автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Поэзия украинских романтиков 20-60-х годов XIX в.: модуль метаморфозы.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Поэзия украинских романтиков 20-60-х годов XIX в.: модуль метаморфозы."

Іьвівський державний університет ім. І. Франка

КРОХМАЛЬНИЙ Роман Олексійович

УКРАЇНСЬКА РОМАНТИЧНА ПОЕЗІЯ 20 - 60 -х років XIX століття: МОДУЛЬ МЕТАМОРФОЗИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

УДК 883.3 (09) - 1

українська література

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української літератури ім. акад. М.Возня Львівського державного університету ім. І. Франка.

Науковий керівник: директор Інституту франкознавства Львівсько

державного університету ім. І. Фран* кандидат філологічних нау доцент Боїщар Лариса Петрівн

Офіційні опоненти: Провідний науковий співробітник Інститу

українознавства ім. І.Крип’якеви НАН України, доктор філологічних нау професор Криса Богдана Семеніви

завідувач кафедри української фольклористи! Львівського державного університету ім. І. Франк кандидат філологічних нау доцент Івашків Василь Михайлові!

Провідна установа: Чернівецький державні

університет ім. Ю.Федькович кафедра української літератури, м. Черніві

Захист відбудеться 997 р. о 10 годині і

засіданні спеціалізованої вченої ради Ц.04.04^0 з філологічних наук щ Львівському університеті ім. І.Франка за адресою: 290001, м. Льві вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівсько державного університету ім. І.Франка (Львів, вул. Драшманова, 5).

Автореферат розісланий ‘

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради, '<1,

кандидат філологічних наук, доцент ^ Терлак 3.№

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Українські поети-романтики 20-60-х зків XIX століття своїм зверненням до джерел народнопоетичної Зразності відіграли винятково важливу роль як у відродженні національ-зї самосвідомості, так і в становленні нової української літератури. Тексти ього періоду ще не достатньо вивчені з точки зору використання у них етаморфози як художнього засобу. Разом із тим, малодослідженою є груктура самої метаморфози як своєрідного тексту у тексті; елементи ікої структури цікаві для дослідження тим, що у них передбачається ікодованість у світоглядну філософію українського романтизму, в основі сої — інтерес до національної історії, до національно-визвольних :мократичних рухів, почуття історизму в художньому зображенні духовного ’язку епох. Ця філософія, як стверджують дослідники (Д.Чижевськин, і.Ільницький), не існує сама по собі, а присутня в пластах художньої руктури тексту. Отже, для дослідження присутності “філософії історії” творі, треба передовсім вивчити структуру художніх засобів, які є ктичним кодом схрещення світоглядних позицій автора з історизмом ібражуваних подій. Сучасні дослідники відзначають, що художнє :япіепня світу зазнає впливів таких форм суспільної свідомості, як ілософія, мистецтво, ішних галузей науки завдяки системному сприйняттю йсності, у центрі якої — людина. Тому в сучасній літературно-мистецькій іактиці йде удосконалення власного інструментарію (М.Кодак). Будь-:а предметна розмова про метаморфозу як явище художньої дійсності :магає застосування чітких означень, введення нової термінології, що южлшшть аналітичний підхід до розкриття сутності переміни художнього разу, етимологія якої тісно пов’язана із діями сил надзвичайних, чарівних, ємних. Дисертант переконаний, що лише поєднання структурного методу слідження із порівняльним дозволить науково підійти до таких явищ «античної літератури, як чари, упирі, привиди і т.п., що належать до зних світів. Метаморфоза виконує у текстах функцію єднання світів, му таким важливим є завдання поставити аналіз цих функцій на чітку укову основу. Про існування даної проблеми переконують праці І. Франка, Содомори, Л.Бондар, М.Наенка та ін.

На підставі аналізу текстів українських народних казок, пісень, балад дослідження літературних текстів Овідія, Апулея, Т.Шевченка, користання поглядів на метаморфозу як художнє явище М. Костомарова,

П.Куліша, О.Потебні, Х.Ящуржинського, І.Франка, М.Грушевськог Ф.Колесси, В.Проппа, А.Содомори, М.Майстренко та ін. у дисертаї здійснено спробу створити універсальний текст-код — ’’моду метаморфози”.

