автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Национальная политика в Украине (1921-1925 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Национальная политика в Украине (1921-1925 гг.)"

са>

011

ОЛЕСЬКИЛ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ їм. І.І.МЕЧНІКОВА

На правах рукопису 5УКАЧ Валерій Михайлович

НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІГИКА В УКРАЇНІ (І92І-І925 рр.)

Спеціальність 07.00.01 - Історія суспільних рухів і полі. тичних партій •

. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Одеса - 1994

Дисертацій е рукопис

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Одеського державного педагогічного інституту їм. К.Д.Ушинського.

НАУКОВІ КЕРІВНИКИ; кандидат історичних наук, доцент ПІАЖО Вячеслав Іванович; кандидат педагогічних наук, доцент . КАЗАНКІ Федір Іванович

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор історичних наук, професор СТЬОПІН Анатолій Афанасійович; кандидат історичних наук, доцент

■ ГУЛЯК Анатолій Ілліч ПРОВІДНА ОРГАНІЗАЦІЯ - Одеський державний економічний універси-

Захист відбудеться ’ЕяУ" - -' _ 1994 р. о ■ Ш-;.:

дині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 068.24.01 з.історичних наук /Історія України та Історія суспільних рухів і політичних партій/ в Одеському державному університеті/ 270009» ід.Оде-т са, вуя. Генуезька, 22, ауд. 212/.

З дисертацією кожна ознайомитися у науковій бібліотеці Одеського державного університету/ м<, Одеса, вул. Радянської Армії, 24/.

' Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

1 доцент

- І - ’

'; ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми дослідження. В умовах розбудови українсько! держави значну роль має формування нової громадської свідомості та історичного мислення. Тому може сприяти дослідження найважливіших, переломних моментів з історії українського народу, один із яких

- перша половина 20-х років, коли після закінчення громадської війни, голозноп мето» став вихід з глибокої кризи. Народ України опинився перед історичним вибором. '

Серед'центральних питань, дозвільних зрозуміти і осмислити, ще в ті роки відбувалося, стадо національне питання.

Аналіз процесів тодішнього періоду дав змогу виявити альтернативність способу його вирішення: тоталітарно-адміністративний і послідовно-демократичний. Всебічний розгляд історичного досвіду в цьому питанні, як позитивного, так і негативного, дозволяє об"єктивно оцінити деформації, помилкові погляди, замовчування, односторонності ■у здійснені національної політики. .

Становлення України як незалежної, сувереної держави, визначає важливість звернення до таких проблем: концепції міжнаціональної політики, діалектика національного та інтернаціонального, переборення націоналізму деркавної форми, виховання національної самос- ' Відомості, осмислення закономірностей і альтернативносте!* в історії-розвитку і сучасної практики національних відносин. Розробка цих та ряду інших проблем, висвітлення численних "білих плям" в історії України безперечно збагатять теоретичні і методологічні арсенали істориків-дослідників, допоможуть визначити основні орієнтири національної політики Української держави з теоретичної, політичної, державно-правової та-інших сторін. .

Проблеми подальшого виховання самосвідомості українського народу потребують уважного дослідження національної політики в

- 2 - ... _

Україні означеного періоду. Допареними можливостями у науковому аналізі і використуванні історичного досвіду в кардинальній перебудові українського суспільства на сучасному етапі і визначається актуальність теми дисертаційного досліджеьия. '

• 'JsШJШШSlJmS8йЖJЮ8йШ!^ .

Розглядуваний період в історії більшовизму і держави здобув назву непу, мсий вкланае в себе групу різнорідних означень історичної дійсності а політичної, економічної, ідеологічної, тоталітарно-державної й інших точок зору і козна з них, зокрема, мав.свій історіографічний секс, але безперечно повинна аналізуватися тільки в системаіР єдності аіншаш.

Національна політика правлячої комуністичної партії була обумовлена інтересами утримання і зміцнення її монопольної влади при співвідношенні соціально-політичних сил, які склалися після завершення громадянської війни. В історіографічній практиці, існуючої до недавнього часу, національна політика дослідного періоду зображалася лк синонім гнучкості і поміркованості в .здійсненні більшовиками своєї партийно-політочної доктрини даного питання. Ці означення в існувавшому історичному уявленні міцно зрослися з легендою про реформаторські потенції більшовизму, а національно-політичні дефекти 20-х років сприймаються скоріше як наслідок суб"ективних помилок чи явфь фатальної неминучості, ні» плід тоталітарного ре-»иму. Проведена істориками колишнього СРСР, у тоїгу числі і України певна робота по визчзнкв національного питання методологічно відзначалася статтями, промовами, листами теоретика та голодного публі, циста більшовиків В.І.Ііеніна.. Иа початковому етапі радянської історіографії проблема розглядалася у роборах діячів більоовиць-іої партії', для 'яких хер«:тзрігі ідоазагічаа спр/мованніссь,класога

, ; ; • -з - -

позиція, особистий ПІДХІД*. .■ ■-

Альтернативою офіційно-ідеологічному підходу у той час служили праці видатних українських істориків, письменників, г.олітич- . них діячів . & дивно, що втеї20-ті роки почалася так звана боротьба протя демократичних поглядів М.Грушевського та його сколи.

■ \ , Тривалі роки в свідомість народів колишнього СРСР, України . упроваджувався міф про й.В.Ста.ліна, як "геніального теоретика партії" у національному питанні, була побудована формула ленінсько-сталінської національної політики. Особливо звеличувалась стаття Й.В.С»а-

‘ З

ліна "Марксизм і національне питання4, написана у 1913 р. . Сталін-ське"означення нації"бул6“ проголошено сераиноотеоретичної у.'кя, але :в воно виявилося простим плагіатом К.йаутського. Сталінська робота на-' була статусу класичного твору,, який обгрунтував теорію і програмні

установки партії у національному питанні . Традиційно до теоретиків'

' ' ' - . . ..... ' * •

більшовиків у. національному питанні відносили Л.І.Сіучку, С.Г.Иау-. мяна, Д.З.Нацуільського^. ; . * • .

