автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Национальный фактор в общественно-политическом развитии Чехии и Словакии (1989 - середина 1990-х гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Национальный фактор в общественно-политическом развитии Чехии и Словакии (1989 - середина 1990-х гг.)"

Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

Юрійчук Юрій Андрійович

Національний фактор у суспільно-політичному розвитку Чехії та Словаччини (1989 - середина 1990-х рр.)

УДК: 66.5 (4) Ю 71

07.00.02 - Всесвітня історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Чернівці - 2000

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії та міжнародних відносні Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету, завідувач кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Макар Юрій Іванович

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Віднянський Степан Васильович, завідувач відділом інституту історії Україні Національної Академії Наук України

доктор історичних наук,

Троян Сергій Станіславович, завідувач кафедри міжнародних відносин і країнознавства Рівненського інституту слов’янознавства Київського інституту . “Слов’янський університет”

Провідна організація - Київський Національний університет імен Тараса Шевченка

Захист відбудеться “ 2.9 ” вересня 2000 р. о 10.00 годині на засіданн спеціалізованої вченої Ради Д.76.051.03 в Чернівецькому державном; університеті ім.Ю.Федьковича за адресою: 58012, м.Чернівці вул.Кафедральна, 2 (корпус 14).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотец Чернівецького державного університету ім.Ю.Федьковича (м.Чернівці, вулЛесі Українки, 23)

Автореферат розіслано 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої Ради, кандидат історичних наук, доцент

Актуальність теми

Останнє десятиліття XX ст. стало революційним періодом в історії країн Центральної та Східної Європи. Саме в цей час у їх :успільно-політичному розвитку значну роль почав відігравати національний фактор, що призвело як до позитивних, так і до негативних політичних, соціальних та культурних наслідків. Яскравим прикладом цього процесу може слугувати історичний розвиток Чехо-Словаччини та її держав-наступниць періоду кінця 1980-х - середини 1990-х рр.

Вивчення ролі національного фактора в суспільно-політичному житті Чеської та Словацької республік дозволяє глибше зрозуміти основні тенденції розвитку цих країн в новітній іеріод.

З самого моменту свого виникнення у 1918 р. Чехо-Пловаччина постала як багатонаціональне державне утворення. Протягом усієї історії існування цієї держави проблема співжиття зізних національностей та етнічних груп посідала чільне місце ік на політичному, так і на культурному та побутовому рівнях.

Великі перетворення, що відбулися в Чехо-Словаччині та в нших країнах Центральної та Східної Європи наприкінці 1980с рр., значною мірою зумовлені зростанням ролі національного фактора в суспільно-політичному житті, знову висунули на юлітичну арену це своєрідне та суперечливе явище - націоналізм. Іадіння системи державного соціалізму та розпад Чехословацької федерації продемонстрували силу національного шнника у політичному житті країни. Слід підкреслити, що іаціональний фактор у даному випадку виступив одночасно )уйнівником усталених політичних утворень та творцем нових іаціональних держав.

Відповідно, національні суперечності та конфлікти, що лають місце в новоутворених Чеській та, особливо, Словацькій іеспубліках, можуть відіграти важливу роль для цих країн, іегативно впливаючи на їхній внутрішній розвиток, або навіть класти загрозу їхній територіальній цілісності (наприклад,

прагнення угорської меншини у Словаччині до автономії).

Розвиток внутрішньополітичних процесів у двох колишні? республіках Чехо-Словацької федерації в період формуванню громадянського суспільства, нової демократичної політично' культури відбувається складно і неоднозначно та має сво; національні особливості в кожній з них. Внутрішньополітичний розвиток Чехії та Словаччини після 1992 р. включає в себе тил та характер функціонування державних інститутів, проведення радикальних суспільно-економічних реформ, формування нових традицій політичної діяльності та утвердження у масовій свідомості цінностей демократії та поваги до прав людини.

У цьому контексті вивчення ролі національного фактора, його місця та значення в процесах, що відбуваються в Чеській республіці та Словаччині, є життєво важливим для розуміння суті цих перетворень. Крім аспектів реформування економічної та політичної системи, обидвом державам доводиться розв’язувати ще й складний комплекс міжнаціональних проблем, значна частина яких дісталася їм у спадок від минулого. Процеси національного відродження, що охопили Чехію та Словаччину після “оксамитових революцій” 1989 р., з усією очевидністю доводять актуальність дослідження національної проблематики та її впливу на розвиток суспільств (в тому числі і українського), що входили до колишньої соціалістичної співдружності.

Об’єктом даного дослідження є суспільно-політичний розвиток Чехії та Словаччини у новітній період.

Предметом дослідження виступає роль та значення національного фактора в суспільно-політичному житті Чехії та Словаччини.

Метою даного дисертаційного дослідження є повномасштабне висвітлення ролі національного фактора у суспільно-політичному розвитку Чехії та Словаччини.