Що спонукає до створення саме такою інструмента дослідження твор українського романтизму? Сутність явища метаморфози зумовлює у текс латентність окремих елементів її структури, сприяє створенню ефек розмитості певних образів та сюжетів, підтверджує схильність романтик робити композицію несиметричною, припускатися різних чудернацтв формальній побудові, залишати в тіні окремі моменти розвитку поді замовчувати їх (ДЛижевський). Л.Боццар називає таку специфіку творчо методу “романтичною неясністю”. Вивчення структури цього явища і рівні моделі (як точної копії об’єкта) є неможливе через неповно’ структурних елементів, наявність актуалізованих і нсактуалізовані елементів, навмисне приховування одних та експлікативність інші складових структури метаморфози. Модель реконструюватиме тільк видиме у даному конкретному тексті, що стосуватиметься виключно ак' переміни. Нас же цікавить не лише проблема структурного досліджені самої метаморфози, а тексту, пов’язаного із переміною художнього образ Тут необхідним є створення узагальненої (ідеальної) моделі, своєрідної універсального тексту-коду, з допомогою якого можна було реконструювати і актуалізовані, і неактуалізовані (латентні) елементи, ні складають обставини, умови, засоби, суб’єкти та об’єкти метаморфози, також об’єкт у переміненому вигляді, його дії.

Вихідною методологічною позицією даного дослідження обрап структурний аналіз літературного тексту. Методологічною базою стал праці: В.Проппа, К.Леві-Стросса, А.Греймаса, К.Бремона, К.Брет(

Н.Заньолі, Р.Ваймана, Л.Дацдіса, П.Маранди, Я.Славінськош, А.Окопеш Славінської, С.Жолкевськош, М.Маєнової, Е.Кенгас-Маранди, Р.Якобсон Р.Варта, Ю.Лотмана, Ж.Деріди, Я.Мукаржовського, Г.Грабович; Т.Гундорової та ін.

Актуальність даного дослідження полягає у проблемах:

— уперше на підставі реконструкції текстів українських романтиків досл джуеться метаморфоза як текст у тексті;

— уперше для інтерпретації літературного тексту застосовуєтьс універсальна модель “модуль метаморфози”;

з

- уперше за допомогою повостеорених наукових термінів робиться спроба аналізувати такі явища як “перехід межі між світами”, ’’нічні сторони” світу, переміна візуальних характеристик художнього образу та переміна сфери його перебування тощо;

- уперте робиться спроба проаналізувати, яким чином елементи структури тексту містять у собі код романтичного світогляду. Дослідженню особливостей творчості українських романтиків,

ззкриттю поетичного коду їхнього світогляду сприяли праці: Айзенштока, В.Ванслова, М.Гримич, О.Дея, І.Деїшсюка, М.Зерова, .Івашківа, Т.Комаринця, Т.Мейзерської, М.Наенка, Д.Наливайка, .Нахліка, Г.Нудьпі, О.Охріменко, І.Пільгука, П.Федченка, П.Хропка, Чижевського, М.Шалати, М.Яценка та ін.

гсертаційнош дослідження узгоджений з профілем і тематикою наукових санів кафедри української літератури ім. акад. М.Возняка Львівського ржавного університету ім. І.Франка, де й виконано дану роботу.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є: герпретація текстів української романтичної поезії 20-60-х років XIX оліття на підставі застосування модуля метаморфози як універсального ксту-коду, ідеальної моделі.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: визначити елементи тексту, тісно пов’язані з метаморфозою; встановити функціональні зв’язки між метаморфозою і елементами, які утворюють її структуру;

на підставі реконструкції моделей метаморфози у різних літературних текстах створити “ідеальну модель” (модуль метаморфози) як узагальнений універсальний текст-код;

довести практичне значення модуля метаморфози як засобу інтерпретації літературного тексту;

встановити ефективність і частотність використання метаморфози як структуротворчої одиниці, її функціональність як виразника романтичного світогляду;

створити і ввести у науковий обіг нові наукові терміни, пов’язані як із сугністю метаморфози, так і з її модулем.

ературознавстві здійснено спробу окремого дослідження поетики

метаморфоз, результатом якого стало створення ідеальної моделі структуї метаморфози (модуля) як своєрідного універсального тексту-коду, що дaJ змогу но-новому інтерпретувати тексти української романтичної пое: 20-60-х років XIX століття.

Модуль метаморфози як узагальнений текст-код дає практичі можливість об’єктивного тлумачення “нічної сторони” світу, “порушені порядку викладу”, “несиметричності композиції”, “різних чудернацтв формальній побудові”, “навмисної неясності у розвитку сюжету” тощо

Уперше метаморфоза розглядається не лише як актуалізована перемін а, головним чином, як об’єднуючий центр цілісної логічно умотивован конструкції, яка складається із взаємозв’язаних елементів.

Створено і введено у практичне застосування нові наукові термін пов’язані із структурним дослідженням явища метаморфози — “вхідні образ”, “кризова ситуація”, “критична ситуація”, “інвертор”, “акт переміни “вихідний образ”, “дії вихідного образу”, “модуль метаморфози “преметаморфоза”, “постметаморфоза”; явища: ланцюгових метаморфс циклічності метаморфоз, постлетальності метаморфоз, “нульові елементів” модуля метаморфози, трансферності, трансфігуративнос метаморфози тощо.