І. Бот Е, Национальное правительство и Советская власть на Украине.-м..ЙІ9: Затонский В.П. Национальная проблема на Украина. -Харьков, 1926: Буценко A.I. Радянське будівництво на Україні. -' Харків, І9л7- Владимирский МФ. Организация Советской власти нз местах .-А!-1921; Игиринг 3Ji. Избраннке печи и статьи:.-К. ;-1988;

. йобченко П.П. Привітальне слово художній нараді //Укр. іст. зурн. -КЭО.-^Ед^С.120-125; Петровский Г.И. Наши пэти к социализму .-Харьков, 1926.; Фрунзе. М.В. Вибрані твори.-rf.,1536; Скрипник м.-Пе-

ребупс^------------------'----------------------------------1--------

тей Уи

1991;Иого же ичерк истории,таоаинского народа.-Д.ііли; ко В*К..Відродження.нації.-л.,IwO. Ефименко А.Я. История ухтемне-кого.народе.-п., 1990. та ін.

' 3. Стслпі й.В. марксизм я национальный вопрос// Со.Т.2.-и.

.1946. ...> . ............. . ■. •

4. Яануильский Д.З.,Бациональнс-колониздьшй вопрос:Докл. на У

ленинизм и государство:политичесиая ревели Онационально-культурной автономии.-и.,195б

У 20-30-х роках починається вивчення і узагальнення накопиченого матеріалу з історії національної політики в Україні, Головним його напрямком стало освоения і конкретизація теоретичних творів •. більшовицьких керівників*. .

Потрібно відзначити, цо в 1930 р. у Харкові була надрукована брошура керівника української партийно! організації С.В.Косіора "За ленинскую национальную политику: Из политического отчета ЦК ' КП/б/У иаХІ Всеукраинском партийном съезде”, в якій навіть не згадувалося ім"л Сталіна. Однак.розвиток процесів тоталіризації, бюрократизації, автократизації суспільства, становлення культу особистості заподіяло удару по історичній науці. Увага істориків була спрямована на опис видатних, широкомасштабних проблем "перемігпого соціалізму", а також історичних епізодів так чи інакше пов”лзаних з

. о' ■ ' ■ ' '

розгорнутою внутрішньопартійною боротьбою .

Звєрта? на себе увагу вузкість джерельної бази, якою розраховували публікатори з Національного питання. У напрямку збирання, систе-

1. Волін М. Історія КП/б/У.в стислому нарисі.-Харків,:1532; Буценко А.И. К вопросу районирования Украины..Харьков 1925; Попоз М. Національна політика Радянської влади.-Харків.-1925; Равич-Черкас-ский М. Состояние прессы на Украине: Материалы Всеукр. совещания ' редакторов.-Харьков., 1925; Ряппо Я„П. Народна освіта на Україні за десять років револоції.-Харків., 1927; його іке Что дала Октябрьская резолюция в области просвещения на Украине.-Хіарьков, 1928; Трайдки И. СССР к национальная политика.Д1о национальным республикам и областям Советского Союза/.-М.,1924; Гитлянский А. Ленинская национальная . политика в действии:национальные меньшинства на Украине// Революция

и национальности.- 1931.-.та.-С.35-44: Глинский А. национальные меньшинства на Украине: -Харьков, 1931; Коваленко М. "Правда” у боротьбі за ленінське розв"язання українського національного питання//.1!:т. рев.-1932.-№3-4.- С.67-97; Ксзаченко А, 10 років книжкової продукції Радянської України,- 1929; Потапчик М. Національне культурне будівництво на Україні за 15 років // Радянська Україна.-1932.-МІ; Мансулов Г. За культурное строительство национальностей.-М.,1927.

2.•Якубовская СПИ. Объединительное движение за образование С

ССС^ /1917-1922/.-М., 1947; Дольчук А. В. Борьба Коммунистической партии-за осуществление ленинско-сталинской национальной политики ка Украине в 1921-1925. Лвтореф.дис...канд.ист,наук.-Львоа,1955. -

- •. . . - 5 - . .

матизації історичних документів, їх друкування були зроблені лише, перші кроки. Це знайшло своє відображення і у проблематиці э напі-опального питання. Деформація/національної політики здійснювалась у загальному руслі деформації українського суспільства. Керуюч? партійні кадри, історики ставали пропагандистами сталінізму, провідниками культу особистості И. В. Сталіна. Так, у 1935 р.вийшов збірник промов і виступів секретаря ЦК КП/б/У П.П.Постігаева, який вже мав . назву "В броьбе за ленинско-сталинскую национальную политику партии"1. ' .• .

. Таким чином, на стан історичної науки 2-ї половини 30-х початку 50-х років визначальний вплив скоїла загальнополітична обстановка. Особливу роль відіграв стислий курс "Історії ВНП/б/". Хоч цей курс претендував на всесторонне висвітлення історії більшовизму, національна політика була в ньому розглянута фрагментарно і схематично. Коло оціночних положень, визначених стислим курсом, поставило основні напрями, 8 яких працювали історики з національного питання: демонстрація "економічного розквіту націй", "розквіту національних по формі і соціалістичних по змісту національних культур", звеличування "мудрої" сталінської державної політики у національному питанні. -.-V • .

; Сталінський геноцид українського народу привів до масового терору. Звинувачення у-націоналізмі довели до самогубства И.Д.Скрипника. Стали жертвами репресій В.П.Затонський, Д.З.Лебідь, П.П.Яюбчен-ко, Х.Г.Раковськяй, В.Я.Чубарь та ін. .

