автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Ономастика А.А. Ахматовой: генезис, функции, текстоутворення

Полный текст автореферата диссертации по теме "Ономастика А.А. Ахматовой: генезис, функции, текстоутворення"

О 8 АВГ 1994

• ' ШШСЬКИЙ ЛЕРМВ1ЙШ УШВЕЕСКГЕТ Ш. 1.1 .МЕЧНИКОВА

НАГАЧЕБСЬКА СВ1ТЛАНА АНАТОЛП8НА

ОКСШСТЮСА А.А.АХЫАТОВО! : ГЕНЕЗИС, . фУНКЦИ, ТЕКСТОУТВОРЕННЯ

СпецIальн{сть 10.02.01. - росШськв нова

Автореферат дисертвцП на здобуття науковсго ступени капдидатх ф1лолог1чних наук

Еа правах рукшшсу

Одеса - /994

Дзсертшиев е рукопис

Poöora виноыана в Одесьхому державному ун1ьврситот! 1м. IЛ .Ыечшкова.

НзуковяЗ кер1вник : доктор фТлолоПчних наук, трофесор

Юрт Олексанлроьич Карпенко

0®1цШ1 опонентя : го.'.тор ф1лолог1чни* наук, профасор

Волсдимир Петрович Дроздовський

кандидат ф1долог1чнлх наук, доцент 1рина Володимир1вка Боадарвнко

Пров!дна установа : 1нститут мовознаьства

t»c.O.O,llcTe6Kt HAH Укратни

Sахнет Шдоудоться вересня 1994 ролу о 13 года! на зас1даян1 сгац1ал1зовэяох вчано! ради з ф1лолог1чнйх наук, вкйр К 068.24.08 в Одеськоыу державному ун1версигет1 1м.1 Л.Мечникова.

Адреса: 270058, м.Одеса, французький бульвар, 24/26, ауд. 130. * •

3 дасертац!ею ножна ознайокитись у нэукоа!й 610л1от9ц1 "¡рИвврслтоту.

• Автореферат posiслано ЛМПИ-^. 1994 р.

Вчоний гскротар ^ —•

спза!йл!оовжо! ВЧ9ЦО* рада Й4/ , Tzoo Н»Ы.

у

Антропоцентричн1сть стала однtев з пров1дшх 1нтерпретац!й-их сзнвк сучааглх гуман1таргасс наук. Все П.! чно досл1дазшгя закона- ' Арностей 1 спування людини базуот.ься на визнаши грунт1вноТ рол! II розумово! д! лльност!. Оск!лыш лодське мисленнл нерозривно щ'язто з мовов, пышут стае ! проблема взаемостосуш<;п моей, етслегтя, Шзнаяня та культура. Б!докремлешш 1ндав!дуалъкоХ ов!-»мост! I репрозентац1я 11 як сусп!лыгого явкща вЦбуваеться у гроцэс 1 спанувмг:я св!ту 1 ф!ксуеться зокрема у форл! пясьмовта :екст!з. Тему вивчення ыови художк.х 1 наукотах текст 1 в мае гозапёречну ц1нн!сть.

Значения влосне ономастичних досл!джень зумовлене роллзэ жомасти'ших одшшць у когн!тивних процесах п!знавально! ияльност! людини: щоб-ствердкувати щось вгдносно об'ект.з св!ту, юо<5х!днс мати мохш!в1сть референт! них об'ект!в. Моча виробляс um ufef ФункцП систему засоб!в комПшцН, яка в гносеолог1чному icnsktt являе сос й процес зеернешш факт!в позамовно! д!Яскост1 в ¡адбання ci :теми та структура мови. У цьс-му сенс1 влэсна нчзва ;ВН) е ун Гкалъким нос Jen 1кфор...л1П, а 11 семаитична структура :творюе передумови до П регулярного використання як структурного :тритпя мовленневнх творfв pfsimx ханр!в ! функШональпих етил!э ; Л.М. Шзтсга.'н ). ¿аким чином, виЕчеиия фуккц!онувшшя власно! I33EH в текстах художньо! та наукою! .л!тера1,ри в вожлипш 5звдэнням л1нгв!стаки I становить внесогс не тЬикц в загальну :еор!ю мови, але Я сприяе подальшому пеглкблетпэ знань у взае;/икзх хзаумових та моених структур у "{знавяльн'й д! яльност! лвднк В ibowj полягае актуалья!стъ нагаого дссл1дкекня.

Об'ск? досл'дтоння - ономясткчний npocTip текст!в р 1 зггих рункШоналыпк стал!в - розглянути ка катер1 ал! л!ричних в!ргл!в, юем, прозових твор«в мемуарного та л!тературозпавчого характеру i.A. Ахматово;. '31дС1р нт1нац1? проводався за тЯповШааи ввдэн-•:км: Ахматова A.A. Сочинения: 3 2-х т.- 2-е изд., испр. п доп. -.!.:Худо;х.лит., 1990.-Т.1.-526 с.-Т.2.-494 с.

Таким чшгам, до анал!зу залучено текста 613 л'nrnn« в!р !в, •Северные элегии". "Зпичесга« мотивд", псеуи "У самого морг', 'Путем всея зе1лли", "Поэма соз героя", "Реквием", чоряов! редька1т :<3 EipnlB, начеркл до трагед'Л "Пролог,илл Сон во сне" та "''oj&eoä киганеди", ур:ге:гл з пос-мп "Русский Трианон4, 13 статей та-зпм!тоя, трисеячеких творчост! О.С. Пущк!на, розами яро цсет!в-сучасшя1в, ■'ЕОсгюмлнзгщя об Александре Блоке", "Лютки.из дновисга", нпрмса

"Чахвкл Лозинский" , лакэдео Модильяни", зам!тки "Всо било под властно ему. "Слоьо о Ленте", ñ такок ".Птоза о Поэма" та аьтосИо траф1чна проза. В ц ! лому вщ-учеко з текст!в та проанал!зовано -669 словогаатакття опомастичых одиаадь.

*.!эта досл!дзения - коксиъкашЯ анал1з фукнц!онувшшя оно «гстачних одиниць pîsiœx роэряд!в у раусах ц!л!сного твсрчог дороску А.А.АхштоьоТ. В!дпоа!дно до поставлено! мати в роОот росш'язукгься так! завдання;

1. Вазначастьея м!сце вг.аско! яазга в „ynoKHlft систем А.А.Ахшт своК

2. Всгакоакшгься законам1рност! ¿{ормувзинл ономастичногс простору тъср!в a.A.Axm^íoboí.

3. З'яссъуатьсп дипчЛстичша wáxaulsM, t. аабоопечуе здат EiCTb ахкатовсько: он!м!Х здШснкъати cnuiIсг.гш! фуныШ.

4. Розкривасться тгакстоутворЕВча роль власио! нззви у твора: л.а.лхкзтсбсл.

