автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Мовнi засоби вираження гумору (на матерiалi творiв англiйськоi та американськоi лiтератури XIX-XX столiть)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Мовнi засоби вираження гумору (на матерiалi творiв англiйськоi та американськоi лiтератури XIX-XX столiть)"

РГО Оп

Київський державний педагогічний інститут іноземних мов

На правах рукопису ТИТАРЕНКО Олена Кріївна

МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ГУМОРУ (на матеріалі творів англійської та американської літератури XIX-XX століть)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1993

Робота виконана на кафедрі граматики й історії англійської мови Київського державного . педагогічного інституту іноземних мов.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, професор І.В.Иорунець.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Р. ІЬЗорівчак

- кандидат філологічних наук, доцент

І. М. Іонова

Ведуча організація - Дрогобицький державний педагогічний інститут їм. В. С. Стефаника

Захист відбудеться ". & » 1993 р. В

40 годин на засіданні спеціалізованої ради К113.14.01. по присудженню вченого ступеня кандидата наук у Київському державному педагогічному інституті іноземних мов (252150, Київ -150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці інституту. Автореферат розісланий " 6~ " 1993 р.

Звернення сучасної лінгвістики до тексту як об’єкту ЛІНГВІСТИЧНОГО дослідження відродило на НОВІЙ ОСНОВІ інтерес до мовних творів, дозволило ДОСЛІДИТИ окремі проблеми мовних засобів реалізації комічного з опорою на конкретний твір або конкретного автора (а І. Алмазова, І. а Арнольд, лаБрєєва, В. X. Вакуров, а І. Грицютенко, О. М. Кагановська, а а Овсянніков, Г.Г. Почепцов, Е. Різель та ін.).

У тексті як найбільшій комунікативній одиниці поступово складаються форми словесного відображення суспільного буття і разом з тим виробляються прийоми словесного оформлення того, що висловлюється.

Художній текст характеризується функціональною спрямованістю, орієнтацією на досягнення певної наперед поставлено! мети. З прагматикою тексту пов'язана також проблема підтексту, яка зводиться до того, що за безпосередньо зображеним читач знаходить ще один, глибинний шар подій. Підтекст - це реалізація прагматичної заданості, сутність і мета висловлення.

Теорія мовної номінації, що розроблена в сучасному мовознавстві, дала можливість уточнити співвідношення об'єктивних і суб’єктивних факторів у мові, мовній системі і конкретному мововживанні.

У функціонально-прагматичному аспекті паралельно і одночасно з реалізацією прямих або "поверхових" значень слів народжуються і значення оказіональні, "глибинні", що нашаровуючись одне на одне, створюють у сукупності емоційно забарвлений підтекст мовного висловлення.

Вторинна номінація дозволяє з’ясувати і механізм народження словесного гумору ЯК ОДНІЄЇ з головних форм КОМІЧНОГО, І встановити спеціфіку його організації з урахуванням прагматичного фактору при доборі і використанні мовних засобів.

Ця робота присвячена дослідженню мовних засобів вираження гумору, що містять оцінку адресата з боку того, хто говорить, у процесі літературної комунікації.

Предмет дослідження склали лексико-семантичні засоби, оскільки у цілісній структурі тексту лексичний рівень утворює ту основу, на якій зводиться вся будова його семантики.

Метою дослідження є виявлення і опис структурно-семантичних і комунікативно-функціональних особливостей мовних прийомів вираження гумору, визначення ролі кожного з них у створенні навмисної неоднозначності гумористичного тексту.

Мета дослідження визначила необхідність розв'язання таких завдань:

а) визначення статусу словесного гумору, його лінгвістично! природи і механізму утворення;

б) виявлення й опис виражальних засобів гумору;

в) дослідження і характеристика словотворчих і функціональних особливостей лексичних одиниць зі сталим конотативним значенням гумористичної тональності;

г) визначення структурних і семантичних класів лексичних одиниць, що використовуються для створення гумористичного ефекту в художньому тексті.

