автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.10
диссертация на тему: Н.В. Шарлемань и его вклад в развитие биологии на Украине

Полный текст автореферата диссертации по теме "Н.В. Шарлемань и его вклад в развитие биологии на Украине"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ІСТОРІЇ НАУКИ імені Г.М.ДОБРОВА

УДК 930: 57 (091)

ХОХЛОВА Олена Миколаївна

М.В.ШАРЛЕМАНЬ ТА ЙОГО ВНЕСОК У РОЗВИТОК БІОЛОГІЇ В УКРАЇНІ

07.00.(3^- Історія науки

АВТОРЕФЕРАТ , \

дисертації на здобуття наукового ступеня І

кандидата історичних наук ^ ~ V

£

У'а

Київ-1998

Роботу виконано у відділі історії науки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки НАН України.

Науковий керівник: кандидат біологічних наук, провідний

науковий співробітник відділу історії науки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки НАН України РУДА Світлана Петрівна

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор, завідувач

від ділу методології і соціології науки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки НАН України ОНОПРІЄНКО Валентин Іванович

доктор історичних наук, завідувач відділу історії культури Інституту історії України НАН України

ДАНИЛЕНКО Віктор Михайлович

Провідна організація: Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України

Захист відбудеться 29 грудня 1998 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.18.901 в Центрі науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М.Доброва НАН України за адресою: 252032 Київ, бульвар Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ЦДПІН НАН України.

Автореферат розісланий 27 листопада 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається із вступу, чотирьох розділів і висновків, списку використаних джерел та літератури (150 назв), викладених на 175 сторінках машинописного тексту.

Актуальність теми дослідження. В цей скрутний час становлення молодої української держави, в період занепаду економіки та зниження рівня культури значної актуальності набувають проблеми розвитку її науки. В цьому аспекті неможливо залишити поза увагою історію вітчизняної наукової думки. Протягом довгих десятиріч останнього століття питанням історії науки, тим більше історії української науки, які мають і суто науковий, і глибоко соціальний характер, не надавалося належної уваги. А поміж цим, сучасна українська наука, освіта, культура потребують таких відомостей. До того ж, дослідження історії вітчизняної науки - питання національної гідності, самоусвідомлення свого місця в світовій культурі та науці.

Відтворення об’єктивної історії будь-якої науки без аналізу наукової спадщини видатних вчених - справа нездійсненна. Слід належним чином показувати їхній науковий доробок, внесок до духовної скарбниці та культури народу. Наукові пошуки в даній галузі повертають вітчизняній науці імена вчених, невтомна, дослідницька праця яких, прагнення до пізнання навколишнього світу спричинили її власний повноправний розвиток. Разом із цим поверненням відроджується історична правда про витоки української науки. Доцільність подібних досліджень виправдовується і тим, що вони сприяють підняттю на належний рівень статусу української наукової думки.

Становлення та розвиток біології в Україні - одна з найцікавіших та маловідомих сторінок української історіографії. Чимало нових відкриттів приготувала вона своїм прихильникам. Таким знову відкритим іменем з’явилась постать вітчизняного науковця Миколи Васильовича ДІарлеманя (1887 - 1970). Його ім’я в історії української біології тривалий час залишалось замовчуваним, забутим і, на превеликий жаль, невідомим для багатьох сучасних поколінь. Доктор біологічних наук, професор прикладної зоології, він так багато зробив для розвитку вітчизняної біологічної науки, що забуття це не може бути виправданим.

Складна політична історія України знайшла відображення в долі цієї людини. Довгий час в нашій країні наука зазнавала значного тиску з боку держави, в певній мірі була політизованою.

Політизована наука забагато втрачає, примусово відходячи від природнього розвитку процесів пізнання. Особливо прикрим € той факт, що від зазначених процесів відлучаються при цьому головні дійові особи - учені.

Багато з того, що має сучасна наука, будувалося на підвалинах кропітких, сумлінних досліджень вчених минулого. Наукові досягнення М.В.Шарлеманя давно стали надбанням науки, однак до цього часу ми ще не мали фундаментального узагальнення серйозного та достатньо повного аналізу його науково-дослідницької діяльності. Життєвий шлях М.В.Шарлеманя, його творчість - яскравий приклад повної самовідданості науці. Які напрямки роботи не обиралися б ученим - дослідження фауни, краєзнавчі, історичні, навіть літературні пошуки - вони завжди стосувалися України. Серед українських науковців мало можна знайти таких, хто присвятив би усе своє життя вивченню природи та історії нашої Вітчизни, таких закоханих в Україну вчених.

