автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.09
диссертация на тему: Мировоззренческий симбиоз в психологии мировых образов в украинской мифологии

Полный текст автореферата диссертации по теме "Мировоззренческий симбиоз в психологии мировых образов в украинской мифологии"

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РГ6 од

^ 3 : : ; На правах рукопису

ЦІПКО Анатолій Валентинович

СВІТОГЛЯДНИЙ СИМБІОЗ У ПСИХОЛОГІЇ СВІТОВИХ ОБРАЗІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

Спеціальність 10.01.07 - фольклористика

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 19 9 7

Дясертацісю є рукопис. •

Роботу Енконано у Відділі фольклору І нституту українознавства Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник -

кандидат філологічних наук-доцент О.Ы.Таланчук

Офіційні опоненти -

доктор філологічних наук,професор В.А.Качкан

кандидат філологічних наук,доцент Л .м .Копаїшця

Провідна установа -

Рівненський деркавшій педагогіч-шй інститут

Захист дисертації відбудеться І липня 1997 року на засіданні спеціалізованої ради Д 0І0І28 по захисту докторських дисертацій з теорії літератури і фольклористики при Київському університеті і їдені Тараса йеЕченка в конфзренцзалі за адресою:

252017, Київ-17, бульвар 'Левченка, 14.

З дисертацією могла ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету Імені Тараса Шевченка /вул.Володашр-ська, 58/.

Автореферат розіслано "І" червня 1397 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради кандидат го і лолог і чних доцент

Сеітогляд народу подібний до лиеого органі зілу, який вбирає Е себе з оточення дуге багато і тільки те, що йому одному корисне та потрібне. Але не просто вбирає, а перетворює, робить ці "вбирання" своїм надбанням, залишаючись водночас на позиціях своєї визначеності, кристалізоезності. Цей організм прямує іманентно до сеоєї природи та її законів, при цьому він завдци віддає і щось своє до оточення. Де характеристика процесів історичних Езазілоконтактів світоглядних систем, які, безсумнівно, мали і сеої результати. Ток, Еидається за доцільне схарактеризувати наслідки співдій у їхньому найгліібннні йому розумінні.

У більшості випадків при розгляді цієї проблематики користуються терміном "синтез" або "синкретизм", які в перекладі з грецької означають з"еднання, складання. Але постає один проб-лвмнЕй. момент щодо їхнього використання як найвкчерннідаїх для таких описів.

У філософії термін "синкретизм” - різновид еклектизму, тобто поєднання суперечливих, ііротіглеглкх поглядіе. Чи ^ мої-хуть ці терміни передати вповні ту ситуацію і ті світоглядно-культурні процеси, що відбулися на Русі-Україні перевалко в Х-ХІ ст?

На наш погляд, доцільнішої терміном, ідо Еизначаз процес Езає-,'ловплі'ів і в наук, буде термін "симбіоз", який, за визначенням німецького ботаніка А. де Барі, позначав закономірне співкнття :ж-вих організмів та схо:=сі процеси, що спостерігаються у світогляді. Через те видається, що цей термін буде найосязніїхаї для визначення тих подій, цо відбулися на зєіілях Ккїескіої Русі в зазна-чеш-пі вище період. Той сеітогляд, який мають українці,- не поверхове нашарування чи насмикування /еклектизм/, а справді скмбіотизм - результат вивакекої співШркості, а отеє, і органіч-

ного злиття-і снування, як і е симбіозі біологічному.

То;;;, не віддаявно-бігозе "двовірство", але цілком усвідомлений однофідеїзм у світогляді українців найвлучніше, на нашу думку, проілюструє термін "симбіоз". Віднаходимо "сшлбіоз" з подібним означенням у літературному процесі і в термінологічному апараті М.ГруиеЕського. Схилялася до його використання й

0.Фрейд енберг для визначення специфіки подібних ЯВИЩ Е добу гре-ко-римської античності.

Дгусі чнсігсеого існування лкщство було охоплене значніш зацікавленням всезагальними проблемами сЕіту. На цій основі й постало багато з тих питань, що ще здавна сформували науку гносеологію. Бо нємоїїлиеш є виразно зградуювати та етапі зувати поступи цілого людства на цій шіеі.

Очевидно, ідо і в найдавніаі часи ліодина ставила перед собою не менш значущі і вартісні запитання та завдання, анії; сучасники століття ХУІЗ, або і- нашого XX, які іі намагалися розв"язатя.

Все те, що-має е свогіму арсеналі гносеологія, постало та формувалося у Стародавньому сеіті.

Невід"сшюю дієвою часткою е розв"язанні багатьох питань, через висвітлення чималої кількості активомеханізмів, є, звичайно, і психологія. Саме цеіі значущий внутрішній огром "психе" — всенаванта’іешй складюік-ланка у розв'язанні питань гносеології.

Ідейне поняття "світової дуаі”, не без участі, безумовно, й імпульс іЕ зі Сходу, було розроблене і в пневматичній систеїді Платона. Певно, що "сЕітова душа" у Платона була таког "багато-складниковою’', тобто являла собою сисгеї’лу підсистем. Кодна частка її становила невід'ємну неодмінність одного із системних рівнів. Ток, "СЕітова душа" вмістила в собі і такі елементи, або їхні імпульси, як "егно-психе", саме еони і були рівнями системи "світової душі". Реальне відображення цього мало позначення в

СЕОерІД—•

ності етнічних псяходогій, що єдналися в спіритичному універсалізмі. ■

Спіритичний універсалізм тісно пов"язанкй і з моментами СВІТОГЛЯДНО-уІЛОСО.ОСЬКОГО, а отав, і культурного універсалізму. Ідеї та протообразл світу /це загальні архетили/ тез мають як універсальні сутності, так і повне та конкретне своє "етно’’-контекстове розкриття. Саме в цих контекстах вояк в щонайбільш виявленими. Таким чином, слід звертати увагу не -тільки на загальні питання л поняття, але, передовсім, на різні види цих понять серед різних народів, що й показув та розкриває значення і взаємний зв"язок різних світоглядшгх систем у сеіті. Свого часу зосереджував на цьому свою увагу З.Бундт. Особливістю вундтівської дослідно-теоретичної конструкції було те, до інтерпретативною частішою виступає саїле психологія народів.