Актуальність обраної теми підтверджується відсутністю досліджень з даної проблеми і недостатнім вивченням конкретних питань, пов’язаних з виявленням структурно-семантичних типів і функціональних особливостей емоційно-експресивної лексики та з визначенням і описом комунікативних модифікацій адресата у висловленнях оцінної семантики для досягнення певного комунікативного ефекту.

Матеріалом для дослідження стали твори англійської та американської літератури XIX - XX століть, а також лексикографічні джерела

Дослідження виконано з застосуванням описового, структурно-семантичного, функціонально-контекстного і словотворчого методів аналізу.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є першою спробою вивчення мовних засобів вираження гумору, його лінгвістичної природи і механізму творення. Методом суцільної вибірки з наявних двомовних і тлумачних словників виділено 620 лексичних одиниць, що мають константну прагматичну заданість на гумористичний ефект, проаналізовано їх структурно-семантичні й комунікативно-функціональні особливості і зро-

- З -

б лена класифікація.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у розширенні знань про закономірності комунікативно-прагматичного функціонування лексичних одиниць, у подальшій розробці теорії неоднозначності слова у художньому тексті, а також теорії семантичної та афіксальної деривації і ролі її у збагаченні словникового складу англійської мови емоційно-експресивною лексикою 8 прагматичною заданістю на гумористичний ефект.

Практична цінність роботи визначається тим, шр її основні положення і висновки можуть бути використані у курсах лексикології і стилістики англійської мови (розділи "Словотворення", "Номінація", "Фігури якості ", "Стилістична лексикологія"),а також у курсі теорії та практиці перекладу.

Отримані результати можуть бути використані в практиці викладання англійської мови, зокрема на заняттях з інтерпретації тексту, а також при написанні курсових та дипломних робіт.

Апробація роботи. Результати досліджень доповідались 1 обговорювались на науково-практичних конференціях молодих вчених КДПІШ (Київ, 1986, 1987, 1988), на засіданнях кафедри

граматики й історії англійської мови КДПІШ (Київ, жовтень 1986, листопад 1987), на науковій конференції у Київському державному педагогічному інституті їм. М. П Драгоманова (1989).

Положення,що виносяться на захист:

1. Як повноправна форма комічного, гумор поряд з іронією та сатирою має лінгвистичну природу і може бути реалізований у слові, словосполученні, реченні та в фрагменті тексту.

2. Емоційно-експресивна лексика, що внаслідок узуального

вживання набрала стійкого конотативного значення гумористичності, яке зберігається нею і поза контекстом, маркується в лексикографічних джерелах словниковою позначкою "жарт.", "hum.", "joc.", є мовною категорією і призначена для створення гумористичного ефекту, утворюючи мовні виразні засоби гумору. ,

' 3. Найбільш продуктивними способами утворення емоцій-

но-експресивної лексики з константною заданістю на гумористич-

ний ефект є словоскладання, слововивід і семантична деривація.

4. Як мовні виразні засоби гумору в художньому тексті

широко використовуються авторські оказіональні новоутворення, "значущі", або "такі, що говорять" імена, вільні атрибутивні словосполучення. •' .

5. Лексико-семантична деривація, що грунтується на вто-

ринній номінації, є одним з головних шляхів створення гумористичного змісту. ,

Структура дисертації: вступ, три розділи, закінчення,

список основної використаної літератури, список джерел ілюстративного матеріалу, список лексикографічних джерел, список прийнятих у роботі скорочень, додаток.

У вступі обгрунтовується вибір теми, визначається її актуальність, новизна, предмет, мета, завдння і методика дослідження, теоретичне та практичне значення роботи, а також формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі розглядаються теоретичні аспекти гумору, його національні особливості, визначається роль гумору як однієї з форм комічної оцінки явищ навколишньої дійсності в художньому творі, аналізуються основні напрямки в дослідженні гумору.

В другому розділі досліджується стилістично маркована лексика, щр має гумористичний зміст і створює особливий лексичний шар емоційно-експресивної лексики сучасної англійської мови, проводиться її класифікація, визначаються способи її утворення й аналізується використання цієї лексики для створення гумористичного ефекту.

