автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.05
диссертация на тему: Нравственное сознание Киевской Руси по материаламдревнекиевской агиографии

Полный текст автореферата диссертации по теме "Нравственное сознание Киевской Руси по материаламдревнекиевской агиографии"

, о «а

НАЦТОНАЛЬНО Г АКАДЕМТТ НАУК УКРАТНИ ШСТИТУТ Ф1ЛОСОФП

На правах рукопису

ЧАЙКА Тетяна ОлексПвна

МОРАЛЬНА СВ1ДОМ1СТБ ЮПВСЬКО! РУС1 ЗА МАТЕР ТАЛАМИ ДАВНЬОКШВСЬКО! АГ10ГРАФП

Спец1альн1сть 09.00.05 --- ]стор!я фТлософП

АВТОРЕФЕРАТ дисертацП на здобуття наукового ступопя кандидата ф!лософських наук

Ки1к - 1997

Дисертагиею g рукопис.

Роботу виконано в 1нститут1 ф1лософ!1 HAH Укра1ни.

Науковий кер1вник: доктор ф1лософських наук, професор

ГОРСЬКИЙ Вхлен Серг1йович

0ф1ц1йн1 опоненти: 1) доктор ф!лософських наук, професор

КРИМСЬКИЙ Ceprin Борисович 2) доктор ф!лософських наук, професор БИЧКО Ада КорнПвна

Пров1дна органIsaniM: КиХвський ун1верситет

iMiiiii Тараса Шевченка (кафедра укра!нсько! ф1лософ11 та культури)

Захист вШудеться " 21 " лютого 1997 року о 14 годин1

на засгданш спецзал1зовано1 вчено! ради

Д 01.25.06 для захисту дисертацП на здобуття паукового ступени доктора (кандидата) наук в 1нститут1 ф1лософ11 HAH Украпш за адресою:

252001, КИ1В-1, вул.Трьохсвятительська, 4.

3 дисертац1ею кожпа ознайомитися в 6.1бл1отсц1 Хнституту фиюсофП HAH УкраТни за адресов:

252001, Ки1в-1, вул Трьохсвятительська, 4.

Автореферат роз!слано ". _с£г______ 199^ р.

Вчений секретар спец1ал1зовано! ради кандидат ф!лософських наук

Л.А.Ситниченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальн1сть теми. В1дродження укра!нсько! культури ставить на час1 питания про спадкоемн1сть II кер1вних ц!нностей, а в!дтак — про II 1сторичн1 джерела 1 прообрази. Щоб культуру утверджувати, розвивати, сл!д в1ддавати соб! зв1т щодо II реального зм!сту 1 виток1в — 1з глибиною под!бного самоусв1домлекня прямо пов'язана життездатн!сть культурного орган1зму. Водночас чим дал! просуваемося ми на шляху п1знання власних культурних першоджерел, тим ширшим стае наше бачення реальних взаемозв'язк1в р1дно! культури з культурами 1нших народ1в 1 кра1в, усв1домлення И м1сця в европейському 1 св1товому культурному пол1.

1стотним надбанням в1тчизняно1 культури е виплекан1 нею моральн! ц!нност1. Якщо середньов!чна культура взагал! в1дзначалася виразною морально-етичною спрямован!стю, то Ки1вська Русь 1 на цьому тл! збер1гае власне обличчя; можна твердити, що моральна св!дом1сть, моральна дом!нанта е чи не найважлив!шим компонентом давньорусько! духовност1 загалом.

Глибину усв1домлення 1 переживания морально-етично! проблематики засв!дчують ус1 жанри давньокигвсько! писем-ност1, що в1дбивають розма1ття тогочасного соц!ального, культурного, пол!тичного життя. Проте на особливу увагу зас-луговуе в цьому в1дношенн! давньоки1вська аг!ограф!я, тобто поширений 1 улюблений у Давн1й Рус! жанр життепис1в христи-янських святих. В жит1ях моральн! 1деали наших предк!в набу-вали 1сторично можливо! ц!л1сност1, саме тут народна св!дом1сть знаходила для себе надихаюч1 приклади, канони 1 вз!рц! морально! повед!нки — або, принаймн1, щиру душевну

розраду. Без образ!в святих княз1в-страстотерпц1в Бориса 1 Гл!ба або геро!в Киево-Печерського патерика год! й намагати-ся уявити соб! моральну св!дом!сть Давньо! Русь Звичайно, нин1 не йдеться про просту реставрац1ю !деал!в 1 ц1нностей т1е1 далеко! епохи. I все ж, щоб ув1йти в сучасну европейсь-ку сп1льноту, нац!я мае досягти прийнятного загально-цив!л1зац1йного р!вня, виходячи з власного неповторного м1сця в культурно-!сторичному простор1, збер!гаючи власну вдачу й лице. Обм!рковуючи морально-етичний аспект проекту Укра!ни на майбутне, ми не можемо лишати осторонь досв1д на-шо1 давнини, що знайшов в!дбиття, зокрема, 1 в пам'ятках киеворусько! аг!ограф!! XI — XIII ст.

Ступшь науково! розробленосп проблеми

Як елемент загально! картини давньорусько! культури. моральна св1дом!сть Ки!всько! Рус! здавна не залишалася поза увагою !сторик!в, етнограф1в, л!тературознавц!в. Про на-явн!сть науково-теоретичного !нтересу до давньорусько! мо-ральност! загалом можна твердити, починаючи з першо! полови-ни XIX ст. Саме тод1 переживають добу становления рос1йська !сторична наука, л!тературознавство, фольклористика, що висв1тлюють специф!ку давньорусько! морально! св!домост1, переважно вбачаючи в н!й певний етап на шляху становления рос1йсько! духовно! культури. Водночас розгортаеться новий етап укра!нського нац!онального життя, виразники якого звер-таються до досв!ду ! надбань (зокрема, морально-етичних) Ки!всько! Рус1 у перспектив! 1сторичного 1 культурного само-усв1домлення укра!нства (М.О.Максимович, М.I.Костомаров та !н.).

Разом з тим, протягом усього XIX ст. предметом

специального анал1зу моральна св!дом1сть Ки1всько1 Рус! не стае; спостереження над нею не вир!знюються в загальному р!чищ1 1сторичних, ф!лолог1чних, 1сторико-рел!г1йних. етног-раф1чних п1дход1в. Сама специф1ка 1сторико-етичного розгляду матер!ал1в киеворусько! доби залишаеться ще нез'ясованою; не дивно, що завдання такого розгляду не висуваються й стосовно тако! групи давньокигвських джерел, як пам'ятки аг1ог-раф1чно! л!тератури.

Вт1м, що до само! аг!ограф11, то' вона на той час вияв-ляеться вже предметом не лише традиц!йних рел!г1йних комен-тар1в, а й дедал! зростаючого досл1дницького, переважно л1тературознавчого, !нтересу. Зокрема, 1й присвячен! прац1 таких видатних вчених, як М.П.Барсуков, Ф. I.Буслаев, П.М.Строев, дал1 I.I.Срезневський, В.0.Ключевський, а на меж! XIX — XX ст. — Д.I.Абрамович. Б.С.Голубинський, А.П.Кадлубовський, Н.I.Серебрянський, 0.1. Соболевський, М. С.Тихонравов, I.Я.Франко та !н. 3 ц!е1 групи досл1дник1в завдання етичного осмислення аг1ограф!чних джерел виразно ставить А.П.Кадлубовський, певною м!рою — Г.Я.Франко. .

