автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.07
диссертация на тему: Ответственность как духовно-нравственное измерение личности

Полный текст автореферата диссертации по теме "Ответственность как духовно-нравственное измерение личности"

КИГВСЬКИП УШВЕРСИТЕТ ¡меж ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ВАСИЛЕВСЬКЛ ТЕТЯ НА ЕДУАРД1В{1^ ß Qjj

1 7 ЯНВ 1997

В1ДПОВ!ДЛЯЬН1СТЬ ЯК ДУХОВНО-МОРАЛЬШСНИЙ ВИМ1Р ОССБИСТ0СТ1

Спец|альнкть 09.00.07.— Етика

Автореферат днсертацп на здобугтя наукового ступени кандидата фиософських наук

Ккхв 1996

Дисертацшю е рукопис.

Робота виконана на кафедр етики, естетикн та культуролог!! Ки1в-ського университету ¡меш Тараса Шевченка.

Науковий кер!вник ОфщШш опоненти:

(Провщна установа:

• £фнменко ЕМтали"! Вкалшович, кандидат фиософських наук, доцект.

■ Мокляк Микола Миколайович, доктор фиософських наук, професор

Василенко Микита Ьамович, кандидат фиософських наук, доцент

Льв1вський державний ушверситет 1м. I. Франка

Захист вибудеться . 1997 р. о 15 годнн!

на зааданн! спещалшовано! вченоТ ради Д.01.01.39. при Кшвському

у,шверситет1 ¡мен! Тараса Шевченка (252017, Кшв, вул. Володимирсь-ка, 60, ауд. . ? . ).

3 дисерташею можна ознакомимся в науковШ б1блютещ Кшвсь-кого ушверситету 1мсш Тараса Шевченка (Кшв, вул. Володнмирсь-ка, 58).

Автореферат роз^слано «¿^ . . 1996 р.

Вчений секретар спец1ал>зованоТ вченоТ ради кандидат фшософськик наук

Д. Ю. Кучергок

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальн1сть досл!дження.__Сьогоди! людство переживав

ледве не найскладн1ший пер1од свого розвитку. Досягноння науково-техн1чного прогресу та поп'язана з ними еколог!чна криза, накопичений d cbItI арсенал озброення пробломатнзують можлив!сть наставання майбутнього. Загроза глобальних катастроф ставить п1д сумн1в продовження життя на Земл1.

На зламi 20-го та 21-го стол1ть людство особливо гостро в1дчувае нобезпеку "варварства буття" ( Лев1нас Е.). Прих1д технолог1чно1 ери повн!стю зм1нив уявлення люднни про cíiít i свое н1сце у ньому. Попередня система ц1нностей втратила очевидн1сть та прнваблнв1сть. А 1люз1я досягнення цастя через науково-гехн1чну орган1зацЮ киття привела до opiem-aiiii на стандарту, стереотипну д!яльн1сть, що не потробуе твор-чого гйдходу. З'являеться новий тип виробника та спокивача -"масова людина", - 1снування яко! знахолить поб! í/¡ec/:cri4¡¡G ибгрунтування. Насл1дком даних процес1в стае страта особою свое! HüüJBTopiioCTl, дегуман1эац1я зовн!инього 1 внутр1шньо-го життя. Надм1рна регламентами д1ялыюст1. що поеднусться з в1рою у людську самодостатн1сть та н1веляц1ею духовних ц1нностей. веде до р1зкого понижения моральных вииог, до певного духовного регресу. На фон! втрати значущост! стриму-вальних фактор!в ( pe/iirl'i, традиц1й. громадсыю! думки ) стандартиза!|1я життя викликае на протилежному полюс! протест, який часто виявляеться в декларацП абсолютно! свобо-ди, вив!льнення "природного" - Ihcthhktíb, 1мпульс1в.

Усе це робить насущним питания про обгрунтування кнтте-вих ор1снтир1в, критерии жнттед1ялыюст1 1нд1ш1да. Bupi-шальну роль тут покликана з!гратн етика, особливо у резробц! теми, що эвучить сьогодн! всюди - теми особисто! rilnnoui-дальност1 людини за cbít i за себе у цьону cbItí. Епоха "к!нця трансцендентального алШ" ( Махл1н В.Л.) з особливою серйоэн1стю ставить питания про псрсональну в1д[кшдальн1сть ножно1 розумно! 1стоти. Усв1домлешш свого не-ал!б1 у cbItí допонагае 1ндив1ду зборегти оласне людське обличчя, не роз-чинитися у бутт1, знаАтн cdoc покликання."

Розробка теми п!дпов1дальнаст1 е особливо актуальною

для наш! краши, де процеси перех1дного пер!оду породжують масову безв1дпов!дальн1сть, апат1ю, соаоолю. Практична акту-ал1зац!я в!дпов1дальност1 потребуе ретельного виочення дано-го яоища, шлях1в його формування та функц1онування. У су-сгшшств!, де процв1тали п1дконтрольн1сть, монопол1я на 1с-тину. групова безв1дпов1дальн1сть 1 псевдоактивн1сть, особливо важливога стас проблема вироблення особист!снсн в!дпов1-дальност1, яна базуеться на в!льному волевиявленн! персони.

Нагапьн1сть вироблення правосв!домост! у масового 1ндив1да викликае необх!дн1сть розгляду в1дпов1дапьност! з точки зору 11 Формальних ознак: визнання р1вност1 прав ус!х, справедливости - серед ц1нностей. як! е основоположними для фушиДоиування соц1уму. Бсэв1дпов1дапьн1сть натовпу та г1-пер-турбота обраних - явшца добре в!дом1 у в!тчизнян1й 1сто-р!х - загрожують можлив1стю виникнення 1 в1дновлевдя тотал!-тариэму. Стае необх1дним формування етичних погляд!в, що пов'язують вироблення в1дпов!дальност1 за св!т а категор!ями обов'язку, справедливост1, поваги до власно! г!дност1 та г1дност! 1ншого. Але в1дпов1дальн!сть неможливо звести лише до раЩонал' них момент1в, як1 дом1нують у етиц! справедливост! та обов'язку, тому що вона виявляеться б!льш складним феноменом, який включае 1 еыоц1йн1, 1 вольов1 компоненти. Це потребуе бачення в1дпов!дальност1 з позиц!й турботи, сп1в-страждання до 1ншого. Такий п!дх1д стае актуальним завдячую-чи тому, що тут в!дпов1дальн!сть вже не т!льки стримуе нега-тивнI 1мпульси, але й творить моральн!сн1 стосунки.

КатегорХя в1дпов1дальност! як та, що концентруе у соб! основн1 питания людського життя та сполучуеться з багатьма етичними поняттями, може стати, на наш погляд, основною у побудов! етично! теорИ. Иадаючи ц!нн1сть та м!ру людському вчинну, ыоральн1сна в!дпов1дальн1сть пов'язуе 1ндив1да э 1ниим, з! св1том, дае йому можлив!сть осмислити свое життя.

