автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Поэтический язык В. Стуса (экспрессемы эмотивной семантики)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Поэтический язык В. Стуса (экспрессемы эмотивной семантики)"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ р р ^ 0 ¿р-ІСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

БОНДАРЕНКО АЛЛА ІВАНІВНА

ПОЕТИЧНА МОВА В.СТУСА /ЕКСПРЕСЕМИ ЕМОТИВНОГО ЗМІСТУ/

Спеціальність 10.02.01 —українська мова

- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ —1996

Робота виконана у відділі стилістики і культури мови Інституту' української мови НАН України

Науковий керівник

доктор філологічних наук професор С.Я.Єрмоленко

Офіційні опоненти

доктор філологічних наук професор В.С.Калашішк, кандидат філологічних наук А.К.Мойсіснко

Провідна організація - Донецький державшій університет

Захист відбудеться "18" грудня 1996 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради (шифр Д.01.94.01) для захисту' дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних нате при Інституті української мови НАН України.

(252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4)

3 дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української мови НАН України.

Автореферат розіслано" І? ” листопада 1996 року

Учений секретар *

спеціалізованої ради З/. *

кандидат філологічних наук ЛМ.Береговенко

Поетична мова /ПМ/ репрезентує загальнонаціональну мову одо розвитку її творчих можливостей, виявляє її естетичні та екс-)есивно-стилістичні потенції. З огляду на перспективу створення торії та словника національної ПМ одним із важливих аспектів її іалізу є ідіостильовий, який вивчає ПМ як індивідуальну мовноху-)жню систему. Це визначає актуальність реферованого >слідження.

Основа ПМ Василя Стуса, за визначенням ІО.Шевельова, —

і настрої й почуття1, які розкривають внутрішню екзистенцію лю~ іни, її "буття-у-світі" /А.Камю/ і є категоріями екзистенціалізму, що ізначають світогляд поета. У літературно-критичній спадщині ав->ра окреслено тип світосприйняття, втілений в образі тражденного Нарциса" /В.Стус/. Згаданий тип характеризується всиленою інтроверсшністю, яка є "способом самоізоляції — шля-ггної герметизації власного духу"2. Світ при цьому існує тільки тією рою, якою дотикається поетових екзистенційних прагнень. Як свідчує широкий контекст творчості В.Стуса, така настанова за-гала ціннісного осмислення — з онтологічної, гносеологічної, іічної та естетичної точок зору.

Ідея сприйняття дійсності через призму внутрішньої драми шденсується в таких поетичних формулах, як біль-білий світ, світ ¡ітиться біноклями страждань, одним стражденним дрожем злюто-іно віки, герметичний біль, і матеріалізується номінантами емотивно змісту /узуальними та оказіональними/, серед яких найбільш істотні елементи лексичної парадигми "страждання".

Предметом дослідження є експресеми — емотивні одиниці М В.Стуса, які виявляють експресивність /інтенсифіковану ви-ізність/ на різних рівнях ПМ. У термін "експресема" вкладаємо та-Нерех Ю. Третя сторожа.- К, 1993.- С.237. <

лусВ.Твори у чотирьох томах шести книгах.Т.4.-Львів,1994.-С.348.

кий зміст:

1. Одиниця ТІМ, що репрезентує мовотворчість у її естетичї функції.

2. Елемент ТІМ, який характеризується емоційно-логічні підсиленням, виявляючи такі субкатегорії експресивності, інтенсивність, образність,, емотивність та оцінність.

3. Одиниця індивідуальної мовнохудожньої системи.

Вибір експресем емотивного змісту /ЕЕЗ/ як предме дослідження зумовлюється лінгвальними та екстралінгвальними чи никами. До перших належать:

1. Частотність у мові поетичних творів В.Стуса номінантів ем тивного змісту /зафіксовано близько 2 тисяч ЕЕЗ/.

2. Відмінність у вживанні лексичних одиниць емотивного змісту' в текстах творів В.Стуса порівняно з узуальними вживанняь про що засвідчує здійснений у роботі лінгвостилістичний експеримен-

До екстралінгвальних чинників належать:

1. Світоглядні позиції В. Стуса, пріоритетне місце в яких заш ла філософія екзистенціалізму /праці А. Камю, М. Хайдегге] С.К'єркегора та ін./.

2. Наукові інтереси В. Стуса, який працював над дисертацією здобуття ступеня кандидата філологічних наук "Джерела емоційно поетичного твору".

3. Значний обсяг у літературно-критичній спадщині В. Ст} роздумів про творчість як вияв внутрішньої екзистенції, що втілюєті в переживанні особистості.

Джерельною базою дисертаційної праці є поетичні тво В.Стуса, опубліковані в Україні й за кордоном.

Мета дослідження полягає в системно-функціональному анаг парадигматичних /фоносемні, дериватемні, лексико-семантичні/ та < тагматичних /синтаксемні/ ЕЕЗ умові поетичних творів В.Стуса. II

ставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

1. З'ясувати способи утворення ЕЕЗ, виявити механізми суб-категорій експресивності /інтенсивність, емотивність, оцінність, образність/.

2. Дослідити стилістичні функції ЕЕЗ.

3. Зіставити емотивні одиниці ПМ В.Стуса й українських по-етів-шістдесятників.

4. Екстраполювати категорії екзистенціалізму на ГІМ В.Стуса.

