автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.08
диссертация на тему: Подтекст как смысловой феномен и художественное явление

Полный текст автореферата диссертации по теме "Подтекст как смысловой феномен и художественное явление"

" С Д ■ ' ■

11 1 ■ \ Ч *<Л =*> ?. •

. ь, •

Шрот УНІВЕРСГГЕГ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА.

. На правах рукопису

. НАЗАРЩЬ Віталій аЬшолайович

• . • - ‘ ' " * ’

підггксгйк сдаоюшй ®енош та.

- ІУдане ЗВЕДЕ .

I0.QI.CB —Теорія літератури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового.ступеня

■ кандидатафілологічних каук

ІЬХв - 1994

Дисертацією є рукопис.

Роботе виконана на кїфедрі зарубіжної літератури Рівненського деревного педагогічного інституту

Наукові керівники - доктор філологічних неук, процесор ' К.В.НШЮ5

- доктор філологіоіих наук, професор . О.А.ГАЛИЧ

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Р.Т.ГНЗ^ВЕК ■

-кандидат філологічних наук, доцент

• Т.А.ПАХАРЄБА Провідна установа - Дніпропетровський державний ' університет . _

Захист відбудеться * 23 ■* аедвня 1994 р. о год.

на засіданні спеціалізованої ради Д ОЄЗ.18.21 го захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічшх наук при Кіївсьхсму університеті ім. Тараса Шевченка . . -

/ 2520Г7, Ійіїв-І7, бульвар Шевченка, 14/.

З дисертаціея мояна ознайомитись у бібліотеці Ійіїв— с ¡.кого університету ім. Тараса Шевченка

Автореферат розісланий 7к&ЬьіД 1ЭЭ4 р.

і’чакій секретар спеціалізованої ради, доктор філологтчних наук

дше

/ДТУГЛІВТСТЬ. Т^ЧІІ. УсКЛГ’ДНЄННЯ загр.льшх уявлень про С’.'і!-слсву природу творів літерктур-?, ПОСТГ'ВИЛО перед філоясгіедоп II?.-укО'О IX століття ряд теоретичних проблем, вкрілешш яких потребус як уточнення тргтг.їдії’ного термінологічного епкрг.ту» т?к і вкягчен-кя по пого складу ногах понтійтгіх одиниць, кр відбивгпть влаети-в .'от і тих оСсчтів, елі ? нєдїзчього часу стали представляти інте-рєс у'плгнг їх кгукового пізнання. До класу таких об"ек?іп відноситься т категорія прихованого сдаслу, позкгчувана поняттю "підтекст". Дослідники звертались і раніше до феномену приходного смислу, однак зяувгження щодо властивостей цього явища кос;їл:ї лише загальний характер. Подальше введення в філологічний узяток уже блг сне поняття '’підтекст" трлож не було своєчасно Підкріплено розробкою більш ■»я менш термінологічно упорядкованої системи уявлень про суттєві властивості підтексту, про міспе ЙОГО'В рялу ігсих, особливо семантично споріднених з шм понять те явищ. Все пе, в остаточному підсумку, спричишло, той безпрецедентній термінологічний розлад у визначенні понятійної сутності підтексту, яхий виник після появи ряду спеціальних,праць, присвячених аналізові влр.ст;іБ^_теА підтексту як об'єкта філологічного вивчення. Разом з тим, на відміну від деяких ікаих термінологічних новацій, проблема підтексту тис і не отримала достатньо сирокого обгрунтування, у тому числі й з позицій теорії тр, методології науки про літературу. Переважна більпість випадків звернень до категорії підтексту не носить теоретичного характеру і у ході конкретного аналізу літературного твору попередньо не обумовлює значення уживаного терміну. Окремі праці, до яких належить статті та глави монографій І.Р.Гальперіна, К.А.Долінтна, А.М.КамчатноБа,

3.А.Кухаренко, Л.С.Левітан та Л.М.Цілевича, Т.І.Сільман, .

B.Стахова1 та інших дослідників носять локальний характер, спрямований на вивчення якогось одного із аспектов проблеми підтексту, що, як правило, особливо підкреслюються їх гвторр><к?.

Перші кроки у напрямку шірокомг.сзтабкого осмислення ПОНЯТТЯ "пїд-текст", зроблені у розвідці А.Л.'Ьтиут-''', у цілому також на знімають даної проблеми. Досі відсутні пра.ц*, які б буля спеціально присвячені питанням розробка підтекстових яэид, само цс поняття t .по сьогодні не введено д9 нгечйльних посіЙкігсір з їглоюгі^їих дисіїїплгн для вузів. Зсе ца зучсвлюз необхідність побудова оазгор-

» •

нутої теорії підтексту, а"ясуве-.кня як зггсльнаго його феномену, тм і спег^фіки функцтонуваннїг в системі естетично знячуглзс яви:-;. Актуальність такого дослідження мотивовг.н» тгл-:ст. метол уточкітн уже розглянуті те прог.налгзуа&т;і нові, ш,е ка прийняті до у sent теоретичні аспекти предмету т пса*рзгнї з жм закономірнзстї худознгх явищ, сприяти усуненню термінологічної плутпшда у визначеннях

1. Дів.: Гальперин И.Р. Текст как йбьект.лиагвястического исследо-

вания. - М.: Наука, T3SI; Дадакш ІС.Д. {Ьзплиш-ное содэрнаняе высказывания // Зопросн языкознания* ІШЗ, і» 6, 0.3V-47; Долинин К.А. Интерпретация текста. - У.: Цпоезєаєдае, 1535; Каччатнов А.М. Погг— текст: термин и понятна // Снлолсгичэекаа науки, "'ЭЗЗ, îf; 3, с. 4045; Кухаренко З.А. Интблпрет^сий текста. - : Просвещение,¿1333;

Левитгн Л.С., І^ілевио Л.'І, СЬжет В зсудож ест венной системе литературного гроизЕеденан- - Ригс.: Зикатна, 1930; Сильм-мі Т.И. "Подтекст - ото глубина текста” // Вопросы литературы, I960, ” I, .

C.5Э-Ю2; Стахов 3. В:іутренчяя У-Этнь художественного произведения//Звеэдг., 1331, " !2, г.131-207. '

2. ’-!?твук А.Л. Слгєкст літе'*'тур но г о твору / Автора*. ке.вд. дис.

- К., Г9ЭЗ. ' .