Ступ1нь науково! розробки теми. 3 початку 60-х рок1в у радянськ!й л!тератур1 починае активно. опрацьовуватися тема морально! в1длов1дапьност1. Досл1дження ведуться у соц!аль-но-етичному напрямку I моральна в1длов1дальн1сть розгляда-еться пери за все як аспект б1льш широко! соц1алыю! в1дпо-в1дальност1. , Попри достатньо широкий Ытерсс до проблеми в1дпов1далыюст1 у цсй пер!од, в анал!з1 цього явища дом1нуе

схематизм, сирощен1сть його розун1ння. Продовмуючи траднц]ю, яку започаткував Дж.С. М1лль, в1дпов1далыисть трактуетъся персважно з позиц1й со1|1ального дстерм1н1зму, дом1нуе 1нто-рес до п1дзв!тност1 та п!дконтрольност1 1ндив1да колективу, наголос робиться на виконавчШ сумл1ниост1 та регулятшш1й функцН цього явища. У методолог!чному план! пануе анал1з в1дгюв1далыюст1 кр!зь призму свобод» та необх1дност1.

Достатмьо розробленим виявляеться 1сторико-ф1лософсышй зр!з розгляду проблем» в1дпов1дальност1, що осв1тлюсться в досл1дженнях А.А.Гусейнова, I. С. Кона. Т. М. ТузовоГ, I). Н.Ярхо.

У л!тератур1 обговорвсться питания про в1дпов1дальн1стъ як критер1й ыоралыисно! зр!лост1 ( Л. I. Глядунова. 0. Ф.Пла-хотний), розглядаеться методолог!чний аспект досл1джоння морально! в!дпов1дальност1 ( Н. С.Сафаров), специфша синтезу емоц1й 1 розуму у в1дпоь1далыюст1 ( О.Л. Дубко), проблема фуннц1омуванмя в1дпов1дальност1 у вчених ( М. П. Медянцева). Розробка фундаментальних катогор'й мерая'. с.шилс-шш 1л взаемозв'яз(йв визначають шеце в!дпов1дальност1 у загальпо-му ряд1 етичних понять ( прац1 С. Ф. Ан1с1това, Г.Д.Бандзелад-зе, 3. А. Вербешк1но1, 0. Г. Дробницького, А. П.Скрипника та 1н.)

Впровадження категорП в1дгюв1дальност1 у досл1дження смисложиттевих питань дало змогу зовс!м по-новому висв1тлити тему, яка стопа предметом дисертацШюго анал1зу. Иродовмую-чи традицП рос1йсьно1 ф!лософП, що надавала велико! уваги в!дпов1дальност1 особи Ш. 0. Бердяев, Н.О. Лоський, 1.0.1ль1'н, М.М. Бахт1н, 1н.), радянськ1 ф1лософи розглядали це явище по-ряд з поняттями покликання, доли смерт!, вчинку ( Ю. М. Давидов, Л.Н.Коган, Г.Л.'Гульчинський. 0.К.Шевченко ).

До формування та функцХонування в1дпов1дальност1 вияв-ляють 1нтерес 1 психологи. Визначивши в!дпов1дальн1сть як от1лення глибокого та принципового ставлення до життя, С.Л.Руб1нштейн поклав початок вивченню у в1тчизняи!й науц1 психолоПчних механ!эм1в иоральн1сно в!дпов1дального д!яння, рол! в1дпов1дальност! у становленн! внутр!шнього св1ту осо-бистост!. Тема психолог11 в!дпов!дальност1 осв1тлюсться К. 0. Абульхановою-Славською, Т.Г. Гаевою, I. С. Коном, В. Ф. Саф1-ним, В. I. Слободчиковии.

Бачення в!дпов1дальност1 у И культурно-1сторичн!й спе-циф!чност1, як . особист1сно1 шдальност! культурного буття.

Я-

П рол! у св!тогляд! та св1тов1дношенн! наявне у представ-ник!в ки1ВСько1 ф1лософсько1 школн ( прац! Т.Г.Абол!но1, Б. К. Бнстрицького, Е. Л. Зв!глянича, В.А.Малахова, В. Г. Табач-ковського ).

80-90-т! роки ознаменувалися швим проявом 1нтересу до проблемн в1дпов!дальност!, обумовленого но т1льки реал!ями сучасного життп, але и осмисленням у в1тчизнян!й етиц1 кар-дннальних 1дой зах1дних ф!ласоф!в, чи! прац! або зовсШ не публ!кувапися у нас р'ан1ше, або доходили до нас у фрагментарному вигляд!. Загострен!сть уваги на тем! в!дпов!дальнос-т1 ми зустр!чаемо у працях Д. Бонхьоффера, М. Бубера, А.Камю, Е.Лев1наса, Е.Мунье, Г1.Р!кера, Ж.-П. Сартра, А.Швейцера, К. Ясперса. Зах!дна психолог1я розглядае в!дпов!дальн!сть як одно э основних явищ у житт! 1ндив1да, що сприяе вХдшуканню ним свого м!сця у св!т1, наповнеиост1 життя сенсом ( К. Г1л-л!ган, А.Кольберг, Ф. Перлз, Ж.ГИаже, В.Франкл, Е.Фромм, Е.Шостром). Виробленню "етики в1дпов1дальност!" присвячено багато праць сучасних н!мецьких ф!лософ!в. X.Йонас та Ю.Ха-бермас будують свое бачення св!ту, маючи у п!дставах в1дм!н-не обгрунтувон:'я в 1дпов1 дальнего д1яння - як м0н0л0г!чн01 1 д1алог1чно! в!дпов1дальн1сть. Осмислення ф!лософ!1 н!мецьких мислител!в та критичний анап!з запропонованих ними тверджень про м!сце, значения в!дпов!дальност1 у житт! соц!ально1 лю-дини е темою досл!джень В. 1.Гура, А. М. Ермоленка.

У св!тое1й ф!лосо$П зараз р!зноб!чно обговорюються питания еколог1чно! в!дпов!дальност!, розвитку техн!ки та не-бувало! в!дпов!дальност! людини, яка виникае у цих умовах, стверджуються 1де! необх!дност! охоронно1 та попереджуваль-но1 в!дпов!дальност!; до в1дпов!дальност! звертаються у зв'язку з проблемою ненасильства. Широкий резонанс мае обго-вороння проблем в!дпов!дальност! 1 евтаназП, евген!ки, осв!ти; дискутуються теми 1нтелектуально1 вини та в!дпов!-дальност!, соц1ально! в!дпов1дальност!, статевих 1 в!кових особливостей у становленн! та Лереживанн! в!дпов!дального ставлення до себе та св1ту.

