автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.03
диссертация на тему: Украинская антропонимическая система Верхней Надднестрянщины конца XVIII - нач. XIX века.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинская антропонимическая система Верхней Надднестрянщины конца XVIII - нач. XIX века."

Льншськші держаними університет ім. Ьіана Франка

€ ^ і с ці а л і :->о па 11 а имена рада Д. 04.04.12

На правах рукопису

Ф а р і о н

Ірина Дмитрівна

Антропонімшна система Верхньої Наддністрянщини ¿шщя XVIII -початку XIX ст. , '

|прізвищеві назви)

(0-С2 С> ■

10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фиодогічиіх наук

Львів - 1996

Робота виконана на кафедрі української мови

Державного університету "“Львівська політехніка”

Науковий керівник - доктор філологічних наук ■ Худаш Михайло Лукич

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Полюга Лев Михайлович • кандидат філологічних наук

Тарновецька Людмила Олександрівна

Провідна організація - Тернопільський державний • педагогічний інститут

Захист відбудеться Ьґі’-Р 1996р. о № ГОЛ.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 04.04Л 2 у Львівському державному університеті ім. І. Франка (290601, м-Львів, вул.Університетська, 1).

З 'Дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного університету ім. і. Франка (290005, м.Львів, вул.Драгоманова, 17).

Автореферат розіслано !_Ж_ 0Є~- 1996р.

. Учений секретар у>

Спеціалізованої вченої ради Терлак З.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Системне науково вивчення українського антроттімікону загалом припадає на середину XX ст., шо відображено у фундаментальних працях Л.Л.Гумецької, Ю.К. Родька, відтак Р.ІЇ.Кррстп. Д.1.Сухомлина, М.Л.Худаша, П.П.Чучкн та ін. Незважаючи на наявні повні досягнення української історичної антропоніміки в теоретичному та практичному аспектах (монографія М.О.Димчук. дпсорт«нінш дослідження Г.Є. Вучко, С.Є. Панцьо, Р.І. Осташа, М.І. Сенів, Л.О. Тарновецької, статті Ю. О. Карпенка, М. Л. Худаша, П.П.тІучкн, ожшастичні збірники та колективні монографії), залишаються ще не дослідженими антропонімікони певних теренів у конкретний історичний період функціонування, серед яких прізвтце-ві назви (далі ПН) Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII - початку XIX ст., хоча антропоніміііні матеріали із зазначеної території частково залучалися до наукового обігу у працях Є. Вольннч-Павловськоі, М.Л.Х;, лата. Р.Й.Короти.

З кінця XVIII от. починається частково нормування антропонімійної системи на теренї Галігншн, яке було зумовлене патентом Иосифа П про обов'язковість прізшиц дли овреів, а згодом патент цісаря Франциска І від 1805 р. поцшрюо цеіі обов'язок на все населення Галичини. Це адміністративно-історичне тло забезпечує дослідження унікального перехідного періоду функціонування антропоніміїшої системи від звичаєвої до юридично внормованої, що відображено найбільшою мірою на структу рно-семантичному та функціональному характері додаткового ідентифікаційного компонента антропонїмної формули, яким є ПН, що вже в той час офіційно почали закріплюватися як усталені спадкові прізвища.

Система досліджуваних І1Н, акумулюючи в собі різноснектрову єдність внутрі- та позамовних чинників, є цінним джерелом для вивчення, ио-nepme, пасивної та діалектної лексики; по-друге, історичних

фономорфемних процесів у структурі ПН; по-третє, характерних словотвірних тенденцій у будові прізвища як складового елемента лексичної системи мови; по-четверте, впливу чужомовної канцелярської системи на фономорфемнс оформлення прізвища та взаємозалежності інтра- та екстралінг'вальних факторів у становленні засобів та способів ідентифікації особи. Врешті, раціональне історичне вивчення ПН як підсистеми національного ономастикону є ґрунтовним матеріалом для застосування перспективного напряму сучасного мовознавства, а саме етнологічного підходу до вивчення мовних явищ.

Дослідження антропоніміиної системи кінця XVIII - початку XIX ст. уможливлює простежити ще живий ланцюг творення ідентифікаційних засобів особи і виявити стан антропоніміиної.народно! системи до моменту і в момент її адміністративно-юридичного нормування, що є дуже Ьажливим для вивчення історії цих процесів.

Стан дослідження проблеми. Вивчення українських ПН у діа-хронному та лінґівогеографічному аспектах має свою історію. Розпочалась вона із праць перших дослідників українських прізвищ А. Сте-Иовича, М. Сумцова, В. Охримовича, а також І.Франка, який першим звернувся до українського історичного матеріалу.) ономастики. Відтак науковий процес у цьому напрямі набув систематизованого та різноа-реального вивчення передусім у працях В.В. Сімовнча, Л.Л.Гумецької, І.Д.Сухомлина, О.Д.Неділько, П.П.Чучки, Р.Й.Ксрсти та ін.

На величезному фактичному матеріалі пам’яток письменства ХІУ-ХУІІІ ст. побудована праця М.Л.Худаша ”3 історії української антропонімії”, в якій досліджується цілий комплекс антропонімічшгх проблем, у тому числі й становлення української антропоніміиної системи кінця XVIII - початку XIX ст.

