автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Микротопонимия Пидгирья

Полный текст автореферата диссертации по теме "Микротопонимия Пидгирья"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ

ІД

о

УДК 808. 3. 311 +801. 311

МИХАЛЬЧУК Оксана Іванівна

МІКРОТСШОНШІЯ ПІДГІР’Я

Спеціальність: 10. 02. 01. - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук .

Київ -1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі західно- і південнослов’янський мов Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Національної Академі наук України

Науковий керівник - академік НАН України,

доктор філологічних наук Русанівський Віталій Макарович, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор,

завідувач кафедри російської мови як іноземної Київського міжнародного університету цивільної авіації Лобода Василь Васильович

кандидат філологічних наук, професор кафедри української мови Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова Козачук Ганна Олександрівна

Провідна установа - кафедра сучасної української мови

Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, Міністерство освіти України

Захист відбудеться 15 грудня 1998 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.172.01. для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (252001, Київ - 1, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні та Інституту української мови НАН України (252001, Київ - 1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано 5 листопада 1998 року.

Учений секретар спеціалізованої ради доктор філологічних наук, професор Н. Г. Озерова

Топоніміка - галузь науки, об’єктом дослідження якої є закономірності виникнення, розвитку і функціонування власних географічних назв - належить до першорядного кола проблем, якими займається славістика. Посилений інтерес до ономастичних студій зумовлений поглибленим зацікавленням слов’янським етно- і глотогенезом, особливо карпато-е.балканського ареалу. У контексті значного прогресу топоніміки на загальнослов’янському та міжнародному рівнях постає необхідність активізації досліджень української ономастики взагалі і топоніміки як її складової зокрема.

Наша робота присвячена системному вивченню мікротопонімії Надвірнянщини. Актуальність дослідження визначається багатьма як лінгвістичними, так і екстралінгвістичними факторами. У розвитку сучасної вітчизняної топоніміки виразно простежується увага до регіональної проблематики та маловивчених класів онімів. До цього часу мікротопонімія загалом найбільш залученого в ономастичних студіях регіону не була предметом системного наукового дослідження. Мікротопоніми або залишалася поза увагою дослідників, або залучалися в науковий обіг лише як додатковий матеріал при аналізі інших класів географічних назв. Невідкладної уваги мікротопоніми вимагають ще й тому, що значний шар цих найменувань поступово виходить з активного вжитку молодшого покоління і окремі з них можуть бути безповоротно втрачені. Це зумовлює необхідність укладення регіональних словників мікротопонімів, що певною мірою є важливою ланкою створення Національного інформаційного банку географічних назв України.

Джерельною базою дослідження є передусім ономастичні матеріали, зібрані нами експедиційним шляхом у 1995-1997 роках. Під час польової роботи нами зафіксовано у 37 населених пунктах та їх околицях близько 1000 найменувань мікрооб’єктів. Вибір основного джерела зумовлений кількома чинниками: 1) мікротопоніми рідше, порівняно з іншими класами назв, фіксуються в історичних джерелах; 2) зафіксовані на військових та туристичних великомасштабних картах та в атласах, а також у поземельних кадастрах - передусім маємо на увазі Йосифінську та Францисканську метрики - часто не відтворюють реального звучання, а спотворені внаслідок полонізаціії, русифікацї, а також, в окремих випадках, неправильного зведення

діалектних форм до літературної норми; 3) вилучення мікротопонімів експедиційним шляхом дозволяє нам безпосередньо отримати цінну як лінгвістичну (передусім додаткову ономастичну), так і позамовну (фізико-географічні характеристики, корисну народно-етимологічну інтерпретацію тощо) інформацію про назву, а часом і повністю відтворити історію назви того чи іншого об’єкта. Мікротопоніми у дисертаційному дослідженні фіксуємо за правилами практичної транскрипції з огляду на те, що такий запис не спотворює реального звучання назви і дозволяє точніше з’ясувати її етимологію. При необхідності мікротопоніми подаються у різних варіантах його місцевої вимови. Важливим додатковим джерелом досліджуваного матеріалу є адміністративно-територіальні топографічні карти, земельні планшети окремих сіл, а також відомості про населені пункти Надвірнянського району з 26-томної серії видання “Історія міст і сіл Української PCP”. .

