автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Н.П. Чаплин. Историко-психологический портрет поколения

Полный текст автореферата диссертации по теме "Н.П. Чаплин. Историко-психологический портрет поколения"

ДЙПР0П5ЛР0ВСШП ДЕРЗШИП УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису УДК 947.083 /092/

ПШаНА Олена Вікторівна

М.П.ЧА.ШЇІН. ГСШРШ-ШЖОІОГІЧНИЯ портрет ПОКОЛІННЯ

07.00.01 - Історія суспільних рухів та політичних пертій

Автореферат

дисертації на здобуття ученого ступеня кандидата історичних наук

Дніпропетровськ

1992

Робс і виконана на кафедрі укратнськот історії та етнопо-літики Дніпропетровського державного університету.

Науковий керівних: доктор історичних наук,

професор ЧЕРНЕНКО Анатолій Михайлович

Офіпійні опоненти: доктор історичних наук,

професор ТЕРЕЩЕНКО Георгій Іванович

кандидат історичних наук,

доцент КЛАДІНА Мирослава Анатоліївна

Провівна наукова установа: Харківський державний університет.

Захист відбудеться * /угГ" * 'І/ЦРС/1-І Л 1992 р. в 73 годин на засіданні спеціалізованої ^чейої ради К 053.24.03 по присудженню ученого ступеню кандидата історичних наук в Дніпропетровському університеті (м.Дніпропетровськ, пр.Гагаріна, 72, аудиторія 604).

З дисертапіе® уіжна ознайомитись в науковій бібліотеці &іпропетровського державного університету.

Автореферат розіслано " щ 1,иЛ&Гс,'іСи(СІ'1992 г.

Учений секретар спеціалізованої наукової ради кандидат історичних наук,

ДОПЄНТ /

І.А.КРИЗИЯ

РОССИЙСКАЯ

•осу&мг-,

ВИБіілої£Ііа

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне суспільство потребує глибокого переосмислення своєї історіт, об’єктивної і чеснот оцінки пройденого шляху. На власному досвіді людство засвоїло: той, хто позбавлений історичної пам’яті не має майбутнього. Саме тоцу життєво необхідно берегти зв’язок часів, віддавати належне усьоцу достойному, що було в минулому, здобувати уроки з трагічних помилок.

Сьогодні вже визнано, що історична наука, зазнаючи, як і все радянське суспільство вцілому, серйозних деформацій, нерідко ігнорувала найважливіші методологічні принципи наукового дослідження. Наслідком того є часткове відлучення реально існувавших історичних постатей від реальної історії.

До тих, чиз ім’я було забуто належить і Микола Павлович Чаплій, один із талановитих організаторів і перших керівників комсомолу. Чаплія не був великим державним діячем і політиком. Додана неабияких здібностей, він уособлював собою покоління молоді, ентузіазм і безкорисливість якої умисно експлуатувались сталінською системою. Образну характеристику найбільш типових представників цього покоління з притаманним тодішнім часам пафосом дав сам Микола Чаплін: "Кращий комсомолець того часу - це революціо-нер-ентузіаст, беззавітно відданий своєиу революційному обов’язку, віддававший усього себе без залишку роботі в ім’я революції, готовий іти по перлону зову на лобу відповідальну ділянку боротьби для того, щоб перемогти або вмерти. Питання особистого життя, відпочинку і розваг були відкинуті в сторону... Своєрідний революційний аскетизм обрамляв зовнішність тодішнього відданого комсомольця"*.

Таким чином, фанатична віра в революційну ідея, відчуженість від земних благ, життя в . ім’я того, "щоб перемогти або вмерти" -все це вправно прищеплювалось молоді. І не останню роль в цьому граз комсомол. його вплив в молодіжному середовищі був тим більш значним, що в країні не існувало іншої, крім ВЛКСМ, яка користувалась підтримкоя держави, юнацької організації, в якій би молоді люди могли реалізувати свій потенціал, політичну активність.

Щирість і чистота помислів молоді тих літ, т.ї недосвідчених у великій політиці вожаків не викликає сумнієу. Як безперечно і

І. Чаплин Н., Бобршгев И. В полосе нультурничества. - М.-Л. -1927. - С. 6-7.

■ 2 . те, що кращі ТТ якості виявились незапитаними суспільством. Звідси беруть початок і поступове переродження комсомолу і, як наслідок, втрата нич авторитету в молодіжному середовищі.

Така наша гірка історія, В ній немае другорядних деталей. Кожна -людська доля, кожна сторінка із цієї історіт цінні, бо до-помогають нам краще уяснити суттевість минулої епохи, зрозуміти тих, хто жив до нас.

Покоління Чапліна рано прилучилось до активного політичного життя. Зовсім ще сні, духовно не дозрівпгі люди виявились втягнутими в вир бурхливих подій, збройну боротьбу та політичні дискусії. Атмосфера постійного протистояння згубно позначалася на фор-цуваниі характеру молодих людей, робила їх жорст киш і безкомпроміснимл. '

Це було покоління, яке фанатично вірило, "що може побудувати новий світ ва одну ..хч, і виходило працювати з ломами та лопатами, щоб довести це"*.

В 1919 р. сімнадцятирічний Н.Чаплін вступив до партії більшовиків, в 18 - став секретарем губкому РКСМ, в 19 його вже характеризують як одного "із крупних губернських робітників союзу". В 20 років Чаплін обирається секретарем ЦК. З 1924 по 1928 він очолював Щ комсомолу. На ХШ-ХУІ з’їздах ВКП(б) обирався кандидатом в члени ЦК, був кандидатов в члени Оргбюро Щ ВКП(б), членом ЦБК СРСР2. Останні роки життя Чаплін працював на залізничному транспорті: начальник політвідділу Мурманської залізниці, начальник Південно-Східної дороги. На цьому посту і обірвався життєвий ших триддатгавестирічного іі.Чапліна, який став жертвою сталінських репресій.

Такі лшае зовнішні віхи його біографії в якій відобразились колізії нашого трагічного минулого, долі молодого покоління 20-х-30-х років.

1. Рудаева Е.В. Партийное руководство комсомолом в кривом зерк?ле буржуазной "советологии" // Позывные истории. - Вш.У. - М. -1376. - С. 204.

2. Полякова Д.И., Крешев-Хазанов А.М. Вступаю в новую полосу революционной работы (Документальный очерк о Николае Чаплине)

// Позывные истории. Вып.УШ. - М. - 1885. - С. 205-206.