Значну науйову вагу посідають дослідження українських ПН в окремих пам’ятках письменства XVII ст., шо відображено у працях С.П.Бевзенка, А.М.Залеського, В.10. Франчук, а також особових вла-

( них імен, що стали базою для творення багатьох прі.ншіп. у ,^»слідженнях М.О. Демчук і РЛ. Осташа. Окремим структурним типам українських ПІ1 присвячені ґрунтовні статті В.В.ІІімчука і ОЛіЛкаченка. Нещодавно досліджена проблема становлення українських прізвищ Бу кошик чжого Подністров’я на матеріалі ревізьких сказок першої иолоші ші ХІХ ст. у дисертлціі Л.О.Тарновецькоі. Антропронімія Лемківщинп Х\ ІII (Т. аналізується у дослідженні С.Є.Панцьо, а також у прані Івана Красовськпго "Прізвища галицьких лемків у XVIII сг.”, основну частішу якої становить словник. ГІН Боііківщинн у період становлення (кінець XVIII - початок ХІХ ст.) порівняно з їх сьогоднішнім статусом та структурою е об'єктом дисертації Г.Є.Бучко. Названі три автори за джерело дослідження обрали матеріали Иосифінськоі -(1787-1788) та Францисканської (1819-1820) Поземельних метрик. За історичними і сучасними джерелами триває дослідження антропонімії Гуцульщини, яке здійснює Б.Б. Бірчак. Із зарубіжних учених зверталася до ан-тропонімікону Йосцфінськоі метрики досліджуваної території польська дослідниця Є.Вольнич-Павловська, а також польські учені Я Ріг'ер та В.Шудьовська, які вивчали антропоніміпні матеріали цих теренів XV ст.

Отже, ПН компактного регіону Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII - початку ХІХ ст., за винятком їх часткового охоплення у праці Є.Вольиич-Павловськоі, спеціально не досліджувалися, чим більше, що в роботі, крім використаного Є.Вольнич-Павловською матеріалу з Йо-спфінської метрики, залучаємо до наукового обігу ще і пізніші в часі матеріали Францисканського кадастру початку ХІХ ст.

Об’єкт дослідження і джерела фактичного матеріалу. Об’єктом дисертації с ГІН українців. Під час дослідження історичної антропонімії, а саме додаткових ідентифікаційних компонентів антро-ппнімноі формули, використовуємо термін "прізпищева назва”, який запропонував у своїй праці ”3 історії української антропонімії’’

М.Л.Худаш: ’’Про прізвище у сучасному розумінні цього терміна можна говорити, починаючи з 30-років XIX ст., ;иіе ще й до кінця цього століття в ідентифікації низів суспільства, особливо селянства, існували відхилення навіть в урядових документах, аж поки на всій етнічній українськії! території не було запроваджено' кодифіковане право і правила користування особовими назвами”. Таким чином, застосування терміна ’’прізвище” до історичної антропонімії це механічне перенесення на минуле сучасних відношень, що вважаємо порушенням об’єктивного висвітлення проблеми.

Джерелом досліджуваного матеріалу послужили згадувані вже По-сифінська (1785-1788) та Францисканська (1819-1820) метрики (далі ЙМ та ФМ), що зберігаються у Центральному державному історичному архіві м. Львова (фонди 19,20).

У результаті опрацювання 216 справ, що представляють 125 населених пунктів, складено картотеку носіїв імен і ПН, яка охоплює (4559 ПН для 9463 носіїв).

Вибір об’єкта дослідження зумовленій! багатством і щільністю ан-тропонімійного матеріалу у ИМ та ФМ, історичністю метрик, укладених у період становлення офіційно-правової системи ідентифікації особи і, що найважливіше, недослідженістю ПН, поширених на обраній для аналізу території.

Для класифікації та систематизації величезного фактичного матеріалу з досліджуваних теренів ми брали до уваги антропонімікон окремих населених пунктів, головним чином сіл теперішніх 17 районів Львівської області (їх перелік подано в дод. до дисертації N 2). Для цього визначено мережу сіл, антропонімійні матеріали з яких досліджувалися (карта мережі сіл досліджуваного антропонімікову подана в дод. N

І). В основу цієї мережі покладено такі принципи: 1) Історична дав-1 ність населеного пункту, мешканці якого мали відповідно діахронію та побутово давні за походженням, твірною основою та.структурою ПН;

2) географічний принцип вибірковості шк олених пунктів для охоплення всісі території досліджуваного регіону; 3) автохтонність українського населення.