Об’єкт, предмет та мета дисертації визначили такі завдання:

- розглянути розвиток національного питання в історії Чехо-Словаччини;

- визначити роль та місце національного фактора в суспільно-політичному житті Чехо-Словаччини напередодні 1989 р.;

- розкрити роль і значення національного фактора та аціоналізму у листопадових подіях 1989 р.;

- висвітлити динаміку та характер політичного розвитку гхо-словацького суспільства в 1989-1992 рр. та значення зостання національної свідомості у процесі розпаду Чехо-ловацької федерації;

- показати специфіку переходу чехо-словацького суспільства ід тоталітаризму до демократії, зокрема, в національно-олітичній сфері;

- провести порівняльний аналіз між національною політикою ехії та Словаччини та становищем національних меншин в обох раїнах після 1992 р.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від 1989 . до середини 1990-х рр. Нижня хронологічна межа зумовлена очатком радикальних суспільно-політичних змін у чехо-товацькому суспільстві. В якості верхньої межі прийнятий період 996-1998 рр. Це пояснюється фактом проведення загальних иборів у 1996 р. в Чеській республіці, а у 1998 р. - у Словацькій, (о призвело до зміни правлячої коаліції та урядів в обох країнах, •станній факт став своєрідним завершенням першого етапу ¡нування незалежних Чехії та Словаччини і визначив нові гнденції їхнього суспільно-політичного розвитку.

Географічні рамки досліджуваного регіону включають вчасну територію Чеської та Словацької республік.

Методологічну основу дисертації становлять принципи торизму та об’єктивності.

Визначення ролі та місця національного фактора в суспільно-олітичному розвитку Чехії та Словаччини проводилося за опомогою методів ретроспекції, аналізу і синтезу.

Для більш глибокого розуміння національної політики Чехії Словаччини та становища національних меншин в цих країнах втором був використаний метод компаративізму.

Наукова новизна дослідження полягає в концептуальному ідході до проблеми націоналізму як до явища, пов’язаного з іілософсько-психологічною мотивацією людської поведінки, з арактером колективної самоідентифікації та ментальними

З

засадами суспільного життя у Чехіїїта Словаччині. Більше тогс автор підходить до аналізу причин розпаду Чехо-Словацькс федерації не лише ж наслідку певних соціально-економічних т політичних передумов, але й прослідковує роль національного фактора та зростання націоналістичних почуттів, зокрема, словацькому суспільстві, під час цієї події.

Автор дисертаційного дослідження також звертає свою уваг на роль національної політики Чехії та Словаччини не лише внутрішньополітичному житті цих країн, але й у контекст перспективи їхнього входження до Євро-Атлантичних структур

Практичне значення дисертації полягає у можливост використання її результатів для написання узагальнюючих прац: з новітньої історії, розробки нормативних та узагальнюючи: курсів з політології, міжнародних відносин, новітньої історії.

Матеріали даного дослідження також можуть буті використані державними структурами для ознайомлення практикою Чехії та Словаччини у вирішенні національною питання, врахування досвіду цих країн при розробці конкретни: планів реалізації національної політики України на сучасном; етапі, зокрема, у сфері забезпечення становища національна меншин.

Апробація дослідження. Основні положення дисертаційно роботи пройшли апробацію на кафедрі всесвітньої історії т; міжнародних відносин та ряді міжнародних наукови: конференцій і симпозіумів, а найважливіші її результати знашшп своє відображення у п’яти статтях, опублікованих у фахови: виданнях.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Завдання, характер та мета дослідження визначили наступну структуру дисертації: список умовних скорочень, вступ, чотирі розділи, висновки, список використаних джерел, додатки.

У вступі обгрунтовано актуальність теми, її хронологічні тг географічні рамки, визначено мету та завдання роботи, предмет об’єкт та методологію дослідження, розкрито наукову новизну

а практичне значення даного дослідження.

У першому розділі - “Історіографія проблеми та джерельна аза” - дається характеристика наукової розробки даного іитання та джерельної бази.

Протягом усього XX ст. проблема нації та націоналізму юсідала важливе місце в дослідженнях представників різних ггоричних шкіл, в тому числі і марксистської. Слід зазначити, цо саме в останній панував тенденційний підхід до вивчення [аної теми, який проявлявся у політичній заангажованості та ¡икористанні національного елемента політичної культури в кості засобу боротьби з політичними та науковими опонентами.

Однобічне трактування проявів націоналізму, зокрема, ловацького, як елемента буржуазної культури в чехо-словацькій сторіографії у післявоєнний період було зумовлено негласним ахистом чехо-словакістської концепції Т.Г.Масарика в умовах оталітарного режиму. Таке трактування національного аспекту юлітичної культури слугувало обгрунтуванню провідної ролі іеського етносу в складі єдиної федерації.