_ підтексту через ЗІСТсБЛЄЇІНЯ ЙОГО ОЗНЙІС З ОЗККДШЯ сумЬкіих з ікм семсктичгсіх категорій.'. • ■

Тр.кин чіном, меточ лздого цослтгкекня о кскпла-ссняй аналіз загальної смислової та худксньо-аліслової структур:! нр.тегортї підтексту, естьиовдгєння його змістовного та форшльного сслаигачкзго срр-тусу, уточнення понетіШкзс у ся стелі термінологіях засобів г.нг.лізу літературного твору* .-;

Для досягнення постгвтгаГ «сгл висунуті тскі конкретні зав-дг.ння: І/ дослідгстл яспектх прзилеяг, пов,!язаиої з термікслогіч'-лм визначенням підтексту; 2/ уто^:їіт;і поняті ЯхіЗ зміст тррміну ”під-т^кст"; 3/ г-окпсітт: підтекст гл сдіи із таті» пудс^мі-ого с-5р?.-зу; -У пстр-коїтстг: худгип,5-ї!ясге27 спгтгіфіку підтексту с<‘ред }гг— ггтх типі» худсгпьої сЗрсзносгі;. 5/ розрсЗгтп к.’гзк-фіїїггціз гсмпог;-ціГ;га;: форч та сіиліскгїтг'х зесзЗіз гггрггєпкя підтексту з тудо?:-пьому творі; б/ дат.! розробку загальної типології зміст;.' £орл під-таясткзго ггїр—~с.;і:я. • • '

■ 70?ЛІ*,~;гЗНТТГГ. ПроЗл'МЗ г-г-ттгсться не. !!СТЄрІРЛ? ЕІСОКО-

го спектру творів худотльої слов*с::ості - від остистості до літератур.'! ?7і століття. ’

ІЬтот уосліїггеі!ьт. Поотг.влені завдання розв’'язуттьгя за допомогою описового, псрізнряьпо-ткползгітяїого, порічнлльно-історпчно-го тр методу мсдел^пг-.іпр.

Н?уко?р. кор;;знг. прстті ег:знг'гтг.сться ссміш під::одом до еб"ек-ту ДОСЛТ П’хеННЯ, ЯГПГЙ 2у'-ЇОВ5К~ розглщ І'ого ЯК оеобтлвого різно-:-;:ду ечмел;, "’о еїілікс-о з мозяегеаві іі комунікегії: в проткввгу тірско розгозсг>дїСк;му розумінню підтексту як '"смислу взегалі"

£.5о ч тількч хупбшіього "смислу вгр.ггл*ця категорія визначається /к додр.ткорчП пг/тарр.ггїі'і см:їсл, прїгігггтпозо яідмінзїйй від усіх іетх різновидів см:сяу. З роботі вперае проводяться спеціальне. тк послідовна спроба вкяггеешгя дослідг.узрлого обпехгя в ' контекст худекньої сбрезності, глсувгтоться передумова для внзи?.*-

' ■ - - . є.

чення підтексту як спеі$іфічного типу підкріплення художнього образу. Розроблюється вирока класифікаційна система форм вираження та типів змістовно! організації підтексту в художньому творі.

Апробація роботи. Дисертація обговорювалась та засіданні ■ кафедри зарубіжної літератури Рівненського державного педгго-гічного інституту, окремі ц положення були викладені у виступах Та повідомленнях на наукових конференціях викладачів Рівненського педінституту І991-1993 рр., міхвузгвських «ятаннях, присвячених 190-річчзо втд дня народження О.С.Цушкіна /іСіровоград, 1939/, міжвузівській науково-прєктичнтй конференції "Використання' спадпики повернутих і забутих діячів науки та культури в -навчальному процесі педагогічного вузу та школа" /Рівне, 1991/, в ррдт журнальних публікацій, а також при підготовці словника літературознавчих термінів.

Щ?ктичне значення дослідження. Ревультати дисертаційної розробки можуть знайти практичне використання в процесі викладання курсу теорії літератури в свредйій та вадіЯ школах, при проведенні спецкурсів та сввцс«иіиярів, створвииі посібників для вузі;

Структура дослідження. Дисертація складаєтеся зі вступу,. : ■ трьох розділів, висновків та бібліографії, яса нараховує ТЕЗ назв.

. . ЗМІСТ РОБОТИ

У вступ? обумовлюється тема, дається стислий огляд пов'язаних з даною проблемой наукових праць, визначаоться мета та зевдан-ня, наукове новизна і практичне значення, методи та структура до-, слідження. ' _ '

Петжкі* возп.ііг "Підтекст як с’стслприЗ ¿ено^ен* пре ;з яг, єни к вивчення проблем термінологічного визначення підтексту та уточнення понятійного змісту терміну "підтекст". Окреслене коло теоре-тньнях пите'нь розглядається на матеріалі літературних творів . •

. • . і.

1.Котляревського, іі. Коцюбинського, М. Нільського, З.Пекспіра, Г.Лорки, Е.Хемінгуея, 0.Пушкіна, А.Чехова, М.Еулгакова та ін.

Критичний аналіз тснуттеих в сучасному літературознавстві концепцій підтексту дозволив встановити цілий ряд притаманних їм понятійних протиріч, що не дозволяють вважати їх термінологічно визнечениют. Концепції підтексту яс.поняття, яким позначають смисл і/гбо смисл в його протиставленні значені» тексту /М.І.Кне-бель, О.Р.Лурія, З.Я.5&ркїн/,. як поняття сиислової глибині тексту, пршщпової багатозначності- смислу, який меде бути виведений із змісту художнього твору /І.І.Новтуновв,- А.Н.Іолянський, А.Л.Иат-чук/ в своїх вихідних настановах звужують термін "підтекст", ото-токнтачі його з терміном "сішсл", під яким, розуміють, зокрема, "взагалі сшсл", "увесь смисл",' не беручі, до уваги можливості висунення чітких, критеріїв диференціації різшх форм та рівнів Його вираження, що іноді призводять до побудови термінологічно мало-Еиправдр.шх розумових конструкцій, як то підтекст-підтексту ча ’символ символу*. До розтягнення Понятійної спещфіки смислового фенсмен^лтідтенсту В св.іантигіно споріднеиїх з ним поняттях та явигрос призводить в остаточному підсумку і концепція підтексту, ’ що. отото-яноз його з' категоріями художньості ед образності у цілому» ідеї художнього твору /А.А.Карягін, З.Стрхов/. Концепція під-, тексту як змісту, який додається до тексту зовні, сприймаючим /л.А.Долінгц/, в своя чергу, відсував проблему в галузь психології сприйняття, де встановлення скільки-небудь об"єктивних критеріїв' онікси досліджуваного об"єктп уявляються досить лроблематии-т». Зргзсовузчи поставлені у ході аналізу проблеми та шляхи їх можливого вирішення,. автор При?№є зр вихідний прикуп розуміння І. Матчук А.Л. Підтекст літературного твору / Автореф. кавд. дис.