Важливість останнього чинника зумовлена тим, що на теренах Галичини були п польські та німецькі села, а отже, і з неукраїнськими засобами ідентифікації особи. Слід також, зазначити, що носії українських і неукраїнських особових назв досліджуваного регіону не жили між собою ізольовано, що іі підтверджу!: наявність іншомовного антро-шшімікону навіть у досліджуваних джерелах. У цих випадках розмежувати ІШ, що належали українцям і неукраїнцям, допомагали особові власні імена, які запнєув:ишся переважно в діалектному звучанні, »також додаткові порівняльні записи. ,

Досліджувані пам’ятки писані виключно польською мовою, оскільки у період кінця XVIII початку XIX ет. на території Галичини в офіційно ділових сферах ця мова панувала повсюдно. Однак тут все ж існують цепні особливості передавання українських антропонімія польською графічною системою, шо загалом суттєво якихось фономорфо-логічннх змін у структурі українських ПН не спричиняє. Передавання пп.ім і,кою фонографічною системою українських прізвищ зумовило низку графічних варіантів в однієї і тієї ж ПН, що викликано передусім невідповідністю фонетичних систем обох мов. Внслідом цього найчастіше є пряма полонізація українських ПН, що відображено на їх фономорфемнііі структурі типу Сопіагх/, Мпгіуиіес, Бхіак (таблиця у дод. N0). . '

Варіантність у написанні ПН зумовлена також діалектними явищами, шо промовисто застигли у структурі прізвищ і с свідченням живого мовленнєвого потоку як у випадку Ьіесінпу, І'їаІпішокчеЬ, Сіпу^го«' (таблиця у дод. N 7 ). ■

Папілом система графічних польсько-українських відповідників відображена у таблиці в дод. N 5.

Мета і завдання. Мста дисертації - дослідити українські ШІ Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII • початку XIX ст. початкового періоду офіційної стабілізації переважно) більшості українських прізвищ.

Зазначена мета передбачає вирішення таких завдань:

1) проаналізувати способи та засоби офіційної ідентифікації особи досліджуваного регіон}-;

2) визначити компонентний склад антропонімноі формули, простежив-

ши становлення прізвшце.вого компонента, який поза аптрононімною формулою лексично та структурно збігається гі мотивованими прізвиськами; '

3) виявити лексико-семантнчну базу творення ПИ з огляду на лексикон наддністрянського та суміжного у східній смузі іх контактування надсянського говорів, а також на лексичні взаємовпливи з іншн-.ми суміжними говорами (південно-волинським, бойківським, гуцульським, лемківським) та з лексичними системами інших слов’янських мов, зокрема польської;

4) виявити лексико-ссмантичні групи антропонімопотенційної лексики та обґрунтувати іх комплексом різнопланових внутрі- та позамовних чинників;

5) дослідити словотвірну структуру ГІН і з’ясувати функціонально-' семантичне навантаження та продуктивність прізвшцстворчих формантів;

6) виявити паралельні засоби ідентифікації особи як свідчення живого

ланцюга творення ПН кінця XVIII - початку XIX ст. та встановити іх процентне відношення до вже усталених антропонімних ідентифікацій; .

7) визначити ареали локалізації продуктивних структурних формантів ПН^

8) простежити вплив чужомовної канцелярської традиції на структур-но-ссмантичне та фономорфемне оформлення досліджуваних ПН, а

також на процес їх остаточного становлення.

Методологічна основа і методика дослідження. Методологічна основа дослідження полягас н < дності гносеологічного, діалектичного та історичного пршшшпіі вивчення мовних лиши на всіх структурних ріннях у іх внутрішніх і зовнинніх взн^іюзіілє/КНостях тн суперечностях, у зв'язках між індивідуальнім та загапмшм; між суто національним ти .уиіпгрс;ільіцш, що особливо виразно фокусується в антрононіміинін системі кожного етносу лк дзеркалі його ментально-мопноі окремішності та міжмовної універсальності.

Для вирішення сформульованих завдань у роботі застосовуємо як стрижневий історично-описовий метод, а для розкриття генези окремих антропонімооснов, формантів і моделей, використовуємо порівняльно-історичний метод. Встановлюючії регіони функціонування ан-трошшімоформан і in, послугоіі усмогя методом ліш'вог еографі чшш. Особливе місій о роботі ікн ідає статистичний мста, який застосовуємо, підраховуючи нродуктішнісіь словотворчих формантів та ареали іх локалізації, а також процентні співвідношення ніж лексико-семантичннмн тинами ІІН. Використовуючи зазначені методи, повсякчас здійснюємо семантичний, словогвірно-формпнгшш та етимологічний аналізи.

Новизна дослідження.

1. У науковий обіг уведено і проаналізовано цілковито новий антро-понімііїний (фактичний матеріал із майже не досліджуваного раніше регіону. .

і. ПН досліджуються на переломних щодо юридичного уста6ільн*чні« антрононімінноі системи історичних зрізах із двадцятирічним інтервалом, що дає можливість простежити основні тенденції становлення антропонімноі формули та струк турно-функціонального навантаження самих ПН.

І. Діалектно неоднорідний масив частково Східної Надсянщини та Вер-

хньої Наддністрянщини (наддністрянські гонори, надсянські, перехідні від наддністрянських до еередньонадбужннськнх; під наддністрянських до бойківських) дозволяє виявити в антропонімоосновах низку архаїзмів, які поповнять фонди пасивної лексики, а також специфічні словотвірні моделі, що не характерні для інших діалектних регіонів України.

Теоретичне і практичне значення роботи. Теоретичні висновки роботи доповнюють і уточнюють загальні положення та закономірності становлення української антропонішшюі системи кінця XVIII -початку XIX ст. і можуть бути використані в узагальнюїзальних працях з історичної української антропонімії та гірн написанні праць зі слов’янської антропонімії в цілому.

Практичне значення дисертації полягає у використанні нового фактичного матеріалу для укладання антропонімічних атласів та словників, для вивчення курсів із дериватології та історичної лексикології; для розроблення вузівських спецкурсів з ономастики та роботи факультативів у школі.