Ця постать в історії української біології містить в собі величезний духовний потенціал. Його досвід, саме ставлення до науково-дослідної праці стане у пригоді при підготовці та вихованні молодих науковців.

Дослідження з даної теми привнесли чимало нових відомостей до сторінок української біології; ці відомості, безумовно, будуть цінним доповненням до цілісної картини шляхів становлення природопізнання в українській землі, що їх із такою наполегливістю намагаються встановити учені-наукознавці.

Дана робота - це один яскравий доказ непорушної істини: українська наука має ким пишатися.

Предметом дисертаційного дослідження є історія становлення вітчизняних фауністики, систематики, зоогеографії, розвиток природоохоронних ідей, формування краєзнавчої думки в нашій країні, накопичення знань про природу Київської Русі. Об’єкт дослідження - постать українського біолога М.В.Шарлеманя, наукова спадщина вченого та її значення для розвику вітчизняної біологічної науки.

Хронологічні рамки дослідження. Вони визначаються роками життя вченого, тобто охоплюють період з 1887 по 1970 роки. Разом із цим, деякі розділи дисертації містять інформацію про події, що мали місце дещо раніше або пізніше зазначеного періоду. Такі дані подаються, наприклад, в історичному нарисі розвитку фауністичних досліджень в Україні, коли необхідно було співставити результати досліджень М.В.Шарлеманя та вчених минулого.

з

Стан наукової розробки проблеми. Той факт, що у повоєнні роки ім’я М.В.Шарлеманя було певний час забороненим і на нього не дозволялося навіть посилатися у науковій літературі, зумовив, напевне, відсутність спроб зробити фундаментальне узагальнення щодо творчості вченого. І хоча окремі статті, написані переважно після смерті вченого та присвячені його пам’яті, з’являлися у пресі та деяких наукових виданнях, вони не відповідали вимогам глибокого монографічного дослідження а ні за обсягом, а ні за змістом. Ці роботи датуються 1970-72 рр.1 Майже усі вони були написані переважно тими людьми, хто особисто був знайомий із Шарлеманем.

В середині 80-х років видання “Развитие биологии на Украине” вперше після великої перерви подає деякі відомості про внесок робіт М.В.Шарлеманя до вивчення тваринного світу українських земель, особлива увага надається роботам вченого зоогеографічної спрямованості2.

У 1991 році у збірнику наукових статей “Репресоване краєзнавство” друкується робота Л.В.Шевченко “Шарлемань Микола Васильович”. Вона містила цінні, але, безумовно, не повні відомості про життєвий та творчий шлях вченого. Однак заради справедливості зазначимо, що ця невелика, на дві сторінки, стаття стала першою спробою виділити з великої когорти вчених -дослідників природи нашої батьківщини XX ст. ім’я цього вченого, цю багатогранну творчу особистість, яка довгий час залишалася забутою3.

1993 року І.Д.Лисоченко публікує невелику статтю у збірці “Рукописна та книжкова спадщина України” - “Матеріали архіву М.В.Шарлеманя”. Спираючись на архівні документи, автор статті намагається відтворити основні віхи життя та творчості

1 Дмитриев Л. Н.В.Шарлемань (некролог) // Труды Отдела Древнерусской литературы. - Ленинград, 1971. —XXVI - С. 374-378.; Махновец Л. Памяти ученого // Литературная Украина. - 1970. -№ 41.; Решетник Е. Памяти Н.В.Шарлеманя // Вестник зоологии. -1970. - № б. - С.87-89.; Ющенко О. Мудре царство Шарлеманя // Літературна Україна. - 1971. -№57.; Мазурович Б. Розвиток зоології на Україні. - Київ, 1972. - 230 с.

2 Развитие биологии на Украине: В 3 т. /К: Наукова думка, 1985. -Т. 3. - 446 с.

3 Шевченко Л. Шарлемань Микола Васильович // Репресоване краєзнавство. - Київ, 1991. - С. 350-351.