Третій розділ присвячений вивченню лексико-семантичних засобів передачі гумору авторськими оказіональними новоутвореннями, "значущими", й "такими, що говорять", іменами і вільними атрибутивними словосполученнями.

У закінченні узагальнюються наслідки проведеного дослідження, визначаються основні напрямки й перспективи подальших досліджень проблеми, що розглядається в цій праці.

Додаток складається із словника-мінімуму, який налічує

- Б -

569 лексичних одиниць, маркованих у лексикографічних працях позначками "жарт.”, "joc. "/'hum.

Загальний обсяг роботи становить 206 друкованих сторінок, з яких 163 сторінки - основна дослідницька частина, 42 сторінки - додаток.

ЗМІСТ РОБОТИ

Проблеми гумору здавна цікавлять філософів, психологів, філологів, художників. На відміну від інших форм комічного, теоретична розробка яких бере початок ще в країнах стародавнього Сходу в період античності, гумор привернув увагу естетиків ПІЗНО - ТІЛЬКИ В XVIII СТОЛІТТІ.

Єдиним предметом гумору є людина (і людиноподібне у звірів, птахів і т. д.). Тому гумор не характерний, наприклад, для архітектури і далеко не однаково властивий іншим видам мистецтва.

Гумор - це особливий спосіб відображення суті явищ дійсності, які уявляються комічними, за допомогою засобів художньої творчості. В основі смішного завжди лежать протиріччя між явищем і сутністю того, що зображується. Критерієм гумору є не предмет зображення, а ставлення автора до цього предмета. Гумор має і соціальне значення, оскільки він відіграє важливу роль у процесі художнього пізнання дійсності.

Гумор народжується у надрах життя нації, вбираючи в себе неповторну своєрідність і багатство життєвого досвіду цієї нації. У своїх класичних формах гумор завжди стає міжнаціональним набутком. Діалектика національного та міжнаціонального в гуморі виявляється у переплетенні національних та світових традицій.

Національні особливості гумору визначаються своєрідністю народного життєво-історичного досвіду в естетичному його переломленні. Естетичні функції гумору і форми його прояву визначаються історичною і національною самобутністю певного народу, а також залежать від індивідуальної манери автора. Ш поділя-

ємо точку зору Ю. Б. Борєва, який зазначає, що "національні ознаки гумору легко відчутні, але дуже важко піддаються теоретичному обгрунтуванню". Можна говорити лише про тенденції, що переважають, про основні напрямки, які в жодному разі не виключають відхилень від традиційного трактування національних особливостей гумору.

Англія внаслідок особливих історичних умов її розвитку вважається класичною країною гумору і сатири.

Гумор англійських письменників дуже різноманітний, має багато відтінків і градацій: від ледь помітної усмішки до най-тоншої іронії, від дотепної гри слів - до невибагливого побутового,жарту, від смішних положень, пір базуються на кумедному непорозумінні або недоладному збігу обставин, - до шаржованих образів і комічних характерів.

, Англійці неймовірно серйозні, солідні, поважні. Бони стримані, вміють притамовувати зовнішні прояви своїх емоцій. Саме ця стриманість і недомовленість традиційно асоціюється з англійським гумором. .

На різних етапах розвитку американської літератури гумор завжди був однією з тих якостей, у яких найбільш яскраво виявлялися її національні особливості. Гумористичний ефект досягається за допомогою невідповідності між реалістичним описом місця дії та оповідача-дотепника і перебільшено-комічним змістом самої оповіді. Перебільшення стає важливою рисою американського гумору і його літературною традицією.

Американський гумор виявляє багаті фольклорні традиції, щр беруть початок з усних оповідей перших поселенців, з тих перлин народної мудрості, що їх привезли до Нового Світу вихідці з різних куточків Європи.

художній літературі належить особливе місце у загальній системі мистецтв, оскільки засобом відображення життя у ній є словесне викладення думок, тобто мовлення.

Мова виконує не лише комунікативну і пізнавальну функцію, але й емотивну (В. А. Аврорін, В. А. Звєгінцев, Е А. Слюсарєва). Пізнання навколишньої дійсності постійно супроводжується емо-

- 7 -

ційною оцінкою того, що пізнається.