Розгляду особиста! в1дпов!дальност1 як одн!б1 1з скла-дових моральн!сно-правово! св!домост! !ндив!да, що характерно для зах1дно1 ф!лософП, у радямськ!й л!тератур! ми насам-перед зобов'язан! Е.Ю.Соловйову. Нсобх!дно зазначити, що у

ыарксистськ!й ф!лософ1! явище в1длов1дапьност1 обумовлювало-ся у зв'язку !з принципами р!вност1. справедливост!, ало окремо зв'язка справодлив!сть-в1дпов1дальн!сть не роэгляда-лася. Виключенням е лише достатньо недавня праця В. В.Коз-ловського та В.Г.Федотово!.

Традици рос1йсько! ф1лософЯ, яка эагострюе увагу на любов!, сп!встражданн!. турбот! про блиашього продовжувались у працях Р.Г.Апресяна, Г. С. БагЦева, В. А. Малахова та Ы.

Проте у а!тчизнян1й етпц! не була ще здШсиена спроба досл1дження моральною! в!дпов1дальност1 особистост1 у двох 11 1постасях ( зуыовлсно! справедлив!стю та розглянуто! ян турбота) 1 означення П як напружено! суперечносп м!ж тен-денц1ею, яка ор!ентована на внокремлення !ндив!да 1з цШс-ност!, та доцентровою тенденцию, яка спрямована на еднання з 1ншим.

Об'ектом досл!джсння е моральн!сне киття людини. Предметом анагпау виступае особист!сна в1дпов1дальн1сгь у II лу-хивно-шральШ снопу вняв1.

• Мота та заодання доел! джслшп полягають у тону, щоб про-стежити взасмод1ю р!знонаправлених тенденц1й у феномен! мо-ральн!сно! в!дпоо!дальност! та довести необх!дн1сть двосто-роннього анап1зу духовно-моральн1сного зр!зу поняття особис-т1сно! в1дпов1дальност1. Для цього необх1дно:

- досл!дити функц!онування уособлення ( в1дцентрово! тенденцШ у феноменах провини та заслуги як проявах в!дпо-в!далыюст!;

- проанал!зувати в!дпов!дальн! стосунки м!ж 1ндив!ду-ал!зованиыи особами, як! грунтуються на принципах справедли-вост! та обов'язку;

- простежити д1ю доцентрово! тенденц!! у ыоральн!сному житт1 особистост1 та II вплив на форыування 1 функц1онування в1дпов!дальност!;

- виявити моральн1сний потенц1ал прагнення до еднання з 1ншим як бажання в!дпов!дати за нього;

- показати необх1дн!сть анал1зу в!дпов!дальност! як синтезу справедливост1 та турботи;

- досл!дити взаемозв'язок морапьн!сно! в!дпов1дальност1 та любов!.

Методолог!чиа та теоретична основа дисертацГ!. В!дпов1-

дальн!сть як ун!нереальна моральн!сна категор1я виявляеться фуш«.|!онуючок> у р1зних типах людських стосунк!в. Ц1 стосунки можуть будуватися як на принципах справедливость поваги, так 1 на принципах любов1 та милосердя. Тому для побудови теорП моральн1сноа в1дпов1дапьност1 особистост! достатньо пл!дним нам видаеться розгляд в!длов1дапьност! у р!зних ракурсах: з позицШ стики справедливостх та з точки зору етики блага.

Методолог!чним стрижнем досл!дження е виражена автором гуман!стнчного психоанал!зу Е.Фроммом 1дея двох тендетДй людського життя. Прагнення вирватися 1з початкового стану нероэд!льност! 1з природою, уособитися, самовизначитися та самореал!зуватися конституюе так званий "патр!архальний" комплекс, що грунтуеться на принципах розуму, 1ндив1дуал!э-му, дисципл1ни. А бэжання знову в!дчути перв!сну злит1сть 1з св!том складае "матр1архальний" вектор життя. Людина гармо-н!йно розвиваеться, лише визнаючи обидв1 сторони дано! супе-речност!. Такий п!дх1д, на думку автора дисертац!йного доел! дження, е перелективним для створення концепцП мораль-н!сно1 в!дпв( дальност1.

Спроби побудови теорП в1дпов1дальност! на под1бних засадах вже зд!йснюються у етиц1. Сучасна ф!лософська думка намагаеться з'еднати гидходи деонтолог1чно1 та телеолог1чно1 етики. У деонтологП кожен розглядаеться перш за все як приватна особа, а вже пот1м, як той, хто будуе сво! стосунки а 1ншими на принципах обов'язку, справедливость поваги. Для етики турботи, блага б!льш суттевим е еднання людей на основах добра, милосердя, а вже за цим йде розгляд особист1сно! свовр!дност! окремо! особи. Об'еднання зазначених п!дход!е унаочнюе людину у ос!й П багагогранност!, цШсност!, супе-речност1.

На залученн! у концепц!ю морально! осудност1 етики доб-рочссиост! та етики обов'язку, поеднанШ поваги 1 самооц1ню у акт! любов! наполягае П. Р!кер. Анал!з категорП в!дпов!-дальност! через поняття анветраждання та справедливое! зд!йснюб Е.Лев!иас. К.Плл1ган 1 П посл!довники констатукт нообх1дн1сть доповнити маскулинну концепц!» морал! введенняь у 1Ю1 одп!чно1 жЛночо! чесноти - турботи. 1з посиланням нг пери! зусилля ф!лософ!в об'еднати етику турботи та етик^

справедливость у поданому досл1дкенн1 зд!йс11юеться спроса шшизу ыоральн1спо! в1дпов1дальност1 особистост1 кр1зь призму цих двох п!дход1в.

У свосму досл1дженн1 днсертант застосовуе аагалыюшто-долог1чн1 принципи анал1зу моральн1сного життя особи - прин-ципи об'ектнвност!, причинность 1сторнзму. шюрал1зму. Широко залучаються метод» пор1вняння, принцип« д1алектичного анал!зу. Автор виходнть 1.3 розуи!иня в1дпов1далыюст1 як су-перечливого лоеднання доох тендснц!«. тому у процсс! розгля-ду !зизначено1 томи використовуються р1зн! за сгЛтогляднси та методолог1чною ор!ентац1сю прац! в1тчизняних 1 заруб1жних ф!лософ!в, етик1в, культуролог^. Значиу частину теоретично! бази складають психолог!чн1 досл1джешш, як! дозиоляють б!льш ц1л1сно розглянути ыоралы11сне життя особистост! та м!сцс в1дпов1дальност1 у ньону, в1дпов1дн!ше вижшти особлн-вост1 функц1онування в1дпов1дальност1.