М.В.Шарлеманя, маючи на меті привернути увагу дослідників до скарбів фонду і, безумовно, до самої постаті вченого4.

Відомий та авторитетний дослідник природоохоронної справи на Україні В.Е.Борейко неодноразово згадував у своїх роботах ім’я М.В.Шарлеманя у контексті розвитку ідей охорони природи в нашій країні5. А у 1997 р. В.Е.Борейко видав неопублікований твір-рукопис вченого “Природа и люди Киевской Руси”. Цей твір зоолога-фахівця, що з суто біологічних позицій розглядає всесвітньо відомі пам’ятки культури слов’янських народів “Слово про Ігорів похід” та фрески Київської Софії, розкриває їх значення як цінних джерел відомостей про людей та природу нашої держави періоду ХІ-ХІІ століть.

Джерельна база дисертації. Переважна частина джерел, що їх було використано під час дисертаційного дослідження - це величезний пласт архівних матеріалів. В Інституті рукописів Національної бібліотеки України зберігається особистий фонд М.В.Шарлеманя, який нараховує 1231 одиницю і має номер 49. Також у роботі були використані архівні матеріали фонду Української Академії Наук (Фонд X). Цінні дані були отримані внаслідок досліджень фондів ЦДАВО України, ЦДАГО України, архіву Інституту зоології імені І.І.Шмальгаузена НАН України.

Окрім вищезазначених, у дисертації було вжито деякі матеріали друкованої наукової, науково-популярної та публіцистичної літератури. Чимало цікавих для дисертації даних зберігалось у роботах самого М.В.Шарлеманя, оригінали та відбитки яких знаходяться у НБ України, бібліотеці Інституту зоології. До того ж, дисертанту вдалось розшукати близьких друзів ученого, які поділилися своїми спогадами, що стали цінними доповненнями до суцільного портрету особистості М.В.Шарлеманя. Серед них донька спадкоємця Шарлеманя, Бевзо Олександра Ареф’євича, Олена Олександрівна, заслужений художник Української PCP Микола Олексійович Родін, заступник директора з наукової роботи Державного історико-культурного заповідника Софії Київської Тоцька Ірма Фантинівна.

4 Лисоченко І. Матеріали архіву М.В.Шарлеманя // Рукописна та книжкова спадщина України. - Київ, 1993. — Bun. 1. -С. 165-171.

5 Борейко В. Популярный биографо-библиографический словарь-справочник деятелей заповедного дела и охраны природы Украины, Царской России и СССР (1860-1960). // Серия: история охраны природы-Киев, 1996. -Вып. 5. -Т. 2. - С. 194-200.

Мета дослідження. Головна мета дисертаційної роботи -провести історико-науковий аналіз творчості українського вченого біолога М.В.Шарлеманя (1887-1970), довести значимість його наукового доробку для розвитку української біологічної науки.

Встановлена мета визначає необхідність вирішення наступних завдань:

• спираючись на архівні та літературні першоджерела, відтворити життєвий шлях вченого, скласти наукову біографію, що відображала б основні етапи його науково-дослідної, науково-організаційної, педагогічної та громадської діяльності на фоні загально-історичних процесів, які мали місце в Україні XX століття;

• з’ясувати участь вченого у процесі пізнання та вивчення тваринного світу України, а саме розвитку таких галузей зоології як фауністика, систематика та зоогеографія;

• визначити роль вченого у становленні та розвитку природоохоронної справи в Україні;

• дослідити історико-краєзнавчий напрямок наукової діяльності вченого, показати наукове та педагогічне значення його робіт;

• показати значення наукових досліджень вченого, що стосувалися пам’ятки культури слов’янських народів “Слова про Ігорів похід” для справи відтворення особливостей тваринного та рослинного світу нашої території часів Київської Русі.

Методи дисертаційного дослідження. Під час дослідницької роботи застосовано метод об’єктивації історії науки через постаті окремих видатних вчених, історичний та логічний аналіз змісту оригінальних монографій і статей у зв’язку із загальною ситуацією в науці у певні хронологічні періоди, а також із положенням сучасної науки; наукознавча методика інтерв’ювання фахівців. Ці методи надали змогу одержати досить повну та об’єктивну інформацію з досліджуваної проблеми.