Реалізація нової наукової термінології дає змогу уникнути падалі відповідних дослідженнях таких словосполучень, як: “те, з допомого чого стається переміна”, “той, хто перемінюється”, “те, у що ві перемінюється” І Т.Д., і т.п.

дисертаційного дослідження мають не тільки теоретичне, а й практичі значення. Пропонований метод інтерпретації текстів українські романтичної поезії 20-60-х років XIX століття може бути використани у дослідженнях поетики літературного твору, у працях про фольклор літературу, про взаємозалежність формальних художніх засобів і світогляд про проблему літературних впливів та запозичень; а також при викладан курсу історії української літератури першої половини XIX столітт творчості окремих письменників, розробці спецкурсів, спецсемінарів відповідної проблематики.

кафедри української літератури Львівського державного університету іі Івана Франка. Основні результати дослідження були оприлюднені у форі доповідей, виголошених: на Міжнародній студентській конференції “Ідеш

падщіша Г.Сковороди в контексті світової і вітчизняної культури” (Київ, 994); Міжнародній науковій конференції “Іван Франко — письменник, исллтель, громадяшш” (До 140-річчя від дня народження)” (Львів, 1996); вітній науковііі конференції, присвяченій пам’яті професора Т.Комарииця Іьвів, 1992); Регіональній науковій конференції “Українська філологія: зсяпіення, перспективи: До 145-річчя заснування кафедри української іілології у Львівському університеті” (Львів,1993); Міжнародній науковій онференцїї “Михайло Грушевський і Західна Україна” (до 100-річчх очатку діяльності М.Грушевського у Львівському університеті) їьвів,1994); Міжвузівській науковій конференції “Критерії естетичної їртості художнього тексту” (Львів, 1996); Науковій конференції викладачів студентів філологічного факультету ЛДУ ім.І.Франка, присвяченій 120-іччю від дня народження І.Свєиціцького (Львів,1996); Всеукраїнському ауковому семінарі “Феномен текстовості у сучасній культурі” (Львів, 1997); [аукових читаннях “На пошану Теофіля Комаринця” (Львів, 1997).

СТРУКТУРА Й ОБСЯГ РОБОТИ.

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку икористаної літератури (265 позицій): викладена на 176 сторінках сновного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, з’ясовано стан наукового її івчення, визначено мету і завдання дослідження.

Перший розділ — “Традиційні особливості переміни художнього бразу: модуль метаморфози — елементи, зв ’язки ”. Ця частина дисертації істить теоретичне обгрунтування модуля метаморфози як структуротворчої іпшиці, що випливає із традиційних особливостей переміни художнього зразу у літературних текстах Овідія, Апулея, Т.Шевченка, Лесі Українки, ІФедьковича, С.Рудапського, Ш.Петефі, А.Міцкевича; у фольклорних жстах — із збірки казок, записаних В.Гнатюком, збірок — “Казки уковини”, “Дванадцять братів”, “Дідо-Всевідо”, “Казки одного села”, Українські народні казки” та ін.; у розділі використано також аналіз ;ксгів українських народних балад та пісень із записів О. та Ф. одянських, М.Шашкевнча, збірників — “Золотослов” (“Поетичний космос авньої Русі”), “Народні думи, пісні, балади” тощо.

Такий підбір текстів, на думку дисертанта, дає змогу виявш найхарактерніші традиційні особливості переміни художнього образу ■ зв’язок елементів народнопоетичної образності із художніми засобаь писаної літератури. Метою аналізу такого широкого спектру текстів спроба підтвердити власні дефініції дисертанта щодо метаморфози, структурних елементів та їхніх функцій як носіїв світогляду українські поетів-романтиків. А саме: — метаморфоза — є переміною однієї * більше характеристик об’єкта, що відбувається у фольклорному > літературному творі у незвичайний для людської свідомості спосіб; -об'єктом метаморфози може бути усе, що є в межах людські свідомості; — суб'єктом метаморфози є сили, які лежать на межі пізнані людської свідомості й поза нею і сприймаються як таємничі, незвичайь незбагненні, чарівні; — суб’єкти метаморфози диференціюються текстах на сили Добра і Зла; — метаморфоза у текстах є художні засобом і має свою логіку застосування; — метаморфоза тісно пов’язаь з елементами, які зумовлюють її появу у тексті; — метаморфоз пов’язана з елементами, зумовленими її появою; — елементи сюжет які у той чи інший спосіб є пов’язаними із метаморфозою, мають сво чітку функцію і своє місце у тій структурі, яка є абсолютним текстом кодом і яку назвемо “модулем метаморфози’’. У цьому розділі є спроС реконструкції тексту за допомогою “модуля” (від лат. — “лфа”), дг того, щоб визначити, наскільки структура метаморфози “вростає” своїм елементами у будову цілого твору.

