автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Поэтика романа Владимира Винниченко "Записки конопатого Мефистофеля"

Полный текст автореферата диссертации по теме "Поэтика романа Владимира Винниченко "Записки конопатого Мефистофеля""

НАЦИОНАЛЬНА АКАДЕМШ НАУК УКРА1НИ 1НСТИТУТ Л1ТЕРАТУРИ 1м. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

Г6 ОД

На правах рукопису УДК 883.3.04.

Хархун Валентина Петр1вна

ПОЕТИКА РОМАНУ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА "ЗАПИСКИ КИРПАТОГО МЕФ1СТОФЕЛЯ"

10.01.01 - украшська л1тература

Автореферат

дисертащУ на здобуття наукового ступеня кандидата фшолопчних наук

Кшв - 2000

Дисертащею е рукопис.

Робота виконана у в1ддш icTopii укра'шськоТ литератур XX стол irr я 1нституту лiтepaтypи im. Т.Г.Шевченка HAH УкраУни

Науковий KepißHHK - доктор фшолопчних наук, академ1к,

директор 1нституту лггератури im.Т.Г.Шевченка HAH Укра'ши Жулннськнн Мнкола Григорович

Офщ1Йш опоненти - доктор фшолопчних наук, професор

кафедри icTopii' украТнсько'1 л!тератури XX столггтя Кшвського державного ушверситету ¡мет Тараса Шевченка Дем'ишвська Людмила Семешвиа

- кандидат фшолопчних наук, викладач кафедри укра'шознавства Укра'шського державного ушверситету харчових технологш

Векуа Оксана ЕНталКвна

Провшна установа - Нащональний педагопчний ушверситет

¡мет М.П. Драгоманова, кафедра укра'шсько'1 лгтератури.

Захист вщбудеться " 18 " kbithh 2000 р. о 10 годит н засщанш спещал1зовано1 вчено'1 ради Д 26.178.01. з фшолопчни наук в 1нститут1 лгтератури iM. Т.Г.Шевченка HAH Укра'ши з адресою 01001, м.Кш'в, вул. М.Грушевського, 4.

1з дисертащею можна ознайомитися в Науковш б!блютеи 1нституту лгтератури ¡м. Т.Г.Шевченка HAH Укра'ши (м.Кше вул. М.Грушевського, 4).

Автореферат розюланий ¿Г березня 2000 р.

Учений секретар спещалЬовано! вчено! ради

Л^7

М.М.Сулим;

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальшсть дослщисеннн. Тема "Володимир Винниченко" - одна з найактуальнпиих для укра'шського л1тературознавства на сучасному еташ . Така зацжавлешсть зумовлена не тшьки потребою лжвщувати "бшу пляму" в icTopi'i украшсько'1 л1тератури, а в першу чергу - необхщшетю осмислити ncnepeci4HicTb рол1 В.Винниченка в л1тературному npoueci перших десятилпъ XX столптя.

Вагомгсть творчих здобутюв письменника визначили ще його сучасники, розщшоючи митця як репрезентанта укра1нськ01 jÜTcpaiypn початку XX столптя. На думку М.Свшана, Вишшченгав "розвш стае... пoдвiйнo щкавий: бо в ньому не тшьки буде розв'язка його тшьки шдивщуальносп, але також дасть шзнатися зворот шло!" nauioi л!тератури; в!д hoboiдороги, на яку вступить bih, почнеться новий етаи, початок hoboi стру'1 взагалГ'1. 1з часовой дистанцп творч1сть В.Винниченка бачиться такою ж значугцою. "Час nepmoi третини XX столптя цшком заслужено може бути названий вишшчешавсышм перюдом укра'шсько!" лгтератури"2.

Художню BapTicuicTb творчо!" спадщини письменника пщтверджуе також кшьюсний склад винниченкознавчих розги до к. На сьогодш вже можемо говорити про винниченюану3, аналп якоТ дасть змогу зробити neBHi висновки. По-перше, незважаючи на величезну юльккть критично! лп~сратури, шкавим малодослщженим материалом залишилась ромашетика письменника 1911 -1916 роюв, серед ягам "Записки Кирпатого Меф1етофеля" е найбшыи художньо варт1сним твором. Це зумовлгое виб1р об'екта дослщження -роману В.Винниченка "Записки Кирпатого Мефистофеля". По-друге, д0сл1дники й рецензента майже не розглядали особливост1 шдивщуалыю1 поетики письменника. Вагомкть же творчого набутку В.Винниченка не лише в новаторств1щейно-тематичного

1. Свшан М. УкраУнська л1тература в 1910 р. // Свшан М. Критика. /Птературознавство. Естетика. - К.: Основи, 1998. - С. 246. Див. також: Кончщ1. Володимир Винниченко (Еск1з)//Укра'шськахата. - 1910. -№3. -С. 169-177; Арабажин К. В.Винниченко // Новая жизнь. -1911.- №9. - С. 114141; Р1чицький А. Винниченко. Штературш етапи. - Харк1в: УкраТнський робшшк, 1929. - 32 е.; ХристюкП. Письменницькатворчютъ В.Винниченка (Спроба сошолопчноТ анал1зи). - Харкав: Рух, 1929. - 200 с.

2. Погоршии С. Деяю особлнвост1 поетики Винниченка // Дивослово. -1995. -№9. -С.12.

3. Див.: Володимир Винниченко. Анотована б1блюграф1я / Упор. Вадим Стельмашенко. - Едмонтон; Альберта, 1989. - 760 с.

змкту (на чому перш за всс наголошувалося), а й у художньо-естетичному мислсиш та майстерпост1 самого автора, що мали безперечний внлив на модершзащю украУнськоУ лггератури. У такий способ обгрунтовусться предмет дослщження - ноетика роману В. Винниченка "Записки Кирпатого Мефютофеля".

Зв'нзок роботи з науковими нрограмами, планами, темами. Дисертащя виконувалась протягом 1996 - 1999 роюв у в1ддшютор11 украУнськоУ лператури XX столптя 1нституту лггератури ш. Т.Г.Шевченка НАН Укра'ши в контсксп колективноУ теми "Нариси з ¡сгори украУнськоУ лггератури XX столптя".