Мета дослідження полягає в системному лінгвістичному аналізі мікротопонімів даного регіону з огляду на лексико-семантичне значення основ і структурно-словотвірні моделі, що передбачає двоаспектне вивчення: 1) аналіз окремо взятих мікротопонімів;

2) аналіз мікротопонімійної сукупності.

Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:

- зафіксувати назви малих географічних об’єктів на території регіону в синхронному зрізі і відповідно укласти мікротопонімічний словник Надвірнянського району Івано-Франківської області;

- розглянути досліджуваний мікротопонімічний матеріал за основними типами його етимонів у межах двох лексико-семантичних груп: апелятивної та ономастичної;

- виявити лексико-семантичну базу творення мікротопонімів з огляду на особливості південно-західних говірок та лексичні взаємовпливи з мовними системами інших слов’янських та неслов’янських мов;

- виявити особливості базової лексики в топонімотворчому процесі;

- проаналізувати словотвірно-структурні особливості мікротопонімів і визначити продуктивність словотвірно-структурних моделей та відповідних формантів;

з

- встановити зв’язок між позалінгвістичними - історичними, географічними та іншими - і мовними факторами виникнення власних географічних назв;

- простежити мотиви пропріальної номінації в мікротопонімії і виявити її специфіку у зіставленні з іншими шарами топонімії.

Відповідно до цільових настанов аналіз фактичного матеріалу в дисертаційній роботі передбачає використання цілого ланцюга методів. Серед них як стрижневий визначаємо порівняльний метод, що є особливо важливим для розкриття генези окремих топооснов, формантів і моделей. Особливе місце в роботі посідає статистичний, яким активно послуговуємося, визначаючи процентні співвідношення між лексико-семантичними типами назв, підраховуючи продуктивність словотвірно-структурних моделей і способів творення назв, топонімотворчих формантів. Важливим для отримання повнішої картини мікротопонімії регіону є лінгвогеографічний метод. Для вилучення ономастичного матеріалу та місцевої лексики, передусім народної географічної термінології, а також для з’ясування особливостей базових апелятивів послуговуємося соціолінгвістичним методом. При вивченні діалектного ландшафту досліджуваного регіону нами застосовується метод локалізації мовних явищ. Використовуємо в роботі також методи описовий, системний, зіставно-типологічний тощо.

Отже, методика регіонального дослідження мікротопонімії передбачає здійснення аналізу фактичного матеріалу в межах певних лексико-семантичних типів та їх підгруп, що вимагає етимологічного і словотвірного тлумачення назв.

З огляду на сформульовані основні завдання дисертаційної роботи і на обрану методику регіонального дослідження мікротопонімії можна передбачити основні принципи дослідження, що полягають у постатейному аналізі мікротопонімів двох лексико-семантичних типів з огляду на етимон. З’ясування структурно-словотвірних особливостей мікротопонімії і їхніх закономірностей та продуктивності тих чи інших моделей і способів потребує окремих підходів, і тому виділено в окремий розділ.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у здійсненні системного опису мікротопонімії своєрідного

прикарпатського регіону. Нами зібрано фактичний матеріал, який у більшості випадків уводиться в науковий обіг вперше. На основі цього фактажу проведено докладний лінгвістичний аналіз малодослідженого шару ономастичної лексики. Це дозволяє певним чином відтворити етногенетичну характеристику краю, де домінує слов’янська мовна лексика, хоча виразно помітний вплив східнороманських мов. Часто такі іншомовні лексеми законсервовані тільки в мікротопонімах і не мають буквальних апелятивних відповідників у сучасній говірковій практиці. Мовна своєрідність і частково лінгвальна неоднорідність регіону дозволяє виявити в топоосновах низку специфічної апелятивної лексики - предусім географічної номенклатури та термінів на означення лісорозробної промисловості, а також зафіксувати ряд антропонімів прізвиськового характеру. Аналіз сукупності мікротопонімів дозволяє відтворити парадигму словотвірно-структурних мікротопонімічних моделей в контексті загальної словотвірної топонімійної системи як своєрідної ланки словотвору української мови.