Науковим інструментом дослідження є методика семантичного аналізу, яка ставить своїм завданням пошук смислового коефіцієнта різних явищ ПМ. Її застосуванню було підпорядковане використання методу стилістичного експерименту, з допомогою якого визначалася відмінність ідіопоетичних явищ від узуальномовних, зіставно-стилістичний метод, призначений для зіставлення ПМ

В.Стуса та мови українських поетів-шістдесятників, а також концептів філософів-екзистенціалістів, семантико-стшіістичний метод, що сприяв виявленню структурних компонентів мовних образів, метод тематичної сітки, спрямований на визначення ключових слів поетичних творів, метод встановлення структурних моделей сполучуваності, пошук логічно-понятійної основи субкатегорій експресивності та кількісний метод.

Аналіз ЕЕЗ здійснювався із застосуванням даних суміжних галузей знань — психолінгвістики, логіки та філософії.

Лінгвістичною методологією дисертаційного дослідження є концепція О.Потебні про поетичну творчість як діяльність, особливий вид пізнання дійсності, про діалектичний характер зв'язку між науковим пізнанням життєвих явищ і поетичною творчістю.

Наукова новизна дисертаційної праці визначається як тим, що вона пропонує першу спробу лінгвістичного аналізу ПМ В.Стуса, так

і застосуванням когнітивного підходу до ідіопоетичних явищ.

З

Теоретичне значення дослідження полягає в обгрунтуванні с тусу БЕЗ у контексті індивідуальної філософсько-поетичної систеї взаємодії мовно-образної та філософсько-поетичної систем. У дис тації поглиблено вивчаються категорії "експресема", "ідіолект" "ідіостиль".

Дисертаційне дослідження має практичне значення, оскільки : го результати та матеріали словника індивідуальних слововживань і жуть бути використані для створення словника й написання історії І XX століття, для підготовки вузівських посібників з лінгвопоетикн.

Теоретичну основу дисертації становлять лінгвістичні студії , раїнських та зарубіжних мовознавців, де висвітлюються такі проблем ; — філософсько-лінгвістичні аспекти ПМ /В.Гумболь

О.Потебня, Е.Касірер, Е.Сепір, Б.Уорф, Д.Лукач, М.Хайдегг

A.Камю/;

— категоріальний статус і структура терміна "ПМ" /Р.Якобс Я.Мукаржовськйй, Г.Винокур, В.Виноградов, Б.Ларін, В.Шкловськ

B.Калашник, Ю.Лазебник/;

— лінгвістичні засади експресивності /Ш.Баллі, В.Виноград В.Телія, В.Шаховський, І.Гальперін, Н.Черемисіна, Н.Лук'янс

B.Чабаненко, В.Русанівський, І.Качуровський, О.Таранен

C.Єрмоленко, Л.Пустовіт/;

— теорія експресеми /В.Григор'єв, І.Ковалик, П.Грицютен

В.Чабаненко, В.Дєвкін, О.Загоровська/;

— індивідуальна мовотворчість, зміст категорій "ідіолект1 "ідіостиль" /В.Григор'єв, С.Золян, О.Сєверська, С.Преображенськ

О.Ревзіна, Ю.Шевельов, В.Чабаненко, Н.Сологуб, Л.Ставицька/.

На захист виносяться такі положення:

. 1. Експресема — одиниця ПМ, диференційну ознаку якої ста

вить логічно-емоційне підсилення.

2. Логічно-емоційне підсилення — наслідок формальних і <

¡античних трансформацій у структурі одиниць ПМ порівняно з узу-льними елементами, кількісно-якісні зміни у вживанні лексико-емантичних одиниць порівняно з позатекстовими одиницями.

3. ЕЕЗ у мові поетичних творів В.Стуса є незамкненою систе-

юю.

4. У структурі системи ЕЕЗ співвідносяться продуктивні мо-елі ПМ українських шістдесятників з індивідуальною моделлю мо-отворчості автора.

-5. Функції елементів системи ЕЕЗ підпорядковані реалізації іілософсько-естетичної концепції поета. '

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорю-алися на засіданнях відділу стилістики і культури мови Інституту країнської мови НАН України, на Республіканській міжвузівській ауково-практичній конференції "Використання спадщини забутих і овернутих діячів науки та культури в навчальному процесі педа-огічного вузу та школи" /Рівне, 1991/, науково-методичній конфе-енції "Т.Шевченко і сучасність" /Чернігів, 1992/, на Рес-убліканській науковій конференції "Стилістика XX століття: повер-уті джерела"/Київ, 1992/.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох озділів, висновків, бібліографії та додатка "Покажчик щивідуальних вживань емотивної лексики у творах В.Стуса". .,

У вступі окреслено та обгрунтовано предмет дослідження, ак-уальність і новизну дисертаційної праці, сформульовано її мету, авдання, теоретичне й науково-практичне значення, вказано на ме-оди дослідження, визначено теоретичні підходи до змісту ключових ермінів дисертації.

ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ "Парадигматичні ЕЕЗ — одиниці ПМ В.Стуса" рисвячений розглядові фоносемних, дєриватемних та лексико-

смислових емотивних одиниць ПМ В.Стуса.

Дослідження звуко-смислових ЕЕЗ дало змог}' встанові зв'язок між емотивною семантикою та фонічною структурою худе нього тексту, пор.: "Гра звучання тоді лише стає художньою обхідністю, коли передає гру смислових відтінків"1.