Найважливіиою віхою для дослідження проблеми з"явився XX з"їзд КПРС. З середини 50-х років інтерес істориків до вивчення національної політики значно зріс. Він стимулювався поворотом у житті ара-

І. Постшев П.Я. В борьбе за ленинско-сталинскую национальную политику партии.-К., 1935. ■ .. •

- 6 - _ . їни, визначеним рішенням XX з"їзду КПРС. Кроки до демократизації

партійного і державного життя підвищили інтерес до демократичної практики вирішення національного питання. Критика характерного для періоду, культу.особи історичного .догматизму* привела до спроб висвітлення малозивченлх національних проблем. Успіхи демократичного вирішення національного питання за кордоном також формували інтерес до Еідповіднаго досвіду минулого. " ' • -

Поряд з актуалізацією проблеми національної політики на інтенсивності її вивчення виявилося значне поширення джерельної бази.' У надрукованих у 60-ті роки працях по історії національної політики в Україні з"являвться тенденція до поглиблення аналізу і поширення проблематики досліджень, дається картина.національної політики партії більшовиків у І92І-І925 рр.*, .

У ряді публікацій національне будівництво^, "проблема українізації^.,

. . • . 4 . • . . .

політики щодо національних меншінств піддаються спеціальному аналі-

1. Бакуменко ПЛ., Яснкцький Г.1. Комуністична партія України

у боротьбі за розвиток загальноосвітньої школи і забезпечення її вчительськими кадрами. 1921-1922р. р.// Наук.' праці з історії КПРС; ■ Міжвідом. наук. зо. -К., 1965. Вип. .0-6.; Маланчук В,Е.‘ Исторический опыт КІЗСС по решению национального вопроса и -развитии национальных отношений в СССР.-М., 1972.; Яснипький ГЛ. Розвитко народної освіти на Україні / Ї92Ї-І932/.’-К., 1965. н А

2. Бабій Б. М. Українська Радянська держава в період відбу-

дови народного господарства / І92І-І925 рр. Л -К., 1961; Стоян Советское строительство з Украинской ССР / І9ЕІ-1925гг./ Автореф. дио. ... канд. ист. наук. -К., 1965. -

3. Еачинський П.П. Керівництво КП/б/У процесом українізації народної-освіти в І9Г7-І927 рр. // Наукові ггоаці з історіі КПРС: Міжвід. наук. зб. -К., 1965. -Вип. 5. -С.44/54.

4. Дихан М.Д. Болгари-політемігранти у соціалістичному будів-

ництві на Україні в 1924-1925 рр. -К., 1973; Дроздова О.П. Керів-: на соль Комуністичної партії в створенні та зміцненні єдиної тру- ■ пової, школи для національних меншостей. / За матеріалами півдня України/: 36. XXI звіт. наук. кокф. Одеськ. дерд..ун-ту, - Одеса., І9о6« 0* 26—28*

■ . 7 - '

зу. Підсилюється інтерес до вивчення ролі друку в дослідний гирі-

од^. Дослідники знову повертаються до розгляду ленінських принципів національної політики, намагаються дати опис наіібільп значних ас-» пектів їх вживання на практиці. Великий інтерес викликає наукова робота П.П^Еачинського. Історик поставив перед собою мету визначити методологічні принципи національної політики, які леяать в основі підходу більшовиків ДО цього питання, простежити розвиток цих

. .2 * принципів на практиці . ■

Звертае на себе увагу монографія Г.М. Шевчука.Це багате фактичним матеріалом дослідження . Політиці держави щодо національних

* £

меншин присвячена робота В.П.Вовка*. Питання становлення української радянської преси досліджував В.А.Рубан . Однак головною оціночною категорією продовжувала залишатися подача радянського досвіду

1. Белков А.К. Партийная и советская печать в годы восстановления народного хозяйства / 192I-1925 гг./. -М., 1956; КопотиенкоИ.И. Национальный вопрос в периодической печати Украины. 192I-1923гг.// Компартия Украины в борьбе за осуществление ленинских идей строительства социализма и когялунизма: Сб. науч. ст. и сообщ.-Днепропетровск, -1973-С. 216-224; Колотієнко 1.И. Газети України 1921-І9^3пр. як джерело вивченья радянського будівництва на селі// Наук, праці з істоті КПРС: Міжвід. наук.зб. -КГ, 1971-і. Вип.59.-С.72-В0: .Молодчикові). Радянська книга на Україні у відбудовний період/І92І-1925рр./:Зб. . наук, прац дери. бібл.АН УГС?. -іС , 1958; .Ученова В.В. ПаптиЛно-со-ветская печать восстановительного периода/192І-1925/: Краткий очерк.--М,, 1964; Прося-тник А. Я. Коммунистическая печать на Украине в период перехода на мирную работу по восстановлению народного хозяйства /1921-ІУ25гг./.Автотзеф.д’лс. ... канд., ист. наук.-К., 1953.

2. Бачиксьг.ий П.а. Деятельность ЛІ/б/У по осуществлению ленинс-

кой национальной политики в 1921-1925 гг.:Дис,д-ра ист. наук.- -К., 1970. -

. З.Шевчук Г.М. Культурне будівництво на Україні у І92І-І925рр,-К., 1963.

4.Вовк З.П. Деятельность Коммунистической партии по вовлечений трудящихся национальных меньшинств Украины в социалистическое строительство / 192I-1925 гг./ : Дис....канд. ист. наук.- Одесса, 1977.

5. гУбан З.А. Становлення української радянської преси. /1921 -1925 ро./. -К., 1963; його же. Формування ленінських храдицій української радянської преси /1917-1925 рр.Д -К., 1971; лого же. Украинская советская газета. Проблемы становления и гзазвития /1917 гг./: Автореф. дис. ... д-ра филолог, наук. -К'., 1967.

ниріеення національного питання як єдино вірного і сшидко давчо-го реальні досягнення. При цьому тендеціозно підбиралася статистика, замовчувалися негативні сторони процесів, що мали місце в Україні'. Відзначимо, що майже в цей період, у 1972 р. Л. 1.Брєжнєв заявив про вирішення національного, питання в СРСР*. Тоді вийшла у світ велика кількість колективних робіт з історії комуністичної партії України і її обласних організацій, в яких також однобоко і недостатньо висвітлювалися деякі аспекти проблеми'.