Існує ті стій зв'язок міфології з релігією. Сама л мі .оологія по суті релігійна.

Коиплекс ранніх релігійних уявлень е багатопроявним, але в кінцевому зводяться до сукупності декількох форм і методів осмислення природи і місця в ній людніш, зв"язків людей з навколишнім се і том. ідеологія мала неабияке значення для розвктку мислення, вона роз"яскювала .гадям суть взаємовідносин з природою та вищими с.овранв.

Ще за часів З.Зрейда було доеєдєео, міф е своєрідною напіЕ-усвідомленою підсвідомою пам"яттю, в її поетичному, часом до невпізнаваності завуальованому прояві.

Міф - не тільки пам”ять, а ще й вільний політ думки. Він обов'язкова на першх кроках форма прояву її в світі абстракт-

них ідей, цо надає широкого простору для формування спекулятивних абстракцій. При цьому істотним в те, що міф має відбиття е колективній свідомості, а це поступово призвело до того, що чисто міфологічне мислення поступилося місцем такодіу, ЯІСОЛіу Е£Є було властивим раціональне аналізування.

Однак перехід грані, що відокремлювала міологічну дужу від протофілосотської, був помітніш з валакнж труднощаш, або і не помітніш зовсім. Таким чином, есє це систематизується в ось такому твердженні: філософема з і.ііЛ'ологеыи.

Необхідної відповіді потребує й питання: чи «кхіна назвати щось з міоологічних спадків саде українською мікологією? З певністю говоримо, що й на нього можна дати позитивну еідповідь. Лдае етнос, згодом нація, ^ормуеться не враз і не з один момент, цей процес доЕГочасовий і неоднаковий у різних випадках, а триває ІНКОЛИ ЕПрОДОЕЛС тисячоліть.

Сьогодні вке доведено, що українці - народ історії не тільки цього тисячоліття. Саме світогляд /іл і --Лолох* і я та релігія/ і в тич найголовніша* вирівнювачем етнозгроьяадлоння. Власне світогляд '^ормуо підгрунтя "езотзризму" етно-посвячених від відокремленого "екзотеризму” людського довкілля. На самих початкових стадіях утворення єтносіе виразно постає той сеітоглядно-ідєй-ней стркзнь, якнп слугуй людському о<5”еднанна в його вирізненіїї і в в подальшому його провідною ідейною домінантою.

ТОК, вне при .нормуванні з лопульо /людських/ - "елементів" певної єдності, хоча, десь ще і на Еідцалекні, проявляється ідейно-свідомісниіі /"етнічний"/ магнетизм спорідненості, ІДО ії постам згодом як ідеологія племені та платформа етносу. Зсе це, безумовно, стосується світоглядних показників міфології як етно-ідеологічного струменя.

Цікава й водночас складна геааткка міфолог! І, зокрема міфології слов"янської та старої слоЕ”яно-руськоі Української/, має значне коло дослідників, які широко представлені в часі.

Так, до них мсена віднести й давньогрецького Геродота, згодом Прокопія з Кесарії, а ще пізніше - каноніка Гельмольда й т.ія. Безумовно, до цього ряду калении» і постать Нестора-літоїшсця. Але значний доробок них історичних осіб полягає, пери за есє,

З' Фіксуванні співчаокого їм матеріалу. Такою була специфіка тодішньої науки /значну кількість їхніх доробків використано е дослідженні/.

Цеп перелік ио:;-:яа було б продовжувати :! далі, зупиняючись послідовно на коико.*.іу столітті - чз то після Гельаольда, або Нестора.

Щонайбільша систематизація та вкпрацювання теоретичних засад у подібних питаних відбулася переважно у XII ст. Особливо цінними є праці дослідників, ідо в сеоїй роботі скеровувалися потребами та завдання;-.® України й українськості /в основное и українського походження/. Тож, серед багатьох дослідників мок-на бачити як українських, так і російських, німецьких, польських та іншій науковців. Слід зазначити, цо широкого спектру питань, які порупено в роботі, прямо чк опосередковано торкалася значна кількість науковців. Серед них зазначимо такі прізвища, як

і.Максимович, П.Костомаров, Я.Г-олоэацьний, І .Нэчуй-Левицышй, З.Гнатак, Л.Сумцов, Х.ЯЩуршнський, З.Шухевич, 0.Потебня,

0.Котляревський, І.Драгоманов, Г.Костельнкк, і.бранко, ІЛ.Грушевський, Т.Рильський, б.Анічков, Л.БулахоЕСькин,

0.Афанасьев, 5.Буслаев, О.Весоловський, ц.Гальковський, б.Го-

- б -

лубинсьішй, &.КагароЕ, М.Мшлер, іі.Ншшроровський, І.Собес-тіанський, Д.Шеппінг та ік.

Значного доробку додало в цьому спрямуванні й XX ст.. Над цими питаннями працювали: В.Еуряк, С.Мишанич, О.Мишанич, М.Да-зяк, Н.Шумада, В.ДаЕидюк, Л.Дунаєвська, С.Росовецький, М.Наен-ко, П.Кононенко, О.Таланнук, г. Усатенко та ін. ,

Актуальність дослідження зумовлена тям, що світоглядні масиви, які розглядаються в роботі, не зачіпалися так шроко в дослідженнях впродовж тривалого часу. Причин було кілька. Перш за все, це немояливість повного використання подібного матеріалу через попередню заідеологізованість есього суспільного еиття, зокрема і науки. Коли к подібний матеріал і використовувався в загальная студіях, то помічалася пеєна його "поза-сутнісність", тобто основні сутнісно - семантичні моменти залишалися неначе побіч.