У результаті досліджень встановлено: Модуль метаморфози складаєш із семи елементів (вхідного образу - кризової ситуації - критичної ситуації інвертора - акту переміни - вихідного образу - дій вихіднош образу); модуі метаморфози є тричастинним і складається із преметаморфози (вхіднії образ, кризова ситуація, критична ситуація, інвертор), метаморфози (аь переміни), постметаморфози (вихідний образ, дії вихідного образу). Вхіпнп образ — це елемент модуля метаморфози, характерні ознаки якого зазнаюі зміни (“входить” у метаморфозу); вихідний образ — це елемент модул метаморфози, який є вхідним образом, що “вийшов” із метаморфозі значущість цих двох елементів у тому, що будь-яка розповідь про перемін; якщо не називає, то натякає на них. Кризова ситуація— це елемег модуля метаморфози, мотивація переміни образу, боротьба протирі' зіткнення пристрастей антагоністів; обставини, подальше загострення яки може привести до переміни. Найтиповіші причини кризової ситуаці

анепад суспільної моралі; внутрішня борогьба-вагання героя на межі діяння равітаційного поля двох різних світів (Добра і Зла); зраджене або гсрозділене кохання; решющі; гнів; заздрощі; жадоба помсти; жадоба влади багатства; заіроза тяжких наслідків невиконання надзавдань; випробування юральної стійкості героя; порушення заборони тощо. Критична ситуація — [е елемент модуля метаморфози; умови, за яких здійснюється переміна. Іайтиповіші умови реалізації критичної ситуації: безвихідь; наявність [арівпого засобу чи використання власних здібностей (або здібностей юмічника) для здійснення перміни. Супутні умови критичної ситуації: свідомлепня героєм необхідності шукати виходу; уміння героя здійснювати іереміну; усвідомлення необхідності застосування чарівних здібностей; [овідомлення героєві про спосіб отримання чарівного засобу, здатного штати переміну; повідомлення про спосіб застосування чарівного засобу, іауваги: наявність лише окремих умов для створення критичної ситуації ге не зумовлює її появу; іноді для реалізації критичної ситуації икористовуються допоміжні (локальні) переміни. Інвертор — (від лат. — змінюю, перетворюю”) це елемент модуля метаморфози; засіб, за опомошю якого здійснюється переміна. Інвертором може бути: слово, ява, бажання, уміння, сильні почуття, музика, спів, звук, сльози, погляд; асто інвертори є комбінованими — поєднують дію різних предметів, ісобів та властивостей. Прикладом застосування комбінованого інвер-ора — поема Овідія “Метаморфози”, де для омолодження старого Есона Іедея застосувала: заклинання (слово), силу розмаїтого чар-зілля, сірки, зди, вопно, овечої крові, молока тощо. Акт переміни — центральний цемент модуля; переміна вхідного образу у вихідний. Акт переміни є іткою межею, яка розділяє вхідний та вихідний образи; перехід цієї межі оже змінювати як кількісні, так і якісні характеристики образу. Акти ереміни бувають: прямі й зворотні (стосовно власного образу героя, який константою) — якщо вхідний образ є власним образом героя, то така ереміна є прямою; коли ж вихідний образ метаморфози повністю дповідає константі, то переміна є зворотною (героєві повернуто його гршопочаткові характеристики). Самочинна переміна — суб’єкт та об’єкт етаморфози один і той самий персонаж. Несамочинна — суб’єкт та 5’єкт у ній — різні особи. Добровільна чи недобровільна переміна ізначається за ставленням об’єкта до акту переміни. Локальні етаморфози — діють у межах одною з елементів модуля (центральної) гтаморфози, становлять частину цього елемента; виконують додаткову,

допоміжну роль (напр. — пізнавальну). Використання прямих та звороти перемін може ускладнюватися узгодженого паралельністю модулів, п свідчить про зв’язки між переміною різних образів. До особливих тип актів перемін належать випадки, коли образ-константа не с ні вхідним, вихідним: такі акти стаються усередині низки перемін, де образ-консган є вхідним у першій ланці, а наступні переміни формально не містя константи (хоч власний образ завжди присутній). Таке явище дисертаї називає явищем “ланцюгових метаморфоз” (метаморфози у такому випаді зчеплені, наче ланки одного ланцюга: вихідний образ попередню метаморфози стає вхідним наступної...). У народній казці явище ланцюгові метаморфоз має такі типи: відкритий (останній у ланцюзі акт не поверненням героя до його першопочаткового образу); закритий (вхідні: образ першого перетворення і вихідний останнього — образ-константг Дії вихідного образу — це елемент модуля метаморфози; вчинки, спрямова: на вихід із кризової ситуації або на застереження від потрапляння у подібі ситуацію.