Теоретичне значення роботи полягає у доповненні загальних положень про особливий статус мікротопонімів у топонімійній системі з огляду на семантичну та дериваційну специфіку і в уточненні принципів лінгвістичного аналізу мікротопонімів певного регіону. Теоретична цінність роботи визначається спробами окреслити окремі особливості принципів пропріальної номінації у мікротопонімії України, а також у виявленні характерів взаємозв’язку мікротопонімів з іншими шарами апелятивної та ономастичної лексики.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що результати лінгвістичного аналізу мікротопонімії Надвірнянщини можуть бути використані в системному дослідженні мікротопонімікону України взагалі і всієї пригірської смуги зокрема. Доцільним було б врахування зібраного ономастичного і мовного матеріалу у порівняльному вивченні слов’янської ономастики і як важливої ланки в створенні Загальнослов’янського ономастичного атласу. Спостереження і висновки, одержані внаслідок аналізу ономастичного матеріалу, можуть використовуватися: а) при побудові лекційних і практичних спеціалізованих курсів з ономастики у вузах

та роботи відповідних факультативів чи гуртків у школі; б) для вивчення курсів з дериватології, термінології, діалектології тощо; в) як важливе джерело студій з історії та теорії мови. Дослідження мікротопонімії регіону дає можливість отримати також додаткову інформацію для історичних та географічних дисциплін, передусім для вивчення соціальної історії, етнографії. Практична цінність роботи полягає також у можливому використанні нового фактичного матеріалу для укладання географічних карт та атласів великого масштабу. Словник мікротопонімів може бути використаний у створенні Національного інформаційного банку географічних назв України.

Особистий внесок автора - це насамперед укладення реєстру власних назв мікрооб’єктів конкретного регіону на матеріалах, зібраних протягом 1995-1997 рр. безпосередньо під час топонімічних експедицій населеними пунктами Надвірнянського району.

На захист виносяться такі положення:

1. Мікротопоніми - найчисельніший пласт топонімійної системи, що характеризується сукупністю специфічних ознак.

2. Мікротопонімія Підгір’я формується на слов’янському мовному ґрунті з незначними чужомовними вкрапленнями, насамперед з боку румунської, німецької та угорської мов, про що свідчить походження та дериваційна характеристика мікротопонімів.

3. Формування мікротопонімійної системи регіону є наслідком назвотворчих процесів протягом багатьох століть і хронологія утворень значною мірою пов’язана з етимоном назви, що відповідає лексико-семантичній класифікації, яка передбачає виявлення апелятивної чи онімної основи з певною семантикою.

4. Мікротопонімія є лінгвальним відображенням історико-географічного середовища і в той же час його продуктом.

5. Між визначенням словотвірної моделі і семантики базової основи наявний тісний зв’язок, себто обидві ланки лінгвістичного аналізу є взаємовмотивованими.

6. Мотиви пропріальної номінації в мікротопонімії пов’язані безпосередньо з об’єктами називання і випливають насамперед з необхідності орієнтуватися на місцевості.

Ми усвідомлюємо, що частина етимологічних арґументацій базується на суб’єктивних припущеннях і може сприйматися в іншому ракурсі критично. Певна річ, що діахронічне вивчення назв, а також залучення нового ономастичного, діалектологічного та історичного матеріалів до вивчення мікротопонімі! регіону створить підґрунтя для деяких нових інтерпретацій. Тому наша робота не претендує на вичерпність, але, сподіваємось, є важливим кроком у заповненні лакун вивчення української топонімії.

Апробація дисертації. Окремі аспекти та результати дослідження були оприлюднені у доповідях та повідомленнях на Всеукраїнській науково-практичній конференції з топоніміки “Створення Національного інформаційного банку географічних назв” (Київ, жовтень-листопад 1995); міжнародній науковій конференції “Писемні пам’ятки IX - XVIII століття східнослов’янськими мовами” (м. Умань, травень 1996); II Всеукраїнській науковій конференції “Українська термінологія і сучасність” (Київ, листопад 1997) та наукових семінарах з ономастики “Ономастика східних слов’ян” (Київ, вересень 1996) і “Проблеми ономастичного словотвору” (Київ, вересень 1997). Повністю дисертація обговорювалася на засіданні Відділу південно- і західнослов’янських мов Інституту мовознавства імені О. О. Потебні за участю представників сектора ономастики Інституту української мови. Основні положення дослідження висвітлено у семи публікаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії і додатків, які представлені “Словником мікротопонімів Надвірнянського району Івано-Франківської області”, таблицями продуктивності кожного структурно-словотвірного типу мікротопонімів та лінгвогеографічними картами, що відображають ареальну локалізацію деяких лексико-семантичних типів мікротопонімів.

Зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми, актуальність дослідження, визначається його мета і завдання, основні принципи і методи аналізу, розкривається новизна, теоретична і практична цінність роботи, характеризується джерельна основа, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі - “Відапелятивні утворення” - здійснено системний лексико-семантичний опис мікротопонімів, базовою основою для утворення яких є апелятивна лексика. У результаті дослідження визначено, що з апелятивною лексикою можна пов’язувати походження більше 75-ти відсотків назв географічних мікрооб’єктів Надвірнянщини. Семантичний зв’язок між апелятивом і топоосновою може бути як безпосереднім - сам об’єкт цілком реально відповідає лексичному значенню апелятива, так і опосередкованим - в основу номінації мікрооб’єкта покладено принцип близькості номінованого мікрооб’єкта до певної реалії. Важливим етапом лексико-семантичного аналізу мікротопонімів є з’ясування можливості участі того чи іншого апелятива у називанні географічного об’єкта.

У підрозділі - “Мікротопоніми, похідні від географічних термінів” - висвітлюється генеза мікротопонімних утворень, похідних від лексем на означення географічних понять. Тісний зв’язок між географічною номенклатурою і мікротопонімами зумовлює те, що географічна лексика складає основну базу для мікротопонімних найменувань. На території Надвірнянщини зі всієї сукупності мікротопонімного матеріалу (понад 1000 найменувань) близько 65-ти відсотків назв можна пов’язувати походженням з географічними термінами, що відповідно становить 80 відсотків усіх відапелятивних утворень. Чисельність географічної номенклатури призводить до того, що в мікротопонімії часто вказується не якась ознака об’єкта, а прямо називається сам об’єкт, себто апелятиви використовуються у функції мікротопонімів без будь-яких словотвірних змін-'. Найпоширеніші в цьому випадку дві ситуації: 1) на певній території є тільки один об’єкт такого роду і не потребує вирізнення з-поміж інших, проте номенклатурний термін стає власною назвою; 2) з групи однакових географічних об’єктів для певного поселення набільш істотним є тільки один, тому він не номінується іншою власною назвою, а лише відповідним онімізованим терміном. Оскільки особливість географічного середовища зумовлює виникнення розгалуження лексико-семантичних ознак для позначення у мові географічних понять, виділяємо відповідно кілька лексико-семантичних підгруп, які розглядаємо в окремих параграфах.

Домінантними серед відтопографічних утворень є група назв, похідних від термінів на означення рельєфу місцевості. Базовими апелятивами для утворення назв цієї підгрупи є семантичне коло, пов’язане з антонімічними поняттями “верх” -’’низ”, що безумовно спричинено фізико-географічним положенням краю. Частина такої термінологічної лексики поширена по всій території України і має прозору семантику у більшості словотвірних моделей. Проте для значної кількості мікротопонімів, похідних від термінів на означення рельєфу місцевості, базовими апелятивами для утворення є місцева географічна термінологія, що інколи не має семантичних аналогів у інших регіонах України або термінам властиві особливі семантичні відтінки. До таких назв, зокрема, належать: Бурти (Середній Майдан), Вікнога (Делятин), Гирка (Черник), Ґропа (Бистриця), Дебриці (Делятин), Жолоб (Гвізд), Звалок (Гвізд), Клива (Пнів, Делятин, Красна), Лобищі (Цуцилів), Маґура (Гвізд), Недея (Бистриця), Облаз (Делятин), Обіч (Саджавка), Обочі (Добротів), Пагиркьи (Пнів), Переніс (Делятин), Причгл (Бистриця), Puna (Ланчин), Спіжі (Середній Майдан), Стромини (Максимець), Чуга. (Парище) тощо.