З давньою слаЕ’’янськоіз мікологією було все начебто і зрозуміли»!, але а чи справді все? Спершу її Еизначали як щось недо-вершене цілковкто/де е чому тут негативно прислужилася зарубіжна наука XIX ст.' у порівнянні з іншими міфологіями, представленими в світів Хоча,час ішов, оцінювальні судаення змінювалися. Маємо значні наробітки в цій ділянці досліджень. Але загалом цей матеріал потребує нової інтерпретації.

Актуальною має бути робота й з огляду на процеси, що відбуваються е модерному дітературотворенкі, де немалу й не останню, або навіть провідну роль Еідіграе міфологічний струмінь та конструювання міфо-просторін.

Долучаються сцци моменти психо-свідомісні, особливо якщо звакити на психологію сучасної людини, тобто слід заувангити І проблеми неперервної в часі "міфологічної свідомості", ідо позначається на етно-пснхологі І та зумовленої нею психо-рецепю-рики естетико-культурних ЯЕИЩ.

і.-іета дослідження. Мета роботи - дослідити цілі стій організм слов"яно-руського /українського/ світогляду з основними його рефлектами на культурних рівнях, зокрема, . •

.фольклорному. та . ч мистецькому. Проаналізувати за допомогою семіотичних методів специфіку сутнісного функціонування в етно-культурному контексті світових образних універсалій /архетипів/.

Таким чином,виходячи з поставленої в роботі глети.,намічено ряд конкретних завдань:

- розкрити генетично-фізичні і світоглядні умови й показни-

ки причетності протоукраїнців до світоглядного та культурного універсалі зтлу; .

- розглянути способи Еішрацювання практик осмислення й ентно-інтерпретуЕаиня сеітової гносео-естетичної проблематики.

- простежити основні моменти і нормативного "циркулювання" у сферах так званого "еищого" та "низового" ріЕНів в українській культурі; дійти висновку: ідо ж собою являла культура українців загалом - "єдиний потік", чи два віддалених надто одне від одного явища. Водночас потверджується архаїчність /архадавність/ фольклорної традиції;

- встановити основні актипомеханізми інук>ршТИЕН0Г0 надходження, а через ге й сутнісного доповнення та семантичного

"обростання” світових образних універсалій в етно-культурному контексті українців /процеси світоглядної суперстратизації Середньовіччя/;

- дійти висновку щодо явт, які розглядаються в роботі /чи СЕ і тогляд українців ~ то ДВОЕірство—еклектизм, чи 5 симбіотичний однофідеїзм-сшшв, зумовлений семантичною спорідненістю/.

Матеріалом для дослідження послужиш поетичні її прозогі твори із загальнофолькяорного фонду. Аналіз базується на зразках із збірників В.Гнакжа /переЕакно колядки і щедрівки/, а такої-: колядкового матеріалу, вміщеного у працях К.Сосзнка. Використано збирацькі доробки П.Чужинського /казковий матеріал/, М.Дрргоманова, І.Франка, Х.Ящурейнського, М.Суїдцона, В.Перетца /твори апокрифічного характеру/. Окрім того, до дисертаційного дослідження долучено великий за обсягом масив візантійсько-руських літургійних поетичних творів,переважно із стародруків львівського та київського видання /’’АнфологіоніЕ”, "Октоїхів”, "Великих Четій ііііней" Димитрія Ростовського, "Требників" домо-гиллнських та "Великого Требника" Петра иогили/, літературних творіЕ доби барокко Д.Барановича, і.Галятовського та інш./.

Зауважю, що в роботі не ставиться основним завданням проаналізувати окремо ііанри в їхній теперішній класифікації . Аналітичний підхід роботи зосереджено на "надлакровості”, тобто розглядається інтелектуально-семантичний фон, формований основними образними домінантами в їхньому внутрішьо-структуряому житті, які, безумовно, мають своє еманування в більшості з жанрів, хоча н не з однаковою виразністю.

Наукова новизна досліднення полягає в тому, що світогляд-

ний комплекс українців останнього тисячоліття чи не вперше розглядається через зі ставний аналіз матеріалів Фольклорного фонду та візантійсько-руської літургійної поетики на показниках семантичних рівні в та витворюваних ними семантичних полів /гносео-інтелектуальності/. Сюди такоя долучаються і естетико-поетичні показники як формальні виразники інтелектуальних кодів /гносео-поетика/. Проблема світогляду українців вивчається системно в двох спрямуваннях - висхідним /"пірамідальне" вибудовування світоглядного комплексу - еід иершочасів до Середньовіччя /етап результативного довершення/ і далі / та низхідним /від генетично-спадкової даності світогліїду еучасніі; свідомості йаХ-/.

Вперше проблеми давнього світогляду українців розглядаються е такому далекосяжному в часі контексті /аж. від пераочасів людства/.

Для розв"язатш поставлених у дисертації завдань застосовано такі методи дослідження:

- метод комплексного аналізу, який включає кілька панівних рівнів, а також нідрівнів. На осноеі цього методу здійснюється розгляд світоглядного комплексу українців е його синхронно-діахронічному розвої /розгорнуто-згорнутому стані/, якою і є власне міфологія. Співдопоиіеною в такій аналітиці є інтраспекція /щонайглибше занурення в явище, спостереження за процесами в його структурних "надрах"/;

загалом провідні® е метод структурального і семантичного аналізу міфології як структурованої системи систем, допомікни-іяи на різних етапах розв"язання проблематики роботи є: метод історико-порівняльної ретроспекції, який досліднуе витоки світогляду та процеси становлення етно-свідомісної до-

мїнанти народу, способа ЕшрацюЕання естетичних категорій української культури;

метод ЗІСТаВНО-ТШІОЛОГІЧНИЙ, який використовується для порівняння образних структур світових домінант /"сеітового дерева”, образ і б вогню та води/;

глетод семантичної локалізації використано для встановлення семантичної специфіки світових образних універсалі:? в конкретному егно-культурному функціонуванні.