- Я., 1973. - С.8. ' ■

підтексту як особливого різновиду смислу, під яким слід розуміти додатковий прихований смисл окремого мовленнєвого висловлювання, сижетного епізоду чи художнього твору у цілому. Така концепція підтексту частково спирається на запропоновані у працях І.З.Ар-нольд, І.Р.Гальперіна, А.М.КаМчотнова, В.А.Кухаренко, Л.С.Девітан та Л.М.Цілевича, Т.І.Сільман та ін. пригаяпи її понятійного

• огляду і одночасно передбачає полеміку з ними. Як загальна та безсумнівна методологічна посилка береться аксіоматичний принцип, згідно з яхим підтекст як властивість, потенціально належна мовленнєвій діяльності людини у цілому, вважається явищем, в самій основі якого лежить феномен незбігу двох смислів: прямого, буквального і невит ікаючого прямо-, доповнюй чого і/або протиставленого прямому розумінню. Під категорією "смисл" в роботі розглядається розумовий зміст мовленнєвого висловлювання, який виникає яс наслідок дії даох семангичдах компонентів: а/предаеткіх значень використаних слів і б/ засобів подальшого розвитку цих значень /тобто самого характеру словесного виреж'ння, який визначає інтелектуальну, емоційну» таку, цо-має чи не >'?є естетичного значення, "забарвленість" вихідних предметних значень/. Псвдття "смисл", яке корелює зі "змістом";, виступає як свого роду спосіб понятійної його синонім і зпці ї, інакше кажучи, смисл дозволяє-уявити ЗМІСТ ЯК "річ СЕІіу по собі" через ствердження її ЯК "речі для нас", якою вона стає у процесі осмислення, усвідомлення законів, цо обумовлюють ц неповторну змістовну природу. Такий птд-хід дозволяє надалі розглядати зміст, по-перле, як такий об"єкт, який являв собою деякий смисл !, по-друге, розрізняти окремі, наРбільа загальні його різновиди, виходяод тз потенційно можливих різних рівнів його явлєності у змістовній організації. Ці різновиди сгаслу у першому до них наближенні познаходься як: .

V.відкритий саисл і б/ напалений, прпхованяй аасл. Співвідно- 1 шекня відкрятість/приютвяіст'ь суттєво уточвпе уявивши про підтис« як феноиен незбігу ДВОХ СЮ СЛІВ, ОСКІЛЬКИ ДОЗВОЛЯЗ відносні у своїй термівояогічніЯ шзквягаяоеті воаеття "буквальшя смасл", "додаткоЕиЯ смася" перевеет у бігка чітку систену пснстійвгпс аякшовій, еишніяЬаіу сясгсаі: відагротість/прязюваність, а саме: експлідаткіт/ійплічкіййсть. Пзрегага даної ся стени 'полягав у достатньо упррї®тванаиу хєжхізяі позїй-чєвкя та розмеяувапкя двох рЬновздів с®сяу: відкргиїй, ексдяідртніЗ - стан, яшВ сз-явл® сабе сувувяісго сяжзязвізх зміст кгсгсзлтапня чегтх знаків; прюяааетй, ■ Ьщя'іздгздд - ігз.аіретсеетй форйагьш, иоїелія зяшиаз, яйясаззаггсИ'ераа» моя®аіагь розуиовсі рекскгіругдіГ якого рет*аыагуе»*ся загаяьяжз- доезззгя гстітаої «к&шгігст. &-зтп^зкня пс:£Я?хСдаго статусу підгггету, стосовно до евстка енс-плІЕ^ність/Ьагіттаісгь еаояягьсз -явзе-ва’ таму, цо теорсткчяо більзіеть дослідників Екзнжгшгь його птгрзду ТХ ¿ЯЇЛІГ^Гпу. 2ы і ст зз попеть "пігзгегет’' та "іїгпяі^гтгйсть* іа пражщі вкаазязться різіЕм: 3/ воея урігппйтьгг у цїггиу /Н.А.Дсгітйп/; 2/ у різ чему саіЕзідзспкпі з лзігтям' 'в^згет'’ ггідіяетьсл іглі різкоглда ' потяіу, як ?о а/ прегуйсззції, зскрїгіз, яз передмов правильного рсзупііги маалзпагзас гіггіз /Е.Д.Зіїєгіпцез/ т б/ їкпліквції - як логічної зв*азка, що годе.тдаься грагаптегсэ Еогтструкцізв *гет;о... то..." і форгалізуоться їх Л-*В /А саоі$тге'Б/ /В.А.Кузкрегао/. Узагальнжгте зістєвгегта шпагадтяп: ксягргтцій дозволяло, з одпого боку, всггтазЕГя гиггпзість і необхідність розмежування підтексту і пр&супсзкіжзгжх та іивяікгці&ях иодггеЯ "яряховапого аисду" за ездакоз авторської иаетааозя ш потгнційну сгаслсву реконструкцію факту кптяку /яг~о іюязякяй скисл пресупозкції теорепиг-я е або, у всякому разі, взгкзетьея з ага льноз ід сдам, ягя;о ферьга кат ясу

'імплікації виходить із розрахунку на очевидність, потенційну однозначність сзога смислового відновлення, якщо і в одному і в ішо-му випадку відсутня сама авторська настанова на приховування смислу, то підтекст виступав як об'єкт, який усявщфіці своєї організації з самого початку викзючае настанову на очевидність та однозначність його сприйняття, створює прецедент навмисного приховування автором тієї т інщої інформації/, з другого боку, показало, що встановлені понятійні моделі у спевдфіці їх теоретичних розбудов і за умови усунення термінологічних "різігочитань" зближуються, зокрема, з концепціями підтексту яз "дастанційовано-го повтору* Д.І.Сіаьмаа/* як зяісяовт-підтехетоаої інформації, що є "посередником* міх змістозно^аатуалыюю та змістсвно-кон-цептуалькоо інформацію літературного твору /І.Р.Гальперін/, як імплікації у смисловому обсязі цілого твору Д.В.4рнольд/ і -узагальнивша - з концепціеа підтексту яа худсинього сдаслу чи, ширше - аж о лу як розумового конструкту, протиставленого предметним значений!. . • '