Окреслена ситуац!я в основних рисах збер!гаеться ! в п!зн!ш! часи. Поступово нарощуеться сукупн!сть знань про давньоруську моральну культуру 1 св!дом!сть, проте остання здеб!льшого продовжуе залишатися не в фокус! досл!дницько! уваги й висв!тлюеться, можна сказати, принаг!дно. Розгор-таеться й дальше вивчення аг!ограф!чних пам'яток, однак най-част!ше без спец!ально! теоретично! ф!ксац11 1х мораль-но-етичного в!стря.

Разом з тим, дедал1 б1льш детальна 1 нюансована картина давньорусько! культури, що II подають В. П. Адр1анова-Перетц,

М.В.Алпатов, Г.К.Вагнер, Б.Д.Греков, М.I.Грушевський, М.К.Гудз1й, Д.С.Лихачов, 0.М.Панченко, Б.О.Рибаков, М.М.Тихомиров, Д.1.Чижевський, М.Димник, Ф.Томсон, Дж.Феннел та ИншИ досл!дники, вже й сама по соб1 виявляе реальне значения власне морального моменту. Висновок про його дом!нування в духовн1й сфер1 знаходимо, зокрема, в працях Д.1.Чижевського, згодом такий погляд утверджують Д.С.Лихачов та 1н. В галуз1 1стор11 ф1лософсько! думки важливПсть морального вим!ру давньоки!всько! духовности п1дкреслюють В.С.Горський, М.М.Громов, С.Б.Кримський та 1н. На цьому тлИ з'являються й розробки, поки що нечисленнИ, власне етичних аспектИв давнь-орусько! культури 1 думки — прац1 В.Г.1ванова, И.О.Одо-ховсько!, Н.Ф.ПИкулик, Б.О.Романова, сучасного польського досл1дника Б.Гриневича та 1н.

В той же час, студИ! з проблем давньорусько! агИог-рафП!,- представлен! 1менами С.0. Бугославського, 1.П.брь-ом!на, Г.П.Федотова, згодом Б. 1.Бермана, В.М.Живова, П. Иванова, Т.В.Попово!, В.М.Топорова. 0. С.Хорошева, В. С.Горсько-го, Ю.А.1с1ченка, В.I.Крекотня, Г. I.Павленко, — виразно засвИдчують важлив!сть етично! проблематики для з'ясування жанрово! специфики дано! групи джерел, тим бИльше 1хнього духовно-св1тоглядного змИсту. Таким чином, вже у в!дом1й прац1 Г.П.Федотова "Свят1 давньо! Рус!" етичн1 проблеми агПографП!- по сут! займають чИльне м1сце; те саме бачимо й у П. 1ванова.

3 ус1м цим сама проблема анализу морально! свИдомостИ Ки!всько! РусИ на агИографИчних материалах лишаеться на сь-огоднИшнИй день належним чином теоретично не осмисленою. Зокрема, все ще не з'ясовано принциповий характер фИлософсь-

ко-етичного зм1сту аг!ограф11 — 1, в!дпов1дно, статус 1 ме-тодолог1ю Н 1сторико-ф1лософського й 1сторико-етичного дослШення. Лишаеться проблематичною етична специф1кац1я основних давньоки1вських жит1й. Безперечно потребуе висв1тлення система морально-етичних категор1й жит1я тощо.

Беручися за розробку окреслено! теми, ми спираемося на прац! вказаних автор1в; у той же час важлива роль у форму-ванн1 проблемного поля досл1дження належить роботам з б!льш широко! тематики: досл!дженням зах!дноевропейсько! культури епохи Середньов!ччя (Г. Ейкен, М.Блок, ЗК. Ле Гофф, Ж. -К. Шм1тт, А.Я.Гуревич), середньов1чно! культури В1зант11 й Переднього Сходу (В.В.Бичков, I.П.Медведев, 1.Мейендорф, 3. В.Удальцова та 1н.). Ц!нн1 спроби категоризацП смислово! будови культур под1бного типу являють прац1 С.С.Авер1нцева, М. М. Бахт!на,

A. Я.Гуревича; що стосуеться власне давньорусько! культури, в даному в1дношенн1 особливо сл!д в1дзначити роботи Д. С. Лиха-чова, М.П.Громова, В.В.Колесова, Г.М.Прохорова.

Конче потр!бними для дано! дисертацП виявляються звер-тання до власне етичних проблем 1 категор1й европейського Середньов1ччя, висв1тлених, зокрема, в роботах А.А.Гусейнова, В.Г.1ванова, Г.1ррлитця, Г.Г.Майорова та 1н.

Важливою передумовою розгляду давньоки!всько! морально! св1домост1 е врахування м!фолог1чних виток1в останньо!, досл!джених у працях А.К. Бичко, Т.С.Гол!ченко, М. В.Поповича,

B.Я.Троппа, Б.О.Рибакова. Нарешт!, оск1льки йдеться про висв!тлення морально-етичного аспекту феномен1в святост!, досл1дження передбачае увагу як до онтолог1чних ! сем1отич-них аспект!в сваятост1 як тако! (прац! С.М.Булгакова, 1.0.1ль!на, П. 0. Флоренского, С.Л.Франка, Р.Отто, М. Ел1аде,

0.В.Меня, В.М.Топорова, В.Ю.Кушакова та 1н.), так 1 до вт!лення уявлень про свят1сть в церковн!й 1стор11 (роботи Б.е.Голубинського. архим.Леон1да, 1.1.0г!енка, М.Б.Поснова та 1н.).

Мета 1 завдання досл1дження. Метою дисертац1йного досл!дження е висв!тлення специф1чного зм1сту 1 визначення основних категор1альних форм давньоки1всько! морально! св1домост1 у тому I! аспект1, в якому вона постае в ориг1нальних пам'ятках в1тчизняно! аг1ограф!1 XI — XIII ст. Реал!зац!я ц1е! мети передбачае вир!шення таких взаемо-пов'язаних завдань:

— обгрунтування принципово! можливост! досл1дження 1стотних рис морально! св1домост! Ки!всько! Рус1 за ма-тер!алами аг!ограф11;

— розкриття специф1ки аг1ограф11 як жанру писемност1 1 феномену культури; визначення моральних функц!й аг!ограф!1 в житт! давньоруського сусп1льства;

— виявлення 1 анал!з моральних дом1нант ориг1нальних пам'яток аг!ограф1чно! л1тератури Ки!всько! Рус! XI — XIII ст.;

— визначення як!сних особливостей ф!лософсько-етичного потенц1алу аг!ографп !, в!дпов!дно, можливостей застосуван-ня до не! метод!в сучасного 1сторико-ф!лософського 1 1стори-ко-етичного досл!дження;

— ф!лософського анал!зу основних моральних категор!й давньоки!вського жит!я, з урахуванням специф!ки !х формот-ворчо! рол1 в систем! морально! св1домост!.

Об'ектом досл!дження е корпус ориг!нальних твор!в аг!ограф!чно! л!тератури Ки!всько! Рус! XI ~ XIII ст.

Предметом досл1дження е морально-етичний зм1ст цих твор!в.

Теоретико-методолог1чн1 засади досл1дження сформован1 на грунт! сучасно! ф!лософП культури. Важливу роль у вироб-ленн! авторського п1дходу в1д1грали концепцП д1алогу як адекватно! форми буття людини у у св1т1 !стор1! 1 культури (М.Бубер, М.М.Бахт!н, Г.Марсель, Г. С.Бат!щев), герменевтика Г.Г.Гадамера, феноменолог1чна етика Е.Лев!наса. Значною м!рою автор под!ляе й запроваджус у сво!х розробках 1де! ки!всько! ф!лософсько! школи останн!х десятил!ть, особливо пов'язан! з подоланням абсолютизац!! практично! д1яльност! й виходом до розум!ння культури як специф1чно! реальност1, що визначае онтолог1чну як1сть людського буття (В.П. 1ванов та 1Н.).