Теоретичне значення праці полягаі в тому, що в ній еис-еіглшться проблем! гєнєзі-і старого слав"яно-руського світогляду, розглядаються міфолого-світоглядний комплекс українців в його субстраті та суперстратизаціі. Порушено питання ідеологічної ролі міфології в формуванні та докінечноілу витворенні се ідоміс-но-визначеного стану етносу та питання структурної сталості міфології е її образності. Розглядаються такон моменти своєрідності гносео^стегкчних спрямувань у сеітогдяді українців.

Практичне значення роботи визначається запропонований історико-культурним підходом до вивчення проблем архаїчного та середньовічного світогляду наших предкіЕ за семіотичним методом, що дає шнливість нового осмислення і охарактеризування світоглядно! основи українського культурництва.

Спостереження 3 висновки, які огрит'/іано внаслідок аналізу можуть бути ЕЕкористашслЕ в навчальному процесі /у вуз і вському курсі з фольклористики, історії літератури та теоретичного літературознавства, українознавства, філософії культури, етнопсихології, соціології, мистецтвознавства, чимало цікавого матеріалу Еіднайдуть в роботі й історики мови/. Робота монсе бути корисною для укладання й написання підручників, посібників, а

також для написання подальших наукових досліджень.

Апробація дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях відділу фольклору Інституту українознавства за участю шахіЕЦів кафедри фольклору КУ, з історії та психології. Окремі аспекти дисертації викладено у виступах на Науково-практичній конференції, присвяченій 160-річчю заснування Національного університету імені Т.Шевченка /Кїїіе, 1394/ та наукових конференціях Інституту українознавства Національного університету імені Т.Шевченка /Київ, 1994, 1995, 1996/. Матеріали дослідження використовувалися у підготовці лекцій для студентів-філоло-гів, учнів гуманітарних ліцєіе, а також у написанні статей до словнйкоео-довідкоеих видань. Основний зміст дисертації відображено в трьох публікаціях.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідкен-ня. Роботу складають вступ, три розділи і висновки. До роботи додаються список використаної та загальнозорієнтованої на проблематику дисертації літератури.

Зміст роботи.

У вступі обгрунтовується актуальність і новизна геми дослідження , визначається мета і завдання роботи, методи дослідження та термінологічний апарат.

Загалом робота охоплює різні періоди світоглядної "функціональності” в житті українського народу.

Перший розділ має назву "Формула" симбіогизму", розкриває "ключі" сучасних підходів до розгляду міфології як явища сві-

тоглядкого та культурницького.

Наука про мій та міфологію в новітній час інколи розпадається на кілька напряміе, зокрема на структуральний, символічний, ритуалі етичний. Але найдоцільнішим буде при розглчді проблематики міір та мійологіі скористатися всіма дами напрямками, а отже, й їхніми здобутками в комбінаторному поєднанні. Міфологію слід розглядати е комплексі, бо саме такою, комплексною з"явою, вона і є. Сэди відносяться теорія предогізму колективних уявлень Л. Леві-Бргаля, логічний символізм Е.Касірера і психологічний символізм Юнга та структуральний аналіз К.Лев і-Строса.

Передовсім, міфологію належить розглядати як складну структуру і Що вміщує і обіймає значну кількість систем та підсистем.

Із структурною ;лі.вологією тісно пов"язаний, або навіть сплетений і структурований символ.

Акт заходження в міфологію, уструктурування б неї будь-якого суб"екта, чи то архаїчного,.чи новітнього дослідника, включав уструктурування рецідієтквно-комунікативне, перш за Есе, у скмволологіш, а через те і в мікологію. Цьому етапу передує розуміння символу, для зрозуміння передаваного е ньому повідомлення. Наступний етап, що настає згодом, вке по "увіход-їсєнні", спілкування з символом, І в "символізації", оперування ним.

Сюди еходйть не тільки інтеркомунікативний напрям символу /Енутріиньоспільнотний/, а й деякою мірою суперкоілунікативний /міїїспільнотниі;, універсалі енський/. Через те і в символології розрізняються символи персональні та універсальні.

Окрім того, говорячи про міф, в ньому треба розрізняти ще й ось такі два вміщення. Слід говорити як про когнітивне /пізна-

- ІЗ -

Бальне/ спрямування, так і про естетичний /художній та охудож-неїшй прояв у міфі/. Бо }.; когніція, як і естетизм, безумовно, є присутнії®; у міфічних знакових кодийікаціях. ПізнаннєЕе спряму-Еання е внутрішньою місткістю у міфі.

Безумовно, мікологія оперує найпотуанішгл інструментом - словом, за своєю природою і містять ці два спрямування. Слово неначе "висвітлюо через зоенізньо-вядкг-лнй естетизм всі "внутріпньо" фіксовані когнітивні /пізнакневі/ "вміщення".

При розгляді міфології як структури, безперечно, належить опиратися на методу французького вченого К.Леві-Строса. З огляду на це, міф розкладаються на елементи, на кілька кодів, в ньому можуть виділятися соціологічні, космологічні, астрономічні, етичні та інші коди. Злементи & вибираються ті, які з більш® чи мешим натягненням мокна витлумачити як витворюЕачів опозиції, тобто як протилежності /дуальні відгомони в архаїчних світоглядах/.