Мета й завдання дослщження. Мета дисертацп - з'ясувати Т1 художш якост! роману "Записки Кирпатого Мефютофеля", що визначають його художню значугцють. Мета дослщження обновила його завдання:

- з'ясувати особливост1 формування художньо-естетичного мислеиня Винниченка-ромашста;

- дослщити структуру роману В.Винниченка "Записки Кирпатого Мефютофеля" 1, зокрема, визначити типи семантичних структур, проаналтзувати л1тературш шетатш тексту (рамку, художшй проеттр, сюжет, персонаж, точку зору), розглянути принципи оргашзащУ систсми псрсонаж1в;

- виевгглити функцюнальну роль образу Мефютофеля у творц

- з'ясувати типологно та генезис героя роману в межах трьох контексгуальних площин: свпово'У "диявол1ади" кшця XIX -першоУ половини XX столптя, романистики В.Винниченка 19111916 роив та шцшеапськпх щей.

Наукова методолопя. Анал13 поетики роману "Записки Кирпатого Мефютофеля" передбачав р1зномаштш методолопчш проекцй: оцшка роману з огляду на проявления в ньому авторськоУ самосвщомоеп (феноменолопчний аспект), розгляд твору як суцшьно детермшованоУ структури (структуралютський аспект), дослщження твору в коптексл романютики В.Винниченка 19111916 роюв та свтэвоУ "диявол1ади" кшця XIX - першоТ половини XX столтя (компаративюгський аспект). Значною \прою на напрямок дисертацшного дослщження вплинули ¡деУ та методолопчш принципи, закладеш в працях Ю.Лотмана, Ц.Тодорова, Р.Барта, Д.Дюришина. В.Жирмунського. Дисертант також спираеться па науковг принципи впвчення поетики, що викладеш в дослщженнях В.Адмош, М.Бахтша, О.Ветухова, Б.Грифцова, Л.Гроссмана, Г.Кодака, Р.Гром'яка. Головш засади

винниченкознавства предсгавлеш роботами М.Жулинського, Г.Костюка, Т.ГундоровоУ, О.Гшдан. Л.Дем'яшвсько!', Л.Мороз, В.Панченкаташ.

Наукова новизна роботи. Б1блюграф1я дослщжень про роман В.Вишшченка "Записки Кирпатого Мефютофеля" засвщчуе той факт, що рецепщя твору здшсшовалась принаймш у два етапи.

Перший етап визначають вщгуки в оглядових статтях

0.Грушевського, М. Жученка. Згодом роман стае одним ¡з об'екпв доапджснпя в розвщках ГСвенцщького, А.Рншцького, П.Христюка, шдручниках В.Коряка, О.Дорошкевича, А.Шамрая та ш. Ще сюди СЛ1Д зарахувати естушй статп А.Рипшького та ВЛОринця до видання роману, а також рецензп 1.Айзенштока та О.Фшкеля до публжацш твору у видавництвах "Книгоспшка" та "Пролетарш". Незважаючи на справедливють багатьох ощнок, значна частина вщгуюв вщзначалась в1двертим сошолопзмом. Тому суджсння про тв1р були переважно вражепневк комшпментарш. Другий, анагптичний, етап осмислення "Записок Кирпатого Мефктофеля" пов'язаний 1з розвщками Р.Багрш-Шкулик, яка розглядала тв!р пщ призмою естетичних каношв натуралгзму та в систем! "рацюнальне -¡ррацюнальне"'. Дослщлсення сучасних в1тчизняних учених вщзпачаються багатством р!зномангших аспектов у вивченш даного роману. Ю.Барабаш вказус на головну художньо варпсну ознаку твору - психолопзм, вщмову вщ одповтирносп. О.Бьчий з'ясовуе лозидно головного героя в систем! "романтична установка - буденна свщомшть". Т.Гундорова визначае психоаналггичний, екзистен-щальний, суперрацюнальний тнпи дискурав у ромат. В.Панченко дослщжуе бюграф1чний та л1тературний генезис "нав'язливого" сюжету (тема д!товбивства) у ромаш В.Винниченка2.

Однак щ шдходи не вичерпують усього спектра художносп твору. Отжс, наукова новизна дисертащйно'! гграш полягае у спроб1

1. Багр1й Р. "Записки Кирпатого Мефютофеля", або сскс, иодружжя 1 ще деяш проблеми // Всесвгг. - 1990. - №11. - С. 166-176; Багр1й-Шкулик Р. Розум та ¡ррацюнальшсть у Винничснковому ромаш "Записки Кирпатого Мефютофеля"//Сучасшсть. - 1987. -№4.-С. 11-22.

2. Див.: Барабаш Ю. Стоит ли "тратить время" на Виипнченко? // Винниченко В.

Забытая книга. - М.: Художественная литература, 1991. - С.5-20; Белый О. Тайны "подпольного" человека (художественное слово - обыденное сознание - семиотика власти). - К.: Наукова думка, 1991. - 310 е.; ГундороваТ. Проявления слова. Дискурс1я раннього украшського модершзму. Постмодерна штерпрегашя. - Зь>п1в: Лпопис, 1997. - 297 е.; Панченко В. Бутилок з химерами. Творчкть Володимира Винииченка 1900 - 1920 рр. у европейському лтерагурному контекста - Юровоград, 1998. - 272 с.

щлюного багатоаспектного анаизу поетики роману В.Винничепка "Записки Кирпатого Мефютофеля".

Теоретична цшшсть дослщження полягас в рппоаспектних шдходах до аншнзу поетики окремо взятого твору.

Практичне значення роботи зумовлюеться можливютю використання зроблених у нш спостережснь i висновюв у лекцшних курсах з icxopii укра'шсько1 лператури, при пщготовщ й проведепш спецкурав та спецсемшар1в. присвячсних творчосп В.Винничепка.

Апробащя роботи. Дисертащя обговорена й схвалсна на заадаши вцщьчу украТнсько! лператури XX стол1ття ¡нституту лператури iM. Т.Г.Шевченка HAH Укра'ши. Певш аспекта и були Bnrojiouieiri у фор!ш доповщей та иовщомлень на Всеукрашський науковш конференци "Поети ка худож! ilofo твору" (Херсон, 1996р.), на щор1чних науково-теоретичних конференщях acnipaHTiß [нституту лператури ш. Т.Г.Шевченка HAH Укра'ши (1998р., 1999р.), науковому KOjTOKBiyMi "Раннш украшський модершзм: художня практика, концепцн та штерпретащг (Лылвське вщдшення 1нституту лпершури, 1998р.), М1жнародшй конференци "Укра'шська фшологк: школи, nocTaTi, ироблеми" (До 15 0-р1ччя вщ дня заепування кафедри укра'шсько! словесност1 у Льв1вському ушверситеп im. ¡.Франка, 1998р.), Всеукрашськш науковш конференци "Ольга Кобилянська: погляд на житгя та творчють з кшця XX столгггя" (Чершвщ, 1998р.).