Штаиня про понятійні макі категорії “праховгнай смисл“ вирішується через встановлення осювшх И ознак, дослідити яві допомагає модель їх реалізації у сцені "ікао ловгса" Гамлетз із однойменно! трагедії З.Шеаспіра, де проводиться прайси експлікації підтексту, тобто авторського його розкриття "через голову" окремих персонажів читачам, що, у свои чергу, "розкриває" внутрішній механізм породаеняя прихованого смислу. Оцет демонструє, іго-сер-' ше, вихідну заплакованість підтекстного сдаслу /про це Гамлет повідомляв сам/, по-друге, кзашсність приховування реального смислу театральної дії, який, по суті, е питанням підозрюваному у вбивстві стосовно до дійсної його участі у цьому злочині /зрозуміло, що ка питання, сформульоване у прямій, відкритій формі, Гамлет

Не отр:маз би правдивої відповіді/, по-третє, вибірковість сдреса-ції, гаг. тут адресована. конкретній осдбі /;ЬаЕдіа/ і.розрахована НС-. МІСїИфІКЕЦІЮ непосвячених /смисл- СПЄКТЄ.КЛЮ сам по собі цілком самодостатній/ і, отке, на кеобов"язковість сприйняття прїхованого с.’.’ислі' тами, кому він неадресовагаЯ і, карслті,■ функціональну спрямованість підтексту - у декому випадку пов"кзану з- отриманням додаткових доказів, але взагалі, у цілому - орієнтованого на дискредитацію відкрито вираженого сміслу, його переоцінку. Уза-галіжкачий аналіз отриманих характеристик призводить до таких висновків: а/ підтекст ке додається до с.нслсбої структури змісту ■ повідомлення зовні, спрпГмаячнм, але виступає об"ективгам, -свідомо конструюскаи елементом авторського задуму; б/ спегр|ікя емлсло-есго устроз підтексту, ж пр?зі!ло, пов"язана з тим; що він ке входить до тяолч тих моментів організації змісту, які вваякзться ке-від"емкнм його понятійнім мінімуме»-!, розраховані "на всіх"- Прихований смисл адресується бгльз-».:с!гл Бузькому колу осіб /або ча-тг.тіїв/, гр веледіпть, з одного боку, достатнім запасом спільних для відцразікке. та отримувача "фонових знань", у то;.ту чіслї і таких, які дозволяють проникнути у "дечяпно семантику" того чи ініпото адресанте. /або птісшєнвіка/ і, з ікзого боку, орієнтованих на більш висотай рівень роботи з текстом повідомлення/або твору/. Поряд з гум можне. констатувати, г;о дена проблема - та сто теоретично: о херачтеру, оскільки в ідеалі кснєн адресат /або вдтьч/ мог.е набли-литнсь до належного рівня; в/ в залежності від ссобліво стей організації смислу, за. яким мояе бути прихований підтекст, останній у більшій частині випадків исг*е залишитись непоміченим,

ЧО, однак, не завяди призводять до деформації "самодостатностіг сакого а.'лелу, даного у відкритій £ормі. Підтекст як додатковий сі.гиел відносно автономній у загальній понятійно-смисловій структу-

, ■ ш-' рі повідомлення /або твору/; г/ осиоаяаз власг.ізіста прихсаакого 1 саяслу, що визначна його функції у загальній пснягійнз-сьлсгсчіа структурі повїдсиланкя /або твору/, слід вгаяата його спрпісза -ність ш часткову або погну заіну, переоцінку того,- що згідскз безпосередньо, у відкритій фориі.

У тготгсму эозг.тлі яЩятс~сст т худстня образність" суислсплЙ феномен підтєясту розглядається стосозію до поняття худсмьої образності. Проблеял визначення підтексту ях одного з ткпіп худсз-нього образу вирішуються іїз шрсхсму літературному матеріалі аід античності до творів українських та російських ілсшошязів XIX та ІЗ? століть. .

Одліев з провідигх властивостей худшшього образу, цо зіач-нсв ьііроа, власна, і визначає його худсгиість, із багатсакигаість смислу, шлейка йому яг об'єкту єстетятагсго сприйняття. Яч і під-тєястега, сиісл худсвшього образу і в ціл~лу шаиа Езоіи^лги гл неяалсмзіі, до дзетої ііігп прзхоаа&їй, іїіаяоіюаїзій. Сда^х ІГил’С 0^-03— ність, багетсзгпчність сгллслу худккьс.гс образу зовсім ;і9 зкі’-аагь проблем підтексту. СЬаа т зсік в аепс:сті багатозначності худз:; -нього образу вартується через уточняй та скстгкакюацьз угз-дєнь про-загальні закономірності оброзко-сглісясзих оо"ек:гіе. Еа Елхідзй основа для резмяуваг-лы різгеїх ткліз худогкьої ойрглдасї; береться понятійна модель загальної ссі:г<.:гп!чїіої структур;: ейразу, яка розглядає Іюго гл яняез до ох ьзаєчосйуаезлекіх сторін: так званої предметної зсбрааузальності та стволової виразності. Ссііяг-тя прздметної зображувальності котрзтазується ж об "акт дочу? -тєесго слрийїаігтя, ікаїсз кагучз - почуттєвий образ, аліслопа іл-разність, відлозідао, - як певного змісту ідея. Різна співвідношення структури:* елементів худойньогс обрану /його предмета« та

ІЗ.

хіисловкх властивостей/ породжує відмінні аяі слові його модифікації. Таким танем, сглсл, цо виражається почуттєвим образом, ке с тамось однорідні і у специфіці своєї організації передбачає складну ієрархію взздоопоз"язагах смзслаяізс різніз. Критерієм, п;о дозволга даіерожйюлзтя загальні та зіртікні ознака кожного з різні з сіяслозої структури художнього образу, о визначеність іорпі етрззення, тобто спосіб переходу зід почуттєвого сприйняття предмету ,зс5рг:?.ення до прккізтів його ідейного осіїтслзння, що випливають із спесрфічнах закономірносте;! акту його зебрахення. ~3 ширеному понятті багатозначності евпгелу художнього образу мезна виді ля -т'л такі якісно відмінні структуркс-сг-зт слові різні:

І/ рівень безпосереднього вираження смислу.