Стагнація і криза авторитарної системи призвели до відображення національного питання у Енутрпаїьопартїйній боротьбі у вищих ешелонах влади. Так, П.Ю. Шзлесту було інкриміновано націоналістичнії?

- ' . • о -

ухил за книгу "Україна наша радянська .. Відзначимо , що книга його спадкоємця В.В.Щеро'ит:ькоі,с вже ззаласл "Советская Украйна’’^. .

З кінця 80-х років склалася нова історіографічна ситуація.

У радянській історіографії проблеми національної політики в Україн

1.Брежнев Хі.И. 0 пятидесятилетии Союза Советских Социалисти-

ческих Республик: Докл. ка совмест. торжеств, заседании ЦК КПСС, Верховного Совета СССР и Верховного Совета РСФСР в кремл. дворце съездов 24 дек. 1972 г.-М., 1972. '

2. Очерки истории Коммунистической партии Украины. -4-е изд.,

доп. -К., 1977: Очерки истории Запорожской областной партийной организации. -Днепропетровск, 1981.; Очерки истории Киевских городской и областной партийных организаций. -Киев, 1931; Очерки истории Кировоградской областной партийной организации. -Днепропетровск, 1981.; Очерки истории Одесской областной партийной организации. -Одесса, 1981. ,

3. Шелест П.Х), Україна наша радянська. -К., 1970. '

4. Щербицккй В.Б. Советская Украина. -М,, 1977.

5. Радченко С.С. Издательская деятельность партийных комитета КП/б/У ч 1918-1925 гг.-лГ, 1909; Дояр Л.В. К вопросу о национальном развитии Украины в первой половине 20-х гг.//Проблеми викладач ня історії народів України у технічному вузі: Тези дояов. респ. не-ук.-метод. кснф, 18-20 верес. 1991 р. -Одеса; К., 1991. -С. 85-87; Дізанова А.В. Деякі проблеми національно-культурного будівництва на півдні України в 20-ті рр.//Там же.-С.02-85; Горохова А.Г. 0 некоторых проявлениях негативного влияния .административных методой руководства на развитие украинской культуры в конце 20-х -30-х гг.

у 192І-1925 рр., знайшли нове читання*. Між тим, у західній історіографії роботи-з даної проблематики виходять вже давно. Факти, оцінки і висновки, які в них зміщені, безумовно становлять великий інтерес для історикір України. У числі досліджуваних проблем протиборства офіційної ідеології і економіки в умовах непу, еволюція політичного режиму в Україні, культурологічні аспекти. У своїй більшості західні історики, даючи характеристику авторитарному режиму, вважають його проміжним між тоталітарним і ліберальним типа?

ми . . .

На теперішньому етапі у дослідженнях виявляються дві тенденції в зв"язку з оцінкою національної потенції дослідного періоду. Одна .

з них пов”язана з запереченням її плодотворності і методологічної перспективи, друга^- з розглядом національної політики початку'>0-х р.

1.Краснянская Н.Д. Межнациональные отношения в Одессе и Одесской области: исторический опыт//Проблэ»ш викладання історії народів України у. технічному вузі:Тези допов.*ресл. наук.-метод.конф. 1991г. Одесса, —II., І99І.С. 89-92; Кухарчик В.її. Некоторые проблемы национальной политики в годы становления советского государства и современность// Там же.-С.94-96; Яозицький B.C. Політика українізації.в 20-30 роках: історія проблеми, уроки//Укр.іст.журн.-1989. -№3; Чезович В.А.. Державно-правове питання українізації в 20 pp. //Держава і українська інтелігенція: деякі- проблеми взаємовідносин у 20-ті на початку 30-х pp. -К., 1390; Делікевич Я.Я. Українізація: причини і наслідки//Слова і час.-1990.-'56.

2. Боффа Дж. История Советского Союза. От революции до второй мировой воины. Ленга' и Сталин. І9І7-І94І гг. Пер с англ.-М., 1990 -Т.1.:КаррЭ. Истопил Советской России.Большевистская революции Постмжение историй./ Пер. с англ. -М., 199I: Субтельний 0. Україна: Історія. -К.', .1991; Нагаєвський 1. Історія України XX століття.

—^ < 1993. ■ .

3. Дизанова А.й. Развитие национальных культур на Украине в 20-е годы./На материалах южного региона/: Дис. ... кэнд. ист наук. -Одесса. 1992; Ложкин Б.Ю. Разработка партийно-государственными деятелями Украины вопросов национальной политики в первой половине • 20-х годов:Дис. ... канд. ист. наук -К., 1992; Солянский В.С, Национальные меньиинстпа юга Украины в 20-е годв: социально-политические проблемы: Дис. ... канд. ист. наук. -К., 1992; Черкаський А.В. Націонал-культурнє будівництво на півдні Україні в 20~тг роки.:

Дис. ... істор. наук. -Одеса, 1994. ■

-то - •. . . ,

як полігону для сьогоднішнього національного будівництва.

У сучасних трудах С.В.Кульчицького, Б.В.Чирко, Ю.О.Курносова,

0,В,Гонтара та'іншіх намінені нові перспективні напрямки у дослідженні національних відносин того періоду. Надзвичайно, важливим у сучасній історіографії постав і відхід істориків від так званої "від будовчої концепції", згідно з якою національна політика в умовах неп означала відновлювання і перехід основної маси українців до професій ного і політичного співробітництва з режимом, розквіту "соціалістичних націй". Історики загострюють увагу і на ганебності самого принципе партийного керівництва національно-культурним будівництвом, підкреслюють неспроможність партійно-державного контролю над творчими процесами розвитку народів України*. .