Цаукова новиз! [а дисертац 11.____Акту ал 1 зац I я морали! (I сшп

в1дноь1далы1ост1 особистост! потребуе теоретичного П розг-ляду у р!зних ракурсах, що дае зногу пиявнти дано яшще V його повнот1, багатогранност!, складност!. 'Гакий п!дх1д у дисертацШюму досл1дженн1 и1дбивасться у пеених положениях, як! визначають наукову новизну робот»:

- найяскравше 1ндив1дуал1зуюча тенденЩя виявляються у явищ! ретроспективно! в!дпов1дальност1, яка не лише зводнть-ся до означения П як привинностЬ але й включае у себе ставлоння у заслугу. Заслуга, правота е нев1д'еш!ими складо-вими и1дпов!дальност1, як! нэдають людин1 в1ру у себе, в1д-чуття власних набутк1в, без яких неможливий подальший гармо-нЛйний розвиток особи. Проте поняття "ретроспективний вид в1дпов1дальност1" суттево в1др!зняеться 1 в!д поняття "став-лення у вину та заслугу" тим, що воно включае у себе не лише рац!ональн1, але й вольовЬ емоц1йн! компоненти, описуе не т!льки об'ективн! насл1дки повед!нки, але й суб'сктивне ставлення до сво!'х вчинк1в;

- моральн1сна в!дпов1дальн!сть е найб1льш особист1сним явищем, усв1домлення та переживания якого дозволяв люди»! в!дчувати себе 1ндив1дуал1зованою особою, що здатна нести тягар не т!льки свое! дол!, а й дол! ближнього. Означення суб'ект!в як уособлених персон дом!нуе у етиц! справедливос-

т! та обов'язку. Справедлив1сть та обов'язок стверджують не-обх!дн1сть поваги до свободи 1 своер!дност1 1ншого, окреслю-ють меж1 втручання у його особисте життя;

- доцеитрова тенденц!я с присутньою у моральн!сному иитт! 1ндив1да 1 у вигляд! втеч! в!д в!дпов1далыюст!, ! у вигляд! прагнсння едност! з 1ншнм з бажанням п!клуватися, в1дпов!дати за нього. Тому доцеитрова тенденц1я може випвля-тнся 1 ян безо1дпов1дальи1сть. ! як турбота;

- турбота вир!зняеться та анал!зуеться поряд !з спра-ведлив1стю як один 1з основних компоиент!в моральн!сно! в!д-пов!дальност1. Турботливе ставлення не лише стримуе людину в1д утиску ближнього, але й покликаие йому допомагати. Тур-бот! притаманна асиметричн!сть: тут 1ншого люблять, про нього турбуються, не вимагаючи н!чого навзам!н. Але розгляду в1дпов1дальн!ст! як турботи бракуе зосередженност! на сього-денн!. Тому е насущним виокремлення та конституювання такого виду в!дпов!дальност! як актуальна в1дпов!дальн!сть - в1дпо-в1дапьн!сть за тепер!шне;

- для ви^влення моральн1сно! в!дпов!дальност! у вс!й повнот! та ц!л!сност! стверджуеться необх!дн!сть об'еднання розгляду 1'Г як з точки зору морал! справедливости тан 1 з позиц!й етики турботи. В1дпов!дальн!сть як вих!дний пункт побудови шральн!сного ставлення до себе та до 1ншого унаоч-нюеться у справедливост! ! у побудован!й на сп!впричетност1 турбот!. Справедлив!сть; обов'язок стверджують право в!дпо-в!дати за власне життя, окреслюють меж! в!дпов!дальност! за 1ншого, але 1гнорують п!двищену увагу до ближнього. Турбота е "неконвертованою" в!дпов!дальн!стю, здатн!стю до всепро-никного сп!впереживання, апе поза справедлив!стю може привести до втрати суб'ектом свое! неповторност!, до розчинення у едност1. Тому моральн!сно в1дпоо1дальн! взасмостосунки 1с-нують лише у поеднанн! справедливост! та турботи;

- суттев! характеристики людини як самов!дпов!дально1 та в!дпов!дально1 за св!т найяскрав!ше виявляються у любов!. В!дпов!дальн!сть як любов поеднуе у соб! справедлив1сть та милосердя ! цсй союз утримуе вчинок у межах моральность

Теоретично та практична значения досл!дження. Висновки, эдобут! у результат! досл1дження, мають важливе значения для усв!домлення морэльн1сного життя суб'екта, функц!онуваннг

деяких !.юральн1сних ыехан!зм!в. Вони дають змо.'у по-новому осмислити ряд етичних та культуролог!чних проблем, п1ддають сприйняттю багатьох категор1й етики п1д нетрадицШшм кутом зору.

Висновки та положения дисертацП мокуть бути залучеи1 у побудову етики в!дпов1дапьност1, яка здатна стати елемен-том ново! соц!ально! теорП, спрямовано! не т1льки на захист 1снування життя на Земл1, але й на збереження людьми свого моральн!сного обличчя.

Можливо використання узагальнень та результат!в досл1д-кення у науково-осв!тницьк!й робот!. у лек!|1йних курсах з етики та ф!лософП, при розробц1 спецкурс1в, у виховн!й д!-яльност!.

Апробац1я досл!д»ення._Основн! положения та висновки

досл1дження знайшли в1дбиття у авторських публ1кац!ях. допо-в1дях I пов1до!лленнях на конференц1ях: "Проблеми гуман!зац1! техн1чно1 осв!ги" Шнниця. жовтень 1992), "Творч!сгь. Культура. Гуман1зм" (Ки1в, жовтень 1993), "Методолог1чн1 проблеми 1нженерно! д1яльност!" (В!нниця, жовтень 1993), "Культура на злам1 тисячол1ть" (Кшв. вересень 1994), обгорорювалися на заеданиях кафедри етики, естетики та культуролог!! Ки!вського ун!верситоту 1мен! Тараса Шевченка.

Структура дисертацП обумовлена лог!кою досл!дшення, цо вит!кас а поставлено! мети та основних завдань. Робота скла-доеться !з вступу, трьох розд1л!в, висновк!в 1 б1бл!ограф!1.

ОСНОВННЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦ11.

У вегуп! обгрунтовуеться актуальн1сть теми, виявляеться ступ!нь !! науково! розробки, характеризуются |.1етодолог!чн! засади, визначаються мета та завдання дисертацП. розкрива-еться II наукова новизна, з'ясовуються питания теоретично! 1 практично! эначущост! роботи, в!дображаеться алробац!я результат досл!дження.

У першому розд!л! - "В!дпов1далы11сть як взаемов!дно~ шення автоноыних !ндив!д!в" - анал!зуеться специфика вияв-лення у в!дпов!дальност! тенденц!! на 1ндии1дуал!зац1ю та нобудову в1дпов!дальних стосунк1в м!ж особами на основ! "па-

тр!архальних" цШюстей ( на принципах справедливость обо-в'лзку, особисто! г1д1юст1, поваги до inuioro).

Порсживання та усв!домлення людиною свое! ретроспективно! в1дпов1дальност! - провини та заслуги, в1дпов1дальност! за минул1 вчинии нами означуються як потужн1 1идив1дуал1эую-ч! фактори. Для характеристики ц!е! форми в!дпов1дальност! найчасг1ше застосовуеться поняття привинност1, що е виразни-ком розумно! природи вчинку, вм1ння в1дпов1дати за сво! д!!. Автором наголошуеться на неможливост! ототожнення привиннос-т1 та в1дпов1дальност1, тому що остання унаочнюеться зм!с-tobhIiiihm та багатогранн1шим поняттям, так як передбачае по-ст!йне сп1вставлення персоною cboix вчинк1в 1з вищими ц!н-ностями та включае у себе не т1льки рац1ональн1, ans й во-льов!, емоц1йн! моменти. Ставитися у вину чи заслугу можуть лише зд1йснен! д1яння або дП. що припускаються ролл0, в1д-пов!дальн1сть же 1ндив1д несе за власн1 вчинки та !х мотиви, до того ж не т!льки за минул1, але й за тепер!шн1 та майбут-н1.