Зібраний антропонімійний матеріал може стати джерелом для вивчення історичної лексики української мови, адже в ньому наявні назви різних предметів, понять та реалій, що давно зникли з життя, як наприклад Dubas, Кар, Kwaterka, Kowahio,’ Mortyla, Pytel та ін. Мотивуючі апелятиви таких ПН є цінним матеріалом для вивчення історичної лексичної системи української мови.

Досліджений антропоніміко» важливий і для історичної діалектології в фонетико-морфологічному і лексичному аспектах, а також для дослідження процесів адаптації іншомовних слів у внутрі- та позамовних зв’язках типу Wolenicz, Nahumowicz, Sturoniuk, Gmytruk, Psiuk, Makorz, Juchman, Szembel.

Дослідження антропонімії в кінці XVIII - початку XIX ст. забезпечує також додаткову, а подекуди і незамінну інформацію для соціальної

и

Історії. Передусім ЦС (ТОСУЄТЬСЯ ИН, МОТИВуїОЧІ аПсляТИПИ ЯК!IX відображають розвиток і територіальну концентрацію ремесел, для прикладу ІЗагатІсі, Biuluik, Fuiarnik. C/ornobaj; соціальну структуру суші іьс-ща. на зразок Diabik. Duka. Palmiok; етнічним склад населення, паприкіад liasarah, Mazur, Mtilfaii, Mosktt’iak. Unrak та ін.

Незаперечну вагу маніть МИ для вивчення етнографі:, оскільки В них відображено иобут і специфіку психічного складу народу, його ментальність. Показові у цьому плані характеристичні ПН, що г тзмістп-ліішем гпоєтсрсжліто<ті, кмітливості та дотепності народу: Baydalyz, Durda, Mamc/.nr. Morvkyszka, Palyswit, Partacz, Sniolij, Tcrcbij і т. д.

Апробація роботи. Про окремі результати дослідження було повідомлено па міжнародних та республіканських наукових конференціях ’’Проблеми українсько! науково-технічної термінології” (Львів, 1993), ’’Словотвір як вияв динаміки' мови” (Львів,1994), ’’Функціональна граматика” (Донецьк. 1991), ’’Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ. 1993), а цілість праці обговорено на засіданнях кафедри української мови ДУ "Львівська політехніка” і кафедри української мови .ГІДУ ім. І. Франка.

Обсяг і структура дисертації.Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку умовних скорочень, бібліографії та окремого тому, що містить 18 додатків, які представлені покажчиком ПІІ, у якому поряд із кожним утворенням подано паспортизацію, зміст якої там і розкриваємо (дод. N 4); додатковим антропонімії!-ним матеріалом із повним етимологізуванням кожної ПН (дод. N 3); територіально-цифровими діаграмами (дод. N 15, 16, 17); статистичними таблицями продуктивності кожного структурно-ссмактичного типу ПІІ (дод. N 8. 9. 10, 11, 12, 13, 14) та лінґЬогеографічними картами, то відобрала!--гь ареальну локалізацію ПН (дод. N 13 -кпртл 2, 3, 4, 5).

Зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, іі актуальність; аналізується стан дослідження проблеми, визначастмя мета, завдання та методи аналізу, характеризуються джерела фактичного матеріалу, розкривається новизна, теоретична та практична цінність роботи.

У І розділі ’’Способи і засоби ідентифікації особи” аналізується антропонімійна система Верхньо! Наддністрянщини з погляду основних і другорядних способів та засобів ідентифікації особи на початку іх юридичної стабілізації (кінець XVIII - початок XX ст.).

Аналіз досліджуваного антропонімікшіу засвідчу« , що панівним способом ідентифікації особи у кінці XVIII початку XIX <т. за матеріалами ЙМ і ФМ була двокомпонентна антропонімна формула (далі ДАФ). Значно рідше представлені трикомпонентні утиор< іня (5.3 '/) на зразок Iwan Ki/.ima Zerebecki та як раритетні трапляються однокомпонентні ідентифікації за власним іменем, наприклад ОІехангіег. Ці1 дозволяє водночас твердити про невнормопаність способів ідентифікації особи у досліджуваний період і про наявність виразної тенденції до іх стабілізації, що виявляється у функціонуванні домінуючої ДАФ.

Класифікуючи досліджуваний антропонімікон. застосовуймо передусім зовнішній принцип компонентної кількісно« ті, що відображає історичний характер становлення антропонімійної системи. У межах компонентного принципу здійснюємо класифікацію іменувань з огляду на лексико-семантичний характер твірноі основи чи мотивуючого апелятива; ймовірні мотив» номінації' та функціональне навантаження антропонімних формантів.