Низка мікротопонімів, семантика базових географічних термінів яких відображає специфіку ґрунтів трапляється рідше. Утворення відповідних назв на досліджуваній території спричинено особливостями її ґрунтового покриву. Мікротопоніми цього типу повністю відповідають топографічним прикметам того чи іншого об’єкта. Серед них, насамперед, можемо відзначити ті, що вказують на вологість та колір ґрунтів і специфічні для регіону назви, пов’язані з покладами корисних копалин: Дуднінкьи (с. Середній Майдан), Глинєник (Делятин), Камінище (Верхній Майдан), Мочір (Волосів, Парище), Мочіркьи (Перерісль), Мочєрка (Добротів), Нетечі (Перерісль, Лоєва), Руда (Делятин), Синєчка (Красна), Стрігавиці (Середній Майдан), Солонець, Солонці (Ланчин, Добротів, Лоєва, Делятин), Чирлене (Лоєва).

Серед географічних твірних лексем важливе місце належить гідрографічній ' номенклатурі. Такі мікротопонімні утворення представлені назвами: Вгкнище (Середній Майдан), Ворюк (Ланчин), Коломийкьи (Середній Майдан), Керничкьи [ Криничкьи (Середній

Майдан, Верхній Майдан, Перерісль), Морське Око (Делятин), Поточипа (Верхній Майдан), Розливи (Делятин), Ростоки (Добротів, Пасічна), Сировиці (Білі Ослави), Ставище (Цуцилів) і т. п.

У четвертому параграфі першого розділу аналізуються мікротопоніми, похідні від термінів на означення особливостей рослинного світу. Найчисельніша у творенні назв відповідних мікрооб’єктів географічна апелятивна лексика на означення лісу за певною породою дерев: Березина (Добротів, Саджавка, Парище), Березник, Берізник (Парище, Перерісль), Буковина (Парище, Делятин, Тисменичани, Гвізд), Вільшина (Саджавка), Дубина (Середній Майдан), Дубнєк (Парище), Ліщини (Цуцилів), Малинник (Глинки). Аналогічні назви трапляються на всій території України і мотивація їхнього походження прозора. Базова апелятивна лексика меншої частини об’єктів номінації цього типу - терміни на означення інших рослин чи особливостей рослинного покриву: Гачуги (Лоєва), Запуст (Гвізд), Кукільниці (Парище), Липник (Перерісль), Липникьи (Саджавка), Лази (Середній Майдан, Ланчин, Глинки, Добротів, Саджавка, Лісна Тарновиця), Лонки (Верхній Майдан, Гвізд, Кубаївка), Підлісок (Чорні Ослави), Сигли (Молодьків, Стримба).

Мікротопоніми, похідні від термінів на означення форми, лінії, розташування, безпосередньо відображають геометричні характеристики об’єктів, зокрема: Довге (Добротів), Довженець

(Бистриця), Клин (Цуцилів), Клинець (Делятин), Криви (Парище), Кривулі (Красна, Парище, Середній Майдан), Круглєк (Саджавка), Кружок (Цуцилів), Стримби (Лоєва, Пнів), Широка (Верхній Майдан).

У другому підрозділі аналізуються назви, пов’язані з культурно-історичними та господарсько-виробничими процесами.

У першому параграфі цього підрозділу розглядається низка утворень, що стосуються розвитку господарської діяльності в регіоні. Домінантними серед них є утворення на базі лісо- і сільськогосподарської термінології. Такі назви свідчать про особливості еволюції землеустрою та землевпорядкування, а також відображають основні принципи лісового і сільського господарювання: Венґєркьи (Середній Майдан), Вуглєрка (Глинки), Віпалепа (Білі Ослави), Жереби (Саджавка), Згарі (Середній Майдан, Бистриця),

Зруби (Середній Майдан), Клгткьи (Гаврилівна, Перерісль, Верхній Майдан), Колибище (Середній Майдан), Корчунок (Білі Ослави), Кошаркьи (Делятин), Літовище (Делятин), Порташ (Білі Ослави), Поруб (Парище), Поміркьи (Лісна Тарновиця), Посічкьи

(Тисменичани), Сегельба (Делятин), Свинарка (Верхній Майдан, Делятин), Стадниці (Саджавка), Чертіж / Черкіш (Парище, Пнів, Верхній Майдан, Білі Ослави, Бистриця), Шублінка (Пнів).