Поняття вини виникав на певному етап1 розвитку мораль-н1сно! кульчурч i передбачае добре розвинуту етичну рефлек-с!ю, здатн1сть до самооц1нки та саморегуляцП, тобто 1сну-вання достатньо в1льного, 1ндив1дуап1зованого суб'екта. Не випадково за способом морально! регуляцП повед1нки у куль-турологП вир1зняють два типи культур - "культури.сорому" та "культури вини". Бина i сором проявляються у под1бних ситуа-ц!ях 1 супроводжуються бажанням приховати або вигХдно 1нгер-претувати проступок. Проте сором - це перш за все ор1ентац1я на реакц!ю оточуючих; в!дчуття провини залежить в1д власного бачення 1ндив1дом того, що сталося, для нього характерна внутр1шня санкц1я, що виявлена у негативн1й оц!нц! свого вчинку, каятт1 та бажанн1 спокути.

У дисортацП розглядаються так1 складност! переживания провини як эовн1шне та внутр!шнб ман1пулювання виною; в1д-значаеться, що провина мае 1 сво! спокуси, що виражаються у бажанн! епатувати оточуючих, вир!знитися 1з загально! маси. Людина може позбуватися вини, яка виявляеться складним пси-холог1чним ирес1нгом, за допомогою р1зноман!тних "захистних мсхан1зм1в". Сучасннй стан св1ту утруднюс в1дчуття 1 переживания иласно! провини, але, поза вс!х обставин, вина залита-

еться ноищем виокремлшчим та !ндив!дуал1зуючим особист1сть.

Автором наголошуеться ма малорозробленому у в1тчизнян1й етиц1 та ф!лософ!! момент! переживания ретроспективно! в1д-пов1дальност! як заслуги, правоти. В1дчуття власно! заслуги, правоти, задоволеност1 наявн! у життI 1ндив!да менте, н!ж страждання, лровинн1сть, стурбован1сть. Але вони окреслюють коло "взятих висот", стають моральн!сним "набутком" особис-тост! 1 тим самим дають ай опору, впевнен!сть у сво!х силах для руху вперед, до наложного.

В1дчуття в1дпов1дальност1 як вини чи заслуги виробля-еться при виокремленн! 1ндив1да з ц!л1сно! сп!льност1 ! е продуктом самовизначення та самореал1зацП, сприяе розвитку неповторност! та !ндив!дуальност! особи.

Дал! в1дпов!дальн!сть розглядаеться з позиц!й "морал! справедливой!". Анап!з в1дпов!дапьност! у зв'язку з понятиями обов'язку, поваги, особисто! г!дност!, доэволяе виявити т! гран1 феномена, що характеризують особист!сть, яка само-визначилась, !ндив!дуал1зувалася, поклала моральн!сн! меж1 своГй експанс11 у св!т, особу, здатну визнати за 1ншим не-повторн!сть та автоном!ю. У феноменах справедливости обов'язку, особисто! г!дност! тендеиц1я до уособлення та в!дпо-в1дальност! виключно за себе унаочнена найяскрав!ше. Праг-нення до еднання тут передбачаеться скор1ше формально, ! в!дпов1дальн!сть за 1ншого виявляеться лиие як данина тому, що ми !снуемо у св!т! не одн1, 1' тому вимулен! регулювати сво1 стосунки певними принципами, нормами. У в!дпов1дапьнос-т!, що випливае 1з справедливост! та обов'язку, переважае рац!онапьний момент.

У морал!, виявлен!й у форм! правово! св1домост1, основою яко! е регулятивна норма, за справедлив1стю вбачаеться найвища доброчесн1сть. Невиконаннп припис!в розглядаеться як зло. Така мораль-право може викликати зм!ни у повсд!нц! !н-див!да т1льки п1д страхом покарання. Тому подана у цьому ракурс! в!дпов1дальн1сть - це "об'ективна" в!дпов1дальн!сть. Внутр!шн! механ1зми зародження П як особист1сиого, мораль-н!сного феномена виявляються не зад!яними.

Справедлив!сть, що розглядаеться як ц1нн1сть, обгрунто-вана доказали розуму та прийнята у результат! дискурсу, зна-ходить соб! багато прихильник!в. Тут вона характеризуе взас-

мостосунки уособлених, автоноыних суб'ект1в, що стурбован! проблемою ствердження власного Я як самосг1йного та самов1д-пов1дального. I хоча догов1рн! стосунки базуються вже на 1нанших, н1ж у класичн!й ф!лософ!1, засадах, вони визначають лише обыежувапьн! кордони в!дпов!дальность суб'ект виявля-еться в!дпов!дальним за збереження ц!л!сност1 власного Я 1 за те, щоб не порушити своею повед!нкою цШсност! !ншог особистостЬ

У досл!дженн1 аиал1зуються два види справедливост! -надежна та розпод!льна, 1 1х взаемозв'язок з поняттям в!дпо-в!дальность Розглядаються кол1з11 справедливого суду та ви-являеться. и)о справедлива сц!нка може бути ).юрапьн!сно прий-нятною т!льки у слолученн1 1з людинолюбством, ыилосердям. У цьому випадку можливо вести мову про в1дпов1дальн1сть за блнжн!х.

Автором анал!зуються категорЦ особисто! г1дност1, по-ваги та обов'язку як складов! моральн!сного св!ту !ндив!да. Обгрунтовуеться неможлив1сть зведення в!дпов1дальност1 до обов'язку. З'ясовуеться, що обов'язок описуе лише один аспект феномена в!дпов!дальност! - обмежувальний, 1 тому в1н р!вноц!нний справедливост1. Обов'язок формуеться 1з визнан-ня первинно! в!дпов!дальност! та моральн!сних ц!нностей. Са-ме у моральн1й в!дпов!дальнаст1 сполучуються уявлення про лапежне, врахування неповторност1 особистост! та своер!днос-т! ситуацП, у як!й перебувае кожен, ! необх!дн!сть турбот-ливого, людинолюбного ставлеиня до !ншого. Тут зд!йснюеться синтез рефлексивних елемент!в, до яких наложить 1 обов'язок, з шоцШними, вольовими. Обов'язок, що витлумачуеться як ме-хан!зм практично! реал!зац!1 моральн1сно в!дпов!дально! по-вед!нки, "техн1чно" допомагае зд!йснитися в!дпов!дальност1. У ситуац!ях критичних, наповнених моральниы ризиком, обов'язок не спрацьовуе нав!ть як обмежувач, тому що тут необх1дн! д!1 та р!шення не за лопередньо заданими схемами та встанов-леннями, а зовс!м нетипов!, авторськ! - в!дпов1дальн!.