У ДАФ - типовому способі ідентнфікаціі особи другий компонент буває виражений антрапонімом (3677/7703)1 або апелятивом (882/1760). Антропонімії! засоби найхарактерніше представлені

’Перша цифра означає кількість ШІ, друга кількість щч і>п

трансантропонімізованими ПН. am утворені під похідних церковно-християнських імен на зразок Dtiiyfnich, .Ьігешко, KÍ-uasz. В активі творення нього тппу ПН перебуває ннзка формантів л різноманітним функіїтнально-семантнчшш навантаженням від домі-нутнвності ло псііорнтіїпііо« ті. До найпродуктивніших іл них належать утворення і (уфім амн -к-о: Dmyterkn. Sidorkn (109/200); -нк Sitpronyk, Dmytroyczyk (78/189); -к-а: Bonka, Zacharka (34/56); -ин-а: Iwajúua, Пошапііііі (ІЯ/.Т2); -ух (-’ух): Diuy11«icti, Mtcuch (18/27); -a: Hura, Kuna (l "j/.'52). Менш продуктивні утворення на -ус: Diitniis, Pawhts (15/24); реі'реснвіт-белсуфікс.ільні ПН: Веи, Gal) (1G/31), відтак утворення на -ун: Аіиіічп. Cliarczun (12/18) та -ані: Andra-sz, Pcdía-sz (12/22). ПН з іншими формантами непродуктивні, для прикладу: -йш (Hawrysz), -’ан (Ко.чсіан), -'ох (Paziodi), -аіі (Kubaj), -oil (Hanzej) та ін.

Другим своєрідним антропоііімним засобом ідентифікації особи г трансантропонімізовані ПН, утворені під давніх слов’янських автохтонних імен, серед яких найпродуктивніші утворення з формантами -к-о: Sobojko. Kadejko (21 /02); -нк: Bodyk, Maluszyk (23/32); від-і ак л -а: Нтііша. Stroma (19/19) та реґресивно-белсуфіксальні ПН типу Bal. Вік /. (13/2">). До менш продуктивних належать утворення л суфіксом -к-а: Welejka, Maly.szka (10/12) та-ан: Budzan, Woian (10/20). 1ІН л іншими суфіксами трапляються спорадично (від 7 до 2 ПН), для прикладу: -ун (Braüm). -ош (Dobosz), -уш (Ladnsz), -iii (Godzij), -ц (Вис), -ил-а (Zeuiyla) та ін. .

У групі трансантропонімізованих ПН, утворених від давніх слов’янських автохтонних імен відапелятивного походження, існує проблема розмежування їх л іншими відапслятипиими засобами ідентифікації особи. а саме вуличними прізвиськами, у зв'язку з чим виникають пенні клагифікаціині умовності, які стосуються передусім ПН. по-іерлн■ nix і і номенклатури рослинного і тваринного світу; налп псиних предметів та абстрактних понять; назв страв, продуктів,

напоїв; одягу тканини, взуття.

Класифікуючи багатші і різноманітний плас т названих засобів ідентифікації особи, спираємося не лише на лексико-семантичний характер їх мотивуючих алелятивів, але іі на історико-етнографічні та .міфологічні дані, з яких проступають істинні мотиви номінації особи.

Найпродуктивнішою є лексико семантична група ПН, утворених від назв тварин (178/537). У цих ПН панівним був, очевидно, підстрашува-льно-захисний мотип номінації типу Wowk, Тиг, Duchay; відтак група ПН, що походять від назв предметів та об'єктів (1G5/285) на зразок Baidara, Dzyga, Bagan та ПН, що виникли від назв рослин (100/177) як первісних забобонно-містичних іменувань з побажальннм характером хліборобського щастя або як відображення в антропокіміконі міфологічних вірувань наших предків, а саме культу дерев, злгн'ів та кущів, для прикладу: Bodak, Мак, Bereza та ін.

У ПН, утворених від назв страв, іжі, напоїв (48/107) первісно втілювалося побажання бути ситим, мати достаток у харчах, але1 водночас назва страви могла бути вуличним прізвиськом за порівнянням або уподібненням на зразок Balabuch, Kulisz, Rosolanka. І1Н,'що походять рід анатомічних термінів та назв хвороб (55/108). виражали, очевидно, якийсь нейтральний чи побутово-забобонний мотив номінації або ж буди вуличними прізвиськами за певного яскраво вираженою зовнішньою ознакою на зразок Czerewko, Browa, Kostumacha.

У групі ГІН, що походять від назв абстрактних понять (44/75), найбільше умовностей та різноспектровості шодо мотивів номінації. Найвиразнішою серед них є група утворень із профілактично-захисним мотивом називання, а саме з містичною дією імені навпаки, на зразок Holod, Bida, Pryczyna.

. ПН, що погодять від назв взуття, тканин, одягу та його елементів (30/58), за мотивами-номінації споріднені з утвореннями від назв предметів та об’єктів, як наприклад Baszlyk, Кігеіа, Kutiuch. Зрідка

трапляються і 1II. що ишшкли :>н нейтральним мотивом номінації, який указував на лає народження (19/37): Buria, Ziiiroc та черговість народження (5/12): Ро/пїак, Szostak.

Рідкісними t у щорічної за походженням побутово -вуличні прі-лвиська ні л і лужбових слів. вигуків, прислівників (7/10), які переважно ідентифікують особу за якоюсь атрибутивною дією: Nay. Рк'/yk, Kîuk. '

ПИ іншомовного походження становлять лише 2,5 %, але суттєво відображають міжетнічні та міжмовні контакти, серед яких найхарактерніше представлені українсько- польські взаємовпливи, для прикладу Banach, Wautuch, Wytrykusz та ін. Багато з виявлених ПН ми схильні інтерпретувати як діалектизми іншомовного походження, наприклад Wantuch, Worek. Wiluo.v/, Kmaeh.