Емоційне сприйняття навколишнього середовища перетворюється в людській свідомості у понятійне сприйняття. Діяльність свідомості та емоційні імпульси визначають систему виразних засобів мови (Т. А. Золотова, Г. В. Колшанський, Е А. Слюсарєва, ЕЕТелія, А. А. Уфімцева). Проникнення у значення слів кваліфікативної діяльності свідомості і відображення в цих значеннях емотивних реакцій суб’єкта мовлення створює експресивне забарвлення мовних фактів. Емоційно-експресивна характеристика слова виступає як компонент його лексичного значення або змістової структури. Ці лексичні одиниці мають реальну властивість збільшувати прагматичний потенціал висловлень, надаючи їм необхідної психологічної спрямованості і викликаючи у читача певну інтелектуальну та емоційну реакцію.

У лексикографічній практиці ці лексичні одиниці маркукться словниковими позначками. Серед позначок, що мають стилістичний характер, позначки "жарт. " ("жартівливо"), ”joc. "(jocular - жартівливий, гумористичний) та "hum." (humorous - гумористичний, смішний) вказують у словнику не стільки на сферу вжитку слова, скільїси на його емоційне значення. Ці лексичні одиниці мають гумористичний 8М1СТ і утворюють особливий лексичний шар емоційно-експресивної лексики сучасної англійсько! мови. Ці слова мають стійкий емоційно-експресивний характер, є носіями інформації про емоційне ставлення мовця до дійсності', вживаються з прагматичною заданістю на гумористичний вплив, тому правомірно говорити про емоційно-експресивну лексику як про окрему мовну категорію.

Аналіз 620 лексичних одиниць, маркованих словниковими позначками "жарт.", "joc.", "hum.", дали змогу виділити дві

групи емоційно-експресивної лексики з гумористичним значенням:

1) власне емоційно-експресивна лексика - слова 8 константною прагматичною заданістю на гумористичний вплив, які виконують функцію виражння емоційного ставлення до предметів і явищ об’єктивної дійсності (наприклад: shandrydan жарт,

"старий ридван");

2) ситуативна емоційно-експресивна лексика - слова, найчастіше багатозначні, з нейтральними (в емоційно-експресивному відношенні) основними значеннями, що включають у свою семантичну структуру і значення емоційно-експресивні. Ця група слів характеризується розвиненою полісемією (наприклад: fiend "диявол", "лиходій", жарт, "ентузіаст").

Залежно від поширення і широти вживання емоційно-експресивна лексика поділяється на три групи:

1) міжнаціональна, розповсюджена у різних країнах і

мовах лексика. У відповідності з історичними -традиціями такі слова часто розвивають свої усталені форми у кожній мові (наприклад: англ. Aesculapius жарт, "лікар", нім. Askulap, укр.

Ескулап, рос. Зскулап);

2) національна лексика, яка вживається всіма носіями певної мови (наприклад: professor жарт, "той, що носить окуляри", lingo гумор, "іноземна мова");

3) локальна (місцева) лексика, така, що вживається на частині ареалу однієї мови (наприклад: Auntie англ. "тітонька Бі-бі-сі", жартівлива назва Бі-бі-сі; Sassenach ірл. шотл. гумор, "англієць”; scull session амер. жарт, "нарада").

Виходячи з критерію взаємозв'язку форми і змісту в емоційно-експресивній лексиці розрізняємо:

1) слова, які при прагматичній спрямованості на гумористичний вплив змінюють свою форму і значення (наприклад: bone нейтр. "кістка", жарт, множина bones "людина");

2) слова, які змінюють значення без зміни форми (наприклад card нейтр. "карта, картка", жарт, "дивак, химерна людина") .

У проаналізованій лексиці, широко представлені жартівливі назви (або прізвиська), які можна поділити на дві групи:

1) жартівливі назви, що стосуються людей, (наприклад: web-foot амер. "водоплавний", жартівлива назва жителів Орегону);

2) жартівливі назви, шр стосуються географічних об'єктів (наприклад: the Hub жарт. амер. " Бостон").