Наукова новизна роботи обумовлена тим, що твори в!тчиз-няно! аг1ограф!чно! л1тератури XI — XIII ст. тут уперше стають об'ектом власне ф!лософського, зокрема, етичного анал1зу, спрямованого на розкриття особливостей морально! св1домост! КиХвсько! Рус1; в1дпов1дно вичленовуеться 1 досл!джуеться морально-етичний зм!ст зазначених аг!ог-раф!чних пам'яток, з'ясовуеться його категор!альна структура.

0сновн1 елементи новизни:

— обгрунтовано репрезентативн1сть ориг1нальних текст1в давньоки!всько! аг!ографП XI — XIII ст. для вивчення на !х матер1ал1 1стотних рис морально! св!домост! Ки!вськох Рус! в П культурно-1сторичн1й специф1ц1;

— на основ1 анал1зу 1сторично сформованих п!дход!в в осмисленн! в1тчизняно! аггографИ доведено необх!дн!сть вра-

хування морально-дидактично! ор!ентац1! останньо! для визна-чення II специф!ки як феномену культури, характеру розкриття в н!й особист1сного начала, а такой для б1льш адекватного розум1ння I! текст1в загалом;

— встановлено, що основн! твори давньорусько! аг!ог-раф!! в1дображують 1стотний зм!ст морально! св!домост! Ки!всько! Рус1 у р1зних його аспектах, в залежност1 як в!д культурно-!сторичних та б1ограф1чних обставин, так 1 в!д внутр!шньо! специф1ки конкретних жанрових р!зновид!в жит1я;

— проанал1зовано можлив1сть ф!лософського 1 етичного досл1дження аг1ографП, виходячи з II власно! 1манентно! ф!лософ1чност!, що грунтуеться на певн1й внутр!шн!й спор!дненост1 способ1в мислення 1 осягнення людського буття, притаманних аг!ограф!!, з одного боку, ф!лософ!1 1 етиц1 — з другого;

— на основ1 ф!лософсько-етичного анал1зу давньоки!всь-кого жит!я вичленовано основн! категор!I, що визначають характер структурування його морального зм1сту. Як показано в робот!, це передус1м категор!! святост!, праведност! й гр1ховност1, чуда, смир1ння, покаяния, страждання й спас!ння, подвигу, милосердя й любов!, пам'ят! ! свята. Кож-на з цих категор!й описуе певний стан св!домост1 у нероз-ривн!й едност! з життевим шляхом святого ! його положениям у св!т! 1 як така передбачае специф1чне у кожному раз! сполу-чення морального 1 онтолог!чного момент!в;

— виявлено найб1льш показов1 смислов! ракурси киево-руського образу святост!, що згодом утворюють суттев1 вим!ри подальшого розвитку укра!нсько! духовно! й морально! культури. Свят1сть постае при цьому, по-перше, як всезагальна м!ра

онтолог1чно1 досконалост!; по-друге, як непроминальна смис-лотворча ц!нн!сть; по-трете, як моральна максима, 1деал християнського ставлення до свИту 1 вищий вз1рець конкретного людського життя. Перше з зазначених в1дношень акцентуе передус!м онтолог!чну дом1нанту святост!, друге демонструе еднання онтолог1чного 1 морального начал, в третьому ж без-посередньо дом1нуе моральний компонент святост!, що сп!впа-дае з проблематикою II конкретного людського вт!лення. Оск!льки ж згаданий процес 1 складае граничний сенс життя святого, вс1 вказан1 вище категорП агЮграф!! виявляють у даному моральному аспект1 святост1 специф^чн! властивост! категорий — екзистенц!ал!в, що окреслюють принципов! можли-вост! ф!лософського осягнення образу героя давньоки!вського жит!я.

Теоретичне та практичне значения досл1дкення обумовлене тим, що в ньому зд!йснено концептуал!зац!ю !стотного 1 дос! недостатньо висв1тленого аспекту давньоки!всько! морально! св!домост1. Результата досл!дження дають змогу:

— б1льш детально 1 р!зноб!чно осягнути морально-духов-ну спадщину Ки!всько! Рус!;

— методолог!чно вдосконалити вивчення давньоки1всько! аг1ограф!чно! л!тератури;

— конкретизувати !снуюч! уявлення про давньоки!вськ1 витоки укра1нсько! морально! св!домост1 ! культури;

— поглибити м!ждисципл!нарн! й компаративн1 п1дходи до киеворусько! культури, зокрема в контекст1 досл1дження проблем християнського середньов1ччя в ц!лому.

Одержан! положения можуть бути використан1 в читанн! загальних курс!в з 1стор!1 укра!нсько! ф1лософ!1 та культу-

ри, етики, а також при п1дготовц1 спец1альних курс1в з проблем давньоки!всько1 аг1ограф11, морально! культури Ки1всько1 Рус1.

Апробац1я робота. Основн! положения та висновки прове-деного досл1дження викладен! у низц1 друкованих праць дисер-тантки (див. список публ1кац1й).

Про одержан! положения автор допов1дала на наукових конференц!ях ! сем!нарах, зокрема, на М1жнародн1й науков1й конференцП з актуальних проблем досл1дження ф!лософсько1 культури сх!дних слов'ян XI — XVII ст. (Полтава, 1992), М1жнародн!й науков!й конференцП "Духовн1сть середньов!чно! бвропи: Сх!д — Зах1д" (Одеса, 1994), II Харк1вських М!жна-родних Сковородин!вських читаннях "Нац!ональна ф!лософ!я: минуле, сучасне та перспективи" (Харк!в, 1994), I та II М1жнародних наукових конференц1ях "Виховання молодого по-кол1ння на принципах християнсько! морал1 в процес! духовного в1дродження Укра1ни" (Острог, 1995, 1996), М!жнародн1й науков1й конференцП "Семантика образу в культур! середнь-ов!чно1 Свропи: Сх!д — Зах1д" (Ки1в, 1996) та !н.

Структура дисертацП. Обрана тема, поставлена мета та завдання досл1дження зумовили структуру дисертацП, яка складаеться з вступу, трьох роздШв, що под!ляються на па-раграфи, висновк!в ! списку використано! л1тератури.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦП

У вступ1 обгрунтовуеться актуальн!сть теми досл1дження, анал!зуеться ступ!нь розробленост! проблеми, визначаються мета, завдання й теоретико-методолог!чн! засади досл!дження,

- и -

його наукова новизна, теоретичне 1 практичне значения.

У першому роздШ прац! "Аг1ограф1я в контекст! киево-русько! культури" висв!тлюеться методолог1чна проблематика дослШення культури Ки!всько1 Рус!, розкриваеться особливий статус 1! моральних ц1нностей, анал!зуеться характер вира-ження останн!х у систем1 жанр!в давньорусько! писемност!. Досл1джуеться специф!ка аг1ограф!1 як феномену культури, об-грунтовуеться II здатн1сть вт!лювати 1стотн! риси в1тчизня-но! морально! св!домост1 даного пер1оду.

Розд1л складаеться з двох параграф!в.

У першому параграф! "Моральна св!дом!сть Ки!всько! Рус1 за письмовими джерелами" розглянуто особливост! давнь-оки!всько! морально! св!домост!, II загальнокультурне значения, а також можливост! II вивчення на матер1ал! наявних письмових джерел. Показано, що реальне осягнення киеворусь-ко! культури передбачае ц!л!сну реконструкц!ю притаманного !й типу св1домост!, що, в свою чергу, е неможливим без вра-хування дом!нуючих у цьому тип! св!домост! моральних наста-нов. Таким чином, проблема досл!дження давньоки1всько! морально! св!домост! актуал1зуеться як суттевий момент в про-цес! освоения духовного багатства культури Ки!всько1 Рус! загалом.