У текстовій структурі поезій В.Стуса виявлено два основні та фоносемних ЕЕЗ: елементи ПМ, експресивність яких спирається на ] втор звукомплексів, і звуко-смислові елементи, які утворюют внаслідок контекстуальної взаємодії емотивних номінантів з елемен ми асонанса та алітерації, звукосимволічність яких є релевантною ; змісту емотивів /Е/. .

До першого із зазначених типів належать такі одиниці ПМ:

— ЕЕЗ, які утворюються завдяки контекстуальному зближен Е зі схожими звучанням словами, що містять емосеми /емотивні семі денотативній структурі: І блиском перетнуть дамаскним свої жалі, ковилі, жаління довгі, ніби жала /"Як запалить тебе, багаття"/;

— ЕЕЗ, які базуються на зближенні Е зі звукоспорідненими л сичними одиницями, що мають емотивну конотацію: Кроки крике западались / "Ти освідчувалась очима " /: .

— ЕЕЗ, що у текстовій структурі поезій стоять у центрі зву смислової парадигми, інтегруючи Е й денотативного, і конотативні змісту: О як та біла білота боліла, о як болила біла білота /''Горить со

- од низу догори"/;

. — ЕЕЗ. які виникають унаслідок перебування Е в контекстуа

ному оточенні слів, звукокомплекси яких використовуються для ст рення стилістичного прийому онопатопеї, смислова структура якої значається змістом емотивних номінантів: Ше й до жнив не дожив, лен-жита не жав, ані не долюбив. І не жив. І не жаль/ “ Ще й до жі ^тусВ. Твори у чотирьох томах шести книгах. Т.4.-Львів, 1994

С. 234. .

іє дожив"/;

— ЕЕЗ, що формуються внаслідок лейтмотивного звукопису Вповиті криком всіх рабів, усіх народів і кров'ю скроплені.віки пли-¡уть /"Які там сльози? Хмари лебедині"/.

До другого типу належать:

— ЕЕЗ, які виникають завдяки фоносмисловим зв'язкам з ¡лементами, що утворюють тло вокалічної тональності: Благослов-іяю твою сваволю. Дорого долі, дорого болю /"Уже Софія ¡ідструменіла"/;

— ЕЕЗ, що утворюються завдяки контекстуальній взаємодії гексем емотивного змісту з консонантним повтором: Вже розувірені

о бузувірство чарі/ Ми розпачем руйнуємо олтар "Сковорода.Хвилеві трени"/.

В основі експресивності фоносемних ЕЕЗ першого типу ви-івлено такі механізми: .

— взаємодія повтору звукокомплексу Е з повтором емосеми в ;труктурі іншого денотата;

— взаємодія повтору фонокомплексу Е з повтором емосеми в ггруктурі конотації близькозвучного слова;

— конвергенція в лексико-смисловій точці Е актуалізованого :вфонічного етимона як елемента ономатопеїчного звукопису і його місту - як форми логічно-понятійного осмислення утвореного зву-:ообразу;

— актуалізація форми і змісту Е як центру лейтмотивного вукопису;

— акцентування шляхом повтору певного фонокомплексу вукосимволічної природи Е, тобто увиразнення зв'язку між звучан-шм і значенням емотивної назви;

— смислова двоплановість номінанта емотивного змісту у іипадках, коли в структурі мовного образу він виступає в ролі пред-

мета зіставлення,

Щодо механізмів субкатегорії інтенсивності у вузькому зумінні терміна актуальними виявляються перші п'ять із зазначеі пунктів, а щодо інтенсивності, репрезентованої образністю — шосл пункт.

Механізм посиленої, виразності фоносемних одиниць другі типу виявляється як підсилення емотивної одиниці шляхом введенн в контекст, що містить повтор звука, символічність якого є релева ною для змісту Е. При цьому в основі експресивності лежить конт стуальна взаємодія понятійної емотивності /внутрішня структура Е асоціативно-смисловою, пов'язаною із символічністю звуків, які ут рюють асонанс та алітерацію, тобто на сприйняття їх змісту впли синестемія /термін, що відображає поняття "співвідчутгя + співемої /С.Воронін//.

У таблиці № І, що спирається на дані психолінгвістичі досліджень /В.Левицький, О.Журавльов та ін./, наведено словник значення фоносемних ЕЕЗ і поняття, які відбивають символічність вторюваних звуків. Як видно, ЕЕЗ пов'язуються зі змістом певі фонічних елементів через негативну емотивну семантику або семант високого ступеня вияву ознаки.

У результаті дослідження встановлено, що ПМ В.Стуса хараь ризується співвідношенням моделі звукової метафори типу білий б: продуктивної в мовотворчості поетів-шістдесятників, та звукових тафор, продуктивних для ідіопоетики В.Стуса. Серед остан фіксуються номінанти біль, крик, жах, жаль, горе, ридати та лексе що мають спільні з ними евфонічні етимони, напр, у В.Стуса: Як сик як біло, як яро горить усе, що боліло, і все, що болить /"Біля гірськ вогнища"/. Цей білий грім снігів грудневих, грудного болю білий г /"Цей білий грім снігів грудневих"/. Дорогу криком докричу. оббр каю своє кров'ю, своєю дикою любов'ю свій крик останній оплг

Найгеніальніший хробак"/. А щоб звикнути — остудити, закропити крик, у кров, заперіщить вишневим віттям віком викрадену любов Звіром вити, горілку пити"/. Цей світанок, що схожий на Ліра бо-евільного. тіпає жах. Сподівання його і зневіра ізійшлись на дво-алих ножах /"Погорою. а потім пониззям"/. І вже епоху обганяє ах. Космічний жах, бо ріжуть на ножах, сховали в морзі душу ко-/нізму /"Поменшала людина на очах"/- і в творах поетів-істдесятників: Білий бузок закипів. Перезлився. З келихів білих у ль перелився /І.Драч/. Один лиш птах кричав-болів За морем, за >рами. і наш різдвяний стіл білів в кутку під рушниками ІВінграновський/. Освятивши невимовним болем все прийдешнє. >жну нашу мить, йде вона, і. мов велике коло. Біле небо навздогін ітить/Л.Кисєльов/. .