з

Об’єктом дослідження с суспільно-політична біографія Миколи Павловича Чапліна, діяльність комсомолу в період безпосередньо1 організаторської роботи Чапліна серед колоді.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють І9І8-І937 рр., які включають в себе довгий і змістовний етап життя Чапліна з моменту вступу його в И(СМ і до необгрунтованого арешту. За часом ці роки співпадають з найбільш драматичним періодом в житті молоді.

Стан наукової розробки теми. В малочисленних життдописах Чапліна маять перевагу, як правило, публікації ювілейного характеру, спогади, статті*. Ім’я Чапліна згадується в деяких історичних працях, нарисах історії місцевих партійних та комсомольских організа-пій, енциклопедичних довідниках^. Але найбільшу питому вагу серед них все таки складають спогади.

Уже в 20-ті роки з’явились перші узагальнюючі праці з історії юнацького руху. Був створений Істмол - з розгалуженою мережею філіалів на місцях. Йшов інтенсивний збір документального та статистичного матеріалу,, на основі якого створювалась різнопланова науково-популярна література. Однак цей процес був перерваний на початку ЗО-х років.

1. Ханин Д. Университет моего поколения. - М. - 1928; Мильчаков А.И. Первое десятилетие: заметки ветерана комсомола. - М. - 1965; Мильчаков А.И. Книга о делах комсомольских. - М. - 1966; Великанов Ф., Кабаренкоз Д. На заре новой жизни // Шагай вперед, комсомольское племя. Сб.материалов, І9І8-І963. - Смоленск. - 1968; Раевский Г.Н. Как мы проводили "красную неделю" молодежи. - Там же; Столяров 5.А. Память сердца. - Там же; Котов Л. Высокий пример // Солдаты партии. - М. - 1971; Полякова Д.И., Нремнев-Хаза-нов А.М. ...Вступай в новую полосу революционной работы (документальный очерк о Николае Чаплине) И Позывные истории. Выпуск 8. - М. - 1985.

2. Шохин А. Комсомольская деревня. - М. - 1924; Хрящева А.И. Группы

и классы в крестьянстве. - М. - 1925; Москвичвв А.Н., Соколов Я.Д. Николай Чаплин.• Тула. - 1969; Барабанов Й.Л. Ленинский комсомол в года строительства фундамента социализма. 1925-1932 / Очерки историографии. Л. Г973; Кривенький А.И. Комсомол в борьбе за единство своих рядов (І92І/І932). М. - 1950; Данилин Н., Коновалов Н. Рожденные Октябрем // Из истории Тюменского комсомола. -Тюмень. - 1953; Котов Л. Комсомол Смоленпрты в годы гражданской войны. Смоленск 1958; Песни отцов запоем: очерки истории Тюиен-

■ ■ ' *

В I93L р. Щ ЫКСН прийняв постанову "Про наслідки перегляду літератури so історії ВЖСИ та КІМу", в відповідності з яким багато книг історичного та мемуарного жанру об'являлись "політично скідаивида" і вилучались з бібліотек.

Тільш в 60-ті роки відновилась спроба створення монографічних досліджень, присвячених історії виникнення комсомолу та ЙОГО діячів в персі десятиліття. З'явились на сторінках цих досліджень і пераі, уривчасті спогади про М.Чашііна.

Загальною властивістю цих робіт, особливо тих, що вийшли в кінці 60-х - першій половині 80-х років, є те, що в них частіше всього представлений паращий портрет М.Чапліна на фоні боротьби і перемог. Діяльність Чапліна розглядається в подібних публікаціях поза історичного контексту, і така доля богатьох історичних персонажів, імена яких довгі пси замовчувались.

. Це пояснюється не стільки позицією авторів, скільки відсутність соціального замовлення на історично, аналітичні достовірні дослідаення. Більше того, доба спроба вийти за рамки офіційної історичної версії жорстоко перетиналась. Положення істориків, публіцистів, мемуаристів посилювалось також недоступністю більшості архівних документів, на яких стояв гриф: "Не. підлягає розголошений. Знищується на місці".

В цілоцу, подібні дослідження заслуговують неодаозначної оцінки. їх цінність в залученні до роботи багатого фактичного матеріалу, в спробах, хоча і не завжди вдалих, теоретично обгрунтувати виникнення комсомолу, його ідейні та організаційні основи, відмовитись від ідеологічних штампів, які склались під впливом сталінізму. Автори найбільш крупних робіт О.Ацаркін, В.Сулемов, М.Трущенко, О.ТраЙнін* поклали початок багатоплановій розробці

ского комсомола. Свердловск 1968; Смирнов А.И. Биография мужества: из истории комсомола Смоленщину. - М. - 1968; Очерки истории Смоленской партийной организации. - М. - 1970; Очерки истории коммунистических организаций Закавказья. - Тбилиси - Баку. - 1971. 4.2; Советская Историческая Энцинлопедая. М. - 1974. Т.І5; Боль-пая Советская Энциклопедия. - М. - 1978. Т.29. - С. 21-29.

І.Ацаряин А. Пролетарская революция и молодежь. Рождение комсомола. И.: Молода гвардия. - 1981; Сулемов В. Союз молодых борцов: Теория исторический опыт и современные проблемы комсомольского строительства. - М. - 1982; Трайнин А. Под знаменем революции: Коммунистическая партия - руководитель революционного юношеского движения,

історіт молодіжного руху. Разом з тим доводиться враховувати, що всі ці праці створювались в певних Ідеологічних умовах.і відображають стан і сторичні ^відповідний період часу. А звідси і схематичність в викладанні історії комсомолу, прагнення відійти ВІД аналізу негативних яещ в його діяльності і особливо партіЙно.чу керівництві комсомолом, стереотипні оцінки партійних і комсомольських діячів.

Не можна не помітити і виникнення нових тенденцій в висвітленні історії комсомолу, які проявляються як в змозі повністю перекреслити минуле комсомолу*, так і в прагненні показати його керівників, Чапліна, Косарева та ін.; активними та свідомими борцями проти сталінізму^. Обидві ці тенденції знаходяться у протиріччі з історичними реаліями. '

Перлі спогади про М. Чапліна, спогади про спільну працю з ним з’являються в історичній літературі уже в двадцаті роки, їх досить умовно можна віднести до мемуарного жанру, бо писались вони по гарячих слідах іще зовсім молодими людьми, палкими та щирими у своїх оцінках.

Д.Ханін в книзі "Університет мого покоління", яка вийшла в 1928 р. писав: "Чаплін залишає враження людини стихійної російської сили: він величезний і широкий, ходить прямо, піднявши доверху голову, голос його гучний і густий..."^.