Структура роботи. Дисертащя складаеться 3i вступу, трьох роздшв, висновюв i списку лператури. Обсяг роботи 180 сторшок, ¡з них 165 сторшок основного тексту. Б1блюграф1я нараховуе 200 позицш.

ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦП

У BCTyni характеризуеться стан вивчення дослщжувано!' проблеми, обгрунтовусться и актуальность, формулюеться мета й завдання дослщження, розкривасться наукова новизна. Автор докладно з'ясовуе значення термша "ноетика" з огляду на ¡сторичний аспект i, зокрема, розглядае pi3HOMaHiTHi тлумачення цього л^ературознавчого поняття у XX стол^п рос1йським формал1змом, структурал1змом, феноменолопею, рецептивною естетикою.

Перший роздш - "Формуванпя художньо-сстегичного мнелення Вшшиченка-ромашста" - присвячено виявленшо фактор1В, як1 були чинними у формувашй художнього мислення письменника i впливали на вутшеть творчоТ манери. Виконанню цього завдання шдиорядковаио структуру роздал у, який складаеться

з трьох частин.

Вихщним пунктом для першого шдроздпу - "Творчеств митця ".шж двох революцш ": логлка пошуку " - с теза про те, ню роман "Записки Кирпатого Мефютофеля" - один 13 фрагмент в експериментаторського мислення В.Винниченка, яке найоптимальшше виявилось у драмах 1 романах, написаних упродовж 1906-1916 роюв. Творчють письменника "¡шж двох революцш" е, умовно кажучи, своерщним претекстом для роману, що дослщжуеться. Виявлення ¡дейно-художньоТ зпачущосп "Записок Кирпатого Мефютофеля" вимагало дослщження лопки художнього мислення В.Винниченка, що здетермшована методикою експерименту.

Експериментування В.Винниченка зор1ентовано передуслм на онтолопчну проблематику зокрема, на природу шдив1 дуального б}ття. Мораль, що продукуе дисгармоншну людину (вар1ант модерного суб'ектау В.Винниченка), становить основний об'ект пошукових вправ Винниченка-пол1тика й Вшшиченка-художника (див.: "Про мораль пануючих 1 мораль пригноблених"). Експеримент як культ ¡де\' визначив характеристичт ознаки художнього свггу: штучшсть, випробовування, моделювання, уявлювання, аналггизм, штслектуагнзм. Пошуковють письменника виявилась 1 на р1вн1 жанру. Нев1дповщшсть щеолопчного навантаження й жанру драми зумовлювала "переключения" на романний жанр: драматичний експеримент модифжувався в романний.

Дисертант памагаеться реконструювати "суцшьний" щеолопчиий текст романистики, який виглядатиме так: звшьнення людини вщ обтяжливо1 старо!" (передуам християнсько"1) мораль повернення до прав1чних. природних закошв, яю диктуе жпття.

У робо^ доведено, що щсолопчна значуицсть роману "Записки Кирпатого Мефютофеля" зумовлена сущльним "сюжетом" Винниченкового експерименту, заяким "експозицп" вцщовщають перил драми (зокрема, "Дисгармошя", "Великий Молох", "Щабл1 життя"), "зав'язщ" - роман "Чесшсть з собою", бо в ньому з1брано майже ва конфл1ктш вузли, що дозволяе розцшювати твip як модель експерименту (архетекст). Романи "Р1вновага", "По-свш", "Божки", у яких обсервуються психолопчш юшзи, складають "розвиток сюжету". Романи "Заповт! батьгав", "Хочу" - попередш проби фшалу - сгпввщносш з "кульмшащею". У даному контекеп "Записки Кирпатого Меф1стофеля" - це роман-вирок, який завершус

експериментаторський марафон В.Винниченка 1906-1916 роюв.

У дисертац11 констатуеться, що ромашстика слугуе для "Записок Кирпатого Мефютофеля" штертекстуальним чинником 1 в суто художньому аспект^ зумовлюючи поетикальш особливоси твору за такими р!внями: проблемному (проблема шдивщуального бугтя, ам'!, шлюбу, дитини та ш.), образному (культивусться образ героя-сксперименгатора, персобтяженого реформаторством, оргашзащею життя, програмуеться р1зновекторшсть жшочих образ1в: "щейиа товаришка", "пушиста самочка"), наративному (продукусться "я-мовлення": записки, щоденники, листа).

3 огляду на вшцезазначеш твердження стае зрозумшо, що експериментальшсть, пошуковють, аналггазм, парадоксалынсть -де визначалыа ознаки художньо-естетичного мислення В.Винниченка.

У другому й третьому пщроздшах анагпзуеться фшософ1чшсть як одна з основних ознак художнього мислення В.Винниченка. Другий шдроздш- "Рецещ'шфтософи Ф.Нщше: творча практика В.Винниченка" - присвячений виявленшо постулата Ф.Нщше, яи становили ¡дейне джерело мислення укра'шського письменника. Граш дотичностт у фшософських пошуках Ф.Нщше й В.Винниченка визначала позищя у ставленш до життя: намагання абстрагуватися вщ сучасносп задля витворення "ново!" реальносп", яка втрачала "зрозумьчу" одноплановкть, розщегшюючись намножиншсть, що часом маскувалася тд штелектуальний лаб1ринт. Заперечення, бунт, виклик традиш иному, унормованому (перш за все християнськш морал1) - ось усе те, що може виявити спрямовашсть мислення як Ф.Нщше, так 1 В.Винниченка.