Осмислення 1снуючих даних з 1стор11 давньорусько! культури дозволяе саме в етично зор1ентованому св1тогляд! давн1х русич1в 1 в!дпов1дному комплекс! смисложиттевих ц1нностей вбачати своер1дне нац1отворче ядро, духовне тяж1ння якого набувае особливого значения в ситуацИ територ1аль-но-пол1тично1 роз'еднаност1 XII — XIII ст. й надал1 зали-шаеться в!дчутним чинником розвитку в!тчизняно1 культури.

При цьому в зв'язку з загальною настроен1стю людини епохи Середньов1ччя не просто на "переживания", а 1 на "прочиту-вання" феномен1в культури, артикуляц1ю 1х смислового осеред-дя ~ елементи давньорусько! св1домост! неминуче ставали предметом своер!дно! ф1лософсько! рефлекс!!, етично! думки. Остання, таким чином, теж знаходить соб1 притулок у р!зно-ман1тних галузях 1 жанрах культури Ки!всько! Рус!.

В цьому зв'язку Е1дзначаеться роль тогочасно! церковно! 1 св1тсько1 л!тератури ("Слово про закон 1 благодать" митр. 1лар1она, твори Кирила Туровського, Феодос1я Печерського, деяк1 апокрифи та 1н.) в утвердженн! единого загальнозначу-щого морально-ц1нн1сного критер1ю смисложиттевих спрямувань 1 основ реально! повед1нки. Визначено внесок у формування консол!дуючо! сусп!льство морально! св1домост! р!зноман1тних "Ход!нь", !сторичних 1 б!бл1йних переказ1в, перекладних ! ориг1нальних патерик1в; поширення цих пам'яток сприяе ут-вердженню "святого" ставлення до Батьк!вщини, зм!цненню мо-рально-ц!нн1сно1 1де! "Свято! Рус!".

Разом з цим, простежуеться в1дображення в киеворуськ1й писемност! тогочасних моральних 1 морально-рел!г!йних кол1з1й. Особлива увага прид!ляеться антином!ям, закладеним у самому моральному 1деал! християнства — м1ж високим ступеней абстрактности цього !деалу ! можлив!стю його вт!лення ! сприйняття лише в !ндив!дуал!зован1й форм!; м!ж вт1леною в ньому !нтенц1ею всезагального спас1ння людства — й настано-вою передус!м на спас!ння особисте. Яскрав1 вз!рц1 цих анти-ном!й демонструе й давньоки!вська аг!ограф1я XI — XIII ст.

В другому параграф! "Аг!ограф!я як жанр писемност! 1 феномен культури" дисертантка досл!джуе жанрову специф!ку

агПографП! в контекст! культури Ки!всько1 Рус! XI — XIII ст. Вагом!сть культурного впливу аг!ограф11 пов'язуеться з И здатн!стю вт!лювати загальн1 настанови й доктринальн1 положения в смислових вим1рах 1ндив1дуального життевого шляху людини, репрезентувати едине за своею суттю моральне повчан-ня в р!зноман!тт! його особист1сних реал!зац!й.

Висв!тлюеться 1стор1я досл!джень давньоки1всько1 агИог-раф11 в науков!й л1тератур! XIX — XX ст. Високо оц!нюючи внесок у ц! дос'л!дження таких вчених як Ф. I. Буслаев, В.О.Ключевський, 6.е.Голубинський та 1н., автор зазначае об-межен!сть традиц!йних п!дход1в до аг!ограф!1, пов'язану, по-перше, з вИдсутнИстю- традицИ власне ф!лософського осмис-лення житИйних текст!в, по-друге — з 1гноруванням або неа-декватним усв1домленням жанрово! специфики й культурних функций агИографИ, в зв'язку з чим до II осмислення И оцИнки докладалися зовнИшнИ, невИдповИднИ II власнИй природИ критерП!.

Як приклад такого пИдходу в роботИ аналИзуеться дослИдницький проект В.О.Ключевського, реализований в його магИстерськИй дисертацИ! "ДавньоруськИ житИя святих як Исто-ричне джерело" (1871р.). БИльшу чи меншу невИдповИднИсть дослИджуваному материалу И, отже, звуження можливостей його розумИння виявляв й досвИд вивчення житИй з загальноестетич-них або суто лПтературознавчих позиций, з точки зору политично! ПсторИ Ки1всько1 РусИ та Ин.

Автор доводить, що й Историзм, И "документалПзм" житИя, И його своерИднИ естетичнП якостИ можуть бути осягнут! лише в системИ середньовИчного свИтогляду, який вони репрезенту-ють; за своею суттю вони невИддИльнИ вИд провиденциализму

Середньов1ччя, символ!ко-алегоричного стилю мислення, потуж-них есхатолог1чних 1 апокал1птичних тенденц1й. 3 урахуванням цих.сп!льних настанов в робот1 пор1внюються засади зображен-ня людського життя в давньоруськ1й л1тератур1 жит1й святих, з одного боку, й л1тератур1 л1тописн1й — з другого. Обгрун-товуеться можлив1сть сп1вставлення аг1ограф1чного й фоль-клорно-м1фолог1чного зображення людини, вказуеться на 1стотн1сть спадкоемного зв'язку з жанром антично! б1ограф11. На перетин1 вс1х цих площин сп1вставлення виразн1ше постае тяк1ння аг1ографП до зображення людського життя в глибинно-му 1.сторико-особист1сному вим1р1 морального !деалу. Нев1д'емною ознакою жит1я е вт1лення в ньому певного повчан-ня, що фокусуе основн1 моральн! 1нтенц1! часу, а також осо-бист1сно-драматичний розвиток вт1люваного морального зм1сту, котрий 1 уможливлюе його вплив на св1дом!сть 1 почуття людських покол1нь.

В другому роздШ дисертацп "Етичний зм1ст аг1ографП" висв1тлюються роль 1 зм1ст жит1я як своер1дного морального канону, з'ясовуються моральн1 дом1нанти основних ориг!наль-них пам'яток давньоки!всько! аг1ограф!1, що позначають клю-чов! аспекта морально! св1домост1 Ки!всько! Рус1 загалом.

Розд1л складаеться з двох параграфа.

У першону параграф! розд!лу "Жит1е як моральний канон" досл!джуеться моральний зм!ст вт!лених у жит1йн!й л1тератур1 канон1чних уявлень про досконале людське життя, розкриваеть-ся дидактичний потенц1ал жит1я, його роль в моральному роз-витков! людини.

Показано, що як форма розгортання християнського в!ров-чення в д!ях ! подвигах конкретних ос1б, аг!ограф!я в

Ки1вськ1й Рус! незм!нно набувае значения морального прикладу для насл!дування на шляху реал!зац!1 вищо! мети християнсь-кого життя, яким 1 постае обоження в святост!, тобто набли-ження людини до Бога через власне д1яння. При цьому анал1з жит1йних текст!в розкривае особливу чутлив1сть аг!ограф!1 до суперечливих стор!н морального досв!ду особистост1. Гло-бальн! опозицп святост! й гр!ховност!, добра 1 зла, смир1ння й гордин!, в!дстороненост1 й любов! д!стають у давньоки!вських жит!ях р!зноб!чне вт!лення, зосереджуючись навколо постат1 самого подвижника, душа якого потрапляе п1д найвище моральне напруження: найсильн!ше 11 спокушае диявол, найжорсток1ше випробовуе Бог. Гостра моральна суперечлив!сть пронизуе й ставлення героя жит!я до навколишнього св!ту, в якому поеднуються ненависть до нього, як до осереддя зла 1 захват перед ним як перед твор!нням 1 храмом Божим.