У сучасній вітчизняній та зарубіжній історіографії чимало івторів продовжують дослідження ролі національного фактора і суспільно-політичному розвитку окремих країн, розробляють типології націоналізму, дають нові визначення понять “нація” ’а “націоналізм”.

Класичним дослідженням з тематики, присвяченої вивченню іроблеми типології націоналізму, стала фундаментальна праця ‘Нації та націоналізм” Е.Геллнера1. Дана робота детально юзкриває основні етапи процесу формування національної :пільноти та можливі шляхи її розвитку. На основі багатого фактичного матеріалу автор дослідив конкретні приклади зиникнення різних типів національної ідентичності та дав власне зизначення понять “нація” і “націоналізм”.

Найбільш повно теоретичні питання ролі національного фактора в суспільно-політичному житті висвітлені у західній

1 Gellner E. Nations and Nationalism. -New York: Komell University Pres, Ithaca, 1991. -50 p.

історіографії, зокрема, такими дослідниками, як М.Грох та Б.Ріхова, Ю.Пілон та ін.

Проблеми нації та націоналізму входять також до сфери наукових інтересів українських дослідників. Прикладом найбільш поширеного у вітчизняній історіографії підходу до вивчення ролі та значення національного фактора в історії може слугувати робота “Феномен нації”, написана групою авторів1.

Широке коло досліджень безпосередньо присвячено аналізу ролі національного фактора в історії країн Центральної та Східної Європи, зокрема, Чехо-Словаччини. К.Лефф у своїй роботі “Національні конфлікти у Чехословаччині: Утворення та відновлення держави, 1918-1987” розкрив суперечливу роль національного фактора в історичному та суспільно-політичному розвитку Чехо-Словаччини на прикладі аналізу взаємозв’язку політичної структури країни та національних конфліктів, тенденцій політичного розвитку та національного фактора2.

В 1990 р. у Великобританії відбувся міжнародний конгрес на тему “Радянські та Східноєвропейські студії”, одним з результатів якого стало видання збірника “Чеський та словацький досвід: Вибрані матеріали четвертого світового конгресу з радянських та східноєвропейських студій”3. У збірник увійшли матеріали, в яких аналізується роль відомих “декретів Бенеша” у формуванні політики чехо-словацького уряду щодо національних меншин після закінчення Другої світової війни, висвітлюється проблема становища німецькоїта єврейської національних меншин у Чехо-Словаччині, роль національного фактора в суспільному житті країни.

До проблем взаємозв’язку націоналізму з існуючим у країнах Центральної та Східної Європи політичним ладом - комунізмом

- зверталися у своїх роботах такі західні дослідники, ж А.Геррітц

1 Феномен нації: Основи життєдіяльності. - К.: Товариство “Знання”, 1998. - 264 с.

2 Leff С. National Conflict in Czechoslovakia: The Making and Remaking of the State, 1918-1987. - Princeton, NJ.: Princeton University Press, 1988. - 304 p.

J The Czech and Slovak Experience: Selected Papers from the Fourth World Congress for Soviet and East European Syudies, Harrogate, 1990 / Ed. By Morrison J. - New York: St Matin’s Press, 1992. - 235 p.

Г.Шопфлін1.

Важлива роль націоналізму як суспільно-політичної сили в оричному та політичному житті Чехо-Словаччини була [ображена у ряді праць чеських та словацьких науковців. Так, облемам витоків чеського та словацького націоналізмів та вченню деяких його аспектів (настроїв антисемітизму, рмування традиційного образу ворога у масовій свідомості, ) присвятили свої роботи Д.Чанек, Х.Крейчова, Б.Долежал, Каутман2.

Активно розробляється сучасними чеськими, словацькими західними дослідниками новітня історія Чехо-Словаччини сля 1989 року). Серед них - Б.Уітон та Дж.Бредлі, праці яких рятуються на широкому фактичному матеріалі та значній ерельній базі3.

Вивчення подій “оксамитової революції” в історії Чехо-оваччини неможливе без використання документів та широкої ерельної бази. В дисертації використані офіційні документи, ерв’ю, щоденники, листи, спогади провідних громадських та иітичних діячів того часу.