Повчальну деталь, пов’язану с цією характеристикою, приводить

0.Мільчаков. В сім’ї Чапліних зберігся екземпляр ханінської книги з пом гтками Микали Чапліна. На полях сторінки, де наведені рядки, що цитуються, він поставив знак питання і написав: "Явно

художнє оформлення"^. Якщо "неприховане художнє оформлення"

организатор комсомола. - М. - 1975; Трущєнко Н. Источник силы: партия - организатор и руководитель комсомола. - М. - 1973.

1. Галаган А. Иэоткрытые страницы истории (0 "белых пятнах” и "черных дырах" истории Ленинского комсомола). - Саратов: Приволжская кн.изд-во. - 1989.

2. Полякова Д., Хорунжий В. Отклонялся от генеральной линии // Возвращенные имена. - М. - 1989; Полякова Д. Пока сердца для чести живы // Они не молчали. - М.: Политиздат. - 1991.

3. Ханин Д. Университет моего поколения. - М. - 1928. - С. ІІ2-ІІЗ.

4. Мильчаков А. Николай Чаплин // Вожаки комсомола. - М.: Молодая гвардия. - 1978. - С. 153.

.. , ' 6

а книзі Д Ханіна можна віднести за рахунок юнацької палкості автора, то цього вже не скажеш про О.І.Мільчакова, близького друга М.Чапліна, який змінив Його на посту Генерального секретаря ЦК комсомолу, автора неодноразово виданої книга "Перше десятиліття" і численних статей про історію молодіжного руху. О.Мільчаков першим перервав замовчування імені Чапліна в історичній літературі, що затягнулось на десятиліття. Пого перу належать, мабуть, найбільш повні спогади, біографічні нариси, присвячені Чапліну, хоча вони не позбавлені деяких фактологічних неточностей.

"У Чапліна, - писав Иільчаков - була ясна голова і широкий політичний кругозір. Він був патріот комсомолу в справжньому смислі слова, йоцу були сторонні дріб'язковість, заздра, ревноші по відаошотто до товариша, з яким разом і дружно працював. Він приймав розумні пропозиріт, а в свої порада вкладав всю дулу"*.

Ні одне саме суворе історичне дослідження, що грунтується на ретельному вивченні документів та фактів, не взмозі гробити те, що підвласно лише добросовісному та спостережливому мемуаристу, особливо якщо він не позбавлений іще і літературного хисту: створити жишй, натхненний облік людани, якій ніщо людське не було Чужіш.

Разом з тим специфічність мемуарного жанру проявляється в суб’єктивності авторів, в відсутності концептуального підходу щодо дослідження проблеми, в обмежності, а то й повній відсутності документальної бази. То;.^у найбільш перспективним!є монодосл ідяєння які розглядають проблему у всій її шроті, у взаємозв’язку складаю чих її явищ з використанням поряд з іншими джерелами та мемуарами. Але такого роду досліджень життя і діяльності М.П.Чапліна в історичній літературі поки що не з’явилось. Є окремі фрагменти, начерки , замальовки, але немає цілосної картини життя, що ві-

дображає епоху у всій її різноманітності. Залишаються невивчелими цілі пласти: взаємовідносини Чапліна і Його друзів по керівництву комсомолом з керівниками ВКП(б), їх позиція в питанні про посилення організаційної залежності ВЖСМ від партії, відношення до тоталітарної системи, що складалась.

Маються в наявності тільки мізерні, розрізнені відомості про роботу Чапліна в Закавказькому крайкомі ЕКП(б), в Центросоюз! і на залізничної^ транспорті.

Нетрадиційно підійшла до освітлення цих питань Д.1.Полякова.

І. Мильчаков А. Николай Чаплин. - С. 180.

В тт статті "Поки серця для честі живі"*, логічно просліжуеться, яя посіупово назрівав конфлікт мі* Сталіним та окремими комсомольскими керівниками, в тому числі і Чапліним, не бажавшими мовчки слідкувати за любими зигзагами політики партійної верхівки. В таких молодих керівниках, які проявляли» хоча і не завжди послідовно, самостійність та сміливість в міркуваннях, Сталін вбачав для себе пряму загрозу, а тому їх доля була визначена наперед.

Драма Чапліна - де драма не тільки однізї окремо взятої особистості, але й цілого покоління, зломленого, понівеченого, роздавленого безжалісною сталінською машиною. •

Аналізуючи різноманітні документи, матеріали з сімейного архіву Чапліних, ДЛ.Полякова переконано показує, що на якій би ділянці роботи не опинявся М.Чаплін, він усюди проявлял вміння кислити мангабно, діяти иілеспрямовано. На жаль, задатком великого державного діяча дано було реалізуватись далеко не повною мірою. Такою була участь не тільки М.Чапяіна, а й цілої генерації талановитих організаторів молоді.

Стаття Д.І.Полякової стала як би завершуючою публікацією, присвяченеє '.'.П. Чаші іну. Суспільні потрясіння останніх рохів, самоліквідація комсомолу привели до переорієнтації істориків, різкому і необгрунтованому, на наш погляд, ослабленню інтересу до історіт молодіжного руху. Думається, ця негативна тенденція носить тимчасовий характер. Бо неможна історичну науку ставити в залежність від миттєвої кон’юнктури, недозволенно віддавати забуттю эпоху, в якій чесно служили своїй вітчизні мільйони людей, спадкоємцями яких ми е. В протилежному випадку, нам загро-жуз повернення до попередньої системи "гвинтиків" та тоталітаризму.

Цілі та задачі дослідження. Основна мета полягає в тому, щоб крізь призму біографії Миколи Павловича Чапліна, Його суспільно-політичної діяльності представити узагальнений історико-психологічний портрет молодого покоління, типовим представником якого був Чаплін; .виявити та проаналізувати тенденції, які визначають характер і зміст роботи комсомолу, формування молоді.

У відповідності з поставленою метою визначені конкретні задачі дослідження:

І) на прикладі М.Чапліна простежити процес висунення та

І. Полякова Д.И. Пока сердца для чести живы... // Они не молчали. - М.: Политиздат. - 1991.

в ,

вдховдкия і-рівників із числа молоді, охарактеризувати особливості цього процесу;

2) проаналізуватк діяльність М.Чапліна на чсші Щ комсомолу, езезмовідяосини, що вкладались ніж керівництвом ЕКП(б) та Комуніс-тачною Спілкою Молоді в цей період;

3) дата всебічну оцінку цублістиці М.Чапліна, яка відбиває колізії 20-х -30-х років;

4) вовчити організаторську та суспільно-політичну роботу Чап-діна в 30-ті роки, яка не отримала висвітлення в історичній літературі в умовах зміцнення командно-адміністративної системи.