Мотодкку досШдг.ания юиюдпють загальноп1?навалы11 метода ■ сгмопгз та коеякания 1вдукопшэго з двдухтиашк, загальнон&укз-kl'lk!c:î;"jï, .гЛаггЛстачи! - фуккцюкальш® га тк .столог}-щкй,

Нзру-зка ровоти поллгве в току, со яовний -";ай1з функц!онуван-ня ycîx компонента сиоызстикону творчо! сиаКйши А.А.Ахматовог ] ц!гску вд!5сшзсться шёрко.

Тоорцтичкэ зиачоккя доагЛдионкя полагав в "тому, що:

- сошфзиться предает оасиасг-готас доогЛдаань за рахунок за-лучвзяя до апал1зу оьоаастично1 пйриферП, а такой текст!в р1в»ап

¡ о:;зхы^х стал1в;

- aHûJiïs ocoCjzvùovo, цультурсшяМчЕо насйчекого та напоЕЫлюгс р.'зного ролу peulHlcLi-jKuIic^s сксмастшсаку A.A.AzwaTOEûï ' спрim пог^Зжяею загзлыю! roopll вдаспог назьн ! насаьтюрод СУЕкцЮпалыаа аспект! ь.

Практично оиачспяя ройотя Ежшачасться т:»», c¡,o IT результат; i:oi;yrb бути застосоЕан1 для розреока спецкурс!а о ономастики, ш пракагпт наняттях ! в курсах з tсгша; та 1нтор-

ьротвцП тексту, а такса як кикштар! до inopia А.А.Ах&атово'! .•

На захист ¿iшэсять • так! водоход:

1. В. .си!- аозБЛ «руикцЮпусть - г порах ' А.А.АшатовоТ яр

елзкоат 1д!оспиш, як остеите вагсыа катагор!я.

2. Pian*. KoœjoHt.iTU ыыаювсы • то jHcwaot; .ону ыиявл-»гь твн-Zt-yuî» до т J caul взаемгодп як у меаэх одного твору, так i всьогс

юрчого доробку. Ш забезпечув цШся!сть очатслгшого- простору I смислово! •' пост' творчсст\ А.А.Агматогог. В1д[юсно СНльпсетя :г1С1ч!Х назв, вюаяентос у текста тгор!в, мсжаа зсстосувати понятая ¡незису в культурологТ'шому план!. Цз вязначас вк(31р назв-д та II ¡атн1ст^ викопувати р!зкоман!тн! фуикц!! в текст! твору.

3. Вилучення такси 1ифорлац11 грунтуеться нз гзаешдИ сдмз-»зських ном!нацЩ ! контексту твору. цо Епяапястьсл в р'гкого >ду трансформац!пх семантичного, лог!к<- -сечантачного, гргмзтхск»-> та лексино-сштаксичкого плану, влзсткеях дзнсуу рссряду г.по-ютичних одянйць.

4. Семантична насичен!сть ! стая1стична мзрковзя!сть дозволяв гасн1й пазв1 у. творах А.А.Ахматово* ваступат:г язсоЗсм зз' не 1утр1спгьотокстовому, м!етекстопсму та детатехстсжэдг р 1 знях. рмувчи загальну ц!л!ся!сть 1 аи'ятш1сть техстоьо! ! фор^^ко! 'руктур.'бвруча учесть у рметгпу та небу лов! сс*акткчЕ01 ксчпо-иМ тексту. Трокотоп1чп! властгагост!, по пила-тать оясж&стзтШ яншЦ р!гшх розряд'в, слузать -зеобем габззпочбнпя чзсосо> 1 юсторово! когерентное?! тексту.

Робота лройзда апрсоац!ь у фор*ь* доярз!даг на наукогах коз$э-пц!ях у Грозному Г'йЭ). СвердлсЕську (1590}, Оде с! (19£2, 15535.

Структура 'дисортаЩТ. Робота сгладасться з! улу, трьох ав, гасновк 1 в та списку викорпстаио! л! т^рзг/р:, со налПуг- 225-зв. - -

■ Зм!ст робота. У вступ! обгрунтовугтьел сктузлън!сть "г

новизна, вкзначветься мета, заздання тз истода дос^яюгзя» таноплветьоя тесретачне Г практична значения роботн, полотення, цо виноеяться нз захист.

У перл!Я глав! - "Окомастя'ЛшЗ прост 1р тзор!в а.А.Асигз-i"-визпэтйютьоя гс..огн* коятакен-ч сжзмастакэиу тзер^з А.А. Аз;»— во1, дкерола . його пояогпввня, пркнцяяи вГдбср? очсггастэтЕЭГ

,<с!?хп.

Для того, соб нзФИльз поено охарактеризуйся! взазгг -'язки ! взг.с'жюсл-Ми&тек! ст*. спвцп^1ку фуйгоИснуЕяпия рсгряд»з

О'фРМИХ ВЛЯСЧИХ НПЗВ, у робот! Г'ЛКОСТТСТОЕуеТЬСЯ гонятгл частичного простору. Гологктми йоге ксстонентамп е аятротго,"ыГя ■1316 слевонкивань ?, тспон!м!я < £31 слзвовяазакюг. ; та -,он!м1я ( .1263 слоройгзвзнь к ТГйгг га антрспс:;!м!к'оту е аък'сному з'дкоеннн! св1дчить про сссблкз«?, йначонкя цьего лтегоита• онс-кастикопу к структур! тгетего ^с-слення «гторэ. 3 •-от! кчводат>-сл ряд пр!:клал!в, у ЯКТТХ строки ПС'^Т^ГТНОГа

опнувошш природа власно! назви пов'язан! у А.А.Ахматова! сама 1м' ям людини. .. .

ПранцшюЕО р.ааамвою для б!лшо! частини ахматовських ВН ста !к£ормац1я, яку мокна схарактеризуватк як культурней фон ои!иа В!н псродОа-'ае наявн!сть певшие текст!б чи традицП вживания, : исага 8Соц1ативно а<5о генотично зв'язан! ВН. ЦеЯ комплекс асоц! ац!Й активно включаеться в 1дейно-худоиш тканину твору i гграц» на образну систему. Е!дпс.в*дно. до м!сця о„:ма е систем! культури ; робот! ввд!ляються групп антропон1м!в, пов'язан! ь м!фолог!чкою л!тературно-драыатичною (у тому чмсл! музичнов) традиц 1 ею винорис такнд, та антропон!да з естетич^ою та символ!чнов ц!нн1сти, дано-тати яких е рзвльнша ослами. кпвздона клосиф1кац1я носить досит! умовний характер, тому ца е антропон1м!в з р1зн jc груп можо'зб1га-тася .пк частина екстрал1кгв1стично1 !нформац!1, так ! культурны! фон. В таких вкладках ьэюттво визночнти !нформац1ю, ао дом Шуе само в цьому контекст!. Цв зд1йск»еться за допомогою додатковиз aacoCtB.