Протягом останнього десятиліття в Чехії, Словаччині, а кож за межами цих країн було опубліковано чимало кументальних свідчень, офіційних документів та заяв, інтерв’ю агатьма учасниками подій 1989 р. Так, в 1993 р. у Празі було

Trits A. Nationalism and Political Changes in Post-Communist Europe. - Netherlands itute of International Relations “Clingedal”, 1992. - 43 p.; Schöpflin G. The Communist erience and Nationahood // Vampires Unstaked: National Images, Stereotypes and hs in East Central Europe / Ed. by Gerrits A. and Adler N. - Amsterdam: Royal lerlands Academy od Arts and Sciences, 1995. - P.200-205.

mek D. Närod, närodnost, mensiny a rasismus. - Praha: Institut pro stredoevropskou uru apolitiku, 1996. - 96 s.; Krejiova H. Cesky a slovensky antisemitismus 1945-1948 // nkami soudobych dejin: Sbomik stati k pctasedesatinäm historika Katla Kaplana / ravil a usporadal Karel Jech. - Praha: Üstav pro soudobä dejiny AV CR, 1993. - S. 158-Doleial B. Obraz nepritele v Ceske närodni ideologii // Stredni Evropa. - 1998. - S.16-■Cautman F. Dadeje a üskali ceskeho nationalismu. Victor Dyk v ceskem politickem te. - Praha: Ceskä expedice, 1992. - 101 s.

heatonB. The Velvet Revolution: Czechoslovakia, 1988-1991. - Boulder-Colo: Westview s, 1992. - 122 p.; Bradley J. Czechoslovakia’s Velvet Revolution: A Political Analysis. -Ider-Colo: East European Monographs, 1992. - 140 p.

видано мемуари О .Дубчека - лідера Комуністичної партії Чехо-Словаччини та глави Чехо-Словацької держави у 1968 р. Після “оксамитової революції” 1989 р. він очолив Федеральний парламент країни. У своїх мемуарах А.Дубчек робить власні оцінки історичних подій, свідком та учасником яких йому довелося стати1.

Ще одним важливим джерелом для визначення ролі та місця “оксамитової революції” в історії чеського та словацького суспільств і ролі національного фактора в цих подіях стали спогади колишнього міністра закордонних справ в уряді Чехо-Словаччини, відомого дисидента І.Дінстбіра, в яких яскраво відчувається зацікавлення автора зовнішньополітичним становищем країни2.

Цінні історичні джерела для вивчення теми дисертації представлені у ряді збірників документів, серед яких надзвичайно цікавим є збірник “Після оксамитової революції”, в якому представлені інтерв’ю та роздуми окремих політичних і громадських діячів післялистопадової Чехо-Словаччини, в тому числі, В.Гавела, Я.Чарногурського, М.Кусіта інших3.

Для більш глибокого аналізу становища національних меншин в країні автором дисертаційного дослідження були використані статистичні збірники, видані в Чехії та Словаччині.

Таким чином, широка джерельна база та наукові розробки сучасних західних та вітчизняних вчених надають можливість комплексного дослідження ролі національного фактора в суспільно-політичному розвитку Чехії та Словаччини у зазначений період.

У другому розділі - “Національний фактор в історії Чехо-Словаччини: витоки та суть”, який складається з трьох параграфів, висвітлюється роль національного питання у

1 Dubiek A. Nadg'e umira posledni: Vlastni iivotopis Alexandra Dubceka. - Praha: Svoboda-Libertas, 1993. - 293 s.

2 Dienstbier J. Od sneni k realite (vzpominky z let 1989-1999). - Praha. - Lidove noviny, 1999.-443 s.

1 After Velvet Revolution: Vaclav Havel and the New Leaders of Czechoslovakia Speak Out / Ed. By Whippe T. - London: Freedom House, 1991. - 328 p.

;успільно-політичному розвитку Чехо-Словаччини, сарактеризується чехо-словацьке суспільство напередодні та під іас “оксамитової революції” 1989 p., визначаються основні :оціально-політичні наслідки цієї події. В розділі також йдеться іро виникнення Першої Чехо-Словацької республіки, >формлення та утвердження ідеології “чехословакізму” у міжвоєнний період.

Розвиток Чехо-Словацької держави після 1948 р. був юзначений диктатом комуністичної ідеології та значним юлітичним тиском СРСР у питаннях визначення внутрішньої юлітики. Це призвело до значних перекосів як в ідейно-:ультурній сфері, так і в суспільно-політичній та економічній истемі країни. Наслідком цього стали прояви громадського іевдоволення, які вилилися у події “празької весни” 1968 р.

Незважаючи на придушення “празької весни” та [среслідування її учасників і активістів, утвердити абсолютне іанування комуністичної ідеології так і не вдалося.

Особливе місце в урядовій політиці Чехо-Словацької федерації [осідало національне питання, одним з аспектів якого були ¡заємовідносини між чехами і словаками, можливості сестороннього культурного розвитку цих народів, а також нормування єдиної чехо-словацької нації.

Уряд країни проводив активну політику щодо національних іеншин, які проживали на території федерації, основним апрямком якої були спроби асиміляції. Проявом цього стала ^достатність законодавчої бази щодо можливості отримання редставниками національних меншин освіти рідною мовою, ільного розвитку їхніх національних культур тощо.

Прояви націоналізму з боку панівних націй щодо інших гносів призвели до загострення протиріч між ними, до критики аціональної політики уряду прогресивними колами чехо-ловацького суспільства (зокрема, “Хартією 77”).