Таблиця №1

ІЗ Семанпіка ЕЕЗ Повторюваний звук Звукосимволічність (Ьонічного елемента

ль “відчуття прикрості, образи, смутку” 0 “сильний”

ІЛОСІННЯ “дія за значенням голосити — голосно плакати” 0 “сильний”

аль “важкий настрій, що викликаний невдачею, горем” ж “важкий, погний”

урба “важкі почуття, невеселий настрій” ж “важкий,поганий”

йк “раптовий, короткий крик /від болю, страху/” 0 “сильний”

)ИК “сильний, різкий звук голосу, зойк” к . “сильніш”

р “сильний”

іскавші “який виявляє ласку, ніжність’ л “ніжний, добріш”

дість “психічний стан підвищеної, позитивно забарвленої емоцій ної піднесеності” р “сильний”

Розпач “ стан сильного душевного

болю, почуття безнадії” Р “сильний”

У результаті вивчення дериватемних БЕЗ встановлено зв'язс емотивних номінантів з продуктивними дериваційними моделям] зафіксованими в мові поетів-шістдесятників. Розглянуто ЕЕЗ, я відбивають ідіостильові риси поетики В.Стуса, вербалізують концепт його індивідуальної філософсько-естетичної системи.

Текстова структура поезій засвідчила продуктивність іменної типу утворення емотивних назв /іменникова, рідше — прикметникої деривація/. Її репрезентують такі види словотворення:

—префіксальний /самобіль. стожурба. спроневіра. півдуш всегнівний/:

— безафіксний /натерп. витерп. скрут/;

— словоскладання /ганеба-скорб. крик-зело. слова-зажури. р досте-біда. молодошастя. простоголосшя/:

— семантична деривація /самоспалення, самознищення, сам порятунок// згадані лексичні елементи в ідіолекті В.Стуса позначаю не факт суїциду або, навпаки, врятування собі життя, як літературномовному узусі, а емотивно-психологічний процес втрати 1 відновлення власної суті або активної внутрішньої праці/.

Зазначені типи словотворення пов'язані з дериваційними мо; лями, властивими текстам поетів-шістдесятників, зокрема з парадигм ми поетичних номінацій, утворених префіксальним способом за доп могою префіксоїдів все-, сто- /пор.: всебіди. всевідрада. всечу /В.Стус/ — всепроникні /В.Коротич/, всевіки /М.Вінграновський/, вс вказівний Я.Світличний/, стожальний. стокрик. стогнів /В.Стус/ — ст сонцевий Я.Драч/, стоглобальний /М.Вінграновський/, стожил Я.Світличний/; та художніх неологізмів, які утворюються внаслідок к стапозиції й композиції /пор.: самота-провеснянка. ридай-ріка. згаса біда, немовлятко-біль /В.Стус/ — слово-філігрань Я.Драч/, Ки листопад /М.Вінграновський/, кінь-мислитель /Л.Костенко/. до;

посіванка /Б.Олійник/, візерунки-грати /Л.Кисельов/; дшзголосить. тонкоголосіггь. тригоре /В.Стус/ — зорехмарний. вечірньосірогусо /М.Вінграновський/, перволюб. огненноброві /І.Драч//.

Найчисленнішею серед парадигм дериватемних ЕЕЗ є група новотворів, побудованих за допомогою префіксоїда само- від твірних основ субстантивів. Вони мають таку змістову структуру:

— поетичні номінації з семантикою негативного емотивного стану / самодосада. самолють. самоокупація. самозамкнений/;

— новотвори негативної емотивно-оцінної семантики втрати

власної сутності /самопочезання. самопроминання. самоуникання. само смерть/: .

— художні неологізми з позитивним емоційно-оцінним значенням оновлення, відновлення власної сутності /самопочинання, самопрозрівання. самовивищення. самоподовження /.

Поетичні номінації з початковим компонентом само-об’єднуються навколо стилеми самособоюнаповнення і демонструють зв'язок мовотворчості В.Стуса з ідеями екзистенціалізму, зокрема з категорією "самості", що становить основу екзистенціальної версії внутрішньої свободи і самоформування /пор.: "Людина сама установлює собі закон, сама обирає собі обов'язкове, зв'язуючи ним себе"1. "В основі своєї істоти людина захоплена, охоплена бажанням "стати тим, чим вона є"2. "Людина для себе є самоціллю'3/.

Окрім дериватів з початковим компонентом само-, концепти індивідуальної філософсько-поетичної системи В.Стуса відбиваються в таких поетичних номінаціях, як серцеокий. всебіда. слово-біль. смут. Спах-Сльоза та ін., що відображають наближення автором номінаетів емотивного змістум гносеологічних, онтологічних, Хайдеггер М. Время и бытие.— М., 1993.— С.118.