Менш часто тною е група ПН німецького походження на зразок Ader-inach, Kichman; відтак тюркського ira зразок Kardasz, Szeremeta. Запозичення з інших мов (угорської, чеське!, молдавської, арабської) трапляються спорадично: Wanat, Pasak, Sambyi), S/.нгяр.

Окрему групу продуктивних ПН становлять ідентифікації за пе-яною зовнішньою чи внутрішньою ознакою людини, які представлені трансантропонімізованими утвореннями (452/859) на зразок Borodacx, Bregus (іменникові ПИ за зовнішньою ознакою); Babij, [)ц-рак (іменникові ПН за внутрішньою ознакою): Hiaiiki, Pelechaiy (прикметникові ПН за зовнішньою ознакою); Wirny, Chyzy (прикметникові ПН за внутрішньою ознакою), а також атрибутивні ПН морфологічного структурного типу, в актині творення яких перебуває ціло низка формантів, для прикладу найпродуктивніші з них: -к-о (Peretiatko), -її” (Bidnik), -к-а (Dziobka); -к-а-л-о, -а-л-о (Szurkalo, Dzmnalo), -н-л-а (Kolotylo), -ай-л-о (Kokotajlo), -їй (Barodij), -а- (Карага), -ан (ВігЬаи) та ін. ' . ,

Спосіб ідентифікації особи за батьком, матір’ю та іншими

родичами (1578/3578) один і:і найпродуктивніших у ДЛФ і внраже-НИЙ ДВОМІІ СЛПВОТиІрШШИ ТИПіІМІГ. НСПОХІДНИМИ форШІМН ти ПОХІДНИМИ. В активі першого словотвірного типу, що найхарактерніший для західних рсґіонів Украінн, перебували як частотно вживані народноа-даптовані церковно-християнські імена на зразок Kyrylo Jwan, Kuzma Iwan, Harasym Chôma, так і рідкісні: Bakch Petro, BoruHa \\'а»у1, Uej Klym.

Характерним засобом вираження иатро- та матронімності у похідних ПН є передусім найактивніший патронімно-посесивний формант -ів (490/1232) на зразок Kaziow, Babijow, Daciimiow. Саме у цій найпродуктивнішій групі означень особи виявлено найбільшу кількість паралельних ідентифікаційних структур, які засвідчують живий процес виникнення прізвищ, а отже, невнормованість української ідентифікаційної системи у кінці XVIII - початку XIX ст., для прикладу найхарактерніші варіантні моделі 0/-ів: Klim Wasyl / Klimow Wasyl; відтак -а/-ів: Karpa Anton / Karpow Antin; -ів/-ин: Antonow Iwan / Antonyn Iwan; -ів/-ськ: Dmitrow Andrij / Dmitrowski Andrij; -ів/-ишин: Storo-zow Senko / Storozyszyn Andrij; -ів/-ук(-’ук): Kaziow Hawrylo / lvaziuk Hawrylo.

До інших ідентифікаційних засобів вираження патро- чи матронімності належать утворення на -ук (-’ук), -чук (289/514): Makowijczuk, Hrycajczuk; -ак (-’ак) (283/501): Bryndzak, Ryszczak; -йшли (142/426), -ин (144/202): Adaiuiszyn, Bunin; відтак менш продуктивні ідентифікації на -ич, :ович (-евич) (166/267): Dulehicz, Kielbowicz, Paluszkiewicz. Рідкісними є утворення на-ець (25/46): Harasymiec, Ка-maniec; -енк-о (27/28): Holubenko, Lysenko та -ик (16/18):, -к-о (12/15): Kaczyk, Medwidko.

Для всіх зазначених утворень характерні словотворчо-паралельні ідентифікаційні засоби (за винятком утворень на -ович (-евнч) як давно утверджених у патронімміи функції). Окрему групу становлять від-

і'тншіімні (48/138) . відопконімні (458/G33) ти відмікротопонімні іден-! іісІ>ік;тціі на зразок Hasarab, Polisiak; Барськнп, Ivrechowiec, Moc/arij, Porlliajulc: Himv. Iloiak та in.

Друпііі компонент ДЛФ може Лутн виражений також апелятивом. Відповідно. :іа семантикою мотивуючих апелянтів другі компонеи-I II наїі'іасііше представлені ІІІІ за професією чн заняттям (1У8/599): Krawec, Olejnik: Засоціальним статусом (10/105): ßidak, Кшісс.: за військовим чином чіі статусом (30/G2): ßiauioc, Wegiera; за релігійним культом (23/34): Всіпапіуп. C/.erczyk; за родинним станом та родинними відносинами (34/51): Baystmk, Synowioc; за (фактом нопоселення або особливістю появи в середовищі (10/32): Zivjs/Ду, Nowosacl.