Наукова новизна полягає у тому, що:

• в дисертаії вперше проведений цілісний аналіз науково-дослідницької та науково-організаційної діяльності М.В.Шарлеманя за основними, визначеними дисертантом напрямами; дана комплексна оцінка науковому доробку вченого, його внеску у розвиток біології в Україні;

• вперше повністю відтворено життєвий та творчий шлях М.В.Шарлеманя, встановлені невідомі досі факти його біографії;

• доведено, що наукові дослідження М.В.Шарлеманя у галузі фауністики, систематики, зоогеографії являють собою

б

невід’ємну складову загального процесу розвитку знань про тваринний світ України початку XX століття;

• виявлено новий аспект наукової діяльності М.В.Шарлеманя -історіографічний напрямок його досліджень, вперше підкреслюється значення цих досліджень для реконструювання цілісної картини розвитку зоогеографічної науки в Україні;

• встановлено активну участь ученого в процесі становлення природоохоронної справи в Україні;

• вперше показано значення робіт вченого присвячених “Слову про Ігорів похід” для поповнення наших знань про природу давньої України-Русі;

• в науковий обіг введено невідомі раніше факти з історії розвитку вітчизняної біологічної науки.

Практична цінність дослідження. Представлене у дисертації дослідження виконується у руслі планової теми відділу історії науки Центра досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України “Становлення національної науки на Україні: історія, соціокультурний і

методологічний аналіз”. Отримані результати виявляються корисними при розробці загальних проблем історії наук природничого циклу в Україні; матеріали дослідження можуть бути використані в курсах лекцій із зоології, екології, зоогеографії, інших дисциплін вищих навчальних закладів.

Апробація роботи. Матеріали дослідження були апробовані на міжнародній науково-практичній конференції “Українознавство в системі освіти” (Київ, 1996), П’ятій міжнародній науковій конференції “Язнк и культура” (Київ, 1996), Українсько-американському семінарі з історії науки (Київ, 1998), Міжнародній конференції “Трансформація наукових систем в державах з перехідною економікою та роль науки в суспільстві, що змінюється” (Київ, 1998), конференціях молодих вчених наукознавців та істориків науки (Київ, 1995, 1996), на наукових семінарах Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обгрунтовується вибір теми, розкривається її актуальність та ступінь дослідженості, сформульовано мету і основні завдання дослідження, визначені його хронологічні рамки,

розкривається новизна і практичне значення, даються відомості про апробацію дисертаційної роботи.

У першому розділі “Микола Васильович Шарлемань як вчений і людина” вперше повністю відтворено основні етапи життєвого та творчого шляху М.В.Шарлеманя, доктора біологічних наук, професора прикладної зоології, чиє ім’я в історії української біологічної науки довгий час було забутим, а вірніше попросту замовчуваним.

У дисертації у зв’язку з діяльністю М.В.Шарлеманя розглянуто історію багатьох наукових осередків: Київського товариства аматорів природи, Київського зоологічного саду, Дніпровської біологічної станції, Київського орнітологічного товариства ім. К.Ф.Кесслера, Київської крайової сільськогосподарської станції, Зоологічного музею ВУАН, Зоологічної секції Українського наукового товариства, Секції охорони природи Сільськогосподарського вченого комітета України, Комісії краєзнавства ВУАН.

Значну увагу приділено плідній діяльності М.В.Шарлеманя в Інституті зоології Академії наук України, а також драматичній його долі в роки війни і у післявоєнний період.

У другому розділі “Аналіз науково-дослідницької та науково-організаційної діяльності М.В.Шарлеманя в контексті становлення та розвитку в Україні фауністики, систематики і зоогеографії” подається короткий огляд досліджень тваринного світу України в другій половині XIX - першій половині XX століть і розкривається значення наукової діяльності М.В.Шарлеманя для вивчення складу, географічного поширення та інших особливостей тваринного світу України; розглядаються основні результати наукової діяльності вченого у галузі зоогеографії.

