповідні зміни і доповнення до чинного законодавства України з питань імміграції, створити при Кабінеті Міністрів України Раду з національної міграційної політики України, переглянути функції Держкомнацміграції, Держкомкордону, Держмиткому, МЗС і МВД щодо їх розмежування та упорядкування, більш активно залучати до цієї роботи ООН, МОМ, УВКБ ООН.

Відносно перспектив розвитку імміграційної ситуації в Україні дисертант використав з політологічною метою аналітичні прогнози американських, російських і німецьких вчених. На їх думку, якщо боротьба з неконтрольованою, особливо транзитною імміграцією, зазнає прикрих невдач, то накопичення в суспільстві України, на території Східної і Центральної Європи етнічних мультиутворень призведе до зростання безперервних навантажень на культурну та соціальну інфраструктуру цивілізованих держав, спричинить загрози їх національній безпеці, міжнаціональній злагоді.

З демографічної точки зору, наявність цієї, поки що теоретичної моделі вже свідчить про необхідність для України з метою боротьби з нелегальною імміграцією використати досвід Італії, Німеччини, США

і Франції. Перелічені вище держави застосовують проти нелегальних іммігрантів і тих осіб, які сприяють їх протизаконному перебуванню та працевлаштуванню систему адміністративно-карних покарань, в

тому числі - ув'язнення і штрафи. Так, відповідно до закону Франції (Жана-Луї Дебре), схваленому Національними зборами цієї країни 25 лютого 1997 р., якщо громадянин Франції прийняв та облаштував нелегального іммігранта, то за це він може бути ув’язненим до 5 років або сплатити штраф у розмірі до 40 тис. ам. доларів.

Дисертант відзначив те, що ужосточання міграційного режиму для тих осіб, які шукають притулку, і громадян, що прибувають в Україну на законних підставах, не зараховується до кола упереджувальних заходів, спрямованих на боротьбу з нелегальною імміграцією. Проте, саме для того, щоб упорядкувати контроль за прибуттям в державу іноземців з метою їх облаштування і працевлаштування, доцільно запровадити процедури квотування. Про це наголошується з огляду на зарубіжний досвід, який передбачає використання імміграційних квот проти проникнення на територію держав осіб, схильних до скоєння злочинів, налагодження протиправного бізнесу та злочинного підприємництва, відмивання “тіньових” капіталів, організації торгівлі людьми, здійснення антигромадських проявів.

Четвертим розділом “Практика регулювання міграційних процесів” актуалізується важлива для України проблема державного управління міграційними процесами та їх соціального регулювання.

Державне управління розглядається на двох основних рівнях -директивно-розпорядчому та нормативно-правовому. При цьому виокремлюються сфери, які мають підлягати урядовому впливу і контролю: а) нормативно-правова; б) візово-паспортна; г) паспортно-реєстраційна; д) контрольно-пропускна при перетині іноземцями та особами без громадянства державного кордону України; е) санітарно-епідеміологічна; ж) габітусно-статусна тощо.

Наголошується, що державне управління вимагає вдосконалення вже існуючих і ще тільки но створюваних механізмів урегулювання

імміграційних потоків. Одним із таких механізмів пропонуються, наприклад, розроблені автором для Консульського управління МЗС України заходи, що передбачають голографічний(ступеневий) захист візової етикетки України та уніфікацію бланків запрошень для іноземців на їх в’їзд на територію держави. Наступний механізм - це створення в Україні Єдиної автоматизованої системи контролю за в’їздом-виїздом, ідея якої підтримується Президентом, Верховною Радою та Урядом України.

На погляд дисертанта, державне управління хоч і є ефективним засобом для контрольованого впливу на міграційні процеси, проте воно подекуди є дещо менш продуктивне у порівнянні з соціальним регулюванням. Доводиться, що державне управління спроможне не так ефективно як соціальне регулювання контрольовано впливати на весь міграційний простір. Це може пояснюватися тим, що еміграція з України, а також з інших держав, інтенсифікується міжнародно-правовими нормами, які заохочують транскордонні переміщення певних категорій населення з метою забезпечення прав і свобод людини, гідного цивілізованого розвитку життя.

Тому соціальне регулювання міграційних процесів - це, перш за все, створення політичних і соціальних умов в Україні, відповідно до правового і соціально-культурного забезпечення яких держава: а) сприяє якісному притоку на свою територію кваліфікованих та продуктивних трудових ресурсів(вчених, науковців, громадських і культурних діячів, працівників дефіцитних та рідких спеціальностей);

б) створює економічні, культурні, політичні і, взагалі, - такі соціальні умови, які стримують еміграцію, однак, не засобами та методами державного впливу, а забезпеченням громадянам України гідного для них способу життя, визначеного міжнародними стандартами.