В глав! простереться якI сна та к!льк!сна динам1ка антрацен1-?Лч;;о! лексики у гворах аьтора: у прозових текстах т -уарного ti л1тературэзнавчого характеру з31льшуетьсл як г-.гальна kUlkIcti антопоя1м!чно1 лексики (до 70%), так ! доля М !сторичшис осЮ. Задраться антропоп!м!чка дом!нанта прозових твор!в - ол!м Лги; ■KtlT, П1ДСТЗЕОК для цього слу?дггь.к!льк1сний показкик (692 слово-кааслгая) та опойастичие • оточ&кня ВН: до числа иайчастотн^с в!дкосяться он!;« ос!б,- 1егоричх:о йов'язашя.. з рефзронтом ШегБП: Дая.тес, Ваземсккй, Наталья Николазана. Геккврп. .

Енг.сл1док кпсорксташя ьагропон!м!ь а л I то ра тур]; о --др а:.: а ™ та о; трйдиц1ею шзшшхя вони ноОувавть на т!льк11 ,внутр!ияьс;:улътурно1, ало ft "EmyTplrairboaxKaTOiiCbUot't генеалог!I, пов'язено! е it спркй-пяттял' !ндов!дуалыю1 творчост! як елейэнту .сзГтоео! культура.

3 досл1дкоян! розглядьб^ься тякок м1сцч тоьопТШв у окомасти-гсо.ч 1 А.А.Ахматзьо!. 1х функц1онувапня засновуеться не кумулятисниз зластивог чх, засдяки яккм на територ!альну сп1 б&1дносп!сть '•топо-II!w 1Т наяаровуеться нац1онашю-куяътур:бй1 компонент значения, зу-кошшшй, зч думкою С.!.!, Тогеапг!на та В.Г.Костомарова, констац!-яш IcTopra. соШ&льпого плгну. Доц1лыггм, на кал погляд, t: под!J TOHOiiiMl4HOt лвксшш ИДЯСВ1ДН0 3 Т0рИТОр1аЯ1 'tbj значениям i на-ц!оналию-культурггам vokom из топок' л1ь, сп'.ваи .юсеггу s тапосо"-•р1даот rjovjil: Россия, М^зскап, Еолта та 1н. ! таку, цо мае !гкз

1ац!онально-ку'льтурну сп!вз!диосн!сть: Европа, Апгл!п. Ввшц!я,- -Ззгдад та 1:.. • ■

ОСОбЛИВЭ М1СЦ9 СОреД т0псн1.ч!п ПерШО! ГруПЯ ЗГ'-МЙС тошнШ1ч-ш л!н1я Потербуга: Летк'та сад, йеакьевская. Марсово Поле та In. Зона "тоиоьить дом Пинту посторовжс парамэтр!в усьсш -пл-рч^-о ¡добутку А.А.АхматовоГ (42.4% ус;х toeohímlb у проз! та 51.4% з • юезП). Викорис""0!шя сагтого он!ма Петербург сштраетьсп на гпгроку *радиц1ю використання. М!фолог!чна су. ,зол!ка ксм!пац!1 г?!ста !.:отп-ювана в л!тературному та 1сторичному план1 ( Пор. есхатолог!чл! ютиви в пэреказ- . про буд 1 пппцтбо Петербурга та сфокэ функд!о:?у-!8!шя цього он1ма в "потереурзьксму текст!" рос1йсько1 л'терагу-и). М1СЦ9 цього он!ма в структур! эстетично! сам^ в (домоет! ..А.Ахматово! п!дкрзслено смисловою короляц!ею £птропсн!м:чт«.о1 тз опон!м1чнэ! дом!накг .оисмэстакону ( ВН Пуж'Лн 1 Петербург >.

• Соц! ально- f <"*орячн 1 коиотацП детегм!нують ьшссрпстаяая тегга-эксем, пс'язix з певши пер!одой рос1Ксько! icroptl: Саро?.с-пе леса, Мазурские болота, Не город та !н. К.та"?оп:!?£! для цього оля ohímib е етнотопон!ми Русь i Россия. Знячна часткна тспсн!м!в текст! нэсе комплекс с у то авторських копотвц!?., як!, «st правило, етерм!нован1 б!оггг:ф!чно.

Серед географ! чних назв другоГ груш найсИлы лнроко епког.т.с-ана т<?пон!м!я 1тзл!1 та Франц! I. НаЯчастоттскм тспси!?>с« тут с им, функцЮнувьння якого орЮТгуеться па актуал1ззц!в культурного эну, набутого ншл у npoueel поперода!х взашань як нс?«!сац11 ,.:у-ього культурного центру. По го частотн!сть у текстах л 1 prrr.tz в!р~ !в серед топон!м!в названо! групи ц!лксм 3äxcnatlpaa, .тс;о -взята э уваги з!ткяъння образ!в Рима та св!ту в культурк!й тг.г:,тЦ;.

Поряд з реальною топон1м1е», збагачэнсю дедатковпм «згаас-кта ввантакенням,- у поетнчних те-стах автором Езкораегс-яуеrscл экральна топонI»1 я: -долина Иосафата, Содом, Здемск1^ с~:%, Изруеа-дмский храм, а такок он!ми, ор!ентован! на '.нтичну традкц!и ют-зеяя: Лета. Троя, Олимп, Флэгетон. Значения ксъотгц!Я т ггх зполексем мотивоБана здатн!стю Екзначати як!сн! ознаки простору

Серед ономастичних одинкць, що в!дносяться до 1десн!м!1, 5йч1сленн1шши та орган1чгаиот е заголовки писемних твер!я (U18 иововйивотп,). Слеуиф!ка цього виду ВН политая у тс;-су, ср иззва =.ору з зголнутоку сигляд! тлíстать у col. концептуальну ¡кфоргмия. х> об'ект ном1кац!1, яка мо:ке" актуал!зуватися-у'контекст!. За паши спостереження.чи, склад найчастстн!вкх С!бл!он!м!в, зустр!ну-

тих у прозовкх творах, зумовлениЯ колом досл1дницьких "1нтврас{в £.Ахматова!: "Адольф", "Каменный гость". "Онегин", "Сказка о золотом петуггке". Залучення б!бл)он!м!в до таетичшх текст2в в!дбува-еться з опорою на 1х зсоцЮтаЕне поло та набутий емоц!йно-1кфор.!атавнмй потенхЦал. Особлив1стю використання арт1он1м1в (ВН твор!в мисгецтЕа) е налекн!сть об'скт1в исм!иац!й до р!зних частш культурного простору: у текстах нзявн! назЕй твор(в ус!х ввд1в ыястецтпа. КонотацП, як! вносяться в конте .от образотворчими та ыузячнжи "цитатами", доповшюогься символ!кою сакрального плану,

■цо ВВОДИТЬСЯ за ДОШЛОГО» рвЛ1г!йКО-МУЗ«ЧНИХ твор!в (ix ВН).