Досліджувати фауну України досить енергійно почали у 40 -50-х роках минулого століття. Професор К.Кесслер у Києві,

О.Нордман в Одесі, О.Чернай у Харкові заклали основи дослідження фауни на широких просторах України. Так, зокрема, праці професора К.Кесслера вважались на той час класичними. Особливий науковий інтерес представляла робота “Естественная история губерний Киевского учебного округа”. У ній професор Кесслер подав перші цілком наукові відомості про фауну хребетних Київської учбової округи, до якої належали Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина і Полтавщина. У другій половині XIX ст. в розвитку цієї ділянки дослідницької роботи спостерігається велика перерва. Вона тривала аж до початку теперішнього століття, коли знову піднісся інтерес до вивчення фауни країни. У той час почало

працювати Київське орнітологічне товариство, організовано ряд товариств аматорів природи, засновано деякі біологічні станції. М.В.НІарлемань брав активну участь у діяльності перерахованих закладів, що розташовувалися у Києві: секретарював в

Орнітологічному товаристві, був жвавим учасником заходів Київського товариства аматорів природи, одним з небагатьох наукових працівників Дніпровської біологічної станції. Одним з головних аспектів його діяльності були наукові праці, що відображали постійні ретельні дослідження вченого по вивченню складу тваринного світу різних місцевостей України, який був ще так мало вивчений на той час; усього в період з 1909 по 1917 вченим було написано більше семидесяти робіт. Уже в першій своїй науковій роботі “Список птиц окрестностей Києва” (1909) та декількох доповненнях до нього М.В.Шарлемань подав до орнітофауни даної місцевості 308 видів замість 120, що їх було вказано професором К.Кесслером для Київської округи. Майже кожна з наступних робіт вченого містила нові дані про фауну України. Біля двох третин загальної кількості праць ученого, а їх більше 300, присвячені дослідженню особливостей тваринного світу України. Переважна більшість робіт Шарлеманя має орнітологічну спрямованість. Однак у творчому доробку вченого існує чимало досліджень по класах ссавців, плазунів, земноводних, риб, комах.

В 1917 р. поновило свою діяльність Українське наукове товариство. Це відродження Товариства дало певний стимул для праці в різних галузях знання, зокрема і в галузі фауністики. М.В.Шарлеманя було обрано членом УНТ у 1918 р. По весні 1918 р. була заснована Природнича секція УНТ. Вчений брав активну участь в її роботі. Але найголовнішим результатом його діяльності в УНТ стала організована ним у 1920 р. Зоологічна секція, котра провадила широку науково-дослідницьку та науково-організаційну роботу. У 1921 р. Зоологічна секція УНТ разом із іншими установами Товариства ввійшла до складу ВУАН, де і продовжувала свою роботу, об’єднуючи академічних зоологів та багато зоологів поза Академією, спеціалістів та аматорів. Весь час головою Секції був М.В.Шарлемань.

1 травня 1919 р. при Академії наук був утворений зоологічний музей. Від початку його утворення Шарлемань працював на посаді зоолога і вченого консультанта музею, вагома частина композиції музею припадала на власні колекції вченого.

На початку 20-х років у Києві було утворено Науково-дослідну кафедру зоології, яку пізніше було перетворено на

великий Всеукраїнський науково-дослідний інститут ВУАН із Всеукраїнським зоологічним музеєм. Рекомендував М.В.Шарлеманя, як кандидата до членів кафедри, її голова -академік І.І.Шмальгаузен, давши надзвичайно схвальні відгуки науковій діяльності вченого. М.В.Шарлемань брав активну участь в організації в Україні справи вивчення перельоту птахів за допомогою кільцювання, довгий час керував усією роботою по кільцюванню, яка провадилася Зоологічним музеєм ВУАН у найрізноманітніших місцях України.

Окрім активної науково-організаційної діяльності М.В.Шарлемань продовжує друкувати численні наукові праці, чимало з яких були піонерськими і заклали міцний фундамент для подальших наукових досліджень вітчизняних вчених. Так, М.В.ІПарлемань був автором першого в Україні визначника звірів, організатором видання та головним редактором першого в Україні зоологічного журналу. Вчений став автором капітальної праці -першого визначника птахів України; склад орнітофауни У PCP в роботі було подано вченим у розмірі 349 видів, 416 підвидів.