2 Зазначена праця, с. З 43.

'’Камю А. Творчество и свобода.— М., 1990.— С.86.

морально-етичних та естетичних категорій. ЕЕЗ серпеокий кондеш "кордоцентричну" /О.Кульчицький/ світосприймальну настанову, в. стиву як національній ментальності, так і філософській системі ек: стенціалізму /"Розум орієнтує нас у світі лише приблизно"1. "Доля Стратег, серце — її васал, розум — лише тактик"2/. ЕЕЗ всебіда ві балізує ідею невіддільності внутрішньої екзистенції людини і бу світу: "Якби людина дізналась, що всесвіт теж може любити і страж ти, вона б відчула себе примиреною з долею. Туга за єдністю, прагні ня абсолюту виражають сутнісний рух людської драми"3.

Посилена виразність дериватемних ЕЕЗ реалізується в субка горіях інтенсивності, емотивності, оцінності й образної Інтенсивність спирається на новизну вербальної форми та внутрішн структури поетичних номінацій, а також на субкатегорії емотивної оцінності й образності. Репрезентантами субкатегорії емотивності в мантиці поетичних новотворів виступають емосеми. Оцінність ви ляється у внутрішній структурі новотворів за допомогою лінгвальш та філософського контекстів творчості В.Стуса. Субкатегорія обр ності розкривається як смислова двоплановісгь дериватів.

Аналізуючи лексико-семантичні ЕЕЗ, встановлюємо стилісти функції номінантів емотивної семантики на лексичному рівні віршо мови /ключових слів та поетичних номінацій, які перебувають у зв'я контекстуальної синонімії/, а також засоби увиразнення ключових с

— ЕЕЗ. .

У текстах поезій В.Стуса лексико-семантичні ЕЕЗ викону* такі стилістичні функції:

______— ключового слова як асоціативно-смислового центру,_________

1 Стус В. Твори у чотирьох томах шести книгах. Т.4.— Львів, 1994

С.350.

2 Стус В. Вікна в позапростір.— К., 1992.— С.69.

3 Камю А. Бунтующий человек.— М., 1990.— С.32.

— ключового слова як емотивно-експресивного центру;

— ключового слова як композиційного центру;

— ключового слова як репрезентанта ідейно-художньої концепції поетичного твору.

Зазначені функції лексико-смислових ЕЕЗ встановлені на основі аналізу таких поезій, як "Не відволодати душі", "Дай нам,Боже, цнесь", "Смерть — то повище зір", "На однакові квадрати", "Висамітнів день. Висмоктали сили" та ін.

ЕЕЗ біль та страждання виконують роль асоціативно-смислових центрів поезій В.Стуса завдяки повтору сем "біль" та "страждання" у внутрішній структурі текстових сегментів або окремих слів. Семантика ЕЕЗ біль та страждання інтегрує емотивну тональність поезій. Як правило, одиниці логічної структури вірійових текстів експлікують поняття, пов'язані з негативними ^внутрішніми переживаннями. . •..,

Виявлення емотивно-експресивного центру поетичних творів здійснюється завдяки логічній операції множення понять, вер-залізованих у текстах. Результатом цієї операції, її логічним добутком є поняття, що відповідає ядерній семі ключового слова.

Функція композиційного центру, яку виконують ЕЕЗ біль та страждання, зумовлюється тим, що, з одного боку, текст членується та частини, кожна з яких вербалізує поняття "душевне страждання", і з іншого — текстові частини інтегруються в одній смисловій точці.

Композиційна членованість і централізованість текстових структур навколо ЕЕЗ біль і страждання визначається й тим, що в межах певних текстових відрізків згадані номінанти набувають їомбінаторних смислових прирощень. Показово, що ЕЕЗ біль та страждання несуть у собі зміст "форма колективного існування", 'форма існування людини в^іросторі й часі","наслідок несправедли-зості світоустрою", "результат насильства над духовністю". Зазначені

понятійні комплекси пов'язані з версією людського буття, створен філософамп-екзистенціалістами /пор.: "У досвіді абсурду страждаї індивідуальне. В бунтарському пориві воно набуває характеру кол тивного існування"/1.

БЕЗ біль та страждання виконують головну роль у формува ідейно-естетичних концепцій поетичних творів, оскільки перебуваюі центрі основних смислових тем тексту.

Лексико-смислові ЕЕЗ виявляють такі субкатегорії ‘експрес ності, як інтенсивність та образність. Субкатегорія інтенсивності дується на механізмах образності та на повторі сем, що містятьс. структурі емотивного денотата, у текстових сегментах та денотативн конотативній структурі окремих слів.

■ Якщо враховувати, що для мови поетів-шістдесятників хар терне Ьживання в ролі ключових слів номінантів емотивного змісту2, .можна стверджувати, що Е біль і страждання, вживані в пое: В.Стуса, є органічною часткою згаданих ключових слів.

Дослідження поетичних текстів В.Стуса виявило такі види у разнення ключових слів — лексико-смислових БЕЗ:

— повний суміжний повтор: О болю болю болю болю мій циклу "Трени М.Г.Чернишевського"/;

—: частковий повтор: І що застарі наші болі за цей невидш стобіль? /"Сто плах перейди, серцеокий"/;

— синонімічний повтор: Цей біль — як алкоголь агоній. Як мерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте чаль /"Цей біль — як алкоголь агоній"/.