Частина найменувань дає інформацію про розвиток промислів та ремесел протягом певного періоду. Мікротопоніми цього типу вказують на місцезнаходження відповідних об’єктів, а також на способи добування природних ресурсів і самого процесу виробництва: Бані (Глинки), Бані (Ланчин, Гвізд), Банькьи (Красна, Заріччя), Гуща (Верхній Майдан, Кубаївка), Цегольні (Гаврилівка, Саджавка), Фірас (Кубаївка, Білі Ослави).

Другий параграф присвячений відповідно мікротопонімам, що утворені від термінів на означення культурно-історичних та політико-адміністративних процесів. Загальний огляд мікротопонімів досліджуваного регіону дозволяє робити висновки про порівняно низьку продуктивність утворень такого типу. Найчастіше такі об’єкти номінуються за принципом близькості до певної координати. Серед таких назв відзначимо: Ворота (Глинки), Городгаце (Середній Майдан, Пнів), Двір (Перерісль), Камерал (Кубаївка), Келія (Середній Майдан, Верхній Майдан), Колонія (Глинки, Верхній Майдан), Лісничівка (Кубаївка, Середній Майдан), Могилкьи (Цуцилів), Окопище (Ланчин), Підзамче (Пнів), Скарбова (Гвізд), Цісарка (Добротів), Чернече (Красна).

У другому розділі - “ Відономастичні утворення” - аналізуються мікротопоніми, походження яких слід пов’язувати з іншими класами власних назв, установлюється зв’язок між мікротопонімами та їхніми твірними основами, вказується на особливості пропріальної номінації в мікротопонімах, утворених від онімних основ. В залежності від онімної основи поділяємо назви на три основні підгрупи.

У підрозділі “Відантропонімні утворення” розглядаємо мікротопоніми, базовими основами для утворення яких є антропонімний матеріал, що виступає практично в усьому спектрі лексико-семантичних та словотвірних різновидів. Найчисельнішими є

утворення від прізвищ та прізвиськ (85%): Баранівка (Лісна

Тарновиця), Бондарів (Парище, Середній Майдан), Греськова (Ланчин), Гопкова Гора (Середній Майдан), Крістово (Волосів), Кулаковського (Волосів), Мельники (Саджавка), Цгцькачева (Ланчин); рідше - від власних імен людей (10%): Дем’якове (Верхній Майдан), Катеринчине (Молодьків), Остапів Верх (Чорний Потік) та андронімів (5%): Дяченчииіине (Делятин), Илчишин (Середній Майдан).

У другому підрозділі розглядаються мікротопоніми, сформовані на базі гідронімів, а також вказується на особливості номінаційної моделі “гідронім - мікротопонім”. Зі всієї сукупності мікротопонімікону Підгір’я до таких зараховуємо близько 2,5 % назв, серед яких Боговець (Делятин), Ворона (Гаврилівка, Парище, Волосів), Зелениці Верхна, Зелениці Нижна (Зелена), Пісковані (Пнів), Стебник (Гаврилівка).

Комплексний підхід до вивчення назв, який передбачає детальне зіставлення назв мікрооб’єктів зі всією топонімною системою регіону, дозволяє нам встановити мотиваційні ознаки номінації того чи іншого об’єкта, оскільки вони утворюють географічне середовище і зберігають просторову прив’язку. Ця група назв мікрооб’єктів розглядається у третьому підрозділі другого розділу дисертаційного дослідження. Керуючись географічними, історичними та топонімічними фактами, ми можемо близько 3,5 відсотків мікротопонімікону Підгір’я пояснювати як похідні від інших мікротопонімів та ойконімів.

У третьому розділі - “Словотвірна структура мікротопонімгг Підгір'я” - здійснено дериваційний і структурний аналіз мікротопонімної лексики. Результати цього аналізу свідчать про те, що деривація мікротопонімів Підгір’я в загальних рисах відтворює систему мікротопонімічного словотвору Слов’янщини і цілком закономірно зіставляється з основними принципами і рисами ойконімної деривації. У творенні мікротопонімів зайняті фактично всі відомі способи творення слів. Порівняльне вивчення словотвору мікротопонімів у межах різних лексико-семантичних класів дозволяє визначати продуктивність певної словотвірної моделі у кожному з них. Продуктивність словотвірних моделей у різних класах назв представлено таблицями, що додаються до дисертації.