На підставі дослідження фольклорних та літературних текст з’ясовано такі особливості модуля метаморфози: модуль як структуї розповіді про переміну художнього образу має чітку логіку реалізації кожному конкретному тексті; переміна образу, коли вона стоїть у центі сюжету, може становити модуль метаморфози (виняток — локальї переміни); модуль метаморфози є основою мікротексту і в поєднанні іншими модулями (якщо вони існують у творі) може складати ус композиційну будову макротексту; кілька модулів метаморфози в одної. контексті можуть створювати відповідний ритм; використання одної модуля метаморфози в межах цілого сюжету дає підставу дл реструктуризації такого тексту на засадах модуля; використання двох більше модулів метаморфози для побудови макротексту також дає підстаї для його реструктуризації на засадах модуля.

У цьому розділі здійснено апробацію методу реструктуризації тексі з допомогою модуля метаморфози. У баладі Т.Шевченка “Тополя” це метод виявив широкі потенційні можливості як у плані визначенії особливостей композиції, так і при оцінці художніх засобів. Наприкла. лише застосування модуля метаморфози дало змоіу виявити такі новаторсьі підходи автора: своєрідна композиційна інверсія — постметаморфо: попереду преметаморфози; постметаморфоза є обрамленням тексту баладі нею твір починається, нею він і завершується; при зображенні акту перемін

Т.Шевчеико увів пісню, яку співає об’єкт переміни у мить свого перетворення, що зробило епізод експлікованим. Зміст піспі — явище унікальне: пісня є зверненням вхідного образу (дівчини) до вихідного (тополі) на межі переміни; пісня є каталізатором чарівної сили інвертора (“Рости, рости, тополенько!”); пісня ще раз нагадує причини, які привели до метаморфози; пісня ж засвідчує глибоке розуміння автора (Т.Шевченка) сутності метаморфози як явища художньої дійсності: перемінюється тільки візуальний (зовнішній) образ, а, за висловом І.Франка, “думки, чуття і симпатії земні не перериваються”.

Визначення природи й сутності метаморфози як цілісної логічно умотивованої конструкції, як ідеального тексту-коду, елементи якого мають тісні внутрішньоструктурні зв’язки, дає змогу застосувати модуль метаморфози як основу нового методу при структурному аналізі будь-якого тексту, де має реалізацію переміна художнього образу.

Другий розділ — “Поетичний код романтичного світогляду у текстах українських романтиків 20-60-х рр. ХІХ ст.”. Мета дослідження у цій частині дисертації: — специфіка використання метаморфози у творах українських романтиків; — об’єкти та суб’єкти метаморфози як носії характерних ознак світогляду романтизму; — елементи структури модуля метаморфози як поетичний засіб оживлення історії, засіб духовною єднання різних епох; — апробація методу застосування модуля метаморфози при реструктуризації текстів. Об’єкт аналізу— збірник “Українські поети-романтики: Поет.твори / Упоряд. і приміт. М.Л.Гончарука; Вступ, ст. М.Т.Яценка; — К., 1987. — 592 с.”. Такий підхід до вибору об’єкта дослідження зумовлений намаганням дисертанта уникнути тенденційного підбору текстів.

Суб’єктами метаморфози у текстах, що виражають одну з головних ознак романтичного світогляду — перетворення історії народу у сакральний міф, виступають: бандуристи, співаки, народ, Бог. Об’єкти метаморфози — полеглі за волю України козаки, гетьмани, старі пісні, прадавні співці тощо. Актуалізація славного минулого реалізується через метаморфозу [наприклад, “прах — живий гетьман, козак, гайдамак”) і має своєрідні інвертори. Бандура як національний музичний інструмент здатна оживити :лавних гетьманів. Водночас у текстах вона є атрибутом шеллінгіансього культу генія як форми вільного вияву творчого духу особистості через художню творчість. Таку саму роль відіїрає у текстах пісня. Найчастіше /живані інвертори — Божа сила, слово, пісня, горе, туга, сльози; значне

місце займають комбіновані інвертори типу “ речі + слова + дії”; однак за частотою реалізації у текстах поза будь-якою конкуренцією інвертор уява. Таке часте використання інвертора-уяви вказує на уявні метаморфози які не тільки перетворюють славне минуле на сучасне у тексті, але і несуть у собі код новою естетичного мислення, в центрі якого — ідеал Я1 духовна сутність, як організуюче начало “іншої реальності”, створено фантазією. До інверторів, які хоч не часто виступають у текстах, але ; яких закодовано “дух нації”, належать: дзвони (церковні та вічові), молитва долоня та крило ангела, любов, сором, турбота про рідний край; також — козацька шабля та спис, козацький вус, кінське стремено, сон-трава. Ус названі речі та поняття наділені у текстах силою чинити переміни змінювати реальний “низький” світ сучасності на яскравий, самобутній захоплюючий світ минулого.

