автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.02
диссертация на тему: Писательская публицистика в Украине 20-х - 70-х годов ХХ века. Проблемы, жанры. Мастерство

Полный текст автореферата диссертации по теме "Писательская публицистика в Украине 20-х - 70-х годов ХХ века. Проблемы, жанры. Мастерство"

КМВСЬКИЙ УН1ВЕРСИТЕТ ÍMeni ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопнсу

ЗАВЕРТАЛЮК Ншель 1важвна

ПИСЬМЕННИЦЬКА ПУБЛИЦИСТИКА В УКРАТН1 20-х — 70-х pp. XX ст. ПРОБЛЕМЫ. ЖАНРИ. МАЙСТЕРШСТЬ

í Спещалыпсть: 10.01.02 — Украшська лкература

Автореферат

дисертацп на здобуття вченого ступеня доктора ф1лолопчних наук

КиГв — 1992

Робота аихонана на ка$едр1 украКноькоХ л!тератури Дн1проп8тровоьхого ун!верситату

0ф1ц1йн! опоненти: доктор ф}лолог!чних наук, профеоор Наенко Ы.К.

доктор ф1лолог1чних наук Крижан1всыий С.А, доктор ф1лолог1чних наук Кочерган Ю.Ф.

Пров}даа уотанова: ОдесышЯ деряавний ун!верситвт

Захиот в!дбудеться " (9, " О. J 199§ р. о 44 год, на заоЦанн! спвц!ал|зовано! ради Д 068 18 10 по захноту ди-сергацК? на здобучтя вчвного ступеня доктора ф!лолог{чних наук в Швському ун1верситет1 1ы. Т.Г.Шввченка /252017, КиХв-Г7, бульвар Шавченка, 14/.

3 дисертац1ею кохна ознайоыитися в Науков I й б!бл!оте-ц! Ки^вського державного ун1верситвту )ы. Т.Г.Шввченка /КиУв, вул. Володииироька» 58/.

¡Автореферат роз1сланий » №" о. ц _1992 р.

Учений секретар спец1ал1эованоГ ради доктор ф!лолог1чних наук

Л.С.ДЕМ"ЯН10СЬКА

ЗАГАЛЫЙ ХАРАКТЕРИСТИКА РОБО'Ш

Актуальность 1 пчотипова^сть досл1дженнд.Письман ницька дуй-л!цистика е не лише чинником 1доалог1чиого забезпочоння сусгНль-ного розвитку, засобом впявлеиня сл!гогляпних позиц!й автора. Бона поеднуе в своУй сутност! публ!цлстичнв 1 худояне начала, пол!-тичн! та вствтичн! функц!?. 1стор(я розватку публ1цистики створд-яуе, що в умовох тотал{глрного реждму П творц! знаходяться Шд гн1том оф|ц1йних КОНЦОПЦ(Л Д1ЙСНОСТ1, ДО формуються ПрЛВЛЯЧИМЯ силами, В умовах 1деолог1чно¥ 1 пол¡тпчаоК блокада 1смуввла пись-меннацька публ!цисткка в Укра¥н! 20-х-?0-х рр. XX ст. Не все з УУ доробку вптрямус нин! 1 спит часу. Ало лообхшю эрозум1ти су-перечност1 пуйл1цаетика цього пер1оду, названого рэлянськам, об"ективн| I суб"ектив1)1, особливост1 эд1йспення нею аг!тац!йпо-пропагаядястських функций, осмаслитп жанрово-стильову спвцаф!ку Публ1цИСТИЧШ1Х вяст.уп1я пясьмон1!ИК|я. 1хй1Й ДОСВ1Д мож9 бутя ц!н-НЯМ ДЛЯ сучасних публ|цист1в, як| ВХОДЯТЬ в 0ПОХУ р0нол1сц1йш!х перетворень, нец! опального 1 дордавного в1дродження.

ТЧвень досл}д*аяня.питаннд. У л1твратурознавчому досл1джвнн1 публ!цистикп письменшк1в Украуни 20-70-х рр. чимало "б1ллх плям", Це результат багатор!чного ставлуиня до публ!цистикя, як до чогось другорядного у тяорчост! пясьмешшка, в|дставання майжо до середина 50-х рр. творИ лубл1цнстикя 1, головне, рвпрес!й чзс!в культу особи. В монограф]ях про творч1сть письменннк1н р{дко згадуе-ться Ух публ1цнстика, а ягадо й говораться про не?, то лакон!чно. Як, у нонограф!ях аро А.Излишка /Дяченко 0. Пясьменник 1 його тв!р. - К.,1970/, Ю.Смоляча /Шахолський. С. Юр!П Смолич.- К.,1970/, Р.Федор1ва /Качкан В. Роман Фвдор1в. - К., 1983/, Ю.Яиовського /Бабишк1н 0. Юр1й Яновський. - К.,1957; Килимник 0. Юр1й Яновський. - К., 1957/. Вир1зняються роботи про твору!сть Я.Галана, дв мова ЙД9 про памфлет» | яаряси лубл!циста /Елкип А. Ярослав Галан.Очерк жизни й творчества. - М., 1955; КулШЧ Г. Ярослав Галан. - К., 1977; Малий П. Ярослав Галан - памфлетист. - К.,1£69;Масловський В. Зброя Ярослава Галяна. - Льв1в, 19Й2; Млинченко К. Зброею полум"я-ного слова. - К., 1963; Ткачов II. Вечный бой. - Минск,1570/. Не-щодавно вийила праця про публ!цистику О.Довженка /Ба<5ишк1н 0. Олександр Довженко - публ1цист.- К..1989/. Частково досл}джана публ!цистика П.Гичини /Вящук Ф. Довоенна публ!цистика Павла Тичи-ни // Памо Тичииа: зб. статой. - 0доса,1962; Грузман 3. Паало Ги-чинз - публ1цаст // Пауков! записки /Шниицький пед.{нститут/.-

В1нниця, 1358; Дузь I. Публхцистика Павла Тичини: Учб.посКЗ. -Одеса, 1960/.

3 середина 60-х рр. о публ1 ковано ряд роб1т про украхнську публ1цистику радянського перходу /певного етапу розвитку/,в яких дана загальна характеристика Н сощальнох рол!, хдейно-те-матичного змicт.v, героя й .окремих засобхв воображения дШсностх Двтомонов П. Каир переднього краю. - К., 1976; Бойко Л. Згусток неспокою. - К., 1978; Бондар е. Становления I роэвиток укра'1'н -ського радянського нарису. - К., 1962; Гурлад* Ы. Велик! роки.-К.,1668; Герой I сучасшсть: радянська людана I радянська Д1йс-нхсть у сучаснШ публхцистиц1. - К.,■1980;. £утянська Б. Через линию фронта. - К., 1Ь81; Колковеико В. Украпюька радянська «урна-Л1стина у Велики В1тчизнян1н вхйш. - К.,1975; Шлапак Д. Разом з народом. - К., 1955 та 1Н./. &ле зроблено дослхдншшми оубл1-цистики далеко не все, не винчено I специфику публицистики ш'.сь-маншгав. Публицистична творчхсть багатьох з них взагалх не роз-глядалася, зокрема, ОДосвхтнього, 0.Гончара, Б.ОлЬЧника.И.Панча, Д.11авличка, М.Рильського та багатьох йших. У яаявних працях йшло-ся про твори, в яких осмислювалнся пол^тичнх й сощальио-еконо-м!чн1 основи держава з пануючих !деолог1чш1Х позиции. Б тих же позиций вони й оцпиовадися: критики, як х публхцисти, перебували в прямолШйнШ залежностг вхд-правлячого апарату.

Мета 1 завданнд дисертац1|. Дослхдаення проблематики публ!-цястика ш1сьмешшк1в Украхни 1920-1970-х рр., частково 80-х, що необх!дно було для визначення шлях 1в И подальшого розвитку,свое-р1дностг Н жанр1в, аналхз особливостей осмислання в нШ полШч-них явищ виконувалося з метою визначення: I/ зм1стовох сутносП проблематики публЗцистики письменникхв, П хдеологхчно? зумовле-ностI Г своерхдностх постановки; 2/ жанрового розмахття публ!цис-тики укра'1'нських письменникхв, зм1стовпо-структуршх рис р1зно-видностей пубЛ1цистачно'1 статп, нарису, памфлета, фейлатону; 3/ публщистично-художньо"/ специфхки вт1лення полхтичного змхету в публ1цистичн1й творчостЗ письменника.

Мета досл!даення - довести, що публицистика письменникхв -спвциф1чне явище л{тератури, що вона, ■ зберхгаючи сво'1 родов1 оз-наки, В1др1знясться художпьою едШстю,-

Об"вктом дослI_джвн н я в дасертацН" е письменпицька публ!цис-тика в /крапп 19^0-1970-х рр., П маторхали,що побутували

на стор!нках рвспубл!канськоУ ! союзноУ преси /газет, журнал!в, зб!рник!в, авторських кшг/, т!, в яких публ!цистичний задам ви-ражено як в !нформац!йно-лог!чн!й, так 1 в емоц1йно-образн!й форм!, в яких простежуються ознаки художнього начала. Це.зокре-ма, публ!цйстика В.Блакитного, Остапа Вишн!, Я.Галана. О.Гонча-ра, О.Довженкв, 0,Досв1тнього, Костя Котка, М.КулЬпа, ПЛ1сово-го, ЬМикитенка, Ю.Смолича, П.Тичини, В.Явор!вського. Ю.Янов -ського та !н. .

У теоретичному план! короталась досдаджаннямя жаировоУ породи публ!цистики П.Автомонова, М.Глушкова, е.Журб!ноУ, М.Зайцева, В.Здоровеги, В.Качкзна, С.Прохорова, М.СтюфяяевоУ, М.Черепа-хова, В.УченовоУ та !н.

Наукова новизна дисертацП визначаеться I/ використаним текстовим матер!алом, 2/обрэним аспектом його анал}з,у. В робот! розглядаютьоя малодосл!джен! або й недосл!джвн! аубл!цистичн! твори письменник!в, з!бран1 й систематизоаан! автором.1х проблематика вивчаеться з урахуванням в!дпов1днйх часов1 концапцШ !сторичноУ д!йсност1, з П03ИЦ1Й нового р!вня 1сторичноУ св!до -мост 1 - сем!отичноУ, що передбачае зворотний х!д дамки - в!д су-часяост! до мияулого. В дисертац!'/ охарактеризован! активно Оснует! жанра публ!цистики письменник!в, Ух жанрововизначальШ якост!. В св!тл! естетичних категорШ-результат!в осмислшться пафос письменницькоУ публ1цистики 1 форми Його вираження в р!зних жанрах. Окремо вид1л0по питания про художво своер!дн!сть публ! -цистики письменшкгв. Зроблоний анал!з дае п!дстави стверджува -ти, що пубЛ1цйстцка письменник!в, розгорнувши меж! публ!цистич -но'/ моноформи, пос!ла окремэ м!сцо в рамках власно публ!цистикя. Це публ!цисгика художнл. Бона в!др1знлеться багатством жанрових р!зновид!в, в контекст! яких взаемод!ють ознаки публ!цистичнях ! художн!х жанр1в, що створюють едн!сть, ц!л!сн!сть з властивими саме Уй рисами. Пафос публ{цистики письменцик!в в!дтворюе емоц!й-не та естетичне ставлення автора до*1стор1Усучасност!. В його вираженн! посутнгми е художн! форми.