У чксл! 1нших кошонвнт{в ономастшсону А.Ахматова! нами ькяв-гок1 хроион!?.®, твон1ш, иггоя!ми, каь1он1ми, космон!щ, зоон1ми, м1'фозоон1ки, м!фоф!топ1м. и1фохрэматон(м, порвйот "м. ВИ шрврахо-вата розрлд1в, що спираиться на м!фолог1чну традиШю, використак! шроваяно у поотичних текстах, дз 1х конотативний потенЩап ро&л1зуеться найсИльш х:обко. Ц1 он1ш!, являючись нев!д'ашою час-тиною духовно!. кулыури А.А.Ахматово!, шосять символ1ку сакр&пь-шэс I пнтящгах твкст!к. У зв'язку з цим п!дкрослювться особлива звачпЬля тьоа!м!1 £ ехм«товських текстах, зокрема БН Vуза, в!д-яосно 1де1жо-худо«иШ 'с/ларотизм об'екта коы'чоцИ детермЬю-вгшШ иол!гвн<ш'.чк1стю культурного фону. .

За пжтт што-зтарвшшякн, дорэьагу а поаяачвня! хронолог 1чких парам0тч5в А.Ахматова в »мае ВН, пов'язании з християн-ськсю або ы1фоиародяоь оорядо^оа 5радиц1е»: Крещенье, Пасха, Т;>о;ща; Иванова ночь, день Купалькша-Агч)вфвни. Включв|шя частя: хронаи'м1в у текст базуетьса на 1сторично могдвовапих асоц!вц1ях: Рзволч);?1я, Куяжовсхая битва та !н.

Достаткьо числзкш;м розрядом ВН, ад називають рзальн! дэнота-ти, о-оргон1ыя, г,о мойка поеШстю 4!ушщ1онуьть у лрозошх творах. Роловкоц ркосш цього розряду коша взвжа'ш ежсокий теки 'зи1нсие-ност 1 !,.отаз, фактор часу. В Шлому коло цнх лексем обмехано оО-сягом пам'ят! автора в мэмуеряШ проз! та його срудвд1еп з "цушк)нсы{"т штуд!ях".

Тагам чином, численаЗсть 1 р!шюман1тн1с.гь еноыасаичиш: ода-ниць у творах А.А.АхматогУ * детергЛноБбв! 1нторасои автора да Ей як до нос!я I. льтурна! !нформэцП, цо оузсушПвну эстетеч&у

ЯШ1С7Н, _ ' . •

Друга глаьа - м®уь.аионувшшя вл'снс. назг.и гюоз 1I тя проз! А.А.АхштовоГ' - прпсвячена досл1дешшт я !нгв! стачного, ь;ехан1з.му,

якйй'забезпечуе здатн!сть ономастичних одапедь виконувати р!зко?да-" я1тн1 фунтп в'текстах". У глав! обгрунтовуеться необх!да1сть за-сгосування як структурного, так i функционального аспект!в сткл{-стичного гнал!зу твор!в Д.А.Ахматова!. У гз'язку з цго» укззуеться зростякня складаост! стил!стачного энал!зу при зворненн! до худож-ifx текст (в } функц1ональна перо б у до в а, яШ п!длягпе ВН ь так^у текст!. 0ск1лыс1" Фупкц!онування БЬ залечить в!д як!сних параметра тексту, аналШ сткл!стичних функц!й с.ЛмП зд!йсшжться в!длов!дпр •цо Лого функцЮнашптх 1 жанровкх характерйстак, як! наводяться з тослîдяйпнt. В о /.екеному 1 семантично 1Ц!льному дискурс! л!ричного з!рзу ВН стае ун!версальнжл знаком, що вм!щус концептуальну б^а-гоьиачн!сть, засобом моей, здзтним до конденсяцП с?<щсл;,. иск!льки гут обмекена «озшш !сть ВК акумулввати естетачку 1нформац!в чирез ¡згаторгзовий текстуальной повтор, безм!рно зростае сначешт сультурно! 1ифор,-чц11, набутоГ 1менем у рамках творчо! систола штора та "cleï cbïtoeoI культури.

Сп9цкф1кс$ функц{онуванн? знтропсн!и1чно! лексики в л!ричтсях сжлах е те, so антропоя!ми не виступаать тут головка зесоОом дентиф!кацП л!ричнпх repoïs. Однак ueft розряд ок!м!в ннконуе )]3H0M£riîTHl стпл;„тичн! функцП завдяки актуал!зацП культурного х?пу та конотацШ р!зного роду. Автором шгроко ^жористовуатьея емантичн! та' грсматичн! трасфорчацП влзснс" назси в метой 1к1чшяс ояструкц!ях, п0р!вля1шях, перифразах, контекст" рилопо: моткьоса-нст!, знтономас!!, у форм! ккокташ. Onto, пов'язан! з л!тор :ур- • он) та м1фолог!'Шсп традлЩею вгагеашш, наступать паи цьому засо-ом !денткф!кац!1 л1р:<чко1 гзро'н! та П до;йшка, с:лд2о.7!гу»ть волюц'.и образу repoïHl, слуготь зэсобоы позпаченпя ыац!оиаль:-зй ! рополог 1 чнкх парзметр1в, в:ЕюрастовуАться як естетзгто ц1нн! олорпст!гш1 38C0UI 1 поегичн! г'мвола. Форма нсм!нац!й в!дбквпать скатай!" соц1алыюго та емоц1йно-оц!нувальнсго плану. Стосопио ecninll автором вкористовуеться ко т!льк:! Ш4зэл!ха л!тэратурно1 брсзкост! он1м!в, але ft кспотгаН сакрального характеру.

ВН Jстеркчпих ос !0 ззстосовуып-ся в зв'язку з! згпдкоп ггев> х од!й, характеристикой сктуацП або м!сця д! ï. 1уккц!сйуышня ього rm:;y ohîmîb соумовлено ïx одотн!ст» окукултата "«UicrzC щюлогай по?енч1ад. бути «со!яш ксталексу гибвкх !д-зй. Осо-О-¡'з'стю а««тсЕського еятропоиОДхсну в велика «1льк!сть ВЛ ¡ого-; атних ос!', кокотац!! тая базукться не на^лкостлх îx :юс!Т£. а а суттевгл р:хах !х творчост!.

Розглядасться такой стид1с';ичшШ потенц!ал топон Почтах одаь екдь у загначешис. теистах, НаЯ01льиим elu с у он!м!в, пов'язаних з ь:1фзхаг1ч.-юй трддац 1ею шитку. Ш ВН символ.оують стан душ! jitpin-nol repoiHî, совнкл стан пс'Д'й, риси св!топсрядку, а такохс позна-чаргь раа!зец!ю л1рэтно1 repomi в альтернативному (потойсИчному)

cbitl.

'Реальна топон!и(я аавдгаа: семантичлим зм!нач, по'в'я.зашв.1 з розБатком ETopiacaix емоц1йно-ехспрвсиьних "л зм1стових кашарувань па тспонШ1чнэ значання, стаз заообом, що сцркяе стг рвшш образу д1рлччю1 rcpoînî, яка виявляа причотн1сть до р13Ш1Х ЧЭСТШ1 CBlTO-вого простору, а такох: вкутр1шнього св!ту Иопкх repolB л!ричного Elpuy.