У досліджуваних джерелах, окрім домінуючого двокомпонентного способу ідентифікації особи, наявна також трикомпонентна антро-понімна формула -- ТАФ (5.3%), шо в П])инцшіі е давньою гхід-нос.іов’їшською традицією середовища суспільних верхів. У досліджуваний період, ппажасмо, ТАФ не мала суспільно с танового характеру, а лише містила додатковий, уточнювальннй спосіб означення особи, виражений як третім компонентом патро- або матронімною назвою, для прикладу bvan Kadura Andrucliow; поєднанням власного імені та двох ШІ на зразок Tymko Komlra Wityk; третім компонентом - відтопонім-нок> назвою типу bvan Mielnik Benkowski; з описовим компонентом за родом заняття чн пос адою типу Dmytro Doryk Przysiazuy; з описовим атрибутивним компонентом ’’старий'’, "молодий”, Що виражає родові відносинн, наприклад Iwan Goral Stary; з описовим ойконімним компонентом типу Махуіи Gulowàty z Boryszcza; безприйменникова конструкція з іменниковим компонентом, що вказує на родинні відносини за допомогою слів "син”, ’’зять’ типу Iwan Pawlow Ziac; апеллтивний компонент із вказівкою місця мешкання, як Hawrylo Czornij nad stawka-ші. Істотно, що для усіх типів ТАФ характерні варіантно-компонентні структури на зразок Iwan Chôma Hawryliw / Iwan Нота, що свідчить

не лише про невнормованість .ідентифікаційної системи, але і про додаткове ще реальне навантаження третього компонента.

У II розділі - ’’Словотвірно-семантична структура прізвище-вих назв” - здійснено класифікацію досліджуваного антропоніміко-ну за характером морфемної структури ПН. Вважаючи, що усі ПН утворені лексико-семантичним способом, виділяймо з огляду на іх різну будову три структурні типи ПН: лексико семантичний, морфологічний та композитний.

До лексико-семантичного структурного типу належать утворення від особових власних імен, що перейшли у розряд ГІН способом трансантропонімізаціі. Це ПН від.церковно християнських імен: 480/874 (Wasylyk, Grycaii); від давніх слов’янських автохтонних гіпо-користичних відкомпозитних імен: 1G4/271 (Bodyk, Golaj); під давніх слов’янських автохтонних імен відапелятнвного походження: 050/1402 (Dub, Byk), а також патро та матронімпі назви 1578/3578 (Petrow, Babiak) на тій підставі, що у багатьох випадках (про цс свідчать варіантні структури) у досліджуваний період воин були ще реальними означеннями денотата і якраз у кінці XVIII початку XIX ст. відбувся іх перехід із ПН у прізвища. Найпродуктивніші серед них посеснвио патронімні утворення на -ів, які трактуемо як діалектне» своєрідні саме для досліджуваного регіону на зразок Fedov vnkow, Hat І io w. Baiidyiow; рідтак переважно патронімні утворення на -ук (\ук), -чук (.Inchimczuk, Darczuk, Szczerbaniuk); -ak (-’ак) (St.epak, Starc/.ak. Dudiak); патро та матронімно-посесивні утворення на -ин, -нш-пн (Ant.onyn, Kulyu, Bunin; Danilyszyn, Paraszczyszyn, Gocyszvii, Kuehary.szyn). Менш продуктивні утворення на -ич, -ович. (-евнч) на зразок Sienicz, Ani-cz, ßarj'cz, Podkowicz, Diirkalewicz. Утворення л іншими патроншшши формантами трапляються рідко. Характерно, іцо ПІІ усіх зазначених словотвірних моделей мають моно- та полісуфіксальну структури, а мотивуючі основи представлені трьома основними тинами, а саме: по-

«ні та усічені церковно християнські чоловічі та рідше жіночі імена; слов’янські і шокоршнічні відкомішзитш імена та відапелятивні осно-

11Н.

До трашчжімізованих належать відоііконімні (458/633), відетнонімні (-18/1 Лг<; та відмікротоионімні (12 /106) Ш1 тішу Верездецький, Ва*агаЬ, lihniak. .

Способом аитропшіші.іиції утворені ПН, що ще оезпогоредиьо бути ідентифікаціями денотата за фахом (Bodnar,Oleynik); за соціальним статусом (Drabyk, Didacy,); за військовим статусом (Hajduk, Husar); па родинним станом та родинними відносинами (Pryimak, Baysfruk); за конфесійним статусом (Mnich, Diaczok); за фактом но-воселення та появи в середовищі (Nowosad, Osidacz).

Для ПН морфологічного структурного типу (353/719) характерна низка антропонімних е-уфіке аль/шх (формантів, що, сполучившій ь із різним характером твірної основи, утворюють структури, які не мають омоніміїлх відповідників на апелятивному ріпні типу Buryk < бурші; i’iuda.v/. < шшднтиси; Kowerditich < коверда та ін.

ГІН композитної структури (63/115), такі як Palywoda, Boiibruch, Lie hopater, Maybroda, Pruele-us, Bayelalys, Kryworuk та ін.,у своїй переважній більшості f в кладними аш-дятивами. На досліджуваній території воші не наложать до продуктивних, але водночас і не с спорадич-ннми. У функції родових прізвищ цього типу осешові назви закріпилися здебільшого через свою прозору етимологію та виразну емоційно-експресивну конотацію, у зв’язку з чим гадаємо, що композитний ан-трошшімікон, а саме? метае|юричні прізвиськн-характеристики глузливо гумористичного забарвлення, значною мірою є скондене’ованим виявом національного менталітету. Найпродуктивнішою серед них словотвірно е іштаксичною моделлю є імперативна ({юрма дієслова у пропозиції до іменникової основи на зразок Morykiszka, Prudeus, Boiibruch; відтак іменник + дієслівна основи, для прикладу Liclumos, Sorokoput.