Методологгя та методика дослгдження. Методолог!чною основою роботи с зякони диалектики, Зокрема, лог1чшй конкрвтно-!сторич-ниЛ П1дх1д у вивчонн! розвитку публ !ци стяни украУнських письмен-ник!в радянського пер году, в розгляд1 УУ спгльност! та протир!ч-чя з сусп!льством ! дп1сн!стю, яку воиа в!дтворюе, в П залежно-ст1 в!д 1сн.уючих у сусп!льстп| пол1Т11Ч1)их концвпц!й. Цэ передба-чае I/ охоплення матерЮлш руху публ!цистики и!д II виток!в у

ращшськШ прос! пор!оду громаядиськоУ ьН.ш до сучасяост!, 2/ог-стапленнл в ¡добрачного в п.уйл1цисткц{ з роал!ями политичного, сиц1ЩЫ10-око1!Ом1чиого ждття крэ'Уни 1 св^у, 3/ проведения пор|Е-няльного анализу. Иорооцпша ¿сторичиих роалШ радянськоУ дИ1с -носач сьогсдн» ауиошдас тракту вашш ГУ полггичяих оцЬюк у пуб-лщнсти инсылиишнив э по:я:цН'1 нового млслешш.

Мотолика досл]даошш гр.уьтустьел на сдност! соц1олог1чного та естотачного (Мдход|в до анил!зоваш1Х твор1в пасьмзшшк1в, до ух цу Сл I цл стл кп , до ни значения та ад е I-:'. (: ¡1 ГУ розвкт гу, специфики хинру I кустарности 1:ри щ-ому дисортант эвэртаеться до соц!аль-на-аолпичниу., ¡еторцчгнх, психолог 1чы:х, пор!вняльно-тнполог1ч-¡шх характеристик як ц оцесу рознатку публщлстаки укра'Уясышх 'Ш!сьма1:1инли райН.СЬКОГО ПОр^ДУ в I ил ему , так I ПубЛЩ^СТНЧПО? тгюрчост! окрешх з пах. « {.ракткчяо значения доел¿д'-^нцд. Полохення 1 влсновки дисер-

тацп' моадть бути вйкорастан! в процес! читаная спецкурсов «¡а фьюлоНчноду факультет! та на факультет! здряал^такл, читання унгвереитатського курсу 1сторП укрзГнсысо'У Л1Торатура,в лекциях душ ачнтел1В середн1х ишл, техшкуьЦв на курсах п!двищэ1шя ква-л1ф1кац|У. Теза яро жаирн I майстврн1с?ь публицистики зацхкав-ллть публщаст!В I яурнал!ст1в.

Апробац Ш роботн. Основа! положения дисертацгУ викладено а 13 статтях, б тезах ! I учбоноиу пос!бнику для студент1а,

Результата досуидаення були вакладан! у вистунах на> всесоюзна науково-теоретичнш кои|йреицп "Еатетичн! категор!У в л!те-ратурознаьчому та мастецгвознавчоыу ангиизГ' /Дн1пропетровськ, 1978/; на 9 рвспубл^каысышх науково-теорзтачннх конференциях; на' "$>>р,;а1ЮБеытх члтаннях" /1ваноео, 1986/; на "горыивських читаииях" /ШшПй Новгород, 1У90/; на звттх наукових конферан-ц!ях профасорсько-влкладацького складу Дн1пропетровського университету у 1<о82, 1984, 1585,1986,1988 рр. Статт!. учбовх пос!бнака по теых ддеертацп та дисертац1я була предметом обговорения на каТлдрх украиюько'у литература ДПУ.

СТОШШ_1_обсяг.дисортацн .Дисертац1Я /294 сторта машинописного тексту/ екладасться ¡з "Вступу", трьох глав, "Васнов-к^в". Окремо додано "Додаток." ¿Б^блюграфш вакористаних текс-т!в/ - 24 сторшка.

' осношия змют ровота

У "ВСТУП1" обгрунтовано виб1р теми та доц!льн1сть У? досл!д-ження, дано характеристику стану вивчеиня теми л1тературознавцями, визначено ыату 1 завдання роботи, УУ наукову новизну, розкрито методолог 1чну основу 1 методику досл{дження питания, практична значения материалу дасвргацН, показано олробац1ю У У наукових поло-жень.

Перша глава "СП1ВВ1ДНЕСЕН1СТЬ ПРОБЛЕМАТИКИ I ПОЛ1ТИЧНО! КШ-ЦЕПЦ11 Д1ЙСН0СТ1 В ПУВЛЩИСТИЦ1 ПИСЬМЕШШВ НА УКРА1Н1 20-Х -70-Х РР. XX СТ." - насл!док вивчення проблемного зм!сту публ1цис-тичноУ творчост! письыенник1в. У н1й на конкретному матер1ал! показано, що в уыовах монополГУ авторитарного режиму на просу УУ Гдей-но-тематична спрямован{сть, проблематика зумовлююгься не лише зав-далнями я трнвогами часу, а й усталеною в сусп}льств( концепцию д!йсност1, пол1тини. Ряд письи9нник!в, б(льш1сгь з яких вийтла з низ1в 1 брала безпосередкв участь в ревоявц!йних под!ях, пов1ривши в утоп!чн1 1двали соц1ал1эму, стали сп1вроб1тниками урядових газет 1 з перших своУх крок1в вели пропаганднстську роботу на користь б1лыповик!в. Зв1дси в радянськ!й публ!цистиц1 гроыадянськоУ в!йни { п!сляжовтневих 20-х рр, однозначн{сть оц!нок в св!тл{ б1лыпови-цькоУ ¡деологН подШ, яя! в!дбувалися в кра'Ун! /проголошення "спра-ведливост!" д1й захиснив!в "завоювань" Шовтня, "всесв1тньо-1сто-ричного" значения останнього, "св!товоУ пожеж!" революц1У, утвер-дження радянськоУ влади та заперечення УУ супротивник1в, трактова-" них як контрреволюция явищв/, пристраснв эахоплання !деалаш , соц!ал!зму, пояснения факПв, под!Я, явищ пол!тичного Я еконоы!ч-ного життя краУнй з класових насаыперед позиц!й.

Побачивши в пер1од соц1альних зм1н у краУн! в 1м"я так званого буд1вництва соц1ал1эи<у, що эм!нюються лише вив1ски, а не 1м-перська сутн1сть само У системи, гшсьиэнники опинилися перед вибо-ром: прийняти вимоги !снуючоУ влади 1 звести функцН публ!циотики до лакування д}ПоноетЬ захисту культ!всько-жандарнського ладу або п!ти э життя, В публ1цистиц! 20-х рр. ще в1дчутне прагнення об"ек-тивно визначити больов! точки сучасност1 /В.Блакитний "Увага до села", "Псар1в до суду", П.Л1совий "Крик села", №.Кул1ш "По веоям и селам", Кость Котко "Проморгали", С.СумШЙ нТроян у будинку сл1-пих", паыфлети М.Хвильового/. Ало урядова проса, керуючись паную' чою концепц!ею парт1йност1, д1ючи-нер1дко репресивниыи методами, виключала з публщистики плюрал1зм думок, критику реал!й Юную-

чо? система 1 правлячого апарату. I з к!яця 20-х рр. в публ!цас-тиц1, яка публхкувалася в пер!одиц1, спостер1гаеться розповсюд-ження 1шозШ в!рност1 курсу державноУ й парт1йноУ пол!таки, в!д-ступ публицистики В1д УУ фуякцхональних принцип!в - правда,об"ек-тивност!, здрхбнвння або й втрата проблемяост!, превалгавання псевдолафосу.

У аубл1цистиц! 20-х рр. ключовою в оцхнц! сучасност! була проегаця яа майбутне /В.Блакитний "3 жезлом", ПД^овий "Без хлопа 1 без пана", "Молотки стукають"/. В цьому аспект! висвхтлюва-лися проблема "соцхалЭтичного буд!внпцтва". В 30-1 рр. зображен-ня остаяаього яеодмхнно пов"язувалося з мотивами "творчоУ радос-тГ', "завойованого щастя". Основною формою IX вираження була патетична поатизац!я /I.Кириленко "3 ыеталевого фронту", ЬМикитен-ко "Трияадцята весяа", "КраУна творчоУ радост1", П.Тичияа "Нова село, ояовлене", Ю.Яновський "Дорога на Запорхжжя"/. Спроба заче-пити окрем1 факти в!дступ!в в1д 1деалу, норм законности, парт1й-ного адмШстрування /Остап Вишня, Кость Котко, М.Хвильовий/.як в1домо, коштували для ряда письменшк1в життя. Можливо, саме тому в письменницькШ публ1цистиц1, почияаючи з 30-х рр.,актуал!-зуються проблема захисту прав людина, оборона культури, науки, ала на материал! заруб!жноУ дхйсяост1, набезпзка фашизму для люд-ства 1 свхту, суперечноетей кап!тал!стичного сусп!льства /У.Маки-тенко, П.Оаяч, П.Тичнн'а; в пхелявоенн! роки - О.Гончар, В.Коза-ченко, В.Коротач та ¿н./. Моямиво, УУ автора сподхвались за асо-ц}ац1ею привернута увагу до аналог1чяих проблем радянськоУ Д1й-сност1.

Безсумн!вно, офццйно визнана публ1цистака пасьменник!в сприяла "патр!отичному" вихоаанню поколгнь, Ух в1дданост! "батькам народов", "яайсильнхщоыу", "найбагатшому", "найпередовшому" Радянському Союзу, вихованню Ух попадав на капрал Этична та "буржуазно-нацгопал¡стична" "пугало". А.ле е й праклади справжн1х злет1в публ1цистики письмендак1в радянськоУ доби. Саме в роки Ве-ликоУ В!тчизняноУ вШш П автори аерекояливо й талановито вису-вали конкретн! проблема дШсност1, яасичуюча Ух загальнолюдським зм!стом - захисту Вхтчизни, зв!льнення народу-страдника на тим-часово окуповаихй фашистом територ!У. розв1нчання г£тлеризму як вт1лання зла людиноненависництва /М.Бажан, Я.Галан, О.Довженко, О.Корн1йчук, А.Малишко, М.Рильський та ¡п./. Само в ц! роки.зок-рема, в перши половши вшш в!дроджуеться почуття нац10нальн0-го. Цублкщсти гонорягь про УкраУяу, що (пднялася на боротьбу

протя окупанта, про украУнський народ, його подвиг та страждання. В той же час, продовжуючи традицИ публ!цистики 30-х рр., вони переплывували роль "вождя народ!в" в усп1шному проводенн! бойо-вих операц!й, не торкаючпсь прорахунк!в у стратег!У та тактиц! битви з агресором.

У п1слявоенний перЮд украУнська публ!цистика переживав чер-говий спад. Виконуючи !деолог1чну функц!ю виправдання пол!тики верх!в, вона в!д анал1тичноУ постановки проблем в!дбудови народного господарства /В.В1льний, Остап Вишня, 0.Довженко, П.Козла -нюк/ знову перейшла до фанфарно-патотичноУ ф!ксац!У досягнень народу на трудовому фронт! /М.Рильський "Дружба народ!в",П.Тичииа "3 книги життя", Ю.Яновський "Но УкраУнГ/. В1дчуваюча,певне, в!д цього душевна сум"яття, письменники зосереджують увагу на проблемах в!йна 1 миру, мирного сп!в1снування р!зних соц!альних систем, дружби народ!в, розв!нчання фашизму та 1мпер!ал!зму, у зв"язку з активним осмисленням теми боротьби за мир. При цьому публ!цистичн! твори багатьох з них в!дзначаються масштабн!стю, д!алвктичн!сио узагальнень, прастрасн!сгю /статт! О.Довженка, О.КорнШука, П.Тичини, Ю.Яновського, памфлета Я.Галана, Ю.Мель-ничука, Ю.Смолича/.