CKLBiC'iiiHiii tiiîUî 1 TOnOHÎMlB, цо сп1вв1дао"чться 3 топосом plSioï scvjiI, Сазуиться на усв1до;ддэ;ш! гвнетачнэго зв'язку л1рич-2oï ropcîHl та об'ект)в, яозначених ВН. Естетачна оц!ш<а об'екта кэишуе ы:51р корвферентного топонШа 1 конкрвтизуеться за допомо-гслз прикмэтнин1з: тйшоя Россия - всегдеаняя Русь.

Ечйу 1 йло-стал 1 cr/чна фунхц1я топон!м1в в1дбява-зться у iop.it îx exsisckzisî: гргф!чнШ ( з псрушшшу правил рос1йсько! ор^ографИ -То~:о;тт. в угйоцькому правошю!) та фср.!ульн!й (з оживлениям вти-s.:oj,gt:î 1;сг4исн5ш'1в склздзно! назви та lî тет-:туалыю1 експл1ка~ Ц1! - КиовсхяЛ хр-г»,; Пяенудтюстц Вога абс зворотШк процесс:,*, ол1п-c:ico:j еезьл - Сактая Софии. Иона),а такок семантичн1й ¡нструмонтов ц! Ы1 <пор. »арззкдта б:»кня у в]рш1 ,пр-лсьяченоыу Марля 1 ЦветаевШ)

Ехс-орпсташш хронон1м11, що ыас в основному християнську градус, робеть рзал1зац1в хронолог!чта етаи1в духовного ккття л1-р.:чио1 ropol'ii Оки! 1 стично маркованою, в1дпов!дноа екоцНшому настрои Bîpay.

•За дшжэгоа 1деоч1м11- посначеко усв1доыленна л!рич»юю repoîcea собо у ar.ocTl спадкоеьсп;! багатов1ково1 ' лкдсько" культур;:. Казн;: творtе л1торатурп здзтш лакотИчио перэдавати психолог 14iûuî п!дте.кст л [ручного в!г,чуття, a Eîî музи'пглх твор!в с:^АЗол1зу^ь як 1 сну деформец!ю культурного простору: '¿ц с тос^й . е ¿¿акта Вивальди встретился. опять... • .

В досд1д»э1ш1 зазнаваться, що родо-ьздов! В1ДМ11ГЛ твор1в поппачаэться ia фуга:ц!онуиани1 Власик назв j поемах А.А.Ахматова!. Ох: I лью,? Е01И пов'язан1 з сийтао'ш .opraiilaauîe» твору, то ! smIiî-î тори;! гьсл насастерс*ц е тропсн1"1кону. йсазусться теросага паев к'-торичних ос'б та розширошш 1х фупкц!й, ti тако»:

розповсюдаення умовних ВН у пеонах автора.

ВН !СТ0рИЧ1ШХ осю використовуються AXJiaTOBCB ДЛЯ в1ДТЕСрвШ!Я колориту п9вн01 епохл, 1роя1чно! !люстрац!1 л!т<эратур№1х смак!в, шрковано! аЕТ0И0м1нац11, лькон1чного опису психолог)чного стану ;.1рично! repolHt та образного зобракегеш II внутр1анього св1ту. Форгй! вживания умовних назв характеризуюсь емоцНШе в!дношвння до об'екту рвфоронцЯ. Влосн! назви з б1блейсыавш конотац1лми Еикористон! для позначення факт!в духовного гяття герогв твор!в.

БН, що ьходять до система ном1иац1й одного референта, дозволяють найб!льи1 повно raj зктеризувати обр^з, а таком задать його альтернатавн! реал'.зад! 1. У б!льшост! вшада!в використання он!м!в спиравться на культурней фон, який меже стаьати томатичним стрижнем для об'еднання ВН в сфор! ном1нац11 (ropoln!). Протиставлення mis конотйц!ями р1зннх ВН геро!ы! в!д0иваа . д1апектичнв ставлення автора до свого порсонаку.

В досл1даетш1 анал!зуеться спос!б в1добраяення в1дносш1 двШшцтва за допомогою . ном!нац1й. Найб!льш розышут! вони в "Поэме без героя", де . ВН чолов!чнх персонах!в складають ;-кореляц!йн! пари завдяки тому, що А.А.Ахматова збер1гпе в!дпоошп! ¡л!а персонажами, пэр'аносячи на ceoIx rcpolb БН, що мзють культурну традац!и в:з1тку. 2м!на часово! локал1зяц11 тягне за собой пореосмислэння коютацШ. Уведошя до теко! пари ВК кйючого парсснаку внос.ьь мотиг суперництва 1 склэдае потр!йн! опсзицН Imsh, що виступсють як символа 13-го року: Дон Ууан - Донна Анна -Командор, Пьеро - Коломбина - Арлакин. Шисч! лерсонаа! рвал].зуоть !дев дв1йкицтаа за допомогою гет-ароном!яатиБкост1.

В вкладках rp«rtoEoro вззгеашш ВН, цз вони слукать пеаним колористичпим фоном, вп'.ористтшя фория мноаини та в1дсутч!сть волико! л!тер'л вкзначав в1дноио1Шя автора до ix референт! в: Ты к п.. будто не зиачизься в списках, В калиострах. магах, лизисках. Р1ьонь 1ндав!дуал!зацП залазить в1д естетично! оц!кки влгеннка наава 1 п1 даре слегай вар!антами oj 'огроф1чноТ нормп: Это старый чудит Калиостро - Сач изгапнайша сатана. ПозДнашш Фор!.г,1 мн лп-ш 1 ¡¡ашеагаш з млжот л! тури дес в!дчуття поруштщв лог! ко-психолог 1чннх зв'язк!а, кемонлтост1 под1Я: Афродитн возшяиш из пеш», ийвольнулпсь в стоклэ Rn ли, И безумья близится срок.

Роааирешзя обсягу твору зб!льауа каваятвжвния , на парадап«г,тичн! зв'лзкл Ml усервдеп! тексту. .:лт!с:тн'то гначущш

*

стае принцип в!дбору та групуваяня тополэкеем, що вводяться в текст. Он! ми ьикориотовушъся для в!дтвороння автоб!ограф1чних рэал!й, достоз!рного топоГрефIчксго фону, характеристики культур-них асоЩ'тий та певши. нод1й, ков'язаних з доним топон1мом.. При цьому Еикористовуеться звукова символ1кв ВН, вктуал1зац!я соц1оль-но-!сторичних конотац!й, хронолог1чн! якост! топон!ма.

В досл1даш1 докладао анщ;1зуетьс,я м1Сохюоткч1ш символ 1 ко ном!нац!1 Петербург тс и актуал!зац!я в текст!. Визначаеться ^ункц!я сакрально! топоа1м!1, яка поглиблюе 1 розигрюе концептуально поле твору, задав ознокл М1фолог!зсваного простору .и його деформац1ю.