У мозаїці елементів модуля метаморфози — концепція романтичноп історизму, що склалася у 20-40-х рр. XIX ст. у працях І.Кулжинськош М.Максимовича, І.Срезневського, О.Бодянського та М.Костомарова і і яких знайшло своє відображення Гердерове трактування національного характеру як історично сформованої константи (М.Яценко).

Проте, у текстах українських романтиків світ минулого не завжді змальовано в ідеалізованих рожевих барвах, або (за І.Срезневським) ; типово оссіанівському чи вальтерскоттівському його уособленні — дикиь і бурхливим. Вихідні образи метаморфози, окрім печаті лицарського духа часом несуть на собі тавро мучеників за свободу рідного краю (“Сон трава” М.Маркевича). А перемінені великодніми дзвонами персонажі : “Кладовища” А.Метлинського демонструють соціальну деградацік козацьких нащадків: одні з шаблями, другі — з батіжками, а дехто вже і без козацької чуприни, творять своєрідну ретроспективу занепаду україн ського суспільства. Постметаморфози — гетьман, що “пильно орлол позирав на Вкраїну” (“Гетьман” А.Метлинського), і “закуті в кайдаш Вірні діти України Козаки й гетьмани” (“Шевченкові” О.Афанасьєва Чужбинського), і пробуджена тінь бандуриста (“Скит Манявський’ А.Мошльницького), — об’єднані спільними “діями вихідного образу” мета яких — роздмухати у серцях нащадків вогонь волелюбного дух; козацького лицарства. У таких метаморфозах закладено романтичну ідек національного розвитку, що випливає із філософських поглядів Шеллінп про пізнання сутності історичного минулого народу.

Елементи модуля метаморфози несуть у собі поетичний код народу, що усвідомлює себе як нація, як єдність етнічного типу із власного історією. У текстах романтиків це найвиразніше проглядається у “кризовій ситуації”. В одних випадках її спричинює туга за славним минулим України, в інших — туга за рідним краєм, бо героя загнали на чужину; дисгармонія між станом душі і зовнішнім світом; соціальний та моральний занепад суспільства; зневіра у життя; самотність; сором за поневолений край та ін. Чимало метаморфоз у текстах заряджені вірою у відродження українського народу. Цікавим фактом е те, що джерелом цієї віри у текстах романтиків — часи давні, коли народ наш мав ще свою державу. Кризова ситуація як елемент модуля метаморфози у баладі А.Метлинського “Підземна церква” виникла саме через втрату українцями свой' державності. М.Устиянович у тексті “Ужас на Русі при зближенні монголов в л[іті] 1224” використовує метаморфози-індикатори, які не лише застерігають народ перед страшною ворожою навалою, але й засвідчують особливу опіку небесних сил над нашим краєм (“і в Десятинній, кажуть, що знов Пречиста Діва плакала кров...”, “окрив ангел крилом землицю”). Подібні метаморфози є у М.Костомарова (“Ластівка”). У них — уболівання за цолю рідної землі, погляд романтиків на роль власної державності у забезпеченні вільного розвитку національної самобутності народу.

У текстах українських романтиків через уявну метаморфозу отримав своєрідну художню інтерпретацію погляд Фіхте на безперервність спроб реалізації абсолютного “я” в ідеалах свободи, а також підхід Ф.Шлегеля іо проблеми протиріччя між скінченністго людського земного життя і безкінечністю устремлінь людською духа — (“Небо”, “По небу блакитнім зчима блукаю...’’Мих.Петренка, “Ніч” А.Метлинського та ін.). Таким чином через переміну художнього образу виражено погляд романтиків на шіввідношення реального до ідеального. Таку поезію Ф.Шлегель назвав ‘трансцедеитальною”.

Проблема людини, що перебуває у “глухому куті” на межі діяння равітаційних поліп різних світів також вирішується у текстах за допомогою метаморфози. У критичиііі ситуації в одних випадках пошуки виходу шрямовані до Бога — (“Великодня ніч” М.Костомарова, “Маруся” І.Боровиковського), в інших —до сил нечистих (“Мана” М.Костомарова, ’Ледащо” Л.Боровиковського, “Корній Овара” І.Срезневського). Цікаво, цо у світ Добра ведуть інвертори, закодовані у високу духовність — молитва, иобов, згода, чесність, доброчинність; світ Зла закодований в інверторах

матеріальних — гроші, маєтки, контракт із бісом, підписаний власник кров’ю об’єкта метаморфози тощо. Переміни художнього образу у такії? випадках зорієнтовані романтичним ставленням до християнства, сутністі якого вважалась подвійною: таємниці Божества межують у ньому і: таємницями людського серця, відкриваючи нам істинного Бога, ця релігі* відкриває і справжню людину. Риса християнства — єдність людини : Бога, а для фальшивих релігій властиве відділення Творця від його творінш (Шатобріан).