Символічні форми свідомості наїідокладніае дослідив неокант.іа-нець З.Касірер. За його теорією, міф - автономна символічна форма.

У продовжнім розгляду символічних концепцій, безумовно, належить звернутися й до психологічного символізму К.Юнга. Юнг постулював архаїко-мірічний спосіб у сфері несвідомого. Вміст колективно несвідомого складається із древніх образіе і метафоричних модусів споглядання та з первісних типів або архетипів. Юнг підтримує позицію про більш-мензу постійність архетішічких символів. Архетип Є СЕОврІДНОЮ місткістю, яку ніколи не мокна ні спустопити, ні наповнити. Він зберігається епродоей: тисячоліть,

безперестанку вимагаючи все нового витлумачення. За теоретичними позицідай Юнга, вдцщ універсальна інтерпретація архетипу є НВМОЇІЛИВОЮ, його зміст моае бути зрозумілим лише в конкретному контекст і /певно, що сіздп слід віднести їсонтєст з особливостями етно-пснхічної рецепторики/.

В структурі мійодогії Ейрізяяється леЕна образна систеїла. Ця образна система, знову лі такк, творить цілі рівні підсистем, які в загально^ мають спрямування на виокремлені образяо-па-нуючі "ядра". Ці образно переважаючі еіхи в системах становлять собою образну домінанту. Щоправда, ці образні домінанти можуть варіюватися е позиціях. Одні шауть переходити на задній план образної структури з ознакою рецесії, інші к заступають на їхне місце, набуваючи домінувань. Ток це,передовсім, вяяелялося в пояеі та специфіці "езеелєння" пєеної "новизни" е їхніЕ структурі. Під такою "новизною" слід розуміти різноманітні впливе та привнесення до екє більп-менз викристалізоааних образних структур. При цьому "вгатленні" з"явллеться доповншча семантика до основного смислоеого ядра. доповнююче значення було таким, що конкретно розкриває, а не руйнує семантики образу, не нищить його існування. Все це відбувається в дуне спеціалізованому "горнилі”. Спеоеу відбувається міфоплощинне "зіткнення" /тут спрацьовує інйормативно-семантнчне набликеккя/ потім починається процес проникнення та дифузії/процес '.змішання/, екє після цього все переходить на рівень синтезації /сюди входить обробіток та Еідбір - підбір, впорядкування "інформативного матеріалу"/, наступним цьому є етап і нтершеренціІ /накладання на субстрат інаорматиЕного "набутку"/ і на довершення всього цього кінцевий та остаточний етап скмбіоткзації /поенє злиття системних

елементів в єдині' систему, поенє їхнє уструктуруЕання. Зазначена послідовність симбіотичного процесу подає е собі своєрідну його "формулу". Ця "Формула" з її специфікою є властивою не ешшочно для доби Середньовіччя, але й давнішого часу. Зона мав свої складники. Це і "постійні" /етно-кристалізовані/ та "змінні" /привнесення і доповнення/ елементи, які згодом через органічне "віпівлешія" вне мали аозначекість "постіііності" в кристалічній решітці /структурі/ етно—світоглдду.

Другий розділ "Палеослов"янсысий світоглядний субстрат".

В ньому дещо по—НОЕОМу подано окреслення давнього слое"янського світогляду. Передовсім, на основі спільного генетичного походження, а через те і спільних світоглядних рефлексів людства /прамонотеїзм/. Віддалену присутність та пам"ять про прамонотеїзі. моїіна зустріти в усіх архаїчних міфологіях та ЕІровчєнні про системи се і ту. Так, у найдавніша гімнах єллініе, що відомі під назвою Орфічнюс, еміщєно вченш про першопричину усього і про походження всіх речей, що відрізняється від уявлень пізнішого язичництва. В Єгипті так само серед пізніших нашарувань вирізнялася беренена грецькою верхівкою, як основа релігійного вчення, поняття про едине начало всього існуючого /його називали Аммуном/. В перській Авесті тек є поняття про верховне начало, що згодом заступилося дуалізмом. Це верховне начало названо кествореним, буттям, що все е собі обійлає, вічншл і безмеяним у часі. У давніх індійців ечєння про Парабраму, як воно викладе-ке в найдавніших священних книгах, ясно свідчить про існування ідеї про єдине найвище божество. Давні історичні книш , упорядковані Конфуцісм, подають свідчення того, що .дагні китайці поклонялися так само єдиному верховному бокеству, якого називали

- 15 -

Ксан-ті, тобто найвищий володар. 7 лаоському вченні Дао-дзи це поняття про найвище вседосконале, безсмертне Тао. Найдавніша свідчення про єдннобоагя слое"ян належить Прокопію Кесарійсь-кому. Пізніше, через п"ять століть, писав про слов"янське єдино— боі'їся і німецький літописець Гельмольд. За його словами, серед різних божеств слов"яни вирізняли єдиного Бога на небесах, що має опіку лише над справами небесними.

У затриманні первісного монотеїзму слоЕ"яна\ш еияеляється не тільки причетність до світоглядно-спірівничного універсалізму, а й універсалізм генетико-фізичний, а от*;е, й культурний загалом.

В роботі наголошуються такої: питання щодо наявності дуалізму серед слов"янстЕа. Загалом же, як і в персі в, арабіЕ, дуалізм яких постав, передовсім, на осноеі сидеричних спостережень, та вавилонян і китайціЕ,- у слов"ян позиціям дуальності, що мали місце у світогляді, так само були позначені есі культурницько-творчі вияди. Дуальна опозиційність є еияеною і при структуральному аналізі за методою К.Леві-Строса. Тон,для кращого розуміння структури образів, що розглядається е роботі, зауважується і слов'янський дуалізм.