Публ!кац!У письменник!в на стор!нках республ!канськоУ 1 всесоюзно? проси першого десятир!ччя Шелл XX з"Узду КПРС розц!ню-кггься в дясертацП як крок вперед. 1х пафос зумовлений постановкою проблем дов!р,,я до людиш. ТУ мгсця в соц!альному розвитку сусп!льства, подолання нэдолШв в економ1ц! краУня /I.Волошин, А.Д1маров, М.Рудь/, пам"ят! ! боротьби з мШтаризмом /П.Автомо-нов, Б.В^льний, 0.Гончар/, сп!вроб!тництва й добросус1дства /В.Василевська, О.Гончар, В.Коротич, М.СингаУвський/.

У публ!цистиц! другоУ половини 60-70-х рр. у зв"язку з яви-щами "застою" в пал!тичному та економ!чному житт! краУни на перший план виходить апологетика, осл!вуванн4 реальних I удаваних досягнень краУни та У У кер!вшка Л.Брежнева. Серед УУ жанр!в пе-реважають нариси-портретн про ГероУв Соц!ал!стичиоУ Прац!, передовик^ виробництва, голхв колгосп1в ! подорожн!й нарис, що ствард-жував ¡даю дружби народ!в. Наприклад, нариса колектианих книг типу "Дорога до 0рат1в", "Земн! зорГ'. Не можна сказати, що ц! на-рисм с.уц1ль безпроблвмн!. Але традицпшо в них йшлося про перева-гй соцгагпзму, "побудованого в СРСР, "близьку перемогу комун!змУ'.' Часом констбтувллися окрем1 негатнвш ряси розвитку оконошки.социального життя,але без глибиш пнзл1э.у. В св1ТЛ1 нормативпих пог-

-и -

ляд1в на капхталхзм, на украхнський. нацхоналгзц формувався зм1ст проблем В1йни 1 миру, сгворювався стереотип образу ворога. Та са-М9 в цей час у публщисгицх ряду письменник1в виявляеться праг-нення об"ектавно подивитися на дШснхсть, визначити гостр! проблема стилю кер!вництва, кадровой пол¿тики, виродаення села.духов-ного збхднення нац1У /В.Дрозд, В.Земляк, ОЛльченко, С.Плачинда, В.Яворхвськнй/.

ПолIтика демократазац1У та гласности актив1зувала участь письменникхв у громадсько-полхтичному життх, цо сприяе хнтенсивно-му розватку IX публ1цаст1ши. В1дроджуються ГУ функцхональн! мояли-вост1, в тому числ! й виявлення реально? злободенно'У проблематики. Для украхнськоУ публицистики своер}дною точкою, вхдлхку. в цьому в1дношэннх стала трагедхя Чорнобиля.Бизначивши в своУх статтях х нарисах з м1сця лодШ його пол1тичнх й моральн1 уроки, О.Левада, В.Маняк, Б.СШйнак, Ю.Цорбак в1дкрили нову проблематику. Новатор-ськими за проблемами е публ1цистачн1 виступи О.Гончара, 1.Драча, Д.Павлачка, Р.Федорхва, В.Явор!вського.

Друга глава "ХАНШ ЛУБД1ЩС1ИКИ УКРА1НСШ1Х 1ИСЬМЕНШК1В ТА IX ИШОЯОГГШ ОСОБШВОСТГ при свячена досл1даенню яанровоУ специф1ки публ1цистики украУнських письменник1в. В залежностх вхд того, як! канра побутувть найактавнше в творчоет1 пасьманникхв-стаття, нарас, памфлет, фейлетон, - вид!лено в данхй глав1 чотири розд!ла. В них даеться струк турно-зм1стова характеристика кожного з названих аанрхв, та IX рхзновзддв з урахуванням сп1вв!дношення в твор! ознак каяру 1 стали.

У першому роздШ другох глави "Публицистична стаття та УУ р!зновидност} в творчост1 письменник^в УкраУни 20-х-70-х рр." ■ вдеться про жанр, до якого письменники найчастЬде звертаються. На В1дм1ну в1д росШськоУ радянськоУ публхцистики, де з перших дн!в панував нарас, украхнська аочиналася з статт!, бо УУ обрали як основний свхй жанр письменники, органгзатори й редактора перших радянських газаг /В.Блакитний, О.ДосвЛтнШ, 1.Кулик, С.Шли-пенко/. Надал! вона аривертала увагу мобхлыистю своеУ форми О.Довженка, О.КорнШчука, Н.Рибака, М.Рильського, П.Тичини. Ана-л1э публ1цистичних статей ряду украунських письменникхв показав, що в Ух публщистиц! е так! УУ р1зновада як етаття-роэ"яснення, стаття-в!дозва,'промова, Ласт, стаття з елементами сатири, огляд, вхтальна стаття. Ь роздШ дасться детальна характеристика кожного з них, визпачагсться як Ух типолог1чнх, так I пщшадалыи .

ОСОбЛИВОСТ!.

Для CT8TT1—рОэ"ЯСН9ННЯ , М0ТОЮ ЯКОУ е пояснения ЗМ!СТУ пол!-тичних документа чи подН /найактивн!ше цей жанр побутував у роки ~ громадянськоУ та Велико!' В!тчизняноУ в!йн, становления радянськоУ влади ,в!дбудови народного гооподарства/, властив1,вп1чн}сть пояс-нювальноУ тональност!, полем!чна загострен!сть коментаря 1 виснов-kíb, з!ставлення й пор!вняння. Для статт!-в!дозви й промони характера! озаакя ораторського мистецтаа /ч!тке вязначения адресата, пряма звернення до нього, !деолог!чна нац!лен!сть фрази та УУ ла-кон!зм, експресивн!сть слова та 1нтонац»4. В кращих в!тальних статтях патетика орган!чно поеднана з л!ричн!стю, виразно проглядев особист !сне начало.

Творча !ндив!дуальн!сть пясьменника, як виявлясться.визначав своер1дн1сть статт! - особливий емоц1йний настр!й викладу думки, вираження сп!впврвживання, |адив!дуальну манеру письма.В.Блакит -ний у статт!-роз"ясненн! домагався ясност! тексту не т!льки шя-хом лог!чного нанизування факт!в, а й використання пор!внянь,метафор /"Иеремога РадянськоУ влади на УкраУнГ', "Все для револю -ц1х"/. У його статтях-в!дозвах заклики-заернення, лозунгов! зачини ! ф!нали чвргуються з н!би з"1ипров!зоввними образами,ситувц!я-ми/"Не "ой", а "геГ/. .

У статтях-роз"ясненнях О.Досв!твього в!дчутна присутн!сть автора-оаов1дача ! зац!кааленого його сп!врозмовника /"Селянство, посп!шип, "Незаможники, знайте"/. К для статей такого ж типу С.Пялипенка характерй! розмовна мова, образи-символя з близького адресату серадовища, алвгоричн!сть /"По вуг!лля, на Дон","Кобила й с!но"/. Сюжетду основу статей О.Довженка, близьких за формою до жанр!в ораторського мистецгва, складають контрастуючi ,конфл!к-туюч1 тези, а !мператин пом"якшусться щир!стю !нтрнац1У авторсько-го сп!нпареживання /"Душа народна нелодолана", "Слово до молод!"/.

0риг!налы11 письмовники у використанн1 засоб!н сатиричного зображення у статт!. В.Щакитний, як правилу, створюе сатиричн! м!кропортрети, при цьому спираючись на г!перболу, ан!мал1стичний образ або метафору, ком!чну ремШсценцхю з фольклору /"Перш! прояви"/, й.Досвгпий користусться ip0Hi4H0k) побутовою лексикою /"Галицька революция i контрроволюц(я"/. О.Доаженко любив означения , що пряно вказують на зло, градацШю нагн^ахгси виклад пе-рврахоиэяих фяктхн злодгянь ворогхв /"Украунэ у вогнГ'/.к.Тичина надавав порепагу саркосшчшш пор1йнянйям /"Помети' катам,помети", "На захист дхтей наших"/» .

гЦшгз {нянях Tliilin пл'блíni!стичПих статей вг'домцх письмен-

ник!в проведений з метою показаги, що аисьмаяник б1лыа в!льний у вибор1 форма вираження своеУ аозицИ по вхдношенню до оточую-чоУ д!йсности Вгн не обмеяений якимись сюжетно-композиц1йними канонами .В структур! його статп породно сполучен1 прийомя ло-Г1чного й образного доказхв, публ!цистичного й л!ричного.Не зав-жди однозначна в нШ I роль образу-персонажа. Б1льше того, в ок-ремих випадках зустр!чаемося з його своерхдною психолог1зац!ею /О.Довнанко, 1.Драч, О.Гончар/. 1нтонац1я повхстування в статт! письменника В1др1знясться багатством емоцШного забарвлення.Разом з тим, не можна не в1дзначати, що навхть справжн1 майстри публ1цистики в залежност! в!д об"ективних I суб"ективних обставив не уникали однотипности трафаретности стилю, п{дипщ образу зовн1шньою красив{стю слова, анал!тичного узагальнення патетикою, зокрема, в роз"яснювальних х В1тальних статтях.

У другому роздШ другоУ"глава "Нарис украУнських письменника. Иого жанрова свосргдн!сть". враховуючи, що р!зн1 ракурса розвитку украунського нарису радянського переду висв1тлен! в працах П.А.втомонова, 6.Бондаря, Л.Бойко, М.Гурдадх та 1шшх вче-них, ставимо своУм завданням розглянути жанрово-стильову структуру нарису письменника, УУ своер1дн!сть, що обновлена творчою 1ндившальв1стю таланту. При цьому предметом анализу об-ран1 твори малодосл1Джен1 або зовсхм на сьогодн1 не доол1даен1. На основх цього 1 зроблен! викладенх у даному роздШ васновки.

Нарис в украунськ!й лхтвратур1 радянського пер!оду зароджуе-ться як людинознавчий, психолог1чнай, л1ричний, бо його творцями були талановитх пасьменники. У процес! розвитку В1Н збагачувався за рахунок властивостей художньоУ л1тератури-оповхдання,емоц!йноУ зам|тки, новела, гумораски, але. збер!г анал1тичн!сть, аг!тац!й-н1сть, публ1цистачн!сть. 3 1менами МЛрчана, Г,Косинки,М,Кул 1ша пов"язано становления в украУнськ!й лхтератур1 початку 20-х рр. психолог1чного, л!ричного нарису, що поеднав у соб! документа -л1зм, масштабн1сть пубд!цистачнохх> узагальнення з образн1стю лиричного повхстування, глибиною внутрШнього вираження авторсько-го сп|впереживання I творчою тия1зац1ею. 1х традицГУ успшно про-довжують О.Гончар, О.Довженко, В.Явор|вський.

Паралельно розвиваеться нарис еп1чний.Правомочн1сть такого визначення вмотивована характерцами для цього типу нарису власти-востями /иод1свий розвиток сюжету, його посднання з вдблкшстич-ними узагальненнями/. У його створенн1 значяу роль вшграв ШЛ совий, якиИ активно сп1пробтшчав у прос1 20-х рр. Його не-

pj належать t нарас-портрет /"Дядько Панас"/. i нарас-спогад.по-будований за принципом "опов!дання в опов!данн!" /"Mict "Нерубана гребля"/, виробшчий нарис /"Край чорного золота"/, 11 .ЛIсовий пословно дотримуеться закон!в документального жанру. Але, як пись-иенник, в!н в!дсбразяв сп1вв!дношення - людина-фзкт-проблема,створив груповий портрет покол!ння i в той же чао вичленував з нього риси яскравах 1ндив{ дуальностей/наприклад, "I треба, 1 не треба" "Дядько Гшнас"/. Нер!дко вони проявляться через введен! в пов!сгування монологи героя 1 д!алогу з ним автора, репл!ки сп1вбес!дник1в. .