В основі лексико-смислових БЕЗ лежить явище контекстуаль синонімії. Встановлено, що в ідіолекті автора найчастіше існують зв’ л Камю А. Бушующий человек.-— М., 1990.— С. 134

о '

Пустовіт Д. Словник української поезії другої половини XX столі /семантико-функціональний аспект/.—АДЦ.— К.,1993.— С.27.

а контекстуальної синонімії номінантів негативного емотивного ►гісту зі словами на позначення:

— патріотичних понять /Україна, край/: О де ж він — край зій. біль твій, крах? /"Збудився врано синій-синій птах"/. Україно, іьоза моя сиза! Ти шпилем піднялась і застигла, немов породілля Круто круча росла"/;

— кровноспоріднених зв'язків /мати, сестра та ін./: Ти вся — рощання. зустріч і прощання, сухенька туга, сива з самоти. Я дуже івинив перед тобою, мамо, і ти — прости мене: а краще — не про-ги /"Матері"/. Моя жалка самотносте! Сестро! Моя віками долана рамати! /"Я бачу тільки тінь твою — і вже"/;

— онтологічних понять /планета. Земля, час/: Камінна брила. ;о рине в безвість. — кавалок болю. Плането. Земле! За жарти маю зою недолю /"Камінна брила, що рине в безвість"/. Ти бачиш — час алю не знає, хоч він і сам — і біль, і жаль /"Коли на серці довгі тре-и"/;

— природних реалій /рослинних, деталей рельєфу, звітряного й водного простору та ін./: Нашорошений пролісок, ту-

і синій вістуне, годі смутку! /"Нашорошений пролісок"/. Не сопки

- зойки. Жальні зойки /"Отак і жив: любив"/. Море — чорна грудка гчалі. душа Мефістофеля наодинці /"Море — чорна грудка печалі"/. е небо — а печаль. А голубінь /"Не Бог — а борг"/.

Другий розділ "Синтагматичні БЕЗ — одиниці ПМ В.Стуса” зисвячено дослідженню семантико-синтаксичних елементів ПМ .Стуса.

Аналіз синтагматичних БЕЗ /структурно-семантичний та ставно-стилістичний аспекти/, здійснений на основі лексичної спо-/чуваності Е, дав змогу встановити асоціативні поля ЕЕЗ, виявити гханізми їх посиленої виразності, з'ясувати співвідношення моде-:й сполучуваності емотивної лексики у мові В.Стуса й поетів-шіст-

десятників.

Зафіксовано сполучуваність Е з лексикою, що належить до аі тивного й пасивного пластів, конкретною та абстрактною. Найбіль] частотною є сполучуваність емотивних одиниць із загальновживаної лексикою конкретної семантики. На підставі спільної семантичної о: наки встановлено 19 парадигм загальновживаної лексики конкретної змісту, зокрема:

— парадигма ."конкретні відчуття" /лексичні групи з семантико] зорових відчуттів /хроматичних та світло-тіньових/, дотикових, одорі тивних, смакових та фізично-температурних відчуттів/: червоний біл фіолетний жаль, тьмаві зойки, тінь скорботи, колючі ридання, суха т га. сум чебрецевий, журба солодка, солона самота, холодний щем:

— парадигма "людина": зажурені долоні, щоки сумні, чорнобрі вий біль, кароока біда, заплакана печаль, туга ридала:

— парадигми "вода" та "вогонь": вода жалів, течія волань, сері джерело, палахкотіння стогону, смолоскипи гніву;

— парадигми "суша", "рельєф", "флора" та "фауна": болю мат

рик, бережечок самоти, скелі голосінь, туга рути, сум ковилів. отаг неспокою: ,

— парадигма "природні явища": злива ридань, завірюха п лосінь. присмерки душі, стогони імли, присмеркові зойки:

— парадигми "реалії житлового приміщення" та "реалії тюреї ного помешкання і його оточення": зажурена веранда, стіл сумний, гр ти шаленства;

— парадигма "простір1.1: туга підкарпатська, колимські жах втікати в самоту, приходиш в тугу:

— парадигма "геометрична форма": квадратний біль, округ ж лоби, трикутнички надії:

— парадигми "стан речовини" та "матеріальний склад речов ни": гусне жура, тягучі волання, сипкий сміх, алкоголь самоти, антрг

пітний біль;

— парадигми "продукт руйнування", "продукт горіння"; ска-ок гніву, уламок крику, сажа самоти, попелище серця;

— парадигми "музика", "свято"; мелодія мук, співи докору, ор волань, дарунки самоти.

Менш частотною є сполучуваність у ПМ В.Стуса номінантів мотивного змісту з активною лексикою абстрактної семантики: крик розлуки, правди крик, болі бажань.

У текстах поезій В.Стуса зафіксовано семантико-синтаксичні в'язки Е з пасивною лексикою. Серед діалектних, розмовних та ар-аїчних елементів виділено групи, утворені словами такої семантики:

—насильства, опозиційності /душа звалашена. гнів го-оїжиться/;

— страху, тривоги /ізвомплене серце, ізрунтана душа/;

— конкретно-чуттєвих вражень /гнів ропавий. сіверкий щем/;

— решток /окрушини душі, мерва душ/. .