Отже в попередніх дослідженнях проаналізовано тільки деякі аспекти теми. Однак не було зроблено окремого дослідження з позицій сьогодення, яке б давало ційьне уявлення про здійснення державної національної політики в Україні І92І-І925 рр., потребують нові підходи до аналізу фактичного матеріалу і висвітлення особливостей упровадження національної політики. , :

Тому предметом дослідження е аналіз упровадження національної політики, яка розглядається у взаємозв"язку політики україні- . зації і державної політики відносно національних меншин, а також • діяльність державних органів і органів КП/б/У по її втіленню в Україні. : • : :

-Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 1921 по 1925 ’

■ ■ , • Р’»-

І. Чирко Б.В. Національні меншини на Україні в 20-30 рр.// ,

Укр. іст. журн. -І990.-И; Гонтар О.В. Деякі питання міжнацю-нальних відносин на Україні в 20-ті роки // Укр. іст. журн. -1991. №7. ; Курносов Ю.0. Духовне життя на Україні в 20-30-х рр.

// Укр. -іст. журн. -1990. -»І; Даниленко В.М., Касьянов Г.В., тгльчицький С.В., Сталінізм на Україні: '20-30-ті роки. -К., 1991; Іусевз С.О., Цобенко М.М. З досвіду розв".язання національного питання на півдні України /1920-1930 рр.Дкр. іст. дурн. -І99І.-Я2.'

коли Україна більш-менш вільно вирішувала-внутрішні політичні та культурні проблеми, створювала державні органи, які стежили за втіленням державнрї національної політики. ■ ,

ЬЗетз дослідження на основі нових підходів критично проаналізувати досвід нечіональної політики в Україні у першій половині •

20-х років, висвітлити її головні напрями, тенденції, а також особливості, до були характерні для цього періоду; зробити певні історичні висновки і сформулювати практичні рекомендації, заслуговую -чі на увагу нині. '

. Конкретизація теми знайшла вираження у таких завданнях:

- розглянути особливості політичного стану в Україні у пертій .. половині 20-х років;

- проаналізувати досвід проведення політики українізації в' державному і культурному будівництві, причини її згортання на початку ЗО-х років;

- вивчити діяльність керівних і місцевих органів влади, КП/б/У

по проведенню політики щодо національних менгин; .

• - схарактеризувати стан преси у пертій половині 20-х років і

її роль, у пропаганді і проведенні національної політики;

: • - зробити практичні висновки з досвіду національно-державного ■ ї національно-культурного будівництва в Україні у І92І-І925 рр,

Теоретичну та методологічну основу дослідження становили’зміст ~ демократичних гуманістичних ідей і концепцій суспільно-політичної думки, еизвільнєння від давнішніх стереотипів і догм у підходах до вирішення національного питання, врахування спеціфічних особливостей та суперечностей розвитку суспільства,

Олора на.принцип об''єктивностг, науковості, історизму, порівняння та узагальнення дозволило правдиво висвітлити матеріал дисертації, . викласти його в логічно завершеній і послідовій формі.

Джерелами дослідження стали.насамперед офіційні документи, протоколи і резолюції з'їздів, конференцій, пленумів і нарад ' НП/б/У, її місцевих органів, офіційні документи*, постанови і декрети Всеукраїнськсго Центрального Виконавчого Комітету, Ради Народних Комісарів УРСР^, опубліковані збірники документів і матері. . .3 .

алхв державних і громадських органів , в яких висвітлюються основні напрями національної політики 20-х років.

При їх аналізі враховувалась надмірна політизованість радянського суспільства, суперечний характер документів, притаманні ім декларативність, тенденціозність в оцінці суспільних процесів.

Велику допомогу у вивченні проблеми надали публікації центральних, республіканських, місцевих газет і журналів. Вони дозволяють розширити межі аналізованих матеріалів, краще уявити процеси у суспільстві. .

- Цінним джерелом є матеріали державних архівів Києва, Харкова, Одеси. Зокрема, інтерес викликають документи політбюро, оргбюро ЦК КП/б/У,&гітпропа цк КП/бД, національних секцій при ЦК КЛ/б/У, губкомов Ш/б/У, які знаходяться у Центральному Державному архіві

І. Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК: В 2т. /1919-1Э41/.-К. ,1976, -T.lt Бюллетень УЦІВсеукраинской конференции Коммунистической партии /большевиков/ Украины: Стеногр. 12-17 мая 1924 г.-Харьков, 1924; Восьмая Одесская губернская партконференция:Стеногр. отчет.* -Одесса, 1925; I Всеукраинское совещание Ш/б/У.-Одесса, 192I; Отчет ЦК КП/<5/У за период с декабря 1921г. по март 1923 г. • УП ВсеукраинскЛИ конференций.-Харьхов, 1923. '

Собрание узаконений и распоряжений Рабочег-Крестьянскойо Правительства Украины. -Харьков, І9І9-І925; Съезды Советов союзных и автономных Советских Социалистических Республик: Сб. документов: В 7 т. 1917-1937 гг: 1964-Т. 3, 5.

3. Культуоне будівництво в Українській РСР. 1917-1927! 36. документів і матеріалів. -К., 1979; 0 0 партийной и йоветской печати: Сб. документов. -М., 1954. Печать СССР К ХУ партсьеаду. -М^і, 1928. Итоги партийной работы в Украине за 1923 г.-Харьков,

. - із - . . • '

громадських об'єднань України (фонд ЦК КП/б/У), матеріали місцевих партійних комітетів та їх відділів пропаганди з їх фондів в обласних державних архівах.

Вивченню проблеми також сприяли неопубліковані постанови, розпорядження, метеріали органів державного управління, які знаходяться у фондах ЦЦАГО України, архівах областей. Вони дають можливість проаналізувати основні напрямки національної політики в Україні, зокрема, процес українізації та політику щодо національних меншин, вивчити шляхи іирівення мовного питання у 20-ті роки.