У структурних зв’язках між вхідним та вихідним образам* метаморфози виражено погляд романтиків на те, що після смерті земне людське життя продовжується, але вже в інших формах та вимірах. Цег структурний зв’язок вказує на природу як на аналог людської душі — (“мати — ластівка”, “дівчина— рожа”, ’’жінка — тополя”, “син — явір’ та ін.). Такий погляд на переміну людини після смерті в об’єкт навколишньої природи існував у фольклорі слов’ян ще за язичницький часів (М.Костомаров). Німецький романтик А.Шлегель стверджує, іцс тільки з появою християнства споглядання безкінечного знищило кінцеве що життя перемінилося у нічний світ тіней, і тільки у потойбічному світ: зійшла зоря справжнього існування.

Прив’язаність переміни художнього образу до явищ, що повторюються із проміжком часу, дисертант назвав циклічністю метаморфози. В одню випадках циклічність пов’язана зі святами (Різдво, Великдень, Іванг Купала), в інших — з явищами природи (ніч, зоряне небо, фаза Місяця пора року). Чимало метаморфоз у досліджуваних текстах мають властивісті реалізовуватись тільки після смерті об’єкта переміни, що дало підстав} констатувати явище постлетальності. До явища “нульового елемента’’ дисертант відніс відсутність номінації певної складової модуля ) конкретному тексті. (Наприклад, “нульовими” є такі вхідні чи вихідн: образи, коли образ або виникає із “нічого”, або перетворюється у “ніщо”) Явище “нульового елемента”, як і явища латентності та експлікативності є зображенням “таємничої сторони світу”, коли на повсякденну дійсністі намагаються вплинути “інші світи”.

Проаналізовано 377 текстів. У 215 текстах виявлено модулі метаморфози чи окремі його елементи. З’ясовано, що відсутністі використання елементів модуля метаморфози у текстах має свою мотивацію: — відсутність умов для реалізації; — наявність у тексті антикризовоі ситуації; — ’’недокінчені твори”;— тексти, представлені уривками; —

тексти, вихід із кризової ситуації у яких реалізується за допомогою шічайних засобів тощо.

Специфіка використання модуля метаморфози у творах українських зомантиків полягає у повному або частковому функціонуванні елементів здного й того ж модуля у межах тексту, у наявності циклічності, постлетальності, трансферності, “нульових” елементів, спільності елементів іля кількох модулів у межах одного тексту; — елементи модуля метаморфози несуть у собі поетичний код народу, символізують ного іуховну сутність, його культурні традиції, погляд на власну історію; — ііанвшцу частотність вживання серед елементів модуля метаморфози має физова ситуація, а найнижчу — критична ситуація; — найхарактернішим гипом зв’язку між елементами модуля метаморфози у поезіях українських романтиків слід вважати зв’язок між діями вихідного образу й кризовою літуацією; — інформативне навантаження елементів модуля метаморфози і творах українських поетів-ромаптиків е відображенням їхнього світогляду про конфлікт з дійсністю свідчить кризова ситуація; пошуки ідеалу іиражені через використання інвертора-уяви; засобом поєднання двох :вітів: — реального й потойбічного — служить акт переміни; про надання іеликої вапі славному минулому України свідчать: вихідний образ та іого дії, кризова ситуація, інвертор, акт переміни; співзвучність людських ієреживань і стану природи — у використанні інвертора-уяви, інвертора-іажання тощо; ставлення до Бога — у застосуванні інвертора — Божої :пли, молитви, Великодних дзвонів, вхідного-вихідного образу трансферної іереміни — церкви, критичної ситуації — гріховності світу тощо; іезвичайиі обставини представлено критичною ситуацією; засудження іарівництва і ворожбитства, спілкування з нечистою силою засвідчені ризовими ситуаціями й діями вихідних образів тощо); — існує пряма алежність використання елементів модуля метаморфози від їхнього нформаційного наповнення (оскільки функціонування “нульових” лементів модуля є цілком умотивованим, окрім того, що залежність [оясшоє ще й зосередження уваги лише на певних елементах модуля, що асиідчує ряд текстів збірника); — спільність характерних ознак окремих лементів модуля метаморфози для текстів збірника (типи зв’язку вхідного : вихідного образів, деякі причини кризових ситуацій, значна частина озрядів інвертора, декілька умов критичної ситуації, особливості функціонування більшості актів перемін, наявність і скерованість дій ихідното образу тощо); — до об’єктів переміни у досліджених текстах