У робоп констатуеться, що зосереджешсть на морально-етичних проблемах - найхарактершша ознака позици В.Винниченка. Саме вона може пояснити звернення письменника до Ф.Нщше, бо "вага останнього полягае головно в етищ" (Б.Рассел). Шмецький фшософ проголошуе смерть Бога, констатуючи таким чином нищення надчуттсвого свхту. Так увага фокусуеться нашгшзмц який Ф.Нщше трактус не лише як знещнення цшностей, а й "можлив1сть щншсного утворення взагалГ'1. В.Винниченко максимально близький до нщшеанського тлумачення шгшзму. Вш не лише релятив1зуе, а й руйнуе традицшш цншосп (передуем категорп ¡стини, добра та краси), створюючи

1. Хайдеггер М. Слова Ницше "Бог мертв" // Вопросы философии. - 1990. -№7.-С. 155.

власш цшносп.

Основною категор1сю шгийстично!' фшософп Ф.Нщше е поняття ишностк Ця ж категор1я е структуротворчим чинником Винниченково1етично1 модель "Все е цшшсть: 1 мр]'я, 1 чоб1т,I тшо, 1 душа. 1Цо бшыпе цигностей людина бачить у свгп, там вона щншша сама", - щ умовисповки Мирона Купченка, героя роману "Чеснють з собою", становлять основу "морального" дискурсу у творчос-п В.Винниченка. Звщси - одш з вихщних онтолопчних схем: життя -базар, життя - купля.

Цшшсть, за Ф.Шцше, - це точка зору. Вщтак кожний надшясться правом цшоутворештя, що стимушоеться волею до влади. Боротьба ¿з самим собою, потреба згармошзувати р1зноспрямоваш чинники буття визначае основний життевий стимул героУв В.Винниченка. У цьому ракурс! Ух можна розглядаги як вар!ант надлюдини.

Отже, визначено основш дотиков 1 точки фшософп Ф.Нщше й художнього мислення В.Винниченка: шгшзм. цшшсть, точка зору, воля до влади, надлюдина. Функщонування них та шших категорш зумовлють експериментальш пошуки В.Винниченка.

У третьому шдроздин - " Свропейська культура: спокуса фрийдизмим (проза В.Винниченка в психоапая'ттчи'гй перспектив¡) " - стверджуеться, що В.Винниченко був причетний ще до одного визначального щейного джерела - психоанал1зу.

Новизна висновюв метапсихологп полягала у квал1фшащ1 несвщомого ж базису пагачного життя. Глобал ¡зацш дп несвщомого як повнощнного регулятора патчного мехашзму та як початковоТ стади евщомого означала нову психограму дунй 1, як результат, вказувала на потребу шакшого мотивування людсько1 поведшки.

Гнтерес до проблем психоанал1зу зумовлював спрямованють художнього мислення В.Винниченка на показ внутр1шньо-психолопчного буття. Художшй св1Т його твор!в розгортаеться як психоанал1тичний прос^р, змктом якого с псих!чна фактура внутршшього життя, а часопросторов! рамки визначаються динам!чшстю иегтчних сташв людини. Художня реальшеть, здетермшована методом психоанал!зу, формуеться намаганням людини зрозумш! себе та евгг через самоанал1з 1 самооргашзацио, що зумовлюе особисткть монолопчного плану. Це стимулюе шшу типолопю сюжетики, за якою малорухлив1сть зовшшнього подквого сюжету зампиоеться актившетю сюжету внутрппньо-психолопчного плану.

Нщшеанська абсолютизащя шдивщуума у В.Винниченка

доиовнюсться фройдистським ракурсом баченая людини. Несвщоме як означник принципу задоволення виявляс себе в зображенш фшолопчноГ людини. яка вщстоюс право на можливють задоволення бажань. Зв1дси - культивування у творчосп В.Винниченка категори бажання особиспсиого й надособистшного плану. Особистюш бажання стимулюються сексуальною енерпею Опбщо) й фокусуються на жшочих образах. Надособиепсне бажання виявляе себе в спроб1 реформувати с в гг. Нереал13овану сексуальну енергио, що е результатом запобн^ання жшочоУ авторитарности героГ субл1мують в енерпю зовшшнього плану - експериментаторсгво, шдмипоючи природний стан речей грою.

Категор1я бажання включаеться в глобальну конфл1ктну площину "принцип реальное™ - принцип задоволення". Тому зв'язок з щеями З.Фройда знаходить св!й вияв ще й у штереа до психопатолопчних проблем, яга розглядаються В.Винниченком у рамках блокування принципу задоволення - сексуального й пашчного збочення.

Мотиващя поведшки героя ромашетики В.Винниченка вцшовщпо до щей пcиxoaнaлiзy може бути узагальненапщ художшм знаменником: внутр1шнш св1т пщвладний комплексу влади, що формуеться пщ впливом комплексу сили, який означае перевагу "Я" над будь-якими стороншми впливами, - це символ1зуе намагання подолати витюнений комплекс неповношнпосп. Така картина дули героя иоясшое причину роздвоеноси психши, що створюе дисгармоншшсть евпговщчування.

У дисертаци" стверджуеться, що в ромашетищ В.Винниченка cyмapнicть щей Ф.ЬПцше та З.Фройда створила художне оссрдя пошуку, який опосередковуеться зображенням боротьби у цариш внутршнього с в ¡ту за можливють встановлення надлюдського. Вирпиення В.Винниченком проблеми надлюдського суголосне з фрощцвським переконанням безрезультативносп намагапь людини перевершити себе, бо и життя здетермшоване ¡нстинктами.

У другому роздШ - "Текст як структура (спроба структурно-ссмютнчного пропитания роману В.Винниченка "Записки Кирпатого Мефктофеля)" - проводиться анал1з за словесним, семаитичним 1 синтаксичним р1внями.

У иершому шдроздш - "Типы семантичних структур роману" - стверджуеться, що значупцеть тексту визначаеться щонайперше з огляду на кшькють семантичних перспектив, ¡з позици множинноеп гочок вщшку, численносп вар1а!гпв читацького

бачення. Ргшоплановють семюсфери твору розширюс та "проривас" горизонт спод1вань, регламентуючи статус небуденност!, неординарное^, забезпечуючи таким чином задоволенпя вщ тексту. 1з ще! точки зору аналп твору вщповщае дешифровщ й "перекладу", оскшьки тв)р втшюе певну абстрактну структуру. Тому метою дано го шдрозддлу с розшифрування закладених у текст1 смислових ко,шв.

Парадигму смислових домшант твору зумовлюе прюритет особпстюного типу змюту. Художнш св1т роману обертаеться навколо одше! ос1 - головного героя Якова Васильовича Михайлюка, що виконуе ще й функцпо наратора.