Погіршення економічної ситуації в країні і вичерпаність ожливостей комуністичного розвитку призвели до зростання евдоволення серед широких верств населення. Початок еребудови в СРСР виявив прагнення до змін у чехо-словацькому

суспільстві, що відобразилося у хвилі страйків і акцій протесту проти існуючого ладу, які мали місце в різних містах країни.

Падіння життєвого рівня, засилля комуністичної ідеології в усіх сферах життя, прагнення до звільнення від залежного становища щодо СРСР призвели до “оксамитової революції”, що відбулася у листопаді 1989 р. у Чехо-Словаччині, рушійними силами якої виступили широкі кола громадськості, що прагнули змін на краще. Моральними лідерами у суспільстві фактично стали дисиденти, правозахисники, інтелектуали-нонконформісти, серед яких виділялася харизматична фігура Вацлава Гавела.

Листопадові події 1989 р. сприяли психологічному й організаційному єднанню усіх опозиційних сил. На чолі масового руху за демократичні перетворення, що охопив усю країну, став сформований 19 листопада Громадянський Форум (ГФ), який об’єднав розрізнені опозиційні групи. Досить швидко виник аналог цієї масової організації - “Громадськість проти насильства” (ГПН) - у Словаччині.

“Оксамитова революція” у Чехо-Словаччині спричинила кардинальні зміни у соціально-економічному становищі, партійно-політичній структурі та міжнародному становищі країни і була зумовлена рядом об’єктивних умов, серед яких важливе місце посідав національний фактор. Події 1989 р. сприяли утвердженню Чехо-Словацької держави як незалежного суб’єкта міжнародної політики та радикально вплинули на напрямок подальшого політичного та економічного розвитку країни.

У третьому розділі - “Розпад Чехо-Словаччини та утворення нових незалежних держав”, що складається з двох параграфів, -простежується суспільно-політичний розвиток Чехо-Словаччини в 1990-1992рр. і аналізуються причини та наслідки розпаду Чехо-Словаччини в 1992 р.

1990-1992 pp. стали одними з найважливіших для визначення напрямку внутрішнього політичного та економічного розвитку країни та її держав-наступниць.'

Дискредитація комуністичного образу світу у свідомості

юдей покликала до життя і нові орієнтири, цінності та ідеали, іайсильнішими і найприроднішими з яких були національні. Не бминули Чехо-Словаччину й негативні наслідки стрімкого ростання націоналістичних почуттів серед широких верств асслсння. Посилення ксенофобії, зокрема, щодо іноземців особливо, вихідців з СРСР), побутового антисемітизму та нтициганських настроїв стали безпосередніми проявами цього.

Наслідком стрімкого зростання національної свідомості серед аселення багатоетнічної федерації стала надзвичайна ривабливість використання національної ідеї різноманітними илами та діячами як засобу поширення своєї популярності та олітичного впливу.

Міжнаціональна ситуація в Чехо-Словаччині ускладнювалася наслідок суперечностей, що існували між основними аціональними групами, що проживали в країні. Особливо скравим прикладом національної нетерпимості і ворожнечі гали взаємовідносини між чехами і словаками, з одного боку, а ромами, з іншого. Спроби уряду покращити становище ромів суспільстві наштовхнулися на опір серед значної частини аселення країни та з боку деяких місцевих органів влади.

Демократичні перетворення 1989 р. призвели і до зміни у гановищі національних меншин країни. Останні отримали ірантії вільного національно-культурного розвитку, захисту ромадянських прав та свобод. Як наслідок, на суспільно-олітичній арені країни з’являються нові громадські організації і політичні партії та рухи, в тому числі, Союз німців, Угорська ромадянська ініціатива, Угорський християнсько-гмократичний рух, ін.

Проведення в 1990 р. перших вільних виборів у Чехо-ловаччині підтвердило прагнення чехів і словаків жити у змократичному суспільстві, призвело до зміни закону про ібори. Останній передбачав можливість перемоги будь-якої злітичної партії чи руху, якщо вони набирали 5% голосів у одній республік федерації, прикладом чого може стати перемога двох ,ейно подібних сил на виборах 1992 р. - Громадянського Форуму Чехії та “Громадськості проти насильства” у Словаччині. Даний

законодавчий акт згодом став іще одним фактором, який об’єктивно сприяв процесові розпаду Чехо-Словаччини.

Перемога демократичних сил на виборах 1990 р. призвела до радикальних змін у внутрішній політиці, зокрема, було оголошено амністію усім політичним в’язням, почато процес приватизації, ринкових реформ, створення нових демократичних інститутів влади тощо.

Після проведення виборів 1992 р. два найвагоміші демократичні рухи - ГФ у Чехії та ГПН у Словаччині -розкололися на декілька дрібніших партій та організацій. Внаслідок цього розколу з ГПН виокремився Рух за Демократичну Словаччину, що вивів на політичну арену нового словацького лідера - В.Мечіяра, який в подальшому став одним з ініціаторів мирного роз’єднання Чехії та Словаччини.