Лексико-семантичний спосіб охоплює понад 70 відсотків мікротопонімпих утворень. Найпродуктивніше ця модель представлена у мікротопонімах, похідних від географічних термінів, назвах, утворених від антропоніміє на означення роду, та

відгідронімних дериватах. Наявні у відапелятивних утвореннях афікси належать до базових лексем і не відіграють топонімотворчої функції.

Основу мікротопонімів, утворених за морфологічною моделлю, складають суфіксальні деривати. Об’єкти номіновані за

приналежністю конкретній особі виражають посесивність за

допомогою суфіксів -ин-, -ов- (-ев-, -ів), -ськ- (-зьк-, -цьк-), -івка і у більшості випадків за формою є субстантивованими прикметниками.

Значна частина мікротопонімів за структурою - складені утворення. Чисельні атрибутивні словосполучення з огляду на визначальний за мотивами номінації компонент зараховуємо до тієї чи іншої моделі номінації.

Лексико-синтаксичний та морфолого-синтаксичний спосіб

творення слів виступають опосередковано. Лексикалізація виявляється в процесі утворення назв на основі прийменниково-іменникових конструкцій, що вказують на місцерозташування об’єктів відносно інших реалій. Про субстантивацію можна говорити в усіх випадках лексико-семантичних та морфологічних дериватів, що

зберігають прикметникову форму і, найчастіше, ад’єктивну словозміну.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.

Найзагальніший висновок полягає в тому, що процес

формування мікротопонімії Надвірнянського Підгір’я загалом не виходить поза межі тих топонімічних закономірностей, які склалися протягом століть на терені України і всієї Слов’янщини.

Мікротопонімія вбирає в себе і відбиває тільки те, що найбільше відповідає природно-географічним умовам місцевості, історичним особливостям та економічному укладу.

З огляду на локалізацію певного лексико-семантичного типу мікротопонімів досліджуваний регіон умовно можна поділити на три частини, що визначається кількома об’єктивними чинниками: 1) давність поселення; 2) особливості фізико-географічного середовища; 3) специфіка земельних відносин тощо. Географічно

залежність зменшення відантропонімних утворень і збільшення назв, похідних від апелятивів, передусім географічних термінів,

простежується в напрямку зі сходу на південний захід, тобто в напрямку до головного пасма Карпатських гір.

Системне вивчення сукупності мікротопонімів регіону дозволило встановити кількісне відношення між дериватами відапелятивними та похідними від інших онімів. Мікротопоніми, похідні від апелятивних основ, охоплюють близько 75 відсотків усіх назв; від онімних основ -25%.

Найпродуктивніший шар базової лексики для утворення назв мікрооб’єктів - географічна термінологія. Назви мікрооб’єктів, похідні від географічної номенклатури, є важливим джерелом фіксації та реконструкції своєрідної, часто втраченої на апелятивному рівні, термінології. Мікротопонімія Надвірнянщини є також важливою базою для відновлення і становлення лісогосподарської та сільськогосподарської лексики. Апелятивна лексика в мікротопонімії регіону переважно слов’янська за походженням, часто питомо українська, і в багатьох випадках семантика цих апелятивів не потребує окремого пояснення. Однак наявна ціла низка утворень на базі лексем, що за походженням є чужомовними запозиченнями зі східнороманських, німецької та угорської мов. Деякі з цих лексем адаптувалися на україномовному ґрунті і побутують у місцевому мовленні як усталені географічні терміни чи поняття на означення об’єктів господарської діяльності. Семантика окремих таких слів зовсім не відома місцевому населенню і лексеми прижилися тільки в законсервованому вигляді у формі мікротопонімів. Однак число останніх порівняно менше.

Мікротопоніми, утворені на ґрунті антропонімних основ, становлять 19 відсотків усієї сукупності мікротопонімів досліджуваного регіону і 76 відсотків відономастичних утворень. Вони є цінним матеріалом для вивчення антропонімії, оскільки аналіз цих назв мікрооб’єктів дозволяє нам сформувати певні положення про поширеність в регіоні того чи іншого типу власних імен та прізвищ, а також зафіксувати низку антропонімів прізвиськового характеру.

Комплексне вивчення мікротопонімії дозволило нам встановити зв’язок між різними класами топонімійної системи і з’ясувати певні

закономірності утворення назв від гідронімних, ойконімних та мікротопонімних основ.