■ Розглядається також інституція жрецтва у давніх слое"ян із застосуванням етимологічних студій щодо лексем на позначення сакральних осіб у слоЕ"ян-русів. жрецтво закцентоЕане е увазі так само б дещо новому світлі, як зберігачів та інтерпретаторів світоглядних осное, а не "недорозвинутого" стану, як це подавалося ще донедавна.

На осноеі структуралізму та семантики у розгляді архетипів у роботі подано аналіз сталих семантичних ріЕНів "світових"

образів /”світоеого дерева", образів вогню та води/ в староукраїнському "контексті" /конкретному контексті за теоретичною базою в розгляді архетшів/. Подається висвітлення гносео-есте-тичних особливостей цих образів.

"Світове дерево" як гносео-естетична структура має е собі кілька найбільш окреслених вміщень. Отке, "світове дерево" -це водночас і СЕітоетруктура /членована будова світу/, і світо-генеза /космогонія/ та світоакцоїщія/ повне сприйняття світу/.

В питаннях розгляду образу "світового дерева", пера за все, виділяється в увазі специфіка семантики простору в ньому. І.-Ііфо-поетичні простори постають з основними елемента:.® - центром /через те і допентруванняи/ та пляхом /звідси і вибором способу існування, китаєвого пляху /правдивого або хибного в розумінні людського згромадження/. Отке, "сеітоеє дерево" е надто структурованим, з варіантами рівнів та підрівнів, а £ ще - над-ріЕнів. Всі структурні ріЕні"світового дерева" складали картину всесвіту.

іншій не мене значущий образ світової системи образів - вогонь. Він моке виступати у пов"язанні з надто еіісокіьуін абстракціями. .Окрім того, "вогонь" має і конкретну ілорлізаціїз в світовій системі. Дотйп ерше, прикладом цього ;,ю::ша означити таке вогненне вміщення, як сонцз.

Уявлення про сонце серед слов"яно-русіе /українціб/ тісно пов”язане з атрибуцією божества та праведності. Сонце має на собі ознаки доброти, чистоти й, загалом, святості. Споконвіку предка:ли було віддавано постійну пащ' та обоккення сонщо. Образ вогню в своїх розмаїтих семантико-дункціональшіх характерном-

ках виокреслюється в ось таку схематичну послідовність: моральна, еіталі стична, ментальна, лурибікаціияа, законодавча та зако-ноконтролюача /легіфікаційна/ та есхатологічна.

Особливу позицію в світовій структзфі та сеітогенезі займає і такий значущий у сеітоеііі системі образній домінант, як образ води. Це надто синтетичний образ /збірний як у поняттях, так і е функціях сестєїяи розуміння "еитокіе се і ту". От;:;е, цей образ -вміщення вбирао в часових показниках як початки світу, так і його допочаткоЕість, тобто містить своєрідний ідейно-задумливий момент щодо сеі ту. Загалом, образ води /світових вод е так само, як і образ вогню надто структурованим /рівневим/ і багато-прояЕнигл в семантиці. Хоча, б ньому виділяються й найвиразнішії стрижневий /космогенезоЕЕй/ момент, а також спіеголосні й спів-допоміані - часові /темпоральні/ мудрісні та свідомісні ознаки.

'Третій розділ "Суперстратизація у світогляді. Симбіотичне витворення се ітоглядного комплексу" присвячено процесам Середньовіччя,що, доповнивши семантику образної системи, сформували сеітогляд і культуру українців останнього тисячоліття. В розділі також розглянуто спрямування та ознаки середньовічно?- культури в їхньому зглістоЕоьзу компоненті, розглядається такоа друга /велика/ реформа князя Володимира. Пзрзій реформі, е якій було використано ідеологічний струмінь старої слов"янської міфології для творення деркави Київської Русі, було віддано місце в другому розділі. Вибір віри за князя Володимира буЕ зумовлений значним фактором, пов"язаним з релігійнои психологією народу, з його художньо—емоційним сприйняттям се і ту: "І пришедшу нам во земле греческу, і воведоша нас талю, ідіже службу творяху Богу

сЕоєму, і не знахом - на небесі, іли ге земли суще єсть, і бо ність на земли таковаго і красоти таковия, і не знахом, како повідати о сем"."''

У роботі такой простежується І слое"яно-болгарський еплие та його роль у формуванні старої руської свідомісяої основи /береться до уваги, перш за все, посередництво болгарської книжності /переважно перекладної/ "золотого віку" Симеона. Подальший розвиток русько-української культури визначався місцевими осо б лив о с тліле і загальним прогресуванням духовного та культурного ішття в ратушах візантійсько-слов"янської спільноти, і звичайно, не виключаючи тако>;с й інших інтелектуальних надходжень із Заходу та південного Сходу.

Розглядаються також і інші джерела інормативного надходження. Серед них: "Ізборники" Святослава 1073, 1076, "Яестодкав" “іоана Зкзарха та "Твореніє" йоана Дамаскіна.

Іншу групу, що була так само головною і визначальною в і нормативному потоці, а певно, що найвизначалькіиоа, складали літургійні тексти і сала літургійна практика Церкви. Літургійна практика - це розгорнута книга, яка і своїм вміщенням, і незвичайним естетизмом була і е доступною всім її читачам, як письменним, так і "нєкнгеі:ніім", але однаково "чтущм" і через те "чтящим". Це іншу групу складали твори неханонічного походження /апокрифи/.

В роботі відбито такої-: і роль богомильства .і е ■ реаніму-ванні старого слов"янського дуалізму. Загалом не, богомильство мало значні ідейні відгомони на Україні. Рознесена по се і ту, з тому числі й на Русь, богомильсыса космогонія та есхатологія, вибудуЕана на принципах дуалізму, виявила значний вшсіе на на-

Повесть временных лет /под редакцией Д.Лихачева/. - І.Ї. —Л- ,1950

- Ч.І. - С. 75.