. - 9 -

Розрізняють також індивідуальні антропоніми-прізвиська (наприклад: bean-eater жарт. "бобоїд", тобто житель Бостона)

і групові, або колективні. Останні найбільш характерні для англійської мови. Наприклад: the Canaries "канарки", жарт 1влива

назва футбольного клубу "Норідж сіті" (за кольором футболок).

У прізвиськах, що стосуються географічних об’єктів, виділяться неофіційно-розмовні, ЯКІ відомі обмеженому колу людей, та широко розповсюджені (наприклад: the Smoke жарт, "дим" і Big Smoke жарт. "Великий дим", Лондон), а також книжково-літературні, тобто традиційні жартівливі назви, як, наприклад, характеристики американських штатів (The Badger State "Бор-сучий штат" замість офіційного "Штат Вісконсин"). Топоними-прізвиська відрізняються від офіційних назв більшим обсягом додаткової інформації, містять не лише характеристику географічного об'єкта, але й соціальну оцінку, яка створює гумористичний ефект.

Емоційно-експресивна лексика охоплює всі галузі суспільно-політичного і культурного життя Англії та США. Велику продуктивність при утворенні емоційно-експресивної лексики виявляє семантична деривація на метафоричній та метонімічній основі.

У процесі семантичної деривації широко використовуються:

а) антономазія (перейменування), як різновид метафоричного переносу (наприклад: Aesculapius "лікар");

б) метафоричне переосмислення, асоціативною ознакою якого є конотативна ознака вихідного слова, трансформована при переосмисленні у певну ознаку метафоричного слова (наприклад: penguin "пінгвін", жінка, яка служить у нельотному складі ВПС. пінгвін - птах, який не може літати);

в) персоніфікація, як різновид метафори, окремим випадком

якої є антропоморфізм (коли предмет уподібнюється людині або набуває людських властивостей). Наприклад: little Rhody

"маленький Роді" (найменший штат США Род-Айленд);

г) метонімія, що характеризується дещо меншою продуктивністю при утворенні гумористичних імен особи, географічного

об’єкта Метонімічне перенесення грунтується на суміжності двох предметів (наприклад: wolverine "росомаха", мічіганець).

Продуктивним є утворення жартівливих назв людей, географічних об'єктів, зоонімів, так званих образних перифраз на основі розгорнутої метафори або метонімії, що здійснюється за такими моделями:

а) N + of + М - N (наприклад: lady of the frying-pan "куховарка") ;

б) А + N + of (або in) + N + A + N (наприклад: the old

lady of (або in) Threadneedle Street "стара леді з Тред-

нідл-стріт", англійський банк);

в) N + of+A + N- N (наприклад: City of Brotherly Love "Місто братської любові", Філадельфія);

г) N + of + N = N (наприклад: the City of Bean-eaters

"Місто бобоїдів". Бостон).

Одним з найбільш розповсюджених джерел гумористично мотивованих антропонімів і міфонімів є евфемістичні назви як різновид перифрази. В основі їх лежать також ознаки метафори або метонімії. Найбільш продуктивними є такі моделі:

а) А + N - N (наприклад: old bones "старий, стара");

б) N + in + А - N (наприклад: the gentleman in brown

"клоп", "блощиця", the gentleman in black "диявол, сатана").

Проведене дослідження показало, що багато лексичних одиниць цього типу є словотвірно похідними. Вони утворюються різними словотвірними способами (афіксація, словоскладення, скорочення), кожний з яких має різну питому вагу у межах емоційно-експресивної лексики.

Встановлено, щр творення емоційно-експресивної лексики гумористичної тональності в принципі не відрізняється ВІД стандартного словотворення. Воно здійснюється за моделями, що існують в англійській мові, але має свою специфіку, яка полягає у переважному використанні таких словотворчих способів як суфіксація і словоскладання.