У ЦИДГО України використане фонд І, у якому містяться плани, звіти, інформації агітпрому Щ Ш/бД з питань проведення українізації, а також роботи серед національних меншин. Певний інтерес викликають документи фондів 3,4,5 Державного архіву Харківській області, фонд 3 Державного архіву Одеської області, які містять матеріали з питань національної політики, друку, роботи з національними меншинами Вони дають уявлення про форми і методи роботи місцевих партійних комітетів з питань національно-державного будівництва, кадрової, національно-культурної політики у регіонах.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що при аналізі даної проблеми вперше використано комплексний підхід к дослідженню у світлі нових проблем будівництва української державності.

. Такий підхід дозволяє використати результати дослідження у різноманітних формах, в тому числі, як рекомендації до державних структур при розгляді і вирішенні питань'у сфері сучасної національної політики.

В дисертації використанні принципово нові документи і матеріали з питань національної політики періоду 20-х років.

' У ході дослідження проаналізовані протиріччя, прсрахунки у

- 14 - . здійсненні національної політики в Україні у першій половині 20-х років та їх вплив на подальше вирішення даного питання наприкінці 20-х - початку 30-х років. . . •

. Методологічна новизна полягає у тому, що в її основу покладено пріоритет загальнолюдських цінностей перед іншими.

Практичне значення дослідження визначається тим/ що результати роботи можуте бути використанні у формі рекомендацій до законодавчих і виконавчих державних структур з питань формування національної політики; при дальшому вивченні і послідуючому розвитку даної проблеми; при розробці курсів з дисциплини "Історія України", спецкурсів, в учбовому процесі. '

СТРУКТУРА І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ. .

Дисертація складається з вступу, трьох розділів, -заключної частини, переліку використаних джерел та літератури. , .

У вступі обгрунтовані актуальність і наукове значення дослідження, його хронологічні рамхи, дано історіографічний аналіз проблеми, сформульовано мету, завдання дослідження, визначена методологічна основа, наукова новизна роботи і її практична цінність.

У першому розділі "Політика українізації в першій половині 20-х років" проаналізовано стан, в якому знаходилась Україна на. початку 1921 року, національний склад населення, діяльність партійних і державних структур по розробці національної політики в Україні, рішення та постанови з"іздів, конференцій КП/бА, пленумів ЦК, місцевих партійних комітетів, постанови та декрети ВУЦВК і Рад-наркому УРСР з питань національної політики у цілому, зокрема українізацій, функціонування української мови. . ;

Українізацію партійне і державне керівництво розгладало як засіб впливу на маси коріного- населення. Вона проходила в складних

умовах економічної розрухи, впровадження нової економічної політики.

З архівних та інших офіційних матеріалів просліджується, що до середини 1923 р. питання українізації були лише формально у полі зору керівництва.республіки та місцевої влади. Лише з літа 1923 р. після прийняття ВУЦВК і РНК .УРСР постанов про упровадження української мови в державних,, учбових та виховних установах, сприяння її розвитку, створення умов для рівноправного іїункціювання мов національних меншостей, процес зрушив з місця. До цього часу знаходимо даше начисленні архівні матеріали місцевих партійних органів з цієї проблеми. Особлизостю процесу українізації було те, що він охоплював різні сторони суспільного життя.

В розділі розглядаються дії по українізації державних, партійних установ, залученню українців до роботи в партійно-державних структурах. Адміністративний тиск з боку вищих партійно-державних владних структур призводили до опору українізації з боку робітників апарату, населення. Жорстокі умови підбору кадрів з. формальними ознаками знання мови сприяли втіленню сталінського механізму ротації кадрів, енритої боротьбі з інакомисленням. На це була спрямована і українізація громадських організацій. Важливе значення для -процесу українізації мали рішення квітневого /1925р./ пленуму ЦК КІ1/5/У, постанови Президії ВУЦВК і РНК УРСР "Про міри тимчасового проведення повної українізації радянського апарату" /ЗО квітня

1925 р./ та постанози Раднаркому України "Про практичні заходи да українізації радянського апарату" /16 липня 1925 р./. Динаміку процесу можна прослідкувати по публікаціям преси.. Так, в кінці 1925 р. питома вага українців в системі центральних, окружних, районних,

сільских державних установ становила більш як 5С$. Українською

- * і •

мово» володіли понад 67$ працівників. У складі уряду України складали лише 36,6$, о в складі сільрад - ЬЬ,1%. Серед делегатів IX Всеукраїнського з"їзду Рад українців було £6,2£. Ці двині говорять про те, 'ДО головною було досягненню кількісних показників, нехтуючи якісне наповнення, особливо в порівнянні показників про урядовців і сільских активісті». ладе? підбирали за паспортними " , даними, а не за діловими лкост.>зш. Це призвело до.того, чо через деякий час можливо було провести ротацію кадрів на підставі особис-їої відданості. ’ •

Понад українізацією державних структур .Ішов процес украгні-заціу освіти, виховних закладів, зміцнення самосвідомості україн -цій, відродження національної культури, якому сприяли упровадження української мови в учбово-виховних закладах, установах культу -ри. Все це дало можливість для подальшого розвитку українського театру, різноманітних організація. Саме в цей час виявився талант багатьох Провідних діячів української культури, були видкриті українські театри в Одесі, Вінниці, Цолтаві, Чернігові, Катеринославі, проходило становлення таких колективів, як театр ім І.Франка, теотра "Березіль", студії ім. Михайлєнко та інга.. .

Українізація учбово-виховних закладів дала можливість мілі-онам громадян здобути освіту на рідній мові. Так, напередодні

1926 р. загальноосвітні школи з українською мовою навчання складали 79,1$, серед учнів шкіл українців було 76,4%. •

На українську мову викладання переходили виці учбові заклади, зокрема інститути народної освіти. В кінці 1925 р. українською мо- . гою Яйло навчання в 10 виедих учбових закладах. Українізація учбового ґіроцесу в видих та середніх спеціальних учбових закладах fl-ила повільно тому, що бракувало учбозо? літератури на 'українській мові; літає невелика частина'викладачів володіли мовою корін-

. - І? -

ного населення.

' На жаль наприкінці 20-х років процес укратнізаціт починав згортатися, що мало невтішні наслідки. .