Суттеиот честаноа топон!м!ксау "Поими без .ероя" в урбшю-н!м!я, якэ виступое як реальна прикыэтв часу,- tchoi '.м!чний фон твору, локал!зуе м!сцо д!1 з макешалькоэ конкретк!ст?>, вона втдаяазться в трагод!еж1й плен поеми, к-шрастушм. з хибкнн 1 двотстда и!стом. Скнвол1чне зеученаз рэйдыю1 топсн!м11 досягаеть-ся зйЕдяки ьисокому ступогш худоакього узагальшнп,. ско:г .эигро-ваного в Oiioi.'.acTiiqina одкккцях. ■■..'.

ВН ticBix ономастсчлих розряд!в (1деон1м!я та хроноц!м!я) ном!ная1зуютъ в "Поако без героя1* щшевгш! цитата ! поезлашя, Формувчи там сейш асоц1агивно поле цэома, зд!йснюачи лШгг'стичну та з.м!стову skohomIb, !л»струючи символ1ку твору..

В досл1даэиз:1 Шдкреслхеться сцецаф!чн1сть парадигматичного аспекту ономостккону текст!в комуарного характеру, яка полягае у вш«урис"няп1 BU реально! оцомзепгаю! систеш. Автор ' обмвяэнка моклиШста набору фор;л! HGAiluoulI те П формулы» J пэробудови. ■ Стпл 1стичн1 фуикцП !мон {сторичних oc!ö, що складають тут ядро оиомастачпог пом!кац!?, спирашься uli штреку знап!сть ЕН та Ix великий асоШатагний потокШзл. Так! он1ьа: мокуть бута критер!еы оц!н;п; ssitta ! ТЕорчост! суб'екта спсгад!в, характоризувати коло його тзорчих уиодобапь, Формувати окоцИШо забарвлений фон творчо! атмосфер«, сучаспо! автору, давати соц!ольно-аол!тнчну характеристику часу, виступьти ь функлП осто'лтчлих символ!в епохи. То, що 1м* я худокзвпш для ЛхматосоТ включае асоцКтдП, пов'язаи! з йога тг.орч!с?ю, п1дтг,ердкуеться в;всорастякияы ЬН Кого г?тю1в (Пор. Ка;-дан в "Воспоминаниях об Алексацяре Блоке", Беатриче в "Слове Данте"). -

Вкозуеться, к;о екоц!йне в1дноиегая до рес[оронт1Б 1ьм.чац11 коз» бути вираже;:« за допс^огоп нульояого ономастичного р!с.еаяя,

- и -

чсеедо 1 н 1 ц 1 арного позначення особи, р^номш^тного вихорйствкня вар!аят1п ВН 1 структурных "р-гсфорлЕЦ'.й формули нсм(иац{1. Новар1ативне позначекня персонажу зосз!дчуз стала авторське в!дношбння до вказано! особи. В-; глав» анал!зувться застосування широкого ,д1апазону ачтропон1м!чкях форлул в яшвтовсмшх текстах тз 1х стл.п 1 стл'шв значения.

В*- творах • 'худохньо-публЩистачкога характеру утьорешш експресП базуеться на миористагш! конотативного потешПалу ситуативного переходу апелятивнс! лекажи у ВН. !м'я, не втрячаючк сзманпжп апеляглва, стае здатким до вгасолалня ск.!Вол1'ою1 Фушси! 1. Особливо поширанкй цэй призом у "Еалотнсм либретто", дэ особжвост! Фуго*ц1онувщшп 1Ш (сторичшк. осю та л1твратур®1Х персонаж 1ь Ьтюетрувть сж£ол{ку упод1бнвяня оксмзотй'хшми засобамн: "Лишняя тень", "Владыка ??ргка", Лозт. Такий снос 15 номтацП персонал!з в!дкривас гирок! 1нтврпротац1йн1 коглйвост! смислового аспекту такстоутвсрвнкя.

Гоогроф!чн1 назЕИ сп!пе!дтся?ь д!з г, пьеною гоограф1чнэ» системою координат, роал1зуючи таким чином сдау з типа лог !чшх ознак нанру - достав 1рп1сть. Тойон!м!чна лэк"чка з мекуврн'й проз) А.А.Ахматово!, являичись вакливпм олемэнтом мехвч!нму паа'ят! автора, характвризуе р1зн! етопя б'аграф11 поэта, оеоарызэвчк 1х, створюв невода емоц|Зниа той, ькстзаае як своерЮТй покаг;г«:х; 1дейно-ествтачгак смак!в суо'екта сяогадгз.

Топов!од можуть вживатися як позаачвшш г1'вкт1в, т мать остатачну ц1нн1сть у худоенШ свстбы! поэта. АзтоСЮгра'Мчзга ироза з ц1в!.. точки зору - беац1Я1в св!доцтво аЕторськлч. асоц!ац!й 1сторичного I культурного плану. Топов5»а.. прх маыть рк

самост!йнв значения, тек { використовуютюя для харектористгаан об'ект!в спогад!в, п{дкреслккчл 1х «змоцМйлтй аспогсг, беручя участь у створенн! образ!в (Пор. французьк! географ: чш казви в нерке! "Лшдео Модильяни", урбаионт!ю Носквя в спегадах • про Осипа Мандельштама).

П1дкр)слю(>ться'насичбн!сть мемуарко! 'прозн чазвэмн твор!в иктец-^ва (нвсампороч тЕор1в л?тератури), культурная фея* яких п! стать посилакня ка автора ' зовдяют цьему вклетавться в оЕ0?«астмчн0 пол* героя. СтуШнь популярноеI вштвае на йсго здятн!сть вжеиувйти ст-'сгоши функц!!: чим ширша традог'ч його вяхорисгання, там р1знсиан1та1а! функцЯ. Вош олузкять ОЕоерШла..; озиака-ш схильност.А гврогз та 1х психолог 1'шого стану.

характеризуют емоцШшй прост1р твор!в. •

• Ергон!ми слушать прикметами часу, етап1в життя автора, творчо" та пол1тично! атмосфера, сучасно! йому. Хронон!1.'!я стае в худокНй пр^т! предметом самост!Яних роздум!в, пов'язаних з уев!-, домленням А.Ахматовой !стсричного та худокнього часу. Експросив-н1сть у використанн1 цкх ВН досягаеться заадяки згортанни максимально! ном!нативко! сантагми: Революция. Война або актуал!зац!1 культурного фону: "Ощущение Канунов, Сочельников - ось, на которой "оащаэтся вся вещь, кок волшебная карусель...".

В глав! вид!ляються такой особливост1, власткв! фу;г цюну-ввнны он!м1! в науков!й проз1 А.Ах^атовоI. Щодо антропон!м!чного формульного [менування, характерним вва^еться перенос стил1с-тичного акценту з ономас.кчко! частана розгорнуто! ант; опон!м1чно1 формула на апелятквну лексику та введения до систем« !дентаф!-куючих ном!нац!й в!даполктивга1Х он!.м!в: Д;уг - Демон (Раевский), Ангел (Вора). Стил!спин 1 функц!! ВН !сторичних осЮ'базуються на актуал!зац1! 1нфсрмагкшюго потенц!алу он1м!в, в тг -оа на вггорис-та;ш! но властивого науковому стилю познзчешш референта формою особового 1мек1. Л1торатурний он!м з! ст!йккма конотац{яма можа викориетовуватися для моделювания образу: "Демоническая же ¡шиш а, к изобрааешш которой подбирался тогда Пушкин (Анти-Татьяна). .".