належать: людина, явища природи, представники рослинного й тваришюп світу, абстрактні поняття, сфери перебування тощо; — до суб’єкті; переміни належать: сила Божа, нечиста сила, поєднання кількох сил глибокі людські почуття тощо;— специфіка приготування інверторів ; досліджених текстах полягає у поєднанні магічних дій, сили слова, силі чар-зілля, космічних сил тощо, а також у відсутності опису приготуванні інвертора (це пояснюється створенням таємничості й динаміки розгортанні подій); — специфіка способів реалізації інверторів у модулях метаморфо: полягає у таємничості, прихованості і загадковості цього явища; — специфіка передачі акту переміни полягає у наявності обмеженогс функціонування перемін типу Овідієвнх (таких, де існує детальний опис “переходу за межу болю”) і у переважанні функціонування недеталізованю описів актів перемін; — існує ряд текстів збірника, де модулі метаморфозі складають основу сюжетної тканини; — в окремих текстах основу сюжету становлять лише частини модуля метаморфози (преметаморфоза чи постметаморфоза); — основу сюжету становлять іноді й окремі елементи модуля метаморфози; — результати даного дослідження дають підстави вважати, що знання сутності природи елементів модуля метаморфози те їх зв’язків створить нові можливості для предметного аналізу літературних творів.

У Висновках викладено основні результати роботи. Досліджена українську романтичну поезію 20-60-х років XIX століття з допомогою модуля метаморфози як універсального тексту-коду. Доведено, що елементи модуля метаморфози у текстах містять код романтичного світогляду. Підтверджено практичне значення модуля метаморфози як засобу інтерпретації літературного тексту. Встановлено ефективність і частотність використання метаморфози як структуротворчої одиниці та її функціональність як виразника романтичного світогляду. Дисертант окреслив коло проблем, які чекають майбутніх досліджень.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

І. Поетика метаморфоз в українських народних казках // “Сучасна

філологічна наука в національному відродженні”. — Львів, 1992. —

С. 143-144.

2. До проблеми вивчення метаморфоз в “Історії української літератури” М.Грушевського // “Михайло Грушепськиії і Західна Україна”. — Львів, 1995. — С. 200-203.

3. Метаморфоз» у поезії Миколи Костомарова // “Українська філологія: досягнення і перспективи”. — Львів, 1995. — С. 219-223.

4. . Дивосвіт метаморфози (грані поетики)//Українське літературознав-

ство. — Вин. 63. —Львів, 1997. — С. 85-91.

5. Модуль метаморфози: текст у тексті // “Молода нація”. — № 5. — К., 1997. — С. 95-100.

5. Метаморфози людської сутності в поезіях Г.Сковороди// Тези доповідей: Міжнародна конференція “Ідейна спадщина Г.Сковороди в контексті світової і вітчизняної культури”. 9-11 листопада 1994 р. Київ. — К.,1994. — С.30-31.

1. Дії' вихідного образу модуля метаморфози//Критерії естетичної вартості художнього тексту. Тези доповідей міжвузівської наукової конференції. 22-24 вересня 1996 р. Львів. — Львів,1996. — С.46-47.

АНОТАЦІЯ

КРОХМАЛЬНИЙ Р.О. Поезія українських романтиків 20-60-х років СІХ ст.: модуль метаморфози. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового :тупеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01. — Українська література. —Львівський державний університет ім. Ів. Франка, Іьвів, 1997.

У дисертації здійснено дослідження текстів українських поетів-юмантиків 20-60-х років XIX століття. Використано принципово новий іетод: аналіз структури модуля метаморфози. Автор вивчає сутність модуля, изначає функції його елементів і приходить до висновку, що модуль [етаморфози — поетичний код романтичного світогляду.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: романтизм, метаморфоза, модуль, текст, вітогляд.

АННОТАЦИЯ

КРОХМАЛЬНЫЙ Р.А. Поэзия украинских романтиков 20-60-х годов 'IX в.: модуль метаморфозы. Рукопись. Диссертация на соискание ученой

степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01. — украинская литература. — Львовский государственный университет им Ив. Франко, Львов, 1997.

В диссертации исследуются тексты украинских позтов-романтикої 20-60-х годов XIX века. Использовано принципиально новый метод: анали: структуры модуля метаморфозы. Автор исследует сущность модуля определяет функции его элементов и приходит к выводу, что модулі метаморфозы — поэтический код романтического мировоззрения.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: романтизм, метаморфоза, модуль текст, мировоззрение.

SUMMARY

KROHMAL'NYJ R.O. Poetry of the Ukrainian romantics in the 20-60th years of XIX century: the module of the metamorphoses.

The thesis for the candidate of science degree. Speciality 10.01.01 — Ukrainian literature. Yv. Franko L'viv State University, L’viv, 1997.

The Ukrainian romantics poetry texts in the 20-60th years of XIX century are investigated in the thesis. On principle new method: the analysis of the structure of the metamorphoses module is used. Is proved that the metamorphoses’ module is the poetic code of the Ukrainian romantic outlook. The author discovers the essence of the module and defines the functions of the module’s elements.

KEY WORDS: romantism, metamorphosis, module, text, outlook.