Найбільш розповсюдженими є суфіксальні утворення іменників, прикметників, прислівників і дієслів, найпоширенішими є

такі суфікси англійської мови - dom, -ful, -ly, -ness, -soma, -ent, -age та ін. Наприклад: Yankeedom жарт.

"США". quiverful жарт, "велика сім’я", blessedness жарт, "парубоцьке лиття”, fearsome жарт, "грізний, страшний", muchly карт, "дуже, надзвичайно", provender жарт, "харчуватися", oratorize жарт, "просторікувати"). Використовуються і запозичені суфікси переважно з латинської мови -ent, французької -age, грецької -ite (наприклад: varment жарт, "шалений",

slanguage жарт, "жаргон", Gothamite амер. жарт, "житель Нью-Йорку") .

Аналіз суфіксальних утворень у тлумачних словниках БАРС, Хорнбі, SSD показав, що тільки суфікс -ег маркований як такий, шр має здатність надавати словам гумористичного відтінку. У словниковій статті зазначено, що суфікс -ег вживається для утворення іменників переважно жартівливого значення у студентському жаргоні головним чином в Оксфордському університеті (наприклад: breakfast "ранковий сніданок", унів. жарг.

brekker "сніданок", football "футбол, спорт", жарг. footer "Футбол"). .

І.ЕАрнольд, однак, зазначає, up з суфіксом -noss вільно утворюються слова з гумористичним відтінком (наприклад: Engli-shness, in-the-rightness, thusness останнє в жартівливому:, виразі ."Why this thusness?" "Чому це так?").

Аналогічно позначені також іменник Auntie (жарт, "тітонька "Бі-бі-сі") і прислівник thusly (жарт, "таким чи-, ном"), з чого випливає, що суфікс -іе, який оформлює імена лк>--лей, і прислівниковий суфікс -1у у окремих випадках також можуть надавати слову гумористичного забарвлення.

Емоційно-експресивна тональність складного слова створюється емоційно-оцінною конотацією одного з його складових, яке має прагматичну заданість на гумористичний ефект (наприклад: fish-pond жарт, "море", pond нейтр. "став", дарт. "море, океан").

Іноді один з компонентів має негативну оцінну конотацію, яка у поєднанні з іншим компонентом, дещо сумісним з першим за семантикою, сприяє створенню гумористичного забарвлення склад-

. - 12 -ного слова (наприклад: lady-killer жарт, "серцеїд", killer

нейтр. "вбивця". амер. "бандит, гангстер").

Складне слово може являти собою згорнуте порівняння; перший компонент його виконує оцінну функцію і надає емоційно-експресивний відтінок значенню всього слова (наприклад: bear-hug нейтр. "ведмежа хватка", жарт, "обійми, від яких трішдть кістки"). 1

У ролі компонентів складних слів, що утворюють жартівливі назви географічних об’єктів, часом вживаються -polls (тотож. -opolis) у значенні "місто", а також -сгасу (тотож. осгасу), що відповідає в українській мові компоненту -кратія і продукує жартівливі назви імен особи (наприклад: Cottonopolis жарт. "Бавовняна столиця", Манчестер, як центр бавовняної промисловості: cottonocracy жарт, "бавовнократія", магнати бавовняної промисловості і торгівлі бавовною). ,

Серед інших способів утворення цього типу емоційно-експресивної лексики слід назвати скорочення. Утворення шляхом скорочення йе відрізняється від словотвірного стандарту, але найбільш поширеним є усічення кінця слова, апокопа (наприклад: gent від gentleman жарт, "дхентеммея", mid від midshipman амер. жарт, "гардемарин"). Цей спосіб не відіграє помітної ролі, але існує у англійській мові починаючи а XIII століття.

Збагачення шару емоційно-експресивної лексики відбувається і за рахунок поповнення стійкими словосполученнями. Найбільш характерними для такої лексики є фразеологізми а субстантивним (the late unpleasantness амер. жарт, "громадянська війна в США, 1861-65 pp.”) і дієслівним ядром (to work in double harness жарт, "мати шлюб”).