Розвиток цієї політологічної ідеї дозволив автору виокремити ряд соціальних регуляторів, що наводяться у розділі відповідно до їх функціонального призначення. Це економічні, політичні, моральні та правові регулятори, в основі яких лежать комплексні державні заходи, обов’язкові для органів виконавчої влади та імміграційних служб, що визначають напрямки та сфери, а також засоби, методи, принципи і ресурси, які використовуються з метою упорядкування міграційних потоків та соціально-правого управління ними.

При цьому доведено, що тільки сукупне використання соціальних регуляторів дозволяє впровадження інженерно-соціальних технологій та інноваційно-пріоритетних заходів, які здатні сприяти науковими методами і державними ресурсами скеруванню міграційних процесів у русло їх цивілізованого протікання в Україні.

Актуалізується питання стосовно управління міграцією виключно політичними важелями, методами і принципами. У зв’язку з цим автором запропоновано розмежувати як на теоретичному, так і на практичному рівні державне та політичне управління міграційними процесами. Цьому дано відповідне роз’яснення.

Водночас, здійснена спроба визначити засади міграційної політики України, її напрямки і шляхи розвитку. Окреслено контури режиму, структури та системи національної безпеки в імміграційній сфері.

У висновках дисертації здійснено узагальнені підсумки авторського пошуку. При цьому зазначено, що сам імміграційний простір України, вже починаючи з 1991 р., значно ускладнився та урізноманітнився. А це вимагає при вивченні міграційних процесів і явищ більш пильної та виваженої до них науково-пошукової уваги, системного аналізу різних структурних змін в соціальному просторі та суспільних мультиутвореннях під впливом масових переселень .

Істотним у дисертації, можливо, є й те, що ця науково-дослідна розробка враховує, хоча, напевне, і не в достатньо повному обсязі, потребу звернути пошукову увагу на необхідність практичного оновлення термінологічного інструментарію з міграційних проблем більш сучасними концептуальними визначеннями.

Так, є спірні питання стосовно визначення поняття та статусу “корінних” та “некорінних” народів. Ця досить актуальна для України проблема дисциплінарно стикується не лише з політологічними, але й історико-гуманітарними дослідженнями, з міжнародними теоретично-правовими концепціями та розробками.

Враховуючи наведене і те, що понятійний інструментарій вимагає свого оновлення, дисертант запропонував такі поняття як “корінна міграція” чи “редепортація корінних народів”. їх практичне застосування у науковому обігу, наскільки передбачається, зможе дозволити дещо глибше і цілеспрямованіше досліджувати міграційне буття та імміграційні реалії в Україні.

Основні публікації по темі дослідження

1. Абетка етнополітолога(у співавторстві). - К.: Школяр, 1996. -0, 5 д.а.

2. Захист прав мігрантів: урахування подвійного стандарту Н Вісник УАДУ. -К., 1996. -№3. -С. 140-145.

3. Етнічна атрибутика зарубіжних українців // Мала енциклопедія етнодержавознавства. - К.: Довіра, 1996. - С. 467

4. Етнокультурне прагнення // Мала енциклопедія етнодержавознавства. -К: Довіра, 1996. - С. 64.

5. Етнічна ностальгія // Мала енциклопедія етнодержавознавства. -К.: Довіра, 1996. - С.468.

Babenko O.G. “Contemporary migration policy of Ukraine(polytological aspekt)”. Dissertation, specialization 23.00.02 - political institutions and processes).

The author developed the conceptual approaches to the migración policy of Ukraine. The author analized migration existence from the national and international aspects, introduced legal tools of govemmental management and social régulations of migration processes.

The kev words: migration, émigration, immigration, migration space, social diagnostics of migration processes, migration existence, migration flows.

Бабенко А.Г. “Миграционная политика украинского государства на современном этапе(подитологический аспект)”. Диссертация по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы.

Автором разработаны концептуальные подходы к миграционной политике Украины. Проанализировано миграционное бытие в национальном и международном измерении. Предложено правовые механизмы государственного управления и социального регулирования миграционными процессами.

Ключевые слова: миграция, эмиграция, иммиграция, миграционное

пространство, социальная диагностика миграционных процессов, миграционное бытие, миграционные потоки.

Бабенко О.Г. “Міграційна політика української держави на сучасному еталі(політологічігай аспект). Дисертація за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути і процеси.

Автором розроблені концептуальні підходи до міграційної політики України. Проаналізовано міграційне буття в національному та міжнародному вимірах. Запропоновано правові механізми державного управління та соціального регулювання міграційними процесами.

Ключові слова: міграція, еміграція, імміграція, міграційний простір, соціальна діагностика міграційних процесів, міграційне буття, міграційні потоки.