Таким чином, роль жит!я як морального канону не сл!д розум!ти опрощено. Самий драматизм морального зм!сту жит!я висувае на передн!й план виб1р героя, момент якого ч!тко ф1ксуе мало не кожне давньоки!вське жит1е; в!дпов!дно як першорядна моральна ц1нн!сть висуваеться едн1сть духовного св!ту героя жит!я ! його власного життевого шляху.

В1дзначаеться наявн!сть у давньоруськ!й аг!ограф1! р1зних тип1в жит1й — передус!м княз!вських та чернечих, — як1 вт1люють християнський 1деал святост! !стотно р!зними способами. Проте при всьому р1зноман1тт1 цих способ!в здо-буття святост!, сама мета подвижницького життя залишаеться тотожною, а разом з нею збер!гаеться едн!сть кор!нних мо-ральних настанов, що !х виражае аг!ограф!я.

1стотно! ваги набувае в даному зв'язку питания про ди-

дактичн! засади давньоки!вського жит!я. Основними моментами внутр1шнього морального становления, котр1 визначають спе-циф1ку виховного впливу жит1я, 1 до яких апелюе останне, пе-редус1м сл1д вважати каяття, в!ру, молитву. Суттевим принципом жит1йно1 дидактики е принцип насл!дування, "поревнуван-ня". Важливими засадами аг1ограф1чно! дидактики постають зо-середжен1сть 1 ц1л1сн1сть вол1, непрямий або потаемний характер учительства героя жит!я.

У другому параграф! "Моральн1 дом1нанти досл1джуваних першоджерел" висв!тлюються питания, пов'язан1 з встановлен-ням кола джерел, на баз1 яких проводитиметься подальший анал1з, а також !з визначенням превалюючо! морально! спрямо-ваност! кожного з них.

Передус1м обгрунтовуеться думка про те, що наявн1 нин! п!зн1ш! (з середини XV ст.) редакц!! жит!й взагал! здатн! служити джерелом для реконструкцп морально! св1домост! давньоки!вського пер1оду. На користь цього наводяться аргумента, по-перше, безперечно! !сторично! в1рог!дност! най-давн!ших л!тописних пам'яток, церковних акт!в та 1н., що засв1дчують реальн1сть в!дпов1дних аг!ограф!чних текст!в XI — XIII ст., по-друге — в1дносно! культурно! сталост! умов побутування даних текст1в аж до часу оформления !хн!х ре-дакц1й, що д1йшли до нас.

Св!домо обмежуючи матер!али досл!дження колом ориг!нальних (на в1дм!ну в!д перекладених) давньоки!вських аг!ограф!чних джерел, автор враховуе, що й будь-яке ориг!нальне жит1е даного пер1оду являе собою досить складне поеднання специф1чного тогочасного св!тосприйняття Ки!всько! Рус! з греков!зант!йською чи п!вденно-слов'янською писемною

традиц!ею, здобутками загальнохристиянського чи й дохристи-янського духовного досв1ду та 1н. Шлях до автентичного сприйняття передбачае тут усв1домлення як загальних 1 спе-циф!чних момент1в успадковано! традиц!!, так 1 характеру 1х рецепцп в1тчизняною культурою. В1дзначаеться, що сама виб1рков1сть у сприйнятт1 наявних традиц1й св1дчить про своер1дн1сть в1тчизняного аг1ограф1чного стилю, який формуе власне бачення людсько! святост! й людського життя загалом.

Зазначена своер1дн1сть певною м1рою засвИдчуе себе лише в сукупност! в1дпов1дних ориг1нальних аг1ограф1чних джерел, до яких належать пам'ятки Борисогл1бського циклу, 1лар1онове похвальне слово св.кн.Володимиров! (у "Слов! про закон 1 благодать"), жит1е й похвала св.Володимиров1 (здогадно — 1акова мн!ха), Киево-Печерський патерик, жит1я свв.Леонт1я Ростовського 1 Авраам1я Смоленського. Кожна з цих пам'яток не просто в1дтворюе сп1льн! риси киеворусько! Морально! св!домост1, а вносить до останньо! власну специф1чн!сть.

Так, анал1з пам'яток борисогл!бського циклу дозволяе виокремити як своер!дну моральну дом!нанту, глибоко вкор!не-ну в християнськ1й аг1ограф1чн1й традиц!! 1 разом з тим ц1лком ориг!нальну й прообразну щодо подалыпого розвитку вИтчизняно! морально! культури, — страстотерпство юних княз1в. Саме подвиг страстотерпства щонайперше додае Русь до всесв1тнього з1брання християнських чеснот.

Анал1зуючи (сл!дом за Г.П.Федотовим, В.С.Горським та 1н.) моральний зм1ст страстотерпства, дисертантка звертае увагу на в1дм1нн1сть мотивацП вчинку святих княз1в в!д мотив! в класичного мартир!я, пройнят!сть !хнього подвигу !нтенц!ями в!льного самооф!рування й екзистенц!йного

смир1ння, що несе в соб! не просто в1дмову в1д власно! вол1, а прийняття св1ту в перспектив! його божественно! благодат-

НОСТ1.

Що стосуеться Киево-Печерського патерика, досл!дження виявляе недостатн1сть традиц!йного зведення його мораль-но-етичного зм1сту до репрезентацП християнсько! (хай нав!ть специф!чно давньорусько!) аскези. Моральну атмосферу Патерика переважно визначае м'яка, просв1тлена людян!сть; що ж до глибинних дом!нант, котр! фундують його етичний зм1ст, то ними — попри складн1сть 1 нав1ть певну гетерогенн!сть смислово! будови Патерика — постають смиренномудр1сть 1 лю-бов, осягнут1 як онтолог1чна 1 моральна основа служ!ння й духовного зростання Киево-Печерських святих.

У третьому роздШ дисертацП "0сновн1 моральн1 кате-гор1! жит1я" зд1йснено спробу визначення специф1ки ф1ло-софсько-етичного вим1ру аг1ограф1! 1, на ц1й основ!, ф1ло-софського анал!зу основних моральних категор!й давньокигвсь-кого жит!я.

Розд!л складаеться з дев'яти параграф!в.

Перший параграф розд!лу "Ф1лософ1чн!сть аг!ограф!1" присвячено . розглядов1 специф!ки ф!лософсько-етичного по-тенц1алу киеворусько! аг!ограф11. Обстоюеться думка про те, що ф1лософ!чн!сть давньо! аг1ограф!1 неможливо звести н1 до еп!зодичного вт!лення в н!й ф!лософських !дей 1 уявлень, що виокремлюються в класичн!й европейськ1й ф!лософськ!й тра-дицП, н! до здогадно! присутност! в н!й деякого альтернативного типу ф!лософ!1 (скаж1мо, православно-антрополог1чно-го абощо). При обох згаданих п1дходах лишаеться не пом!ченим справжне духовне багатство жит!йно! л!тератури, що потребуе

осмислення саме з точки зору власних сутн1сних потенц1й ос-танньо!. Свою ф1лософ1чн1сть (не просто ф1лософський зм1ст) аг1ограф1я в такому раз! засв1дчуе не прислуговуючись будь-як1й ф!лософ!1 або етиц1, але розкриваючи свою внутр1шню спор1днен1сть 1з притаманним останн!м способом осягнення людського буття.