До цього різня відносяться ті моделі образного влралення с;/:іслу, ті традиційно гозначакться як "сачозначуцяй", "егмодо -статній" сбраз /сбраз-тахт/ та переносній образ /сбргз-трсп/. Під ег.мозітачусга худегнім образом у дисертації розуміється гаяяй тип образності, у якому етхідні кегтаонзнтн,. почуттовлй образ та ідея, явлений та лсмпсл^зантП сб"скт зображення і вираження гбігаатьсг: ідея, яка зпратзегься лоттуттєв:т-л сбразсм, мас предметом свого £ц-релення сам почуттогиіі сбраз і в своєму озназваному за його •.’с.ті іго виходіть. "Сгітознвчуг^й" образ - це образ, цо фіксує деякі т:і-пезі, характерні, наГ.більз суттєві /з аетекпзному плані/ ¡терпи 'відебражуваноІ реальності. Під лерекосіптм сбрзосм розумістьсі сбраз-трсп з загальноприйнятому значенні цього поняття, т«.-б"с -переносна §ораа вказівці на сб’г::т зображення.

Загальна співвіднесеність дакіх типів художньої -б раз пост і з різнем безпосереднього с:ірат.ення скислу виходить ід т- іпу, за шві а обох випадках с.асл зобрзлсувр.нсгз влявлге зс'іе редяьо /пряіо або переносно/. Тобто естсл не "иходят^ чу:

"зображуваного предмета, мае на кеті вказівку та уточнення харак-. тер них його властивостей, а не через нього властивостей якогось' ікдого предмета;

2/ рівень опосередкованого вираженая смислу.

Очевидно, що пряма «і переносна безпосередність вираження може матії не кінцевий характер /вказівка на сам об"єкт зображення/, але й бути ще формою позначення чогось їкзого, що не збігається з безпосередньо втілекш, тобто бути засобом опосередковакого зображення. 7 цьому віпадку сьисл ніби виходить за ідежі почуттєво позиачуваного предмета і набуває властивості.додатково вказувати на ще якийсь объект, що безпосередньо до структури зображуваного не входить, але непршо співвідноситься з ізш за рядом ознаіс /певні, закріпзені літературно® традицією, ееїзові,с:о— жеткі, тематичні форі® зображення, зокрема, і, у цілому, - авторська настанова на .відчутність деякої умовності предметних значень зображуваного безпосередньо/. До рівня опосередкованого етрасенап сыислу відкосяться такі тиші худсккьсї образності, як спмеол та алегорія.

йістсматизацїя ієрархії рівнів ■ вираженая «аслу а загальній семантичній структурі образу, співвіднесена з різкіш типаж художньої образності, дозволила сізкачяти місце підтексту у цьому ряду. Підтексту як тану яудсхньої образності пргітаианні специфічні ознаки, які й відмєковують його від іках різновидів образного втілення сіяслу, і зближузгь в деякими з них. Ешцо рівень безпосереднього вираження смислу в загальній семантичній структурі ху-дскнього образу передбачає смислову "розробку" характерних властивостей зображуваного без виходу за його предметно позначені иьді.'то підтекст у своїй формі Еиразекия пов"язашй з вказівко» на сішслові властивості об"єктів, не позначених предметно і лише

ІО. ■

гіпотетично реконструйсвашх із останніх. Спешф-іка образного статусу прихованого смислу полягає нгсг-мперед у тому, що підтекст -особлива його /образу/ смислове модифікація, опосередкований за формою свого вираження тж художньої образності. Разом з символом та рлегоріз'о підтекст відноситься до типу опосередкованих форм образного 'Відображення ТР. вираження смислу, ОДКРК, НЕ. ПрОТИБРІ'у символу та'рлегорії, смисловий додаток в яких поз"язаний з феноменом побільшення міри смислсзсі абстрагованості зображуваного безпосередньо без принципової його зміни або переоцінки, підтекст, по-перше, змінює частково або повністю смисл зображеного безпосередньо, і, по-друге, має метою свого зідобррдекня не' рбстряктно-відчужений, а конкретний, сдини^шй об“ект почуттєвого сприйняття.. інркяє кажучи, символ т алегорія - об"зктл абстрактно-відчукеної, еле відкритої для сприйняття семантики, у якій відсутня авторська настанова на приховування смислу, підтекст співвіднесений із конкретними, еле прихованими волею авторського задуму об"зхтаі!и ідейно-емоційної оцінки. Прикладом меле елуяятя грнхеваний смисл віряовр.ного твору Т.Г.Шевченка "Колись—то т,е, во время оно". Безпосередній смисл нього твору — перекм "слївнях* діянь легенд&рно-го римського імператора ІТомпілія Нрті - цілком самодостатній. Здавалось би, ігл маємо справу лише з іронічної} інтерпретацією легенди про вигадану сянозну особу. Однак певні деталі зображуваного ' мо-хуть водночас наводити і на думку про існування у зірші ще одного, опосередкованого рівня вираження скислу. 3*е стилістична настанова, е;о використана у першому рядку віратг. "Колись-то’ ще, во- время оно...", - приховано натякає на можливий прецедент зіставлення почтй різшх історичних епох. Очевидно з мєтоа посилення ї! впливу ТТЯ ’п°зр винесена і у заголовок твору. Настанова на "логіку зближення" просл*дкоеузтьоя і далі: -Посілі!? %«з, римський цар,/

Тихенький, кроткий государ../є не імператор!/', - сусптльно-т¡рясне зіставлення; "У холодочку під платаном..." /південне •

;.«лс«о, яке дуже нагадує наш клен/, - природно-т’еографічне зі- .

і? 1ЄННЯ. ЕереЗТТ, Зс.. ЛЄГЄЦ10Г), Помпі лій %ме. був справедливим 1 .•удрік правителем, тоді як у Еептенкг спостерігаються різке комі «не зниження оцінки образу. Усе ие, з урахування* контексту с\, коли було написано вірш, може бути сприйняте як неявне -І3£-

• !--.Чтя, прихований смисл якої - зле висміювання чуток, які .хОди-ГГ-' !■ Росії БС-ÔO-X років про доброту та справедливість російського Цг'ря Олександра JT. При цьому підтекст безпосереднього смислу ЛІЬ ЬтрШОБРНЗГО твору не може бути співвіднесеш!" НІ З ДИДаКТИЧ-НО"1 /і ЗНРЧИТЬ у самій основі відкритою "для ЕСІх" однозначністю алегорії/, ні.з "мерехтливою" багатозначністю символу, ні з будь-яким *геш<м абстрагованим-об"сктсм у цілоуу. Інформаційний план підтексту цілком конкретний, але разом з тим і прихований за ширмою ПОИНШПСЕОГО дв о смислу,' який j-же виростао із силогізму алего-ріі, але це ке ск^ає до органічності символу.