. Дяерелова база дослідження представлена широким колом різноманітних за своїм змістом та характером документів, як опублікованих, так і неодублікованих. Разом з тим, не маючи в розпорядженні в ряді випадків прямих, документально підтверджених доказів, автор вябудовув власну версію, обгрунтовану на системі побічних свідчень, цо як нам здається, не суперечить принципам історичного дослідження.

Найбільа повно і кваліфіковано документи, які відносяться до теми дослідження, систематизовані в центрі збереження документів молодіжних організацій {ЦЗД-’Ф) - в минулому - Центральному архіві ВЛКСМ. Фактично вони відображають основний період діяльності М.Чапліна в комсомолі, починаючи з 1920 р. і до його відходу з комсомольскої роботи. Тут збереглись особиста справа та автобіографія М.Чапліна*, власноручно заповнені анкети делегата Ш-УШ з’їздів комсомолу^, які дозволяють уточнити деякі його біографічні дані, частково участь Чапліна в X з'їзді ЇКП(б) з правом дорадчого ггаосу.

Значну частину фонду складають листи місцевих комсомольских організацій та осередків М.Чагліну^. Вони носили, як правило діловий і одночасно дуже довірливий характер, свідчили про дружелюбні відносини до Чапліна комсомольских активістів. Цінність листування і в тоцу, що воно дає реальне уявлення про настрої молоді, проблеми, які її особливо хвилювали, про зародження вождизму,

1. цдао. ©.І. - 0л.І8. - Сп.5246.

2. Там.ке. §.6. - Оп.З. - Сп.2І; Оп.4. - Сп.ІЗ; 0п,7. - Д.32;

©.37. - Оп.І. - Сп.7; Оп.2. - Сп.5; Оп.З. - Сп.ІО; Оп.5. - Сп.Іб.

3. ЦЗДЮ. Ф.І. - Оп.23. - Сп.2І7, 218, 296 , 298 , 299 , 309, 313,

663, 665.

подвійної моралі, інших негативних явищ в комсомольскому середовищі. Відгуком на подібні сигнали з місць були статті Чапліна, доповіді на з’їздах, пленумах.

Великий інтерес представляють матеріали комсомольских з’їздів, конференції та нарад*, які не ввійшли згодом в стенографічні звіти та збірники опублікованих документів ВЛКСМ. Ці матеріали розвіюють уявлення про те, що комсомол і молодь завжди і в усьоьу з ентузіазмом пряцуе за партією, покірливо підлягала її волі. На пленумі ЦК ВЛКСМ, який підпорядковано проходив в листопаді 1926 р., зазначалось, наприклад, зменшення партійного ядра в комсомолі, послаблення потягу робітничої молоді в партію^. З комсомольских трибун нерідко звучала критика на адресу партійного керівництва, висловлювалась незгода з обмеженням внутрідаьо-спілковот демократії, з культом особистості Сталіна, що поступово утверджувався.

На жаль, робота над багатьма архівними матеріалами утруднена із-за їх недбалої обробки в період комплектування. Це міх іншим стосується документів УШ з’їзду ВЖСІІ. Збереглися вони неповністю: відсутні стенографічні записи ряду засідань з’їзду, виступів Шапького, Калініна, Сталіна (а це був його пертий виступ на комсомольскому з’їзді, визначивший зміст роботи комсомолу в наступні роки). Прізвища багатьох виступаючих перекручені.

В матеріалах відсутні документи національної наради, яка проходила в пас роботи з’їзду. Вперше на УШ з’їзді

було проведено анонімне анкетування делегатів, однак самі анкети не збереглися.

Відсутність високої культури в роботх3документами, дбайливого відаошення до них характерне для богатьох сховищ архівних документів.

В дисертації вперше використовуються документа Політбюро, Секретаріату та Оргбюро Щ партії, з яких наочно видно, як еволюціонувала партійна політика по відношенню до комсомолу та молоді і як вдана в країні суспільно-політична організація молоді все більше втрачала свою самостійність, перетворювалась в додаток партійно-державної машини^.

1. цздао. 8.1. - Оп.5. - Сп.5; 8.37. - Оп.4. - Сп.ІІ; Оп.5. -Сп.ІО.

2. Там же. 8.1. - Оп.2. - Сп.Э7. - Л.І24.

3. РУЗВДІІ. 8.17. - Оп.З; Оп.8, Оп.9, 0п.ІІ2.

. . . ' . ■ ю

1шс?раціея того, як в країні загострювалась обстановка загальної підозри та згущалися хмарі над самим Чапліним, служать документа, які зберігаються під грифом "секретно" в колишньому Ленінградському партійному архіві (нині вклпченому в державну систему архівів).

Тут і відвертий донос, і записи викривальних виступів проти керівника подітвідділу дороги Чапліна, і інші "звинувачуючі" його матеріали. Все це заздалегідь накопичувалось в спеціально відведеній папці і очікувало свого часу.

Цінні відомості еро діяльність Чапліна в Центросоюз і та на залізничному транспорті, в обставинах загальної підозри, яка панувала в народному господарстві, стилі та методах керівництва Кагановича і взаємовідносинах з Чапліним, містяться в Російському державному архіві е-^номіки народного господарства (РДШ^ та Центральному архіві шляхів сполучення (ЦАМШС).

До важливої групи джерел слід віднести виступи і статті по проблемам молоді та комсомолу керівних діячів більшовицької партії: Леніна, Сталіна, Троцького, Зінов’єва, Бухаріна, Кагановича та інших.

Ленінські роботи добре відомі і широко використовуються в дослідженнях, хоча однозначно інтерприруються та догматизуються. Значно менше відомі і не підлягали конкретному аналізу звернення до молоді Сталіна, Троцького, Зінов’єва, Бухаріна. Разом з тим у виступах саме цих впливових діячів, виразно простежується різниця в поглядах з питань організаційної самостійності комсомолу, його ролі і місця в політичній системі.

Виклично сприятливо впливав на комсомол в 20-ті роки М.Ї.Бухарін. Він був одаим із основних авторів програмних документів комсомолу, ряду резолюцій партійних та комсомольских з’їздів в яких обгрунтовувався самостійний характер спілки молоді, його соціальна радь, творча та культурно-виховна функції. Він всіяко застерігав комсомольців від сліпого наслідування партії, від формалізму і зарозумілості, закликав не відриватися від рядової маси молоді, активніша захищати її інтереси. На жаль, роль Бухаріна в діяльності комсомолу до цих пір не отримала об’єктивної бцінки в історичній літературі.