Так, под!бно до ф!лософ11. аг!ограф!я мае справу з гра-ничними засадами 1снування людини у св1т1, щонайзагальн1шими опозиц!ями добра ! зла тощо. Як 1 в ф!лософ11, в аг1ограф!1 йдеться про"запровадження деяко! смислово! розм1рност! буття. . Як 1 в ф!лософ!1, в аг1ограф11 основоположного значения набувае 1н!ц1ююче духовне зусилля людського суб'екта, а саме його моральний виб1р 1 подвиг, що й розв'язують дану гранич-ну ситуац1ю буття. Через це ф1лософ1чн1сть аг!ограф1! неми-нуче набувае морального, нав1ть екзистенц1йного забарвлення: саме морально-життевий чин святого усталюе зрештою деякий особливий тип категор1ального впорядкування св1ту, формуе 1 утверджуе ц1л!сний смисловий образ 1снування людини.

В наступних параграфах висв1тлюються основн! засади вказано! аг1ограф1чно! категоризацИ людського буття.

В другому параграф! розд1лу "Свят1сть" розглядаеться зазначена катещля, основоположна для вс1е! аг1ограф1чно! л1тератури.

Як в!домо, в 1ндоевропейських мовах поняття святост1 е лексично пов'язаним 1з значениям зростання деяко! ф1зично! маси або внутр!шньо! плодоносно! сили, а також 1з значениям св!тла; в еврейськ1й (старозапов!тне койевЬ) — !з значениям в!докремленост!, недоторканност1, очищеност1. Осмислення феномена святост! з врахуванням цих висх!дних значень дозволяе

встановити наступи! три основн! його модуси, свят!сть як атрибут Божества, явления божественного першосв1тла; свят1сть у просторово-часових вим!рах тварного св!ту, як благодатна сила "висв1тлено!", пройнято! божественною енерг!ею реальности нарешт!, свят!сть людини — морально й духовно очищено!, переображено! благодаттю.

Просл!дковуються аналоги м!ж осмисленням вказаних мо-дус1в святост! у св!т! Старого Запов!ту, в ранньому христи-янств! ! в давньоруськ!й св!домост1. Так, встановлюються па-ралел! м!ж старозапов!тною !деею "святого м1сця", "свято! земл1" 1 образом "Свято! Рус1", надзвичайно значущим у систем! киеворуського св!тогляду. Разом з тим, !дея "обраного (святого) народу, що в перв!сному християнств1 набувае ун!версал!стського звучания, у св1домост! русич1в постае зверненою до "трудник1в одинадцято! години" вимогою усв!до-мити св!й особливий шлях, свою м!с1ю в с!м'! християнських народ!в. Шд впливом концепц!! Боговт!лення дедал1 зростае значения проблем !ндив!дуально! людсько! святост1 1 шлях!в II досягнення. При цьому свят1сть, що в онтолог!чному план1 формуе для людини к!нцеву перспективу "обож!ння", водночас набувае рис морального 1деалу; на шляху до не! взаемно п1дтримують одна одне сила благодат! 1 власне дерзания подвижника. В1дтак суто людська доброчинн!сть постае як формою здобуття, так ! нев!д'емною ознакою святост!; що ж до внутр!шнього морального сенсу руху людини назустр1ч божественна благодат!, то його найб!льш емно охоплюе категор!я праведност!.

У третьему параграф "Праведн1сть, гр!ховн!сть, молитва" висв!тлюеться специф!ка сприйняття 1 осмислення у давнь-

оки!вськ1й аг1ограф11 опозиц!! праведност! й гр!ховност1. Показано, що праведн1сть як життя назустр1ч благодат1 осмис-люеться у в1тчизняних аг1ограф1чних джерелах передус1м у мо-рально-етичному аспект! — в перманентност1 морального вибо-ру добра ! протистояння злу. Якщо класичний вз!рець жит!йно-го антигероя Святополк "окаяний" посл!довно реал!зуе у сво!й повед!нц! тему самонарощування гр!ха через переживания його абсолютно! непозбутност! (багато стол1ть потому концептуально осмислену С.К'еркегором), то жит1е давньоки!вського праведника прямуе, навпаки, до усв!домлення непозбутност! св!тла й добра, що примножуе останн!. Екзистенц1йну немож-лив!сть переходу в1д першого до другого зн1мае чудесне пере-ображення героя, що бачимо, зокрема, в жит1ях свв. кн. Воло-димира 1 Ольги.

Напруга постшного протистояння злу змушуе праведну лю-дину до пильнування, передбачае молитовний стан душ!, спод1вання на благодатну пом!ч згори. Сприйняття ж благо-дат!, зм!цнюючи праведника на шляху його власного духовного зростання, разом з тим робить його причетним до божественного чудотворення. Взагал!, праведн!сть 1 чудо супроводжують одне одне в ус!х давньоки!вських аг!ограф!чних сюжетах.

У четвертому параграф! "Чудо" досл1джуеться моральний 1 онтолог!чний зм1ст феномену чуда ! особливо уявлень про чудотворення святих, що знайшли в!дображення в давньоки!вськ!й аг!ограф11. В!дзначаеться, що як безпосередне явления св!ту горнього у св!т1 тварному, чудо актуал!зуе для праведно! лю-дини теми страху Божого, спокуси, та!ни (святий у давнь-оки!вських текстах вс!ляко намагаеться уникнути розголошення творимих ним чуд, як! проте так чи !накше неодм!нно стають

в!домими). Поряд 1з зазначеним парадоксом та!ни чуда 1 його неодм!нно! проявленост! (в якому онтолог1чний 1 моральний аспекта синкретично поеднан!), важливу роль у давнь-оки!вськ1й аг1ограф1! в1д1грають також парадокси зд1йснення надприроднього у природньому (з онтолог1чною дом1нантою), а також сп1вв1дношення чуда 1 в1ри (в якому морально-етичне начало дом1нуе над онтолог1чним, оск!льки самий процес за-родження й утвердження в!ри е пов'язаним, за давньоруськими уявленнями, 1з ступеней морально! досконалост1 людини).

П'ятий параграф розд1лу "Смир1ння, терп!ння" являе собою розгляд жит!йних концепт1в, детально тематизованих, на в1дм1ну в!д попередн1х,' всередин! самого аг!ограф1чного тексту.

На власне феноменолог1чному р1вн1 смир!ння постае гли-боко пов'язаним 1з страхом Божим; виразною у давньоки!вських жит!ях е в1дм1нн1сть автентичного смир1ння в!д смир1ння "самочинного", св1дом1сть того, що саме смир1ння мае бути сми-ренним, що основна його царина — не гучн1 подвиги, а тихе, сповнене душевного спокою терп1ння. 6дн1сть смир1ння й терп1ння розкриваеться як одна з засад т1е! "св1тло! м!рност1", в як1й Г.П.Федотов вбачав основу давньорусько!

СВЯТОСТ1.

Простежуеться специф!ка виявлення смир!ння як особливого морального св1тов!дношення, духовними насл!дками якого постають несуетн1сть, мовчання, перемога над турботами св1ту сього, "весел1е сердечное" (в!д Феодос1я Печерського до Сковороди) .

Посл1довне проведения дом1нанти смир1ння надае деяким в1тчизняним жит!ям своер!дного "антипод!евого" характеру.

Сповнен! духовно! тиш! й вол1 до загального примирения, так1 жит!я (напр., жит!е св. кн. Всеволода) можуть бути охарактеризован! як смиренномудрии!. Водночас, саме !нтенсивн!сть дом1нанти смир!ння позначае етичну ун!кальн!сть страстотерп-ства Бориса 1 Гл1ба на тл1 1нших р1зновид!в християнського мучеництва.