М.В.Шарлемань - вчений, з іменем якого пов’язують дослідження із зоогеографії у передвоєнний період. Його “Зоогеографія УРСР” (1936) через 60 років після її видання являє собою велику наукову цінність. Представлений Шарлеманем зоогеографічний поділ території України передвоєнних кордонів майже не змінився. Змінилися кордони держави - відповідно з’явились нові зоогеографічні одиниці в районуванні території України, невпинно змінюється склад тваринного сввіту, характер його розміщення. Але такого ж, як у М.В.Шарлеманя, грунтовного дослідження географії тваринного світу наших земель, на жаль, і досі не існує. “Зоогеографія УРСР” М.В.Шарлеманя повинна розцінюватися як приклад для подальших досліджень у даній галузі біологічних знань, а також як найдетальніший нарис історії вивчення тваринного світу України, особливо історії її зоогеографічного поділу, що досліджена ще дуже мало.

У третьому розділі “Внесок М.В.Шарлеманя у розвиток природоохоронної справи в Україні” йдеться про діяльність М.В.Шарлеманя у напрямку популяризації ідей охорони природи, про боротьбу вченого за збереження окремих об’єктів живої природи, розкривається роль вченого у розвитку вітчизняної заповідної справи в контексті розвитку охорони природи в Україні першої половини XX століття.

М.В.Шарлемань зробив вагомий внесок до організації справи охорони природи в Україні. Брав активну участь у

організації та проведенні природоохоронних виставок, що були на початку XX ст. найпопулярнішою формою пропагування ідей охорони звірів та птахів; активно працював в громадській комісії з охорони природи, що була організована у січні 1918 р. при Відділі охорони пам’яток природи Міністерства земельних справ; завідував Секцією охорони природи Сільськогосподарського вченого комітету України, куди його було обрано в січні 1919 р. У 1926 р. при Наркомпросі УРСР була створена природоохоронна інспектура, до складу якої входили головний інспектор і чотири крайових - у Харкові, Одесі, Дніпропетровську та Києві. М.В.Шарлемань займав посаду київського інспектора. Чимало зусиль доклав учений до пропагування ідей охорони природи серед широких кіл громадськості. Більше 20 робіт вченого присвячені природоохоронній тематиці. Він зауважував, що інтенсивний ріст рільницької культури та промисловості, при недостатньому серед народних мас усвідомленні необхідності бережливого відношення до дарів природи, призвели до того, що чимало природних багатств були назавжди втрачені. А у 1919 р. вчений писав, що “бережливое отношение к дарам природы и революция, к сожалению, никогда не сочетаются”.

Вченого постійно турбували питання необхідності створення в Україні заповідників, а також налагодження роботи вже існуючих. Історичні дані свідчать про те, що М.В.Шарлемань брав участь в роботі першого державного заповідника в Україні -Асканія Нова - розробляв офіційні державні документи стосовно Асканії, активно працював у Асканійському комітеті. Доля другого державного заповідника - Кончі-Заспи, - ще в більшій мірі пов’язана з іменем М.В.Шарлеманя, якого було обрано на посаду директора Радою заповідника та затверджено НКЗС у 1924 р. Вчений очолював наукову роботу заповідника до останніх днів його існування (1934 р.), коли у Кончі-Заспі розмістилися урядові дачі і, як заповідник, вона перестала існувати.

Наприкінці 20-х - початку 30-х років на Україні приймаються постанови, які підсилюють партійний контроль над друкарською продукцією. Більше 50% сільскогосподарської, у тому числі і природоохоронної літератури підлягало “безоговорочному изъятию”. Матеріали, які критикували нещадну експлуатацію природних ресурсів, було неможливо публікувати навіть в закритих наукових збірниках. Почалося цькування вчених, котрі писали про охорону природи в нашій країні чесно. Дісталося тоді і Шарлеманю - його, разом із такими вченими як М.Ф.Кащенко, Д.Є.Белінг,

І.І.Шмальгаузен та інші було названо українським націонал-фашистом, навіть класовим ворогом.

Характерною особливістю творчості вченого була непідробна, справжня занепокоєність долею кожної живої істоти. Шарлемань боровся за охорону лебедя-шовкуна, вимагаючи оголосити місця його гніздувань заповідниками місцевого значення; намагався привернути увагу відповідних установ до питання охорони дрохв на Україні; брав участь у протесті групи вчених, спрямованому проти знищення лисиць; велику увагу приділяв збіднінню рибних багацтв України, питанням охорони зелених насаджень, старих дерев. Наприкінці 50-х знову піднімав питання про повернення Кончі-Заспі статусу заповідної зони. В середині 60-х в результаті тривалих досліджень орнітофауни околиць Києва М.В.Шарлемань робить висновок, що багато з птахів Київщини з категорії видів, що гніздяться, “перейшли” до категорії пролітних і навіть залітних видів.