На лексико-семантичному рівні гумористичний ефект створюють також авторські гумористичні новоутворення, "значущі" або "такі, що говорять", власні імена, вільні атрибутивні словосполучення. '

Авторські оказіоналізми утворюються згідно усталених продуктивних моделей. Перебуваючи в цілковитій залежності від фантазії автора та особливостей його світовідчуття, вони -здатні реалізувати величезну кількість неймовірних асоціа-

цій. Характерною особливістю гумористичних авторських новоутворень є те, що один з їх компонентів нерідко має характер алогізму (наприклад: westerly oily wind "західно-гасовий ві-

тер") .

Авторські оказіоналізмі! вживаються як засіб досягнення гумористичного ефекту шляхом навмисного створення невідповідності між реальними властивостями денотата і його авторською характеристикою, яка міститься в епітеті, мбтафорі, словосполученні. Наприклад: mealy boys and beef-faced boys (хлопчики

"борошнисті" й хлопчики "м’ясисті" замість нейтральних "бліді" і "вгодовані"); ... and covered themselves with dust and glory ... (... і вкрили себе пилом і славою). Додане слово "пил" надає виразові гумористичного відтінку.

Гумористичний ефект породжують і парадоксально-несумісна сполучуваність слів, смислова двозначність подібних сполучень. Наприклад: "One day I gets all ensnared up in aspirations for

to eat sonie canned grub than hasn’t ever mooed or baaed or grunted or been in peck measures" (The Plmlenta Pancakes, 0'Henry). "Одного разу мені страшенно захотілося пожувати такої консервованої страви, яка ніколи не мукала, не мекала, не рохкала і не вимірювалася гарнцями").

Більшість таких гіперсемантизованих новоутворень створюються відповідно до словотворчих моделей, що існують в англійській мові, (meal "борошно", mealy "борошнистий"), а також шляхом вилучення одного компонента з вільного або стійкого словосполучення і заміною його на інший, розрахований на гумористичний вплив ("rrethylated spirit, methylated pie and methylated cake" - "денатурований спирт, денатурований пиріг і денатуроване тістечко").

Стилістичне забарвлення власного імені - обов’язкова складова частина його мовної інформації. Вплітаючись в суцільне художнє полотно, вони вносять багато додаткової інформації для непрямої характеристики персоналів. У цьому випадку імена героїв і вигаданих місць подій несуть особливе стилістичне навантаження. Часто це імена-ярлики, імена-маски. Вони відрізняються від власних імен невипадковістю, мотивованістю, значи-

міст їм'я-така сприймається як ім'я "значуще'', або "таке,

що говорить".

Проведений словотворчий аналіз власних імен, використаних А. Бірсом, Джерошм К. Джеромом, Ч.Діккенсом, В. Ірвінгом, 0. Jli-коком, М. Твеном, дозволив виділити такі їх структурні моделі:

1) прості (кореневі): Mr. Butt, 2) складні: Mr. Beanhead,

3) похідні: Mrs. Trotter.

Незважаючи на різноманітність власних імен, вони все к здебільшого існують у сталому колі основ, смислових ознак і тематичних рядів, варіюючи і послідовно підкоряючись творчій манері автора, з точки зору їх смислового наповнення такі власні імена складають кілька груп. Здебільшого вони утворюються:

1) від назв тварин: Mr.- Fish; 2) Від назв рослин: Miss Peacher;

3) від назв фахів: Harper; 4) від назв частин тіла людини і тварин: Lord Oxhead, Mr. Coppernose; 5) шляхом різних змін у звуковому складі слів: Patagascar замість Madagascar; 6) як "значущі", або "такі, що говорять", імена (англійські, німецькі, го-ландські): Van Tassel (tassel - англ. "китиця, як прикраса”), Van Bummel (Bummel - нім. "помпон"). 7) Утворення деяких імен пов’язано з характером, поведінкою, способом дії персонажа: Prof. Snore (від "хропти"), Mr. Jingle (від "дзвеніти").

В реальному житті иидна людина не вливає у своїй мові великої кількості "значущих” імен.