В шостому параграф! "Покаяния, страждання, спас!ння" показано, що подалышм розгортанням категор1ального сенсу смир1ння у давньоки!вськ!й аг1ограф!1 стае покаяния, тод! як моральна максима терп!ння знаходить д1яльне вт!лення в феномен! подвижницького страждання.

Якщо явний сенс покаяния вбачаеться в очищенн! в!д гр1ха, то в1льне страждання постае як ф1зичним, так 1 душев-но-духовним засобом такого очищения, просв1тлення душ1 1 плот! святого. Разом з тим, долаючи меж! !ндив!дуального !снування й набуваючи морально! форми сп!в-страждання й сп!в-каяття, страждання постае як 1стотний зв'язок свято! людини з1 св!том, тобто як 1! св1тов!дношення.

Постаючи на цьому р1вн1 ц!л!сною переор!ентац1ею людського життя, покаяния у едност1 його ригористично-аскетичного ! катарсичного, любовно-молитовного аспект1в е основою пере-ображення, що вводить життя святого в онтолог1чну перспективу, окреслювану категор!ею спас!ння.

Як показано в робот!. св!дченням глибоко! людяност! давньоки!всько! аг!ограф!! е те, що кореляц1я м!ж актом людини (покаяния) ! актом божественним (спас!ння) осмислюеться нею переважно в контекст1 екзистенц!йно-морального упод1бнення. Зрештою це дае змогу осмислювати саме людське страждання в його невимушеност! ("в!льне страждання", "в!ль-

на жертва") — як своер!дну винагороду за любов святого до Бога 1 спос1б упод!бнення Йому. Водночас вказана кореляц1я уможливлюе й живе в1дчуття спас1ння як категорП всенародно!, всецерковно!, всерусько!.

В сьомому параграф! "Подвиг" анал!зуеться мораль-но-етичний аспект подвигу як характеристики, що 1нтегруе прояви активност1 давньоруського святого. Являючи собою д1яльн1сну реал!зац!ю страждання свято! людини, подвиг постае як !стотне д!яння, до якого покликаний даний святий.

В параграф! висв!тлюються онтолог!чн! й етичн1 засади подвигу. Звершити подвиг означае подвиг-нути, зрушити уперед якусь важку 1 важливу справу; подвиг рел!г1йний в цьому зв'язку в1др1зняеться тим, що такою справою постае спас1ння душ!. Проте за свое! ф!зично! й духовно! важкост! подвиг як такий вже передбачае непохитне "соборне" розум1ння того, в якому саме напрям! дана справа мае бути "подвигнута" й чи варто !! взагал1 зрушати з м1сця; сумн!ви в!дносно основопо-ложних ц1нностей виключають етос подвигу — саме т1ею м1рою, якою уможливлюють моральний вчинок, що передбачае виб!р ! полем!чне утвердження т!е! чи т1е! системи ц1нностей. Разом з тим. подвиг виявляеться непотр1бним там, де система належ-них ц!нностей б1льш або менш вписуеться в св1тове буття й не потребуе геро!чних зусиль для свого запровадження.

3 огляду на сказане, той факт, що саме категор!я подвигу займае центральне м!сце у наш!й давн1й аг!ограф!! й на-дал1 збер!гае ун!кальне положения у в1тчизнян1й моральн1й культур!, не можна оц!нювати однозначно. Сл!д. проте, в!дзначити, що в давньоки!вських жит!ях подвиг зовс!м не е категор!ею абсолютною: зокрема, в Киево-Печерському патерику

нерИдко зустр!чаються еп!зоди, коли духовний наставник в1двертае надм!ру заповзятого ченця в1д подвигу "не по сил1", радячи йому повернутися до узвичаено! аскетично! практики. Водночас страстотерпство Бориса 1 Гл!ба постае вже не ст1льки подвигом, ск1льки своер1дним святим вчинком.

1стотною рисою давньоки!всько1 аг1ограф!1 е й те, що мало не за кожним подвигом у н1й залишаеться в1дчутним живий образ святого. Для подвижника Давньо! Рус! подвижницька д1яльн!сть не самоц!ль, а нев!дворотний прояв т1е! фундаментально! душевно! настроеност1, що П обумовлюють, зрештою, милосердя х любов; останн! й постають вищим критерием ре-ал1зац1! святого призначення людини.

Восьмий параграф розд!лу "Милосердя 1 любов" присвячено виявленню у давньоки!вськ!й аг!ограф1! згаданих фундамен-тальних засад людсько! святост!.

Показано, що в аг!ограф1чному контекст! милосердя ви-ступае передус!м як божественний акт, 1нтенц1ю якого под1ля-ють з Богом т!, хто прагне Йому насл!дувати, — акт дар!ння, в!дпускання можливостей благого буття будь-якому суб'ектов!, котрий сутн!сно цього потребуе. Надзвичайно важливим для давньоки!всько1 св1домост! виявляеться при цьому осмислення милосердя у св!тл! акцентованого 1лар!оном евангельського сп!вв1дношення закону ! благодат1.

Найб!льш високим 1 цШсним виявом милосердя, що його реал1зують давньоки!вськ! свят1, постае заступництво; заступниками е ! Феодос!й Печерський, ! Борис 1 Гл1б. Проте у будь-як!й сво!й форм1 милосердя як певне визначення людсько! д1! теж не е ще чимось самодостатн!м. Сама його можлив!сть обумовлюеться наявн!стю в його основ! чесноти ще б1льш фун-

даментально!, найфундаментальн1шо! з ус!х чеснот. Такою чес-нотою у давньоки!вськ!й аг!ограф1! 1 постае любов.

Саме любов розкриваеться у давньоки!вських джерелах як кв!нтесенц!я святост!, справжня основа сп1лкування свято! людини з Богом 1 св1том. В робот! розглянуто взаемозв'язок любов1 святого до Бога 1 до земного св1ту, суб'екти 1 предмета якого н!коли не замикаються для тако! любов! в соб1, а постають у сво!й божественн!й потенцП: святий вносить в 1х любовне бачення абсолютну ц1нн!сну розм!рн!сть, пройняту в!дчуттям визначально! благост1 творимого буття. (Зв!дси випливае й характерний для давньо! аг1ограф!1 зв'язок теми любов! з темою !стинного, правдивого знания, 1 певне тлума-чення пророчо! здатност1 свято! людини та !н.).

Вт!м, досл1дження аг!ограф!чних джерел засв!дчуе пока-зову неповноту вербал1зац!1, своер!дну "незреченн!сть" того етосу любов1, яким пройнят1 зображуван! в цих джерелах подП. Божественна любов залишаеться тут немовби пов!трям, котрим аг!ограф дихае, але його не пом!чае. I! присутнгсть, як 1 присутн!сть самого феномену святост!, розкривае лише самий ц!л!сний факт жит!йно! опов!д!, сама аг!ограф!чна пам'ять,

В останньому, дев'ятому параграф! розд1лу "Пам'ять 1 свято" досл1джуються в !х морально-етичному аспект1 форми загальнокультурног актуал!зац!! образу людсько! святост1, до яко! спричинюеться побутування жит1йних текст!в.

По-перше, це аг1ограф!чна пам'ять, яка, власне,. е зм1стовною метою написания самого жит1я. Постаючи в моральному план! як актуал1зац!я неминущого сенсу життя святого, у план! онтолог!чному аг!ограф!чна пам'ять репрезентуе

своер1дне посмертне 1нобуття святого у св!т1 людей. По-дру-ге, це феномен свята, що в рел1г1йно-духовному розум1нн! знаменуе "в!дновлення" сакрального "в тепер1шньому" (М.Ел1аде).