Другі і останні спільні вибори у Чехо-Словаччині, що відбулися у 1992 р., підтвердили різницю у політичних інтересах населення обох республік: у Словаччині перемогли ліво зорієнтовані сили та націоналістичні партії, а в Чехії - прибічники радикальних економічних реформ, які виступали за збереження єдиної Чехо-Словаччини.

Спалах націоналізму серед словацької політичної еліти та небажання чеської сторони піти на поступки (погодитися на конфедерацію) фактично призвели до розпаду Чехо-Словаччини, який був юридично оформлений і відбувся без будь-яких політичних ексцесів.

Реакція населення обох країн на розпад федерації була неоднозначною, однак і чеське, і словацьке суспільства проявили політичну терпимість.

Поділ Чехо-Словацької федерації на дві незалежні держави підтвердив різницю у політичних та економічних прагненнях громадян Чехії та Словаччини, певну культурно-ментальну різницю між народами.

Таким чином, суспільно-політичний розвиток Чехо-Словаччини та спалах націоналізму серед населення та політичних еліт обох країн в 1989-1992 рр. зумовили розпад федерації та появу двох незалежних держав - Чехії та

Словаччини.

У четвертому розділі - “Національна політика та становище тнічних меншин у Чехії та Словаччині”, що складається з двох іараграфів, - прослідковується суспільно-політичний розвиток [еської та Словацької республік після 1992 р., аналізується юлітика урядів цих країн щодо національних меншин.

Незважаючи на тривалий період існування спільної Чехословацької держави, внутрішня політика Чехії та Словаччини ісля 1992 р. значно відрізнялася, що особливо яскраво роявилося в економічній, політичній (взаємовідносини між ілками влади) та національно-культурній сфері.

Успішне проведення соціально-економічних реформ еретворило Чеську республіку до середини 1990-х рр. на айбільш стабільну та економічно розвинену країну колишнього соціалістичного табору”. Позитивні результати економічних еретворень та політичної демократизації в Чехії пояснюються, одного боку, професіоналізмом та високою ефективністю іяльності уряду і парламенту країни, наявністю політичної волі а спільного погляду на ситуацію в суспільстві з боку впливових олітичних сил. Однак, з іншого боку, успіх реформ був би еможливим без наявності у середовищі чеського суспільства ішбоких демократичних традицій, високого рівня політичної ультури, суспільної самоорганізації та сприятливих стартових озицій в економіці. Ці та інші фактори сприяли успіхові кономічних реформ, що дозволили протягом декількох років ційснити успішну структурну перебудову народного эсподарства.

У зовнішній політиці уряд країни, очолюваний .Клаусом, взяв курс на прискорену інтеграцію з Європейським оюзом та НАТО.

Партійно-політична структура Чеської республіки ідповідала класичній схемі поділу політичних сил на лівих, равих та сильний центр і базувалася на приматі економічних рограм. В 1996 році в Чехії відбулися парламентські вибори, гзультатом яких стало існування правоцентристського уряду, [о представляв фактичну меншість, та сильної лівоцентристської

коаліції, зосередженої довкола Соціал-Демократичної партії. Внаслідок цього при формуванні економічної політики та вирішенні питань, пов’язаних з соціальною сферою, уряд був змушений зважати на думку соціал-демократів.

Для Словацької республіки 1992-1998 рр. стали роками становлення незалежної держави. Словаччина зіштовхнулася з рядом адміністративних та політичних проблем.

Підсумки перших років існування незалежної Словацької держави були доволі суперечливими. З одного боку, до кінця 1995 р. стало зрозуміло, що Словаччина цілком успішно пройшла процес економічної трансформації і зуміла продемонструвати високі результати розвитку економіки. З іншого боку, бурхливий розвиток національної самосвідомості у представників титульної нації та етнічних меншин, становлення нової національно-державної ідентичності призвели до крайньої поляризації населення, радикалізації суспільних настроїв.

Яскравим прикладом різних тенденцій суспільно-політичного розвитку обох країн стала національна політика урядів Чехії та Словаччини і становище національних меншин в обох країнах. Слід зазначити, що чеський уряд розробив нову законодавчу базу для вирішення національних проблем та гарантії вільного розвитку всіх національних меншин, що проживають на території країни, забезпечив умови їхньої реалізації.

В той же час у Словаччині вирішення національного питання зіштовхнулося з рядом труднощів, зокрема, з прагненням словацької більшості до створення єдиної політичної словацької нації, що часто суперечило можливості вільного розвитку для представників інших національностей. Проживання на території Словаччини значної угорської меншини, що прагне культурної та подекуди і територіальної автономії, а також труднощі у справі пошуку взаємоприйнятного компромісу створюють додаткові проблеми щодо позитивного вирішення національних проблем в країні.