ПМ В.Стуса демонструє розширення кола лексичної сполучу-аності Е шляхом встановлення семантико-синтаксичних зв'язків омінантів емотивного змісту з художніми неологізмами, що містять рефіксоїди усе-/все-/. сто-: усевитончуваний зойк. во'Ьвельможпість ечалі. стотривожна душа.

Найбільш широким колом слолучуваності в текстах поетич-их творів В.Стуса відзначаються ЕЕЗ біль, самота, гнів, туга.

Відзначено, іцо семантико-синтаксичні ЕЕЗ репрезентують ікі субкатегорії експресивності: інтенсивність, образність, емо-■івність та оцінність.

Інтенсивність виявляє себе і як самостійна субкатегорія, що іирається на експресивну конотацію, і як субкатегорія, що баяться на образності, емотивній та оцінній конотації.

У першому випадку механізмом інтенсивності є повтор у

структурі тропеїчної синтагми елементів змісту Е. Найчастіше сг стерігаєгься повтор сем "негативне емоційне" та "негативне оцінне" результаті сполучуваності Е з активною лексикою на позначення кс кретних відчуттів , номінаятами парадигм "людина", "вогонь" і деяки, словами, що належать до пасивної лексики/; семи "інтенсиві /внаслідок сполучуваності Е з активною лексикою парадигм "вод "вогонь", "суша", "рельєф" , "природні явища" та деякими елемента: групи пасивної лексики/. Експресивна конотація є результатом aie алізації Е семи "масштабне" /результат встановлення семантш синтаксичних зв'язків з лексикою парадигми "вода" й номінантами п{ сторової семантики/; семи " anima " /внаслідок сполучуваності з лек< кою на позначення рослинних реалій/, повтору семи "живе" в слої сполученнях з лексемами парадигм "людина", "флора", "фауна"; се "ліричне" /результат сполучуваності Е зі словами парадигми "музика"

Інтенсивність спирається і на експресивну конотацію, яка гр1 тується на образності, емоційній та оцінній конотації.

Субкатегорія образності найчастіше виявляється внаслідок і кладання на семи "негативне емоційне" та "негативне оцінне" с "позитивне емоційне" і "позитивне оцінне", рідше — на се

19 ^ ^ II * II * Il II

позитивне емоційне і позитивне оцінне — сем негатш

емоційне" та "негативне оцінне"; на сему "емоційно та оцінно ні тральне" — сем негативної або позитивної оцінки та сем "негатш емоційне" чи "позитивне емоційне"/ наслідок сполучуваності Е з е ментами парадигм "конкретні відчуття" та "людина", "вогонь", "суш "матеріальний склад речовини", "простір"/. Образності набувають Е результаті сполучуваності з лексикою на позначення геометрич форми, коли на сему"живе" у внутрішній структурі емотивн< номінанта накладається сема "неживе".

Субкатегорія емотивності виявляється як адгерентна риса і позитивній емотивній конотації Е негативної семантики, рідше — в

'ативній емотивній конотації Е позитивної семантики та в пози-ивній чи негативній емотивній конотації слів нейтральної емотивної семантики /результат сполучуваності Е з лексикою парадигм конкретні відчуття", "людина", "суша", "матеріальний склад речови-ш", "вогонь"/.

Механізмом субкатегорії оцінності є позитивна оцінна коно-■ація Е негативної оцінної семантики, рідше — негативна оцінна ко-ютація Е нейтральної оцінної семантики. Її набувають номінанти :мотивного змісту в умовах сполучуваності з лексикою, що вказує на ;онкретні відчуття, словами парадигм "людина", "матеріальний :клад речовини", "вогонь" /група активної лексики/ та деякими сло-іами групи пасивної лексики.

Сполучуваність лексем емотивного змісту, що виступають у юлі ЕЕЗ, виявляє зв'язок ПМ В.Стуса з мовотворчістю поетів-цістдесятників. Тропеїчні утворення В.Стуса мають подібну смисло-у /дуже рідко — вербальну/ структуру з тропеїчними синтагмами, ¡иявленими в текстах поетів-шістдесятників /пор.: крику фіолети. иняви одради. небо, наче біль, голубе, курчаточко жовтаве, наче каль /В.Стус/ — сивий крик, синій крик /І.Драч/, голуба журба, швті сльози, сиві тривоги /М.Вінграновський/. сірий жах, сивий ум. зелена туга /Б.Олійник/, срібна туга, білий гнів, жовтий плач М.Воробйов/. Журливі кущі бугили, сумний букет трояндний, лис-очок серця, букет бузку, зарошений у радість /В.Стус/ — квіти ¿уму. івіт сльози /М.Вінграновський/; серце дерев /М.Воробйов/, серце ополі /Б.Олійник/, крик сосон, кущі болю /Д.Павличко/, сльози яб-гуні. пень печалі /Л.Костенко/ та ін./.

Показовими для досліджуваного ідіолекту є семантико-интаксичні ЕЕЗ, що належать до таких структурних типів;

— Е + Е — елемент пласту активної лексики /тавтологічні полуки/: біль болю, крик крику, самота самоти;

— Е + одиниця групи активної лексики на позначення тюремн; реалій /скрик грат, лють огорожі/:

— Е + елемент пласту активної лексики з семантикою геоме ричної форми /октаедр плачу, квадратне щастя/;

— Е + одиниця групи пасивної лексики /розколошкана дуц сторозтриклятий гнів/. .