1. ОД/І ІЦІ*. «.1728. - Оп.І. - Сп.814.

2. РДАЕ. $.1884. - Оп.57. - Сп.5І9; Оп.бІ. - Сп.40; 0п.70. - Сп.

453, 505.

3. ЦШПС. Група кадрів при наркомі. Особиста справа & 7Г?2.

Зовсім іншою по відношенню до комсомолу була позиція Сталіна. Крім апологетики часів "культу особи", статті і виступи Сталіна ніколи не підлягали предметному аналізу. А саме в них сформулював ідеТ, реалізація яких привела комсомол до трагічних наслідків. Створені в молодіжному середовищі атмосфери бездуховності і нетерпіння до інакомислення, зіткнення різних соціальних груп молоді, розпалення конфронтацій за віком - ні перед чим не зупинився Сталін в ім’я затвердження режиму особистої влада.

Численна інформація міститься в партійних та комсомольских періодичних виданнях, які виходили в роки активної діяльності Чапліна. В 1925-1926 роках тираж комсомольских газет та журналів, в створенні яких Чаплій приймав саму безпосередня участь, досягав 9 млн.зкземплярів. З 24 травня 1925 р. повсякденно виходила "Комсомольська правда". Тільки за три роки на її сторінках було опубліковано більше 40 виступів та статей М.Чапдіна.

Останнім і мабудь найбільш визначним виступом Чапліна в "Комсомольскій правді" була його стаття "В горнилі ідейної боротьби"*, присвячена десятилітньому ювілею комсомолу. Осмислюючи пройдений комсомолом шлях, Чаплін, на цей час вже залишив пост Генерального секретаря Щ комсомолу, окремо виділив питання про партійне керівництво комсомолом, відзначивши, що воно "інколи зводиться до дріб'язкового опекунства та виховання молоді в дусі голої послушності". Ясна річ, що таке керівництво не зможе виховати справжніх більшовиків - ленінців, а в кращою випадку, тільки підготує сумлінних чиновників". Нагадуючи ленінські слова про необхідність широкої самодіяльності організацій молоді, Чаплін в закінченні закликав розвивати самокритику в комсомолі, яка за його словами, повинна вдарити по зашкарублості партійного керівництво там, де це потрібно".

Ця стаття, в якій навіть не згадувалось ім’я Сталіна, викликала його гнів і мала для Чапліна неприємні наслідки.

Чапліну довелось працювати в багатьох місцевих комсомольських організаціях - у Сыачеьську, де починалась його комсомольська діяльність, в Катеринбурзі, Тюмені, Тифлісі. Численні свідоцтва організаторської та суспільно-політичної роботи Чапліна

І. Комсомольская правда. - 1928. - 26 октября.

серед колоді можна знайти на сторінках смоленської "Зміни”, тю-панського *Вного комунару*, тифлінського журналу "Червоні сходи" «а інших комсомояьских видань. .

Матеріали преси не тільки збагачують дослідження різноманітними фактами, але й позваляють уявити загальну, сповна реалістичну панораму подій.

М.Чаплін був багатогранною особистістю. Чудовий організатор, пристрасний публіцист, один з перших істориків комсомолу, він залишив після себе значну творчу спадщину*. Сьогодні статті Чапліна можуть здаватися наївними, ствердження категоричними, висновки спірними. 1 така оцінка була б почасти справедливою, якби не враховувати фактор часу, що відділяє нас від особливо складної і бурхливої епохи. За рядками, написаними зовсім ще юною не по літам навченою досвідом політичної боротьби люданои, вгадується автор чесний, спостережливий, щирий в своїх переконаннях. Без цих рядків портрет Чапліна та його покоління не був би повним як неповним би він виявився і без мемуарної літератури, спогадів сучасників та соратників М. Чапліна. Ця література також складає 'окрецу і дуже ЦІННУ групу джерел.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше, з використанням раніше не доступних дослідникам матеріалів, відтворюється цілісна біографія видаого суспільного та державного діяча М.П.Чапліна, робиться спроба показати узагальнений істори-ко-психояогічний портрет молоді 20-х - 30-х років.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри української історії та етнополітики Дніпропетровського державного університету. Окремі його положення викладені у виступах на науково-практичних конференціях у Москві (1990 р.), Запоріжжі (1992 р.), Дніпропетровську (1991, 1992 рр.)

I. Чаплин Н. Очередные задачи комсомола. Харьков: Пролетарий, 1928; Он же.Комсомол в полосе социалистического строительства. Там же, 1926; Он же.Партийная оппозиция и комсомол. М.-Л.: Молодая гвардия, 1926; Он же. Комсомол и внутрипартийная дискуссия. Там же, 1927; Он же. У съезд И£СМ 11-18 октября 1922 г.

// История комсомола в съездах под ред. А.Косарева. - Харьков: Пролетарий, 1929; Он же. У1 съезд НССМ 12-18 июля 1924 г.

Там же, 19Э0 и др.

ІЗ

П. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ РОБОТИ .

Дисертація складаються із вступу, трьох глав, закінчення, списка використаних даерел та літератури.

У вступі автор обгрунтовує актуальність проблеми та хронологічні рамки дослідження, дав аналіз джерел та літератури по темі дисертації, характеризує ступінь її вивчення, визначав мету та основні задачі дисертаційного дослідження, указує методологічні принципи роботи.

Перша глава "Формування Чапліна як лідера молоді" охоплює період, починаючи з залучення майбутнього.керівника комсомолу до революційно-демократичного та молодіжного руху та до обрання його в 1924 р. першим секретарем Щ РЛКС1І. В главі досліджуються умови, під впливом яких складались погляди Чапліна, формувались якості молодого лідера. Світогляд Чапліна, його моральні принципи сформувались під впливом тієї особливої духовної атмосфери, яка панувала в сім’ї, демократичних поглядах батьків і особливо старшого брата Олександра, одного з організаторів нелегальної роботи смоленської молоді, що вчилась, а в 1918 р. - губернського наркома освіти.

Після закінчення сільскої школи життя на декілька років пов’язало Миколу Чапліна зі Смоленським реальним училищем, яке йому не добилось закінчити. Сімнадцятий рік приголомшив устої Російської держави, звичний побут мільйонів людей. Революція переступила і стіни шкіл, залучала у Ейр буремних політичних подій молодь, що навчалась.