Стил!стично мотиБованим а ваб1р топон{м!чно! лексика, детерм!навано! фактами б!ограф!1 та ТБорчзэ.ш интересами об'екта досл!да:еннл, ао п!дкрзслкз "пукк1ноцентричи1сть" у вибор! топон!-м!Т, а --дал; зац!кавлеШсть А.Ахматова! лросторовкш параметрам та !х гюзначениям у творзх 1шкх гшсьменник1в. Екепресквне веко- . ристаиня топон!м1в пов'язане з Тх антропокорф!зац1си за допомогою 1дентйф!купчие озкачень (пор. светский Петербург, прадворшШ Петер-, бург). ' -

Культурний фон гемерон!м1в викэрнстовуеться для створення достов!рпого фону культушого життя сучасного Пушк1ну сусп1льства. ЕргсШми позначають озпакк пол 1 тачного киття Рос!! XIX стол!ття, етапи тво] .ого зкаття поета, певн! естетичн!. асоц!ац!1.

Р!зноман!тн! 1 численн1 0!бл1он!ш вказуьть на оц!нку творчо! ососистост! поета. Пра цьому значения мае ви<5!р ВН, повчота складу та мскеити, пов'язан! з вад!ленням того , ча !наого сн!ма г запольного ономастичного ряду.

В трет!Д глав! - "Власна назва лк текстовай кер,,^ та текетоутворюмчий гасЮ" - он!м!ю розглян. то як' елемент судоьа.

- 1.3 -

тексту. Акал'з здШсгпузться на баз! ■ розунИшя тексту як структурно-секант1чяо! вдисст!, визначаоться Вого суттаа! озиака. Шдкреслюеться здатн!сть онШП служите эасобш створоння внутр!-шньотекстових зв'язк!в. НайО'льа'повно ея1м!я решНзуе ц» властность в текстах А.Ахматово! ыбмуарного та л!тературознавчого характеру, до як зэс!б образно! когез!! на мовному (за рахунок повтору БН та !х ретроспективного сп1вз!дяесе:1нп) тя ек"Трнл!нг- . вtстачному р!вн! (засновуючясь на Гбт«роном1натявност1 референта) вихористовуюгься новпр!ативн1 БН, !х порифзак ! субститута, 'ч такоя ~ар1анти 1 формульн! пврьбудовн сч!м!в.

Р поетичних текстах А.Ахматзвох розкриваеться inrm законо'Мр-Шсть, ! ЕК реал1зуе сво! когознвн! власткзост! на баз! внутр1Ш1ао~ структурам зв'язк!р ономэстнчного простору, паприклсд, на основ! короляцП он!м!в, мотевовано! еп!льнов традиций ваячаиня: Домен ~ Тамара, Иоканаан - Саломэя. Однак БН зр!даз виступаи засолом когез11 усереден! в!ипу чи циклу в!ргл!в. Вшяток склада;; онЬч Муза, який не т!льки в1дображае пропас азоацЦ 'образу двШкка л!рично1 герогн!, але Я сярияе !нтегрлц1J ¡.sacnis л!ричних вIрп'о А.Ахматово1 в едине ц!лэ. Особлива когезивна оль в!да1чайТ1,ся у БН в "Поэме без героя"'. Тут он(м!я но т!лысц задав зм!стову та структурну ц!л!сн!сть поэтичного тексту, ало й !нтегруе Лого п таки-,я. структурно !зольовакими частинаки, як яг-тсрсыс! иочэнтер!, цо Еиконують декодуючу функн!в.Таким чином утсчтззться ойсяг культурного фону ВН, використанхй в контекст 1, а '. jxoa зйпо?гог»ться !нформац1йн1 прога-шга,. як! мокуть пяякксти ч!з автором ! читачом,.

В досл!даенн! показгло участь ВН у побудоз! с'зма."/кч::о! ксм-позиц!I тексту, яка ; ;!Йсшгзтьс$; за разгуйок сэмгштоздцН cutatB t взаеиод!" окрвмих частпн онсмастичного простору (маирккло.з, тог»о-н!м!чна лексика п "Погмо..." задав якост! простору, обумовл*!Щ'-ж орган!зоц!ю антропоя!м1кону, якиЯ розаивое а!дг50£.*ння до12чицтвв).

Сек!лью! когерептн!сть тексту пов'яззна з розлод!лоч !нформа~ ЦП по "«*сов!Я ! просторов1й лШ!ях. у робот! дося!днуютьсн хронотоп 1чя! влэстивост! ахматовсько! ohîkîi, з* тако? п эдатнЗсть в!дабрачати зм!стов! трасформяцИ них котэгорШ у худошъому текст!. Зд1йснэння них фуикцШ осмовлзш секдттгаайга особенностями розряяу ВН. Вяд1ляються яайп&чдшНа! D цьему план! вида он!м!1, зо!ф9ка антропон!! '.я, з огляду на здатн1сть вирах тц як текпор^лытий, так ! локальт'Л параметра. Бдязькии до к-э! s розрлд г5ргон!м1в завдякк вииск1й рухлг.ьост! складу, з одного боку, !

о

тIск!й взпчмод!I з розрядом топон!м!в, з другого, а тгкож розряд топон!м1в, до темпоральной компонент, звичойно 1мпл!циткий, експл!куеться на основ! фактор!в екстрвл1нгв::тичного характеру (зм!ча нззви ябп зру^чунчиня об'<:кт1в ном!нацП: Петербург, Волково Поло. В текст! актуал!зац1ю хронолог!чного параметру можуть тякок отримувати топов!ми, пов'язан1 з певнимя под1йми: Мазурские болота, Семеновский плац. Зазначен! .оз. Jки використову-ються А.Ахмэтовою як композиц1 шшй зас!0, наприклад, в поем! "Путем всея зомлк" пое.л!довн!сть вживания топон!м!в (( нав!ан!м!в) у тпкст! визначае папрям рчал1зац11 хронолог!чних параметр!- континууму твору - зворотштЯ плин Ч8Со. Пор. в текст!: Старая Европа <сь!това в!йна 1914-1918 рр.} - Цусима {{к гром -^с!йського флоту в 1905 р.) - "Варяг", "К ряеп" (загибель у бою з японскими кораблями о 1904 р.) - Форт Шаброль (англа-бурська в!йна 3099-1902 рр.).