У шісновках дисертації систематизовано результати аналізу досліджуваного антропонімікону, найосжшніщі з яких зводяться до таких найважливіших теоретичних положень:

1. Попри типову двокомпонентну антроионімну формулу для спо-

собів ідентифікації особи у досліджуваний період характерна компонентна неусталеність, яка виявляється у наявності варіантних дво- і трикомпонентних структур на означення однієї і тієї ж особи або на* щадка, що дозволяє простежити, антропоніміиний матеріал різних у часі метрик. Як засвідчує досліджуваний антропоніміко]], варіанти, тобто нестабільні дво- і трикомпонентні структури, складають приблизно 1,6% від загальної кількості ідентифікацій особи. Ці форми засвідчують ще живий ланцюг творення способів означення особи і дають можливість простежити процес становлення прізвищевого компонента в структурно-семантичному та функціональному аспектах, і разом з тим вони відображають позамовне тло, без впливу якого немислиме становлення ацтропонімійноі системи. .

2. Словотвірна структура ПН відображає загальні дериваційні процеси творення українських прізвищ із певними регіональними особливостями, до яких належать передусім найпродуктивніші посеснвно патронімйі утворення на -ів, відтак на -ук (-’ук)> -ак (-’ак) та менш продуктивні, але типові саме для цього регіону на -ин, -ишіін, а також непохідні патронімні ПН типу Iwan Swyryd.

У патронімно-посесивних ПН перевалено на -ів характерна масова словотворча варіантність на зразок Iwan Petriw / Iwan Petro / Iwan fetryszyn, що засвідчує реальне навантаження паралельно уживаних формантів, а отже, стан живого творення прізвищ ще у кінці XVIII -початку XIX ст. '

3. Виформувана упродовж століть двокомпонентна у своїй основі та різноманітна у засобах вираження система ідентифікації особи у кінці XVIII - початку XIX ст. вступила під впливом офіційно*урядових

чинників у період остаточного закріплення, у результаті чого згодом жшшіі процес творення прізвищ, який міі виразно продемонстрували на прикладах численних варіантних структур, припинився вони стали готовими спадковими ідентифікаційними знаками певно! структурно-семантичної моделі. .

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Про що свідчать наші прізвища // ".Львівський політехнік." - 1995.

25 березня. С. 17.

2. ГІрізпнщеві назви українців кінця XVIII - початку XIX ст., утворені морфологічним способом словотвору // Вісник українознавства ДУ ’’Львівська політехніка”. - Львів, 1995. - N 296. - С. 109 - 113.

3. Семантика основ прізвінцевих назв як джерело активізації пасивної лексики // Матеріали міжнародної наукової конференції ’’Семантика мовн і тексту". Івино Франківськ, 1993. - Ч. II. -• С. 182 183. ’

1. Джерела та основи творення ономастичної термінології // Тези. II- а Міжнародна наукова конференція ’’Проблеми української науково технічної термінології". Львів, 1993. - С. 104 - 166.

5. Структурно функціошільні особливості форманта -он в особових іменах та гірізвищсвих назвах українців // Тези доп. Міжнародної науково-теоретичної конференції "Функціональна граматика”.

Донецьк. 1995. С. 20-4 - 205. '

6. Словотвірно семантична структура прізвищ з формантами -ай, -єн, -ій // Матеріали наукової конференції ’’Словотвір як вияв динаміки мови”. - Львів, 1994. - Ч. 2. - С. 90 - 91.

7. Патронімно'ііосегпшіі прізвшцеві Назви українців кінця XVIII - початку XIX <т. // Пісник українознавства ДУ ’’Львівська політехніка" (подано до лр.\ к\л

Я. Відображення діалгк ;ш;х явищ у структурі прізвищ // Вісник ДДУ (подано до друку).

Резюме

Фарион И.Д. Украинская »нтропонимическая система Верхней Над-днестрянщины конца XVIII - нач. XIX века.- Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02. - украинский язык. Рукопись. Львовский государственный университет им* И. Франко.

В диссертации исследуются украинские фамильные названия Верхней Надднестрянщины конца XVIII - нач. XIX века в период начала государственного нормирования идентификации личности в административно-юридической практике.

На материале 4559 антропонимических фиксаций для 9463 носителей производится структурно-семантическая классификация; исследуется этимология фамильных названий и их ареальное локализирование; определяются основные способы и средства идентификации личности.

Farion I.D. The scientific research is submitted for a Candidate of Philology degree. The specialities: 10.02.01 - Ukrainian lanquage. Ivan Franko Lviv State University, Lviv, 1996.

The scientific research deals with the Ukrainian family names of Verehnya Naddnistryanshchyna during the period from late XVIII till early XIX centuries, that was a period of the beginning of state normalization of person identification in the administrative - legistative practice.

Basing on the 4559 examples of antroponimic fixations within the 9463 native speakers strukture-semantic classification is carried out; the ethymol-ogy of family names an their areal localization are under the investigation; too, as well as the main ways and means of person identification are stated.

Ключові слова: прізвищева назва, антропонімінна система, структурний словотвірний тип, продуктивні форманти.