род та народну духовну творчість. Донесені майке до нашого часу народні оповідання, е яких мокна простежити болгарсько-бого-мильські імпульси, а саме їхній дуалістичній характер, мають у собі ду&е цікаве інтерпротаційио спряг,іуванкя. Поряд з чисто дуальними богоілильськида мотивами е цех творах є відчутним і еплие праЕослаЕного віровчення, як і еплие окремих апокрифіЕ.

Другий слое"яно-болгарський ЕПЛИЕ е українській середньовічній спільноті та, зокрема, е її сеітогллді, позначився, передовсім, е тлумаченні, розпоишренкі та потвердженні ідеї "Світла", що здаЕна була відома українцям і мала цілковиту їхню прихильніст; та Еідданість до неї. Тої:, ісихазм лише потверджував, деякою мірою трактуючи /подаючи поняття вае "Фаворського Се і тла"/ та оліИелозчи іломєнти давньої світлопошани серед українців.

Специфіка сутнісних допоенєнь до "світових образіе" серед українців.

"Світове дерево" - дрзво крестное, сад оновлений. Передовсім, у семантиці "Сеітового дереЕа" в процесі і в результаті скдбіо-тизації виокремлюється рівень саду. Цей "сад” виступає як і в давнину, цілим світом - космосом /всесвітом/, що перетикає есі рівні, окрім щонайнижчого, який тепер визначено в дєідо інакшій позиції. Ідея саду, духовно-оновленого простору, поєднується з питаннями Христологі ї, сотирологі ї або редимпторизаці ї /поняття вибавлення се іту/ та каріології. Але найвиразнішою домінантою цього "саду" Еиступав дерево хресне, яке, власне, і є основою сотирології та ХристологіІ. Подібно до того, як "Світоеє дереЕо" подалі структуру Есесвіту, а в ньому виокремлюються "верх" та "низ", так і е ноеіпшй час мо^на віднайти позначення "низу"

_ от _

-і-

та "верху". Але ваге в цьому гипадку воші ыають дещо інакше закцентування. "Низ” - то щонайнижчий рівень, рівень темрява поза-обіговоІ "тьми кромешгнкя", тобто ”ад преісподнеЗший" -пекло. Але, щонакголоЕНіше, "висота" та "глибина", "верх" та "низ" не являють вве надто протиставних та гранично протилежних позицій. Бо к, "глибина откряв єсть дно". А е "Акафисті Богородиці”: "радуйся, висото, невосходимая челов іческш умом] радуйся, глибино, ке і сследшая і ангельсысяма очпма!" Отае, ея-сота і е глибина, глибина і е висота. Поняття "верху" та "низу" машхе стирається.

Бода - "премудрість". Подібні процесії мс&иа спостерігати й щодо образу води. Сам цей образ концептуально зосереджений на семантичному рівні води - "премудрості" /"Богослов і я води"/.

Слід сказати, що в системі семантичних полів різних рівнів цього образу спостерігається майне повна сталість та консерватизм. Ті самі рівні їлокна помітити і в доповнюючих характеристиках: ідейного премудр існого початку /"їїеізреченния премудрости боговидні почерпл сси богатство тайное, всім і сточил єси пра-вославія еодп"/, теглігоральної основи /"іеє на волнах житейських плавагащії чзловіци"/, портальні ознаки, пурпфікащйна сила водної стихії /"Скверну ошнаяй человінов, син очищся БО Йордані"/. Все цв зливається в "порі" - "океані" сапізнтної діудрісної/ домінанти, сповненої духовніш змістом.

"Вогонь" - законодавчий. "Сніг неЕечерній". Народні вірування про "Сонце" та "світло" дуже близько стоять до книжної літератури. Можна віднайти значну кількість паралелей та аналогій в цьому питанні, сюди відноситься широкий ряд літературно-книжно-

го доробку, як і традиції духовних вірш в та аііокряуів, так і літургійні твори, а також твори вітців Церкви. Концепти Христо-логії та маріологі!, а щонайбільше, то Хрнстології, цілкоеито перейняті ідеєю "Світла" - "Вогню” - "Сонця". . "Солнце Праведное ста на місці своем" - Христос, що постаь головою всього і всюди.

У висновках підведено підсудної проведеного дослідження.

Розглянувші міфологічну систему від найдавнішх часів до епохи середньовічних трансформацій, мо.ч;на на повній підставі твердити про те, що світогляд українців с дуне давнім та значним за своїми потенційшпли иоеливостяш. Сам світогляд -

і формує єтко-нультуршй контекст. ' . Але канна етно-стрик-

нева світоглядна скстэыа містять в собі загально-світові моменти і внутрішньо імпульсуе до універсалізму.

Світові архетиші /образні домінанти/ показують саме цю універсально-конкретну позначеність. Але архетип у сеоїй "надза-вислості" та постійному тяжінні до сутнісного наповнення значною мірою і спричинює процеси синтезації /одного з етапів за "аомулою симбі отнзму"/.

. Гетерогенність звод^увакЕХ до спільного знаменника традицій стосуоться тільки їхньої історичної генеологіІ, Е далечині СЕОЕЇ передісторії ЕОНИ даг.утъ походити від одних і тих самих архе-ТШІІЕ, що е глибині полегшує їхній синтез, а кінечно зумовлює певішй тип сшбіотизму.

Так сталося, наприклад, з монотеїзмом, рефлекси якого були позначені в давньому українському світогляді, особливо це помітно в надто старих колядкових текстах, а інколи і в пізніших,

де ВИДКО, ЩО монотеїзм В НИХ, ЧИ Прамокоте ї ЗМ, Є не ПІЗНІ .ТІЙ,!, а саме стародавнім мотивом. Саме це і полегшило якимось чином остаточне потЕердкення християнського розуміння монотеїзму за князювання Володимира.