Письменниками вони використовуються значно частіше. Таким чином "значущі" імена наближаються до інших виразних засобів у художній літературі і є також виразними засобами реалізації прагматичної заданості на гумористичний ефект. "Значущі" імена художнього твору необхідно відтворювати у перекладі. Найчастіше, як показує дослідження, "значущі" імена транскрибуються перекладачами, отож втрачають своє справжнє прагматичне призначення. Так,наприклад, Lord Oxhead ("тугодум"), Mr. Tupman ("баран"), Mr. Winkle ("морський слимак"), Doctor Slararsr ("навіже-ний, галасливий") відтворені українською мовою відповідно як Лорд Оксхед, м~р Тапмен, м-р Уінкдь, доктор Слешер. У текстах перекладу ці імена втратили стилістичну значущість і перестали виконувати свою характерологічну функцію.

- 15 -

Будь-яке явище дійсності може стати предметом гумору, що реалізується атрибутивним словосполученням. У більшості випадків гумористичний ефект атрибутивного словосполучення пояснк>-ється семантичною невідповідносте лексичних одиниць даного словосполучення, яка веде, за визначенням Г. Г. Почепцова, до "змістової двозначності".

Розгляд випадків вживання вільних атрибутивних словосполучень з метою створення гумористичного ефекту дає підстави виділити такі найбільш вживані структурні схеми їх: А + N (з варіантом intens + А + N), NN, NofN, наприклад: • very long, very loud and most melodious bellow ("дуже тривале, дуже голосне і вельми мелодійне ревіння"). gold-fish sauce ("соус із золотих рибок”), fricassee of boot-tops ("фрикасе з халяви").

Сама природа атрибутивних словосполучень з суб’єктивним компонентом значення, який вноситься означенням, сприяє прямому або побічному вираженню оцінки і ставлення того, хто говорить до предмета, явища, персонажа. Семантика іменника має у таких випадках другорядне значення, оскільки іменником позначається предмет гумору. Наприклад: this sagacious pig ... ("ця

премудра свиня ..."), you mouldly old villain ("цей запліснявілий старий негідник"), hysterics of four young lady power ("істерика, що дорівнює чотирьом дівочим силам"). '

При дослідженні атрибутивних словосполучень звертає на себе увагу той факт, що багато прикметників мають у своїй смисловій структурі гумористичний відтінок, який передається всьому словосполученню: a large-headed young man ("молодий чоловік з великою головою"), the bald head ("плішива голова").

Проведене дослідження дозволило описати окремі мовні засоби гумору на лексичному рівні, враховуючи взаємозв’язок їх структурно-семантичних і комунікативно-функціональних характеристик, і поглибити деякі положення теорії номінації, стилістичної диференціації мови.

Дисертація відкриває перспективи подальших досліджень мовних засобів синтаксичного, морфологічного і фонетичного рівнів, а також деяких елементів лексичного рівня (наприклад, но-мінаційні ланцюжки) з метою створення гумористичного ефекту).

- 16 -

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНИЙ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Учет прагматических особенностей юмористического текста при обучении переводу в языковом вузе (на материале английского языка) // Методические рекомендации по изучению лингвотекстовых явлений в курсе теоретической грамматики английского языка (сост. О. а Яковлева, Е Л. Колмакова, Е. Ю. Ти-таренко, С. Д. Чугу, В. М. Седонюк. - Киев: КГПИИЯ, 1988. - С. 1923.

2. Эмоционально-экспрессивная лексика как средство реали-

зации юмористического эффекта / Киевск. гос. пед. ин-т иностр. языков. - Киев, 1989. - 26 с. Деп. в ИНИОН АН СССР, 20.03.89, N 37222. ■

3. Лексико-семантические средства реализации юмора / Киевск. гос. пед. ин-т. иностр. языков. - Киев, 1089. -17 с. Деп. в ИНИОН АН СССР 21.03. 89. N 37246.

4. Эмоционально-экспрессивная лексика как средство создания мористического эффекта // Прагмалингвистические аспекты дискурса и текста: Сб. науч. трудов / Отв. ред. Г. Г. Почепцов. -Киевск. гос. пед. ин-т иностр. языков. - Киев. 1989. - С. 114119.