М.В.Шарлемань вважав, що саме вагомий голос науковців допоміг би зайняти проблемам охорони природи гідне місце в громадській свідомості і його діяльність - яскравий цьому приклад.

У четвертому розділі “Аналіз природничо-краєзнавчих досліджень М.В.Шарлеманя” основна увага акцентується на науково-педагогічному значенні праць М.В.Шарлеманя історико-краєзнавчої спрямованості і внеску наукового доробку вченого по вивченню “Слова про Ігорів похід” у розвиток знань про природу України ХІ-ХП ст. та у загальну картину пізнання пам’ятки. В творчому доробку вченого зустрічається біля тридцяти наукових робіт, присвячених висвітленню найрізноманітніших питань теми історії та краєзнавства рідної землі: вчений розкриває значення незрозумілих історичних назв Долобськ і Золоча, знаходить на карті міста їх сучасні аналоги, звертає увагу на незадовільний стан природи цих місцевостей; досить цікаво досліджує питання про топоніміку р.Почайни, спираючись у своїх пошуках на давню руську билину. М.В.Шарлемань досі залишається автором найповнішої історії заснування Київського зоологічного саду. До історико-краєзнавчої тематики слід віднести також цілу низку робіт М.В.Шарлеманя, присвячених розшифровці нерелігійних фресок Софії Київської, а також ряд робіт, що містили нариси природи різних земель. На науково-педагогічне значення цих та багатьох інших робіт вказували ще науковці-сучасники вченого. Не втратили ці роботи своєї актуальності і в наш час.

Найоригінальнішими в науковій діяльності вченого були його дослідження по “Слову про Ігорів похід”. Окрім блискучих

результатів, отриманих вченим-біологом, що виявилися корисними для літераторів-словознавців, ПІарлеманем був вперше зроблений висновок про те, що жодне з давніх історичних джерел не містить такої кількості видів тварин наших земель, і через те твір цей може використатися як своєрідний посібник по краєзнавству, довідник про склад тваринного світу України-Русі ХІ-ХІІ ст.

В результаті проведеного дослідження автор прийшов до ряду висновків, основні з яких виносяться на захист:

• Ім’я українського вченого, доктора біологічних наук, професора М.В.Шарлеманя (1887-1970) довгий час було замовчуваним. Проведене у роботі комплексне дослідження наукового доробку вченого повністю виправдовує доцільність його повернення до сторінок історії вітчизняної біологічної науки.

• Наукові дослідження М.В.Шарлеманя у галузі фауністики, систематики, зоогеографії хребетних відображені у більш ніж двохстах друкованих роботах вченого, чимало з яких були піонерськими і заклали міцний фундамент для подальшого кола наукових розробок, стали невід’ємною часткою загального процесу дослідження тваринного світу України першої половини XX століття.

• Заснування М.В .ПІарлеманем на початку 20-х років XX століття Зоологічної секції УНТ, що потім продовжувала активну роботу під його головуванням у складі ВУАН, видання ним першого в Україні зоологічного журналу, організація всеукраїнських зоологічних конференцій, керування протягом довгого часу Відділом фауністики та систематики Інституту зоології АН УРСР, зоологічним музеєм - ці та ряд інших прикладів активної науково-організаційної діяльності М.В.Шарлеманя свідчать про вражаючий організаторський талант і доповнюють портрет вченого, як творчої наукової особистості.

• Діяльність М.В.Шарлеманя у справі популяризації ідей охорони природи, розвитку заповідної справи, боротьба вченого за збереження окремих об’єктів живої природи зробили вагомий внесок у розвиток охорони природи в Україні першої половини XX століття. Досліджений широкий спектр природоохоронної діяльності вченого дозволяє зарахувати його до когорти видатних вітчизняних діячів охорони природи.

• Роботи М.В.Шарлеманя на стику мистецтвознавства та природознавства є прикладом одержання конкретних наукових результатів шляхом розвитку междисциплінарних досліджень.