У другому розд!л! - "Прола тендснц!}' еднання з 1шим" -анал!зуються р!зн! зразки "матр!архального" вектора людсько-го розвитку. Зазначаеться, що прагнення еднання з 1ншим ви-дози1нюеться в!д бажання зв!льнитися в!д свое! в1дпов!даль-ностЬ до переб!льшення ц!е! в1дпоо1далыюст1. ноли той, хто

- 13 -

п1клуегься, 1торуе свободу га прагненля адресата турботи.

У цьому зв'язку розглядасться феномен "втеч! в1д в1дпо-в1дальност1". Анал1зуються кризов1 явища сучасного сусп1ль-ства, що породжують безв!дпов!дальн1сть "масово! людини", яка вир1зняеться моральн1сною непроникн1стю та не зад!яиин творчим потентатам; розглядасться' вплив технократичного мислення на моральн!сне життя суб'екта, усв1домлення ним свое1 в1дпов1дальност1; зд1йснгосться оц1нка моральн1сного 1нфантил1зму.

У досл!дженн1 даеться пор1вняльна характеристика 1 в1д-стоюеться повна протилежн1сть в1дпов1дальност! та виконав-чо1 сумл1нност1. Сутн1сть IX в1дм1нност1 полягае не т!льки у автономност1 суб'екта в1дпов1дальност1, баченн! ним свого вчинку у св1тл! вс1е! власно! л1н!1 повед1нки та смисложит-тевих засад, але й у принципов!й р!зниц1 м!ж виконаиням обо-в'язку, зобов'язань та в1дчуттям 1 усв1домленняи власно! в1дпов1дальност1. Головн1 характеристики виконавчо! сумл1н-ност! - д1я по певному шаблону, припису. наказу, в1дсутн1сть ризику морального вибору та прояву 1н1ц1ативи - повн!стю протилежн1 в1дпов!дальному ставленню до свого вчинку, до себе, до св!ту. В останньому переважав свобода волевияву, ак-тивн!сть, пошук правильного р!шення, виб!р одн1б1 з мораль-н!сних альтернатив, внутр!шн1й сов1сний контроль.

Значна увага прид1ляеться такому складному феномену мо-ральн1сного життя, як самовиправдання 1 його рол1 у позбав-ленн! в1дпов1дальност! постфактум.

Потр1бно зазначити, що уявлення про взаемозв'язок та еднання 1ндив1д1в знайшли свое в1дбиття 1 у розум1нн1 в1дпо-в1дальност! як турботи. У категорП турботи ф1ксувться людська зац!кавлен1сть в 1ншому 1ндив1д1, у його И|аст1 та добробут!. Водночас до об'екта турботи не висуваеться жодних вимог 1 в1д нього не чекають вчинк!в у в!дпов1дь. Здатн1сть в1ддати перевагу над собою 1ншому, без огляду на його позн-тивн! якост1 чи недол1ки, е п1дгрунтям милосердя та турботи. В1дпов1дальн1сть як турбота менш рац1онал1стична, н1ж в!дпо-в1дальн1сть, що сл1дуе 1 з справедливости. Суб'ент тгию! о1д-пов1дальност! не розм1ркооуе, а скорИпс 1нту1тивно, емоц1йно осягае потреби 1ншо! особи 1 упередясно допомагас 1й.

Глибиннога засадою в1дпов(дальност! як турботи ё первин-

на сгйапричетн1сть людинн cbítob!. У м1жлюдських стосунках принцип сп1впричетност! конкретизуеться у сп!вчутт1 та сп1в-стражданн1. Найяскрав1ше турботлива природа в1дпов!дальност1 виявляеться у сп1истрааданн1, тому що тут до емоц!йност1, що дом1нуе у сп1вчутт1. приеднуеться 1 осмислення. У сп!встраж-даин1 1ндив1ди страмдають разом, це дае ïm можлив!сть пере-аити п!дчуття еднаст! a Ишою людиною. Але сп !встраадання ыоже бути д!йошм т1льки в тому внпадку, коли воно переходить у турботу - безкорисливу. 1и1ц1ативну. активну.

У даиому розд1л1 доводиться необх1дн!сть доповнити уев!до1.шення в!дгюв1дальност! ще й як гюпереджувально! та охоронно!. Але наголос виюючно на цнх сторонах в1дпов1даль-noCTi, як виявляеться, мае i cuoï м!нусн. Так, охоронна в!д-. пов1дальн!сть ноже мати тенденц!ю до перс-б1льшення власно! дЯ, й тод! можливе ïï перетворення з дел!катно1 оп!ки на охорону в!д аиття, 1золяц1ю в1д св!ту. Попереджувальна в1д-пов1дальн1сть, яка грунтуеться на передбаченн! насл1дк1в тих чи 1нших д1н, також не s едино можливов, оск1льки вся повно-та знания ситуацП 1ндив1дов! недоступна. 0кр1м всього, по-переджувальн!сть у деяких виладках може мати антиморальнЮ-иий вигляд, наприклад, тод!, коли вона санкц1онуе пасив-н1сть, запоб1ганнн передбачуваного neycnixy. Попереджуваль-н1й в!дпоо!дальност! бракуе прийняття на себе турботи про сьогодн1шн1й день. У досл!дженн! акцентуеться увага на важ-ливост1 розробки теми актуально! в1дпов1дальност1. Вм1ння концентруоати свою в1дпов1дальн1сть на тепер!шньому е вишням зосередитися на конкретному момент!. У актуальн!й вадпо-в1дальност! домШуе гострота переживания власно! присутност1 у cbítí, що дозволяв усв!домити ц1нн!сть кожно! митi життя, ïï сенс i неповторн!сть.

Розум1ння в1дпов1дальност! як турботи та ошки припуска s nepiBHicrb тих, хто взаемод!е. Одн! беруть на себе всю ловноту в!дпов1дальност! за !нших, при цьому 1нш1 приймають запропоновану турботу. Ступ1нь реал!зац!1 ыоральн!сного зм!сту в турбот1 заложить в1д готовност! кожного Í3 суб'ек-т1в цих стосунк!в витримати моральному Mipy у "в1ддач!" чи "прийнятт!" ïï. Без дотримання такох м!ри в!дпов!дальн!сть з боку суб'екта турботи може нав'язуватися, бути неприйнятною для людиш, на яку вона слряыована. Водночас з боку адресата

турботи вона !нод1 пасивно сприймасться як належне або вима-гаеться, що в обох випадках св!дчить про спроби позбутися тягара в!дпов!дальност! за власне життя. Бажання едност! 1з 1ншим, що йде в1д будь-яко! 1з стор!н, може призвести до н1-веляцП своер1дност1 суб'снт1в взаемодЛ. У дисертацП роз-глядаються моральн!сн! кол!зП. без вир1шення яких знец1пю-■ еться моральн1сний потенц!ал турботи.