Таки»' одно«, загальнії:.' для. усіх гозначеких типів опосередкованого смислу, куди входить і підтекст, е ;те, іг.о усі еон.!, по-перие, Еиникаать ні. основі специфічної £орми безпосереднього вираження . смислу і, по-друге, не витіснявть/хоча і у різній мірі/ безпссе- ’ рєдньої о смислу, співіснуючі /хс«а і перебувг’очи у різних з нам відношеннях/. Основну ВІДМІННІ' ознаку СЛІД вбг.сг.ти у тому, що опосередкована форма вказівки на об"скт може бути як відкрито«) /символ та алегорія/, так т прихованою /підтекст/. '

Ці теоретичні положення дозволили розглянути далі категорію прихованого смислу в її історичні? еволвцтї, простежити готеїшійні ’ передумови виникнення та розвитку у різних літературно-художніх системах, історичні форми синтезу з алегоричними та 'символічніш типами образного осмислення дійсності. .

Підтекст як спегафКиий тип образного відтворення світу, відмінний від інших типів художньої обрмності, був притаманний окремим літерртурнич творам, почінр.кяи, шснМменше З ЄП05СІ ЛНТИЧ-юсті. Причини виникнення та тзцценції розвитку пр.чхоэяного с-діслу у творах хучожньої словесності зумовлені СР.МИМ ходом, езо-.ТЭП*ЗП та ЗГНОНСМІрНОСТЯ'-*;! яр.гкльного процесу літературного рОЧ-

гитну і н?е'мпесед - рктлзннм відображенням з ху*с*ньсму змі о?і ЛТТеог.ТуріїИХ ТЕОСІВ ЗЛобОДвННЯХ гптг-нь сучасності, ідеологічних коїфлг ;стів, лттрр'-.турно-хі'дожньої .полеміки, зроетг.ншгі ролі особистого ГЦО ПтдкрИВГ.ЛО ШЛЯХИ РІЗНИМ, у тему ЧИСЛІ Г ГГ'НХО—

р.рним формам вирг-кення індипідуг.льно-р.Еторського світогляду тощо. Хг.р?,ктер історитеої еволюції прихованої *ор:.м обрззного втілення е^іслу тгко:* покг-зуо, ¡;о підтекст міг збл;п?.увстись і пблилувг.зся з т книга опосере"чоа.°.геіміі типрчи образного внр'їчення смислу. Можи* пряпустити, г,о підтекст вперше ШНИКР.З у склвді алегорії влкхом г;тіхоерної конкретизації смислової спрямованості II сбстрг.гойр.ного змісту, нпереї-.дресрції" за конкретною адресою II "всеосяжної о морального уроку", Символічний зміст може переходити до розряду "прихованого" у тих випадхах, холи смислове наповнення символу отримує гвторську обробку, я»а затемнюз його "при раділій" смисл, поретворяе його у зигк, семантика якого відома лише вузькому колу посвячених у суть авторської інтерпретації осіб.

У третьому рознілі "Підтекст у художньому твоот" розгляд категорії прихованого сі гаслу поставлений у з в "сток з уточненням загальних тр. опєцч5Іч:еіх приспів П реглізрції в поетиці форми ?р, змісту літеп-.туриоі о тзору. 1’ ході досягнення поставленої МіТІГ ви-ртшулться зрвр.н-шя влзнр.т.-є!-гня форми тр, зр.собіо виоріжєннг пІДТЯКСТУ " у хуяожкьему творі, встановлення зрго.чьної тлгології зіГ'єт'.* -с^ч ггдтадстоасго пяпгг.вния. Пстановлпппі". поетичп форми змісту

гтихоьянсго смислу художнього твору.ілюструється прйклгдеми кон- . кретнсї його реалізації у.творчості Л.З'крьїши, І.£ре.ика, З.Шек-спіра, А.Хрісті, ¡¿.Гоголя, І.ТургензЕс., СчДсстоетсьгого, .М.Буя-- . ' гагова, З.ІЬбоковг. та. ти. .

Загальна організація ідейно-є<!оцтуного смислового в:;р;деиня того од іншого образу в літературному творі згїщти зумовлена пев-к::.; упорядкованим.типом його художньої структури. Під худокньою структурою розуміється композиція літературного твору. ' .' . ■

Загальна композиційна модель вираження підтексту в художньому творі хе.рактє|хізується як таке поєднання елементів його фород, у

■ - ‘у вираженні* ним безпосередньо смисл виступ« .як такий, цо не

повідає худспньо оформлошм умовам його передачі. Іншими, слева-композиційна структура, вираження у худСмсньому творі прихованого’ сиіслу пов"язана з тим, що умовно можна визначити як.феномен де- ■ • якої невідповідності форми вираження змістові того, що/виражається /мова про запланований автором прийом: порушення незваної ед-ності може бути зняте безпосереднім-BKoroveHHHM í*oro в. більш сиро- ■ кий контекст зб"язків, що вррховуг функціональний смисл, внутрішню логіку даного •"порушення* в загальній оргеніз^сії яочпозиційних ■ зв"язків елементів художнього твору/. Боьніркій прояв гього Про-;' песу - певний смисловий "збій", сшсловр. немотивованість, які виникають у логічно мотибоьркій цілісній художній єдності твору і від-крзБмоть шляхи для варіантних розумінь того, цо, власне,'хотів •' сказати гЕтср. 5гне:пія коспозиці^ного двссмислу, ио. виникає, - ор-ггнізацтя натяку нг. скисл, • .«■■•гир переоцінюй, переосмислю? те., що виражено безпосередньо. '

Конкретні композипійні типи.вираження підтексту досліджуються в дисертації на. двох рівнях: а/ мовлення лерсонежів художнього тЕсру і б/ власне-авторського морленнк. ,На рів«!, шр.гженнг підтексту.