Так, роботи вченого-біолога, присвячені “Слову про Ігорів похід” є корисними не тільки для літературо- та мовознавців, але й надзвичайно цінними для поповнення знань про природу давньої України-Русі.

• Численні опубликовані та рукописні роботи вченого історико-краєзнавчої спрямованості мають не тільки наукове, але й педагогічне значення, бо сприяють поглибленню процесів самоусвідомлення української нації, здатні виховувати і почуття шани до своєї історії, і любов до рідної землі, і глибоку відповідальність за життя кожної живої істоти.

Зміст дисертації викладений в наступних працях:

1. М.В.Шарлемань. Життєвий шлях. Наукова спадщина. -Полтава, 1998. - 160 с.

2. Зоогеографія в Україні: витоки і розвиток // Наука та наукознавство. - Київ, 1997. - № 3-4. -С. 172-177.

3. Розвиток ідей охорони природи в Україні (1910-1951 рр.) // Розвиток науки та науково-технічного потенціалу в Україні та за кордоном. Додаток до журналу “Наука та наукознавство”. -Київ, 1997. - С.57-58.

4. Видатний український зоолог М.В.Шарлемань про Долобськ і Золочу - забуті історичні пам’ятки околиць Києва // Культура на зламі тисячоліть. - Київ, 1996. - Ч. 2. - С.92-101.

5. Внесок Миколи Васильовича Шарлеманя у розвиток природничих дисциплін: українознавчий аспект // Матеріали Міжнар. конф. “Українознавство в системі освіти”,- К.: Освіта, 1996. - С.283-287.

6. Розвиток зоогеографічних досліджень в Україні від найдавніших часів до початку XIX століття // Матеріали VI наукової конференції молодих вчених. - Миколаїв, 1996. - С. 92.

7. Микола Шарлемань - дослідник і співець рідної природи // Матеріали VII наук. конф. молодих вчених. - Київ, 1997. -С.105-106.

8. Реальні коментарі природознавця Миколи Васильовича Шарлеманя до “Слова про Ігорів похід” // Матеріали П’ятої Міжнар. конф. “Мова і культура”. - Київ, 1997. - Т. IV. -С.194-199.

9. До розвитку зоогеографії в Україні И Наука та наукознавство. -1998. -№ 2,-С. 109.

Хохлова О.М. М.В.Шарлемань та його внесок у розвиток біології в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - Історія науки. - Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М.Доброва НАН України. - Київ, 1998.

У дисертації відображені основні етапи життя, науково-дослідницька та науково-організаційна діяльність українського вченого-зоолога, спеціаліста в галузі фауністики, систематики та зоогеографії, доктора біологічних наук, професора прикладної зоології М.В.Шарлеманя (1887-1970). Проведений історико-науковий аналіз наукового доробку вченого та його внеску у розвиток біології в Україні.

Ключові слова: вчений, розвиток біології, Україна, фауна, зоогеографія, охорона природи, історико-краєзнавчі дослідження.

Хохлова E.H. Н.В.Шарлемань и его вклад в развитие биологии на Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07 - История науки. -Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки имени Г.М.Доброва НАН Украины. - Киев, 1998.

В диссертации отображены основные этапы жизни, научноисследовательская и научно-организационная деятельность украинского ученого-зоолога, специалиста в области фаунистики, систематики и зоогеографии, доктора биологических наук, профессора прикладной зоологии Н.В.Шарлеманя (1887-1970). Проведен историко-научный анализ научного наследия ученого и его вклада в развитие биологии на Украине.

Ключевые слова: ученый, развитие биологии, Украина, фауна, зоогеография, охрана природы, историко-краеведческие исследования.

Khohlova E.N. N.V.Sharleman and his contribution to the development of biology in Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for Historical Science Candidate degree on specialty of the 07.00.07 - History of Science. - G.M.Dobrov Centre of Research on Scientific-technical Potential and History of Science, National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 1998.

The author shows the main life’s phases, scientific-researching and scientific-organizing activity of Ukrainian scientist-zoologist, specialist in the field of faunistics, sistematics and zoogeography, Biological Science Doctor, professor of applied zoology N.V.Sharleman. There were held historico-scientifical analysis of scientific legacy of the scientist and his contribution to the development of biology in Ukraine.

Key words: scientist, development of biology, Ukraine, fauna, zoogeography, nature protection, historical researches.