Автор дисертац!йноУ роботи подите точку зору л!тературо-знавц!в, як! вваяають, що нарис Велико'/ В!тчизняноУ в!йни - ява-щв художньо'/ л!тератури 1 п!дтверджуе П характеристиками жан-роЬо-стил!стично¥ специф!ки аортретного фатального нарису /А.Головко, О.Довженко, О.Левада, И .Панч та Iii»/. Ц1кавий матер!ал для розмови про жанрову своср1дн!сть нарису письманник!в дали 'ix твори п!слявоенного ! наступних пер!од!в розвитку публ!цистики /Ос-тапа Вишн!, 0.Гончара, В.Коротичв, С.Илачинда, А.Хижняка та !н./.

Говорячи про нарис укра'Унських письменная!в радянського пе-р!оду, п!дкреслюю-його тилолог!чну едн!сть з рос!йсышм нарисом. УкраУнськ! письменники бэзсумн!вно ор!ентзвалися не всесоюзний нарис, керувалися вимогами-Цюрадамй* М.Горького. Але нарис б!льшо-ст! з них - ориг!нальне явище за способом вираження зм!сту,його типом 1 структурою. Наприклад, нарис-досл!дження М.1рчана "Канад-ська УкраУна" побудовано на поел!довному, у в!дпов!дност! до лог!-ки вторичного розвятку. руху сюжету, основу якого складае автор-ське повгетування. Введения в нього роздум!в публ!циста,його звер-нень до читача, цитат з документ!в не розривае едност! н! смисло-воУ, Hi структурно!". Ус! частини нарису "Канадська УкраУна" скр!п-лен! думкою i почуттям-автора, тим глибоким психолог!змом, який створюеться своер1дним гнтонацШюм настроем передач! внутр!шньо-го пафосу похНстування.

TBip M.Kyjiiuin "По весям i селам" за структурою тексту в пев-Hiii Mipi нагадус щоденник /розбийкй iia окрем! замальовки.вислов-лення-роздумй» лак0н!зМ öuriciё» Ь№ор як активна д!юча особа/, але його автор ййХаднти dfi Меж! власних в!дчутт!в. Нарис в1др!зняеть-ея Масштаб Iii cito узаг;!льнення. Норуч з описами й характеристиками й н'ьовд .öni^/ii I ¡«о ИшолЬ нагадують м^кроопоЕ^дзння,картина.

ha конкретному матерiалi в розд!л! розглядаються жанров! мо-дифйсацГУ нарт су украУнських письменники, зокрема, нарис-монолог

/МЛрчан "Автопортрет", Ю.Яновськай "Мата"/» подорожай нарис /М.11огансен "Кос-Чагил на Емб! \ О.Копиленко "Л(захан","Салга", В.Коротич "Кхлька крок!в на Сххд", "Сонце ЛатвГГ, М.ТрублаШ "За Ш&мансышм каменем"/, ориг!нальн! нарис0н1 твори, як! поед-нали в codi риса публщисгики i художньо* литература /0.Гончар "Японсыи етюди", O.flocBiTHifi "Нотаткя мандр1вника". Кость Кот-ко "Щоденник к!лькох м!ст", "Як воно там за кордонами", 1,Мики-тенко'"Голуби мару"/, портретний i батальний нарис /А.Головко "Зен!тшки", О.Довженко "Стхй, смерть, зупиьись!", 1.Лё "Гамаю-вов", Ю.Яновськай "Ватутин гид Киевом"/. есе /Б.ОлШак "Испытание Чернобилем", В.Явор1веький "Державн1сть хл!ба i душГ'/.

Творче начало пасьменника зумовлюе його схильнхсть до поед-нання в napnci властивих йому жанрових ознак з рисами iHHiHX кан-piB. У книгах Костя Котка репортажи! зарисовки ы1сцевост1,побу-ту чергуються з колоритною розпов1ддю про людей, 5х звичах;ош!си включають в себе !рон!чнх, а часом i сатиричШ оцхнки. В "Япон-ськах еткдах" Q.Гончара документально позначен! м!сцев1сть,люди 1 в -гfit часов!й i просторовШ посл!довност!, в якШ вони сприй-ыалася письмэнником. У прямому авторському повхстуваннг вагом! логхка доведения i узагальнення. Яскрав1 зарисовка з натура посд-HaHi з виразом л1рачного сп1впереживання. У белетризованхй форм1 постае факт у подорожнхх нарасах М.Поганеена. Описи в ньому пси-хологхчно насичан!, вражають точшетю детали глабиною настрою, в портретах вданачено ключов! риси характеру !ндившуыа.Остап Вишня залучав до контексту cboix нарис!в фейлетонн! прийоми па-радоксальнОстi /"Запорожц!", "Весна-красна"/, образ оповхдача, характерного для його гуморесок, лукавого й дещо |рон!чного по в^дношэнню до себе /"Лен^град I лен^нградцх"/.

У третьому роздШ другоУ глава "Памфлет украхнських пись-менник!в дк жанр викшвально! п.уйл!цистики" мова йде про памфлет письменника, який за свохми оублщистичними якостями належать до публ!цистики, ало йому властна! I риси художност1, серед його автор!в здэб!льшого *1, за явими оф!ц!йно визнаэалося право ■ на сатиру /Я.Гал&и, П.Козланюк, Кость Котко, Ю.Смолич та *нш!/. Нравоц!рн!с?ь ряду об"ект!в 'ix сатиричного эображення на сучасно-му етап1 законом!рно перегладаються. Але'не чожна не враховувати, що назван! пища письменники були на без хисту, що зумовлювало ix роль у 4ормуванн! погляду громадян радшського сусгИльстаа на образ ворога з в!домих класових позиц!й. В Кхн!х творах мет1 роз-и!нчання класового ворога були шдпорядкован! особлиоост! архитек-

Т0Н1КИ тексту, сюжетно-композиц!йно!' орга^зацП' конфл!кту,струк-туря образу-персонажа та 1иших жанрових властивостой в!д!бранпх TBopfв i характеру пов!стувэиня.

У памфяетистиц! украунських письменник!в 20-х - 7<£-х pp., як засв1дч.уе проведений анал!з, на11б!льш поширен1 два типи памфлета - бозсшотний /стаття/ i скжотний /нарис/, хоча зустр1чають-ся й памфлет-лист, памфлет-репортаж. У розвитку першого про в¡дну роль вШграв В.БлакитпнЯ, другого - Остап Вишня 1 Кость Котко. Сюжет у памфлет! В.Блакитяого /"Тим, чекають", "Зле приладяе-на мошкара"/ рухастьсп лог1кою рознатку думки. Центр останньоК -документ, винесвний на початок. Характеристика об"скта соц!ально узагальнвна. 06"skt, тема i проблема сп!вв!дносятбся м!ж собою. Роль заголовку функц1опальна. КомпозицШга протистаслвння стосуе-ться не ст!льки-факт1в,. ск!льки лротллежност! авторських том-мр-тнв!в - роэв}нчашш та утвердшзння. 3{ставленая факт!в парадоксально.

Памфлет Костя Котка /"НаУвн1сть ex officio", "Розбита мак}т-ра польсько!' дипломат!!'", "1стукрев"/ за своею структурою набли-жасться до опов!дзнкя, насамперед за под1св!стю сюжету, Г1од!я до-кументована, але сам документ эалишаеться за-"кадром",за межами тексту. Bih.легко вгадусться п асоц!атпвному в!дтпоронн1 його зм!сту, часом констатуегься як ключ до нагаданих автором ситуацП, д!алогу, монологу. КомпозпцШною основою памфлета Костя Котка с еп!зод, що 3onni спирасться на фантастичну, ком!чну ситуац!ю,або !стор!ю д!ялыюст! таврованого, заф!ксовану в просторово-часових параметрах. У розкритт! змктовного навэнтаженнл еп!зоду, як ! тексту памфлета в ц1лому, в алим ним с контраст реально !снуючого ii уявного» Це фвйлотонна риса. В намнет! Костя Котка вона вико-рпстопусться з метою загостроння факту. 11од1бний композицШний npniiOM широко вливав i Остап Вишня. В иого памфлет! переважають фойлетоннг засоби характеристики под!Л та образгв /вигадан! ситуа-цГг, обставили, аюгоричнг образя, метафорично орэчевлэння/.Вони не дом!нують в сюжотг, як це cnocTepiraeMO у феилетонг, а вико-- нують допом1жну роль стнороння ком!чного ефекту.

¡.олН'ичний памфлет Оста па Uamni иор!вняно з його фейлетоном бiлып суворнл за тонадьшсгю, конкретнщпй'у деталях, з виразно в!дчутиими реальный., на лк1 спирасться автор, .але попхстування ¡ронгчно. UCT;H! iitlillfW /ЮргДКО ПЯрОДШС Bi.UOM.y D ПОЛ1ТИЧНЬ1 л1т9-

ратур! |>орму /»шгфоклол, :i;:::..WMvJ"iniioY нота - "/идиовщь из меморандум amvii.ici.K0i4) нелнчягтла уряду"/. При цьому суттевам компо-

нентоы парод{иного сюжету е алогхзм, що взаемод!с з конграстоы. ' Наведен! у фейлетон! безпосередньо цитати з документу без !рон!ч-Ho'i iHTepnpeTani У обов"язково пприв"яэуютьсяп до образу-маски, ала-горичного еп!зоду /"Три роки "Дранг нах остен", "Американський рай"/.

У 40-50-1 роки у центральних газетах Украгни широко друкува-валися паьфгати Я.Галана, П.Козланюка, Ю,Молъничука, Ю.Смолича. Особливо первого, орtцiПно виэнаного пров!дииы сатириком-борцем за коыунiстичнi {деали. Спираючись на досв1д М.Салтикова -Щедр!на, I.Франка, Н.Горького, в!н користався р!эними формами паллета. Нам-флет-стаття, -реценз!я, -нарис, -трактат, -рад!опаы!лет, -портрет, паи ¡лет з драыатичниы еп!зодои - Ц1 .;юрл1 характеры! для його публ1цистики. Вони побудоаан! на характеристик явища, пол1тичних д!яч1в, cyMi шкрохарактерисгик окремих продставник!в ворожих со-ц(ал!зиу сил, що представлен! як вороги. Памфлет докуыентальн! за формою: в них у рац!онал1стичний рух думки виьно вводиться не т!льки факт, ала 1 документ, цитата з нього, як! в контекст! сатиричного зображення набувають якостей його орган1чного компоненту /"Муки Мораллера", "Альфред ! Ер!х", "Архистратиги пишугь ультима-туш"/. Це загальн1 риси памфлета Ярослава Галана. Разом з тим у розд!л! визначаеться й специфика згаданих жанр!в. Рад!опам!)лет Я.Галана - це коментар виступу преси противника, а часом ! рецен-з!я /"Рицина i !стор!яп/. У його рад!ореценз!ях В1дсутне пряме ци-тування, 3MiCT цитат сатирично переповхдаеться /"Шрати ефtру"/. Памфлет-портрет входить у цШсний ряд па»4лет1в, завершуючи да-ний в них MixponopTper /'TepiHr", пЙоах!м фон"/. У ньому структура сюжету i структура образу-персонажа накладаються одна на одну, розвиток сюжету йде в план! роэкриття характеру портретованого, pi-си якого розгорнут i у багатогранних ситуац!£них зв"язках. Памфлет-трактат Я.Галана в!др!зняеться сюкетною пол!фон!ею, розмаУт-тям сюжетоскладання.