При розгляд1 твору як системи систем доведено, що на семантичному р1вш передбачаеться млька пщсистем, як1, накладаючись одна на одну, утворюють складний конгломерат. Визначено три типи семантичних структур твору: "мелодраматична", "натуралютська", "екзистеншалютська".

Мелодраматичиий аспект роману машфестують таю аргумента:

- вирниальна роль штриги (на не!" працюють: перехрещення конфл1ктних вузл1в, чергувания появи й з]íикнeння окремих сюжетних лшш, илькаразове переживания кульмшацп, винесення узагальненого плану розв'язки на початок твору);

- фундаментащя глибинних драматичних конфлпепв на зшшешп баиальних пристрастей (наприклад, питания батьюветва слугуе фактором щентифжацй, закроено! на oнтoлoгiчнiй проблематищ; дилема "кохання чи дитина" стас складником гносеолопчно глобальшшоТ структури - воля людини чи фатум життя);

- гшербол1зоване зображення почутов (прим1ром, новедшка Сосницького, який переймаеться питаниям батьюветва, перебувае в цшковитш невпевненост1, подана в абсурдно-карикатурному план!);

- наб1р повторюваних заяложено-бульварних сюжетних моделей (бульварно-еротичш, прим1тивно-детективш, наТвно-мютифжацшш).

Мелодраматична семантика роману може бути розшифрованатаким чином: тв1р - це ютор1я про перестчну людину, перевантажену романтичними штенщями, яка повторила баналышй сюжет чолов1чо!' каштулящ!.

Натуралютський корпус теж базуеться на кыькох домшантах. Одним ¡з важливих моменпв у роман! е дослщження ф!зюлопчних аспекта життя, пщевщомих мотив1в поведшки людини. Художшй

СВ1Т твору розгортасться як суцшьний експеримент, мета якого -вивчення появи нещасливого шлюбу, звщси - обмежешсть у проникненш до глибин суспшьного життя й у той же час тдвищення штересу до сфери побуту, фактограф1чшсть зображуваного. Людина подаеться В.Винниченком як цтком детермшована ¡¡стота. Натуралктська семантична структура вщкривала так! значення: тотальна детермшовашсть людського життя, фатальна роль пщсвщомих процеав, трапчна несвобода й безпорадшсть людини перед в1талютичною стлшего.

Кодов1 слова "самотшсть", "абсурд", "вибгр", "туга", "нудьга ", "бунт " окреслююгь екзистенцшний вим!р роману "Записки Кирпатого Мефгстофеля". Незважаючи на те, що -™р В.Винниченкахронолопчно дистанцшований вщ шка популяризащ1 фшософн екзистенщал!зму, у ньому досить ч!тко прочитуються и визначальш штешш (гайдеггер!вський пошук сенсу буття; сартр1вське тлумачення безособово! свщомосп, уявного, що долае приречешсть "я - р1ч", "образ - р1ч"; ясперавська теор1я пограничних ситуацш; марсел1вське "буття в ситуацп"). Парадигму екзистенщалктсысо1 семантичноК структури обумовлюс зосереджешсть на конкретному кнуванш: як Михайлюк решнзус особистюне буття у свш.

У твор1 визначальними етаю екзистенщалютсыа постулата: самотня й самощльна особистють, буття йщивща як достов!рна реалыйсть, маргшальшсть будь-яких систем включеносп людини у свгг, протид1я середовищу, ситуация вибору, свобода особистосп. Свобода героя-наратора на р1вш свщомосп й сущльна детермшовашсть героя-персонажа на р1вш екзистенци - так визначаються прюритети екзистенщалктського дискурсу роману "Записки Кирпатого Мефютофеля". Екзистенщалютська семантична структура визначаеться такою значеннсвою схемою: фатальна самотшсть людини у свт, зумовлена вщсутшстю любов1, постшне перебування на меж! вибору, у пограничнш ситуацп', абсурдшсть жигтя.

У другому шдроздш! - "Лгтературш Ыстанци тексту: рамка, художнш простер, сюжет, персонаж, точка зору" - при дослщженш композицшних одиниць застосовано методику Ю.Лотмана.

Початок твору, що виконуе моделюючу функцпо, дае зрозумгги, що свгг роману ототожнюеться з\ свггом Михайлюка, головного героя, а Михайлюк е продуктом власно'1 свщомостк

Стверджуеться, що початок [ кшець твору (рамка) вибудовуються за принципом контрасту. У фшалй роману Михайлюк зовс1м ш'дмшшш вгд того, ким був рашше: вш став сво'ш антиподом.

При анализ! поняття художнього часу зазначаеться, що ця категор1я обумовлюеться двома в1сями: вюсю самого тексту лггсрахурного твору, що нроявляеться в лМйнш послщовностт знаюив, 1 вксю часу в художньому свт подш 1 персонаж1в. Для розподшу тематичного матер1алу роману "Записки Кирпатого Мефютофеля" характерний причинно-часовий зв'язок. У дисертаци припускаеть-ся, що визначальною у твор1 е щеолопчна причиншсть, оскшьки мним алый одинши каузальноУ оргашзацп сшввщносяться одна з одною за посередництвом загального закону, шостращями якого вони е. Таким законом у ромаш може бути шдвладнють ушверсалышм шдсвщомим силам.

Просторова оргашзащя твору характеризуется фрагментаршстю. Цей факт наближае романну структуру до морфолоп!" драми. Асощативш пор!вняння "Записок Кирпатого Мефютофеля" з поетикальними особливостями драми вибудували такий ряд: прюритет "дуетних" сцен, яга сшввщносяться з явою, драматичним компонентом; под1'1 у твор1 розгортаються за принципом "тут-ьтепер", що е можливим за умови переважання в текст1 монолопв, д1алопв, полшопв (характеристичних ознак драматичного жанру); малочисельшсть персоналов зумовлюе сконцентровашсть на характер! подш, ключових конфл!ктних вузлах, що рщнить <анну сюжетику з драматичною. Спираючись на визначен 'д аналогш, дисертант констатуе, що

"драм^~ " е визначальною особливютю просторово!