в мовленні персонажів форми прихованого смислу аналізуиться як такі, ідо можуть бути диференційовані як в аспекті їх читацького сприйняття,тис і в аспекті їх сприйняття тими персонажами твору, для яких замовчувана інформація е дефіщтною. Композиційні типи форм вираження підтексту у власне авторському мовленні етзначають-ся як такі-, які адресовані безпосередньо читачам і можуть знаходити своє втілення-у різних елементах форми художнього твору, а саме: в особжвій організації сшету та. оформленні функцій персонажу в сежеті. Подальле поглиблення уявлень про форми композиційного вираження підтексту в мовленнєвій матерії' художнього твору ставиться у зв'язок з розглядом конкретних засобів їх стилістичного втілення. Поряд з констатацією того факту, до теоретично будь-яка зображувально-виражальна настанова може стати засобом для втілення прихованого смислу, аналізуються та узагальниться найбільш типоаі стилістичні настало»! вираження підтексту.

Засоби стилістичного втілення підтексту в мовленнєвій матерії художнього твору, що знаходять своє безпосереднз вираження в контексті сшотнзго руху оюсяу, оформлюють ті ш'інші 'спжетно-тема-іячні мотггзїг художнього твору,-в ясях реалізуються певні змістовні типа арвгязв&ного смислу.. Ці типи класифікуються, виходячі із за-гаяьиюЕ закономірностей їх ідейно-художньої змістовної організації. У цілому фуякцїі підтексту у поетиці змісту різноманітні, але те загальне, щз їх поєднує, - відносність автономності підтексту у сеианЯняій структурі худоанього твору. Прихований смисл тут.змі-шяоад ггрЯ цьому зовсім не заперечує, не відкидає відкритого скислу» ЯКИЙ' і сгм по собі с художньо цінним, безвідносно до вклпче-нсгб до нього підтексту виступає як повноправний об"єкт естетичного зплИЕу; підтекст же існує лише у постійній з ним взаємодії і лише через його ідейно-емоційну точку зору ствердаує свою.

Під поняття: "відкритий см:сл" стосовно до художнього твору розу- '

і.:ісі’ься сі-іїсл, цо реалізує cede у рамках тем:, заданої для бсзпог ’ середнього сприйняття /сюди н - у різній я:ості - включаються сім-еолх’чгіі та алегоричні елементи змісту твору, гл такі, ¡цо,по-різі;о-гу узпгальндоч;; ті ге; іші аспекти смислу’безпосередньо репрезентованої тє>.и, при цьо*:у не змінюють її основної спрх;лсзакості/.Та.іа-тячііїіі з:/іст ссіісго прихованого скіслу, безперечно, не байдужії загальній тематичній спрямованості твору, але відношення иік itnci можуть бути різшімл. В осьові змістовної характеристики підтексту будь-якого художнього твору мокуть лєкати настанови н\. приховану переробку ес скраліх, білш-меет локальгах мотивів темп, іак і ■ . лету усієї безпосередньо порушуваної у творі тєіи. У пердоь-у е:і-пгіц;у доречно говсргтії про часткову пєреацїіку підїє.ч-етс.\г безпосереднього змісту худежшього твору, у другому-- про повну переоцінку або, умовно кьгуи;, про переведення змісту в іісу - "близьку* або ,;дале:;ук безпосередньо даній тематичіїу плоялігу. Їїжкіл чіпок, змістовні типа організації підтексту можуть бути резкаювакі за 03K3JC0D їх тематичної "віддаленості" від основного, тобто безпосередньо реалізованого ідсйно-тєиатичного завдання. Длп ситуації відносної віддаленості, яса ке передбачаз виходу із зьгедькіх те-каткчаїх кгг і проявляз себе у кіглйді інтелектуального і/аио емоційного кпотошешік'! художньої структури твору,грслсчусться позначення змістовного типу підтексту як власне худг»к*ого;відпо-відно - для ситуації 'привнесення до твору їеуатячзшх цо'пгзіз, яіі'-до певної мірі контрастують із зовні зедакіда,- хзжь’.иьо-.публщі-стичкого типу змістовної організації підтексту. Дня-ecshswo із вкзначешх типів, в своа чергу,пропонуються тішояоггя садових ди-

ференціацій, поііічєіїїх я: спєщфікою. зігхстоБКО-їашкішюї організації, так і своєрідністю фори-ї її прояву па різних мовлопізеих

рівнях хзасяньсго твору. .

У висновках узагальниться результати дсслідзенкя, формулюються основні тосрет'лс-.яг положення Еявчегом проблеми підтексту ."ч смислового феномену та худсзнього явяца.

Підтекст е частпксв «пслу, або особлякш дсдзтзоеям егслхс-ЗЕша с!-иелем певного злелезл^зання /фрагменту цілого художнього твору/, Ояслсвяй феномен підтексту зумсзлггий т?_с::;л: характерних для нього озеінйія: азтсрськсз запланозаністз приховування с.яелу; теоретично?) пїбірксзістз зарасації прикованого сіп-слу; фалул&татппнтегд) прочітаяня; сг:9Сї$І2С5з функціональної еггря-мбваносгі, .тез полягає у частковій та.певній зміні тісї частиш змісту, до еарагеїс безпосередньо, у зідкрнтій фериі.

З аспекті езезї естетичної значимості, стосовно до поняття худетльесті, смисловий феномен підтексту моле бути визначеній як спеїїіфічшй тпз художньої образності, співвідносний, з одного босу, з тразшійно узяваїями тішачи художнього образу, такими, як "самодостатній" образ е6о образ-тнп, збраз-треп, символ та алегорія,!, з івязгз боку,відмінний-зід них. Критерієм, який дозволяв зідмєаунает підтезст від ікгпх типів художньої образності .виступає спосіб зз"язку Утя предметною та смисловою сторонами худсяньсго образу, а такса наявність свідомої авторської настанови на споіи-Жічіяй характер 2ого вгралення. Підтекст як тип художньої образності передбачає, пс-перие,опосередкованій спосіб вказівки на предмет езого зс5сег:єеня і, по-друге, авторську настанову на лри-хезатй харйкт^р даного вираження. &іог?іфіка смісловсї семантики .підтексту па тііпу зудезньої образності з конкретності його змісту, протиставленій абстрактній відчуженості ііелх типіз Г’ОСа_,т' С^г1 —

него в:?рат.ення сжгслу - символу та алегорії.

Підтекст як'складовий елемент художнього твору згпходять схот

vt4 ,v'.r..-¡í_ • сіогріднсеті ко>.*позиі?.|мої ч-'г с?:їлт гтп^-ісї jjop’w r c-t’y-rcw! ! :-торс-.’:сго i-’c-i лскн.ч t>- оргг-гіі?оггі:огз y : f jxcl-їдкості no .