Досв1д Я.Галана для ряду письмовников був зразковим.зокрема, для Ю.Сцолича, хоча Bin i входив у Л1тературу як автор романib i поахстей памфлетного змхсту .Бхльилсть його памфлет!в друго'У по-ловини 40-х-Ь0-х pp. /зб."Шсля вшш", "Суд идет" ."ьороги люд-ства та i'x наймаши", "3 народом чи про-ти народ:/"/ за 1дейно-те-матичною спрямованхстю належать до мхжнародноУ публицистики,за структурно-зм!стовою ознаков - до пам.дяетхи-портротп! i памфлетiв-pouopTiixin. и них виразно науково-дослхдиицьке начало,Ум пластина

р1зноман!тн!сть залучених факт1в, намагання пов"язати Ух з проблемою, лог 1чно аргументувати останнг.

Продовжувачем традиц!й Я.Галана-сатирика був Ю.Мельничук. В1н теж в1дкрито виражав св1й гн1в проти ворожих радянському ладу сил, в1дпов!дно добираючи факти, под}У, роппов(д1 людеЛ, з якими в!н безпосередньо зустр!чався. Угадка в памфлет! Ю.Мелыгачука теж мае м!сце на р1вн! словесно-виражальних засоб!а ! прийом!в, у вибор! яких 1 пом!тна Лого власна манера викриття. Сюжет паллета-зарисовки ¡0. Мельничука побудованиЛ на поедн?шн1 вигаданого } реального /цикл паыфлет}в "Люти з-за кордону"/: вигадан! ситуацП 1 сцени-бес1ди перадують еп!зодаи-зашльовкам з натури, чоргуються з ними. В ць'ому Ух в!дм!нн!сть в!д памфлета Остапа &шн1, який, використа-вши факт, домислював ситуац!У I характер персонажа. Яшдо Я.Галан, Ю.Смолич починали св!й памфлет з пов(дошгення про факт або под!ю, узагальнено'У тези-теми, то Ю.Мельничук л!дводив до них читача через 1нтригувчу умовну ситуац1«э, нор!дко побутову. його сила як памфлотиста в ум!нн! лог!чно переходити в!д створених ним екстрв -мальних обстаэин: розоитку спжетно'У д(У до головног томи, об"ек-ту /"У сус!да ........... душа чорна"/.

Ю.Мельничуку належить I па*<флет-нарис, структурно дегцо в1дм1н-ний /"Д1вчина I смерть", "Трагед}я м!сячноУ ночР/. Йому властива не просто нарисова структура, що наближена до опов1дання. його сюжет включае в себе на т!льки викривальний об"ект, а й факт, що св!дчить про боротьбу з ним* в!дпов1дно у ньому наявн! антогон!с-тичн! образи. В розвитку д!У в такому памфлет! Ю.Мельничука, не зважаючи на розгорнута сатирична зображання розв!нчуваного, в центр! залишаеться позитивный герой,який с жертвою.Конфл1кт у ньоыу реал}зуеться у багатогранних сшетних заявках 1 з!ткненнях проти-борствуючих сил, 1до конкретно зазначен!. КомпозицЬЧно в памфяет!-нарис! Ю.Мельничука вид!лен! дв! частини - л!рична та еп!чна з са-тиричним еп{центром. 44

Не внесено суттево нового { в укра'Унську ламфлетистику 60-х -початку 60-х рр. К1льк!сно ГУ помножують у цей пер1од, з одного боку, публгцисти-сатнрики за фахом /Г.Мигаль, ч>.?.!ак1вчук, К.Дмит-рук/, а я другого, - письменники, як! зр1дка, але виконують контр-иропагандистськI парт1йн! завдання, эаортаючись до сатиричноУ пуб-л1цистики /Р.Пратунь, ЬГайдаснко, 0.Левада, Б.ОлпШик, Р.Федоров/ ■3 Ухшх пакфютах нормально ш1л!злоно иацтлентсть на розкриття генеалоги засуджуваних факттв, ипал^тичнЮть Ух викладу, ало

н! це, н1 видима синтотичн!сть висновк1в, н! вигадлив!сть сати-ричних засоб!в, сюкетна парадоксальн!сть не рятують в{д однотип-ност! представленого об"екта сатиричного викриття, стереотипно-ст! в Лого характеристик!, обмеженосг1 с]ери заперечения.

Безсуин!вно, у пам^летистиц! цих авгор}в маемо 1 талановито написав твори. Як, наприклад, "Репортаж з того са1ту" Ф.Мак!вчу~ ка, якоыу притаыанна ыайстершсть узагальнення документального матер1алу 1 своер1дн!сть {':ого в!дтворення. Вш поеднав риси пам-флета-статт! 1 нарису, щоденшка 1 репортажу. Кожна !э замальовок у ньому, як 1 власне у памфлет! Ф.Макгвчука, побудована на контраст!, зовн}шньому ! внутршньому парадоксальному э1ставленн1. Фантастичн!сть' ситуац1й, Ипербола, що наближають паллет сатирика до його фейлетону, мають реальну основу, яка п!дкреслена прямою политичною аргументам!ею. Своерщпсть пам^лет!в Т.1,!игаля, вважаю, полягае у консгруюванн! ситуац!йних ком1чних аналог!й, дотепних гумористичних репл!к та дошкульних сатиричних деталей ! метафор, образ!в-тип!а /"Фашизму - нь нще, Н1Коли!","11ровока-тори"/.

3 60-х рр. в украунсыпй викривалыпй публ1цистиц! поы!тне тяжпшя до цишИв паьфлетхв /М.Терлиця, В.Замлинський, Т.Мигаль, К.Д>литрук/,11роге для гшсьыенник!в, як правило, циклооб"еднання памфлет!в не характерна. В к!нц1 70-х - на початку 80-х рр. у творчост! деяких з них спостерггаеться вгдродження жанру публ1-цистичноУ книги з яскраво виявленим паьфгетниы зм1СТоы /М.Б!л-кун "Маленька людина у великому "в!льному св!т!н, ь.Коротич "По-бачити зблизька", А.Шскаленко "Свобода для вовка"/. Це не пов!-стх-пам^лети, не докуиентальш пов!стI, як трактують Ух критики, бо в них в1дсутн!й под1евий причинно-насл!дковий розвиток сюжету. Останн1й в них рухаеться г.осл!довно логтчним ходом авторськоУ думки ! складаеться з ряду еп1зод!в сатиричного плану ! публхцис-тичних коментар!в до них. Автор такоУ книги I коментатор, ! по-В1ствувач, I героЛ-учасник. Точшше було б сказати, що в структур! даноI книги маемо схреи'ення елемитчв ргзних жанр¡в.

У четвертому роздШ другоУ глави "^ейлетон у публтцистшн письмоиник!в УкраУни ! особливост! Гюго розвитку" -основна увага звернена на той тип ^ейлетону йО-х - 70-х рр., який шэначенай як м!жнародшй, пол1тичний, бо в 1н наибгльш активно виявляе свое публицистично начало /соц1алыю-комтчний об"ект, публщис-1'ичн1 ьасоби його оц!нки/, ало пероважно а систем! елементар-

но-ком1чноТ формн. Родоначальниками фейлетону даного типу,як I фойлетоиу радянського пер!оду на внутр1шнь0гюл1тичну I морально-побутову томи, були Остап Вишня 1 Кость Котко, Шж ними чимало сп1льиого /обидна любили створювати яеймоШрн! ситуацГУ та обста-вини, контраст за принципом доказу в1д супротивного,парод{юпати л!твратурн1 ! уснорозмовя! форма/,'ало кожний з них - яскраво виража на 1ядив1дуальн1сть.

Фейлетоя Костя Котка /"Но тих приводив", "Як врятувати Росгю" та 1а./ публ1цистичннй но т1льки за зм!стом, ало в значнШ м!р! 1 за формою. В1н побудований на розвятку поди, дп" парсонана, ало Ух смислову суть визначае не опис факту, а його публЩистич-на оцшса. Документальн1сть не т1лы:и В1дчутна в п1дтекст1 умов-ного образу, ала й виявлена безпосеродньо. "Герой" з 1м"ям - все ж не стЬльки конкретна особа, скхльки стцальний тип, ДЫснх ! фантастичн1 реал 11 рхвнодпоть, а сатира, гумор, публщистичнхсть взасмод1ють,створюючи парадоксальн!сть I зм1сту, 1 стилю. За ци.-ми ознаками фейлетони Костя Котка сгпвзвуч!п файлетонам М.Кольцова. Прота у них сильна { ор1снтац1я на традацН украгнського класичного фейлетону /перевакне викорастаняя засоб1в зовнганього ком!зму, драматизац!я сюжету/. ••

Остап Вишия, як 1 Кость Котко, "створгспэз адрос/шй фейлетом /"Демократачн1 реформа ДоиIк.гпа", "Лнтаита" , "1Три1д1то, поалчнее щлувангс11/. Проте вказ1вка на адресу в ньому лакон1Чна - в своершюму еп1грзф1 до твору або в детал1-заувакенн! в текстК Показ пол!тично1, 1сторично"1 под 11 йде у план! розгортання вигада них автором ситуацЫ ! обставпн. 1х пол!тичний зв"язок з рэ-алья1стю п!дкреслюеться.одн1ею-двома деталями, авторською акс1о-лог!чною рэшпкою. Пол1тачн! яваща I поняття Остап Вишня транс-понуе на мову побутовнх категор!й, так що форма вступае в ком!ч-не протир1ЧЧЯ 31 зм1стом. Знайдена письменяаком у 20-Т1 рр. форма белетристично-узагальненого поличного фейлетону забарвлю-валася новики "барваш" у пер1од Вели ко I В1тчизняно! В1йни 1 п!с-ля но?. Б1льш гнучким, динам1чнпм стае зв"язок огпзодпв, картин, сцену с!'Х-кот!, р1зноманггншимц пародЫн! прийоми 1 ремппс-ценцн, гострипнми сатиричн! й гумористичн! омоцглцо-образн! аоо-ц1ацй" /"Локло трпцлть", "Лорчмь у пох^д э1брлпся", "К/пцкргг"/.

Новаторство Оста па 1лшн1 I Костя Котка но Т1льки у розвитку поличного, мШпародного фейлетону, а ¡1 в глибокоад насилии полп'ичною проблематикою, ¡досю фойлетону па впутрйиньополггнч-Н1 ,МОраЛЫЮ-НОб.УТОН£ -Т1!М11 . ИОрПШЖ.О чпетшо п иьом.у порушунть-

ся MeKi зовшшньо!' правдопод1бност1, ширше використовуються при-йоми ipoiiiMiioro, гуморнстичного розвитку всоц1ативних, метафорич-них с'сжотнцх.л i н1й /Остап Вишня "А ми глушимо...", "Драстуйте!"/. Певний imepec викликають фейлетони такого типу Г.Косинки.

До жанру файлетону Г.Косинка звертався р!дко, але з нього починалася його оубЛ1цистична-дгялы^сть /"Ненкгпц!", "Маленький фейлетон", "Гопачна шантрапа", "Гила коняка"/. Фейлетон Г.Косинки невеликий за обсягом, його текст розбито на абзаца, частини-тези. Висвгтлюючи факт, Г.Косинка йде affl його оц1нки до викла-ду його сутх i дал1 до проблами. Остання найчаст{ше схована в Щдтакст! аиторських гумористични* або й саркастичних характеристик i побутових замальовок. Бп!зод-замальовка у фейлетон! пись -менника - центр сюжету, в кого рамках вщбуваеться розвиток конф-л1кт.у через колоритн! з!ставлення. У фейлетонах названих вище письменник1в 1нший п1дх1д до вираження позитивного начала. Воно бозсумн1Вно сфокусоване у см!хов1 i одночасно у в1дкрито публ!-цистичноыу проголоиеянЬ Таким чином Кость Котко утверджував св!й !деал у финальному умовивод!, а Г.Косинка в лакон!чному зауваженн! щодо подолання негативного, заклику до боротьби з ним.