ОГ'

хронотопа художнього св!ту "Записок •" стверджуеться, що термш фабульного пк (провеешь - зима). Прост1р слщ географ1чний прост1р - Кшв (реал1зуе життевий - побутовий прост1р б^ 'ний проспр - свхдомють героя

(ре^ чозицн). Географгчний I житгевий

прос. тезмшними. Але суб'ективний

фактор "трансформуеться" шд кутом

зору гер- >в, що фжсують карколомш

змпш в жк и наголосити на категорн точки

зору, яка ста. ^вих особливостей поетики роману.

Власне, з вел* ^овноси можна припустити, що увесь

роман - цс точка зору.

Хронотопний план роману вибудовуеться за принципом циюнчносп (три цикли). Структуролопчними чишшками циклу е пора року, вщповщна впутр1шньопсихолопчна атмосфера, яка щснтифпсуе гопограф1чно-нросторов1 реалп, впддляючи серед них HacKpi3ni CHMBoninHi коди. У дисертацп конструюсгься умовна "розкладка" твору:

1) "Провеешь" - "Нудыа" - "Мкяць".

2) "Весна, лЬо, ociiib" - "Вдоволення" - "Сонце".

3) "Зима" - "Вщчай" - "Туман".

Лнал1зуючи сюжет роману, дисертант констатуе, що Bin реал1зуеться таким чином: семантичне поле (евщомють головного героя), подш його на дв1 швмножинноот (розумов! потуги й п1дсвщом1 процеси), кордон м!ж швмножинностями (уевщомлення керуючоТ рол1 ¡нстинкт1в i спроба подолати фатум завдяки рацюнал!заторським ексиериментам (перший кордон), крах розумових надбудов i торжество шдевщомого (другий кордон)), герой-д1яч (Михайлюк).

У третьому шдроздш - "Система персонаж'^ (принципи орган'паци) " - акцентуеться на тому, що художшй cBiT роману В.Винниченка "Записки Кирпатого Меф1стофеля" псрсоналютичний. Серед низки персонажа в ч1тко видшкться одна постать - Яюв Васильович Михайлюк. Bin е "автором" i головним героем - композицшною вертикаллю твору. Тому основним у роману е тс, що вщбуваеться з Михайлюком i як BiH це переживае.

Розглядаючи персонаж як функщю, автор дослщження послуговуеться такими актантами (у французькому структурализм! це клас понять, що поеднуе pi3Hi рол1 в однш всликш функцп): "суб'ект", "об'ект", "пом1чник", "противник", "дарувальник", "бенефицарш".

Персоналкгичний CBir роману оргашзований так: центрову позиццо займае образ Михайлюка (Bin i герой, i наратор), роль шших персонаж!« визначаеться як супровщна: вони позначають одну з шостасей головного героя. Нечипоренко представляе минуле Михайлюка, Сосницький, Кривуля - примари майбутнього, Олександра Михайл1вна - це шби персотфжована одиниця диференцнюваного "я" Михайлюка, що ще не шдлягла тоталынй шгЫзаци. Клавдия i Ганна Забережна символ1зують вщповщно ф1зичне й духовне бажання героя.

У npoueci дослщження анал!зуеться характеролопя

головного героя, яку визначають прийоми: називання, розповцц про себе, бшариих опозищй, зютавлення, acneKTÍB. Констатусться двор!внева двоплановють образу Михайлюка: герой - наратор i персонаж, персонаж - Меф1стофель, що грае, i Кирпатий Мефюгофель, яким [рають.

У трегьому роздал - "Образ Михайлюка в ромаш (меф1С i офел1вська нроекщя)" - стверджусться, що в генезг образу Михайлюка-Мефютофеля прочитуеться принаймш три коди: "диявольський", "Винниченкового героя-експерпментатора", "нщшеанськоУ шгшстично1 людини". Це дозволяе розглядати текст твору й перш за все головного героя в контексп "диявол!ади" кшця XIX - першоУ половини XX стол!ття, ромашстики

B.Винниченка 1911-1916 pokíb, кондептуальних щей Ф.Нщше.

У першому шдроздип - "Генетачтш код образу " - вихщним пунктом е теза про те, що Михайлюк - постать шдивщуал1зована, але й переобтяженародовим, диявольсышм генезисом, що вимагало проекцй на широкий л1тературний фон - cbítobv дияво.'паду кшця XIX - першо'У половини XX егсинття. З'ясовуеться функцюнальна роль образу чорта в романах Ф.Достоевського, Т.Манна,

C.Пшибишевського, Ф.Сологуба й робиться висновок, що диявол1ада зазначеного перюду здетермшована зворотньо-еволюцшним процесом: вщ ушверсуму надлюдини до примггиву людини футлярно-1золящйного типу, вщ глобально десакрал1зованого св1ту до прозаУзму прагматично-буденно'У свщомост1, вщ штелектуально-пошукового, фшософсько-д!алопчного типу диявол1зму до 6ica плоть

В.Винниченко використовуе новптпо модель "мутащУ диявола": опобутов1зований людиночорт, переобтяжений онтолопчними штенщями. Винниченюв Мефютофель намагаеться пщпорядкувати життя co6i, як сатана у С.Пшибишевського, i водночас захистити себе вщ заз1хань оточення, як "др1бний 6ic" у Ф.Сологуба.

У po6oTÍ також стверджусться, що головний герой "Записок Кирпатого Мефютофеля" включасгься в ряд романних repo'ÍB В.Винниченка, що регламентують моральний, психолопчний, сощалышй експеримеит: Мирон Купченко ("Чесн1сть з собою"), Хома ("PÍBHOBara"), Вадим Стельмашенко ("По-свш", "Божки"), Петро Заболотько ("Заповгг батыав"), Андрш Халепа ("Хочу"). Функцюнальна роль героя-експериментатора в ромашстиш В.Винниченка передбачала дв1 протилежш життев1 позищУ: вщ "режисера життя" до жертви д!йсност1, яку герой прагнув

реформувати. Так реал1зувалась "ктор!я" прагнення людинотворчого начала будувати св!т. Конструктивна, основоположна роль героя-експсримснтатора в межах художнього С1иту утворюе штертекстуальну площину ромашетики В.Винниченка, що може розглядатися як розгорнутий багатоеташшй експеримент з вим1рювания здатносгп людини протиставити дшсносп свою иггерпретацпо основ буття.

Другий пщроздш - "Категория гри в романI: герой I маска "-базуегься на такш тез к мефютофел1вське начало - оргашзуючий центр роману.