Микола Чаплін, усім своїм скромним життєвим досвідом підготований до революції, щиро сприйняв більшовицькі гасла і опинився у гущі політичних суперечок та палких дискусій, зустрів Жовтневу революцію з піднесенням ..

Ознайомившись з матеріалами УІ з’їзду РСДРП(б> він гаряче ухопився за ідею організації спілки молоді. "На одному із стихійних мітингів учнів, - писав його товариш по реальному училипу Ф.Столяров, - намагаючись відвернути "пристрасті" від дрібних сутичок з викладачами, Микола Чаплін виклав заяву УІ з’їзду РСДРП(б) про спілки молоді, про заклик створювати самостійні організації молоді, пов’язані з РСДИСб). йоно підтримали..."*.

І. Столяров Ф.А. Память сердца // Шагай вперед, комсомольское племя. - Смоленск. - 1968. - С. 198.

... 14 ■

Автор детально аналізує резолюція УІ з’їзду "Про спілки колоді", промову Леніна, на 1 з’їзді НССМ та інші партійні документи, цо належать до проблей молодіжного руху, розглядав походження молодіжного руху. їх соціальну роль, позиція в

політичній системі суспільства, робить висновки, цо в умовах ро-сійскої дійсності вони знайшли своє специфічне і ні в якому разі не безперечне рішення.

Велику увагу в главі приділено аналізу взаємовідносин, які складалися між більшовицької) партією та спілками молоді, що народжувались . Всупереч висловам Леніна, початкові позиції самот партії ці взаємовідносини з часом набули яскраво виражений характер, привели до повної залежності комсомолу від партійного керівництва. ' *

В главі простежується становлення Чапліна як комсомольского вожака, його ріст від організатора перших осередків секретаря повітового комітету до керівника величезних губернських комсомольських організацій, завідуючого відділом та секретаря ЦК ГКСМ, показується, що стріну комсомольську кар’єру він здійснив перш за все завдяки своїй неординарності та неабияким якостям молодіжного вожака.

Чапліна відрізняли скромність, чесність та прямота - за це його цінували і любили товариші по спілці молоді. В той же час на формування Миколи Чапліна та його друзів по комсомолу негативно відбивались екстремальні умови, в яких, як і все суспільство, опинився комсомол, нагнітання класових та соціальних протирічь, атмосфера політичного протиборства. Підлеглість обставинам і хибно зрозумілим інтересам партії, юні лідери молоді змушені були часто діяти всупереч власним переконанням.

У чесних по натурі людей, подібних Чалліну та іншим достойним представникам його поколінням, цей процес супроводжувався внутрішнім опором, цо дозволяло їм зберегти в собі моральні обмеження, не дати зламати себе до кінця. Така роздвоєність постійно давала знати про себе.

Дуга глава "Микола Чаплін на чолі Щ комсомолу" - охоплює період з 1924 по 1928 рр.

;На пвршоцу організаційному пленумі Щ комсомолу, який проходив після завершення УІ з'їзду РЛКСМ (липень 1921 р.), Микола Чаплінбув обраний першим секретарем Щ .

І. ДОДнО. - *.5. - Оп.І. - Сп.276. - 1.18.

Обставини, що перебували, а певноп міро» і сприяли висуненні) Чалліна на вищий щабель комсомольскої ієрархії показують

особливий інтерес. Викликаний він там, що в них досить наглядно розкривається вироблена на цей час Сталіним технологія розміщення на всіх відповідальних ділянках надійних, в його розумінні, людей.

Часті зміни керівників комсомолу в перші роки його існування були звичайним явищем. За період з 1-го до УІ з’їзду комсомолу (1918-1924 рр.) змінилось чотири його керівники, деяк і з них не працювали й року на своєму посту. Діячі більшовицької партії намагались навіть теоретично обгрунтувати подібні зміни, як це зробив, наприклад, Зінов'єв, який заявив в доповіді на УІ з’їзді про те, що "необхідно ясно собі усвідомлювати, що це буде проходити періодично раз в рік, два. Ми не можемо стояти тут (тобто в комсомолі - О.П.) за постійне ядро"*. Істинні мотиви такого підходу полягали в то»,у, що в умовах нестійкої рівноваги, якою відрізнялась внутрішньопартійна боротьба на початку 20-х років, "постійне ядро" в керівництві комсомолу могло перетворитись в фактор, який відомою мірою впливав на тт наслідок.

У внутрішньопартійних баталіях, що розгорнулися було три головних діючих постаті: ТроцькиЙ, Зінов’єв і Сталін. Кожен із них майстерно маніпулював свідомістю молоді, користуючись відчутним впливом на комсомольських лідерів. Стратегічна мета Сталіна, як між іншим і його суперників, полягала в тому, щоб повністю підкорити собі спілку молоді, відбирати та готувати через комсомол віддані йому кадри. Трагедія молодих комсомольських керівників містилась в нерозумінні усіх тонкощів їнсгиги, в якій їм відводилась роль пішок, яких приносили в жертву у відповідних випадках. Дгае пізно вони це осмислили та й чи осмислили, говорити з упевненістю важко. -

Досягнення задач, які переелілувались політичними інтригами, полегшувалось низькою політичною та загальною культурою комсомольців як рівною мірою і членів партії. Проведений в 1922 р. облік політичних та загальноосвітніх знань членів партії по 29 губерніям виявив, що від 50 до 9^ % з них виявились політично освітченими, а 4,7 % коїлуністів - просто неосвітченими^. У комсомолі за ствердженням Бухаріна політична неосвітченість досяпла 85 Ф. Ленінсь-

І~ ЦЗДЖ). «.І. - Оп.23. - Сп.296. - А.III.

2. Трудные вопросы истории. - И. - 1991. - С. И8.

3. УІ з’їзд РЛКСМ... - С. 293.

кий ваклик в партію та комсомол ще більше загострював проблем/. Характерна в цьом/ відношенні директива ЦК РЛКСЫ (жовтень 1924 р.) місцевимкомсомольським організаціям, яка проголошувала: "При справжньому вербуванні в партію - вимоги політгранотності від робочого КОМСОМОЛЬЦЯ необов’язково"*.

Нові помисли шмагали інших виконавців, які спроможні без роздумів та вагань проводити в життя лінію Сталіна,

імеиувмий "генеральною лінією партією". 1 само собою зрозуміло пі нові люди повинні буяй бути зобов’язані своєю кар’єрою особисто Сталіну, безмежно віддані йому.