В1дпов1дальн1сть як турбота, що виявллеться як одно-спрямована турбота, юнов!дпов!дальн!сть, мае глибокий сенс для гармон!йного розвитку в1дносин людини та природи, людини та св1ту. У стапленн! людини до природи та св1ту патерна-л1стськ1 в1дносини припустим! й нав!ть необх!дн1. Але питания про меж! оп!ки, втручання, про коректн!сть турботи сто-совно природи ( так само як 1 для м!жособист!сних стосунк!в) завжди залигаатиметься актуальним.

У третьому розд!л! - "Бачення в1дпов!дальност! як спо-лучення турботи та справедливост!" - виявляеться присут-н!сть у в!дпов!дальност! двох тенденц!й: тенденцП уособлен-ня та тенденцП сднання. Перша з них спрямована на досягнен-, ня автоном!!, свободи самовираження. Цей в1дцентровий вектор людського розвитку зосереджуе увагу !ндив1да на власному Я. Але 1снуе й доцентровий вектор, спрямований на св1т. на !н-ших. Якщо в першому випадку персона зор!ентована на виокрем-лення з! св!ту, то в другому - на еднання з ним.

На етап! 1ндив!дуал!эац!1° суб'ект набувас в!дпов!даль-н!сть за себе, за св1й внутр!ши!й св!т, за власн! вчинки. Навколо в!дпов!дальност! як стрижня !з розр!знених погляд1в, переживань, д!й формуеться ц!л!сний св!т 1ндив!дуального Я. Виокремлення людини 1з сШльноги, ц!лого, диференц!ац!я себе та 1нших дають в1дчуття персонально! неповторност1 та нето-тожност! 1з св1том. Проте поза оточенням 1ндив1д е нежитте-здатним, моральн1сно неповноц1нним. Стосунки 1з '.ншими мо-жуть грунтуватися на р!зних засадах: або ж як нсминуча вьае-мод1я автономних, самодостатн!х особистостей, що базуеться на справедливое! та обов'язку, або ж як еднання 1з ближн1м у милосерд! та турбот!. V сп!лкуванн! автономних суб'ент!в, яке зведене на принципах справедливост1 та обов'язку, визна-чаються меж! в1дпов!дальност1, стверджусться право в1дпов1-дати за ун!кальн!сть, нсповторн!сть плзсного життя.' В!дпов1-

дальн1сть передбачае взаемод!» суб'ект!в, що грунтуеться на "золотому правил!", або ж на 1мператив! обов'язку; повагу до 1ншого гас до того, хто мае право та зобов'язання жити свохм власним жипям. Але перел!чен! гюняття !гнорують п!двищену увагу до ближнього, любовне прониннення у його духоьний св!т, "неконвертовану" турботу та милосерда. А щодо в1дпов!-дальност1, окр 1м уособлшчих моиент!в, що стверджувть авто-ном!ю суб'екта та його взасыод1ю з такими ж автономними суб'ектами, основне значения мають "з'еднуюч! елемеити", як1 несуть 1з собою розумжня взаемозалежност! 1 любой!. Але ед-нання, що не припускае у тих, хто "еднаеться" самост!йних, в!льних, самовхдпов!дальних особистосгей. ееде до втраги 1н-дии1дуальност!, до посередност! !, насамкШець. до тоталитаризму. Доцентросий вектор т1сно зв'язуе людину з! св1том ! тим самим розмивае кордони Я; тут з'являеться почуття вкив-ленност1 у св1т та повнох едност! з ним. Як на автора ди-сертацП, спроби знайти п1дгрунтя в!дпов!далыюст! в межах визначених тендснц!й здатн! дати нам гармон!йну людину у П ставленн1 до себе, до !нших людей, до св!ту.

Ми обстоюшо думку, що вих1дним пунктом побудови мо-ральн1сного ставлення до 1ншого та до себе самого е в1дпов!-дапьн!сть. Набуваючи свого вищого ступени, розвитку в агап!ч-н!й любов1, вона може унаочнюватися ! в справедливость ! в побудован!й на сп1встражданн! турбот1. На противагу виокрем-ленню сМвстраждання як пров1днох моральнЮнох емо'цП, ми висуваемо як таку в!дпов!дальн!сть, що здатна будувати моральней! стосунки не т1льки з тим, хто страждае, але й з тим, хто рад!е. Вшння в!дпов!дати за ближнього, любити його в його радощах потребуе додаткових моральнЮних зусиль в!д людини, що обтяжена власними знегодами. Чуже частя - це пе-рев!рка не т!льки на безкорисливе ставлення до 1ншого, але й вм!ння в!дпов1дати за свое власне лице, за свое Я. Окр!м цього, в!дпов!дальн!сть е б!льш "глобальний" процес, на в1д-м!ну в!д сп!встраждання, тому що включае в себе потребу нести в!дпов!дальн!сть за 1ншого нав!ть тод!, коли ми не можемо йому сп1вчувати.

Справедлив!сь по-за турботою про 1ншого б егохстичною. Вона ор1ентована виключно на задоволення особистих !нтере-с!в, ! звичайно характеризуе !ндив!да сашв!дпов!дального,

але без бажаннн брати на себе в1дпоп1дальн1сть за 1ниого. В1дпов1дальн!сть за себе поза спрямован1стю па ближнього веде до нарцисизму 1 моральн!сно! деградацП. Справедлив1сть же в поеднанн1 з людинолюбством породжуе в1дпов!дальне став-лення до 1ншого та сп!вв1дношення особистих 1нтерес1в з його потребами, наповнюе життя особи новим зм1стом. В!дпов!даль-н1сть за ближнього стае покликанням, реал1зац1п якого е результатом в!дпов!дального ставлення до себе.

Автором анал1зуються позиц11 сучасних ф!лософ!в, якими роэглядалися р1зноман1тн1 аспекти в1дношень м!ж справедливою, милосердям та в!дпов!дальн1стю.

Суттев1 характеристики людини як самов1дпов1дальноТ та в1дпов1далыго1 за св1т найяскрав!ше виявляються у д1яльн1й любов!. У н1й сполучуеться саморозкриття, 1ндив1дуал!зац1я та злиття з 1накшим - !ншою людиною, природою, Ун!версумом. У феномен! в1дпов1дальност! як любов1 поеднуються справед-лив1сть та милосердя, 1. 1х з'еднання утримуе вчинок у межах моральность ЗдатШсть в1д1йти в!д власного дом1нування 1 визнати свободу кожного у вибор1 свое! дол1 веде до осмис-лення категорП любов! ( що обумовлюеться як глобальна в1д-пов!дальн1сть) як тако!, що не тотожня симпат 11. Шдпов!-дальн1сть як любов передбачае здатн!сть збагнути- ц!нн!сть 1ншого у його неповторност! та конкретност1. У в1дпов!даль-ност!-любов1 1нший сприймаеться ц1л!сно, у його минулому, тепер!шньому та майбутньому. В1дпов1дальн1сть спрямовуе любов, структуруе И, моб!л!зуе на д!ю на благо 1ншого.