Привласнення мови як можливосп творения опозицшноК "новоТреальностГ' означувало ситуацпо, коли людина переносить абсолютне на саму себе - "дияволектика" коиституцшно уможливлюе авторство в реконструщп картини св1ту. Генеза п-рово1 поведшки Михайлюка визначена ¡деею компенсацп бажання, що не збулося. Життевий стимул героя (воля до влади), не реал1зований на "сцеш" революцп в рол1 "товарища Антона", вимагае перемещения 1з сусшлыю\' сфери на ландшафт буденного життя. Розчарування в революцшних гаслах, як утрата Бога, санкцюнуе альтернативу - маску Мефютофеля. Надлишок життевоУ енергп, шдпорядкований 1де1 влади, скеровуе Михайлюка на привласнення рол! законодавця, завойовника жигтя.

"Дияволектика" героя обирае форму театральностьгри й реал!зуеться в моралыю-психолопчному експерименть Св1т Михайлюка розгортаеться як поле випробувань, в1н схожий на театр для одного актора, де герой е 1 режисером, 1 актором, виконуючи традиции» длячортаролк спокусник, "психолог", "фшософ".

У третьому шдроздт - "Надлюдина в практиках повсякденноспй (безеилля демошчпого) " - Винничешав Мефктофель розглядаегься пщ призмою трьох шцшеанських щей ("надлюдина", "вшышй розум", "що означае створити щеал?"). Чорта Михайлюка можна розглядати як духовну ауру в становленш надлюдини (завдання: стати вище людей), у иридбанш статусу "вшьного розуму" (завдания: стати вшьним серед людей), у реалЬащТ свого ¡деалу (завдання: знайти мгеце серед людей, не поступаючись своГми поглядами). У робот1 констатуеться, що нщшеансью постулата не спрацьовують у випадку Винниченкового героя: гшсьменник подае оригшально трактоваиу кторто безеилля людини перевершити саму себе. Надлюдина в практиках повсякденносп зазнае краху.

У Висновках пщводяться шдсумки результапв роботи -

аналхзу поетики роману Володимира Винниченка "Записки Кириатого Мефютофеля" через призму трьох методолопчних проекцш (фсноменолопчноТ, структуратстсько1, компаративютсько1). У дисертацп доводиться, що системотворчим чинником шдивщуально!' поетики Винниченка-ромашста е категор!я "художньо-естетичне мислення". Головними факторами впливу на спрямовашсть мислення письменника були концептуалып ще!" Ф.Нщшс та визначалып постулата психоаналш1чно1 методики. Об'сктом схрещення цих двох щеолопчних концепцш у творчоеп В.Винниченка була проблема шдивщуального буття.

Роман "Записки Кирпатого Мефютофеля" - один ¡з фрагмент1в експсриментаторського мислення Володимира Винниченка. Спроба структурно-семюгичного прочитання твору дало змогу зробиги так! висновки:

- у ромаш видшяеться три типи семантичних структур: "мелодрал1атична", "натурагнстська'У'екзистенщалгстська";

- анашз лггературних шстапщй тексту (рамки, художнього простору й часу, персонажа, точки зору), дае пщстави стверджувати, що рамка обумовлена принципом контрасту, "драматурпчшсть" е характеристичною ознакою просторовоГ оргашзацп твору, хронотопний план вибудовусться за принципом циюпчностц

- художшй св1т роману персоналютичний, центральну позицпо вщведено головному героев1, функцюнальна задашсть шших персонажа в - представляти одну з шостасей героя.

При з'ясуванш генезису й типологп героя роману в межах трьох контскстуальних площин (свгговоТ "диявол1ади" кпгця XIX -псршо1 половини XX стол1ття, ромашстики В.Винниченка 19111916 рогав та нщшеанських щей) доведено можливють принаймш трьох смислових проекщй: "диявольськоГ', "Винниченкового героя-експериментатора", "шцшеансько'1 шгшстично! надлюдиии".

Пщсумовуючи вищезазначене, дисертант стверджус, що роман "Записки Кирпатого Мефютофеля" е одним 13 художньо вартюних зразк1в творчо! спадщини В.Винниченка.

Осповш положения дисертацп викладет в таких публшащях:

1. Герой-експериментатор у Винничснка // Слово I час. - 1998,-№11. - С. 66-69. (0,3 др.арк.)

2.1нтерпретагия щей Фрщр1ха Шцше у творчос п Володимира Винничеика // Науков1 записки Шжинського державного педагопчного ушверситету ¡меш Миколи Гоголя. Фшолопчш науки. - №жин: НГПУ, 1998. - С. 89-93. (0,3 др.арк.).

3. Типи семантичних с труктур роману В.Винниченка "Записки Кирпатого Мсфютофеля" // С^верянський л1топис. - 2000. -№1.- С. 64-70 ( 0,5 др.арк.).

4. 1постас1 украшського Мефютофеля // Украшська мова й лпература в середшх школах, пмназ1ях, лщеях та колепумах. -2000,-№1. - С. 36-42 (0,4 др.арк.).

5. Винниченкознавство: теми, проблеми, пошуки // Кшвська старовина. - 2000. - №1. - С. 134-139 (0,5 др.арк.).

Додатков1 публжаци:

1. Роман В.Винниченка "Записки Кирпатого Мефктофеля" в контекст1 свггово1 "диявол1ади" XX стол1ття. Навчалышй пос1бник до курсу "Украшська л!тература для студенев педшститут1в спещальноси №7.030.501 "украшська мова та лаература". - Шжин, 1997. - 20 с. (1 др.арк.).

2. Асимшящя шцшеанських [ фройдистських щей у творчост1 В.Винниченка // Науков1 читання -1998. Праш молодих учених Укра'ши. - К.: УкраТнська книга, 1999. - С. 221-241 ( 0,9 др.арк.).

3. Функщональна роль образу Мефктофеля в ромаш В.Винниченка "Записки Кирпатого Мефютофеля" // Всеукра'шська науково-теоретична конференция "Постика художнього твору". Матер ¡ал и доповщей 1 повщомлень. - КиГв; Херсон, 1996. - С. 201-202 ( 0,1 др.арк.).

4. Володимир Винниченко 1 Сташслав Пшибишевський: "нове" мистецтво // Украшська фшолопя: школи, постай, проблеми. Зб1рник наукових праць М1жнародно1 конференцп, присвячено!' 150-р1ччю вщдня заснування кафедри укра'шсько'] словесное^ у Льв1вському ушверситет1 (Льв1в, 23-25 жовгня 1998 року). - Льв1в: Св1т, 1999. - 4.1. - С.402-408 ( 0,4 др.арк.).