У другому розділі "Національні меншини в Україні в 19211925 рр." аналізується національний склад населення республіки,, діяльність центральних, місцевих партійних та радянських органів по здійсненню політики щодо національних меншин, утворенню партійних та державних структур з справ національних меншин. Матеріали з’їздів, конференцій, нарад КП/б/У, її місцевих органів, рішення уряду, документи державних архівів свідчать про увагу суспі-. льства до вирішення питань рівноправних умов життя кожній національності.

Політика щодо національних'меншин мала такі основні напрями: залучення некорінного населення до роботи в радянських, гартівних органах, надання національним меншинам можливості навчзти-ся, зноситися з державними установами рідною мовою, розвивати культурні традиції; підготовку кадрів для роботи з національними меншинами; залучення національних меншин у господарську діяльність, створення національно-територіальних Нормувань.

Питання залучення національних меншин до роботи в радянських органах і створювання національно-територіальних формувань були взаємопов'язані. Наприклад, в 1925 р. в складі сільських рад було Ь% росіян, 1,6% євреїв,/І,9$ нікців, 1,4% поляків, 0,3% болгар, 0,4^ молдован, 0,3% греків. У складі.Харківської міської ради крім 450 українців були 503 росіянина, 19? євреїв, 14 полисів, 21 латиш, 17 білорусів, 10 литовців, 2 німця, 2 грека, 2 естонця,

4 вірмена, 2 грузина, по одному чеху, монголу, румуну, датчанину, «французу. Серед делегатів XX Всеукраїнського з"їаду Рад було 197

росіян,-SO евреїв, 19 поляків, 19 латипів, ІЗ білорусів, II. німця, 9 молдован, 3 болгарина, 5 представників інших національностей. До кінця 1925 р. в Україні було створено Молдавську АРСР, 7 німець- . ких-, 3 болгарських, І польський національні, райони. В цей же час існували 117 німецьких, ІУ єврейських, 61 польський, 69 російських 9 молдавських /без Молдавської АРСР/, ІЗ чесських, 27 грецьких,

2 білоруські 'сільські ради.

Створення національно-тєріториальних формувань сприяло розвитку культури, збереженню мовних традицій, своєрідності побуту національних мєншн. • .

Велику увагу придіяло партійне керівництво залучення національних меншин до лав комуністичної партії, комсомолу, інших громадських організація. Наприклад,.v складі КП/б/У на І -липня звреї складалиІІ,£$, поляки - І,б£, молдавани - 0,2%, болгари - 0,2$, латиші -9,5%, німці - 0,5%, білоруси - 0,7%, катари - 0,6%, греки -• 0,3%, другі / крім росіян/ - 3%. Серед 41 секретаря окружкому ІШ/б/У було 4 єврея, І поляк. У складі політбюро ЦК лЛ/б/У було 33,4% представників національних менаин. У складі JL-ССКіУ національні меншини складали майже 34%. Поряд з цим партійні комітети при -ділили увагу підготовці кадрів для роботи з національними меншинами, для чого -відкривалися відділення в радпартшколах, вищих та середніх спеціальних учбових закладах. Для підвищення культурного рівня національних меншин створювались хати-читальні, ві'дкрива- / лися клубні заклади, театральні студії, бібліотеки.

Важливим напрямом політики щодо національних меншин було створення національних учбових закладів.

- Привабливі дії партійно-державного керівництва по створенню національно-територіальних формувань, відкриттю національних

- ІУ..- . ' .

навчальних і культурних закладів поряд-з- галуженням представників національних меншин в партійні леви, у склад радянських органів допомогами владі привертали бідьиість некоріного населення на свій бік, ко сприяло отриманню прагнення частини українського населення до створення-незалежної многонвціональної держави, підтримці_ курсу правлячого угрупування, що в спою чергу привело до процесу українізації, зміцнення тоталітарно? й-орми державного керівництва . ,

Поряд з приякням зміцненню німецьких сільськогосподарських колоній державне керівництво втілювало в якття ідею залученню єв-. рейського населення до землеробства. Для цього виділялися великі копти, землі. Багато єврейських сімей було переселено з міст і містечок в села. - '

4 Не зважаючи на всі негативи , можна стверджувати, чо пепіга половина20-х років була найкращим періодом для всебічного роззит-ку національних меншин України за часи після -Жовтневої революції. ‘

У третьому розділі "Національна політика і преса" розглядається в якому стані опинилася преса та видавницька справа в 1921-

1922 рр.внаслідок економічної та політичної кризи, охопивших радянську державу, як більшовицьке керівництво утверджувало свої '

позиції в засобах масової інформації. Пресі, видавницькій справі правляча комуністична партія приділяла велике значення. Питання про стан газет і журналів були у центрі ув#ги партійних комітетів .

йсіх рангів від ЦК до райкомів. Фонди ЦДАГО України, державні ар-ківи областей містять велику кількість документів, матеріалів цодо преси, вндавницької справи.

Економічна криза призвела до того, що в середині 1922 р. в

Україні'виходили лише 24 газети і кілька журналів. Партійно-державним керівництвом було прийнято рішення про матеріальну підтримку частини періодичних видань, в тому числі 2 газет національних менаин. Воно скористалося кризою для того, щоб тиснути на газети і журнали, які висловлювали особливу точку зору на події в, державі.Допомогу надавали виданням, які пропонували офіційну політику, підтримували політичний курс більшовиків. Опозиційні видання поступово закривалися. Наступним кроком ідеологічної перебудови преси стала диференціація газет.і яурналів. Збіяьоишсь кількість суто політичних видань. В середині 1924 р. видавалося. в»о С7 журналів /крій офіційних бюлетенів, "Вісників"/. До весни 1225 р. кількість газет зросла до 75 видань. ; ; ‘

Для подальшого впливу на періодичні-видання, суспільну думку було сформовано інститут робітничих; селянських та армійських . кореспондентів. Де не могло вплинути на якість публікацій та ви- ; дань в цілому. ■ . ' . . ' .' ■ '. . . ■ . : \ ;