г.-"у :y ,.,:'лс!"!'' r.epr cu-".'-:;*, c' гг.льк кс;.!ГО;:;ц-b-r. ~ї c:;:т:;гьг ...т^ель pe; дії яідгегсту ї. ir к іговленіп ;:x Jop-

- fj)*; нізгйї.с "г.т>:осіou:” дт oi'r.tc-rry, r. ocho; í j-koí-c íe-tí;: k--\, rpcv”c: г.н.":с:".Г. і"C4.';vy C-;."n : r-'r, (rcicp'j^.KGtf h:¡,

>■ re .

Г.? дгеїгст у чс.!;лрі2-:і пєреоіге.їв худо’-'мьгго твору влрірня-^мт. т:-.н, :;о vo-.е бути орг.'.кгзовіkiv í-торт.' о різк«« сіупеїіє« с.восї

Гі!ЛЄМОСТІ УК C-TCCOMíD ДО tStTí ЧІГ, ТГ.К СТОСОВНО т ДО ТИХ персон!'- ir., г»г гках з««ьчув*ня,ік^орчшія с лєфії?— ноя. ¿5 г.сгіекті ад-т- сггриіїняттг. плиховгн- у відношенні до гевшх ьереон^лі*

Ь.-jCp-': ПІГ: с/. УОЯЄ ПрОЯСНЯТИ:!- "иерСЗ ЇХ (ОЛОЬу" tSITÍtC« у Є.ВТОр-сько.чу хочентг.рі; б/ подібній коментар з тих vk інших причин може бупг відсутнім. З Аспекті ОрІпНТОВГ.НОСТІ' ЛІ,’.'ТЄКСТу. б мовленні персотжів і:г. сприйняття Coro ішвмг г»рсон»ж‘*.к: гУгркхobp.h;- ти- • ^ормг.пія не д.-^ться у nprvii: $orwi, одкг.к розр^гов/ла не. однозначність її розшн£ров’:и тики, Kovy вон?. гдрессвак.-.; б/ прягов*лк ін-фОрЧР.ЦТЯ ВЗ£.Гс.ЛТ ке poppf ХОВГ.ИГ. HÍ. однозначність її роз'Ліфровкк.

З цілому піптє:;"? у мовлена* Гієрссн-жів офорхл-тепек• як иевідло-гтпність ьїіелсішгв-сння. терор тій дійовій ситугпії, в n:ií: г.око відбуваться, г.бо як невідповідні гть .вколов іговгння &с:тгм, Ер повідомляються, пр:: відносно кефіре лькіі? дійовіС гхту.чції.

Дтстекст вл.-снє гЕторського мовлення ВИЯВЛЯЄ себе в композиційній організації oi-pei.ürx ^рг.п.?енттв г.бо jcf-oro стяету худ-г<ньа-го твору, е т£.кот. дук-'ігй окремого герсок»у.я в cute?і. Еідуї-кст, пов"язлнйГ з кокгозицісо сгжету, ■ оформляються пг. момент пеачої . логічної "нєв"яоіси" у смисловій цілісті сплету чи і*ого окремого £р?.ГМЄНТу, с'.бо ЯК НИЗКР внутрішньо взрсмозв"яз?них, розміщених '

‘дистантно, подібних сгяетнах невідповідностей. 7 свою чергу,"порушення” по лінії персонакіз реалізуються у вигляді незбігу окремих дійових функцій персонажа з його прямими сюжетними мотиваціями, або ж як певна невідповідність мовлїїннєеих характеристик персонажа його загальному сотетно-фуннціснальному статусу.

Усі перераховані форми вираження підтексту /в мовленні автора та його персоналів/ в художньому творі можуть вступати в різкі за своїм характером тип: поєднань.

З ряду стилістичних засобів вираження підтексту в художньому творі можуть бути особливо відзначені такі кгїбїяьп "традиційні" зображувально-виражальні настанова, як замовчування, "промовисті'* Ьіена, "промовисті" дата, прихована ремінісценція /алюзія/.

З поетиці змісту художнього твору прихований смисл може виявляти себе двома способами, які зуїісздхзть два найбільш узагальнених типи змістовної організації підтексту. Згасне художній тип, який може бути простелений яз на різні мозлеяня персонажів, так і на рівні власне авторського мовлення, передбачав мозкову переоцінку тематичних мотивів, дашх у зідкряїій формі. Жудожньо-пу-блігрстичній тип, який втілюється на різні власне авторського мовлення, має собі на меті повне переосмислення, Езреоцінзу зображеного безпосередньо, "переведення" його до іпзої тематичної плоп?і-ш. Специфіку реалізації в художяьсіу творі цього змістовного типу можна простежити в трьох його основних різновидах: ідеологічного /у штрокому смислі/, літературного і автобіографічного підтексту.

Зазначені власне художній та худгапьо-пібліщост’зшй типи змістовної організації прихованого саспу ?^сжуть зетуття у різні фор.я своєї взаємодії, поєднуватись в-зпяніЯ ггхлігні.І системі підтокстної семантики художнього твору.

. ■ . 24. ,

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:.'

3. О.С.Пушкін б творчості М. ¿.Булгакова // Росії вітав любов:

Тези міжвузівських адтань, присвячених ЇЗО-річчю від дня народженню О.С.Г^пкінс.. - Кіровоград, 1939. - С. 74-76. '

2. Тема творчості в романі 1!.¿.Булгаков;. "іиайстер і Маргарита" //

йікорнстання спадщіни повернутих, і забутих діячів науки та культури в навчальному процесі педагогічного вузу та школи: Тези доповідей республіканської міжвузівської науково-практичної конференції. - Рівне, 1931. - С. 120-121. . ' - - .

3. Підтекст як смисловиР феномен та художнс явище // Дослідження

філології. Вип 3. - К„, 1991. - С. 41-49.' ■ ' ' ' .

4. Російська фєустінІЕне. і творчість ’’.’.¿.Булгакова// Русский ' язык и литература, в средних учебных заведеніях Украины, 39Э2,

.V 7-8, с. 17-21 /на рос. мові/- .

5. "Зеликі романи - це великі казки" // Русский язык и .литера- •

тура в средних учебных' згведешях Украины,. 1992, £■' ІІ-22, с.25- . . 25, 2Э-41 /не. рос. мові/. - .

6. Словняк літературознавчих термінів для вчителя і учня // Ьід-

родкення. -'їови, літератури, історія народів України в національних пколах, 1993, Р 5-6, с. 35—43; ? 9, с. 37-44; ї Ю, с. 37— .

44. /на рос. мові/. . . ' • ■'