1стотн!сть зв'язку пам'ят! й свята як "рамкових" фено-мен1в аг1ограф1чно! опов1д! випливае вже з того, що не-одм!нним результатом жит1йного шляху святого постае спас!ння; таким чином, вони сп!впадають в самому акт! услав-лення святого. В глибшому сенс! даний зв'язок грунтуеться, з одного боку, на здатност! пам'ят! переводити емп1ричн! подИ ! факти у деякий трансцендентний, поза!сторичний план буття (завдяки усталеност1 й пост1йному в!дтворенню якого свят!сть набувае тривкого вираження ! в план1 емп1рично-"поцейб1чно-му"), з другого — на акцентуванн1 сенсу й переживания свята саме як входження сакрального в його транс!сторичн!й повнот! у безпосередню актуальн!сть тепер!шнього. Типовий для аг1ог-рафИ заклик "сотворити пам'ять" святому позначае неми-нуч1сть свята як специф1чного часово-просторового й смисло-вого континууму, що поеднуе символ 1 реальн!сть, засв1дчення й переживания, тепер1шне й в!чне, — континууму, в якому ця пам'ять виявляеться можливою, значущою 1 життебуд!вною. В свою чергу, зазначене сп!впад1ння знаходить вияв у моральних почуттях благогов!ння й духовно! радост1 — незм1нних супут-никах адекватного сприйняття аг!ограф!чних твор!в у давнь-оки!вськ1й культур!.

У висновках узагальнюються результата досл1дження, виз-начаються можливост! подальшого ф!лософсько-етичного анал!зу давньокихвсько! аг!ограф1!, п1дводяться п1дсумки.

Матер!али давньоки!всько! аг!ограф!! е достатньо репре-

зентативними для висв1тлення на !х основ1 специф1чних рис морально! св1домост1 Кшвсько! Рус!.

Для цШсного осмислення давньоки!вського жит!я принци-пове значения мае врахування його морально-етично! спрямова-ност!.

У ,духовн1й культур! Ки!всько! Рус1 жит!е в!д!грае роль своер1дного морального канону.

Творам давньоки1всько! аг!ограф1! притаманна власна 1манентна ф1лософ1чн1сть, зокрема власн! специф!чн! форми етичного осмислення людського буття.

..Основними категор1ями, що визначають структурування морального зм!сту давньоки!вського жит1я, е категорП свя-тосп, праведност! й гр1ховност1, чуда, смир!ння, терп1ння, покаяния, страждання, спас1ння, подвигу, милосердя. любов1, пам'ят!, свята.

Кожна з зазначених категор1й постае у давньокигвському жит!1 в едност! сво!х морального 1 екзистенц!йно-онто-лог!чного аспект!в.

- 29 -

Основний змХст дисертацП викладено в таких публ1кац1ях автора:

1. Етична проблематика у ф1лософськ!й думц! Ки1всько1 Pyci i дея-к1 особливост1 ïï 1сторико-культурно1 1нтерпретац11 // Ф1лософсь-ка думка. — 1985. — <186> 1. -- С. 90 — 91. — 0,1 д.а.

2. Слово и безмолвие в древнерусской культуре (к проблеме типологии) // Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов: Сб. науч. трудов. — Киев: Наук, думка, 1987. — С. 98 — 111. — 1,0 д.а. (сп1вавт.: Малахов В. А. Особисто автора 0,5 д.а.).

3. Ф1лософський зм1ст аг1ограф1чно1 л1тератури // 1стор1я ф!лосо-ф11 на Укра!н1. — Т.1. Ф1лософ1я доби феодал1зму. — Ки!в: Наук, думка, 1987. — С. 157 — 166. — 1,0 д. а.

4. Нравственные альтернативы средневекового сознания в древнерусской агиографической литературе // Отечественная общественная мысль эпохи средневековья (историко-философские очерки): Сб. науч. трудов. — Киев: Наук, думка, 1988. — С. 177 — 185. — 0,6 Д. а.

5. Индивидуальный нравственный опыт как конституирующий фактор культуры (на материале отечественной агиографии) // Человек, бытие, культура. (Тез. XIV Всесоюзн. теор. семинара "Мировоззрение и научное познание"). — Секц. 3, 4. — Киев; Переяслав-Хмельниц-кий, 1991. — С. 20 — 21. — 0,1 д. а.

6. Память как категория агиографии в контексте древнерусской культуры // Актуальн! проблеми досл1дження ф1лософсько1 культури СХ1ДНИХ слов'ян XI -- XVIII ст. — Полтава, [1993]. — С.30 — 31. — 0,1 д. а.

7. Стародавн1 прообрази укра1нсько1 морально! св1домост1 // Ф1ло-софська 1 соц!олог1чна думка. — 1994. — <186> 9 — 10. — С.228

— 241. — 1,0 д. а.

8. Трансформация киево-руського образу святост! на Волин!. (Роз-думи над волино-поча1вським-патериком А.Хойнацького) // Поча!всь-кий монастир в контекст! 1стор!1 та духовност! укра!нського народу: (Тези наук. конф.). — Терноп!ль, 1995. — С.44 -- 48. — 0,2 д. а. (сп!вавт.: Малахов В.А. Особисто автора 0,15 д.а.).

9. Давньоки!вська свят!сть у контекст! сучасно! морально! св!до-мост! // Формування основ християнсько! морал! в процес1 духовного в!дродження Укра!ни: Матер!али м!жнародн. наук.-практ. конф.

— Кн. 1. — Острог, 1995. — С. 47 — 48. — 0,1 д. а.

10. Феномен чуда у давньоки!вськ!й аг!ограф11: моральн! 1 онтоло-г!чн! аспекта // Формування основ християнсько! морал1 в процес! духовного в1дродження Укра!ни: Матер!али м!жнародн. наук.-практ. конф. — Кн. 2. — Острог. 1996. — С. 20 — 29. — 0,5 д. а.

И. 1маг!нац!я чуда у давньоки!вськ!й аг!ограф1! // Семантика образу в культур! середньов!чно! Свропи: Сх1д — Зах!д: Матер1аль до м1жнародн. наук. конф. — Ки!в, 1996. — С. 34 — 35. — 0,1 д.а. (сп1вавт.: Малахов В.А. Особисто автора 0,05 д.а.). 12. Духовне й душевне в моральному бутт1 людини // Человек: дух, душа, тело. (Материалы науч.-теор. конф.). —Киев; Сумы, 1996.

— С. 60 — 61. — 0,1 д. а.

- 31 -

Chalka T. Moral Consciousness of Kievan Rus after the Materials of the Ancient Kievan Aglography. A dissertation thesis for Candidate of Sciences degree In philosophy. Speciality 09.00.05 — History of Philosophy. The Institute of Philosophy, National Academy of Sciences of Ukraine, Kylv, 1997.

The thesis dealing with philosophical and ethical analysis of the aglographlcal literature of Kievan Rus' is to be defended. The peculiarity of the moral role of ancient Kievan life In the system of culture is defined, the basic categories shaping Its moral and ethical contents are revealed and investigated.

Чайка Т.А. Нравственное сознание Киевской Руси по материалам древнекиевской агиографии. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 -- история философии. Институт философии Национальной Академии наук Украины, Киев, 1997.

Защищается диссертация, посвященная философско-этичес-кому анализу агиографической литературы Киевской Руси. Определена специфика нравственной роли древнекиевского жития в системе культуры, вычленены и исследованы основные категории, структурирующие его морально-этическое содержание.

Ключов! слова: моральна св1дом1сть, давньоки!вська аг1ограф!я, жит1е, свят1сть.