Традицп Остапа Вишн1, Костя Котка не могли в силу полхтич-них i л!тературнях обставин розвинутись BnoBHi. У 30-i pp. на стор!нках проси майжа'не зустр1чабться фейлетон письменника. Ю.Смолич / у 30-i pp. було о публ! ковано його фейлетон "Про Вовка, Тхора.'Жабу i Лисицю", ц!кавий алегоричною формою/ у п1слявосн-ний час в1ддавав перевагу докумантально-публщистичному фейлатону /"На св1товому TeaTpi торговельних дхй...", "Хоче сухим is води Юхим"/, де факт i вигадка суворо вгдокремлен!, }снують (пби паралельно.

У дисартацх! стверджуеться, що у фейлетонicmji украУнських письменник1в радянського часу налбмьш активно побутував фейлетон, що поеднав y.co6i белетристична, публщистичпе й документальна. Зокрема, такий фейлетон трапляеться в творчосН II,Козла-ника, П.Панча, Ф.Ма^вчука, Ю.Мельничука. Найчастхшо це фойлетон подхйовий. Фейлетон П.Козланюка, наприклад, поб.удовано на антор-ському пов1стуванн1 про подш, роз1рваном.у диалогом чи подлогом, як1 рухають д1ю, або на зображеши подгй, розтошованих у як просторово-часов]й, так i причинно-насшдковхП ¡госл1Доя;юст1 /"Новий порядок", "Хапенброт на Украг Hi", "Г'олобля"/. Ь обох вя-падках чт;о визначена роль опов^ача. У фейлетонi Ц.Хозлгиюка 20-30-х pp. в 1н, як правило, ваявляс себо безпосередньо, а п тло-

pax 40-50-x pp. його приадтн1сть в!дчуваеться в iHTonaqii зачина чи фхналу. П.ианч, в!дштовхуючись в!д обов"язково згаданого на _ початку фейлетону (факта, розгортае вигадан! снтуацхУ, створюс са-тиричний образ, завершуе показ дif парадоксальною розв"лзкою /"За дурною головою i ногам нема спокою", "По так сталося, як жа-далося", "Чистосердна розмова"/.

У трет1й глав! "ПАФОС ПУБЛЩИС'ГЛКИ ШСЬМЕННШШ УКРАГНИ , :20-Х - 70-Х P0KIB I ФОРШ Й.ОГО Б1РАЫЕНЩ" розглядасться мало-досл!джувана проблема. Аджа, як правило, коли мова йде про пафос, на уваз1 маеться змхстовий, полхтичний, соц1альшш аспекти п.убл1-циотики. Але публщистика письменник1В, що мае й художнх якостх, дае П1дстави говорити про У У естетичний пафос. При цьому важливо мати на уваз1 як естетичну функцгю'публщастики /1i" вгдзначають В.Здоровега, Ь.Качкан, 3.Кадрiна/, так i естетичний зм!ст. Для публщистики письменника характера! на лише об"екти естетичного зм1сту - життев! факта прекрасного, трагичного, драматичного,ко-м!чного, потворного, а й пафос його вдаворення.емоцьиц BiflTiH-ки якого.е результатом вияву сп!вв!дношання !деалу письменника з д!йснхстю.

У чотирьох роздмах третьоУ-.глави в св !тлi естетичних кате-гор1й-результат!в - трагхчного, драматичного, гармонп1ного,ком1Ч-ного - висвхтлюеться пафос публицистики украУнських письменникхв, його естетичний змicT i форма його вираження. При цьому наголо-шуеться, що змiст пафосу публ!цистики зумовлений не лише есте -тичною cyTHicTio реальних факт is чи прцстраснхстю автора у став -ленн! до них, а й 1садючими полхтичшши, !деолог!чними концэмця-ш д!йсност1, якi в значн1й n!pi вмотивовукть пафосну оц!нк.у дш-сностх. В цьому причина того, що в публхцистши письменник!в,яка побутувала на cTOpiHKax радянськоУ преси, не знайшлося М1сця для багатьох об"ект1в життево трагхчного, не завжди спрайняте i трак товане як трапчне, воображена в пафосно трагхчному ключх, ¡сто-рачно було виправдано; був В1дсутн!й мотив "траг!чноУ провини", натом1сть широко розгортався мотив 'Чнобуття" в пам"ят! народиiii; гармон1йне нерОко шдмпшлося псевдогармон!йним; сфора комичного було звужеиа, до того ж в Мого рамках активно формуваися сто-реотипний образ негативного.

HaiViacTime Tpari4iuiH пафос супрооодаувап п.ублщистична зоб-раження загибалi захисшпив радянськоУ влади в часа громэдннськоУ та ВеликоУ ЬхтчнэняноУ uiiin. Ь його шраженн! омоцхйно сполучоно з рпцхашш.ним /зг.цст-TpariMi ого фактичпо кошсротнэуспля, омоцп!-

не зобарвлення зображених трашчних подгй, ситуац!й'фокусувться в передач! анторських В1дчуття 1 переживания.

У публ!цистичн!й статт! письмовника пафосна сутшсть траг!ч-иих стану 1 ситуац1й, почутт!в розкриваеться на перехрещоин! двох вмоцхйних пото1ив - бол! та гн!ву, скорботи I в1ри, траг1чного переживания та над!У /О.Довженко "Допиться, люди!", "УкраУна у вогнГ', П.Тичина "На ззхкст д!тей наших"/, формальними засобами IX вираження е тропи, антитетичн! з{ставлення, !нтонац!йна !нтен-сивн!сть. Траг!зм становища особи ! народу в. публщистичн!Й стат-т! п1дкреслено через виявлення впутр!шн1х переживань автора.Образ травного гороя зустр1чаеться в н!й р1дко. Якщо в!н ! трап-ляеться в статт!, то його роль - це роль аргументу авторських переживань та тези-думки /В.Василепська "Раданська ж!нка"/. В ок-ремих випадках маемо в реал!зац11 траг1Чного поеднання у пов!сту-ванн! монолог!чного голосу автора I героя, зображення якого пси-холог1зовано /0.Довженко "Див!ться, люди!"/.

У нарис1 /О.Гончар "А сад его цветет",.О.Довженко "Ст!й, смерть, зупинись!", О.Левада "Андр!й Феденко, лейтенант"/ ширие використовуеться фактаж траг1чного, р!зноман1тн!шими е аспекти його воображения /зарисовка траг^чноУ ситуац!У, обставин, ф!кса-ц!я траг!чного стану, траг1чний герой, розвиток тра^чного стану ! траг!чного конфлшту, конкретизац1я !нобуття героя/. Траггчне в нарис1 здеб!льшого - форма вираження героичного, при цьому тра-Г1чний герой возвеличуеться, поетизуеться..Траг1чне,як 1 його па. фос, не 1снуё в!докрвмлено, а лише в сдност! з !ншими, найчаст!-ше з драматичним.

У визначенн1 драматизму публ1цистичного твору письменника вагомою е думка Бел!нського: драматизм виявляеться "як пристрасть, як пафос", який виникае в результат! "з!ткнення,сутички /кол!311/ протилежно 1 вороне спрямованих одна проти другоУ ^дой"*. Перод-умовою пафосу драматизму в публ!цистиц! с не лишо факт з1ткиення, боротьби прогилежних сил у реалыий д1йсност!, але й вШовштй хараЕ<тер вираження позиц!'1 автора, гостроти його переживань,динамки його почутт!в, темпераменту. Лого зм1ст рэпрозентовано сп.!в-вшюшеиням "хрч-алв" ! реализовано через контраст лог!ч1:их т-о образних характеристик. Ь основ! пафосу драматизму и публ!ц::ети-ц! ц!нн'!сйа :ор!снтац!я автора, що кас вияыити несумшпсть гдоа-лу та його антй'гошста-. &ажливу роль в п вхдтпорешп ы 1 —

д^гр-ю полемгчиа загост'рён;1й?ъ'йц:п!Ки роальио драматичного,г.он!-

I Белинский -В-. 'Поли;собр.соч. - -С,Ь0?.

стування про нього. НайсНльш концентрованою формою вираження пафосу е конфл!кт положень та переживань. У публ1цистичнШ статт1 контекстно стикаються два протилежн! почуття, рац1ональне й емо-цЮнальне /В.Еяакитний "Все для революцГГ, О.Довженко "УкраУна у вогн!", О.Гончар "То зв1дки явилась "Зв1зда Полин"?"/. Конф-л!кт у статт1 орган!зуеться через систему авторських оц1нок,контраст образно-метафоричних рядхв, з1ткнення ствердження й заперо-чення, делового та п1днесено-патетичиого мовлення. В нарисг без-посередньо заф1ксовано протистояння ситуац!й та д1йових oci6, з1ткнення характеров або внутршня боротьба, зумовлена драмою героя /В.Василевська "На дорогах войны", О.Гончар "Бондархвна", Б.Козаченко "Запиши - не можош не записати"/.

У реальн!й дШсност1 smíct гарлонхйного пов"язаний з позитив-ним, з УУ в1дпов1дн1стю 1деалу. Правда факту вимагае В1д публ!-циста осмислення гармонШюго через прекрасна в едност! з траг}ч-ним i драматичним, як моменту розв"язки драматичного. В публ1 -цистиц! укра'Унських письменник!в за роки радянсько'У влади змгст гармон!йного зм1нювався'в залежност1 в!д його життевоУ основи та в1д погляду на не'У в соц1олог!чному, моральному та естетичному аспектах. У радянськШ публ^истиц! громадянсько'У в!йни в cbímí гармонхйного поставала думка-мр!я про майбутне, а в стагт1 та на-рис! перУоду ВеликоУ В1тчизняноУ вШш - мр1я-в!ра в перемогу народу /В.Блакатний "3 жезлом", С.Пилипенко "Береж1ть Правоберожжя", О.Довженко "Я бачу перемогу", 0'.Корн{йчук "Ми виборемо свою волю"/. В Ух втШнн! переважала патетика 1ИТ0нац1У та експресивн^сть образу /символ, метафора, п1днесен! еМтети/.

3 другоу половини 20-х рр, гармонШне в радянськ1й публ1цис-тиц! найчаст1ше зведане до урочисто'У конста.тацй' трудових звер-шень, а з середани 30-х рр. побутус у взаемозв"язку з дом1нуючими мотивами "завойованого щастя" í "творчо'У радост!" /П.Тичина "Ожили степи, озера", "Нове село, оновлене", Ю.Яновський "Дорога на Запор1жжя"/. У такому В1дношенн1 мова йшла про д1яльн1сть трудящих i в публщистиц1 п1слявоенних i насту мних рок!в, зокрзма, у зв"язку з opiciiTauicFJ на гасло "близькоУ перомоги комун{зму"/0. Корншчук "УкраУнГ, М.Рильський "Шд зорями Кроила"/. У цих параметрах В1Дбувасться розрин /читач, особливо публицистики,занж-ди 31стапллс/ показаного в план: гармонШюго з реальною дШс -híctio, що створюс породукоцу для псовдопафосу. ГармонЫ iдвал.7 прекрасного л особи була нтЬгона i в otíp:i3i Ü.Jloiiiiia. що було продиктовано концептуальною з.мцат'етю кому нгстично'У i.iuuuiori'í ? '

Немае все ж п!дстав запердчувати, що публ!цистйц! письмен-ник!в пратаманний истинно гармон1йняй пафос, коли гармон!я ! контраст мають м!сце в одн!й художньо-публ!цистичн!й систем!, а патетична тональность об"ективно вмотавована. Ваявлення такого пафосу наявне в публщистичних творах про л!тературнах вчател!в, про "хороше в людях", де герой постае як вт1лення внутр1шньоУ гармони, визначеноУ вибором ним позацГУ у в!дпов!дност! до за -гальнолвдських ц1нностей.