В розділі також йдеться про становище та можливості вільного культурного розвитку ромів-циганів, що проживають на території обох країн.

Отже, суспільно-політичний розвиток Чехії та Словаччини має :вої особливості, що виявляється на політичному, економічному 'а національному рівнях.

У висновках підбито основні результати дослідження.

1) Національний фактор був одним із вирішальних у голітичному житті Чехії та Словаччини, починаючи від моменту ¡творення Першої Чехо-Словацької республіки.

2) Однією з причин “оксамитової революції” 1989 р. було іростання національних почуттів серед населення Чехословацької федерації.

3) Листопадові події 1989 р. призвели до демократизації ¡успільно-політичного життя в Чехо-Словаччині, що сприяло ¡ростанню національної самосвідомості громадян країни. В сраїні починають діяти національні культурні товариства, 'ромадські організації та політичні партії, зокрема, Союз німців, Томська партія, Угорський християнсько-демократичний рух та н. Національні меншини отримали можливість вільного іаціонально-культурного розвитку та фінансову підтримку з 5оку нової влади.

4) Зростання національної самосвідомості, зумовлене демократичними перетвореннями в країні, спричинило іагострення національно-культурних конфліктів, що найбільш іскраво проявилося у зіткненні інтересів угорської та ромської іаціональних меншин з інтересами чехо-словацької більшості.

5) Розпад Чехо-Словацької федерації 31 січня 1992 р. був щачною мірою зумовлений ростом націоналістичних почуттів :еред політичних еліт обох республік (особливо - словацької).

6) Після розпаду федерації суспільно-політичний розвиток Чехії та Словаччини відбувався в напрямку побудови демократичних суспільств, проте мав свої особливості:

- чеський уряд визначив основні напрямки політичного та економічного розвитку країни, серед яких - вступ до Європейського Союзу та НАТО. Останнє сприяло подальшим економічним перетворенням в країні та побудові демократичного суспільства, в якому громадянам гарантувалися усі права та свободи, незалежно від їхнього національного походження;

- словацький уряд провів досить успішні економічні реформи, однак в політичному і, особливо, в національному плані країна зіштовхнулася з рядом проблем. Причому національна була зумовлена й необхідністю вироблення нової національної самоідентифікації словаків та створення єдиної політичної словацької нації і проявилася у ряді конфліктів між титульним етносом та представниками національних меншин, що проживають на території країни.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1. Юрійчук Ю.А. Націоналізм як політична технологія у країнах Центральної Європи // Питання історії нового та новітнього часу: Збірник наукових статей. - Випуск шостий. -Чернівці, 1999. -С.297-304.

2. Юрійчук Ю. Національні меншини у політичному розвиткові Словаччини після здобуття незалежності // Наукові записки. Серія: Історія. -Випуск IX. -Тернопіль, 1999. -С.171-174.

3. Юрійчук Ю. Сучасний націоналізм та етнічні меншини Словаччини // Віче. - 1999. - № 12. - С. 128-135.

4. Юрійчук Ю. Події 1989 року в Чехословаччині: Причини та рушійні сили // Науковий вісник Чернівецького університету. -Випуск 73-74: Історія. Збірник наукових праць. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 190-199.

5. Юрійчук Ю. Партійно-політична структуризація в Чехо-Словаччині в 1989-1992 рр. // Питання історії нового та новітнього часу: Збірник наукових статей. - Випуск сьомий. -Чернівці: Рута, 2000. - С.318-324.

6. Юрійчук Ю. Політика Європейського Союзу щодо країн Центральної Європи // Європа: Ідеї та процеси. Матеріали наукового симпозіуму 4-5 червня 1998 р. - Чернівці: Прут, 1998. -С. 162-169.

7. Юрійчук Ю. Роль національних меншин у політичному розвитку нових держав Центрально-Східної Європи (на прикладі Словаччини) // Транскордонне співробітництво у поліетнічних регіонах Східної та Південно-Східної Європи: Матеріали наукового симпозіуму 16-17 червня 1999 р. - Чернівці: Золоті литаври, 1999. -С.67-71.

Юрійчук Ю.А. Національний фактор у суспільно-політичному розвитку Чехії та Словаччини (1989 - середина 1990-х рр). -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. -Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2000.

У дисертації досліджуються роль та значення національного фактора в суспільно-політичному розвитку Чехії та Словаччини в період з 1989 до середини 1990-х pp. Проаналізовано процес становлення і розвитку чеського та словацького національних рухів, діяльність груп та партій, що представляють національні меншини. Розкрито основні тенденції розвитку Чехо-Словаччіши в зазначений період, висвітлено процес становлення незалежних держав - Чехії та Словаччини, проаналізовано національну політику урядів цих країн та становище національних меншин у них.