У розд!л1 розглядаеться зв'язок вини та любов1. Стверд-ження всепроникно! любов! дае бачення 1ншого як ближнього. Лровина перед ним не ф!ксуеться, так як судження про спра-ведлив1сть та несправедлив1сть стають зайвими, коли йдеться про другодом1нантн!сть, про агал!чну в1дпов1дальн1сть.

На наш розсуд, самов!дпов1дальн!сть не можлива без любов! до себе, без спостережсння у соб1 потенц!ап!в для само-розвитку у напрямку етичного 1деалу. Любов до себе може бути присутньоо 1 як усв1домлення иласноГ уи!кальност!, 1 як ро-зум1ння причетност1 Ун!версуму, сво!'х зобов'язань перед людьми та св1том, 1 як бачення у соб1 суттсвих характеристик людини та прагнсння до 1х актуал1зац11. Такс 1деплыю в1дно-шення, у якому в!дпоо1дапьн!сть тотожня любов!, у реальному

жи'гт! досить складно вт1лити. I яшцо у м1жособових стосунках Юнувания в1дпов1дальност1-любов! не викликае н1 у кого су-мн1в1в, то у ширших соц!алышх зв'язках цо може бути ваако виявити. Тут вона наяина як етична ор1ентац!я, яка покликана удосконалювати моральнЮне життя 1ндив1д1в, акцентуючи увагу на людськ!й взаеыозалешюст!, сп!льностХ, що дозволить поба-чити кожного у йога нсповторност! й ц!л1сност1.

У висновках п!дводяться головн! результати досл]дження, визначаеться спрямован1сть подальшо! роаробки теми мораль-н1снся в1дпов1дальност! особистост1. Результати робота кон-кретизуються у п1дсумках:

[Цдпов1дальн1сть у пор1внянн1 з привинн1стю виявляеться б!льш зм1стовн!шим, Фундаментальн1шим явищем, яке охоплюе ыинуле, тепер1шне та майбутне 1 включае у себе окр!м рзц!о-нальних фактор!б 1 вольов1, емоц1йн! компонент. Заслуга, правота гюряд з правило» е повноправними асладовими ретроспективно! в1дпов1дапыюст1, у як!й яскраво вт1люеться 1нди-м1дуально ество людини.

Тенденц1я уособлення $>1ксуеться у морал! справедливост1 1 обов'язку, яка констатуе роль, значения явищ справедливости обов'язку, власио! г1дност1, поваги до себе та до 1нших як конструктишшх моменПв моралыЦсно! в1дпов1дальност1.

Доцентрова тендеиц1я виявляеться у моральн!сному житт! 1ндип1да 1 як безв1дпов1дальн!сть, 1 як бажання Шклуватися ( е1дпов1дати) про 1ндаго.

Одним 1з основних компонент 1в морапьнЮно! в1дпов1даль-ност! поряд 1а справедлив1стю е турбота, де 1ндив1д в1дпов1-дае за ближнього, не вимагаючи н1чого натом1сть. ЕЦдпоо1дальн1сть за сьогодення вир!зняеться у окремий вид як актуальна в1дпов1дальн1сть,

Для виявлення гармонШю! людини, здатно! в1дпов1дати за себе та за 1нших, констатуеться необх1дн1сть об'вднання розгляду иоральн!сно1 в1дпов1дальност! з точки зору морал! справедливое! 1 з позиц1й етики турботи.

Агап!чна любов е вищою формою моральн1сно! в!дпов!даль-ност! особистост1.

Результати досл!дження дають змогу у подалыиому визна-чити феномен в!дпов!дальносг! у вс!й його багатогранност1, повног! та зм!стовн1й глибин!.

- 19 -

Основн1 положения дисертацП осв1тлен! у публ!кац!ях-автора:

1. Василевська Т.Е. В!дпов!дальн1сть як духовна турбо-та // Матер1али М1жнародно1 науково-практично! конференцП "Людина 1 духовн!сть". - К., 1996. - Т.5. -С.154-156-0.5 д. а.

2. Василевська Т. Е., Ганюков 0. А.. Довбиш В.З. Соц1апь-на в1дпов1дапьн1сть 1нженера // Методолог1чн1 проблеми 1ние-нерно! д1ялыгост1. - В1нниця, 1994. - С. 158-172.

3. Василевська Т.Б. 1стор1я культури та моральний ви-б1р особистост1// Тези допов1дей Республ1кансько1 науково-методично! конференцП "Проблеми гуман1зац11 техн!чно! осв!-ти". - К.. 1992,- С. 47-48.

4. Василевська Т. Е. В1дпов!дальн1сть особистост! тво-рящох// 3-я м1»народна конференц1я "Творч1сть. Культура. Гу-ман!зм." Тези виступ1в. Частина 1. - К., 1993. - С. 110-111.

5. Василевська Т. Е. Суперечн1сть деперсонал1зацП та в1дпов1дальн1сть в процес! 1нженерноТ д!яльност!/7 Методологии! проблеми 1нженерно1 д1яльност1: Матер!али науково-тео-ретично! конференцП. - В1нниця, 1993. - С. 203-204.

6. Василевська Т.Е. Е.Лев1нас: спроба визначення культури через в!дпов1дальн!сть// 1 культуролог1чн1 читання "Культура на злам! тисячол!ть". Тези висгуп!в. - К., 1994. -С. 29-30.

Василевская Т. 3. Ответственность как духовно-нравственное измерение личности.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.07. - зтика. Киевский университет им. Т.Г.Шевченко, Киев, 1996.

Защищается рукопись. В диссертации рассматривается ответственность как результат сочетания тенденции направленой на индивидуализацию и тенденции единения. Обосновывается видение нравственной ответственности не только через призму справедливости и долга, вины и заслуги, но и как единения с другим на основе милосердия и заботы, что находит свое высшее проявление в ответственности-любви.

Vasllevska T.E. Responsibility as spiritual moral dimension of a personality.

A dissertation for a Candidate of Philosophical Sciences Degree on speciality 09.00.07 - Ethics. Kyiv Taras Shevchenko University, Kyiv, 1996.

Author of the dissertation considers responsibility as a result of two tendencies. One of them is a tendency oriented on individualization, and second tendency oriented on unity. Moral responsibility is regarded not only through justice and duty, guilt and aerit, but also as a unity with Another grounded on a charity and concern. The highest level of that responsibility is love.

Юшчов! слова: в1дпов1дальн!сть, провина, заслуга. справедлив1сть, обов'язок. турбота. любов.

Шли. до друку os.IS.96 Фор.иаг 60xa4'/jc.

Ilaiiip друк. № £ . Cnocid друку офситнмй. Умоин. друк. арк. . S'mobh. фарб»-в!дб. . Обл.-кид. арк, ■/ i ' Тираж -fOO . Зам. XsS-nois

252151, Kiii'ii, вул. Во.шнсьиа, (¡0.