У результаті дослідження семантико-синтаксичних ЕЕЗ функціонально-стилістичному аспекті виявлено стилістичні функ синтаксемних одиниць ПМ В.Стуса, їх роль у формуванні центральн символів ідіолекту автора та індивідуально-поетичної картини сві: Семантико-синтаксичні ЕЕЗ функціонують у складі словосполуче символічного змісту. їх вербальним компонентом найчастіше вистуг ЕЕЗ біль. У досліджуваних поетичних текстах зафіксовано такі си волічні утворення, як гроно болю, спіраль болю, дорога болю, квадр; не серце, цвинтар душ та ін.

Утворені на грунті семантико-синтаксичних ЕЕЗ символі1 конструкції служать змістовими центрами поетичних творів, центра смислових парадигм, які функціонують у широкому контексті творчо В.Стуса, беруть участь у формуванні ідейно-естетичної концепції і етичного твору.

Символічні словообразні структури засвідчують зв'язок ідіолеї поета з творчістю філософів-екзистенціалістів. Образний вислів стра по Вітчизні споріднений з екзистенціальною категорією "душеві батьківщини" /А.Камю/, через яку виражається гармонія людини світом, а поетична синтагма овали болю є версією страждання як ф< ми захисту від втручань зовнішньої дійсності: "Я можу через власну < лу відректися від усього, знайшовши мир і спокій у своєму болю"1.

Синтаксемні ЕЕЗ виступають мовними знаками індивідуал: поетичної картини світу В.Стуса. У розумінні екзистенціалістів фут

Кьеркегор С. Страх и трепет.— М., 1993.— С.48.

цією картини світу вважається створення картини душі як певного антисвіту, негативного уявлення про світ. Лексична парадигма "страждання" об'єднує такі складові поетичної картини світу В.Оіуса:

— суб'єкт картини світу/ ти в цьому світі — лиш кавалок муки. крик усесвіту, скалок гніву/;

— спосіб контакту зі світом / колючий світ, усесвіт болями болить/;

— онтологічні поняття простору і часу /світ притужний. вселенське страждання, час страдний/; "

— ієрархія цінностей / пресвятий біль, ниций страх/;

— співвідношення бутгєвих сфер: внутрішнього світу і природи /тополі тужать, лози волань/, внутрішнього світу і культури, мистецтва, християнського культу /баритональні сльози, самотність феєрична, епітим'я жалів/.

Семантико-синтаксичні БЕЗ , репрезентуючи парадигму "людина у світі", відбивають екзистенціальну концепцію земного буття як страждання.

У висновках систематизовано результати дослідження. Теоретично обгрунтовано статус ЕЕЗ у ПМ В.Стуса, їх горизонтальні та вертикальні зв'язки. Запропоновано поглиблене розуміння субкате горій інтенсивності, емотивності, оцінності й образності, категорій ідіолекту та ідіостилю. Встановлено залежність стилістичних функцій ЕЕЗ від філософсько-естетичних інтенцій автора. У структурі системи ЕЕЗ простежено взаємодію моделей мовотворчості по-етів-шістдесятників й ідіопоетики В.Стуса.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Лексична парадигма "страждання" в поетиці В.Стуса// Мовознавство. — 1995. — №2-3. — С.47-54.

2. "А в серці, насподі, в осерді душі..."/ поетизми душа і серце у віршовій мові В.Стуса III Культура слова.— Вип. 48-49. — С.84-92.

3. Національна ментальність у мовних формах /на матеріалі пс езії В.Стуса/ // Методика. Досвід. Пошук. Проблеми вивченн шкільних курсів мови, літератури, українознавства. Наукове методичний збірник. — Випуск І. — Ніжин, 1994. — С.67-69.

4. Мовні засоби створення образу України в поезіях В.Стуса Використання спадщини повернутих і забутих діячів науки та культур в навчальному процесі педагогічного вузу та школи /тези Реї публіканської міжвузівської науково-практичноі конференції/. — Рівн 1991. — С.36-37.

5. Мовнообразні ремінісценції з творів Т.Шевченка у поезії

В.Стуса //Науково-практична конференція “Т.ІЇЇевченко і сучасністі /тези доповідей/. — Чернігів, 1992. — С. 13-14.

Бондаренко А.И. Поэтический язык В.Стуса /экспрессемы змі тивной семантики/.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологі ческих наук цо специальности 10.02.01 — украинский язык. Инстит украинского языка НАН Украины. Киев, 1996. На правах рукописи.

Диссертационное исследование посвящено анализу поэтичесю го языка В.Стуса в плане использования эмотивных номинативнь единиц как средств художественной экспрессии. В работе прослежив егся взаимодействие индивидуальной лингвопоэтической. системы философско-эстетическими взглядами автора. Осуществлен сопостав тельный анализ идиолекта В.Стуса и поэтического языка шестидеся ников.

Bondarenko A.I. The Poetical Language of V. Stus (the Expressi Nominative of Emotive Substance).

Thesis on getting a degree of candidate of philology on speciali 10.02.01. — the Ukrainian languade. Ukrainian language institute at SNA с

Ukraine. Kyiv, 1996, submitted as a manusccript.

The researsh is devoted of the Stus’s poetical language analysis basid upon usage of emotive nominative units as a means of literary expressiveness. The interaction of individual linguistically poetical system and filosofic aesthetical view of the outhor can be found in the work. The comparative analysis of Stus’s idiolect and poetical language of 60-ies has been done.

Ключові слова: поетична мова, експресема, експресивність, емотиви, ідіолект, ідіостиль.