Ключові слова: національний фактор, суспільно-політичний розвиток, націоналізм, національна меншина, національна ідентичність, федерація, демократизація, права людини.

Annotation

Yuriychuk Y.A. National Factor in the Social-Political Development of Czech Republic and Slovakia (1989 - middle 1990-s). -

Manuscript.

The dissertation for scientific degree of a Candidate of Historical Sciences, speciality 07.00.02 - World History. - Yuriy Fedkovych Chemivtsi State University, 2000.

In dissertation the role and significance of the national factor in the social-political development of Czech Republic and Slovakia in 1989 - middle 1990-s are investigated. The author analysed the process of creation and development of Czech and Slovak national

movements, the activity of parties, in which interests of the national minority groups are presented.

The main tendencies of the Czecho-Slovakia development during that period, the origins of the independent Czech Republic and Slovakia and the position of the national minorities in those states have been highlighted in dissertation.

Key words: national factor, social-political development, nationalism, national minority, national identity, federation, human rights.

Аннотация

Юрийчук Ю.А. Национальный фактор в общественнополитическом развитии Чехии и Словакии (1989 - середина 1990х гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. - Черновицкий государственный университет имени Юрия Федьковича, Черновцы, 2000.

В диссертации исследуется роль и значение национального фактора в общественно-политическом развитии Чехии и Словакии в период с 1989 по середину 1990-х гг.

Национальный вопрос всегда был чрезвычайно актуальным для многонациональной Чехо-Словацкой федерации. После падения коммунистического режима в Чехо-Словакии в 1989 г. и начала демократических преобразований на арену общественно-политической жизни страны вновь выступил национализм. Дальнейшее развитие внутриполитических процессов в Чехо-Словакии привело к распаду единого государства и созданию двух независимых республик - Чехии и Словакии. Решающую роль в этих событиях сыграл национальный фактор, представленный прежде всего борьбой различных этно-политических концепций - “чехословакизма”, чешского и словацкого национализмов, а также национальных движений групп этнических меньшинств (венгров, немцев, русино-украинцев и др.). Дальнейшее общественно-политическое

эазвитие независимых Чехии и Словакии во многом определялось важной ролью, которую сохранял национальный фактор в двух государствах.

Анализ историографии, посвящённой проблеме значения гационального фактора в общественно-политической жизни Цехии и Словакии в новейший период, подтверждает, что данная троблема исследована недостаточно, в частности, в отечественной литературе.

Для написания работы использован значительный массив теоретических исследований, широкий круг источников, в том шсле материалы прессы, воспоминания и свидетельства ^посредственных участников событий, связанных с последними 'одами существования Чехо-Словакии и её государств-гаследников.

На значительном фактическом материале раскрыт процесс ггановления и развития чешского и словацкого национальных щижений, деятельность групп и партий, представляющих тциональные меньшинства. Исследованы основные тенденции >азвития Чехо-Словакии в 1989-1992 гг., причины и характер >аспада ЧСФР. Освещён процесс становления новой [ационально-государственной идентичности в независимых 1ешской и Словацкой республиках, а также особенности [равительственной политики в отношении национальных 1еншинств, их положение и перспективы дальнейшего развития.

Период коммунистической диктатуры в Чехо-Словакии (1948989 гг.) отличался неблагоприятными тенденциями в сфере [ационально-культурного развития. Отсутствие демократических вобод, фактическая реализация концепции “чехословакизма”, [рикрытая провозглашением федерации в 1969 г. и официальной юлитикой “интернационализма”, ставили словацкий этнос и руппы национальных меньшинств в подчинённое положение по тношению к чешской части населения страны.

“Бархатная революция” 1989 г. и демократические реформы ЧСФР вызвали значительное оживление национальных вижений в среде представителей различных этнических групп, юпочая титульные нации - чехов и словаков. Последнее, а также

глубокие расхождения в видении будущего развития единогс государства стало причиной распада федерации и созданю новых национальных государств - Чехии и Словакии в 1992 г.

Период независимого развития двух республш характеризуется дальнейшим сохранением важной рол* национального фактора в общественно-политических процессах Особенно актуальной эта проблема является для Словакии -молодого государства, в котором проживают представителг нескольких значительных групп национальных меньшинств.

В период независимости официальная политика правительств Чехии и Словакии в отношении меньшинств развивалась в несколько различных направлениях, что объясняется разнице? во внутриполитической ситуации в обеих странах.

Объективные исторические процессы конца 1980-х - 1990-х гг. XX в. в Центральноевропейском регионе, распад единой ЧехоСловакии и возникновение на её месте независимых национальных государств подтвердили важное значение национального фактора в общественно-политическом развитии этих стран.

Ключевые слова: национальный фактор, общественнополитическое развитие, национализм, национальное меньшинство, национальная идентичность, федерация, демократизация, права человека.