Впроьадження української кови в засоби масової інформації, видавницьку справу сприяло поглибленню інтересу до українських видань. Якщо у 1921 р. в Україні буую видано 9£7 наіменувань, то в 1925 р, видавництва республіки надрукували 5515 наіменувань,книжкової продукції, . • ■ ' V ' :•1 -

Ідеологізація видань сприяла впливу на суспільство,- для чого: була використувана українізація преси та видавницької справи, ■. збільшена кількість видань національних меняшн. Якщо на І лютого

1923 р. в Україні видавалося українською мовою 10 газет, в двома мовами /українською і російською/ - 6 газет, то в квітні 1925 р. українських видань було 29, а двомовних - II. В 1927 р, укрзїн- -.ською мовою видавалися вже 22 газети тиражем £69 тисяч примгри*-

ків.‘ В' 1925-1926 рр. українсько».мово» було видано 2166 назв кния-кової продукції. Питома вага української книги зросла до 73,2$ в порівнянні з 59%, в 1923-1924 рр. В квітні 1925 р. в Україні видавалося. 8 газет мовами національних меншин, по одному журналу поль- • ською, німецькою, єврейською мовг'и, два педагогічних видання німецькою і пояьскою мовою.

У закінченні дисертації підводяться загальні підсумки дос- ' підження, сформульовано висновки, висказано пропозиції та рекомендації. . '

Головний висновок полягає в тому, що національні декларації . зробили більшовикам неоцінну послугу в боротьбі за вплив на маси .. га в зміцненні своєї влади. Таким чином, блокуючи процес створен-" ія української національної правової демократичної держави, але в гой час демонструючи готовність до так званої українізації в межах іистзмл "диктатури пролетаріату", більшовики утримували в своїх зуках державну владу в Україні, зрощували її тоталітарний і каральній потенціал, щоб урешті-решт обрушити його на народи України, іідібравши у них раніше надані "поступки".

Практика історичного розвитку свідчить про те, по колй тоталі-’аристи-доктрішзри приходять до влади, вони роблять протилежне то-іу, що наказують постулати їх ідеології. В офіційних бі'льшовнць- . :их документах борці за національну самостійність України чабті-іе всього розглядалися як політичні агенти буржуазії, ворожі со-ііалізиу. Разом з тим лідери більшовизму не могли не рахувят.іся тим, що саме українські селяни були переважною суспільною вер-твою, на яку адміністративно-командному, реакму мусило спиратися, івідси і тактика розподілу сторонньої більшовикам суслільно-полі-ичної альтернативи на політичні і національні -елементи з метоо,

їх взаємовідокремлення.

Вивчення досвіду національної політай в Україні в першій половині 20-х років дозволяє сформулювати'слідуючі рекомендації: •.

. - в умовах будівництва незалежної Української держави необ-

хідно враховувати досвід 20-х років щодо здійснення національної політики з тим, щоб уникнути помилок, характерних процесу українізації; " •

- з метою створення умов для всебічного розвитку національній меншин на початку 20-х років., зокрема, практики створення наці о-налько-територіальних формувань, національних навчально-виховних закладів, установ культури; '

-необхідно продовжувати дослідження питань національної політики в Україні в 20-ті роки з метою вироблення науково обгрунтованих рекомендацій для урядових структур, регіональних програм національної політики; ,

. - результати досліджень можуть бути корисними при розробці лекцій з курсу "Історія України", спецкурсу "Історія суспільних рухів і політичних партій", організації учбового процесу в багатонаціональних регіонах. ' .

Апробація роботи ; ; • ' • ’ ' , /.

Основні .результати дослідження доповідались на міській науково-практичній конференції "Підвищення ефективності виховної роботи викладачів російської мови з іноземними учнями СРСР"/м. Ода-: са, 1983 р./, Всесоюзній науково-метоцичній конференції "Підвищення ефективності підготовки вчителів історії без відриву від ви-робництва’,/м. Одеса, 1990р./, республіканській науково- методичній конференції "Проблемі? викладання історії народів України в ' технічному вузі"/м.Одеса, І99Ір,/, українсько-російському науково-

методичному симпозіумі "Історико-культурна спадщина людства і її вивчення, при підготовці вчителів без відриву від виробництва"

/м. Одеса, 1992 р./, міжвузівській науковій студентській конференції "Право і державність України"/м. Одеса, 1994р./.

Результати дисертаційного дослідження викяадені в таких опублікованих працях: - • , „

1. Батьківииновсдення в учбовому процесі //Підвищення ефектив-

ності підготовки вчителів історії без відриву від виробництва:Тез. вист. Всесовэ. наук. конф. -М.- Одеса, 1990.-С. 149-150.- /рос. мовою/. . ' ■ • '

2. Друк-дкерело вивчення національної політики на Україні в І92І-І925 рр.//Проблеми викладання історії народів України в технічному вузі: Тез. доп. респ. наук, -метод.конф.-К., І99І.-С.І38-І40./Рос. мовою/. •

3. Про національно-психологічний аспект учбово-виховного про-Ц8су//Підаищеян-’ ефективності підготовки вчителів історії без відриву від виробництва: Зб.допов. та повідом. Всесоюз. наук.-метод, конф. -Одеса, 1992: С,50-58./Рос. мовою/.

4. Українізація преси та видавницької справи в І92І-І925 ро-ках//1сторико-культурна спадщина людства і її вивчення при підготовці вчителів бев відриву від виробництва:Тез.ви2>гуп.укр.“рос.

' наук.-метод.симпоз.-Одеса, 1992. .-С.І0-І2. .'

Подп.к печати 2?..05.94г. Формат 60x84 Т/16. ,

0б”ем 1,0уч.изд,л. 1,5п.л, оаказ № 569. Тираж ІСОзкз. Гортипогр&фия Одесского управления п ,о печати,цехД?3.

Лєлкна 49, ,