Ним параметрам тексту властив! катег^П зв'язност! та сег-ментацП, як! реыПзуються ! на ономастичному р1вн!. Пор. викорнс-тання для позначення хронолог!чних параметр!в БН христия^ських свят у цикл1 л1ричнш. в!рш!в "Белая с.тая": Пасха, Роздество. Благовещенье, £ухоь_,донь. ГзмогешИсть культурного генезису данкх ПН та 1х п!дпов1дн!сть оагяльШй символ)ц1 щ®лу реал)зуе катего-р! 1 зв'язност! та ц!л!сност1. 3 !шюго боку, фрап.;ентарн!стк. яку поришЗачас чако цозначукнп хронолог!чних пяряметр!в, .в1дпов!дае дискр0тно-ц!л!сн!й форм! л!ручного циклу.

Старинно рогроблена урОаноа!м!я об'ькт 1 в указуе.'-на схилы|!сть А.Ахматово! до под!лу худохнього простору на ы1крооо'екти 1 пра-гн81шя ч1тко л окал 1 зу в?.тп д!ю. Топон1м!я демонструе такок зворотшэ тсндонцГю - фзрмування топоа!м!чшос л!н!й та маси??1в, вкзначення домШантккх ном!нац!й, с» грають зв'язочну, наскр!зну компоаац1йну роль в макроконтекст!: Петербург. Москва/ Париж.-

Назви твор!в музичиого миетйцтва, кивопису, в також теон!ми ! м!фон!ми виявляються непричотними до !де! худошього хронотопу.

До числа особлиьэс!..Я функц!онування ВН у творчост1.А.Ахмато-во! в!днос"ться участь он!м!1 в ШтеграцП не р1вн1 м!ктекстоьих зв'язк!в. Наподяться приклада парадигматично! ("Поэма без героя", "З-^л-тное либретто") ! синтагмитичко! (в1рш "Сон" I ."Поэма без гер-я,г" взаемодЦ Щякх текст 1в, псзначено! на лексичному. р>вя1 сп!льн!отк ном!нац!й. Ес^зкт переосмислення, ко ьет-мказ в резуль- . тат! такого об'едкашя текст 1в, п!дкреелю<з значения. ьз1 :к>дИ. Зона нз т!льки виявляеться за дэпеуогос ^Н, . еле й детор'Лнус

см!слов! яашнрування, ' набут! си 1 мом, розошрюе Зого асоц1ативний I конотатив:шй потенц!ал.

ВН у творах автора таг.оа виявляить здатн1стъ зд1йснювати зр'язок метатекстових компонент!в, да он!м стае свмантичиим центром, з текстом твору. Ном[нац(я у складt еп!графа олуиггь м!стким засобом !нфориування читача про внесения пввниу, контекст!в в концептуально поле твору. Наприхлад, ВН Крещенски вечерок у 9ii!rpaf! до "По&мл без героя" вводить контекст,, пов'язаннЛ. з твором В.А.Жукоссы: го,. I моде-юс снтуаЩю, тштолог!чно близьку до вказаио!. Когазкьн! функцИ Еиконуз он!м!я I в так ! it фор?л1 бсяжно-прагматичного членувшшя тексту, як посилашм а наукоаих творах. Таким чином, сп1лъна частина ономастикону тексЛв { мета-компонент^ сприле .юдоланнм автосемантП останн!х, забезгшчуючи ц!л!сн!сть СЫЫСЛОВО! структури.

У заклвченн! п!даодяться оснавн! п!дсумки ¡хОотн.

Результата роб..щ п!д?вордилн ефоктивн1сть обр&ного принципу аяал!зу ономастичного простору. Bet компонента ономастикону а_!д!грають значку роль у систем 1 ахматовсышх псм!нац1й . КокмЯ разряд o'itMiB включаеться в ономастичник npocrlp тюру 1 фуккц!ону<з, Саууючись на специф!чшх властивостях цього виду ЬН. Поряд з законен 1ряостями, двтарм1нованкми ономастичним 1 - шириа -мовним статусом i jEHoro виду ghImîb, суттевою е культурно (стср!я ном'нацП та актуал!зац!я цього тагу (нфор'лацИ в контекст! твору. Ц1л!с!Псть ономастичного простору тьор!в А.Ахматово1 вияьлявться у В2ае;.юд!1 як ономастичних одиниць одного р^риду, так : ontKtfi р!зшс:'вид!в. Цо дозволяв келвчэти в культ"рно-1сторвчну парадигму контекст!в ВН власне ахматовськ!.

Специф1ка стал IcTir игах функц1й ахматовських ном1нац!Я зумовлеиа як природою он!мН пэбного розряду, так 5 яанровш/л характеристиками тексту. Як!сн! пэрамотри ксмун!кацП обумовлдать снос 16 !снування он!ма в tôk<-tI t ускладнюються при набляжекн! до худозд'.х TBopla. Нсм1пяцП тут еолод 1 ють найаярщйз! потеки! ;а у В',гроз I символ !'пих скисл t в i функц10иукть як повни^лачи! культурами та и!фологт:. '

Текстуальна маркован!сть Г... дозволяв 1« функц!оцувати же 33C.J образно! ^ort-зП ла моиному та бкстрэл!нгв!ст.л:ючу plbsiî, брата участь у <5opMyc&HHt comqhtwihoî хсмпвицП текиту *"> континууму худохн!х твор ! в.

Осноьн! положения дасэртацИ видобракен! у таких публ1кац'чх:

1. Критерии отбора к использования антропонимов в поэзии Лнш Ахматовой (( Проблэш творчества к биографии А.А.Ахматовой : Теяиси до- т. обл. науч. конф.- Одесса,1939.-С.85-36.

2. Функции антропонимов з поэзии ¿.Ахматовой // Имя твое -мир: Тезиса докл. регион, конф. по ономастике.- Грозный, 1989.0.14-15.

3. Ономастическое пространство "Поэмы без героя" А.А.Ахматовой '/ Ономастика и диалектная лексика :Тезисы докл. IX шхвуз. науч. студенч. конф.- СЕердловск, 1990.- С.40.

4. Футац'.огшрование идоонимов ь "Поэме без героя" А.А.Ахма-тогоЯ // Шляхи посялштя ефоктквност I гграктичного курсу укратнсько! моей та виховсшея читацько! майстерност! : Матер!аля обл. м'квуз. каук.-мэтод. конф. - Одеса, .1992. - 4.1, - С.41.

5. Онммия "Балетного либретто" А.А.Ахматовой // Третьи Ахма-тогск'.:о чтения : Материалы обл. науч. ко;-;?. -. Одесса, ' 1993.-С.07-88.

6. Роль он1м11 в семавтичнШ ор 'ан!зац11 тексту : На матер1-&:.! поетйчно! творчост! А.А.Ахматовой // Семантика мови 1 тексту : Матер1алп м!гзтродко! наук. конф. - 1вано-4ранк!вськ, 1993.-Ч.II.-С. 173-179.

"спп.к печати 30 СР.Р-1г. *огчмт ССхС-1 Т/ТГ. Об>у 0,7уч.иэп.л. Т,0п.л. кпз V 6.77 ТУрлж ТС'Сзкз. Гергипогр.-ф!я Одесского го лэтчтм.це^-З.

Ленина 49.