У вяраженн! гармон1йного переважае поетизац!я, яка зд!йсшос-ться засобами гроп1ка та патетичноУ {нтонацГУ. Таполог!чна сп!ль-н!сть насачення зображуваного гармонгйним пафосом в творах р!зних письменник!в не н!велюе авторського !ндив!дуального стилю. У I.Драча гармон!я духовност! люди ни та П справа розкраваеться за допомогою "вибухових" образ1в, неспод!ванях асоц!ац1й та метафор. У 0.Гончара формою гармон!йного е л1ричнэ пов1стуваняя з власти-вима йому поегачн!стю мовлення, романтичною символ!кою.

Публ!цисгика украУнських пасьмэнник!в за радянського часу дала чамало зразк1в в!дображення в ком!чного. В П творах, зокрема в памфлет! й фвйлетон1, через ком!чне вгдтворвна супереч-н!сть об"ект!в висм!ювання з !деалом, парадоксальн!сть Ух становища, ко«1чний ефект авторськоУ оц!нки. В розд!л1 "Ком1чне в п.Убл!цастиц! украУнських письменник!в ! характер його вираження" розглядаються об"екти ком1чного в публ1цистиц! письмвнник1в,ви-б1р яках визначений насамперед класовими позиц!ею та св!тогля-дом. Сама тому з сучасноУ точки зору вони не завжди Ыдповгдають !сторичн!й правд1. За зм!стом об"екги ком!чного в публщистиц!, як 1 в л!тератур! взагал!, под!ляються на два типи - сощально-ком!чн! й елементарно-ком!чн!.

У публ!цистиц! радянських письменник!в пер1оду громадлнськоУ в1йни через ком!чне вытворено результат сп!вв!днесення св^ту са-модержавства та сил, що Ух захищали /серед них ! предотавники на-ц!ональних'!нститут1В, в тому числ! й державних ДПР/, як! в умо-вах оновленого революц!йного св!ту намагалися побудувати соборну УкраУну/ та "хсторичного"приречення Ух кпщя. В 20-30-1 рр..як обиекти ком!чного публщисти внокремили "укратнський буржуазний нац!онал!зм" /цим поняттям сб"еднуналй колшин!х ¡кштичних д1я-; ч!в УЙ*| Директор!'/) украТйсШй ем)1^а!1т!й, якЛ наступали протй полШкЙ рДЙИйШ^а $0Ш1$аризМу 1 ! мД1яч!н" АйРаДанйк аШра-дянсысих п1дпШ>нй£ Цбнтр!в/, м шнэ родни ¡! !мпор1эд1зМ 1 фашйзМ!

У етрУ1Шр! коечного хшзнзчальним е. контраст безглуздого,

сатирично й гумористично зниженого I того позитивного антипода, що стверджуеться автором. Зображуючи ком1зм становища розвхнчува-ного, публ!цисти використовували засоби "оглупления", що повязан! з ор!ентац!ею публ1циста на народну сатиру /Остап Вишня "Про велика чорт зна що",Кость Котко "Не тих приводив"/. У роки Велико'/ В1тчизняно1 В1йни та первого повоснного десягир1ччя в публ1-цистиц!.збережен! т! ж об"екти, ком1зм зосереджено у контраст1 хижацького, людиноненависницького /фашизму/ та його неслромож -ноет! в з1ставленн! з прагненнями народ1в до Ирогресу та ГЛару» Оголення зла в н!й пгдпорядковане завданню не "оглупления" ворога^ а розкриття сутност! його Оеологп. морал! /Я.Галан "Надлюдина", "Галерея лщо'1д!в"; Ю,Янов.ський "Памфлет на екран!"/.

На думку Ю.Борева, ком1чне вОношення до дШностх в залеж-ност1 в1д естетичних властивостей об"екту I шлей суб"екту "мае два основних типи:сатирична та гумористичне" . Ц! типи наявнГ 1 в публ!цистиц1. Засобаьш комхзму в нхй е сатира.сарказм, гумор. Р!вень ком1чного, його функцП, форми вираження в р1знйх жанрах неоднаков!. У статт1 та нарис! маемо окрем! риси соц1ально ком1ч-ного в рамках драматичного. У нарисх ком1чнэ може бути б1льш роз-горнутим, коли в його структур! сполучен! словесн! засоби комхз-му, ком|чн1 ситуацГ! з ком1чним образом-персонажем або й комед!й-ним характером I ком!чним конфл1ктом. Але вони не зв"язан! сдн!-стю сюжетноУ ЛШУ, як у памфлет! чи файлетонЬ У памфлет! та фей-летон! ком!чна - дом!нанта тексту.

У статт1 ! нарис! ком!чний пафос визначаеться ком14ним ефек-том, який створюеться сатиричними м1кропортретами, комгчними ре-м!н!сценц!ями й зауваженнями, парадоксальними ситуац!ями, деталями, мовним ком!змом /МЛюбченко "Дал! шляхами розкладу".О.Довженко "Лист до ворога", П.Автомонов "Стежками юност!"/. У памфлет! зм1ст соц!ально-ком!чного розкриваеться через ком!чний сюжет ! ко-м1чний конфл1кт, ком!чно в структур! образу—персонажа, ком!чне по— в!стування /Кость Котко "Реформа ¡мператора Кирила I", Я.Галан "Рицина ! !стор!я", Ю.Смолич "Д.К.М.", Ю.Яновський "Селянська ве-схлля на УкраХн!"/.

Ком1чн! дП, образ - складов! фейлотону. Вони введен! в ком!ч-ний сюжет, зв"язан! з комхчним конфл!ктом. Але якщо в.памфлет! в IX орган!заци головнями с сатиричн! засоби тигНзацГг, то у фо11ло-

I Боров Ю. Комическое иди о том, как смех казнит иосопоршоиетио

мира.очшцяот и обновляют челонека и утоеркдаот радость бищд.-

<•1 • 9 Х.'/О, —> #

тон i - 1рон1я,вигадка, фантастика /Остап Вишня "Трй роки "Дранг нах остэн", Ф.Мак!вч.ук "Кошмар mogí жизьн!" , Й.Смолич "Хоче сухим 1з води ¡Охим"/.

Наявн!сть у публ!цистиц1 письменник!в ком!чного,як i траг!ч-ного або драматичного та гармонШного, засШдчуе молйшвост! об-разно-художнього вт!лення в híR 1деУ, пристраст!. Г&бл!цистичн! форма емоцШного в!дображення факту /внутрШня полем 1чн!сть,при-cTpacHicTb публ1цистичного заклику та звернення, патетика !нто-нацй'/ в híh посднан! з образними прийомами, як1 спрямован! на виявлення його естетичноУ сутност!. При цьому в публ!цистац! письменник1в значимими е елементи художнОстI, що засв!дчують УУ спецафхку.

Питания художност{ публ!цистики письменник!в осмислюет^ся в останн!й глав! дисертац!У "ХУДСЖКЯ СВ0еР1ДН1СТЬ ПШИЦИСИШ УКРА1НСШХ ШСЬМЕНШГВ". В н1й зроблено висновок, що публ!цис-тика письменника е складовою частиною його творчост! в цыхому не т!лька тому, що вони нер1дко суголосн! за проблемно-тематичням smíctom, що Ух ранить ц!леспрямован!сть пафосу, а тому, що вояи блазьк! за характером майстерност!. Збер1гаючи зм!стовно-струк-турн! та функцГональн! ознаки публ!цистики, письменника яад!ля-ють своУ аубл!цистичн! твори окремима властавостями художньоУ л!тератури. Це дае п!дстава називата íx публ!цастику "художнього".

у статтях В.Блакитного, наприклад, наявн! поетачн! афоризма, рвм!н!сцеиц!У з поез!й Т.Шевченка, нер!дко в них мае Micqe поетачний спос!б мовлення. Це зближуе i'x з поез!ею Еллана.Пуб-л!цистика I.Кулика також сп!взвучна з його в!ршами за виразною емоц!ональною .антитезою, розгорнутим синон1м!чним визначенням, багатством метафор i символ!в, дещо абстрактного характеру. М.Ральський - неперевершений майстер наповнення "д!ловоУ" мови емоц}йн1стю, а "художньоу" - соц!олог!чним 3míctom> пияхом Ух органИного поеднання. В його статтях, етюдах, нарисах факт конкретно вид!лено, пов1домлення про нього лакон!чне, але в його характеристиках, описах значне мхсцз займають егптет i метафора. ,Стиль авторських коментар1в i оц!нок в них афористичний.

0бразн!сть í тоиальн!сть повхст.уван(ш публицистики 'П. Янов-ського, як i його проза, впзначен! романтичним настроем пнсьмен-нака. Для стилю його статей та napiciB характерн! монументальн! тропи р!знйХ емоцШшх в1дт!йк!в, гхпербола i градацхя. Вони ви-конують роль не тШни аксfолог-fчиу .V розкритт! политичного 3MicTy факту, а й ествтйчну. HaituasuillBímiiM компоненте«, якип наб-

ЛИЖЗЕ ПУбЛ]ЦИСТИЧН1 твори Ю.Яновського до художньо'У tb0p40ctí.c л1ричнв вираження суб"ективного переживания автора. !,!онолог1чн0 мовлёния в статтях позначене niсонкою образаiстю та мелодикою. О.Довкавко-публщист ТЯК1С до 06pa3iB i тонально'/ iнструментовки народних дам та iсторччних nicenb. JIip;i3» публицистики 0.Гончара близький до л1ризму його новел i романiв.

У публщистиц1 шсьменника для виразност! в!дтворешш fliñc-hoctí та 4ítkoctí i"f оцпжи, постановки проблеми використовуе-ться но т^ьки розма'/ття словеснообразних 3aco6in, ало й худокнШ образ. Образа i сть у публщистиц! письменника розшярила сво'х мож-ливостi. збагативки характерний дял даного виду таорчостх 3aci6 тиЩзацГ/. Образ в н!й у в{дпов{дност1 до змлстовно-структурних властивостей жанру не втрачас свого Ьтюстративного при значения в розвитку думки-1де"1, спрямованого на розкраття соцгсдьноУ сутно-ctí. проблеми, свое'/ цублщистично'У насиченостх. В той же час bíh мае естетичну ф.ункцш. 3 одного боку, в публщпстичному TBOpi пись-менника конкретна осмислення су час ноет i в УУ политичному pa.^ypei, публ1цистичн1сть, документальнгсть доказ1а, вшершчеть вираження авторсько'У позиц i У, а з другого, емоцхйнхеть монолошчноУ фории викладу думки, худокньо узагальнений образ, що вгдзначаеться 6а-rat03h34híctk), асоцхатиннхстю.