Конкретний аналіз словотвору мікротопонімних назв свідчить про те, що система творення назв малих географічних об’єктів займає окреме місце в системі словотвору української мови і цілком закономірно зіставляється з основними принципами і рисами ойконімної деривації. В той же час ми переконуємося, що у мікротопонімії представлені всі традиційні способи словотвору.

Основні положення дисертації відображено в публікаціях:

1. Географічна термінологія в мікротопонімії Підгір’я // Мовознавство.

- 1997. - № 2-3. - С. 29-35

2. Врахування особливостей мікротопонімів при укладенні реєстру географічних назв // Вісник геодезії і картографії. - 1996. - № 2. -С. 83-86

3. Ономастика в школі // Українська мова та література. - 1997. -№ 14. - С. 10

4. Лісогосподарська термінологія в мікротопонімії Підгір’я / /

Українська термінологія і сучасність: Матеріали Всеукраїнської

наукової конференції з термінології. - Київ, 1997. - С. 77-79

5. Відображення розвитку промисловості в мікротопонімії Підгір’я// Ономастика східних слов’ян: Тези доповідей наукового семінару. -Київ, 1996. - С. 52-53

6. Словотвірна структура мікротопонімії Підгір’я // Проблеми ономастичного словотвору: Тези доповідей наукового семінару. - Київ, 1997. - С. 37-39

7. Особливості реєстрації мікротопонімів // Створення Національного

інформаційного банку географічних назв: Тези доповідей і

повідомлень Всеукраїнської науково-практичної конференції з

топоніміки. - Київ, 1995. - С.21-22

Михальчук О. І. Мікротопонімія Підгір’я. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 02. 01. - українська мова. -Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України, Київ, 1998.

Дисертацію присвячено системному вивченню мікротопонімії Підгір’я (Надвірнянського району Івано-Франківської області). У роботі використано понад 1000 назв мікрооб’єктів, більшість з яких зібрано автором і введено в науковий обіг уперше. Мікротопонімія регіону вивчається з огляду на лексико-семантичне значення основ та специфіку словотвірно-структурної організації, що дозволяє виявити особливості базової лексики в топонімотворчому процесі і простежити основні мотиви пропріальної номінації в мікротопонімії.

Ключові слова: мікротопонім, мікротопонімія, лексико-семантична група, апелятив, антропонім, гідронім, топонім, словотвірно-структурні особливості.

Михальчук О. И. Микротопонимия Пидгирья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 01 - украинский язык, Институт языковедения им, А. А. Потебни НАН Украины, Киев, 1998.

Диссертация посвящена системному изучению микротопонимии Пидгирья (Надворнянского района Ивано-Франковской области). В работе использовано сверх 1000 наименований микрообъектов, большинство из которых собрано автором и введено в научный оборот впервые. Микротопонимия региона исследуется в связи с лексикосемантическим значением основ и спецификой словообразовательноструктурной организации, что предоставляет возможность установить особенности базовой лексики в процессе топонимообразования и проследить основные мотивы проприальной номинации в микротопонимии.

Ключевые слова: микротопоним, микротопонимия, лексико-

семантическая группа, аппелятив, антропоним, гидроним, топоним, словообразовательно-структурные особенности.

Mykhalchuk O. I. The microtoponimy of Pidgirja. - Manuscript.

Thesis for a Candidates Degree in Philological Sciences with the speciality 10. 02. 01. - the Ukrainian language. - The Institute of Linguistics named after O. O. Potebnya NAS of Ukraine, Kyiv, 1998.

The thesis is devoted to the systematic investigation of the microtoponimy of Pidgirja (Nadvirnyanskiy area, Ivano-Frankivsk region). It is used over 1000 names of microobjects in this work, most of which are gathered and introduced into science by the author for the first time. The microtoponimy of Pidgirja is studied taking into account lexical and semantic meaning of the stems and the specificity of their wordbuilding organization. It allows to determine the peculiarities of the basis iexic in the process of building of toponims and to observe the main motives of the proprial nomination in microtoponimy.

Key words: microtoponim, microtoponimy, lexical and semantic group, appellative, anthroponim, hydronim, nomination, wordbuilding cand structural peculiarities.