5. Рецеищя щей Ф.Нщше: вар!ант О.Кобилянсько!'//Науковий В1Сник Чершвецького ушверситету. Винуск 58-59. Слов'янська фшолопя. -1999. - С. 119-123.( 0,4 др.арк.).

АН0ТАЦ1Я

Хархун В.П. Поетика роману Володимира Винниченка "Записки Кирпатого Мефютофеля".

Дисертащя на здобуття наукового ступеня кандидата фшолопчних наук за спешальшстю 10.01.01- Украшська л1тература, 1нститут лггератури ¡м.'Г.Г.Шевченка ПАН Украши, Кшв, 2000.

У дисертацп через призму трьох методолопчних проскцш -феноменолопчно'1, структуралютсько!', компаратив1стсько'1 -анал1зуеться поетика роману Володимира Винниченка "Записки Кирпатого Мефютофеля", одного з найбшьш художньо значущих TBopiß у доробку нисьменника.

У npoyeci дослщження з'ясовуються особливосп формування художньо-естетичного мислсння Винниченка-ромашста. Дослщжуеться структура твору, що передбачае вивчення семантичних pibhîb, л1тературних шстанцш твору (рамки, художнього простору, сюжету, персонажа, точки зору), принцишв оргашзацп системи персонаж1в, функщонально'1 рол1 образу Мефистофеля.

У дисертацп' гакож з'ясовуються типолопя i генезис героя роману в межах трьох контекстуальних плогцин: cbîtoboï "дияво;пади" кшця XIX - nepuioï половини XX столптя, ромашстики В.Винниченка 1911-1916 роюв та шцшеанських щей.

IOno'ioßi слова: поетика, художньо-естетичне мислення, експериментшйзм, струкгура твору, В1чний образ, категор!я гри.

АННОТАЦИЯ

Хархун В.П. Поэтика романа Владимира Винниченко "Записки Курносого Мефистофеля".

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - Украинская литература, Институт литературы им. Т.Г.Шевченко HAH Украины, Киев, 2000.

В диссертации сквозь призму трех методологических проекций - феноменологической, структуралистской, компаративистской - анализируется поэтика романа Владимира Винниченко "Записки Курносого Мефистофеля".

В процессе исследования выясняются особенности формирования художественно-эстетического мышления Винниченко-романиста. Экспериментализм как один из

основных признаков художественного мышления писателя определил специфику художественного мира его произведений: моделирование, искусственность, испытание, аналитизм, интеллектуализм. В работе констатируется, что главными факторами влияния нанаправленость мышления В.Винниченко были концептуальные идеи Ф.Ницше и постулаты психоаналитической методики. Объектом скрещения этих идеологических концепций в творчестве В.Винниченко была проблема индивидуального бытия.

В диссертации исследуется структура произведения, которая предполагает изучение семантических уровней, литературных инстанций произведения (рамки, художественного пространства, сюжета, персонажа, точки зрения), принципов организации системы персонажей, функциональной роли образа Мефистофеля. Опыт структурно-семиотического прочтения романа Владимира Винниченко "Записки Курносого Мефистофеля" определил такие выводы:

в произведении выделено три типа семантических структур: "мелодраматическую", "натуралистскую", "экзистенциалистскую";

- анализ литературных инстанций текста позволяет утверждать, что рамка обусловлена принципом контраста, "драматургичность" - главный признак пространственной организации произведения, хронотопный план выстраивается по принципу цикличности; художественный мир романа персонализированный, центральную позицию отведено главному герою, функциональная роль других персонажей - представлять одну из ипостасей героя.

В диссертации также определяется типология и генезис героя романа в рамках трех контекстуальных плоскостей: мировой "дьяволиады" конца XIX - первой половины XX века, романистики В.Винниченко 1911-1916 годов и ницшеанских идей.

Констатируется тот факт, что писатель использует модель "мутации дьявола": "бытового", очеловеченного черта, перегруженного онтологическими интенциями. "Дьяволектика" героя произведения избирает форму театральности-игры и реализируется в морально-психологическом эксперименте. Мир Михайлюка похож на театр одного актера, где главный герой и режиссер, и актер, исполняя традиционные для черта роли: "искуситель", "психолог", "философ".

В работе также утверждается, что главный герой "Записок Курносого Мефистофеля" включается в ряд романных героев В.Винпиченко, которые регламентируют моральный, психологический, социальный эксперимент. Функциональная роль героя-экспериментатора предусматривала две противоположные жизненные позиции: от "режиссера жизни" к жертве действительности, которую герой планировал реформировать.

Анализ генезиса героя сквозь призму ницшеанских идей позволил констатировать бессилие демонического в практиках повседневности.

В диссертации утверждается, что "Записки Курносого Мефистофеля" - одно из художественно значимых произведений В.Винниченко.

Ключевые слова: поэтика, художественно-эстетическое мышление, эксперименгализм, структура произведения, вечный образ, категория игры.

ANNOTATION

Kharkhun V.P. "Poetics ofVoiodymyr Vynnychenko's novel "Snub-nosed Mephisthopheles's Notes".

The dissertation towards kandidatska degree (phylology) speciality 10.01.01 - Ukrainian literature, The Institute of Literature Named after T.G.Shevchenko NAN Ukraine, Kyiv, 2000.

The dissertation deals with investigating of one of the best Volodymyr Vynnychenko's novels "Snub-nosed Mephisthopheles's Notes" and its poetics ascertained through three projections: phenomenal-logical, structural and comparative. This is an attempt to perceive the peculiarities of the formation of Vynnychenko's artistic-aethentical thinking as a novel writer. The structure of the novel comes under scrutiny. This involves a close study of the semantical levels of the novel, literary intonations (the novel's frames, its artistic space, plot, characters, viewpoints), the system of characters' organization, the functional role of Mephisthopheles.

The typification and genesis of the main character is engendered through three contextual dimensions: the world-wide devilism at the end of the nineteenth centuiy and the first part of the twentieth century, Vynnychenko's novels written in 1911 -1916 and Nitshe's ideas.

Keywords: poetics, artistic-aethetical thinking, experimentalism, novel structure, eternal character, category of game.