У публ!цистицг письменника спостерхгаеться дощо ¡клий cnoci6 типхзац11 факту, ни у шгасне публхцистиц!. Будучи фактом конкретного й окремого /в1д1браного як ;хиттево типового/, bíh у пуОлх-цистиц1 письменникхв творчо узагальнюетьея, При цьому значимими в текстi твору с образн, що виникают?> за acoijiaqic¡o з життсвим фактом / це публ1цастичний прийом, але bíh зумовлений художнхм баченням письменника/, та образи-екгкали. У статтях, наприклад, П.Тичини названий в своему прямому значаннх факт набувае алагорич-ного зм!сту, стае об"сктом метафоричного зображення, для його оц1нки добираються яскравх еп1тети и порхвняння /"Три перемоги", "Лгадина", "На захает дхтай наших"/. Вагомх образи-сигнали в пуб-л1цистиц! 0.Гончара, 1.Драча, МЛрчана та 1н, 1х вжинанпя но руй-нуе едност! публщистнчного стилю, бо вони, .як i 1ншх-умовнх об-рази, взаемод!ють з-фзктами, аргументами логгчного доказу.з пуб-лщистичними засобами.

Пи сьг.'.а пни к—а у бл i ip сг знайомять читача з резлыюк; особою, тш-дхляючи те загалыю, що вдастииа багатьом.впзначас i"í сощатьну роль. Ала bíh но обмакусться цим. Ши прлгно до узагальнашш по лише в аолггично.ч.у ангореысому ннснопку, ало ii п характераста-

ц! особа, поеднуючи' об"сктив!зоване 'Н зображення з урахуванням властивих гй !ндий Дальних рис, 1 суб"ективну оц!нку останн!х в свод: стверд^уваноУ !де¥. Ц! особливост1 творчо!' лабораторп' письмэнника-публщиста розкриваються в дисертац!'/ на матер!ал! анал!зу чарис!в О.Гончара, памфлет!в-портрет!в Я.Галана, статей Г.Драча ! П.Тичини, О.Довженка 1 М.Рильського,фейлетон!в Остапа Вишн! 1 Костя Котка, твор!в ряду гншх письменник!в. Особлив^тю Т1т1зацЦ в IX публ1цистиц1 е те, що в н!й життевий факт перетво-ркегься у факт художшй.

До жанр1в художньо"! публщистики в вноситься л!рично-публ!-цистичн! та л1рично-ф1яософськ1 асе, як1 активно побутують на сто-р1нках сучасноУ проса. В них узагальнення пол1Тичних, соц1альних, моральних урок!в життевих кол!з1й сполучено з виразом авторського сп!впереживання. 1м влзстив! публ!стична настроев!сть, сбразне слово, виразн! пор!вняльн! детал! та художн! образи /Б.0л!йник "Испытание Чернобилем", В.Явор1вський "Бес лести"/.

Про художн!сть публ{цистики письменник1в св1дчить 1 наяв -н!сть в нарисах I статтях'декого з них психолог£зац1Г в розкрит-т! внутрлинього стан.? героя, власного сл!впереживання. Психолог!ч-но пасичан1 колоритн! зарисовки колекгивного переживания в публ!-цистичних творах Г.Косинки /"Малюнки з життя", "Лист з села"/, вираження авторського ставлення в нарис! М.Кул1ша "По весям'и селам". У публ!цистичних статтях О.Довжанка /"Див1ться,люди!"."Украина у вогнГ/ соц!ально масштабно ф!лософськ! поняття /УкраК-на, воля, смерть/ перетворюються в художн! символи, або уасоблю-ються й залучаються як об"ект у сферу психолог1чного анал!зу ча й сам! стаготь засобами психолог!зац1¥ опов1д! про конкретну лю-дину, факт, под!ю, думки про них, 11сихолог1чно насичен! образ,деталь, опис у нарисах О.Гончара /"к сад его цветет", "Бондар!вна", "Японськ! етюди"/, В нах 1дея вт^люеться в предметному зображеи-н! подН, еле воно введена в ¿¡ричне ловгстування ! н!би накла-даеться на емо^йяе поле авгорськлх почутт!з, чергуеться з публ!-цистичними висновками. Засобами психолог!зац!'1 у О.Гончара с символ, пейзажна замальовка, яка в!дпов!дзс за своею настросв!стю внутршньому стану героя ! автора.

У даному роэдШ наголошоно, що в публ!цистиц! письменниов Украгна 20-70-х рр. траплялися ! схематизм структури образу-персонажа, скжетобудування, одаомзнтисть засоб1в кираження ¡до'!, звуження людинознавчого начала, зокрема в портретному та подорож-ньому нарисах, Шт&пыих статтях* Але з"яьлялося й нимало публ!-

цистичних TBopiB, що вралали i публ!цистичшм'в!дкриттям проблема i художн!м образом. Сама вони Й були предметом дослдаання в данЗй дисертацШн1й робот!.

"ШСНОВКИ" дисертац11 е узагальненням результатов доелiдвойня, визначэнням yponiB публицистики украУнсысих письменшпив радян-ського переду, що на була однозначною. 3 одного боку, оск!лыш УУ трибуною була державна i партШш проса, вона виконувала социально замовлення паШвних }деолог1чннх i пол!тичиих институт{в. 3 другого,в надрах УУ завкди винакало протистояння !снуючШ систем!. 3 одного боку, публ1цистика письмовник!н пропагувала комун1стичн! 1двУ, а з другого, пом1чала нев!дпов!дн!сть Ум в раалыпй дхйсиост!. Не маючи можливост! говорити в}дкрито про останню /спроби зробати цв, як правило, зак1нчупалися траг1чно для автора/, письмэшшки звор-таяися до транспонування внутр!шйх суперачноете1 СРСР на материал кап1талхстичноУ д1йсност! /на випадково так прлстрасно пони виступили на захист культури В1д фашастського варварства, внкравали су-перачност! кап1тал!стичного св!ту/. Публициста патетично писали про'трудовий внтуз!азм", розпоаОали про "велик! будови комун1зму". Але в публ!цистичш1Х творах ряду письм0шшк!в були п¡дзначен! реа-лГУ пол}тичноУ, економ!чноУ, а, головне, духовно'У криза в кра'Ун!. Можна обвинувачувати публицистику, що вона не била па сполох про-та зла радяпс^кого тотал!таразму, г4о еприяла внхетшшю поколхнь на Овалах б!льшовизму, формуванню. поглядхв на "переваги" соц!ал1зму ! його ворог1в. Але на можна й' заперочувати справдг мобШзуючу силу публ1цистика письменшк!в, що подымала-народ на захист BiT-чизна в роки Вела ко У В1тчизняяоУ в , на самоввдану працю в период в1дбудови краУни п1сля УУ пвгльненля в!д фашистсышх загарб-hhkib. I в наступи! роки публ!цистичн! висту пи ряду украУнських . письменник!в були вакликаHi в!дчуттям неможливост! мовчати.

Зроблений анализ канровоУ прарода лубл!цистика вхдомих украУнських письмвнник!в 20-х-70-х'pp. Х.Х. ст., характеру УУ пафосу та форм його вираження, особливостой УУ стилю пхдтворджус, що цублщисти-ка письменяикхв - спациф!чно лвище. Це публщистика художня. Вона мае право на самобутнс !снувапня. I не тальки тему, що УУ автора тяжшть но до одноденних проблем, а сприйнягаш Ух сутн1сть,узагаль-нюють до загальнолюдського р!вня. I не тому, що торкаютьел но ви-робничих, а насамперед людсыснх запдапь - мару, окологГУ, духов -HOcTi. Головне, вопи opraimao покдиуыть в иу6л1цистячнозд Tiiopi 3MicT0nH0-cTp.vi;Typni особлапостi пласт публицистики i худо-^цьоУ литература, 'таким чином поглиблюмчи його <Т>умкц1 он^лыМ можлшюстк

Основняй-зм!ст дисертацН викладено в роботах:

1. Жанров! особливост! публ1цистики 0.Гончара // Питания художнього стили t методу. - Дн1пропатровсы: ДЩУ, 1971. - Йип.2 /0,7 д.а./.

2. Розвигок радянсько/ публ!цисгики// Укр. мова f л!т. в шк. - 1973. - Wl'/I д.а./.

3. Еакрово-стияьов! особливост! публ1цястики О.Корн!Лчуха // Проблеми методу i стилю укра'шсько'У л1тератури. - Дн!пропет-ровськ: ДДУ, 1974. - Вип.З /0,5 д.а./.

4. Становления ! розвиток yxpa'íHCbKof радянсько i публ ротики: Учбов. пос!бн. - Днiпропетровськ: ДЦУ, 1975 /7 д.а./.

5. Своер!дн!сть воображения траИчного в украУнськ1й ра-дянсьх!й публ!цистиц! Велико/ В!тчизшшо* в1йнн // Естетичн1 кл-тегорíí в ухра'гн. л!т. Траг!чне ! геро/чне. - Дн!пропетровськ; ДЦУ, 1976 /0,4 д.а./.

6. Образ-пэрсонаж у публ!цистиц! // Укр. л^тературознавст-во. - Льв!э: Вища школа, 1982. - Вип.39. /0,5 д.а./.

7. Взаеыозв"язок лог!чного ! ествтячного у творчоцу метод! публ!цистики //ГворчиЯ ызтод 1 естетичи! катогор!í. - Дн!пропвт-ровськ: ДЦУ, 1986 /0,5 д.а./.

8. Стильов! особливост! публ!цистики Ю.Яновського // Укр. л!тературознавогво. - Льв!в» Вища шнола, 1987. - Внп. 49 ' /0,5 д.а./.

9. Системное соотношение жанра и стиля в публицистике // Системность литературного процесса. - Дн!пропетровоыс: ДДУ, 1987 /0,4 д.а., роо!йсьяою мовою/.

10. Типолог!чн! особливост 1 нарису укра'/нсьхих письменник1в про закордон в yKpai'HCbKtñ радяиськ1й л!тератур! 20-х рр. // Те-зи допов. i пов!д. наук. конф."Л!тер. процес ! творч!сть В.Пол!щуха". - Р!ане, 1987.

11. Парос публ!цистики 1вана Микитенка i особливост! його вираження // Тези наук, конф., присвячено í 90-р!ччю.з дня народ-ження I.Микитенка. - К1ровоград, 1987,

12. ПафоС публ!цисгичних виступId О.Кобилянськоi в радян-ськ!й прес! та фории його вираження // Тези допов. \ поводом. йаук4 конф» "Творч!сть Ольги Кобилянсько!' у контекст! укр. та cbItobo'í л!тэратурин. - Черн!вцИ ЧДУ. 1968.

13. А.нтифашистськя тема в украУиськЙ! £>адлнськ}И дублЬщс-тнц! 30-х рр, // Учвн1 Одоського держав, университет: Тези допои, наук. конф. - Одвса, 1988. \

14. Художня своер1дн1сть публ1цистикн Олеся Гончара //Л¡тор. процос I творча !ндив!дуалыисть письмовника: Тези докоа.наук. конф.- Дн1пропвтровськ; 1988.

15. Сп!вв{днесо1исть концелц]? д!Лсност! I таорчого методу

в пуСл1цистиц{ украУисышх радянських шсьмешшк1в в аспект! ес-тйтичннх категорШ //Творчий метод 1 концеиия дЫеност! в аспект} естотичких категорШ. - Д|ипропатровсы<: ДЦУ, 1Ь89 /0.5 д.а./, !

16. Очерк украинских советских писателоЯ. Его канроиоа своеобразие // Литер, процесс: системность и историзм. - Дн1про-патровськ, 1950 /0,4 д.а,; рос!Йськов цоьою/.

/> , -о'тт рев. На^клО// Ъокис, перед захиеуом (опо^ен/ г^**'

Смобо С г¿1с. _ - л/¥ (о, 5" $■ а»)'