З к тля 1923 р. Сталін регулярно зустрічається з комсомоль-. схими керівниками, приглядається до них, неодноразово веде бесіду в Васютіним, Міль чековим, Чапліним, Таргановим та іншими чле-наш № комсомолу. Різні побічні свідчення дозволяють припустити, що на початку квітня 1924 р. Сталін остаточно визначився з кандидатурою на пост першого секретаря ЦК ГОСМ. Вибір його випав на Миколу Чапліна. Сталін врахував все: і те, що Чаплій, за вийнят-ком недовгочасного періоду, в ході якого завідував агітпромом ЦК, предавав увесь час на периферії, і те, що його ніщо не пов’язувало з Троцьким, Зінов’євим, що він без вагань включився в боротьбу проти Троцького, і те, що встиг проявити себе волювим та жорсткуватим керівником. Не останню роль, мабуть» відіграли рекомендації Орджонікідзе та Кірова, які добре знали Чапліна по роботі в Закавказзі.

Протягом чотирьох років, значно довше, ніж будь-хто з його попередників, Чиплін очолював ЦК комсомолу. На цьому посту особливо яскраво виявились його видатні організаторські здібності, талант публіциста, маштабність мислення. Під його керівництвом комсомолу, всупереч всім складнощам, вдалося багато зробити дня захисту соціальних прав молоді, створенню широкої системи її професійної освіти, підвищенням культурного рівня.

Будучи дисциплінованим членом партії, який не вагався в вірності її генерального курсу, Чаплін між іншим нерідко проявляв непокірність, впертість та принципіальність, відстоюючи корінні інтереси молоді, що природно викликало роздратування Сталіна. Однак'серйозних підстав бути незадоволеним Чапліним у нього .здається,не було. Звільнення Чапліна в 1923 р. з поста Генерального секретаря Щ комсомолу, напевно було викли-

I. ДА&Ю. Ф.5. - Оп.І. - Сп.280. - А.4.

кано практичними міркуваннями Сталіна, “градаціями, що склалися в кадрових перестановках. .

В третій главі "Організаторська діяльність М.Чалліна в умовах адміністративно-командної системи 30-х років" розглядається завершальній і найбільш драматичний етап його життя. Після двохрічного навчання на курсах марксизму-ленінізму при Щ. ВКП(б), Чапліна в квітні 1930 р. обирають другим секретарем Закавказького крайкому партії. На цей пост його рекомендував Вісаріон Ломінадзе, який очолював крайову партійну організацію, в минулому, крупний комсомольський діяч, один з керівників Комуністичного Інтернаціоналу Молоді*.

Але сама по собі ця рекомендація мало чого була б варта і могла навіть зашкодити репутації Чапліна, якби не довірія, судячи по всім ознакам, Сталін продовжував писати бувшоцу Генеральному секретарю ЦК комсомолу. А, крім довіри і , може, в першу чергу, тут був холодний розрахунок і поряд з ненадійним, опозиційно настроєним Ломінадзе мати свою людину, хай і гарячого, непокірного, прямого, але перевіреного у відстоюванні генеральної лінії Щ, для якого партійна дисциплін,а і авторитет Політбюро вище над усе.

Сталін завжди майстерно використовував в тактичній грі достоїнство і особливо слабості людського матеріалу, але на цей раз помилився в своїх розрахунках. Чаплій не тільки не виправдав сподівань "великого воядя і вчителя", не проявив революційної пильності, але й став потенціально небезпечним, опинившись в одній упражці з Ломінадзе.

Опинившись в Закавказзі, вдалині від постійного

опікунства Щ ВКП(б) Чаплін, будучи по натурі скоріше практиком, ніж теоретиком став на багато явищ давитись очима Ломінадзе та інших більш досвідчених партійних керівників. Суть же цих явищ складалась в тому, що в кінці двадцятих років під тиском Сталіна намітився відхід від політики НЕЦу, поворот до надзвичайних методів господарювання. Невиправдано завищувались планові показники першої п’ятирічки, штучно форсувались темпи індустріалізацій, допускались небезпечні перегини в здійсненні колективізації сіль-

I. В своєму поясненні, направленому в грудні 1930 р. в Щ та ЩН ВКП(б), Чаплін писав: "Моя кандидатура на пост секретаря ЗКК ВКП(б) була запропоноваїа в Щ ЕКП(б) т.Ломінадзе". - Персональна справа Чапліна М.П. - С. 68.

ського господарства. Розростались бюрократизм, відомість, окозамилювання. Знижувався в результаті і без того невисокий життєвий рівень населення, загострювались соціальні проблеми. Наслідки такої політики особливо хворобливо давали знати себе в національних окраїнах, в тоцу числі і в республіках Закавказзя.

. В партапараті Закавказзя за словами Ломінадзе, процвітало феодально-панське відношення до трудящих. В катастрофічних умовах опинились селяни. В "Зверненні Закрайноцу ВКП(б)”, прийнятому влітку 1930 р. по наслідкам ХУІ партійного з'їзду, указувалось, що радянські установи перетворюються в механізм пограбування села. Районні та сільські ради викликали особливе занепокоєння, тах як знаходились в стані занедбаності, "цілком і всили поряд фахтично існують в вигляді міл іцєйско-покатковиг пунктів"*.

. Звернення Закавказького крайкому, яке очолював Ломінадзе і Чаплія було розцінено Сталіним як прояв "праволівацького" ухилу. ЦК ВКП(б) було доручено провести відповідає розслідування.

Внаслідок розслідування Президія ДОК ВШІ(б) вважала встановленим, що "Чаплій, як один з секретарів Закавказького крайового комітету ВКПСб) поділяв помилкові погляди т.Ломінадзе з ряду питань, ях-то про зарплату, радянський апарат та внутрішньопартійну демократів... в силу чого підтримувов т.Ломінадзе та проводив роз-тановху на керівні пости працівників, які поділяли ці погляди. Таку поведінху Чапліна Президія визнала "зовсім недопустимою та антипартийною", але беручи до уваги, що він покаявся у своїх помилках, вирішила обмежитися по відношенню до Чапліна винесенням Йому суворої догани та забороною займати керівні посада протягом двох років*\

Архівні документи, що збереглися свідчать про те, що Сталін уважно слідкував за справою Чапліна, знайомився з його показаннями Центральній контрольній комісії, письмовими поясненнями та виступами. Зокрема, в пошті, адресованій Сталіну, мається такий документ: "ЦК ВКП(б) т.Сталіну. Секретно. За дорученням т.Сольця направляється Вам стенограма опиту т.Чапліна в ЦКН 24.ХП.30 р.