Давній: дуалізм, що постав е системі вавилоно-перського дуального світогляду і буЕ зівлеш-ій імпульсами з не», знову "яскравіше" через контактування з дуальняш ідеями богомклів. Тепер веє дуалізм богомильсько-катарсьісяй поптовхово спричиняв реанімацію давніх дуальних уявлень у слов"ян. Бо й той давнііі, і пізніш:':, їдали :лаіі:;:е спільне походження. Богоаалй нерейнялк ці ідеї світогляді7 від маніхеїв, що знайомилися з ним відповідно зі Сходу та на Сході.

Таким чином, процес глибинної сштезації, а в безумовному кінцевому результаті - симбіоз, полягає у "сконтактуванні" та "зчепленні" системних рівнів світогляду /"давнини" з "новизною"/ на осноеі органічної сполучуваності. Ті позиції, які перебували виродовя часу е "рецесії" /невизначена, ледь помітна віддаленість в образі/ переходили в позицію "домінанта" /стрижневого показника/. Тому і тол сплав у світогляді, який витворився в кінечкому результаті на русі-Україні видається доцільним називати нз "двовір"ям", або що дещо інакае - синкретизмом, а сш-біозоіл-сплавом /за всіма показника!,ш цього процесу/.

£о к до самого терміна "д£овір"я", то для України він.напев-но, був вичерпаним в::се на другу половину II ст. Характерним це поняття було більш для північної Русі. Само тут цей термін і набув, як повне визначення місцевої ситуації, иирокого застосування в науці. Ду.~:е поширеним був він і в науці радянської доби,

бо той час відзначаються специфічним аналізом християнства у е і тчиз нян і і': культур і.

То;:;, чи настільки українці були далекими від християнських ідей? Заперечну відповідь цьому подає аналіз наведеного у роботі матеріалу. Простежується щлкоеитэ сприйняття та зміщення навіть’ щонайскладніших догматичних позицій у творах фольклорного фонду, чи радше мовити,загально-культурного українського фонду /це і розуміння ЕЕхарнстії, і троїчного концепту та вчення щодо святого Духа /пневматизм/.

То:;;, інформація не зосереджувалася переважно в вищих "інтелектуальних" колах, але проникала в усі рівні спільноти, де, хоча, і е дещо трансформованому, але в непошвеченому вигляді береглася гпродоЕзз; століть, будучи показником рівня народного інтелекту. У такий спосіб постаЕ русько /українсько/-Еізан-тійський европеїзм, що став осноеою української культури впродовж останнього тисячоліття.

НА ЗАХИСТ ЗІііЮСЯТЬСЯ ТАКІ ПОУККЗШ:

- давня слоЕ"яно-українська міфологія /палеослов"якський світоглядний субстрат/ - то цілком викристалізувана та стала світоглядна структура, з внрізненою образною системою, що несла е собі іглпульси всезагального універсалізму;

- процеси світоглядної суперстратизаціІ засвідчили спромож-

ність вбирання щонайвищих теолого-догаатичних позицій усією староукраїнською спільнотою, а отже, наявність високого інте-лектуально-спрпйняттьЕого рівня е давньому слое"яно—руському /українському/ світогляді; . '

- середньовічні трансформації не поруйнували семантики старої образної системи. Вони лише сутнісно доповнили її, розкривши певного мірою даЕні "завуальовані" семантичні рівні.

СТАТТІ:

1. Поклоніння небеснім світилам у язичництеі давніх слов"ян //Вісник Київського університету. Історико-філологічні науки.-К.,1991. - Вил.2.- С. 119 - 123.

2. РеЗорш князя Володимира Великого та їхні наслідки у

св і тоглядні й та соціо-деркаЕницькій системах //Людика-Культура-Духовність. Збірник наукових праць. - К., 1936. - Вяп.2. - С. 146153.

3. Михайло іакси.іОЕі.ч - філоссф-дослідкик світогляду українців, фольклорист та лінгвіст //Педагог, учений, патріот. Матеріали ІУ науково-освітянської конференції,присвяченої М.О.Максимовичу.

- К., 1937. - С. 14-18.

Цепко А.В. Мировоззренческий симбиоз в психологии мировых образов е украинской шгфологаи. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.07 -фольклористика, Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1397.

Диссертация посвящена исследованию особенностей ."функционирования" мировых образоЕ /образных унинерсалий/архетидов// в староукраинском мировоззренческом контексте. Мировые образы /образ "мирового древа", огня, вод^/ рассмотрены в их сущности в палеословянском мировоззренческом субстрате. Анализируется такке специфика семантических дополнений древней образной систе-

:лы украинской шфологил е период среднеЕекоЕЫх трансформаций /суперстратизация е я®роЕоззренш//"ыиро:эое древо" - "древо крестное", огонь - "сЕет присносущкый", года -"премудрость"/.

Tsipko, A. The Psychology of Universal Characters in Ukrainian Mythology: A Symbiotic Worldview. A thesis submitted to fulfill the requirements of the Kandidat of Academic Studies in Philology with a specialization in Folklore Studies (10.01.07), Kyiv Taras Shevchenko University, Kyiv, Ukraine, 1997.

This thesis studies the functioning of universal characters (archetypes) in the framework of Old-Ukrainian worldview. Universal characters (i.e. world tree, fire, water) are examined in the context of Paleo-Slavonic worldview substratum. The specifics of semantic additions to the ancient character system in Ukrainian mythology during the transformational medieval period (superstratum — world tree “krestnoie drevo” Tree of the Cross, fire “svit prysnosushchnyi” eternal light, water “premudrost" wisdom) are also analyzed.

Кліочоеі слова: сеїтоглядний симбіоз, втно -психе, гносео-естетична специфіка, світоглядний субстрат, міфологія, сеітогля на судерстратизація, контекст.

А