1. Старков Б. Право - левад фракционеры ІІ Они не молчали. -С. 132.

2. РЦЗВДИ. Персональна справа Чапліна М.П. - А. Ібб.

3. Там ке. - А. 142.

19 .

З пих матеріалів він міг зробити висновок, що Чаплій остаточно зломлений, а отже небезпечний. Це, головним чином, визначило відаосно м’яку міру його партійного покарання. Незабаром після усунення Чапліна з посади другого секретаря Закавказького крайкому Політбюро ЦК ЕКП(б) затвердило його призначення членом Президії Центросоюзу - голово» Всесоюзної коопераціт громадського харчування.

Нове призначення Чапліна було достатньо .. високим

і відповідальним, хоча багатьма і не без підстав- , Центросоюз розглядався як місце заслання опальних політичних діячів. До Чая-ліна тут встигли побувати Каменев, Зінов’єв, Шацкін.

Все, що залежало від Чапліна, він робив з надежной йому енергівв та напористістю. За пропозицією Чапліна і ряду інших керівників Центросоюзу Політбюро ЦК ВКГК65 прийняло в 1931 р. декілька важливих постанов: в травні - "Про стан справ громадського харчування"; в серпні - "Про міри покращення громадського харчування"*. В листопаді цього ж року була затверджена програма побудови фабрик-кухонь та робочих їдалень Б промислових містах.

Хоча й з успіхом засвоювов ' Чаплій пре му дроці

подальшої концентрації партійної влади, зрощення тт з державними структурами відповідно постанови ЦК Ш3(б) від 10 липня 1933 р. на залізнщіх почали створюватися пояітвідділи^.

Головне завдання, яке покладалось на політвідділя, пслягало в зміцненні дисципліни на транспорті, в організації боротьби проти саботажу та "диверсій", повідомленнями якими буквально рябіли всі відомчі газети, починаючи з "Гудка" і закінчуючи багатотиражками доріжних відділів. Для такої роботи потрібні були люди тверді, рішучі, які володіли політичним досвідом. Всі ці якості належали Чапліну. З цієї причини, а не із-за бажання Сталіна передати Миколу "з рук до рук Лазарю Мойсейовичу Кагановичу"^, який став наркомом шляхів сполучення тільки в 1935 році.

Рішенням Політбюро ПК ВКП(б) від І серпня 1933 р. Чаплїн був призначений начальником лолітвідділу Мурманської (після вбивства

1. РЦЗВДНІ. Персональна справа Чапліна Ы.П. - Ф.І7. - Оп.З. -Сп.839. - А.7; Сп.895. - А.8.

2. Справочник партийного работника. Вып.УШ. - М. - 1934. -С. 531-533.

3. Полякова Д. Пока сердца для чести живы. - С. 357.

: 20 Кірова С.М. - Кіровської) залізниці*, а в 1936 році Чаплій

знову ж за рішенням Лолітбюро був введений в склад Ради при народному комісарі шляхів сполучення2.

В яютоцу. 1937 р. Пояітбюро ЦК ВИК б) призначило Чапліна начальником Південно-Східної залізниці3.

Із спогадів рідних, нове призначення не додало оптимізму Чап-ліну. Він духе добре знав характери Сталіна та Кагановича, тая що марними надіями себе ке тішив. Але й малодушності не виявив, намагався як міг виправити становище на дорозі.

Недовго довелось попрацювати Чапліну начальником залізниці, але деяких результатів вдалося домогтися. Якщо до момента призначення Чалліиа Південно-Східна дорога по результатах перевезення народногосподарських вантажів та руху поТздів займала 34-е місце (з 38), то вже в квітні - Іб-те4.

. Сьомого липня 1937 р. Кагановичеський райком ВКП(б) м.Воронежа виключив Миколу Павловича Чапліна з лав Коі*уністичної партії в зв'язку з арештом, а 22 вересня 1938 р. він був засуджений Військовою колегією Верховного СУДУ СРСР до вищої міри покарання®.

Тах обірвалось життя цієї незвичайної людини. .

В останнє вони зібрались разом на ХУП з'їзді партії - 110 працівників комсомолу першого п’ятнадцятиріччя. 100 з них були репресовані, тільки 9 з усіх реабілітованих повернулись живими... .

В закінченні підйиті підсумки дослідження, сформульовані основні висновки.

Узагальнені в дисертації матеріали і виявлені факти можно використовувати при читанні спецкурсів в вищих учбових закладах, в подальшій науковій розробці проблем молодіжного руху, історії політичних партій та суспільних рухів.

1. РЦЗВДНІ. в. Г7. - Оп.З. - Сп.927. - А.23.

2. Там же. Сп.974. - А.165.

3. Там же. Са.9вЗ. - А.ЗГ7.

4. РДАЕ. «.1884. - Оп.57. - Сп.5І9.

5. Персональна справа Чапліна М.П. - А.268. За рішенням Всесоюзної колегії в серпні 1955 р. справа була відмінена і припинена за відсутністю складу злочину. Тоді ж було відмінено і рішення Кага-новичеського райвому про виключення Микали Чапліна з партії.

6. Клюкнн В. Секретарь Щ II Комсомольская правда. - 1988. - 11 июня.

Результати дослідження викладені в слідуючих публікаціях:

1. Николай Чаплин в освещении мемуарной литературы І І Современная Публицистика и историко-партийная наука. - Днепропетровск: ЛГУ. -1991. - С. 168-173.

2. Из истории перестройки комсомола на Діепропетровщине // Актуальные вопросы политической истории России и СССР. - Днепропетровск: ЛГУ. - 1992.

3. Освещение деятельности политических партий Украины на этапе буржуазно-демократических революций // Актуальные проблемы история Украины и методика их изучения в вузе. - Запорожье. ЗГУ. - 1992. -С. 73-74.

4. Проблемы украинизации в комсомоле Украины в 20-е годи I/ Гуманитарный вестник. Вьш.УШ-ГХ. - Днепропетровск: ДГИ. - 1992.

Шл»тасшк> до дружу 20,11.1992.

Форкшт 60x34/13. Папір друк, 2* Друк офсетнай. Ф1з^рук,прк, 1,23, Обл1к.-оид.лрк. 1,17. Умов.яруг.арх. Ы6. Тердж 100 пр. Замовлення 687. Безкоштовно.

Дніпропетровськая мчтялуїтіАянЯ Інститут,

320035, Дніпропетровськ, пр. Гагеріна, 4

ДЗ ДМетІ, 320005, Лоцманське шосе* З-б.